Фактори та методи утворення цін на підприємстві

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ім. О.М. Бекетова

ФАКУЛЬТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ І ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ

Кафедра економіки та управління в будівництві та міському господарстві

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА»

Виконав: слухач групи МОМГ 12-1

Бубнова Ю.О.

Викладач: Сіренко Н.М.

Харків 2014

ВСТУП

Важко переоцінити те значення, яке мають ціни в умовах ринкової економіки. Саме ціни зумовлюють структуру виробництва, здійснюють вирішальний вплив на розподіл товарної маси і рівень життя населення.

Ціна є основним регулюючим чинником економічної системи, оскільки вона впливає на розподіл чинників виробництва. Ціна на товари і послуги - головний показник ринкового попиту; впливаючи на конкурентне становище положення підприємства і його частку ринку, ціна робить вирішальний вплив на дохід і прибуток підприємства.

Ціни і тарифи в ринкових умовах на переважаючу кількість товарів встановлюються виробниками самостійно з врахуванням попиту і пропозиції. Проте і в ринкових умовах необхідне дотримання загальних принципів і правил встановлення цін, тобто дотримання єдиної методики ціноутворення.

Ціноутворення - комплексний і суперечливий процес, в ході якого потрібно враховувати велику кількість чинників і вдаватися до компромісів: враховувати задачі виробництва і маркетингових досліджень, фінансові результати, дії конкурентів, психологію споживачів, чинне законодавство.

Методологія ціноутворення - це сукупність принципів ціноутворення, методів обгрунтування рівня, структури, співвідношень і динаміки цін, а також методів формування системи цін відповідно до вимог об'єктивних економічних законів. За допомогою цих методів визначаються ціни на нові товари, переглядаються ціни на товари, що випускаються, обгрунтовуються розміри надбавок (знижок) до цін.

Процес ціноутворення повинен чітко регламентувати етапи збору і підготовки інформації, прийняття остаточного рішення. Його ефективність залежить від розробки діючих методів збору і перевірки інформації про конкурентів, спостереження над поведінкою споживачів, аналізу результатів внутрішньої діяльності.

Встановлення цін включаєі такі етапи:

постановка задач ціноутворення;

визначення попиту;

визначення витрат;

аналіз цін і товарів конкурентів;

-вибір методу ціноутворення;

-встановлення остаточної ціни.

Ціни і тарифи в ринкових умовах на переважаючу кількість товарів встановлюються виробниками самостійно з урахуванням попиту і пропозиції. Проте і в ринкових умовах потрібне дотримання загальних принципів і правил встановлення цін, тобто дотримання єдиної методики ціноутворення.

Існуюча система методів обгрунтування рівнів і співвідношень цін створювалася протягом довгого часу, що пояснюється складністю вирішення безлічі питань, що виникають при встановленні конкретних цін. Рівень цін повинен повною мірою відображати витрати на виробництво, вжиток і реалізацію товарів. Проте настільки ж безперечною є і необхідність віддзеркалення в цінах споживчих властивостей (корисності) товарів. Крім того, в рівнях і співвідношеннях цін повинна знаходити віддзеркалення і дія різних ринкових ціноутворюючих чинників (співвідношення попиту і пропозиції).

Згідно класифікації Попова Е. основні методи ціноутворення поділяються на:

-витратні (основа - власні витрати);

-з орієнтацією на споживача;

-з орієнтацією на конкурентів.

Політика підприємства у сфері ціноутворення є вирішальним елементом його господарської діяльності та одним з факторів, від яких залежить її ефективність. Метою даної роботи є розгляд основних факторів та методів утворення цін на підприємстві та виявлення сучасних методів ціноутворення серед основних існуючих груп методів.

Актуальність даної роботи, на мою думку, полягає в тому, що ефективне використання виявлених сучасних методів ціноутворення поряд з добре знаними методами дало б змогу вітчизняним підприємствам конкурувати з агресивною ціновою політикою багатьох закордонних виробників та відповідати вимогам ринку.

Метою роботи є виявлення сучасних ключових методів ціноутворення. І для досягнення поставленої мети представляється необхідним в рамках даної роботи вирішення наступних завдань:

.Визначити та охарактеризувати витратні методи ціноутворення. Розкрити їх вміст;

.Визначити та охарактеризувати методи, що спираються на попит. Розкрити їх вміст;

.Визначити та охарактеризувати методи з орієнтацією на конкуренцію. Розкрити їх вміст;

. Зробити висновки.

ВИТРАТНІ МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Найбільш популярним в більшості комерційних організацій України до цих пір є витратний метод, на який орієнтовано і сучасне вітчизняне законодавство.

Такі методи забезпечують розрахунок відпускної ціни на товари і послуги за допомогою додавання до витрат або собівартості їх виробництва якоїсь конкретної величини.

До них можна віднести наступні методи:

)метод повних витрат;

)метод прямих витрат;

)метод граничних витрат;

)метод на основі аналізу беззбитковості;

)метод обліку рентабельності інвестицій;

)метод надбавки до ціни.

Найпоширенішим методом ціноутворення, що належить до витратної моделі є метод надбавок. Згідно з цим методом ціну товару визначають додаванням до витрат на його виробництво і збут певної надбавки.

Більшість методів, що формуються відповідно до витратної моделі не можна назвати сучасними, проте вони все ще широко використовуються у вітчизняних установах та підприємствах.

До основних причин популярності витратної моделі відносять те, що:

прив`язка ціни до витрат на виробництво послуги спрощує рішення задачі (всі необхідні дані для розрахунку ціни присутні у середині компанії);

при використанні даного методу одночасно декількома компаніями якої-небудь галузі їх ціни виявляються схожими (схожі або співпадаючі ланцюжки постачань), а конкуренція внаслідок цього зводиться до мінімуму;

даний метод є справедливішим по відношенню до покупця послуги (метод прирівнюється до «інтуїтивно зрозумілого» на побутовому рівні: «Я витратив на тебе на твоє прохання стільки ти, поверни мені гроші»).

Одним з універсальних методів витратної моделі є метод "прямих витрат", або система «дірект-костінг». Її суть полягає в тому, що собівартість враховується і планується лише в частині змінних витрат, тобто по носіях витрат розподіляються лише змінні витрати. Частину витрат (постійні витрати), що залишилася, відображають в бухгалтерському обліку на окремому рахунку, в калькуляцію не включають і в кінці звітного періоду (як витрати періоду) списують на фінансові результати, тобто враховують при розрахунку прибутків і збитків за звітний період. За змінними витратами в умовах цієї системи оцінюються також запаси - складські залишки і незавершене виробництво.

«Дірект-костінг» дозволяє отримувати і узагальнювати інформацію, корисну для ухвалення менеджерами і вищим керівництвом компанії правильних управлінських рішень.

Дещо простішим є "метод повних витрат", за якого ціну визначають шляхом знаходження загальної суми витрат виробництва і додаванням до них надбавки на прибуток, що разом співвідносяться з одиницею товару. Оскільки таку надбавку на прибуток керівництво визначає заздалегідь і, як правило, вона перевищує середній прибуток у межах галузі, це дає змогу максимізувати прибуток на довгому проміжку часу.

Метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал (метод обліку рентабельності інвестицій). Він також належить до витратної моделі ціноутворення. Даний метод передбачає, що фірма має встановити таку ціну, яка дасть їй змогу покрити всі витрати й отримати заплановану норму прибутку на інвестований капітал. Ціну розраховують за формулою:

,

де S - собівартість одиниці продукції;

Нпр - запланована норма прибутку на інвестований капітал у відсотках;

Кінв - величина інвестованого капіталу;пл - запланований обсяг виробництва і збуту продукції.

Цей метод застосовує, зокрема, компанія «Дженерал моторз». Вона встановлює ціни на свої автомобілі з таким розрахунком, щоб забезпечити собі 15 - 20 % прибутку на інвестований капітал.

Однак, використовуючи метод обліку рентабельності інвестицій, слід пам'ятати, що значні відхилення фактичних обсягів збуту від запланованих суттєво вплинуть на величину норми прибутку на капітал. Тому фірмі треба проводити аналіз беззбитковості.

Отже, витратні методи визначення цін дозволяють досить точно відобразити в цінах рівень витрат на виробництво і реалізацію товарів, але не дають можливості повною мірою врахувати різницю в споживчих властивостях взаємозамінних або інших товарів. Це пояснюється тим, що витрати на виробництво і реалізацію далеко не у всіх випадках кореспондуються із споживчими властивостями і якістю товарів.

Основним недоліком методу витрат є слабка привязка цін до споживчих властивостей, якості, ефективності використання продукції і попиту на неї. Співвідношення цін, розрахованих методом витрат, відображає в основному відмінності у витратах виробництва товарів.

МЕТОДИ, ЩО СПИРАЮТЬСЯ НА ПОПИТ

ціноутворення витратний попит конкуренція

Група методів розрахунку цін з орієнтацією на попит передбачає визначення ціни товару виходячи з попиту на нього. Рівень ціни на товар ставиться в залежність від зміни попиту: висока ціна встановлюється при великому попиті, низька - при зниженні попиту. При цьому витрати на виробництво товару в обох випадках можуть бути однаковими. Витрати при використанні даного методу розглядаються лише як обмежувальний чинник, який показує, чи може товар продаватися за встановленою ціною із запланованим прибутком.

Лукін В.Б. зазначає, що в основі методу розрахунку цін з орієнтацією на попит лежить корисність товару.

Варто зазначити, що ця модель ціноутворення є дорогою і складною. Для її застосування необхідний достатньо кваліфікований персонал, але вона дозволяє врахувати відсутність референтних цін у споживачів і їх чутливість до нецінових чинників.

На основі даної моделі формується метод встановлення цін на основі загального прогнозу об`єму продажів при заданих цінах. Його використання припускає можливість визначення об`ємів продажів при заданих рівнях цін за допомогою маркетингових досліджень і виявлення того рівня цін, який дозволить компанії отримувати найбільший прибуток і досягати маркетингових цілей.

Метод максимізації поточного прибутку. Даний метод також належить до другої моделі ціноутворення - моделі, що базується на ринковому попиті на товар. Згідно із законом попиту зниження ціни на товар збільшує попит на нього (обсяг його збуту) і навпаки, фірма хоче знайти таку точку ціни на кривій попиту, яка забезпечить максимальний прибуток у найближчій перспективі. Даний метод доцільно використовувати для товарів із доволі високою еластичністю попиту по ціні. Математична модель цієї задачі має вигляд:

П = [Ц × N - (F + V × N)] - max,

де П - прибуток фірми;

Ц - ціна товару;- обсяг його збуту;- постійні витрати фірми за певний період;- змінні витрати на одиницю продукції.

Найскладнішим при використанні даного методу є встановлення залежності між ціною товару і попитом на нього (обсягом його збуту).

Отже, методи розрахунку ціни з орієнтацією на попит можуть успішно застосовуватися при випуску взаємозамінних товарів, що дозволяють покупцям порівнювати товари і робити відповідний вибір.

МЕТОДИ З ОРІЄНТАЦІЄЮ НА КОНКУРЕНЦІЮ

Компанія може вибрати ціни конкурентів як відправну точку для ціноутворення. Отримавши інформацію про ціни конкурентів, компанія ухвалює рішення, чи встановити їй ціни вище, нижче або на тому ж рівні. Крім того, ця модель є достатньо простою, проте має один суттєвий недолік: у різних компаній можуть бути різні витрати, і ті ціни, які дозволяють одній компанії процвітати, можуть привести іншу до банкрутства. Величина витрат залежить і від розміру компанії, і від безлічі інших індивідуальних чинників.

Найбільш поширеними методами встановлення цін з орієнтацією на конкуренцію є метод поточної ціни, метод «запечатаного конверту», метод сліпого слідування за конкурентом або метод орієнтації на лідера.

Так, у методі врахування рівня поточних цін до уваги беруть насамперед ціни конкурентів, а зміна ними цін, як правило, зумовлює зміну цін інших компаній.

Проте, орієнтуючись на ціну конкурентів, компанія не може врахувати нецінові відмінності. Ще проблематичнішим є використання цих методів, коли ціна не відображає цінності товарів/послуг для споживача.

Метод «запечатаного конверту» або закритих торгів ґрунтується на підставі очікуваних цінових пропозицій конкурентів з метою отримання замовлення та укладання контракту з вигідним і перспективним клієнтом.

Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару.

Цей метод також належить до конкурентної моделі ціноутворення. Якщо фірма розробила новий товар із певними технічними та економічними параметрами, кращими чи гіршими за аналогічні параметри товару свого основного ринкового конкурента, то вона може встановлювати ціну з урахуванням інтегрального показника конкурентоспроможності.

ВИСНОВКИ

Ціна в сучасній економіці - це не лише індикатор співвідношення попиту і пропозиції, на який повинна орієнтуватися фірма, але перш за все - найважливіший елемент маркетингу фірми.

Перед усіма підприємствами й організаціями в якості однієї з основних встає проблема визначення ціни на свої товари і послуги. В умовах ринку ціноутворення представляє дуже складний процес, воно піддано впливу безлічі факторів. Вибір загального напрямку в ціноутворенні головних підходів до визначення цін на нові і вироблені вже вироби, послуги, що надаються з метою збільшення обсягів реалізації, товарообороту, підвищення виробництва і зміцнення ринкових позицій підприємства забезпечується на основі маркетингу. Ціни і цінова політика виступають однієї з головних складових маркетингу підприємства. Ціни знаходяться в тісній залежності від інших сторін діяльності кампанії, від рівня цін багато в чому залежать комерційні результати, що досягаються. Невірна чи вірна цінова політика впливає на все функціонування підприємства.

Ціни та сам механізм їх утворення є невідємним елементом будь-якої господарської системи. В умовах ринкової економіки ціна набуває особливого значення, тому що вона визначає, що, як та в яких обсягах виробляти підприємствам щоб успішно працювати та отримувати певний прибуток. Правильна цінова політика на більшості підприємств України дала б змогу покращити наявний стан економіки та приборкати кризові явища в державі.

Вибір методу ціноутворення дає змогу звузити діапазон цін, у межах якого буде обрана остаточна ціна товару.

Вартість і споживна вартість завжди представляють нерозривну єдність двох сторін товару: якщо виробника цікавить перш за все величина вартості, яку він отримує при реалізації товару, то споживача - що набуває їм споживна вартість. Тому виникає необхідність поєднання або одночасного використання витратних методів і методів обліку споживчих властивостей при визначенні цін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1)Цены. Ценообразование. Ценовая политика: Уткин Э.А. «. - М: Экмос, 1997, - 253 с.

)Герасименко В.В., Ценовая политика фирмы// Бизнес и банки, №43, 1997 г.

)Лукин В.Б., Ценообразование Ценообразование: Учебное пособие, М.: МГУП, 2001. 183 с.

)Л.А., Чухрай Н.І. Маркетинг: Підручник. 3-е видання. - Львів: Видавництво «Інтелект-Захід», 2005. - 276 с.

)Барабанов А.И. и др.: Разработка ценовой политики предприятия; Воронеж, 1999 г.

6)ttp://toplutsk.com/articles-article_349.html

7)http://pidruchniki.ws/ekonomika/mehanizm_tsinoutvorennya

8)http://toplutsk.com/articles-article_349.html

9)http://pidruchniki.ws/ekonomika/mehanizm_tsinoutvorennya

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ім. О.М. Бекетова ФАКУЛЬТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ І ЗАОЧНОГ

Больше работ по теме: