Формування світоглядної культури сучасного вчителя

 

Міністерство освіти і науки України

Херсонський Державний університет

Кафедра педагогіки і психології

Курсова робота

з теми: Формування світоглядної культури сучасного вчителя

Роботу виконала: студентка 221групи

Сокальська Жанна

Херсон 2013

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Формування світоглядної культури як психолого-педагогічна проблема

.1 Характеристика понятійного апарату дослідження

.2 Теоретичні засади формування світоглядної культури сучасного вчителя

Розділ 2. Практика формування світоглядної культури сучасного вчителя

.1 Шляхи формування світоглядної культури сучасного вчителя

.2 Значущість сформованості світоглядної культури для сучасного соціального педагога

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Сучасний педагог - фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності, яка самостійно працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно й творчо діяти. Вихователь, вчитель є тим першим представником суспільства, який вкладає в духовний світ особистості наукові знання, світоглядні цінності, культуру народу. Й саме від того, який "відбір і оцінку", зумовлені особистістю вчителя, отримають суспільні знання, цінності і культура, багато в чому залежить спрямованість і якість особистісного становлення учня, його духовного світу, ставлення до життя, бачення своєї перспективи і розвитку.

Одним з компонентів, що значною мірою впливає на становлення педагога є його світогляд. А це ціла система філософських, наукових, соціально-політичних, моральних, етичних, естетичних поглядів і переконань учителя, які визначають спрямованість його діяльності. Створюючи уявлення про загальну картину світу, світоглядові характерна вища інтеграція знань і наявність не тільки інтелектуального, але й емоційно-ціннісного відношення індивіда до світу. Погляди ж і переконання є прийнятими особистістю достовірними й емоційно пережитими уявленнями про світ. Однак структуру світогляду сучасного вчителя складають не просто погляди і переконання, а й теоретична система узагальнених знань про світ і місце в ньому людини[19].

Світогляд становить основне ядро особистості,бо він формує підґрунтя для намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності,з яких ми утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє самоутвердитись особі в навколишньому середовищі. Актуальність проблеми. Сьогодні суттєво посилюються вимоги суспільства до професійної підготовки учителів. Від них вимагається не лише ґрунтовне засвоєння фахових знань і умінь, а й високий рівень інтелектуального розвитку, громадянської позиції, національної свідомості, соціальної компетентності, активного і відповідального ставлення до життя, самостійності і гнучкості мислення, готовності до ефективного розвязання проблемних ситуацій, здатності до постійного особистісного й професійного самовдосконалення. В цьому контексті важливого значення набуває проблема формування світоглядної культури вчителів, яка визначає самосвідомість творчої особистості і є чи не найважливішим чинником підготовки педагога.

Одним із головних аспектів вивчення проблеми формування світоглядної культури є її педагогічний аспект. Серед дослідників, які розглядали проблему світоглядного розвитку практично, аналізуючи форми, методи і шляхи його вдосконалення у навчально-виховному процесі - П. Блонський, Я. Коменський, А. Макаренко, К. Ушинський, В. Сухомлинський. Значний внесок у розробку проблеми світоглядного становлення особистості в останні роки зробили Н. Буринська, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Ільченко, Н. Ничкало, Н. Мойсеюк, В. Паламарчук, Г. Тарасенко, В.Андрущенко.

Проблема формування світоглядної культури вчителя зумовлена потребами практики, насамперед, вимогами сучасного суспільства до вчителя, його особистісних характеристик, професійних якостей. Вчитель - одна з найважливіших професій сучасного суспільства. "Державна посада", суть якої полягає у все можливій турботі про виховання хлопчаків і дівчаток... - ця посада є найбільш важливою з найбільш високих посад у державі", - писав античний філософ Платон. Ефективність навчально-виховної роботи вчителя безпосередньо залежить від його світоглядної культури. Формування такої культури є коли б чи не найважливішим складником підготовки майбутнього педагога, вихователя, наставника учнівської і студентської молоді. Але дослідженням питання формування світоглядної культури сучасного вчителя мало хто займається.

Світоглядні й культурні аспекти становлення вчителя вивчаються багатьма науковими дисциплінами: філософією, психологією, історією, соціологією, мистецтвознавством, літературознавством тощо. Проте теоретичні проблеми світогляду й культури розглядаються в цих науках лише в специфічному ракурсі.

Обєкт: професійна підготовка сучасного вчителя.

Предмет : формування світоглядної культури сучасного вчителя.

Мета: вивчити шляхи формування світоглядної культури сучасного вчителя.

Завдання :

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури уточнити сутність поняття «світоглядна культура».

Проаналізувати стан формування світоглядної культури у педагогічній теорії та практичній діяльності ВНЗ.

Виявити роль світоглядної культури для сучасного соціального педагога.

Структура курсової роботи: складена зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

.1 Характеристика понятійного апарату дослідження

Поняття світоглядна культура охоплює собою змістовний спектр понять світогляд і культура, однак не зводиться до їх простої суми, а є новим якісним утворенням. Поняття світоглядної культури означає універсальне відношення людини до світу, через яке людина створює світ і саму себе. Ця культура - особливий спосіб світорозуміння, який характеризується зухвалим проривом за горизонти, виходом за рамки наявного буття, його рутинності і похапливості, за межі будь-якої обмеженості в будь-яких довільно установлених "табу" [5].

Центром світоглядної культури є людина, причому, не як абстрактна істота, а як особистість, індивідуальність у всій повноті її ставлення до світу, іншої людини і до самої себе. Оволодівши світоглядною культурою, вчитель несе з собою (в собі) потужний світоглядний і культурний, а значить - світо- і людяно- творчий потенціал, який передається дітям [1].

Термін світогляд зявився лише в кінці XVIII століття як переклад німецького слова Weltanschauung, що означає погляд на Всесвіт, а широке його розповсюдження почалося лише в другій половині XIX ст. Проте окремі уявлення про сам світогляд, що відображає його різні сторони, властивості, почали складатися набагато раніше. Як правило, це були уявлення про якесь вище знання, найбільш цінне і важко зрозуміле, володіння яким робить людину мудрою, оскільки не тільки озброює її розумінням щодо всього, що відбувається в світі і самої себе, але і вчить її правильно жити, узгоджувати свої дії з діями загальних сил або з нескороминущими законами, які панують у світі і над самими людьми. Поняття світогляд хоча і зявилося пізно, але існувало в житті людей багатьох поколінь. [16, c. 588]

Впродовж декількох десятків століть мислителі ставили питання про джерело світоглядних знань, критерій їх істинності. Проте проблема світогляду найбільш точно була сформульована в Німеччині в кінці XVIII століття. Німецький природодослідник і філософ І. Кант, що ввів поняття світогляд, прийшов до висновку, що якщо існує наука, дійсно потрібна людині, то це та, яка дає їй можливість знати, як належним чином зайняти своє місце в світі і правильно зрозуміти, яким треба бути, щоб бути людиною [9, c. 204].

У сучасній літературі світогляд розглядається як система поглядів на обєктивний світ і місце людини в ньому, на відношення людини до навколишньої дійсності і самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації [12, c. 375].

Поняття світоглядна культура особистості було введено у філософську літературу на початку 80-х років ХХ століття. Найбільший внесок у розроблення цієї проблеми зробили А.В.Азархін, А.І.Арнольдов, А.Б.Бальсіс, В.І.Іванов, Б.П.Козловський, М.Д.Лісаускене, М.І.Черниш, В.І.Шинкарук [17,c.30].

Світогляд особистості поділяється на: міфологічний, релігійний,філософський, науковий, матеріалістичний і ідеалістичний, комуністичний, атеїстичний, гуманістичний (антропоцентричний), космополітичний, геоцентричний, етичний, професіональний, раціональний та ірраціональний, буденний,інтуїтивний,натуралістичний, консервативний і реформаторський, революційний і ліберальний, колективістський (альтруїстичний) і егоїстичний, оптимістичний і песимістичний; активний і пасивний та ін. І цей список далеко не завершено[17,c.47].

У найпростішому найбільш розповсюдженому розумінні світогляд - це сукупність поглядів людини на світ, що її оточує. Є й інші близькі світогляду слова: світорозуміння, світоспоглядання. Усі вони припускають, з одного боку, світ, який оточує людину, а з іншого боку - те, що пов'язано з діяльністю людини: її відчуття, споглядання, розуміння, погляд на світ[2].

Світовідчуття - спосіб утвердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки звернені не до окремих явищ, а до світу в цілому і до загальної позиції людини в ньому. Це є духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття людиною світу, її довіру або недовіру у ставленні до людей, тощо.

Світосприйняття - це сукупність наочних образів культури, людини, її місця у світі, взаємовідносин зі світом та іншими людьми тощо.

Світорозуміння - це той рівень світогляду, де відбувається конкретизація світосприйняття. Це перетворює його у вищий рівень організації світогляду, що дозволяє людині визначити мотиви та орієнтири у тій чи іншій життєвій ситуації, а отже, світ стає цілісним. Це можна виразити такою формулою: теоретичне пізнання + абстрактне мислення = Світорозуміння[3].

Основу світогляду становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство, й стали внутрішньою позицією особистості. У кожної людини формується система уявлень,цінностей, ідеалів, якими вона керується в повсякденному житті і які визначають сутність її ідейно-політичного, морального обличчя, близькі і далекі перспективи її діяльності. Погляди, переконання, ідеали, ціннісні орієнтації людини, які є складовими частинами світогляду, перебувають в органічній єдності. Тому рівень сформованості одного структурного компонента світогляду неодмінно позначається на іншому і певною мірою на всій світоглядній системі людини.

У структурі світогляду розрізняють насамперед такий його компонент, як погляди, в основі яких лежать загальні уявлення, поняття про матеріальне й ідеальне, буття і свідомість. Важливо, щоб світоглядні уявлення, поняття були істинними, тобто правильно відображали реальну дійсність. Погляди - прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках. Аналізуючи поняття "погляди" як структурний компонент світогляду, Н.О. Менчинська зазначає, що в "ньому передбачається наявність не тільки знань, а й ставлення до фактів і явищ навколишнього світу, їх оцінки". Під впливом глибшого пізнання дійсності зміст поняття "погляди" може змінюватись швидше, ніж інші компоненти світогляду - переконання, ідеали.

Одна з найважливіших складових частин світогляду - переконання. Переконання - психічний стан особистості, який характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів, це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину. Переконання - одна з найдійовіших сил, які спрямовують діяльність людини. За висловом М.О. Добролюбова, переконання "тільки тоді може вважатися істинним, коли воно проникло в середину людини, злилося з його почуттями і волею, присутнє в ній постійно, навіть несвідомо, коли вона про те й не думає". У процесі формування переконань бере участь не тільки мислительна сфера людини, а й емоційна та вольова; силу і зміст переконання, його структуру становлять упевненість в істинності конкретного знання, почуття і звички людини.

Розвиваючи положення видатних мислителів, педагогів минулого про переконання вчені досліджують психологічну структуру, особливості, механізми формування цього важливого компоненту світогляду. Так, істотні ознаки переконань вдало виділяє В.О. Сухомлинський: "Переконання - це не лише усвідомлення людиною істинності світоглядних та моральних понять, а й особиста її готовність діяти відповідно до глибоко засвоєних світоглядних уявлень". Розрізняють такі види переконань: філософські, політичні, моральні, релігійні і т.д.

Важливим структурним компонентом наукового світогляду є ідеали - найвища мета діяльності особистості, її прагнень. Ідеали бувають суспільні, моральні, естетичні. Особливе місце в структурі світогляду займають суспільні ідеали. Вони об'єднують людей, сприяють досягненню суспільно важливої мети, допомагають долати життєві перешкоди. Ідеали об'єднують політичні, моральні, естетичні переконання, визначають спрямованість людської діяльності.

Важливими для формування світогляду є також цінності людини. Цінності - мета, яка виступає для людини сталою та бажаною формою сприйняття. Завдяки цінностям світогляд набуває духовно-практичного характеру , тобто будь-які вияви реального світу формують духовний світ людини, підлягаючи певним оцінкам.

Світогляд особистості визначається такими основними ознаками: науковістю, цілісністю, логічною послідовністю і доказовістю, узагальненістю знань та зв'язками з практикою. Функції світогляду: орієнтаційна, інформаційно-відображуюча, оцінююча.

Науковий світогляд - це цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до оточуючої дійсності і самої себе. Про науковість світогляду свідчать насамперед істинність, багатство, стійкість і глибина знань, правильність їх узагальнення. Науковий світогляд, на противагу побутовим переконанням, дає змогу пізнавати закономірності життя, причинно-наслідкові зв'язки в ньому, бачити близькі і далекі перспективи, наслідки своїх дій і поведінки, спростовувати ідеалістичні погляди, різні забобони.

Світогляд цілісний, якщо світоглядні знання становлять струнку систему, якщо в людини сформовані погляди, переконання з основних питань розвитку природи і суспільства, якщо всі його компоненти гармонійно узгоджуються між собою. Коли пізнавальна діяльність людини послідовна, умотивована, повністю відповідає законам логіки, світогляд відзначається логічною послідовністю і доказовістю. При цьому судження людини завжди правильні, достатньо аргументовані.

Великий обсяг знань, якими володіє людина, повинен бути узагальнений. Якщо конкретні емпіричні знання недостатньо узагальнені, людина не може глибоко розуміти дійсність, законів її розвитку і брати активну участь у громадсько-політичному житті.

Світоглядна зрілість настає тоді, коли особистість виробила і свідомо втілює в життя свої погляди, переконання, ідеали, моральні принципи тощо.

Таким чином, світогляд - це цілісне уявлення про природу, суспільство, людину, що знаходить вираження в системі цінностей і ідеалів особистості, соціальної групи, суспільства.

.2 Теоретичні засади формування світоглядної культури сучасного вчителя

Світогляд людини починає формуватися ще з дитинства. На його формування і розвиток впливає сімя, друзі, школа, суспільство в цілому і, зокрема, сама людина. Також формування світоглядної культури вчителя відбувається під впливом всієї оточуючої дійсності: науки, літератури, мистецтва, діяльності суспільства, власної активності. Чи не найважливішою умовою формування світогляду є освіта вчителя, систематичне здобуття ним знань про природу та суспільство. В свою чергу вивчення навчальних предметів, які вчитель викладає, допомагає йому ще глибше пізнати діалектику розвитку природи та суспільства. Світогляд може формуватися стихійно, на основі повсякденного досвіду, або в результаті взаємодії різних світоглядних установок, або усвідомлено, за допомогою теоретичної розробки фундаментальних ідей, ідеалів, принципів [15, 379-385]. Світоглядна культура педагога знаходиться в постійному пошуку, переосмисленні того, що він робить. Безумовно, педагог повинен постійно працювати над собою.

Повсякденний світогляд виникає в житті людини в процесі її особистої практичної діяльності, тому його іноді називають життєвим світоглядом. Погляди людини в цьому випадку не обґрунтовуються релігійними доказами чи даними науки. Вони формуються стихійно, особливо якщо людина не цікавилася світоглядними питаннями в навчальному закладі, не вивчала самостійно філософію, не знайомилася зі змістом релігійних вчень. Звичайно, не можна цілком виключити вплив релігії чи досягнень науки, тому що людина постійно спілкується з різними людьми. Відчутний і вплив загальнодоступних засобів масової інформації. Але переважає життєва, повсякденна основа. Повсякденний світогляд спирається на безпосередній життєвий досвід людини, у цьому його сила. Але він мало використовує досвід інших людей, досвід науки і культури, досвід релігійної свідомості як елемента світової культури, у цьому його слабість.

Щоб правильно зорієнтуватись, збагнути сенс свого існування, людині, особливо молодій, потрібна духовна вісь, якою є світоглядна культура. Світогляд визначає ідейну спрямованість життя людини, її діяльності і поведінки. Він залежить від таких умов:

рівень суспільного розвитку;

належність особистості до того чи іншого суспільного класу;

конкретні умови, в які потрапляє людина;

особливості особистого життя.

Світоглядну культуру вчителя формують ще у вищих навчальних закладах. Сучасний педагогічний університет практикує різноманітні форми становлення, виховання, самовиховання світоглядної культури майбутнього вчителя. Найбільше навантаження при цьому покладається на зміст навчального процесу. Його трансформація у відповідності з викликами епохи, новітніми здобутками сучасної науки, культури і соціальної практики є першим і головним завданням підвищення ефективності процесу формування світоглядної культури майбутнього вчителя.

Поряд з дисциплінами соціального профілю вагомий світоглядно-формуючий вплив на майбутніх вчителів здійснює такий предмет як українська література. Вона надає майбутньому вчителеві зразки (практичні норми) поведінки, завдяки яким він формує своє особистісне ставлення до дійсності, унормовує мислення та діяльність.

Навчально-виховний процес є першою, але далеко не останньою (як за значенням, так і за навантаженням) ланкою формування світоглядної культури майбутнього вчителя, важливою є й активність самого субєкта, виховання якого завжди розгортається як самовиховання, самостановлення, самоформування. Співвідношення означених факторів якраз і визначає ефективність процесу формування світоглядної культури майбутнього вчителя, його відповідність запитам суспільства і особистості.[1]

Нині не дискутується питання, який світогляд потрібно формувати сучасному вчителю. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті наголошується на необхідності формування цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, тобто наукового світогляду [5]. Саме науковий світогляд виконує життєво важливі функції - пізнавальну, методологічну, критичну й інші. Як такий, він є осердям, фундаментальним чинником розумового, морального, естетичного розвитку педагога, надає його поведінці цілеспрямованості, сприяє реалізації гуманістичних ідеалів.

У формуванні світогляду сучасного вчителя важливе значення належить виконанню умов, які допомагають переводити наукові знання в систему поглядів і переконань. Це, насамперед, глибоке осмислення інформації. Чим глибше проникає думка вчителя в сутність наукових ідей, понять, законів, тим ширшими стають можливості для формування його поглядів і переконань. Зокрема, для трансформації знань у погляди і переконання належну увагу слід звертати на наукове доведення, обґрунтування, зясування причиново-наслідкових звязків, уміння переконувати, використовуючи педагогічну техніку і новітні технології.

Як уже було зазначено, формування світоглядної культури вчителів відбувається ще під час їхнього навчання у вищих навчальних закладах. Тому, формування світоглядної культури вчителів у процесі фахової підготовки включає такі структурні компоненти-етапи:

цільовий (конкретизація й структурування мети та завдань формування світоглядної культури майбутніх учителів);

змістовий (розробка світоглядно розвивального варіанту пізнавальної діяльності з освоєння студентами змісту фахових дисциплін, методичних засобів світоглядного освоєння предметів у складі форм, методів навчання, освітніх технологій, способів діагностики та контролю);

організаційно-діяльнісний (розробка комплексу світоглядно розвивальних технологій, які проектуються з урахуванням умов організації навчальної, позанавчальної і самоосвітньої діяльності студентів);

контрольно-регулятивний (діагностичний контроль якісних змін у структурі світоглядної культури, адекватна педагогічна оцінка світоглядно важливих результатів навчання й ефективності організації світоглядно розвивальної навчальної діяльності студентів).

Організація процесу формування світоглядної культури майбутніх учителів передбачає застосування комплексу творчих, практично орієнтованих завдань, розвивальних технологій навчання, комплексу світоглядно розвивальних технологій[10]. Світоглядна культура може сформуватися лише за умов розвиненої самосвідомості, рефлексії, яка включає в собі ціннісну орієнтацію. Для світоглядної культури характерна спрямованість саме на вищі, абсолютно духовні цінності.

Сучасному вчителю повинна бути притаманна висока професійна і психологічна культура, яка найтіснішим чином повязана з відповідним рівнем наукового світогляду, який правомірно спирається на сукупність показників усіх наук, на здобуті знання стосовно законів суспільства, духовної діяльності людини. Саме такий світогляд, достатньою мірою випробуваний практикою і позитивним досвідом педагогіки безпосередньо сприяє прирощенню нового наукового знання про людину як найвищу цінність суспільства.

На основі аналізу різних психолого-педагогічних джерел встановлено, що чинниками становлення світоглядної культури особистості вчителів є:

система ціннісних орієнтацій, світоглядних переконань, ідеалів та принципів, які скеровують соціальну, професійну, творчу, інтелектуальну та вольову активність вчителя в процесі світоглядного самовизначення і саморозвитку, що утворює світоглядну самосвідомість особистості вчителя;

моральні ідеали, соціальні норми, патріотичні цінності, взаємоповязані із загальною культурою, знанням, практикою виховання й навчання, що формують духовно-культурну спадщину українського суспільства;

соціально-економічні, соціокультурні, історичні умови життєдіяльності суспільства, що відображаються у свідомості й перетворюються в соціальні вимоги до моральності та професійної діяльності вчителя.

Отже, світоглядна культура не існує в готовому вигляді, а є продуктом внутрішньої активності суб'єкта. Суть її визначається як оцінка життєвого значення для суб'єкта об'єктивних обставин і його дій в цих обставинах. Саме світоглядна культура допомагає людині знайти сенс в ситуаціях, змінити свій власний вибір, виробити нове відношення до життєвих ситуацій, наповнити смислом ті життєві ситуації, із яких складається життєвий шлях.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНОЇ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

.1 Шляхи формування світоглядної культури сучасного вчителя

Формування світогляду залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її активної практичної діяльності. «Лише світогляд дає людині усвідомлення власного місця в світі і тим самим ґрунт під собою...» (С.Гессен).

Світоглядна культура формується в процесі засвоєння особистістю суспільних норм, ідеалів, переконань. Останні посідають центральне місце у світоглядній системі, оскільки визначають мету і напрям вчинків людини, зумовлюють інтерес і мотиви дій стосовно обєктів, що є для індивіда цінністю, перетворюють зовнішню інформацію в особисті знання і стають спонукальною силою. В педагогічному аспекті на особливу увагу заслуговує актуалізація і перехід переконання в безпосередню дію особистості, що характеризує стан готовності до реалізації певної форми діяльності, певних форм реагування на явища навколишнього світу. Цей стан розглядається як світоглядна установка людини - суттєва ознака її культури.

На формування світоглядної культури найбільше впливає система духовних відносин. Серед них важливу роль відіграє мистецтво, що є феноменом культури, в якому фіксується і концентровано виражається досвід світоглядного самовизначення. В художніх образах, як правило, відтворено естетичні ідеї, котрі несуть високий інтелектуальний та гуманістичний заряд [13].

Оскільки світогляд являє собою систему наукових, політичних, філософських, правових, естетичних, моральних понять, поглядів і переконань, які визначають ставлення людини до оточуючого середовища і до самої себе, то кожен шкільний навчальний предмет являє собою складову єдиного цілого. Вчитель математики, фізики, хімії, біології, історії, літератури може успішно формувати світогляд учнів тільки за умови, що він не тільки добре знає свій предмет, а й суміжні навчальні дисципліни і здійснює в процесі навчання міжпредметні звязки. Тільки таке поєднання дає можливість розкрити наукову картину світу, показати його єдність, тому що жоден навчальний предмет сам по собі вирішити питання формування наукового світогляду учнів у цілому не може. Тому, вчитель має формувати науковий світогляд у собі, щоб згодом сформувати його в учнів.

Інтелектуальний компонент світогляду передбачає рух від безпосереднього, чуттєвого відображення дійсності до понятійного, абстрактного мислення, а потім - повернення, сходження від абстрактного до конкретного. Для того, щоб знання переросли у переконання особистості, вони повинні проникнути у сферу її почуттів і переживань.

Емоційний компонент світогляду спонукає вчителя звертатися до особистого досвіду, життєвих ситуацій, творів літератури й мистецтва і подій, щоб створити і підтримати сприятливий соціально-психологічний фон для формування переконань. Погляди і переконання формуються у спілкуванні та власній практичній діяльності.

Практично-дійовий компонент світогляду передбачає включення учителів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та інші види діяльності, в широке коло соціальних відносин, озброєння різнобічною інформацією, досвідом спілкування.

Для наукового світогляду характерні такі риси: науковість, патріотизм, оптимізм, єдність теорії з практикою, гуманізм, непримиренність до аморального. Формуванню в учителів наукового світогляду сприяє наступність у навчанні та здійснення міжпредметних зв'язків. Ці педагогічні умови дозволяють побачити одне й те ж явище з різних точок зору, одержати про нього цілісне уявлення. Особливо великого значення у світоглядному плані мають такі міжпредметні взаємодії, які дозволяють учителям всебічно охопити всі властивості і зв'язки об'єктів, які вивчаються, адже як відомо, хороший вчитель навчається все життя, оскільки суспільство, а разом із ним ідеали і навчальна програма змінюється. Тому, хороший вчитель має постійно розширювати свої знання і своє світобачення.

У сучасній Українській державі є необхідність формування у громадян національного наукового світогляду, який би втілював у собі культурні здобутки, цінності філософії, ідеології, моралі рідного народу, а також творчо трансформував би кращі досягнення світової цивілізації. Щоб оволодіти національним науковим світоглядом, кожній особистості, насамперед вчителю, необхідно включатися в активну творчу діяльність. Це - основний шлях, єдиний ефективний спосіб стати особистістю. Бо саме своєю діяльністю вчитель продовжує себе в інших людях. Потреба ж бути особистістю забезпечує активне включення людини в систему соціальних звязків. світогляд культура вчитель професійний

Велику роль у процесі становлення особистості, у формуванні національного наукового світогляду відіграє приклад. Справа у тому, що кожна людина хоче на когось бути схожою. Однак біографії видатних людей, їхні нерідко героїчні справи впливають на процес становлення особистості не самі по собі, а як матеріал для роздумів у процесі відповіді на запитання, що ми самі собі ставимо: яким треба бути, щоб поважати себе, як необхідно діяти в складних обставинах, як долати труднощі, взагалі, як проявити себе справді особистістю?

Важливо в роботі по формуванню наукового світорозуміння дбати й про вироблення свого власного ставлення до життя [9].

Як відзначають В.Андрущенко і С.Дорогань, філософія освіти в Україні ще не склалася, що призводить до того, що молодий учитель нерідко не має власної осмисленої, світоглядної позиції і блукає в лабіринті сучасних світоглядних орієнтацій [1, 5].

Запропонована В.Андрущенко і С. Дорогань концепція ґрунтується на синергетичному (за Л. Пригожиним) баченні сучасної світоглядної культури, що потребує:

переосмислення історичних подій;

визнання того, що сучасний світ є суперечливим і багато в чому непізнаним;

визнання того, що економіка, політика і культура є факторами, які впливають одне на одного і визначають соціальне буття;

визнання загальносвітової тенденції цивілізаційного розвитку (ринкові відносини, демократизація суспільства, формування відкритого громадянського суспільства, свобода думки і слова);

визнання того, що Україна є зоною "межі" світів, де перетинаються силові лінії глобалізму та антиглобалізму, інтересів Заходу (насамперед, США) і Сходу (Росія);

усвідомлення того, що порозуміння чи непорозуміння між елітами визначатиме злагоду і асиміляцію у потужніше та системно урівноважене об'єднання, або ж конфлікт з якимось із них чи навіть з усіма;

усвідомлення і проведення в життя власних національних інтересів [7, 11-13];

Для повноцінного формування світоглядної компетентності майбутнього вчителя необхідно реалізувати наступні принципи викладання дисципліни «Педагогіка»:

. Поєднання елементів технологій проблемного, евристичного навчання та розвитку критичного мислення.

. Введення технології професійних мережевих комунікацій (включення студентів в мережеву комунікацію в професійних мережевих спільнотах, відкриття навчальних тем на професійних педагогічних форумах, ведення особистого блогу з етико-педагогічної проблематики ,участь в мережевих конкурсах тощо).

. Створення умов для формування професійного педагогічного мислення і світогляду, провідна роль аксіологічного підходу до відбору змісту дисципліни.

. На першому плані - особистість педагога, її самовиховання і самоосвіта, знайомство з ідеями, життям та діяльністю відомих на державному та регіональному рівні педагогів.

. Комплексний методичний підхід: використання художньої літератури, телепрограм, радіоінтерв'ю, періодики.

. Орієнтація на вивчення навчально-виховного процесу початкової школи (аналіз відеозаписів уроків, зустріч з вчителями-практиками та ін.)

Отже, шляхами формування наукового світогляду є:

а) у процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін: теоретична спрямованість навчально-виховного процесу; здійснення міжпредметних звязків у процесі навчання; забезпечення діалектичного мислення на уроках;

б) у позаурочній виховній роботі: підготовка виховних заходів, які б збагачували світоглядні знання школярів і самого вчителя, формували погляди і переконання; залучення учнів до різноманітних видів діяльності, які б сприяли поєднанню їх свідомості, переживань і поведінки; корекція помилкових світоглядних понять, уявлень, поглядів і переконань учнів;

в) соціальна і професійна позиція педагога і її значення для формування світогляду його підопічних.

.2 Значущість сформованості світоглядної культури для сучасного соціального педагога

Дослідження проблем світоглядної складової професійної діяльності соціального педагога посідає значне місце в сучасному науковому доробку, який напрацьовується як в нашій державі, так і за її кордонами.

За великим рахунком, всі науки, що вивчають природу, довкілля (матеріальне й духовне) людини, певною мірою є антропологічними (наприклад, в тому сенсі, в якому існує філософська антропологія). Стосовно ж безпосередньо соціальної педагогіки, то її людиновимірність, антропологічність не може викликати заперечень, адже в центрі цієї діяльності завжди стоїть людина. Людиновимірність соціальної педагогіки, яка напряму повязана зі світоглядними домінантами, проявляється як на рівні обєкту - тобто безпосередньо соціальних груп та індивідів, які потребують допомоги суспільства, так і субєкту - саме виконавців заходів по наданню цієї допомоги: Чимало фахівців з проблем управління,соціальної політики зазначають, що є наука і є мистецтво соціального управління. Адже в управлінні загалом виокремлюється субєктивне, індивідуальне (те, що стосується особливостей особи, людини… й обєктивне (що мало залежить від особи, а то й не залежить зовсім… Фактор свідомості є специфічною ри-

сою соціальної системи, не властивою будь - якому класу соціальних систем [14, с.19]. Тому звернення до субєктно-обєктних відносин як втілення світоглядного компоненту в соціальній педагогіці є нині вкрай важливим, адже така делікатна й відповідальна діяльність не терпить випадкових, байдужих людей.

Проблема світогляду здавна була центральною в філософській літературі, але стосовно ролі світогляду в формуванні професійних якостей соціального педагога, можна зазначити: науковий інтерес до цього ракурсу виник порівняно нещодавно. Останнім часом стали зявлятися роботи як зарубіжних, так і вітчизняних науковців, які, поряд з фундаментальними питаннями методологічного,теоретичного забезпечення соціальної роботи, підіймають і світоглядні, прагнучи створити певний, нехай абстрактний, архетип фахівця з соціальної роботи і соціальної педагогіки. Зрозуміло, що в створенні такого архетипу задіяні різноманітні світоглядні, професійні, етичні, психологічні, інтелектуальні тощо виміри. На жаль, дефіцит таких наукових розробок відчувається дедалі більше, хоча з зазначеної проблематики пишуть такі авторитетні дослідники, як В.П.Андрущенко, В.П.Бех, В.Б. Євтух, М.І.Михальченко (автори солідної праці Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи на межі тисячоліть, яка вийшла друком ще 2001 р.); відомі науковці А.Капська, С.Толстоухова, В.Васильєв, Т.Сила тощо[20].

Сьогодні соціальним педагогам і соціальним працівникам прищеплюють гуманістичний, або, як його ще називають, антропоцентричний та науковий світогляд , у центрі якого - людина. І це не дивно, адже діяльність цих спеціалістів спрямована на людей. Соціальний педагог, у якого не сформована світоглядна культура не може бути хорошим спеціалістом. Сьогодні соціальна сфера зіткнулась із важливими проблемами готовності та придатності людини до цього виду діяльності. Не підлягає жодному сумніву, що світоглядна складова соціальної педагогіки також полягає у поглибленні розуміння категорій «професійна компетентність» та «психологічна готовність» соціального педагога до професійної діяльності. Адже однією з передумов ефективності соціальної педагогіки є наявність кваліфікованих кадрів відповідного рівня, компетентних, здатних до плідної роботи в соціальній сфері на рівні світових стандартів. У формуванні такого стану суттєву роль відіграють як природні дані, так і бажання вчитися, настановлення, ціннісні орієнтації, вольові зусилля людини, яка обрала професію соціального педагога. Тому,сформованість світоглядної культури для соціального педагога має велике значення.

Педагогічна культура спеціаліста соціальної сфери - це рівень засвоєння спеціалістом педагогічного досвіду та його прояву в процесі професійної діяльності. Для спеціаліста соціальної сфери педагогічна культура має особливе значення, тому що він працює з людьми, які мають особливі потреби, соціальні проблеми. Ця категорія людей особливо потребує безпосередньої допомоги.

У соціально-педагогічну культуру входять внутрішня та зовнішня складові. Внутрішня складова - це не тільки рівень знань та вмінь у галузі педагогіки, тому що він характеризує лише компетентність у відповідній галузі, а й сформовані особистісні установи, ідеали, потреби, мотиви, котрі визначають сферу і умови їх повсякденного прояву. Основними складовими частинами внутрішньої культури соціального педагога є:

а) особистість соціального педагога (внутрішня своєрідність) з його індивідуально-психологічною та соціально-педагогічною гідністю та недоліками - індивідуально-особистий рівень;

б) обєм та ступінь засвоєння соціальним педагогом накопиченого у професійній діяльності педагогічного досвіду. Це - теоретичний (світоглядний) рівень педагогічної культури. Він визначає раціональний рівень (компонент) і показує, які психолого-педагогічні знання і як засвоєні соціальним педагогом; якою мірою вони можуть бути використані у професійній діяльності;

в)сформоване чуйне відношення у соціального педагога до обєкта, соціально-педагогічної праці, її результатів, їх педагогічним складовим та самовдосконалення у педагогічній галузі - це емоційний рівень педагогічної культури. Він формується та закріплюється у процесі оволодіння досвідом соціально-педагогічної діяльності і характеризує: випробування почуття (симпатії або антипатії, поваги, байдужість та ін.) до обєкта соціально-педагогічної діяльності, самодіяльності; його хвилювання в процесі соціально-педагогічної діяльності, а також в оцінці досягнених результатів; розвиток потреби у пізнанні та оволодінні новим для нього досвідом у соціально-педагогічної діяльності. Емоційний рівень дуже часто визначає внутрішнє відношення соціального педагога до педагогічної діяльності у процесі роботи, потребу в педагогічному самовдосконаленні, характеризує його внутрішню моральну культуру.

Отже, можна зробити висновок, що якщо у соціального педагога не буде сформована певна світоглядна культура (гуманістичний світогляд), то він не зможе стати гарним спеціалістом, оскільки просто не буде готовий працювати за своєю спеціальністю. З філософської точки зору гуманізм розглядається як вид ідеології, принцип світогляду, як одна з форм суспільної свідомості; як система ідей та поглядів на людину як найвищу цінність, як вільне створіння, субєкт пізнання світу, що спирається у своїй діяльності на свій розум і, розвиваючи свій потенціал, активно впливає на створення суспільних форм людського життя [18, с. 50]. Згідно цього трактування критерієм гуманізму є благо людини, її права, свобода, справедливість, гуманні відносини між людьми. Не може соціальний педагог, який відчуває неприязнь до людей, з ними працювати. Людина не може бути особистістю, якщо у неї не сформована світоглядна культура. Особистість - результат процесу виховання і самовиховання. «Особистістю не народжуються, а стають» А.Н. Леонтьєв.

ВИСНОВКИ

Світоглядна культура - це поняття, в якому узагальнюється сукупність уявлень по сутність людини, цілі і цінності її існування, можливі й допустимі способи і принципи і систему тих цінностей, які здатні озброїти ними життя людини, це спосіб чи рівень конкретної життєвої ситуації людини; процес особистісного розвитку людини, послідовної зміни цілей і цінностей життя. Світоглядна культура є результатом духовно-практичного освоєння світу, який передбачає системну організацію внутрішнього світу особистістю, процес діяльного освоєння нею природного та соціального середовища, розвиток і реалізацію сутнісних творчих сил та здібностей на всіх рівнях організації.

У процесі теоретичного дослідження встановлено, що формування світоглядної культури особистості становить собою процес і результат особистісного самоусвідомлення людиною системи духовно-моральних, історико-культурних цінностей, які існують в конкретному суспільстві. Означені цінності, перетворюються в життєві принципи, особистісні духовні орієнтири поведінки і творчої діяльності, що зумовлюють духовно-ціннісне ставлення особистості до себе, інших людей, до професії, навколишнього природного і соціального середовища, забезпечуючи гармонійну життєдіяльність в суспільстві. Світоглядна культура не існує в готовому вигляді, а є продуктом внутрішньої активності суб'єкта.

Світоглядну культуру майбутнього вчителя починають формувати ще у ВНЗ, хоча ще до свого вступу,до вищого навчального закладу, людина вирішує, ким хоче стати. На мою думку, саме світогляд цієї особистості є вирішальним у виборі професії, адже вчителем не може стати будь-хто. Це ж саме стосується і професії соціального педагога.

Сучасному вчителеві необхідно формувати науковий світогляд, оскільки саме вчитель вкладає знання у вихованця і впливає на формування його світоглядної культури. Для наукового світогляду характерні такі риси, як: науковість, патріотизм, оптимізм, єдність теорії з практикою, гуманізм, непримиренність до аморального. Формування світогляду залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її активної практичної діяльності. Шляхами формування наукового світогляду є:

а) у процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін: теоретична спрямованість навчально-виховного процесу; здійснення міжпредметних звязків у процесі навчання; забезпечення діалектичного мислення на уроках;

б) у позаурочній виховній роботі: підготовка виховних заходів, які б збагачували світоглядні знання школярів і самого вчителя, формували погляди і переконання; залучення учнів до різноманітних видів діяльності, які б сприяли поєднанню їх свідомості, переживань і поведінки; корекція помилкових світоглядних понять, уявлень, поглядів і переконань учнів;

в) соціальна і професійна позиція педагога і її значення для формування світогляду його підопічних.

З огляду на все вище сказане, можна зробити висновок, що сформованість світоглядної культури має велике значення, для сучасного педагога, зокрема для соціального педагога, бо якщо вона не сформована, людина не зможе стати хорошим спеціалістом, майстром своєї справи. Тому що людина, у якої не сформована світоглядна культура, мов корабель, що плаває в океані життя, та не знає, до якого берега пристати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

. Дорогань С.О. Роль світоглядної культури в педагогічній практиці вчителя // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності . Альманах. - К., 2003. - С. 226 - 235.

. Юрій М.Ф. Людина і світ /Юрій М.Ф. [Електронний ресурс].

.Світогляд:поняття,структура,функції [Електроний ресурс] #"justify">. Щерба «Філософія (2007)» #"justify">. Сенченко А.Я. Світоглядна культура як духовний потенціал суспільства / Сенченко А.Я., Дорошенко В.Н. [Електронний ресурс] #"justify">. Андрущенко В.П. Формування особистості вчителя в сучасних умовах / В.П. Андрущенко

. Дорогань С.О., Андрущенко В.П. Світоглядна культура сучасного вчителя: проблеми формування// Вища освіта України. № 3. - К., 2002 р. - С. 5 - 13.

. Іванченко А.В. , Сбруєва А.А. Особливості сучасного формування особистості в сучасних умовах.

. Кант И. Наблюдения над чувством возвышенного и прекрасного (1764)// И. Кант. Соч. 6 т. - М.: Мысль, 1963-1966. - Т. 2. - М. : Мысль, 1964.- С. 127-223. - (Философское наследие. Т. 5)

. Горохівська Т. М. Використання сучасних освітніх технологій у процесі формування світоглядної культури студентів ВНЗ / Т.М.Горохівська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. пр. / [ред. кол. І. А. Зязюн (голова) та ін.]. - К. ; Вінниця: ДОВ « Вінниця», 2008. - Вип.16. - С. 347 - 351.

. Філософські абриси сучасної освіти / І. Предборська, Г. Вишинська, В. Гайденко, І. Гамрецька та ін.; за заг. ред. І. Предборської. - Суми: Університетська книга, 2006. - 226 с.

. Философский энциклопедический словарь / под ред. С. С. Аверинцева,Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичева и др. - 2-е изд. - М. : Сов.

энциклопедия, 1989. - 815 с.

. Смікал В.О. Роль мистецтва у формуванні світоглядної культури особистості // Наукові записки. - Ніжин: Ніжинський педуніверситет. - 1999. - Ч.3. - С.26-28.

. Карпов А.В. Рефлективность как психическое свойство и методика её диагностики // Психологический журнал. - 2003. - Т. 24. - № 5. - С.45-57.

. Шубинский В.С. Философское образование в средней школе : Педагогика/ В.С. Шубинский. - М., 1991.

. Антология мировой философии в 4-х томах. - Т. 1. - Ч. 1 и Ч. 2. - М.:Мысль, 1969. - (АН СССР. Ин-т философии. Философ. наследие). - Т. 1.Философия древности и средневековья / ред. коллегия: В. В. Соколов(ред.-сост. первого тома и авт. вступит. статьи) и др. - М. : Мысль, 1969.- 936 с. с илл.

. Хайрулліна Ю.О. Світоглядна культура особистості: структурно-функціональний аналіз: монографія/ Ю.О. Хайрулліна. - К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. - 235 с.

. Свиренко Ж. С. Виховання гуманізму в студентів вищих технічних навчальних закладів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу : дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / Свиренко Жанна Сергіївна. - Бердянськ, 2009. - 184 с.

. Пасько К.М. Професійне становлення вчителя та засоби педагогічної майстерності в контексті освітніх реформацій (філософсько-педагогічний аналіз) ) // Філософські науки. - Суми: СумДПУ, 2007. - Вип. 2. - С.163-176.

. Камаєва В.В. Світоглядна складова соціальної роботи/В.В. Камаєва

Міністерство освіти і науки України Херсонський Державний університет Кафедра педагогіки і психології Курсова робот

Больше работ по теме: