Економiчне обґрунтування напрямiв пiдвищення ефективностi використання основних фондiв підприємства

 

Тема: Економiчне обгрунтування напрямiв пiдвищення ефективностi використання основних фондiв підприємства

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

.1 Загальна характеристика виробничих фондів, оцінка, класифікація та структура економічного ефекту

.2 Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів підприємства

.3 Показники використання основних виробничих фондів підприємства

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ТОВ «Агріфас»

.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Агріфас»

.2 Фінансово - економічна характеристика підприємства ТОВ «Агріфас»

.3 Забезпеченість підприємства основними фондами та їх рух

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОВФ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «Агріфас»

.1 Удосконалення організації роботи та технічного складу машино-тракторного парку

.2 Обґрунтування джерел фінансування оновлення складу машинно-тракторного парку

.3 Еконономічне обгрунтування доцільності реалізації проекту

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗІЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми: ринкові методи господарювання вимагають того, що будь-який ресурс який є у наявності субьктів господарювання повинен використовуватись із відповідною віддачею. Проблема ефективного використання навних ресурсів для аграрних виробників має особливе значення з огляду на те, що зниження віддачи від використання певного ресурсу впливає на зниження конрурентоспроможності підприємств на зонішніх та внутрішніх ринках. Така ситуація є ситуацція є характерною для сучасного сільського господарства, де в наслідок зниження ресурсовіддачи, а відповідно і конкурентоспроможності відбувається значне скорочення виробництва багатьох видів продуктів. Ресурсовіддача виробництва характеризується показниками продуктивності праці та показниками матеріаловіддачи. Таким чином з точки зору фундаментальної економічної теоріїне обхідно надати оцінку окупності живої та уречевленої праці. Однак, на нашу думку, продуктивність праці знаходиться в прямій залежності від наявності матеріальних ресурсів виробництва, а тому відповідно результативність виробництва в першу чергу залежить від оснащеності піприємства матеріальними ресурсами.

Відомо, що матеріальні ресурси виробництва в залежності від способу їх участі у виробництві поділяють на основні та оборотні. При цьому специфіка розвитку вітчизняного аграрного сектору диктує необхідність приділення значної уваги саме питанню забезпечиння підприємств необхідними за обсягами та якісним станом основними засобами., при цьому необхідно звертати значну увагу питанню ефективного використання вже наявних засобів.

Умови економічної кризи спонукають керівників до постійного пошуку резервів підвищення ефективності використання усіх матеріально-речових чинників виробництва, у тому числі і основних фондів. Виявити і практично використовувати ці резерви можна за допомогою ретельного економічного аналізу.

Одним з найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва сільськогосподарських підприємств є забезпеченість їх основними фондами у необхідній кількості і асортименті і повніше їх використання.

Поліпшення ефективності використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, що і обумовлює перелік завдань, що ставляться в даній роботі.

Мета дослідження : вивченні динаміки руху основних засобів і проведення їх аналізу, виявлення резервів підвищення ефективності їх використання, а також розробка комплексу заходів направлених на підвищення ефективності використання ОВФ на основі оцінки сучасних наукових підховів та за допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів на підставі вивчення економічної літератури.

Завдання дослідження:

розкриття суті основних засобів як економічній категорії;

-вивчення класифікації і способів оцінки основних засобів;

проведення аналізу динаміки, складу і структури основних засобів; аналізу стану і руху основних засобів; аналізу ефективності використання основних засобів;

пропозиція шляхів вдосконалення використання основних фондів підприємства;

-виявлення резервів збільшення фондовіддачі;

забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ підприємства;

обгрунтування збільшення обсягів виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, зниження собівартості механізованих робіт за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, обгрунтування підвищення фондовіддачи.

Обєкт дослідження: основні фонди та їх використання у виробничий діяльності.

Предмет дослідження: господарська діяльність та наявні ресурси та система відносин та економічних процесів , що повязані із здійсненням виробничої діяльності, в процесі дослідження яких необхідно визначити можливості підвищення ефективності використання основних фондів пфдприємства.

Методи дослідження. У процесі написання даної роботи булі використані статистичні методи оцінки господарської діяльності підприємства, а також метод опису виробничих процесів. При проведенні дослідження застосовувалися як загальнонаукові методи (аналіз, синтез, спостереження, зіставлення, абстракція), так і спеціальні аналітичні прийоми (метод послідовного викладу чинників). При написанні роботи були використані учбова і спеціальна література, установчи документи і дані річної звітності ТОВ "Агріфас" за період 2006-2010 років, законодавчі акти України, відомості із засобів масової інформації.

Практичне значення одержаних результатів. Обгрунтовано комплекс заходів, що забезпечують зростання економічного ефектув умовах ТОВ «Агріфас».

Основна частина. Робота складається з вступу, трьох розділів, двох спеціальних, висновків та додатків.

В першому розділі проводиться теоретичний огляд понятя основні фонди, їх економічна характеристика, пояснюється роль ОВФ у діяльності підприємства, а також визначаються основні показники ефективності використання ОВФ на підприємстві.

У другому розділі надається загальгна економічна характеристика підприємства обраховуються показники, пов'язані з використанням ОВФ.

У третьому розділі проводимо розрахунок заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві, а також проводиться загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

.1 Загальна характеристика виробничих фондів, оцінка, класифікація та структура економічного ефекту

Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення - пяти) факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва - знаряддя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності субєктів господарювання в сільському господарстві.

Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

Основні виробничі фонди (основний капітал) - це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму. Тобто це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами [ 3 ].

Оборотні фонди представлені предметами праці. Вони беруть участь у процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьому натурально-речову форму і повністю передають свою вартість на заново створюваний продукт.

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу [ 34 ].

Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.

Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фонди поділяють на: виробничі та невиробничі фонди сільськогосподарського призначення. До перших відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі фонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання) можуть обєднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення. До другої групи належать промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. Певною мірою ці основні фонди характеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва [ 21 ].

В складі основних засобів виділяють також групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарну тару, тимчасові (нетитульні) споруди, предмети прокату.

Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів [ 47].

За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

·виробничо-технологічних особливостей підприємства;

·науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;

·ступеня розвитку різних форм організації виробництва;

·відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;

·вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;

·територіального розміщення підприємства та ін [ 5 ].

При оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються за функціональною роллю в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших однакових умов вищих результатів досягають ті підприємства, які краще оснащені так званими активними основними виробничими фондами: силовими і робочими машинами, транспортними засобами, продуктивною худобою, багаторічними культурними насадженнями.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період [ 19 ].

Основні фонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів - за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів - це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

,(1)

де Сприд - ціна придбання устаткування;

Сдост - транспортні витрати на доставку устаткування;

Смонт - витрати на монтаж фондів;

Сін - інші витрати, пов'язані з уведенням в дію засобів праці.

Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження.

У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але первісна їх вартість завжди буде сталою.

Цінові зміни та інфляційні процеси враховуються за допомогою відновної вартості.

Відновлена вартість основних фондів - це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.

,(2)

де і - індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).

Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. Якщо індекс інфляції року менший від 110%, то індексація основних фондів в Україні не проводиться. Але індексацію необхідно проводити як при інфляційних процесах, так і при деінфляційних. Це положення є актуальним з кількох причин, серед яких найсуттєвішими є зміни ефективності виробництва, а саме, продуктивності праці, що приводить до зміни ціни виробництва. При інфляційних процесах ціна виробництва збільшується, а при деінфляційних - зменшується [ 41 ].

Повна (первісна й відновлена) вартість основних фондів - це вартість у новому, не зношеному стані [ 40 ]. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Залишкова вартість основних виробничих фондів є різницею між первісною або відновною вартістю і вартістю зносу:

(3)

Якщо первісна і відновна вартості характеризують кількісний бік використання основних фондів, то залишкова - якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості визначити не тільки реальну вартість, яка має бути в подальшому перенесена на вартість продукції, що випускається, а й встановити ступінь зносу основних виробничих фондів виходячи з грошової оцінки [ 53 ].

Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів, як правило, відбуваються нерівномірно протягом року, то розраховувати середньорічну вартість фондів доцільніше кількома методами.

,(4)

де Сп.р. - вартість основних фондів на початок року;

Сн, Св - вартість фондів, що відповідно надійшли та вибули протягом розрахункового року;пр ,Nн пр - кількість місяців, коли фонди протягом року відповідно працювали і не працювали.

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового року (БВ) обчислюється за формулою

,(5)

де БВо - балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

Вноф -- витрати на придбання нових основних фондів;

Вкр-вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Врек - витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

Вв - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

АВо - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Для визначення первісної (балансової) вартості виробничих основних фондів на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття основних фондів у звітному році [50, 29].

Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію, виокремлюючи три групи основних фондів

перша - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й передавальні пристрої;

друга - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, телефони, інше офісне обладнання;

третя - основні фонди, не включені до першої та другої груп [ 7 ].

Фізичний знос настає під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

Фізичний знос будь-якого засобу праці умовно поділяється на дві частини, одну з яких періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу в такий спосіб усунути неможливо. Поступово ця частина зносу накопичується і зумовлює такий технічний стан того чи іншого засобу праці, коли подальше його використання у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного зносу, що потребує заміни такого засобу праці на новий екземпляр аналогічного призначення. З огляду на це розрізняють фізичний знос усувний (тимчасовий) і неусувний.

Ступінь фізичного зносу окремої одиниці основних фондів можна визначити двома розрахунковими методами:

·за строком її експлуатації (порівнянням фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

·за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного зносу, тобто як відношення їх вартості, перенесеної на вартість готової продукції, до загальної балансової вартості на кінець року.

1.2 Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів підприємства

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взаємозв'язаних форм - ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів.

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори [ 25 ].

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врешті-решт стає таким, що унеможливлює дальше використання засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці на новий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами:

) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

) за даними обстежень технічного стану. Відносну величину економічного спрацювань окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів визначають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. Старіння властиве передовсім знаряддям праці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку[ 27 ].

Ступінь техніко-економічного старіння того чи того засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, що його розраховують за формулою

Ктес = 1 - В1\В0 * П0\П1 (16)

Де В0, В1- повна вартість (ціна) застосовуваного й нового засобів праці;

П0, П1, - відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років [ 36, 38 ].

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання й старіння засобів праці та формами їхнього відшкодування існує певний взаємозв'язок.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію). Амортизація основних фондів-це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування [52].

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання [ 75,74,68 ].

Стандартом визначено пять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один - податковий:

¾прямолінійний;

¾зменшення залишкової вартості;

¾прискореного зменшення залишкової вартості;

¾кумулятивний;

¾виробничий;

¾податковий [ 69, 43 ].

Відмінність застосованих методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційний відрахувань, а також у способі їх розподілення. В залежності від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності-підприємства по своєму бажанню застосовують найбільш ефективний і доцільний метод амортизації.

1.3 Показники використання основних виробничих фондів підприємства

Ефективність використання основних виробничих фондів та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежать від характеру руху цих фондів як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих фондів визначається за допомогою низки показників.

Аграрним підприємствам важливо своєчасно скористатися досягненнями науково-технічного прогресу у фондоутворюючих галузях першої сфери АПК, результатом якого є створення нової техніки з більш коротким строком експлуатації як важливої умови врахування темпів її морального зношення. Швидкість обороту основних фондів, таким чином, з переходом до нових конструкцій у фондоутворюючих галузях із кожним черговим циклом технічного переозброєння має тенденцію до зростання. Скорочення тривалості вказаних циклів веде до збільшення швидкості обороту основних фондів, а отже, до швидшого перетворення цих авансованих ресурсів у спожиті, тобто втілення їх в заново створений продукт [ 72 ].

Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи:

¾натуральні;

¾вартісні.

Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників - умовно-натуральні.

До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./рік; км/рік; т/рік). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовнонатуральні показники. Їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів - продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.

Натуральні та умовно-натуральні показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники [ 55 ].

1.Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів:

1.1.Коефіцієнт оновлення - характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей.

,(6)

де СВВЕД - вартість введених основних фондів;

СПЕРВ.К.Р. - первісна вартість всіх основних фондів на кінець року;

1.2.Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду.

,(7)

де СВИБ - вартість основних фондів, що вибули;

СПЕРВ.П.Р. - первісна вартість всіх основних фондів на початок року;

1.3.Коефіцієнт зносу. Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів.

,(8)

де СЗН - вартість зносу;

1.4.Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням до їх первісної вартості на кінець року СІ

,(9)

де СЗАЛ - недоамортизована вартість основних фондів;

2.Узагальнюючі показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:

В умовах ринкових відносин особливої актуальності набуває питання підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів. Аграрним підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів, у тому числі основних фондів, брало участь у його створенні. Відповідь можна дістати, визначивши такі економічні показники:

2.1.Фондовіддача - показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів.

,(10)

де ОФСР.Р. - середньорічна вартість основних фондів;

ВП - випуск товарної продукції;

В умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва, цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточних цінах реалізації. Розрахована таким способом фондовіддача, хоч і не повністю, але все ж обєктивніше характеризує економічну ефективність використання основних виробничих фондів, ніж валова продукція, що оцінюється в порівнянних цінах [ 51, 39 ].

По аграрних підприємствах фондовіддача основних виробничих фондів істотно коливається, що повязано з різним рівнем господарювання, неоднаковою оснащеністю їх цим ресурсом, різним співвідношенням його складових елементів, ступенем придатності та ін. Шукаючи резерви зростання фондовіддачі, слід памятати, що з економічного погляду вона знижується тоді, коли темпи збільшення продукції нижчі за темпи підвищення фондооснащеності виробництва, тобто Івп < Іфос. При цьому зниження фондовіддачі завжди супроводжується перевищенням темпів підвищення фондоозброєності над темпами зростання річної продуктивності праці [ ].

Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

,(11)

де РСР.Р - середньооблікова чисельність працівників.

2.2.Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою.

(12)

Він указує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції. Із завершенням комплексної механізації та автоматизації виробництва, що можливо за стабільного розвитку економіки, будуть створені обєктивні передумови для зниження фондомісткості виробництва, а значить, і для підвищення фондовіддачі.

2.3.Рентабельність основних виробничих фондів. - показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів.

,(13)

де ПБ - балансовий прибуток;

3.Приватні показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:

3.1.Коефіцієнт екстенсивного завантаження характеризує ступінь використання обладнання за певний час та визначається по кожній групі однотипного обладнання:

,(14)

де FФ - фактично відпрацьований час в годинах;ЕФ - ефективний фонд часу роботи обладнання.

Повинен прагнути до одиниці. Чим більша різниця тим більше резервів. Відповідає на питання скільки працює обладнання.

3.2.Коефіцієнт інтенсивного завантаження ілюструє як працюють ОВФ:

,(15)

де Впот - потенційно можливий випуск продукції;

Вфакт - фактичний випуск продукції.

3.3.Інтегральний коефіцієнт ілюструє узагальнюючу оцінку використання обладнання по потужності та по часу:

,(16)

Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

¾поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;

¾удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;

¾зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

¾підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці [ 32 ].

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, - зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.

Результати соціологічних досліджень свідчать, що найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:

¾технічного переозброєння діючого підприємства;

¾реконструкції виробництва;

¾розширення виробничих потужностей підприємства;

¾нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства [ 67 ].

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ «ТОВ Агріфас»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Сільськогосподарське підприємство ТОВ «Агріфас» було засноване в 2002 року на базі реформованого КСП.

ТОВ «Агріфас» розташоване в південній частині Білопільського району Сумської області і розташоване в селі Москаленки. Відстань до обласного центру м. Суми, 54 км. Таке розташування господарства дає можливість знаходити вихідні місця збуту і сприяє своєчасній реалізації с.г. продукції.

Основними підприємствами яким відбувається збут виробленої сільськогосподарської продукції є: ТОВ Ворожба - реалізація м`яса, ЗАТ Ворожбянський КХП та ЗАТ Компанія «Райз» - реалізація зерна; ЗАТ "Сумський молокозавод" - реалізація молока; Основними постачальниками є: ЗАТ Компанія «Райз» - насіння та гербіциди, ПП «Атендер» - дизпаливо, ПП Хім.-агро-маркетинг 2000 - гербіциди, ТОВ Агросоюз-суми, ТОВ Спец технохаус - запасні частини для сільськогосподарських машин, та інші підприємства.

Господарство розміщене у лісостеповій зоні і знаходиться у другому агрокліматичному районі Сумської області, який характеризується помірно-теплим кліматом, при значній кількості вологи і не дуже холодною зимою з відлигами. Рельєф землекористування характеризується слабо хвилястим типом рельєфу, утвореним балочною системою. Серед грунтів господарства найбільш поширеними являються чорноземи звичайні та їх змиті різновиди, менш поширеними є гігроморфні ґрунти. Також на території товариства розрізняють опідзолені, лугові, лугово-чорноземні та лугово-болотні ґрунти. В цілому, природнокліматичні умови мають позитивний вплив на виробничо-господарську діяльність підприємства.

До складу господарства входять виробничі (1 тракторна бригада, молочно товарна ферма, ферма по вирощуванню молодняка ВРХ. свиноферма), а також обслуговуючі та допоміжні підрозділи (автопарк, склади, ремонтна майстерня) в межах одного населеного пункту.

Слід зазначити що господарство розташовано в місцевості з рівнинним рельєфом та помірним кліматом із температурою повітря в зимку 0 - -25С, в літку +(15 - 35) С. бонітет грунтів 79.

Господарство діє на підставі статуту, в якому зазначений основний напрямок його діяльності, права його учасників та засновників, розміри їх внесків до статутного фонду, а також визначений порядок здійснення управління даним господарством.

Для більш повного і точного визначення виробничого напрямку господарства розглянемо склад та структуру товарної продукції в таблиці 2.1.1.

Аналізуючи данні вищенаведеної таблиці слід зазначити, що загальний обсяг товарної продукції зменшився у порівнянні із базовим періодом на 105 тис грн. В цілому ж обсяг товарної продукції рослинництва перевищує товарну продукцію тваринництва і відповідно становить 62,6 та 34,6% всієї продукції господарства. Менша частка 2,9%, належить продукції інших галузей та послугам. За досліджуваний період частка продукції рослинництва в структурі реалізації зменшилась за рахунок зменшення обсягу реалізації зернових на 106 тис грн та припинення виробництва та реалізації цукрового буряку. Господарство в цілому має зернову спеціалізацію з добре розвиненим виробництвом сої, а також приросту свиней. Звільнені виробничі потужності були направлені на виробництво соняшнику. Однак за останній рік обсяги виробництва технічних культур суттєво зменшилось.

Таблиця 2.1.1 Обсяг та структура товарної продукції господарства

Види продукції2006р2007 р2008 р2009 р2010 рВ середньму за 2006-20010рртис грн%тис грн%тис грн%тис грн%тис грн%тис. грн%Продукція рослинництва959,980,8188682,411146,179,51096,972,03677,362,55953,2470,77Зерно358,830,2033230,8863443,97508,333,38252,523,32417,1230,97Цукровий буряк255,821,5312311,44176,812,26185,213,75Соя202,217,02115,37,54327,330,22214,9415,96Соняшник30128143,19,92473,330,9389,38,25251,6818,69Ріпак143,112,0512711,81186,112,91152,0711,29Інша продукція рослинництва30,286,10,428,20,765,770,43Продукція тваринництва22018,5214613,58255,717,73378,424,85374,634,59274,9420,42Молоко7,60,64191,7720,61,4324,91,6346,64,3023,741,76Прист ВРХ70,5930,287,80,5415910,4528,22,60413,04Приріст свиней203,617,1412411,53160,811,1510,30,68214,519,81142,6410,59Інша продукція тваринництва1,80,1566,54,61184,212,0985,27,8784,436,27Послуги80,6743440,22,7947,63,13312,8633,962,52Всього по господарству1187,9100107510014421001522,91001082,91001346,57100

Так реалізація сошяника зменилась в 3,5 рази, а виробництво ріпаку згалі тимчпасово припинилось. Враховуючи те, що питома вага основного виду продукції в загальній структурі виручки рослинництва і тваринництва займає більше 60%, то можна констатувати, що господарство має середній рівень спеціалізації. Причому спеціалізація даного господарства є ярко вираженою і вже не змінюється у продовж достатньо тривалого періоду.

Основними причинами збільшення обсягів реалізації продукції є зростання закупівельних цін на продукцію при одночасному збільшенні її обсягів реалізації у фізичній вазі.

Необхідно також відмітити, що основні та допоміжні галузі підібрані раціонально, оскільки побічна продукція зернових, використовується як кормова база для тваринництва, зокрема для годівлі свиней використовують нетоварне зерно та зерновідходи, а продукція від тваринництва використовується в якості органічних добрив для галузі рослинництва.

Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка фактично склалася в господарстві відповідає запланованій та природнокліматичним умовам зони лісостепу, оскільки є сприятливі умови для виробництва цих видів продукції.

Визначимо рівень спеціалізації у 2008 році за допомогою коефіцієнта спеціалізації [ 23 ].

Кс = 100/åрі(2і-1), де

Кс - коефіцієнт спеціалізації;

рі - питома вага і-го виду продукції, %;

і - порядковий номер і-го виду продукції в ранжированому ряду, побудованому за спадною ознакою.

Кс = 100/(43,97*(2*1-1)+12,91*(2*2-1)+12,26*(2*3-1)+11,15*(2*4-1)+9,92*(2*5-1)+2,79*(2*6-1)) = 100/(43,97+38,73+61,3+78,05+89,28+30,69) = 100/ 342,02 = 0,2924

Отже ми бачимо, що господарство має середній рівень спеціалізації, що в свою чергу є оптимальним, оскільки дозволяє зосередити зусилля на виробництві основної товарної продукції, тобто зерні, а також отримувати стабільний та тривалий дохід від реалізації приросту свиней та технічних культур у продовж тривалого періоду до наступного циклу основного виробництва.

Сільськогосподарське виробництво не можливе без специфічного виробничого ресурсу - землі, а тому на нашу думку необхідно проводити аналіз ресурсного потенціалу саме із цього фактора. Саме від якості та ефективності її використання залежить кількість одержаної продукції. Оскільки земля є основним засобом виробництва в сільському господарстві, то більш детально ознайомимося зі складом та структурою земельних ресурсів. Проведемо оцінку наявності земельних ресурсів та їх структури.

З даних таблиці 2.1.1 можна констатувати зростання площі сільськогосподарських угідь в звітному році від базисного на 81 га. Рілля в свою чергу збільшилась на 81 га тобто на 15%.

З аналізу структури земельного фонду можна зробити висновок, що він використовується інтенсивно, оскільки рілля в загальній площі сільськогосподарських угідь складав у попередні періоди більше 99,8%. Рівень освоєності земель є достатнь високим і становить 99,8%.

Таблиця 2.1.2 Склад земельних ресурсів підприємства

Види угідь2006 р2007 р2008 р2009 р2010 рВідхилення +/-Всього с-г угідь58264366666566281Рілля58264366666566281Рівень розореності, %1001001001001000

В сучасних умовах найголовнішим із видів ресурсів, що забезпечує значні конкурентні переваги будь якому підприємству, незалежно від напрямку його діяльності чи форми власності є трудові ресурсу. Саме від їх якісного складу , підготовки та професіоналізму залежить те на скільки ефективно будуть використовуватися всі інші види ресурсів підприємства, а тому дослідженню динаміки та ефективності використання трудового потенціалу необхідно приділяти значну увагу.

Розглянемо основні показники, що характеризують стан трудової діяльності в господарстві, які подані в таблиці 2.1.2. З даних таблиці можна констатувати, що середньорічна чисельність працівників у 2010 році зменшилася порівняно з 2006 роком на 33% або на 10 чоловік. Зменшення в більшій мірі відбулося за рахунок галузі рослинництва з причин скорочення обсягів виробництва зернової та трудоємкої продукції технічних культур. Також суттєве скорочення чисельності працівників відбулось і в галузі тваринництва на 27 , що в свою чергу також обумовлено зменшенням поголівя ВРХ. Одак одночасно із екстенсивною зміною трудових показників відбувалось зміна показників інтенсивності використання трудових ресурсів.

Кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік зросла на 3%. Трудова участь працівників підвищилась за рахунок галузі тваринництва . У рослинництві цей показник зменшився на 1,5% або 3 дні.

Щодо рівня продуктивності праці то виробництво валової продукції на 1 працівника збільшилося на 2,3%. В більшій мірі це відбувається за рахунок галузі рослинництва, де продуктивність праці збільшилась на 17,4%. У галузі тваринництва виробництво валової продукції у 2010 році порівняно з 2006 роком на працівника зменшилась на 27,07%.

Однак така ситуація із рівнем продуктивності праці спостерігається нерівномірно із певнимит коливаннями. Так у продовж 2006 - 2010 років показник продуктивності праці неухільно знижувався, і лише після реорганізації даної галузі в 2010 році вдалось забезпечити зростання даного показника.

Таблиця 2.1.3 Динаміка продуктивності та інтенсивності праці

Показники2006 р2007 р2008 р2009 р2010 р2010 до 2006 р у %1 Вихід валової продукції в спів ставних цінах. 2005 р. В т.ч.1118,81044,61217,91118,9968,285,8тваринництва299,02250,11186,82222,36211,870,83рослинництва819,78794,451031896,5756,492,272, Відпрацьовано всього люд / год, тис.54,1648,8947,4849,938,170,35в рослинництві28,7328,827,6135,520,169,96в тваринництві25,43220,08819,87214,41870,783, Вироблено валової продукції на 1 люд / год, грн.35,527,637,322,4225,4171,58в тваринництві11,7612,459,4015,4411,77100,08в рослинництві28,5327,5937,3425,2537,63131,884, Чисельність працівників зайнятих у с-г виробництві, всього, чол.302726242066,67в рослинництві191817181263,16в тваринництві11996872,735, Вироблено валової продукції на 1 \працівника, грн.47,338,746,846,648,4102,35в рослинництві53,744,160,649,863,0117,38в тваринництві36,327,820,837,126,572,936, Відпрацьовано 1 робітником днів, в середньому по господарству22622622821222499,29в т.ч в рослинництві189200203186192101,59тваринництві28927927629027394,467. Коефіцієнт використання фонду робочого часу0,820,820,830,770,8299,29в рослинництві0,690,730,740,680,70101,19в тваринництві1,051,0111,050,9994,55

Збільшення рівня продуктивності праці в рослинництві обумовлено зростанням годинного виробітку працівників даної галузі, що в свою чергу було зумовлено зниженням загальних витрат праці на виробництво даної продукції на 30% при загальному зменшенні обсягу виробництва валової продукції рослинництва на 7,7%.

Таким чином зміна рівня продуктивності праці обумовлена позитивними тенденціями рівня інтенсивності використання трудових ресурсів підприємства, про що свідчить значення коефіціенту використання робочого часу.

Щодо основних засобів то, безумовно, як і для більшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств існує проблема їх підтримки у належному стані, капітальному ремонті та оновленню морально та фізично застарілих основних засобів. Суттєва проблема забезпеченості сільскогосподарською технікою не достатньо вирішується за допомогою сучасних програм кредитування та лізінгу.

Враховуючи те, що процес виробництва неможливий без використання основних засобів, які є основою матеріально-технічної бази виробництва зясуємо наскільки господарство забезпечене цими засобами (фондами) і як ефективно вони використовуються . оцінку проведемо за допомогою даних поданих у таблиці 2.1.4.

Таблиця 2.1.4 Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та ефективність їх використання

Показники2006 р2007 р2008 р2009 р2010 р2010/2006 р у %Вартість валової продукції1118,81044,61217,91118,9968,286,54Середньорічна вартість ОФ582,75583593620,0461,5110,42Середньорічна кількість працівників302726242066,67Наявність с-г угідь582643666665,0662,0113,75Фондозабезпеченість100,1390,6789,0493,269,797,08Фондоозброєність19,4221,5922,8125,823,1165,64Фондовіддача1,921,792,051,802,1078,37Фондомісткість0,520,560,490,550,48127,60

З даних таблиці можна констатувати, що показник фондозабезпеченості зменшився на 3%, однак показник фондоозброєності на 65,6 % збільшився, що обумовлено незначним зростанням вартості основних фондів лише на 10,4% при значному скороченні на 33,6% чисельності працівників. Слід зазначити, що ефективність використання основних фондів зменшилась про що свідчить показник фондовіддачі, який зменшився на 21,6% за рахунок скорочення вартості валової продукції та збільшення вартості основних фондів. Відповідно показник фондоємкості збільшився на 27,6% за цих самих причин.

Безумовно, що недостатній рівень забезпеченості основними фондами та їх сучасний стан разом із низкими показниками продуктивності праці є причиною недостатньо ефективної діяльності підприємства, що підтверджується даними наведеними в таблиці 2.1.4. Слід також зазаначсити, що незадовільний стан матеріально-технічноїбази негативно відображається на заходах по підвищенню продуктивності праці, урожайності культур та продуктивності худоби, а також не дозволяє збідснювати зберігання та доопрацювання виробленої продукції, що негативно відражається на її якості та конкурентоспроможності.

Таблиця 2.1.5 Основні показники діяльності господарства

Показники2006р2007р2008р2009 р2010 рвідхілення 2010 р від 2006 рВалова продукція у порівняльних цінах1418,81044,61217,91182968,286,54Вартість товарної продукції1187,9107514421522,91082,991,16Повна собівартість продукції1269,71215,216371575,1108985,77Матеріальні затрати896,5914,912671091,461868,93Оплата праці200186297337337168,50Інші витрати173,2114,373146,6913477,37Валовий дохід291,445,8102431,5464,9159,54Чистий дохід-81,8-140,2-195-52,2-6,17,46Рівень рентабельності %-6,44-11,5-11,9-3,3-0,568,69Норма прибутку %-14,04-34-44-44-1,329,42

Виходячи із показників розрахованих у таблиці 2.1.5 можна стверджувати про те, що в господарстві відбулось зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції на 350 тис грн ( -13,4%) - це було повязано із зменшенням обсягів виробництва продукції рослинництва. При цьому також зросла і повна собівартість продукції на суму 180 тис грн. Однак темпи росту виручки перевищували темпи росту витрат на 5,5 %, що призвело до того, що підприємство у 2010 році отримало на 75,7 тис грн. меншу суму збиттку ніж в попередні періоди, що в свою чергу вплинуло на зниження показника рівня збитковості до значення 0,6%. Таким чином можна зробити висновки про те, що господарство є збитковим, але у останній період спостерігається тенденція до підвищення ефективності його функціонування. Однак підприємство в подальшому якщо не зміниться тенденція його розвитку не взмозі буде розраховуватись по своїм боргам і припинить свою діяльність. Слід зазначити, що збитковість на рівні 0,6 % не є катастрофічною, але враховуючи, що підприємство у продовж останніх 5 років отримувало збитки, то необхідно вживати негайних організаційно економічних заходів, щодо покращення ефективності діяльності підприємства.

2.2 Фінансово-економічна характеристика підприємства

Господарська діяльність підприємства залежить від його фінансового стану. Стійке фінансове положення має позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових коштів, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найефективнішого його використовування.

Отже необхідно вирішити де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимуму прибутку.

Для того щоб ефективно функціонувати в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку частину складатимуть залучені.

Отже нам необхідно провести аналіз, як ділової активністі, ліквідністі, платоспроможністі, кредитоспроможністі підприємства, рентабельності, на основі розрахунку наступних показників, що подані у вищенаведених таблицях.

На основі данних вищенаведеної таблиці ми можемо сказати про те, що показники абсолютної ліквідності активів у порівнянні із початком досліджуваного періоду погіршились.

Таблиця 2.2.1. Показники ліквідності активів підприємства

№ Назва показникаНа 31.12.06На 31.12.07На 31.12.08На 31.12.09На 31.12.10Відхілення + -1Коефіцієнт абсолютної ліквідності0,030,000,010,010,00-0,032Коефіцієнт швидкої ліквідності0,270,160,060,070,07-0,203Коефіцієнт проміжної ліквідності1,191,001,131,430,87-0,324Коефіцієнт покриття1,531,901,692,781,790,265Величина власного оборотного капіталу, ти грн190,6255,70257399339148,46Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами0,530,900,691,780,790,267Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу0,30,370,360,460,430,138Коефіцієнт маневреності грошових коштів0,020,000,010,000,00-0,029Частка оборотних коштів у активах0,550,560,580,570,630,0810Частка запасів в оборотних активах0,820,920,960,980,960,1411Частка власних оборотних коштів у покритті запасів0,420,520,420,660,460,0412Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості0,260,960,350,321,291,03Абсолютна ліквідністьактивів підприємства зменшилась на 0,03. Таке значення даного коефіцієнта може означати, що підприємство не спроможне розрахуватись по поточним забовязанням за рахунок грошових коштів.

В кінці досліджуваного періоду сума його власного оборотного капіталу збільшилась на 208,4 тис грн, така ситуація безумовно сприяє покращенню можливостей підприємства здійснювати операційну діяльність. Щодо швидкої ліквідності, то вона також зменшилась із аналогічних причин і становить 0,07, що є досить негативним явищем обумовленим зростанням масштабів діяльності підприємства, за рахунок накопичення поточних забовязань.

Коефіцієнт проміжної ліквідності збільшився на 0,24, що свідчить про те, що сума поточних активів в 1,24 рази перевищує суму поточних забовязань підприємства. Причиною зміни даного коефіцієнта є зростання вартості оборотних активів при тому, що сума поточних забовязань збільшилась у значно більших темпах.

Зростання коефіцієнта покриття свідчить про те, що загальна сума активів підприємства перевищує суму поточних забовязань в 2,77 раз, що свідчить про зростання платоспроможності даного підприємства.

Зростання показників маневреності свідчить про збільшення можливості підприємства швидко здійснювати розрахунки для здійснення господарських операцій, і свідчить про надійність підприємства при погашення навіть незначної кредиторської заборгованості.

Частка оборотних коштів у активах збільшується на 0,02 і становить 0,57 що свідчить про зростання суми оборотних коштів.

Частка запасів у структурі оборотних коштів також зросла , що в цілому можна вважати позитивним явищем.

Зростання співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю до 0,09 свідчить про те що підприємство винно своїм контр агентам та іншими кредиторам більше ніж у 2,5 раза більше ніж винні йому.

Проведемо оцінку ділової активності підприємства та визначимо основні тенденції, щодо розвитку відносин по розрахункам із контрагентами, що є особливо актуальним в умовах економічної кризи, яка спричинює певні проблеми із розрахуками по забовязаннях підприємств.

Згідно даних таблиці 2.2.7 оборотність дебіторської заборгованості зросла і становила 55,54 за цієї умови період погашення дебіторської заборгованості скоротився і в середньому складав 6,57 дня. Такі зміни свідчать про ефективність збутової політики підприємства та про наявність надійних контр агентів, які дотримуються платіжної дисциліни. У той же час оборотність кредиторської заборгованості становить 33,11 , що забезпечує період погашення цієї заборгованості на рівні 11,02 днів.

Таблиця 2.2.2 Показники ділової активності

№ Назва показникаНа 31.12.06На 31.12.07На 31.12.08На 31.12.09На 31.12.10Відхілення + -1Оборотність дебіторської заборгованості16,3147,7829,66108,7955,5439,232Оборотність кредиторської заборгованості3,9245,748,1333,1136,7132,793Середній період погашення дебіторської заборгованості22,47,6412,313,366,57-15,814Середній період погашення кредиторської заборгованості16,37,9844,9111,029,94-6,375Оборотність активів1,412,211,11,400,94-0,476Оборотність постійних активів3,144,972,543,302,35-0,797Оборотність чистих активів2,23,121,71,931,30-0,908Оборотність товарно - матеріальних запасів (I)3,14,332,162,501,61-1,499Оборотність товарно - матеріальних запасів (II)3,14,232,592,181,61-1,4910Оборотність товарно - матеріальних запасів (III)2,270,002,572,240,00-2,2711Середній період обороту товарно - матеріальних запасів117,786,19140,76167,23226,08108,3812Тривалість фінансового циклу9,1285,85-30,01159,56222,71213,5313Оборотність готової продукції9,0616,175,747,278,99-0,0714Оборотність власного капіталу1,443,121,71,931,30-0,14Показник оборотності активів на рівні 0,94 є невисоким показником, що свідчить про невисоку ділову активність підприємства, а також вказує на невисоку фондовіддачу. Оборотність чистих активів на рівні 1,3 свідчить про високу оборотність власного капіталу хоча за останній період даний показник і скоротився. Не зважаючи на це в останній час спостерігається скорочення показників оборотності активів, так показник оборотності активів скоротився на 0,3, показник оборотності чистих активів на -0,5, постійних активів на -0,6.

Оборотність товаро - матеріальних запасів на рівні 1,61 свідчить про те, що в господарстві за рік відбувається більше ніж 1,61 виробничі цикли, що безумовно є недосить позитивним для аналогічних підприємств галузі і це можна пояснити тим, що дане підприємство здійснює тільки суто виробничу діяльність у сфері сільського господарства яка має обєктино тривалий виробничий цикл.

Оборотність готової продукції зменшилась на 0,07 і становить 8,99, аналогічні зміни відбулись із показником оборотності власного капіталу який зменшився на 0,14.

Всі ці процеси свідчать про деяке зниження ділової активності, що в першу чергу позвязано із скороченням обсягів виробництва та реалізації продукції, при цьому позитивним на нашу думку є покращення ситуації в ситемі розрахунків із дебіторами та кредиторами, про що свідчить скорочення періодів погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Дані таблиці 2.2.2 свідчать про те, що заборгованість підприємства зменшилась, це в свою чергу спричинило зростання коефіцієнта автономії на 0,1. Коефіцієнт фінансової стабільності збільшився, його значення фактично є оптимальним і він становить 1,85.

Фінансова залежність підприємства зменшилась про, що свідчить коефіцієнт фінансової незалежності, який збільшився на 0,1.

Таблиця 2.2.3 Показники фінансової стійкості підприємства

№Назва показникаНа 31.12.06На 31.12.07На 31.12.08На 31.12.09На 31.12.10Відхілення + -1Коефіцієнт заборгованості0,360,2930,350,210,35-0,012Коефіцієнт фінансової стабільності1,782,411,93,871,850,073Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)0,640,710,650,790,650,014Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів0,560,410,530,260,54-0,025Коефіцієнт концентрації власного капіталу0,640,710,650,790,650,016Коефіцієнт фінансової залежності1,561,411,531,261,54-0,027Коефіцієнт маневреності власних коштів0,30,330,360,460,430,13

Слід зазначити, що в структурі забовязань підприємства домінують саме короткострокові забовязання. Отже слід зазначити, що фінансова стійкість підприємства значним чином збільшилась, а також фактично підприємство є фінансово стійким, про що свідчить показник співвідношення позикових та власних коштів, який дорівнює 0,54, тобто на кожну гривню позичених коштів припадає 2 грн власних, що вказує на фінансову незалежність та стійкість підприємства. Таким чином нами виявлено, що підприємство знаходиться в нормальному фінансовому стані і є відносно незалежним від зовнішніх джерел фінансування.

З метою зменшення фінансової залежності на підприємстві неодхідно розробити більш зручну схему залучення активів за рахунок короткострокових забовязань, зменшуючи залежність від кредитів банків.

Таблиця 2.2.4 Показники рентабельності підприємства

№Назва показникаНа 31.12.06На 31.12.07На 31.12.08На 31.12.09На 31.12.10Відхілення + -1Рентабельність продажу, %7,824,74-35,5511,75-5,17-12,992Рентабельність виробництва (основної діяльності), %8,534,86-29,5713,49-5,14-13,673Рентабельність сумарного капіталу, %2,982,6-44,5714,54-6,31-9,294Рентабельність чистих активів, %4,653,6-68,8220,05-8,79-13,445Рентабельність оборотного капіталу, %16,939,4-68,8428,62-8,05-24,986Рентабельність власного капіталу, %4,653,6-68,8220,05-8,79-13,447Показник зміни валових продаж, %22,66-9,40,616,84-28,94-51,608Показник валового доходу, %7,092,3-16,3710,72-0,46-7,559Показник чистого прибутку, %2,112,32-32,818,64-5,62-7,73

Аналізуючи діяльність підприємства за досліджуваний період, слід відмітити, що в цілому рентабельність виробництва основної продукції зменшилась у порівнянні із базовим періодом на 13,67 % і становить -5,14%. В той же час рентабельність продажу також знизилась на 12,99 % і складає -5,17%.

Отже на основі даних розрахунків ми можемо зробити висновок, що дане підприємство є збитковим, активи підприємства є низьколіквідними основну їх частку складають активи 3 та 4 групи, підприємство є платоспроможним оскільки сума власного капіталу перевищує суму його забовязань, при цьому найбільшу частку забовязань складають короткострокові. Підприємство працює ритмічно про що свідчать показники ділової активності, при цьому із кожним роком активність підприємства збільшується.

2.3 Забезпеченість підприємства основними фондами та їх рух

В сучасних умовах економічний розвиток аграрних підприємств в значній мірі залежить від стану ринкової коньюнктури, яка суттєво впливає на результативність їх господарської діяльності. Однак навіть в несприятливих ринкових умовах ті підприємства які є достатно забезпечиними основними вирорбничими фондами і стан яких від повідає сучасним умовам можуть розраховувати на позитивний економічний результат своєї діяльності.

Початковим етапом оцінки використання основних виробничих фондів є аналіз їхнього складу і технічного стану, а тому визначимо обєм основних засобів, їх динаміку і структуруэ

Оцінюючи дані таблицю 2.3.1 можна зазначити, що існує позитивна динаміка росту вартості основних виробничих фондів. Позитивним також є те що у продовж досліджуваного періоду більше 70% складають сільськогосподарські машини, тобто ті засоби які приймають безпосередгю участь у виробництві. За досліджуваний період структура фондів зазнала незначних змін. Так відбулось лише вибуття робочої худоби, при цьому це можна пояснити збільшенням вартості сільськогосподарських машин.

Однак незважаючи на позитивну динаку вартості основних фондів ми спостерігаємо негативну тенденцію збільшення їх зносу. При цьому за досліджуваний період показники рівня зносу суттєво збільшились. Так показник рівня зносу будівель збільшився із 17% до 35%, що є найменшим показником зносу серед досліджуваних фондів. Суттєво збільшився рівень зносу для таких груп основних фондів як машини та обладнання, та транспортні засоби, відповідно на 23 та 26%.

Таблиця 2.3.1 Наявність та структура основних засобів підприємства на кінець року

ПоказникиНаявно на 1.01. 2006 р тис грнЗнос тис грнСтрук тура,%Наявно на 1.01. 2007 р тис грнЗнос тис грнСтруктурa, %Наявно на 1.01. 2008 р тис грнЗнос тис грнСтруктура, %Наявно на 1.01. 2009 р тис грнЗнос тис грнСтруктурa, %Наявно на 1.01. 2010 р тис грнЗнос тис грнСтруктура, %Відхилення (+;-)Будинки та споруди1352323,3613529,723,3013535,623,014242,223,671425022,227Машини та обладнання39993,269,03405,593,269,9741293,270,341993,269,8346726773,0820Транспортн і засоби3114,55,363114,55,353114,55,293114,55,1731264,80Інструменти та інвентар510,87811,3883,41,3784,51,33861,253Робоча худоба80,31,38000,00000,00000,00000-8Разом578132100579,5138,4100,0586146,7100600154,410063934910022

Таким чином ми спостерігаємо негативну тенденденцію старіння основних фондів, що особливо проявляється в категорії виробничих машин та обладнання.

Отже нам необхідно вивчити рух і технічний стан основних виробничих фондів, для чого розраховуємо відповідні показники [3, 8, 10]:

[1]

2006 р =9,5 тис грн/587,5 тис грн = 0,016

р =39/639=0,061

р = 9/648 = 0,014

[2]

2006 р =0

р =0

р = 0

[3]

2006 р =9,5/578=0,016

р =39/600=0,065

р = 9/639=0,014

2006 р =191,6/578=0,33

р =310/600=0,52

р = 349/639=0,55

[4]

2006 р =395,9/578= 0,68

р = 0,48

р = 0,45

Отже проведені розрахунки підверджують наші висновки про те, що в господарстві відбувається старіння основних фондів, при цьому їх придатність знизилась із 68% до 45%. Позитивним є зростання рівня відновлення основних фондів із 1,6% до 6,1% на рік, що забезпечить повне відновлення фондів за 16,4 роки, однак така динаміка є недостатньою, щоб покрити їх знос та подальше вибуття.

Таблиця 2.3.2 Аналіз складу обладнання підприємства

Строк експлуатаціїНа 1.01 2006 року, %На 1.01 2007 року, %На 1.01 2008 року, %На 1.01 2009 року, %На 1.12 2010 року, %До 5 років30,228,423,520,419,55-10 років16,618,921,624,727,510-20 років31,929,329,931,230,6Більше 20 років21,323,42523,722,4Всього100100100100100

Технічний рівень основних засобів характеризує також: віковий склад основних фондів, перш за все обладнання. Такий аналіз дозволяє зробити висновки про працеспроможність обладнання і необхідності його заміни. З цією метою діюче обладнання можна згрупувати по періодах його використання (до 1 року, від 1-5 років, від 5-10 років, > 10 років), а потім по віковим групам визначити питому вагу кожної групи в загальному складі обладнання .

З таблиці 2.3.2 видно, що обладнання строком експлуатації до 10 років становить 46,8% (30,2+16,6). Дані таблиці свідчать що обладнання на підприємстві, доля машин строком служби > 20 років - 21,3%. Ця група підлягає заміні, оскільки вона морально і фізично застаріла. При цьому спостерігається негативна тенденція старідння техніки та обладнання у продовж досліджуваного періоду.

Проведемо оцінку ефективності використання основних фондів на основі аналізу показників фондовіддачи оскільки саме цей показник говорить про більш ефективне використання основних фондів.

На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, повязані як з зміною обєму продукції, так і з ефективністю використання ОВФ, особливо активної її частини. Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів, від обєму продукції з гривні вартості активної частини.

Таблиця 2.3.3 Ефективність використання основних фондів

Показники2006 р2007 р2008 р2009 р2010 рВідхилення (+;-)Обсяг валової продукції, тис грн1118,81044,561217,861118,86968,2-150,6Середньорічна вартість основних фондів, тис грн582,75583593620643,560,75Фондовіддача1,921,792,051,801,50-0,42Активна частина (ОФ), тис грн43344445145845825Фондовіддача активної частини2,582,352,702,442,11-0,47Питома вага активної частини, %74,3076,1676,0573,8771,17-3,13

Аналізуючи данні вищенаведеної таблиці можна сказати про те, що ефективність використання основних фондів суттєво знизилась, так показник фондовіддачи зменшився на 0,53 (на 21,8%), що було обумовлено зменшенням вартості валової продукції на 236,8тис грн (16,7%). При цьому частка активної частини основних фондів залишилась незмінною і має достатньо високе значення на рівні 74%. Таким чином ми приходимо до висновку, що на ефективність використання основних фондів не суттєво вплинула їх структура, а фондовіддача залежила від неефективного використання ОФ що зумовили організаційні фактори (простої обладнання, недовикористання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого обладнання і тощо).

Таким чином нам необхідно провести оцінку рівня використання обладнання і виробничих потужностей підприємства.

Оскільки основною продукцією підприємства є продукція рослинництвва то ми можемо дати оцінку використання активної чатини ОФ на прикладі використання машино-тракторного парку.

Таблиця 2.3.4 Використання основних фондів в рослинництві

Показники2006 р2007 р2008 р2009 р2010 рВідхилення (+,-)12345671. Обсяг товарної продукції, тис. грн.819,78794,451031,03896,5756,4-63,382.Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.399395,9367419440413. Виробничі площі, га582643665665662804. Кількість тракторів, шт.666671 Продовження таблиці 2.3.45. Кількість годин, відпрацьованих усіма тракторами за рік1500014340153721323014120-8806. З них у першу зміну10000995898549450107207207. Фондовіддача2,052,012,812,141,72-0,348. Кількість годин, відпрацьованих одним трактором за рік25002390256222052017,14-482,869. Випуск продукції на одиницю площі, тис грн./га1,411,241,551,351,14-0,26610. Середньорічний виробіток одного трактора, тис грн.136,63132,41171,84149,42108,06-28,5711. Середній виробіток за 1 маш-год, тис грн0,050,060,070,070,05-0,00112. Коефіцієнт змінності1,51,441,561,41,32-0,18

Дані вищенаведеної таблиці свідчать про погіршення ефективності використання основних фондів в рослинництві, що в основному повязано із зменшенням обсягів виробництва та реалізації продукції рослинництва.

Для більш повної оцінки змін ефективності використання основних фондів проведемо аналіз впливу факторів на обсяг валової продукції за даними, наведеними в таблиці 2.3.4

І. З використанням величини основних фондів

Умовна фондовіддача = 1020/419= 2,43 грн

) зміна величини фондовіддачи за рахунок зміни вартості валової продукції:

,14 - 2,43 = 0,29 грн.;

) зміна фондовіддачі за рахунок зімни вартості основних виробничих фондів:

,43-2,56 = - 0,13 грн

Разом = - 0,42 грн.

. Проведемо оцінку річного виробітку тракторів оскільки саме від даного показника прямо залежить обсяг виробництва виробництва продукції рослинництва:

Умовний виробіток = 15000 м-год/ 6 тракт = 2500 м-год

) вплив зміни кількості тракторів на показник річного виробітку:

-2500=-295 м-год

) вплив зміни кількості тракторів на показник річного виробітку

-2143 = 357 м-год

Разом 62 м-год

Отже розрахунки свідчать про те, що показник ефективності використання основних виробничих фондів в рослинництві залежить в більшій мірі від зміни обсягу виробленої продукції, в свою чергу зміна значення даного показника характеризується станом використання машино-тракторного парку. Таким чином на зменшення вартості валової продукції на нашу думку суттєво вплинуло зменешення рівня оснащеності сільськогосподарською технікою, рівень продуктивності тракторів та іньенсивність їх використання.

Проведемо оцінку впливу досліджуваних факторів на показник фондовіддачи в рослинництві на основі кореляційного аналізу та побудови регресивної моделі стану ефективності використання основних виробничих фондів. При цьому ми не будемо враховувати два основних прямих фактора, що впливають на показник фондовіддачи, а саме вартість валової продукції та вартість основних виробничих фондів. Таким ми визначимо залежність показника фондовіддачи від факторів, які прямо чи опосередковано впливають на значення обсягу виробництва продукції при заданому рівні технічної оснащеності [ 24].

Таблиця 2.3.5 Вихідні данні для розрахунку задежності фондовіддачи від основних факторів впливу

РікФондовіддачаПосівна площа, гаКількість тракторів, штКількість годин, відпрацьованих усіма тракторами за рікКоефіціент змінності20062,0558262 5001,520071,79643623901,4420082,05665625621,5620092,1466562 2051,420101,7266272 0171,32

Використовуючи вбудовані функції MS Excel поведемо розрахунок частинних коефіціентів кореляції між вома однорідними множинами даних.

Матриця парних коефіціентів регресії

10,292655482-0,439911337-0,320705590,2926554821-0,794891978-0,758623156-0,439911337-0,79489197810,978649139-0,32070559-0,7586231560,9786491391

Для зясування наявності лінійної залежності між факторами, знаходимо частинні коефіціенти кореляції між факторами та визначаємо параметри множинної лінійної регресії.

Лінійне рівняння багатофакторної регресивної моделі залежності показника фондовіддачи має такий вигляд:

У = 1,272-0,0032*Х1+0*Х2-0,041*Х3+8,69*Х4

Із приведеної регресії видно, що між результативним показником фондовіддачи і факторним Х4 (коефіціент змінності) існує пряма залежність. Таким чином нами виявлено, що при зростанні інтенсивності використання сільскогосподарської техніки відбувається зростання показника фондовіддачи, при цьому кількість цієї техніки в умовах досліджуваного господарства на значення фондовіддачи не впливає.

Таким чином ститистично нами доведено, що підвищення ефективності використання основних виробничих фондів може забезпечуватись більш інтенсивним використанням сільгосп техніки, щляхом максимального використання фонду робочого часу техніки.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОВФ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Удосконалення організації роботи та технічного складу машино-тракторного парку

виробничий фонд ефект амортизація відтворення

Економічна діяльність сільськогосподарських підприємств України відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних фондів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед активної їх частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та тримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних фондів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.

В попередніх розділах дипломної роботи ми визначили, що в умовах досліджуваного підприємства виникає потреба реалізації заходів, що забезпечать раціональне відтворення й ефективне використання основних фондів. Причиною неефективного використання основних фондів є порушення принципів збалансованості, пропорційності й комплексності розвитку сільського господарства [ 33 ].

Безумовно вирішити дане питання можливо за умови догнення норми рентабельності сукупного основного капіталу на рівні не нижче 8 %.[ 2 ].

Раціональному використанню основних фондів сільського господарства сприяють зовнішні та внутрішні умови. До зовнішніх умов належать, зокрема, інституційні, що включають розвинуте бюджетне фінансування галузі, ефективну податкову, амортизаційну та цінову політику. Внутрішні умови включають: раціональні розміри господарства, оптимальну галузеву структуру виробництва, використання прогресивних технологій, розвинену ринкову інфраструктуру й маркетингову діяльність,а також раціональне використання наявних виробничих ресурсів.

Для забезпечення здійснення раціонального використання основних фондів в сільському господарстві необхідно провести оцінку всіх його складових елементів, що включає в себе визначення структури основних фондів та оцінку її відповідності виробничий спеціалізації підприємства, оцінку використання фонду робочого, внутрішньозмінного часу використання техніки, а також можливості підвищення інтенсивності її використання.

На відміну від основних підходів сучасної наукової думки, де головна увага приділяється вдосконаленню методів оцінки основних фондів, амортизаційній політиці ми пропонуємо вирішити проблему розвитку основних фондів підприємства за натурально-речовим та соціально-економічним методами [ 45, 69 ]. Це дозволяє комплексно, з урахуванням усіх аспектів вирішувати проблема знайти шляхи більш ефективного використання основних фондів.

В теоретичному плані система забезпечення ефективного використання машин та знарядь в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств повинна мати чотири складових: економічну, організаційну, управлінську та організаційно-господарську. Перша складова передбачає використання розгорнутого переліку експлуатаційних (змінний, добовий, сезонний, річний виробіток машин та дотримання норм витрачання пального) та кінцевих (собівартість одиниці механізованих робіт, кількість виробленої продукції та її собівартість, грошові надходження, прибуток) показників ефективності машиновикористання. Друга забезпечує формування трудових колективів механізаторів у відповідності з їх призначенням на основі інженерного або соціального підходу. Третя складова вимагає застосування в управлінні роботою колективів механізаторів усіх функцій управління: планування, обліку, контролю, стимулювання. Особливо важливо налагодити досконале планування діяльності підрозділів механізаторів, яким встановлюють завдання з виробництва продукції та її собівартості. В такий спосіб реалізується і вимога визначення ефективності використання техніки за кінцевими, а не проміжними результатами. Четверта складова визначає ряд організаційно-господарських заходів як обовязкову передумову ефективного використання технічного потенціалу рослинництва: кадрове забезпечення, технічне обслуговування, ремонтно-діагностичну підтримку, постачання пальним та запчастинами, зберігання техніки. В умовах спільного використання техніки на міжгосподарській основі, коли до складу мобільних комплексів входять трактори, сільськогосподарські машини, транспортні або обслуговуючі засоби, значно зростає роль та значення технічно досконалої диспетчерської служби.

В цілях підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві нами пропонується впровадження заходів щодо зниження внутрішньозмінних простоїв сільськогосподарських машин, що дозволить підвищити продуктивність праці і фондовіддачу основних засобів. Зокрема, пропонується впровадження на підприємстві оперативної (диспетчерської служби). Впровадження диспетчерської служби здійснює широкий і багатосторонній вплив на роботу підприємства. Досвід показує, що при добре організованій диспетчерській службі затрати часу керівників підприємства на оперативне управління <#"justify">Дані таблиці свідчать про відносно невеликий економічний ефект від впровадження системи диспетчеризації, однак слід враховувати, що диспетчерська служба буде обслуговувати, не тільки діяльність МТП, але й автопарку, приймати участь в управлінні складським господарством, що в цілому надасьть можливість підвищити ефективність використання основних виробничих фондів на підприємстві.

Таблиця 3.1.1 Показники використання МТП

2010 рПлан1.Середньорічна чисельність тракторів, чол..772.Відпрацьовано одним трактором днів196196Простої із організаційних причин м- год10236Простої із технічнихпричин м- год2302303.Коефіціент використання робочого часу0,860,89Витрати на експлуатацію МТП тис грн 424,2410Витрати на утримання диспетчерської служби тис грн014Прямий економічний ефект від впровадження диспетчерської служби, тис. грн0,2

Порівняння витрат від застосування однієї техніки з витратами іншої дає можливість визначити ефект від її використання. Для аграрного підприємства зменшення витрат унаслідок застосування кращих основних засобів спричинить збільшення доходу, а відтак - прибутку.

Грунтовний аналіз використання техніки можна провести лише на основі добре поставленого обліку, усебічного вивчення організації роботи машинно-тракторного парку.

Велике значення у підвищенні використання виробничих фондів підприємтсва має характеристика технічного стану на протязі року, забезпеченость підприємства матеріально- технічними та трудовими ресурсами. Для підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на покращення їх технічного стану.

Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів:

покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства;

забеспечення ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням.

Наступний етап аналізу - підрахунок резервів збільшення об'єму тракторних робіт за рахунок:

) скорочення цілоденних простоїв тракторів

) підвищення коефіцієнта змінності

) скорочення простоїв тракторів

) збільшення среднечасовой вироблення тракторів.

Проведемо факторний аналіз фонду використання робочого часу використання тракторної техніки на підприємстві.

Методом ланцюгових підстановок визначаємо вплив факторів на зміну величини фонду робочого часу.

1)вплив зміни чисельності тракторів:

(Чрф - Чр пл) * Д пл. * Т пл. = 2496 м-год

2)вплив кількості днів відпрацьованих 1 трактором

(Дф - Дпл) * ЧР ф * Т пл = -1008 м-год

3)Вплив зміни тривалості робочого дня

(Тф - Тпл )* ЧРф * Дф = -2332 м-год

Таким чином позитивно на використання річного фонду робочого часу техніки впливає збільшення кількості даної техніки, при цьому потенційний фонд робочого часу зріс за досліджуваний період на 2496 м-год, однак в наслідок зменшення інтенсивності використання техніки реальний фонд робочого часу скоротився на 845 м-год. Таким чином потенційний резерв збільшення річного фонду робочого часу складає 3340 м-год, що у відносному значенні складає 23% від загального фонду робочого часу.

Отже аналітично ми визначили, що річний фонд робочого часу на підприємстві залежить від стану використання сільськогосподарської техніки.

Збільшити загальний фонд використання робочого часу ми можемо за допомогою організації виробничого процесу таким чином , щоб забезпечити зростання часу експлуатації техніки за рахунок її всезесонного використання, таким чином можно збільшити кількість днів до 208, що відпрацьовуються 1 трактором за рік.

На основі проектованих заходів по збільшенню тривалості експлуатації техніки, загальна величина робочого часу зросте на 6%, тобто з 196 до 208 днів. Треба враховувати, що науково обгрунтоване завантаження сільлськогосподарської тракторної техніки для умов молочно-зернової спеціалізації підприємств в умовах Лісостепової зони становить 230 днів [66].

Таким чином нашим проектом передбачається досягнення не максимального значення даного показника із досягненням коефіціента використання робочого часу :

Крч = 208 / 230 = 0,9.

Недовикористання 10 % робочого часу ми можемо пояснити особливостями організації виробничого процесу в умовах досліджуваного підприємства, оскільки частка продукції тваринництва є значно меншою ніж продукції рослинництва, а відповідно і обсяги механізованих робіт будуть також розподілені нерівномірно і в змовий період техніка використовуватись не буде. Саме цим пояснюється неповне використання річногог фонду робочого часу техніки.

При проведенні аналізу роботи машинно-тракторного парку важливо встановити, як господарство забезпечене тракторами, комбайнами і іншими машинами. У зв'язку з цим виникає необхідність у визначенні узагальнювальних фактичних і нормативних показників технічної оснащеності господарств, від якої великою мірою залежить зайнятість, сезонне і річне вироблення машин. Періодичне проведення відповідних розрахунків допоможе керівникам підприємств систематично контролювати стан забезпеченості машинно-тракторним парком, придбавати необхідну техніку, раціональніше розподіляти її по господарству.

Потреба в тракторах, комбайнах і інших сільськогосподарських машинах визначається при розробці виробничих планів. Розрахунково-конструктивний спосіб використовується при розробці оперативних планів. Початковою інформацією служать технологічні карти обробітку сільськогосподарських культур. За даними технологічних карт складають звідний план механізованих робіт на конкретний період (найменування, об'єми і агротехнічні терміни робіт, склад агрегатів, їх денна продуктивність).

Для якнайповнішого аналізу наявності і забезпеченості підприємства технікою буде потрібно дані про кількість і склад машинно-тракторного парку.

Таблиця 3.1.2 Склад і структура машинно-тракторного парку

Показник2008г.2009г.2010г.2010г. До 2006 р у %К-ть%К-ть%К-ть%ЮМЗ - 60583,3583,3571,4100,0МТЗ - 82116,7116,7228,6112,5Разом 6100,06100,07100,0125,0

Аналіз даних таблиці 3.1.2 за останні три роки показали, що найбільшу питому вагу в нім складають трактори ЮМЗ 60 - 8,3 % в 2008 році. Дані трактори є відносно простими в експлуатації, але безумовно поступаються більш сучасній та продуктивнішій техніці марок МТХ та ХТЗ. Наявність такої техніки не дозволяє використовувати сві переваги процесу інтенсифікації виробництва.

Для стабілізації, які відображають оптимальне навантаження на одиницю техніки протягом року, рекомендується запровадження енергоощадних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Таблиця 3.1.3 Оцінка витрат палива на використання тракторів

ПоказникМТЗ-82ЮМЗ-6МТЗ- 1523Номінальна потужність к.с.8060150Типова продуктивність га/зміну6,8513Витрати ДП на 1 у ет л.*15,6215,9414,95Вартість 1 ум ет га, грн./га.124,99127,488119,631

* Розраховано згідно до технічних характеристик поданих виробником при однакових умовах виконання типової роботи (боронування)

Для зменшення частки змінних витрат у загальній собівартості виконання сільськогосподарських робіт рекомендується оптимізувати структуру тракторного парку за рахунок заміни старої менш продуктивної техніки.

Порівнявши експлуатаційні характеристики основних сучасних тракторів (табл. 3.1.3) можна зробити висновки про те , що найбільшу паливну ефективність має найбільш продуктивна та найбільш сучасна машина МТ3 1523. Таким чином ми пропонуємо поступово замінити наявний парк тракторів марки ЮМЗ на більш сучасні і економічні трактори марки МТЗ.

Це дозволить отримати економічний ефект на один гектар від заміни рухомого складу на рівні 5,6 грн./га.

На користь обраної техніки також свідчить можливість комплектування такторів МТЗ- 1523 більш сучасними комбінованими грунтооброблювальними машинами для передпосівних та посівних робіт. Так запропонований нами трактор відноситься до високопродуктивних машин із тяговим зусиллям 22 кН проти 14 кН у існуючої техніки, що дозволяє комплектувати агрегати у складі 4 корпусних оборотних плугів ПО4 та комбінованої грунтооброблювальної машини марки АКШ-3.6.

Така техніка дозволяє виконувати процеси оранки із годинною швидкістю 1,6 га/год проти існуючих 0,73 га/ год, а також виконувати комплексний передпосівний обробіток груну із швидкістю 6 га /год проти 2,4 га/год. Таким чином ми можемо визначити оптимальну планову потребу, що забезпечить технічне переоснащення виробництва продукції рослинництва.

Слід також врахувати, що заміна старої техніки на нову обумовлена не тільки її моральним зносом та необхідністю підвищення ефективності використання основних фондів, але й фізичним станом техніки, що обумовлено значним періодом експлуатації та зносом. Крім того можливе досягнення скорочення обсягу механізованих робіт буде досягнуто за рахунок використання комплексних агрегатів АКШ-3.6 та ОП-4 , що дзволяють одночасно виконувати всі операції по підготовці грунту під посів.

Таблиця 3.1.4 Розрахунок оптимального складу тракторного парку

Показники ФактичнийПроектнийЗагальний обсяг механізованих робіт, ум ет га75046844*Річна продуктивність 1 трактора, ум ет га1072**2350***Необхідна кількість тракторів5 одиниць ЮМЗ- 6 + 2 одиниці МТЗ 822 одиниці МТЗ 82 + 2 одиниці МТЗ 1523 + 2 одиниці АкШ-3,6 + 2 одиниці ОП-4Економія персоналу3 трактористаОцінка вартості придбанняРеалізаційна вартість 5 тракторів ЮМЗ - 6 64 тис грнМТЗ 1523 = 618 тис грн. АкШ-3,6 = 62,8 тис грн. ОП - 4 = 95,4 тис грн. Всього необхідно = 776,2 тис грн

* скорочення обсягу механізованих робіт буде досягнуто за рахунок використання комплексних агрегатів АКШ-3.6 та ОП-4 , що дзволяють одночасно виконувати всі операції по підготовці грунту під посів.

**ЮМЗ 6

*** МТЗ 1523

Відповідно до даних таблиці 2.3.1 нами визначено, що рівень зношеності сільлськогосподарських машин задіяних а рослинництві складає 57,2 %. Лише один наявний трактор марки МТЗ 82, був придбаний в 2010 році і відповідає сучасним умовам виробництва.

Безумовно, що такий стан техніки на додаток із достатньо інтенсивною сезонною експлуатацію ( про це свідчать данні таблиці 2.3.4) , обумовлюють значні втрати робочого часу в наслідок вимушених простоїв по технічним причинам.

Таким чином оновлення основних фондів в рослинництві є обєктивно необхідним процесом, що надасть нові можливості вдосконалення не тільки самого процесу експлуатації наявних основних засобів, алей надасть можливість застосовувати прогресивні технології обробітку грунту та посіву зернових і забезпечить відповідно покращення економічного результату виробництва даної продукції.

Крім того поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємства безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваної продукції за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.

3.2 Обґрунтування джерел фінансування оновлення складу машинно-тракторного парку

Важливим джерелом відтворення основних фондів аграрного виробництва є використання частини прибутку підприємств. В стабільній економіці, коли оновлення (реновація) засобів виробництва фінансувалося з амортизаційного фонду, розширення виробництва відбувалось за рахунок прибутку. Проте, в нинішніх умовах, коли надходження від реалізації продукції сільськогосподарських товаровиробників внаслідок диспаритету цін не завжди відшкодовують виробничі витрати використання на технічне переозброєння аграрного виробництва прибутків сільськогосподарських товаровиробників через їх збитковість і неплатоспроможність є досить проблематичним. За останні пять років загальна сума прибутків сільськогосподарського підприємств по відношенню до балансової вартості основних засобів виробництва не перевищувала 1,2 %.

Слід зазначити, що досліджуване підприємство, як і більшість підприємств не володіє такими фінансовими ресурсами, як прибуток, а основоположним критерієм залучення інвестицій є прибутковість виробництва. Тому розробку механізмів оновлення основних фондів ми повязуємо з позиковими джерелами, до яких слід віднести довгострокові кредити і кошти, що залучаються на умовах лізингу.

Обмежені можливості мають сільськогосподарські товаровиробники використовувати позичені і залучені фінансові ресурси, для відтворення і розширення технічного потенціалу аграрного виробництва. Через нестачу власних фінансових ресурсів і маловірогідність достатніх їх надходжень протягом року, підприємство практично не може використовувати для технічного переоснащення високопроцентні банківські кредити.

Найбільш вагомим джерелом стимулювання оновлення технічного потенціалу аграрного виробництва в нинішніх умовах є фінансовий лізинг. Він виступає джерелом фінансового забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських товаровиробників і є одним з найбільш прогресивних методів оновлення їх матеріально-технічної бази, впровадження передової техніки та технологій.

Фінансовий лізинг в агропромисловому комплексі є вигідною формою діяльності для всіх учасників цього виду інвестицій - і селянам, і машинобудівникам. Необтяжливий він і для державного бюджету.

Фінансовий лізинг дає можливість заощаджувати кошти для інвестування в інші більш ефективні види діяльності та/або придбавати техніку, вартість якої перевищує річні фінансові можливості.

Відповідно до Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1904 (зі змінами та доповненнями), у лізинг може бути передана техніка тільки вітчизняного виробництва після проведення лізингоодержувачем (сільськогосподарським підприємством усіх форм власності та господарювання або іншим субєктом підприємницької діяльності агропромислового комплексу) попередньої оплати в розмірі не менше 17% її вартості (15% - попередній лізинговий платіж в рахунок частини вартості Предмета лізингу, 7 % - попередній лізинговий платіж в частині винагороди Лізингодавцю за передачу Предмета лізингу) її вартості та укладання Лізингоодержувачем договору страхування предмету лізингу.

Ми пропонуємо для підвищення ефективності використання основних фондів поступово замінити застарілу техніку на більш сучасну марки МТЗ 1523 в кількості 2 одиниць., а також додатково придбати причепну техніку АКШ-3.6 та ОП-4 по 2 одиниці кожної.

Проведемо оцінку витрат на придбання машини МТЗ 1523 вартістю 309 тис. грн.

Так у перший рік витрати підприємства складатимуться з :

1.Попереднього лізингового платежу за користування технікою в частині відшкодування її вартості (15% ціни машини з ПДВ) - 46,35 тис. грн.

2.Винагороди лізингодавцю за передану в лізинг техніку (7% від невідшкодованої вартості) - 21,63 тис. грн.

.Чергового лізингового платежу та винагороди лізингодавцю відповідно 30,9 і 10,7 тис. грн. Разом за рік - 41,6 тис. грн.

Загальні виплати за придбану машину дорівнюватимуть 352,26 тис. грн., а з урахуванням інфляції (6% річних) - 318,27 тис. грн.;

У власності підприємства залишається машина первісною вартістю 309 тис. грн., яка може працювати ще 5 років, або продана за залишковою ціною.

Для порівняння якщо придбати дану техніку в кредит (кредитором виступає ВАТ Приватбанк) то при ставці 20% за користування кредитом на строк 5 років, при 30% авансі (на даний момент перший внесок позичальника повинен складати не менше 30% від вартості майна що придбається за кредитні кошти), при щомісячному погашенні кредиту рівними частинами то витрати складатимуть щомісячно 5,73 тис грн., що становить за рік 68,76 тис грн. При цьому за весь період користування кредитом підприємство сплатить 343,8 тис грн. із яких 127,54 тис грн. складатиме плата за користування кредитом.

Отже ми приходимо до висновку, що найбільш оптимальною формою фінансування оновлення основних фондів у рослинництві є лізинг, оскільки він є менш витратною формою фінансування, що підтверджується розрахунками поданими в таблиці 3.2.1

Слід врахувати те, що частково витрати на оплату лізингових платежів можна компенсувати за рахунок реалізації застарілої техніки на суму 64 тис грн.

Строк лізингу від 3 до 7 років. Черговість сплати лізингових платежів становить місяць, квартал або шість місяців. Перший платіж наступає залежно від черговості сплати лізингових платежів з дати підписання тристороннього акту приймання-передачі. За користування лізинговою технікою Лізингоодержувач сплачує 7 % її невідшкодованої вартості.

Таблиця 3.2.1 Графік сплати лізингових платежів

Черговість платежів Дата внесення платежу Сума відшкодуваня частини вартості техніки, грн. Сума щорічної винагороди лізингодавцю за передану в лізинг техніку з невідшкодованої вартості, грн. Всього лізингових платежів за користування технікою, що підлягають сплаті (з урахуванням ПДВ), грн. Аванс 15%Травень 20110001Листопад 201126.269.1935.452Травень 201226.268.2734.533Листопад 201226.267.3533.614Травень 201326.266.4432.705Листопад 201326.265.5231.786Травень 201426.264.6030.867Листопад 201426.263.6829.948Травень 201526.262.7629.029Листопад 201526.261.8428.1010Травень 201626.310.9227.23Разом за 5 років262.6550.57313.22Всього лізингових платежів з урахуванням попередньої оплати309.0050.57359.57

3.3 Еконономічне обгрунтування доцільності реалізації проекту

На основі запропонованих вище заходів по технічному переозброєнню виробництва продукції рослинництва проведемо економічне обґрунтування доцільності реалізації визначених нами заходів. Треба врахувати, що комплексний підхід до здійснення механізованих польових робіт надає ряд суттєвих тенологічних переваг, окрім визначених нами в таблиці 3.3 еконмії палива в розрахунку на 1 га механізованих робіт. Крім того в таблиці 3.1.4 зазначалося, що за рахунок використання комплексних агрегатів АКШ-3.6 та ОП-4 , що дзволяють одночасно виконувати всі операції по підготовці грунту під посів можна скоротити обсяг механізованих польових робіт на 8,8%тобто на 660 га.

Для обгрунтування технічних переваг запропанованої техніки необхідно здійснити порівняння експлуатаційних характеристик нової техніки.

Таблиця 3.3.1 Порівняльна експлуатаційна характеристика техніки

ПоказникиЗначення показниківІснуючаПроектнаНеобхідна кількість машин 52Потужність к.с60150Тяговий клас кн1422Продуктивність по оранці, га/ год0,731,6Продуктивність по передпосівному обробітку, га/ год2,46Нормативний річний обсяг робіт, ум ет га10722350Витрати палива на 1 га / кг15,9414,95Річні витрати палива, кг85438,470265Продовження таблиці 3.3.1Вартість палива, тис грн726226597253Періодичність проведедення технічного обслуговування, год5001000кількість ТО на рік21Вартість 1 ТО, грн12004000загальні витрати на ТО, грн120008000

Порівнявши технічні та експлуатаційні характеристики техніки можна одразу звернути увагу на те, що проект запровадження у виробництві нових тракторів має вищі експлуатаційні характеристики, що досягаються за рахунок значної потужності та кращої конструктивної надійності. В цілому експлуатація 2 тракторів МТЗ1523 обходитиметься підприємству дешевше ніж експлуатація 5 тракторів ЮМЗ-6. Так за рік експлуатації можна досягти економії палива на рівні 15173 кг, що в прерахунку на грошовий еквівалент складатиме економію в сумі 128970 грн.

Крім того використання більш продуктивної техніки дозволяє виконати однаковий обсяг робіт із використанням меншої кількості машин 2 замість 5. відповідно для забезпечення виконання програми механізованих робіт нам необхідно залучати на 3 особи менше механізаторів, що дасть додаткову економію фонду заробітної плати.

Таким чином можна розрахувати економію річного фонду заробітної плати за рахунок впровадження нового обладнання. При цьому слід враховувати, що підприємству економія фонду заробітної плати досягається не тільки за рахунок скорочення чисельності механізаторів, а й чисельності обслуговуючого персоналу на 3 особи.

За існуючою системою розцінка за 1 га робіт для механізаторів, що виконують роботи 2 розряду становить 16,6 грн. При цьому передбачається виплата премії за перевиконання норм виробітку ( оскільки коефіцієнт змінності більше 1) в розмірі 20%

Витрати на оплату праці механізаторів із відрахуваннями по фонду заробітної плати дорівнює:

осіб*16,6грн/га*1072 га*1,2 *1,37 = 146276 грн

Сумарні витрати на обслуговуючий персонал (помічники, причипщики) дорівнює 60% від оплати праці трактористів = 73138 грн.

Таким чином сумарні витрати на оплату праці працівників задіяних у механізованих польових роботах складає 219414 грн.

Розрахуємо суму витрат на оплату праці працівників задіяних у механізованих польових роботах після впровадження нової техніки:

Безумовно, що впровадження нової техніки передбачає більшої кваліфікації працівників при цьому при оплаті їхньої праці ми будемо застосовувати розцінки за 1 га робіт 3 розряду для механізаторів, що становитимуть 17,3 грн. При цьому також передбачається виплата премії за перевиконання норм виробітку, оскільки по плану в розмірі 20%

Витрати на оплату праці механізаторів із відрахуваннями по фонду заробітної плати дорівнює:

2осіб*17,3грн/га*2350 га *1,2*1,37 = 133673 грн

Сумарні витрати на обслуговуючий персонал (помічники, причипщики) дорівнює 60% від оплати праці трактористів = 66837 грн.

Отже сумарні витрати на оплату праці працівників задіяних у механізованих польових роботах після впровадження нової техніки складатиме 200510 грн.

Таким чином річний економічний ефект від впровадження нового обладнання за рахунок економії чисельності персоналу та підвищення його продуктивності праці дорівнює = 200510-219414= -18904 грн

Отже ми за визначених умов можемо надати оцінку економічній доцільності впровадження запропонованого варіанту вдосконалення основних фондів рослинництва.

На основі проведеного розрахунку нами визначено, що загальний економічний ефект від впровадження нової техніки становить за 10 років її експлуатації 938,58 тис грн.. При цьому найбільший вплив на економічний результат впровадження має економія витрат палива 128,9 тис грн. на рік. Враховуючи те, що в перспективі ціни на паливо будуть зростати , то така економія може бути , ще більш суттєвою.

Таблиця 3.3.2 Загальний економічного ефекту від впровадження нової техніки

ПоказникиЗначення показниківЕкономія (-)ІснуючаПроектнаВартість палива, тис грн726226,4597252,5-128973,9загальні витрати на ТО, грн120008000-4000Витрати на оплату праці, грн219414200510-18904амортизація, грн196007762058020Загальна економія витрат , грн977240,4883382,5-93857,9Загальна економія за період експлуатації , тис грн-938,6

Проведемо оцінку окупності інвестицій:

Сумарні витрати по впровадженню у виробництво нової техніки становлять 776,2 тис грн, сума витрат по лізингових платежах становить 80,82 тис грн. Таким чином сумарний лізинговий платіж становитиме 857 тис грн..

Період окупності інвестицій = 857 тис грн. / 93,86 тис грн. =9,1 роки

Враховуючи суму накопиченої амортизації підприємство окупить вкладені в нову техніку кошти за 4,6 роки, що відповідає нормі прибутку на рівні 21,7%.

Отже можна сказати, що даний проект економічно вигідний і його слід реалізувати.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗІЦІЇ

На основі опрацювання наукової літератури по темі даної роботи були визначені проблеми підвищення економічної ефективності використання ОВФ підприємства з урахуванням його фінансово-економічних можливостей.

З метою аналізу стану забезпеченості та ефективності використання основних фондів, була розглянута виробничо-господарська діяльність ТОВ «Агріфас».

Господарство має середній рівень зернової спеціалізації з добре розвиненим виробництвом сої, а також присту свиней. Загальний обсяг товарної продукції зменшився у порівнянні із базовим періодом на 105 тис грн. такий процес пов'язаний із скороченням обсягів виробництва продукції порівняних цінах на 14,2%.

Ефективність використання основних фондів зменшилась про що свідчить показник фондовіддачі, який зменшився на 21,6% за рахунок скорочення вартості валової продукції та збільшення вартості основних фондів. Безумовно, що недостатній рівень забезпеченості основними фондами та їх сучасний стан разом із низкими показниками продуктивності праці є причиною недостатньо ефективної діяльності підприємства. Господарство є збитковим, але у останній період спостерігається тенденція до підвищення ефективності його функціонування. Досліджуване підприємство станом на кінець 2010 р. має загальну ОФ у розмірі 639 тис.грн. За останні 5 років спостерігається тенденція його збільшення на 22тис грн відносно 2006р, однак при цьому рівень зношеності фондів неуклінно збільшується, що обумовлено низьким рівнем показника їх відновлення.

Отже фізичний стан основних засобів на підприємстві дещо погіршився за рахунок зносу. Значна частина основних фондів зношена.

Ефективність використання основних фондів суттєво знизилась, так показник фондовіддачи зменшився на 0,53 ( на 21,8%), що було обумовлено зменшенням вартості валової продукції на 236,8тис грн ( 16,7%). При цьому частка активної частини основних фондів залишилась незмінною і має достатньо високе значення на рівні 74%.

Ефективності використання основних виролбничих фондів в рослинництві залежить в більшій мірі від зміни обсягу виробленої продукції, в свою чергу зміна значення даного показника характеризується станом використання машино-тракторного парку. Таким чином на зменшення вартості валової продукції на нашу думку суттєво вплинуло зменешення рівня оснащеності сільськогосподарською технікою, рівень продуктивності тракторів та інтенсивність їх використання.

Низька потужність с-г машин негативно відображається на їх показниках продуктивності обладнання, тому керівництво організації нагамається замінювати даний тип техніки на більш продуктивну та потужну техніку вітчизняного та закордонного виробництва. Відповідно підприємству необхідно прийняти рішення про доцільність капітального ремонту або придбання нової техніки для вдосконалення основних технологічних процесів в тваринництві. Слід зазначити що наявна техніка відповідає у мовам та технології виробництва, а також розмірам виробництва а тому використовується достатньо інтенсивно та ефективно.

Для покращення технічного стану основних фондів підприємству необхідно виділяти кошти для придбання нових основних засобів, вчасно проводити технічне обслуговування і технічні ремонти транспортних засобів, машин і механізмів.

Статистично нами доведено, що підвищення ефективності використання основних виробничих фондів може забезпечуватись більш інтенсивним використанням сільгосп техніки, щляхом максимального використання фонду робочого часу техніки.

Лінійне рівняння багатофакторної регресивної моделі залежності показника фондовіддачи має такий вигляд:

У = 1,272-0,0032*Х1+0*Х2-0,041*Х3+8,69*Х4

Із приведеної регресії видно, що між результативним показником фондовіддачи і факторним Х4 ( коефіціент змінності ) існує пряма залежність. Таким чином нами виявлено, що при зростанні інтенсивності використання сільскогосподарської техніки відбувається зростання показника фондовіддачи, при цьому кількість цієї техніки в умовах досліджуваного господарства на значення фондовіддачи не впливає.

Велике значення у підвищенні використання виробничих фондів підприємтсва має характеристика технічного стану на протязі року, забезпеченость підприємства матеріально- технічними та трудовими ресурсами. Саме тому ми запропонували та економічно обгрунтували доцільність впровадження диспетчерської служби управління машино-тракторним парком, при цьому щорічний прямий економічний ефект складатиме 0,2 тис грн, за рахунок раціанального використання робочого часу.

Аналітично нами доведено, що річний фонд робочого часу на підприємстві залежить від стану використання сільськогосподарської техніки. При цьому позитивно на використання річного фонду робочого часу техніки впливає збільшення кількості даної техніки, при цьому потенційний фонд робочого часу зріс за досліджуваний період на 2496 м-год, однак в наслідок зменшення інтенсивності використання техніки реальний фонд робочого часу скоротився на 845 м-год. Таким чином потенційний резерв збільшення річного фонду робочого часу складає 3340 м-год, що у відносному значенні складає 23% від загального фонду робочого часу.

Пріоритетне значення серед заходів щодо поліпшення використання основних фондів підприємства, нами відведено обгрунтуванню своєчасної заміні і модернізації морально застарілого устаткування., організації прискореного введення в експлуатацію високопродуктивної нової техніки; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємства; широке застосування лізингових операцій.

З огляду на вище зазначене, досліджуваному підприємству пропонується техніко - економічне обґрунтування оновлення машино-тракторного парку. Оскільки саме він є основною виробництва продукції рослинництва.

Порівнявши експлуатаційні характеристики основних сучасних тракторів ЮМЗ-6, МТЗ-82 та МТ3 1523 можна зробити висновки про те , що найбільшу експлуатаційну ефективність має найбільш продуктивна та найбільш сучасна машина МТ3 1523. Таким чином ми пропонуємо поступово замінити наявний парк тракторів марки ЮМЗ на більш сучасні і економічні трактори марки МТЗ. Це дозволить отримати економічний ефект на один гектар від заміни рухомого складу на рівні 5,6 грн./га.

На користь обраної техніки також свідчить можливість комплектування такторів МТЗ- 1523 більш сучасними комбінованими грунтооброблювальними машинами для передпосівних та посівних робіт. Так запропонований нами трактор відноситься до високопродуктивних машин із тяговим зусиллям 22 кН проти 14 кН у існуючої техніки, що дозволяє комплектувати агрегати у складі 4 корпусних оборотних плугів ПО4 та комбінованої грунтооброблювальної машини марки АКШ-3.6.

Ми пропонуємо для підвищення ефективності використання основних фондів поступово замінити застарілу техніку на більш сучасну марки МТЗ 1523 в кількості 2 одиниць., а також додатково придбати причепну техніку АКШ-3.6 та ОП-4 по 2 одиниці кожної.

Для фінансування даного проекту буде укладена лізингова угода з ДП «Украгролізинг» терміном на 5 роки з двома сплатами лізингових платежів щорічно, рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна при нормі амортизації 10% від первісної вартості обєкту лізингу яка складає 309.00 тис грн. Всього лізингових платежів за користування технікою, що підлягають сплаті (з урахуванням ПДВ) становитиме 359.57 тис грн.

Річний економічний ефект від впровадження нового обладнання можна досягти економії палива на рівні 15173 кг, що в прерахунку на грошовий еквівалент складатиме економію в сумі 128970 грн. Економія витрат на ТО становить 4 тис грн, витрат на оплату праці 18,9 тис грн.

Сумарні витрати по впровадженню у виробництво нової техніки становлять 776,2 тис грн, сума витрат по лізингових платежах становить 80,82 тис грн. Таким чином сумарний лізинговий платіж становитиме 857 тис грн.

Період окупності інвестицій 9,1 роки, а враховуючи суму накопиченої амортизації підприємство окупить вкладені в нову техніку кошти за 4,6 роки, що відповідає нормі прибутку на рівні 21,7%, що є значно вищім за існуючий показник і може свідчити про зростання ефективності використання основних фондів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Авдеенко В.И. Котлов В.А. Производственный потенциал промышленного предприятия.-М.: Экономика, 2005. - 208 с.

2.Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприюмства. Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільіна С.Б., Темченко А.Г., Брадул О.М. Навчальний посібник -К.: Кондор, 2007 - 240с.

3.Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге видання, доп. і перероблене / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ,2002. - 324с.

4.Анчишкин А.И, Прогнозирование роста экономики.-М.: Экономика, 2006. - 98 с.

5.Архипов В.М. Проектирование производстверного потенциала объединений (теоретические аспекты).-Л.: Изд. ЛГУ, 2004.-С. 75-89.

.Атрилл П., Мак Лейни Э. Управленческий учёт для нефинансовых менеджеров. - Дн.: Баланс-клуб, 2003.

.Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. - 448 с. - («Энциклопедия финансового менеджера», Вып.2).

8.Бойчук І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник.-К.: Атака, 2002.-280с.

9.Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І. та ін. За ред. акад. НАНУ, проф. Чумаченка М.Г. Економічний аналіз. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003.-556 с.

.Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 153-

.Варна Т.П., Кокин Ю.П., Маслова В.М. и др. Экономика труда: Учебник для вузов / Под ред. П.Э. Шлендера, Ю.П. Кокина. М.: Юристъ,2002. - 219-249 с.

12.Вінниця.: Нова книга, 2004. - 464 с.

13.Волков О.И., Скляренко В.К. Экономика предприятия: Курс лекций. -М., 2003.

14.Геєць В. Бюджетна політика в Україні: проблеми і перспективи. // Дзеркало тижня. -2004. -№ 5.

15.Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник. - 3-е изд. - М., 2003.

16.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.

17.Гриньов А.В. Організація та управління на підприємстві. - Х., 2004.

.Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во Знання, КОО, 2001. - 405 с.

19.Економіка підприємства / П.П. Руснак, В.Г. Андрійчук, А.А. Ільєн

20.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М. Петровича. - Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М.Піча - 2004 - 680 с.

21.Економіка підприємства: Підручник/ за ред. С.Ф. Покропивного- К.:КНЕУ, 2000- 608 с.

22.Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навч. пос. / За наук. і заг. ред. д-ра економічних наук, професора В.А. Ткаченка - Київ: Центр навчальної літератури, 2003 - 288 с.

23.Економіка сільського господарства/ В.П. Мертенс, В.І. Мацибора, Л.Ф. Жигало та ін.; За ред. В.П. Мертенса.- К.:Урожай, 1995.-215с.

.Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад. НАНУ, проф. М.І. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 427 - 452.

.Економічний аналіз: Підручник/ За ред. проф. А.Г. Загороднього. Вид. 3-є перероб. і доповн. - К: Знання, 2008. - 487 с.

26.Журко В.Ф. Оперативный экономический анализ в управлении производством. Киев, 2004. 215 с.

.За ред.. Сіваченко І.Ю. Міжнародний агробізнес. Навч. посібник. - К.: ЦУЛ. 2003. - 208 с.

.Закон України Внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 24.12.02 // Збірник систематизованого законодавства. - Випуск 1. - січень - 2003.

.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

30.Збарський В.К. Основи підприємництва та бізнесу: Підручник.

.Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник.-3-е вид., перероб і доп. - К.: Знання-Прес, 2002.-185с.

32.Калина А.В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2004. - 31-38 с.

33.Климюк Л.М. Формування та функціонування інфраструктури аграрного ринку: Регіональний аспект, Житомир 2003. - 207 с

34.Ковальов В.М., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Черненко І.М., Атаєва О.А. Економіка праці і соціально-трудові відносини. Навчальний посібник / За ред.. В.М. Ковальова. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 185-198 с.

.Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. - 1996. - 13 липня.

.Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во Знання, КОО, 2000. - 378 с.

37.Кунцевич В.О. Поняття фінансового потенціалу розвитку підприємства та його оцінки // Економіка підприємства. - 2004. - №7 (37). - С. 123-130

38.Лапін Є.В., Жулавський А.Ю. Методичні принципи вартісної оцінки виробничого потенціалу підприємств // Вісник Української академії банківської справи. - 2003. - №1. - C.11-16.

.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навчальний посібник. - КНЕУ. -2004. - 414 с.

.Лісовський І.В. Економічна природа амортизації, її сучасні концепції та функції// Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки.- 2003.- № 2,Т.1.- c. 110-113.

.Мазуркевич І.О. Оцінка ефективності використання основних засобів на підприємстві // Формування ринкових відносин в Україні.- 2006.- № 2.- C.91-94.

42.Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник.- К.: Вища школа, 1994. - 415 с.

43.Мендрул О.Г. Методологічні особливості оцінки вартості підприємств в умовах економічної трансформації // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію (укр.). - 2002. - №9. - C.56-59.

.Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. №561 // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №10. - С. 3-13.

.Мізюк Б.М. Потенціал підприємства: рушійні сили його формування та перетворення // Економіка і управління. - 2001. - №3. - С. 31-39

.Організація виробництва і підприємницької діяльності в аграрних формуваннях: Навчальний посібник для студентів аграрних спеціальностей вищих аграрних закладів освіти III-IV рівнів акредитації. П. С. Березівський, Ю.Е. Губені, Н.І. Михалюк / За ред. П.С. Березівського. - Львів: Українські технології, 2002. - 536 с.

.Основні засоби на підприємстві: бухгалтерський та податковий облік. Збірник систематизованого законодавства. - К.: Бухгалтерія, 2003. - 226с.

48.Отенко И.П., Малярец Л.М. Механизм управления потенциалом предприятия. Научное издание. - Харьков: Изд-во ХГЭУ, 2003. - 220 с.

49.Поддєрьогін А.М., Білик, Л.Д. Буряк та ін. Фінанси підприємств.-К.: КНЕУ, 2004.-546 с.

.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92 // Збірник систематизованого законодавства. - Випуск 11. - листопад. - 2003.

.Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності субєктів господарювання. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.-154с.

52.Примак Т.О. «Економіка підприємства»: навч. Посібник - К. Вікар, 2001.-178 с.

.Прокопивний С.Ф. Економіка підприємства.-К.:КНЕУ. -2001. -528с.

54.Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва. За ред. П.Т. Саблука, - К.: ІАЕ УААН, 1999. - 340 с.

55.Руснак П.П. Економіка сільського господарства. Підручник. П.П. Руснак, В.В. Жибко, М.М. Рудий, А.А. Чалий.; За ред. П.П. Руснака.- К.: Урожай, 1998.-20с.

.Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 654 с.

.Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник.- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Знання, 2005.- 662с.

.Семенов В.Ф., Сіваченко І.Ю., Федоряка В.П. Загальний курс агробізнесу. Навч. посібник. За ред.. В.Ф. Семенова, І.Ю. Сіваченка - К.: Т-во Знання, 2000. - 201 с

59.Спирин В.С. Анализ экономического потенциала предприятия. М.: Финансы и статистика, 2004. 295 с.

.Тарасенко Н.В. . Економічний аналіз діяльності підприємства. - 2-ге видання. - К.: Алеута, 2003. - 585 с.

.Тесленко Г.С. Інформаційні системи в аграрному менеджменті. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 232 с

.ти. - К.: КНЕУ, 2000. - 248 с

63.Управління виробничою інфраструктурою: Навч. посібник / За ред. Бєлова М. А. - К.: КНЕУ, 1997. - 207 с.

64.Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К: Кондор, 2005 - 400 с.

65.Фінанси підприємств: Навчальний посібник - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: «Знання-Прес», 2004 - 424 с.

66.Фіщук О.М. Організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва // Збірник наукових праць Луганського НАУ. Сер. Економічні науки. Вип. 14. Т.1: мат. міжнародної науково-практичної конференції, - Луганськ, 2002 - с. 218

.Формування виробничого потенціалу та ринку засобів виробництва: Наукове видання. - К.: Урожай, 2008. - 264 c.

68.Харів П.С. «Економіка підприємства»: навч. Посібник - К. Знання-Пресс, 2001.- 302 с.

.Хомяков В., Белинская В. Методика оценки влияния амортизационной политики на окупаемость капитальных вложений// Экономика Украины.- 2000.-№2.-С28.

.Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Навч. посібник.-К.: Вища школа, 1998.-185с.

.Цивільний кодекс України 16 січня 2003 року N 435-IV.

72.Чалий А.А., Економіка в аграрному виробництві. Київ, Урожай, 1997 р.

.Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.: За ред. акад.. НАУ, проф. М.Г. Чумаченка .-2-е вид, перероб. і доп.-К.: КНЕУ, 2003.-506с.

74.Шваб Л.І. Економіка підприємств .- Київ: Каравела, 2005.-568с

.Шегда А.В., Нахаба М.П., Баюра Д.О., Голованенко М.В., Горянський В.Ф. Економіка підприємства. - К.: Знання, 2006. - 615 с.

76.Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц.- К.: КНЕУ, 2001. - 232 с.

Тема: Економiчне обгрунтування напрямiв пiдвищення ефективностi використання основних фондiв підприємств

Больше работ по теме: