Фінансові проблеми Пенсійного фонду України : Диплом по Финансы, деньги, кредит

Рубрикатор

Финансы, деньги, кредит

Дипломы

Фінансові проблеми Пенсійного фонду України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ

УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту

Дипломна робота

на тему:

"ФІНАНСОВІ ПРОБЛЕМИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ"

Студент денної форми навчання

Молотков Юрій Георгійович

Науковий керівник

д.е.н., професор Орлов Васілій Миколайович

Одеса-2011

Зміст

Вступ

Розділ І. Пенсійний фонд України, як важлива складова соціального захисту громадян України

1.1 Еволюція розвитку пенсійної системи в Україні

1.2 Роль та місце Пенсійного фонду в фінансовій системі України

1.3 Аспекти адміністративного управління процесом формування та використання коштів Пенсійного фонду України

Розділ 2. Аналіз показників формування та використання коштів Пенсійного фонду України на прикладі управління Пенсійного фонду України Київського району м. Одеси

2.1 Планування доходів та механізм визначення видатків Пенсійного фонду

2.2 Аналіз структури власних коштів Пенсійного фонду

2.3 Аналіз коштів Державного бюджету та цільових фондів у складі коштів Пенсійного фонду

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку пенсійного забезпечення в Україні

3.1 Міжнародний досвід сучасних систем пенсійного страхування в зарубіжних країнах та проблеми реформування пенсійної системи в Україні

3.2 Пропозиції щодо реформування пенсійної системи в Україні

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Теоретичні та методологічні аспекти реформування та розвитку пенсійних систем, упровадження принципу накопичення в системи пенсійного забезпечення, в тому числі і в недержавному пенсійному забезпеченні розглядаються багатьма зарубіжними та вітчизняними вченими, такими як: Б. Зайчук, Н. Ковальова, Е. Лібанова, О. Макаренко, Г. МакТаггарт, Б. Надточій, І. Новіков, А. Нечай, М. Папієв, М. Ріппа, В. Роік, А. Соловйов, І. Сирота, Н. Яценко та ін.

Проте, незважаючи на велику кількість наукових праць, продовжується пошук найбільш ефективної моделі пенсійного забезпечення в Україні, особливо з огляду на внутрішні фактори, що впливають на подальше реформування пенсійної системи.

Аналізуючи сучасний стан пенсійної системи України, яка потребує реформування відповідно з досвідом розвинутих країн світу, можна дійти висновку, що переважна частина негараздів у цій сфері пов'язана передусім із відсутністю науково обгрунтованої, зваженої стратегії соціального розвитку як основного орієнтиру при розробці і прийнятті закону, укази, постанови. Давно назріла потреба у визначенні цілей, основної мети, заради якої планується спрямовувати матеріальні і фінансові ресурси країни на перспективу. Мета суспільства має бути конкретною й реальною, а не міфічною, як це мало місце не лише в роки централізованого управління економікою, а й в умовах нового суспільного ладу з його різними формами власності.

Метою дипломної роботи є дослідження фінансових джерел формування Пенсійного фонду, проблем та перспектив розвитку пенсійної системи України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

фінансовий показник пенсійний фонд

дослідження законодавчої бази, що стосується питання пенсійного забезпечення громадян;

аналіз надходження фінансових ресурсів до Пенсійного фонду;

надання характеристики механізмів і напрямків використання коштів Пенсійного фонду згідно завдань, поставлених перед ним;

оцінка ситуації, яка склалась у сфері пенсійного забезпечення, зокрема вичленити ряд недоліків у самій законодавчій базі, що стосується даного питання, а також проаналізувати ті фактори макроекономічного характеру, що мають безпосередній вплив на формування коштів Пенсійного фонду та на формування системи пенсійного забезпечення в нашій державі взагалі;

проаналізувати основні риси впровадження пенсійної реформи в Україні;

узагальнити результати дослідження у вигляді висновків.

Обєкт дослідження. Обєктом дослідження виступає процес діяльності по забезпеченню пенсій ПФУ Київського району м. Одеси.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми діяльності ПФУ Київського району м. Одеси.

Теоретичною методологічною основою дипломної роботи є основні документи, які регламентують засади існування та функціонування Пенсійного фонду України.

Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних фахівців в галузі діяльності Пенсійного фонду України; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

Розділ І. Пенсійний фонд України, як важлива складова соціального захисту громадян України

1.1 Еволюція розвитку пенсійної системи в Україні

Сучасна пенсійна система України, основою якої є запроваджене з січня 2004 року загальнообовязкове державне пенсійне страхування, постала не на порожньому місці, а є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття і, в свою чергу, фактично, був своєрідною "пенсійною спадщиною" колишнього СРСР.

Фінансовою основою радянської пенсійної системи до 1990 року був Союзний держбюджет, за рахунок якого виплачувались пенсії.

Як відомо, в середині 80-х років у Радянському Союзі почалися потужні радикальні перетворення у політичній та соціально-економічній організації суспільного життя. Вони були викликані погіршенням загального економічного стану Радянського Союзу, низькою ефективністю економіки з погляду задоволення споживацького попиту, високою затратністю військово-промислового комплексу.

Це призвело до того, що соціальні витрати, особливо пенсійні, стали надмірним тягарем для держбюджету.

Таким чином, наприкінці 1980-х років у СРСР виникла проблема пошуку не бюджетних джерел для фінансування пенсій.

З цією метою було вивчено досвід функціонування пенсійних систем інших країн, багато з яких у 70-80-х роках ХХ століття зазнали кризових явищ у пенсійній сфері, викликаних, перш за все, несприятливою демографічною ситуацією, і тому змушені були реформувати свої пенсійні системи.

Як засвідчив зарубіжний досвід, найбільш ефективним фінансовим механізмом у солідарній пенсійній системі виявився механізм пенсійного страхування - персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів.

Джерелом коштів для фінансування пенсій став не державний бюджет, як це було раніше, а Пенсійний фонд як самостійна фінансова система, що формується за рахунок страхових внесків підприємств та громадян.

Проте Пенсійний фонд на той час був абсолютно новою інституцією, яку ще треба було створити.

Для цього при Раді Міністрів СРСР було створено спеціальну робочу групу, до складу якої увійшли представники всіх союзних республік. Протягом 1990 року було напрацьовано необхідну нормативно-правову базу - Положення про Пенсійний фонд СРСР, Інструкцію, яка регулювала порядок сплати внесків до Пенсійного фонду та витрачання коштів Фонду, інші документи. Водночас утворювалися організаційні структури Пенсійного фонду СРСР, які на рівні союзних республік склалися з відповідних республіканських відділень Фонду (крім Російської Федерації, яка одразу створила власний Пенсійний фонд, що не входив до складу Пенсійного фонду СРСР).

Союзний Пенсійний фонд розпочав свою повноцінну діяльність з 1 січня 1991 року, коли до нього почали надходити страхові внески і, в свою чергу, за рахунок коштів Фонду було розпочато фінансування пенсійних виплат.

Фактично Пенсійний фонд СРСР функціонував лише один рік і припинив свою діяльність після розпаду СРСР. Незалежні держави, які утворилися на його теренах, в тому числі Україна, утворили й власні незалежні пенсійні фонди, робота яких має національні правові, економічні та організаційні особливості.

Водночас після розпаду СРСР було утворено Асоціацію пенсійних та соціальних фондів, у рамках якої відбувається інформаційне співробітництво і обмін досвідом між фінансовими пенсійними інституціями колишніх союзних республік. Членом Асоціації є і Пенсійний фонд України.

Одним з перших і визначальних кроків на шляху глибокого системного реформування пенсійної системи України стало створення у грудні 1990 року Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР (постанова Ради Міністрів Української РСР і Ради Федерації незалежних профспілок України від 21 грудня 1990 року № 380), яке з січня 1992 року перетворено на Пенсійний фонд України. Цей факт не лише засвідчив появу нової фінансової інституції в державі, а й означив революційну зміну ідеології функціонування пенсійної системи, яка відтепер в основному фінансово не спиралася на державний бюджет, а одержала цільові джерела поповнення коштів, власні механізми їх акумуляції та розподілу і, головне, залучила інших соціальних партнерів - роботодавців та працівників до фінансової участі у вирішенні питань пенсійного забезпечення.

З прийняттям цієї постанови розпочалося формування організаційної інфраструктури матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу майбутнього Пенсійного фонду України. Ця робота в Україні, як і в інших республіках колишнього СРСР, здійснювалася фактично "з нуля".

Проте вже з перших днів 1991 року нова пенсійна установа почала акумулювати страхові обовязкові платежі підприємств і громадян та здійснювати фінансування видатків органів соціального забезпечення на виплату пенсій. У 1991 році бюджет Пенсійного фонду становив 34 млрд. карбованців. При цьому 5 млрд. складали дотації з Пенсійного фонду СРСР, які забезпечувалися за рахунок перерозподілу коштів між союзними республіками-донорами (там, де була краща демографічна ситуація) та дотаційними республіками, де питома вага пенсіонерів у структурі населення була доволі вагомою. Постановою Пенсійного фонду СРСР, Державного комітету з праці та соціальних питань, Міністерства фінансів СРСР, Спільної Конфедерації професійних спілок СРСР від 19.12.90 № 52-ПФ у 1991 році тарифи страхових внесків до Пенсійного фонду було встановлено на рівні 80,5% від загальної суми внесків на державне соціальне страхування, тариф яких складав 26% від фонду оплати праці, згідно з Указом Президента Союзу РСР від 04.10.90 "Про першочергові заходи по переходу до ринкових відносин".

Протягом 1991 року було сформовано структуру центрального апарату Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР у складі 3-х управлінь, 4-х самостійних відділів та ревізійної комісії. Крім того, в Автономній Республіці Крим, областях та у місті Києві було утворено філії Відділення, в складі яких працювали уповноважені філій по районах, містах та районах у містах.

Загалом наприкінці 1991 року в системі Відділення працювало понад 2000 працівників, в тому числі в центральному апараті - понад 60 працівників.

Після проголошення незалежності України в серпні 1991 року та прийняття в листопаді цього ж року Закону України "Про пенсійне забезпечення" сформувалася законодавча база функціонування Пенсійного фонду нової незалежної держави. Статтею 8 зазначеного Закону було передбачено, що Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою і що Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цього Кабінет Міністрів України 28 січня 1992 року ухвалив постанову № 39, згідно з якою на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР було утворено Пенсійний фонд України, а на базі філій відділення - управління в Автономній Республіці Крим, областях та місті Києві (управління Пенсійного фонду у місті Севастополі утворено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.92 № 534 у липні 1992 року на базі міського відділу Кримського республіканського управління Пенсійного фонду).

Цією урядовою постановою було затверджено перший склад правління Пенсійного фонду та Положення про Фонд, на підставі якого він діяв до червня 1994 року. До цього ж часу виконання функцій, покладених на Пенсійний фонд, в районах та містах продовжували виконувати уповноважені відповідних обласних управлінь.

Законом України від 16.10.92 № 2704-XII було запроваджено адміністративну відповідальність за порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування.

Цікавим є факт, що у 1991-1993 роках відбувалися перші спроби впровадження елементів розширеного відтворення пенсійних фінансів, які притаманні накопичувальним пенсійним системам.

Ці спроби полягали в тому, що у зазначений період тимчасово вільні кошти Пенсійного фонду з метою одержання прибутку розміщувалися на банківських депозитах, вкладалися у статутні фонди підприємств, використовувались для надання кредитів тощо. Ці спроби хоч і забезпечили певний прибуток Пенсійному фонду у 1991-1993 роках, проте виявилися не зовсім вдалими з точки зору адміністрування та належного правового забезпечення і були припинені у середині 1993 року.

Водночас практика комерційної (господарської) діяльності Пенсійного фонду довела необхідність ґрунтовного правового регулювання, багаторівневого контролю у питаннях використання фінансів пенсійної системи. В цьому контексті вищезазначений досвід мав і має важливе значення як для вдосконалення організації солідарної пенсійної системи, так і для побудови накопичувальної пенсійної системи.

З грудня 1990 року по квітень 1993 року Українське республіканське відділення Пенсійного фонду СРСР, а згодом Пенсійний фонд України очолював Юрій Никандрович Сивоволов (1934-2003 рр.) - талановитий керівник, організатор, який майже 20 років свого життя віддав роботі в системі соціального забезпечення населення України, зробив вагомий внесок у становлення системи Пенсійного фонду України.

З 1994 року сталися значні зміни в історії Пенсійного фонду: він був перетворений із самостійної фінансово-банківської системи на центральний орган виконавчої влади, наділений відповідними повноваженнями. Водночас було суттєво удосконалено організаційну структуру Фонду.

Таким чином, було створено вертикальну структуру управління Пенсійним фондом, яка повністю відповідала адміністративно-територіальному устрою держави, а також структурам інших державних органів, які мали подібні функції щодо збору обовязкових платежів (органи податкової та контрольно-ревізійної служби).

Важливим кроком було впорядкування фінансових потоків у системі Пенсійного фонду, а також вирішення питань щодо розрахунково-касового обслуговування його коштів. Щоб ясніше мати уявлення, про що йде мова, необхідно пояснити систему фінансування пенсійних виплат, яка існувала до 1994 року.

Кошти, які збиралися від платників в районах та містах, спрямовувались до обласних управлінь Пенсійного фонду, згодом розподілялися між районами відповідно до потреб у фінансуванні виплати пенсій. При цьому, таке фінансування здійснювалось через органи соціального захисту населення, а вже вони перераховували кошти поштовим підприємствам для безпосередньої виплати пенсій пенсіонерам.

Отже, порядок перерахування коштів був складний і надто громіздкий. При цьому, в різних регіонах кошти Пенсійного фонду обслуговувались різними банками, що створювало додаткові проблеми, головною з яких було те, що іноді проходило кілька тижнів, поки кошти оберталися по всьому ланцюгу. Це ускладнювало фінансування виплат пенсій та відволікало зусилля працівників Фонду на роботу з банками, іноді просто на пошук коштів на численних банківських рахунках.

Запровадження нового механізму виплати пенсій проводилось одночасно з концентрацією рахунків органів Пенсійного фонду в одному банку. Таким банком вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України було визначено АППБ "Аваль".

Таким чином, у межах одного банку було зосереджено не тільки рух коштів в системі Пенсійного фонду, але й розрахунки Фонду з поштовими підприємствами, що прискорило рух коштів від платника страхових внесків до пенсіонера, а відтак, значною мірою, посилило можливості раціонального використання коштів Пенсійного фонду, зокрема, можливість оперативного перерозподілу коштів як між областями, так і між районами і містами. Свідченням цього може бути такий приклад. За новою системою фінансування, кошти, які зранку надійшли від платника до якогось районного відділу, наприклад, в Запорізькій області, де був надлишок коштів, того ж дня ввечері вже виплачувались у вигляді пенсії, наприклад, в Чернігівській області, де була нестача коштів. Згодом, при переході органів Пенсійного фонду на обслуговування до Ощадбанку були збережено вищезгадані принципи банківського обслуговування.

У 1993-1995 роках було розпочато компютеризацію органів Пенсійного фонду, зокрема автоматизовано облік надходження страхових внесків, приймання відповідної звітності. Це стало відчутним кроком до впровадження в подальшому в Пенсійному фонді системи персоніфікованого обліку.

З вересня 1993 року до жовтня 1995 року Пенсійний фонд України очолював Віктор Петрович Тентюк - відомий фахівець у галузі фінансів, який зробив вагомий внесок не тільки у становлення та розвиток системи Фонду, а й обіймав керівні посади в Міністерстві фінансів, очолював Державну податкову службу та Державне казначейство України.

Перехід на початку 90-х років на фінансування пенсій через Пенсійний фонд сам по собі одразу не міг вирішити всіх проблемних питань у сфері пенсійного забезпечення, а натомість висвітлив та окреслив багато проблем та чинників як всередині самої пенсійної системи, так і далеко за її межами, що суттєво негативно впливали на фінансовий стан цієї системи.

Фінансування з коштів Пенсійного фонду пенсій, призначених на пільгових умовах у звязку зі шкідливими умовами праці також можна віднести до негативних факторів. Починаючи з 1992 року пенсійні гарантії таких працівників були значно розширені. Разом з тим, незважаючи на обовязок відшкодування відповідних витрат Фонду підприємствами, де існують згадані умови, реальний рівень відшкодування витрат на виплату пенсій за так званим Списком № 2 наприкінці 90-х становив у середньому лише 30 відсотків.

Унаслідок усього цього у 1995-1996 роках почала виникати заборгованість з виплати пенсій. Це при тому, що рівень пенсій лишився низьким, фактично було втрачено його диференціацію від трудового внеску працівника. Все це формувало в суспільстві усвідомлення необхідності проведення пенсійної реформи. Проте здійснення реформи потребувало подолання гострих кризових явищ у пенсійній системі.

Отже головним завданням Пенсійного фонду у другій половині 90-х років стали фінансова стабілізація пенсійної системи, ліквідація заборгованості з виплати пенсій, створення необхідних передумов для проведення пенсійної реформи.

Основними напрямами цієї роботи стало вдосконалення законодавства із сплати обовязкових платежів до Пенсійного фонду, запровадження їх персоніфікованого обліку, посилення платіжної дисципліни підприємств, звільнення Пенсійного фонду від не властивих йому видатків. У цьому звязку слід відзначити такі кроки.

У серпні 1998 року Указом Президента України від 31.08.98 № 957 "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій", а згодом Законом України від 22.10.98 № 208-ХІV "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування", було запроваджено додаткові ставки збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відчутно сприяло наповненню Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.98 № 1251 "Про стан і додаткові заходи щодо виплати пенсій, погашення заборгованості з обовязкових платежів до державного та місцевих бюджетів, недоїмки до Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення".

У Кабінеті Міністрів України та в усіх обласних адміністраціях були утворені постійно діючі комісії з погашення заборгованості, які розглядали кожен факт наявності заборгованості та шляхи її погашення, які працюють і зараз.

Крім роботи, проведеної з керівниками підприємств-боржників, було застосовано нетрадиційні джерела наповнення Пенсійного фонду.

Так було запроваджено погашення заборгованості з виплати пенсій в натуральній формі продукцією підприємств-боржників. Завдяки цьому така заборгованість була погашена на суму понад 800 млн. грн.

Крім того, боржники своєю продукцією розрахувались по боргах і з Пенсійним фондом, зокрема, через систему вексельних розрахунків, які здійснювали банки та, спеціально створене для цього постановою Уряду, Спеціалізоване державне підприємство Пенсійного фонду України.

У результаті вжитих заходів удалося суттєво збільшити надходження коштів до Пенсійного фонду. Це дозволило у вересні 2000 року ліквідувати заборгованість з виплати пенсій.

Здійснення всіх вище перелічених заходів дозволило після погашення у вересні 2000 року заборгованості з виплати пенсій не тільки забезпечити повне і своєчасне фінансування цих виплат, а й їх підвищення протягом 2001-2003 років у середньому на 72% (з 81 до 139,45 грн.).

Стабілізація фінансового стану Пенсійного фонду стала однією з передумов здійснення пенсійної реформи. Основні напрями та шляхи впровадження пенсійної реформи було окреслені в таких державних документах: Концепція соціального забезпечення населення України, схвалена Верховною Радою України 21 грудня 1993 року, Основи законодавства України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування, прийняті Верховною Радою України 14 січня 1998 року, Указ Президента України від 13.04.98 року "Про Основні напрями пенсійного забезпечення в Україні", Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України "Про Основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України" від 10 жовтня 2001 року.

На виконання завдань поставлених в цих документах, і була спрямована робота всієї системи Пенсійного фонду. В першу чергу у період до 2003 року були проведені підготовчі заходи до впровадження пенсійної реформи, була створена система персоніфікованого обліку внесків. Початок цій справі було покладено Указом Президента України "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обовязкового державного пенсійного страхування" від 04.05.98 № 401.

З 1998 року в Центральній базі цієї системи вже накопичено такі відомості на 27,9 млн. громадян України. Більшість з них вже отримали свідоцтва про загальнообовязкове державне соціальне страхування, що засвідчують пенсійне право кожного.

Важливу роль у розвитку Пенсійного фонду та його утвердженні як центрального органу виконавчої влади відіграла передача органам Фонду функцій з призначення та виплати пенсій, які раніше здійснювались органами соціального захисту населення.

Цей процес розпочався 1 січня 1999 року з експерименту у Львівській області (Указ Президента України "Про проведення у Львівській області експерименту з призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України" від 20.10.1998 № 1156) і остаточно завершився 1 липня 2002 року.

Поєднання цих функцій дало змогу вирішити низку важливих питань:

·забезпечити призначення пенсій за даними системи персоніфікованого обліку внесків;

·раціонально планувати витратну частину бюджету Пенсійного фонду;

·своєчасно попереджати випадки нецільового використання коштів Пенсійного фонду у звязку з недостовірністю представлення документів для призначення пенсій про стаж та заробітну плату, посилити контроль за правильністю призначення та виплати соціальних пенсій, надбавок на непрацездатних членів сімї, доплат непрацюючим пенсіонерам;

·прискорити терміни розгляду заяв про призначення пенсій, зменшити документообіг, повязаний з проведенням індексацій пенсій працюючим пенсіонерам без подання ними додаткових документів, зменшити адміністративні видатки (на друкування відомостей, зменшення штатної чисельності працюючих та інше);

·перетворити Пенсійний фонд України на функціонально збалансовану фінансову інституцію, що забезпечує увесь комплекс заходів з функціонування загальнообовязкової системи пенсійного страхування, починаючи зі збору страхових внесків та закінчуючи виплатою пенсій;

·розпочати на базі органів Пенсійного фонду експерименти з підвищення ефективності діяльності державних цільових фондів та з використання даних системи персоніфікованого обліку при призначенні різних соціальних виплат та державних допоміг.

Невідкладним першочерговим завданням реформування системи пенсійного забезпечення Указом Президента України 13.04.98 № 291/98 "Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні" було визначено проведення розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. З цією метою, починаючи з 1999 року, Урядом приймались постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджувались графіки поетапного розмежування джерел фінансування з виплат Пенсійного фонду на 1999-2002 роки.

Пенсійний фонд України став потужною фінансовою та соціальною інституцією в державі, сформувалися його організаційний та кадровий потенціали.

На сьогодні Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України [36].

В економічному житті країни Пенсійний фонд України виступає одним із органів державної виконавчої влади, який здійснює управління солідарною системою загальнообовязкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду та виконує інші функції, передбачені законами.

1.2 Роль та місце Пенсійного фонду в фінансовій системі України

Фінансова система - це комплекс окремих елементів, які входять до фінансів (бюджети, централізовані цільові, страхові фонди, державний кредит, недержавні страхові фонди), фінанси підприємств та ін., взаємодія між якими приводить до появи нових функцій фінансових відносин, цілісність яких забезпечується єдиними організаційно-правовими нормами на всій території держави.

Фінансова система, її структура залежить від соціально-економічного ладу державного устрою в країнах. Кожна з країн має свою фінансову систему. У колишньому СРСР вона складалася з фінансів державних, колгоспно-кооперативних підприємств і організацій, з централізованих цільових фінансових фондів. Загальнодержавні централізовані фінансові фонди включали державний бюджет, державне соціальне страхування, державне майнове й особисте страхування. Складовим елементом цієї системи був також державний кредит. Ця відносно проста структура фінансової системи відповідала соціально-економічному укладу, наявному в СРСР.

Утворення на теренах СРСР самостійної української держави викликало потребу формування власної фінансової системи, яка б відповідала новим соціально-економічним умовам, сприяла б динамічному розвитку економіки та підвищенню добробуту населення. Протягом 90-х р. р. минулого століття в Україні така система вибудовувалася, а на початку XXI ст. була в основному сформована. За своєю суттю та структурою вона відрізняється від попередньої як за джерелами формування фінансових фондів, так і за напрямами їх використання. На відміну від фінансової системи колишнього СРСР, яка ґрунтувалася переважно на фінансових ресурсах суспільного сектора виробництва, в Україні фінансовою базою державних доходів є приватний сектор економіки, доходи громадян України.

Структура сучасної фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, її можна представити за схемою, яка наведена на рис.1.2.1 При цьому пенсійна система представлена як на рівні державних централізованих фондів цільового призначення, так і на рівні добровільних пенсійних фондів.

На всіх етапах розвитку суспільства важливою складовою соціальної політики держави було і залишається пенсійне забезпечення громадян.

Особливого значення дана проблема має на сучасному етапі, коли мова йде про докорінне реформування пенсійної реформи.

Основними напрямами її вдосконалення є здійснення заходів щодо мобілізації грошових надходжень до Пенсійного фонду, створення триєдиної системи пенсійного забезпечення. За цих умов поряд з державною обовязковою системою соціального забезпечення доцільно створити як систему обовязкових персоніфікованих накопичень громадян, так і недержавне пенсійне забезпечення. Всі ці питання потребують наукового обґрунтування що до подальшого вдосконалення та системного комплексного аналізу нині існуючої пенсійної системи.

Проблема пенсійного забезпечення в різних її аспектах досліджувалась багатьма вченими та фахівцями. Вагомий внесок в її наукову розробку внесли Л. Тікаченко [27], П. Філіпчук [32], В. Рудик [21], Г. Третьякова [31], А. Загородній [14], В. Толубяк [30], Л. Батченко [11] та інші дослідники.

В Україні спостерігається тенденція зростання державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення. В 2000 році сума видатків із бюджету становила 5985,2 млн. грн., в 2005 році зросли до 39940,2 млн. грн., а в 2010 році на соціальний захист та соціальне забезпечення було виділено 64 086,5 млн. грн.

Таблиця №1.2.1

Державні витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення населення в Україні¹

РокиСума видатків із бюджету млн. грн. У % до загальних видатківУ % до ВВПУ°% до попереднього року200832957,728,13,5102,0200933345,625,23,6101,22010 36 296,118,93,4108,8

¹Таблицю №1.2.1 складено за матеріалами статистичних збірників Держкомстату України.

Як засвідчують останні дані (табл. №1.2.1.) питома вага державних витрат на соціальне забезпечення за 2010 рік складає 18,9% від загальних витрат або ж 3,4% від ВВП. Вищенаведені цифри засвідчують про позитивну динаміку щодо соціального захисту населення в нашій країні. Разом з тим існуюча система державних витрат не в повній мірі забезпечує потреби тієї частини населення, яка отримує низьку заробітну плату та мінімальну пенсію за віком.

Впродовж останніх років, в Україні мінімальна заробітна плата, а також мінімальна пенсія за віком були нижчими за прожитковий мінімум. Лише в 2010 році мінімальна заробітна плата, яка коливалась в межах від 601 до 750 грн. в місяць, практично зрівнялась із прожитковим мінімумом, що складав 875 грн. на одну особу в місяць (табл. №1.2.2.).

Таблиця №1.2.2.

Динаміка державних соціальних стандартів і гарантій в Україні²

РокиПрожитковий мінімум на одну особу в місяць, грн. Мінімальна заробітна плата в місяць, грн. Мінімальна пенсія за віком, грн. 2003342185-20587-922004362237932005423262-3323322006472350-400350-3802007532400-460380-4152008626515-605470-5442009701605-744 777777777777777777744544744544-6012010875744-922601-750на 1.04.2011911922-960750-800

²Таблицю №1.2.2 складено за матеріалами статистичних збірників Держкомстату України.

Ці дані підтверджують ту соціальну ситуацію в суспільстві, коли для частини населення характерна бідність, досить низький рівень матеріального становища.

В Україні пенсійна реформа рухається, але вкрай повільно. На відміну від інших постсоціалістичних країн, пенсійна реформа реально розпочалася у 2003 році з прийняттям Верховною Радою України законів "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" [2] й "Про недержавне пенсійне забезпечення" [3]. Втім, треба зазначити, що Указ "Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні", який зобов'язував виконавчі органи влади забезпечити реалізацію зазначених напрямів, Президент України підписав ще у квітні 1998 року. Власне, це й було початком реформування вітчизняної системи пенсійного забезпечення. За цей час у країні сформовано трирівневу систему пенсійного забезпечення: державна солідарна система, накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування й система добровільного недержавного пенсійного забезпечення.

Державна солідарна система побудована за принципом солідарності поколінь - працююче населення забезпечує непрацююче. На сьогодні в Україні налічується 13.8 млн. пенсіонерів - дещо менше, ніж у 2003 році (14,4 млн. осіб). Нині на утримання одного пенсіонера працює 1,6 особи. У західноєвропейських країнах цей показник становить 3,8 особи. Фінансування солідарної системи пенсійного страхування відбувається за рахунок обов'язкових внесків роботодавців у розмірі 33,2 % від фонду оплати праці та 0,5 % - від заробітної плати робітника.

Незважаючи на досить значні внески до Пенсійного фонду України (ПФУ), коштів катастрофічне не вистачає. Для покриття дефіциту ПФУ протягом 2010 року з державного бюджету надійшло 64 086,5 млн. грн.

З високою часткою впевненості можна стверджувати, що дефіциту ПФУ не уникнути й тому доведеться, як і в попередні роки, покривати його за рахунок внутрішніх ресурсів і коштів державного бюджету. При цьому слід ураховувати, що рівень пенсій має зростати, оскільки їх середній розмір у 2010 році становив 1092,35 грн. на місяць, у тому чисті пенсій за віком - 1039,6 грн. Отже, розмір пенсій державної солідарної системи залишається низьким і потребує перегляду з тим, щоб кожен пенсіонер мав гідні умови життя.

Накопичувальна системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні мала запрацювати ще у 2007 році. На жаль, цього не сталося, хоча необхідну нормативно-законодавчу базу сформовано ще декілька років, тому з прийняттям Верховною Радою України Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 № 1057-ІV [3], в якому визначено три види фондів: відкритий пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи, корпоративний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа - роботодавець декілька юридичних осіб-роботодавців, і професійний пенсійний фонд, засновником якого можуть бути об'єднання юридичних осіб - роботодавців, об'єднання фізичних осіб.

Недержавні пенсійні фонди - третій рівень пенсійної системи. Відомо, шо умови життя працівника після виходу на пенсію залежать від її рівня. У 2010 році середній розмір місячної пенсії за віком становив 1039,6 грн., за інвалідністю - 848,8 грн., а середній розмір заробітної плати дорівнював 2239 грн., що на 20,0 відсотків перевищує відповідний показник у 2009 році. При цьому зазначимо, що жодна країна, навіть найзаможніша, не в змозі забезпечити виплату пенсії своїм громадянам на рівні середньомісячної заробітної плати, не говорячи вже про постсоціалістичні країни, до яких належить і Україна.

З виходом працівника на пенсію його місячний дохід становить 30 % заробітної плати. Забезпечити собі нормальні житлово-побутові умови за рахунок мізерної пенсії пересічному пенсіонеру дуже важко. Саме тому певна частина працівників, починаючи, як правило, з 30-річного віку, не покладаючись на державу, починають відраховувати частину свого заробітку до недержавного пенсійного фонду.

Розбудова системи недержавного пенсійного забезпечення, яка є складовою частиною пенсійної системи України, здійснюється з 2004 року після прийняття Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення.

Загальна кількість офіційно зареєстрованих недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ) у 2010 року зменшилась на 3,7% у порівнянні з 2009 роком та становить 104 НПФ.

Вартість активів 10 найбільших фондів складає 817,65 млн. грн., або 83% від вартості активів усіх недержавних пенсійних фондів. Кількість фондів, у яких вартість активів перевищує 10 млн. грн. у 2010 року залишилась незмінною та складає 15.

Кількість банків-зберігачів становить 122.

Станом на 31.12.2010 року кількість вкладників - 52311 осіб, з яких 2331 вкладники, або 4,46% - юридичні особи, на яких припадає 803,1 млн. грн., а 49980 вкладників, або 95,54% - фізичні особи.

Великі підприємства, які виступили засновниками та учасниками НПФ залишаються незмінними: ВАТ Укртелеком, ВАТ Стирол, Державне підприємство "Укрпошта, Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод високовольтної апаратури.

Серед банків: Національний банк України, Укрексімбанк.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється шляхом укладання пенсійного контракту між пенсійним фондом і його вкладником. У 2008 році кількість фізичних і юридичних вкладників у НПФ становила 482 тис. осіб, у тому числі 2306 юридичних осіб, пенсійні внески яких становили 582,9 млн. грн. Серед учасників НПФ найбільшу частку становить населення м. Києва - 42.4 тис. осіб. Зазначимо також, що, наприклад, у Польщі кількість платників на сьогодні становить 4,1 млн. осіб, а сума внесків до пенсійних фондів - 531,3 млрд. злотих.

Великий вплив на динаміку приросту пенсійних внесків мають КНПФ Національного банку України та Непідприємницьке товариство Відкритий недержавний пенсійний фонд "Перший національний відкритий пенсійний фонд.

Середній сукупний пенсійний внесок з розрахунку на одного учасника НПФ за 2010 рік склав 338,52 грн. і зменшився проти аналогічного показника за 2009 рік на 5,79%.

Пенсійні виплати станом на кінець 2010 року склали 126,9 млн. грн., станом на кінець 2008 року пенсійні виплати складали 27,3 млн. грн.

У багатьох країнах світу пенсійні системи складаються, як і в Україні, з трьох рівнів. До першого рівня належать пенсії громадян, які досягли пенсійного віку й отримують фіксовану мінімальну пенсію без урахування трудового стажу. Пенсії другого рівня теж надаються з фондів обов'язкового страхування, а їхній розмір залежить від попереднього заробітку. Третій вид пенсії пов'язаний не з фондом обов'язкового страхування, а з конкретним підприємством, тобто така пенсія є не що інше, як приватне страхування, завдяки якому після виходу на пенсію забезпечується достатній рівень життя.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку українського суспільства одним із пріоритетів є соціальне забезпечення людини, яка з фактора виробництва перетворюється на головну рушійну силу суспільства. Держава має забезпечувати достатній життєвий рівень широких верств населення на основі науково обгрунтованої політики доходів. В Україні диференціація між соціальними групами залишається високою. За інформацією Державної податкової адміністрації України, у 2009 році налічувалося 7423 мільйонера. Мінімальний розмір заробітної плати з 1.04.2011 року становить 960 грн. У цьому контексті зазначимо, що співвідношення між мінімальною заробітною платою і прожитковим мінімумом поступово зростає, але не такими темпами, як у західноєвропейських і навіть у окремих постсоціалістичних країнах.

Аналізуючи сучасний стан пенсійної системи України, яка потребує реформування відповідно з досвідом розвинутих країн світу, можна дійти висновку, що переважна частина негараздів у цій сфері пов'язана передусім із відсутністю науково обгрунтованої, зваженої стратегії соціального розвитку як основного орієнтиру при розробці і прийнятті закону, укази, постанови. Давно назріла потреба у визначенні цілей, основної мети, заради якої планується спрямовувати матеріальні і фінансові ресурси країни на перспективу. Мета суспільства має бути конкретною й реальною, а не міфічною, як це мало місце не лише в роки централізованого управління економікою, айв умовах нового суспільного ладу з його різними формами власності.

Політика держави повинна вирішувати проблему суттєвого підвищення соціальних стандартів і гарантій для всіх верств населення і направлена перш за все на ліквідацію бідності людей та вирішення інших соціальних проблем.

В той же час мінімальний розмір пенсії повинен бути переглянутий в сторону його підвищення на новій законодавчій базі, що буде також залежати від бюджетних можливостей держави.

Слід також відмітити, що нині діюча солідарна пенсійна система має певні недоліки і не відповідає сучасним вимогам. Ця система забезпечує в країні виплати приблизно в межах 40 відсотків від середньої заробітної плати. А тому в країні повинні бути використані всі резерви щодо надходження грошових коштів до Пенсійного фонду. Слід погодитись з положенням Л. Ткаченко [28], в тому що до основних заходів з мобілізації надходження коштів слід відносити, зокрема, наступні: перерозподіл навантаження зі сплати пенсійного збору від роботодавця до працівника, причому працівник має сплачувати не менше чверті його загального розміру; розширення участі населення у пенсійному страхуванні шляхом реструктуризації зайнятості та мотивації активності населення; удосконалення порядку призначення та індексації пенсій; законодавче регулювання гарантованої мінімальної пенсійної виплати визначення пріоритетів розвитку пенсійної системи тощо.

Процесу наповнення Пенсійного фонду будуть сприяти також подовження працездатного віку; скорочення чисельності безробіття; практичне здійснення детінізації економіки.

Отже система пенсійного забезпечення повинна докорінно вдосконалитись, а її основні напрями повинні включати:

реформовану державну систему соціального забезпечення;

обовязкове персоніфіковане накопичення кожного громадянина;

добровільне накопичення заощаджень населення.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників Пенсійного фонду України вносить Міністр праці та соціальної політики України.

Для розгляду пропозицій щодо реалізації основних завдань, обговорення найважливіших питань діяльності у Пенсійному фонді України можуть утворюватися наукова, методологічна, експертна ради та інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Голова правління Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Структуру центрального апарату Пенсійного фонду України затверджує Міністр праці та соціальної політики України. Штатний розпис, кошторис видатків Пенсійного фонду України затверджує Голова правління Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Положення про структурні підрозділи центрального апарату Пенсійного фонду України затверджує Голова правління Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної політики.

Схематично структура управління Пенсійного фонду зображена на рис.1.3.1.

Рис. 1.3.1 Структура управління Пенсійного фонду України

Структуру управління Пенсійним фондом України можна представити за схемою, яка наведена на рис. 1.3.2.

На відміну від інших центральних органів виконавчої влади, вищим органом управління Пенсійним фондом є його правління - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 418. Правління складається з 19 чоловік. До його складу входять Голова правління Фонду, його заступники, представники профспілок, роботодавців, центральних органів виконавчої влади та народні депутати (див. рис.1.3.3.).

Голова правління Пенсійного фонду України та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України в установленому порядку.

Рис. 1.3.2 Структура управління Пенсійного фонду України та рух фінансових потоків пенсійної системи

Рис. 1.3.3. Схема управління Пенсійним фондом України по вертикальному принципу

Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проект річного бюджету Пенсійного фонду України і звіт про його виконання;

) у межах своєї компетенції приймає постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

) заслуховує звіт про діяльність головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, розглядає результати перевірок і ревізій їх роботи;

) затверджує положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах;

) призначає на посади та звільняє з посад начальників головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у порядку, встановленому відповідно до законодавства Міністром праці та соціальної політики України;

) затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, що перебувають в управлінні Пенсійного фонду України, контролює їх додержання;

) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

Засідання правління Пенсійного фонду України скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на квартал. Правління є правомочним приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин його членів. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.

Окрім правління в структурі Пенсійного фонду функціонують:

центральний апарат;
головні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (загальна кількість - 27);

управління в районах, містах та районах у містах (загальна кількість 726).

Центральний апарат функціонує у складі департаментів та управлінь. Його структуру відповідно до Положення про Пенсійний фонд України затверджено міністром праці та соціальної політики України 11.05.2005 р.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням ПФУ, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України (див. рис.1.3.4).

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з Міністром праці та соціальної політики, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, відповідними органами інших держав.

Рис. 1.3.4 Система органів Пенсійного фонду України

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:

страхові внески;
кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством;
благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
добровільні внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
інші надходження відповідно до законодавства.

Як вже вказувалось вище, пенсійні системи передбачають такі пенсії: за старістю; за вислугу років; за непрацездатністю (інвалідністю) та ін. Умови придбання прав на пенсію конкретно у різних країнах не однакові, але в принципових положеннях можна спостерігати певну подібність. Пенсії за старістю призначаються особам віком від 50 до 70 років, а в більшості пенсійних систем - у 55-60 років. В усіх пенсійних системах передбачується мінімальний стаж роботи, але його величина має різні значення в різних системах - від 1 до 30 років. При досягненні пенсійного віку учасник пенсійної системи може негайно реалізувати своє право на пенсію, отримавши звичайну пенсію за старістю. Учасник, що не досяг пенсійного віку, але має мінімальний стаж, при звільненні з роботи отримує право на відкладену пенсію.

Взагалі під нарахуванням пенсій розуміється порядок чи спосіб визначення її розміру. Трудові пенсії нараховуються з середньомісячного заробітку, якщо з якихось причин пенсія не може бути нарахована з заробітку, то вона може встановлюватись в мінімальному розмірі.

Сьогодні Пенсійний фонд України - найбільш розгалужена фахова структура, яка здійснює багатогранну діяльність щодо пенсійного забезпечення громадян України, найпотужніша інституція в державі, яка акумулює і розподіляє значні за обсягом кошти, структура з могутнім кадровим потенціалом, які розвиваються і вдосконалюються.

Діяльність Пенсійного Фонду у середині 90-тих років минулого століття, повязана з початком компютеризації органів Пенсійного Фонду, зокрема, введення автоматизованого обліку надходження страхових внесків, приймання відповідної звітності, а згодом складних програмних комплексів, без яких сьогодні важко собі уявити Пенсійний Фонд України. У період від 1998 до 2003 року була створена унікальна за своєю сутністю система персоніфікованого обліку відомостей щодо застрахованих осіб (СПОВ), прийняття закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавні пенсійні забезпечення, які забезпечили процес створення нормативно-правової та організаційно-технічної бази для побудови принципово нової трирівневої пенсійної системи.

Крім того Фонд опікується пенсійним майбутнім майже 20 млн. нині працюючих українців, ведучи персоніфікований облік їхніх пенсійних внесків. За великим рахунком майже все доросле населення країни користується соціальними послугами, що їх надає Пенсійний фонд.

Отже, у державі сформувався стійкий, потужний, фінансовий та організаційний механізм, що забезпечує функціонування національної пенсійної системи, яка сьогодні продовжує вдосконалюватися, аби досягти світових стандартів, зробити життя наших пенсіонерів кращим, заможнішим.

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України. Керівництво діяльністю Пенсійного фонду здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи Пенсійного фонду утримуються за рахунок Державного бюджету.

Існуюча система державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення, не зважаючи на позитивну динаміку збільшення видатків із бюджету, не відповідає сучасним вимогам.

Впродовж останніх років, мінімальна заробітна плата, а також мінімальна пенсія за віком були нижчими за прожитковий мінімум. Ситуація дещо покращилась в 2009 році, коли мінімальна заробітна плата практично зрівнялась з прожитковим мінімумом.

2.1 Планування доходів та механізм визначення видатків Пенсійного фонду

Бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом. Бюджет Пенсійного фонду затверджується правлінням Пенсійного фонду не пізніше 10 грудня року, що передує рокові, на який складено бюджет.

Проект бюджету Пенсійного фонду складається з урахуванням щорічних актуарних розрахунків (рис.2.1.1).

Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду.

Бюджет Пенсійного фонду затверджується правлінням Пенсійного фонду не пізніше 10 грудня року, що передує рокові, на який складено бюджет.

Першим етапом в процесі управління державним пенсійним страхуванням є планування обсягу фінансових ресурсів Пенсійного фонду України. Це передбачає складання бюджету Фонду, в якому визначені джерела доходів і напрями їх витрачання. Бюджет Фонду складається щороку за встановленою правлінням Пенсійного фонду України (за погодженням з Кабінетом Міністрів України) формою. Робота над складанням ведеться в двох паралельних напрямах - з одного боку, працівники відділу доходів, застосовуючи певні методики визначають теоретично можливі обсяги надходжень, а з другого, відділ виконання бюджету, бухгалтерського обліку та звітності згідно чинного законодавства розраховують потребу у коштах на виплати пенсій, допомог.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом.

З метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду формується резерв коштів Пенсійного фонду.

Резерв коштів Пенсійного фонду складається з резерву коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, які зараховуються на окремі субрахунки одного рахунку Пенсійного фонду.

Порядок формування та використання резерву коштів Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду.

Резерв коштів для поточних потреб формується з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій і надання соціальних послуг у сумі, що дорівнює місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом Пенсійного фонду на відповідний рік та затверджується в його складі.

Рис. 2.1.1 Схема формування доходної частини бюджету Пенсійного фонду України.

Резерв коштів для поточних потреб використовується та поновлюється таким чином, щоб на початок кожного місяця на відповідному субрахунку сума цього резерву дорівнювала місячній потребі коштів, необхідній для забезпечення фінансування виплати пенсій та надання соціальних послуг, визначеній у бюджеті Пенсійного фонду.

Після забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг і створення резерву коштів для поточних потреб надлишкові кошти Пенсійного фонду зараховуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, який може виникнути у зв'язку із зміною демографічної ситуації в Україні.

Резерв коштів для поточних потреб зберігається в уповноваженому банку, а резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах - у зберігачі. Зберігач забезпечує зберігання та облік резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах окремо від пенсійних активів Накопичувального фонду.

Розмір резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах визначається за результатами щорічних актуарних розрахунків.

Розмір резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах затверджується правлінням Пенсійного фонду у складі бюджету Пенсійного фонду одночасно з встановленням порядку його формування і використання.

З метою збереження резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах та отримання доходу здійснюється інвестування цього резерву коштів у порядку, передбаченому цим Законом для інвестування коштів Накопичувального фонду, а також правилами їх інвестування.

Інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах здійснюється компаніями з управління активами, які обираються для Накопичувального фонду за результатами тендера.

Компанії з управління активами і зберігач складають та подають звіти щодо інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах правлінню Пенсійного фонду, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в порядку та за формами, встановленими правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Виконавча дирекція Пенсійного фонду складає річний звіт щодо формування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах з висновком щодо достатності цього резерву коштів для забезпечення виконання Пенсійним фондом зобов'язань у солідарній системі протягом наступних 75 років і подає його правлінню Пенсійного фонду для затвердження.

Якщо протягом року сума резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах становить менше ніж 90 відсотків суми коштів, необхідних за результатами щорічного актуарного розрахунку для забезпечення довгострокової фінансової стабільності та виконання зобов'язань Пенсійного фонду щодо фінансування пенсій та соціальних послуг, правління Пенсійного фонду зобов'язане подати Кабінету Міністрів України пропозиції щодо джерел поповнення та збалансування бюджету Пенсійного фонду. Облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду.

Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

Виконавча дирекція Пенсійного фонду забезпечує проведення щорічних актуарних розрахунків фінансового стану системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на наступні 1, 5, 10 та через кожні 5 років на - 75 років.

Актуарні розрахунки здійснюються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Результати актуарних розрахунків оформляються у вигляді звіту, який складається та підписується актуаріями - виконавцями. Зазначений звіт має містити розрахунки, дані, методи і припущення, що використовувалися під час їх здійснення, та висновки щодо фінансового стану системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і рекомендації щодо заходів, необхідних для забезпечення фінансової стабільності цієї системи.

Актуаріями можуть бути особи, які відповідають вимогам, передбаченим у положенні про підрозділ з актуарних розрахунків, яке затверджується правлінням Пенсійного фонду. За необхідності проведення додаткових актуарних розрахунків виконавча дирекція Пенсійного фонду може залучати відповідних фахівців та експертів, вартість оплати послуг яких затверджується правлінням Пенсійного фонду.

Доходи Пенсійного фонду України поділяють на власні надходження та кошти, які надходять з Державного бюджету України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Різниця між такими джерелами полягає в тому, що власні надходження не мають цільового призначення - йдуть на виплату існуючої потреби в пенсіях, а кошти Державного бюджету України чи соціальних фондів - мають чітко встановлені напрями витрачання (наприклад пенсії військовослужбовцям виплачують за рахунок коштів лише Державного бюджету України).

Власні доходи Пенсійного фонду України поділяють на: обовязкові внески на обовязкове державне пенсійне страхування з боку підприємств, громадян; кошти банків за користування тимчасово вільними коштами ПФУ; доходи ПФУ від запровадження спрощеної системи оподаткування; інші надходження (табл. №2.1.1).

Планування по кожному з таких джерел має окремі особливості. Так, при розрахунку можливого обсягу надходжень внесків на ОДПС, потрібно врахувати фонд оплати праці платників на наступний рік. Такий показник розраховує Міністерство економіки та європейської інтеграції щороку по окремих регіонах країни та галузях економіки. Контрольні цифри доводяться правлінню ПФУ, яке в свою чергу надсилає їх управлінням фонду в областях. Відділи доходів обласних управлінь визначають показник фонду оплати праці (ФОП) для районів. Враховуючи тарифи страхового внеску по окремих платниках, визначають очікувані надходження по цій статті (рис.2.1.2).

До інших надходжень ПФУ відносять пільгові пенсії, регресні позови, пеня. Існування таких коштів обумовлене чинним законодавством країни - деяким категоріям працюючих надано пільгове право виходу на пенсію до встановленого пенсійного віку. Пенсії, які такі особи будуть отримувати до настання пенсійного віку, є пільговими пенсіями, виплату яких повинні відшкодувати їх підприємства-роботодавці. Пенсійний фонд за рахунок страхового внеску, тобто з власних джерел, спочатку здійснює фінансування виплат пільгових пенсій, а потім виставляє вимоги до зазначених підприємств. При плануванні обсягу надходжень по цьому джерелу враховують фактичні поступлення за минулий період і очікувані - в поточному (табл. №2.1.2).

Таблиця №2.1.1.

Прогнозні показники власних доходів бюджету на пенсійне страхування згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси, млн. грн.

Джерела власних доходів200820092010Зміна до попередного року (+, - ) у суміу %1. Страхові внески страхувальників: а) у сумі 238,7256,0275,017,319,0107,25107,432. Утримання страхових внесків із застрахованих осіб: а) у сумі216,213,616,0-202,62,46,30117,643. Страхові внески від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, займаються адвокатською, нотаріальною роботою, пов'язаною з отриманням доходу: а) у сумі12,40,80,9-11,60,16,45112,54. Частина єдиного податку фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності: а) у сумі0,039,519,29,479,7316,67202,15. Страхові внески від добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування: а) у сумі0,050,060,010,01-0,0512016,6

Рис 2.1.2 Структура джерел власних доходів бюджету ПФУ Київського району м. Одеси

Обєм фінансування виплат пільгових пенсій можна визначити цілком точно, оскільки по системі персоніфікованого обліку відомостей зберігаються дані про усіх працюючих, ПФУ знаючи, скільки осіб підуть на пенсію і скільки з них "пільговиків, визначає потребу в коштах по цій статті видатків з незначною похибкою.

Кошти, які перераховує Державне казначейство Пенсійному фонду України від сплати фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), планують за методикою як і для інших надходжень до Фонду, тобто враховуючи фактичні надходження минулому році і ситуацію, яка склалась в поточному році.

Таблиця № 2.1.2.

Прогнозні показники інших власних доходів бюджету на пенсійне страхування згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси, млн. грн

Показники200820092010Зміна до попереднього року (+, - ) у суміу %1. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій: а) у сумі0,070,010,01-0,06-14,28-2. Відшкодування коштів за регресними вимогами: а) у сумі0,5-0,7----3. Відшкодування різниці у розмірі пенсії призначеної науковим працівникам державних небюджетних підприємств та недержавних наукових установ відповідно до ЗУПро наукову та науково-технічну діяльність та сумою пенсій призн. До інших законодавчих актіва) у сумі0,90,20,70,70,522,23504. Частина фіксованого податку фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльностіа) у сумі0,30,34,2-3,9-14005. Кошти банку за користування тимчасово вільними коштами фондуа) у сумі-0,10,7-0,6-700

Рис 2.1.3 Структура джерел інших власних доходів бюджету ПФУ Київського району м. Одеси

Суми, які поступають від сплати комерційними банками відсотків за користування тимчасово вільними коштами планують виходячи з ставки рефінансування Національного банку України, обсягу наданих банкам в користування коштів. Наприклад, за умови ставки рефінансування НБУ 10,25% і розміщених в банках 120,9 тис. грн. коштів ПФУ за рік по такому джерелу отримає:

Під надходженнями до ПФУ від запровадження спрощеної системи оподаткування для субєктів підприємницької діяльності розуміють кошти, які фонд отримує з місцевих бюджетів від сплати фіксованого податку громадянами-підприємцями, спеціального торгового патенту; від сплати фізичними і юридичними особами єдиного податку. Методика планування по такому джерелу подібна до попередніх - враховують фактичні та очікувані надходження в поточному році і прогнозують внески в наступному.

На основі приведених розрахунків визначають обсяг власних надходжень до ПФУ. В бюджеті до таких коштів віднесено і суми, що отримує фонд по перерозподілу на фінансування виплати пенсій в 2009 році за рахунок страхового внеску, а також суми, якими цільові соціальні фонди держави покривають свій борг перед Пенсійним фондом.

Кошти, отримувані ПФУ на протязі року з Державного бюджету України чи соціальних фондів, не є в прямому розумінні доходами Фонду. Тому що, по-перше, фонд не має права власності на них, а по-друге, обліковує їх окремо і використовує на чітко регламентовані законодавством цілі. В основі планування потреби в таких коштах лежить визначення необхідного обєму фінансування пенсій чи допомог по визначених джерелах. Указ Президента України "Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні" від 13.04.98 р. № 291/98 джерелами виплати пенсій передбачив:

за рахунок страхових внесків - трудові пенсії;

кошти Фонду загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - видатки, повязані з достроковим виходом працівників на пенсію, призначені відповідно до ст.26 Закону України "Про зайнятість населення;

кошти Державного бюджету України - виплати державних пенсій військовослужбовцям, державним службовцям, ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів, частини соціальних пенсій.

При плануванні видатків по кожному з цих джерел враховують контингент одержувачів, середній розмір пенсії за видами і потребу в коштах.

Видатки ПФУ поділяють на такі, що здійснені за рахунок внесків на ОДПС і видатки, проведені ПФУ, але виплата яких фінансована з інших ніж страхові внески джерел. Такими джерелами, як уже зазначалось, є Державний бюджет України та соціальні фонди країни. При плануванні потреби у фінансуванні виплат пенсій по кожному з джерел виходять з кількості одержувачів (регулюється тими чи іншими нормативними актами) та середнього розміру таких пенсій. Так, за рахунок збору на ОДПС фінансують: пенсії призначені згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення вiд 05.11.1991 р. № 1788-XII зі змінами та доповненнями; допомоги малозабезпеченим пенсіонерам; витрати на поховання; витрати на доставку пенсій; витрати на утримання органів Пенсійного фонду та інші видатки.

Таблиця № 2.1.3.

Прогнозні показники надходжень з Державного бюджету на пенсійне страхування згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси, млн. грн

Показники200820092010Зміна до попереднього року (+, - ) у суміу %1. Кошти Державного бюджету - всього, в тому числі: а) у сумі55,285,696,430,410,8155,0112,61.1 загального фонду Державного бюджетуа) у сумі-74,296,2-22-129,61.2 спеціального фонду Державного бюджетуа) у сумі66,211,40,2-54,8-11,217,21,7

Рис. 2.1.4 Структура надходжень з Державного бюджету згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси

За Державним бюджетом України закріплено фінансування таких виплат:

пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського складу;
пенсії працівникам різних органів державної влади (державним службовцям, суддям, народним депутатам тощо);
пенсії особам, які не мають трудового стажу для призначення трудової пенсії;
надбавок та підвищень за різними пенсійними програмами (згідно законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу, "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку, допомог пенсіонерам по догляду за дітьми, допомог працездатним за доглядом одинокими пенсіонерами тощо);
компенсації різниці у пенсійному забезпеченні науковим працівникам (згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність)
на додаткові заходи, повязані з виплатою окремих видів пенсій (багатодітним матерям та матерям інвалідів з дитинства, інвалідом зору 1 категорії, непрацюючій працездатній особі - інваліду 1 групи);
надбавки до пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Кошти Фонду сприяння зайнятості населення ідуть на видатки, повязані з достроковим виходом працівників на пенсію, призначені відповідно до ст.26 Закону України "Про зайнятість населення" (табл. №2.1.4).

Кошти Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань ідуть на профілактику нещасних випадків та профзахворювань; медичну, соціальну та професійну реабілітацію, відшкодування шкоди потерпілим на виробництві (членам їх сімей).

Таким чином, першою і однією з важливих складових управління формуванням і використанням коштів Пенсійного фонду України є планування. В основу планування надходжень покладено виконання дохідної частини бюджету фонду за попередній рік, і залежно від конкретного

Таблиця № 2.1.4.

Прогнозні показники надходжень з цільових фондів згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси, млн. грн

Показники200820092010Зміна до попереднього року (+, - ) у суміу %1. Кошти фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття0,020,080,070,060,0140087,52. Кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України0,020,081,00,060,924001250

джерела надходження визначають можливий обсяг поступлень. В основу планування видатків покладені дані про контингент одержувачів пенсій згідно окремих законодавчих актів та середнього розміру виплачуваних пенсій по такому напряму за попередній рік.

Використання коштів бюджету Пенсійного фонду здійснюється за напрямками, що кореспондують із напрямками, визначеними Положенням про Пенсійний фонд України (рис.2.1.5).

Кошти Пенсійного фонду використовуються на:

) виплату пенсій, передбачених цим Законом;

) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;

) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

) оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Рис.2.1.5 Напрямки використання коштів бюджету Пенсійного фонду України

Таблиця № 2.1.5. Прогнозні обсяги видатків бюджету згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси

Назва видатків200820092010Зміна до попереднього року (+, - ) у суміу %Видатки: - видатки за рахунок власних надходжень12,2674,7765,7662,591,055,3113,4 - видатки на виплату пенсій, надбавок, призначених за різними пенсійними програмами79,761,475,0-18,313,677,0122,1 - видатки на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників25,3-12,4---- - видатки на виплату пенсій, згідно з Законом України " Про внесення змін до деяких законов України у звязку з закриттям ЧАЕС0,83,1-2,3-387,5- - видатки, повязані з достроковим виходом працівників на пенсію--0,07---- - видатки, на пенсійне забезпечення військовослужбовців0,51,41,50,91,1280107,1

Рис. 2.1.6. Прогнозні обсяги видатків бюджету згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси, млн. грн.

2.2 Аналіз структури власних коштів Пенсійного фонду

З метою запровадження єдиного порядку і принципів формування та виконання бюджету Пенсійного фонду України, правління Пенсійного фонду України прийняло постанову від 3 березня 2003 р., якою затвердило Порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України. Цим Порядком визначаються засади бюджетної системи Пенсійного фонду України, її структура, принципи, основи бюджетного процесу та регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету Пенсійного фонду.

Згідно з Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 9 серпня 2003 р. джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:

1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до накопичувального фонду;

) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом;

) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;

) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

) добровільні внески;

) інші надходження відповідно до законодавства.

Найбільшу частку всіх надходжень до ПФУ становлять, як правило, страхові внески. Розмір страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування щорічно встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб при прийнятті Закону України "Про Державний бюджет на відповідний бюджетний період.

Страхові внески - це форма резервування заробітної плати, яка забезпечує матеріальні виплати та надання соціальних послуг працівникам в разі настання страхового випадку. Як правило, в пенсійній системі виплата здійснюється у вигляді пенсій. Страховий тариф встановлюється в залежності від імовірності настання ризику.

Страхові внески на державне пенсійне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.

Днем сплати страхових внесків вважається:

) у разі перерахування страхових внесків у безготівковій формі - день списання банком або установою Держказначейства суми платежу з банківського рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу відповідного фонду;

) у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів до банку або відділення звязку для перерахування на банківські рахунки органу відповідного фонду.

Суми зайво або помилково сплачених страхових внесків повертаються страхувальникам, або за їхньою згодою зараховуються у рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і терміни, визначенні правлінням Пенсійного фонду.

Розмір страхових внесків щорічно встановлюється ВРУ у відсотках:

) для роботодавців - до суми фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

) для фізичних осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

З 1 січня 2010 р. в Україні пенсійні внески справляються при:

здійсненні операцій з купівлі валюти;

торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини, дорогоцінного каміння;

відчуженні легкових автомобілів;

придбанні нерухомості;

наданні послуг стільникового звязку.

Таким чином, процес формування доходів ПФУ в економіці країни займає одне з важливих місць, оскільки з теоретичної точки зору, Пенсійний фонд є одним із методів перерозподілу національного доходу держави на користь певних соціальних груп населення.

Пунктом 8 Положення "Про Пенсійний фонд України" до джерел формування бюджету Пенсійного фонду, крім перелічених вище, віднесено надходження за добровільні внески, пені, фінансові санкції, штрафи, передбачені за порушення порядку сплати внеску на обовязкове державне пенсійне страхування, банківські кредити, інші, не заборонені законодавством надходження.

В цілому, виходячи із законодавчо встановлених напрямків надходження коштів до Пенсійного фонду, джерела формування його бюджету можна систематизувати таким чином:

власні кошти Пенсійного фонду України;

кошти Державного бюджету України;

кошти державних позабюджетних цільових фондів.

Власні доходи Пенсійного фонду у 2008, 2009 і 2010 роках становили, відповідно, 477,5 млн. грн., 257,3 млн. грн., і 311,3 млн. грн., і формувалися за рахунок страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, надходжень від спрощеної системи оподаткування, коштів підприємств на відшкодування видатків на виплату пільгових пенсій, інших надходжень (табл.2.2.1).

Таблиця № 2.2.1. Склад і структура власних надходжень бюджету Пенсійного фонду Київського району м. Одеси, млн. грн.

Показники200820092010Зміна до попереднього року (+, - ) у суміу %1. Страхові внески страхувальників: а) у сумі 238,8227,3271, 6-11,1544,395,1119,5б) до власних доходів50,088,387,338,3-1,0176,698,92. Утримання страхових внесків із застрахованих осіб: а) у сумі212,615, 218,2-197,43,07,15119,7б) до власних доходів44.55,925,83-38,58-0,0913,398,43. Страхові внески від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, займаються адвокатською, нотаріальною роботою, пов'язаною з отриманням доходу: а) у сумі13,61 281,71 243,41268,1-38,39424,297,0б) до власних доходів2,840,490,39-2,35-0,117,279,54. Частина фіксованого податку фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльностіа) у сумі0,80,61, 5-0,20,975,0250,0б) до власних доходів0,170,0020,48-0,1680,4781,1724000,05. Частина єдиного податку фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності: а) у сумі0,0110,916,510,895,6109000,0151,3б) до власних доходів2,334,235,291,91,06181,5125,06. Страхові внески від добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування: а) у сумі0,40,40,500,11,0125,0б) до власних доходів0,080,140,150,060,01175,0107,17. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій: а) у сумі9, 11 288, 51 680,71279,4392,214159,3130,4б) до власних доходів1,910,500,53-1,410,0326,1106,08. Відшкодування коштів за регресними вимогами: а) у сумі0,6---0,6--100,0-б) до власних доходів0,13---0,13--100,0-9. Відшкодування різниці у розмірі пенсії призначеної науковим працівникам державних небюджетних підприємств та недержавних наукових установ відповідно до ЗУ'Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсій призн. до інших законодавчих актіва) у сумі1,10,020,007-1,08-0,0131,835,0б) до власних доходів0,220,0060,002-0,21-0,0042,733,310. Кошти банку за користування тимчасово вільними коштами Фонду: а) у сумі-0,10,070,10,06100,070,0б) до власних доходів-4,810.024,81-4,79100,00,411. Інші коштиа) у сумі0,030,60,010,57-0,592000,01,6б) до власних доходів0,0050,020,0144,0-0,006400,01,5Власні надходження477,5257,3311,3-220,254,053,8120,9

Рис. 2.2.1 Динаміка власних надходжень Пенсійного фонду Київського району м. Одеси

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) є основним джерелом формування власних коштів Пенсійного фонду і їх частка у цих доходах складала у 2008 році - 50 %, у 2009 році - 10,6 %, у 2010 році - 87,3%

Основний розмір страхових внесків для страхувальників-роботодавців у 2008, 2009 і 2010 році - 33,2%.

У 2008 році страхові внески фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності виконані на 2,84%, що пов'язано із зростанням фактичних витрат на оплату праці та інших доходів, порівняно із 2009 роком на 0,49%, та у 2010 році - на 0,39%.

У 2009 році доходи бюджету Пенсійного фонду Київського району м. Одеси, порівняно з 2008 роком, зменшилися до 220,2 млн. грн, або на 46,2 %, а у 2010 році, за прогнозними даними, вони збільшилися до 54,0 млн. грн. або на 20,9 %, що пов'язано з розширенням бази обчислення страхових внесків та подальшим розмежуванням джерел виплати пенсій.

Страхові внески від добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у 2010 році становили 0,15% порівняно з 2009 роком на 1% менше. У 2009 році вони склали 0,14%, тобто 0,06% порівняно з 2008 роком.

Таблиця №2.2.2. Стан заборгованості та власних надходжень Пенсійного фонду Київського району м. Одеси, млн. грн.

Показники2008200920101. Заборгованість з виплати пенсійа) у сумі. 527,5--б) до власних доходів110,5--

Загальний обсяг заборгованості за платежами до Пенсійного фонду Київського району м. Одеси 2008 році складав 527,5 млн. гривень. Протягом 2009 року та 2010 року заборгованість було повністю погашено.

У 2009-2010 році збільшилися доходи до Пенсійного фонду Київського району м. Одеси від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій:

У структурі власних надходжень у 2008, 2009 та 2010 роках інші надходження склали, відповідно, 31400 грн., 555000 грн. та 12100 грн., або 0,005%, 0,02% та 0,014% і включали внески на добровільне страхування, доходи, пов'язані із виконанням Пенсійним фондом зобов'язань за міжнародними угодами, надходження відсотків банків, пені, штрафів, повернення переплат пенсій, доходи від продажу природного газу тощо.

Аналіз показників щодо фінансового забезпечення коштами у 2008 - 2010 роках Пенсійного фонду України Київського району м. Одеси наведено у таблиці №2.2.3.

Таблиця № 2.2.3. Динаміка обсягів видатків бюджету згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси

Назва видатків200820092010Зміна до попередного року (+, - ) у суміу %Видатки: - видатки за рахунок власних надходжень12,0658,0784,3646,0126,35483,3119,1 - видатки на виплату пенсій, надбавок, призначених за різними пенсійними програмами78,464,871,8-13,67,082,6110,8 - видатки на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників-7,910,07,92,1100,0126,5 - видатки на виплату пенсій, згідно з Законом України " Про внесення змін до деяких законов України у звязку з закриттям ЧАЕС0,9---0,9--- - видатки, повязані з достроковим виходом працівників на пенсію--0,06-0,06-100,0 - видатки, на пенсійне забезпечення військовослужбовців-1,41,51,40,1100,0107,1

Аналізуючи видаткову частину бюджету Пенсійного фонду України Київського району м. Одеси за період 2008-2010 років приходимо до висновку, що найбільшу частку займають видатки за рахунок власних надходжень: у 2008 році становило 12,0 млн. грн., при наявності заборгованості у сумі 527,5 млн. грн.; у 2009 році - 658,0 млн. грн. при умовах, що Пенсійний фонд України Київського району м. Одеси повністю розрахувався за своїми боргами; у 2010 році - 784,3 млн. грн., при відсутності боргів. Даний показник показує стійку тенденцію до зростання.

Рис.2.2.2 Динаміка обсягів видатків бюджету згідно розрахунків ПФУ Київського району м. Одеси

Порівнюючи показники видатків на виплату пенсій, надбавок, призначених за різними пенсійними програмами, приходимо висновку, що тенденція до зростання відсутня: у 2008 р. - 78,4 млн. грн., у 2009 - 64,8 млн. грн., у 2010 - 71,8 млн. грн.

Видатки на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників мають тенденцію до збільшення у 2009 році на 100% більше ніж у 2008 році та у 2010 році на 26,5% більше ніж у 2009 році.

Як видно з таблиці №2.2.3 спостерігається зменшення видатків на виплату пенсій, згідно з Законом України " Про внесення змін до деяких законів України у звязку з закриттям ЧАЕС: тільки у 2008 р. було виплачено 94560 грн.

Після проведення вище описаного аналізу діяльності Пенсійного фонду Київського району м. Одеси, можна зробити висновок, що фінансове становище Фонду суттєво покращилося за останні три роки, спостерігається суттєве збільшення як дохідної частини так і видаткової в розрізі Державного бюджету України, так і власних надходжень.

2.3 Аналіз коштів Державного бюджету та цільових фондів у складі коштів Пенсійного фонду

Аналізуючи доходи Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси у період з 2008-2010 роки, можна зробити висновок, що порівняно з 2008 роком власні доходи, зменшилися до 220,2 млн. грн, або на 46,2 %, а у 2010 році, за прогнозними даними, вони збільшилися до 54,0 млн. грн. або на 20,9 %, що пов'язано з розширенням бази обчислення страхових внесків та подальшим розмежуванням джерел виплати пенсій.

Надходження від Державного бюджету України у 2010 році становило 331,4 млн. грн., тобто на 95,17% більше ніж у 2009 році, порівняно з 2008 роком на 105,3% більше. Дана тенденція засвідчила збільшення фінансування Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси з Державного бюджету України (табл. №2.3.1).

Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві внаслідок нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної та моральної шкоди. Страхування від нещасного випадку може бути обов'язковим і добровільним.

Таблиця № 2.3.1. Динаміка росту доходів та коштів Державного бюджету Пенсійного фонду Київського району м. Одеси, млн. грн.

Джерела доходів200820092010Зміна до попереднього року (+, - ) у суміу %1. Власні доходи ПФУ: а) у сумі 477,5257,3311, 3-220,254,053,8120,8б) у % до загальної суми доходів27,533,935,96,42,0123,3105,92. Кошти державного бюджету: а) у сумі82,7169, 8331,487,1161,6205,3195,17б) у % до загальної суми доходів4,722,438,317,715,9476,5170,93. Кошти державних цільових фондів: а) у сумі0,0300,06 -0,06 -100,0б) у % до загальної суми доходів-------4. ФСС від нещасних випадків: а) у сумі0,20,10,2-0,10,150,0200,0б) у % до загальної суми доходів0,010,10,10,09-1000,0100,05. Інші доходи: а) у сумі1172,2330,6222,3-841,6-108,328,267,2б) у % до загальної суми доходів67,743,625,7-24,1-17,964,458,95. Усього доходів1732,6757,8865,3-974,8107,543,7114,1

Рис 2.3.1 Динаміка росту доходів та коштів Державного бюджету Пенсійного фонду Київського району м. Одеси

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

внесків роботодавців (для підприємства - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення);

прибутку від розміщення тимчасово-вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки праці;

добровільних внесків та інших пожертвувань.

Страхові тарифи диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва і їх розмір встановлюється законом. Наймані працівники не здійснюють відрахувань у фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

для роботодавців - у відсотках до сум фактичних виплат на оплату праці найманих працівників від 0,2 до 13,8 %;

для добровільно застрахованих осіб - у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Використовуються кошти Фонду на такі цілі:

виплату пенсій по інвалідності;

виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника; виплати втраченого заробітку;

виплату одноразової допомоги потерпілому і членам сім'ї потерпілого;

фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу потерпілим.

Доходів від Фонду сприяння зайнятості населення у 2009 році не було, у 2010 році вони склали 6291 грн.

Надходження від Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у 2009 році зменшилися у порівнянні з 2008 роком у два рази, у 2010 році по відношенню до 2009 року надходження збільшилися до рівня 2008 року.

Таблиця № 2.3.2. Стан виконання бюджету Пенсійного фонду Київського району м. Одеси за доходами у 2008-2010 рр., млн. грн

Джерела доходів 200820092010ЗатвердженоВиконано% виконання ЗатвердженоВиконано% виконанняЗатвердженоВиконано% виконанняВласні доходи ПФУ475, 4477,5100,4282, 8257,390,9316,6311, 398,3Кошти державного бюджету55,282,7149,885,7169, 8198,10,96331,4245,2Кошти державних цільових фондів0,20,0315,00,900,780,067,6ФСС від нещасних випадків0,30,266,70,80,112,51, 00,220,0

Збільшення надходження фінансових ресурсів Фонду від Фонду сприяння зайнятості населення, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання дає можливість зробити висновок, що спостерігалося залежність від зміни рівня мінімальної заробітної плати, а також відбувається приховування доходів як фізичних так і юридичних осіб.

У структурі доходів ПФУ у 2008-2010 роках у найбільшій мірі перевищили затверджені показники кошти Державного бюджету, відповідно на 49,8%, 98,1%, 145,2% виконання (табл. №2.3.2).

Рис. 2.3.2 Виконання бюджету за доходами ПФУ Київського району м. Одеси.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку пенсійного забезпечення в Україні

Стан і тенденції розвитку пенсійної системи України тісно пов'язані практично з усіма важливими суспільними процесами, що відбуваються у країні: соціально-політичними, економічними, демографічними. Саме тому питання пенсійного забезпечення громадян належать до найскладніших і потребують невідкладного вирішення.

Пенсійна реформа повинна вирішити в Україні цілу низку проблем. Зокрема:

забезпечити справедливу систему розподілу пенсійних коштів;
створити для людей можливість накопичувати максимальний розмір пенсії виходячи із власних доходів;
стабілізувати пенсійну систему та гарантувати виплати пенсій на довгострокову перспективу;
стабілізувати фінансовий стан державного бюджету;
ліквідувати надмірний розрив у розмірах пенсій із солідарної системи.

Необхідність проведення пенсійної реформи спричинена такими факторами, як демографічна й економічна ситуація в Україні, загальносвітові тенденції.

В Україні, як і всьому світі тривають процеси старіння населення, при цьому пенсійний вік у нас - один із найнижчих у світі.

Наприклад, у Німеччині й Сполучених Штатах і жінки, і чоловіки виходять на пенсію у 67 років, в Естонії, Латвії, Канаді - у 65 років відповідно).

Україна має вкрай незадовільне співвідношення тих, хто працює, і пенсіонерів.

Сьогодні на 100 працівників припадає 88 пенсіонерів, але через 15 років один працівник у і римуватиме одного пенсіонера.

Якщо нічого не змінювати, якщо не піднімати пенсійний вік, дефіцит пенсійної системи зростатиме, почнуться затримки з виплатами, що остаточно розбалансує солідарну пенсійну систему. (У 2009 році дефіцит бюджету Пенсійного фонду України становив 30 млрд. грн., у 2010-му - 26,6 млрд. грн., у 2011-му, за умови відсутності реформ, становитиме 20 млрд. грн.).

Дефіцит коштів пенсійної системи покривають за рахунок державного бюджету, тобто бюджетні кошти не інвестують в економіку, не використовують на підтримку медичної, освітньої чи соціальної сфери. Для українського суспільства не відчутна втрата.

Маючи таку фінансову ситуацію доведеться суттєво зменшувати розмір пенсій, аби ПФУ міг звести кінці з кінцями.

Є два шляхи вирішення проблеми: або зменшувати розмір пенсії, або просити громадян працювати довше.

Рис. 3.1 Вік виходу на пенсію у деяких країнах

Час проведення пенсійної реформи буде враховано соціально-економічні особливості українського суспільства. Зокрема:

буде збережено соціальні гарантії: реформа стосуватиметься лише майбутніх пенсіонерів, адже закони зворотної сили не мають, і для нинішніх пенсіонерів усіх категорій умови нарахування та виплати пенсій залишаться незмінними;

буде дотримано принцип поступовості: пенсійний вік для жінок збільшуватиметься з 55 до 60 років упродовж 10 років - на шість місяців кожного року починаючи з 1 лютого 2011 року. На період підвищення віку пенсія жінок буде збільшуватися на 2,5% на кожні півроки;

реформа здійснюватиметься на основі соціальної справедливості: максимальний розмір пенсії пропонується обмежити 12 прожитковими мінімумами. Спеціальні пенсії, на період роботи пенсіонера, пропонується знизити до загального рівня. А пенсії держслужбовців встановити на рівні, що не перевищує 80% їхньої зарплати. Пенсійний вік для держслужбовців-чоловіків пропонується підвищити до 62 років. Нинішні спецпенсії пропонується заморозити.

Крім того, уряд пропонує встановити вислугу років для військовослужбовців на рівні 25 років, як за часів СРСР, а мінімально необхідний страховий стаж для отримання пенсії за віком підвищити втричі - з 5 до 15 років.

Сьогодні триває активне громадське обговорення пенсійної реформи. До уряду вже надійшло чимало пропозицій від громадян щодо оптимізації майбутніх положень пенсійної системи. Фахівці вивчають можливості впровадження їх у життя та проводять необхідні розрахунки. Зокрема, уряд підтримав ініціативу щодо додаткових пенсійних пільг учителям, лікарям, працівникам культури.

Рис 3.5 Співвідношення працівників і пенсіонерів в Україні

Під час їх виходу на пенсію запроваджується одноразова виплата у розмірі 10 призначених пенсій. Якщо нині середня пенсія вчителів становить 1300 грн., то, виходячи на пенсію, одноразово вони зможуть отримати 13 тисяч гривень.

Серед очікуваних результатів реформи визначаються такі:

гарантування стовідсоткової виплати пенсій зараз і в майбутньому;
становлення соціально справедливої системи пенсійного забезпечення;
підвищення престижності роботи працівників бюджетної сфери;
стабілізація та покращення стану державних фінансів;
детінізація економіки;
забезпечення економічного зростання та добробуту українців.

У підтримку пенсійної реформи вже говорять слідуючі цифри:

1. Підтримка ПФУ з держбюджету в 2010 році становила майже 60 млрд. грн.

. За перші два тижні нового року для забезпечення безперебійної виплати пенсій із держбюджету виділено ПФУ близько 9 млрд. грн.

. У результаті реформування пенсійної системи у 2010 році дефіцит бюджету ПФУ може становити 17 млрд. грн., у 2012-му - 10 млрд. грн., а 2013-го бюджет Фонду буде бездефіцитним.

Пенсійна реформа вплине:

на жінок, адже пенсійний вік їх збільшиться. Сьогодні жінки виходять на пенсію на 5 років раніше від чоловіків. Це означає, що вони на 5 років менше сплачують страхові внески, тим самим зменшуючи розмір своєї пенсії.

Крім того, заробітна плата в жінок у середньому майже на 30% нижча, ніж у чоловіків, тобто сума сплачених ними страхових внесків також суттєво менша. У результаті цих та інших чинників середній розмір пенсії за віком у жінок становить у середньому 872,60 гривень, у чоловіків - 1 327,06 гривень.

Отже, розмір пенсії за віком у жінок майже удвічі менший від пенсії чоловіків. Пенсійна реформа дасть можливість жінкам збільшити обсяг своїх страхових внесків, а отже й розмір пенсійних виплат. До того ж уряд пропонує як компенсатор на період підвищення віку пенсію жінкам збільшувати на 2,5% за кожні півроку.

на працюючих пенсіонерів: Пенсійна реформа не передбачає будь-яких обмежень у виплаті пенсій пенсіонерам, які продовжують працювати (крім спеціальних пенсій). Пенсії, призначені раніше, будуть виплачувати в тих самих розмірах.

Для пенсіонерів, котрі працюють, буде збережено механізм перерахунку пенсії. Тобто пенсіонер, який після призначення пенсії продовжував працювати, через 24 місяці за умови сплати страхових внесків матиме право на черговий перерахунок з урахуванням набутого страхового стажу.

на працівників бюджетної сфери: на сьогодні працівники бюджетної сфери (працівники освіти, охорони здоров'я, культури) мають право на призначення пенсії за вислугу років за наявності вислуги від 25 до 30 років незалежно від віку. У той же час через низький розмір заробітної плати (а відповідно й пенсії) переважна більшість таких працівників сьогодні продовжує працювати й після досягнення загальновстановленого пенсійного віку та отримує пенсію й заробітну плату одночасно. Зважаючи на такі обставини, передбачається підвищити престижність бюджетної сфери, виплачуючи їм одноразову грошову допомогу в разі виходу на пенсію в розмірі 10 призначених місячних пенсій.

Усі запропоновані зміни для працівників бюджетної сфери жодним чином не стосуються вже призначених пенсій. Пенсії, які призначено до 2011 року, виплачуватимуть у тих самих розмірах, без будь-яких змін. Крім того, законопроектом збережено право на пенсію за вислугу років, тобто за наявності 25 років спеціального стажу призначають пенсію незалежно від віку.

Пропонується змінити окремі умови пенсійного забезпечення держслужбовців та інших прирівняних до них осіб. Зокрема, обмежити максимальний розмір пенсії держслужбовцям на рівні 12 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (на сьогодні це 9 тис. гривень), а для обчислення розміру пенсії брати не більше 80% їхньої заробітної плати, яка є базою для призначення цих пенсій.

Виходячи з принципів соціальної справедливості, пропонується, що достроково (за півтора року) призначену пенсію державним службовцям, депутатам, прокурорам, суддям будуть виплачувати лише в тому разі, якщо вони не працюють.

Держслужбовці, котрі продовжують працювати, на період роботи замість спеціальних отримуватимуть трудові пенсії в розмірах, визначених за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Крім того, передбачається, що спеціальні пенсії особам, які мають право на пенсію зі зниженням пенсійного віку (чорнобильцям, шахтарям), будуть призначати лише після досягнення ними загальновстановленого пенсійного віку, а до цього часу виплати здійснюватимуть у розмірі, визначеному за нормами Закону "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

військових пенсіонерів: У ході пенсійної реформи планується збільшити необхідну тривалість вислуги років для призначення пенсій до 25 календарних років. Однак раніше після 20 років вислуги особа мала право на 50% грошового забезпечення, а в разі продовження служби за кожний додатковий рік до цього обсягу додавали ще по 3%.

Після реформи в разі виходу на пенсію військовослужбовці матимуть право на 65% (50% + 5 років х 3%). Звертаємо увагу військовослужбовців на те, що строк служби для них будуть визначати лише в календарному обчисленні, пільгові (для окремих категорій військових) коефіцієнти будуть застосовувати лише під час визначення розміру пенсій. Крім того, у разі виходу на пенсію і подальшого працевлаштування на цивільну роботу колишній військовослужбовець отримуватиме свою пенсію без будь-яких змін - у повному роз розмірі незалежно від заробітної плати. Допомогу військовослужбовцям у разі виходу на пенсію будуть виплачувати в раніше встановлених розмірах.

Отже, можна сподіватися, що завдяки Пенсійній реформі життя усіх пенсіонерів буде матеріально забезпечене.

Практичне реформування пенсійної системи в Україні викликає інтерес до світового досвіду розв'язання цієї надзвичайно важливої соціальної проблеми.

Нині у світі існує три базові стратегії пенсійного забезпечення: солідарна, накопичувальна і змішана.

Солідарна стратегія передбачає солідарні відносини між поколіннями працівників - тобто тих, хто працює нині і утримує пенсіонерів, з одного боку, і пенсіонерів, з іншого. Свого часу нинішні пенсіонери, коли вони працювали, утримували попереднє покоління пенсіонерів.

Принципова особливість солідарної державної пенсії в Україні полягає у тому, що жінка або чоловік працювали, щоб заробити пенсію, 35 або 40 років і, ставши пенсіонерами, отримують її на рівні приблизно однієї третини своєї колишньої зарплати. Ця величина закладена у нормативах відрахувань до Пенсійного фонду України.

Накопичувальна стратегія передбачає наявність державних, корпоративних і особистих накопичувальних пенсійних програм, за допомогою яких формується майбутня пенсія громадянина.

Принципова особливість накопичувальної пенсії в тому, що вона є приватною власністю пенсіонера, який має право розпоряджатися нею на власний розсуд. Як правило, її заповідають спадкоємцям.

Тому доречно наголосити на можливості формування спадкових накопичувальних пенсій у рамках родини. І це не фантастика. В Україні сьогодні офіційно зареєстровано близько 100 недержавних пенсійних фондів. За оцінкою автора, вже нині понад п'ять тисяч українських пенсіонерів крім державної пенсії отримують свої накопичені пенсії.

Змішана стратегія передбачає комплексне використання в пенсійній моделі елементів солідарної та накопичувальної стратегій, а також систем пенсійного страхування.

Нині солідарна і накопичувальна стратегії в чистому вигляді використовуються досить рідко (Україна, Чилі, Казахстан тощо). А от змішана стратегія - повсюдне явище у світі.

Радянська (нині діюча українська) солідарна модель. Це приклади класичної солідарної стратегії пенсійного забезпечення. Її сутність розкрита вище при поясненні принципів солідарної стратегії.

Російсько-польська солідарно-накопичувальна модель пенсійного забезпечення - класичний приклад змішаної стратегії. До речі, керівництвом України саме ця модель взята за базову для формування власної пенсійної системи, в якій будуть присутні всі три рівні - солідарний, страховий і накопичувальний. Така система добре перевірена на практиці. До речі, другий (страховий) рівень в цій моделі дуже схожий на солідарний рівень, адже гроші цього рівня теж належать державі.

Американська накопичувально-солідарна модель (США, деякі країни Латинської Америки, Португалія). Середній американець має можливість забезпечити собі три пенсії: державну, приватну корпоративну і приватну індивідуальну.

Сукупна податкова ставка на фонд заробітної плати за умови функціонування американської моделі пенсійної системи становить 15,3%. Її в рівних частках сплачують роботодавець і працівник

Пенсійний податок має сукупну ставку 10,7% і також сплачується в рівних частках компаніями (роботодавцями) і працівниками.

При реалізації пенсійних програм другого рівня учасники (юридичні та фізичні особи) мають право самостійно обирати інвестиційні проекти, куди фонди зобов'язані спрямувати їхні пенсійні внески. До того ж при відкритті особистого пенсійного рахунку (ОПР) є певні особливості. Так, не оподатковуються щорічні внески на суму, що не перевищує 2 тис. доларів (можна відкрити ОПР на дитину з моменту її народження). Крім того, якщо гроші знімаються з ОПР до досягнення 59,5 років, доводиться платити прибутковий податок.

Німецька накопичувально-солідарна (виробнича) модель має ті ж три рівні. Особливість німецької моделі у тому, що на підприємстві створюється самоврядний структурний підрозділ, який займається корпоративними та особистими пенсійними програмами працівників. Накопичені кошти йдуть на відновлення та модернізацію виробництва. Ця модель функціонує в Австрії, Бельгії, Франції, Греції, Швеції та інших країнах.

Японська накопичувально-солідарна модель. Вона вельми своєрідна, оскільки вібрала в себе багатовікові традиції японського суспільства. Її так і хочеться назвати "умовно-накопичувальною" тому, що де-юре - це солідарна модель, а де-факто - накопичувальна, в якій держава "своєрідно" взяла на себе функції недержавного пенсійного фонду. Мимоволі згадуєш фразу, що стала приказкою: "Схід - справа тонка". Деяким аналогом японській може служити пенсійна система США для урядових чиновників.

У Японії основою пенсійної системи є державне соціальне забезпечення, яке фінансується з бюджету, але забезпечене за рахунок пенсійних внесків самих працівників та роботодавців. У зв'язку зі старінням населення та зростанням кількості пенсіонерів в Японії функціонує дворівнева модель. Основу базової пенсії складають пенсійні внески застрахованих громадян, підприємців і дотації держави (приблизно третина базової пенсії). Розмір базової пенсії у законодавчій формі встановлюється щорічно 1 квітня в фіксованому обсязі. Розмір пенсії достатній для задоволення основних потреб. Джерелом фінансування додаткових пенсій другого рівня є внески роботодавців і працівників, але виступають вони в формі додаткових пенсій: державної та корпоративної. Ця модель характерна також для Великобританії, Австралії та для деяких країн Північної Європи.

Чилійська накопичувальна модель. Введена А. Піночетом у 1981 р. Ця модель мала виключити вплив держави і політики на систему пенсійного забезпечення. Чилійська пенсійна програма розрахована на 40 років. Наприкінці цього терміну розмір пенсії має сягнути 400 доларів США. Модель дворівнева. Перший рівень - це обов'язкове відрахування працівником 10% заробітної плати до одного з приватних пенсійних фондів, які жорстко контролюються державою. Другий рівень - це страхування на випадок настання інвалідності чи втрати годувальника (3% від заробітної плати). За 20 років реалізації цієї моделі рівень пенсії в Чилі досяг 200 доларів США. Цю ж модель взяли за основу Аргентина, Перу, Колумбія та Казахстан.

Казахська накопичувальна модель. Запроваджена у Казахстані з 1 січня 1998 року. Її відмінністю від чилійської моделі є те, першим рівнем служать обов'язкові щомісячні пенсійні внески у обсязі 10% заробітної плати до державного Пенсійного фонду. Другий рівень - це 14 недержавних пенсійних фондів, які реалізують індивідуальні та корпоративні накопичувальні пенсійні програми. На другий рівень припадає майже дві третини в загальній сумі пенсійних накопичень.

Головні риси пенсійної реформи в деяких країнах Східної Європи та СНД у вигляді порівняльної таблиці наведено в Додатку 1.

Для узагальнення світового досвіду пенсійного забезпечення розглянемо величину видатків на пенсійне забезпечення у відсотках до ВВП у різних країнах світу (таблиця 3).

З таблиці 3 бачимо, що в Україні спостерігається найвищий рівень фінансування пенсійного забезпечення (у % до ВВП). Проте всі знають про мізерний рівень пенсійних виплат. Середній розмір трудових пенсій складає близько 43% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Таблиця № 3.1

Видатки на пенсійне забезпечення у відсотках до ВВП

КраїнаВитрати на пенсії за віком (% від ВВП) Бельгія8,6Данія10,6Франція10,2Німеччина11,4Греція10,6Ірландія9,5Італія13,6Люксембург8,6Голландія9,8Португалія8,5Іспанія6,4Великобританія10,0Середній показник: 8,7Україна14,0

Якщо в середньому вихід на пенсію означає втрату приблизно двох третин доходу, то пенсіонери позбуваються з припиненням роботи майже 90% колишнього заробітку. Тим часом у країнах Європейського Союзу пенсіонер з виходом на пенсію втрачає не більше 40% попереднього доходу. Частка пенсій у сукупних доходах цієї категорії населення України не перевищує 54%. Низький рівень пенсій змушує багатьох людей продовжувати роботу; протягом перших десяти років після виходу на пенсію, працює майже третина пенсіонерів.

Таким чином, діюча пенсійна система допускає перерозподіл частини коштів Пенсійного фонду на користь пенсіонерів з числа пільгових категорій працівників, не забезпечує соціальної справедливості в захисті прав громадян похилого віку і суперечить основним принципам соціально орієнтованої ринкової економіки.

У подальшому ситуація з фінансуванням видатків ПФУ, за рахунок власних коштів й виплачується пенсія громадянам, лише загострюватиметься, оскільки вже сьогодні на одного працюючого припадає 0,9 пенсіонера.

Очікується, що 2015 році це співвідношення становитиме 1 до 1, у 2050-му - 1 до 1,39, тобто кожен працюючий працюватиме як на власну зарплату, так і відраховуватиме обов'язкові пенсійні внески на покриття 100% пенсії одного пенсіонера і ще майже 40 % пенсії іншого пенсіонера.

У процесі своєї еволюції пенсійні системи різних країн світу вдосконалювалися, й уже з кінця 1980-х років практично в усіх країнах було запроваджено три-рівневі системи пенсійного забезпечення, що дає змогу громадянам пенсійного віку отримувати не одну, а щонайменше три різних пенсії.

Нова пенсійна система складається з солідарної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування (перший рівень), накопичувальної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування (другий рівень) і системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень).

Особливістю солідарної пенсійної системи є те, що в ній задіяні практично всі дорослі громадяни, незалежно від їх віку й бажання.

Так, сьогодні із 46 млн. українців 13,7 млн. отримують пенсію, ще 15 млн. осіб сплачують обов'язкові пенсійні внески до цієї системи, решта сплачуватимуть, коли знайдуть роботу або досягнуть працездатного віку.

Суб'єктами солідарної системи є застраховані особи (громадяни), страхувальники (роботодавці і працівники), ПФУ, уповноважені банки, а також підприємства, що здійснюють виплату й доставку пенсій. їх діяльність регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ресурси солідарної системи (доходи ПФУ) складаються з:

) власних доходів ПФУ;

) ресурсів державного бюджету, які спрямовуються до ПФУ на фінансування ряду пенсійних програм, а починаючи з 2008 року, - ще й на покриття дефіциту Фонду;

) невеликої суми коштів, які надходять до ПФУ з інших фондів обов'язкового страхування.

Таблиця № 3.2.

Видатки і власні доходи Пенсійного фонду України у 2008-2010 роках

Показник200820092010Видатки, усього, млрд. грн. 143,5165,7191,5Власні доходи, млрд. грн 102,0103,1119,3% власних доходів71,162,262,3

Потреби держави на виплату державної пенсії величезні й сягають понад 14,2 млрд грн щомісяця. Видатки ПФУ за 2010 рік - 191,5 млрд грн, тоді як власні доходи установи становили лише 19,3 млрд гривень. Своєчасна виплата пенсій громадянам впродовж 2009-10 років була забезпечена Пенсійним фондом лише завдяки отриманню на постійній основі позичок з Єдиного казначейського рахунку. (табл. № 3.2).

Із державного бюджету ПФУ отримує планові трансферти на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, що регулюються спеціальними законами (пенсії державним службовцям та іншим пільговим категоріям), а також кошти на покриття дефіциту Фонду. Трансферт Пенсійному фонду у 2010 році - 59963,8 млн. грн., що на 15031,5 млн. грн. більше ніж у 2009 році.

Починаючи з 2005 року, і особливо у 2008-2010 роках, відбулося різке зростання видатків ПФУ: якщо у 2008 році вони становили 143,5 млрд. грн., то у 2010-му - у 1,3 рази більше - 191,5 млрд. грн.

Поступово обсяги видатків ПФУ стали наближатися до рівня доходів державного бюджету: у 2007 році вони становили 72,3 % його доходів, у 2008-му - 78,9 %, у 2009 році замість передбачених 84,5 % вони становили 91,8 %. По-суті, у країні за останні декілька років утворився фонд обсягом у ще один державний бюджет.

Разом зі збільшенням видатків ПФУ рік у рік зростали й обсяги трансфертів Фонду з державного бюджету: у 2003 році вони дорівнювали нулю, у 2004-му - 5,9 млрд. грн. На 2009 рік (Рис.3.2.) фактично спрямовано 65,3 млрд. (рис.2), у 2010 році - 60,0 млрд. грн.

Рис.3.2 Трансферти ПФУ з державного бюджету України у 2003-2009 роках, млрд. грн.

Оцінюючи нинішню ситуацію у сфері пенсійного забезпечення, зауважимо, що кількість пенсіонерів щороку зменшується. Водночас зменшується й загальна кількість працюючого населення, причому значно швидше. Відповідно зростає податкове навантаження на платників зборів до ПФУ. Так, якщо у 2005 році на 47,2 млн. осіб припадало 14,1 млн. пенсіонерів, у 2006-му на 46,9 млн. осіб - 14 млн., то у 2010 році на 46,1 млн. осіб - 13,7 млн. пенсіонерів.

Як бачимо, загальна тенденція є досить невтішною, особливо для тих, хто працює.

Для отримання мінімальної пенсії відповідно до законодавства потрібні дві умови: настання пенсійного віку (жінки - 55 років, чоловіки - 60 років) і наявність мінімального страхового стажу - періоду, протягом якого особа сплачувала пенсійні внески до ПФУ (для чоловіків - 25 років, для жінок - 20). Розмір мінімальної пенсії за віком визначається Законом про державний бюджет на відповідний рік. Мінімальна пенсія, як і середня, у солідарній системі також щороку зростає.

Незважаючи на позитивну тенденцію до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, негативні наслідки фінансової та макроекономічної незбалансованості разом зі зростанням темпів інфляції загострюють проблему пенсійного забезпечення у країні.

Накопичувальну систему загальнообов'язкового пенсійного страхування планувалося запровадити ще 2007 року. Однак і до сьогодні цього не зроблено. Відповідно до проекту Концепції пенсійної реформи в Україні введення цієї системи тепер планується у 2012 році.

Система недержавного пенсійного забезпечення представлена ринком послуг недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ), що почали діяти у 2005 році після набрання чинності Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Поряд із НПФ на цьому ринку діють: компанії, які надають фондам послуги адміністратора, компанії з управління активами НПФ та банки, що надають послуги зберігачів активів НПФ.

Активи НПФ щороку зростають. Вартість активів 10 найбільших фондів складає 817,65 млн. грн., або 83% від вартості активів усіх недержавних пенсійних фондів. Кількість фондів, у яких вартість активів перевищує 10 млн. грн. у 2010 року залишилась незмінною та складає 15.

В системі недержавних пенсійних фондів за шість років функціонування накопичено майже 858 млн. грн., що становить менше 1% річних обсягів бюджету Пенсійного фонду України.

Кількість адміністраторів, які мають ліцензію з адміністрування НПФ у 2010 році зменшилась на 15,6% у порівнянні з 2009 роком та становить 32.

Кількість банків-зберігачів становить 122.

Серед банків: Національний банк України, Укрексімбанк.

Одним із основних якісних показників, які характеризують систему недержавного пенсійного забезпечення, є сплачені пенсійні внески.

За 2010 рік надходження пенсійних внесків збільшилось на 11,34% і на кінець року становило 840,2 млн. грн.

Активи накопичувальної пенсійної системи є реальним багатством кожної нації і розглядаються як головне джерело довгострокових інвестицій у національні економіки. Тому, аналізуючи функціонування накопичувальної пенсійної системи України, варто звернутися до світового досвіду, оскільки наша країна значно відстає у цій сфері (табл. № 3.3).

Оскільки в Україні другий рівень системи накопичувального пенсійного забезпечення ще не запроваджено, а третій функціонує лише п'ять років, активи накопичувальної системи є дуже малими як щодо ВВП, так і в розрахунку на одну особу населення (табл. № 3.4).

Для порівняння: останній показник, наприклад у США, становить 32 909 дол., у Великобританії - 32 821 дол.15.

Таблиця № 3.3. Активи накопичувальних пенсійних систем найбільших ринків світу та України на кінець 2010 року

КраїнаМлрд. дол. США% до ВВПАвстралія71867Канада72646Франція1545Німеччина37910Гонконг5725Ірландія8731Японія273156Нідерланди86795Швейцарія514104Великобританія174662США12 43987Разом20 41861Україна (2010 рік) 0,1250,1

Таблиця № 3.4. Порівняння активів накопичувальної пенсійної системи України та інших країн світу на кінець 2010 року

КраїнаПенсійні активи, млрд. дол. СШАЧисельність населення, млн. осібПенсійні активи, дол. США на одну особу населенняУкраїна (2010 рік) 0,125462,7Росія35,6142251Казахстан10,016643Польща56,8391474Чилі111,0166818

Загалом же активи накопичувальних пенсійних систем найбільших ринків світу на кінець 2009 року становили близько 23 трлн дол. США. За період 1996-2005 років вони зросли з 11,6 до 20 трлн. дол., тобто в 1,8 рази. У 2002 - 2007 роках щорічний приріст активів становив 12%, і лише у 2008 році зафіксовано зниження на 19%, яке було майже повністю "перекрите" у 2009 році. (рис.3.3.)

Рис 3.3 Динаміка активів накопичувальних пенсійних систем найбільших ринків світу на кінець відповідного року в 1996, 2005-2010 роках, трлн. дол. США

Уникнення надмірних ризиків і підвищення дохідності активів накопичувальних пенсійних систем світу на кінець 2008 року відбувалося завдяки інвестуванню цих активів за такими класами: 41,5 % - акції, 40,2 % - облігації, 1,8 % - кошти на поточних рахунках та 16,5 % - інші активи (депозити, нерухомість, банківські метали). Тенденції 2009 року залишились аналогічними. Серед найбільших світових ринків у більш ризикові активи кошти вкладають у Великобританії, США й Австралії. Консервативнішої стратегії інвестування - більше облігацій, менше акцій - дотримуються в Нідерландах і Швейцарії.

Упродовж останніх п'яти років обсяги розміщення в акції дещо знизилися, тоді як розміщення в облігації зростало. У зв'язку з фінансовою кризою частка активів, розмішених в акції, зменшилася на 11-ти найбільших пенсійних ринках з 55 % у 2007 році до 41,5 % у 2008-му.

На сьогодні більшість світових накопичувальних пенсійних систем працюють за системою з установленими внесками - DС (defined contribution). Згідно з даними компанії "Watson Wyatt", протягом останніх п'яти років активи БС зростали щороку на 7,9 %, тоді як активи ОВ (defined benefit) - системи з визначеними виплатами - зростали значно повільніше - на 1,7 %. Нині активи ОС представлені 45 % від загальних пенсійних активів порівняно з 37 % у 2003 році та 30 % у 1998 році. Накопичувальна пенсійна система України, разом із НПФ, належить до системи з установленими внесками.

Ринками з найбільшою часткою активів DС є Австралія, Швейцарія та США. Японія має 99 % активів DВ. Нідерланди, де традиційно переважали активи DВ, сьогодні мають істотні зрушення в бік DС.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що пенсійна система країни має забезпечити громадян достойним, реальним, постійним і надійним доходом у старості відповідно до особистого вкладу кожного протягом періоду його економічної активності. Одночасно на макрорівні вона покликана сприяти економічному розвитку держави через внесок у фінансову стабільність, рівномірний та адекватний податковий тиск, акумулювання й інвестування довгострокових фінансових ресурсів у економіку країни.

Нинішня пенсійна система України цим вимогам не відповідає. Запровадження у країні збалансованої трирівневої пенсійної системи було започатковано у 2004 році, однак останніми роками процес загальмувався: реформу першого рівня досі не завершено; другий рівень - загальнообов'язкову накопичувальну систему, яку планувалося ввести у 2007 році, так і не введено; третій рівень діє, однак без підтримки держави й за відсутності другого рівня система недержавного пенсійного забезпечення розвивається дуже повільно. Через це всі ризики забезпечення громадян пенсією несе виключно держава, хоча вони мали б рівномірно розподілятися між державою, бізнесом і населенням, на що і спрямовано пенсійну реформу.

Значні поточні зобов'язання ПФУ сьогодні виконуються - за рахунок інших видатків держави й держбюджету, що зменшує до мінімуму залишки "вільних коштів" країни та її здатність до фінансового регулювання і стимулювання економіки, у тому числі в умовах виходу з кризи. Соціологічні опитування свідчать, що абсолютна більшість населення країни не задоволена існуючою пенсійною системою.

Отже, на сьогодні основними завданнями державної політики у сфері пенсійного забезпечення, на нашу думку, мають бути такі:

. Продовжити реформування солідарної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування в напрямі забезпечення її фінансової стійкості й соціальної справедливості. Для цього потрібно:

запровадити єдині для всіх громадян правила пенсійного забезпечення виключно за рахунок страхових внесків. Існуючі нині пільгові пенсійні режими відрегулювати окремим законом, де передбачити виплату надбавок до пенсії лише за рахунок роботодавців через професійні й корпоративні пенсійні фонди;
з метою відновлення належного рівня солідарності поколінь за прикладом інших країн розпочати поступове підвищення пенсійного віку громадян, що потребує серйозної роз'яснювальної роботи серед населення;
зміцнити стійкість і фінансову передбачуваність солідарної системи, для чого проект бюджету ПФУ розробляти разом із проектом державного бюджету в рамках балансу суспільних фінансових ресурсів країни. Верховна Рада України має затверджувати бюджет ПФУ одночасно з державним бюджетом на відповідний рік (сьогодні бюджет Фонду затверджує уряд, до того ж, часто з великим запізненням);
розробити й запровадити програму реальної легалізації доходів населення з метою розширення бази нарахування страхових внесків;
забезпечити прозорість солідарної системи й механізмів управління нею.
2. Запровадити накопичувальну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Це може стати ключовим заходом, який сприятиме виведенню країни на новий рівень економічного розвитку, оздоровленню фінансової ситуації, підвищенню рівня соціального захисту громадян. Зокрема, грамотне введення накопичувальної пенсійної системи може бути каталізатором таких позитивних зрушень:
поява у країні довгострокових інвестиційних ресурсів, акумульованих накопичувальною пенсійною системою, які використовуватимуться на фінансування розвитку економічної й соціальної інфраструктури країни, на подолання фінансової кризи;
зниження вартості фінансових ресурсів, виникнення зацікавленості вітчизняних інвесторів у розширенні внутрішніх запозичень шляхом випуску вітчизняних боргових цінних паперів (державних, муніципальних і корпоративних облігацій) та здійснення ІРО на українському ринку капіталу;
підвищення рівня соціального захисту населення завдяки безпосередній участі громадян у накопичувальних пенсійних програмах, оскільки система накопичувального пенсійного забезпечення базується на індивідуальних рахунках учасників і створює умови для сприйняття громадянами внесків як персональних заощаджень, що будуть їм повернуті після досягнення ними пенсійного віку;
запровадження другого рівня пенсійної системи стимулюватиме розвиток недержавного пенсійного забезпечення, добровільне створення громадянами власної пенсії, а також посилить інтерес населення до інструментів фондового ринку, що дасть можливість переорієнтувати частину коштів зі споживчого ринку на фондовий, зв'яже надлишкову грошову масу, яка перебуває в обігу, а отже, сприятиме подоланню інфляції.

Функціонування другого рівня пенсійної системи сприятиме також відновленню фінансової стабільності у країні, у тому числі, через зміну співвідношення іноземного та українського капіталу на фондовому ринку на користь вітчизняного.

Як свідчать розрахунки, бюджет ПФУ в разі поступового охоплення громадян залежно від їх віку другим рівнем накопичувальної пенсійної системи втрат не відчує, якщо, наприклад, обов'язкові платежі до другого рівня в рік запровадження системи здійснюватимуться лише на користь осіб, яким цього року виповниться 40 років, на що з ПФУ буде перерозподілено близько 700 млн. грн. Наступного року коло розшириться за рахунок осіб наступної вікової групи (39 років) і т.д. - до повного охоплення всього зайнятого населення з темпами відповідно до економічних можливостей держави.

Для введення другого рівня пенсійної системи необхідно прийняти Закон "Про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування". Потрібно також розробити комплекс заходів, які повинні здійснювати міністерства й відомства, для введення другого рівня з визначенням терміну запровадження, вікового цензу учасників і розміру страхових внесків.

. Сприяти подальшому розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення. Для цього слід передбачити:

регулярне проведення системних державних кампаній із роз'яснення необхідності участі громадян і роботодавців у недержавному пенсійному забезпеченні;
прийняття змін до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", спрямованих на захист прав учасників системи добровільного недержавного пенсійного страхування, а також надання їм податкових пільг, як це передбачено Концепцією подальшого проведення пенсійної реформи.

3.2 Пропозиції щодо реформування пенсійної системи в Україні

Пенсійна система лише тоді може вважатись досконалою, коли вона є фінансово стабільною і захищеною від ризиків. Пенсійні витрати в Україні протягом останніх років неухильно зростали та сягнули у 2010 році 17 % ВВП [1] <#"justify">Єдиним джерелом балансування бюджету ПФУ є дотації з державного бюджету.

До основних причин розбалансування бюджету ПФУ слід віднести [25] <#"justify">РокиСередній розмір пенсії за віком, грнСередній розмір заробітної плати, грнТемпи приросту середнього розміру пенсійТемпи приросту середнього розміру заробітної платиІндекс споживчих цін2004182,2590,01,361,27109,02005316,2806,01,601,36113,52006406,81041,01,281,29109,12007478,41351,01,181,29112,82008751,41806,01,601,33125,22009898,41906,01,171,05115,92010999,022391,101,17115,6

При цьому значні збитки мають провідні галузі економіки. Падіння обсягів промислового виробництва за 2009 рік становило 21,9%.

Зниження індексу промислової продукції відбулося за всіма видами промислової діяльності. За 2009 рік в Україні було освоєно 151,8 млрд. грн. інвестицій в основний капітал, які порівняно з відповідним періодом попереднього року скоротилися на 41,5%, темпи зниження інвестицій в основний капітал у 2008 році склали до відповідного періоду попереднього року 2,8%.

Визначальними чинниками відновлення економічного зростання в 2010 році виступали [38] <#"justify">2. Дисбаланс в рамках дохідної та видаткової частин бюджету Пенсійного фонду України, що зумовлюється негативними демографічними чинниками. Так, тенденції щодо формування співвідношення чисельності осіб пенсійного віку до осіб працездатного віку, які є визначальними у формуванні показників видаткової частини бюджету Пенсійного фонду, та співвідношення чисельності отримувачів пенсій до кількості платників страхових внесків, що показує навантаження на дохідну частину бюджету ПФУ, мають негативний характер. За даними персоніфікованого обліку, виплати 13,6 млн пенсіонерів здійснюють 19,5 млн. працюючих, що сплачують внески в Пенсійний фонд.

Рис.3.1 Фінансові результати діяльності підприємств України

3. Низька якість управлінських рішень. Виконання бюджету Пенсійного фонду у 2008-2010 роках супроводжувалося прийняттям Кабінетом Міністрів України управлінських рішень, що порушували норми Закону України № 1058 "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та поглиблювали його розбалансування. На порушення вимог статей 9, 28 та 73 Закону України № 1058 постановами Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 та від 11.03.2009 р. № 198 підвищено мінімальні пенсійні виплати понад розміри, встановлені ст.28 зазначеного Закону, замість врегулювання цих питань у законодавчому порядку. Це зумовило додаткове навантаження на бюджет Пенсійного фонду в сумі 4,1 млрд гривень.

У порушення п.6 ст. 19 і п.6 ст.20 Закону України № 1058, ст.25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік, частини другої ст.52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" протокольним рішенням Уряду від 23.07.2009 р. № 48 відстрочено майже на 3 місяці сплату страхових внесків до Пенсійного фонду державними вугледобувними підприємствами. Як наслідок, за цей період Пенсійним фондом недоотримано страхових внесків обсягом 1,1 млрд гривень.

. Наявність пільг зі сплати страхових внесків. Пенсійним фондом у 2009 році недоотримано 5,3 млрд грн внаслідок законодавчої невизначеності фіксованого розміру страхового внеску для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, з числа платників єдиного та фіксованого податків (1,5 млрд грн); законодавчого встановлення часткової сплати страхових внесків за окремі категорії застрахованих осіб (1,7 млрд грн) та наявності пільг зі сплати страхових внесків підприємствами всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів сткладає не менше 50 % загальної чисельності працюючих (2,1 млрд грн).

Підприємства всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів складає не менше 50 % загальної чисельності працюючих, збір на обовязкове державне пенсійне страхування сплачують за ставкою 4 % від обєкта оподаткування для всіх працюючих на підприємстві. Виходячи з фонду оплати праці цих підприємств (7 млрд 172,7 млн грн), у 2009 році недоотримано страхових внесків в сумі 2,1 млрд гривень [41] <#"justify">У науковій літературі до основних факторів, що можуть збільшити дохідну частину бюджету Пенсійного фонду, відносять такі:

збільшення кількості платників внесків шляхом скасування пільг підприємцям, що працюють за спрощеною системою оподаткування (це додаткові 300 грн щомісяця з кожного); збільшення пенсійного віку [11], внаслідок чого жінки будуть працювати на п'ять років більше [11]; зменшення кількості безробітних (1,9 млн. чол. станом на 1 січня 2010 р.); зменшення рівня неформальної зайнятості (за деякими даними вона сягає 15-30 % зайнятого населення [14]);
збільшення відсотку нарахувань на фонд оплати праці та відрахувань із заробітної плати. Хоча дискусія триває дотепер, але, на нашу думку, збільшення податкового навантаження на фонд оплати праці неодмінно спричинить збільшення неформального сектора зайнятості, і не може сприйматись як реальним варіант дій.
Також необхідно розглянути фактори, які зменшують витратну частину бюджету Пенсійного фонду, а саме:
зменшення кількості пенсіонерів, у тому числі за рахунок підвищення пенсійного віку для жінок (жінок - пенсіонерів у загальній кількості - 66,7 %), збільшення нормативного страхового стажу із сучасних 20/25 років до 30/35 років [12];
заборони повністю або частково отримувати пенсію працюючими пенсіонерами (яких у 2010 р.2,6 млн чол. із 20,1млн зайнятого населення і 13,7 млн пенсіонерів);
порядок індексації пенсій. Якщо чинний порядок індексації пенсій буде діяти, то коефіцієнт заміщення знизиться з 52,8 % у 2011р. до 42,8 % у 2015 р. та 36,8 % у 2020 р. (згідно з актуальними розрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України [20]), оскільки нині призначені пенсії зростають переважно в межах динаміки зміни прожиткового мінімуму, і їх зв'язок із рівнем заробітних плат дедалі втрачається і пенсіонери стають заручниками "політичної доцільності" [21]. У довгостроковій перспективі країна вийде на етап стабільного економічного зростання: рівень інфляції буде зменшуватись, а рівень заробітних плат - збільшуватись, тоді пенсіонери реально відчують погіршення матеріального становища відносно працюючих.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що проблеми в розподільчій пенсійній системі залежать не лише від стану економічного розвитку країни, а й істотно від демографічної ситуації. Коли запроваджувався прототип солідарної (розподільчої) пенсійної системи О. Бісмарком у Німеччині співвідношення між працюючими та пенсіонерами було 3:
1. Сьогодні ж в Україні кількість працюючих складає 20 млн. осіб, пенсіонерів - 13,7 млн. осіб, що формує співвідношення як 1,4:
1. За таких умов розподільча пенсійна система буде весь час відчувати брак коштів. До речі, тенденція щодо збільшення осіб похилого віку в загальній чисельності працюючих (старіння населення) з одночасним зменшенням молодого покоління є загальною для всіх розвинутих країн, що й зумовлює проведення в них пенсійних реформ.
Другий рівень пенсійної системи в Україні ще не діє, і єдиними установами, що здійснюють пенсійне забезпечення за принципом накопичення, виступають недержавні пенсійні фонди (у рамках даної статті не будуть розглядатись банківські та страхові установи, що також можуть здійснювати добровільне пенсійне страхування). За п'ять років (з 2004 р. дозволено розпочинати діяльність, з 2005 р. фактично зроблено внески до перших недержавних пенсійних фондів) їх роботи в них взяли участь 500 тис. учасників або 2,5 % працюючого населення, при цьому за рахунок роботодавців сплачено 95,7% всіх внесків, а накопичені активи становили 984,6 млн. грн (станом на 30 червня 2010 р.) або 0,8% бюджету Пенсійного фонду України або 0,09% ВВП країни. Головними стримуючими факторами розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення є такі:
недовіра населення до недержавних фінансових інститутів загалом, і до недержавних пенсійних фондів зокрема [9];
низький рівень доходів більшої частини населення, що не дозволяє робити накопичення на пенсійних рахунках;
добровільність участі;
необізнаність більшої частки працездатного населення про можливості та переваги взяття участі у системі;
фінансово-економічна криза 2008-2009 рр.;
нерозвинутість фінансового ринку країни (недостатність надійних доходних фінансових інструментів).
За таких умов невелика кількість осіб бере участь у недержавному пенсійному забезпеченні і, відповідно, невеликі активи акумулювала система. Не досягнуто ефекту, який очікували від запровадження накопичувальної системи, а саме: акумульовано невеликі активи не змогли істотно вплинути на економічний розвиток країни (в якості інвестиційного ресурсу розвитку реального сектору економіки), навпаки, недержавні пенсійні фонди потребували опосередкованої державної підтримки (запровадження в період кризи додаткових звітів про стан активів пенсійної системи та їх періодичність, упровадження пропозиції обмеження розміру винагороди компаній з управління активами за визначених умов). Діяльність недержавних пенсійних фондів виявилась вразливою до фінансових потрясінь (як і будь-яка організація, що працює в ринкових умовах) і потребує подальшої державної підтримки (упровадження цільових державних цінних паперів для накопичувальних пенсійних фондів).
Ефективне запровадження другого рівня пенсійної системи - обов'язкової накопичувальної - пов'язано з багатьма проблемами. По-перше, другий рівень системи буде функціонувати в подібних до недержавної пенсійної системи умовах, його діяльність буде залежати від загального стану економічного розвитку країни, наявності надійних фінансових інструментів. По-друге, запровадження другого рівня поки що неможливо, оскільки не виконано організаційні та фінансово-економічні умови розвитку країни, внаслідок яких можна його запроваджувати (п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Разом з тим пропонується запровадити другий рівень пенсійної системи відповідним законом, в якому необхідно скасувати Прикінцеві положення, "як такі що не відповідають сучасній стратегії реформування пенсійної системи" [41].
Запровадження обов'язкового Накопичувального фонду в найближчій перспективі (за умови виконання принаймні організаційних умов - призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду, укладання договорів з компаніями по управлінню активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду, створення програмне технічного комплексу для збирання страхових внесків тощо), може привести до позитивних моментів: появи додаткових довгострокових і стабільних внутрішніх джерел інвестицій в економіку країни (що підкріплюється вимогою щодо обов'язкової участі в системі); більшої кількості працездатного населення, яка візьме участь у накопичувальному пенсійному забезпеченні, і зможе в майбутньому отримувати додаткову пенсію.
Питанням лише є вік учасників (20, 25, 30, 35, чи 40 років) та розмір внеску (з 2 до 7 %), що впливає на рівень початкового нагромадження коштів.
Фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України підрахували таке: якщо запровадження другого рівня відбудеться в 2012 р., то за умови допуску до участі в системі покоління, що тільки починає свою діяльність (особи до 20 років) у перший рік функціонування учасників буде лише 179 тис. осіб (або 1,1 % загальної кількості платників внесків), за умови допуску 25-річних - 1,8млн осіб (або 11,4 %), за умови допуску 30-річних - 4,3 млн. осіб (або 26,8 %), за умови допуску 35-річних - 6,7 млн. осіб (або 41,4 %), за умови допуску 40-річних - 9,0 млн осіб (або 55,9 %) [7]. Відповідно і розмір внесків відіграватиме роль у обсягах нагромадження: при ставці 7 % і віці учасників від 20 років розмір нагромадження за перший рік становитиме 0,3 млрд. грн. (або 0,0 % від ВВП), за умови участі 40-річних і ставці 7 % - 17,2 млрд. грн. (або 1,2 % від ВВП), за умови участі 40-річних і поступовому збільшенню ставки від 2 до 7 % - 4,9 млрд. грн. (або 0,4 % ВВП) [40].
Не викликає сумнівів той факт, що для накопичувальної пенсійної системи і досягнення очікуваного соціально-економічного ефекту від його запровадження було б краще допустити до участі максимально можливу кількість учасників (включно 40-річних) і встановити максимально можливу ставку пенсійного внеску (7 %). Але при цьому необхідно врахувати декілька моментів, а саме:
для того щоб пенсійні накопичення були реальною додатковою пенсією до тієї, що буде із розподільчої системи, період накопичення повинен бути 40 - 45 років. Обумовлено, що пенсійний вік для учасників другого рівня становитиме 65 років. Таким чином, для тих, хто стане учасником системи в 35 - 40-річному віці може не вистачити часу для нагромадження достатньої пенсії, тому участь таких осіб у накопичувальному пенсійному забезпеченні має бути добровільною;
зараз із солідарної системи виплачується пенсія в розмірі близько 40 % від заробітної плати (коефіцієнт заміщення), за умови запровадження 7 % -го пенсійного внеску до Накопичувального фонду у 2050 р. (38 років накопичення) коефіцієнт заміщення з Накопичувального фонду буде становити для чоловіків - 19,4 %, для жінок - 12,7 % [Там же], а коефіцієнт заміщення із солідарної системи буде зменшуватись (з сучасних 40 до 28 % у 2050 р.). Таким чином, запровадження другого рівня лише дасть змогу підтримати той коефіцієнт заміщення, який сьогодні забезпечує Пенсійний фонд України;
розвинуті країни, що запроваджують обов'язкову участь у накопичувальній пенсійній системі, беруть на себе певні зобов'язання в тому випадку, коли накопичених пенсійних заощаджень виявляється недостатньо і працівник, при виході на пенсію, опиняється у злиднях. Цей досвід необхідно врахувати, особливо в умовах фінансової необізнаності населення, і встановити постійний моніторинг у сфері накопичувального пенсійного забезпечення, жорсткий контроль за використанням пенсійних коштів, визначити напрями їхнього використання, відстежувати рівень дохідності пенсійних активів (не менше за рівень інфляції за відповідний рік), здійснювати розрахунки прогнозованих і реальних коефіцієнтів заміщення, гарантувати мінімальний коефіцієнт заміщення (не менше 40 % з двох рівнів).

Запровадження другого рівня пенсійної системи є лише питанням часу, оскільки, в майбутньому ані солідарний рівень пенсійної системи (через демографічну складову), ані недержавні пенсійні фонди (за відсутності довіри з боку людей та недостатнього рівня доходів громадян) не зможуть забезпечити гідну старість. Постійне перенесення термінів запровадження другого рівня пенсійної системи не сприяє вирішенню проблем, що заважають її впровадженню. Не відчувається активності з боку органів державної влади щодо створення сприятливого середовища (організаційного, фінансового, соціально-психологічного) для розвитку накопичувальної складової пенсійної системи. Єдиною реальною перепоною, на нашу думку, є розробка механізму збереження та убезпечення пенсійних активів від інфляційного знецінення, забезпечення хоча б мінімального рівня їх доходності.

Уведення в дію накопичувальної складової пенсійної системи здійснюється з метою зниження тягаря виплат із Пенсійного фонду України (солідарного рівня), які в найближчому майбутньому стануть непід'ємними для всього суспільства, і в першу чергу, для працездатного населення. Стратегічною метою пенсійної реформи є гідний розмір пенсії для працівника, що все трудове життя сплачував податки, робив внески в Пенсійний і Накопичувальний фонди, і, виходячи на пенсію, йому має бути надана можливість продовжувати бути невід'ємним учасником відтворення, передаючи досвід і знань наступному поколінню.

Добробут осіб пенсійного віку є невід'ємною рисою соціальної держави, якою Україна має стати, тому державне регулювання подальшого реформування пенсійної системи країни необхідне для забезпечення інтересів всього суспільства - і роботодавців, і працівників, і пенсіонерів. А пошук балансу індивідуальної та солідарної відповідальності за своє пенсійне майбутнє триває.

Подальшими розвідками в цьому напрямі мають бути пошуки механізмів захисту пенсійних активів другого та третього рівня накопичувальної пенсійної системи.

Висновки

Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи по вдосконаленню формування фінансових джерел Пенсійного фонду України, слід зробити наступні висновки:

1. На всіх етапах розвитку суспільства важливою складовою соціальної політики держави було і залишається пенсійне забезпечення громадян.

. Особливого значення дана проблема має на сучасному етапі, коли мова йде про докорінне реформування пенсійної реформи. Основними напрямами її вдосконалення є здійснення заходів щодо мобілізації грошових надходжень до Пенсійного фонду, створення триєдиної системи пенсійного забезпечення.

3. Пенсійна система лише тоді може вважатись досконалою, коли вона є фінансово стабільною і захищеною від ризиків. В Україні пенсійна реформа рухається, але вкрай повільно.

4. На цей час у країні сформовано трирівневу систему пенсійного забезпечення: державна солідарна система, накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування й система добровільного недержавного пенсійного забезпечення.

. Крім того, планові й позапланові перевірки, що їх здійснює ГоловКРУ України, свідчать: частина бюджетних коштів використовується вкрай неефективно, значна їх частина розкрадається на різних рівнях законодавчої і виконавчої влади. Отже, назріла потреба в розширенні адміністративних прав контролюючих державних органів країни.

6. Єдиним джерелом балансування бюджету ПФУ є дотації з державного бюджету.

7. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку українського суспільства одним із пріоритетів є соціальне забезпечення людини, яка з фактора виробництва перетворюється на головну рушійну силу суспільства. Держава має забезпечувати достатній життєвий рівень широких верств населення на основі науково обгрунтованої політики доходів. В Україні диференціація між соціальними групами залишається високою. За інформацією Державної податкової адміністрації України, у 2009 році налічувалося 7423 мільйонера. Мінімальний розмір заробітної плати з 1.04.2011 року становить 960 грн. У цьому контексті зазначимо, що співвідношення між мінімальною заробітною платою і прожитковим мінімумом поступово зростає, але не такими темпами, як у західноєвропейських і навіть у окремих постсоціалістичних країнах.

. Аналізуючи сучасний стан пенсійної системи України, яка потребує реформування відповідно з досвідом розвинутих країн світу, можна дійти висновку, що переважна частина негараздів у цій сфері пов'язана передусім із відсутністю науково обгрунтованої, зваженої стратегії соціального розвитку як основного орієнтиру при розробці і прийнятті закону, укази, постанови. Давно назріла потреба у визначенні цілей, основної мети, заради якої планується спрямовувати матеріальні і фінансові ресурси країни на перспективу.

. Слід також відмітити, що нині діюча солідарна пенсійна система має певні недоліки і не відповідає сучасним вимогам. Ця система забезпечує в країні виплати приблизно в межах 40 відсотків від середньої заробітної плати. А тому в країні повинні бути використані всі резерви щодо надходження грошових коштів до Пенсійного фонду. Слід погодитись з положенням Л. Ткаченко [28], в тому що до основних заходів з мобілізації надходження коштів слід відносити, зокрема, наступні: перерозподіл навантаження зі сплати пенсійного збору від роботодавця до працівника, причому працівник має сплачувати не менше чверті його загального розміру; розширення участі населення у пенсійному страхуванні шляхом реструктуризації зайнятості та мотивації активності населення; удосконалення порядку призначення та індексації пенсій; законодавче регулювання гарантованої мінімальної пенсійної виплати визначення пріоритетів розвитку пенсійної системи тощо.

. Отже система пенсійного забезпечення повинна докорінно вдосконалитись, а її основні напрями повинні включати:

реформовану державну систему соціального забезпечення;

обовязкове персоніфіковане накопичення кожного громадянина;

добровільне накопичення заощаджень населення.

На найближчу перспективу національна пенсійна система, після законодавчого врегулювання, може складатись як з державного, так і недержавного забезпечення. Все це буде сприяти покращенню всієї системи соціальних виплат населенню.

Перелік використаних джерел

Конституція України // Закони України: В 11 т. - Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К.: 1997. - Т.10 - с.3 - 41.

Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Закон України від 09.07.2003 р. № 1057-ІV "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Закон України від 26.06.97 м № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Указ Президента України від 06.04.2011 р. №384/2011 "Про положення про Пенсійний фонд України".

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. №1092 "Про затвердження порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб".

Постанова правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 "Про затвердження інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України".

Постанова правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-2 " Про затвердження порядку розгляду органами пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Адамик О. Пенсійні виплати з держбюджету: проблеми класифікації та адміністрування // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. - №11. С.13-29.

11. Батченко Л. Розвиток реформованої пенсійної системи України та її вплив на реформування механізму соціального самозахисту населення // ВНЗ "Національна академія управління - К.: 2010. - №6 - С.188 - 193

. Бородіна Н. Державне регулювання у сфері пенсійного забезпечення - розвиток та основні положення/ Н. Бородіна // Економіст. 2010. - №11 - С.26-29

. Загородній А. Проблеми та шляхи вдосконалення пенсійної системи України/ А. Загородній // Фінанси України. - 2010. - №6 - С.15-24

. Загородний А.Г., Пилипенко Л.М. Проблеми та шляхи вдосконалення пенсійної системи України // Фінанси України. - 2010. - № 6 (175). - С.15 - 255.

. Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: Навчальний посібник. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. - 224 с.

. Литвин В. Комплексна пенсійна реформа - перспективна країна /В. Литвин // Голос України. - 2010. - №29 - С.3 - 5

. Мельничук В.Г. Тенденції розвитку пенсійної системи України // Фінанси України. - 2010. - № 4. (173) - с.66 - 77.

18. Про результати формування та виконання бюджету Пенсійного фонду України: Бюлетень за матеріалами Звіту про результати аналізу формування та виконання бюджету Пенсійного фонду України. - К., 2010 - <http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16719972>.

. Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2010 рік: постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 р. №626.

. Полозенко Д. Розвиток пенсійної системи України / Д. Полозенко // Фінанси України. - 2009. - №10 - С.18-26

. Рудик В. Необхідність впровадження та розвитку накопичувальної системи в сучасній пенсійній моделі України та роль в ній пенсійного страхування /В. Рудик // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №3 - С. 202-207

. Савченко Л. Накопичувальні пенсійні системи країн СНД та Східної Європи /Л. Савченко // Цінні папери України. - 2010. - №50 - С.30

. Тігібко С. Головна мета пенсійної реформи - забезпечити справедливу систему розподілу пенсійний коштів // Соціальний захист. - 2010. - №12 (173), грудень. - С.12-15.

. Ткаченко Л. Пенсійна реформа в Україні: крок уперед, два кроки назад // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 8.

. Тігібко С. Проблеми пенсійної системи України потрібно вирішувати комплексно // Урядовий курєр - 2011. - №3 (401).

. Терещенко Г. Проблеми розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні /Г. Терещенко // Фінанси України. - 2008. - №12 - С.76-78

. Ткаченко Л. Резерви збільшення доходів пенсійної системи України /Л. Ткаченко // Україна: аспекти праці. - 2009. - №5 - С.15-19

. Ткаченко Л. Шляхи подальшого реформування пенсійної системи України / Л. Ткаченко // Вісник пенсійного фонду України. - 2008. - №9 - С.16-17

. Ткаченко Л. Що необхідно втілювати в життя / Л. Ткаченко // Вісник пенсійного фонду України. - 2010. - №10 - С.13-15

. Толубяк Г. Раціоналізація пенсійної системи України / Г. Толубяк // Економіка та держава. - 2010. - №8 - С.111-114

. Третьякова П. Реформа системи пенсійного забезпечення в Україні /П. Третьякова // Вісник Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. - 2009. - №113/114 - С.94-96

. Філіпчук П. Поняття про правове регулювання недержавного пенсійного забезпечення /П. Піліпчук // Вісник Національної Академії державного управління при президентові України. - 2009. - №3 - С.279-286

. Фонд забезпечив безперебійну роботу пенсійної системи // Пенсійний кур'єр. - 2010. - № 9. - С.2.

. Чуксіна Є. Удосконалення пенсійної реформи в Україні /Є. Чуксіна // Вісник пенсійного фонду України. - 2008 - №9 - С.36-37

. www.courier-pfu.com.ua <http://www.courier-pfu.com.ua>

. Офіційний веб-сайт Пенсійного фонду України: http: /www.pfu.gov.ua/news

. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України: http: /www.ukrstat.gov.ua

. Офіційний веб-сайт Головне управління статистики в Одеській області: http: /www.od. ukrstat.gov.ua

. Фонд забезпечив безперебійну роботу пенсійної системи // Пенсійний кур'єр. - 2010. - № 9. - С.2.

. http: /zakon. rada.gov.ua

,http: /liga-zakon.ua

. http: /www.minfin.gov.ua/document/64629/11. pdf

Больше работ по теме:

Шляхи вдосконалення управління фінансами акціонерних товариств
Диплом
Экономическое содержание и механизм функционирования налога на доходы физических лиц
Диплом
Эффективность бюджетных расходов
Диплом
Анализ движения денежных потоков
Диплом
Анализ доходов и расходов местного бюджета (на примере муниципального образования город Орск)
Диплом

Предмет: Финансы, деньги, кредит

Тип работы: Диплом

Новости образования

Российский государственный социальный университет реорганизует сеть своих филиалов
22 Июля 2016 16:26
Более 70 представителей крупных вузов АСЕАН подтвердили участие в форуме во Владивостоке
22 Июля 2016 12:51
Абызов: публикация первичных статсведений снизит бюрократическую нагрузку на школы
22 Июля 2016 11:53
В Чечне свыше 200 школьников сдали ЕГЭ с результатом свыше 90 баллов - министр
22 Июля 2016 05:36
Замглавы Минобрнауки РФ: задача сократить число людей с высшим образованием не стоит
21 Июля 2016 20:19

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ