Фінансова безпека держави та шляхи її забезпечення

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси»

ТЕМА: «Фінансова безпека держави та шляхи її забезпечення»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1: «Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки»

Розділ 2: «Оцінка поточної фінансової безпеки України»

Розділ 3: «Шляхи підвищення рівня фінансової безпеки України»

Висновки

Список використаних джерел

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

ВСТУП

Важливою економічною проблемою України є зростання загроз економічній та фінансовій безпеці держави. Нинішня світова фінансова криза спричинила колапс міжнародних фінансово-економічних відносин. Несприятливі відносини у фінансовій сфері не дають можливості забезпечити належний рівень економічного росту, ускладнюють перехід до ринкових механізмів господарювання, створюють негативні умови для вдосконалення бюджетної, податкової, валютної та інших видів фінансової політики України. Однією з найсуттєвіших загроз фінансовій безпеці є істотна виснаженість ключових джерел фінансових ресурсів - прибутку субєктів господарювання, доходів бюджетів усіх рівнів, амортизаційних відрахувань, ресурсів цільових фондів та ін.

Під фінансовою безпекою розуміємо такий динамічний стан фінансових відносин, за якого б створювались сприятливі умови та необхідні ресурси для розширеного відтворення, економічного росту та підвищення життєвого рівня населення, удосконалення національної фінансової системи для успішної протидії внутрішнім і зовнішнім факторам дестабілізації фінансового стану в державі.

Без забезпечення фінансової безпеки практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед Україною. Актуальність фінансової безпеки визначається необхідністю формування внутрішнього імунітету та зовнішньої захищеності від дестабілізаційного впливу конкурентноздатності на світових ринках і стійкості фінансового становища.

Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і, власне, фінансовій сферах.

Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації.

1. Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки

В процесі всебічного розвитку країни, як невідємної складової світової економіки, дуже гостро постає питання національної безпеки, складовими якої є економічний, фінансовий, військовий, інформаційний сектори тощо. Сучасні тенденції глобалізаційних процесів узагальнюють вимоги та параметри ефективного економічного розвитку окремих суб'єктів світової економіки [13]. Тільки позитивна динаміка кожної складової забезпечить позитивну динаміку всієї світової економіки.

Економічна безпека - фундаментальна основа економічно ефективної держави, яка відстоює свої національні інтереси та долає різноманітні загрози в умовах посилення міжнародної конкуренції. Найважливіший елемент економічної безпеки країни в сучасних умовах - фінансова безпека [8, с.424]. Без її забезпечення практично неможливо вирішити жодну із проблем, що стоять перед країною, як внутрішню, так і на міжнародному рівні.

Без забезпечення фінансової безпеки практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед Україною. Актуальність фінансової безпеки визначається необхідністю формування внутрішнього імунітету та зовнішньої захищеності від дестабілізаційного впливу конкурентноздатності на світових ринках і стійкості фінансового становища.

Теоретичні та практичні аспекти фінансової безпеки досліджувалися О. Барановським, І. Біньком, В. Горбулшим, Б. Губським, Я. Жалилом, М. Єрмошенко, Є. Марчуком, С. Мочерним, В. Мунтяном, М. Павловським, І. Шумілом та іншими.

Важливим правовим актом, який визначає політику України у галузі забезпечення економічної безпеки держави є Концепція національної безпеки України. Пріоритетне місце у національній безпеці належить економічній безпеці. У Концепції національної безпеки України розкриті положення економічної безпеки і визначені основні загрози національної безпеки України, здійснено дослідження певних аспектів економічної безпеки [2]. При цьому економічна безпека розглядається як складова національної безпеки (безпеки в економічній сфері), до якої віднесені такі напрями державної політики національної безпеки:

недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів та перетікання їх у тіньову економіку;

контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника;

боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відтоку національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів [14, с. 171].

Одне з найбільш вдалих тлумачень належить вітчизняному вченому О.І. Барановському, який вважає що зміст фінансової безпеки полягає у: ступені захищеності фінансових інтересів; рівні забезпеченості субєктів усіх рівнів управління фінансовими ресурсами; стані складових фінансового ринку; якості фінансових інструментів і послуг; стані фінансових потоків в економіці, що дозволяє вважати її одним з найважливіших системоутворюючих елементів економічної безпеки держави [3].

Фінансова безпека, у трактуванні М. Єрмошенка, є таким станом фінансово-кредитної сфери держави, який характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансових інтересів, достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх субєктів господарювання і населення в цілому - ефективне функціонування національної економічної системи і соціальний розвиток [5, 33-34].

У методиці розрахунку рівня економічної безпеки України фінансова безпека визначається як такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання [7].

Отже, фінансова безпека держави - основна умова її здатності здійснювати самостійну фінансово-економічну політику відповідно до власних національних інтересів. Забезпечення фінансової безпеки - це діяльність держави і всього суспільства, спрямована на реалізацію загальної національної ідеї, на захист національних цінностей та національних інтересів через підтримку фінансової стабільності внаслідок збалансованості фінансів, достатньої ліквідності та наявності необхідних фінансових ресурсів.

Під фінансовою безпекою розуміємо такий динамічний стан фінансових відносин, за якого б створювались сприятливі умови та необхідні ресурси для розширеного відтворення, економічного росту та підвищення життєвого рівня населення, удосконалення національної фінансової системи для успішної протидії внутрішнім і зовнішнім факторам дестабілізації фінансового стану в державі.

Таким чином фінансова безпека є вирішальною і провідною у системі економічної безпеки. Фінансова безпека, як складова економічної безпеки держави, в свою чергу є теж поняттям інтегральним.

Фінансова безпека країни - це система, яка складається з наступних підсистем :

бюджетна безпека - це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів;

валютна безпека - це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;

грошово-кредитна безпека - це такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;

боргова безпека - це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;

безпека страхового ринку - це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

безпека фондового ринку - це оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому [7].

Критерієм фінансової безпеки держави є стабільний, збалансований розвиток фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, розрахункової, інвестиційної та фондової систем, а також ціноутворення, що характеризується стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування економіки країни.

Обєктом фінансової безпеки держави є територія країни та її фінансово-кредитна інфраструктура. Серед першочергових проблем забезпечення фінансової безпеки держави слід відмітити проблему постійного відстеження і оцінки рівня загроз національним інтересам, а також проблему прогнозування ситуації [14, с.172].

Ефективне функціонування системи фінансової безпеки здійснюється через механізм забезпечення фінансової безпеки. Вітчизняні автори по-різному трактують сутність самого механізму та його структуру. Так, за словами М.М. Єрмошенка, механізм забезпечення фінансової безпеки держави - системна сукупність організаційної структури, методів, технологій та інструментів, завдяки якій забезпечується фінансова безпека. Вчений аналізує структуру механізму забезпечення фінансової безпеки, яка включає: організаційну структуру, сукупність принципів та методів забезпечення фінансової безпеки, правові засади функціонування системи забезпечення фінансової безпеки; основні функції щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні; сукупність індикаторів фінансової безпеки; підсистеми моніторингу та інформаційного й аналітично-прогнозного забезпечення; повноваження і задачі основних субєктів системи забезпечення фінансової безпеки [4, с. 35-37]

Забезпечення фінансової безпеки держави, на думку колективу авторів [12, с. 484], базується на механізмі забезпечення фінансової безпеки держави, який є системою організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави. Науковці до механізму забезпечення фінансової безпеки включають такі елементи: обєктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам обєктів фінансової безпеки; розрахунок порогових, граничнодопустимих значень фінансових та соціально-економічних показників, перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність та фінансову кризу; діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці [9, с. 4].

Отже, механізм забезпечення фінансової безпеки держави є системою організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави.

Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення обєктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (субєктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки (рис.1).

Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і, власне, фінансовій сферах.

Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі і завдання досягнення безпеки, шляхи та методи їх досягнення, які б адекватно відображали роль фінансів у соціально-економічному розвитку держави. Її зміст покликаний координувати загальнодержавні дії у сфері забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, господарюючих субєктів, галузей, секторів економіки, а також на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Без обґрунтованої концепції фінансової безпеки неможливо сподіватись на реалізацію ефективного соціально-економічного розвитку держави.

Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації. Державна стратегія фінансової безпеки і комплексна державна фінансова політика перебувають у тісному взаємозвязку і взаємодії.

Зважаючи на те, що фінансова безпека не є статичною (на систему безпеки впливає конкретна ситуація, що складається на певному етапі соціально-економічного і політичного розвитку суспільства), то механізм забезпечення фінансової безпеки включає такі елементи:

обєктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам обєктів фінансової безпеки;

розрахунок порогових, гранично допустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу;

діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці.

Таким чином, побудова механізму забезпечення фінансової безпеки потребує визначення критеріальних вимог до неї. Проте дотепер в економічній літературі відсутні теоретичні комплексні розробки цього питання. Тому за основу при формуванні критеріальних вимог до системи фінансової безпеки можна взяти підходи до визначення критеріїв та інтегрального індексу економічної безпеки за Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України. Ця Методика розроблена з метою визначення рівня економічної безпеки як головної складової національної безпеки держави і визначає перелік основних індикаторів стану економічної безпеки, їхні оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи розрахунку інтегрального індексу економічної безпеки. Методика базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні і застосовується Міністерством економіки України для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому в економіці та за окремими сферами діяльності. Методика може використовуватись для моніторину окремих складових економічної безпеки з метою прийняття управлінських рішень щодо аналізу, попередження та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам у відповідній сфері, зокрема фінансовій. Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України подано в Додатку 1.

Ефективність реалізації теоретичних наукових положень на практиці потребує не лише визначення критеріальних вимог до неї, а й окреслення принципів організації та забезпечення фінансової безпеки.

Вивчення питання про механізм і системи забезпечення фінансової безпеки передбачає розгляд таких ключових елементів: обєкти, субєкти, інтереси, загрози, захист.

Враховуючи правові засади та концептуальні підходи щодо сутності фінансової безпеки можна визначити, що обєктом фінансової безпеки держави є фінансова система, а конкретніше - усі її сфери та ланки:

людина і громадянин, домогосподарство;

підприємства, установи, організації;

окремі території та регіони;

суспільство (його інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси);

У практичному плані усі заходи спрямовані на забезпечення фінансової безпеки, мають фокусуватись на конкретних обєктах - правах, свободах, інтересах і пріоритетах людини і громадянина, суспільних цінностях, суверенітеті та територіальній цілісності держави.

Субєктами забезпечення фінансової безпеки держави є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, громадяни України та їх обєднання.

Комплексний концептуальний підхід до дослідження поняття фінансової безпеки потребує окреслення пріоритетних національних інтересів та основних загроз національним фінансовим інтересам, а відтак, фінансовій безпеці України.

Пріоритетами національних інтересів України в економічній сфері є:

створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення; фінансова безпека держава

інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Таким чином, концептуальне забезпечення економічної безпеки передбачає поєднання критеріїв підвищення добробуту нації і кожного громадянина та становлення в Україні конкурентоспроможної національної економіки, яка була б органічно включена в глобальні економічні процеси та посідала в них гідне місце. Відтак поєднання цілей підтримки макроекономічної стабільності, економічного зростання та забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку - це пріоритетні національні економічні інтереси України в економічній сфері та головні вектори стратегії економічної політики.

Пріоритетними національними інтересами у фінансовій сфері є:

посилення взаємозвязку фінансово-бюджетної політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальних одиниць;

забезпечення бюджетної дієздатності держави;

забезпечення монетарної та валютно-курсової стабільності;

зміцнення банківської системи, збільшення національних заощаджень із одночасним підвищенням рівня монетизації та капіталізації української економіки;

зміцнення національного інвестиційного потенціалу та підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств;

реформування фінансового ринку та забезпечення незалежності національної економіки від конюнктури міжнародних фінансових ринків;

мінімізація впливу світових фінансових криз на фінансову систему України;

детінізація економіки та залучення некримінальних капіталів в інвестиційні процеси.

Створення дієвої системи фінансової безпеки передбачає чітке визначення джерел потенційної загрози у тій чи іншій сфері, а також наявних і необхідних ресурсів для їх нейтралізації. Перелік основних можливих загроз національній безпеці в економічній сфері в Україні наведено в Додатку 2.

Водночас на фінансову безпеку впливає дія численних внутрішніх і зовнішніх викликів і загроз.

Узагальнюючи різні позиції з приводу загроз фінансовій безпеці держави, а також аналізуючи норми вітчизняного законодавства у цій сфері, джерела потенційних і наявних загроз можна поділити на внутрішні і зовнішні. При цьому загрози фінансовій безпеці слід розглядати як наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України у фінансовій та економічній сферах.

Сучасна динаміка суспільних процесів в Україні й світі зумовлює необхідність формування адекватної, ефективної та економічно виправданої системи захисту національних інтересів та забезпечення національної (в тому числі економічної і фінансової) безпеки. Стратегічною метою політики національної безпеки України є забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності, національної єдності на основі демократичного поступу суспільства і держави, дотримання прав і свобод людини й громадянина, створення умов для динамічного зростання економіки, забезпечення європейських соціальних стандартів і добробуту населення. Як зазначається у Стратегії національної безпеки України, забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки неможливе без здійснення структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Для цього необхідно насамперед поліпшити інвестиційний клімат, зокрема шляхом забезпечення дієвого захисту права власності, удосконалення регуляторного і корпоративного законодавства, обмеження монополізму, розвитку фінансового і фондового ринків. Одним із найважливіших завдань у цьому контексті є реформування податкової системи, забезпечення спрямованості фіскальної політики держави на зменшення частки усіх складових матеріальних витрат в економіці. Необхідно підвищити ефективність використання державних коштів, забезпечити дієвий державний контроль за діяльністю субєктів природних монополій, прозорість використання ними фінансових ресурсів, ефективність тарифної та регуляторної політики. Заходи економічної політики держави слід спрямовувати також на зміцнення фінансового стану субєктів господарювання, забезпечення зростання їх рентабельності та капіталізації. Не менш важливо забезпечити подолання тінізації економіки та припинення відпливу капіталів за кордон; збалансований розвиток бюджетної сфери; внутрішню і зовнішню захищеність національної валюти, її стабільність, захист інтересів вкладників; здійснення виваженої політики внутрішніх і зовнішніх запозичень.

Таким чином, створення повноцінного механізму забезпечення фінансової безпеки держави передбачає перш за все вирішення широкого кола проблем, що стосуються формулювання критеріїв та принципів забезпечення фінансової безпеки, визначення пріоритетних національних інтересів у фінансовій сфері, здійснення постійного відстеження факторів, які викликають загрозу фінансовій безпеці країни, а також вживання заходів щодо їх попередження та подолання. Більше того, для створення механізму забезпечення фінансової безпеки необхідно вирішити цілий комплекс правових, структурно-організаційних, процедурних, кадрових, технологічних та ресурсних питань. Що стосується систем забезпечення фінансової безпеки, то поки що поза належною структурною організацією залишається система відповідних інститутів і організаційно-управлінських структур, які мають займатися цією проблемою, концепція їх перспективної побудови. Додаткові труднощі у формуванні системи фінансової безпеки України повязані з відсутністю в країні координаційного центру, який, отримуючи інформацію з цієї проблематики від різних міністерств і відомств, мав би змогу узагальнити її і зробити відповідні висновки.

. Оцінка поточної фінансової безпеки України

В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з найважливіших економічних проблем України, починаючи з 90-х років XX ст.,

є зростання загроз економічній і, зокрема, фінансовій безпеці України. Невирішеність проблем у цій сфері не дозволяє забезпечити відповідний рівень економічного зростання, ускладнює здійснення ефективної реструктуризації економіки, здійснює негативний вплив на зовнішньоекономічну, податкову, страхову сфери та бюджетний процес нашої країни [9].

Останні тенденції у динаміці державного боргу України за 2010-2011 рр.

Обсяг державного боргу України є одним з найважливіших факторів, що визначають рівень фінансової безпеки України та безпосередньо загрожують її суверенності як у фінансово-економічному, так і політичному планах.

У 2010 році порівняно з 2009 обсяги боргу продовжували зростати надзвичайно великими темпами. Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» граничний обсяг, як і в попередні роки, було визначено лише для прямого державного боргу. Його було встановлено спочатку на рівні 308 млрд. грн., а потім збільшено на 8 млрд. грн. (шляхом внесення змін до закону).

Стрімко зростав і борговий тягар у розрахунку на одного громадянина. У кінці 2010 року на кожного громадянина вже припадало понад 1 тис. дол. США (майже 8,5 тис. грн.) боргових зобовязань. Накопичення державного боргу вперше перетнуло позначку 50 млрд. дол. США, що майже в 1,5 рази перевищував золотовалютні резерви держави, сформовані НБУ. За оцінкою Рахункової палати, основною причиною стрімкого зростання державного боргу є надзвичайно великі державні запозичення, здійснені урядом у обсягах, що значно перевищують необхідні обсяги фінансування державного бюджету.

Крім того, оскільки запозичені кошти значно перевищували потреби у фінансуванні державного бюджету, це призвело до зростання залишків коштів державного бюджету, розміщених на рахунках Держказначейства.

У 2010 році також не відбулося покращення стану реалізації проектів за фінансування запозиченими у МФО коштами.

Продовжена практика надання державних гарантій для здійснення запозичень субєктам господарювання, що мають високий ризик, переклало їх на державний бюджет.

У той же час аудитом встановлено, що продовження практики нарощування державних боргових зобовязань заклало передумови до стрімкого росту витрат з погашення та обслуговування цих зобовязань.

Якщо у 2009 році такі витрати становили 40 млрд. грн., або кожна пята гривня пішла на боргові платежі, то у 2010 році вони становили вже майже 59 млрд. гривень.

Однією з позитивних тенденцій щодо боргових операцій у 2010- 2011 рр. стало суттєве зменшення дохідності за запозиченнями через ОВДП. Це свідчить про рефінансування високовартісних внутрішніх боргів минулих років у менш вартісні боргові інструменти поточного року. Такі дії Уряду певною мірою закладають підгрунтя для зменшення видатків майбутніх періодів щодо виконання цих боргових зобовязань. Так, якщо у 2009 році дохідність ОВДП досягала 17-30%, то в 2010 році вона була зменшена до 6,5-13%.

Таким чином, у 2010-2011 роках продовжувалася практика попередніх років щодо проведення широкомасштабних запозичень з усіх джерел. Як наслідок, це призводить до високих темпів зростання державного боргу, що загрожує фінансовій безпеці України.

Темпи нарощування боргових зобовязань у декілька разів перевищують темпи росту економіки держави і, відповідно, створюють загрозу національній економічній безпеці.

Орієнтація Уряду на здійснення значних обсягів запозичень призводить до розбалансування державних фінансів, оскільки такі запозичення, починаючи з 2009 року, досягають майже 60% доходів Державного бюджету України.

Наслідком безконтрольованого здійснення запозичень у 2009 році і підтримання їх високих темпів у 2010-2011 рр. Стали значні обсяги витрат бюджетних коштів на погашення та обслуговування запозичень.

З 2009 року почалися пікові навантаження щодо боргових платежів на державні фінанси, які триватимуть до 2013 року (середньорічні платежі в цей період оцінюються у 50 млрд. грн.).[15]

Зовнішній борг України

Надзвичайно важливим та цікавим фактором, що визначає стан фінансової безпеки, є зовнішній борг держави. Саме він найбільше загрожує суверенності та економічній незалежності держави-боржника. Неможливість держави розрахуватися за своїми зобовязаннями ставить її на межу дефолту. Прикладом таких ситуацій є зовнішні борги деяких країн Єврозони, а особливо ситуація у Греції. У випадку дефолту країна буде змушена поступитися частиною власної незалежності у здійсненні державної фінансової політики, що негативно відзначиться на її економічному становищі і не буде сприяти забезпеченні слідування фінансовій стратегії розвитку, не відображатиме реальних потреб соціально- економічного життя країни.

У 2010 році валовий зовнішній борг України збільшився на 13,9 млрд. дол. США., або на 13,5% і на 01.01.2011 р. Становив 117,9 млрд. дол. США (85,7% від ВВП).

Динаміка зовнішнього боргу України у 2010 році відзначається:

значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки 3.5 млрд. дол. США);

суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4,7 млрд. дол. США);

скороченням довгострокових зобовязань українських банків перед нерезидентами (2.5 млрд. дол. США).

Найбільш суттєво за 2010 рік зріс борг секторів державного управління та органів грошово-кредитного регулювання (на 8,5 на 32,5 млрд. дол. США або 23,7% від ВВП).

Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення протягом року збільшився на 8,5 млрд. дол. США і на кінець 2010 року становив 47,3 млрд. дол. США. Рівень його покриття міжнародним резервом на кінець року зріс до 73% ( на початок року він стоновив 68%).[10]

Виконання Зведеного бюджету України

Виконання Зведеного бюджету України є важливим фактором забезпечення злагодженого та стабільного функціонування фінансової системи України у загальнодержавному значенні. «Здоровий» стан державного бюджету є запорукою виконання покладених Конституцією України на державу функцій.

У свою чергу, це і забезпечує фінансову безпеку держави.

У 2010 році доходи Зведеного бюджету України зросли на 21,2% і становили 330,9 млрд. грн. (без суми відшкодованої заборгованості за ПДВ облігацій внутрішньої державної позики). Це відбулося через відновлення економіки та частково було зумовлено посиленням податкового тиску на субєктів економічної діяльності.

Зростання доходу забезпечувалося переважно за рахунок:

збільшення надходжень від ПДВ в основному через менші суми його відшкодування (внесок у зростання - 6,7 п.п.);

значне перерахування коштів НБУ (внесок - 3,7 п.п.).

Рівень виконання доходів Зведеного бюджету України (без урахуваннямОВДП-ПДВ) становив 101,7%.

Видатки Зведеного бюджету України (з урахуванням кредитів за вирахуванням погашення) становив 379,2 млрд. грн. І збільшився порівняно з попереднім роком на 21,2 %.

Порівняно з 2009 роком найбільше зросли видатки на обслуговування державного боргу - на 67,6% (внутрішнього державного боргу - в 2,3 раза), що значною мірою залежало від боргової політики Уряду щодо залучення ОВДП з терміном обігу до одного року.

Збільшення видатків на заробітну плату і поточні трансферти населення у 2010-2011 відбулося нижчими темпами, що здійснювало помірний тиск на інфляцію.

Зведений бюджет України майже впродовж усього року виконувався із дефіцитом, який на 01.01.2011 р. Становив 48,2 млрд. грн. (без урахування ОВДП-ПДВ) Це було спричинено занчними видатками за державним боргом, проблемами із зовнішніми фінансами, відсутність надходжень від приватизації державного майна, а також труднощами із надходження доходів. Порівняно з 2009 роком дефіцит Зведеного бюджету України збільшився на 29,5% за рахунок Державного бюджету України, який зріс на 35,1%.[16]

Платіжний баланс України та золотовалютний резерв НБУ

Аналіз платіжного балансу дає змогу визначити різницю між вихідними та вхідними грошовими потоками у процесі зовнішньоекономічних звязків. Активне сальдо (>0) по платіжному балансу є джерелом для накопичення золотовалютних резервів. Пасивний сальдо (< 0) має протилежні наслідки. Платіжний баланс, зокрема його сальдо, визначає можливі зміни у валютному курсі національної грошової одиниці, що можуть мати значний вплив на стан фінансової безпеки у державі.

У 2010 році внаслідок погіршення стану зовнішньої торгівлі товарами, насамперед у 2-й половині року, відбулося зростання дефіциту рахунку поточних операцій. Основним фактором цього було відновлення внутрішнього попиту та зростання цін на енергоносії.

Наявність вільної ліквідності на світових фінансових ринках та поступове відновлення економічного зростання в Україні, а також успішна співпраця з МФО у 2010 році призвела до зростання обсягів надходжень прямих іноземних інвестицій та дала змогу здійснити значні залучення на зовнішніх ринках як за короткостроковими, так і «довгими» інструментами (особливо для державного та реального секторів).Це забезпечило профіцит рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій.

Зростання дефіциту рахунку поточних операцій було компенсовано суттєвим профіцитом рахунку за капіталом та фінансовими операціями. Це забезпечило виконання зведеного платіжного балансу з профіцитом у розмірі 5 млрд. дол. США порівняно з дефіцитом 13,7 млрд. дол США у 2009 році.

У 2011 році зростає надходження фінансових ресурсів до банків та реального сектору економіки за рахунок кредитів та облігацій. Разом з тим певна нестача ліквідності на світових ринках стримувала інвестиції в Україну.[10]

За 2009-2011 роки НБУ вдалося накопичити значний золотовалютний резерв, що є надзвичайно важливим фактом у гарантуванні виконання Україною зобовязань за боргами. За інформацією Нацбанку, резерви в іноземній валюті на 31 січня 2012 року склали 29,712 мільярда доларів, резервна позиція в МВФ - 0,03 мільйона доларів, спеціальні права запозичення - 101,7 мільйона, золото - 1,55 мільярда доларів. За 2011 рік золотовалютні резерви НБУ зменшилися на 8,0%, або на 2,781 мільярда доларів з 34,576 мільярда. За уточненими даними НБУ, станом на кінець грудня золотовалютні резерви склали 31,794 мільярда доларів. Як повідомлялося, в грудні золотовалютні резерви НБУ зменшилися на 1,9%, або на 613,85 мільйона доларів, склавши на 31 грудня 31 794,59 мільйона доларів.

інова ситуація

У 2010 році спостерігалася тенденція до уповільнення річних темпів зростання індексу споживчих цін (ІСЦ), який за підсумками року становив 109,1% порівняно з 112,3 у 2009 році.

Основний внесок у зростання споживчих цін у 2010 році (з урахуванням їх високої ваги у структурі споживчих витрат домогосподарств) забезпечувало зростання цін на продукти харчування та підакцизні товари.

Стримана монетарна політика сприяла успішному досягненню цілі з базової інфляції-утримання за підсумками 2010 року в межах однозначного числа. Починаючи з другого кварталу 2010 року, вона коливалася у вузькому коридорі (7-8,5% у річному вимірі), становивши за підсумком року 7,9% (у 2009 році -14,9%).

Вагому роль у зниженні інфляційного тиску з боку попиту мало також помірне зростання реального доходу населення і відносна стабільність курсу гривні до долара США.

Підвищення вартості житлово-комунальних послуг на 13,8% (на 9,7 п.п.) було зумовлено підвищенням ціни на природнього газу для населення у серпні 2010 року на 50%.

Індекс цін виробників (ІЦВ) промислової продукції в 2010 році становив 118,7% (у 2009 році -114,3%), що було зумовлено конюнктурою світових товарних ринків. Протягом року динаміка цін виробничо- промислової продукції біла нерівномірною. ІСЦ та ІЦВ є тісно взаємозалежними через частку зростання собівартості у ціні продукції.

Ціни на нафту у 2010-2011 роках відповідно зросли на 13,9 та 25%. Таке зростання світових цін на нафту при збереженні тенденцій останніх років (2008-2011 рр.) до зростання абсолютного імпорту нафти створюють умови для низки негативних макроекономічних ефектів для України. Серед них - прискорення інфляційних процесів, погіршення стану платіжного балансу, зниження прибутковості окремих галузей економіки, зменшення обсягів власних коштів підприємств, які вони могли б направити на інвестиційні цілі.

У 2011 році ціни на сталь у середньому зросли на 30%. Таке зростання цін на чорні метали створює умови для позитивних макроекономічних ефектів. Серед них - покращення стану платіжного балансу та формування потенційної можливості для зростання виробництва. Своєю чергою це створює умови для збільшення податкових надходжень до бюджету, оплати праці та прибутковості галузі, нагромадження коштів на інвестиційні цілі.

Разом з тим простежуються певні негативні наслідки, що виникли унаслідок міжгалузевиз звязків. Зростання зовнішніх цін на продукти металургійної галузі спричинило їх збільшення на внутрішньому ринку. Як наслідок, у певних галузях, зокрема у машинобудуванні та будівництві, які є найбільшими споживачами металургійної продукції, зростає собівартість.

За таких умов підприємства вимушені або підвищувати ціни, або їх додана вартість знижується, що призводить до зменшення оплати праці, надходжень до бюджету та згортання інвестиційної діяльності на підприємствах.

Під впливом зростання зовнішніх цін, зокрема на основі позиції українського експорту (метали, продовольство, добрива), інфляція пропозиції через подорожчання нафти та збільшення товарів та послуг ЖКГ для населення простежувалося збільшення дефлятора ВВП на 15%.

На початку 2011 року домінуючий вплив на динаміку цін в економіці України мали чинники пропозиції, але у другому півріччі посилився вплив чинників попиту. Це повязано з тим, що на початкуроку ВВП є нижчим за його потенційний рівень і розрахунок ВВП буде негативним. У другому півріччі ВВП досягає свого потенційного рівня, розрахунок ВВП стає позитивним, що формує умови для певного перегріву споживчого ринку та прискорення інфляційних процесів.[10]

З боку пропозиції на перебіг інфляційних процесів впливали такі фактори як підвищення цін на зовнішніх товарних ринках, зокрема на продукти харчування та нафту. Крім безпосереднього впливу на ціни споживання, у ваговій структурі яких продукти харчування та паливо і мастила складали 50% та 1,5% відповідно, вплив цих чинників посилювався через міжгалузеві звязки.

Вагомий внесок (близько 4 в.п.) мало підвищення тарифів на газ, опалення та електроенергію для населення.

За даними 2010-1011 років індекси споживчих цін відповідно зростали на 9,1% та 11,2%.

Узагальнюючи представлені вище дані, можна зробити висновок, що фінансова безпека України безпосередньо залежить від державної політики у сферах боргової, бюждетної, валютно-цінової, зовнішньоекономічної, фінансово-кредитної та податкової політик. Рішення у кожному з напрямків цих політик має значний вплив на загальний стан економічної безпеки держави, збалансованість державних фінансів, спроможність контролювати та скеровувати основні тенденції, що виникають у сфері державних фінансів.

Простежується ряд позитивних та негативних тенденцій, що визначають рівень фінансової безпеки України і лише раціональна, послідовна та науково обгрунтована державна фінансова політика може забезпечити реалізацію позитивних факторів впливу та мінімізацію впливів негативних процесів.

. Шляхи підвищення рівня фінансової безпеки України

Пропозиції щодо вирішення проблеми

. Кабінету Міністрів спільно з Національним Банком, міністерствами фінансів та економіки доцільно розробити „Концепцію фінансової безпеки держави, яка б враховувала орієнтацію зовнішньої політики на інтеграцію в європейські структури і специфіку функціонування фінансової системи України. До неї мають входити такі пункти, як:

(а) безпека монетарної політики - тобто відповідність валютної системи нормам, які діють в ЄС з врахуванням інтересів України (зокрема: обмеження темпів інфляції до 2-3 % на рік; зниження процентної ставки по кредитах до 5-6% (з врахуванням необхідності мінімізації інвестиційних ризиків); утримання дефіциту бюджету на рівні 3%; обмеження державного боргу до показника меншого за 60% від рівня ВВП; забезпечення стабільності гривні);

(б) безпека бюджетної політики - посилення ролі складових елементів бюджету в адаптації до середньозважених показників ЄС, переорієнтація податкової політики не лише на збільшення частини надходжень бюджету, а й на посилення його ролі в стимулюванні приватного сектору економіки, і створення, таким чином, передумов для того, щоб Україна могла вважатись країною з ринковою економікою де-факто; ефективніше використовувати фонди, що надаються країнами ЄС з метою структурної перебудови економіки та підвищення ефективності фінансового сектору;

(в) забезпечення політики обслуговування зовнішнього боргу, куди б входило створення відповідного контролюючого органу в рамках Міністерства фінансів, який би здійснював моніторинг за функціонуванням коштів, що надходять від розміщення боргових зобовязань серед провідних інвесторів світу, організація проведення навчального процесу серед певної частки держслужбовців щодо досягнення гнучкої системи управління борговими зобовязаннями власними зусиллями, а не лише через консультаційне сприяння міжнародних фінансово-аналітичних служб;

(г) посилення транскордонного співробітництва, що б сприяло розвитку підприємництва між Україною і країнами ЄС.

. Здійснити валютну переорієнтацію гривні з привязкою до кошика валют, зокрема, євро (переважаюча частка), долара США та китайського юаня або японської єни (оскільки ці валюти виступають основними гарантами фінансової стабільності у своїх регіонах, а країни-емітенти цих валют, своєю чергою, - основними торговельними партнерами для більшості країн світу) для посилення валютно-кредитної безпеки держави.

. Збільшити частку золота у обсягах золотовалютних резервів України як мінімум до 10% [10].

Основні напрями зміцнення фінансової безпеки України (Додаток 3):

бездефіцитність державного бюджету;

скорочення необґрунтованих витрат державного бюджету;

перехід на програмно-цільовий метод бюджетного фінансування;

зменшення перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів пенсійного фонду);

зменшення обсягів трансферів з державного бюджету;

зменшення заборгованості уряду за державними цінними паперами;

дотримання нормативів бюджетного фінансування науки, освіти та охорони здоровя.

Забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки, що неможливе без здійснення структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Для цього необхідно насамперед поліпшити інвестиційний клімат, зокрема, шляхом забезпечення дієвого захисту права власності, удосконалення регуляторного і корпоративного законодавства, обмеження монополізму, розвитку фінансового і фондового ринків.

Одним із найважливіших завдань у даному контексті є реформування податкової системи, забезпечення спрямованості фіскальної політики держави на зменшення питомої ваги усіх складових матеріальних витрат в економіці.

Необхідно докорінно підвищити ефективність використання державних коштів, забезпечити дієвий державний контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій, прозорість використання ними фінансових ресурсів, ефективність тарифної та регуляторної політики.

Заходи економічної політики держави слід спрямувати також на зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання, забезпечення їх націленості на збільшення рентабельності та капіталізації.

Поряд із реалізацією державної політики стимулювання експорту, передусім високотехнологічного, необхідно забезпечити випереджувальне розширення внутрішнього ринку, уникнення критичної залежності національної економіки від кон'юнктури світових ринків.

Підвищення конкурентоспроможності національної економіки неможливе за існуючого рівня інноваційної активності підприємств, для підвищення якої необхідними є формування національної інноваційної системи, розширення інвестиційних можливостей для реалізації інноваційних проектів[1].

Об'єктом пріоритетної уваги держави має стати активізація інноваційних процесів в освітній, науково-технологічній та інформаційно-комунікаційній галузях, які в сукупності формують інфраструктуру економіки знань - основу майбутньої конкурентоспроможності України у глобалізованому світі.

Висновки

Проблема фінансової безпеки країни набула особливої гостроти. Вирішення цієї проблеми повинно базуватися на надійній та ефективній системі захисту національних інтересів держави. Під фінансової безпекою слід розуміти захист національних інтересів фінансово-кредитної сфери від впливу внутрішніх і зовнішніх загроз. При цьому важливого значення набуває проблема виявлення реальних загроз.

Фінансова безпека є основним системоутворюючим чинником національної безпеки держави.

Стабільність фінансової системи визначається багатьма факторами, основними з яких є рівень інфляції, обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів держави, стан виконання Державного бюджету, рівень монетизації економіки, вартість банківських кредитів, достатня наявність міжнародних резервів Національного банку України (НБУ).

Результатом забезпечення фінансової безпеки є стабільний розвиток фінансово-кредитної сфери, і, як наслідок, економіки в цілому.

Основними загрозами економічній безпеці України у фінансовій сфері були: скорочення золотовалютних резервів; погіршення ліквідності у банківській системі; недостатність внутрішніх джерел капіталізації; гальмування розвитку вітчизняного фондового ринку; знецінення національної валюти, погіршення суверенного рейтингу України та вітчизняних банків. У фінансовій сфері спостерігалось подорожчання банківських кредитів; зниження рентабельності власного капіталу банківської системи внаслідок зростання збитків банків і проблемної заборгованості.

Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації. Державна стратегія фінансової безпеки і комплексна державна фінансова політика перебувають у тісному взаємозвязку і взаємодії.

Список використаних джерел

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «Про Стратегію національної безпеки України» - Затвержена Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105/2007.

Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, схвалена ВР України 16 січня 1997 року // Національна безпека України. - 1994-1996 рр.: Наук. доповідь НІСД / За ред.: О.Ф.Бєлов та ін. - К.: НІСД, 1997. - С. 184-195.

Барановський ОI. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.04.01 / HAH України; Інститут економічного прогнозування. - К., - 2010. - 36 с.

Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. - К.: Київ. нац. торг.-ек. ун-т, 2001. - 309 с.

Колісник О. Альтернативні підходи в теорії безпеки і їх застосування у фінансовій науці // Вісник ТНЕУ. - 2006. - №15. -#"justify">Макарик О.В. Місце та роль фінансової безпеки в загальній системі національної безпеки // Наукові праці НУХТ - 2009. - № 29. - С.125-127.

Методика розрахунку рівня економічної безпеки України. Затверджена Наказом Міністерства економіки України від 02.03.2007 № 60 // #"justify">Підйомний О., Білецька О., Шевцова Я. Чинники фінансової безпеки України в умовах глобалізації//Вісник ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ. Серія екон - 2008. - №39. - С.424-426.

Ревак І.О. Механізм забезпечення фінансової безпеки України: Теоретичний аспект //Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія економічна. - 2009. - №2. - С.1-10.

Річний звіт Національного банку України, 2010 рік.

Структурні зрушення у світовій економіці та їх вплив на економічну безпеку України за підсумками ІІІ кв. 2009 р. Джерело - #"justify">Фінанси: підручник / за ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. - К.: Знан-ня, 2008. - 611 с.

Шевченко О.Ю. Теорія фінансової безпеки: інноваційні підходи // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія «Економіка» - 2009. - №6.

Яценко Н.М. Поняття та структура фінансової безпеки//Економічний простір. - 2008. - №13. -С.170-174.

Про результати аудиту стану державного та гарантованого державного боргу за 2009 рік та аналізу тенденцій у 2010 році/ Рахункова палата.-Київ, 2010, - 37 с.

Висновки щодо виконання Державного бюджету України/ Рахункова палата-Київ,2010, - 55 с.

Додаток 1

Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України

№ п/пІндикатор, одиниця виміруПорогове значення1231. Бюджетна безпека1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів Пенсійного фонду), % Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, % Покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень, % Відношення дефіциту, профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, % Обсяг трансфертів з державного бюджету, % до ВВП Амплітуда коливань бюджетних видатків на одну особу між регіонами України, %не більше 30 не більше 3 не більше 30 не більше 5 не більше 15 не більше 30 2. Безпека грошового ринку та інфляційних процесів2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6Відношення обсягу грошового агрегату М3 до ВВП (рівень монетизації), % Відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість обігу), кількість обертів Обсяг готівки, % до ВВП Рівень інфляції (до грудня попереднього року), % Частка довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів наданих банківськими установами, % Рівень середньої процентної ставки кредитів банківських установ відносно інфляції, %не більше 50 не більше 2 не більше 4 не більше 107 не менше 30 не більше 53. Валютна безпека3.1 3.2 3.3Темп зміни індексу офіційного курсу гривні до дол. США до показників попереднього періоду, % Відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів (рівень доларизації), % Валові міжнародні резерви України, місяці імпортуне більше 6 не більше 25 не менше 34. Боргова безпека4.1 4.2 4.3 4.4 4.5 4.6 4.7 4.8 4.9Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП, % Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, % Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, % Відношення відсоткових платежів з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, % Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до доходів державного бюджету, % Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, % Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування внутрішнього боргу до доходів державного бюджету, % Відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП, %не більше 55 не більше 25 не більше 200 не більше 70 не більше 12 не більше 20 не більше 30 не більше 25 не більше 305. Безпека страхового ринку5.1 5.2 5.3 5.4 5.5 5.6Показник проникнення страхування (страхові премії до ВВП), % Показник щільності страхування (страхові премії на одну особу), доларів США Частка довгострокового страхування в загальному обсязі зібраних страхових премій, % Рівень страхових виплат, % Частка премій, що належать перестраховикам-нерезидентам, % Частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі, %8-12 не менше 140 не менше 30 не менше 30 не більше 25 не більше 306. Безпека фондового ринку6.1 6.2 6.3Відношення обсягу номінальної капіталізації ринку акцій до ВВП, % Дохідність облігацій внутрішньої державної позики, % Частка покриття державними цінними паперами внутрішнього державного боргу, %60-90 3-4 не більше 30 7. Банківська безпека7.1 7.2Частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі банківського капіталу, % Обсяг кредитування банками реального сектору економіки, % до ВВПне більше 30 не менше 30Додаток 2

Систематизація загроз національній безпеці України в економічній сфері

Згідно Закону України „Про основи національної безпеки України (ст.7)Згідно Стратегії національної безпеки України (п.2.2)Істотне скорочення ВВП, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвиткуЗбереження структурних деформацій у національній економіці, неефективність використання матеріальних ресурсів, зокрема енергетичних, переважання галузей з невеликою часткою доданої вартості, що спричиняє низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукціїПослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економікиНестійкість економічного зростання та його надмірна залежність від зовнішніх чинниківНестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиківНеефективність захисту права власності, відсутність умов для формування необхідного інвестиційного потенціалу в національній економіці, зокрема розвинених фінансового та фондового ринків, несприятливий макроекономічний та політико-правовий клімат для залучення іноземних інвестицій та розвитку внутрішнього інвестиційного процесуКритична залежність національної економіки від конюнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринкуНедосконалість податкової системи, низька ефективність податкового адміністрування та контролюНераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартостіНедосконалість механізмів захисту внутрішнього ринку від несумлінної конкуренції з боку імпортної продукції, неефективність боротьби з контрабандоюВелика боргова залежність держави, критичні обсяги державного зовнішнього і внутрішнього боргівНизький рівень конкуренції та монополізація окремих галузей промисловості, постачання товарів та надання послугНебезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економікиНадмірна залежність від імпорту енергетичних ресурсів, недиверсифікованість джерел енергопостачанняНеефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіціМонополізація іноземним капіталом стратегічно важливих галузей національної економіки, що загрожує стабільності окремих товарних ринківНеефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці державиВисокий рівень тінізації економіки, зумовлений поширенням тіньової зайнятості, розповсюдженням напівлегальних методів ухилення від оподаткування, криміналізацією економічних відносин„Тінізація національної економікиПоглиблення регіональної диференціаціїПереважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональнимиДеградація науково-технічного потенціалу, нерозвиненість національної інноваційної системи, низька інноваційна активність субєктів господарювання Додаток 3

Основні напрями зміцнення фінансової безпеки України

Основні напрями зміцнення фінансової безпеки УкраїниЗовнішньоекономічна політикапрофіцит платіжного бюджету по торгівельним операціям; зменшення відкритості економіки країни шляхом зростання внутрішнього ринку; скорочення загального зовнішнього боргу.Валютна політикастабілізацію валютного курсу до гривні; зменшення «доларизації» економіки країни.Грошово-кредитна та банківська політикапідвищення монетизації економіки; застосування цільового підходу до емісії грошової маси; відновлення ліквідності банківського сектору економіки та запобігання банкрутства системних банків; зменшення долі іноземних банківських установ в загальному обсязі капіталу банківської системи країни.Податкова політиказменшення податкового тиску на вітчизняних виробників товарів та послуг; стимулювання попиту шляхом зменшення податкового навантаження на споживання; раціоналізація структури податкової системи; обмежений податковий протекціонізм; податкове стимулювання ефективної зайнятості населення.Державна боргова політиказменшення загального державного боргу; скорочення зовнішнього боргу; скорочення внутрішнього боргу.

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Фінанси» ТЕМА: «Фінансова безпека держави та шляхи її забе

Больше работ по теме: