Формування культури поведінки молодших школярів засобами навчальних дисциплін та народної педагогіки

 

Содержание

Вступ

Розділ І. Теоретичні питання культури поведінки молодших школярів

1.1 Зміст та завдання культури поведінки учнів початкових класів

1.2 Методи формування культури поведінки молодших школярів

Розділ ІІ. Практичне дослідження кульури поведінки молодших школярів

2.1 Особливості виховання культури поведінки молодших школярів

2.2 Потенціал навчальних дисциплін у вихованні культури поведінки молодших школярів

2.3 Використання народної педагогіки у вихованні культури поведінки молодших школярів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В умовах сучасного суспільства, коли у нашому житті зявляються такі негативні явища, як девальвація моральних цінностей, низький рівень культури населення, постає проблема виховання культури поведінки. Недаремно питання виховання культури поведінки виходить на одне з перших місць у системі виховання майбутнього громадянина незалежної української держави. Це також зазначено в законі України "Про освіту": "Метою освіти є … виховання високих моральних якостей, формування культури поведінки громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу…" [72, с.4].

Культура поведінки молодших школярів розглядається складовою частиною морального виховання, що розглядається як важлива соціальна, педагогічна і психологічна проблема, від успішного розвязання якої залежить розвиток у підростаючого покоління високих моральних якостей, глибокої інтелігенції і справжнього духовного багатства.

Над цією проблемою працювали такі педагоги, як В. Білоусова, А. Богданова, В. Горєва, А. Макаренко, В. Мацулевич, В. Сухомлинський, І. Харламов та ін.

Багатоаспектність навчально-виховного процесу вимагає постійних резервів щодо застосування нових форм і методів формування культури поведінки молодших школярів. Неадекватна оцінка можливостей різних форм і методів морального виховання та неналежне їх використання у виховному процесі початкової школи значно збіднює моральну вихованість молодших школярів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та практично показати досвід виховання культури поведінки учнів в початковій школі.

Об'єкт дослідження - культура поведінки молодших школярів.

культура поведінка школяр виховання

Предмет дослідження - теорія та практика виховання культури поведінки молодших школярів.

Завдання:

розкрити сутність та поняття "Культура поведінки молодших школярів";

-визначити зміст, основні завдання та методи формування культури поведінки;

розкрити досвід формування культури поведінки молодших школярів засобами навчальних дисциплін та засобами народної педагогіки.

Методи дослідження:

аналіз, синтез, класифікація науково-педагогічної та психологічної літератури;

-вивчення шкільної документації;

вивчення та аналіз передового педагогічного досвіду.

Розділ І. Теоретичні питання культури поведінки молодших школярів

1.1 Зміст та завдання культури поведінки учнів початкових класів

Велике значення вихованню культури поведінки в розвитку та формуванні особистості усвідомлювалось в педагогіці ще з давніх давен. Багато видатних педагогів минулого підкреслювали, що підготовка доброзичливої людини не може зводитися тільки до її освіти і розумового розвитку, і на перший план у вихованні висували культурне формування особистості.

Виховання культури поведінки слід розглядати як важливу соціальну, педагогічну й психологічну проблему, від успішного розвязання якої залежить розвиток у підростаючого покоління високих моральних якостей, глибокої інтелігентності й справжнього духовного багатства.

Поняття "культура поведінки" можна визначити як сукупність корисних для суспільства постійних форм повсякденної поведінки у побуті, у спілкуванні, в різноманітних видах діяльності. Культура поведінки не зводиться до формального дотримання етикету. Вона тісно повязана з моральними почуттями та, в свою чергу підкріплює їх [59, с.6].

Культура поведінки - це сукупність форм повсякденної поведінки людини, в яких знаходить зовнішнє вираження, моральні та естетичні норми цієї поведінки [1, с.134].

Це сприйняті способи спілкування, звернення до навколишнього світу, а також певні манери. У культурної людини знання етичних принципів, моральних норм суспільства, перетворюються у внутрішні переконання [58, с.30].

Психологічна наука під культурою поведінки розуміє сукупність зовнішніх виявів особи, які адекватні її внутрішньому змісту, тобто її внутрішнім моральним властивостям. Вона являє собою динамічний стереотип, який формується під впливом зовнішніх умов життя людини [34, с.117].

Визначають такі завдання виховання культури поведінки:

вироблення вмінь і навичок культурно-розумової праці, здатність робити все точно й акуратно, тримати в належному порядку робоче місце, навчальні посібники, приладдя;

-виховання моральних почуттів і на їх основі вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою і реалізувалися б у будь-якій ситуації та умовах;

виховання основ трудової культури, формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, бережливе ставлення до результатів праці та до людей праці;

формування розуміння прекрасного, любові до нього, виховання естетичних почуттів, потреби і здатності створювати прекрасне.

У змісті культури поведінки молодших школярів можна умовно виділити наступні компоненти:

культура діяльності;

-культура спілкування;

культурно-гігієнічні навички та звички.

Культура діяльності проявляється у поведінці дитини на уроках, заняттях, іграх, під час виконання трудових доручень.

Формувати у дитини культуру діяльності - означає виховувати в нього вміння тримати у порядку своє робоче місце, звичку доводити до кінця розпочату справу, бережливо відноситися до іграшок, речей, книг тощо.

Завдання культури поведінки молодших школярів розглядається як складова частина морального виховання. Виховання культури поведінки передбачає формування в учнів системи моральних уявлень, розвиток моральних почуттів, вироблення правильних оцінок і ставлень, якими діти зможуть керуватися в житті. Про моральний розвиток особистості свідчать такі якості, як висока свідомість громадянського обовязку, колективізм і товариська взаємодопомога; гуманні стосунки і взаємна повага між людьми, свідома дисципліна й культура поведінки, чесність і правдивість, моральна чистота; простота і скромність у громадському й особистому житті, взаємна повага у сімї тощо.

Діти у середньому, а особливо у молодшому шкільному віці повинні навчитися готувати все необхідне до уроку. Важливий показник культури діяльності - природна тяга до цікавих, змістовних занять, вміння дорожити часом.

Для визначення досягнутого у вихованні культури трудової діяльності можна виховувати таки показники, як вміння та бажання дитини працювати, цікавість до праці, яку виконує, розуміння її мети та суспільного смислу; активність, самостійність; прояв вольових зусиль в досяганні потрібного результату; взаємодопомогу в колективній праці.

Провідним у вихованні культури поведінки є вироблення культури спілкування. Моральну основу спілкування становить ввічливість.

Ввічливість - це моральна якість, що виражається у постійному шанобливому ставленні до оточуючих… вона споріднена з такими якостями як любязність, делікатність, доброзичливість, уважність [63, с.15].

Для ввічливої людини повага до інших людей стає повсякденною нормою поведінки, звичним способом ставлення до кожного. Ця повага виявляється у дотриманні правил поведінки і пристойності.

Важливим завданням при вихованні культури спілкування є формування у школярів ввічливості, а також таких моральних якостей, як коректність, чемність, люб'язність, уважність, чуйність, делікатність. Всі ці риси особи тісно пов'язані між собою.

У системі роботи з виховання культури спілкування значне місце займає формування тактовності. Тактовність - це почуття міри, вміння особи поводитися, дотримуючись відповідних норм. Тактовність виявляється в умінні не переходити певної межі в офіційних і особистих стосунках.

Багато правил етикету передбачають тактовну поведінку. Наприклад, тактовність виключає підслуховування чужих розмов, читання без дозволу чужих листів і написів на фотографіях, висміювання фізичних вад людей, надмірний вияв симпатії або неприязні, своїх почуттів та ін.

Важливими рисами культурної людини є скромність і простота, їх наявність робить спілкування з людиною приємним і легким. Скромна людина не може поводитися розв'язно, вульгарно, у її вчинках відсутні театральність і позерство. Скромність вимагає самокритичного й вимогливого ставлення до себе, до своєї поведінки.

Правила етикету передбачають закріплення вимог скромності й простоти у певних формах поведінки, згідно з якими не слід переоцінювати себе, підкреслювати свої заслуги і здібності, нав'язувати іншим свої погляди, думки, смак. Вони вимагають завжди поводитися природно, не лицемірити, у будь-яких обставинах залишатися самим собою. Вміння поводитися скромно за будь-яких обставин - риса, яку треба розвивати з дитинства. Вона є свідченням змістовності й багатого внутрішнього світу людини, її вміння володіти собою.

Сучасна наука розглядає спілкування як універсальну норму творення та функціонування духовного розвитку людства. Одне із можливих визначень спілкування таке: це діяльність творення суспільності життя у певному соціальному просторі; це обмін інформацією, досвідом діяльності та її наслідками [40, с.5].

Виховання культури спілкування школярів неможливе без формування у них точності та відповідальності. Ці якості характеризують культурну, ввічливу людину, яка вміє берегти свій і чужий час, не кидати слів і обіцянок на вітер, не підводити своєю неточністю або безвідповідальністю себе й товаришів. Точність і відповідальність необхідні у всьому: в роботі й навчанні, у виконанні громадських доручень та домашніх обов'язків.

Культура спілкування між людьми регламентується правилами культурної поведінки, які роз'яснюють, що вважається пристойним, красивим і доцільним у поведінці людей, які вимоги ставить суспільство перед громадянами нашої країни. Навчати дітей осмислено дотримуватись цих правил залежно від ситуації, місця і часу - важливе завдання, що стоїть перед школою і сім'єю.

Культура спілкування обовязково має на увазі культу мови.О. Горький вважав турботу про чистоту мови важливим знаряддям боротьби за загальну культуру людства [59, с.6-7]. Один із аспектів цього широкого питання - виховання культури мовного спілкування. Слово, сказане людині, може окрилити її, а може зіпсувати їй настрій на цілий день, стати причиною тяжких переживань. До того ж по мові часто судять про вихованість особи, про її розвиток, грамотність, начитаність.

У молодшому шкільному віці необхідно прищеплювати дітям звичку постійно вживати слова ввічливості: дякую, вибачте, будьте ласкаві, прошу і т. ін. Слід також вести непримиренну боротьбу з трафаретними, шаблонними виразами, із словами-паразитами, що засмічують і збіднюють мову, особливо з лихослів'ям.

Культура мовлення передбачає не лише красу та багатство мови, а й правильну вимову, інтонацію, відповідний тон. Різкий, підвищений тон, невиразні інтонації є виявом низької культури, недостатнього виховання.

Ставлення до людей у процесі спілкування виявляється не тільки в словах, а й жестах, міміці, манері стояти, сидіти, тримати руки тощо. Поза, рух, жести й міміка можуть свідчити про вихованість, внутрішню дисциплінованість, коректність або, навпаки, про розв'язність, розхлябаність, відсутність культури. Крім того, жест, міміка, хода відіграють значну роль у зовнішній привабливості особи. Як правило, людину прикрашає зібраність, яка відчувається у манері триматися, пружна, легка хода, пряма постава, привітний, усміхнений вираз обличчя.

Нерідко образливими, непристойними можуть бути не тільки слова, а й жести та міміка. Ось чому виховання культури поведінки передбачає формування культури жестів і рухів, роз'яснення того, які рухи, пози, жести, міміка вважаються непристойними, некрасивими.

Поряд із загальними правилами культурної поведінки у нашій країні вироблено ряд правил, адресованих безпосередньо школярам. Це типові правила для учнів. Педагоги мають постійно турбуватися про те, щоб ці правила стали нормою поведінки кожного школяра.

Водночас із формуванням у дітей звички повсякчасно дотримуватися правил для учнів необхідно поступово привчати їх до осмисленого виконання правил поведінки у громадських місцях, на лоні природи, на вулиці та у транспорті, вдома і в гостях, тобто скрізь, де відбувається спілкування людей.

При організації вчителем виховних заходів поведінка, питання та відповіді дітей у значній мірі регламентовані завданнями, змістом матеріалу та формами організації дітей. Зрозуміло, що культура спілкування їх в таких процесах формується швидше та легше. Але не менш важливо виховувати культуру спілкування в повсякденному житті, в різних видах їх самостійної діяльності. З іншого боку, оволодівання культурою мовлення сприяє активному спілкуванні дітей один з одним, в значній мірі запобігає між ними конфліктів [59, с.7].

Важливою характеристикою вихованості людини є культура її зовнішнього вигляду. У це поняття входить культурно-гігієнічні навички та звички, привабливість та естетика зовнішнього вигляду, одягу, взуття. Діти повинні розуміти, що в дотриманні цих правил проявляється повага до оточуючих, що кожній дитині не приємно торкатися брудної руки або дивитися на неохайний одяг. А. Чехов писав: "В людині повинно бути все не: прекрасне: і обличчя, і одежа, і душа, і думки" [81, с.124]. Неохайна людина, яка не вміє слідкувати за собою, своєю зовнішністю, поступками, як правило, недбало відноситься до власної роботи.

І справді, перше враження про культурне обличчя особи складається на основі її зовнішнього вигляду. Чистота тіла, волосся, одягу й взуття, хороший смак, що виявляється в умінні елегантно одягатися, краса і охайність зачіски - все це характеризує культурний рівень людини, свідчить про її вихованість.

Сім'я і школа, проводячи роботу по розвитку в дітей культури зовнішнього вигляду, повинні значну увагу приділяти формуванню у них розуміння, що зовнішня привабливість ґрунтується на внутрішній культурі, її основу становлять духовне багатство та моральна досконалість особи.

Важливе значення має також вироблення у молодших школярів правильних уявлень про ідеал людської краси та естетичні критерії суспільства. Згідно з цими критеріями, ідеалом людської краси є гармонійна єдність багатого внутрішнього світу і привабливого зовнішнього вигляду.

При відсутності належної педагогічної роботи в цьому напрямі у школярів нерідко виробляються вульгарні, міщанські уподобання, викривлені, низькопробні смаки. Вони починають бездумно наслідувати зарубіжну моду, сутність якої часто зумовлюється політичними або комерційними інтересами ділків капіталістичного світу.

Тому питання естетичної оцінки зовнішності людини та моди не можна пускати на самоплив. Вони мають посісти належне місце у системі роботи по вихованню культури поведінки взагалі й культури зовнішнього вигляду зокрема.

Враховуючи природний потяг дітей, підлітків і юнаків до краси, слід цілеспрямовано навчати їх мистецтва бути по-справжньому красивими. Педагоги мають приділяти значну увагу розвитку в учнів уміння виглядати елегантно й сучасно, зберігати своєрідність, неповторність, проявляти почуття міри в усьому - одязі, зачісці, жестикуляції, міміці.

Учні мають усвідомити, що людині не слід зневажати моду, але водночас не потрібно й переоцінювати її значення. Бездумне, некритичне копіювання модних зразків без урахування своєї індивідуальності, особливостей зовнішності й віку позбавляє людину оригінальності та власного стилю, а нерідко робить вульгарною. Як писав Л.В. Петров у книзі "Мода як суспільне явище", "…надзвичайно важливим для індивіда нашого часу є вміння правильно виявити себе, тобто з різноманітного потоку моди, явища загального, вибрати елементи, що відображають індивідуальне. Людина, яка одягнена за загальною модою, ніяк не одягнена. Вона упакована" [59, с.75].

Ще однією характерною рисою справді культурної людини є охайність та постійне дотримання санітарно-гігієнічних вимог. Вироблення у школярів санітарно-гігієнічних звичок, формування у них розуміння, що індивідуальна гігієна має не тільки особисте, а й велике соціальне значення, - важливий напрям у роботі по вихованню культури поведінки дітей.

Учням слід поступово розкривати моральний та естетичний смисл особистої гігієни, виробляти у них нетерпиме ставлення до неохайності й антисанітарії. Формування санітарно-гігієнічної культури школярів тісно пов'язане з загальним моральним розвитком дітей і є важливою складовою системи роботи по моральному вихованню підростаючого покоління.

Вчителя та батьки повинні постійно памятати, що прищепленні в дитинстві навички, в тому числі культурно-гігієнічні, приносять людині велику користь протягом всього її подальшого життя.

Культура і вихованість особи також проявляються в побуті. Формування культури побуту є невід'ємною складовою частиною виховання культури поведінки.

Побут, за визначенням філософів, являє собою ту сферу життєдіяльності людини, де задовольняються її насущні потреби - як матеріальні, так і духовні. Тому при вихованні культури побуту головну увагу необхідно звертати на формування розумних потреб особи, вироблення у неї правильного ставлення до речового середовища.

Важливо також виробляти у школярів правильні критерії естетичної оцінки речей, предметів і явищ навколишнього життя, формувати смак, прищеплювати навички поведінки за столом, у кафе, їдальнях, у гостях та при прийомі гостей, при виборі і врученні подарунків. Істотне значення має і розвиток уявлення про культуру домашньої праці та організацію вільного часу, про гігієну й естетичне впорядкування житла тощо.

Виховання культури побуту школярів насамперед відбувається у сім'ї, серед близьких і рідних. Якщо в сім'ї панує атмосфера взаємної поваги і любові, довір'я й доброзичливості, готовності прийти на допомогу знайомим і друзям, атмосфера високих естетичних ідеалів і доброго смаку, то ніякі моралізування не потрібні. Здоровий моральний клімат сім'ї, весь уклад її життя, сама обстановка, що оточує дитину, добрий приклад батьків - все це відіграє надзвичайно важливу роль у вихованні культури поведінки. Саме тому вчителі мають проводити роботу з батьками по прищепленню їм самим правил етикету та усвідомленню необхідності їх дотримання.

Культура побуту починається з уміння школяра поводитися вдома. Це вміння прищеплюється насамперед батьками. Здебільшого ефект досягається не повчаннями, а прикладом дорослих, їх власною поведінкою. Небагато варті вимоги батька з пошаною ставитися до матері та бабусі, коли сам він дозволяє собі стосовно них окрики, грубість, неуважність.

В кожній сім'ї її дорослими членами повинні бути вироблені щодо дітей єдині вимоги. До них належать: повага до батьків і слухняність, участь у домашній праці, виконання обов'язків, які закріплені за дітьми, шанобливе ставлення до батька і матері, дідуся й бабусі, піклування про молодших братів та сестер тощо.

Сім'я відіграє значну роль і в формуванні культури організації вільного часу. Вільний час є багатство особи, яке використовується нею для розвитку своїх сутнісних сил. Важливим завданням школи є підвищення культури дозвілля в сім'ї, прищеплення дітям уміння правильно й змістовно організовувати свій вільний час. Необхідно виховувати в учнів та їх батьків інтерес до літератури і мистецтва, бажання відвідувати театри, музеї, картинні галереї тощо. Важливо, щоб батьки усвідомили, що в розвитку захоплень і інтересів дітей істотну роль відіграє їх особистий приклад. Батьки мають практикувати сімейні заняття спортом, туризмом, садівництвом, квітникарством, філателією, сімейні читання вголос, колективний перегляд телепередач та ін. Такі захоплення наповнюють вільний час корисними справами і глибоким змістом, допомагають розширенню загальної культури людини.

Культура побуту насамперед передбачає чистоту, охайність. До цього слід привчати школярів. Кожна річ повинна мати своє місце. Житло має бути завжди чисто прибране, провітрене. Робочий куточок учня, іграшки малюків слід тримати в порядку. До наведення чистоти необхідно постійно залучати дітей, закріпляти за ними певні ділянки роботи, ускладнювати її в міру змужніння школярів.

У системі роботи по вихованню культури побуту істотну роль відіграє прищеплення учням уміння правильно поводитися за столом, у гостях, бути привітними господарями. Батьки і вчителі мають навчати дітей, як правильно користуватися ножем, виделкою та серветкою, як брати хліб, їсти подані страви, правильно сидіти за столом, як сервірувати стіл, яких вимог гігієни дотримуватись.

З раннього віку діти повинні засвоїти, що їсти слід охайно, без будь-яких звуків, не капризувати за столом, встаючи з-за столу, дякувати. Школярі мають поступово оволодівати правилами столового етикету і постійно дотримуватися їх, вчитися вести застільну бесіду.

Культура побуту включає також уміння вибирати і дарувати подарунки. Цей звичай також може мати вплив на розвиток в учнів уважності, чуйності, доброти. Діти повинні усвідомити, що подарунок - це прояв уваги до людини, бажання зробити їй приємне, принести радість. І зовсім неправильно думати, що подарунок повинен бути коштовним. Будь-яка пам'ятна річ, виготовлена руками школяра, буде найдорожчою і для батьків, і для друзів, і для вчителів. Слід також формувати у дітей усвідомлення, що подарунок має бути безкорисливим і даруватися від щирого серця. Бажання і вміння безкорисливо дарувати подарунки слід виховувати з дитинства.

Культура поведінки в багатьох випадках тісно пов'язана і з нормами моральності. Воно припускає ціле направлене формування моральних уявлень, на основі яких в учнів початкових класів складаються елементарні моральні уявлення та поняття, формування основи морального виховання. Так, основою багатьох конкретних правил ввічливості, уважності, такту, точності лежить моральний принцип нашого суспільства: гуманність, колективізм, дружба, товариство, відповідальність за свої вчинки і поведінку. Дитина поступово починає усвідомлювати й оцінювати необхідність виконання правил з погляду моральності.

Видатний вітчизняний педагог К. Ушинський найбільш повно і яскраво характеризував роль морального виховання у розвитку особистості. Він писав: "Звичайно, освіта розуму і збагачення його пізнанням багато принесе користі, але…, я ніяк не вважаю, що ботанічні чи зоологічні знання… змогли б зробити гоголівського городничого чесним службовцем, і абсолютно впевнений, що якби Павло Іванович Чичиков був би посвяченим у всі таємниці органічної хімії чи політичної економії, він залишився б тим же, дуже шкідливим для суспільства пройдисвітом.

Ні, одного розуму і тільки знань ще недостатньо для викорінення в нас того морального почуття, того суспільного цементу, який іноді згідно з нашим здоровим глуздом, а, часом і всупереч ним, звязує людей в правдиве, дружнє суспільство" [31, с.266-275].

У словнику з філософії поняття моральності еквівалентне поняттю мораль. "Мораль (лат. mores-нравы) - норми, принципи, правила поведінки людей, а також людська поведінка (мотиви вчинків, результати діяльності), відчуття, думки, в яких виражається нормативна регуляція стосунків людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством)" [38, с. 191-192].

В. Даль тлумачив слово мораль як "моральне вчення, правила для волі, совісті людини" [9, с.345]. Він вважав, що моральний - протилежний тілесному, плотському. Добродійний, доброзвичайний, совісний, погоджений із законами правди, з гідністю людини, з боргом чесного і чистого серцем громадянина" [28, с.558].

З роками розуміння моральності змінилося. У С. Ожегова ми бачимо: "Моральність - це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, моральні норми, правила поведінка, які визначаються цими якостями" [56, с.414].

Митці різних століть трактували поняття моральності по-різному. Ще в древній Греції в працях Аристотеля про етичну людину говорилося: "Морально прекрасною називають людину досконалої гідності. Адже про моральну красу говорять з приводу доброчесності: етично прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і такого, що взагалі володіє всіма доброчесностями людини" [2, с.360].

У науковій літературі вказується, що мораль з'явилася на зорі розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги людина не зуміла би вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємин людей.

Як відомо, мораль розглядається у широкому і вузькому значенні. Термін використовується у вузькому значенні, коли враховуються інтереси лише своєї сімї, школи, жителів населеного пункту. У загальному, тобто широкому аспекті, мораль - це ідеї, принципи й закономірності, ціннісні орієнтації гуманних, демократичних відносин, які в конкретних умовах реалізуються у системі постійно вдосконалених норм, процедур і правил діяльності та поведінки в інтересах усіх. Найвищий рівень моралі там, де впроваджуються й удосконалюються гуманні відносини, повага і любов до людини, доброта, свобода, рівність, верховенство народної культури, красивого у житті.

Мораль - це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах Ідеали, принципи та закони моралі створюються і живуть віками в кожного народу, в кожному регіоні; в правилах і нормах поведінки вони конкретизуються, а у взаємовідносинах постійно вдосконалюються [24, с.11].

У повсякденному житті вихованість особи оцінюється за різними ознаками і властивостями (залежно від їх цінності). Найчастіше її визначають рівнем володіння нормами і правилами поведінки, що традиційно склалися. У народних оцінках вихованість передусім оцінюється гуманізмом, здійсненими добрими справами та вчинками. Тому в етнопедагогіці завданням морального виховання завжди були:

виховання доброти, чуйності, готовності прийти на допомогу будь-якій людині у біді, здатність співчувати, виховувати внутрішню потребу жити та діяти за принципами загальнолюдської моралі;

послідовно прилучати дітей і підлітків до моральних норм суспільства;

формувати позитивний моральний досвід самих дітей;

спрямовувати їх свідомість, почуття, поведінку на оволодіння і реалізацію моралі суспільства;

формувати моральне обличчя особистості, члена суспільства [27, с.268].

Моральне виховання - це виховна діяльність школи, сімї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності [79, с.249]. Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.

Моральність - охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей.

Моральна свідомість школяра - одна із сторін суспільної свідомості, її субєктивно-ідеальна форма, яка у вигляді уявлень і понять відображує реальні відношення і регулює моральну сторону його діяльності.

Моральні переконання - це пережиті та узагальнюючі моральні принципи, норми. Вони формуються в процесі активного і вольового оволодіння всім багатством моральної культури і стають керівництвом до дії особистості [79, с.250].

Моральні почуття виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості. У результаті формування почуття в системі морального виховання зявляється емоційне відношення до того, що раніше було байдужим.

Моральні звички - це корисні для суспільства, стійкі форми поведінки, які стають потребою людини і здійснюються в будь-яких ситуаціях і умовах [79, с.250].

Моральна спрямованість - це стійка суспільна позиція особистості, що складається в результаті світоглядної основи, домінуючих мотивів поведінки і проявляється як властивість особистості в різних умовах [74, стор.250].

Психолого-педагогічний аспект змісту морального виховання включає:

а) розвиток в учнів моральної свідомості (формування потреб мотиваційної сфери і озброєння знаннями суті, норм і правил моральної поведінки);

б) вироблення і розвиток моральних почуттів;

в) формування і закріплення стійких моральних вмінь, навичок і звичок;

г) закріплення і постійний розвиток волі та позитивних рис характеру [31, с.271].

Моральне виховання учнів (залежно від їх вікових особливостей) здійснюється шляхом поступового поглибленого розуміння змісту моральних норм і вимог та оволодіння більш складними формами поведінки.

Метою морального виховання є формування особистості, а саме: формування моральної свідомості, моральних почуттів і поведінки, таких найважливіших моральних якостей особистості, як патріотизм, колективізм, гуманізм, товариську взаємодопомогу, чесність і правдивість, відповідальне ставлення до праці і свідома дисципліна, простота і скромність у громадському й особистому житті, взаємна повагу в сімї тощо. Моральне виховання є складною психологічною властивістю особистості. Вона характеризується глибиною моральних почуттів і переживань, єдністю слова і діла, дотриманням норм і принципів моралі. У ній інтегрується як внутрішня культура, так і зовнішня, або інакше - культура поведінки.

У початковій школі діти повинні засвоїти досить великий обсяг знань про основні правила культурної поведінки і привчитися усвідомлено виконувати їх. Конкретних правил пристойності і поведінки багато, познайомити школярів із усіма важко, так навряд чи це потрібно. У житті завжди може створитися така ситуація, у якій діти виявилися вперше. Тому дуже важливо учити школярів не тільки правилам поведінки, але й одночасно умінню діяти в зв'язку з духом правил знаходити правильний спосіб поведінки в новій обстановці на основі уже відомих правил. Ця задача складна, і щоб успішно дозволити її, необхідно наступне. У роботі з дітьми треба вчити їхньому виконанню правил поведінки в різних ситуаціях, з якими найчастіше вони зустрічаються: у школі, на вулиці, у громадських місцях. При цьому конкретні правила обов'язково будуть повторюватися. Це необхідно для того, щоб дитина навчилася виконувати те саме правило в різних умовах. Варто пам'ятати, що для молодшого школяра перенос знань з однієї ситуації в іншу не завжди простий. Наприклад, дитина знає, що в школі треба здороватися з усіма дорослими, а не тільки зі своєю вчителькою. Навіть першокласник досить швидко опановує цим правилом. У школі він завжди вітається з усіма вчителями і з батьками. А от за межами школи, на вулиці дитина може не виконувати це правило. І зовсім не по злому наміру чи у безпам'ятності. Просто він не знає, що, зустрівши на вулиці, у магазині, у кіно знайомого (вчителя, мати чи тата свого товариша й ін.), треба з ним обов'язково привітатися. Чи інший приклад. Діти навчилися поступатися місцем старшим у трамваї, автобусі, тролейбусі тощо. Вони роблять це охоче, без нагадувань. Але от прийшла бабуся в школу. Учень сидить, а бабуся стоїть, іноді ще розмовляє з учнем. І він не здогадається запропонувати їй сісти. Хлопчик привчений поступатися місцем літнім тільки в транспорті.

Отже, поняття "культура поведінки" можна визначити як сукупність корисних для суспільства постійних форм повсякденної поведінки у побуті, у спілкуванні, в різноманітних видах діяльності. Культура поведінки не зводиться до формального дотримання етикету. Вона тісно повязана з моральними почуттями та, в свою чергу підкріплює їх. У змісті культури поведінки молодших школярів можна умовно виділити наступні компоненти: культура діяльності; культура спілкування; культурно-гігієнічні навички та звички. Завдання культури поведінки молодших школярів розглядається як складова частина морального виховання. Виховання культури поведінки передбачає формування в учнів системи моральних уявлень, розвиток моральних почуттів, вироблення правильних оцінок і ставлень, якими діти зможуть керуватися в житті. Про моральний розвиток особистості свідчать такі якості, як висока свідомість громадянського обовязку, колективізм і товариська взаємодопомога; гуманні стосунки і взаємна повага між людьми, свідома дисципліна й культура поведінки, чесність і правдивість, моральна чистота; простота і скромність у громадському й особистому житті, взаємна повага у сімї тощо.

1.2 Методи формування культури поведінки молодших школярів

У вітчизняній системі освіти особлива увага приділяється вихованню культури поведінки підростаючого покоління.

Молодший шкільний вік - особливий етап у формуванні ставлення людини до оточуючого світу. Саме в цей час формується спрямованість особистості - громадська, колективістська чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська. Цей вік особливо сприятливий для формування основ культури поведінки: молодші школярі вже здатні сприймати вимоги до своєї поведінки, вони піддатливі зовнішньому впливові, схильні до наслідування, вірять учителю, коли він говорить їм про необхідність виконання моральних норм. В ці роки дитина отримує знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне ставлення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер.

Цілеспрямована, систематична робота з виховання навичок і звичок культурної поведінки починається зі вступу дітей до школи. Саме в початкових класах закладаються основи акуратності й охайності, увічливості, точності, прищеплюються гарні манери, уміння культурно поводитися в школі, будинку, на вулиці й у громадських місцях. Якщо елементарні норми культурної поведінки не прищеплені дітям з раннього віку, то пізніше приходиться заповнювати цей пробіл і нерідко проводити більш важку роботу перевиховувати школярів, у яких укоренилися негативні звички. Відсутність елементарних звичок у дітей утрудняє роботу над вихованням у них більш тонких і складних проявів культурної поведінки: такту, делікатності, невимушеності, добірності манер і тощо.

Культура поведінки має тісний звязок із внутрішньою культурою людини, вимогами естетики, із загальноприйнятими тенденціями і звичаями. Внутрішня культура багато в чому визначає зовнішню поведінку людини, але і зовнішня сторона поведінки впливає на внутрішню культуру - змушує людину бути витриманим, внутрішньо зібраним, уміти володіти собою [10, с.58].

Недбалість у зовнішньому вигляді, брутальність, неуважність, безтактність поступово формують відповідні негативні якості особистості. Тому з раннього віку необхідно озброїти дітей знанням правил культури поведінки, звичками їхнього виконання.

Важливою умовою успішного формування культури поведінки учнів молодших класів є продумана система у виховній діяльності вчителя. Безсистемність призводить до того, що увага дітей нерідко акцентується на другорядному, а найважливіші правила залишаються поза увагою учнів і не засвоюється ними. Відомо, що знання та навички, які подаються без необхідного логічного звязку й нерегулярно, не закріплюються і надзвичайно швидко втрачаються.

Слід зауважити, що успіх у вихованні культури поведінки багато в чому залежить від правильного вибору методів роботи з дітьми. Головними із них є:

методи формування моральної поведінки;

-методи формування моральної свідомості;

методи стимулювання почуттів та ставлення дитини.

Методи морального виховання визначаються його метою, змістом, а також віковими можливостями. [64, с.172].

Основні функції методів формування моральної поведінки - формування досвіду суспільної поведінки ти суспільних відносин дітей. До цієї групи можна віднести привчання до норм суспільної поведінки, вправи, організації різноманітної діяльності дітей (гра, навчання, праця) та керівництво нею.

Виховання поведінки у дітей починається як привчання - практичної виробки у дітей визначених вмінь, навичок та звичок. Привчання широко використовується у моральному вихованні дітей вже з раннього дитинства. Наприклад, дітей привчають до режиму сну, до форм та правилам спілкування, діяльності. Головний результат - формування вмінь та навичок поведінки. Повторюючись щодня, ці вміння та навички перетворюються у звичайні засоби культурної поведінки.

У початковій школі застосовують метод привчання дітей з першого класу привчають до нових правил та нормам суспільної поведінки до нового характеру відносин з вчителями та однолітками.

Привчання - це спеціально організована дорослими ситуація для багатьох вправ в тих чи інших формах поведінки [64, с.173].

Для того, щоб привчання було ефективним, використовуються у комплексі наступні прийоми:

вказівка, що робити;

-визначення результату - що за чим;

показ та розяснення або тільки пояснення способу дій або способу поведінки (багато різноманітних дій у послідовності);

повторення (організація вправ);

контроль та оцінка.

Важливим засобом привчання молодших школярів до культури поведінки є вправи, що включаються в повсякденне життя дитини і проводяться в процесі систематичних занять. Зміст вправ і їхня форма залежать від характеру правила, що відпрацьовується. Так, наприклад, можливі заняття, де вчитель показує, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації: як запросити товариша в гості, як поводитися за столом, як виконувати правила ввічливості. На цьому ж занятті діти повторюють дії вчителя, вчаться виконувати правильно. А потім ці вправи включаються в різноманітну діяльність школярів. Діти їдуть у театр, йдуть на день народження до товариша. Тут вони повинні самостійно, без безпосереднього контролю з боку дорослих, діяти відповідно до відомих їм правил. Учитель спостерігає за поведінкою дітей, він відзначає ті пробіли і помилки, що діти роблять, і те гарне, правильне в їхніх учинках, на що можна обпертися в подальшій роботі.

Першорядне місце у системі роботи з виховання культури поведінки займає вироблення в учнів навичок і звичок культури спілкування з людьми, поведінки у сімї, на вулиці та у громадських місцях. При цьому важливе значення має виховання культури мови, прищеплення способів правильної поведінки за столом, у кіно та театрі, на вулиці, у транспорті, правил поведінки з старшими і малюками, з старими і хворими, з сусідами по квартирі та з членами сімї.

Потреба оволодівати навичками культурної поведінки виникає у дітей під впливом цікавих для них форм організації навчання, введення в практичні заняття елементів гри і театралізації. Так, наочніше і дохідливіше показати зразки позитивних або негативних дій можна за допомогою інсценівок оповідань, віршів і казок.

Ефективним засобом закріплення набутих етичних умінь і навичок є сюжетно-рольова гра. Вона відрізняється від інсценівки насамперед відсутністю готового сценарію, опису дій і вчинків героїв. Учасникам гри пропонується ситуація, яка потребує від них відповідно до обраної ролі (гостя, господаря, пасажира, покупця) самостійно обрати способи поведінки та будувати взаємини з партнерами по грі на основі засвоєних правил етикету.

Ситуації для гри можуть бути простими, коли учні повинні відтворити лише окремі, елементарні навички культурної поведінки. Це так звані рольові ігри - ілюстрації конкретних правил етикету. Наведемо приклад.

Біля дверей школи - хлопчик і дівчинка (або вчитель та учень). Завдання: показати, як правильно пройти у двері (або як за цих же умов зайти в трамвай чи автобус і вийти із нього). Можна запропонувати вихованцям продемонструвати поводження в таких, наприклад, ситуаціях: Як знайомлять друзів зі своїми батьками (хлопчика чи дівчинку)? Як ввічливо звернутися до вчителя (товариша), коли він у цей час розмовляє з іншою людиною?

Знання правил етикету підказує учням вибір відповідної поведінки в заданій ситуації. Ці модельовані ситуації повинні бути максимально конкретними, наближеними до реальних, типовими, бо штучність, надуманість їх викликає у школярів скептичне ставлення, що знижує ефективність виховної роботи.

Сюжетно-рольові ігри доцільно проводити в класі або з класними паралелями у формі конкурсів, залучаючи максимальну кількість учасників. Для того, щоб краще закріпити у вихованців навички культурної поведінки за столом, додержання правил гостинності, можна організувати в класі святкове чаювання, приурочивши його, наприклад, до днів народження кількох учнів. Готуючись до такого свята, учні вправляються в умінні підібрати, виготовити подарунки власними руками (малюнок, сувенір з підручного матеріалу), скласти вірш тощо. Така організація гри не тільки створює умови для тренування культурних навичок, а й викликає радісні переживання, сприяє емоційному засвоєнню правил ввічливості.

Основана функція методів формування моральної свідомості - формування моральних уявлень, понять моральної культури та на їх основі переконань.

Моральна свідомість визначається як "…відображення в свідомості людний принципів моральності, тобто норм поведінки, які регулюють ставлення людей один до одного й до суспільства" [54, c.130].

Своєрідною особливістю процесу засвоєння моральних знань молодшими школярами є те, що поняттєва форма мислення в дошкільників до початку шкільного навчання ще не сформована. Саме на період навчання у початковій школі припадає перший етап активного оволодіння істотними ознаками понять, відбувається перехід від моральних уявлень до моральних понять [22, с.223]. Засвоєння школярами цих понять має стати спеціальним завданням виховного впливу з перших днів їх перебування в школі.

Переконання розглядається у педагогіці як метод педагогічного впливу на свідомість, почуття та волю дітей з метою формування та закріплення в них рис характеру та поведінки. За допомогою переконання вчитель формує у дітей моральні уявлення та поняття культурної поведінки, керуючись якими діти виробляють правильні судження, оціночні відносини між вчинками людей, оволодівають моральними нормами та нормами культури поведінки у побуті, суспільстві, в своєму колективі, у сімї. Метод переконання реалізується в різних формах:

розяснення;

-навіювання;

етичні бесіди;

диспути тощо [57, с.174].

У системі роботи учителя велике значення має метод роз'яснення дітям етичних норм, зв'язаних із правилами культури поведінки. Методи роз'яснення різні: розповідь учителя, обговорення фактів шкільного життя, бесіда за прочитаним твором, стенди з культури поведінки. Головна задача етичної освіти - формувати моральні представлення і поняття про доброзичливість, справедливість, гуманність, дружбу, товариство й ін. При роз'ясненні правил культури поведінки необхідно звернути увагу дітей на мотиви вчинків і їхнього наслідку для інших людей. Тоді правило виступає не як випадкова і необґрунтована вимога, а як розумна необхідність, очевидна для молодших школярів.

Розяснення застосовують з відповідністю із віковими особливостями дітей. Вже у процесі формування у дітей молодшого шкільного віку елементарних норм моральних уявлень та нормах та правилах культурної поведінки застосовується розяснення. Вчитель не тільки повідомляє дітям правила культури поведінки, але й розяснює значення кожного правила, а також необхідність обовязкового його дотримання. Поступово у дитини формується уявлення по суспільні значущості її поведінки. При розясненні вчитель користується також вказівкою: він розкриває, що треба робити та як потрібно поступати у тій чи іншій ситуації.

Розяснення використовується вчителем у процесі морального виховання культури поведінки, особливо у 1 класі, коли діти опиняються у новій обстановці. Розясненням необхідно супроводжувати введення нових правил, вимог, щоб попередити їх порушення. Розяснення використовується при засудженні негативних дій, вчинків дітей і при схваленні, заохочення, викликаючи у дітей позитивні хвилювання та почуття. При розясненні застосовуються демонстрація способів та зразків дій та відносин, якими діти повинні оволодіти. Особливо це важливо у молодшому шкільному віці. Розяснення, вказівка, демонстрація формують у дітей свідомість своєї поведінки, упевненість у тому, що поступати треба саме так, а не інакше [57, с.175].

У роботі з дітьми молодшого шкільного віку особливе значення має наочність. Тому вчитель, готуючись до проведення роботи з прищеплення учням правил ввічливості, велику увагу має приділяти добору відповідного ілюстративного матеріалу - картин, карикатур, малюнків, діафільмів, кіно фрагментів тощо.

Ефективний прийом роз'яснення дітям правил культурного поведінки - використання літературних творів (розповідей, віршів, байок). При цьому доцільно обговорювати з дітьми і зразки правильного поведінки і негативні вчинки. У роботі з дітьми треба широко використовувати гумор. Важливо показати дітям, у смішному виді героїв добутків, що чи не вміють не хочуть виконувати правила культурного поведінки. І в такий спосіб викликати в хлопців бажання не. бути схожими на них. Прекрасним матеріалом для цієї роботи є вірші А. Барто "Любочка", "Сонечка", "У театрі", "Чому зайнятий телефон", С. Міхалкова "Одна рима", "Прогулянка" і ін. Ці вірші можна прочитати в обличчях, поставити по них невеликі інсценівки. Випливає, однак, підкреслити, що вчитель повинний дуже тактовно використовувати сміх як засіб виховання. Не слід безпосередньо зв'язувати погані вчинки героїв віршів з поведінкою хлопців даного класу, висміювати їх. Якщо такі аналогії проводяться і робиться це прямо, то діти не намагаються виправити свою поведінку, а ображаються, замикаються в собі, а іноді починають робити все на зло вчителю. Бесіда, зокрема евристична, сприяє активізації розумової діяльності дітей, змушує їх замислитися над моральними проблемами, вчить правильно оцінювати моральні вчинки людей.

Навіювання використовується на всіх етапах вікового розвитку дитини. Особливу значущість цей метод має у дошкільному та молодшому шкільному віці. Враженість дітей цього віку робить їх піддатливих до навіювання.

Використання навіювання повинно основуватися на повазі до особистості дитини, на глибокій вірі в її сили та можливості. В них всиляють впевненість у тому, що вони можуть бути сміливішими, добрішими, що вони у змозі використовувати вимоги, які предявляє ім. вчитель, суспільство та колектив. Їм радять, що потрібно робити та як не потрібно поступати, щоб заслужити повагу товаришів та дорослих. Окремих дітей шляхом навіювання застережуть до зазнайства, егоїзму, хвастовства.

Ефективність застосування цього методу залежить від того, наскільки вчитель запирається на життєвий досвід дитини.

Розяснення та навіювання тісно повязані із привчання до культурної поведінки, із вправами в позитивних моральних поступках.

Це дає можливість виховувати стійкі навички та звички моральної поведінки, формування усвідомленість ат осмисленість всіх дій, відношень.

Специфічними методом формування моральної свідомості є етична бесіда вчителя з дітьми.

Етична бесіда - це метод систематичного й послідовного обговорення знань, що передбачає участь обох сторін6 вчителя та учня. Етична бесіда називається тому, що її предметом найчастіше стають моральні, етичні проблеми [53, с.7].

Функція етичної бесіди - моральний вплив на поведінку дітей з метою формування та розвитку суспільних моральних уявлень, на основі котрих виховується переконливість. Велике значення для дітей має етична бесіда і для розвитку у дітей вміння правильно оцінювати своє ставлення до поступків товаришів і до свої особистих вимог суспільної моралі.

Відповідаючи на питання, поставлені вчителем, учні доповнюють один одного, висловлюють різні думки, ґрунтуючись на власному (нехай невеликому й обмеженому) досвіді. Саме в бесіді розкривається розуміння дітьми тих чи інших правил. Висловлення учнів дозволяють педагогу судити про те, що вже добре відомо дітям, а які правила їм малознайомі чи незнайомі зовсім. Вислухавши дітей, педагог підбиває підсумок бесіді, формулює правила поведінки, зупиняється на помилкових висловленнях.

У процесі підготовки до етичної бесіди важливе значення має завчасне продумування запитань і можливих відповідей на них. Запитання мають спрямовувати учня на аналіз наведених фактів та явищ, на їх зіставлення й порівняння, на виявлення причинних зв'язків і залежностей, на обґрунтування власних суджень та висновків. Нові знання, які здобувають школярі під час бесіди, повинні логічно пов'язуватись з попередньо засвоєними і ґрунтуватися на них. Тому поставлені запитання мають викликати необхідність пригадати попередній матеріал, зіставити його з новим, виявити спільне та відмінне у нових поняттях і явищах.

При вихованні культури поведінки можна використовувати етичні бесіди на теми: "Добро в нашому житті", "З чого складається ввічливість?", "Ввічливих і лагідних шанують скрізь", "Яку людину можна назвати сердечною" "Чому необхідно дотримуватися норм і правил культурної поведінки?" тощо.

Акцентуючи увагу учнів на позитивних якостях культури поведінки (ввічливість, доброзичливість, сердечність тощо), правилах такого поводження, вчителеві необхідно не лишати поза увагою і протилежні за моральним спрямуванням прояви та дії людей. А саме - брутальність, хамство, злість, зухвалість тощо. Прикладів виявлення учнів як позитивних, так і негативних якостей у різноманітних ситуаціях шкільного життя можна навести чимало. Завдання педагога - привертати увагу дітей до подібних ситуацій, спонукати їх до аналізу, визначати їх аморальний характер. Саме ця робота сприяє усвідомленню дитиною своєї поведінки і дій, що є необхідною умовою формування суспільно корисних навичок і звичок, моральних норм поведінки.

Доцільно разом із учнями провести етичну бесіду "Чому треба остерігатися хамів?", зосередивши увагу школярів на таких питаннях:

.Кого називають хамами?

2.Чи були ви свідками проявів хамства?

.Чи шкодять хами своєю поведінкою іншим людям?

.Як захистити себе від хамства?

.Дайте свої поради: "Як подолати хамство?".

Бесіда може виконувати різні дидактичні функції. В одних випадках вона готує учнів до сприйняття нового матеріалу, в інших - створює умови для використання засвоєних знань у нових ситуаціях або сприяє формуванню нових понять [82, с.53].

Ефективність етичних бесід залежить від дотримання низки важливих умов:

1.Важливо, щоб; бесіда мала проблемний характер, передбачала рiзноманітнiсть. поглядів, ідей, думок.

.He можна допускати,, щоб етична бесiдa розвивалася за заздалегідь складеним сценарієм із заучуванням готових або підкaзаних дорослими вiдповiдей. Потрібно дати дітям можливiсть говорити те, що вони дyмають, учити їx з повагою ставитися до: думок інших, терпляче й аргyментовано виpобляти правильну очку зору.

3.Не можна допускати також, щоб бесiда перетворювалася на лекцію. Лише. відверто висловлені думки й сумнiви дають змогу вчителеві спрямувати бесіду так, щоб дiти caмi дійшли до правильного розуміння сутнoсті обгoвоpювaного питання.

.Матеріал для бесіди повинен бути близький емоційномy досвiдy вихованців. Тільки із залученням реального досвіду бесіди на eтичнi теми мoжyть бyти yспiшними.

.У ходi бесіди важливо виявити й зіставити всі точки зору. Жодну думку не можна ігнорувати, це важливо з yсix точок зору - обєктивності, спpаведливості, культури спілкування.

.Неправильно було б вважати, що бесіда - спонтанний метод.

Джерелом для етичних бесід в у початковій школі являються факти, явища, події у житті самого дитячого колективу, вчинки дітей, їх взаємовідношення, вчинки героїв художніх творів, кінофільмів, спектаклів [57, с.175 - 176]. Під час виховання культури поведінки можна використовувати етичні бесіди на теми: "Добро в нашому житті", "З чого складається ввічливість?", "Ввічливих і лагідних шанують скрізь", "Яку людину можна назвати сердечною" "Чому необхідно дотримуватися норм і правил культурної поведінки?" тощо.

Значний вплив на активізацію самостійної думки учнів справляє диспут. У ході диспуту школярі вчаться висловлювати власні думки й судження, самостійно оцінювати факти і події, аналізувати мотиви поведінки людей, проявляти такт і витримку, уважно слухати інших. Диспут здебільшого застосовується у роботі з підлітками та старшокласниками. У процесі підготовки до нього вчителю слід формулювати запитання таким чином, щоб вони викликали дискусію, виявляли різні точки зору.

Наприклад, пропонуючи учням провести диспут на тему "Про культуру поведінки школяра", можна поставити на обговорення такі питання: "Що таке культура людини взагалі й культура поведінки зокрема?", "Що таке справжня ввічливість, у чому і як вона виявляється?", "Як пов'язана культура поведінки з моральним обличчям людини?", "Культура зовнішня і внутрішня - це одне й те ж? Якщо ні, то в чому їх відмінність?", "Одні вчинки людини ми схвалюємо, вважаємо їх культурними, моральними, інші - засуджуємо. Чим ми при цьому керуємося?" тощо.

До методів стимулювання почуттів та ставлень дитини відносяться:

приклад моральної поведінки;

-заохочення та покарання;

доручення;

змагання.

Приклад як метод виховання культури поведінки - це вплив вчинків та дій на почуття, свідомість та поведінку учня. Безпосередній вплив може оказати не тільки особистий приклад оточуючих людей, але й приклади із життя та діяльності творів, кінофільмів, театралізованих спектаклів.

Специфіка та сила прикладу як метода виховання культури поведінки заклечається у тому, що при його використанні знання формуються в єдності зі способами поведінки. Діти засвоюють знання про культуру поведінки в конкретних моральних ситуаціях.

Заохочення та покарання розглядаються як необхідні у процесі виховання культури поведінки засоби педагогічної корекції.

В складному процесі виховання моральної культури особистості дитини заохочення та покарання виступають як допоміжні засоби, але у визначених ситуаціях вони набувають вирішального значення.

Заохочення та покарання відрізняються від інших засобів морального виховання силою діяння. Це стимуляція сильних почуттів.

Заохочення застосовується у вихованні дітей всіх вікових категорій. Чим старші діти, тим за більш серйозні досягнення у поведінці вони заохочуються.

При цьому слід йти від заохочення за окремі позитивні вчинки та добросовісне виконання своїх обовязків до заохочення за постійну позитивну поведінку, за прояв ініціативної роботи у колективі.

Важливою вимогою у використанні заохочень, а також покарань є справедливість та обєктивність.

Застосовуючи заохочення, необхідно дотримуватися міри. При частому їх використанні діти звикають до них як д звичайного, і в силу цього виховна мета заохочення знижується.

В складному процесі формування моральної направленості особистості приходиться застосовувати і покарання як одне із засобів педагогічної корекції.

Покарання використовується у тих випадках, коли окрема дитина або колектив в цілому не виконав встановлених вимог, порушили прийняті норми поведінки та правила життя в колективі, а характер порушення вимагає негайного дії. Покарання викликає у дитини глибоку психологічну дію, викликає почуття сорому, засмучення, каяття, загальний важкий емоційний стан [57, с.179].

Покарання завжди повинно бути обґрунтоване та зрозуміле для винного, а також для всього колективу. Слід добиватися, щоб покарання впевнило дитину в необхідності виправити свою поведінку, викликало в ньому почуття сорому, каяття, пробудження совісті. При застосування покарання необхідний індивідуальний підхід, врахування індивідуальних особливостей характеру, тупу нервової системи. Отримане учнем покарання після виправлення їм своєї поведінки не може слугувати приводом для образливих нагадувань та повчань. Категорично заборонені тілесні покарання, які озлоблюють дитину, змушують її казати неправду, хитрувати, виховувати боязкість.

Важливий засіб виховання культурних звичок школярів у процесі суспільно корисної роботи - доручення. Воно конкретизує обовязки перед колективом, збагачує індивідуальний моральний досвід, спонукає вихованців до прояву кращих моральних якостей - відповідальності, колективізму, взаємодопомоги, чуйності. Важливо, щоб молодші школярі чітко розуміли, в чому конкретно полягає завдання, що і коли їм належить зробити, перед ким звітувати.

Практика показує, що в школах не завжди додержуються цих важливих педагогічних вимог до організації громадських обовязків учнів. Часто доручення учням дає вчитель, а не класний колектив і звітують вони про виконання завдання також перед педагогом.

Неодмінна умова впливу суспільно корисної діяльності на формування моральних звичок - систематичність виконання учнями доручень, охоплення максимальної кількості учнів. При цьому кожне доручення має приваблювати школярів своєю суспільною значущістю, давати простір для самоствердження в колективі, розширювати досвід суспільно корисної роботи.

Педагогічно виправдана у формуванні моральних звичок зміна рольових позицій, коли діти можуть набути досвіду і керівника, і виконавця. Психологічні дослідження свідчать, що перебування школяра протягом тривалого часу лише в статусі організатора або, навпаки, підлеглого в цілому негативно позначається на розвитку моральних якостей, приводить у першому випадку до розвитку егоїзму, зарозумілості, в другому - до пасивності, індиферентності.

Важливий засіб вироблення стійкої моральної поведінки - змагання. Розумне внесення елементів змагання в різні форми громадської діяльності сприяє свідомому додержанню учня норм і правил поведінки. Зокрема, етична освіта школи ефективна лише тоді, коли тісно повязана з практичними формами роботи у колективі, з педагогічно доцільною організацією життєдіяльності дітей. Розяснюючи етичні норми в бесіді чи розповіді, вчитель допомагає дітям осмислити наявний у них досвід повсякденного спілкування, усвідомити моральні основи, на яких ґрунтується культура поведінки. Під час обговорення конкретних ситуацій з життя, літератури учні вчаться орієнтуватися в мотивах людських вчинків, уточнюють моральні оцінки і судження. Уміле застосування вчителем методів словесного переконування має створювати певні передумови для підвищення дієво-практичних форм роботи. У свою чергу, набутий досвід поведінки збагачує і поглиблює знання школярів, сприяє формуванню їхньої моральної свідомості.

Отже, виховання культури поведінки передбачає цілеспрямовану систематичну роботу педагогічного колективу з ознайомлення школярів з правилами поведінки, пристойності, етикету, формуванню у них відповідних навичок і звичок. Воно може успішно здійснюватися лише за умови вмілого поєднання методів різних груп та різноманітних форм педагогічного впливу на учнів. Головними із них є: методи формування моральної поведінки; методи формування моральної свідомості; методи стимулювання почуттів та відношень дитини. Методи морального виховання визначаються його метою, змістом, а також віковими можливостями. До методів формування моральної поведінки можна віднести: привчання, сюжетно-рольові ігри, вправи. До методів формування моральної свідомості - розяснення, етична бесіда, навіювання, диспут. До методів стимулювання почуттів та відношень дитини відносяться приклад моральної поведінки, заохочення та покарання, доручення, змагання.

Розділ ІІ. Практичне дослідження кульури поведінки молодших школярів

2.1 Особливості виховання культури поведінки молодших школярів

Як відомо, молодший шкільний вік вважається особливо благодатним для формування основ культури поведінки. Діти цього віку більш свідомо, ніж дошкільники, спроможні сприймати вимоги до своєї поведінки. До того ж вони характеризуються підвищеною сприйнятливістю до зовнішніх впливів, здатністю до наслідування. Власний моральний досвід молодших школярів відносно обмеженим. Тому вони надзвичайно вірять у істинність того, що говорять дорослі, насамперед учитель, у безумовність і необхідність моральних норм. Саме це й відіграє вирішальну роль в успішному сприйнятті дітьми правил культурної поведінки.

Існують певні педагогічні умови, без дотримання яких неможливе формування культури поведінки молодшого школяра.

. Узгодженість позаурочної виховної роботи з моральним вихованням у процесі навчальних занять - одна із умов систематичного і цілеспрямованого виховання. Знання та практичні вміння з основ наук у поєднанні з демократичними переконаннями і моральністю спонукають учнів до більш активних дій, до підкорення своїх дій і вчинків цілям суспільства.

. Другою необхідною умовою є взаємодія всіх вчителів, що працюють в класі, громадських організацій, батьків.

Робота з виховання культури поведінки проходить успішно, якщо в ній беруть участь усі вчителі початкових класів. Зусилля одного вчителя, що веде роботу тільки у своєму класі, не можуть дати стійкого позитивного результату. Діти, виходячи за стіни своєї класної кімнати, будуть постійно зустрічатися з іншими школярами, від яких не вимагають виконання необхідних правил культурного поведінки. Важко буде створити і загально шкільну суспільну думку, що засуджує порушення правил поведінки.

. Пред'явлення однакових вимог до поведінки учнів складає обов'язкова умова в роботі з виховання культури поведінки.". Там, де вихователі не з'єднані в колектив і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу", - писав А. Макаренко [46, с.145].

На педагогічній раді, на методичному об'єднанні вчителів початкових класів треба визначити зміст і методи роботи з виховання культури поведінки, обов'язковість її проведення у всіх початкових класах. Доцільно проводити відкриті заняття по культурі поведінки, обговорювати методичну сторону їхнього проведення колективно, знаходити більш зроблені форми роботи з дітьми.

. Величезне значення для успіху роботи має обстановка в школі: чистота, порядок. Красиво оформлені класні приміщення, зі смаком оформлені інтер'єри.

Якщо в будинку брудно і незатишно, дозволяється по школі ходити у верхньому одязі, немає побутового куточка, дзеркала, де можна привести себе у порядок, те важко жадати від школярів чистоти, охайності, підтягнутість в зовнішньому вигляді.

. Поведінка вчителя, його зовнішній вигляд, тон і стиль звертання з іншими вчителями, батьками, учнями мають вирішальне значення у формуванні вихованості школяра. Учитель повинний бути тим зразком поведінки, якому хотів би випливати учень. Різкий тон, дратівливість у спілкуванні з дітьми, безтактні зауваження, що батьки іноді ще одержують у школах, безумовно, утрудняють виховання культури поведінки. Правила ввічливості, культура мови, точність, обов'язковість формуються набагато швидше, якщо в школі створена загальна атмосфера дружелюбності, уваги друг до друга, товариській допомозі і дбайливості.

. Процес формування культури поведінки повинен приваблювати дітей своєю змістовністю та емоційністю, викликати інтерес і активність, заохочувати до аналізу своїх позитивних якостей та недоліків - тільки тоді він набуде дійового характеру в плані морального розвитку.

. Починаючи роботу з учнями, не можна забувати, що досвід моральної поведінки, набуті ними до школи культурні навички та звички неоднакові. Тому вчитель молодших класів перші дні перебування дітей у школі повинен присвятити вивченню рівня їхньої вихованості. З цією метою він має визначити, які у дітей уявлення про правильну поведінку, якими навичками вони володіють, які прогалини мають місце у їх вихованні. Результати вивчення сприятимуть правильній організації виховної роботи з школярами з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

Важлива роль в організації виховного процесу в початковій школі, як слушно зауважив В. Сухомлинський, належить людинознавчим курсам, які дають змогу дітям краще пізнати себе й світ людей, по-іншому побачити взаємодію людини з природою, з суспільством, враховує її органічні звязки з сімєю, родичами, що сприяє формуванню дитини.

Правильно організована робота на уроках в початкових класах, в позаурочний час по вихованню культури поведінки закладе основи світогляду дитини, формуватиме характер, повагу до свого народу, гуманне ставлення до природи, мистецтва, моральне обличчя молодших школярів.

Діти прийшли у перший клас. Все для них тут нове - і розпорядок дня, і обстановка, і обов'язки. Отже, насамперед важливо показати й пояснити дітям, як вони повинні поводитися в нових умовах. Напрям роботи, який охоплює всі ці питання, можна об'єднати загальною темою: "Ви тепер не просто діти, ви - школярі". Цю загальну тему потрібно розділити на окремі підтеми, в процесі вивчення яких діти поступово ознайомлюватимуться з новими для них вимогами.

У перший же день занять варто організувати бесіду "Наш клас", у ході якої слід розповісти та показати, як тримати себе у класі, сидіти за партою, заходити до класної кімнати і виходити з неї, вітати вчителя та інших дорослих, вставати без шуму і так, щоб не зачіпати товариша, дотримуватися чистоти тощо.

Наступне заняття може бути присвячене питанням культури спілкування дітей між собою та з учителем. На ньому слід пояснити, чому важливо уважно ставитися до товаришів, подавати їм в усьому допомогу. Розказати, що вчителя і всіх дорослих треба називати на "Ви", звертатися до них по імені й по батькові, вітатися першим.

На одному із занять дітей необхідно ознайомити з правилами ввічливості. Розповісти, що таке ввічливість, коли треба вживати слова "будь ласка", "дякую", "пробачте", "дозвольте", показати, як виконувати правила ввічливої поведінки. Обговорюючи правила ввічливості, слід посилатися на позитивні приклади поведінки дітей. Робота по засвоєнню школярами правил ввічливості повинна поступово ускладнюватися, збагачуючись новими поняттями, нормами, вимогами.

Наприклад, у 1 класі доцільно ознайомити учнів з такими правилами: "Як поводитись у класі", "Чарівні слова", "Як поводитися в їдальні", "Бережи навчальні та особисті речі", "Що значить поважати старших". У 2 класі можуть бути опрацьовані такі теми: "Будь уважним до товаришів", "Що таке ввічливість", "Навчися правильно, культурно поводитися на вулиці, у транспорті", "Як поводитися вдома". У 3 - 4 класах тематика стає більш складною - "Навчися культурно поводитись у театрі, кіно, в гостях", "Будь скромним", "Будь точним", "Учись культурно говорити", "Будь уважним і чуйним", "Ввічлива людина завжди уважна до тих, хто її оточує".

У практиці багатьох шкіл держави застосовуються різноманітні методи і форми роботи по засвоєнню учнями правил ввічливості: етичні бесіди та збори, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відповідних кіно фрагментів та діафільмів, інсценування творів і постановка дитячих п'єс, проведення рольових ігор, правилами яких передбачено дотримання норм ввічливості: "У магазині", "Ми прийшли до бібліотеки", "На пошті", "Зустрічаємо гостей", "Мандрівка по місту ввічливих", "Чарівні слова", "Хто більше знає ввічливих слів", уроки ввічливості тощо.

Наприклад, при проведенні бесіди "Поговоримо про ввічливість" школярі дізнаються, що ввічливість - це вміння поводитися так, щоб іншим було з тобою приємно. Ввічливий учень завжди привітний до своїх товаришів та інших людей, при зустрічі вітається, за допомогу і піклування дякує, не забуває попрощатися. Йдучи з дому, обов'язково говорить, куди йде і коли повернеться, щоб рідні не хвилювалися, повертається вчасно. Не капризує, щоб не зіпсувати іншим настрій. Ніколи й нікуди не спізнюється, береже свій і чужий час. У транспорті, не чекаючи прохань, поступається місцем старшим. Допомагає піднятися, якщо хтось упав, перейти вулицю тим, хто цього потребує.

Під час бесіди у пригоді стануть такі твори дитячої художньої літератури, як "Чарівне слово" В. Осєєвої, "Великий і малий" В. Бичка, "Букет" А. Дублянського, "Урок Ввічливості", "Отак буває із хвальком" Д. Ткача, "Найстрашніше" Є. Пермяка, "Ти думав - школа не вокзал" С. Маршака та ін. До кожного твору вчитель має продумати ряд питань, які б допомогли учням правильно зрозуміти й усвідомити прочитане.

У роботі з дітьми молодшого шкільного віку особливе значення має наочність. Тому вчитель, готуючись до проведення роботи по прищепленню учням правил ввічливості, велику увагу має приділяти добору відповідного ілюстративного матеріалу - картин, карикатур, малюнків, діафільмів, кінофрагментів тощо.

Поряд із словесними формами роботи можна запровадити систему вправ, під час яких навички ввічливої поведінки закріплюються, конкретизуються.

Так, наприклад, після бесіди "Учись завжди бути ввічливим" можна провести ряд практичних занять. Значне місце серед них займають вправляння. Звертаючись до учнів, вчитель може запитати: "Діти, що означає бути ввічливим?" Школярі дають відповідь: "Це значить вітатися, дякувати, говорити "будь ласка", не сваритися".

Кого ви вважаєте найбільш ввічливим у нашому класі?

Олю.

Зараз Оля вийде в коридор, а потім зайде в клас і попросить картину, дотримуючись усіх правил ввічливості.

Дівчинка постукала в двері, з дозволу вчителя зайшла до класу і попросила: "Дайте, будь ласка, картину". Одержавши її, сказала: "Дякую" і вийшла.

Учителька ставить учням запитання: "Які помилки допустила Оля?" Діти відповідають:

Все зробила правильно.

Не привіталася.

Не попросила вибачення за те, що потурбувала.

Після цього слід зробити підсумок висловлювання учнів: "Оля виявила ввічливість, але не повністю дотрималася всіх правил. По-перше, вона забула привітатися, коли зайшла, по-друге, не попросила вибачення за те, що на хвилинку перервала заняття. Як бачите, діти, правил ввічливості треба навчатися. А тепер повторимо ще раз. Володю, будь ласка, вийди у коридор".

Іншим разом можна застосувати ще один метод - вправляння. Учням розповідається випадки з життя і запропоновується дати їм оцінку. Наприклад: "Діти, я вам розкажу про один випадок, а ви проаналізуйте його".

"Прийшовши зі школи, Вітя сів читати книжку. До нього звернулася молодша сестричка Наталочка.

Вітю, дістань, будь ласка, з полички мою книжку, я хочу роздивитися малюнки.

Не заважай! - крикнув на неї братик. - Хіба не бачиш, що мені ніколи?

Пробач, Вітю, я більше не буду заважати, - сказала Наталочка й вийшла в іншу кімнату.

Чи правильно вчинив хлопчик?

Діти відповідають: "Вітя неправий, бо сестричка до нього звернулася ввічливо, а він відповів грубо".

А як треба йому було зробити?

Якщо Вітя був дуже зайнятий, він повинен був сказати: "Будь ласка, зачекай трошки, а звільнюся й дістану тобі книжечку".

З метою вправлянь вчитель також може запропонувати дітям розв'язувати різні практичні завдання, наприклад:

. Петро і Тамара пішли провідати Андрія, але не можуть знайти будинок, в якому він живе.

Доведеться у когось запитати, - розмірковує Тамара.

Я зараз запитаю, - сказав Петро й пішов назустріч жінці, яка наближалася до них.

Як повинен Петро звернутися до неї?

. Черговому треба негайно звернутися до вчительки, яка в цей час з ким то розмовляє.

Як він має це зробити?

. Як звертатися до дорослих - знайомих і незнайомих?

. Як вітатися із старшими?

. Коли і як вітатися з батьками?

Всі ці вправи ознайомлюють дітей із способами поведінки у різних життєвих ситуаціях, збагачують їх досвід.

Продовжуючи роботу по засвоєнню дітьми правил культурної поведінки, необхідно на самому початку навчального року провести екскурсію на тему "Наша школа", під час якої ознайомити дітей з шкільним приміщенням і подвір'ям, з правилами внутрішнього розпорядку і т. ін.

Важливе місце у системі роботи по формуванню у дітей культури поведінки займає ознайомлення їх з правилами для учнів та формування у них звички дотримуватися цих правил. Кожне правило школярі повинні не тільки зрозуміти та усвідомити необхідність його виконання, а й конкретно знати, як виконувати, яких способів поведінки дотримуватись. Поряд з роз'ясненням, показом і вправлянням необхідно також застосовувати різні форми контролю. Істотну роль у засвоєнні дітьми правил для учнів відіграють такі форми роботи, як збори групи та етичні бесіди на теми: "Що означає вчитися сумлінно", "Як треба готувати домашні завдання", "Чому не можна запізнюватись на заняття", "Як я допомагаю мамі", "Моя допомога товаришам" тощо. Запам'ятовувати і втілювати у життя дітей правила для учнів допомагають різні ігри, в тому числі рольові.

Наприклад, для того, щоб навчити школярів дотримуватися правила про необхідність участі у праці, у справах свого класу, допомоги товаришам у навчанні та праці, можна провести різноманітні ігри, зокрема "Подорож по місту веселих майстрів". Під час гри учні розподіляються на невеликі групи по 3-5 чоловік, які мандрують, заходячи до "книжкової лікарні", на "фабрику саморобної іграшки", до "ательє", "майстерні друзів птахів" тощо, де навчаються ремонтувати книжки, робити іграшки для дошкільнят, шити одяг лялькам, майструвати годівнички для птахів, наводити чистоту в класі та ін. Подорож може продовжуватися досить тривалий час, поки учні не оволодіють певними трудовими навичками, не навчаться допомагати один одному.

Закінчується вона організацією виставки робіт школярів, відзначенням кращих "веселих майстрів", проведенням збору на тему: "Школярі - вмілі, працьовиті та дружні діти".

Щоб привчити учнів щоденно робити ранкову гімнастику, як цього вимагають правила, слід періодично організовувати змагання між дітьми на краще виконання фізичних вправ. Після змагань потрібно відзначати переможців, вручати їм червоні чемпіонські стрічки та майки, створювати Дошку пошани кращих юних спортсменів групи.

Запам'ятовуванню правил для учнів допомагає вивчення віршів, у яких викладено зміст правил.

Важливу роль у засвоєнні дітьми правил для учнів відіграє демонстрування відповідних діафільмів та кінофільмів: "Режим дня учнів 1 класів", "Правила для учнів 1 - 4 класів". Щоб активізувати дітей, необхідно перед переглядом фільму провести невеличку бесіду, підкреслюючи, на що слід звернути увагу, над чим подумати. Після перегляду фільм треба обговорити, попросивши учнів відповісти на ряд завчасно продуманих запитань.

Під кінець навчального року в кожному з трьох початкових класів варто організувати рапорт-показ батькам на тему: "Як ми виконуємо правила для учнів". До цього рапорту-показу підготувати Дошку пошани - "Вони навчаються сумлінно", де помістити фотографії учнів, які виявили протягом року старанність у навчанні, виставку підручників і зошитів та іншого навчального приладдя, виставку різних робіт, виготовлених учнями в гуртках. У рапорті діти повинні коротко розповісти, посилаючись при цьому на відповідні розділи виставки, як вони виконують правила для учнів, чого навчилися за рік шкільного життя.

Дуже велика роль у вихованні культури поведінки відводиться формування особистої гігієни молодшого школяра, бо здоров'я дітей, загартованість їхніх організмів, інтерес до здорового способу життя залежать саме від того, наскільки сформовані у них культурно-гігієнічні навички.

Фізіологічною основою культурно-гігієнічних навичок є утворення умовно-рефлекторних зв'язків, вироблення динамічного стереотипу, а головною умовою їх формування - раціонально організоване життя дітей у школі та вдома. Важливими при цьому є чистота приміщення, якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур, приклад охайності й особистої гігієни дорослих тощо.

Так, у багатьох школах держави діти залучаються до товариства друзів чистоти, де вони ознайомлюються з правилами особистої гігієни та охайності. Практичних навичок в цьому діти набувають на заняттях "друзів Мийдодіра". Тут вони навчаються, що треба робити, щоб у квартирі, в класі, на особистому робочому місці завжди був порядок, вчаться прати і прасувати носові хусточки, комірці, манжети, стрічки для кіс, пришивати ґудзики, мастити кремом і начищати до блиску взуття, чистити зуби, стригти нігті.

Контролюють стан чистоти самі учні - члени санітарних трійок, склад яких періодично змінюється. Вони відповідають за порядок у куточку друзів чистоти, що створюється у класі. В ньому завжди мають бути голки, нитки, ґудзики, крем і щітки для чищення взуття й одягу, гребінці, мило, рушник.

Якщо у 1 класі вчителі приділяють увагу лише питанням охайності, то у 2 - 4 класах великого значення надають формуванню хорошого смаку. У вирішенні цих питань істотне місце відводиться грі "У ляльковому ательє", де на прикладі ляльок діти обговорюють, як треба одягатися, що таке краса і скромність в одязі, гарний смак.

Діти дуже люблять яскраві ранки і свята, що присвячуються чистоті й охайності. Так, у школах Харківської області проводяться свята чистоти і здоров'я дітей під назвою "В гостях у Мийдодіра". Під час цих свят інсценується твір К. Чуковського "Мийдодір", учні розгадують загадки, наводять прислів'я про чистоту і охайність, читають вірші, співають пісень, беруть участь у костюмованому параді речей.

Допомагає виховувати в учнів навички особистої гігієни, охайності й порядку колективне читання й обговорення таких творів дитячої художньої літератури, як "Рукавичка" і "Нечепура" В. Ліфшиця, "Ось яка я" О. Бєдарєва, "Маша-растеряша" Л. Воронкової, "Мийдодір", "Федорине горе" К. Чуковського, "Лист до всіх дітей з однієї дуже важливої справи" Ю. Тувіма, "Дімка - санітар" М. Разумовської, "Ґудзик" В. Осєєвої, "Дві нечепури" Е. Кисельової та ін.

Першорядне місце у системі роботи з виховання культури поведінки займає вироблення в учнів навичок і звичок культури спілкування з людьми, поведінки у сім'ї, на вулиці та у громадських місцях. При цьому важливе значення має виховання культури мови, прищеплення способів правильної поведінки за столом, у кіно та театрі, на вулиці, у транспорті, правил поведінки з старшими і малюками, з старими і хворими, з сусідами по квартирі та з членами сім'ї.

Для того, щоб діти запам'ятали зміст правил і постійно дотримувалися їх у повсякденному житті, широко застосовуються бесіди й практичні заняття па теми: "Як зявилися правила поведінки? Хто їх придумав, навіщо?" "Поважай старших", "Бережи свій і чужий час", "Що значить піклуватися про людей які тебе оточують" та ін.

Важливе значення для виховання культури поведінки має поступове вироблення в учнів звички постійно дотримуватися конкретних правил моральної поведінки. Ці правила ґрунтуються на простих нормах моральності, як наприклад:

допомагай іншим;

-не будь жадібним;

не відмовляйся від доручень;

поводь себе ввічливо з товаришами, із старшими;

сумлінно виконуй домашнє завдання, оволодівай знаннями;

в доброму стані підтримуй свої підручники, зошити, навчальні посібники;

дотримуватися порядку та тиші на уроках;

зберігати шкільне майно, власні речі [81, с.382-383].

Порушення цих норм суворо засуджується колективом.

Чіткість колективних вимог, їх доступність для учнів цієї вікової групи, постійна правильна реакція колективної думки на їх порушення роблять їх важливим засобом виховання культури поведінки школярів не на словах, а на ділі.

Успіх в роботі з молодшими школярами по прищепленню їм навичок і звичок культури поведінки можливий лише тоді, коли одночасно з виховною роботою в дитячому колективі ведеться роз'яснювальна робота з батьками, спрямована на те, щоб навички, які прищеплюються учням у школі, закріплювалися вдома. Необхідно на батьківських зборах, заняттях університету для батьків провести цикл бесід, наприклад, за такою тематикою: "Поведінка батьків у сім'ї - головний фактор успішного морального виховання дитини", "Про вироблення в учнів культури спілкування з дорослими і товаришами", "Культура мови", "Виховання ввічливості, точності й обов'язковості", "Формування у дітей навичок особистої гігієни та охайності", "Про поведінку учнів на вулиці та в громадських місцях", "Правила поведінки та обов'язки дитини у сім'ї".

Отже, починаючи роботу з учнями, не можна забувати, що досвід моральної поведінки, набуті ними до школи культурні навички та звички неоднакові. Тому вчитель молодших класів перші дні перебування дітей у школі повинен присвятити вивченню рівня їхньої вихованості. Правильно організована робота на уроках в початкових класах, в позаурочний час по вихованню культури поведінки закладе основи світогляду дитини, формуватиме характер, повагу до свого народу, гуманне ставлення до природи, мистецтва, моральне обличчя молодших школярів.

Важливе значення для виховання культури поведінки має поступове вироблення в учнів звички постійно дотримуватися конкретних правил моральної поведінки. При організації роботи на уроках в початкових класах слід використовувати різні форми роботи: етичні бесіди та збори, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відповідних кіно фрагментів та діафільмів, інсценування творів і постановка дитячих п'єс, проведення рольових ігор, правилами яких передбачено дотримання норм ввічливості.

2.2 Потенціал навчальних дисциплін у вихованні культури поведінки молодших школярів

При дослідженні даної проблеми доцільно звернутися до програми середньої загальноосвітньої школи 1 - 4 класів та підручників, з'ясувати, який матеріал з питання формування культури поведінки передбачено вищезазначеними державними документами і як реалізовується це питання у змісті навчальних підручників.

Аналіз змісту програми свідчить, що при вивченні курсу "Українська мова" пропонується вчителеві використовувати вправи, художню літературу минулого і сьогодення, усну народну творчість, регіональні та загальноукраїнські дитячі програми по радіо та телебаченні і цим самим сприяти формуванню моральних якостей молодших школярів.

В підручниках "Рідна мова" 2 - 4 класів поміщено дуже багато вправ виховного характеру. Ціла низка вправ - це уривки з творів Т. Шевченка, Л. Українки, О. Донченка, В. Сухомлинського, О. Іваненко та ін. Особливо великий виховний потенціал, спрямований на формування культури поведінки містять вправи, взяті з творів В. Сухомлинського: "Суниці для Наталі", "Сива волосинка", "Усі добрі люди - одна сім'я", "Співуча пір'їнка" (4 кл.). На матеріалах цих вправ формуються такі моральні якості, як доброта, турбота про інших людей, чуйність, милосердя.

Основними структурними компонентами підручника "Читанка" є тексти, представлені художніми, науково-пізнавальними та публіцистичними статтями, вірші, різноманітні за жанрами, народні пісні, легенди, байки, притчі тощо. На матеріалах цих багатьох творів можна формувати культуру поведінки молодших школярів.

Дуже цінним, на наш погляд, є наявність у вищезазначених посібниках додаткових елементів (малюнків), які сприяють вихованню моральних якостей, розвитку мовлення. Крім того, вони відбивають народний колорит, духовні та релігійні цінності. Невелика кількість питань і завдань зосереджена в підручниках після текстів. Вони сприяють закріпленню основного матеріалу, що вивчається на уроці, роблять цим процес більш цікавим і доступним для учнів і водночас, багато завдань спрямовані на формування моральних понять.

Потрібно зазначити, що твори "Читанка" у 2 - 4 кл. за своїм змістом є близькими і цікавими для дитини, вони розвивають її пізнавальні здібності, сприяють моральному розвитку дитини, виховують любов до рідної мови, до України в цілому і до своєї маленької Батьківщини.

Підручники з Математики складаються з текстових, цифрових та геометричних структурних компонентів. Важливим текстовим компонентом є задача, над якою працюють діти, починаючи з першого класу. На матеріалах багатьох задач можна не тільки розвивати логічне мислення учнів, а й виховувати моральну поведінку. Наведемо приклад:

"У дівчинки було 10 к. Вона віддала братику 5 к. Скільки копійок залишилось?" [11, с.106].

-"Хлопчик зібрав букет квітів. 5 квіток він подарував мамі, і в нього залишилось 3 квітки. Скільки квіток було в букеті?" [12, с.29].

"Батько купив 15 кг картоплі в 5 однакових сітках. Син допоміг йому нести 2 сітки. Скільки кілограмів картоплі ніс син?" [13, с.37].

"Для молодших школярів придбали всього 200 квитків: 74 квитки - в театр, шосту частину решти - в музей, а всі інші на балет. Скільки квитків придбали на балет?" [14, с.27].

Основними структурними компонентами підручників "Ознайомлення з навколишнім світом" та "Я і Україна" є тексти. Здебільшого це науково-пізнавальні статті, а також художні твори, що мають незначний обсяг.

Слід відмітити, що у підручнику "Ознайомлення з навколишнім світом" для першого класу синтезується не тільки природничий матеріал, а й елементи історії, фольклору, етики та естетики. Багатоплановість змісту предмета дає змогу реалізувати сукупність різноманітність завдань, головним з яких є забезпечення первинних ціннісних орієнтацій дітей у різноманітних галузях життя, культурній спадщині країни, регіону, сім'ї.

Ще одним важливим моментом даного предмету є те, що у межах кожного класу теми викладаються концентрично: від заняття до заняття - щоразу на складнішому навчальному матеріалі, завдяки чому розширюється моральний досвід.

Продовжуючи далі аналіз програми, ми підходимо до розгляду таких курсів початкової ланки навчання, як образотворче мистецтво, трудове навчання, музика та основи здоров'я і фізичного виховання.

Згідно з вимогами Державного стандарту освіти галузь "Технології (трудове навчання)" забезпечує умови для поєднання інтелектуального розвитку учнів у трудовій і конструктивно-технологічний діяльності.

Змістовими лініями "Трудового навчання" є творча праця учнів, ознайомлення з основами виробництва, професійна орієнтація, трудове виховання, яке включає і формування культури поведінки молодших школярів.

Виховний потенціал "Образотворчого мистецтва" міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості - первинні стосовно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставленні до світу взагалі. Мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування моральних якостей, потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.

Виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра, пов'язується із його загальним розвитком, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.

Завдання вчителя - розвинути чутливість учнів до музики, ввести їх у світ добра і краси, допомогти відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань, виховати здатність до активної різносторонньої музичної діяльності, сформувати ціннісно-орієнтоване ставлення до музичного мистецтва, сприяти розвитку художньо-творчих здібностей дітей.

Успішне розв'язання цих уявлень сприятиме досягненню мети музичного виховання: формування у школярів музичної культури як важливої й невід'ємної частини їхньої духовної культури.

Усі форми музичних занять з школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, формуванню світогляду, виховання моралі. На вирішення цього завдання спрямовується творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей і до музики.

Аналізуючи програму предмета "Основи здоров'я і фізична культура" слід відмітити, що в процесі його вивчення реалізуються навчальні, розвивальні, оздоровчі, пізнавальні та виховні цілі.

Так, виховні цілі полягають у вихованні в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами, цікавості до українських народних ігор, національних, народних і олімпійських видів спорту; бережливого ставлення до власного здоров'я; формуванні усвідомленої індивідуальної установки на необхідність розвивати свої фізичні якості та рухові здібності; вихованні морально-вольових і психологічних якостей особистості.

Вищезазначене дає підстави стверджувати про різний потенціал навчальних дисциплін у початковій школі щодо можливостей формування моральних понять, культури поведінки учнів.

Звернемося до висвітлення деяких методичних прийомів у передовому педагогічному досвіді, що дозволяють активізувати роботу по вихованню культури поведінки молодших школярів.

Велике значення В. Кирийчук та О. Докуніна у розвитку становлення особистості людини під час виховання культури поведінки надають грі. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами і нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми; швидше знайомиться з правилами і навичками культурної поведінки. Фантазія, казка, гра - це частина духовного життя молодших школярів, що пробуджують у душі кожного з них добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості.

Вчителям пропонується ціла низка ігор:

дидактичні ігри ("Що було б на землі, якби зникли всі рослини? Звірі? Птахи?");

сюжетно-рольові ігри ("День народження", "Відвідування хворого товариша");

ігри на перервах ("Добрий день", "Лікар Айболить");

ігри - драматизації ("Сім'я столових приборів", "Охайна і неохайна");

вправи - тренінги, комунікативні ігри;

ігри "Чарівний стілець", "Пропоную - вибираю", "Смішне дерево", "Що таке добре, а що таке погано", "Побудувати слово" (методом кросвордів), "МОД - математично - організаційне доміно", "Лото - загадки";

вікторини;

конкурси.

На їх думку, інтелектуальні ігри мають бути зручними у користуванні, цікавими, привабливими, оригінальними.

Особливо велику роль у вихованні молодших школярів відіграють казки В. Сухомлинського. Насичені глибоким моральним змістом, вони наштовхують учнів на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити висновки.

Чому дідусь такий добрий сьогодні?

Поліз Андрійко на шовковицю: привабили чорні ягоди. Навтішався вволю, а тут дощ пішов. Пересидів Андрійко дощ. Хотів злазити з шовковиці, аж дивиться - сидить під шовковицею дідусь Петро. Вийшов дідусь після дощу в сад.

"Що ж його робити? - думає Андрійко. - Злізати з шовковиці - струсиш на дідуся всю воду з листя, змокне під дощем, захворіє".

Сидить Андрійко, притулившись до гілки, боїться по ворухнутись. Жде, поки дідусь до хати піде, а він не йде. Вже сутеніти стало, коли підвівся дідусь, питає:

Чому це ти сидиш на дереві, внучку?

Боюсь струсити на вас краплі, дідусю.

Злазь Андрійку.

Дідусь відійшов. Андрійко зліз з шовковиці. Дідусь пригорнув і поцілував Андрійка. "Чому це дідусь такий добрий сьогодні?" - з подивом подумав онук.

Василь Сухомлинський

Списав задачу

Павлик прийшов до школи стурбований. Дома він не міг розв'язати задачу. Прийшов, щоб у когось списати. Бо працювати сам не любив.

Прийшла відмінниця Зіна. Павлик попросив у неї списати, бо мовляв, у самого не вийшло. Зіна дала Павлику свій зошит.

Павлик почав списувати. В третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, Зіна написала 32.

В своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що у неї помилка.

Наступного дня вчителька принесла зошита після перевірки.

У Павлика - п'ять. - сказала вчителька. - Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, - чотири. Помилку впустила.

Зіна зблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і схилив голову над партою.

Василь Сухомлинський.

Виховання культури поведінки - це довготривалий процес, який здійснюється протягом всього навчання дитини. Як приклад, наведемо тематику занять з виховання культури поведінки

1 клас

Основи етикету (13 год).

Санітарно-гігієнічні навички:

.Подружися з розпорядком дня.

2.Чого навчає Королева Чистоти.

.Як живеться твоїм речам.

.Кого ми називаємо красивим.

Поведінка за столом:

.Ми йдемо до їдальні.

2.Чи слухаються тебе виделка, ложка та ніж?

.Не кривди, синку, хліба…

Етика мовленнєвої поведінки:

. Наша мова - мова соловїна…

. Розмова про розмову.

. Вчимося слухати і чути інших.

Підсумкове заняття: "Знавці етикету".

Етика спілкування і взаємин (17 год).

Вдома:

. Дім наш - рідна хата.

.Слова щирого вітання (народні форми ввічливості).

3.Гість - радість у домі. День подарунків.

.Все хочемо уміти. Як ми допомагаємо старшим.

.Як Батьківщина й сонечко над нами, отак і мама на землі одна.

.Наш рід.

У школі:

. Ми йдемо до школи вранці.

. Хто черговий? Я - черговий!

. Уроки чемності для хлопців і дівчат.

. Ти і твої друзі на перерві.

. Шануємо працю людей.

. Урок у шкільній бібліотеці.

У громадських місцях:

. Ти живеш серед людей; як інших навчити поваги до себе.

. Секрети ввічливої людини.

. Ти йдеш у магазин…

Підсумкове заняття: "У країні Добрих і Ввічливих людей".

Формування елементів екологічної культури:

.Барви рідного краю.

2.Наодинці з природою.

.Не ламай калину…

2 клас

Основи етикету (13 год).

Санітарно-гігієнічні навички:

. Поважай свій час.

. слухняні речі;

. Для чого людині люстерко?

Зовнішній вигляд:

1.З чого треба починати?

2.Твій одяг і зачіска.

Поведінка за столом:

.Вчимося накривати на стіл.

2.Правила поведінки за столом.

.Що таке гостинність?

.Хліб на столі.

Етика мовленнєвої поведінки:

.Як ми розмовляємо.

2.Твоє імя - твій друг.

.У мене задзвонив телефон.

Підсумкове заняття: "Це не дрібниці…"

Етика спілкування і взаємин (16 год).

Вдома:

1.нашій хаті, як у раю.

2.Шануй батька та матір.

3.Наші дідусі та бабусі.

4.День Матері.

5.Нашому роду нема переводу.

6.Коли ми разом.

У школі:

.Скажи, хто твій друг.

2.Хто іншому допомагає, той у нужді поміч має.

.Секрети дружби.

.Хлопчики та дівчатка.

.Правила чесної гри та змагання.

У громадських місцях:

.Ти на світі не один.

2.Які ми на вулиці.

.Щоб тебе поважали.

."Золоте" правило ввічливості.

Підсумкове заняття: "Секрети ввічливості".

клас

Основи етикету:

. Як марнуються дні.

. Як стати красивим?

. Гарна людина поставою.

-5. Що ж таке мода? Культура зовнішнього вигляду (2 год).

-7. Уроки гарних манер (2 год).

. Хліб - усьому голова.

-10. Правила культурної розмови. Словничок чарівних слів (2 год).

. Настрій, тон, міміка, жести. Словничок настроїв.

. Фотографія душі (про культуру листування).

. Підсумкове заняття: "Іспит на вихованість".

клас

Культура спілкування і взаємин.

. "Берегиня, обереги - наші давні й добрі символи".

. Твоє родовідне дерево.

. "Є у кожної дитини матінка єдина".

. Ти і твої рідні.

. Мудрість людської скорботи.

. Ти приймаєш гостей. День народження.

. Вмієш сам - навчи інших.

. Краса спілкування (будьмо друзями).

-10. Леді та джентльмени.

. На перерві.

. Це варто запам'ятати.

. Пам'ятай про Інших.

. Ти живеш у своєму домі. Ти вийшов на вулицю.

. Ми йдемо в театр, кіно, музей, на виставку

. Ти прийшов до храму.

. Підсумкове заняття: "Школа Ввічливих наук".

Уроки з виховання духовності молодших школярів, формування культури поведінки проводиться як у традиційних, так і в не традиційних формах. Урок-фантазія, урок відкритих думок, урок - аукціон знань, урок з казковим сюжетом - ось такі нетрадиційні типи уроків у творчому доробку вчителів з основ християнської етики. В основі цих уроків істина про те, що вищи психічні функції дитини, в тому числі мовлення і мислення розвивається повноцінно тільки тоді, коли, розвиток розуму невідривний від розвитку душі.

Предмет християнської етики має великий виховний потенціал у духовному розвитку, сіє в душах дітей зерна доброти, виховує культуру поведінки. У дітей поступово змінюється на краще характер, поведінка, ставлення до ровесників, дорослих.

Вчителі зауважують, що слухання молодшими школярами доступних уривків із Святого письма і Життя Святих дисциплінує їх. Тому, доречно, вважає вчителька, нечасто і малими дозами давати їхньому розуму і душі можливість спілкуватися зі зразками справжньої духовності та культури.

Нині ми особливо відчуваємо, що неможливо виховати повноцінним покоління, здатне побудувати гуманне суспільство, без того, щоб діти засвоїли норми моральної культури.

Отже, при дослідженні даної проблеми, слід звертатися до програми середньої загальноосвітньої школи 1 - 4 класів та підручників, зясувати, який матеріал з питання формування культури поведінки молодших школярів передбачено державними документами. Вищезазначене дає підстави стверджувати про різний потенціал навчальних дисциплін у початковій школі щодо можливостей формування моральних понять, культури поведінки учнів. З передового педагогічного досвіду вчителів бачимо, що велике значення у розвитку становлення особистості людини під час виховання культури поведінки надають грі. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами і нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми, швидше знайомиться з правилами і навичками культурної поведінки. У роботі із учнями корисно використовувати ідеї видатного педагога В. Сухомлинського, а зокрема його казки, також впроваджувати предмет християнської етики, що має великий виховний потенціал у духовному розвитку дитини.

2.3 Використання народної педагогіки у вихованні культури поведінки молодших школярів

Під культурою поведінки учнів початкових класів необхідно розуміти звичну систему дій і вчинків, притаманних дитині, в яких відображаються позитивні мотиви її поведінки та сукупність уявлень і знань про норми моралі. З огляду на це, виділяємо такі компоненти поняття культури поведінки: інтелектуальний, емоційний, діяльнісно-практичний.

В основі реалізації завдань виховання культури поведінки має лежати синтез загальнолюдського досвіду і моральних цінностей та особливостей українського менталітету. Тому необхідно звертатися до джерел української народної педагогіки, в яких нагромаджений досвід народу щодо виховання та навчання дітей, його погляди на мету, завдання й методи виховання молодого покоління, традиційні для українців форми та засоби виховного впливу. На основі багатовікового досвіду українців склалися народна філософія, мораль, система знань і вірувань, які й утворили основу української народної педагогіки.

У народних прислів'ях, казках, легендах чітко сформульований ідеал виховання, визначено моральні якості, притаманні вихованій людині. В прислів'ях зібрані конкретні правила культурної поведінки, викладені в дотепних формах, що полегшує їх усвідомлення молодшими школярами. Українські народні казки містять відомості про форми та способи культурної поведінки, а також про наслідки порушень визначених норм. Іншими словами, можна сказати, що в прислів'ях, приказках, легендах, казках сконцентрований моральний зразок, вироблений українським народом.

Виховна цінність народної гри полягає в тому, що в ігровій ситуації діти беруть на себе певні ролі і виконують ігрові дії. Це потребує усвідомленого дотримання визначених правил та норм поведінки. Внаслідок цього в учня, з одного боку, накопичується соціальний досвід, закріплюються певні позитивні форми та способи поведінки, а з іншого - він привчається дотримуватися вимог, які до нього ставляться. Таким чином, використання засобів народної педагогіки, фольклору, в процесі виховання культури поведінки молодших школярів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини.

Обмаль часу обмежує можливості вчителя щодо організації спеціальних занять з формування культури поведінки. Тому ми спинимося на використанні засобів народної педагогіки в навчальній діяльності. Наприклад, у 2 класі на уроках позакласного читання вивчаються теми: "До джерел народної мудрості", "Чарівної казки дивосвіт". Добирати навчальний матеріал до цих уроків можна так, щоб поряд з вирішенням дидактичних завдань він сприяв формуванню культури поведінки молодших школярів.

Пропонуємо матеріал для вчителя, який, на нашу думку, доцільно використовувати на подібних уроках.

З поданими прислів'ями можна проводити таку роботу:

. Продовжити прислів'я:

Будь гостем доти,. (доки весілля триває).

Не хвались мудрий мудрістю,. (а сильний силою).

2. Знайти зайве прислів'я, обґрунтувати свою відповідь:

На годину спізнився, за рік не доженеш. Вчорашнього дня стома кіньми не доженеш. Що ранком не зробиш, то вечором не здоженеш. Допомагай старшим, бо доведеться бути таким.

. З'ясувати, про яку рису характеру йдеться в прислів'ї. Згадати казкового персонажа, якому була притаманна така якість:

Дружні сороки орла заклюють.

. З'ясувати наслідки негативної поведінки: В хаті гульки, а в городі ані цибульки.

Де все гостина, там голод недалекий.

. З'ясувати, які слова вказують на негативне ставлення до вказаної поведінки:

Аж гарчить - так на меншого кричить.

У народних прислівях є мораль, яка була опрацьована багатьма поколіннями: "Немає друга - шукай, а знайшов - зберігай", "При сонці - тепло, а при матері - добро".

Мета проведення різноманітної роботи з прислів'ями не полягає лише у визначенні і вивченні конкретних правил культурної поведінки (формування інтелектуального компонента). Доцільно ставити дітям і такі запитання: Чому саме таке правило зафіксовано в прислів'ї? До чого може привести порушення цього правила? Чому необхідно його виконувати? За допомогою подібних запитань з'ясовується причинно-наслідковий зв'язок, який міститься в прислів'ї, що дає змогу викликати у дітей відповідні емоції (формування емоційного компонента).

Для формування позитивно-емоційного ставлення до правил культурної поведінки велике значення має українська народна казка. Практика багатьох поколінь педагогічної науки довела високу цінність та важливість включення народних казок у дитячі книги, підручники.

Казки - один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. У них - міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість.

Самий поширений вид казок - казки про тварин. Птахи, звірки в них дуже часто схожі на справжніх. Йде півник у чоботях, несе на плечі косу та кричить про те, щоб ішла коза геть із зайчика хати ("Коза - дереза"). Вовк ловить рибу - опустив хвостик у проруб та примовляє: "Ловись, рибка, велика та маленька!" ("Лиса і вовк"). Легко помітити у цих казках неправдоподібність. Дитина сприймає видумку за видумку, як дорослий, але вона її приваблює незвичайністю, несхожістю на те, що він знає про справжніх звірів та птахів. Більш за все дитину цікавить сама історія: буде чи ні вигнана коза-дереза, чим закінчиться історія з вовком, який ловить рибу хвостом. Самі елементарні та в той же час самі важливі уявлення - про ум та безглуздість, про добро та зло, про героїзм та трусіть, про щедрість та жадібність - відкладаються у свідомості та визначають для дитини норми поведінки.

Казки стверджують дитину в правильних відносинах до оточуючого світу. Розмежування позитивного та негативного в природі казок. У дитини ніколи не виникне питання в тому, як відноситись то того чи іншого казкового персонажу. Півник - герой, лисиця - хитра обманщиця, вовк - жадібний, ведмідь - глупий [32, с.47].

Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих якостей людини. Молодший школяр уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникає своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії позитивним, засуджує негативних, Казка знаходить вірний шлях до серця школяра, впливає на розвиток світогляду, ставлення дитини до навчання, товаришів, рідних, учить бути правдивим, чесним, відвертим, зневажати неправду, боротися з грубістю, лінню, байдужістю, одне слово, розкриває кращі душевні якості.

Для школяра казкові персонажі й стосунки - мірило власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Те, що учень виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного "Я". Особливою любов`ю дітей користуються казки героїчного плану, в яких розкривається тема мужності, відваги, відданості батьківщині.

Казкових персонажів і ситуації для роздумів та обговорень дитина приміряє до себе і робить висновки на основі конкретних випадків, конкретної добре знайомої обстановки. Наведемо деякі види робіт над казками.

І. З поданих уривків казок виберіть різні форми привітання.

Вибігла лисичка на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить. От біжить, а хлопці товар женуть.

Здорові були, хлопці!

Здорова, здорова, лисичко-сестричко!

Поміняйте мені бичка-третячка на маковий пиріжок!

"Лисичка-сестричка і вовчик-панібрат"

Пустіть переночувати!

Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, - ніде тобі лягти.

Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.

"Лисичка-сестричка"

Іде та й іде Котигорошка - аж стоїть дім зміїв, і сестра з колодязя бере воду.

Здрастуй, сестро! - каже Котигорошка. Вона йому:

Хіба ти мені брат? Він каже:

Побачиш, який я тобі брат! От заходить змій.

А, здрастуй! - каже.

Здрастуй! Змій питає

Чого ти прийшов?

За сестрою та за братами.

"Котигорошко"

З'ясуйте, як би ви віталися з учителем, дорослими, товаришами. Чому ви обрали саме таке привітання?. З поданих уривків запам'ятайте ввічливі слова,

. та до журавля:

Вибачай, журавлику, - що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого.

То спасибі ж, - мовить журавель. - Приходь же, лисичко, тепер ти до мене в гості.

"Лисичка та журавель".

Здоров, Іване-царенку! Куди тебе Бог несе?

Іду, - каже, - дідусю, світ за очі, шукати сбое, жінки, вона десь у тридесятім царстві, у Баби-Яги - костяної ноги. Чи ви, дідусю, не знаєте, де вона живе?

Чому не знати? Знаю.

Скажіть, будь ласка, дідусю, й мені!

"Царівна-жаба".

Виділені слова записуються на дошці і використовуються в наступному завданні.. Озвучте малюнок. Учням пропонується сюжетний малюнок на теми "Ми прийшли в бібліотеку", "На перерві", "Ми робимо покупки" та інші. Дітям необхідно в парах скласти діалог з використанням ввічливих слів, виділених із казки. Такий вид роботи сприяє розвитку практично-діяльнісного компонента поведінки.

Пропонуємо деякі види роботи з українською народною казкою "Їжак та заєць".

. Після прочитання казки дітям пропонуються запитання, які допоможуть розкрити моральне навантаження казки.

Яке правило спілкування порушили їжачок і заєць?

Як повівся зайчик?

Що трапилось із зайчиком?

Чому він був покараний?

Які почуття викликала в тебе поведінка їжака та його дружини?

. Добір прислів'їв, які відображають головну думку казки. Якщо діти знають недостатню кількість прислів'їв, то вчитель пропонує вибрати з тих, що записані на дошці.

. Тестування.

а) Зайчик, зустрівши їжака:

привітався з ним;

почав насміхатися над їжачком;

пригостив їжачка капустою.

б) їжачок придумав, як перемогти зайця, тому що був:

сильний;

кмітливий;

хитрий.

в) їжачок та його жінка перемогли, бо були:

дружні;

хоробрі;

сміливі.

г) Зайця провчили, бо він:

повільно бігав;

був не кмітливим.

д) Яке правило порушив заєць:

не можна вихвалятися;

не можна насміхатися з іншого;

не можна брати чужі речі.

. Складання продовження казки.

Що було далі?

Чи розумів заєць, чому його провчили?

Могли б заєць і їжак потоваришувати? Скласти продовження казки, де їжачок і заєць помирились. Показати, як вони це зроблять. Для цього необхідно скласти діалог між їжачком і зайчиком з використанням ввічливих слів або мирилок.

. Складання казки "навпаки".

Що б могло відбутися у казці, якби з моменту зустрічі зайчик і їжачок поводилися культурно.

. Гра-інсценізація: казка "навпаки".

Таку інсценізацію необхідно підготувати заздалегідь. Бажано, щоб вона містила вправу, яку на уроці можуть повторити інші учні. Діти отримують завдання додому, скласти аналогічну казку.

Продовжувати працювати над правилами культурної поведінки, а саме над правилами спілкування з товаришами, можна також і на уроках фізкультури або під час прогулянок у групі подовженого дня. Для цього слід використовувати українські народні ігри. Вчитель має керувати грою таким чином, щоб вона сприяла розширенню та накопиченню досвіду про форми та способи культурної поведінки під час спілкування з товаришами, про наслідки порушень певних правил, встановлених громадою (в даному випадку правила гри), виробляти звичку дотримуватися норм, що висуваються перед учнями. Організацію та керівництво грою можна умовно поділити на етапи:

І. Підготовка до гри.

. Вчитель ознайомлює дітей з правилами та змістом гри. Обговорюються умови, за яких гра буде цікавою.

Умови (або правила) гри:

Всі учасники дотримуватимуться правил.

Команда буде дружною та дисциплінованою (якщо гра командна).

У грі мають брати участь всі.

Не можна насміхатися з невдач інших.

Кожну з умов учитель підкріплює прислів'ям;

Дружні сороки орла заклюють.

Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.

Добре роби - добре й буде.

2. Вивчення лічилок та мирилок.

Учитель пояснює, що для визначення ведучого можна використовувати лічилки. Це запобігає виникненню сварок.

Котилася торба

З великого горба,

А в тій торбі

Хліб, паляниця,

Кому доведеться -

Той буде жмуриться.

Вийшов зайчик погуляти -

Раз, два, три, чотири, п'ять,

Як нам бути, що зробити -

Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувати:

Раз, два, три, чотири, п'ять.

Мирилки вивчаються з дітьми для створення необхідного емоційного настрою, а також для набуття вміння миритися. Це зумовлено віковими особливостями молодших школярів, які часто сваряться, не вміючи поступатись один одному, а посварившись - не знають, як помиритися.

Мир - миром,

Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми дружечки красні.

Поцілуймося!

. Проведення гри.

Вчитель стежить за чітким виконанням правил гри. При порушенні останніх гра припиняється, проводиться аналіз порушення, з'ясовується, як потрібно діяти, гра продовжується далі.. Аналіз гри.

Аналізується хід гри в цілому. Обов'язково визначається: чи цікаво було грати? Що вдалося і чому? Що не вдалося (або чому програли)? Чому не вдалося?

Під час з'ясування цих питань учитель звертає увагу не на те, хто саме винен, а чому гра не вдалася, або була не цікавою. Кожну відповідь учні підкріплюють прислів'ями.

Отже, використання фольклору як засобу виховання учнів початкових класів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини, що у свою чергу сприяє формуванню культури поведінки. Необхідно звертатися до джерел української народної педагогіки, в яких нагромаджений досвід народу щодо виховання та навчання дітей, його погляди на мету, завдання й методи виховання молодого покоління, традиційні для українців форми та засоби виховного впливу. Педагогічні знання та вміння народу сконцентровані в українському фольклорі, традиціях, звичаях та обрядах, казках, народних іграх, що можна використовувати як засоби виховного впливу на учнів початкових класів.

Висновки

1. Питання виховання культури поведінки виходить на одне з перших місць у системі виховання майбутнього громадянина незалежної української держави, бо в умовах сучасного суспільства зявляються і девальвація моральних цінностей, і низький рівень культури населення.

. Культура поведінки - це сукупність корисних для суспільства постійних форм повсякденної поведінки у побуті, у спілкуванні, в різноманітних видах діяльності. Вона тісно повязана з моральними почуттями та, в свою чергу підкріплює їх. У змісті культури поведінки умовно можна виділити такі компоненти: культура діяльності; культура спілкування; культурно-гігієнічні навички та звички. Завдання виховання культури поведінки можна визначити як складову частину морального виховання, бо виховання культури поведінки передбачає формування в учнів системи моральних уявлень, розвиток моральних почуттів, вироблення правильних оцінок і ставлень, якими діти зможуть керуватися в житті.

. Виховання культури поведінки молодших школярів буде успішно при доцільному поєднанні основних методів: методи формування моральної поведінки (привчання, сюжетно-рольові ігри, вправи); методи формування моральної свідомості (розяснення, етична бесіда, навіювання, диспут); методи стимулювання почуттів та відношень дитини (приклад моральної поведінки, заохочення та покарання, доручення, змагання).

При організації роботи на уроці вчитель повинен використовувати етичні бесіди, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відповідних кіно фрагментів та діафільмів, інсценування творів і постановка дитячих п'єс, проведення рольових ігор, правилами яких передбачено дотримання норм ввічливості.

4. Можливості формування моральних понять під час виховання культури поведінки учнів у навчальних дисциплін різні. При вивченні курсу "Українська мова" використовують вправи, художню літературу минулого і сьогодення, усну народну творчість тощо. В підручниках "Рідна мова" 2-4 класів поміщено дуже багато вправ виховного характеру. Основним структурним компонентом підручника "Читанка" є художні, науково-пізнавальні тексти, публіцистичні статті, вірші, народні пісні, легенди на матеріалах яких, можна формувати культуру поведінку дітей. На матеріалах багатьох задач із підручника "Математика" можна не тільки розвивати логічне мислення, а й виховувати моральну поведінку школярів. У підручниках "Ознайомлення з навколишнім світом" та "Я і Україна" є науково пізнавальні статті, художні твори, що мають великий вплив на формування культури поведінки молодших школярів. При вивченні курсів "Образотворче мистецтво", "Трудове навчання", "Музика" в учнів формуються естетичні почуття, ідеали, формуються моральні якості. У програмі предмета "Основи здоровя та фізична культура" вихованими цілями є прищеплення учням інтересу і звички до занять фізичними вправами, цікавості українських народних ігор, бережливого ставлення до власного здоровя тощо. Також треба звернутися до висвітлення деяких методичних прийомів у передовому педагогічному досвіді вчителів. При вихованні культури поведінки вони надають велике значення грі, ідеям видатного педагога В. Сухомлинського, впровадження предмету християнської етики, що має великий виховний потенціал у духовному розвитку дитини.

. Під час виховання культури поведінки вчителю необхідно звертатися до джерел української народної педагогіки, оскільки саме в українському фольклорі, традиціях, звичаях та обрядах сконцентровані педагогічні знання та вміння народу, що можна використовувати як засоби виховного впливу на учнів початкових класів, бо саме це дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини,

Список використаної літератури

1.Азбука для несовершеннолетних: Сборник // Г. Быкова - М.: Мол. гвардия, 1985 - 461 с.

2.Аристотель. Сочинения в 4-х томах - М.: Просвещение, 1984, т.4. - 357 с.

.Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 кл. - К.: Форум, 2003. - 176 с.

.Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 кл. - К.: Форум, 2004. - 176 с.

.Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Віконечко. Для 1-го кл. загальноосвітніх шкіл. - К.: А.С.К., 2002. - 120 с.

.Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: підручник для 2 кл. - К.: Форум, 2002. - 144 с.

.Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 кл. - К.: Освіта, 2002. - Ч.І. - 126 с.

.Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 кл. - К.: Освіта, 2002. - Ч. ІІ. - 126 с.

.Білоусова В.О., Говорун Г.В., Кисельова Н.Й. Виховання культури поведінки учнів. - К.: Радянська школа, 1986 - 193 с.

.Богданова О.С., Петрова В.И. Методика воспитательной работы в начальных классах. - М., 1975.

.Богданович М.В. Математика: Підручник для 1 кл. - К.: Освіта, 2002. - 128 с.

.Богданович М.В. Математика: Підручник для 2 кл. - К.: Освіта, 2002. - 160 с.

.Богданович М.В. Математика: Підручник для 3 кл. - К.: Освіта, 2002. - 160 с.

.Богданович М.В. Математика: Підручник для 4 кл. - К.: Освіта, 2002. - 159 с.

.Ботович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Политиздат, 1968. - 342 с.

.Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підручник для 3 кл. - К.: Освіта, 2003 - Ч.І. - 126 с.

.Вашуленко М.С., Дубовик С.Г., Мельничайко О.І., Скуратівський Л.В. Рідна мова: Підручник для 4 кл. - К.: Освіта, 2003 - Ч.І. - 128 с.

.Вашуленко М.С., Дубовик С.Г., Мельничайко О.І., Скуратівський Л.В. Рідна мова: Підручник для 4 кл. - К.: Освіта, 2003 - Ч. ІІ. - 126 с.

.Веремійчик І.М. Трудове навчання. Стежинка до майстерності: Навчальний посібник з трудового навчання для 12 кл. поч. шк. - К.: Педагогічна думка, 2002. - 127 с.

.Веремійчик І.М. Майстровиті руки: Навчальний посібник трудового навчання для 2-4 кл. поч. шк. - К.: Інститут педагогіки, 2001. - 127 с.

.Вікова психологія / За ред.Г.С. Костюка. - К.: Радянська школа, 1976. - 269 с.

.Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 456 с.

.Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. Собр. соч., Т.4. - М.: Педагогика, 1984. - 432 с.

.Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академія, 2002. - с.110-113.

.Горєва В.М. Виховання культури поведінки школярів. - К.: Радянська школа, 1983. с.3-25.

.Госстанлер Р. Основы психологического експеримента. - М.: Просвещение, 1982. - 190 с.

.Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. - М.: Педагогіка, 1972. - 423 с.

.Даль В. Толковий словар живого великорусского языка - М.: Просвещение, 1979, т.11. - 510 с.

.Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для класних керівників, вихователів і вчителів / Авт. - укл. Демиденко В.А. - К.: ІСДО, 1995 - 47 с.

.Детская литература: учебное пособие для учащихся педагогических училищ. / В.П. Аникин, В.В. Агеносов и др.; под ред.Е. Е. Зубаревой. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1985. - 399 с.

.Дубасенюк О.А., Іванченко А.В. Практикум з педагогіки. - К.: Либідь, 1996. с.266-275.

.Дьяченко М., Кандыба Л. Псих. Словарь-справочник - Минск, М: Харвест, АСТ, 2001. - 407 с.

.Збандуто С.Ф. Педагогіка. - К.: Освіта, 1965. - 374 с.

.Звєрєва І.Д., Коваль Л.Г., Фролов П.Д. Діагностика моральної вихованості школярів: Навч. посібник. - К.: ІСДО, 1995. - 203 с.

.Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство в 3 класі. Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1988. - 39 с.

.Коган М. Мир общения. - М.: Политиздат, 1988. - 319 с.

.Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Радянська школа, 1989. - 608 с.

.Краткий словарь по философии - М.: Политиздат, 1982. - 437 с.

.Критерії морального виховання молодших школярів / За ред.І.Д. Беха, С.Д. Максименка. - К.: Радянська школа, 1989. - с.6-30.

.Кулашка И.Ю. Возрастная психология. - М.: Издательство ПОІ, 1996. - 275 с.

.Любарська Л.М., Пезниченко М.І. Образотворче мистецтво: підручник для 1 кл. - К.: Форум, 2002. - 112 с.

.Любарська Л.М. Образотворче мистецтво: підручник для 3 кл. - К.: Форум, 2003. - 127 с.

.Любарська Л.М. Образотворче мистецтво: підручник для 3 кл. - К.: Форум, 2003. - 112 с.

.Любарська Л.М. Образотворче мистецтво: підручник для 4 кл. - К.: Форум, 2004. - 160 с.

.Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с.

.Макаренко А.С. Твори. - К.: Радянська школа, 1954. - Т.5.398 с.

.Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. - Твори в 7 Т. - Т.5. - К., 1954. - 158 с.

.Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. - Минск. Нар. Асвета, 1978. - 96 с.

.Макаренко А.С. Педагогічна поема. - К.: Рад. школа, - 1977. - 507 с.

.Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К.: НДПУ, 1990. - 239 с.

.Менчинская Н.А., Моро М.И. Вопросы методики и обучения в начальных классах. - М.: Просвещение, 1965. - 239 с.

.Менчинская Н.А. Проблемы обучения, воспитания и психического развития ребёнка. Избранные психологические труды. - М.: Институт практической психологии, 1998. - 257 с.

.Ніколаєва Л. Етична бесіда як засіб морального виховання школярів // Позашкілля, 2009 р. - №3. - с.7-8.

.Нравственное сознание // Педаг. энциклопедия. - М.: Просвещение 1966. - Т.3. - С.130.

.Обухова И.Ф. Возрастная психология. - М.: Просвещение, 1996. - 372с.

.Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словар русского языка, 2-е издание - М.: просвещение, 1995. - 489 с.

.Педагогика. Под ред. Логиновой В. и Саморуковой П. - М.: Просвещение, 1985 - 303 с.

.Персіанська Е. Культура поведінки на уроках // Рідна школа. - 2007 р. - №7. - с.23-25.

.Петерина С. Воспитание культуры поведения у детей. - М.: Просвещение, 1986. - 96 с.

.Програма і методичні рекомендації по вихованню культури поведінки, навичок свідомої дисципліни, морально-етичних норм в учнів 1-4 класів. - Київ: Радянська школа, 1986. - с.3-9.

.Програми для середньої загальноосвітньої школи.1 - 4 класи. - К.: Початкова школа, 2001. - 296 с.

.Психолого-педагогічна наука і сучасні ідеологія / Гол. ред.В.Г. Кремінь. - К.: Гнозис, 1998. - 605 с.

.Родинно-сімейна енциклопедія. Авт. Кол.В. Благінін, Н. Бєлкіна та інш. За заг. ред.Ф. Арвата та інш. - К.: Богдана, 1996. - 171 с.

.Рубинштейн С.Л. Психолого-педагогические проблемы нравстевенного воспитания школьников. - М.: Просвещение, 1981. - 198 с.

.Русова С. Вибрані педагогічні твори: в 2-х т. - К.: Либідь, 1997. Т.1. - 238 с.

.Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 2 кл. - К.: Освіта, 2002. - Ч.1. - 126 с.

.Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 2 кл. - К.: Освіта, 2002. - Ч.2. - 143 с.

.Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3 кл. - К.: Освіта, 2003. - Ч.1. - 142 с.

.Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3 кл. - К.: Освіта, 2003. - Ч.2. - 143 с.

.Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 4 кл. - К.: Освіта, 2004. - Ч.1. - 159 с.

.Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 4 кл. - К.: Освіта, 2004. - Ч.2. - 175 с.

.Скрипченко О.В., Лисянська Т.М., Скрипченко Л.О. Довідник з педагогіки і психології. Навчальний посібник для викладачів, аспірантів та студентів пед. навч. закладів. - К.: Либидь, 2000 р. - 245 с.

.Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. Т.3. Серце віддаю дітям. - К.: Радянська школа, - 1977. - 178 с.

.Сухомлинський В.А. О воспитании. - М.: Просвещение. - 1983. - с.172, 178.

.Сухомлинський В.А. Избранные прозвидения: в 5 т. - К.: Радянська школа, 1987. - Т.2. - 330 с.

.Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа // Вибрані твори: у 5 т. - К., 1976-1977. - Т.4. - 175 с.

.Теорія і методика виховання в школі / За ред. Г.І. Щупінос. - К.: Вища школа, 1977. - 179 с.

.Ушинський К.Д. Избранные педагогические произведения. - М.: Просвещение, 1978. - 557 с.

.Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти (Альма-Матер). - К.: Академвидав, 2003. - 528 с.

.Харламов И.Ф. Нравственное воспитание школьников. - М., 1983.

.Харламов И. Педагогика: учебное пособие - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Гардарики, 1999. - 519 с.

.Хоружа Л. Формуємо культуру поведінки молодших школярів // Початкова школа, №2, 2007 р., с.52 - 57.

Додатки

Додаток А

Анкета для вчителів

. Яке місце у роботі з молодшими школярами у Вас займає культура поведінки?

. За допомогою яких форм роботи Ви формуєте культуру поведінки у молодших школярів?

. Назвіть методи і засоби які вам допомагають формувати культуру поведінки?

. Чи створено необхідна матеріальна база для такої роботи?

. Як ви гадаєте, чи достатня кількість годин приділяється виховній роботі у початкових класах?

. Культура поведінки є достатньо сформована у теперішніх школярів?

. Чи зустрічались вам учні, які не піддавались виховному впливові? Якщо так, то чому?

. Ваші пропозиції щодо вирішення даного питання?

Додаток Б

Анкета

Прізвище…Імя…Клас…Школа…

.Як ти розумієш поняття "культурна людина"?

2.Що означає бути доброю людиною?

.Які правила ввічливості ти знаєш?

.Перелічи основні правила поведінки на уроці?

.Чи поступаєш місце старшій бабусі, коли їдеш в автобусі?

6. Чи вважаєш себе культурною людиною?

Додаток В

Тема "Культура поведінки за столом".

На занятті йшла мова про особливу ввічливість - етикет гостя. З метою формування культури поведінки за столом, формування практичних умінь сервірувати стіл було запропоновано ряд завдань:

. Прослухайте уривок з книги О. Дорохова "Це варто запам'ятати" і прокоментуйте українські народні приказки: "їсть, аж за вухом тріщить", "Допався, як віл до калюжі".

. Чи в один і той самий час ви обідаєте, вечеряєте?

З. Хто накриває стіл? Чи вмієте ви накривати стіл?

. Чи доводиться старшим нагадувати вам мити руки?

. Як треба тримати ложку, виделку, ніж?

. Як слід брати хліб з тарілки?

. Як взяти сіль з сільнички?

. Куди покласти ніж, ложку, виделку після їди?

. Чи можна вставати з-за столу, якщо дорослі ще їдять?

. Продемонструйте, як треба сидіти за столом, як встати з-за столу.

. Спробуйте простежити, що вийде, коли ви візьмете виделку і ніж не пальцями, як належить, а затиснете їх у кулаки.

. Підберіть приказки, в яких народ висміює розбещеність, вередливість людини.

. Проінсценуйте ситуацію "Вас пригостили чаєм".

. Як слід сервірувати стіл (практичне заняття).

. Читання і обговорення оповідання О. Дорохова " Тисячу років тому".

Як бенкетували у своєму замку норманські вікінги?

Чому видовище було огидним?

Які зауваження ви часто чуєте за столом?

Які існують строгі правила поведінки за столом?

Чи слід класти лікті на стіл?

Чому цукор не слід брати чайною ложкою?

. Прочитайте самостійно оповідання О. Дорохова "Смачного" і поставте один до одного ряд запитань. Визначить тему і мету цього тексту.

. Проведення турніру - вікторини "Культура поведінки за столом".

Учні діляться на 4 команди.

Способи проведення:

А)"атака віялом": кожна команда ставить по черзі запитання всім іншим командам;

Б)"оборона віялом": кожній команді по черзі ставлять запитання всі інші команди.

. Проведення казки - естафети.

Учні діляться на 4 групи. Ведучий придумує початок казки про поведінку за столом і команди по черзі продовжують казку. Остання команда логічно її завершує.

Після проведення такої естафети було відведено підсумок, відзначено команду, яка найкраще склала уривок до казки.

. Завдання: "Перевірте себе".

Як ви гадаєте, чи потрібні за столом такі слова: будь ласка, дякую, не клопочіться, я сам?

. Приготуйте розповідь про себе. Як ви поводитеся, коли мама чи бабуся кличуть вас до столу.

. Які з цих правил ви завжди виконуєте:

Мене двічі за стіл не просять.

Їм, що дасть мама чи бабуся. Не вередую.

Спокійно сиджу за столом, не розмахую руками, не тарабаню ложкою, не розмовляю.

Перед їжею і після їжі завжди мию руки.

Тема "Скромність прикрашає людину".

Під час опрацювання цієї теми учням пропонувались такі види роботи:

. Як ви розумієте прислів'я: "Гречана каша сама себе хвалить", "Задер носа - й кочергою не дістанеш", "Не все те золото, що блищить", "Хвальби повні торби, а вони порожні".

. У чому насамперед виявляється скромність?

. Прослухайте бесіду і наведіть приклади нескромності поведінки учнів. Скромність - важлива риса людини. Нескромна людина вихваляється своїми успіхами, намагається будь-що звернути на себе увагу (витівкою, манерою розмови, одягом).

Скромність пов'язана із самокритичністю, працьовитістю, відповідальністю, повагою до людей, з умінням бути правдивим. Не можна плутати скромність із соромязливістю, боязливістю.

Л. Толстой писав: "Людина подібна до дробу. Чисельник його те, що вона є, а знаменник - що вона про себе думає. Чим більший знаменник, тим менший дріб".

Відомий мандрівник, дослідник Азії М. Пржевальський, який понад 10 років провів у мандрівках по безводних пустелях, в невідомих горах і степах, відкрив десятки нових видів рослин і тварин, до нього невідомих в науці. Він привіз із своїх подорожей чудові біологічні і зоологічні колекції, що містили понад 3500 екземплярів. У Пржевальського бува рішучий характер, але ще більше вражає його скромність, якщо заходилось про його відкриття, то сам Пржевальський завжди говорив, що більша частина заслуг належить не йому, а його сподвижникам. Свої успіхи він часто пояснював "дивовижним щастям", що завжди було супутником його мандрівок.

4. Підберіть прислів'я та приказки про скромність.

5. Послухайте оповідання Є. Ярошинської "Покарана гордість", дайте відповіді на питання:

Яким був гвоздик?

Якою була рожа?

Як повелася горда рожа?

Чому вона саме так повелася?

Чи послухався її вітер?

Що сталося з рожею?

Чому заплакав скромний гвоздик?

Який висновок зробимо, прослухавши казку?

. Прочитайте самостійно оповідання Г. Барвінок "Гречка" і скажіть, хто був скромним. (Стара верба).

А якою була гречка? (Пихатою).

Що сталося з гречкою?

Чому плакала стара верба?

Чого вчить це оповідання?

. Намалюйте малюнок до оповідання "Гречка".

. Опишіть, якою повинна бути скромна людина.

Додаток Г

За обіднім столом

Якщо ти не можеш прийняти запрошення на обід, обов'язково повідом господарів за кілька днів наперед.

На обід приходь точно або кілька хвилин пізніше.

Не сідай сам, поки не сядуть поважніші гості. Швидше від них можеш сідати, коли тебе спеціально попросили. Бажано не даватися довго просити, бо господар не має права сісти, поки не сядуть усі гості.

Сідаючи, відсунь крісло для сусідки зліва.

Сиди спокійно, без значних рухів, не опираючись по можливості на спинку крісла.

Не простягай ноги під столом, не закидай ногу на ногу, не розставляй ніг широко.

Сядь близько столу, але не торкайся його грудьми.

Коли одна лише рука зайнята, то в Україні не прийнято класти другу руку на коліна: кладеш її легенько на стіл, але "без ліктя".

Не можна піднімати і користуватися ножем, виделкою чи ложкою, що впала.

Не можна забуватися і брати своєю ложкою страви із загальних полумисків.

Хліб виделкою не брати - лише рукою. Класти на серветку зліва. В процесі їжі потроху відламувати від цілого шматка.

Всілякі "дзьобання" та манірність справлять про тебе не те враження, на яке розраховуєш - отже, їсти треба натурально, як всі люди.

В загальному полумиску страву можеш різати лише тоді, коли тебе спеціально попросять.

На дуже урочистих обідах пам'ятай, що як би гарно не були розкладені серветки (у спеціальних колечках, запрасовані віялами, поставлені "хаткою", викладені "язичками"), як би не були повишивані та накрохмалені - на столі вони для того, щоб ними витирати рот чи руки. Можна їх класти й на коліна.

Не бажано передавати блюда через стіл та самому просити, щоб тобі через стіл передавали.

Якщо хтось попросив передати собі страву, не треба накладати йому на тарілку - досить просто сказати: "Прошу взяти".

Додаток Ґ

Правила особистої гігієни, акуратності й охайності.

Щодня вставай у той самий час, провітрюй кімнату і роби зарядку.

Ранком треба умиватися, чистити зуби, мити вуха і шию.

Перед сном треба умитися, добре провітрити кімнату.

Завжди мий руки перед їжею, після роботи і після відвідування туалету.

Користуйся носовою хустинкою, стеж, щоб ніс у тебе завжди був чистим.

При чиханні і кашлі відвертайся, прикриваючи рот носовою хустинкою.

Тримай у порядку волосся: воно повинно бути акуратно підстрижене і причесане чи заплетене в коси.

Треба навчитися і завжди робити самому: красиво застеляти ліжко, пришивати комірець, прати і прасувати його, пришивати ґудзика, чистити черевики.

Умій накривати на стіл, правильно сидіти за столом, користуватися приладами, культурно їсти.

Будь завжди акуратно й охайно одягненим. Одяг повинен бути чистої, випрасуваний.

У школі треба бути у шкільній формі, дома - переодягнутися в домашній одяг, у гості прийнято одягатися особливо охайно, святково, ошатно.

Виходячи і з дому, подивись на себе в дзеркало: чи все в порядку?

Треба дбайливо відноситися до свого одягу і взуття, самому слідкувати за його чистотою.

Навчися красиво носити свій одяг, нехай він тебе не стискує, буде зручним і акуратним.

Тримай у порядку свої домашні і шкільні речі.

Підтримуй у своєму робочому куточку порядок: витирай пил, книги і зошити після занять укладай завжди на те саме місце.

Будь-яку річ, що взяв, поклади на її постійне місце: ножиці, голку, гребінець, книжку.

Пальто завжди вішай на свою вішалку, не кидай його на стілець. Домашній одяг завжди, лежить на своєму місці чи вішається на плічка, на яких висить форма.

Іграшки теж тримай у порядку. Після гри усі забери на місце.

Додаток Д

Правила ввічливості та культури мови.

У ввічливості виявляється відношення до інших людей. ввічлива людина не заподіює іншому неприємностей і образ.

Увічлива людина завжди здоровається і прощається. Неввічливо не відповідати на вітання.

Якщо ти сидиш, а в кімнату ввійшов дорослий, встань, щоб з ним привітатися.

З дорослим треба вітатися першим, але самому протягати руку не можна. За руку вітаються, якщо дорослий сам простягає руку. вітаючись, треба, дивитися в обличчя тому, з ким вітаєшся.

Якщо до тебе звернувся дорослий, а ти сидиш, встань і розмовляй стоячи.

Будь ввічливий зі своїми товаришами: не давай їм прізвиськ і кличок, розмовляючи, не кричи, не забувай говорити "чарівні слова" ("дякую", "будь-ласка").

В іграх не будь грубим, не кричи. Не сперечайся з товаришем по дрібницях, не сварися, намагайся працювати і грати дружно.

Не нашіптуй. Якщо друг у чомусь неправий, скажи відразу про це, зупини товариша, якщо він займається чимось поганим.

Ввічлива людина не відповідає на брутальність брутальністю.

Ввічлива людина привітна і уважна до інших. Якщо її про щось запитують чи просять зробити якусь послугу (щось принести, подати, комусь допомогти і т.д.), вона завжди робить це охоче.

Треба бути ввічливим у словах, у тоні, у жестах, у діях. Ввічливі слова ("будь ласка", "дякую", "будьте ласкаві" і т.п.), сказані грубим голосом, розв'язним тоном, перестають бути ввічливими.

Додаток Е

Правила поведінки в школі.

У школу варто приходити акуратно одягненим, у добре відпрасованій формі, гладко причесаним, у добре начищеному взутті,

Усі шкільні речі повинні бути в порядку, акуратно покладені в сумку.

У школу треба приходити вчасно, без запізнень. Коли входиш у школу, не штовхайся, не поспішай випередити всіх, перед входом добре витри ноги.

Хлопчики при вході в школу знімають шапки.

Коли входиш у клас, привітайся спочатку з учителем, а потім з товаришами.

На уроці. Якщо ти спізнився на урок і заходиш в клас після дзвоника, запитай дозволу вчителя.

Якщо в клас входить дорослий (вчитель, директор, батько, та ін.), всі дружно встають за партами, вітаючись з тим хто ввійшов. Сісти можна тільки після дозволу вчителя.

Щоб правильно встати за партою, треба обережно піднятися, спокійно опустити руки.

Під час уроку сидіти за партою треба прямо. Руки лежать на парті, ноги на планці; оглядатися, дивитися по сторонах і розмовляти на уроці не можна.

Якщо вчитель задає питання класу, а ти хочеш відповісти, підніми руку. Руку треба піднімати і тоді, коли хочеш запитати що-небудь у вчителя.

Коли вчитель дозволить відповісти на запитання чи потрібно запитати його про що-небудь, треба встати. Розмовляти з учителем треба стоячи.

Звертатися з проханням до вчителя чи товаришам треба, вживаючи ввічливі слова: "будь ласка", "дякую".

Біля дошки стій прямо. Виходячи до дошки, поправ свою форму.

Бережи свою парту, не ламай її, нічого не пиши на ній, не дряпай.

На перерві. Виходити на перерву можна тільки після того, як дозволить вчитель.

Після слів вчителя: "Урок закінчений" - усі шикуються по рядах і по черзі виходять із класу, не штовхаючись в дверях і не намагаючись пройти перед вчителем.

На перервах у класі можуть залишатися тільки чергові. Вони витирають дошку, провітрюють приміщення і виконують різні розпорядження вчителя. Після роботи чергові миють руки.

У коридорі треба намагатися ходити по правому боці, не можна бігати, кричати, тримати руки в кишенях, тулитися до стінки, затівати бійку.

Під час перерв можна грати в різні ігри.

З усіма дорослими і з черговими по школі, яких зустрічаєш перший раз у цей день у школі, треба вітатися.

Якщо в дверях зустрівся дорослий (учитель, батько,), поступися йому дорогою Якщо поруч з тобою йде дівчинка, пропусти її вперед.

Снідати під час перерв потрібно в класі або в буфеті. Діти, що беруть сніданок з собою, залишаються в класі на великій перерві, розстеляють серветку на парті і їдять, намагаючись не кришити на підлогу, їсти на ходу, гуляючи по класу чи коридору, не можна.

Сніданок що куплений у буфеті, треба їсти в буфеті. Після сніданку треба витерти руки серветкою або хусткою, щоб не забруднити свого одягу, зошитів і книг.

Папірці, недогризки варто кидати в спеціальний кошик, смітник.

Під час перерви потрібно не забути зайти в туалетну кімнату, щоб не відпрошуватися з уроку. Після відвідування туалету треба вимити руки.

У бібліотеці. Книги варто повертати в зазначений термін.

З бібліотечною книгою треба поводитися особливо акуратно: не загинати кутів, не бруднити сторінок

Якщо бачиш, що сторінка погано тримається, підклей.

Повертаючи книгу, будь готовий відповісти на питання бібліотекаря про зміст книги.

Додаток Є

І. Вправи, що формують уміння ввічливо вітатися.

. Які вітання ви знаєте? Яким надаєте перевагу?

. Як ви привітаєтесь з ровесником, мамою, сусідом, учителем при зустрічі? Покажіть форму ввічливого вітання перед класом. Нехай Андрійко і Люда вийдуть до дошки і привітають один одного за всіма правилами (за завданням учителя учні спостерігають і фіксують: правильно чи ні вони привіталися, хто першим подав руку, яким тоном сказав "добридень" тощо).

. Треба зайти до вчительської і звернутися до викладачки співів, аби передати їй прохання класовода. Як це зробити, коли в учительській багато людей, а вчителька співів саме розмовляє із завучем?

. У бібліотеці переплутали ваше замовлення: замість потрібної вам книжки принесли зовсім іншу. Як ви вчините у цьому випадку?. Вправи на формування ввічливого спілкування

. Хто до вас може звернутися в таких формах:

Скажіть, будь ласка, як можна пройти до найближчої аптеки?

Юначе, як пройти до концертного залу?

Хлопчику, скажи, де знаходиться обласне радіо?

Добродію, прошу до хати.

Ей, хлопчисько, де тут гастроном?

2. Використайте такі слова, звертаючись до інших людей: пробачте, чи не скажете.; перепрошую, скажіть, будь ласка.; вибачте.; ласкаво прошу.

. Скажіть, як правильно висловити вдячність людині за послугу, залежно від її віку?

Варіанти: спасибі, дякую.; дуже вдячний.; щиро дякую.; велике спасибі.

. Напишіть початок вітального листа: батькові (матері), дідусеві (бабусі), старшому братові (сестрі); директору школи, вчителеві, другові, приятелеві.

. Як ви звернетесь до пасажира, поступаючись йому місцем у міському транспорті?

Варіанти відповіді: сідайте; прошу сідати; будь ласка, сідайте.

Додаток Ж

Основи етикету

Заняття. Подружися з розпорядком дня.

Мета. Ознайомлення учнів з поняттям "режим дня"; прищеплення елементарних санітарно-гігієнічних навичок: щодня мити обличчя, руки, вуха, шию, чистити зуби вранці та на ніч.

Обладнання: сюжетні малюнки, що відображають основні режимні моменти; мило, зубні щітки, сушник; грамплатівка (для проведення фізкультхвилинки).

Хід заняття

І. Учитель читає вірш О. Орача "Галя-Невстигаля":

Галю, вставай, умивайся

та швидше до столу!

Галю, мерщій убирайся,

бо спізнишся в школу!

Галя вилежує, ніжиться

і позіхає,

довго з портфелем вовтузиться

і - не встигає.

В школі дзвінок продзвенів

і давно почалися уроки.

А коридором - чиї то -

лунають поспішливі кроки?

Клас уже знає:

це знову спізнилася Галя.

Ні, недаремно прозвали

її Невстигаля.

Обговорення змісту вірша. Запитання до дітей: Як ви вважаєте, чому Галя завжди запізнюється? Чим можна їй допомогти?

Розкажіть, як ви збираєтеся до школи. Що ви робите, коли вас розбудять? Чи відразу піднімаєтеся з ліжка? Чи робите зарядку? Чи встигаєте поснідати? Чи допомагає вам хтось збиратися до школи? Чи готовий у вас портфель уранці?

Учитель. Діти, щоб людина була завжди охайною, підтягнутою, все встигала, не запізнювалася на роботу, до школи, вона має дотримуватися режиму дня. У школярів також має бути режим дня. Спробуємо разом скласти ваш режим дня (перелік дітьми основних його моментів). Висновок учителя про необхідність дотримуватися режиму дня.. Гра "Плутанина" (або показ навчального діафільму "Режим дня").

Завдання гри: Діти у певній послідовності мають розмістити сюжетні малюнки, що відображають основні режимні моменти.. Тренувальні вправи:

а) розучування (під музику) комплексу ранкової гімнастики (5-6 вправ);

б) засвоєння елементарних санітарно-гігієнічних навичок (як треба вмиватися, мити руки тощо).. Тематичне малювання "Мій ранок".. Підсумок заняття.

Заняття. "Чого навчає Королева Чистоти.

Мета. Вчити дотримуватися чистоти вдома, на подвір'ї, в приміщенні школи, в громадських місцях, на вулиці, в класі.

Хід заняття

1. Ознайомлення з темою уроку через ігрову ситуацію "Лист Королеви Чистоти".

Класовод читає дітям листа: "Дорогі малята! От ви вже й першокласники. Я, дізнавшись про це, зраділа, бо ви можете стати моїми вірними помічниками. Але таємниці свого Королівства я відкрию тільки тим, хто виконає всі мої завдання. Отже, перше завдання. "

. Гра "Скажи навпаки". Вчитель (Королева Чистоти) дає приклад: а) Брудна тарілка - чиста тарілка

Охайна дівчинка - .

Неохайний хлопчик - .

Чиста хата - .

Засмічене подвір'я - .

б) Гра "Закінчіть речення". Королева Чистоти починає речення, а діти його закінчують: Обгортку від цукерки треба кидати тільки. Щоб у хаті було чисто, необхідно. Щоб повітря в класі було свіжим, треба. Щоб подвір'я було чистим, слід. Учитель. Отже, ви, діти, добре виконали завдання Королеви Чистоти, і, мабуть, уже зрозуміли її закони. Учні разом з класоводом формулюють ці закони:

. Треба стежити за чистотою всюди: вдома, на подвір'ї, на вулиці.

. Людину, яка дотримується чистоти, називають охайною, чепурною. І навпаки (слова-антоніми: брудну-ля, неохайна, нечупара тощо).

. Практичне завдання для дітей: "Операція Чистодвір" (учитель називає трудові завдання, діти за бажанням виконують їх).

. Підсумок заняття.

Заняття. "Твій зовнішній вигляд"

Мета: учити дітей стежити за своїм зовнішнім виглядом: чистота одягу, тіла, охайність зачіски тощо.

Обладнання: ляльки, паперова рамка "дзеркала", олівці, папір.ід заняття

. Актуалізація знань. Ігрова ситуація "Дві ляльки". Дітям показують дві ляльки (одна в чистому одязі, друга - в брудному). Запитання до дітей:

Яка з ляльок подобається більше? Чому?

Що треба зробити другій ляльці, щоб її можна було назвати охайною? Причесати волосся, вдягнути чисте плаття, зав'язати шнурки на черевиках тощо.

. Відгадування загадок про гребінець, мило, тощо.

. Гра "Дзеркало". У рамці "дзеркала" з'являються по черзі учні, у зовнішньому вигляді яких є певний непорядок. Діти кажуть, що треба зробити, щоб зовнішність відповідала нормі.

. Тренувальні вправи. Школярі вчаться причісуватися, зав'язувати банти, заплітати косу.

. Тематичне малювання "Я дивлюся на себе в дзеркало".

. "Весела хвилинка". Робота над алогізмами (за Г. Остером "Шкідливі поради"):

Ніколи не мий руки, шию, вуха, обличчя. Вони знову стануть брудними. Навіщо марно витрачати свій час. Стригтися теж не обов'язково, бо як постарієш голова облисіє. Вранці зовсім не обов'язково зав'язувати шнурки на черевиках, банти на косах, бо впродовж дня вони й самі можуть розв'язатися.

. Підсумок заняття.

Заняття. "Слова щирого вітання".

Мета: виховувати шанобливе ставлення до дорослих, батьків, ввічливість до всіх членів сім'ї; розширити словник мовленнєвого етикету словами вітання.

Хід заняття

1. Читання вчителем уривка вірша А. Костецького "Як зробити день веселим":

Усміхнися всім навколо:

небу, сонцю, квітам, людям.

І тоді обов'язково

день тобі - веселим буде!

Як приємно бачити усміхнене обличчя, почути ласкаві, звернені до тебе слова. І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим. Так само і людям приємно почути від тебе лагідні, добрі слова. Всі ви їх знаєте. Давайте пригадаємо їх якомога більше і зберемо у нашу "чарівну скриньку". Це можуть бути слова вітання вранці та ввечері, слова пошани, подяки тощо.

А зараз ми відчинимо вікно та випустимо ці слова у світ. Нехай усі люди знають, як багато добрих слів ви знаєте, хай усім від цього стане приємніше, веселіше жити на землі.

. Інсценування життєвих ситуацій. Наприклад: Як привітатися вранці? Ввечері? Що можна побажати один одному? Як це зробити, звертаючись до однолітків? Дорослих? Близьких? Якими словами можна подякувати іншим? Яким тоном треба вимовляти такі слова? Як запросити когось у гості?

. Робота над прислів'ями:

Слова щирого вітання дорожчі за частування. Одне приємне слово - наче сад. Ввічливих і лагідних скрізь шанують.

. Підсумок заняття.

Заняття. "Урок у шкільній бібліотеці".та: вчити дотримуватися правил поведінки в шкільній бібліотеці (не розмовляти голосно в читальному залі, бути ввічливими з працівниками бібліотеки, дотримуватися черги, вміти правильно замовити книжки, своєчасно їх повертати).

Хід заняття

(проводиться в приміщенні шкільної або дитячої районної бібліотеки).

. Розповідь шкільного бібліотекаря про роль бібліотеки, книжок у житті людини, про необхідність дотримання певних правил поведінки у бібліотеці. Разом з дітьми складають ці правила.

. Практичні вправи:

а) як звертатися до бібліотекаря, зайшовши у бібліотеку?

б) як замовляти книжку?

в) як треба сидіти за столом у читальному залі?

г) як поводитися, виходячи з бібліотеки?

д) чим можна допомогти працівникам бібліотеки?

е) які "ліки" треба мати із собою, щоб надати першу допомогу "хворій" книжці?

. Трудова операція "Живи, книжко!"

. Підсумок заняття.

Содержание Вступ Розділ І. Теоретичні питання культури поведінки молодших школярів 1.1 Зміст та завдання культури поведінки учнів початкових класів

Больше работ по теме: