Формування технології захисту комерційної таємниці на підприємствах України

 

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В Лазаряна

Кафедра «Фінанси та економічна безпека»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Стратегічне та інноваційне забезпечення розвитку системи безпеки підприємства»

на тему «Формування технології захисту комерційної таємниці на підприємствах України»

м. Дніпропетровськ - 2014 рік

РЕФЕРАТ

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Обсяг основного тексту - 88 сторінок у тому числі 3 таблиці, 3 рисунки. Крім того вступ на 3 сторінках, висновки на 4 сторінках, список використаних джерел, який включає 51 найменування та додаток на 15 сторінках.

Обєктом дослідження є процес формування технології захисту комерційної таємниці.

Предмет дослідження - технології захисту комерційної таємниці на Придніпровській залізниці.

Мета курсової роботи - аналіз характерних методичних підходів та практичних рекомендацій щодо удосконалення технології захисту комерційної таємниці на підприємстві.

Методи дослідження: системний аналіз літературної та періодичних видань, знайомство зі спеціалізованими публікаціями з ресурсів Інтернет, аналіз захисту комерційної таємниці на придніпровській залізниці згідно реальної документації.

В роботі досліджено, систему організації захисту комерційної таємниці ДП «Придніпровська залізниця» та рекомендовано керівникам приділяти більше уваги щодо ставлення співробітників до своїх службових обовязків.

Розробка ефективних способів захисту комерційної інформації на підприємстві дозволить уникнути таких проблем як витік конфіденційної інформації і відповідно виключити фінансові втрати підприємства.

Ключові слова, використанні в курсовій роботі: КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ, ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ, ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПРО НЕРОЗГОЛОШЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ, ПЕРЕЛІК ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ЗАСОБІВ ЇЇ ЗАХИСТУ

.1 Теоретична сутність комерційної таємниці як складової системи економічної безпеки

.2 Теоретичні засади організаційно - правових технологій захисту права на комерційну таємницю субєкта господарювання

.3 Міжнародний досвід виконання технологій в системі захисту комерційної таємниці

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ВСП ДП «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

.1 Загальна характеристика ВСП ДП «Придніпровська залізниця» і його діяльності

.2 Аналіз стану забезпечення економічної безпеки на підприємстві ВСП ДП «Придніпровська залізниця

.3 Оцінка технологій захисту комерційної таємниці на підприємстві ВСП

ДП «Придніпровська залізниця

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЕМНИЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

.1 Вдосконалення технологій допуску працівників до комерційної таємниці

.2 Основні напрямки вдосконалення системи перевірок працівників під час допуску до комерційної таємниці

.3 Шляхи формування інноваційної системи забезпечення захисту комерційної таємниці на підприємстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

захист комерційна таємниця інноваційна

Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, в процесі підприємницької діяльності, при створені нових технологій, в результаті інтелектуальної праці виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні обєкти що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення результати маркетингових досліджень тощо,націлені на досягнення підприємницького успіху.

Інформація стала першоосновою життя сучасного суспільства, предметом та продуктом його діяльності, а процес створення, накопичення, збереження, передачі та обробки, в свою чергу, стимулював процес в галузі знарядь її виробництва, що включає електронно-обчислювальну техніку, засоби телекомунікації та системи звязку. У звязку з новими інформаційними досягненнями, державні кордони практично стають прозорими для обігу інформації. При цьому чим більше зазначена галузь залучається в комерційний обіг, тим більше виникає потреба в захисті інтересів власників ділового секрету (комерційної таємниці).

В Україні інститут комерційної таємниці поки що знаходиться на стадії становлення і для вітчизняного законодавства його розробка актуальна як ніколи. Відсутність достатнього правового регулювання негативно дається взнаки на динаміці розвитку приватного сектору економіки, наприклад, надходження інвестиції.

Дана тема розглядається у багатьох публікаціях. С.Климчук у статті «Проведення порівняльного аналізу законодавств у сфері інформації з обмеженим доступом України та країн-членів НАТО» стверджує що в Україні поняття «діловий секрет» та «комерційна таємниця» є ідентичними, що знайшло своє закріплення у законі України «Про підприємства в Україні», Господарському кодексі України та Цивільному кодексі України [1, 6, 9]. Перелік інформації підприємства, що може бути визнана таємною та перелік захисту такої інформації наводиться у статті Т.Крисенко « Комерційна таємниця підприємства ( Що треба знати секретарю)» [18]. Постановою Кабінету міністрів України від 9 серпня 1994 року № 611 визначено перелік відомостей, що не можуть бути комерційною таємницею [4]. На сьогоднішній день ще немає чіткого визначення поняття «ноу-хау» але Г.П.Терентьэва, Ю.М.Кузнецов, Г.В.Черевко, О Литвин у своїх працях [19, 20, 44, 47] розглядають ноу-хау як різновид комерційної таємниці і наводять деякі з існуючих визначень цього терміну. Ще одну думку щодо ноу-хау висловлює Г.В.Черевко у навчальному посібнику «Інтелектуальна власність», розглядаючи ноу-хау і комерційну таємницю як поняття що перетинаються. А.Стрельніков у статті «Комерційна таємниця на підприємстві» [43] багато уваги приділяє розгляду діяльності спеціальної комісії яка визначає інформацію що може бути віднесена до комерційної таємниці чи ні. Вимоги до Положення про комерційну таємницю, інших документів, що забезпечують охорону таємної інформації на підприємстві та її характеристика розглядається у статтях О.Крижанівського та А Марущака. А.Локшин у статті «Комерційна таємниця» наводить перелік державних органів, що мають доступ до комерційної таємниці та перелік нормативних актів на підставі яких надається доступ . На Законодавчому рівні правова охорона комерційної таємниці здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [3,5,9]. У статті М. Галянтича [13] розглядається адміністративний захист комерційної таємниці, а у статті О. Радутного [37] - кримінальний захист. За незаконне збирання, використання, розголошення та зберігання комерційної таємниці Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність [3].

Мета дослідження - аналіз характерних методичних підходів та практичних рекомендацій щодо удосконалення технології захисту комерційної таємниці на підприємстві.

Завдання курсової роботи- розкрити сутність та визначити основні способи захисту комерційної таємниці.

Обєкт і предмет дослідження - Придніпровська залізниця та технології захисту комерційної таємниці.

Методи дослідження: системний аналіз літературної та періодичних видань,

знайомство зі спеціалізованими публікаціями з ресурсів Інтернет, аналіз захисту комерційної таємниці на придніпровській залізниці згідно реальної документації.

Структура курсової роботи складається з наступних задач::

аналіз стану забезпечення економічної безпеки на підприємстві;

оцінка технологій захисту комерційної таємниці на підприємстві;

знаходження шляхів формування інноваційної системи збереження захисту - комерційної таємниці на підприємстві.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ЗАСОБІВ ЇЇ ЗАХИСТУ

1.1 Теоретична сутність комерційної таємниці як складової системи економічної безпеки

Уперше в Україні термін «Комерційна таємниця» був введений Законом України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року № 887-ХІІ (втратив чинність 1 січня 2004 року). Під комерційною таємницею підприємства, установи, організації малися на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не були державною таємницею, розголошення (передавання, витік) яких могло завдати шкоди інтересам підприємства [6].

Відповідно до частини першої статті 36 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436 ІV зі змінами та доповненнями комерційною таємницею можуть бути визнані відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання [1]. 31 січня 2004 року набув чинності Цивільний кодекс України № 435- ІV, у статті 505 якого міститься таке визначення комерційної таємниці [9]: комерційна таємниця це - інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючих обставин заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Керуючись наведеними нормами законодавства, можна зробити висновок: комерційна таємниця - це самостійно визначений підприємством склад і обсяг відомостей та інформації, що не є державною таємницею [18]. Класифікацію видів комерційної таємниці наведено на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація видів комерційної таємниці

Згідно із частиною 2 статті 505 Цивільного кодексу України комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

До даних, що становлять комерційну таємницю належать секретні відомості (інформація) науково-технологічного та комерційного характеру, пов'язані з [18]:

виробництвом і технологією (ідеї, винаходи, відкриття, створені підприємством бази даних, комп'ютерні програми, ноу-хау, технічні проекти, описи технологічних іспитів, промислові зв'язки);

фінансовою діяльністю (нові методи організації праці та виробництва, укладені та заплановані контракти, інформація про конфіденційні переговори);

господарською діяльністю (огляди ринку, маркетингові дослідження плани розвитку підприємства).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 року №611 не можуть бути комерційною таємницею [4]:

установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами. До цих документів належать статут, установчий договір, ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності, сертифікати на право здійснення деяких видів операцій, патенти тощо;

інформація за всіма встановленими формами державної звітності. До даних державної звітності належать дані податкової, фінансової

(бухгалтерської), статистичної та інших видів звітів, встановлених законом;

документи про платіжеспроможність;

дані необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів. До цих даних належать документи щодо ведення податкового обліку на підприємстві і виконання господарських операцій. Тобто документи на, підставі яких встановлюється об'єкт , база і ставки нарахування податків (книги обліку продажу і придбання, податкові накладні, первині розрахункові та облікові документи, документи про рух коштів тощо);

відомості про численність і склад працівників, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих

місць (колективний договір, штатний розклад, табелі обліку робочого часу тощо);

інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

відомості про участь посадових осіб підприємств в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

відомість, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню: інформація про випуск акцій підприємством, що пропонується для відкритого продажу, яка згідно зі статтею 23 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ підлягає обовязковому опублікуванню.

Комерційна таємниця не включена до переліку обєктів промислової власності, наведеного в статті 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (чинна в Україні з 25 грудня 1991 року).

У статті 39 Угоди «Про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності» (NRIPS) від 15 квітня 1994 року комерційна таємниця визнається обєктом права у випадках захисту проти недобросовісної конкуренції, яка передбачена статтею 10 Паризької конвенції. Зазначена норма діє на території держав, що вступили до СОТ та ратифікували Угоду. Україна сьогодні не є членом СОТ.

У національному законодавстві комерційна таємниця включена до переліку обєктів інтелектуальної власності (стаття 420 Цивільного кодексу України).

Для безпосереднього визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, на підприємстві створюється спеціальна комісія, яка займається групуванням і уточненням інформації для цього переліку.

Чисельність такої комісії не повинна перевищувати чотирьох-пяти осіб. Створюється вона з найбільш кваліфікованих і компетентних фахівців основних підрозділів і представників служби безпеки підприємства, ознайомлених як з діяльністю підприємства в цілому, так і з роботою окремих підрозділів. До її складу бажано включити:

фахівця, який володіє фінансовими питаннями, конюнктурою ринку та інформацією щодо діяльності конкуруючих фірм (як правило, це фінансовий менеджер);

фахівця, який досконало знає систему організації роботи підприємства, її особливості;

фахівця з питань звязків з іншими підприємствами, а також з укладення контрактів і договорів;

фахівця, який володіє всіма відомостями про продукцію, що випускається, її технологічний цикл і виробництво, про проходження усіх видів інформації (усної, документальної, у вигляді зразків, вузлів, блоків, готової продукції).

Якщо підприємство є досить великим або виготовлена продукція має різнорідний характер, можна створити кілька таких груп: одну - головну, з метою координації та узагальнення результатів роботи, інші - залежно від необхідності по кожній окремій ділянці.

З іншого боку, не виключено, що підприємство може складатися лише з кількох осіб, особливо на початкових етапах розвитку. Тоді, справді, таку мету здатен вирішити один керівник за умови, що він буде володіти всією необхідною інформацією. Однак, щоб уникнути субєктивних помилок, краще розглядати ці питання щонайменше удвох.

Як уже було сказано, у групі повинні бути провідні фахівці, які володіють повним обсягом даних, що можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Однак це не означає, що варто обовязково ознайомлювати всіх залучених експертів з конкретною інформацією, яка може становити комерційну таємницю, якщо раніше вони її не знали. У більшості випадків досить, якщо хоча б один з них детально обізнаний з окремим питанням, що розглядається, а інші мали про нього загальне уявлення. Такий підхід зробить роботу групи більш раціональною і виключить уже на першому етапі можливі передумови до необгрунтованого поширення комерційної таємниці.

Отже, перед групою експертів необхідно поставити комплекс питань у такій послідовності:

а) виділити всі види діяльності підприємства, що приносять прибуток на даний момент;

б) на основі наявних даних про ринок збуту оцінити, чи перевищує рівень прибутку для даного виду діяльності аналогічні показники на інших підприємствах;
в) визначити ймовірну перспективу рентабельності цієї діяльності.
Якщо з економічної точки зору зазначений вид діяльності відповідає цілям підприємства і на даний момент, і в перспективі, а прибуток є вищим, аніж у конкуруючих фірм, то експерти повинні визначити, що саме в даному виді діяльності дозволяє отримувати прибуток. Відповідь на це питання і буде комерційною таємницею підприємства.

Так, для відомостей наукового характеру - це, як правило:

ідеї, винаходи, відкриття;

окремі формули;

нові технічні проекти;

нові методи організації праці та виробництва;

програмне забезпечення;

результати наукових досліджень.

Для відомостей технологічного характеру:

конструкторська документація, креслення, схеми, записи;

описи технологічних іспитів;

«ноу-хау»;

точні знання конструкційних характеристик виробів та оптимальних параметрів розроблювальних технологічних процесів (розміри, обсяги, конфігурація, процентний зміст компонентів, температура, тиск, час тощо);

відомості про матеріали, з яких виготовлені окремі деталі, умови експериментів, обладнання та устаткування, на якому вони проводилися і т. д.;

окремі нові або унікальні вимірювальні комплекси, прилади, верстати й устаткування, що використовуються на підприємстві.

Для відомостей ділового характеру:

відомості про укладені або заплановані контракти;

дані про постачальників та клієнтів;

огляди ринку, маркетингові дослідження;

інформація про конфіденційні переговори;

калькуляція витрат виробництва підприємства, структури цін, рівень прибутку;

плани розвитку підприємства та його інвестицій.

Якщо у виділенні вузлових відомостей виникають проблеми, то можна розглянути вид діяльності по окремих технологічних етапах, по логічному алгоритму дій, по тимчасових відрізках. У будь-якому випадку корисними будуть аналогічні приклади організації захисту секретів західними фірмами.

Варто врахувати й інші фактори. Наприклад, підприємство може застосовувати загальновідомі методи організації виробництва, технологічні прийоми, устаткування тощо і при цьому досягати високого прибутку. Незважаючи на доступність таких даних, сам факт їх застосування може бути комерційною таємницею.

.2 Теоретичні засади організаційно - правових технологій захисту права на комерційну таємницю субєкта господарювання

Захист інформації, що становить комерційну таємницю, від несанкціонованого використання, зміни або знищення набуває сьогодні

першочергового значення. Забезпечення конфіденційності інформації - це спосіб запобігання несанкціонованого використання цінних відомостей та уникнення порушення прав і інтересів їхніх законних власників.

Вперше захист комерційної таємниці був передбачений у Законі СРСР «Про підприємства в СРСР» (№ 1529-I від 4 червня 1990 р.), де визначався термін «комерційна таємниця підприємства» та загальні риси її правового режиму. Під комерційною таємницею підприємства розумілись «повязані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства відомості, що не є державною таємницею».

Якщо вести мову про охорону інформації, яка використовується під час здійснення підприємницької діяльності, можна зазначити, що умовно виділяють два види охорони останньої, тобто два види так званої інформаційної безпеки: активну і пасивну. Пасивна охорона характеризується тим, що власник інформації надає їй режиму відкритості, доступності для всіх зацікавлених осіб, але для таких осіб встановлене обмеження щодо використання отриманої інформації у комерційних цілях. Саме власникові належить виключне право дозволяти використання такого роду інформації зацікавленим особам. Така охорона інформації передбачена патентним та авторським правом. Прикладом інформаційних обєктів, на які поширюється пасивна охорона, є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки тощо. Що ж стосується охорони саме комерційної таємниці як обєкта права інтелектуальної власності, то має місце застосування активної охорони інформації від несанкціонованого використання, яка повязана з тим, що власник встановлює певний режим доступу, наприклад, обмежує доступ до інформації достатньо вузьким колом фахівців з числа персоналу, організовує режимні зони на підприємстві, використовує носії інформації, що унеможливлюють несанкціоноване копіювання тощо.

Правовий захист інформації, що становить комерційну таємницю, здійснюється через закріплення у нормативних і установчих документах прав і обовязків відповідних субєктів щодо порядку захисту відомостей з обмеженим доступом.

Загальноприйнятим є той факт, що захист порушених субєктивних прав на комерційну таємницю може здійснюватися у юрисдикційній і неюрисдикційній формах захисту. Юрисдикційна форма захисту є діяльністю уповноважених державних органів щодо захисту порушених прав або оспорюваних субєктивних прав. Суть цієї форми виражається в тому, що субєкт господарювання, чиє право на комерційну таємницю порушене, звертається за захистом до державних або інших компетентних органів.

Найбільшу увагу дослідженню форм захисту комерційної таємниці приділяє О. П. Сергєєв, який зазначає, що захист права на комерційну таємницю здійснюється майже в одній, а саме в юрисдикційній формі, суть якої полягає у звертанні за допомогою до компетентних державних органів. Самозахист порушених прав, за умови, що вона не перетворюється в самоправність, у розглянутій сфері зводиться до можливості самостійної нейтралізації і виведення з ладу технічних засобів, незаконно впроваджених третіми особами з метою одержання інформації, а також вживання оперативних заходів щодо дезінформації осіб, що незаконно одержали засекречені відомості, з метою запобігання можливого збитку від їхнього розголошення. У порядку самозахисту можуть, мабуть, застосовуватися і деякі санкції стосовно контрагентів у господарських договорах і найманих робітників, що порушують зобовязання про нерозголошення конфіденційних відомостей. На думку вченого, основною формою захисту права на комерційну таємницю є юрисдикційна процедура, яка, у свою чергу, поділяється на судовий і адміністративний порядки. Загальновизнаного застосування набуває судовий порядок захисту, що припускає звернення з позовом про захист порушених прав до суду. Оскільки питання про комерційну таємницю безпосередньо повязане з підприємницькою діяльністю, ці позови переважно належать до підвідомств господарських судів. У тих випадках, коли як відповідач виступає працівник, який розголосив комерційну таємницю всупереч трудовому договору (контракту), справа розглядається в суді загальної юрисдикції [40, 629].

Відповідно до ч. 2 ст. 155 ГК України на обєкти права інтелектуальної власності (зокрема і на комерційну таємницю) розповсюджуються загальні умови захисту прав інтелектуальної власності, визначені в ЦК України. Стаття 432 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 ЦК України. Проте ст. 432 ГК України закріплює специфічні, прийнятні лише щодо обєктів права інтелектуальної власності способи захисту, що реалізуються в судовому порядку, такі як застосування невідкладних заходів з попередження порушення права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; припинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт або експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту матеріалів і знарядь, використаних переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання обєкта права інтелектуальної власності.

Аналізуючи положення ст. 20 ГК України, де визначені засоби захисту прав субєктів господарювання, можна дійти висновку, що основними способами захисту права на комерційну таємницю є: визнання права на комерційну таємницю; відновлення становища, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; визнання недійсним повністю або частково акта державного або іншого органу, що суперечить законодавству і порушує право субєкта господарювання на комерційну таємницю; відшкодування збитків, завданих порушенням права субєкта господарювання на комерційну таємницю.

Розглянемо способи захисту, передбачені чинним законодавством у сфері комерційної таємниці.

Стосовно такого способу захисту, як визнання права на комерційну таємницю варто зазначити, що позов про визнання права на комерційну таємницю може бути використаний субєктом господарювання, коли має місце спір про порушення такого права, коли третя особа вимагає від субєкта господарювання без встановлених законом підстав розкрити інформацію, що становить комерційну таємницю.

Такий спосіб захисту, як відновлення положення, що існувало до порушення, має сенс, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, може бути ефективне лише у тому випадку, коли відомості, які становлять комерційну таємницю, були отримані третьою особою незаконним способом, але вона або не мала ще можливості з ними ознайомитися, або у разі, коли відомості були придбані незаконним способом з метою їх подальшої передачі й передача таких відомостей особі, зацікавленій у їх отриманні, ще не відбулася. Повинна мати місце можливість ліквідації наслідків порушення, наприклад, на особу, яка заволоділа інформацією за допомогою незаконних способів, може бути покладений обовязок з повернення незаконно отриманої документації або знищення матеріальних носіїв інформації, на неї може бути накладена заборона на використання придбаної незаконним способом інформації, що становила комерційну таємницю, для особистих цілей.

Аналізуючи зарубіжну практику, науковці зазначають, що Закон про комерційну таємницю від 9 серпня 1979 р. США закріплює за законним володарем комерційної таємниці право на використання так званих судових заборон. Судові заборони обмежують подальше використання і розкриття комерційної таємниці, незаконно отриманої субєктом господарювання. Основний принцип застосування судової заборони такий: заборона триває так довго, як це необхідно для того, щоб ліквідовувати комерційну перевагу, отриману конкурентом шляхом незаконного привласнення комерційної таємниці. Якщо субєкт господарювання, що незаконно заволодів інформацією, яка є комерційною таємницею, не отримав ніякої вигоди від її використання, а подальше розкриття і використання комерційної таємниці не завдасть збитку колишньому власникові комерційної таємниці, заборонні обмеження щодо розкриття і використання не будуть введені. [33, 38].

Володар комерційної таємниці може також зажадати визнання недійсним акта державного органу або органу, якому наказано розкрити

відомості, складові комерційної таємниці, якщо дії цього органу виходять за межі компетенції, наданої йому згідно із законом, або іншим чином не відповідають закону.

Органи державної влади, правоохоронні органи для реалізації покладених на них завдань мають право отримувати інформацію від субєктів господарювання. Проте проблематичним є питання надання інформації, що становить комерційну таємницю.

На додаток до викладених вище способів захисту права на комерційну таємницю, у разі, коли особа отримала відомості, що становлять комерційну таємницю за договором, що передбачає обовязок з виплати винагороди володарю права на комерційну таємницю, і не провела своєчасно такої виплати, суд має право за позовом сторони, що потерпіла, винести ухвалу про присудження до виконання цього обовязку.

В межах судової форми захисту можливе застосування таких видів санкцій, як відшкодування збитків, що передбачено ч. 3 ст. 162 ГК України, та штрафні санкції.

Г. О. Сляднєва, керуючись нормами чинного законодавства, наголошує на можливості застосування таких способів захисту, як-то: вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту матеріалів і знарядь, що використалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності; публікація в засобах масової інформації відомостей

про порушення права інтелектуальної власності і зміст судового рішення про таке порушення (при цьому в публікації не повинна розкриватися суть комерційної таємниці); застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання обєкта права інтелектуальної власності [42,].

Одним із законодавчо закріплених способів захисту обєктів прав інтелектуальної власності називають компенсацію. В науковій літературі, зокрема О. А. Підопригорою, підтримана доцільність застосування компенсації до комерційної таємниці. Автор зазначив, що компенсація повинна виплачуватися, крім компенсації збитків і прибутку, як міра покарання за порушення прав, і, можливо, в інших розмірах [33].

Питання про можливість застосування компенсації щодо комерційної таємниці не викликає сумніву, оскільки цей спосіб захисту закріплений у Розділі 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» ЦК України, тобто він застосовний до всіх обєктів права інтелектуальної власності. Стаття 45(1) Угоди TRIPS також передбачає можливість застосування судом компенсації: суд може зобовязати порушника виплатити правовласникові адекватну компенсацію за понесений ним у зв'язку з порушенням його права інтелектуальної власності збиток, заподіяний йому цим порушником, який свідомо знав або повинен був знати, що здійснює правопорушення. Щодо застосування компенсації як способу захисту комерційної таємниці зупинимося на думці, що компенсація за своїм характером є мірою відповідальності, проте вона не повинна застосовуватися як додаткове обтяження разом з відшкодуванням збитків. Компенсація не повинна замінювати відшкодування збитків, а повинна застосовуватися виключно в особливих випадках, коли у суду немає сумніву в наявності у потерпілого збитків, проте визначити їх точний розмір важко. Що стосується розміру компенсації, то встановлення чітких грошових рамок є недоцільним.

В умовах сьогодення особливої значимості набуває захист комерційної таємниці у відносинах економічної конкуренції. Це зумовлено тим, що

комерційна таємниця насамперед служить конкурентоздатності субєкта господарювання. Тому перш за все слід захищати комерційну таємницю від конкурентів ? учасників економічної конкуренції. Безумовно, інформація, що містить комерційну таємницю, становить великий інтерес для конкурентів, тому що, скориставшись нею, конкуренти реально набувають можливості

позбавити свого суперника по ринку переваг, яких така інформація йому надавала.

З огляду на те, що захист комерційної таємниці у відносинах економічної конкуренції є найбільш значимим, розглянемо можливості охорони комерційної таємниці в таких умовах.

Як у науковій літературі, так і в нормах чинного законодавства неправомірне заволодіння або використання комерційної таємниці конкурента оцінюється як недобросовісна конкуренція. Г. Ф. Шершеневич зазначав, що проявом недобросовісної конкуренції визнається збирання чужих комерційних таємниць, чи підкуп службовців, чи направлення підставних робітників [48].

Ю. Капіца, досліджуючи проблеми захисту комерційної таємниці в європейських країнах, звертає увагу, що ч. 2 ст. 39 Угоди TRIPS передбачає: «Фізичним і юридичним особам повинна бути надана можливість перешкоджати тому, щоб інформація, що законно знаходиться під їх контролем, без їхньої згоди була розкрита, зібрана або використана іншими особами способом, що суперечить чесній комерційній практиці...». Під словосполученням «спосіб, що суперечить чесній комерційній практиці» для цілей TRIPS у міжнародній практиці мається на увазі, «...як мінімум, практика розірвання договору, підрив довіри, включаючи придбання закритої інформації третіми особами, яким було відомо або не було відомо в результаті грубої недбалості, що придбання такої інформації має на увазі таку практику» [15].

Зарубіжне законодавство до недозволеної конкуренції відносить дії, що переслідують мету нечесного отримання вигод різними комерційними або некомерційними засобами, наприклад, передачу третій особі конфіденційно

отриманої інформації («ноу-хау»), зманювання і підкуп персоналу конкурента для одержання від нього секретної інформації.

Охорона комерційної власності від недозволеного використання і розкриття здійснюється за допомогою різних правових заходів. Деякі країни

включають спеціальні положення або до законів про недобросовісну конкуренцію, або до інших законодавчих актів. Ряд країн забезпечують охорону таємниці в межах загального права цивільної відповідальності. У деяких інших країнах положення кримінального, адміністративного, комерційного або цивільного права забороняють несанкціоноване використання або розголошення комерційної таємниці. Проте при наближеному розгляді положення кримінального права не мають великого практичного значення, оскільки вони, як правило, вимагають доказу поінформованості про конфіденційний характер інформації і наявності зловмисних або неправдивих дій.

Нерідко виникає ситуація, коли можливе застосування різних поєднань зазначених вище засобів. Порушення комерційної таємниці може бути водночас і актом недобросовісної конкуренції, і цивільним правопорушенням, і кримінальним злочином. Навпаки в тих випадках, коли не конкуренти здійснюють тиск або вплив на тих чи інших осіб, які володіють таємницею, з метою одержання конфіденційної інформації, застосовуються лише норми цивільної відповідальності.

Частиною 2 ст. 36 ГК України, ст. 16 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачені такі склади порушень: [5]

неправомірне збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, яке являє собою добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди субєкту господарювання;

розголошення комерційної таємниці, тобто ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у звязку з виконанням службових обовязків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди субєкту господарювання;

схиляння до розголошення комерційної таємниці, а саме спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у звязку з виконанням службових обовязків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди субєкту господарювання;

неправомірне використання комерційної таємниці, яким слід вважати впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

З іншого боку необхідно наголосити, що використання комерційної таємниці іншого субєкта господарювання є неправомірним лише у тому випадку, коли відомості, що її становлять, були зібрані неправомірно, без згоди на те власника комерційної таємниці. Під незаконним збиранням слід розуміти пошук і добування протиправним або злочинним способом відомостей, що становлять комерційну таємницю. Це може бути, наприклад, викрадення будь-яким способом відповідних документів або предметів, ознайомлення з ними, їх купівля або придбання шляхом застосування насильства, заподіяння шкоди чи погроз, виготовлення копій документів, аналіз відкритих джерел (рекламних матеріалів, доповідей на конференціях, симпозіумах, виставках тощо), прослуховування телефонних розмов, перлюстрація поштової кореспонденції, візуальне спостереження та підслуховування усних розмов (у тому числі за допомогою застосування спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації), фотографування, кіно- або відеозйомка, проникнення до компютерних систем, опитування певних осіб, видача себе за потенційного клієнта, партнера або інвестора і проведення переговорів, підкуп працівників підприємств-конкурентів.

Серед порушень у сфері конкуренції найбільшого поширення набуло неправомірне використання комерційної таємниці, що, зокрема, призводить до формування неврахованих фінансових потоків, шляхом отримання прибутків через неправомірне використання таємниці конкурентів та розголошення комерційної таємниці. Канали можливого витоку інформації наведено на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Канали можливого витоку інформації

Отже, стосовно захисту комерційної таємниці в умовах економічної конкуренції варто нагадати, що заборона розголошення, придбання або використання комерційної таємниці без згоди законного її володаря поширюється на всіх інших осіб. Особами, які можуть знати про комерційну таємницю, є, як правило, особи, що мають певні відносини з її законним володарем, такі як працівники або колишні працівники, члени ради директорів, а також незалежні підрядники, експерти, юристи, клієнти або будь-які постачальники товарів або послуг субєкту господарювання, а також інші особи. Якщо комерційна таємниця стає відомою невизначеному колу осіб без згоди її законого володаря, останній ризикує втратити економічну вигоду від цієї інформації, як у плані її ліцензійної, так і конкурентної вартості.

На відміну від попередньої, неюрисдикційна форма захисту комерційної таємниці охоплює собою дії субєкта господарювання щодо захисту його права на комерційну таємницю, які здійснюються ним самостійно, без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів. У ЦК України, право на використання цієї форми, закріплене в ст. 19. Особа має право на самозахист свого права і права іншої особи від порушень і протиправних посягань. ЦК України встановлені певні обмеження під час використання цього права. Засоби протидії повинні бути не заборонені законом і мають відповідати етичним засадам суспільства. Способи захисту повинні відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, заподіяним цим порушенням. По суті це право зводиться до виведення з ладу технічних засобів, незаконно введених третіми особами з метою отримання інформації, дезінформації осіб, що незаконно отримали засекречені відомості, з метою нейтралізації події, а також до застосування оперативно-господарських санкцій, якщо інформація, яка складає комерційну таємницю, відповідно до умов договору, передається по частинах, і одна зі сторін порушила умови договору.

До так званих неюрисдикційних заходів захисту комерційної таємниці ми відносимо організаційно-правові та технічні заходи. Останні, в свою чергу, включають закріплення за відповідними даними режиму таємності, що, на наше переконання, повинно слугувати першим кроком до захисту комерційної таємниці від будь-якого роду посягань та належне оформлення економічно важливих відомостей як комерційної таємниці.

Однією з найпоширеніших проблем, з якою стикається кожен субєкт господарювання, що бажає захистити комерційну таємницю від посягань з боку персоналу підприємства, є відсутність у чинному Кодексі законів про працю України положень, які б прямо регулювали обовязок працівника не розголошувати комерційну таємницю підприємства. З огляду на зазначене доцільно виділити окремо такий спосіб захисту прав на комерційну таємницю, як закріплення права субєкта господарювання на комерційну таємницю на локальному рівні, оскільки субєкти господарювання самі регулюють відносини щодо визначення та охорони комерційної таємниці шляхом прийняття відповідних внутрішніх документів. На думку науковця, режим комерційної таємниці має бути визначений не в одному локальному акті, а у кількох актах субєкта господарювання (винятком можуть бути малі підприємства). Причому одні локальні акти субєкта господарювання є загальними, де положення про комерційну таємницю становлять лише один зі структурних елементів у їхньому змісті, наприклад, внесення положень про комерційну таємницю до установчих документів підприємства, а також до внутрішніх регламентуючих актів підприємства - колективний договір тощо, а інші - спеціальними, що регулюють виключно комерційну таємницю, як то: положення про нерозголошення комерційної таємниці тощо.

Н. Хавронюк зазначає, що на конкретному підприємстві порядок отримання, використання, зберігання і поширення комерційної таємниці може бути відображений у трудових договорах або у спеціальних письмових зобовязаннях, у правилах внутрішнього трудового розпорядку, в переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, в наказах про призначення осіб, відповідальних за режим комерційної таємниці, у положеннях (інструкціях) про службу безпеки підприємства, про режим доступу до інформації, що становить комерційну таємницю підприємства, про порядок реєстрації службових осіб організацій та органів, що проводять перевірку підприємства, про порядок надання державним та іншим органам за їх запитами відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, тощо. На кожному конкретному підприємстві залежно від специфіки його діяльності, видів і обсягів виробництва продукції, кількості працівників та інших умов режим комерційної таємниці може бути менш чи більш жорстоким. [45].

Реалізуючи право на захист комерційної таємниці, субєкт господарювання, якому належить остання, повинен вжити певних заходів, спрямованих на збереження конфіденційності інформації, що становить комерційну таємницю. Способи захисту комерційної таємниці можна поділити на юридичні, організаційні та технічні.

До юридичних способів захисту належать усі спрямовані на забезпечення охорони комерційної таємниці акти законодавства та локальні акти підприємства, якими передбачені як права і обовязки осіб, що ознайомлені з комерційною таємницею, так і відповідальність за її розголошення тощо. Як приклад актів законодавства - Кодекс України про адміністративні правопорушення, статті 212-2, 212-5 якого встановлюють адміністративну відповідальність за порушення законодавства про комерційну таємницю тощо.

Серед організаційних способів охорони комерційної таємниці необхідно виділити встановлення володарем певного режиму доступу, наприклад, обмеження доступу до інформації вузького кола працівників, організацію режимних зон на підприємстві, використання носіїв інформації, що роблять неможливим несанкціоноване копіювання, тощо.

До технічних способів захисту комерційної таємниці слід віднести застосування спеціальних технічних засобів охорони, серед яких: різноманітні технічні засоби виявлення каналів витоку інформації, скануючі приймачі, засоби оперативного виявлення радіовипромінювальних пристроїв, багатофункціональні та комбіновані пошукові прилади, пошукові автоматизовані програмно-апаратні комплекси, нелінійні локатори, апаратура для виявлення диктофонів, системи акустичного і віброакустичного зашумлення, пристрої швидкого знищення інформації, спеціальне програмне забезпечення для захисту конфіденційної інформації тощо.

Обєктом дослідження під час написання курсової роботи стала організація безпеки на підприємстві ДП «Придніпровська залізиця», державної форми власності. Проведений аналіз системи правового захисту комерційної таємниці на досліджуваному підприємстві дозволяє зробити певні висновки щодо ефективності цієї системи. Досліджуване підприємство достатньо відповідально підійшло до розробки нормативних положень, які закріплюють право підприємства на комерційну таємницю та організацію роботи щодо її захисту. Позитивним проявом керівництва підприємства слід назвати впровадження окремого локального нормативного акта - «Положення про інформацію з обмеженим доступом» (конфіденційна інформація та комерційна таємниця). Крім того, важливого значення набуває наявність на підприємстві обовязкової практики підписання працівником підприємства зобовязання про непоширення інформації, що містить комерційну таємницю. Система правового захисту, впроваджена на підприємстві, спрямована на забезпечення ефективності безпеки підприємства в частині нерозповсюдження інформації, що становить комерційну таємницю. Правовий захист комерційної таємниці здійснюється шляхом закріплення на локальному рівні права на неї, визначення складу та обсягу; організації порядку допуску до цієї інформації; регулюваннязбереження комерційної таємниці в господарській діяльності та у відносинах з органами державного управління. Закріплення такого права здійснюється у

правилах внутрішнього трудового розпорядку, установчих документах підприємства, колективному договорі, переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, та деяких інших.

1.3 Міжнародний досвід виконання технологій в системі захисту комерційної таємниці

У процесі розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва з промислово розвинутими країнами питання, повязані з купівлею-продажем

технології, що включає передачу знань, науково-технічного, комерційного і управлінського досвіду (ноу-хау), набувають актуальності і вимагають комплексного врегулювання, передусім на національному рівні.

У ряді країн (наприклад США) діє спеціальне законодавство, що обєднує правила поведінки зацікавлених осіб в галузі використання торгових або ділових секретів. У країнах прецедентного права (Великобританії, США) для вирішення суперечок сторін притягуються прецедентні судові й адміністративні рішення.

В країнах кодифікуючого права (ФРН) відношення регулюються правилами, включеними в закони, що відносяться до різних законодавчих галузей. У

країнах прецедентного права разом з традиційними для них формами регулювання відносин за допомогою прецедентних судових і адміністративних рішень, діють спеціальні закони [11].

В таблиці 1.1 Наведено перелік нормативних актів і прецедентних рішень, що використовуються для регулювання відносин з приводу вказаних обєктів

В Японії питання захисту службових ділових секретів наймача від незаконного привласнення їх службовцями після закінчення терміну служби регулюються наступним чином: наймач може за допомогою договору зобовязати свого службовця не розкривати інформацію, яку він придбав протягом терміну служби.

Типова угода про службові винаходи, підготовлена патентним відомством, містить такий пункт: Винахідники і службовці відділу по винаходах повинні зберігати таємницю змісту винаходів і інших матеріалів, що відносяться до інтересу компанії, на необхідний період часу.[11]

Таблиця 1.1

Нормативні акти і прецедентні рішеня, що використовуються для регулювання відносин

КраїнаДжерела праваСШАУніфікований закон про ділові секрети. §§ 757-759 першого Зведення деліктного права 1939 р. Зведення законів США, ч. 35 § 284. Закон США про економічне шпигунство 1996 р.ЯПОНІЯЦивільний кодекс. Цивільно-процесуальний кодекс. Кримінальний кодекс про припинення недобросовісної конкуренції. Комерційний кодекс. Патентний закон Японії.ВЕЛИКОБРИТАНІЯОсновним джерелом є прецедентне право. Закон про обмеження торгової практики. Закон про арбітраж. Закон про порушення конфіденційності.ШВЕЙЦАРІЯФедеральний Закон Про недобросовісну конкуренціюПОЛЬЩАЗакон про боротьбу з недобросовісною конкуренцією

Належна увага надається також захисту ділових секретів у процесі конфіденційних відносин. Відповідні норми законів накладають на певних осіб, згідно з займаним ними положенням або професією, обовязок щодо збереження

конфіденційності. Так, у Цивільному кодексі передбачається обовязок уважно відноситися до справ, у Комерційному кодексі передбачається обовязок лояльності директора корпорацій, що також включає обовязок збереження конфіденційності, а також визначаються обовязки директора корпорації не конкурувати зі своїми корпораціями.

Кримінальний кодекс передбачає покарання для осіб окремих професій, які розкривають секрети клієнтів або споживачів: особа, яка є або була лікарем, фармацевтом, аптекарем, акушеркою, юристом, адвокатом або нотаріусом і яка без відповідної підстави розкрила секрет, що став їй відомий завдяки професійній

діяльності, підлягає покаранню у вигляді увязнення строком до шести місяців або штрафу до 20000 тис. єн.

В Великобританії нині охорона «комерційної таємниці» і торгових секретів в рамках кримінального права не регулюється. В основному вона будується на базі прецедентного права. Це відноситься навіть до таких протиправних діянь, як крадіжка секретних документів, матеріалів і т. ін., не дивлячись на те, що теоретично ці діяння можуть підпадати під дію Закону про крадіжки 1968 р. Таке положення в корені відрізняється від законодавства країн континентального права (Франції, Італії та ін.), де кримінальними кодексами передбачені спеціальні статті, що містять санкції за неправомірне розкриття і використання промислових секретів. [11]

Згідно з англійським правом відносно «комерційної таємниці» і торгових секретів можливе застосування норм, під які підпадає таке злочинне діяння, як злочинна змова. Під ним мається на увазі угода двох або більше осіб про здійснення протиправного діяння або здійснення правомірного діяння злочинними засобами. Підбурювання до таких дій також вважається злочином.

В Польщі в «Законі про боротьбу з недобросовісною конкуренцією» 1993 р. передбачена охорона виробничих секретів підприємства. Відповідно до Закону під виробничим секретом розуміється необнародувана технічна, технологічна,

комерційна або організаційна інформація підприємства, відносно якої підприємець вжив заходів щодо охорони конфіденційності.

При цьому недобросовісною конкуренцією є передача, обнародування або використання інформації, що є виробничим секретом, або її отримання від не уповноваженої особи, якщо це загрожує істотним інтересам підприємства. Дана норма застосовується також до особи, що виконувала роботу на основі трудових або інших правовідносин, протягом трьох років з моменту її звільнення, якщо договір не передбачає іншого, або виробничий секрет відмінений. [11]

Разом з тим дана норма не застосовується до тих осіб, які отримали таку інформацію сумлінно, на відшкодувальній основі. Проте і в цьому випадку суд може зобовязати одержувача інформації виплатити відповідну винагороду за її використання.

За здійснення недобросовісних конкурентних дій польський Закон передбачає адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність.

Інститут комерційної таємниці добре розвинутий і захищений в сучасному російському законодавстві. Законодавство Російської Федерації про комерційну таємницю складається з Цивільного кодексу РФ, Федерального закону РФ від 29 липня 2004 р. Про комерційну таємницю, інших федеральних законів.

Нормативне визначення поняття комерційна таємниця міститься в ст. З Федерального закону Про комерційну таємницю, згідно з якою комерційна таємниця - конфіденційність інформації, що дозволяє її власнику за наявних або можливих обставин збільшити доходи, уникнути невиправданих витрат, зберегти становище на ринку товарів, робіт, послуг або отримати іншу

комерційну вигоду. Дія даного Закону не поширюється на відомості, що становлять державну таємницю, по відношенню до якої застосовується законодавство РФ про державну таємницю.

Права власника інформації, що складає комерційну таємницю, виникають з моменту встановлення ним відносно такої інформації режиму комерційної таємниці, тобто правових, організаційних, технічних та інших заходів по охороні

її конфіденційності. Режим комерційної таємниці не може бути встановлений субєктами підприємництва, згідно зі ст. 5 даного Федерального закону, щодо відомостей:

) які містяться в установчих документах, а також документах, що підтверджують внесення записів про юридичних та фізичних осіб підприємців до відповідних державних реєстрів;

) які містяться в дозвільних документах на здійснення підприємницької діяльності;

) про склад майна державних чи муніципальних унітарних підприємств, державних установ і щодо використання ними коштів відповідних бюджетів;

) про забруднення навколишнього середовища, стан протипожежної безпеки, санітарно-епідеміологічну і радіаційну ситуацію, безпеку харчових продуктів та інші фактори, які негативно впливають на безпечне функціонування виробничих обєктів, безпеки кожного громадянина і населення в цілому;

) про чисельність, склад працівників, системи оплати праці, умови праці, охорону праці, показники виробничого травматизму та професійної захворюваності, про наявність вакансій;

) про заборгованість по заробітній платі або інших соціальних виплатах;

) про порушення законодавства РФ і факти притягнення до відповідальності за скоєння правопорушень;

) про умови конкурсів або аукціонів по приватизації державної чи муніципальної (комунальної) власності;

) про розмір та структуру доходів некомерційних організацій, розмір і склад їх майна, про їх витрати, про чисельність і оплату праці їх працівників, про використання безоплатної праці громадян в діяльності некомерційних організацій;

) про перелік осіб, які мають право діяти без довіреності від імені юридичних осіб;

) обовязковість на розголошення яких або недопустимість обмеженого доступу до яких встановлена іншими федеральними законами.

Федеральний закон Про комерційну таємницю регулює питання комерційної таємниці в межах трудових відносин, цивільно-правових відносин, відносин з органами державної влади, місцевого самоврядування, при виконанні державних контрактів для державних потреб, встановлює перелік заходів по охороні конфіденційності інформації, що повинні бути застосовані її власником, а також передбачає відповідальність за порушення даного Федерального закону.

Власник інформації, що складає комерційну таємницю, має не лише права, визначені законом, а й обовязок надавати дану інформацію державним органам влади, органам місцевого самоврядування, а у випадку ненадання або перешкоджання в отриманні такої інформації несе відповідальність відповідно до ст. 15 Федерального закону.

Новим положенням у даному Законі є також обовязок працівника, що перебував у трудових відносинах з власником комерційної таємниці і якому така інформація стала відома у звязку з виконанням ним трудових обовязків, не розголошувати і не використовувати жодним протиправним чином дану інформацію протягом трьох років з моменту припинення трудових відносин.

Органи державної влади, місцевого самоврядування, інші державні органи зобовязані створити умови, які забезпечують охорону конфіденційності

інформації, що надається їм юридичними особами та індивідуальними підприємцями, а посадові особи даних органів не мають права розголошувати або передавати інформацію третім особам, використовувати її в корисливих або інших особистих цілях без згоди власника інформації, що складає комерційну таємницю.

Порушення даного Федерального закону тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у відповідності до законодавства Російської Федерації.

Отже, законодавство РФ про комерційну таємницю регулює відносини, повязані з віднесенням інформації до комерційної таємниці, передачею такої інформації, охороною її конфіденційності з метою забезпечення балансу інтересів власників інформації, що складає комерційну таємницю, та інших учасників регульованих відносин, в тому числі держави, на ринку товарів, робіт, послуг та попередження недобросовісної конкуренції, а також визначає відомості, що не мають належати до комерційної таємниці.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ВСП ДП «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

.1 Загальна характеристика підрозділу «Вагонне Господарство» ДП«Придніпровська залізниця» і його діяльності

ВСП ДП Придніпровська залізниця - територіальній підрозділ у підпорядкуванні Укрзалізниці <#"479" src="doc_zip3.jpg" />

Рис 2.1. Структурна схема служби вагонного господарства

Робота Придніпровської залізниці характеризується високою питомою вагою відправлень та прибуття вантажів. Однак вантажообіг дороги порівняно невеликий через невелику дальність перевезень. У 2013 році вантажообіг дороги склав близько 88 мільярдів т-км. У перевезеннях вантажів переважають залізна і марганцева руди, кам'яне вугілля, кокс, чорні метали, промислові товари, машини, устаткування, будівельні матеріали, флюси, зерно. Вантажонапруженість перевезень 27000000 т-км/км. Інтенсивний пассажирооборот існує з Московської, Донецькій, Одеській, Південно-Західній, Північно-Кавказької, Жовтневої, Львівській залізницями. Пасажирооборот становив (2013 рік) близько 12000000000 пас-км .. На Придніпровській

залізниці добре розвинене приміське пасажирське сполучення (85% всіх відправлень пасажирів), але через невелику дальність частка приміських пасажирських перевезень від сумарного пасажирообороту становить близько 25%.

Обсяги виробництва ВСП ДП «Придніпровська залізниця»

тарифи т-км - у натуральный формі 35231,1 млн т-км,у грошовій 4446 002 тис рн у відсотках до всієї вироробленої продукції - 67,9%;

пасажиро-км - у натуральній формі 8317 млн, пас-км у грошовій 1203 411 тис грн у відсотках до всієї вироробленоі продукції - 18,4%;

підсобно - допоміжна діяльність у грошовій формі 900,390 тис грн, у відсотках до всієї виробленої продукції - 13,7%.

Основні клієнти ДП "Придніпровська залізниця" ДП "Український транспортно-логістичний центр", ТОВ "Лемтранс", АТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", Кримський содовий завод, ДП "Трансгарант-Україна", ДП "Укрспецвагон", ТОВ "Перша Вантажна Компанія в Україні", ТОВ"Метінвест-Шиппінг", ТОВ "ЕКС ІМ Транс", Тов "ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА", ТОВ "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ", ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", ТОВ "СПЕЦВАГОН ТРАНСЛІЗИНГ». Інформація щодо предмету договорів не розголошується та являється комерційною таємницею.

2.2 Аналіз стану забезпечення економічної безпеки у службі вагонного господарства Придніпровської залізниці

Економічна безпека підприємства - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому. Економічна безпека підприємства характеризується сукупністю якісних і кількісних показників, найважливішим серед яких є рівень економічної безпеки . Рівень економічної безпеки підприємства - це оцінка стану використання корпоративних ресурсів за критеріями рівня економічної безпеки підприємства . З метою досягнення найбільш високого рівня економічної безпеки підприємство повинне стежити за забезпеченням максимальної безпеки основних функціональних складових своєї роботи . Функціональні складові економічної безпеки підприємства - це сукупність основних напрямів його економічної безпеки , що істотно відрізняються один від одного за своїм змістом .

Сучасний етап реформування економіки вимагає нового підходу до управління підприємствами, вироблення такої господарської політики і стратегії, які дозволяють організації підтримувати конкурентні переваги в довгостроковому періоді.

На багатьох підприємствах система управління не адекватна вимогам ринкової економіки. Керівники та менеджери підприємств часто не знайомі з

сучасним станом та розробками теорії та методології управління і продовжують використовувати у своїй діяльності принципи, форми і прийоми, якими користувалися в дореформений період. Сучасним інструментом управління розвитком організації в умовах наростаючих змін у зовнішньому середовищі і пов'язаної з цим невизначеності є методологія стратегічного менеджменту .

Рівень економічної безпеки підприємства залежить перш за все від здібності керівництва передбачити та попередити можливі загрози, а також швидкості при вирішенні проблем, що виникають.

Серед причин, дестабілізуючих стан економічної безпеки, можна виділити наступні:

суб'єктивні, визвані неефективною роботою підприємства або його керівництва, наприклад: низька конкурентоспроможність, а відповідно відсутність попту на продукцію, дії відповідних суб'єктів господарювання, нестійкий фінансовий стан підприємства;

об'єктивні, що виникають не з вини підприємства або його керівництва, наприклад, відсутність можливостей у держави оплачувати продукцію для своїх потреб, високий рівень інфляції, форс-мажорні обставини та ін..

Можна виділити такі основні показники економічної безпеки залізничних підприємств:

оцінка рівня монополізації;

економічна оцінка рівня конкурентоспроможності;

оцінка ефективності інвестиційних проектів розвитку залізничного транспорту;

показники ефективності інвестицій;

економічна ефективність зовнішньоторговельних перевезень;

показники експлуатаційної роботи;

економічна ефективність поліпшення якісних показників використання

рухомого складу в пасажирському русі;

інтегральна якість транспортного виробництва;

показники ефективності модернізації локомотивного господарства;

техніко-економічні показники заходів з реконструкції парку;

соціально-економічна ефективність системи контейнерних перевезень;

економічна ефективність посилення потужності верхньої будови колії;

економічна ефективність комплексної механізації та автоматизації колійних робіт;

ефективність прискорення темпів зростання продуктивності праці;

показники використання оборотних коштів;

показники ефективності фінансово- господарської діяльності підприємства;

показники виконання плану товарооборотов;

економічна ефективність природоохоронних заходів.

Функціональні складові економічної безпеки складаються з основних наступних елементів:

фінансова;

інтелектуальна та кадрова;

техніко-технологічна складова;

екологічна.

Фінансова складова є найбільш важливою, так як саме фінансова стабільність говорить про забезпечення підприємства власними фінансовими ресурсами, рівні їх використання. Звіт фінансової діяльності служби вагонного господарства наведено в додатку А. Фінансова стабільність має тісний зв'язок з ефективністю виробництва. Основним виробництвом вагонного господарства є ремонт вагонів та їх технічний огляд та ремонт в експлуатації.

Як видно зі звіту фінансово-економічних показників роботи вагонного господарства, у порівняні з 2007 та 2010 роками (2008-2009 роки не враховуються через економічну кризу в країні) в 2011 році показники нижче, але перевищують заплановані. Обсяг робіт у 2011 році склав 34390,8 приведених вагонів, що вище на 110% від запланованих.План експлуатаційних витрат перевищено на 11769 тис. грн. Прибуток від підсобно-допоміжної діяльності зріс на 19168 тис. грн. від запланованого, але недовиконано на 27297 тис. грн. ремонт вагонів. Кредиторська заборгованість вагонного господарства на 1січня 2012 року склала 5982 тис. грн.

Заробітна плата по господарству зросла до 3051,2 грн., але вважаючи на тяжкий фізичний труд виконавців безпосередньо задіяних при ремонті вагонів та високі вимоги до дотримання технології робіт, заробітна плата є недостатньо високою, тому спостерігається велика плинність кадрів. Згідно розпорядження Укрзалізниці, прийняття на роботу працівників дозволено лише на звільнених за віком пенсіонерів, тому залізниця постійно відчуває недостатнє забезпечення кадрами.

Інтелектуальна та кадрова складові. В сучасній економічних умовах економічна безпека залежить від кваліфікації та професіоналізму кадрів.Тому на

підприємстві повина бути організована система підбору, навчання та мотивації

працівників. Вагонне господарство постійно проводить навчання та підвищення кваліфікації, а також періодичну перевірку знань своїх співробітників.

Технічне навчання здійснюється відповідно до Положення про технічне навчання працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 10.09.2002 р. № 454-Ц, та Положення про порядок організації технічного навчання на Придніпровській залізниці, затвердженого наказом начальника залізниці від 14.08.2013 № 458/Н.

Навчанням охоплені усі підрозділи (ремонтні цеха, ПТО, МВРП, ІТР), що складає 5884 працівників, з яких 5278 чоловік представники робітничих професій.

Видані накази про організацію навчання та розподіл функцій, розроблені Положення про організацію технічного навчання у структурному підрозділі. У кожному підрозділі створено навчальні групи за фахом, загальна кількість груп складає 546. У вагонних депо ДП «Придніпровська залізниця» використовуються 27 технічних кабінетів та 14 вагонів-тренажерів. Кабінети обладнані макетами автозчепного пристрою, гальмівного обладнання, роликової букси, колісної пари з тріщинами.

Для підвищення якості проведення технічного навчання відзняті відеоматеріали про технічне обслуговування вузлів та деталей в поїздах: виявлення несправностей, проведення обміру деталей гальмівного обладнання, візків, автозчепного пристрою, рами, кузова, буксового вузла.

Для об'єктивної оцінки знань робітників пов'язаних з безпекою руху поїздів на підприємствах протестовані за Системою багатопрофільного тестування робітники різних професій (електрозварники, слюсарі по ремонту рухомого складу, оглядачі вагонів, оглядачі-ремонтники вагонів, майстри, бригадири, начальники ПТО) у кількості 1329 чоловік. За 2013 року підвищено кваліфікацію 852 робітникам служби вагонного господарства, а перепідготовку пройшли 54 робітника, у тому числі 33 з відривом від виробництва.

На підприємствах ДП «Придніпровська залізниця» проводиться раціоналізаторська та винахідницька діяльність, дані по вагонному господарству наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Раціоналізаторська та винахідницька діяльність по вагонному господарству за 2013 рік

ПідприємстваКількість авторівКількість використанних раціоналізаторських пропозиційв т.ч. по першому рокуВитрати на раціоналізаціюДоход від використання раціоналізаторських пропозицій КонтингентВЧД-33695442,40861 39 50 9,01 ВЧД-21921200,6719,811706 22 22 0 ВЧД-812950,923,2326 16 7 38,6 ВЧД-10389652 112,14736 35 48 111,01 ВЧД-970653816,2345,4639 70 38 209,1 ВЧД-1361380,96,9139 5 7 7,1 ВЧД-164220,360,58483 0 0 0 ВЧД-42220106,1848,27202 22 10 86,62 ВЧД-536524514,377,2203 30 37 76,8 ВЧД-127220,30229 10 7 0 І Т О Г О25037522642,2613,55524

За 2013 рік 250 авторів, працівників вагонного господарства запропонували винаходи, що покращать якість ремонту вагонів, їх технічне обслуговування та безпеку руху, а також підвищать продуктивність праці.

Техніко-технологічна складова вагонного госодарства не на найвищому рівні, технології що використовуються в підрозділах не відповідають сучасним мировим стандартам. На більшості підрозділів використовується застаріле обладнання з вже давно закінченим сроком експлуатації.Це стало можливим із-за недостатнього фінансування на закупівлю нового, сучасного обладнання.

Інформаційна складова ДП «Придніпровська залізниця» організована окремою службою яка займається накопиченням та захистом інформації.

На підприємстві розроблено систему доступу до інформації, яка включає в себе наступні заходи:

забезпечення парольного входу в системи баз даних, реєстрація, призначення та зміна паролей;

визначення права доступу;

тестування засобів захисту даних;

фіксація спроб несанкціонованого доступу до іформації;

дослідження випадків порушення захисту даних та проведення заходів по їх недопущенню.

Для того, щоб підприємство було захищене від втрат, що виникають внаслідок штрафних санкцій за порушення екологічніх норм важливою є також

і екологічна складова. Цьому питанню вагонне господарство приділяє достатню кількість уваги, постійно розробляються плани виконання природоохоронних заходів таблиця 2.2 та контролюється їх виконання.

Таблиця 2.2

ЗВІТпро виконання природоохоронних заходівслужби вагонного господарства Придніпровської залізниці

№ з/пНайменування природоохоронного заходуЕкологічний ефект запланованого заходу Передба-чено на 2013р.Виконано% вико-нання2Провести очистку ємності оборотного водоспоживання Контроль за якістю зворотної (стічної) води2,52.51004Проводити перевірку ефективності роботи ГОУНедопущення перевищення норми викиду в атмосферне повітря забруднюю чих речовин4,5 4.5 1005Контроль атмосферного повітря на межі з санітарно- захисною зоною депоНедопущення перевищення викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин 0,9 0,91006Контрольні виміри від джерел забруднюючих речовин вагонного депо 2,021008Забезпечити виконання заходів по боротьбі з карантинними бурянами 0,1 0,110011Провести висадження нових зелених насаджень: дерев покращення екологічного стану 1 112Передача на утилізацію люмінесцентних лампКонтроль за утворенням відходів на підприємстві 2210013Видалення рідких небезпечних відходів20020010014Видалення шин, склобою13,0513,0510015Видалення твердих небезпечних відходів62,6462,64100

2.3 Оцінка технологій захисту комерційної таємниці на підприємстві ВСП ДП «Придніпровська залізниця»

На підприємстві ДП «Придніпровська залізниця» з метою захисту комерційної інформації розроблені наступні документи:

Інструкція щодо забезпечення збереження комерційної таємниці;

Положення про комерційну таємницю;

Зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці;

Пам'ятка працівнику про збереження комерційної таємниці;

Перелік відомостей , що становлять комерційну таємницю.

Положення визначає порядок віднесення інформації до комерційної таємниці, обліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, її захисту, організації діловодства та питання відповідальності порядок одержання, обліку, використання, поширення, зберігання та знищення документів, справ, видань, магнітних та інших матеріальних носіїв інформації, які містять відомості, що становлять комерційну таємницю, яка знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні залізниці, організацію захисту та контролю, доступу до цих відомостей, права і обов'язки підрозділів і окремих працівників по забезпеченню захисту комерційної таємниці, відповідальність за втрату, розголошення цих відомостей.

Комерційна таємниця Придніпровської залізниці - це відомості, що стосуються виробництва, фінансово-економічної, управлінської діяльності, технологічних процесів та інших сторін діяльності, які не відносяться до державної таємниці та до службової обмеженого користування, що є власністю держави (ДСК), що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні залізниці і розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди інтересам

залізниці (спричинити матеріальні збитки, завдати шкоди її діловій репутації тощо).

Придніпровська залізниця, як юридична особа, що володіє службовою інформацією, самостійно визначає обсяг та перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю та порядок її захисту.

До вищевказаного переліку не включаються відомості, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.93 № 611 „Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці не становлять комерційної таємниці та доступ до яких не може бути обмеженим, а також ті, розголошення яких не може призвести до матеріальної шкоди або дискредитації ділової репутації залізниці, зокрема:

установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

документи про платоспроможність;

відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Доцільність віднесення інформації до Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю залізниці визначається шляхом підготовки відповідного наказу Укрзалізниці про внесення доповнень до цього переліку в установленому порядку.

Зобовязання працівників, які згідно зі своїми функціональними обовязками повинні мати доступ до документів і відомостей, що становлять комерційну таємницю залізниці, не допускати розголошення або втрати таких відомостей та попередження про відповідальність за їх розголошення. зазначаються у Положеннях про служби, відокремлені структурні підрозділи, підприємства, організації, установи залізниці, посадових інструкціях (функціональних обовязках) працівників, трудових договорах (контрактах). Ці працівники в обов'язковому порядку ознайомлюються під розпис із Положенням про комерційну таємницю залізниці, Переліком відомостей, що становлять комерційну таємницю залізниці, попереджаються про відповідальність за її розголошення.

Необхідність нанесення грифа "Комерційна таємниця" на документах, які створюються на Придніпровській залізниці та містять відомості, що становлять комерційну таємницю, визначається виконавцем та особою, що підписує документ, на підставі Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю залізниці.

Для вирішення виробничих питань відомості, що становлять комерційну таємницю, які створені в дирекціях залізничних перевезень, службах, структурних підрозділах, підприємствах, організаціях, установах залізниці надаються причетним дирекціям залізничних перевезень, службам, структурним підрозділам, підприємствам, організаціям, установам залізниці відповідно до розсилки, підписаної керівниками цих підрозділів.

Вхідні документи з грифом "Комерційна таємниця" доводяться до виконавців служб, структурних підрозділів, підприємств, організацій і установ залізниці відповідно до резолюції начальника залізниці або його перших заступників, заступників згідно з розподілом обовязків.

Надання документів з грифом "Комерційна таємниця" працівниками служб, структурних підрозділів, відділів, підприємств, організацій, установ залізниці здійснюється на підставі резолюції начальника цього підрозділу у звязку із виробничою необхідністю.

Працівники інших організацій, відомств допускаються до відомостей, що становлять комерційну таємницю залізниці, на підставі письмового дозволу начальника залізниці або його перших заступників, заступників згідно з розподілом обовязків та у відповідності до порядку, встановленого законодавством та порядку надання службової інформації в залізниці представникам правоохоронних, контролюючих органів, органів виконавчої влади, за їх належним чином оформленою вимогою. При цьому керуватися Методичним посібником щодо порядку надання службової інформації представникам контролюючих та правоохоронних органів, що здійснюють перевірки (ревізії) фінансово-господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України, залізниць України та підприємств залізничного транспорту, затвердженим наказом Укрзалізниці від 11.11.2005 № 371-Ц.

Відповідальність за організацію надання доступу до комерційної таємниці несуть начальники відповідних дирекцій залізничних перевезень, служб, структурних підрозділів, підприємств, організацій, установ залізниці .

На документах, що віднесені до Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю залізниці, у правому верхньому куті першої сторінки, а на виданнях - на обкладинці та на титулі наносяться гриф "Комерційна таємниця" і номер примірника. Якщо гриф обмеження доступу неможливо нанести безпосередньо на магнітний носій інформації, він має бути зазначений у супровідному документі.

Гриф "Комерційна таємниця" на документі наноситься виконавцем або особою, що підписує документ, на виданні - автором (укладачем) і керівником, який підписав видання до друку.

Наявність грифу на документі, магнітному носії контролюється особою, що підписує документ; на виданні - керівником, який підписав видання до друку.

Начальник залізниці, його перші заступники, заступники згідно з розподілом обовязків мають право зняти гриф "Комерційна таємниця" з документів, створених на залізниці, якщо відомості, що містяться у цих документах, не відповідають Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю залізниці. При цьому на документі здійснюється відповідний напис, що обґрунтовує зняття грифу.

Ведення обліку, зберігання, розмноження та використання документів, віднесених до комерційної таємниці, на залізниці покладається на секретаріат адміністративної служби, відповідні відділи та сектори дирекцій залізничних перевезень, служби, структурні підрозділи, підприємства, організації та установи залізниці - на інспекторів з контролю виконання, а де не передбачено такі посади за штатним розписом - згідно з розпорядженням керівника на одного із працівників. Відповідальність за забезпечення правильного ведення обліку, зберігання та використання документів з грифом "Комерційна таємниця" покладається на їх начальників.

Виконання робіт щодо захисту комерційної таємниці в автоматизованих системах та контроль за її збереженням покладається на сектор захисту інформації ІСЦ залізниці або окремих працівників залізниці, підприємств. Основні завдання та права структурних підрозділів (окремих посадових осіб) відповідальних за організацію роботи щодо захисту комерційної таємниці в автоматизованих системах, контроль та збереження відомостей, віднесених до комерційної таємниці, передбачаються в їх положеннях та посадових інструкціях працівників.

Облік, приймання, розгляд, реєстрація, розмноження і розсилання папе рових документів, формування виконаних документів у справи, використання документів з грифом "Комерційна таємниця", їх зберігання та знищення, перевірка наявності, забезпечення схоронності здійснюється згідно з „Інструкцією

про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893. Під час роботи з документами і матеріалами з грифом "Комерційна таємниця" слід також керуватися Примірною інструкцією з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153, індивідуальними інструкціями з діловодства в організаціях, державними стандартами, що регламентують правила складання та оформлення документів.

Відомості, що становлять комерційну таємницю, які створені на Придніпровській залізниці або надійшли згідно з резолюцією начальника залізниці до підрозділів залізниці, забороняється копіювати і надавати особам, які відсутні в резолюції.

Порушення вимог положення тягне за собою дисциплінарну, матеріальну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із ст. 139, 147 Кодексу законів про працю України, частиною третьою ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 231, 232 Кримінального кодексу України та іншими актами чинного законодавства України.

Відповідальність за надання доступу до комерційної таємниці несуть особисто начальники дирекцій залізничних перевезень, служб, структурних підрозділів, підприємств, організацій, установ залізниці.

Відповідальні особи за діловодство в дирекціях залізничних перевезень, службах, структурних підрозділах, підприємствах, організаціях, установах залізниці та працівники, які мають доступ до комерційної таємниці, несуть особисту відповідальність за її облік, зберігання та розголошення.

Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю Укрзалізниці та Придніпровської залізниці:

Щомісячний оперативний план надходження коштів та їх використання по Укрзалізниці та залізниці (платіжний баланс по Укрзалізниці та залізниці);

Щомісячне виконання оперативного плану надходження коштів та їх використання по Укрзалізниці та залізниці (платіжного балансу по Укрзалізниці та залізниці);

Розроблені в Укрзалізниці техніко-економічні обґрунтування (далі - ТЕО) проектів капітального будівництва до прийняття рішення щодо їх оприлюднення.

Розроблені в Укрзалізниці ТЕО проектів будівництва та реконструкції обєктів інфраструктури залізниць, модернізації рухомого складу до прийняття рішення щодо їх оприлюднення.

Інформація щодо дебіторів та кредиторів Укрзалізниці та залізниці, включаючи банківські установи та лізингові компанії.

Проекти тендерної документації на закупівлю обладнання, матеріалів, робіт та послуг.

Протоколи засідань комісій з питань визначення доцільності закупівлі робіт щодо капітального будівництва, модернізації, придбання рухомого складу, машин, обладнання та інших капітальних інвестицій.

Пообєктні плани залізниць з приросту капітальних інвестицій виробничого призначення, затверджені керівництвом залізниць.

Внутрішні розпорядчі акти Укрзалізниці та залізниці з питань матеріально-технічного забезпечення (далі - МТЗ), в яких зазначаються кількісні та вартісні показники.

Заявки залізниць та розрахункова потреба в матеріально-технічних ресурсах (далі - МТР).

Плани МТЗ в кількісних та вартісних показниках.

Техніко-економічне обґрунтування на закупівлю МТР.

Протоколи апаратних нарад Укрзалізниці та залізниці.

Протоколи засідань Ради Укрзалізниці та накази про введення в дію її рішень.

Стенограми та носії аудіо записів оперативних та інших нарад з виробничих питань за участю перших керівників Укрзалізниці, залізниць (якщо вони не проводилися з підключенням до відкритої системи оповіщення).

Протоколи засідань, нарад Укрзалізниці та залізниці з питань, що віднесені до комерційної таємниці Укрзалізниці та залізниці.

Протоколи засідань Комісії з реалізації тарифної політики Укрзалізниці на перевезення вантажів залізницями України.

Десятизначні коди експедиторських організацій.

Обсяги перевезень вантажів експедиторськими організаціями.

Суми нарахованих та отриманих платежів за перевезення з експедиторських організацій, обіг грошових коштів на особових рахунках експедиторів по РЦП і клієнтів по Техпд.

Договори з компаніями-операторами з усіма додатками.

Суми доходних надходжень та платежів УЗ по взаєморозрахункам з інозалізницями та приватними перевізниками за користування вагонами, контейнерами, перевезення пасажирів у міжнародному і міждержавному сполученні та інші надані послуги.

Інженерна записка про технічний стан залізничного транспорту України.

Аналіз перевезень вантажів власними вагонами окремо по кожному оператору (з урахуванням провізної плати).

Довідки про зміни парків вагонів підприємств-власників України (за поточний місяць та наростаючим підсумком з початку року). Причини реєстрації 1, 5, 11.

Протоколи нарад з технічного захисту інформації (далі - ТЗІ), довідки про стан та заходи ТЗІ, які не мають інших грифів.

Доповідні записки Головних управлінь (Управлінь), залізниць керівництву Укрзалізниці з питань ТЗІ щодо конкретних заходів.

Система та порядок застосування технічних засобів захисту інформації на конкретних обєктах. Дані про технічну оснащеність підрозділів ТЗІ.

Програми заходів по захисту інформації в автоматизованих системах керування (АСК), якщо вони не відносяться до державної таємниці та інформації з грифом «ДСК».

Узагальнені дані паспортизації засобів обчислювальної техніки по галузі в цілому, по залізницях, по підприємствах та по підрозділах.

Електронний архів системи відеонагляду та контролю доступу.

Накази, розпорядження керівництва Укрзалізниці з питань, що віднесені до комерційної таємниці Укрзалізниці.

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЕМНИЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

.1 Вдосконалення технологій допуску працівників до комерційної таємниці

По оцінках українських і закордонних фахівців головним джерелом витоку конфіденційної інформації, є персонал підприємства. Причому дії його, у переважній більшості випадків, носять свідомий характер. Вони можуть бути обумовлені, наприклад, бажанням помститися за несправедливість із боку керівництва, корисливими мотивами.

Тому для підприємства дуже важливо зафіксувати індивідуальну відповідальність співробітників за довірену їм комерційну таємницю. Здійснюється це шляхом оформлення допуску до комерційної таємниці при прийомі на роботу або переведенні на відповідну посаду.

Усвідомлення співробітником можливості покарання за розголошення комерційної таємниці відіграє важливу роль у профілактиці, її витоку.

В основу системи допуску можуть бути покладені відповідні положення Закону "Про державну таємницю" N 3855 від 21 січня 1994 року, адаптовані до завдань захисти комерційної таємниці.

Визначення допуску й доступу до комерційної таємниці, сформульовані в ст. 1 "Визначення термінів" зазначеного Закону:

допуск до комерційної таємниці - оформлення права на доступ до секретної інформації;

доступ до комерційної таємниці - надання уповноваженою посадовою особою дозволу працівникові на ознайомлення з конкретною секретною інформацією й здійснення діяльності, пов'язаної з комерційною таємницею

підприємства, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Таким чином, під допуском до комерційної таємниці треба розуміти письмове розпорядження керівника підприємства, що дає конкретному співробітнику право на ознайомлення або роботу з інформацією, яка становить комерційну таємницю.[29]

Відомості, які складають комерційну таємницю, можуть бути диференційовані підприємством за ступенем важливості, із присвоєнням відповідного грифу. Наприклад:

комерційна таємниця - конфіденційно (КТ-К);

комерційна таємниця - строго конфіденційно (КТ-СК);

комерційна таємниця - особливої важливості (КТ-ОВ).

У цьому випадку в допуску необхідно вказувати рівень конфіденційної інформації, з якою може знайомитись або працювати співробітник.

Залежно від ступеня таємності інформації встановлюються наступні форми допуску до комерційної таємниці:

форма І - для роботи із секретною інформацією, що має ступені таємності "особливої важливості", "цілком таємно" і "таємно" на термін від 1 до 5 років

форма 2 - для роботи із секретною інформацією, що має ступені таємності "цілком таємно" і "таємно" на термін від 2 до 10 років;

форма З - для роботи із секретною інформацією, що має ступінь таємності "таємно" на термін від 3 до 15 років.

Працівник, якому був наданий допуск до комерційної таємниці в порядку, установленому законодавством, і який реально був ознайомлений із нею, не може бути звільнений, до розсекречення відповідної інформації, але не більше ніж на п'ять років із часу припинення діяльності, пов'язаною з таємницею. На такого працівника також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності.

Працівник, що постійно працює з відомостями, які становлять комерційну таємницю, повинен одержувати компенсацію за збереження комерційної таємниці- 10-20 % від заробітної плати.

Оформлення допуску співробітника підприємства до комерційної таємниці передбачає і можливість його позбавлення на законних підставах. Причинами та підставами позбавлення допуску можуть бути [29]:

розголошення співробітником довіреної йому комерційної таємниці;

грубе порушення співробітником Положення про комерційну таємницю підприємства та правила її збереження;

втрата співробітником документів та інших матеріальних носіїв, які містять комерційну таємницю;

надходження відносно співробітника відомостей, що компрометують його, які він приховував і які не могли бути враховані при вирішенні питання про його допуск;

переведення співробітника на іншу ділянку роботи або посаду, що не повязана з необхідністю допуску до відомостей, які складають комерційну таємницю.

Позбавляти співробітника допуску мають право ті ж особи, які санкціонували йому допуск до комерційної таємниці. Якщо співробітник не згоден з таким рішенням власника підприємства або уповноваженої ним особи, він, відповідно до конституційного, цивільного та трудового права може оскаржити його в судовому порядку.

Власник підприємства або уповноважена ним особа мають право розробляти та використовувати власну, але таку що не суперечить чинному законодавству, методологію вивчення та перевірки кандидата для роботи, повязаної з відомостями, що складають комерційну таємницю [29].

.2 Основні напрямки вдосконалення системи перевірок працівників під час допуску до комерційної таємниці

Керівники підрозділів, і служби безпеки зобов'язані забезпечити систематичний контроль над допуском до цих даних лише тих осіб, яким вони необхідні для виконання службових обов'язків.

До даних, що становлять комерційну таємницю, допускаються особи, особисті та ділові якості яких забезпечують здатність зберігати комерційну таємницю, і тільки після оформлення в службі безпеки письмового зобов'язання по збереженню комерційної таємниці.

Для вдосконалення системи перевірок працівників під час допуску до комерційної таємниці запропоновано проведення психологічного тестування спеціалістів, а саме визначення індивідуальних та професійно важливих якостей та складання психологічного портрету, що дасть можливість отримати повну інформацію про працівника, його можливості та скриті резерви.

Доцільно зазначити, що сучасні підприємства все ширше вводять у своїх службових документах гриф "конфіденційно" і поширюють різного роду надбавки до окладів для відповідних категорій свого персоналу.

Як свідчать численні опитування і проведені бесіди, в даний час багато керівників провідних підприємств все більш глибоко усвідомлюють роль і місце своїх співробітників у створенні і підтримці загальної системи економічної безпеки. Таке розуміння цієї проблеми веде до наполегливого ??впровадження процедур ретельного підбору і розстановки персоналу.

Якщо об'єктивно оцінювати існуючі сьогодні процедури відбору персоналу, то виявляється, що в багатьох підприємствах акцент, на жаль, робиться насамперед на з'ясуванні (у кращому випадку) лише рівня професійної підготовки кандидатів на роботу, який визначається найчастіше за традиційно - формальними ознаками: освіта; розряд; стаж роботи за фахом.

Це відповідає все більш застарілій концепції обмеженої матеріально-фінансової відповідальності окремих працівників за кінцеві результати своєї діяльності і збереження конфіденційної інформації.

У сучасних же структурах що динамічно розвиваються при прагненні до вельми обмеженої чисельності співробітників, все більш частому суміщенні рядовими виконавцями різних ділянок роботи і потоках інформації що стрімко збільшується, кожен співробітник у більш зростаючій мірі стає носієм конфіденційних відомостей , що можуть становити інтерес як для конкурентів , так і для кримінальних угрупувань .

У таких умовах досить істотно підвищуються і змінюються вимоги до особистих і ділових якостей співробітників і, отже, до кандидатів на роботу. Дана обставина спонукає керівників все частіше звертатися до методів і процедур наукової психології, за допомогою яких можна достатньо швидко, надійно і всебічно оцінювати можливого кандидата і складати його психологічний портрет

Для вдосконалення системи перевірок працівників під час допуску до «конференційної» інформації пропонується проведення психологічного тестування спеціалістів, а саме визначення індивідуальних та професійно важливих якостей та складання психологічного портрету, що дасть можливість отримати повну інформацію про працівника, його можливості та скриті резерви.

Ще одним з сучасних методів визначення надійності персоналу є психофізіологічне дослідження (поліграф, детектор брехні). Адже кожний роботодавець, приймаючи на роботу співробітника, замислюється: наскільки кандидат є надійним, чи не приховує він інформацію негативного характеру зі своєї біографії, чи не планує він передавати інформацію, яка є комерційною таємницею, конкурентам. Не секрет, що найбільшої шкоди компанії може завдати недобросовісний працівник. Цей метод дозволяє визначити наявність або відсутність у співробітника факторів ризику критичних для підприємства. З точки зору економічної безпеки, психологічний профвідбір персоналу переслідує наступні основні цілі:

виявлення судимостей, що раніше мали місце, злочинних зв'язків, кримінальних нахилів ;

визначення характеру злочинних схильностей, схильності кандидата до скоєння протиправних дій, зухвалих і необдуманих вчинків у разі формування в його оточенні певних обставин;

встановлення фактів, що свідчать про морально - психологічну та емоційну ненадійність, нестійкість, ущербність , уразливість кандидата на роботу.

Таким чином вище зазначені методи перевірки персоналу дозволять мати повну уяву про працівника під час приймання на роботу; під час допуску працівників до комерційної таємниці підприємства, при періодичних перевірках; під час службових та приватних розслідувань.

Комплекс використовуваних підприємством перевірочних заходів не повинен порушувати прав і свобод громадянина.

З метою визначення правдивості наданих співробітником або кандидатом на роботу відомостей все частіше застосовуються тестові методики й поліграфи. Останні демонструють гарні результати й для їхнього застосування немає перешкод у чинному законодавстві України. Перевірка на поліграфі повинна провадитися за згодою співробітника, а її результати повинні бути доведені до його відома.

Згода співробітника прийняти на себе зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці оформляється письмовим зобов'язанням про її нерозголошення.

У той же час, співробітник, що має допуск може бути позбавлений його у зв'язку із грубими порушеннями встановленого порядку захисту комерційної таємниці, на підставі обставин, що відкрилися і які були

приховані ним раніше при оформленні допуску, а також у зв'язку з переведенням на іншу роботу, де такий допуск не потрібен.

У випадку звільнення співробітника, допущеного до комерційної таємниці, від нього відбирається попередження - зобов'язання про нерозголошення комерційних секретів підприємства, які стали йому відомі в процесі роботи.

Ціль відбору такого попередження - зобов'язання - профілактика розголошення співробітником, що звільняється, секретної комерційної інформації й створення юридичних підстав для відшкодування збитків у випадку розголошення ним таких відомостей.

Під доступом до комерційної таємниці мається на увазі дозвіл уповноваженої посадової особи на ознайомлення з конкретною конфіденційною інформацією співробітника, який має до неї допуск.

3.3 Шляхи формування інноваційної системи забезпечення захисту комерційної таємниці на підприємстві

Першим питанням, яке необхідно вирішити при організації охорони комерційної таємниці, є визначення кола відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також можливий розподіл їх по категоріях важливості в залежності від їхньої цінності для підприємства, характеру та розміру шкоди, що може бути нанесений підприємству при розголошенні цих відомостей. До вирішення цієї проблеми слід підходити особливо ретельно. Якщо які-небудь дані, прямі чи непрямі, будуть упущені з уваги, то всі прийняті заходи можуть виявитися неефективними. З іншого боку, зайві заходи з обмеження доступу до інформації ускладнять роботу і призводять до невиправданих економічних витрат. Правильна організація виділення і захисту комерційної таємниці повинна не тільки не заважати роботі підприємства, але навіть сприяти його прибуткової діяльності.

Для забезпечення захисту комерційної інформації на ДП «Придніповська залізниця» введений певний порядок роботи з інформацією та доступу до неї , що включає в себе комплекс адміністративних, правових, організаційних, інженерно-технічних, фінансових, соціально - психологічних та інших заходів, що грунтуються на правових нормах країни або на організаційно - розпорядчих положеннях керівника підприємства.

Ефективний захист комерційної таємниці можливий при обов'язковому виконанні ряду умов : [7,8]

єдність у вирішенні виробничих, комерційних, фінансових та режимних питань;

координація заходів безпеки між усіма зацікавленими підрозділами підприємства;

наукова оцінка інформації та об'єктів, що підлягають класифікації . Розробка режимних заходів до початку проведення режимних робіт ;

персональна відповідальність (у тому числі і матеріальна) керівників усіх рівнів , виконавців , що беруть участь у закритих роботах, за забезпечення схоронності таємниці та підтримання на належному рівні режиму охорони проведених робіт.

включення основних обов'язків робітників, фахівців і адміністрації щодо дотримання конкретних вимог режиму в колективний договір, контракт, трудову угоду , правила трудового розпорядку .

організація спеціального діловодства, порядку зберігання, перевезення носіїв комерційної таємниці . Введення відповідного маркування документів та інших носіїв закритих відомостей ;

формування списку осіб, уповноважених керівником підприємства класифікувати інформацію і об'єкти, що містять відомості, що становлять комерційну таємницю;

оптимальне обмеження числа осіб, що допускаються до комерційної таємниці

наявність єдиного порядку доступу та оформлення перепусток ;

виконання вимог щодо забезпечення збереження комерційної таємниці при проектуванні і розміщенні спеціальних приміщень ; в процесі випробувань та виробництва виробів, збуту, реклами, підписання контрактів, при проведенні особливо важливих нарад, в ході використання технічних засобів обробки, зберігання та передачі інформації і т.п . ;

організація взаємодії з державними органами влади, які мають повноваження з контролю певних видів діяльності підприємства;

наявність охорони, пропускного і всередині об'єктового режимів;

плановість розробки і здійснення заходів щодо захисту комерційної таємниці, систематичний контроль за ефективністю прийнятих заходів;

створення системи навчання виконавців правилам забезпечення збереження комерційної таємниці.

У практиці роботи з персоналом керівникам ДП «Придніповська залізиця» можна порекомендувати перевіряти не тільки зберігання співробітниками комерційної таємниці, а й ставлення їх до своїх службових обов'язків, акуратність у поводженні з документами, зайвий " інтерес" до інших підрозділів. Крім того, для виявленні конкретних працівників, що здійснюють розголошення конфіденційної інформації, що займаються розкраданням грошей, або здійснюють інші неправомірні дії, які загрожують економічному становищу підприємства необхідно звернути увагу на наступне: раптовий активний інтерес до конфіденційної інформації, діяльності інших підрозділів; зміна поведінки працівника в спілкуванні з колегами, в розмовах, поява невпевненості, страху; різке збільшення витрат працівника придбання дорогих товарів, нерухомості.

Потенційними правопорушниками є співробітники: що мають значні матеріальні труднощі; мають схильність до азартних ігор; схильні до пияцтва, наркотичної залежності; мають важко хворих близьких родичів; часто змінюють місце роботи ; психічно неврівноважені .[11]

Для підтримки високого рівня захищеності економічних інтересів підприємства доцільно проводити перевірки осіб, які можуть, користуючись своїм службовим становищем, представляти загрози безпеці .

Крім того, необхідно проводити таку внутрішню політику, щоб мінімізувати кількість незадоволених працівників ( службовим становищем, оплатою праці і т.д.) і особливо намагатися зберігати хороші відносини з працівниками що звільняються . У цьому випадку ймовірність витоку інформації буде знижена.

Обов'язковою умовою ефективної системи економічної безпеки є формування власної картотеки клієнтів з розбивкою за ступенем їх надійності. [10]

Таким чином, система організації захисту комерційної таємниці ДП «Придніпровська залізниця» включає в себе комплекс заздалегідь розроблених на певний строк заходів, що охоплюють сукупність усіх видів діяльності, спрямованих на вдосконалення забезпечення збереження інформації з урахуванням змін зовнішніх і внутрішніх умов та прописання конкретним особам або підрозділам певний порядок дій.

ВИСНОВКИ

Підприємницька діяльність у всіх сферах нерозривно пов'язана з отриманням та використанням різного роду інформації. Причому в сучасних умовах інформація являє собою особливого роду товар, що має певну цінність . Захист комерційної інформації як частина діяльності з забезпечення безпеки підприємництва в цілому, припускає, що можливі протиправні посягання на комерційну інформацію можуть йти по різних напрямах. У зв'язку з цим ефективний захист інформації передбачає цілу систему напрямків діяльності, кожному з яких відповідає свій спосіб захисту.

Зважаючи українську специфіку, виділяються такі основні способи захисту інформації, які можуть використовуватися підприємцями : законодавчий ; фізичний захист - охорона, пропускний режим, спеціальні картки для сторонніх, використання приміщень що закриваються, сейфів, шаф і т.д..; організаційний .

На проаналізованому підприємстві ДП «Придніпровська залізниця» з метою захисту комерційної інформації розроблені Інструкція щодо забезпечення збереження комерційної таємниці, Положення про комерційну таємницю, Зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці, Пам'ятка працівнику про збереження комерційної таємниці, Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Також в ДП «Придніпровська залізниця» ведеться робота з кадрами , яка передбачає активну роботу по набору, перевірці, навчанню, розстановці, просуванню, стимулюванню персоналу. з обов'язковим урахуванням анкетних даних і перевірочних результатів тестування. На підприємстві слід регулярно проводити інструктажі персоналу про необхідність дотримання правил користування конфіденційною інформацією і про відповідальність за порушення.

У практиці роботи з персоналом керівникам ДП «Придніпровська залізниця» можна порекомендувати перевіряти не тільки зберігання співробітниками комерційної таємниці, а й ставлення їх до своїх службових обов'язків, акуратність у поводженні з документами, зайвий " інтерес" до інших підрозділів. Крім того, необхідно приділяти увагу таким людським факторам, як: раптовий активний інтерес до конфіденційної інформації, діяльності інших підрозділів; зміна поведінки працівника в спілкуванні з колегами, в розмовах, поява невпевненості, страху, різке збільшення витрат працівника, придбання дорогих товарів, нерухомості. Для підтримки високого рівня захищеності економічних інтересів підприємства доцільно проводити перевірки осіб, які можуть, користуючись своїм службовим становищем, представляти загрози безпеки. Крім того, необхідно проводити таку внутрішню політику, щоб мінімізувати кількість незадоволених працівників ( службовим становищем, оплатою праці і т.д.) і особливо намагатися зберігати хороші відносини з працівниками що звільяються . У цьому випадку ймовірність витоку інформації буде знижена.

Обов'язковою умовою ефективної системи економічної безпеки є формування власної картотеки клієнтів з розбивкою за ступенем їх надійності.

Пропонується, насамперед, особливу увагу приділити розробці положення про комерційну таємницю, яке має основне значення у системі правового захисту інформації від несанкціонованого доступу. Зміст такого документа має розкривати загальні положення у сфері захисту інформації, принципи і процедуру розмежування доступу до такої інформації, порядок прийому, реєстрації, інвентаризації і обліку носіїв інформації, що містить комерційну таємницю. В цьому положенні також прописується механізм забезпечення схоронності інформації, що становить комерційну таємницю, зокрема деталізується процедура забезпечення доступу до комерційної таємниці сторонніх осіб (в тому числі перевіряючих органів). У такого роду документах рекомендується закріплювати правило, згідно з яким сторонні особи допускаються до ознайомлення з документами, що містять комерційну таємницю, з дозволу керівника за обовязкової наявності письмового запиту. Права й обовязки працівника щодо нерозголошення комерційної таємниці закріплюються у зобовязанні, яке він підписує і на підставі якого у разі порушення нестиме передбачену

відповідальність, про яку попереджений, а також зобовязання працівників про непоширення такого роду інформації. Крім того, пропонується прописувати порядок поширення комерційної таємниці, а також процедуру виключення інформації з переліку комерційної таємниці.

А. Марущак рекомендує включати норму про нерозголошення комерційної таємниці в трудовий договір (контракт) як керівника підприємства, так й інших співробітників. Науковець зазначає, а ми його цілковито підтримуємо, що зобовязання про нерозголошення інформації може бути оформлене як записом безпосередньо у тексті трудового договору (контракту), так і у вигляді окремого документа, що є додатком до трудового договору (контракту) [26].

Іноді на підприємстві окремим документом може розроблятися договір про нерозголошення комерційної таємниці. Можливим також є розроблення окремої інструкції з дотримання режиму нерозголошення комерційної таємниці працівниками підприємства. Всі зазначені форми збереження інформації, яка становить комерційну таємницю, мають дуже важливе значення, оскільки є юридичною основою для залучення до відповідальності працівника, якщо мало місце розголошення ним інформації, що становить комерційну таємницю.

Проведений аналіз проблеми правового захисту комерційної таємниці дозволяє дійти висновку щодо необхідності подальшої законодавчої, науково-дослідної роботи та постійної розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи організації захисту такого роду інформації.

Таким чином , система організації захисту комерційної таємниці ДП «Придніпровська залізниця» включає в себе комплекс заздалегідь розроблених на певний строк заходів , що охоплюють сукупність усіх видів діяльності, спрямованих на вдосконалення забезпечення збереження інформації з урахуванням змін зовнішніх і внутрішніх умов та прописання конкретним особам або підрозділам певний порядок дій .

Розробка ефективних способів захисту комерційної інформації на підприємстві дозволяє уникнути таких проблем як витік конфіденційної інформації і відповідно виключити фінансові втрати підприємства .

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

Господарський кодекс України [Текст]: за станом на 20 січня 2007 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - Х.: Одіссей, 2007. - 240с.

Конституція України //Закони України: В 11 т. - К.: Ін-т законодавства, 1997. - ТЮ. - С.3-41.//www.zakon.rada.gov.ua <http://www.zakon.rada.gov.ua/>

Кримінальний кодекс України [Текст]: за станом на 1 вересня 2001 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К., 2003. - 324 с.

Про перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.realis.com.ua/?lng= ua&part=35&id=54. - Загол. з екрану.

Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996

року № 236/96-ВР[Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.net->.biz/?lng=ua&dir=2.1&article=14. - Загол. з екрану.

. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року № 887-XII

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uprcity. kharkov.ua/zakbaza/28. -Загол. з екрану.

. Про науково-технічну інформацію: Закон України M3322-XII від 25 червня

р.//www.zakon.rada.gov.ua <http://www.zakon.rada.gov.ua/>

. Про перелік відомостей, які не є комерційною таємницею: Постанова Кабінету Міністрів України № 611 від 9 серпня 1993 р. // Збірник постанов Уряду України. - 1993. - № 12//www.zakon.rada.gov.ua <http://www.zakon.rada.gov.ua/>

. Цивільний кодекс України [Текст]: за станом на 1 липня 2004 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парламент. вид-во, 2004. - 352 с.

.Адрианов В,. Бородин В., Соколов А., Шпионские штучки и устройства для защиты объектов информации. Справочное пособие. - СПб.: Лань.1996.

Андрощук ГЛ., Крайнев П.П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны: Монография. - К.: Издательский Дом Ин Юре, 2000. - 400 с.

. Галатенко В. Информационная безопасность// Компьютерное обозрение. - 1996. - № 33-35.

. Галянтич М. Адміністративний захист комерційної таємниці [Текст] / М. Галянтич // Інтелектуальна власність. - 2004. - № 4. - С. 8-10.

. Грунин О.А., Грунин С.О. Экономическая безопасность организации. - СПб.: Питер, 2002. - 160 с.

. Капіца Ю. Захист комерційної таємниці в Європейських країнах та Україні // Підприємство, господарство і право. - 2006. - № 11. - С. 16?20.

.Климчук С. Проведення порівняльного аналізу законодавства у сфері інформації з обмеженим доступом України та країн-членів НАТО [Електронний ресурс]: сайт юридичного журналу "Юстиніан" / С. Климчук. - Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2461. - Загол. з екрану.

. Крижанівський О. Положення про конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) - базовий документ економічної безпеки фірми [Текст] / О. Крижанівський // Інтелектуальна власність. - 2006. - № 3. - С. 33-35.

. Крисенко Т. Комерційна таємниця підприємства (що треба знати секретарю) [Текст] / Т. Крисенко // Секретар-референт. - 2006. - № 3. - С. 14-19.

. Кузнєцов Ю.М. Патентознавство та авторське право [Текст]: підруч. / Ю.М. Кузнєцов. - К.: Кондор, 2005. - 428 с.

Литвин О. Сучасні реалії ноу-хау або Не поспішай патентувати інноваційне рішення [Текст] / О. Литвин // Інтелектуальна власність. - 2010. - № 5.

. Лукашин В.И. Экономическая безопасность: Учебно-практическое пособие / Моск. гос. ун-т экономики, статистики и информатики. - М.: МЭСИ, 1999.

. Лысое А., Остапенко А. Телефон и безопасность. - СПб.: Лаборатория ППШ, 1995.

. Лямин И. Внутренняя безопасность фирмы// Бизнес-информ,- 1992. -№21.

. Лямин И. Служба безопасности: скупой платит дважды // Бизнес- информ. - 1992. - № 6.

.Мак-Мак В.П. Служба безопасности предприятия. Организационноуправленческие и правовые аспекты деятельности. - М.: Мир безопасности, 1999.

. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом:

Курс лекцій. - К.: КНТ, 2007. - 208 с.

. Меньшиков А.А. Правовые вопросы передачи ноу-хау в международной торговле: Автореф. дисс. на соискание ученой степени к.ю.н. - М: ИГПАН СССР, 1983.

. Мироничев С. Коммерческая разведка и контрразведка, или Промышленный шпионаж в России и методы борьбы с ним. - М., 1995.

. Нікіфоров Г.К., Нікіфоров С.С. Підприємництво та правовий захист комерційної таємниці: Навч.-практ. посіб.для вищих навч. закл. - К.: Олан, 2001. - 208 с.

. Основные и первоочередные задачи службы безопасности. - Безопасность. Дайджест. - Харьков: Альфа-5, 1992.

. Основы экономической безопасности. Учебно-практическое пособие под ред. Е.А. Олейникова - М.: ЗАО Бизнес-школа Интел- Синтез, 1997

. Панарин И.Н. Информационная война и власть. - М:, Мир безопасности, 2001.

. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. - № 3. - 2000. - С. 13.

. Полмар Н., Аллен Г. Энциклопедия шпионажа.- М., 1999 (пер. с англ.).

. Портер М. Международная конкуренция. - М., 1993 (пер. с англ.).

. Почепцов Г.Г. Психологические войны. - М., 2000.

. Радутний О. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання або розголошення комерційної таємниці [Текст] / О. Радутний // Право України. - 2002. - № 3. - С. 110-113.

. . Рекомендации по организации защиты коммерческой тайны в ИЭС им. Е.О. Патона. Научный руководитель В.Н. Сериков. - К., 1991.

. Ричелсон Д.Т. История шпионажа XX века. - М., 2000 (пер. с англ.).

. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. ? Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: ПРОСПЕКТ, 1999. - 752

. Сибирский Б. Избежание угрозы// Новости разведки и контрразведки. - 1996. - № 24.

. Сляднєва Г. О. Право субєкта господарювання на комерційну таємницю та його захист: Автореф. дис…канд. юрид. наук. - Донецьк, 2005. - 16 с.

. Стрельніков А. Комерційна таємниця на підприємстві [Текст] / А. Стрельніков // Секретар-референт. - 2010. - № 4. - С. 70-74.

. Терентьєва Г.П. Основи знань про комерційні таємниці (ноу-хау) для студентів документально-інформаційного профілю навчання [Текст] / Г.П. Терентьєва // Вісник Харківської державної академії культури. - 2010. - Випуск 30. - С. 130-135.

. Хавронюк М. Підприємницьке шпигунство: розголошення комерційної таємниці, юридичний аналіз складів злочинів, питання удосконалення відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 9. -

С. 4?17.

. Хаит Ч., Захарьян В. Разведка на службе вашего предприятия. - К.: Укрзакордонвизасервис, 1992.

. Черевко Г.В. Інтелектуальна власність [Текст]: навч. пос. / Г.В. Черевко. - К.: Знання, 2008. - 416 с.

. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. ? Т. 2. Товар. Торговые сделки. - М.:

Статут, 2003. - 480 с.

. Юдина Г. В режиме коммерческой тайны // Диалог. - 1992.- №№ 4-5.

. Ярочкин В.И. Предприниматель и безопасности. Часть 2. Библиотека делового человека. - М.: Выпуск II, 1994.

. Ярочкин В.И. Система безопасности фирмы. - М.: Ось-89,1997.

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В Лазаряна Кафедра «Фінанси та економічна безпека»

Больше работ по теме: