Фінансовий облік безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффазен Банк Аваль"

 

ЗМІСТ


Вступ

. Теоретичні основи організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України

1.1 Сутність, способи та форми платіжних інструментів безготівкових розрахунків в банках України

.2 Методичне забезпечення здійснення безготівкових розрахунків в банках України

.3 Нормативно-правове забезпечення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України

. Сучасна практика обліку та аналізу безготівкових розрахунків

.1 Фінансово-економічна характеристика банку ПАТ "Райффазен Банк Аваль"

.2 Аналіз організації здійснення безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффазен Банк Аваль"

.3 Фінансовий облік безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффазен Банк Аваль"

. Напрямки удосконалення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України

.1 Використання економіко-математичних методів для розв'язання завдань здійснення безготівкових розрахунків в банках України

.2 Розробка рекомендацій з підвищення ефективності організації безготівкових розрахунків в банках України

.3 Визначення результативності від впровадження запропонованих організаційних заходів

. Охорона праці

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП


Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин на ринкових засадах ведення господарства зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної системи. Основною ланкою цієї сфери є банківська система. Від ефективності її функціонування вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у будь-якій країні.

В умовах функціонування економіки нашої країни у ринковому середовищі вирішальне значення має розвиток та удосконалення діяльності банківських установ, зокрема у сфері безготівкового обігу.

Функціонування фінансово-кредитної системи будь якої країни неможливо без ефективної дії банківської системи. В сучасних умовах розвиток банківських послуг в Україні є дуже важливим, тому що банківська система є невідємною ланкою, що обслуговує економіку всієї країни.

Банки - необхідна складова сучасного грошового господарства. Вони створюють основу ринкового механізму, за допомогою якого функціонує економіка держави. Комерційні банки мають регулювати рух всіх грошових потоків, в першу чергу безготівкових, сприяти забезпеченню найбільш раціонального використання фінансових ресурсів суспільства та переливу капіталу в ті галузі господарства країни, де віддача вкладених коштів буде максимальною.

Від правильної організації безготівкового обігу як на рівні країни так і на рівні банківських установ значно залежать сприятливий економічний клімат у країні, інтеграція банківської системи у світове співтовариство.

Ефективний безготівковий і грошовий обіг є однією з передумов пожвавлення ділової активності та виходу економіки з фінансової кризи.

Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливе без підвищення ефективності управління діяльністю банків. Тому важлива роль відводиться аналізу безготівкового обігу, без якого не відбудеться нормальне функціонування будь-якого підприємства і країни в цілому.

Для банківських установ України, які зуміють своєчасно перебудувати свої стратегії та з мінімальними втратами вийти з системної кризи, питання ефективного управління безготівковим обігом є на сьогодні одним з найбільш актуальних. Адже, не зважаючи на позитивні зрушення в економіці країни, що спостерігаються протягом останніх років, існуючий стан речей, в умовах світової фінансової кризи, не можна вважати сприятливим для банківської діяльності. Такі фактори, які йдуть слідом за кризою, як відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуванню напрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення до банківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складні завдання. В цій ситуації питання організації безготівкового обігу є життєво важливим для ефективної діяльності банку.

Це робить проблему ефективної роботи в царині безготівкових розрахунків не тільки економічного, але й суспільного значення.

У цьому звязку дослідження питань організації безготівкових розрахунків установами банків набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Обєктом дослідження є діяльність комерційних банків України з питань організації безготівкового обігу.

Предметом дослідження є процес організації безготівкового обігу в банківський установі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Метою дипломної роботи є проведення комплексного системного дослідження організації безготівкового обігу в банківських установах та визначення шляхів підвищення ефективності безготівкового обігу.

Для досягнення зазначеної мети дипломної роботи вирішуються такі завдання:

визначено зміст та основні завдання установ банків у роботі з організації безготівкового обігу;

зясовано сутність, способи та форми платіжних інструментів безготівкових розрахунків в банках України;

надано характеристику методичному забезпеченню здійснення безготівкових розрахунків в банках України;

проаналізовано нормативно-правове забезпечення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України;

надано фінансово - економічну характеристику ПАТ "Райффайзен Банк Аваль";

проаналізовано організацію безготівкового обігу в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль";

розглянуті економіко - математичні моделі які використовується в банківський діяльності;

запропоновано напрями підвищення ефективності управління безготівковим обігом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль";

проаналізоване стан охорони праці в банківський установі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Питанням організації безготівкового обігу приділяється значна увага Верховної Ради України, Національного банку України, Міністерства фінансів, що знайшло своє відображення у законах "Про банки і банківську діяльність", "Про національний банк України", Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 року № 22, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 та інших установчими та нормативно - правових актах.

На вирішення проблеми організації безготівкового обігу спрямовані дослідження таких науковців як А.М. Герасимович, О.В. Дзюблюк, О.В. Деркач, Т.Т. Ковальчук, В.М. Кочетков, І.М. Лазепко, В.М. Малюков, А.М. Мороз, М.І. Мирун, Л.О. Примостка, М.Ф. Пуховкіна, К.Є. Раєвський, М.І. Савлук, Ф.І. Шпиг, а також зарубіжних спеціалістів Едвін Дж. Долан, Тімоті У. Кох, О.І. Лаврушин, І.Д. Мамонова, Г.С. Панова, Пітер С. Роуз, Джозеф Ф. Сінкі, В.М. Усоскін, М.М. Ямпольский.

У процесі дослідження використано такі методи: вибірки, узагальнення, порівняння, групування; статистичні методи, методи графічного зображення даних.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань організації безготівкового обігу в Україні; статистичні матеріали Держкомстату України, Національного банку України, Міністерства фінансів; аналітичні матеріали банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Національного банку України. При написанні роботи проаналізовано статті зарубіжних і вітчизняних авторів, підручники, посібники.

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить удосконалити організацію готівкового обігу у банківський установі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".


1. Теоретичні основи організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України


1.1 Сутність, способи та форми платіжних інструментів безготівкових розрахунків в банках України


Безготівкові розрахунки тісно повязані з такою функцією грошей як засіб платежу - це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Спочатку безготівкові розрахунки виникли за необхідністю зниження витрат на зберігання й перевезення готівки, а також убезпечення торгівельного обороту від ризиків втрат коштів внаслідок крадіжок та інших негараздів.

Завдяки цьому, перехід від "товарних" грошей до "зобов'язальних" сприяв значному росту господарського обороту, а також його якісній зміні.

Гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього економічного обороту. Сфера їх застосування дуже широка і охоплює: платежі між підприємствами, господарськими організаціями та установами за взаємними борговими зобов'язаннями; платежі підприємств, господарських організацій та установ своїм працівникам, пов'язані з оплатою праці; платежі юридичних та фізичних осіб у централізовані фінансові фонди, одержання грошових коштів з цих фондів; внесення юридичними та фізичними особами своїх грошей у банки, отримання ними грошових позичок у банках і погашення їх у встановлені строки; різноманітні платежі, пов'язані зі страхуванням діяльності та майна юридичних і фізичних осіб; інші платежі - адміністративно-судові, виплата спадщини, дарування тощо [32, c.310].

Отже, гроші як засіб платежу являє собою зобовязання між субєктами економічних відносин.Відповідно до цього законодавство передбачає можливість виконання грошових зобов'язань як у готівковій, так і в безготівковій формі. При цьому обсяг здійснення безготівкових операцій не обмежується законодавством, на відміну від готівкових.

Таким чином, безготівкові розрахунки відіграють величезну роль у здійсненні операцій з виконання зобовязань між субєктами економічних і фінансових відносин.

Відтак, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів,а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів [55, с.144].

В сучасній науковій літературі безготівкові розрахунки класифікують за різними ознаками. Узагальнюючи питання ознак класифікації безготівкових розрахунків можна звести їх до наступних (рис.1.1) [63,с.217]:

склад учасників;

призначення платежу;

місце проведення.


Рис.1.1 Ознаки класифікації безготівкових розрахунків


Безготівкові розрахунки за складом учасників поділяють на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

За об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, безготівкові розрахунки поділяють на дві групи [26, с.182]:

) розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи;

) розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють [26, с.183]:

внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Система організації безготівкових розрахунків в банках України припускає наявність звязків між обєктами системи. Вони виражаються в способі здійснення платежу, який характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу [24, с.89]:

перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника;

надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника;

розрахунок шляхом заліку взаємної заборгованості платників, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів один перед одним погашаються в рівновеликих сумах і лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Кожна зі сторін сплачує або одержує лише різницю платіжної суми, яка не покривається зарахуваннями.

Існують постійно діючі та разові зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичні розрахунки за сальдо зустрічних вимог. До разових розрахунків належать заліки зустрічних вимог між двома підприємствами або між групою підприємств і організацій; гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.

Відповідно до способів безготівкових платежів виникає питання про форми здійснення платежів.

У сучасних умовах застосовують такі основні форми платіжних інструментів, а, відповідно, і форми розрахунків (рис. 1.2) [25, с.234]:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями; платіжний чек безготівковий розрахунок

- платіжними вимогами;

меморіальними ордерами;

банківськими платіжними картками.

Платіжне доручення - документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.Розрахунки платіжними дорученнями можуть здійснюватись [63, с.221]:- за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

у порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи фермерів тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін.

Рис.1.2. Форми платіжних інструментів


Доручення приймають до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних фондів сум податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках. У разі відсутності (недостатності) коштів на основному рахунку підприємства банк приймає такі доручення та розрахункові документи на безспірне списання (стягнення) коштів, виконуючи платежі згідно з черговістю, встановленою чинним законодавством. Якщо законодавством не визначено черговість виконання платежів, то такі документи виконуються банками в календарній черговості їх надходження.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

) верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

) нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму постачальнику.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом 20-ти календарних днів із дня виписки. День заповнення вимоги-доручення не враховується.

Чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів.

При розрахунках чеками в економічні відносини між собою вступають такі суб'єкти:

чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює оплату за допомогою чеку та підписує його;

чекотримач - підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком;

банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

У сфері безготівкових розрахунків використовують розрахункові чеки. Чеки, які використовують для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називають грошовими чеками.

Чек із чекової книжки пред'являють до виконання в банк чекотримача протягом 10-ти календарних днів (день виписки чека не враховують).

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента заяву в одному примірнику.

Акредитив - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний [27, с.432]:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цю оплату.Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів [32, с.317]:

покритий акредитив, при якому для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітентові або виконуючому банку;

непокритий акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні.

Відкличний акредитив - акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром.

Безвідкличний акредитив - акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

В іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися акредитиви [32, с.318]:

а) депоновані - списанням коштів з аналітичного рахунку "Розрахунки акредитивами", відкритого у виконуючому банку;б) гарантовані - наданням виконуючому банкові права списувати кошти з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Вексель - безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Векселі бувають прості та переказні.

Простий вексель - вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання здійснити платіж.

Переказний вексель (тратта) - вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж

Платник переказного векселя (трасат) стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель. Акцепт - засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому вигляді, в якому він пред'явлений до платежу.

У процесі обігу вексель передається від одного тримача іншому шляхом передавального надпису - індосаменту.

Гарантовані повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля:

) напис про забезпечення платежу за векселем;

) забезпечення платежу за векселем.

Участь банків у безготівкових розрахунках за допомогою векселів пов'язана з комісійними операціями з векселями:

а) інкасуванням;

б) доміциляцією.

Інкасування векселів - здійснення банком за дорученням комітента (законного векселетримача) операцій з векселями та супровідними комерційними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:

) одержання платежу та/або акцепту за векселями;

) передавання векселів і комерційних документів проти платежу та/або акцепту;

) передавання векселів і комерційних документів на інших умовах [45, с.114].

Інкасування векселів і супровідних документів здійснюється двома видами:

) чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

) документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними комерційними документами.

Чисте та документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування.

Іногородній вексель - вексель, який підлягає оплаті в іншому, ніж місце знаходження векселетримача, населеному пункті.

Дамно - особлива комісія за інкасування іногородніх документів, яка включає в себе комісійну плату банку своєму кореспондентові та власні витрати банку на організацію і проведення операції з інкасування іногородніх документів.

Порто - особливий збір на покриття поштових та інших витрат банку на розсилку й одержання платежів за іногородніми документами.

Доміциляція векселів - це здійснення банком за дорученням довірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій [45, с.116].

Призначення банку особливим платником у доміцильованому або недоміцильованому векселі може супроводжуватись укладенням із платником за векселем (векселедавцем, акцептантом) договору про оплату банком векселів.

Договір укладають на певний строк або на оплату визначеної суми та/або визначених векселів.

За здійснення оплати векселів банк може утримувати з довірителя (платника за векселем) винагороду.

Кошти, зараховані на спеціальний банківський рахунок, можуть бути використані для оплати векселів або повернені на вимогу довірителя на його поточний рахунок.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунку без згоди його власника; це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунку платника.

Суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями України, стягують у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Інкасове доручення - це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства та організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безакцептного) стягування коштів.

Інкасові доручення (розпорядження) банки приймають протягом 10-ти днів із дня виписки. День заповнення інкасового доручення (розпорядження) не враховується.

Підсумовуючи, слід сказати, що безготівкові розрахунки відіграють величезну роль у здійсненні операцій з виконання зобовязань між субєктами економічних і фінансових відносин.

Значення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України відбивається також в кількості клієнтів-юридичних та фізичних осіб, які відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки.

Згідно з даними звітності (форма № 410 "Звіт про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків") за станом на 01.01.2010 року установи 180 банків обслуговують понад 127,2 млн. клієнтів-юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу: перерахування грошових коштів з поточного рахунку платника; надання позики банком; розрахунок шляхом заліку взаємної заборгованості платників.

До основних форм платіжних інструментів відносять: платіжні доручення; платіжні вимоги-дорученнями; чеки; акредитиви; векселі; платіжні вимоги; меморіальні ордери; банківські платіжні картки.


.2 Методичне забезпечення здійснення безготівкових розрахунків в банках України


Методологічне керівництво організацією здійснення безготівкових розрахунків у банках здійснює Національний банк України, який з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та стандартів, чинного законодавства України встановлює єдині правила безготівкових розрахунків в банках на базі комплексної автоматизації та компютеризації.

Національний банк України розробляє та затверджує Нормативні документи з питань організації безготівкових розрахунків.

Нормативний акт Національного банку України - це офіційний документ, юридична форма його правотворчої діяльності [55, с.152]. Він містить правові норми з основних питань банківської діяльності, регулює відносини в межах банківської системи та містить визначені правила її діяльності. Нормативний акт є обовязковим для виконання усіма банками, а також юридичними та фізичними особами під час здійснення банківських операцій.

Нормативні акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку. Інструкції, положення, правила нормативного характеру затверджуються постановами Правління Національного банку України, вони не можуть суперечити законодавству України і не мають зворотної сили. Якщо нормативні акти регулюють правовідносини, субєктами яких є фізичні особи, то вони підлягають державній реєстрації згідно із законодавством України. Набувають чинності нормативні акти Національного банку у визначений ним термін, але не раніше дня прийняття, крім тих, що підлягають державній реєстрації та набувають чинності в терміни, визначені законодавством України.

Так Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка визначає основні методологічні засади здійснення безготівкових розрахунків. В Інструкції відображаються основні засади організації безготівкових розрахунків, класифікаційні ознаки та класифікація безготівкових розрахунків. Це дає змогу зробити висновок про те що організація здійснення безготівкових розрахунків в банках України являє собою складну систему.

Безготівкові розрахунки організовані за певною системою, яка складається з таких елементів [14]: - принципи організації розрахунків; - вимоги щодо їх організації, які визначаються певними умовами господарювання; - форми і способи розрахунків і пов'язаного з ними документообігу. Взагалі, система - це сукупність обєктів, процесів, взаємозалежних і взаємодіючих між собою, які утворюють єдине ціле [23, с.311]. Систему розглядають як сукупність елементів, звязків, взаємодій між ними і зовнішнім середовищем, які утворюють цілісність, якісну визначеність і цілеспрямованість системи [23, с.312]. Як система, організація безготівкових розрахунків забезпечує можливість спостереження і відображення сукупності різнорідних обєктів і звязків між ними, сумірних між собою.

Внаслідок цього, як люба система, здійснення безготівкових розрахунків в банках України потребує організації, яка передбачає дотримання певних принципів організації, до яких можна віднести [24, с.93]:

. Розрахунки здійснюються через банківські рахунки, які відкриваються клієнтам для зберігання і переказування коштів. Це стосується як юридичних, так і фізичних осіб; 2. Платежі за рахунками мають здійснюватися банками за розпорядженням власників коштів у порядку встановленої ними черговості та в межах залишків коштів на рахунках платників. У цьому принципі закріплено право суб'єктів ринку визначати черговість платежів з їхніх рахунків, що підтверджує справжню економічну самостійність суб'єктів господарювання. У зв'язку з платіжною кризою, яка виникла внаслідок економічної кризи, цей принцип організації безготівкових розрахунків в Україні тимчасово порушується.

. Суб'єкти ринку мають свободу вибору форм безготівкових розрахунків і закріплення їх у господарських договорах за невтручання банків у договірні відносини. Цей принцип також має на меті забезпечення економічної самостійності суб'єктів господарювання і підвищення їхньої матеріальної відповідальності за результативність договірних відносин. Банку відведена посередницька роль у платежах.

. Момент платежу має бути максимально зближеним із моментом виникнення грошового зобов'язання. Таке зближення сприяє скороченню обсягів перерозподілу ресурсів між господарниками, прискоренню реалізації, кругообігу фінансових ресурсів. Цей принцип реалізується через строковість платежу, що означає здійснення розрахунків відповідно до строків, передбачених у господарських, кредитних, строкових договорах, інструкціях Міністерства фінансів України, колективних угодах із робітниками і службовцями про оплату праці тощо. Економічний зміст цього принципу полягає в тому, що отримувач коштів заінтересований не в зарахуванні грошей на свій рахунок взагалі, в будь-який момент, а в попередньо визначений строк. Дотримання цього принципу дає змогу підприємцям точніше визначити потребу в коштах і раціональніше управляти своєю платоспроможністю і ліквідністю. На жаль, в Україні у зв'язку з економічною кризою цей принцип порушується. Багато підприємств не виконують вчасно своїх грошових зобов'язань, що призводить до виникнення взаємної простроченої заборгованості.

. Суб'єкти господарювання мають право вибору банку для відкриття свого рахунку. Розрахунково-касове обслуговування банками своїх клієнтів здійснюється на договірній основі і передбачає виконання їхніх розпоряджень на переказування коштів або видачу готівки з рахунку відповідно до встановлених правил. Цей принцип має важливе значення для забезпечення всім суб'єктам ринку рівних можливостей у користуванні банківськими послугами, широкої економічної самостійності і партнерства у відносинах з банками.

Принципи організації вказують на те, що організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Вони зводяться до такого. Грошові розрахунки у внутрішньому господарському обороті здійснюються тільки у національній валюті. Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачається безспірне стягнення та безакцептне списання коштів. Це насамперед платежі за виконавчими листами судових органів і прирівняними до них документами у вигляді стягнення недоїмок за всіма видами платежів до бюджету, а також штрафні платежі за розпорядженням податкової інспекції, Контрольно-ревізійного управління, Міністерства фінансів України.

Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта. Якщо на рахунку клієнта недостатньо коштів для здійснення розрахунків, банк приймає в першу чергу безспірні і безакцептні грошові вимоги, виконуючи платежі у міру надходження коштів на рахунок платника в календарній черговості. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не дозволяються, за винятком випадків уступки вимоги і переказування боргу. Кошти господарників підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їхніх касах у межах установленого банком ліміту та норм витрат з виторгу, які передбачені чинним порядком ведення касових операцій у господарстві України. Перелік форм безготівкових розрахунків наведено у попередньому питані. Форми розрахунків підприємства обирають самостійно та вказують їх під час укладення між собою договорів. Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у разі безспірного і безакцептного списання коштів.

Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Розрахункові документи, які подаються в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених Національним банком України стандартів і вміщувати, залежно від їхньої форми, певні реквізити. Якщо хоча б один із передбачених формою розрахункового документа реквізитів не заповнено або заповнено неправильно, банк такий документ до виконання не бере. Використання факсиміле замість власноручного підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються.

Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо [26,с.190]:

у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування";

немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

розрахунковий документ подано до банку з порушенням законодавства України, або документ не може бути виконано відповідно до законодавства України;

порушено інші вимог у відповідності з законодавством.

Клієнт може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в угоді на розрахунково-касове обслуговування. Під час здійснення розрахунків клієнти можуть застосовувати систему "клієнт-банк". Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт-банк" і оброблення його електронних документів банком є окрема угода між ним і банком. Безготівкові грошові розрахунки переважно здійснюються у вигляді записів на рахунках платника й отримувача коштів, але господарники можуть розраховуватися і з допомогою заліку взаємної заборгованості, коли через рахунки платника й одержувача коштів у банку проходять не всі грошові операції, а лише сальдо взаємних вимог. До розрахунків, основаних на заліку взаємозаборгованості платників, належать розрахунки за межами взаємозобов'язань боржників і кредиторів один до одного, які погашаються в рівновеликих сумах. Тут лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Такі розрахунки можуть здійснюватися зарахуванням зобов'язань між двома платниками або групи платників усіх форм власності однієї та різних галузей господарства. Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків і за їхнім станом у господарників. Учасники розрахунків зі свого боку також повинні контролювати своєчасне проведення розрахунків.

Певну відповідальність за порушення порядку розрахунків несе і сам банк.

Складовою державного механізму розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обовязковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними субєктами - клієнтами різних банків або різних філій одного банку. В цих випадках виникає потреба переказувати кошти з банку платника в банк одержувача.

Крім того, між банками як самостійними економічними субєктами виникає багато відносин, які зумовлюють їх власні взаємні платежі - міжбанківські кредитні відносини, купівля-продаж валюти, цінних паперів, надання послуг тощо. Тому без добре організованої, надійної, ефективної системи міжбанківських розрахунків не можуть успішно здійснюватися міжгосподарські розрахунки і функціонувати банківська система взагалі.

Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Їх організація в різних країнах неоднакова, що зумовлено традиціями, рівнем розвитку банківської справи, масштабами запровадження новітніх компютерних технологій у банківську практику тощо. Україна відносно недавно приступила до розбудови своєї банківської системи. Однак, вивчивши кращий світовий досвід та запровадивши найсучасніші компютерні технології, вона створила досить оперативну, ефективну й надійну систему міжбанківських розрахунків - Систему електронних платежів, що відповідає світовим стандартам. Ця система розбудована на державному рівні, оскільки ініціатором і організатором її був Національний банк України. Через неї здійснюється переважна частина міжбанківських розрахунків в Україні, вона спроможна задовольнити потреби в розрахунках усіх банків.

Система електронних платежів Національного банку України - це державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами на всій території України в електронній формі [32, с.320].

Функціонування Системи електронних платежів базується на таких принципах [27, с.442]: - усі операції здійснюються виключно у без паперовій (електронній) формі; - система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору Системи електронних платежів на жодній з її ділянок; - оборот коштів у системі здійснюється за принципом "брутто", коли кожний платіж відображається на коррахунку учасника Системи електронних платежів; - ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок. Право дебетувати коррахунки інших учасників Системи електронних платежів надається тільки установам Національного банку України в обмежених, передбачених чинним законодавством випадках; - виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в Системі електронних платежів і в межах наявних на рахунку коштів; - платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня; - зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після списання їх з коррахунку банку, що обслуговує платника, і надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.

Дотримання цих принципів, передусім недопущення овердрафту за коррахунками і забезпечення платежів у режимі робочого часу, позбавляють Системи електронних платежів кредитного ризику і забезпечують їй високу ліквідність.

Крім Системи електронних платежів, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися і через інші системи, а саме: - внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС); - комбінацію систем ВПС і СЕП; - міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад SWIFT; - двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Головним призначенням кожної з названих систем є якнайшвидше транспортування розрахункових документів між банками та переказування коштів від платника до одержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного особливі рахунки, які називаються кореспондентськими (коррахунками), та мати недорогу, швидкісну і надійну систему звязку для передавання інформації.

Кореспондентський рахунок - це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку. Останній банк за дорученням і за рахунок першого здійснює різні платежі: банку, в якому рахунок відкритий, іншому банку, небанківським структурам. Коррахунки для банків мають таке ж значення, як поточні рахунки для господарських субєктів, а відкриття і ведення їх є обовязковою передумовою здійснення міжбанківських розрахунків. Ведення коррахунків - важлива складова кореспондентських відносин між банками.

Кореспондентські відносини - це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, повязаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами [26,с.191]. Вони оформляються кореспондентськими договорами, в яких визначаються види послуг, що їх надає один банк іншому, форми, порядок і умови надання: відкриття рахунків, підтвердження і виконання акредитивів та інших розрахункових операцій, розмір комісійної винагороди за послуги щодо ведення коррахунку, спосіб передавання та захисту інформації, строк договору, відповідальність і санкції за його порушення.

Таким чином, організація здійснення безготівкових розрахунків в банках України в методологічному сенсі являє собою складну систему.

Безготівкові розрахунки організовані за певною системою, яка складається з таких елементів: принципи організації розрахунків; вимоги щодо їх організації, які визначаються певними умовами господарювання; форми і способи розрахунків і пов'язаного з ними документообігу.

Як люба система, здійснення безготівкових розрахунків в банках України потребує організації, яка передбачає дотримання певних принципів організації.

Принципи організації вказують на те, що організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки.

Складовою державного механізму розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обовязковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними субєктами - клієнтами різних банків або різних філій одного банку.

Отже, методологічне керівництво організацією здійснення безготівкових розрахунків у банках здійснює Національний банк України, який з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та стандартів, чинного законодавства України встановлює єдині правила безготівкових розрахунків в банках на базі комплексної автоматизації та компютеризації.


1.3 Нормативно-правове забезпечення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України


Безготівковий платіж здійснюватиметься швидко та надійно лише за наявності розвинутої мережі міжбанківських розрахунків та платіжних документів єдиного зразка. Оскільки всі підприємства і організації повинні обов'язково зберігати свої грошові кошти на рахунках в банках, то на практиці їх взаємовідносини повинні набути чіткої регламентації з боку держави шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Насамперед, це Закони України, які регулюють основні засади здійснення безготівкових розрахунків.

Цивільний кодекс України. Параграф 3 глави 71 регулює відносини між банком і вкладником при укладанні договору банківського вкладу. Глава 72 визначає взаємовідносини між банком та клієнтом при відкритті банківського рахунку.

Господарський кодекс України. Розділ II визначає основи діяльності суб'єктів господарювання. Параграф 1 глави 35 визначає особливості правового регулювання фінансової діяльності, в тому числі - банківської.

Закон України від 20.05.99 № 679 "Про Національний банк України". Статтею 7 цього Закону визначено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій.

Закон України від 05.04.2001 № 2346 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Стаття 6 цього Закону визначає коло осіб, яким банки мають право відкривати рахунки, а також орган (Національний банк України), який встановлює порядок відкриття банками рахунків та їх режими. Види рахунків, що можуть відкриватися банками, встановлюються статтею 7 Закону.

Закон України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки і банківську діяльність". Глава 11 цього Закону встановлює обов'язок банків ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки та осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Закон України від 28.11.2002 № 249 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". Статтею 4 цього Закону визначено, що банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, які відповідно до статті 5 зобов'язані проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний). Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції, здійснюється згідно з вимогами статті 6 цього Закону.

Про те, Закони України визначають загальні засади здійснення безготівкових операцій, тому взаємовідносини субєктів фінансової діяльності вимагають подальшої деталізації. Для цього призначені Інструкції, Положення, Постанови Правління Національного банку України.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розроблена відповідно до законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного та Господарського кодексів України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Відповідно до вимог Інструкції банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам Інструкції, інших нормативно-правових актів, а списання коштів з рахунків клієнтів мають здійснювати лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

Вимоги Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов`язкові для виконання ними.

Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива і передбачає використання розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Порядок оформлення, приймання, оброблення електронних розрахункових документів та здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (крім меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

В Інструкції наводяться форми розрахункових документів та порядок заповнення їх реквізитів, визначений час протягом якого вони приймаються банками до виконання, черговість та строки виконання.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України до Інструкції включено положення про те, що банки не мають права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд. Зупинення видаткових операцій, арешт або стягнення коштів за рахунками клієнта, що відкриті у банках, здійснюються банками лише за постановою державного виконавця, прийнятою на підставі рішення суду.

На виконання статті 1072 Цивільного кодексу України до Інструкції включено положення щодо черговості виконання банками розрахункових документів, які оформлені згідно з рішеннями судів і на підставі яких здійснюється списання коштів, якщо розрахункові документи надходять до банку одночасно.

В Інструкції акцентовано увагу на відповідальності банків за недотримання вимог законодавства в частині забезпечення перерахування платниками податків страхових внесків до державних цільових фондів одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати цим платникам податків.

Врегульовано питання щодо приймання банками від платників (державних, казенних, комунальних підприємств, господарських товариств, у яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків) розрахункових документів на перерахування коштів за товари, роботи і послуги відповідно до вимог Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Відповідно до норм Цивільного кодексу України глава 8 "Розрахунки за акредитивами" Інструкції встановлює відповідальність виконуючого банку у разі необґрунтованої відмови у виплаті коштів за акредитивом.

Глава 11 "Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування" Інструкції передбачає використання клієнтом таких систем дистанційного обслуговування, як "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг".

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, зі змінами і доповненнями.

Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам - інвесторам, виборчим блокам політичних партій і визначає:

. Загальні вимоги до функціонування рахунків, якими, зокрема передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

. Порядок ідентифікації клієнтів при відкритті рахунку в банку, зокрема наведено перелік документів, які є підставою для здійснення ідентифікації клієнта - фізичної особи, його довіреної особи, а також особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта - юридичної особи.

. Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання.

. Особливості відкриття поточних рахунків окремим категоріям клієнтів банків.

. Порядок використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання.

. Порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам, зокрема поточних рахунків на ім'я малолітніх осіб, неповнолітнім особам, на користь третьої особи, на ім'я іншої фізичної особи на підставі довіреності.

. Порядок використання коштів за поточними рахунками фізичних осіб.

. Особливості відкриття карткових рахунків. Слід зазначити, що операції за картковими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків суб'єктам господарювання та використання коштів за цими рахунками.

. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам (на ім'я малолітніх осіб, неповнолітніми особами, на користь третьої особи, на ім'я іншої фізичної особи на підставі довіреності) і використання коштів за цими рахунками.

. Порядок відкриття поточних рахунків типу "Н" у національній валюті та використання коштів за цими рахунками. Такі рахунки відкриваються банком офіційним представництвам, представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються на території України підприємницькою діяльністю.

. Порядок відкриття поточних рахунків типу "П" у національній валюті та використання коштів за цими рахунками. Такий рахунок відкривається постійним представництвам, якими є представництва юридичних осіб-нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

. Порядок відкриття поточних рахунків в іноземній валюті іноземним представництвам і використання коштів за цими рахунками.

. Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах установам міжнародних організацій і використання коштів за цими рахунками.

. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків іноземним представництвам і використання коштів за цими рахунками.

. Порядок відкриття рахунків нерезидентам-інвесторам і використання коштів за цими рахунками.

. Порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків виборчих фондів кандидатів на пост Президента України, політичних партій, виборчих блоків політичних партій, кандидатів у народні депутати від яких зареєстровано в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах.

. Вимоги до заповнення картки із зразками підписів.

. Порядок зміни рахунків клієнтів, коли закриття раніше відкритих рахунків з одночасним відкриттям нових рахунків клієнтів відбувається не за їх ініціативою, в результаті чого змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - назва банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку.

. Порядок закриття рахунків клієнтів банків, зокрема, визначено підстави закриття поточних рахунків клієнтів банків.

лютого 2010 року набрала чинності постанова Правління Національного банку України від 05.01.2010 № 4 "Про внесення змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах".

Постанова підготовлена відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" з метою:

приведення окремих норм Інструкції про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція) у відповідність до вимог Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків";

врегулювання питання подальшого функціонування поточних рахунків відкритих та закритих акціонерних товариств - клієнтів банків, які у звязку з набранням чинності Законом України "Про акціонерні товариства" зобовязані змінити своє найменування на публічне або приватне акціонерне товариство.

Згідно з Постановою:

а) внесено зміни до Інструкції щодо:

уточнення переліку документів, які подаються для відкриття поточного рахунку представництву іноземного банку, зокрема передбачено подання копії свідоцтва про акредитацію представництва іноземного банку.

виключення вимоги про необхідність здійснення банком зміни рахунків клієнтів у разі реорганізації банку шляхом перетворення;

б) з огляду на те, що зміна найменувань клієнтів банків - відкритих і закритих акціонерних товариств на публічні або приватні акціонерні товариства здійснюватиметься одноразово і не за їх ініціативою, а на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства", а також з метою забезпечення безперебійного обслуговування таких клієнтів, дозволено їм не закривати поточні рахунки, як це передбачено пунктом 20.2 Інструкції, а у встановлений строк після отримання нового свідоцтва про державну реєстрацію подати до банку оновлений пакет документів.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 за № 1256/8577 (зі змінами). Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних та фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

На виконання Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 затверджено Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (далі - Положення).

Положення встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті.

Банки здійснюють операції з простими та переказними векселями за умови складання векселів у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту та заповнення їх реквізитів відповідно до вимог, зазначених у Положенні. Платіж за векселем банки здійснюють тільки в безготівковій формі. Банкам забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду.

В Положенні викладено загальні правила авалювання векселів, врахування векселів, надання банком кредитів під заставу векселів, оформлення заборгованості векселями, інкасування векселів, доміциляції векселів, зберігання векселів.

На виконання постанови Господарського суду м. Києва від 12.09.2006 до Положення внесені зміни, згідно з якими з абзацу тридцять восьмого пункту 1.2 глави I Положення виключене речення "У цьому разі вексель стає цінним папером на пред'явника". Зазначені зміни затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.08.2007 № 301, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.08.2007 за № 1001/14268.

Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів та їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами та визначає особливості здійснення уповноваженими банками арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку - резиденті.

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 р. № 520, встановлює єдині правила і порядок проведення уповноваженими банками та фінансовими установами операцій з чеками в іноземній валюті.

Відповідно до цього Положення чек, як розрахунковий документ установленої форми, містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) платнику про сплату держателю чека (чекодержателю) зазначеної в ньому суми коштів в іноземній валюті протягом встановленого строку.

Світовий досвід говорить про те, що найбільш поширеними серед всіх видів чеків є іменні. Вони мають найбільший ступінь захисту, як при їх відшкодуванні так і у випадку їх втрати. Згідно з нормами цього Положення іменні чеки, які подаються чекодержателем у банк до сплати, мають містити чітко визначені реквізити, а саме:

назву документа - "чек", що зазначено в тексті документа тією мовою, якою його складено (або без назви, якщо чек виписаний в таких країнах, як Великобританія, США, Канада, Австралія, Німеччина та ін.);

розпорядження сплатити певну суму чекодержателю;

назву та реквізити емітента та платника;

назву для юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи чекодержателя, на користь якого здійснюється платіж;

зазначення валюти та суми чека;

дату складання та номер чека;

місце видачі чека;

підпис особи, яка видає чек (чекодавець).

Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 визначає загальні правила Національного банку України щодо порядку здійснення банками операцій надання та отримання банківських гарантій в національній та іноземних валютах та порядок їх виконання

Також визначає - перелік осіб, на яких поширюються вимоги цього Положення, наведені визначення таких термінів, як "гарантія", "контргарантія" "банк-гарант", "гарантійний випадок" та ін., а також визначені основні умови, за яких може бути надана банком гарантія та/або контргарантія (умовна чи безумовна, відклична чи безвідклична), у т.ч. умови її покриття.

Так, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобовязань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобовязання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі предявлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 514 (зі змінами) встановлює загальні правила щодо відкриття, а візування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб-нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб

В Положенні наведено визначення акредитива, безвідкличного та відкличного акредитива, покритого та непокритого акредитива, банку-емітента, банку бенефіціара, виконуючого (авізуючого, підтверджуючого, рамбурсуючого) банку, а також рамбурсної вимоги та рамбурсного повноваження та інше.

Підсумовуючи роботу над матеріалами першого розділу слід сказати, що безготівкові розрахунки відіграють величезну роль у здійсненні операцій з виконання зобовязань між субєктами економічних і фінансових відносин.

Значення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України відбивається також в кількості клієнтів-юридичних та фізичних осіб, які відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки.

Згідно з даними звітності (форма № 410 "Звіт про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків") за станом на 01.01.2010 року установи 180 банків обслуговують понад 127,2 млн. клієнтів-юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки. Загальна кількість відкритих рахунків клієнтів на звітну дату - 01.01.2010 склала 159,5 млн.

Узагальнюючи питання ознак класифікації безготівкових розрахунків можна звести їх до наступних: склад учасників; призначення платежу; місце проведення.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу: перерахування грошових коштів з поточного рахунку платника; надання позики банком; розрахунок шляхом заліку взаємної заборгованості платників.

До основних форм платіжних інструментів відносять: платіжні доручення; платіжні вимоги-дорученнями; чеки; акредитиви; векселі; платіжні вимоги; меморіальні ордери; банківські платіжні картки.

організація здійснення безготівкових розрахунків в банках України в методологічному сенсі являє собою складну систему.

Безготівкові розрахунки організовані за певною системою, яка складається з таких елементів: принципи організації розрахунків; вимоги щодо їх організації, які визначаються певними умовами господарювання; форми і способи розрахунків і пов'язаного з ними документообігу.

Як люба система, здійснення безготівкових розрахунків в банках України потребує організації, яка передбачає дотримання певних принципів організації.

Принципи організації вказують на те, що організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки.

Складовою державного механізму розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обовязковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними субєктами - клієнтами різних банків або різних філій одного банку.

Методологічне керівництво організацією здійснення безготівкових розрахунків у банках здійснює Національний банк України, який з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та стандартів, чинного законодавства України встановлює єдині правила безготівкових розрахунків в банках на базі комплексної автоматизації та компютеризації.

В Україні сформовано нормативно-правову базу щодо організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України. Аналіз нормативно-правової бази показав прагнення України наблизити її до норм і стандартів розвинутих країн світу.


2. Сучасна практика обліку та аналізу безготівкових розрахунків


.1 Фінансово-економічна характеристика банку ПАТ "Райффазен Банк Аваль"


Публічне Акціонерне Товариство "Райффайзен банк Аваль" засновано 3 березня 1992 року у вигляді відкритого акціонерного товариства і зареєстровано рішенням Правління Національного банку України за №94 від 27 березня 1992 року.

В своїй діяльності банк керується Законом України "Про банки і банківську діяльність", чинним законодавством України з питань діяльності та оподаткування, діючими нормативно-правовими актами і документами Національного банку України та внутрішніми нормативними документами, основними з яких є:

Статут Банку;

Постанови Правління Банку;

нормативні документи Банку (Накази, Розпорядження, Положення, Порядки, Інструкції, Технологічні карти).

Материнським банком і власником 96,18% корпоративних прав АТ "Райффайзен банку Аваль" є "Райффайзен Інтернаціональ Банк -Холдинг АГ" ( Австрія).

Банк здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, зокремаЗаконом України "Про банки і банківську діяльність", нормативними актами Національного банку України та у відповідності з ліцензією № 10 від 17 листопада 2009 року та Дозволом №10-5 від 17 листопада 2009року, виданими Національним банком України. Види діяльності, які здійснює банк, відповідають Статуту банку.

Загальна мережа АТ "Райффайзен Банк Аваль" на кінець 2010 року складалась з :

26 балансових установ ;

930 діючих відділень, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування у всіх регіонах України, з яких повно функціональних 815 відділень, комісійних 109, VIP центрів 6.

Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій, згідно з наданими Національним банком України ліцензіями та дозволами.

АТ "Райффайзен Банк Аваль" є провідним українським банком та найбільшим банком з іноземними інвестиціями в Україні. Протягом багатьох років банк утримує передові позиції на ринку банківських послуг і, зокрема, кредитування юридичних та фізичних осіб, пропонуючи високу якість обслуговування, найкращі банківські технології, сучасні знання та міжнародний досвід персоналу і керівництва банку своїм клієнтам через розгалужену мережу дирекцій та відділень по всій країні. По усіх фінансових показниках (капіталу, активах, кредитному портфелю, прибутковості) банк посідає одне із перших місць на ринку і, дотримуючись стратегії якісного зростання, прагне стати найкращим банком в Україні для своїх клієнтів, партнерів та акціонерів. Стратегія банку направлена на подальший розвиток банку у відповідності до стандартів групи Райффайзен Інтернешнл та найкращої світової практики банківської діяльності і утримання лідерських позицій у визначених сегментах банківського ринку в Україні.

Протягом більше, ніж 18-річної історії діяльності, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є визнаним лідером у багатьох сегментах ринку банківських послуг, в тому числі в сфері кредитування українських промислових та сільськогосподарських підприємств, малого та середнього бізнесу. За останні роки банк суттєво розширив спектр фінансових послуг для населення України, що дозволило банку зайняти провідні позиції на ринку роздрібного кредитування. Банк має намір продовжувати розширювати свою присутність у країні, зокрема через впровадження таких стратегій:

використання сегментів з найвищими темпами росту.

зміцнення провідних позицій на ринку.

збереження та підвищення ефективності нашої операційної діяльності.

Станом на 1 січня 2011 року клієнтська база складає 5 440 303 клієнтів, в тому числі (рис. 2.1):

юридичних осіб 211 541 клієнтів,

фізичних осіб 5 228 762 клієнтів.


Рис. 2.1 Клієнтська база ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" станом на 1 січня 2011 року


Проаналізуємо динаміку фінансово-економічних показників за даними балансу (Додаток А, Додаток Б) ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2009 - 2008 роки.

Дані аналізу дають змогу зробити певні висновки по результатах діяльності за означені періоди.

За результатами розрахунків спостерігається зменшення обсягів кредитів та заборгованості клієнтів на 24% у порівнянні з 2008 роком.


Таблиця 2.1

Фінансово-економічні показники ПАТ "Райффазен Банк Аваль" (тис.грн) за даними балансу (Додаток А, Додаток Б)

РядокНайменування статті2009 рік2008ВідхиленняАбсолютнеТемпи росту (%)1Грошові кошти та їх еквіваленти 649091537517762739139734Кредити та заборгованість клієнтів3912723251415996-12278764-245Цiннi папери в портфелі банку на продаж 1069232862962206270246Цінні папери в портфелі банку до погашення 185548840666814488203569Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток381236618-32806-8911Основні засоби та нематеріальні активи 29730003119383-146383-4,614Усього активiв 5404812565425247-11377122-1716Кошти клієнтів 2766767326882221-785452-317Боргові цінні папери, емітовані банком190100721978-531817-7419Зобовязання щодо поточного податку на прибуток70360261-59558-9920Вiдстроченi податковi зобов'язання302877365471-62594-17,121Резерви за зобовязаннями5683256989--22Інші фінансові зобовязання6114566080653391123Інші зобовязання98343769553913904525Усього зобов'язань4873506857985304-9250236-1626Статутний капiтал51035375103537--31Усього пасивiв 540481256542524711377122-17

Спостерігається збільшення грошових коштів на 2739139 тис. грн. Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу "чим більше - тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак у період фінансової нестабільності, яка відчувається в Україні, значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку.

Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках також виконують роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах, як правило, є незначною.

Натомість за депозитами і кредитами в інших банках комерційний банк отримує доходи. Спостерігається зменшення їх кількості на 959327 грн.

Але слід памятати, що основним завданням банківської діяльності є залучення тимчасово вільних коштів та їх вкладення в реальні операції, тобто надання іншим небанківським установам.

Зменшилась дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток на 32806 тис. грн., або на 89 відсотків.

Зменшилась сума основних засобів і нематеріальних активів 146383 тис. грн. в абсолютному виразі або на 4,6 %. Зменшення вартості основних засобів свідчить про оптимізацію роботи менеджменту банку щодо цієї ділянки роботи.

У 2009 році спостерігається значне зменшення активів на 11377122 тис. грн., або на 17%. В основному це відбулося за рахунок зменшення кредитного портфелю банку на -12278764 тис. грн., або 24%. Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний

капітал банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва.

Отже, за аналізований період банк значно знизив масштаби своєї діяльності, про що свідчить зменшення валюти балансу на 11377122 тис. грн., або на -17%. При цьому зменшення ресурсної бази відбувалось як за рахунок залучених коштів, так і завдяки зменшенню власного капіталу банку. Це, безумовно, негативно характеризує роботу банку. Так, капітал банку зменшився на 2126886 тис. грн., або на 28%, а його зобовязання - 9250236 тис. грн., або на 16 %. Однак такі показники в умовах фінансової кризи можна вважати позитивними. Наведені показники свідчать про виважену позицію банківських менеджерів.

У 2010 році картина декілька інша. Статутний капітал Банку разом з емісійними різницями станом на 01.01.2011 року складає 6 036 081 тис. грн, чисті активи 55 101 543 тис. грн.;

Надходження національної готівкової валюти за 2010 рік склали 111 677 268 тис. грн., видатки 86 830 526 тис. грн.

Залишок готівкових коштів в касах банку на 1 січня 2011 року склав 2 500 086 тис. у гривневому еквіваленті.

На кореспондентському рахунку в Національного банку України залишок коштів на 1 січня 2011 року склав 399 962 тис. грн..

Сума обовязкових резервів на кореспондентському рахунку в Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області згідно встановлених нормативів на початок року становила 863 399 тис. грн..ПАТ "Райффайзен банк Аваль" у 2010 році став найбільшим постачальником готівкової іноземної валюти, ввезеної із-за кордону, а саме ввезено:

доларів США - 2 017 000тис.;

євро - 337 000 тис.;

швейцарських франків - 200 тис.;

англійських фунтів стерлінгів - 230 тис.;

Банк є одним з найбільших банків, який пропонує послуги обміну зношеної готівкової валюти на платоспроможну, купівлі готівкової валюти за безготівкову для поповнення коррахунків банків-контрагентів, а також - купівлі зношеної готівкової валюти, з подальшим вивезенням за кордон.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є одним з найбільших постачальників в Українубанківських металів у вигляді зливків.

Сьогодні Банк проводить активну політику в галузі кореспондентських відносин як з банками України, так і з банками країн ближнього і дальнього зарубіжжя. Ця політика ґрунтується на принципі взаємовигідного співробітництва з банками резидентами та нерезидентами. Однією з основних послуг банкам-кореспондентам є відкриття та ведення мультивалютних кореспондентських рахунків.

Станом на 1 січня 2011 року Банк обслуговує кореспондентські рахунки 143 банків України, країн СНГ, Балтії, країн Європи та Америки. Банк має широку кореспондентську мережу кореспондентських рахунків НОСТРО відкритих у 8 банках країнах СНД та Балтії, а також у 19 найбільших банках Європи, Америки. Банком укладені 208 генеральних кредитних угод з банками-контрагентами.

Банк активно працює на ринку цінних паперів.

Станом на 1 січня 2011 року портфель цінних паперів без врахування резервів під цінні папери склав 10 456 489 тис. грн., в тому числі:

цінні папери в торговому портфелі - 743 380 тис. грн.;

цінні папери в портфелі банку на продаж - 5 516 282 тис. грн.;

цінні папери в портфелі банку до погашення - 4 196 827 тис. грн.

Під вище перелічені цінні папери (крім цінних паперів в торговому портфелі) сформовано резерви в сумі 10 482 тис. грн.

Загальна сума кредитного портфелю, включаючи нараховані доходи та без врахування резервів під кредити та проценти на кінець звітного періоду склала 43 853 742 тис. грн., що на 4 870 785 тис. грн. менше ніж на початок минулого року, з них кредити, надані фізичним особам, склали 21 201 483 тис. грн.

Середня процентна ставка по кредитах, які надавались клієнтам в гривнях склала - 16,22% річних, в валюті - 11,12% річних в доларах США, 9,86% річних в євро.

Основним джерелом формування ресурсної бази Банку є залучені від банків, клієнтів та фінансових установ кошти , які склали 45 185 618 тис. грн., в тому числі:

кошти, отримані від інших банків у вигляді коштів на вимогу, депозитів та кредитів на суму 16 738 847 тис. грн.;

кошти клієнтів - 28 341 726 тис. грн.;

кошти, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій - 105 045 тис. грн.

Статутний капітал банку в порівнянні з 2009 роком збільшився на 932 544 тис. грн. і складає станом на 1січня 2011 року разом з емісійною різницею 6 036 081 тис. грн. та є повністю сплаченим. Номінальна вартість одної акції (проста, привілейована) - 10 копійок.

Статутний капітал банку сформований за рахунок 29 977 750 тис. штук простих та 50000 тис. штук привілейованих акцій. Акції банку включені у лістинг на фондовій біржі ПФТС.

Інформація про статутний капітал Банку розкрита у "Звіті про власний капітал".

Загальними зборами акціонерів в 2010 році рішень щодо виплати дивідендів не приймалось.

За 2010 рік банком отримано прибуток в сумі - 745 тис. грн.

Загальний обсяг доходів, отриманих банком за банківськими та іншими операціями, складає 8 926 133тис. грн., загальний обсяг витрат 8 925 388 тис. грн.Основною статтею доходів банку є процентні доходи, які банк отримав в сумі 7 295 259 тис. грн, які складають 82 % від загального обсягу доходів, отриманих банком за 2010 рік.

Процентні витрати банку за звітний рік складають 3 091 579 тис. грн. або 35% від загального обсягу витрат.Другою по значності статтею доходів банку є комісійні доходи, які склали у звітному періоді 1337702 тис. грн.. В структурі загального обсягу доходів комісійні доходи займають 15 %.

Найбільшу питому вагу в структурі комісійних доходів за операціями з клієнтами займають надходження від розрахунково-касового обслуговування в сумі 1 158 788 тис. грн., або 87% загальної суми комісійних доходів.

Комісійні витрати за рік склали 186 805 тис. грн.

Дохід від операцій з цінними паперами в торговому портфелі визначився в сумі 61 469 тис. грн. та відображено за рядком 4 Звіту про фінансові результати.

Позитивний результат від торгівлі іноземною валютою складає 161 236 тис. грн., негативний результат від переоцінки іноземної валюти складає - 47 327 тис. грн. Результат від операцій з іноземною валютою відображено по рядках 6 та 8 відповідно Звіту про фінансові результати.

Витрати банку на формування резервів складають:

резерв під заборгованість за кредитами, наданими клієнтам - 2 686 687 тис. грн., резерв під знецінення цінних паперів - 1 979 тис. грн., резерви за зобовязаннями - 7 489 тис. грн., резерви під інші активи - 55 301тис. грн. Витрати банку на формування резервів відображаються за рядками 9, 10, 11, 13, 14, 15 Звіту про фінансові результати.

Основними статтями витрат, після процентних, у звітному році були адміністративні та інші операційні витрати Банку.

Протягом звітного року банком дотримуються економічні нормативи, а саме :

Нормативи капіталу:

Регулятивний капітал (Н1 ) - 7 971 601 тис. грн. (нормативне значення нормативу Н1 не менше 120 000тис. грн..).

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н 2 ) - 16,92% (нормативне значення нормативу Н 2 не менше 10%).

Норматив адекватності основного капіталу (Н 3 ) - 12,00% (нормативне значення нормативу Н 3 не менше 9%)

Норматив миттєвої ліквідності (Н 4 ) - 48,22% (нормативне значення нормативу Н 4 не менше 20%).

Норматив поточної ліквідності (Н 5 ) - 77,19% (нормативне значення нормативу Н 5 не менше 40%).

Норматив короткостроковості ліквідності (Н 6 ) -77,17% (нормативне значення нормативу Н 6 не менше 60%).

Нормативи кредитного ризику:

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н 7 ) - 12,09% (нормативне значення нормативу Н 7 не більше 25%).

Норматив великих кредитних ризиків (Н 8 ) 23,04% (максимальне значення нормативу Н 8 не більше 800%).

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н 9 ) - 0,16% (максимальне значення нормативу Н 9 не більше 5%).

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10 ) - 2,93% (максимальне значення нормативу Н10 не більше 30%).

Нормативи інвестування:

Норматив інвестування в цінні папери (Н11) - 0,43% (максимальне значення нормативу Н11 не більше 15%).

Норматив загальної суми інвестування (Н12) -0,75% (максимальне значення нормативу Н12 не більше 60%).

Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції:

(Л13-1) - 44,3169% (максимальне значення нормативу Л13-1 не більше 20%).

(Л13-2) - 0,0254% (максимальне значення нормативу Л13-2 не більше 10%).Розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного банку України, крім нормативу ризику загальної відкритої (довгої /короткої) валютної позиції.

Таким чином, фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан Банку станом на 31 грудня 2010 року, його фінансові результати і рух грошових коштів за рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до нормативних вимог щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України.

Завдяки таким факторам, як розгалуженість кореспондентської мережі, активна співпраця на міжбанківському ринку та зважена лімітна політика, АТ "Райффайзен Банк Аваль" протягом значного терміну утримує лідерську позицію на ринку України.


.2 Аналіз організації здійснення безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"


Базою аналізу організації здійснення безготівкових розрахунків являється харківська філія банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

В сучасному комерційному банку фінансовий аналіз являє собою не стільки елемент фінансового управління, а складає основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є провідною в банку. Управління нею неможливе без аналізу - будь то традиційне здійснення кредитних операцій, зберігання грошей, безготівкові операції нові види діяльності, чи проведення платежів і розрахунків.

Зміст, місце і роль фінансового аналізу безготівкового обслуговування банку залежить від специфіки діяльності банку в галузі посередництва між економічними суб'єктами, високою мірою залежності від клієнтської бази.

Важливість аналізу виявляється в тому, що високоякісне безготівкове обслуговування - це розширення клієнтської бази і отримання дешевих грошових ресурсів на поточних рахунках.

Для того, щоб виявити значення безготівкового обслуговування клієнтів для банку, необхідно розглянути питому вагу доходів і витрат від розрахункового обслуговування в загальній їх сумі. Структура доходів ПАТ "Райффазйен Банк Аваль" за 2009 та 2010 роки представлена в табл. 2.1.

З табл. 2.1 видно, що загальний темп приросту доходів у 2010 році становить 2,44%, що є позитивною тенденцією. Доходи від розрахункового обслуговування займали вагоме місце в структурі доходів в 2009 році - 88,10%, а у 2010 - 69,12%, що дорівнює 1421,57 тис. грн. проти минулорічних 741,12 тис. грн. Зменшення питомої ваги комісійних доходів в зальній структурі доходів відбулося за рахунок збільшення питомої ваги процентних доходів.


Таблиця 2.1

Аналіз доходів харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Показник2009рік2010 рікТемп росту сумиСума, грн.Питома вага, %Сума, грн.Питома вага, %Процентні доходи 98287,62 11,70 614346,30 29,816,25Комісійні доходи від розрахункового обслуговування741117,15 88,101421573,20 69,12 1,92Прибуток від торгівельних операцій1500,85 0,14 761,33 0,04 0,51Інші банківські операційні доходи 483,80 0,06 21154,41 1,03 43,73Доходи по балансу841389,42 1002056585,30 100 2,44

Але в той же час абсолютний приріст комісійних доходів від розрахункового обслуговування склав 680,45 тис. грн., а темп росту цього показника у 2010 р. становить 1,92 разів, тобто відбулося його збільшення майже в два рази. Структура витрат банку представлена в табл. 2.2.

За даними табл. 2.2 можна зробити висновок, що витрати по розрахунковому обслуговуванню займають незначну питому вагу в витратах банку - 0,56% та 5,23% в 2009 та 2010 роках відповідно. Приріст витрат по розрахунковому обслуговуванню на 65,08 тис. грн. пояснюється значним розширенням обсягу безготівкових розрахунків. Порівнюючи названі показники з відсотками доходу від розрахункових операцій помітне позитивне співвідношення. В 2009р. доходи перевищили витрати на 16,56%, а в 2010 - на 35,86%. Темп росту доходів перевищує темп росту витрат за 2009 та 2010 роки.

Таким чином проаналізувавши структуру доходів і витрат харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2009 та 2010 роки можна сказати, що обслуговування безготівкового платіжного обороту клієнтів банку є ефективною і прибутковою операцією, що робить її найважливішою для даного банку. Це пояснюється специфікою роботи банку, в основі якої обслуговування розрахунків сільськогосподарського сектору економіки та багатьох середніх підприємств регіону.


Таблиця 2.2

Аналіз витрат харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Показник2009 рік2010 рікТемп росту сумиСума, грн.Питома вага, %Сума, грн.Питома вага, %Процентні витрати36419,935,19114443,378,683,14Комісійні витрати від розрахункового обслуговування 3900,60 0,56 68977,16 5,23 17,68Інші банківські операційні витрати 38772,23 5,52 30160,70 2,29 0,78Інші небанківські операційні витрати508379,54 72,41 753417,25 57,11 1,48Податок на прибуток114550,5016,32352083,2126,693,07Витрати по балансу702022,801001319081,701001,88

Шляхом збільшення доходів від обслуговування безготівкових розрахунків є зменшення витрат на здійснення цих операцій. Для цього необхідно проаналізувати структуру вартості розрахункових операцій харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що дасть можливість виявити резерви для економії коштів (табл. 2.3). З цієї таблиці видно, що витрати на утримання персоналу складають 27,04% у 2010 році та 44,67% у 2010 році в собівартості розрахункових операцій. Це є найвагомішою статтею витрат в загальній структурі витрат банку. Серед можливих шляхів економії витрат на здійснення розрахункових операцій є зменшення витрат на утримання основних засобів та нематеріальних активів, велике значення яких (у 2009 році - 42,23% в загальній структурі видатків, у 2010 році - 39,46%) пояснюється тим що банк проводив капітальний ремонт в серпні 2008 року, що зумовило значні видатки на придбання обладнання, ремонт приміщення тощо.


Таблиця 2.3

Вартість розрахункових операцій харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Стаття витрат2009 р.2010 р.Темп росту сумиСума, грн.Питома вага, до загальних витрат, %Сума, грн.Питома вага, до загальних витрат, %123456Витрати на утрим. персоналу137456,3327,04336556,76 44,672,45Сплата податків (крім податку на прибуток)10182,402,006036,520,800,59Витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів214692,1642,23297257,9739,461,38Інші експлуатаційні витрати118309,4723,2772871,699,670,62Витрати на телекомунікації15518,513,0530502,874,051,97Супутні небанківські операційні витрати12211,232,4110187,611,350,83Інші небанківські операційні витрати9,44-3,89-0,41Витрати508379,54100753417,701001,49

Також треба відмітити надзвичайний ріст комісійних витрат, в 17,68 разів (табл. 2.4). Це свідчить про необхідність детальнішого розгляду всіх статей витрат банку, для розширення можливостей їх зменшення. Майже в 2 рази зросли витрати на телекомунікації. Виходячи з цього в наступному розділі наведений розрахунок зниження витрат на обслуговування банку в системі електронних платежів.


Таблиця 2.4

Комісійні витрати та доходи харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

ПоказникЗначення показників по рокахТемп росту (%)2009р.2010р.Комісійні доходи, грн.741117,151421573,201,92Комісійні витрати, грн.3900,6068977,1617,68

В Харківський філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" використовуються такі форми безготівкових розрахунків:

платіжне доручення;

платіжна вимога;

платіжна вимога - доручення;

акредитив.

Вихідні дані для аналізу інструментів безготівкових розрахунків за 2010 рік групуємо у таблиці 2.5 по місяцях 2010 року.


Таблиця 2.5

Вихідні дані для аналізу інструментів безготівкових розрахунків за 2010 рік

№ з/пМісяцьплатіжне дорученняплатіжна вимога - дорученняплатіжна вимогаВідхилення (платіжне доручення)Абс.Темпи росту (%)1Січень (база)392754201150--2Лютий41170375112518954,83Березень42000405121527256,94Квітень428256151200355095Травень449006751225562514,36Червень452556501280598015,27Липень450306201265575514,68Серпень461756801300690017,69Вересень47250575140079752010Жовтень48000450142587252211Листопад4935055015501007525,612Грудень5077547516201150029,3Всього542005649015755

З даних таблиці 2.5 видно, що кількість платіжних інструментів безготівкового обігу розподіляється нерівномірно по місяцях. Починаючи з березня місяця їх кількість поступово збільшується і на прикінці року стає максимальною. Це в першу чергу повязане з активністю сільгоспвиробників, які складають значну кількість клієнтської база банку. Цей висновок підтверджує також графік темпів росту інструментів безготівкового обігу (рис.2.1) . За базу взято січень 2010 року.


Рис.2.1 Темпи росту платіжних доручень на протязі 2010 року


У відсотковому відношенні структура безготівкових розрахунків буде наступною:

платіжне доручення - 96%;

платіжна вимога-доручення - 1,15%;

платіжна вимога - 2,85%.

Графічно структура платіжних інструментів безготівкового обігу харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" представлено на рис. 2.2, де унаочнюються дані відсоткової структури платіжних інструментів безготівкового обігу у харківський обласний філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".


Рис. 2.2 Структура платіжних інструментів безготівкового обігу харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"


.3 Фінансовий облік безготівкових розрахунків банку "Райффайзен Банк Аваль"


Безготівкові розрахунки - це перерахування банками певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

Клієнти банку "Райффайзен Банк Аваль" для здійснення розрахунків самостійно вибирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Банк на підставі інформації, що міститься в розрахункових документах на паперових носіях та в електронному вигляді, складає регістри аналітичного обліку (особові рахунки клієнтів), в яких відображаються у вигляді дебетових і кредитових оборотів суми за кожним виконаним документом. Вимоги до форми та потрібних реквізитів особових рахунків визначені Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 р. № 566, та передбачаються в договорах про розрахунково-касове обслуговування банками клієнтів.

Облік безготівкових розрахунків клієнтів банку "Райффайзен Банк Аваль" ведеться на поточних рахунках.

Поточні рахунки відкриваються суб'єктам господарювання та фізичним особам в банку "Райффайзен Банк Аваль" згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492.

Банк "Райффайзен Банк Аваль" здійснює комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Між банком і підприємством (власником рахунку) укладається угода про здійснення розрахунково-касового обслуговування. Розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунку клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством. За коштами на поточних рахунках банки нараховують проценти та зараховують їх на поточні рахунки клієнтів банку. За розрахунково-касове обслуговування клієнти сплачують комісійну винагороду банку.

Операції за поточними рахунками суб'єктів господарської діяльності обліковуються в розділі 26 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (табл.2.3):

260 "Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності".

2600 АП "Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності".

Інші кошти на вимогу суб'єктів господарювання обліковуються на рахунках:

Нараховані витрати за коштами на вимогу суб'єктів господарювання обліковуються за рахунком 2608 П "Нараховані витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності".

Таблиця 2.3

Робочій план рахунків банку з обліку безготівкових операцій.

№ РахункаНазва260"Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності"2600 АП "Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності"2601 П"Поточні рахунки управителя з довірчого управління".2602 П"Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності".2603 П"Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності".2604 П"Цільові кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності".2605 АП"Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками".2608 П"Нараховані витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності".7020 А"Процентні витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності".6110 П"Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів".262- "Кошти на вимогу фізичних осіб"2620 АП"Кошти на вимогу фізичних осіб"2622 П"Кошти в розрахунках фізичних осіб".2625 АП"Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток"2628 П"Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб".7040 А"Процентні витрати за коштами на вимогу фізичних осіб".6110 П"Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів"9803 АРозрахункові документи клієнтів, що обліковуються банком відповідно до укладених цивільно-правових договорів9804 АРозрахункові документи, не сплачені в строк з вини банку2903 П"Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками"

2601 П "Поточні рахунки управителя з довірчого управління".

2602 П "Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності".

2603 П "Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності".

2604 П "Цільові кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності".

2605 АП "Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками".

Процентні витрати за коштами на вимогу суб'єктів господарювання обліковуються за рахунком 7020 А "Процентні витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності".

Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів обліковуються за рахунком 6110 П "Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів".

Поточні рахунки фізичних осіб банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" призначені для обліку вкладів на вимогу і використовуються ними для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами. За довіреністю власника рахунку, засвідченою нотаріально, операції за рахунком може здійснювати інша особа-резидент. Банки нараховують проценти за коштами на поточних рахунках та зараховують їх на поточні рахунки фізичних осіб. За розрахунково-касове обслуговування фізичні особи сплачують банку комісійну винагороду.

Кошти фізичних осіб на вимогу обліковуються за видами в розділі 26 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

262 "Кошти на вимогу фізичних осіб".

2620 АП "Кошти на вимогу фізичних осіб".

2622 П "Кошти в розрахунках фізичних осіб".

2625 АП "Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток".

Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб обліковуються за рахунком 2628 П "Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб".

Процентні витрати за коштами на вимогу фізичних осіб обліковуються за рахунком 7040 А "Процентні витрати за коштами на вимогу фізичних осіб".

Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування фізичних осіб обліковуються за рахунком 6110 П "Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів".

Для обліку розрахункових документів у випадках, коли неможливе здійснення розрахунків, використовуються позабалансові рахунки:

9803 А Розрахункові документи клієнтів, що обліковуються банком відповідно до укладених цивільно-правових договорів;

9804 А Розрахункові документи, не сплачені в строк з вини банку.

За умов закриття рахунку згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунку перераховується на рахунок 2903 П "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками". З цього рахунку погашається заборгованість клієнтів або суми перераховуються за напрямками, визначеними чинним законодавством.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:- за фактично відвантажену чи продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

у порядку попередньої оплати (якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та обумовлено в договорі);

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, встановленого чинним законодавством;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів;

в інших випадках відповідно до укладених договорів та чинного законодавства.

Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків.

Платіжне доручення в довільній формі обов'язково має містити всі реквізити платіжного доручення, передбачені формою "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", та вказівки платника щодо порядку виконання банком цього платіжного доручення. Платіжні доручення в довільній формі застосовуються при розрахунках у разі:

періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам коштів;

перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;

інших випадків відповідно до чинного законодавства та укладених договорів.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то платник може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який виплачуватиме кошти готівкою. Якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв'язку.

Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів. Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:

на ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);

підприємствам - коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.

Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.

Для прикладу наводимо бухгалтерські проводки при розрахунках платіжними дорученнями.

. Проведення розрахунків платіжними дорученнями, якщо клієнти обслуговуються в одному банку:Д-т 2600 (платника) К-т 2600 (одержувача).

. Проведення розрахунків платіжними дорученнями, якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

у банку платника: Д-т 2600 (платника) К-т 1200;

в банку одержувача: Д-т 1200 К-т 2600 (одержувача).

Безготівкові розрахунки клієнтів банку "Райффайзен Банк Аваль" здійснюються також за допомогою платіжної вимоги-доручення - це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки банку "Райффайзен Банк Аваль" здійснюються також за допомогою платіжних вимог, які застосовуються в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів та в разі договірного списання коштів з рахунків платників.

Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі рішень судів та інших державних і недержавних органів.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги за формою згідно з вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Платіжна вимога про примусове списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа оформляється та подається державним виконавцем, на списання податкового боргу за рішенням податкового органу - податковим органом, на підставі визнаної претензії - підприємством-кредитором.

Банк виконує платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з рахунків фізичних осіб (у тому числі поточних і депозитних).

Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із реєстром платіжних вимог. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостатності коштів платіжні вимоги виконуються банком частково в межах наявного залишку коштів платника, а в невиконаній сумі повертаються разом із супровідними документами стягувачам. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітента, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахунки за допомогою чеків являються одним з видів безготівкових розрахунків.

Для розрахунків чеками клієнти отримують у банку-емітенті чекові книжки. Фізичні особи можуть отримати розрахунковий чек для разового розрахунку.

Чекові книжки та чеки обліковуються на позабалансовому рахунку 9821А "Бланки суворої звітності".

Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому рахунку. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів.

Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Для здійснення розрахунків чеками суми ліміту депонуються на рахунках:

2602 П "Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання";

2622 П Кошти в розрахунках фізичних осіб.

Реєстри чеків, прийняті на інкасо, обліковуються на рахунку 9830 А "Документи і цінності, прийняті на інкасо". Реєстри чеків, відіслані на інкасо до банку-емітента, обліковуються на рахунку 9831А "Документи і цінності, відправлені на інкасо".

Бухгалтерські проводки:

. Видача чекової книжки: Д-т 9910 К-т 9821

. Депонування суми ліміту: Д-т 2600,2620 (платника) К-т 2602,2622

. Проведення розрахунків розрахунковими чеками, якщо клієнти обслуговуються в одному банку: отримання розрахункового чека з реєстром:

Д-т 2602, 2622 К-т 2600, 2620 (одержувана).

Важливе місце у здійсненні безготівкових розрахунків банку "Райффайзен Банк Аваль" посідають акредитиви - грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити постачальнику платежі за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку заяву на акредитив за формою згідно з вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, і в разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення.

Суми відкритих покритих акредитивів депонуються в банку на рахунку 2602 П "Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності". Банк-кореспондент враховує суми відкритих покритих акредитивів на рахунку 9802 А "Акредитиви до виконання".

Суми відкритих непокритих акредитивів враховуються в банку-емітенті - на рахунку 9122 А "Непокриті акредитиви", в банку-кореспонденті - на рахунку 9802 А "Акредитиви до виконання" (окремо від покритих).

Нижче наводимо облік операцій з акредитивами:

. Депонування суми покритого акредитива в банку-емітенті:

у банку-емітенті: Д-т 2600 (платника) К-т 2602;

у банку-виконавці: Д-т 9802 К-т 9910.

. Проведення розрахунків покритими акредитивами:

у банку-емітенті: Д-т 2602 К-т 1200

у банку-виконавці: Д-т 1200 К-т 2600 (одержувача)

Особливості відображення в обліку розрахунків з використанням платіжних карток.Пластикові платіжні картки використовуються для оплати товарів, послуг та одержання готівки з рахунку представниками юридичних осіб та фізичними особами.

Банк "Райффайзен Банк Аваль" здійснює обслуговування платіжних карток двох видів:

) кредитні картки;

) платіжні картки:

MasterCard та Maestro

Visa Instant

ISIC Maestro

Visa Electron i Maestro

Visa Classic і MasterCard Mass

Visa Gold і MasterCard Gold

Кредитна картка від Райффайзен Банку Аваль дає можливість сплачувати у кредит за товари й послуги та отримувати готівку по всьому світу у валюті країни перебування 24 години на добу, 7 днів на тиждень.

Базові умови:

Валюта кредиту - гривня.

Термін дії кредитної картки - 2 роки.

Позика надається без забезпечення.

Розмір кредитної лінії - до трьох середньомісячних доходів за останні 6 місяців.

Комісія при оплаті товарів і послуг відсутня.

Мінімальний щомісячний платіж - 5% від залишку заборгованості (не менш ніж 30 грн). Сплачується до 20 числа кожного місяця.

При погашенні заборгованості частково чи повністю кредит відновлюється на суму погашеної заборгованості.

Для операцій за рахунок кредитних коштів у торговельній мережі діє пільговий період до 57 днів, протягом якого відсотки не нараховуються.

На відміну від готівкового кредиту, при користуванні кредитною карткою позичальник сплачує відсотки лише за фактично використану частину кредитного ліміту.

Про суму щомісячного платежу можна дізнатися у виписці про операції по картковому рахунку, а також у Інформаційному центрі банку.

Завдяки послугам банку "М-банкінг", "Виписка онлайн", "Виписка на e-mail" - надзвичайно легко контролювати операції по картковому рахунку.

Випуск та обслуговування карток міжнародних платіжних систем Visa International и MasterCard International - один із пріоритетних напрямків діяльності "Райффайзен Банку Аваль". Картки до рахунків у гривні випускаються на умовах обслуговування в межах пакету "Оптимальний" для приватних клієнтів.

Платіжні картки - найбільш безпечний і зручний спосіб розрахунку. Адже її власник:

має особистий картковий рахунок у гривнях, доларах США чи євро, а отже економить на конвертації валют;

має можливість за допомогою картки оплачувати товари у десятках мільйонів торгових точок по всьому світі;

може отримувати готівку в сотнях тисяч банкоматів і банків у будь-якому куточку світу, а отже непотрібно тримати при собі велику кількість готівки;

перевозить кошти через кордон без зайвих митних процедур;

щомісячно отримує нараховані відсотків на залишок коштів на рахунку;

не залежить від графіку роботи банку, оскільки може здійснювати операції цілодобово;

користується знижками в торгових і сервісних мережах;

отримує зарплату на картковий рахунок;

контролює свій рахунок за допомогою щомісячної виписки з переліком здійснених операцій;

може купувати товари та послуги через мережу Інтернет.

Порядок емісії платіжних карток і порядок здійснення операцій з їх застосуванням визначає Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 р. № 137.

Облік операцій з використанням платіжних карток ведеться згідно з Правилами бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 8 квітня 2005 р. № 123.

Для розрахунків платіжними картками юридичним і фізичним особам відкриваються такі рахунки.

АП "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток"

АП "Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток"

Бланки платіжних карток обліковуються на позабалансовому рахунку 9821А "Бланки суворого обліку".

Таким чином, облік безготівкових розрахунків у банку "Райффайзен Банку Аваль" здійснюється у відповідності з вимогами нормативно-правової бази, а саме:

- Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22;

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492;

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 р. № 137;

Фінансовий облік безготівкових операцій ведеться на рахунках бухгалтерського обліку у відповідності з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280.


3. Напрямки удосконалення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України


.1. Використання економіко-математичних методів та моделювання для розв'язання завдань здійснення безготівкових розрахунків в банках України


Банк являє собою складний об'єкт моделювання, який вимагає насамперед комплексного підходу. На думку Н. Мерфі, "важко створити інтегровану модель банківської фірми, що одночасно охоплювала б управління ліквідністю, вибір портфеля активів, політику ціноутворення і фізичний процес виробництва" [48, с.132].

У зв'язку з цим найпоширенішими є або приватні моделі, що описують конкретну сферу діяльності банку, або узагальнені повні моделі, які хоч і відбивають функціонування банку в цілому, але роблять це досить агреговано.

Отже, можна виділити дві основні групи моделей, що описують банківську діяльність - приватні і повні моделі.

У групі приватних моделей існують два дивергентних напрями. Вони засновані на різних гіпотезах про існування банку на ринку грошей і про його можливості управління процесами попиту та пропозиції на цьому ринку.

Перший напрям пов'язаний з гіпотезою про малу керованість ринку депозитів та безготівкових операцій: банк тільки приймає грошові вклади, загальний потік яких залежить від економічної ситуації в цілому, добробуту населення й інших чинників, що знаходяться поза сферою компетенції банку і тому повинні вважатися заданими екзогенне. Моделі даного напряму, сконцентровані на аналізі поводження фінансових агентів, що діють на ринку кредитів, і на взаємодії банку з ними, базуються на теорії формування портфеля замовлень (портфеля банківських активів), теорії ризику і т. ін. і включають також оптимальні моделі формування структури активів.

У одній з моделей першого напряму передбачається, що вже відомі деякі загальні бажані пропорції в структурі активів Аi, де і - індекс групи активу. У рамках кожної і-ї групи потрібно визначити оптимальні обсяги вкладень хij за проектами j. Критерієм оптимальності є загальний одержуваний дохід, що залежить від ефективності проекту (вкладення) lij (3.1).


(3.1)


Друга модель першого напрямку відбиває процес формування структури активів з урахуванням: 1) наявності власного капіталу SK і залучених коштів k-го виду Gk за депозитною ставкою ; 2) необхідних резервів, що відраховуються за нормою гi, для кожного виду активу Аi, 3) розподілу часток xij активів i - го виду за проектами j. Критерієм оптимальності також є загальний одержуваний дохід при відомій ефективності проекту lij(3.2).


(3.2)

В умовах кризового періоду актуальним є включення до моделі чинника ризику. Оскільки перехідні процеси зазвичай характеризуються, по-перше, високими темпами інфляції і, по-друге, нестабільністю економічних процесів і відсутністю усталених правових і етичних норм бізнесу, то найважливішими видами ризиків є ризики відсоткової ставки і неповернення кредиту; при цьому при моделюванні зазвичай застосовується імовірнісний підхід.

Другий напрям спирається на протилежну гіпотезу. Вважають, що ринок кредитів слабко залежить від банківської діяльності: попит на них і його структуру визнають обумовленими інвестиційною активністю і заданими. Основна увага концентрується на ринку депозитів і чинниках, що зумовлюють їхнє залучення. Оскільки плата (відсотки) за депозити належать до складу банківських витрат, то дослідження, що відповідають цьому напряму, зазвичай тяжіють до теорії витрат як частини більш загальної теорії фірми.

Тут можливі два підходи. В умовах стабільної і рівноважної економіки, а також закінченого "переділу" сфер впливу банків пропозиція депозитів часто вважається випадковою величиною, а використовувані моделі характеризуються як вірогідні. У випадку досконалої конкуренції процентна ставка за депозитами розглядається як аргумент функції пропозиції засобів а банк - як покупець грошових вкладів, що одержує їх за оголошеною ціною, причому варіація ставки вважається ефективним інструментом здійснення накопичень населенням. У цій ситуації важливим є вибір виду залежності обсягів залучуваних коштів від рівня ставки відсотка. Іноді (як, наприклад, у моделі Сили) обидва ці підходи сполучаються: розглядається двочинникова функція обсягів депозитів від випадкової величини і рівня ставки відсотка.

Для періоду 2002 - 2007 років досить характерною є агресивна стратегія банків на ринку депозитів, що підтверджується значною диференціацією ставки відсотка, розглянутої як основне знаряддя конкурентної боротьби за клієнта. Так, у результаті конкуренції, що розгорнулася, Ощадбанк, що проводив обережну відсотково-цінову стратегію зі встановлення депозитної ставки відсотка, втратив частину своїх клієнтів. Однак він залишився монополістом у справі залучення заощаджень; як і раніше значна частка в загальній сумі вкладів, залучених банками, становила на 01.01.2009 р. 62%. У той самий час істотна частина банків у ході цієї конкурентної боротьби виявилася неплатоспроможною, оскільки вибір ними високих ставок відсотка за депозитами не був підкріплений переконливими доводами.

Іншим варіантом проведення сукупності агресивних стратегій на ринку депозитів є розширення економічного простору шляхом створення мережі філій [29]. Однак і в цьому випадку підвищуються банківські витрати, тому подібні рішення також повинні обґрунтовуватися за допомогою економіко-математичних моделей.

Можна відзначити ще одну важливу тенденцію, що намітилася при моделюванні банківської справи - відбиття в моделі ролі державного регулювання. Держава і банк можуть розглядатися як партнери із взаємовигідного співробітництва у сфері фінансів. Так, держава може виступати гарантом щодо вкладів і депозитів, забезпечуючи тим самим статус найбільшого сприяння і т. ін. Якщо подібного роду діяльність має місце, вона може бути відбита в розглянутих моделях таким чином: паралельним перенесенням нагору функції залучення депозитів; урахуванням у портфелі активів пільгових кредитів, державних компенсацій і т. ін.

Недоліком приватних моделей є те, що вони дають змогу проаналізувати окремі аспекти діяльності банківської фірми (сконцентрувати увагу або на виборі структури активів, або на керуванні зобов'язаннями). На відміну від них, в повних моделях використовується комплексний підхід. На думку Е. Балтенспергера, повна модель повинна обґрунтувати рішення:

про активи і зобов'язання банку (і їхній взаємодії);

про розміри банківського капіталу.

У звязку з цим, варто зупинитися на моделі К.Сили, що побудував квазіповну модель банку шляхом інтеграції описаних вище двох приватних напрямів моделювання, однак питання банківського капіталу залишилися при цьому за межами моделі. Основні результати, отримані К. Сили, можуть бути сформульовані в такий спосіб:

прийняті банком рішення визначаються одночасно витратами, ліквідністю і ризиком;

прагнення уникнути ризику залежить від умов ліквідності і витрат.

процеси ухвалення рішення не можуть бути адекватно описані тільки на основі портфельного підходу, тому що при цьому не розглядаються ресурсні витрати і відносини, пов'язані з установленням депозитних ставок. Ці процеси можуть бути інтерпретовані винятково за допомогою повних моделей банківської фірми.

Структура моделі, К. Сили та її основні гіпотези полягають у такому:

депозитні пропозиції Dep розглядаються як функція ставки за депозитами rn і елемента випадковості ?n. Таким чином, невизначеність включена в модель уведенням випадкових депозитних пропозицій (3.3):


(3.3)


- основне балансове обмеження визначається рівністю позичок L і депозитних пропозицій Dep; при цьому в балансі бере участь складена перемінна Z, що характеризує ліквідні кошти і набув значення Z > 0 чи Z < 0 відповідно до різниці між обсягами запозичення і кредитування на ринку короткострокових капіталів (3.4).


L = Dep + Z (3.4)

Де

доходи банківської фірми D визначаються як сума доходів від позичок Dl, і позичок "ліквідності" D2 = Z+ (якщо Z > 0), при цьому доходи від позичок визначаються як добуток ставки відсотка за ними ra на розмір позички L, а гa вважається функцією елемента випадковості ?a (3.5; 3.6; 3.7; 3.8):


D = D1 + D2, (3.5)1 = ra ? L, (3.6)2 = Z+, (3.7)a = ?(?a); (3.8)


- відсоткові витрати С складаються з витрат із виплати відсотків за депозитами С1 і забезпеченню "ліквідності" С2 = Z (при Z ? 0) (3.9; 3.10; 3.11):


C = C1 + C2, (3.9)

С1= rn ? Dep, (3.10)2 = Z-; (3.11)


- накладні витрати О включають два компоненти, що представляють витрати з обслуговування депозитів і позичок:


О = ?n ? Dep + ?n ? L (3.12)


-підсумкове рівняння банківського прибутку Пр (за винятком податків) має вигляд (3.12):


Пр = D - C - О, (3.13)

Чи Пр = D1 + D2 - C1 - C2 - О

Пр = ra ? L + Z + - ( rn ? Dep + Z- + ?n ? Dep + ?a ? L)

За допомогою моделі К. Сили знаходиться безліч збалансованих рішень rn, L, Z+ і Z і Z- що задовольняють рівнянню (3.13). У такий спосіб визначаються портфель кредитів L, депозитна ставка rn і ліквідна позиція банку.

Модель К. Сили містить також функцію ризику, що є зростаючою при збільшенні обсягу позичок L. Інтервал зміни депозитних ставок rn при поводженні, що мінімізує ризик, ширше, ніж той самий інтервал при поводженні, нейтральному до ризику.

Відповідно до прийнятих припущень банківська фірма розглядається як діюче підприємство. Тому власний капітал відбитий у моделі неявно, через дохідність і ліквідність, які по суті і визначають його розмір.

Іншим прикладом розроблення повної моделі банківської фірми служить дослідження вітчизняних учених з моделювання діяльності комерційного банку в умовах перехідного періоду. Дана модель задовольняє переліченим вище формальним вимогам, пропонованим до повних моделей, тобто містить співвідношення, що характеризують процес формування пасивів і структуру активів, а також зміни, що відбуваються з власним капіталом банку. На відміну від моделі К. Сили розглядувана модель - динамічна, заснована на принципі позитивного зворотного зв'язку між поточними результатами діяльності банку і його власним капіталом (ресурсами) наступного часового інтервалу. Такого роду позитивні зворотні зв'язки є концептуальною основою побудови багатьох динамічних моделей, що описують розвиток мікроекономічних об'єктів різного походження і розглядуваних теорією фірми.

Ще однією відмінною рисою моделі є її орієнтація на актуальні для кризового періоду проблеми виживання банків. Це зумовлює включення в неї спеціального блоку розрахункових показників рентабельності і ліквідності, на основі яких методом лінійної згортки конструюється інтегральний показник виживання банку. Розрахунок показників ліквідності і рентабельності здійснюється з використанням вітчизняної методики, застосовуваної для складання рейтингу банків в умовах перехідного періоду.

Варіація параметрів зовнішнього середовища, зокрема ставок за кредитами і депозитами, дає змогу непрямим шляхом (через статистичні випробування) вивчити наслідки ринкової кон'юнктури, що складаються, для розвитку банку. Таким чином, аналітична залежність депозитних чи кредитних пропозицій у моделі відсутня, але може бути виявлена експериментально.

До числа основних співвідношень цієї моделі належать такі:

. Рівняння власного капіталу (3.14):


SKt = UFt + OFt (3.14)


де t - рік розглядуваного періоду; SKt - власний капітал; UFt - статутний фонд; OFt - фонди банку.

. Рівняння динаміки депозитів. Банк приймає депозити в обсязі, що залежить від величини власного капіталу, прагнучи зберегти чинне співвідношення власного і залученого капіталу. Розглядаються три види депозитів: зобов'язання до запитання OVt, міжбанківські кредити MVt, інші вклади і депозити VDt (3.15; 3.16; 3.17).


(3.15)

(3.16)

(3.17)


aеt, ae2, ae3 ? 0, aеt + ae2 + ae3 = 1

Величина ?SKt являє собою приріст власного капіталу за рік і визначається сумою нетто - прибутку банку NPt-1, (?SKt = NPt-1); aеt, ae2, ae3 - частки розподілу прибутку.

. Рівняння динаміки активів. Розглядаються ліквідні ЬА( і неліквідні 5Ж4, (середньо - і низько ліквідні) активи (3.18):


LAt = LAt-1 + ae1 ? ?SKt (3.18)t = SNAt-1 + (ae2 + ae3) ? ?SKt(3.19)


Банк обирає таку стратегію використання залучуваних коштів, щоб не погіршити свою ліквідність: приріст ліквідних активів відповідає приросту зобов'язань до запитання, а приріст середньо - і низько ліквідних активів визначається приростом інших депозитних коштів. У результаті пасиви й активи банку взаємозалежні.

. Основне рівняння балансу банку


SKt + OVt + VDt + MBt = LAt + SNAt(3.20)


5. Рівняння розрахунку прибутку банку. Проводять розрахунок загального доходу SDt за винятком витрат ZBt; після відрахування податків Тахt утвориться нетто - прибуток NPt. Для розрахунку сумарного доходу обчислюється банківська маржа на основі депозитних і кредитних ставок відсотка rn і ra. При цьому враховується структура активів: виділяються працюючі активи і резерви, відраховані до НБУ в порядку обов'язкових вкладів; вважається, що серед працюючих активів найвищі ставки відсотка мають середньо - і низько ліквідні активи (перший етап перехідного періоду характеризується відсутністю ОВДП); враховуються індекс інфляції Inft, і ризик неповернення кредитів (шляхом уведення коефіцієнтів ?j, які характеризують частку кредитів, що повертаються у загальній сумі відповідного активу).

Отже,


SDt = F [?1 (LAt, SNAt, OVt, MBt, VDt), Inft, , , ?j], (3.21)t = SDt - ZBt - Taxt (3.22)


де F - функція загального доходу від розглянутих перемінних; ?1 - функція, що характеризує структуру активів і пасивів.

Інтегральний показник виживання банку WLt ( розраховується як зважена сума показників відносної рентабельності Rentt, і відносної ліквідності Лt:


WLt = ?1 ? Rentt + ?2 ? Лt(3.23)

де ?1 ? 0, ?2 ? 0, ?1 + ?2 = 1


Співвідношення (3.14) - (3.23) описують головні аспекти розглядуваної моделі і дають змогу виявити наступні можливі напрями її удосконалювання: - урахування залежності величини приваблюваних засобів від чинників конкурентного середовища, зокрема від рівня депозитної ставки відсотка;

обґрунтування структури активів на основі оптимальних моделей.

Існує ще один напрям досліджень вітчизняних вчених у сфері моделювання банківською справою. У роботі банки розглядаються як взаємодіючі елементи банківської системи в цілому: сукупність ощадних банків акумулює заощадження населення і кредитує інвестиційні банки на ринку міжбанківських кредитів [28]. Обидва типи банків описуються оптимальними моделями, максимізуючими дисконтований відсотковий дохід, що хоча і можуть бути названі повними (оскільки враховують як пасивні, так і активні операції), але повнота ця дуже умовна через високий рівень агрегованості використовуваних моделей.

Таким чином, проведена систематизація моделей банківської діяльності є методичною основою для моделювання сукупності стратегій комерційного банку. Оскільки вибір прийнятної кредитно-інвестиційної стратегії неможливий без урахування й аналізу структури банківських пасивів, необхідно використовувати так звані повні моделі, що комплексно розглядають пасиви й активи банку з урахуванням їх взаємозв'язку.


.2 Розробка рекомендацій з підвищення ефективності організації безготівкових розрахунків в банках України


Одним з напрямків удосконалення безготівкових розрахунків в банках України є модернізація системи міжбанківських електронних платежів. Система міжбанківських електронних платежів Національного банку України дедалі вдосконалюється й розвивається. Підвищується ступінь захищеності даних і зростає надійність роботи системи, програмні системи криптографування замінюються на апаратні засоби захисту створюються і впроваджуються засоби перехресного захисту електронних платежів - накладання "електронного підпису" на документі різними виконавцями і т.ін.

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 року і в цілому відповідає висунутим до неї вимогам та потребам банківської системи України на поточний момент.

СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах України між банками як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобовязаннями банків та інших учасників системи. В СЕП виконуються міжбанківські перекази у файловому режимі та в режимі реального часу. Здійснення банком початкових платежів у файловому режимі є обовязковим, а у режимі реального часу - за його вибором. Разом з тим, учасник системи, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі реального часу.

У файловому режимі обмін міжбанківськими електронними розрахунковими документами здійснюється шляхом приймання-передавання документів, сформованих у файл. Тривалість технологічного циклу складає 15-20 хвилин.

У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП. Саме це є головною ознакою платіжних систем класу RTGS згідно з міжнародною класифікацією.

За станом на 1 квітня 2011 року учасниками СЕП були 919 установ, із них [71]:

176 - банки України; - 677 - філії банків України; - 28 - органи Державного казначейства України; - 37 - установи Національного банку України; - 1 - ПрАТ "ВДЦП".

У І кварталі 2011 року послугами СЕП у режимі реального часу скористалися 377 учасників СЕП (41% від загальної кількості учасників СЕП).

У І кварталі 2011 року учасниками системи здійснено 77 753 тис. початкових платежів та надіслано електронних розрахункових повідомлень на суму 2 131 953 млн.грн., що відповідно на 6,4% та 33,3% більше ніж у І кварталі 2010 року [71].

Переважна більшість початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень була надіслана до СЕП банками України - 71 959 тис. документів (92,6% від їх загальної кількості).

У І кварталі 2011 року частка початкових платежів за сумою платежу до 1000 грн. склала 69% від загальної кількості початкових платежів. При цьому, сума цих трансакцій становила менше 1 % від загальної суми виконаних через СЕП початкових платежів за цей період [71].

Учасники системи, враховуючи свої потреби, самостійно вирішують працювати їм за окремим чи консолідованим кореспондентським рахунком.

Найбільшим попитом серед учасників СЕП користувалася 3 модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку, за якою юридична особа має консолідований кореспондентський рахунок і внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему, яка забезпечує проведення переказу коштів між філіями банку та взаємодію із СЕП для виконання міжбанківського переказу коштів філіями банку. У І кварталі 2011 року учасники системи, які працювали за цією моделлю, виконали 43 618 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень (56% від загального обсягу), що на 3 122 тис. шт. (на 7,7%) більше, ніж у І кварталі 2010 року.

У І кварталі 2011 року в середньому за день оброблялося майже 1 274 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 34 950 млн.грн., у тому числі [71]:

у файловому режимі - 1 273 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 31 658 млн.грн., що відповідно на 6,3% по кількості та на 36,7% по сумі більше, ніж у І кварталі 2010 року;

у режимі реального часу - 1 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 3 292 млн.грн., що відповідно на 11,9% по кількості та на 7,4% по сумі більше, ніж у І кварталі 2010 року.

Середньоденний залишок коштів на рахунках учасників системи становив 24,97 млрд. гривень.

Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників системи становив 1,39.

Аналіз статистичних даних роботи СЕП щодо переказу коштів між банками свідчить про те, що система протягом І кварталу 2011 року успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, забезпечувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів.

Однак існуюча система з ряду обєктивних причин розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, які не відповідають сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, не можуть забезпечити у майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації.

Зважаючи на це, ті, хто стояв біля витоків СЕП, готують до експлуатації систему електронних міжбанківських переказів Національного банку України нового покоління.

Основні риси нової платіжної системи:

програмне забезпечення системи розроблене на основі мов програмування четвертого покоління, сучасних засобів і технологій, з орієнтацією на обробку і зберігання інформації в захищених середовищах, на ведення централізованих баз даних у підрозділах Національного банку України;

система повністю відповідатиме сучасним вимогам та умовам функціонування, водночас буде збережена технологія роботи в пакетному режимі (off-line) для банків, які не мають можливості застосовувати новітні технології зі збереженням строків виконання платежів;

наявність інтерфейсу з усіма загальнодержавними електронними системами розрахунків, що працюватимуть на території України (такими, як фондовий ринок, національна система масових електронних платежів із використанням розрахункових карток тощо);

буде виконане резервування програмного, технічного, ін формаційного і технологічного забезпечення системи з метою підтримання її безперебійного функціонування на випадок непередбачених аварійних ситуацій як стихійного, так і зловмисного характеру;

постійно проводитиметься удосконалення внутрішньобанківських платіжних систем, їх інтеграція із системою електронних міжбанківських розрахунків.

На рис 3.1. зображено функціональну схему проекту платіжної системи України нового покоління (43, с.133).


Рис. 3.1. Функціональна схема проекту платіжної системи України


Система електронних міжбанківських розрахунків України планується як цілісна система, що базується на архітектурі клієнт-сервер. Вона призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найбільш зручній для конкретного користувача формі та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України.

Основні компоненти платіжної системи України нового покоління:

головна книга Національного банку України (ГК), яка повинна вестися централізовано, під управлінням інтегрованої банківської системи (ІБС); кореспондентські рахунки комерційних банків при цьому є складовою частиною головної книги;

система моніторингу рахунків (СМР), яка у взаємодії з інтегрованою банківською системою проводить управління (моніторинг) кореспондентськими та іншими технологічними і транзитними рахунками, повязаними з міжбанківськими розрахунками;

система термінових платежів (СТП). За її допомогою комерційні банки проводять платежі великими сумами та термінові платежі;

традиційна СЕП як система клірингових розрахунків (СКР);

інші учасники розрахунків.

Принципові характеристики нової системи електронних міжбанківських розрахунків:

система базується на повністю без паперовій технології;

вона є системою типу "брутто", тобто кожній платіжній трансакції однозначно відповідає платіжний документ, який транспортується отримувачеві;

платіжні трансакції в системі не можна відкликати, тобто трансакцію, ініційовану відправником платіжного документа і прийняту до виконання в системі, не може відмінити ані її відправник, ані будь-хто інший;

платіжні трансакції приймаються до системи за умови відсутності овердрафту на рахунку платник;

обмежень на суми трансакцій немає.

Основні завдання системи:

задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розрахунків;

різке прискорення обігу грошових коштів, особливо великих сум;

підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків.

Користувачами цієї системи є банківські установи України, різноманітні підрозділи НБ, а також банки-нерезиденти України.

Непрямими учасниками системи є банківські установи України та банки-нерезиденти України, які виконують міжбанківські розрахунки у системі за посередництвом одного з безпосередніх учасників. Система виконує обробку всіх видів платіжних документів, міжбанківський обмін якими автоматизовано.

Ефективність роботи платіжної системи в цілому визначається політикою Національного банку України щодо підтримання резервів і керування ризиком. Система надає Національному банку України великий діапазон засобів централізованого керування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосереджені в системі моніторингу рахунків (СМР). СМР приймає від уповноважених осіб і надає іншим підсистемам розрахунків керуючу інформацію для організації проведення розрахунків. Усі механізми локального керування розрахунками містять у собі інформацію, яка надходить із СМР.

Обєктами моніторингу визнаються як кореспондентські рахунки, так і інші рахунки комерційних банків. Національний банк України має засоби для підвищення ефективності використання обмежених сальдо при розрахунках, зокрема, можливі механізми надання частини резервного фонду для виконання розрахунків, переміщення коштів між рахунками для підтримання ліквідності тощо.

Функції системи моніторингу рахунків:

централізоване ведення кореспондентських рахунків юридичних осіб, відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які виконуються через систему термінових платежів і систему клірингових розрахунків;

централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи в цілому;

надання юридичній особі можливостей керування своїми філіями;

здійснення доступу інших підсистем та задач до інформації, яка зберігається в СМР;

довідкові функції.

Система термінових платежів призначена для виконання платіжних трансакцій банком-відправником у режимі on-line. Головні завдання - виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність розрахунків. Система переказів коштів у режимі реального часу виступає як кінцева розрахункова ланка для перерахування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах. Система гарантує приймання початкової трансакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законодавства та покривається наявним сальдо або кредитом.

Система клірингових розрахунків (СКР) призначена для виконання великої кількості окремих платежів за прийнятний період часу при малій величині питомих витрат. Більшість трансакцій не мають термінового характеру, а їхні суми порівняно невеликі. Ця підсистема зорієнтована в основному на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм при здійсненні простих економічних операцій. СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку забезпечує виконання значного обсягу платежів при відносно низькому рівні ліквідності.

Для запобігання затримкам платежів, а також для того, щоб не ставити банки перед необхідністю резервувати для проведення розрахунків великі кошти на рахунках у Національному банку України, використовуються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. Національний банк України сприяє зниженню ризику для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на рахунках учасників, і в той же час підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити. Для цього в СКР існуватиме механізм визначення в квазіреальному часі додаткових лімітів овердрафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин як засобами власне СКР, так і засобами СМР. Поставлені завдання можуть бути виконані лише за умови принципового вдосконалення технічної платформи, системного та програмного забезпечення і комунікаційної інфраструктури, що використовується Національним банком України для потреб платіжної системи.


3.3 Визначення результативності від впровадження запропонованих організаційних заходів


Модернізація системи міжбанківських електронних платежів банку "Райффайзен банк Аваль" потребує часу і значних первинних витрат коштів, тому виникає необхідність в детальній оцінці інвестиційного проекту модернізації системи.

Оскільки введення в дію обладнання, що дозволяє здійснювати безготівкові розрахунки за системою міжбанківських електронних платежів є одним з напрямів підвищення ефективності управління безготівковим обігом банку "Райффайзен банк Аваль", то пропонується провести його у вигляді інвестиційного проекту. Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування і має свої етапи відображені схематично на рис. 3.2.


Рис.3.2. Етапи інвестиційного проекту


Передінвестиційний етап проекту передбачає:

вивчення закордонного досвіду роботи з аналогічним обладнанням;

вивчення пропозицій на ринку;

розрахунки очікуваних результатів;

фінансово - економічне обґрунтування проектів;

прийняття рішення.

Вивчення закордонного досвіду роботи банківських установ з технологічним обладнанням щодо оптимізації роботи з безготівкових розрахунків показав, що впровадження подібних систем дає змогу банку підвищити фінансово - економічні показники. Тому дії менеджменту банку з обладнання такими технологічними пристроями можна вважати доцільною.

Після вивчення пропозицій ринку стало очевидно, що найбільш доцільними є пропозиції трьох фірм:

італійської "Moca";

"Альтикс +";

"Експрес".

Необхідно вибрати з цих трьох варіантів. Перш за все ніж розпочати розрахунки були визначені розміри інвестицій в проекти, виходячи з їх вартості, доставки, встановлення і підключення (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Витрати з купівлі, доставки, встановлення (грн.)

ВаріантНазва проектуЦінаДоставкаВстановленняЗагальна Вартість (придбання)-фірма "Moca";А1800002000030000230000- "Альтикс +";В1700001800017000205000- "Експрес".С1790001700018000214000

Фірма "Moca" та "Альтикс +" вимагають на період встановлення обладнання зупинку роботи деяких служб та відділів, що приведе до збитків в загальній сумі 12000 грн. Тому до вартості проектів "А" та "В" додаємо по 12000 грн. Таким чином загальна вартість цих проектів відповідно дорівнюватиме 242000 грн., та 217000 грн.

Тривалість інвестиційного проекту 6 років. Дисконтована ставка дорівнює середньої депозитної ставці вкладів - 14%. Розрахунки проводимо без урахування інфляції. В подальшому обладнання застаріває і виникає необхідність переобладнання. Розраховано грошові потоки, яки планується отримувати, упродовж всього часу існування проекту з урахуванням амортизації.

Проект А: 1 рік -70000 грн.; 2 рік - 93000 грн.; 3 рік - 120000 грн.; 4 рік - 125000 грн.; 5 рік - 125000 грн.; 6 рік - 120000 грн.

Проект В: 1 рік - 67000 грн.; 2 рік - 90000 грн.; 3 рік - 115000 грн.; 4 рік - 125000 грн.; 5 рік - 125000 грн.; 6 рік - 120000 грн.

Проект С: 1 рік - 77000 грн.; 2 рік - 95000 грн.; 3 рік - 120000 грн.; 4 рік - 125000 грн.; 5 рік - 125000 грн.; 6 рік - 125000 грн.; 7 рік - 17000 грн.

Дані по розрахункам грошових потоків, розрахованої вартості інвестиційних проектів для наочності і узагальнення результатів зведемо до таблиці (табл. 3.2).


Таблиця 3.2

Дані для розрахунку за альтернативними інвестиційними проектами

ПоказникиПроект АПроект ВПроект СВартість проекту242000217000214000Грошові потоки:1 рік7000067000770002 рік9300090000950003 рік1200001150001200004 рік1250001250001250005 рік1250001250001250006 рік120000120000120000

Менеджмент банківської установи "Райффайзен банк Аваль" вважає, що головним критерієм оцінки інвестицій - це їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через певні грошові потоки. При аналізі ефективності інвестиційної використовували наступні показники. Сума інвестицій - це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватись, тобто так званих капітальних вкладень.

Грошовий потік - дисконтова ний або недисконтований дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток і амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації продукції [25].Чиста теперішня вартість проекту - це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної для інвестора ставки дохідності і сумою інвестицій.

Термін окупності інвестицій - час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досяг величини вкладених в проект фінансових ресурсів [25, с.391]. Його можуть визначати без урахування необхідності грошових потоків у часі або з урахуванням такої необхідності.

Розраховуємо показники проектів:

. Чисту вартість проекту.

(3.24)


NPVа = - 242000 = + 165413,4 грн.в =- 217000 = 182098,6 грн.с =- 214000 = 201093,4 грн.

2. Розрахунок періоду окупності інвестицій проведемо методом підбору, який проводиться до того року у якому витрати на інвестування будуть дорівнювати 0. Термін окупності проекту визначає кількість днів (років), за які загальний приведений прибуток дорівнюватиме обсягу інвестицій. Його визначаємо з урахуванням необхідності грошових потоків у часі.

Для проекту А:

рік: - 242000 + 61403,5 = - 180596,5 грн.;

рік: - 180596,5 + 71593,5 = - 109003 грн.;

рік: - 109003 + 80971,6 = - 28031,4 грн.;

рік: - 28031,4 +74008,3 = + 45976,9 грн.

Робимо висновки про те, що проект окупається на четвертому році існування.

Для проекту В:

рік: - 217000 + 58771,9 = - 158228,1 грн.;

рік: - 158228,1 + 69284,1 = - 88944 грн.;

рік: - 88944 + 77597,8 = -11346,2 грн.;

рік: - 11346,2 + 74008,3 = + 62662,1 грн.

Робимо висновки про те, що проект окупається на четвертому році існування, але з більш позитивною динамікою ніж проект "А"

Для проекту С

рік: - 214000 + 67543,8 = - 146456,2 грн.;

рік: - 146456,2 + 73133,2 = -73323 грн.;

рік: - 73323 + 80971,6 = +7648,6 грн.

Робимо висновки про те, що проект окупається на третьому році існування.

Отримані дані розрахунків чистої приведеної вартості та періоду окупності групуємо до таблиці( таблиця 3.4).

Визначаємо індекс доходності проекту:

Проект А - NPVA : CJA = 407413,4 : 242000 = 1,68

Проект В - NPVВ : CJВ = 339098,6 : 217000 = 1,56

Проект С - NPVС : CJС = 415093,3 : 214000 = 1,94


Таблиця 3.4

Дані розрахунку альтернативних інвестиційних проектів

ПоказникиПроект АПроект ВПроект СПрим.Чиста приведена вартість проекту (грн.)165413,4 грн182098,6201093,4Період окупності (рік)4 43Обсяг коштів для інвестування (грн.)242000217000214000Індекс доходності1,681,561,94

Отримані дані фінансового аналізу інвестицій дають змогу зробити висновки щодо доцільності застосування альтернативних проектів. Перш за все було оцінено можливості банку для формування складових інвестиційного проекту. Динаміка росту прибутку банку за останні чотири роки свідчить про стійке положення на ринку банківських послуг і відповідно дає можливість інвестувати кошти в розвиток технічного оснащення. По друге, було вивчено закордонний досвід застосування подібної техніки, який свідчить про те, що обладнання банків таким обладнанням підвищує ефективність та прибутковість роботи відповідних підрозділів банку.

При проведені фінансового аналізу альтернативних проектів, за основу були взяті такі показники як - чиста приведена вартість проекту і строк окупності, індекс доходності. Користуючись даними розрахунків які зведені до таблиці 3.4 зроблені висновки про те, що найбільш вигіднішим до застосування являється проект "С", внаслідок того, що він має найбільшу чисту приведену вартість, найкращу динаміку строку окупності та найбільш високий індекс доходності.

Для узагальнення фінансового ризику банку при проведенні інвестиційного проекту, розрахуємо коефіцієнт ризику. Співвідношення максимально можливого обєму збитку і обєму власних фінансових ресурсів інвестора - це міра ризику, яка веде до банкрутства. Вона вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику: Кр = У : С ,(3.25) де Кр - коефіцієнт ризику; У - максимально можлива сума збитку, грн.;С - обєм власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн. Дослідження ризикованих заходів дозволяють зробити висновок, що оптимальний коефіцієнт ризику складає - 0,3, а коефіцієнт ризику, що призводить до банкрутства інвестора - 0,7 і більше.

Розрахуємо коефіцієнт ризику внаслідок інвестування коштів у проект "С". Вартість проекту - 214000 тис. грн., чистий прибуток банку складає - 745000 грн. Оборотні активи підприємства складають 389,1 тис. грн. Таким чином,

Кр = 214000 : 745000 = 0,28

Розрахункове значення коефіцієнта показує, що ризик від впровадження інвестиційного проекту мінімальний.

Таким чином, внаслідок всебічного аналізу альтернативних інвестиційних проектів до застосування пропонується проект "С".

Отже робота над матеріалами 3 розділу дає змогу зробити певні висновки.

Проведена систематизація моделей банківської діяльності є методичною основою для моделювання сукупності стратегій комерційного банку. Оскільки вибір прийнятної кредитно-інвестиційної стратегії неможливий без урахування й аналізу структури банківських пасивів, необхідно використовувати так звані повні моделі, що комплексно розглядають пасиви й активи банку з урахуванням їх взаємозв'язку. Одним із продуктивних підходів до моделювання діяльності банку є розгляд його з позицій теорії фірми. Цій вимозі відповідає повна модель формули 3.14 - 3.23, побудована на принципі позитивного зворотного зв'язку між результатами і ресурсами економічної системи (остання може являти собою будь-яку самостійну господарську одиницю - підприємство, фірму, банк). Однак якщо дана модель узята за основу, вона повинна бути модифікована, виходячи з особливостей конкретного досліджуваного завдання.

Одним з напрямків удосконалення безготівкових розрахунків в банках України є модернізація системи міжбанківських електронних платежів. Система міжбанківських електронних платежів Національного банку України дедалі вдосконалюється й розвивається. Підвищується ступінь захищеності даних і зростає надійність роботи системи, програмні системи криптографування замінюються на апаратні засоби захисту створюються і впроваджуються засоби перехресного захисту електронних платежів - накладання "електронного підпису" на документі різними виконавцями і т.ін.

Однак існуюча система з ряду обєктивних причин розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, які не відповідають сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, не можуть забезпечити у майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації.

В якості заходів з покращення ефективності безготівкових операцій пропонується модернізація системи міжбанківських електронних платежів банку "Райффайзен банк Аваль". Оскільки введення в дію обладнання, що дозволяє здійснювати безготівкові розрахунки за системою міжбанківських електронних платежів є одним з напрямів підвищення ефективності управління безготівковим обігом банку "Райффайзен банк Аваль", то пропонується провести його у вигляді інвестиційного проекту.

За основу оцінки інвестиційних проектів взяті такі показники як - чиста приведена вартість проекту, строк окупності, індекс доходності. Користуючись даними розрахунків які зведені до таблиці 3.4 зроблені висновки про те, що найбільш вигіднішим до застосування являється проект "С", внаслідок того, що він має найбільшу чисту приведену вартість, найкращу динаміку строку окупності та найбільш високий індекс доходності.

Розрахункове значення коефіцієнта показує, що ризик від впровадження інвестиційного проекту мінімальний.


4. охорона праці


4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці у приміщенні відділення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"


Відділення розташовано на другому поверсі триповерхової будівлі. Площа приміщення складає 42 м2, обєм - 126 м3. У відділенні обладнано три робочих місця. Згідно СНиП 2.09.04-87* мінімальні площа та обєм приміщення на одне робоче місце мають становити 4 м2 й 15 м3. У даному випадку на одне робоче місце припадає 14 м2 площі й 42 м3 обєму приміщення. Отже, площа й обєм приміщення відповідають санітарно-гігієнічним вимогам до організації робочого місця.

Стіни й стелю приміщення поштукатурено й пофарбовано в білий колір, на підлозі лінолеум світло-бежевого кольору. Робоче місце працівника - стіл, крісло, компютер, телефон та інша оргтехніка. Також у приміщенні відділення є стіл і стільці для роботи з клієнтами. Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників у приміщенні є гардеробна шафа й кілька тумбочок.

Показниками стану мікроклімату в приміщенні є температура, вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплових випромінювань від нагрітих поверхонь. Різноманітні комбінації зазначених показників можуть суттєво впливати на самопочуття та стан здоровя людини. У результаті вимірювання параметрів мікроклімату в приміщенні відділення встановлено, що вони відповідають нормам, зазначеним у ГОСТ 12.1.005-88. Параметри мікроклімату мають такі значення: середня температура повітря в приміщенні 22 °С у холодну і 24 °С у теплу пору року; відносна вологість повітря 45…50 %; швидкість руху повітря в приміщенні 0,1 м/с.

Чистоту повітря в приміщенні забезпечує канальна гравітаційна система. Крім того, в теплу пору року для охолодження й зволоження повітря в приміщенні додатково застосовують кондиціювання повітря, для чого використовують місцевий кондиціонер. Необхідну температуру повітря в приміщенні в холодну пору року забезпечує система централізованого опалення будівлі.

Рівень шуму в приміщенні складає 50 дБА, що відповідає вимогам ГОСТ 12.1.003-83, ДБН 3.3.6.037-99.

Природне освітлення здійснюється через два вікна, загальна площа яких складає 8,4 м2. Зробимо орієнтовну гігієнічну оцінку достатності природного освітлення в приміщенні за допомогою наступного співвідношення:


,(4.1)


де Sвікон - загальна площа вікон, Sвікон = 8,4 м2;підл. - площа підлоги приміщення, Sпідл. = 42 м2.

Отже, природного освітлення в приміщенні відділення достатньо.

Штучне освітлення в приміщенні забезпечують світильники з люмінесцентними лампами типу ЛД.

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в приміщенні відділення, наведено в табл. 4.1.

Будівля відповідає побутовим потребам працюючих. У розпорядженні співробітників є гігієнічна кімната, обладнана умивальниками і туалетом, а також кімната-кухня. Обидва приміщення розташовані на тому ж поверсі, що й відділення. В приміщенні відділення щоденно здійснюють вологе прибирання.

З метою забезпечення в приміщенні необхідного повітрообміну, а також підтримки відповідних параметрів мікроклімату використовують природну організовану вентиляцію. Перевіримо відповідність типу експлуатованої системи вентиляції вимогам до забезпечення санітарно-гігієнічного стану повітря в приміщенні.


Таблиця 4.1

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці

№ п/пПараметрФактичне значенняНорматив за ГОСТ 12.1.005-88, СНиП ІІ-4-79 та ін. документамиВідповідність фактичного значення нормативному1Температура повітря 0С Відповідаєу холодну пору року2221…25у теплу пору року2422…282Відносна вологість, %45…5540…60Відповідає3Освітленість, лк300300Відповідає4Рівень шуму, дБА50до 60Відповідає5Швидкість руху повітря, м/с0,1Не більше 0,3Відповідає

Визначимо кількість тепла, яка надходить у приміщення від обладнання за формулою:


Qоб = N1·nоб1 + N2·nоб2,(4.2)


де N1 - потужність компютера, N = 100 Вт;об1 - кількість компютерів, nоб1 = 3 шт.;2 - середня потужність одиниці додаткового обладнання (принтера, ксерокса тощо), N2 = 50 Вт;об2 - кількість одиниць додаткового обладнання, nоб2 = 2 шт.

Таким чином, кількість тепла, яка надходить у приміщення від обладнання, складає:


Qлюдей = W·nл,(4.3)


де nл - кількість людей, nл = 3 працівника;- енерговитрати людини залежно від категорії виконуваних робіт, W = 139 Вт.людей = 3·139 = 417 Вт.

Надходження тепла в приміщення від ламп визначимо за формулою:

ламп = h·Nламп?m,(4.4)


де h - коефіцієнт переходу електричної енергії в теплову, h = 0,5;ламп - потужність лампи, Nламп =30 Вт;- кількість ламп у приміщенні, m = 28 шт.ламп = 0,5?30?28 = 420 Вт

Надходження тепла в приміщення від сонячної радіації можна визначити за такою формулою:


Qсон = q?Sв·кв.п.,(4.5)


де q - тепловий потік, який надходить у приміщення через 1 м2 одинарного скла, q = 171,9 Вт/м2;в - площа вікон, Sв = 8,4 м2;

кв.п. - коефіцієнт відносного проникнення сонячної радіації, кв.п. = 0,53.

Таким чином, маємо:сон = 171,9·8,4?0,53 ? 765 Вт

Суму тепловиділень визначають як суму надходжень тепла в приміщення від різних джерел:


?Qтепловиділень = Qоб + Qлюдей + Qламп + Qсон,(4.6)

Отже, загальна сума тепловиділень у приміщенні складає:

?Qтепловиділень = 400 + 417 + 420 + 765 = 2002 Вт.

Тепловтрати через стіни приміщення визначають за формулою:


Qстін = k?Sстін?(t1 - t2)?n,(4.7)


де k - коефіцієнт теплопередачі стін, k = 1,23 Вт/(м2·К);стін - площа стін, Sстін = 57 м2;- коефіцієнт, який враховує положення зовнішніх огороджувальних конструкцій відносно зовнішнього повітря, n = 1;1, t2 - відповідно температури, при яких повітря видаляється й надходить у приміщення, t1 - t2 = 10 0С.

Отже,стін = 1,23?57?10?1 ? 701 Вт.

Тепловтрати через вікна можна визначити за формулою:

в = k?Sв?(t1 - t2)?n,(4.8)


де k - коефіцієнт теплопередачі вікон, k = 3,26 Вт/(м2·К);вікон - площа вікон, Sвікон = 8,4 м2;- коефіцієнт, який враховує положення зовнішніх огороджувальних конструкцій відносно зовнішнього повітря, n = 1.

Таким чином, маємо:в = 3,26?8,4?10?1 ? 274 Вт

Визначимо загальну суму тепловтрат у приміщенні за формулою:


?Qтепловтрат = Qстін + Qв,(4.9)


Загальна сума тепловтрат у приміщенні складає:

?Qтепловтрат = 701 + 274 = 975 Вт.

Кількість надлишкового тепла можна визначити за формулою:


Qнад = ?Qтепловиділень - ?Qтепловтрат.(4.10)


Визначимо кількість надлишкового тепла в приміщенні:над = 2002 - 975 = 1027 Вт

Визначимо кількість повітря необхідного для боротьби з надлишковим теплом за такою формулою:


(4.11)


де с - питома теплоємність повітря, яка дорівнює 1000 Дж/(кг·К);

? - густина повітря, ? =1,17 кг/м3;1, t2 - відповідно температури, при яких повітря віддаляється й надходить у приміщення, t1 - t2 = 10 0С.

м3/ч.

Тип вентиляції можна обрати, якщо визначити кратність повітрообміну в приміщенні за наступною формулою:


(4.12)


V - обєм приміщення, V = 126 м3.

Отже, в приміщенні відділення для забезпечення відповідної чистоти повітря та підтримки нормативних значень параметрів мікроклімату слід застосовувати організовану природну вентиляцію, що відповідає дійсному становищу.

На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що санітарно-гігієнічні умови праці в приміщенні відділення відповідають нормативним вимогам.


.2 Техніка безпеки


За ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом приміщення відділення відноситься до категорії приміщень без підвищеної небезпеки, оскільки відносна вологість у ньому не перевищує нормативних значень, повітря мало запилене.

Робоче обладнання нове. Компютери розташовано на спеціально обладнаних робочих столах, дисплеї знаходяться на відстані 70 см від очей користувача. Ширина проходів між робочими столами складає не менше 1,5 м, що відповідає вимогам безпеки.

Все електрообладнання, яке знаходиться в приміщенні, працює від мережі 50 Гц, 220 В. З метою виключення можливості ураження працівників електричним струмом у разі виникнення аварії застосовано систему захисного заземлення.

У приміщенні є 12 розеток на відстані не менше 0,4 м від підлоги, які працюють від мережі з напругою 220 В. Електропроводка проведена в подвійній ізоляції під штукатуркою.

Відповідно до "Типового положення про навчання з питань охорони праці" всі працівники ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" проходять обовязкове навчання з питань охорони праці в формі інструктажів, правил надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж, стихійних лих.

Відповідальним за техніку безпеки в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є інженер з техніки безпеки. В 2010 році випадків травматизму не було, що свідчить про високій рівень організації роботи з охорони праці в банку.

4.3 Пожежна безпека


Будинок, у якому знаходиться приміщення відділення, має ІІ ступінь вогнестійкості.

Згідно ДБН В.1.1-7-2002 існує пять категорій будівель і приміщень за пожежною і вибухопожежною небезпекою. Будівля, в якій розташовано відділення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", відноситься до категорії Д.

Пожежна профілактика передбачає наявність ефективних заходів, які попереджують загорання, або, у разі пожежі, забезпечення швидкого його гасіння. Для успішного проведення протипожежної профілактики необхідно виявити основні причини пожеж. У даному випадку основними причинами пожеж можуть бути:

незадовільний стан електрообладнання та порушення правил їхньої експлуатації;

несправність електропроводки;

невиконання вимог нормативних документів щодо питань забезпечення пожежної безпеки.

Для забезпечення пожежної безпеки необхідно проводити наступні профілактичні заходи:

обґрунтований вибір електроприладів з урахуванням пожежонебезпечності приміщення;

додержання правил експлуатації електрообладнання;

періодичний інструктаж співробітників відділення щодо правил пожежної безпеки.

Для гасіння пожеж усередині будівлі встановлені внутрішні пожежні крани з приєднаними до них рукавами. У приміщенні відділення є вуглекислотний вогнегасник ВВ-5 для гасіння пожеж на початковій стадії.

На кожному поверсі є схема евакуації на той випадок, якщо виникне масштабна пожежа.

Приміщення обладнано автоматичною пожежною сигналізацією, яка спрацьовує у разі значного підвищення температури у приміщенні.

Засоби, які застосовують для попередження й ліквідації пожеж, відповідають правилам протипожежної безпеки, схвалені і дозволені службою пожежної безпеки.

Загальні результати аналізу стану санітарно-гігієнічних умов праці, техніки безпеки й пожежної безпеки у приміщенні відділення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" такі:

вимоги щодо створення безпечних умов праці для працівників в приміщенні відділення в цілому відповідають вимогам СНиП 2.09.04-87, ДБН 3.3.6.037-99, ГОСТ 12.1.005-88, ДБН В.1.1-7-2002 та інших документів;

дотримано вимоги з техніки безпеки: своєчасно проводиться інструктаж робітників, здійснюється контроль за дотриманням норм техніки безпеки, здійснюються заходи з профілактики травматизму;

рівень пожежної безпеки в приміщенні відділення відповідає встановленим нормам.

З метою поліпшення умов праці співробітників можна запропонувати такі заходи:

в якості джерела світла при штучному освітленні приміщення використовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ, які мають більший, порівняно з лампи ЛД, світловий потік, що створює кращі умови для зорової роботи;

для зниження рівня нервово-емоційного напруження, яке виникає в працівників внаслідок роботи з великою кількістю клієнтів, запровадити додаткові короткі перерви.

Ці та інші заходи необхідно обговорювати з керівниками, які відповідають за техніку безпеки в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і включити їх до плану економічного і соціального розвитку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

ВИСНОВКИ


Робота над матеріалами дипломної роботи дає змогу зробити певні висновки.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що від правильної організації безготівкового обігу як на рівні країни так і на рівні банківських установ значно залежать сприятливий економічний клімат у країні, інтеграція банківської системи у світове співтовариство. Ефективний безготівковий і грошовий обіг є однією з передумов пожвавлення ділової активності та виходу економіки з фінансової кризи.

Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливе без підвищення ефективності управління діяльністю банків. Тому важлива роль відводиться аналізу безготівкового обігу, без якого не відбудеться нормальне функціонування будь-якого підприємства і країни в цілому.

Для банківських установ України, які зуміють своєчасно перебудувати свої стратегії та з мінімальними втратами вийти з системної кризи, питання ефективного управління безготівковим обігом є на сьогодні одним з найбільш актуальних. Адже, не зважаючи на позитивні зрушення в економіці країни, що спостерігаються протягом останніх років, існуючий стан речей, в умовах світової фінансової кризи, не можна вважати сприятливим для банківської діяльності. Такі фактори, які йдуть слідом за кризою, як відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуванню напрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення до банківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складні завдання. В цій ситуації питання організації безготівкового обігу є життєво важливим для ефективної діяльності банку.

Безготівкові розрахунки відіграють величезну роль у здійсненні операцій з виконання зобовязань між субєктами економічних і фінансових відносин.

Значення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України відбивається також в кількості клієнтів-юридичних та фізичних осіб, які відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки.

Згідно з даними звітності за станом на 01.01.2010 року установи 180 банків обслуговують понад 127,2 млн. клієнтів-юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки. Загальна кількість відкритих рахунків клієнтів на звітну дату - 01.01.2010 склала 159,5 млн.

Узагальнюючи питання ознак класифікації безготівкових розрахунків можна звести їх до наступних: склад учасників; призначення платежу; місце проведення.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу: перерахування грошових коштів з поточного рахунку платника; надання позики банком; розрахунок шляхом заліку взаємної заборгованості платників.

До основних форм платіжних інструментів відносять: платіжні доручення; платіжні вимоги-дорученнями; чеки; акредитиви; векселі; платіжні вимоги; меморіальні ордери; банківські платіжні картки.

організація здійснення безготівкових розрахунків в банках України в методологічному сенсі являє собою складну систему.

Безготівкові розрахунки організовані за певною системою, яка складається з таких елементів: принципи організації розрахунків; вимоги щодо їх організації, які визначаються певними умовами господарювання; форми і способи розрахунків і пов'язаного з ними документообігу.

Як люба система, здійснення безготівкових розрахунків в банках України потребує організації, яка передбачає дотримання певних принципів організації.

Принципи організації вказують на те, що організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки.

Складовою державного механізму розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обовязковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними субєктами - клієнтами різних банків або різних філій одного банку.

Методологічне керівництво організацією здійснення безготівкових розрахунків у банках здійснює Національний банк України, який з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та стандартів, чинного законодавства України встановлює єдині правила безготівкових розрахунків в банках на базі комплексної автоматизації та компютеризації.

В Україні сформовано нормативно-правову базу щодо організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України. Основою організації безготівкових розрахунків в україні є Цивільний кодекс України,Господарський кодекс України, Закон України від 20.05.99 № 679 "Про Національний банк України", Закон України від 05.04.2001 № 2346 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закон України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки і банківську діяльність", Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та інші нормативно-правові документи. Аналіз нормативно-правової бази показав прагнення України наблизити її до норм і стандартів розвинутих країн світу.

Базою дослідження процесу організації безготівкових розрахунків являється Публічне Акціонерне Товариство "Райффайзен банк Аваль". Встановлено, що його засновано 3 березня 1992 року у вигляді відкритого акціонерного товариства і зареєстровано рішенням Правління Національного банку України за №94 від 27 березня 1992 року.

В своїй діяльності банк керується Законом України "Про банки і банківську діяльність", чинним законодавством України з питань діяльності та оподаткування, діючими нормативно-правовими актами і документами Національного банку України та внутрішніми нормативними документами.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є провідним українським банком та найбільшим банком з іноземними інвестиціями в Україні. Протягом багатьох років банк утримує передові позиції на ринку банківських послуг і, зокрема, кредитування юридичних та фізичних осіб, пропонуючи високу якість обслуговування, найкращі банківські технології, сучасні знання та міжнародний досвід персоналу і керівництва банку своїм клієнтам через розгалужену мережу дирекцій та відділень по всій країні.

Банк має намір продовжувати розширювати свою присутність у країні, зокрема через впровадження таких стратегій:

використання сегментів з найвищими темпами росту.

зміцнення провідних позицій на ринку.

збереження та підвищення ефективності нашої операційної діяльності.

Станом на 1 січня 2011 року клієнтська база складає 5 440 303 клієнтів, в тому числі:

юридичних осіб 211 541 клієнтів,

фізичних осіб 5 228 762 клієнтів.

Проведено аналіз фінансово-економічних показників банку.

За результатами розрахунків спостерігається зменшення обсягів кредитів та заборгованості клієнтів на 24% у порівнянні з 2008 роком.

Спостерігається збільшення грошових коштів на 2739139 тис.грн. Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу "чим більше - тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак у період фінансової нестабільності, яка відчувається в Україні, значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку.

Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках також виконують роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах, як правило, є незначною.

Натомість за депозитами і кредитами в інших банках комерційний банк отримує доходи. Спостерігається зменшення їх кількості на 959327 грн.

Але слід памятати, що основним завданням банківської діяльності є залучення тимчасово вільних коштів та їх вкладення в реальні операції, тобто надання іншим небанківським установам.

Зменшилась дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток на 32806 тис.грн., або на 89 відсотків.

Зменшилась сума основних засобів і нематеріальних активів 146383 тис.грн. в абсолютному виразі або на 4,6 %. Зменшення вартості основних засобів свідчить про оптимізацію роботи менеджменту банку щодо цієї ділянки роботи.

У 2009 році спостерігається значне зменшення активів на 11377122 тис. грн., або на 17%. В основному це відбулося за рахунок зменшення кредитного портфелю банку на -12278764 тис.грн., або 24%. Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний

капітал банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва.

Отже, за аналізований період банк значно знизив масштаби своєї діяльності, про що свідчить зменшення валюти балансу на 11377122 тис.грн., або на -17%. При цьому зменшення ресурсної бази відбувалось як за рахунок залучених коштів, так і завдяки зменшенню власного капіталу банку. Це, безумовно, негативно характеризує роботу банку. Так, капітал банку зменшився на 2126886 тис. грн., або на 28%, а його зобовязання - 9250236 тис.грн., або на 16 %. Однак такі показники в умовах фінансової кризи можна вважати позитивними. Наведені показники свідчать про виважену позицію банківських менеджерів.

Протягом 2010 року банком дотримуються економічні нормативи, а саме:

Нормативи капіталу:

Регулятивний капітал (Н1 ) - 7 971 601 тис. грн. (нормативне значення нормативу Н1 не менше 120 000тис. грн..).

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н 2 ) - 16,92% (нормативне значення нормативу Н 2 не менше 10%).

Норматив адекватності основного капіталу (Н 3 ) - 12,00% (нормативне значення нормативу Н 3 не менше 9%)

Норматив миттєвої ліквідності (Н 4 ) - 48,22% (нормативне значення нормативу Н 4 не менше 20%).

Норматив поточної ліквідності (Н 5 ) - 77,19% (нормативне значення нормативу Н 5 не менше 40%).

Норматив короткостроковості ліквідності (Н 6 ) -77,17% (нормативне значення нормативу Н 6 не менше 60%).

Нормативи кредитного ризику:

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н 7 ) - 12,09% (нормативне значення нормативу Н 7 не більше 25%).

Норматив великих кредитних ризиків (Н 8 ) 23,04% (максимальне значення нормативу Н 8 не більше 800%).

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н 9 ) - 0,16% (максимальне значення нормативу Н 9 не більше 5%).

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10 ) - 2,93% (максимальне значення нормативу Н10 не більше 30%).

Нормативи інвестування:

Норматив інвестування в цінні папери (Н11) - 0,43% (максимальне значення нормативу Н11 не більше 15%).

Норматив загальної суми інвестування (Н12) -0,75% (максимальне значення нормативу Н12 не більше 60%).

Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції:

(Л13-1) - 44,3169% (максимальне значення нормативу Л13-1 не більше 20%).

(Л13-2) - 0,0254% (максимальне значення нормативу Л13-2 не більше 10%).Розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного банку України, крім нормативу ризику загальної відкритої (довгої /короткої) валютної позиції.

Завдяки таким факторам, як розгалуженість кореспондентської мережі, активна співпраця на міжбанківському ринку та зважена лімітна політика, АТ "Райффайзен Банк Аваль" протягом значного терміну утримує лідерську позицію на ринку України.

Здійснено аналіз організації здійснення безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Для того, щоб виявити значення безготівкового обслуговування клієнтів для банку, було розглянуто питому вагу доходів і витрат від розрахункового обслуговування в загальній їх сумі.

Загальний темп приросту доходів у 2010 році становить 2,44%, що є позитивною тенденцією. Доходи від розрахункового обслуговування займали вагоме місце в структурі доходів в 2009 році - 88,10%, а у 2010 - 69,12%, що дорівнює 1421,57 тис. грн. проти минулорічних 741,12 тис. грн. Зменшення питомої ваги комісійних доходів в зальній структурі доходів відбулося за рахунок збільшення питомої ваги процентних доходів. Але в той же час абсолютний приріст комісійних доходів від розрахункового обслуговування склав 680,45 тис. грн., а темп росту цього показника у 2010 р. становить 1,92 разів, тобто відбулося його збільшення майже в два рази.

Витрати по розрахунковому обслуговуванню займають незначну питому вагу в витратах банку - 0,56% та 5,23% в 2009 та 2010 роках відповідно. Приріст витрат по розрахунковому обслуговуванню на 65,08 тис. грн. пояснюється значним розширенням обсягу безготівкових розрахунків. Порівнюючи названі показники з відсотками доходу від розрахункових операцій помітне позитивне співвідношення. В 2009р. доходи перевищили витрати на 16,56%, а в 2010 - на 35,86%. Темп росту доходів перевищує темп росту витрат за 2009 та 2010 роки.

Отже, проаналізувавши структуру доходів і витрат харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2009 та 2010 роки можна сказати, що обслуговування безготівкового платіжного обороту клієнтів банку є ефективною і прибутковою операцією, що робить її найважливішою для даного банку.

В Харківський філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" використовуються такі форми безготівкових розрахунків:

платіжне доручення;

платіжна вимога;

платіжна вимога - доручення;

акредитив.

Кількість платіжних інструментів безготівкового обігу розподіляється нерівномірно по місяцях. Починаючи з березня місяця їх кількість поступово збільшується і на прикінці року стає максимальною. Це в першу чергу повязане з активністю сільгоспвиробників, які складають значну кількість клієнтської база банку.

Фінансовий облік безготівкових розрахунків клієнтів банку "Райффайзен Банк Аваль" ведеться на поточних рахунках.

Поточні рахунки відкриваються суб'єктам господарювання та фізичним особам в банку "Райффайзен Банк Аваль" згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492.

Банк "Райффазен Банк Аваль" здійснює обслуговування платіжних карток двох видів:

) кредитні картки;

) платіжні картки.

Одним з напрямків удосконалення безготівкових розрахунків в банках України є модернізація системи міжбанківських електронних платежів.

Модернізація системи міжбанківських електронних платежів банку "Райффайзен банк Аваль" потребує часу і значних первинних витрат коштів, тому виникає необхідність в детальній оцінці інвестиційного проекту модернізації системи.

При аналізі ефективності інвестицій використовували наступні показники: сума інвестицій,грошовий,чиста теперішня вартість проекту, термін окупності інвестицій.

Отримані дані фінансового аналізу інвестицій дають змогу зробити висновки щодо доцільності застосування альтернативних проектів.

Користуючись даними розрахунків які зведені до таблиці 3.4 зроблені висновки про те, що найбільш вигіднішим до застосування являється проект "С", внаслідок того, що він має найбільшу чисту приведену вартість, найкращу динаміку строку окупності та найбільш високий індекс доходності.

Для узагальнення фінансового ризику банку при проведенні інвестиційного проекту, розрахуємо коефіцієнт ризику. Розрахункове значення коефіцієнта показує, що ризик від впровадження інвестиційного проекту мінімальний.

Аналіз стану охорони праці у відділені банку показав, що санітарно-гігієнічні умови праці в приміщенні відділення відповідають нормативним вимогам. В приміщенні відділення для забезпечення відповідної чистоти повітря та підтримки нормативних значень параметрів мікроклімату слід застосовувати організовану природну вентиляцію, що відповідає дійсному становищу.

Отже, надані в роботі пропозиції та рекомендації з урахуванням вітчизняного та закордонного досвіду посприяють удосконаленню організації безготівкового обігу у банківський системі України та ПАТ "Райффайзен банк Аваль" зокрема.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України від 28.06.1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80с.

. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV http: // www.rada.kiev.ua

. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679 - ХІV (зі змінами та доповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua

. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7.12.2000 р. № 2121 - ІІІ (зі змінами та доповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua

. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346 - ІІІ // Урядовий кур'єр. - 16.05.2001р. - С. 1-11.

. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. № 2664-ІІІ // Урядовий кур'єр. - 29.08.2001р. - С. 8-16.

. Закон України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.1993 р. №3356-ХІІ. // http: // zakon.rada.gov.ua

. Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. №2694-ХІІ із змінами та доповненнями. // http: // zakon.rada.gov.ua

. Закон України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993 р. №3745. // http: // zakon.rada.gov.ua

. Інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", затверджена Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. №280 (зі змінами та доповненнями). // http: // zakon.rada.gov.ua

. Інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368. // http: // zakon.rada.gov.ua

. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492.

. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22.

. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 р. № 137.

. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98 . затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10 грудня 1998 р. N 7. // http: // zakon.rada.gov.ua

. Правила пожежної безпеки України, затверджені наказом МНС України від 19.10.2004р. №126. // http: // zakon.rada.gov.ua

. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 21 від 10.02.1999 р. "Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно - обчислювальних машин".// http: // zakon.rada.gov.ua

. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. НПАОП 6.02.2004р. // http: // zakon.rada.gov.ua

. Типове положення про службу охорони праці, - Затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 15.11.2004р. №255. НПАОП 0.00-4.35-04. // #"justify">. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с. ISBN 966-574-567-0

. Анісімов Микола Вікторович. Охорона праці: Навч. посіб. для студ. пед. навч. закл. / Кіровоградський ін - т інформаційних технологій. - Кіровоград : Видавничий центр КТКК, 2005. - 116с. : іл. - Бібліогр.: с. 110.

. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання - Прес, 2006. - 438 с.

. Банківські операції / В.І.Капран: Навчальний посібник. - Київ: ЦНЛ, 2006. - 208 с.

. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 476 с.

. Банківська справа: Навчальний посібник.- Тернопіль: Карт-бланш, 2001.-314с.

. Банковское дело: Учебник: Навчальне видання. - Изд. 4-е, стер.- М.: КНОРУС, 2006.- 768 c.

. Берегуля О.С., Чинники підвищення конкурентоспроможності банку на ринку іпотечного кредитування. // Вісник Національного Банку України. - 2008. - №8. - С.51 - 53

. Васюренко О.В. Банківські операції. - К.: "Знання", 2006. - 242с.

. Вдосконалення координації грошово - кредитної та фіскальної політики: Інформаційно-аналітичні матеріали: Наукове видання.- К.: , 2006.- 115 c.

. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М., Андрейків Т.Я. Кредит і банківська справа.К.: Знання, 2008. - 564 с.

. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа: Навч. посібник. - Львів: "Новий Світ - 2000", 2008. - 560с.

. Вовчак О.Д., Самура Ю.О. Завійська О.І.Маркетинг в банку: Навч. посібник. - Л.: ЛКА, 2009 - 380 с.

. Війтєва Л.М. Деякі практичні питання банківської діяльності. - Вісник Національного банку України. - 2009. - № 3. - С. 27 - 31.

. Губенко С.М., Мозгова О.П. Посібник для внутрішніх аудиторів банківських установ України, Харків, "Штрих", 2000, - 359с.

. Деревська. О.А. Активно - пасивні операції та управління ліквідністю банківської установи. // Вісник Національного Банку України. - 2008. - №7. - С.41 - 45

. Давиденко Н. М. Концептуальна модель оцінки фінансового стану банківських установ// Актуальні проблеми економіки. - 2006.- № 9.- C. 30-37

. Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів: Навч. посібник / Науково-методичний центр вищої освіти; Українська академія друкарства. - 2.вид., доп. - Л. : Афіша, 2007. - 174с.

. Зайцева Н.В. Оперативный аналіз риска потери ликвидности в коммерческом банке // Регіональна економіка.- 2002.- № 3.- C.40-49

. Зеленский Ю.Б., Бирюкова Е.А. Механизмы повышения устойчивости банковской системы // Деньги и кредит.- 2006.- № 7.- C.11-21

. Загородній А. Г, Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник.-3-тє вид., випр. та доп.- К.: Т-во "Знання", 2007.- 587 с.

. Коваль В.М. Методи забезпечення оптимального співвідношення між ліквідністю і доходністю комерційного банку // Банківська справа.- 2003.- № 2.- C.104-110

. Конюховский П. В. Микроэкономическое моделирование банковской деятельности.- СПб.: Питер, 2008.- 224 с,

. Корнієнко Т.В. Ліквідність комерційного банку: фактори, що впливають, методи управління // Финансовые риски.- 2007.- № 3.- C.51-54

. Кочетков В.М., Омельченко О.В. Основи аналізу діяльності комерційного банку: Навчальний посібник: Навчальне видання. - 2-е вид. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006.-396 c.

. Крухмаль О. В. Оцінка фінансової стійкості на підставі визначення критеріїв динамічної стабільної діяльності банку// Актуальні проблеми економіки. - 2006.- № 9.- C.43-50.

. Любунь О.С., Денисенко М.П. Бізнес - планування у банку: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2006. - 288 с.

. Любунь О. С, Грушко В. І. Фінансовий менеджмент у банку: Навчальний посібник.- К: Видавничий дім "Слово", 2004. - 301с.

. Любунь О. С, Денисенко М. П., Кабанов В. Г. Малі банки на ринку фінансових і банківських продуктів та послуг // Вчені записки. - 2003.-№8.-С. 72-75.

. Матюшенко І.Ю. "Основи фінансового менеджменту". - Київ, ЦНЛ, 2003, 219с.

. Марченко С.О., Скрипник А.В, Основні аспекти і параметри оцінки ймовірності дефолту в Україні в умовах фінансової кризи. // Вісник Національного банку України. - 2009. - № 3. - С. 10-12.

. Молодоря Т.С. Контрольні завдання та методичні рекомендації до їх виконання з дисципліни "Основи охорони праці" для студ. заочної форми навчання всіх спец. за напрямом підготовки "Економіка і підприємництво".- Харків: ХБІ УАБС, 2004. - 127 с.

. Молодоря Т.С. Охорона праці: Опорний конспект лекцій. - Харків: ХБІ УАБС НБУ, 2006.- 84 с

. Молчанов О.В. Теоретичні підходи до управління ліквідністю сучасних банків . // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006.- № 10.- C.48-51

. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності / О.С. Любунь: Навчальний посібник рекомендовано МОН України. - Київ: ЦНЛ, 2004. - 352 с.

. Никонова И.А., Шамгунов Р.Н. Стратегия и стоимость коммерческого банка. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. - 304 с.

. Основи охорони праці: Навч. посібник. - К. : Генеза, 2004. - 263с.

. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. - 2-ге вид. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с.

. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. - К: КНЕУ, 2002. - 316с.

. Примостка Л., Лисенок О. Сукупний ризик банку: методика оцінки на основі нормативно-індексної моделі. // Вісник Національного Банку України. - 2008. - №5. - С.59 - 64

. Патрікац Л.В. Фінансово-кредитна система України - крізь призму наукової думки. // Вісник Національного Банку України. - 2007. - № 12. - С. 66 - 71

. Пернарівський О.В. Венерова Н.І. Стратегія управління ризиками банківського споживчого кредитування. // Вісник Національного Банку України. - 2008. - № 5. - С.53 - 58

. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В.В., Маслов С.І. Основи банківської справи: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 410 с.

. Роуз П.С. Банковский менеджмент / Пер. с англ. - М.: Дело ЛТД, 1995. - 768 с.

. Синки Дж. Управление кредитным портфелем / Пер. с англ. - М.: Catallaxy, 1994. - 820 с.

. Соціально - економічне становище України. Бюлетень Національного банку України. №3 (192). - 2011. - С. 7-16

. Тищенко О, Лазаренкова Г.М., Сословський В.А. Конкурентні переваги банків. // Вісник Національного Банку України. - 2008. - №8. - С. 49 - 52

. Тичина В.С., Задніпровська О. С. Проблеми та практика управління банківськими ризиками у світлі Базеля ІІ // Вісник Національного банку України. - 2008. - №1. - С. 20-25.

. Фінансова статистика (з основами теорії статистики): Підручник / А. В. Головач, В. Б. Захожай Н. А. Головач, А. А. Шустіков. - К.: МАУП, 2005.

. ШелудькоВ. М. Фінансовий ринок: Навч. посібник.- К.: Знання - Прес, 2006.- 535 с.

. Шеремет А.Д., Щербакові Т. Н. Фннансовый анализ в коммерческом банке.- М.: Финансы и статистика, 2007.- 256 с.

. Шпиг Ф. Стратегія управління діяльністю комерційного банку. - К., 2006.- 121 с.

. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник: Навчальне видання. - К.: Знання, 2006.- 311 c.

. Сайт Міністерства фінансів україни - www.minfin.gov.ua

. Сайт Верховної Ради України - #"justify">. Сайт Національного банку України - #"justify">. Сайт Державного комітету Статистики України - www.ukrstat.gov.ua

. Сайт Державної податкової адміністрації України - www.sta.gov.ua

. Сайт Кабінету Міністрів України - #"justify">ДОДАТКИ


Додаток А


Баланс за станом на 31.12.2008 року, (тис. грн.)

РядокНайменування статті2008 рік123АКТИВИ1Грошові кошти та їх еквіваленти 29104152Торгові цінні папери 1989183Кошти в iнших банках 9631224Кредити та заборгованість клієнтів362199745Цiннi папери в портфелi банку на продаж 983326Цінні папери в портфелі банку до погашення 9788237 Інвестиції в асоційовані компанії 144378Інвестиційна нерухомість09Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток427310Відстрочений податковий актив 8515911Основні засоби та нематеріальні активи 202146012Iншi фінансові активи 91917413Інші активи 11245314Усього активiв 44526540ЗОБОВ'ЯЗАННЯ15Кошти банкiв 1367273516Кошти клiєнтiв 2255621217Боргові цінні папери, емітовані банком140776118Інші залучені кошти29041319Зобовязання щодо поточного податку на прибуток020Вiдстроченi податковi зобов'язання19469821Резерви за зобовязаннями11154322Інші фінансові зобовязання59678623Інші зобовязання4994724Субординований борг35465325Усього зобов'язань39234748ВЛАСНИЙ КАПIТАЛ26Статутний капiтал370353727Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 67669728 Резервні та інші фонди банку91155829Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку -30Усього власного капіталу та частка меншості529179231Усього пасивiв 44526540

Додаток Б


Баланс за станом на 31.12.2009 року (тис. грн.)

РядокНайменування статті2009 рікАКТИВИ1Грошові кошти та їх еквіваленти 64909152Торгові цінні папери 4217173Кошти в iнших банках 5814424Кредити та заборгованість клієнтів391272325Цiннi папери в портфелi банку на продаж 10692326Цінні папери в портфелі банку до погашення 18554887 Інвестиції в асоційовані компанії 450238Інвестиційна нерухомість530199Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток381210Відстрочений податковий актив 77131311Основні засоби та нематеріальні активи 297300012Iншi фінансові активи 36143813Інші активи 29449414Усього активiв 54048125ЗОБОВ'ЯЗАННЯ15Кошти банкiв 1633290716Кошти клiєнтiв 2766767317Боргові цінні папери, емітовані банком19010018Інші залучені кошти21438719Зобовязання щодо поточного податку на прибуток70320Вiдстроченi податковi зобов'язання30287721Резерви за зобовязаннями5683222Інші фінансові зобовязання61145623Інші зобовязання98343724Субординований борг237469625Усього зобов'язань48735068ВЛАСНИЙ КАПIТАЛ26Статутний капiтал510353727Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - 198517528 Резервні та інші фонди банку219469529Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку 531305730Усього власного капіталу та частка меншості531305731Усього пасивiв 54048125


ЗМІСТ Вступ . Теоретичні основи організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України 1.1 Сутність, способи та форми платіжних інструме

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ