Фактори формування колективу, їх значення для сучасної школи

 

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Кафедра загальної педагогіки та андрагогіки

Контрольна робота на тему:

«Фактори формування колективу, їх значення для сучасної школи»

Полтава 2012

Вступ

Мета: розвивати навички самостійної науково - пошукової роботи, сформувати уявлення про необхідність формування колективу, оцінити організацію результатів діяльності колективу, розглянути проблеми формування взаємовідносин у колективі.

Завдання:

поглиблення теоретичних знань з метою підвищення рівня професійної майстерності;

здобуття основних компетентностей з питань формування колективу;

вивчити психолого-педагогічну літературу по формуванню учнівського колективу;

розкрити сутність колективу;

обумовити вплив вихователя на колектив.

Предмет дослідження: особливості формування виховного колективу.

Обєкт дослідження: колектив і його влив на формування особистості школяра.

Актуальність дослідження: у житті людини колектив відіграє суттєву роль, саме за його участі формується особистість людини. Для повноцінного, гармонійного розвитку особистості необхідно знати основні фактори формування колективу. Дана робота допоможе оцінити значення сформованості колективу у сучасній школі. Проблема колективу доволі актуальна і потребує обговорення.

Практичне значення роботи: полягає у можливості наукового використання матеріалів роботи. Використати дане дослідження можна в практичній роботі педагога.

Розділ 1. Теоретико-історичний аналіз дослідження поняття колектив»

.1 Поняття колективу у історичній ретроспективі

Колектив - це соціальна спільність людей, об'єднана на основі суспільно-значущих цілей, спільних ціннісних орієнтацій, спільної діяльності та спілкування. Важливою категорією педагогіки є виховуючий колектив, який складається з двох взаємопов'язаних, відносно самостійних колективів - колективу вихованців (учнів) і колективу вихователів (педагогічний колектив).

В 20-ті роки ХХ століття в вітчизняній теорії виховуючий колектив розуміли як мету виховуючих зусиль педагогів (Є.А. Аркін, П.П. Блонський, Н.І. Іорданський, Н.К. Крупська). Ці ідеї втілились в практиці дитячих закладів С.Т. Шацького, С.М. Рівеса, Н.М. Шульмана і особливо А.С. Макаренка. Серед послідовників і прихильників А.С. Макаренка слід назвати Г.Є. Жураківського, І.О. Синицю, М.Д. Ярмаченка, В.В. Кумаріна, Л.Ю. Гордіна, В.М. Короткова та інших вчених. Варто зазначити, що, розвиваючи ідеї А.С. Макаренка, вони виступали палкими пропагандистами його досвіду. В.О. Сухомлинський розвивав вчення Макаренка, виступав проти прямого, авторитарного впливу на особистість через колектив. Вважав, що механізми дії на особистість. Він вчив, що колектив- це могутній інструмент і використовувати його потрібно обережно. Колектив лише тоді має значення для розвитку кожного вихованця, коли живе насиченим духовним життям і складається з яскравих особистостей.

В 80-ті роки сформувалась уява про виховуючий колектив як диференційовану єдність різнотипних колективів дітей та дорослих.

В 90-ті роки теорія колективу доповнилась поняттям „виховної системи.

На сучасному етапі виховання особистості в колективі розглядається деякими вченими як підгін усіх дітей під один ранжир, придушення особистісно-індивідуальної природи дитини. В педагогічній науці зявляється тенденція заперечення колективу і обґрунтування його шкідливості для виховання дитини.

1.2 Сутність поняття про колектив, його структура і функції

Колектив - соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Дитячий колектив - об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Характерними рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між його членами. Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві.

У сучасній літературі поняття «колектив» вживається в двох значеннях: як будь-яка організована група людей (наприклад, колектив підприємства) і як високоорганізована група. У педагогіці колективом називають об'єднання вихованців, якому властивий цілий ряд важливих ознак.

Розглянемо їх.

Загальна соціально значима мета. Ціль колективу обов'язково повинна збігатися з суспільними цілями, не суперечити пануючій ідеології і конституції.

Спільна суспільно корисна діяльність, яка складає основний зміст його життя. Основним видом діяльності школярів є учіння, пов'язане з працею, іншими видами суспільно корисної діяльності. В організованому колективі діє тенденція постійного збагачення його життєдіяльності і розширюється діапазон суспільно корисних справ, поглиблюється зміст окремих видів діяльності. Саме у цьому найповніше реалізується зміст навчально-виховного процесу.

Організована структура. Єдиний шкільний колектив складається з колективу педагогів і колективу учнів. Організація, спілкування і відносини в колективі забезпечують формування особистості, розвиток її здібностей, гуманістичну спрямованість.

Учнівський колектив має органи управління: загальні збори, учнівський комітет і рада колективу, комісії, штаби.

Наявність у відносинах між членами колективу певної морально-психологічної єдності, яка терпима до плюралізму думок, але не суперечить домінантній системі ідей, ідеології колективу, яка виховує у своїх членів відданість обраним ідеалам. Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції: організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань); виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості); стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).

Виховний колектив - педагогічно організована система відносин. Він має органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, об'єднує учнів спільною метою та організацією праці.

Розділ 2. Формування колективу, його значення для розвитку особистості

.1 Фактори формування колективу за А.С. Макаренком

Формування класного та шкільного колективів відбувається в різних видах діяльності. Дитина не може нормально розвиватися, якщо не задовольняється її потреба в рухах, грі, знаннях, естетичних враженнях, у спілкуванні з іншими людьми. Тому педагог може очолити колектив тоді, коли він зможе розвити діяльність дітей до високого і найвищого рівнів взаємодії.

На думку А.С. Макаренка робота з формування колективу включає:

Педагогічну вимогу. Якщо вимоги не виконуються, педагог втрачає авторитет. Необхідно провести хороші загальні збори, де педагог повинен вербалізувати перспективний розвиток колективу. При цьому необхідно, щоб учні «відчули вашу волю, вашу культуру, вашу особистість» - підкреслював Макаренко. Не можна починати з умовлянь, це - помилка. Умотивовано необхідна категоричність вимоги, доброзичливе і терпляче переконування.

Роботу з активом. Це є необхідною умовою розвитку колективу. А.С. Макаренко писав: « Я поспішав з цим (підбором активу). Я не дивився на те, що ці хлопчики і дівчатка мають так багато недоліків, намагався скоріше набрати таку групу активістів, які підтримували мої вимоги своїми вимогами, висловлюваннями на загальних зборах, у своїй групі, своєю думкою».

Громадські доручення. При цьому є важливою опора на індивідуальні нахили дітей, урахування їх інтересів. У професійно компонентного вихователя не вистачає субєктів діяльності, а не видів громадських доручень. Обовязковим елементом громадських доручень є перевірка їх виконання і звітність.

Форми і методи педагогічної дії. Макаренко вказує на три форми впливу на вихованця: Пряму (використовується безпосередньо на вихованця), паралельна (вплив на особистість через колектив) і побічну (вплив через шкільний колектив).

Окреслення перспективи. У міру розвитку колективу мета, цілі повинні перетворюватися у більш складні, глибокі, соціально значущі. Макаренко виділяв три види перспектив: близькі (радість колективної праці дітей - вищий рівень близької перспективи), середні (відтягнуті в часі - радість якоїсь колективної події, планованої завчасно), дальні (віддалені в часі і соціально значущі, перспектива повязана з майбутнім).

Встановлення, зміцнення і примноження традицій. Для зміцнення вже створеного колективу важливо знати, зберігати традиції. У практиці роботи школи можна виділити три типи традицій:

Традиційні масові заходи (свята, олімпіади);

Традиційні проведення церемоній, що влаштовуються з приводу важливих подій шкільного життя (останній дзвоник, перший дзвоник);

Традиції, що стосуються вчинків дітей: точність, чесність, допомога, піклування про хворих, ввічливість.

Вони сприяють вихованню естетичної поведінки, формуванню особистісно-гуманістичної аксіології учнів. Особливої актуальності в сучасних умовах набуває виховання на національно - культурних традиціях українського народу.

Розширення колективних інтересів. У школі не слід обмежуватися інтересами свого класу, необхідно підтримувати звязки із загальним шкільним колективом, позашкільними дитячими, юнацькими і молодіжними організаціями.

Суспільна праця. Вона є могутнім засобом створення загального шкільного колективу.

Загальношкільний актив. Оперативні наради старост, збори, які проводяться швидко і точно зміцнюють колектив .

Загальношкільні збори. Вони проводяться на змінах .

Чергування по школі та інші форми самообслуговування. Важливо проводити урочисті передачі атрибутів чергування, журналів, графіків, плакатів та ін., які важливим виховуючими моментами в колективному житті.

Стінна преса, радіо, телебачення, відео технології. Це надійний засіб звязку класу з життям школи. Конкурси на кращі газети посилюють відповідальність за їхній випуск. За допомогою радіо класні справи виносяться на обговорення всього шкільного колективу, зближують і знайомлять учнів різних класів. Однією з форм взаємозвязку старших і молодших є шефство, контроль за успішністю, допомога у проведенні виховної роботи.

2.2 Основні стадії розвитку колективу

У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи).

На першій стадії розвитку колектив характеризується такими ознаками:

він лише починає створюватись;

члени колективу недостатньо знають один одного;

вихованці неповною мірою усвідомлюють завдання;

відсутня ініціатива в конкретній діяльності;

відсутній актив.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив загалом, так і на кожного члена колективу зокрема. Вихователь у своїх діях не має змоги спиратися на помічників (актив) з числа вихованців. Тому доводиться виявляти авторитаризм і діяти за принципом єдиноначальства. Вихователь одноосібно визначає конкретні завдання кожному вихованцеві колективу, керує виконанням цих завдань і перевіряє та оцінює результати.

Як довго колектив може перебувати на першій стадії залежить від багатьох чинників: від віку членів колективу; від обізнаності вихователя з теорією та технологією формування і розвитку колективу; від рівня соціально-психологічного розвитку членів колективу; від уміння педагога правильно визначити перспективну мету діяльності колективу.

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки:

сформувався актив;

більшість вихованців підпорядковується меншості;

члени колективу усвідомлюють свої завдання;

актив починає виявляти ініціативу у визначенні завдань та організації колективної діяльності.

Тактична лінія діяльності керівника такого колективу: здійснювати управління через загальні збори з дотриманням демократичних основ. На другій стадії розвитку колективу починає діяти принцип паралельної дії: педагог впливає на вихованців через актив і одночасно тактовно і ненав'язливо здійснює безпосередній вплив. Це дієвий, але водночас і доволі тонкий інструмент формування колективу і забезпечення належних умов для життєдіяльності кожного його члена.

Далі настає період, коли колектив набуває ознак третьої стадії:

більшість вихованців перейшла на бік активу, усвідомлює вимоги керівника;

більшість підпорядковує собі меншість;

колектив усвідомлює свої завдання;

вихованці в змозі самі формувати нові завдання;

органи самоврядування спроможності організувати колектив на виконання означених завдань.

Всі питання життєдіяльності колективу на цій стадії розглядаються на загальних зборах. Педагог-вихователь набуває статусу рядового члена колективу з правом одного голосу. У нього є одна перевага: знання і практичний досвід, який вихованці можуть використовувати в консультативному плані.

2.3 Значення формування колективу у сучасній школі

колектив макаренко педагогічний керівництво

Успішна виховна робота не можлива без згуртованого колективну. Саме через колектив класний керівник впливає на ставлення школярів до навчальних обов'язків, до суспільно корисної праці, на їхню дисципліну та успішність У колективі розвивається їхня творча ініціатива, міцніють узи дружби й товариськості, народжуються нові норми поведінки.

Створення і згуртування дитячих колективів - найважливіше завдання вчителів початкових класів, і насамперед класних керівників. Якщо такий колектив створено, набагато легше можна розв'язати будь-які виховні завдання. У згуртованому колективі різні характери, здібності, інтереси, нахили учнів ніби доповнюють одне одного, їхні переживання стають яскравішими, вчинки відповідальнішими, думки глибшими. Дружний і згуртований колектив силою громадської думки, методами переконання (а іноді й примусу) привчає своїх членів поєднувати особисті інтереси з громадськими.

Учнівський колектив потребує педагогічного керівництва. Не можна залишати школярів напризволяще, їхній особистий досвід обмежений. Тому слід спрямовувати діяльність колективу, допомагати йому знаходити потрібні й корисні справи, які сприятимуть формуванню особистості. Водночас не слід ставати на шлях адміністрування, командування колективом. Не стримуючи самодіяльності та ініціативи школярів, треба вміло спрямовувати їхню діяльність, сприяти нагромадженню в учнів досвіду колективних дій та колективних переживань.

Керівництво колективом повинно поєднуватися з розвитком самостійності, заохоченням корисної ініціативи та самодіяльності учнів. Майстерність класного керівника полягає в тому, щоб поставити перед колективом захоплюючу мету, виховати прагнення до колективної діяльності, забезпечити необхідні для цього умови.

У молодших класах класний керівник нерідко виступає ініціатором різних справ, які сприяють згуртуванню колективу.

Роботу з організації колективу необхідно проводити з урахуванням віку, рівня розвитку та вихованості учнів, їхньої активності, дисциплінованості та ряду інших умов, характерних для певного класу. Лише при цьому можна добитися серйозних успіхів у згуртуванні учнів у дружний і цілеспрямований колектив.

Учнівський колектив створюється, зростає й міцніє в процесі різноманітної діяльності. Вона робить життя колективу змістовним і цікавим. Тому створення і згуртування учнівського колективу починається з конкретних і корисних спільних справ, що потребують колективної та узгодженої роботи. Обладнання класу перед початком навчального року, виготовлення іграшок для дитячого садка, прибирання шкільного подвір'я, організація класної бібліотеки, виставка виробів учнів - усе це допомагає усвідомити свій зв'язок з колективом і пройнятися почуттям відповідальності перед ним. Чим цікавіші колективні справи, чим довше учні живуть спільними інтересами, тим охочіше віддають вони свої сили спільній справі, тим міцніший і згуртований учнівський колектив, тим ефективніша робота класного керівника.

Отже, можна прослідкувати необхідність формування колективу в умовах сучасної школи, як головного елементу виховання цілісної особистості. В сучасній школі необхідно створити сприятливі умови для формування колективу на засадах взаємоповаги і підтримки.

Висновки

Колектив - арена для самовираження і самоутвердження особистості. Як відомо, не в кожному колективі самі собою стихійно складаються умови, спрямовані на формування в особистості власного «Я». Такі умови слід створювати разом із школярами. Що активніше вони братимуть участь у вдосконаленні колективу, то інтенсивніше здійснюватиметься процес їхнього власного самовираження, самовдосконалення, самовиховання.

Внутрішньо-колективні стосунки є загальним фоном життя колективу школи, основу якого становлять морально - інтелектуальний зміст, стиль і тон.

А.С. Макаренко увійшов у класику сучасної педагогіки як один із засновників теорії і методики колективістичного виховання, випробуваних ним на практиці протягом 8 років (1920-1928 роки). А.С. Макаренко, спираючись на практичний досвід роботи, визначив основні риси нормального тону дитячої установи: «мажорність», гідність, єдність, захищеність, гальмування.

Звичайно, що не всі досягнення педагогічної думки слід переносити на сучасну школу. Щодо методичної спадщини, то потрібно критично засвоювати думки, ідеї, враховувати ті історичні обставини, умови, коли ідея була висловлена. Але водночас необхідно зберегти усе найкраще, що виправдало себе у виховній практиці педагогів гуманістів. А.С. Макаренко залишив невичерпне джерело педагогічної спадщини, адже ретельно вивчаючи його твори, можна знайти ґрунтовну відповідь на найсучасніші педагогічні запитання.

Список використаної літератури

1.Бех І. Колектив як чинник створення унікальної ситуації виховання особистості // Дир. шк. - 2002. - № 6 (лют.). - С. 8.

2.Бойко А.М. (ред.) - Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії. Частина 2 // за ред. А.М. Бойко. - К.:ВІПОЛ; Полтава: АСМІ, 2004. Ст. 109 - 126.

.Бучківська Б.В. В.О. Сухомлинський про вплив дитячого колективу на особистість // Педагогіка і психологія. - 1999. - №4. - С. 142-149.

.В.О. Сухомлинський Методика виховання колективу. - Київ: „Радянська школа,1971.- 310 с.

.Красовецький М. Проблема дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. - 1995. - №2 - 3.

.Макаренко А.С. Колектив и воспитание личности М., „Педагогика, 1972. - 345 с.

.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-тє видання, доповнене, 2001 р.

.Особистість у системі колективних відносин // Матвієнко О.В., Виховання школярів - К., 2005, с. 104-123.

.Сухомлинський В.О. Колектив як знаряддя виховання // Сільська школа України. - 2004. - №10. - С.1.

.Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб./ М.М. Фіцула. - 3-тє вид., стер. - К. Академвидав, 2009. - с. 372 - 391.

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка Кафедра загальної педагогіки т

Больше работ по теме: