При поясненні рухового завдання необхідно, щоб діти
правильно розуміли, що і як робити. Тому рухове завдання повинно ставитися в конкретній формі: наприклад, піймати, наздогнати, потрапити в кільце й т.д.
У віці 8-11 років на заняттях доцільно застосовувати переважно тренувальні засоби і методи, що розвивають частоту рухів. Вправи на швидкість варто виконувати короткочасно (6-8 с).

У дітей молодшого шкільного віку по можливості треба виключити значні статичні напруги й вправи, пов'язані з натужуванням (затримка подиху).

Одним з напрямків активізації рухових дій молодших класів, що вчаться, є виконання різних вправ (рухів) під дидактичні розповіді. Вчитель розповідає якийсь сюжет, а учні супроводжують його розповідь відповідними рухами, прагнучи творчо відтворити всі ситуації в дії. Бажано, щоб ці розповіді носили тематичний (сюжетний) характер і мали віршовану форму [4, 6, 11, 24, 25, 28].

Сюжетні уроки дозволяють наблизити зміст навчального матеріалу до вікових особливостей дітей. Пояснення кожної вправи повинне носити сюжетний характер, що дозволяє дітям самостійно імітувати рухи. У цьому випадку фізичні вправи здобувають форму гри. Всі ігри, що входять у даний урок, повинні бути різнопланового характеру, вирішувати різні педагогічні завдання.

Відмінною рисою навчальних занять у початковій школі є акцент на вирішення освітніх завдань: оволодіння школою рухів, формування елементарних знань про основи фізичної культури і здоровому способі життя.

Найбільш корисними і ефективними засобами для фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку є вправи, які включені в програми по фізичному вихованню навчальних закладів [11, 26, 27, 29].

Діти молодшого шкільного віку повинні показувати результати не нижче середнього рівня показників, що характеризують розвиток основних фізичних якостей [11, 28, 29, 30].

Фізичне виховання дітей не можна повністю здійснити тільки на уроках фізичної культури. Необхідна додаткова рухова діяльність за допомогою домашніх завдань. За допомогою домашніх завдань вирішуються наступні навчально-виховні завдання: 1) підвищення рухової активності дітей; 2) зміцнення основних мязових груп; 3) формування правильної постави; 4) підготовка до виконання навчальних нормативів і вимог програми [4, 11, 27, 28, 29].

Заняття фізичними вправами в режимі навчального дня школи. Ціль занять фізичними вправами в режимі навчального дня створити передумови оптимальної розумової працездатності на інших уроках (підвищення або відновлення).

Заняття фізичними вправами в режимі навчального дня досить обмежені по змісту, тому що направлені на вирішення вузьких гігієнічних завдань. Будучи щоденними, вони істотно доповнюють уроки, вносячись внесок у гармонічний фізичний розвиток школярів.

Позакласні і позашкільні заняття фізичними вправами. Позакласні і позашкільні заняття фізичними вправами проводяться для організації вільного часу учнів, заповнення його доцільною руховою діяльністю з метою всебічного фізичного вдосконалювання, забезпечення активного відпочинку.

Виділяються два види позакласних і позашкільних занять: систематичні і епізодичні.

Систематичні заняття проводяться в гуртках фізичної культури для молодших школярів, по видах спорту в секціях, у групах з урахуванням інтересів учнів (різновиду аеробіки, туризм, східні одноборства, оздоровче плавання, різні види фітнесу тощо),

При комплектуванні груп необхідно враховувати інтерес тих, хто займаються, рівень їхнього фізичного стану, розвитку рухових якостей, особливості статури й т.д.

Епізодичні заняття - щомісячні дні здоровя і спорту, змагання, турпоходи, прогулянки, екскурсії, спортивні свята та розваги.

У загальноосвітній школі створюються також групи початкової підготовки ДЮСШ для учнів, що бажають займатися обраним видом спорту.

Специфічні завдання:

1. задоволення особистих інтересів, потреб в області фізичної культури;
2. поступовий перехід до спортивної спеціалізації і послідовне вдосконалення в обраному виді спорту;
3. навчання елементарним організаторським і методичним знанням,
   придбання вмінь, необхідних для самостійних занять і здійснення суспільно-корисної діяльності в області фізичної культури;
   

виховання потреби систематично виконувати фізичні вправи.

У процесі проведення позакласних і позашкільних занять обовязкове дотримання загальних і методичних принципів, а також принципів спортивного тренування [31, 32,33].

.4 Розвиток фізичних якостей у дітей молодшого шкільного віку засобами туризму

Відомо, що туризм завдяки різноманітності місць і районів походів, змагань, зльотів, естетичному сприйняттю місцевості при емоційних відчуттях на маршруті служить однією з найбільш захоплюючих форм фізичної культури. Чимало оригінальних вправ для занять в приміщенні і на місцевості також дозволяє відпрацьовувати технічні й тактичні прийоми, виховувати фізичні якості у невимушених обставинах.

Слід враховувати, що сила і урівноваженість нервових процесів в 6-9 років відносно невеликі, переважає збудженість. Це викликає порівняно швидку втомлюваність, підвищену збудливість і обмежену в часі концентрацію уваги. Разом з тим, висока реактивність і пластичність нервових процесів створюють фізіологічний базис, необхідний для швидкого і точного освоєння рухових навичок. Темпи природного приросту спритності у відсотках до попереднього віку становлять у хлопчиків (дівчинок) 8-9 років - 15 (8%), а 10-11 років - 8 (9%). У деяких вправах з рівноваги, метанню в ціль, елементам стрибкової акробатики, спортивної і художньої гімнастики молодші школярі не поступаються старшим віковим групам [31,32, 33, 34].

До віку 7-12 років в основному сформований нейрофізіологічний базис для розвитку швидкісних здатностей. Найбільш високі темпи приросту рухової функції у хлопчиків (дівчат) відзначаються: швидкості рухів ніг і тулуба - в 7-9 й 10-11 років; аеробної витривалості - в 8-9 й 10-11 років; гнучкості хребта - в 9-10 років; статичної рівноваги - в 9-10 (8-9 й 11-12 років); силової динамічної витривалості згиначів тулуба - в 11-12 (9-12 років); сили розгиначів ніг у дівчинок - в 9-12 років, а разгиначів тулуба - в 10-11 років. У дівчат періоди найбільш інтенсивного приросту рухових здібностей більш концентровані в часі. Починаючи з 12 років цей процес у них лише епізодично характеризується високими темпами зростання. Молодший шкільний вік є оптимальним для початку занять спортивною діяльністю. Керування тренувальним процесом повинне базуватися на контролі рухових здібностей і порівнянні з вихідними значеннями [6, 17, 21, 32, 35].

Одне з основних завдань фізичного виховання молодших школярів полягає в тому, щоб сприяти розвитку в них таких фізичних якостей, як спритність, швидкість, сила, витривалість та ін. Це складний процес, обумовлений біологічними і соціальними факторами. Природний фізіологічний зріст організму супроводжується ростом рухових можливостей. Однак розвиток рухів дитини відбувається в певних соціальних умовах, де рухова функція виступає як компонент доцільної усвідомленої діяльності Розвиток рухових можливостей дитини залежить від її рухової діяльності й, зокрема, від змісту і методів, занять фізичною культурою [36].

У молодшому шкільному віці розвиток фізичних якостей має свої особливості: спритність, а також і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Нерівномірність розвитку фізичних якостей визначається закономірностями онтогенезу рухової функції людини. У дітей з 7 до 12-13 років спостерігаються зрушення в розвитку координації рухів. У цей період швидко розвивається руховий аналізатор. З огляду на це важливе значення для визначення такого змісту і методів фізичного виховання, які б сприяли розвитку в дітей фізичних якостей відповідно до вікових особливостей кожного з них. Зрозуміло, що в процесі фізичного виховання варто здійснювати гармонічний вплив на розвиток фізичних якостей.

Розвиток спритності рухів має першорядне значення в молодшому шкільному віці. Він займає важливе місце в підготовці учнів до здійснення точних рухів, які зустрічаються в навчальній діяльності й грають важливе значення в підготовці дітей до трудової діяльності. Як відомо, з постійним удосконаленням техніки, праця на виробництві вимагає усе менше фізичних зусиль і ставить більше високі вимоги до точності і своєчасності рухів. Для керування сучасними механізмами точність рухів так само необхідна, як і глибокі знання про їхню роботу.

Розвитку спритності рухів сприяють вправи і методичні прийоми, які вдосконалюють сприйняття учнями своїх рухів, озброюють їх знаннями про раціональні способи виконання рухових дій, формують у них уміння оцінювати свої рухи.

Удосконаленню сприйняття своїх рухів і положень тіла сприяють фізичні вправи, виконання яких вимагає чіткої просторової і часової регуляції рухів і регуляції мязових зусиль, між якими для учнів очевидний звязок між характером руху (напрямком, швидкістю, тривалістю, мязовим зусиллям тощо) і його результатом. До таким «вправам належать, наприклад, метання в горизонтальну і вертикальну мету; кидання мяча на підлогу або в стіну з такою силою, щоб він відскакував на задану відстань; підкидання на задану висоту і ловіння великих і малих мячів; рухливі ігри. Успіх виконання вправ та ігор такого характеру залежить переважно від спритності рухів, від чіткості довільної регуляції рухів [11, 21, 32, 35, 37].

Крім названих вище вправ, для розвитку спритності варто застосовувати методичні прийоми, які націлюють увагу учнів на сприйняття власних рухів і положень тіла. Із цією метою учням дається завдання виконати вправу, а потім повторити її, точно дотримуючись напрямку, амплітуду, швидкість, мускульне зусилля рухів. Спочатку цей прийом застосовується при виконанні простих вправ, що переважно загальрозвивальних, наприклад, таких: поставити два рази в однакове положення руки (це можна виконати з контролем зору і без нього), виконати однаково два рази кілька послідовних рухів рук, ніг, тулуба. Пізніше цей прийом застосовують при виконанні більше складних вправ. Наприклад, кидати на однакову відстань або підкидати на однакову висоту мяч (мяч кидати не на повну силу), стрибнути кілька разів у довжину з місця на однакову відстань й ін. Такі методичні прийоми ставлять перед учнями завдання добре «відчути» руху при першому виконанні вправи, щоб потім повторити їх так само [36, 38, 39].

Озброєння учнів знаннями про раціональне виконання рухів здійснюється при вивченні різного матеріалу програми, а саме, побудов і перебудувань, що загальрозвивальних вправ, вправ із предметами, вправ у рівновазі, перегони, стрибків, метань, лижної підготовки й ін. Вивчаючи, наприклад, побудова і перебудування, учні засвоюють (за умови правильного сполучення показу й пояснення) знання про правильне виконання таких положень тіла й стройових вправ, як основна стійка, стійка «ноги нарізно», «Струнко!», «Вільно!», розмикання, повороти переступанням і стрибком тощо. Поряд із засвоєнням термінів і практичним оволодінням рухами й положеннями, які відбиваються цими термінами, учні засвоюють й основні вимоги правильного виконання цих рухів і положень тіла. Свідоме оволодіння основними положеннями, елементарними рухами має велике значення для формування у учнів правильної постави і розвитку рухів, оскільки з елементарних рухів рук, ніг, тулуба, голови утворюються всі складні рухові дії [6, 37, 38, 40].

Проявом спритності є уміння зберігати рівновагу мязів у русі і у статичному положенні. Розвитку цієї якості сприяють вправи в рівновазі. Вони мають різні умови складності, виконуються в русі і на місці. До вправ у рівновазі в русі ставляться вправи з пересуваннями по гімнастичній лаві вільно або з додатковими рухами, а подоланням перешкод, з вантажем та ін. Завдяки цьому вправи в рівновазі формують в учнів уміння попередньо планувати рухові дії і чітко їх виконувати.

Розвиток швидкості рухів займає важливе місце у фізичному вихованні молодших школярів. Швидкість рухів людини - це її здатність виконувати рухи в найкоротший час. Ця фізична якість залежить від швидкості ходу фізіологічних процесів у нервово-мязовому апараті і у центральних відділах нервової системи. Ця якість може проявлятися як у швидкості одиничного руху, так й у частоті повторення рухів [6, 32, 39, 41].

Показники швидкості одиночного руху в період від 6 до 13-14 років значно ростуть і наближаються на кінець цього періоду до показників дорослих. Частота рухів від 7 до 16 років збільшується в півтора рази. А найбільший приріст частоти відбувається в 7-9 років.

У дітей, як і в дорослих, максимальна частота неоднакова при виконанні рухів різними ланками тіла. Найвища частота на правій і лівій стороні властива кистне і у променевозапястному суглобах.

Швидкість рухів у процесі фізичного виховання розвивають, збільшуючи швидкість одиничних простих рухів і частоту (темп) рухів, які повторюються. Друге здійснюється при виконанні локомоцій, тобто рухових дій, повязаних з переміщенням усього тіла в просторі (ходьба, біг, плавання, ходьба на лижах). При цьому розвиток швидкості рухів досягається за рахунок виконання з максимальною можливою швидкістю рухів у цілому, а також за рахунок збільшення швидкості окремих елементів рухів (відштовхування і маху ногою при ходьбі та бігу, гребка при плаванні тощо).

Для розвитку швидкості рухів використовують різні вправи у швидкому темпі, старти, біг із прискоренням, біг на короткі відрізки з максимальною швидкістю й ін. Корисні також рухливі ігри, які вимагають швидких дій [40, 42].

Розвиток сили мязів засобами фізкультури починають здійснювати в молодшому шкільному віці. У дітей 7-літнього віку більше розвинені мязи тулуба, чим кінцівок. У період з 8 до 9 років зауважується швидкий приріст сили згиначів кисті і передпліччя, розгиначів передпліччя і ікроножних мязів. Сила мязів у дітей з 8 до 11 років збільшується в середньому на 47,6%.

Про розвиток сили часто судять зі співвідношення сили до ваги тіла. Сила мязів збільшується зі збільшенням їхньої ваги і, зокрема, з ростом поперечника мязів. Від 7-6 до 9-11 років у більшості груп мязів спостерігається найбільший приріст сили на 1 кг ваги. В 13-14 років сила на 1 кг ваги досягає величин, характерних для дорослих [43, 44].

Для розвитку сили мязів у молодших школярів варто використати динамічні вправи, які не викликають тривалої напруги. Підбираються вправи й ігри, виконання яких повязане з короткочасними швидкісно-силовими напругами (метання, стрибки, лазіння, вправи з набивними мячами, а також гри із застосуванням цих вправ, наприклад: «Хто далі кине», «Естафета зі стрибками в довжину» та ін.).

Розвитку витривалості досягають, поступово збільшуючи тривалість фізичних навантажень. Внаслідок цього організм дитини поступово адаптується (пристосовується) до втоми, здобуває здатність виконувати рухи тривалий час і швидше відновляти працездатність.

У молодшому шкільному віці здійснюється розвиток переважно загальної витривалості. Для розвитку витривалості використається повторний метод, при якому чергуються фізичні навантаження і паузи відпочинку. З обережністю можна використати також і перемінний метод тренування. Мета його полягає в чергуванні інтенсивних середніх і малих навантажень.

У початкових класах для розвитку витривалості широко використають ігри. Навантаження дозується числом повторних дій гри, часом безперервної ігрової діяльності учнів і величиною перерв для відпочинку між повторними діями гри [16, 17, 21, 35, 41].

2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

.1 Завдання дослідження

Зміцнення та збереження здоровя молодого покоління є одними з актуальних державних завдань сьогодення. Відомо, що саме у дитинстві закладається фундамент здоровя людини. Завданнями загальної середньої освіти є збереження і зміцнення фізичного та психічного здоровя учнів, фундамент якого закладається саме у дитинстві [1, 2]. Фізичне виховання дітей шкільного віку розглядається в нашій країні як справа великої соціальної важливості і гарантується в державному порядку.

Відомий факт, що шкільні уроки фізкультури (двічі на тиждень по 45 хв.) дають лише 11% необхідної дітям норми рухової активності від потреби організму. Заповнити відсутнє і покликана позаурочна форма занять фізичною культурою, зокрема туризмом.

Тому метою дослідження було експериментальне обґрунтування використання програми туристсько-краєзнавчого гуртка для дітей та батьків з метою підвищення функціональних можливостей організму, фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку.

У звязку з метою дослідження перед роботою були поставлені наступні завдання:

. Вивчити досвід роботи вчителів фізичної культури ЗОШ №3 з фізичного виховання, зокрема організації туризму з учнями 1-4 класів.

. Визначити ступінь впливу занять у туристсько-краєзнавчому гуртку на організм дітей 9-10 років на основі аналізу динаміки показників фізичного розвитку, функціонального стану серцево-судинної системи.

. Оцінити вплив занять на рівень фізичної підготовленості школярів, які займаються спортивно-оздоровчим туризмом.

2.2 Методи дослідження

Для вирішення поставлених завдань у роботі були використані наступні методи дослідження:

. Аналіз та узагальнення літературних джерел за темою дослідження.

2. Педагогічні спостереження за фізичним вихованням школярів під час проведення дослідження і фіксування результатів тестів.

. Опитування батьків дітей на батьківських зборах.

. Вивчення матеріалів медичного огляду учнів.

. Оцінка фізичного розвитку за показниками довжини і маси тіла.

. Педагогічний експеримент.

. Діагностика функціонального стану серцево-судинної системи здійснювалася за показниками: проба Руфє (фізична роботоздатність), ортостатична проба (ступінь збудженості і тонусу вегетативної нервової системи), функціональна проба із 20 присіданнями (навантаження на серце під час фізичного навантаження, %).

Індекс Руфє визначали за формулою:

ІР = 4x(Р1+Р2+Р3)-200/10.

Рівні визначалися наступним чином: висока - менше 3, добра - 4-6, середня - 7-9, задовільна - 10-14, погана - 15 і вище.

Методика проведення ортостатичної проби: фіксується показник ЧСС за 15 секунд у спокої (Р1), потім після команди «Встати» (Р2) і розраховується за формулою: (Р2-Р1)Х4. Оцінка проби: норма - до 10 ударів, задовільна - від 11 до 18, незадовільна - 18 і більше.

Функціональну пробу із 20 присіданнями виконували наступним чином: фіксується показник ЧСС у спокої за 15 секунд (Р1), потім після 20 присідань за 30 секунд (Р2).

Пробу розраховували за формулою: Р2х100/Р1-100. Оцінка проби: відмінно - менше 25%, добре - 25-50%, задовільно - 50-75%, незадовільно - більше 75%.

. Оцінка показників фізичної підготовленості школярів за наступними тестами:

згинання і розгинання рук в упорі лежачи, разів;

біг на відстань, м;

стрибок у довжину з місця, см;

біг на 30м, с;

нахил тулубу вперед із положення сидячі, см;

човниковий біг 4x9 м, с.

Всі тести проводилися на уроках фізичної культури гімназії №50. Біг на відстань, біг на 30м і стрибок у довжину з місця проводилися на базі СДЮШОР СК «Металург» у легкоатлетичному манежі у формі змагань.

. Методи математичної статистики (визначення середніх величин - середнього арифметичного значення () і середнього квадратичного відхилення (?), відхилення від середнього арифметичного (m) [45].

.3 Організація дослідження

Відповідно до мети і завдань дослідження ми вивчали практичний досвід роботи з учнями початкових класів вчителів фізичної культури ЗОШ №3 м. Запоріжжя у популяризації фізичної культури і туризму, пропаганди і розвитку шкільного туризму і краєзнавства, здорового способу життя.

Дослідження проводили з вересня 2011 по березень 2013 р. на базі ЗОШ №3 м. Запоріжжя. До дослідження були залучені 36 школярів у віці 9-10 років, в тому числі 22 хлопчика та 14 дівчаток.

Діти займалися у туристсько-краєзнавчому гуртку за програмою, що була розроблена у співавторстві з вчителями фізичної культури гімназії №50. Також з дітьми проводилися 2 уроки на 2 тижні фізичної культури з туризму, зміст яких був спрямований на оволодіння дітьми навичок з туризму: вязання вузлів, постановка намету, долання перешкод, вправи з компасом і картою, усне і письмове описання краєзнавчих спостережень, зроблених в поході; тощо. При роботі з дітьми використовувалися порівняння. Наприклад, для правильного засвоєння параметрів рухів включали імітаційні вправи, сюжетні ігри і тематичне оформлення дій, які вивчаються: «Туристи в поході», «Прогулянки в ліс», «Альпіністи», «Космонавти готуються до польоту» тощо.

Програма включала переважно вправи з туристського багатоборства. Заняття у гуртку проводилися з однаковою кратністю і тривалістю (1,5 год.).

Основними завданнями туристичної діяльності з дітьми за програмою «Ми - туристи» були:

систематизація знань про рідне місто, рідний край;

формування усвідомлено-правильного ставлення до природних явищ і обєктів;

формування первинних понять і умінь юних туристів;

оздоровлення дітей засобами природних факторів і фізичних вправ спільно з батьками та дитячим садом;

створення умов для розвитку пізнавальної активності;

зміцнення здоровя дітей у процесі пізнавально-естетичних, емоційно-моральних, діяльнісно-практичних відносин з навколишнім світом.

Зміст експериментальної програми складався з теоретичного, практичного та контрольного розділів.

Зміст теоретичного розділу спрямований на формування у молодших школярів знань про фізичний стан, фізичний розвиток і фізичну підготовленість людини, його будову, роботу органів і систем в процесі виконання фізичних вправ, а також про види туризму, призначення і пристрої туристичного спорядження, способи орієнтування на місцевості, правила поведінки в поході, організації біваку тощо. Основні форми, використовувані в цьому розділі - це колективні творчі справи: бесіди, ігри, комплексні заняття, спостереження, організація виставок дитячих робіт.

Зміст практичного розділу спрямовано було на підвищення функціональних можливостей систем організму, формування туристичних умінь і навичок, виховання фізичних якостей і повязаних з ними рухових здібностей молодших школярів. Зміст розділу реалізовувалося на заняттях у гуртку з туризму, які проводилися в залежності від пори року або в приміщенні, або на відкритому повітрі; в дозвільній діяльності: на спортивних святах, розвагах (1 раз на чверть), днях здоровя, походах вихідного дня (щомісяця), прогулянках на повітрі. Основні форми, що використовувані в цьому розділі: туристичні цільові прогулянки, екскурсії, рухливі ігри, кругове тренування, туристичні естафети, практикуми з туристичної техніки, спортивні змагання, сезонні пішохідні походи, поїздки по місцях міста Запоріжжя, які мають туристичне значення.

У рамках дослідження нами використовувалися не тільки елементи туризму, але й гімнастичні, легкоатлетичні вправи, рухливі ігри, елементи скелелазіння тощо. Також на заняттях широко використовувалися дихальні вправи, вправи, спрямовані на формування правильної постави та профілактику плоскостопості.

В умовах сім'ї дітям і батькам рекомендувалося щодня виконувати ранкову гігієнічну гімнастику, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури тощо.

Робота з батьками проводилася з метою залучення їх до оздоровчої діяльності; розширення їх знань про можливості засобів фізичного виховання в підвищенні функціональних резервів організму, формуванні ціннісного ставлення до свого здоровя і фізичному, психічному здоровю дітей. З цією метою проводилися батьківські збори, круглі столи, семінари і т.п. на яких розглядалися питання моніторингу фізичного розвитку, фізичної підготовленості і рівня здоровя молодших школярів, змісту і методики проведення занять фізичними вправами з дітьми в домашніх умовах, а також (раз на чверть) - спільні фізкультурно-масові заходи.

Зміст контрольного розділу передбачало вивчення показників фізичного розвитку, функціонального стану серцево-судинної системи і фізичної підготовленості молодших школярів у процесі дослідження.

Всі діти по даним щорічного медичного обстеження відносилися до основної медичної групи.

Всі отримані в ході роботи дані були оброблені за допомогою стандартних методів математичної статистики [45], проаналізовані та занесені в таблиці.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

В результаті теоретичного аналізу проблеми встановлено, що визначальними рисами туризму є його привабливість. В результаті досліджень, проведених різними вченими, зясовано, що неповнолітні правопорушники особливо високо цінують в людях сміливість, хоробрість, завзятість, мужність, рішучість, силу волі, твердість характеру, тобто такі якості, які виявляють активність особистості та сприяють її самоствердженню. Таким чином, туризм сприяє вихованню таких якостей, які більш за все імпонують дітям.

Відомо, що учні проводять поза стінами школи до 150 днів на рік, а в період навчання поза заняттями класними та домашніми - 5-6 годин на день. Для багатьох з них двір, підїзд, вулиця є місцем емоційного контакту з однолітками, ареною прояву своєї самостійності, можливості заявити про себе як про особистість. Адже кружковою роботою у школі та заняттями у позашкільних закладах охоплені далеко не всі діти, увага до їх дозвілля з боку батьків виявляється також не завжди. Ось чому причиною більшості правопорушень, вчинених дітьми, є погана організація або, точніше, неорганізованість їх дозвілля. Від того, де і в якому оточенні проводять підлітки вихідні, канікулярні, святкові дні, чим захоплюються, про що сперечаються, мріють, під чиїм впливом знаходяться, залежить в немалій мірі формування їх морального обличчя, характеру та навіть життєвої позиції.

Для того, щоб зменшити негативний вплив вулиці, слід більше уваги приділяти проведенню масових змагань, зльотів, конкурсів тощо. Це, з часом, обовязково дасть свій позитивний результат.

Залучення до туризму сприяє отриманню різноманітних знань та вражень, дозволить вивчити свій край, багату культурну спадщину, необхідну для формування світогляду, поглядів, ідеалів і інших соціальне необхідних надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Туризм - це різноманітний активний відпочинок, раціональне використання вільного часу, зміцнення здоровя, підвищення культурного рівня. В той же час, туризм є одним із важливих засобів гармонійного розвитку, розширення світогляду, залучення широких мас населення до занять фізичною культурою, спортом.

Орієнтування на місцевості, користування картою та компасом, пересування в різних погодних умовах та по складній місцевості, вміння переборювати природні й штучні перешкоди, влаштовувати привали та біваки, готувати їжу надавати першу долікарняну допомогу - складові частини туристських мандрівок.

Особливе значення туризм має для загартовування організму, зокрема дітей, виховання такої важливої якості, як витривалість, та формування необхідних в житті рухових навичок та вмінь.

Походи, подорожі, екскурсії, зльоти-змагання, заняття в секціях, організація туристських вечорів, виставок, туристських таборів - основні форми туристської роботи.

Основною формою туристської роботи є організація навчально-тренувальної роботи в секції туризму чи клубі туристів. Кожна така секція або клуб обєднує всіх, хто захоплюється туризмом або хоче прилучитися до нього.

Таким чином вирішення першого завдання дослідження передбачало вивчення досвіду роботи вчителів фізичної культури гімназії №50 організації крукової роботи з туризму з учнями початкових класів.

На нашу думку, більш ефективного впливу занять туризмом з дітьми можна досягти лише за умов роботи з батьками.

Отже в умовах сімї діти разом з батьками щодня виконували ранкову гігієнічну гімнастику, фізкультхвилинки і фізкультпаузи у перервах між виконанням домашніх завдань, загартувальні процедури, вечірні прогулянки.

Також батькам роздавався друкований матеріал, що містив інформацію про роботу організму під час занять з дітьми, особливості фізичного розвитку дітей, загартування, психічне здоровя значення фізичної культури, спорту і туризму для здоровя тощо.

Обовязковими також були щоденна ранкова гімнастика з дітьми відповідно наданих планів-конспектів. На батьківських зборах проводилися розглядалися питання моніторингу фізичного розвитку, фізичної підготовленості і рівня здоровя молодших школярів, змісту і методики проведення занять фізичними вправами з дітьми в домашніх умовах, а також (раз на місяць) - спільні фізкультурно-масові заходи з туристичною спрямованістю.

Проводилися з дітьми також теоретичні заняття, що були спрямовані на формування у молодших школярів знань про фізичний стан, фізичний розвиток і фізичну підготовленість людини, його будову, роботу органів і систем в процесі виконання фізичних вправ, а також про види туризму, призначення і пристрої туристичного спорядження, способи орієнтування на місцевості, правила поведінки в поході, організації біваку тощо. Основні форми, що використовувалися - це колективні творчі справи: бесіди, ігри, комплексні заняття, спостереження, організація виставок дитячих робіт.

Під час дослідження батьки дуже позитивно ставилися до умов експерименту, а отриману інформацію аналізували і мали багато запитань.

Отже ми ще раз наголошуємо на тому, що успіх експерименту напряму залежав від ставлення батьків, які повинні розуміти важливість фізичної культури у своєму житті, в житті дітей і вміти сформуванням в них потребу бути здоровими.

Вирішення наступного завдання передбачало визначити ступінь впливу занять у туристсько-краєзнавчому гуртку на організм дітей 9-10 років на основі аналізу динаміки показників фізичного розвитку, функціонального стану серцево-судинної системи та фізичної підготовленості.

Отже порівнюючи показники фізичного розвитку дітей на початку і наприкінці експерименту встановлено позитивні зміни. А при порівнянні отриманих даних на початку і наприкінці експерименту зі стандартами (Т.Ю. Круцевич, 2011) виявлено, що вони відповідали віковій нормі.

Таблиця 3.1

Динаміка змін довжини і маси тіла дітей (Х±m)

Етапи експериментуМаса тілаДовжина тіладівчатахлопцідівчатахлопціПочаток25,43±1,0425,75±0,73129,21±1,78128,64±2,79Кінець28,43±1,1827,14±1,25133,71±1,74132,57±2,38

Вирішення другого завдання передбачало виявлення змін у функціональних показниках учнів під впливом занять туризмом у туристсько-краєзнавчому гуртку.

Так, відповідно таблиці 3.2 і учні за індексом Руфє розподілялися наступним чином. Виявлена позитивна динаміка змін цього показника у дітей.

Таблиця 3.2

Розподіл учнів за індексом Руфє на різних етапах експерименту (%)

Рівень показникаПочаток експериментуКінець експериментуВисока роботоздатність-4,0Добра роботоздатність-8,0Середня роботоздатність6,348,0Задовільна роботоздатність18,714,0Погана роботоздатність75,026,0

Кількість дітей з високим і добрим рівнями роботоздатності на початку експерименту складала 0%, а наприкінці експерименту вже 4,0% і 8,0% відповідно. Кількість дітей з середнім рівнем роботоздатності зросла до 48,0% з 6,3% порівняно з початком експерименту. Наприкінці експерименту також знизилася кількість дітей з задовільним і поганим рівнем роботоздатності (до 14,0% і 26,0%).

Рис. 3.1 Розподіл учнів за індексом Руфє на різних етапах експерименту (%)

Результати оцінки збудженості і тонусу ВНС учнів за показником ортостатичної проби свідчать, що кількість дітей з нормою даного показника збільшується наприкінці експерименту до 63,9 % (23 учні) (таблиця 3.6). А кількість учнів з незадовільним рівнем цього показника зменшилася і становила вже 11,1% (4 учні).

Таблиця 3.3

Розподіл учнів за показником ортостатичної проби (% (особи))

Рівень показникаПочаток експериментуКінець експериментуНорма33,3 (12)63,9 (23)Задовільний36,2 (13)25 (9)Незадовільний27,8 (10)11,1 (4)

Рис. 3.2 Розподіл учнів за проказником ортостатичної проби на різних етапах експерименту (%)

Аналіз показників функціонального стану серцево-судинної системи за виконанням 20 присідань учнів показав наступне (таблиця 3.4). Виявлена аналогічна ситуація щодо розподілу учнів за рівнями цього показника. Так, кількість учнів із низьким рівнем роботоздатності зменшилася до 0% порівняно з початком дослідження (11,1%). А кількість учнів з відмінною роботоздатністю, навпаки, зросла до 30,6% з 11, 1%.

Таблиця 3.4

Розподіл учнів за показником функціональної проби (% (особи))

Рівень показникаПочаток експериментуКінець експериментуВідмінна роботоздатність11,1 (4)30,6 (11)Добра роботоздатність22,2 (8) 47,2 (17)Задовільна роботоздатність55,6 (20)22,2 (8)Низька роботоздатність11,1 (4)0 (0)

%

Рис. 3.3 Розподіл учнів за проказником функціональної проби на різних етапах експерименту (%)

Примітка: ПЕ - початок експерименту;

КЕ - кінець експерименту

Кількість дітей з доброю роботоздатністю збільшилася до 47,2%, а із задовільною до 22,2% зменшилася порівняно з початком експерименту (55,6%).

Таким чином, дослідженнями підтверджено той факт, що зміст розробленої програми туристсько-краєзнавчого гуртка для дітей та батьків з метою підвищення функціональних можливостей організму, фізичної підготовленості, показників здоровя дітей молодшого шкільного віку значно підвищує рівень фізичного здоровя дітей.

Відповідно таблиці 3.5 встановлено, що результати дітей наприкінці експерименту значно збільшилися за всіма тестами.

Таблиця 3.5

Динаміка показників фізичної підготовленості учнів на початку і наприкінці експерименту (Х±m)

ТестиСтатьЕтапи експериментуПочатокКінецьБіг на 30м, сд6,2±0,15,6±0,2хл5,6±0,1 5,3±0,4Стрибок у довжину з місця, смд140,0±2,8154,8±3,1хл158,0±1,8 161,4±0,5Нахил тулубу, смд+9,1±0,5+12,7±1,7хл+6,8±0,7 +9,4±2,6Згинання і розгинання рук, разівд8,6±0,912,0±0,2хл26,1±0,929,0±0,9Човниковий біг, сд12,2±0,311,0±0,5хл11,6±0,8 10,9±0,1Біг на відстань, мд940,0±36,11110,0±19,9хл1500,0±18,81690,0±16,9

Детальний аналіз результатів тестування показників фізичної підготовленості учнів свідчить про те, що середні результати дітей вищі за середній бал шкільної програми майже за всіма фізичними якостями.

Отже достовірний приріст результатів у дівчаток відбувся за всіма тестами. Так у бігу на 30м результат дівчаток зріс порівняно з початком експерименту (6,2±0,1 с) до 5,6±0,2 с. Достовірність розбіжностей склала 2,68. Аналогічна ситуація виявлена і в стрибку з місця - з 140,0±2,8 см до 154,8±3,1 см. Достовірність розбіжностей склала 3,54. У нахилі тулубу результат дівчаток на початку експерименту складала +9,1±0,5 см, а наприкінці - +12,7±1,7 см. Достовірність розбіжностей склала 2,03. У прояві сили рук достовірність розбіжностей між показником дівчат на початку експерименту (8,6±0,9 разів) і наприкінці (12,0±0,2 разів) склала 3,69.

У хлопчиків результати також зросли наприкінці експерименту порівняно з початком за всіма тестами, але достовірність розбіжностей встановлена лише у згинанні і розгинанні рук і бігу на відстань.

Розглядаючи відносний приріст показників дітей встановили наступне. У дівчаток він майже за всіма тестами перевищував 10% (таблиця 3.6, рисунок 3.4).

Відносний приріст показників у дівчаток виявився більшим, ніж у хлопчиків за всіма тестами. Особливо слід відмітити приріст показників дівчаток у гнучкості (39,6%), силі мязів рук (39,5%) і швидкісно-силових здібностях (10,6%).

У хлопчиків найбільший приріст показників зафіксовано у гнучкості (38,2%), що виявилося несподіванкою для дослідників. Також достатньо високий приріст у хлопчиків зафіксовано у прояві витривалості (12,7%). Найменший приріст у хлопчиків виявлено у стрибках у довжину з місця. Це можливо пояснити високим результатом хлопчиків на початку дослідження.

Таблиця 3.6

Приріст показників фізичної підготовленості учнів наприкінці експерименту (%)

ТестиСтатьПриріст показникаБіг на 30м, сд9,7хл5,4 Стрибок у довжину з місця, смд10,6хл2,2 Нахил тулубу, смд39,6хл38,2 Згинання і розгинання рук, разівд39,5хл11,1Човниковий біг, сд9,8хл6,0 Біг на відстань, мд18,1хл12,7

Рис. 3.4 Приріст показників фізичної підготовленості дітей під впливом занять туризмом (%)

Примітка: 1 - біг на 30м;

2 - стрибок у довжину з місця;

- нахил тулубу;

- згинання і розгинання рук;

- човниковий біг;

- біг на відстань.

Все вищезазначене доводить доцільність організації такого гуртка з дітьми різних вікових груп з метою покращення показників рівня їх здоровя.

ВИСНОВКИ

. Експериментально доведено ефективність змісту розробленої програми туристсько-краєзнавчого гуртка для дітей та батьків з метою підвищення функціональних можливостей організму, фізичної підготовленості, показників здоровя дітей молодшого шкільного віку.

. Визначено, що показники фізичного розвитку дітей наприкінці експерименту позитивних змін. Отримані показники на початку і наприкінці експерименту відповідали віковій нормі.

. Наприкінці експерименту кількість дітей з високим і добрим рівнями роботоздатності збільшилася і становила 4,0% і 8,0% відповідно.

. Наприкінці експерименту збільшилася кількість дітей з нормою збудженості і тонусу ВНС до 63,9 % (23 учні). А кількість учнів з незадовільним рівнем цього показника зменшилася і становила 11,1% (4 учні).

. Кількість учнів із низьким рівнем роботоздатності наприкінці експерименту зменшилася з 11,1% до 0%, а кількість учнів з відмінною роботоздатністю зросла з 11, 1% до 30,6%.

. Показники фізичної підготовленості дітей наприкінці експерименту значно збільшилися за всіма тестами. Достовірний приріст зафіксовано за всіма тестами у дівчаток і у хлопчиків в згинанні і розгинанні рук та бігу на відстань.

. Відносний приріст показників у дівчаток виявився більшим, ніж у хлопчиків за всіма тестами. Особливо слід відмітити приріст показників дівчаток у гнучкості (39,6%), силі мязів рук (39,5%) і швидкісно-силових здібностях (10,6%). У хлопчиків найбільший приріст показників зафіксовано у прояві гнучкості (38,2%).

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

. Круцевич Т.Ю. Контроль у фізичному вихованні дітей, підлітків і молоді : навч. посіб / Т.Ю. Круцевич, М.І. Воробйов, Г.В. Безверхня. - К. : Олімп. л-ра, 2011. - 224 с.

2. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания/ Т.Ю. Круцевич. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 232 с.

. Аналітико-статистичний збірник з фізичного виховання та спорту в навчальних закладах України. - К.: ЛК Мейкер, 2004. - 85 с.

. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. Методика физического воспитания различных групп населения / Т.Ю. Круцевич. - К.: Олимпийская литература. - Том 2. - 2003. - 391 с.

5. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б.М. Шиян. - Частина 2. - Тернопіль, 2001. - 248 с.

. Ганопольский В.И. Туризм и спортивное ориентирование / В.И.Ганопольский, Е.Я.Безносиков, В.Г.Булатов. - К.: Академия, 2001. - 208 с.

. Федотов Ю.Н. Спортивно-оздоровительный туризм: Учебник / Ю.Н. Федотов, И.Е.Востоков. - М: Советский спорт, 2003. - 328 с.

. Круцевич Т.Ю., Воробьев М.И. Контроль в физическом воспитании детей, подростков и юношей / Т.Ю. Круцевич, М.И. Воробьев. - К.: Олимпийская литература, 2005. - 195 с.

. Пирогова Е.А. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека / Е.А.Пирогова, Л.Я. Иващенко, Н.П. Страпко. - К.: Здоровя, 1986. - 152 с.

. Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка / Э.Я. Степаненкова. - М.: Академия, 2001. - 368 с.

. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. Методика физического воспитания различных групп населения / Т.Ю. Круцевич. - К.: Олимпийская литература, Том 1, 2003. - 391 с.

12. Чупаха И.В. Здоровьезберегающие технологи в образовательно-воспитательном процессе / И.В. Чупаха, Е.З. Пужаева, И.Ю. Соколова. - М.: Илекса, 2003. - 400 с.

. Лях В.И. Скоростные способности : основы тестирования и методики их развития / В.И. Лях //Физическая культура в школе. - 1997. - №3. - С. 2-8.

. Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнецов. - М.: Академия, 2002. - С. 74-76.

15. Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания. - М.: Физкультура и спорт, 1972. - 178 с.

16. Сергiенко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів / Л.П. Сергієнко. - К.: Олімпійська література, 2001. - 440 с.

. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей / В.А. Романенко. - Донецк: ДонНУ, 2005. - 290 с.

8. Козлов В.И. Физиология развития ребенка / В.И. Козлов, Д.А. Фарбер. - М.: Педагогика, 1983. - 237 с.

19. Солодков А.С., Сологуб Е.Б. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная / А.С. Солодков, Е.Б. Сологуб. - М.: Олимпия-Пресс, 2005. - 529 с.

20. Зимкин Н.В. Физиология человека / Н.В. Зимкин. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - 496 с.

21. Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания и спорта / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов. - М.: Академия, 2002. - 480 с.

22. Шиян Б. М. Теорія фізичного виховання / Б.М. Шиян, В. Г. Папуша. - Тернопіль : Збруя, 2000. - С. 142-154.

. Круцевич Т.Ю. Нормування результатів фізичної підготовленості дітей, підлітків та юнацтва методом індексів / Т.Ю. Круцевич // Спортивний вісник Придніпровя. - 2005. - №2. - 100 с.

. Козленко М.П. Фізичне виховання учнів молодших класів / М.П. Козленко. - К.: Радянська школа, 1999. - 143 с.

. Борисенко А.Ф. Руховий режим учнів початкових класів / А.Ф. Борисенко, С.Ф. Цвек. - К.: Рад. шк., 1989. - 190 с.

. Шамардина Г.М. Основи теорії та методики фізичного виховання / Г.М. Шамардина. - Дніпропетровськ : Пороги, 2007. - С. 266-286.

27. Вавилова Е.Н. Укрепляйте здоровье детей / Е.Н. Вавилова. - М.: Просвещение, 1986. - 128 с.

28. Селуянов В.Н. Основы теории оздоровительной физической культуры / В.Н. Селуянов. - М.: Академия, 1995. - 68 с.

29. Шебенко В.Н. Методика физического воспитания в общеобразовательных школах / В.Н. Шебенко, В.А. Шишкина, Ермак Н.Н. - Мн.: Універсітэцкае, 1998. - 184 с.

30. Основи здоровя і фізичної культури. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 1-11 класи. - К.: Початкова школа, 2001. - 112 с.

. Лях В.И. Силовые способности и методика их развития / В.И. Лях // Физическая культура в школе. - 1997. - №1. - С. 6-13.

. Лях В.И. Гибкость: основы изерения и методики развития / В.И. Лях //Физическая культура в школе. - 1999. - №1. - С. 4-10.

. Лях В.И. Скоростные способности : основы тестирования и методики их развития / В.И. Лях //Физическая культура в школе. - 1997. - №3. - С. 2-8.

. Лях В.И. Выносливость: основы измерения и методики развития / В.И. Лях // Физическая культура в школе. - 1998. - №1. - С. 7-14.

. Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры / В.Ф. Ломейко. - М.: Народная асвета, 1980. - 201 с.

. Билецкая В. Обоснование тестов для оценки уровня физической поготовленности детей младшего школьного возраста / В. Билецкая // Олімпійський спорт і спорт для всіх : IX Міжнародний наук. конгрес : Тези доповідей. - 2005. - С. 106.

. Андрощук Н.А. Тематичний контроль навчальних досягнень учнів з фізичної культури. 1-4 класи / Н.А. Андрощук. - Тернопіль, 2004. - 160 с.

. Давиденко О.В. Основи програмування фізкультурно-оздоровчих занять з дитячим контингентом / О.В. Давиденко, В.П. Семененко, Л.О. Файдікова. - Тернопіль: Астон, 2003. - 144 с.

. Волков Л.В. Теория и методика юношеского спорта / Л.В. Волков. - К.: Олимпийская литература, 2002. - 296 с.

40. Коц Л.Ю. Спортивная физиология / Л.Ю. Коц. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 240 с.

41. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология / Ю.А. Ермолаев. - М.: Просвещение, 1985. - 384 с.

42. Основы теории и методики физической культуры : [учеб. для техникумов физ. культуры / В. М. Выдрин, А. А. Гужаловский, В. Н. Кряж и др.] ; под общ. ред. А. А. Гужаловского. - М. : Физкультура и спорт, 1986. - С. 95-102.

43. Ланда Б.Х. Методика комплексной оценки физического воспитания и физической подготовленности / Б.Х. Ланда. - М.: Советский спорт, 2004. - 192 с.

44. Зимкин Н.В. Физиология человека / Н.В. Зимкин. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - 426 с.

. Начинська С.В. Основи спортивної статистики / С.В. Начинська. - К.: Вища школа, 1987. - 187 с.

Больше работ по теме: