Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення (по матеріалах СТОВ а./фірма "Маяк" м. Полонного, Полонського району, Хмельницької області)

 

Кабінет Міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ФАКУЛЬТЕТ АГРАРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра аграрної економіки








Курсовий проект

На тему:

Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення

(по матеріалах СТОВ а. / фірма « Маяк » м. Полонного , Полонського району, Хмельницької області )




Виконав:

Студента 3-го курсу 6-ї групи

Факультету аграрного менеджменту

Корсун В. В.

Перевірила:

Степасюк Л.М.




Київ - 2012


Зміст


Вступ

Розділ I. Наукові основи підвищення економічної ефективності тваринництва

.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

.2 Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення

Розділ II. Стан та економічна ефективність виробництва молока

.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

.2 Динаміка поголів'я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока

.3 Економічна ефективність виробництва молока

Розділ III. Проект збільшення виробництва молока і підвищення його економічної ефективності

.1 Перспективи розвитку молочного скотарства

.2 Визначення рівня беззбитковості виробництва молока

.3 Розвиток агропромислової інтеграції в молочному підкомплексі

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

продуктивність молоко скотарство


Вступ


Сталий економічний розвиток України, її прагнення приєднатися до європейського співтовариства зумовлюють пошук шляхів підвищення ефективності виробництва, в тому числі й у сільському господарстві. Аграрне питання та повязані з ним продовольчі проблеми залишаються вузловими при вирішенні завдань успішного розвитку будь-якої країни.

В України є всі можливості для розвитку сільського господарства та виходу на світовий ринок сільськогосподарських товарів. Але, для того щоб можна було експортувати стратегічно важливу сировину за кордон, необхідно спочатку задовольнити власні потреби. Для цього потрібно активно розвивати великі сільськогосподарські підприємства, оскільки тільки вони зможуть ефективно протистояти конкуренції з боку розвинутих країн. Але, нажаль, в нас цей процес відбувається досить повільно та ще й з розпаюванням та розвитком малих фермерських господарств.

Молочне скотарство є однією з провідних галузей аграрного сектора національної економіки України, тому шляхи її розвитку мають ґрунтуватися на глибинному аналізі та врахуванні всіх чинників, які впливають на ефективність виробництва, переробки та реалізації молочної продукції. Проте в Україні спостерігається тенденція спаду виробництва молока. Такий стан є результатом ослаблення, а нерідко й повного розриву інтеграційно-економічних звязків між виробниками молочної сировини та її переробниками. Негативного характеру набули монопольні позиції молокопереробних підприємств, які, прагнучи забезпечити свою фінансову стабільність, з початком ринкових перетворень вдалися до встановлення необґрунтовано низьких закупівельних цін на молочну сировину. В результаті сільськогосподарські підприємства та господарства населення втратили належні мотиви й матеріальні стимули до виробництва продукції молочного скотарства. Це призвело до значного зниження обсягів виробництва продукції молокопереробними підприємствами, зменшення місткості внутрішнього продовольчого ринку і зниження рівня продовольчої безпеки держави. Налагодження міжгалузевих відносин, розвиток інтеграції виробництва, переробки та реалізації продукції є основними напрямами подолання кризи в молочному скотарстві України і в регіоні дослідження зокрема.

Провідне місце у молоко-продуктивному підкомплексі країни, забезпеченні населення цінними високоякісними продуктами харчування, а переробної промисловості - в сировині займає молочне скотарство. Тривалий час ця галузь розвивалась по шляху розширеного відтворення стада. Однак глибока економічна криза в аграрному секторі зумовила істотне скорочення поголівя основного стада і зниження його продуктивності, зменшення виробництва та споживання продукції галузі, надходження тваринницької сировини на переробні підприємства. Скорочується чисельність поголівя основного стада худоби в розрахунку на одне господарство. У переважній більшості господарств населення сільської місцевості, особливо розміщених у південних регіонах, корів не утримують. З переходом до ринкової економіки поглибились зональні відміни в розвитку молочного скотарства. Підвищення інтенсифікації агропромислового комплексу, раціональне використання біокліматичного і економічного потенціалу природно-економічних зон, спрямоване на збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції в реформованих господарствах, стає пріоритетним напрямом соціально-економічної політики держави, гарантування її продовольчої безпеки. Виникає необхідність проведення глибоких наукових досліджень щодо розвитку молочного скотарства, обгрунтування основних параметрів розвитку і раціонального розміщення галузі на найближчі роки і віддалену перспективу.

Темою мого курсового проекту є «Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення», досліджуватиму цю проблему буду на прикладі СТОВ « Маяк » м. Полонного , Хмельницької області. Як майбутньому працівнику сільського господарства, мені потрібно вміти аналізувати отримані дані та на їх основі приймати правильні управлінські рішення, що в свою чергу матимуть позитивні результати для діяльності та процвітання підприємства у майбутньому. Написання курсового проекту такого плану, а також використанням прикладу діяльності реального підприємства, дасть мені можливість примінити певні здобуті знання на практиці та спробувати скерувати підприємство у правильний напрямок розвитку.



Розділ I. Наукові основи підвищення економічної ефективності тваринництва


.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва


Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України е неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні дальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення: 1) ресурси і результати виражені у вартісній формі; 2) ресурси - у вартісній, а результати - у натуральній формі; 3) ресурси - у натуральній, а результати - у вартісній формі. Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємоповязані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств - раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових - досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки країни.

Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій - це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки. Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.

Основний критерій економічної ефективності відображує головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів тощо), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва слід вивчати згідно з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

З переходом галузі тваринництва до ринкових відносин за останні 10-15 років вона характеризується скороченням поголів'я і його продуктивності, різким спадом виробництва продукції внаслідок високих і нестабільних цін на основні й обігові засоби, значним диспаритетом цін на промислову та сільськогосподарську продукцію. Кризовому стану сприяли також збитковість галузі та низька купівельна спроможність населення.

Основними причинами, які зумовили різкий спад виробництва продукції та зниження його ефективності, стали непослідовна і некваліфікована обґрунтованість і проведення економічних реформ в АПК на основі використання найгіршого варіанту з цього арсеналу - так званої „шокової терапії, відмова від державного регулювання економіки і підтримки вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, порушення еквівалентності міжгалузевого обміну і поглиблення диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, звуження внутрішнього pинкy товарів унаслідок зниження платоспроможності населення, жорсткі умови оподаткування, відсутність прийнятих (пільгових) умов кредитування, а найголовніше - неймовірне погіршення матеріального стану сільських трудівників, зокрема, вкрай низька оплата праці і, як наслідок, втрати зацікавленості їх у кінцевих результатах праці.

Для поліпшення стану розвитку молочного скотарства необхідна правильна економічна оцінка виробництва молока та державна політика по найбільшому сприянню щодо розвитку галузі, особливо ціноутворення й удосконалення цінового механізму.

Специфіка молочного скотарства полягає і в тому, що воно є порівняно фондомістким. Це пояснюється, з одного боку, технічними особливостями, а з іншого - тим, що худоба, як засіб виробництва має досить високу вартість. Крімтого, для здійснення виробничого процесу тут потрібні капітальні дорогі приміщення, а також велика кількість заготовлюваних різноманітних кормів.

Ще одна особливість пов'язана з тим, що скотарство - мобільна галузь. Якщо землеробські галузі пов'язані з постійністю місця ведення, то тваринницькі у випадку необхідності можна перебазувати і розміщувати у найсприятливіших місцях.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують подальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства - впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і агропромислових об'єднаннях порівняно з неспеціалізованими господарствами

Врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби вище на 35- 40%, продуктивність праці - в 4-5 разів, а собівартість продукції менша на 25-30 %.

Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спостерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевидне значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність переведення всіх господарств та їх виробничих підрозділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова організація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

Одним із напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є поєднання різноманітних форм власності та видів господарювання, форм організації праці. Впровадження принципів орендного підряду і оренди створює умови, які можуть повернути селянинові становище господаря на землі, заінтересованого в ефективному її використанні. Підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє створення селянських (фермерських) господарств на основі приватизації земель державного фонду та збанкрутілих колгоспів і держгоспів.

Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників.


.2 Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення


Система показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, яка дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва включає конкретні показники, які відображають вплив різних факторів на процес виробництва

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємоповязаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденцію розвитку. У звязку з цим для оцінки економічної ефективності виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємоповязаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

При оцінці економічної ефективності виробництва продукції молочного скотарства необхідно правильно визначити систему взаємоповязаних показників, які повинні найбільш обєктивно відбивати її рівень, враховувати відповідні особливості галузі. Для цього використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

До натуральних належать: продуктивність корів, витрати кормів на 1 ц молока ( в центнерах кормових одиниць), прямі затрати праці на 1 ц молока ( в людино-годинах).

Продуктивність тварин вимірюється виходом продукції від однієї голови за певний період. В молочному скотарстві - це середньорічний надій на одну корову. Продуктивність не вказує на рівень економічної ефективності виробництва молока, а обєктивно характеризує рівень ефекту який отримують в процесі виробництва. Для визначення економічної ефективності виробництва молочної продукції необхідно розрахувати одержаний результат зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці.

Для порівняння витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі. Вартісні показники дають можливість встановити відносний рівень економічної ефективності виробництва молока порівняно до інших видів сільськогосподарської продукції. Це необхідно в першу чергу для прийняття перспективних рішень щодо вкладень капіталу в різні галузі сільського господарства.

Для аналізу економічних процесів в молочному скотарстві використовуються такі вартісні показники: вартість валової продукції молочного скотарства в розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів (фондовіддача) та вартість основних виробничих фондів в розрахунку на 1 грн. валової продукції (фондомісткість продукції), вартість валової продукції в розрахунку на одну середньорічну корову, на 1 грн. виробничих витрат, на 1 людино - годину, на 1 центнер кормових одиниць згодованих кормів, на 1 грн. вартості кормів; розмір валового й чистого доходу на одну середньорічну корову , на 1ц молока, 1 грн. витрат, 1 людино - годину; виробнича і повна собівартість 1 ц молока та ціна його реалізації; прибуток з розрахунку на 1 голову та 1 ц молока; рівень рентабельності виробництва молока.

Рівень рентабельності визначається як процентне співвідношення прибутку до собівартості товарної продукції. Він залежить від собівартості одиниці продукції та ціни реалізації і є оцінкою господарської діяльності підприємства. Вищенаведена система показників дозволяє визначити рівень та порівняти ефективність виробництва продукції молочного скотарства з іншими галузями.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках.

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці - трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Ціна - важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової культури. Так, щодо пшениці, ціни реалізації встановлені з урахуванням вмісту білка і клейковини.

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залужить вад кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається як різниця виручки реалізації 1 ц зерна і собівартості 1 ц реалізованої продукції.

Рентабельний - це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток. Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому не достатньо визначити величину прибутку. Необхідно співставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році

Основними в методиці дослідження молочного скотарства є такі метод: статистичний, економічний, монографічний, економіко-математичний, балансовий, абстрактно-логічний, розрахунково - конструктивний.

Основним джерелом статистичної інформації собівартість продукції є річні звіти сільськогосподарських підприємств (Ф.№50-сг. «Основні економічні показники роботи сіль господарств»), та економічний паспорт підприємства. В цих документах наведені дані про витрати виробництва і собівартість продукції сільського господарства.

Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження.

Річний звіт про стан тваринництва містить дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголівя і його наявність за статево-віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної і хутрової сировини.

Об`єктами визначення собівартості в тваринництві є основні види продукції. Зокрема, в скотарстві визначають собівартість молока, приплоду, приросту живої маси молодняка всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, а також їх живої маси; у птахівництві - яєць, приросту живої маси і живої маси за відповідними віковими групами кожного виду птиць; в рибництві - собівартість мальків, риби однорічного віку і товарної риби.




Розділ ІI. Стан та економічна ефективність виробництва молока


.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання


Сільськогосподарське приватне підприємство "Маяк" знаходиться в місті Полонне Полонського району Хмельницької області. Підприємство розташоване в зоні Полісся, що має сприятливі природно-кліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур.

Землі СТОВ "Маяк" розміщені на відстані 27 км від районного центру(м. Полонне) та 148 км від обласного центру(м. Хмельницьк). Відстань до найближчої залізничної станції («Понінка») становить 3 км.

На території господарського землекористування проходять автомобільні дороги загального користування протяжністю 21,3 км, в тому числі з твердим покриттям 16,8 км. Через них здійснюється зв'язок із районним центром, а через нього і з обласним. Сполучення здійснюється як автомобільним транспортом, так і залізничним.

Природні умови та ресурси району в цілому сприятливі для розвитку господарства.

Зона, де знаходиться підприємство, характеризується низовинним рельєфом, значною зволоженістю земель та наявністю заболочених масивів і боліт, відносно великими запасами водних ресурсів. У тому числі ресурсів прісних поверхневих вод.

Клімат помірно-континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Середня температура січня становить -4,5... -5 °С, липня - 18,5 °С. Річна кількість опадів - від 550 до 640 мм. Період з температурою понад 10 °С становить 150-160 днів. Найбільше опадів влітку. Бувають атмосферні посухи, суховії, пилові бурі, влітку - зливи, град. Сніговий покрив зони нестійкий. Нерідко в зимові місяці бувають відлиги і дощі, що призводить до утворення льодової кірки і часткової загибелі озимих зернових культур і багаторічних трав.

Вегетаційний період триває 200 днів. Останні весняні приморозки тут закінчуються у середньому 27-28 квітня, а перші осінні починаються 6-7 жовтня. Середня тривалість безморозного періоду становить 170 дні. Висота снігового покриву 3-11 см. Максимальна глибина промерзання грунту 116 см, мінімальна - 26 см. Переважаючими є вітри північно-західного напрямку

Ґрунти на території господарства дерново-підзолисті різних видозмін - від слабкопідзолистих піщаних і глинисто-піщаних в комплексі з торфоболотними до сірих лісових і підзолистих чорноземів. Це, як правило, землі доброї і середньої якості - від 30 до 50 балів (за 100-бальною шкалою), а на півночі - 24-40 балів, що потребують значного вапнування

Отже, СТОВ "Маяк" знаходиться у помірно-теплій агрокліматичній зоні. Таким чином кліматичні умови ,в загальному, є сприятливими для вирощування сільськогосподарських культур. Проте задля збереження посівних площ під час дії несприятливих погодних умов потрібно застосовувати ряд агротехнічних заходів.

Найважливішою складовою природних ресурсів є земля ? охоронниця природних багатств, основа рослинного і тваринного світу, операційний базис розміщення обєктів промисловості, населених пунктів і доріг. Земельні ресурси потрібні всім підприємствам, однак, якщо в промисловості земля є лише господарським базисом, то в сільському господарстві вона є основним засобом виробництва. Вона є одночасно предметом, засобом праці, базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання. Тому раціональне землекористування є обовязковою частиною комплексної системи експлуатації та підвищення економічної ефективності використання земельних ресурсів

Землі, що використовуються для сільськогосподарського виробництва, називаються угіддями. До них входять:

Рілля

Багаторічні насадження

Сіножаті

Пасовища

Ставки і водоймища

Співвідношення окремих видів угідь у загальній площі називається структурою угідь. Її визначають за питомою вагою окремих видів угідь у загальній земельній площі, їх використання супроводжується трансформацією - перетворенням і зміною основних (посівних) первісних природних властивостей, виникнення нових.

Для оцінки економічних умов розвитку підприємства необхідно показати склад і структуру сільськогосподарських угідь, наявність та використання трудових ресурсів, забезпеченість основними виробничими фондами, визначити спеціалізацію сільськогосподарського виробництва, а також його економічну ефективність.

Розглянемо склад і структуру сільськогосподарських угідь на прикладі конкретного досліджуваного підприємства СТОВ"Маяк".


Таблиця 2.1

Структура земельних угідь підприємства СТОВ « МАЯК »

Види угідь2008 р2009 р2010 рга% га%га%Загальна земельна площа,га3460,41003915,71004204100Площа сільськогосподарських угідь, га в т.ч.3460,41003915,71004204100Рілля,га3460,41003915,71004204100Сінокоси, га??????Пасовища, га??????Багаторічні насадження,га??????

Проаналізувавши структуру земельних угідь підприємства можна зробити висновок про те, що сільськогосподарські угіддя за період з 2008 по 2010 р. змінилися і становлять 3460,4 га. і 4204 га відповідно, що на 743,6 га більше, ніж у 2008 р. і на 288,3 га. ? у 2009 році. Сільськогосподарські угіддя включають в свій склад ріллю, що складає 3460,4 га у 2008 р., що в структурі питомої ваги складає 100 %; у 2009 р. кількість ріллі підвищилась відповідно на 455,3 га порівняно з попереднім періодом і в відсотковому значенні складає 100 %. В 2010 році також спостерігається збільшення кількості ріллі, що складає 4204 га, що на 743,6 га більше в 2008 р. і на 288,3 га більше ?ніж в 2009 році. Це в структурі питомої ваги становить 100 %. Збільшення площ сільськогосподарських угідь зумовлене покращенням стану тваринницьких галузей та підвищенням продуктивності поголівя худоби, що призводить до збільшення земельної площі.

Трудові ресурси - це населення у працездатному віці (чоловіки - від 16 до 60 років, жінки - від 16 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які за станом фізичного та психологічного здоровя можуть брати участь у процесі виробництва. Але основною робочою силою на підприємстві є чоловіки та жінки працездатного віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. Підлітки та особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль і є додатковою робочою силою.

Трудові ресурси характеризують за такими показниками, як:

Середньорічна чисельність працівників, чол. (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

Загальні затрати праці, тис люд.-год. (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

Кількість люд.-год., відпрацьованих одним працівником за рік;

Фонд ресурсів праці, тис люд.-год., який використовують для порівняння із реально відпрацьованими люд.-год. і який розраховують шляхом множення нормативної кількості люд.-год. (1885) на кількість працівників.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів - відношення кількості відпрацьованих протягом року люд.-год. до фонду ресурсів праці.



Таблиця 2.2

Трудові ресурси СТОВ « МАЯК » та їх використання

Показники2008 р2009 р2010 р2010 р в % до 2008 р.1. Середньоспискова чисельність працівників, осіб..163155190116,56 В т.ч. в рослинництві50454998 в тваринництві113110141124,792. Відпрацьовано у с.- г виробництві всього, тис. люд. - год.303669271250364990120,19 В т.ч. в рослинництві325053150035280108,54 в тваринництві271164239750329710121,593. Відпрацьовано одним працівником за рік , люд. - год.186317501921103,11 В т.ч. в рослинництві650700720110,77 в тваринництві1213105012010,99Коефіцієнт використання трудових ресурсів , всього1,0350,971,06- В т.ч. в рослинництві0,360,390,4110,80 в тваринництві0,670,580,67109,66

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що усі показники наявності та використання трудових ресурсів на СТОВ "Маяк" збільшились. Так середньоспискова чисельність працівників у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилась на 16,56%, або на 27 працівників , у тому числі в рослинництві зменшились на 2 %, або на 1 працівника, а в тваринництві збільшились на 24,79 %, або на 28 працівника. Також необхідно провести аналіз кількості відпрацьованих в господарстві людино-годин ? у 2009 році кількість людино-годин зменшилась на 32419 люд. - год. порівняно з 2008 роком і на 93740 люд.- год. порівняно з 2010 роком . Якщо порівняти базисний рік і звітній, то можна помітити , що кількість відпрацьованих люд. - год. збільшилась на 61321 люд. - год. ,що в структурі питомої ваги становить 120,19 %.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів зріс на 0,025 в порівнянні 2010 року з 2008. Коефіцієнт використання трудових ресурсів по всіх роках високий. Це свідчить про те, що трудові ресурси підприємства використовуються ефективно.

Якщо проаналізувати кількість відпрацьованих люд. - год. одним працівником , то можна зробити висновок про те ,що у 2010 році кількість відпрацьованих люд. - год. була найвища - 1921 люд. - год. В порівнянні 2008 рік з 2010 роком кількість відпрацьованих люд.-год. збільшилась на 58 люд. - год., що на 3,11 % більше.

Сільськогосподарське виробництво неможливе за наявності лише землі та трудових ресурсів. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва (засоби та предмети праці). Засоби виробництва, виражені у грошовій формі, становлять виробничі фонди сільськогосподарських підприємств. Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні.

Основні фонди - це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально-речову форму, а свою вартість на створюваний продукт переносять частинами. Земля, яка у сільському господарстві є головним засобом виробництва, ще не має грошової оцінки, тому до складу основних фондів не включається.

Оборотні фонди - це та частина засобів виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

Для забезпечення безперервності технологічного і виробничого процесу в кожному господарстві, яке нормально працює, крім основних і оборотних фондів, є ще й фонди обігу.

Фонди обігу- це кошти підприємств, вкладені у запаси готової продукції, призначеної для реалізації, кошти, що знаходяться у касі підприємства, на банківських рахунках і в дорозі (вартість відвантаженої покупцям готової продукції), а також суми незакінчених розрахунків за реалізовану продукцію. Фонди обігу та оборотні фонди разом становлять оборотні засоби підприємств. Вони переважають оборотні фонди на величину фондів обігу.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів у сільському господарстві характеризується системою показників. Основними з них є показники, які характеризують технічне оснащення підприємства: фондозабезпеченість, фондоозброєність, та показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів: фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондозабезпеченість - це вартість основних виробничих фондів, яка припадає на 100га сільськогосподарських угідь. ЇЇ розраховують за формулою: Фз=Вос.ф/П*100, де Фз - фондозабезпеченість, грн; Вос.ф-вартість основних фондів сільськогосподарського призначення, грн.; П - площа сільськогосподарських угідь. Фондозабезпеченість значною мірою залежить від виробничого напряму підприємства.

Фондоозброєність - характеризує ступінь озброєності працівників основними фондами і обчислюється, як відношення вартості основних фондів до середньорічної чисельності працівників. Фоз=Вос.ф/СЧП

Фондовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. Її визначають за формулою: Фвід= Вв.п.: Во.ф, де Фвід - фондовіддача, грн.; Вв.п - вартість валової продукції, грн.; Во.ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, грн.

Фондомісткість - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. валової продукції (зворотний показник фондовіддачі).

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норма прибутку. Його визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів: Нп= [П : (Фос + Фоб)]*100, де Нп - норма прибутку, %; П - прибуток, грн.; Фос: і Фоб - середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн. Таблиця 2.3

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показники2008 р2009 р2010 р2010 р у % до 2008 р.Вартість основного капіталу141211688619442137,68На 1 га с-г угідь4,084,314,62113,24На 1 середньорічного працівника86,6108,9102,33118,16Капіталовіддача , грн0,471,401,04221,28Капіталомісткість продукції, грн2,130,70,9645,07Норма прибутку, %16,3910,3010,71х

З даної таблиці видно, що середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства у 2010 році збільшилась на 5321 тис. грн., тобто майже удвічі.

Показник фондовіддачі збільшився, порівняно з базисним роком на 0,57 грн., що є позитивним фактором, а показник фондомісткості зменшився на 1,17 грн., хоч і зменшення не дуже значне, але це показує, що фонди на підприємстві використовуються ефективно.

Тому ми можемо спостерігати тенденцію до зниження норми прибутку, яка в 2010 р. (в 2009 також) знизилась на 5,68 %.

Отже, підприємство повинне вжити певних заходів для збільшення фондомісткості : зменшити кількість недіючого устаткування, підвищити рівень організації виробництва, підвищити коефіцієнт змінності роботи обладнання, удосконалити виробничу структуру основних фондів, модернізувати устаткування, ввести в дію нові технології, устаткування.

Результатом суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. Її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції.

Мета спеціалізації - створення умов для досягнення більш високої продуктивності праці, підвищення якості продукції, ефективності виробництва і прибутковості підприємства.

Спеціалізація виробництва повинна здійснюватися відповідно до загальних принципів територіального поділу праці та особливостей їх дії в сільському господарстві.

Спеціалізація характеризується насамперед обсягом і структурою товарної продукції підприємств або сукупністю підприємств на районному, обласному і зональному рівнях. За цими показниками визначають місце кожного господарства, адміністративного району, зони в суспільному поділі праці та їх участь у виробництві сільськогосподарської продукції.

Спеціалізацію визначають головні галузі. Головна галузь дає понад 20% грошових надходжень від реалізації продукції. Галузі, частка яких становить 10-20% грошових надходжень - це галузі, що розвиваються.


Таблиця 2.4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Показник200820102010 у % до 2008 рртис.грн.%тис.грн.%Зернові та зернобобові,з них:382926,03437225,59114,18Пшениця озима6944,7210796,32155,48Пшениця яра -- - -- Жито -- - - -Гречка930,637104,16763,44Ку-за на зерно- -5313,11- Ячмінь озимий- -- - - Ячмінь ярий291519,82175310,2660,14Горох -- - - - Овес -- 760,44 -Просо1270,862231,31175,59Соя -- 1731,01 -Інші зернові та зернобобові Ріпак озимий245716,71385622,57156,94Інша продукція рослинництва20,0120,01100Усього по рослинництву6288 42,75840349,2 133,64 Продукція тваринництва у т.ч.: приріст ВРХ232515,8113718,0258,97свині376925,63318118,62100,84молоко232615,81413024,17177,56Всього по тваринництву842057,25 868250,81103,11 Всього147081001295510088,08

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, що протягом останніх трьох років CТОВ "Маяк" мало зерново - скотарський напрямок.

Дослідимо структуру по 2008 році. В 2008 році сума грошових надходжень становить 14708 тис. грн.. і взявши цю суму за 100%, маємо, що продукція рослинництва в структурі грошових надходжень становить 42,75 %, що в натуральному вигляді відповідає 6288 тис. грн.. Продукція тваринництва становить 67,02%, що в натуральному вигляді відповідає 8682 тис. грн..

В 2008 році в структурі грошових надходжень на зернові припадає 26,03 %, що в натуральному вигляді становить 3829 тис. грн. На іншу продукцію рослинництва припадає 0,01 %, або всього лише 2 тис. грн.

В 2008 році в структурі грошових надходжень на продукцію тваринництва припадає 57,25 %, що в натуральному вигляді становить 8420 тис. грн.. На молоко припадає 15,81 %, що в натуральному вигляді становить 2326 тис. грн., на приріст ВРХ- 15,81 %, що в натуральному вигляді становить 2325 тис. грн. Послуги в сільському господарстві становлять 4 тис. грн.

В 2010 році в структурі грошових надходжень на зернові припадає 25,59 %, що в натуральному вигляді становить 4372 тис. грн., на іншу продукцію рослинництва припадає 0,01 %, що в натуральному вигляді становить 2 тис. грн.

В 2010 році в структурі грошових надходжень на продукцію тваринництва припадає 50,81 %, що в натуральному вигляді становить 8682 тис. грн.. На молоко припадає 24,17 %, що в натуральному вигляді становить 4130 тис. грн., на приріст ВРХ- 8,02 %, що в натуральному вигляді становить 1371 тис. грн., на іншу продукцію тваринництва припадає 24 тис. грн. . Послуги в сільському господарстві становлять 16 тис. грн.

В порівнянні 2010 року з 2008 роком виручка від реалізації знизилась на 1753 тис. грн. По галузі рослинництва спостерігається зменшення на 2115 тис. грн по галузі тваринництва ? навпаки, збільшення на 262 тис. грн.

Для вивчення економічної ефективності використовують такі показники, як вартість валової сільськогосподарської продукції в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; прибуток або збиток в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; валовий дохід в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; а також рівень рентабельності.

Вартість валової продукції визначається шляхом множення валового виробництва кожного виду продукції, виробленого в галузі рослинництва, на співставні ціни 2005 року. Поділивши даний показник на загальну площу посіву, середньорічну кількість працівників, кількість відпрацьованих людино-годин та виробничу собівартість продукції, отримаємо усі вище перераховані показники.

Прибуток або збиток визначається, як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю продукції.

Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку до повної собівартості продукції. Рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат на підприємстві.


Таблиця 2.5.

Результати господарської діяльності підприємства

Показники2008200920102010/2008, %Вартість валової продукції, грн.на 1 га сільськогосподарських угідь1,916,054,81251,83На 1 середньорічного працівника40,61152,86106,49262,23На 1 грн. виробничих витрат3,139,66,93221,41Операційний прибуток, тис. грн.58511891594272,48На 1 га с-г угідь0,170,300,38223,53На 1 середньорічного працівника3,597,678,39233,70Рівень рентабельності, %33,661,3562,85187,05

Аналізуючи показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, можна зробити висновки, що ВВП по підприємству зростає у звітному році, порівняно з базисним . Збільшення виробництва валової продукції веде за собою зростання прибутку - аж на 122,48 %. Це є досить добрим показником. Позитивним є те, що продуктивність праці зросла на 162,23 %. Окупність витрат протягом досліджуваних років мала позитивну тенденцію - на 1 грн. виробничих витрат припадало 3,13; 9,6; 6,93 грн. ВВП. А також зросла окупність витрат в базисному році порівняно з звітним на 121,41 %. Рентабельність виробництва також підвищилась аж на 87,05 % .


.2 Динаміка поголів'я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока


Провідне місце у молоко-продуктивному підкомплексі країни, забезпеченні населення цінними високоякісними продуктами харчування, а також переробної промисловості - в сировині займає молочне скотарство. Тривалий час ця галузь розвивалась по шляху розширеного відтворення стада. Однак глибока економічна криза в аграрному секторі зумовила істотне скорочення поголівя основного стада і зниження його продуктивності, зменшення виробництва та споживання продукції галузі, надходження тваринницької сировини на переробні підприємства. Станом на 1 січня 2001 р. майже 42% сільськогосподарських підприємств ще не мали корів. Скорочується чисельність поголівя основного стада худоби в розрахунку на одне господарство. У переважній більшості господарств населення сільської місцевості, особливо розміщених у південних регіонах, корів не утримують. З переходом до ринкової економіки поглибились зональні відміни в розвитку молочного скотарства. Підвищення інтенсифікації агропромислового комплексу, раціональне використання біокліматичного і економічного потенціалу природно-економічних зон, спрямоване на збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції в реформованих господарствах, стає пріоритетним напрямом соціально-економічної політики держави, гарантування її продовольчої безпеки. Виникає необхідність проведення глибоких наукових досліджень щодо розвитку молочного скотарства, обґрунтування основних параметрів розвитку і раціонального розміщення галузі на найближчі роки і віддалену перспективу.

На сьогоднішній день молочне скотарство в Україні перебуває в кризовому ситуації. Одним з найважливіших стримуючих чинників розвитку галузі є скорочення обсягів виробництва молока внаслідок зменшення поголівя корів. Причиною є їх низька продуктивність та високий рівень захворюваності на мастит, лейкоз та ін.

Останнім часом спостерігаються загострення негативних тенденцій розвитку ринку молочного виробництва в нашій країні. Постійно втрачає свої позиції суспільний сектор виробництва молока. А особисті господарства населення не можуть повною мірою компенсувати його втрати.


Таблиця 2.6.

Динаміка виробництва молока в господарстві

Показники2008 р2009 р2010 р2010 р в % до 2008 р.Поголівя корів, гол360320370102,78Удій молока від однієї корови, кг44694962358980,31Валовий надій молока, ц16088,415878,413279,382,54У тому числі на 100 га с. - г. угідь ,ц464,93405,51315,8767,94

Виходячи з даних таблиці, можемо зробити висновок про те, що за останні три роки валове виробництво молока в господарстві знизилось на 2809,1 ц. або на 17,46 %.До цих негативних наслідків призвело зменшення середньорічного поголівя корів на 10 голів порівняно з 2008 роком , також спостерігається зниження продуктивності 1 корови на 8,8 ц або 19,69 %. В 2009 році спостерігалось зменшення поголівя корів, але підвищення продуктивності корів та зменшення валового виробництва молока, порівняно з базисним роком. Але якщо порівняти 2009 рік і звітній, то ми спостерігаємо, що хоч поголівя корів у 2010 році більше, порівняно з 2009 роком на 50 голів, але продуктивність корів і валовий надій молока у 2009 році вищий.

Основними факторами, які позначилися на валовому виробництві молока є поголівя корів та їх річна продуктивність. Вивчення продуктивності тварин, зокрема корів, повязано з вивченням факторів, що зумовлюють її рівень. Найважливішими із них є стан годівлі, породна і вікова структура стада, яловість маток. Вирішальним фактором в даний період є стан годівлі.


Таблиця 2.7.

Вплив факторів на зміни валового надою молока

Показники2008 р2010 рВідхилення (+,-)Поголівя корів, гол36037010Удій молока від однієї корови, кг44,6935,89-8,8Валовий надій молока ,ц16088,413279,3-2809,1Валовий надій молока при поголівї корів 2010 р. і урожайності 2008 р., ц16535,3Зміни валового надою молока за рахунок ц: Поголівя корів446,9 Продуктивності корів-3256

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що у 2010 році порівняно з 2008, валовий надій молока зменшився на 2809,1 ц . Такі зміни відбулися за рахунок зменшення продуктивності корів, а також кількість голів збільшилось лише на 10 голів. А при площі 2008 року (3915,7 га) і поголівї корів 2010 р (370 гол ), ми б отримали валовий надій в сумі 16535,3 ц молока, що на 446,9 ц більше за валовий надій 2008 р (при впливі всіх факторів цього ж року) та на 3256 ц більший за валовий надій 2010 року. Отож, бачимо, що площа посіву має досить значний вплив на показник валового збору.


.3 Економічна ефективність виробництва молока


Протягом останніх років галузь молочного скотарства стала прибутковою, тому виробництво молока стало однією з провідних галузей. Наше підприємство теж є рентабельним і воно продовжує свою діяльність в очікуванні кращої економічної ситуації.

Тому доцільним є провести аналіз економічної ефективності виробництва молока на підприємстві


Таблиця 2.8.

Собівартість 1 ц молока і фактори її формування

Показники2008 р2010 рВідхилення (+,-)Витрати на 1 корову, грн5872,27894,6+Удій молока від 1 корови,кг44693589-Собівартість 1 ц молока, грн131,39219,99+Собівартість 1 ц молока при витратах 2010 р і продуктивності 2008 р, грн.176,65Зміни собівартості 1 ц молока, грн67,43У т.ч. за рахунок: витрат виробництва34,44Продуктивності корів43,34

Згідно таблиці, бачимо, що виробничі витрати у 2010 році збільшились 2022,4 грн прівняно з 2008 роком, а саме з 5872,2 грн. до 7894,6 грн. Удій молока від однієї корови зменшився на 8,8 кг.

Собівартість 1 ц молока внаслідок збільшення витрат виробництва на 2022,4 грн. збільшилась на 88,6 грн. Але якщо витрати на одну корову будуть такі як у звітному році ( 7894,6 грн. ), а продуктивність така як у базисному ( 44,69 кг. ) ,то собівартість 1 ц молока становитиме 176,65 грн, що на 42,26 грн більше ніж у 2008 році , але на 43,34 грн менше чим в 2010 році.В результаті дії цих факторів собівартість 1 ц молока за досліджуваний період збільшилась на 67,43 грн

Формування рівня рентабельності виробництва молока залежить від значної сукупності факторів, серед яких найбільший вплив мають собівартість молока та реалізаційна ціна, яка встановлюється залежно від його якості. В свою чергу на собівартість молока та його прибутковість впливають річна продуктивність корів, вартість одного ц кормових одиниць раціону годівлі тварин та трудомісткість виробництва молока.

Щоб забезпечити хоча б просте відтворення в галузі молочного скотарства за рахунок одержаного прибутку від реалізації її продукції, необхідно оптимізувати витрати виробничих ресурсів.

Доцільно провести аналіз зміни структури собівартості 1 ц молока.


Таблиця 2.9.

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц молока

Елементи витрат2008рік2010ріктис.грн%тис. грн%Витрати на оплату праці ,грн53725,4054722,16Відрахування на соціальні заходи1235,821636,6Прямі матеріальні витрати, грн..125859,51158564,22З них: корми87441,34111345,1нафтопродукти552,660,24Оплата послуг і робіт321,51441,78Решта матеріальних витрат29714,0542217,18Амортизація необоротних активів30,1420,08Загальновиробничі витрати1939,131716,93Виробнича собівартість - усього21141002468100

Проаналізувавши таблицю, бачимо, що значну частку становлять прямі матеріальні витрати ? 1258 тис. грн (59,51%), та 1585 грн (64,22%) по роках відповідно. В їх структурі значну частку займають корми ? 874 тис. грн (41,34 %), та 1113 тис. грн (45,1 %), меншу кількість займають нафтопродукти (55 тис. грн, 6 тис. грн, ),оплата послуг і робіт сторонніх організацій ? 32 тис. грн, 44 тис. грн. Помітно , що значно зросли інші прямі матеріальні витрати на 125 тис. грн порівняно з 2008 роком, по амортизаційних відрахування необоротних активів також спостерігається зменшення витрат на 1 тис. грн. Щоб покращити амортизацію необоротних активів потрібно придбати нову техніку. Підвищились витрати на оплату праці на 10 тис. грн порівняно з 2008 роком, тому що спостерігалось збільшення кількості середньорічних працівників, це зумовлено збільшенням рівня мінімальної заробітної плати. Зросли витрати й на відрахування соціальних заходів з 123 тис. грн до 163 тис. грн.


Таблиця 2.10.

Собівартість і рентабельність виробництва молока

Показники2008 р2009 р2010 р2010 р в % до 2008 р.Повна собівартість 1 ц молока, грн108,2122,06190,99176,52Ціна реалізації 1 ц молока, грн148,12196,94338,28228,38Прибуток на 1 ц молока, грн37,2583,03130,56350,50Рівень рентабельності, %33,6061,3562,85х

Отже, аналізуючи дані таблиці 2.10, ми бачимо, що найбільший прибуток від реалізації 1 ц молока було отримано в 2010 р, за рахунок значного збільшення ціни реалізації (на 190,16 грн. ), при тому що собівартість збільшилась на 82,79 грн, порівняно з 2008 роком.

В 2010 році прибуток збільшився на 47,53 грн, порівняно з 2009 р, це відбулося за рахунок збільшення ціни реалізації на 141,34 грн , в той час як собівартість 1 ц молока збільшилось на 68,93 грн.

Але найнижчими показниками характеризується 2008р, в якому прибуток становив всього 37,25 грн, що майже на 80% менше, ніж в наступному році. Це спричинено надто низькою ціною реалізації продукту.

Таблиця 2.11.

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації молока

Показники2008 р2010 рВідхилення (+,-)Реалізовано молока, ц1570412209-3495Прибуток, тис.58515941009Повна собівартість 1 ц молока, грн110,86207,729686Ціна реалізації 1 ц молока, грн148,12338,28190,16Прибуток на 1 ц молока, грн37,25130,5693,31Зміни маси прибутку, тис. грн1009У т.ч. за рахунок:-130223,7Обсягу реалізації молокаСобівартості молока-1182563,7Ціни реалізації2886272,6

Виявивши вплив основних факторів на зміну прибутку від реалізації основних видів продукції, можемо зробити наступні висновки. Зміна маси прибутку (тобто збільшення) молока складає 1009 тис.грн. в порівнянні з базисним роком. Це спричинено значним збільшенням ціни реалізації -- на 2886272,6 грн, собівартість зменшилась на -- 1182563,7 грн, також обсяг реалізації зменшився на 130223,7 грн.




Розділ ІІI. Проект збільшення виробництва молока і підвищення його економічної ефективності


.1 Перспективи розвитку молочного скотарства


Існує два способи збільшення виробництва продукції сільського господарства - екстенсивний та інтенсивний. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес.

Науково-технічний прогрес - це процес розвитку та застосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й електрифікації виробничих процесів, використання насіння високоврожайних, стійких проти захворювань сортів сільськогосподарських рослин дає змогу значно підвищити врожайність культур, підвищення професійного рівня працівників.

Рівень інтенсивності розраховують також як у цілому по сільському господарству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва і тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1 га сільськогосподарських угідь, 1 гол. тварин). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.

Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації. Вона включає основні виробничі засоби в тій частині, в якій вони пішли на виробництво даної продукції, вартість оборотних засобів та оплату праці.

До показників рівня інтенсивності належить сума вартості основних засобів та поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Ця характеристика відображує повні затрати живої та уречевленої праці на одиницю земельної площі й розраховується тільки в цілому по сільському господарству. В розрізі окремих галузей даний показник не визначається, оскільки продукція створюється не всією кількістю основних засобів, а лише в тій частині, в якій вони споживаються і переходять на вартість створеної продукції у вигляді амортизації.

Економічна ефективність інтенсифікації характеризується системою показників, які поділяють на вартісні та натуральні.

До показників економічної ефективності інтенсифікації належить також обсяг валової продукції, валового та чистого доходу, прибутку з розрахунку на одиницю виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних виробничих фондів, 1 люд - год., одного середньорічного працівника. Останні два характеризують продуктивність живої праці й рівень використання трудових ресурсів. Підвищення рівня цих показників свідчить про зростання продуктивності праці на основі механізації та автоматизації виробництва, впровадження нових технологій. Певною мірою це також відображує рівень кваліфікації праці та її організацію.

Фондовіддача, фондомісткість характеризують використання основних виробничих фондів, їх участь у процесі виробництва та ступінь поєднання з іншими ресурсами, зокрема з оборотними фондами.

Важливим показником економічної ефективності інтенсифікації є собівартість одиниці продукції, яка характеризує рівень затрат уречевленої та живої праці в грошовому виразі..

Показником економічної ефективності інтенсифікації є рентабельність виробництва, яка характеризується двома показниками: рівнем рентабельності та нормою прибутку. Норма прибутку визначається відношенням маси прибутку до суми основних та оборотних фондів сільськогосподарського призначення і виражається в процентах.

За інтенсивного розвитку збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

Оскільки екстенсивні фактори збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації-об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства виключається необхідність розширення посівних площ і збільшення поголів'я продуктивної худоби.

Отже, основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції у зв'язку із зростанням чисельності населення і підвищенням його життєвого рівня, обмеженість орнопридатних земель, а також нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах в результаті розвитку науково-технічного прогресу.

Інтенсифікація сільського господарства - це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень спрямованих на широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

Першочерговим завданням інтенсифікації молочного скотарства є вдосконалення селекційно-племінної роботи. У технологічному процесі тварини є основними засобами виробництва і мають бути високопродуктивними. У цих умовах повинен бути високий рівень племінної роботи, який забезпечує створення тварин з продуктивністю 6-7 тис. кг молока за рік і вище з високою якістю продукту. Це можливо здійснити при виконанні усього комплексу селекційно-племінної роботи і технології виробництва: вирощування здорового високопродуктивного молодняку, впровадження роздоювання корів, оцінки корів і бугаїв-плідників за якістю потомства. Індивідуальна і великомасштабна селекція спроможні забезпечити такий рівень роботи при обслуговуванні стад фахівцями зооінженерів по технології виробництва і селекції тварин. Великомасштабна селекція має бути взаємоповязана з селекційними центрами регіону або й усієї країни.

Особливі вимоги при інтенсивному виробництві висуваються до молочної худоби. Тварини повинні бути спроможними давати максимум продукції при низькій оплаті кормів, мати гарне здоров'я і міцну конституцію, резистентність до умов утримання, бути стандартними за напрямком і рівнем продуктивності.

Особливу увагу потрібно приділяти забезпеченню молочного скотарства кваліфікованими кадрами, здатними високоефективно використовувати тварин, машини і обладнання. В звязку з цим велика роль належить також системі професійно-технічної підготовки майстрів машинного доїння, операторів по кормлінню.

Ще одним напрямом інтенсифікації молочного скотарства є дотримання оптимальних розмірів господарств і скотарських ферм. При виборі розміру ферм, що безпосередньо впливає на собівартість продукції, треба враховувати вартість транспорту, витрати на утримання персоналу, на електроенергію, на обслуговування поголів'я й інші.

Дослідження і практика підтверджують, що великі ферми, на яких застосовується комплексна механізація й автоматизація виробництва, більш ефективні, ніж дрібні. При визначенні потужності ферм слід враховувати, що собівартість продукції починає зростати через збільшення транспортних витрат. Чим крупніша ферма, тим більші площі займають кормові сівозміни, збільшуються відстані перевезень, а отже, і транспортні витрати. Визначають раціональні розміри ферм з допомогою розрахунків, за основний критерій беруть найменшу суму змінних витрат.

Капітальні вкладення в будівництво ферми складаються з витрат на зведення будівель і споруд основного і допоміжного призначення, на придбання і монтаж устаткування і механізацію, на водопостачання, каналізацію, електропостачання, будівництво вигульних майданчиків, огороджень, на благоустрій території тощо. Зі зростанням потужності ферми середньорічні будівельні витрати на одиницю продукції будуть зменшуватись пропорційно розмірам ферми.

Важливим фактором інтенсифікації молочного скотарства є також переведення галузі на промислову основу. В основу промислової технології виробництва повинен бути покладений принцип уніфікації, тобто ідентичні способи утримання й обслуговування всіх груп тварин - починаючи від телят і кінчаючи дорослою худобою.

Інтенсифікація молочного скотарства передбачає також широке впровадження передових технологій виробництва; розробку і реалізацію зоотехнічних, економічних, організаційних заходів, які забезпечують підвищення вмісту жиру і білку в молоці; проведення заходів, які попереджують і знижують рівень захворювання тварин, яловості, підвищують вихід молодняку на 100 корів.


Таблиця 3.1

Динаміка рівня інтенси вності та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока

Показник2008 200920102010 у % до 2008Витрати виробництва на 1 корову , грн5872,27712,57894,6134,44Удій молока від однієї корови,кг44694962358980,31Повна собівартість 1 ц молока, грн108,2122,06190,99176,52Ціна реалізації 1 ц молока, грн148,12196,94338,28228,38Прибуток на 1 ц молока , грн37,2583,03130,56350,50Рівень рентабельності, %33,661,3562,85187,05Окупність додаткових витрат, грн0,65,73--З даних таблиці 3.1 можна зробити висновок, що рівень рентабельності у 2008 році дорівнював 33,6 %, а в 2009 році він вже становив - 61,35 %, в 2010 році - 62,85%. Тобто у 2010 році він досягнув найвищого рівня. Досягнення найбільшого прибутку спостерігалось також у 2010 році - 130,56 грн на 1 ц молока, в 2008 році взагалі мізерний прибуток отримували - 37,25 грн, порівняно з наступними роками.

Спостерігається зменшення удою молока від однієї корови , порівняно з 2008 роком на 8,8 кг., тому собівартість також підвищилась і складає в 2010 році 190,99 грн., що на 82,79 грн. більше ніж у 2008 році.

Підвищення виробничих витрат на 1 корову у підприємстві призвело до покращення показників економічної ефективності їх виробництва. Це можна спостерігати по підвищенню рівня прибутку, рівня рентабельності, ціни реалізації.

Із зростанням витрат на одиницю площі підвищується рівень рентабельності. Річні виробничі витрати збільшились з 5872,2 грн в 2008 році, до 7894,6 грн в 2010 році або на 34,44 %. Собівартість реалізованої продукції збільшилась з 108,2 грн. до 190,99 грн. з 2008 року або на 76,52 %.

Окупність додаткових витрат - вартість додаткової валової продукції на 1 грн. додаткових витрат. У нашому випадку додаткові витрати раціональні та ефективні, адже вони становлять більше одиниці, в порівнянні 2009 рік з 2010 роком.


.2 Визначити рівень беззбитковості виробництва молока


Бюджети постійно повинні переглядатися і в міру необхідності коригуються з тим, щоб зберегти їхню контрольну роль. Бюджет на рік уточнюється кожного кварталу. Чим нестабільніші умови діяльності підрозділу підприємства, тим частіше коригується бюджет. Завданням контролю є зменшення витрат, що досягається за рахунок поліпшення методів і технологій виробництва, підвищення відповідальності працівників за якість товарів (послуг).

На особливу увагу заслуговують методи планування, що дозволяють реалізувати один із важливих принципів планування - його гнучкість. Таким є метод «витрати - обсяг - прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості, або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:

визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;

прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;

збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.

Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів - графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості.

Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти.

Точка беззбитковості - це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки.

Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:


О = Зпост / (Ц - Ззм ),


де О - обсяг виробництва, при якому досягається беззбитковість;

Зпост - умовно-постійні затрати;

Ц - ціна одиниці продукції;

Ззм - змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції.

Зміни, що постійно мають місце при здійсненні різних видів діяльності, обумовлюють зміни і точки беззбитковості. Якщо відбулися зміни у структурі підприємства або системі його фінансування, вона має бути перерахована. На підприємстві має здійснюватися постійний аналіз щодо точки беззбитковості, використовуючи наступні методичні підходи до її розрахунку.

Метод аналізу беззбитковості використовується у випадках:

введення у виробництво нового продукту;

модернізації виробничих потужностей;

створення нового підприємства;

зміни виробничої або адміністративної діяльності підприємства.

Запас міцності?характеризує підприємницький ризик.


ЗМ=(Q?ТБ)/Q


де Q?фактичний обсяг виробництва в натуральному виразі,

ТБ?точка беззбитковості в натуральному виразі

Господарська діяльність вважається ризиковою, якщо запас міцності знаходиться на рівні нижчому за 25 %.


Таблиця 3.2.

Визначення безбиткового обсягу виробництва

Показники2010 рВалове виробництво молока,ц13278Витрати на виробництво молока всього ,тис. грн. 2921 а) постійні витрати2055 б) змінні витрати866Питома вага витрат, %70,35Виробнича собівартість 1 ц. молока,грн219,99Постійні витрати в розрахунку на 1 ц. продукції,грн154,77Ціна реалізації 1 ц. продукції,грн338,28Собівартість 1 ц реалізованої продукції,грн219,99Змінні витрати в розрахунку на 1 ц. продукції,грн65,22Безбитковий обсяг виробництва продукції,ц7509,32Запас міцності, %43,45

На підставі даних розрахунків можна зробити висновок, що при незмінному валовому виробництві молока буде досягнений беззбитковий обсяг виробництва молока при виробництві молока 13278 ц\га, тобто для покриття постійних витрат для валового виробництва молока по господарству необхідно виробляти 7509,32 ц продукції.

Помітно, що запас міцності даного підприємства доволі високий, що свідчить, що виробництво молока для даного підприємства не є ризикованим.


.3 Розвиток агропромислової інтеграції в молочному підкомплексі


Молочне скотарство є однією з провідних галузей аграрного сектора національної економіки України, тому шляхи її розвитку мають ґрунтуватися на глибинному аналізі та врахуванні всіх чинників, які впливають на ефективність виробництва, переробки та реалізації молочної продукції. Проте в Україні, та Рівненській області зокрема, спостерігається тенденція спаду виробництва молока. Такий стан є результатом ослаблення, а нерідко й повного розриву інтеграційно-економічних звязків між виробниками молочної сировини та її переробниками. Негативного характеру набули монопольні позиції молокопереробних підприємств, які, прагнучи забезпечити свою фінансову стабільність, з початком ринкових перетворень вдалися до встановлення необґрунтовано низьких закупівельних цін на молочну сировину. В результаті сільськогосподарські підприємства та господарства населення втратили належні мотиви й матеріальні стимули до виробництва продукції молочного скотарства. Це призвело до значного зниження обсягів виробництва продукції молокопереробними підприємствами, зменшення місткості внутрішнього продовольчого ринку і зниження рівня продовольчої безпеки держави. Налагодження міжгалузевих відносин, розвиток інтеграції виробництва, переробки та реалізації продукції є основними напрямами подолання кризи в молочному скотарстві України і в регіоні дослідження зокрема.

Виробництво, переробка і реалізація молочної продукції вимагає раціонального поєднання у просторі і в часі складних елементів аграрного і промислового виробництва.

Провідне місце у молоко-продуктивному підкомплексі країни, забезпеченні населення цінними високоякісними продуктами харчування, а переробної промисловості - в сировині займає молочне скотарство. Тривалий час ця галузь розвивалась по шляху розширеного відтворення стада. Однак глибока економічна криза в аграрному секторі зумовила істотне скорочення поголівя основного стада і зниження його продуктивності, зменшення виробництва та споживання продукції галузі, надходження тваринницької сировини на переробні підприємства. Станом на 1 січня 2001 р. майже 42% сільськогосподарських підприємств ще не мали корів.

З 1 липня 2002 року введено в дію новий Державний стандарт України ( ДСТУ 3662 - 97 ) „Молоко коровяче незбиране. Вимоги при закупівлі, відповідно до якого існують нові вимоги до якості молока. Оцінка молока здійснюється за вмістом у ньому жиру та білка у співвідношенні 60:40, базисні показники прийняті в Україні на рівні відповідно 3,0 і 3,4 %.

Підвищення якості сировини та кінцевої молочної продукції після введення нового ДСТУ дасть можливість створювати ніші для продуктів переробки молока в певних європейських країнах і країнах Сходу. Однак основною перешкодою для цього буде необхідність дотримання міжнародних стандартів, вимог щодо маркування й пакування, а також нетарифні імпортні обмеження.

Важливим напрямом підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока. Адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації; від якості значною мірою залежить й ефективність роботи молокопереробної промисловості. Поліпшення якості молока потребує забезпечення ферм необхідним устаткуванням для його охолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних установок і молочного посуду, своєчасно виявляти й лікувати мастити у корів, додержуватись правил особистої гігієни працівників тощо.

Однією із важливих проблем у молокопродуктовому підкомплексі України є державна підтримка виробництва та система її організації.

На даному етапі для розвязання проблеми виробництва, переробки і реалізації продукції молочного скотарства держава повинна контролювати ціноутворення, що ґрунтується на раціональному поєднанні державного регулювання й саморегулювання, стимулювання сільськогосподарських товаровиробників. Одне з важливих завдань поліпшення економічних взаємовідносин сільськогосподарських і молокопереробних підприємств полягає у вдосконаленні договірних відносин.

Тенденція в динаміці собівартості виробництва молока пояснюється, з одного боку, наростанням цінового диспаритету між сільськогосподарською продукцією і продукцією промислового виробництва, багатократним зростанням цін на енергоносії і сільськогосподарську техніку, низьким рівнем та незбалансованістю годівлі тварин, та значними перевитратами кормів на одиницю кінцевого продукту.

Висновки і пропозиції


. В ході виконання курсового проекту ми здійснили аналіз економічної ефективності виробництва молока та шляхів її підвищення в СТОВ "Маяк" м. Полонного , Хмельницької області.

Далі подані загальні висновки по діяльності досліджуваного підприємства.

. Проаналізувавши структуру земельних угідь підприємства можна зробити висновок про те, що сільськогосподарські угіддя за період з 2008 по 2010 р. змінилися і становлять 3460,4 га. і 4204 га відповідно, що на 743,6 га більше, ніж у 2008 р. і на 288,3 га. ? у 2009 році.

Більшість показників на СТОВ "Маяк" збільшились. Так середньоспискова чисельність працівників у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилась на 16,6 %, або на 27 працівників, у тому числі в рослинництві зменшились на 2%, або на 1 працівника, а в тваринництві підвищились на 24,8%, або на 28 працівника.

Потрібно також відмітити збільшення виробництва валової продукції, що веде за собою зростання прибутку - аж на 122,48 %. Це є досить добрим показником. Позитивним є те, що продуктивність праці зросла на 162,23 %. Окупність витрат протягом досліджуваних років мала позитивну тенденцію - на 1 грн. виробничих витрат припадало 3,13; 9,6; 6,93 грн. ВВП.

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, що протягом останніх трьох років СТОВ "Маяк" мало зерново - скотарський напрям виробництва.

В 2008 році сума грошових надходжень становить 14708 тис. грн.. і взявши цю суму за 100%, маємо, що продукція рослинництва в структурі грошових надходжень становить 42,75 %, що в натуральному вигляді відповідає 6288 тис. грн.. Продукція тваринництва становить 67,02%, що в натуральному вигляді відповідає 8682 тис. грн..

В 2008 році в структурі грошових надходжень на зернові припадає 26,03 %, що в натуральному вигляді становить 3829 тис. грн. На іншу продукцію рослинництва припадає 0,01 %, або всього лише 2 тис. грн.

В 2008 році в структурі грошових надходжень на продукцію тваринництва припадає 57,25 %, що в натуральному вигляді становить 8420 тис. грн.. На молоко припадає 15,81 %, що в натуральному вигляді становить 2326 тис. грн., на приріст ВРХ- 15,81 %, що в натуральному вигляді становить 2325 тис. грн. Послуги в сільському господарстві становлять 4 тис. грн.

Основними факторами, які позначилися на валовому виробництві молока є поголівя корів та їх річна продуктивність. Вивчення продуктивності тварин, зокрема корів, повязано з вивченням факторів, що зумовлюють її рівень. Найважливішими із них є стан годівлі, породна і вікова структура стада, яловість маток. Вирішальним фактором в даний період є стан годівлі.

За останні три роки валове виробництво молока в господарстві знизилось на 2809,1 ц. або на 17,46 %.До цих негативних наслідків призвело зменшення середньорічного поголівя корів на 10 голів порівняно з 2008 роком , також спостерігається зниження продуктивності 1 корови на 8,8 ц або 19,69 %.

Важливим фактором підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока, адже при цьому суттєво зростає його реалізація. Індикативні ціни реалізації сільськогосподарської продукції державі передбачають диференціацію їх залежно від якості.

Першочерговим завданням інтенсифікації молочного скотарства є вдосконалення селекційно-племінної роботи. У технологічному процесі тварини є основними засобами виробництва і мають бути високопродуктивними. У цих умовах повинен бути високий рівень племінної роботи, який забезпечує створення тварин з продуктивністю 6-7 тис. кг молока за рік і вище з високою якістю продукту. Це можливо здійснити при виконанні усього комплексу селекційно-племінної роботи і технології виробництва: вирощування здорового високопродуктивного молодняку, впровадження роздоювання корів, оцінки корів і бугаїв-плідників за якістю потомства. Індивідуальна і великомасштабна селекція спроможні забезпечити такий рівень роботи при обслуговуванні стад фахівцями зооінженерів по технології виробництва і селекції тварин. Великомасштабна селекція має бути взаємоповязана з селекційними центрами регіону або й усієї країни.

. Особливу увагу потрібно приділяти забезпеченню молочного скотарства кваліфікованими кадрами, здатними високоефективно використовувати тварин, машини і обладнання. В звязку з цим велика роль належить також системі професійно-технічної підготовки майстрів машинного доїння, операторів по кормлінню.

Ще одним напрямом інтенсифікації молочного скотарства є дотримання оптимальних розмірів господарств і скотарських ферм. При виборі розміру ферм, що безпосередньо впливає на собівартість продукції, треба враховувати вартість транспорту, витрати на утримання персоналу, на електроенергію, на обслуговування поголів'я й інші.

Молочне скотарство є однією з провідних галузей аграрного сектора національної економіки України, тому шляхи її розвитку мають ґрунтуватися на глибинному аналізі та врахуванні всіх чинників, які впливають на ефективність виробництва, переробки та реалізації молочної продукції. Проте в Україні, та Рівненській області зокрема, спостерігається тенденція спаду виробництва молока. Такий стан є результатом ослаблення, а нерідко й повного розриву інтеграційно-економічних звязків між виробниками молочної сировини та її переробниками. Негативного характеру набули монопольні позиції молокопереробних підприємств, які, прагнучи забезпечити свою фінансову стабільність, з початком ринкових перетворень вдалися до встановлення необґрунтовано низьких закупівельних цін на молочну сировину.

Економічні відносини підприємств з виробництва, переробки, реалізації молока та молокопродукції повинні формуватися таким чином, щоб забезпечити поєднання інтересів усіх ланок молокопродуктового підкомплексу. Основою взаємозвязку між сільськогосподарськими товаровиробниками та переробними підприємствами має бути якість молока.

Для підвищення рівня розвитку вітчизняних товаровиробників на ринку молока доцільно на перспективу зосередити дослідження на розробці: якісно нових методик охоплення максимальної кількості ринкових сегментів; механізму підтримки вітчизняних товаровиробників в сучасних ринкових умовах господарювання; концептуальних і методологічних підходів удосконалення податкового й антимонопольного законодавства; комплексу заходів щодо удосконалення існуючої інфраструктури ринку молока.



Список використаної літератури


Закон України «Про оцінку земель»// Голос України. - 2004р. - - 30 січня.

Агрокліматичний довідник по Хмельницькій області.

Бойко В. І., Коржинський М. П., Козак О. А. // Економіка АПК. - 2004. - № 12. - с. 32 - 35.;

Васильчак С. В. Удосконалення системи заготівлі молока // Економіка АПК. - 2004. - № 12. - с. 109 - 112.;

Данилевська О.Є. Напрями розвитку молочного скотарства // Агроінком. - 2001. - № 4-6. - С. 51-56.

Карлик А.Е. "Экономика предприятия"; Учебник - Инфа - М., 2003 -- 432с. -(Серия "Висшее образование")

Мармоза А.Т. Статистика сільського господарства: Навчальний посібник - К: Ельга-Н, КНТ, 2007. - 696 с.

Мацибора В.І., Степасюк Л.М. та ін..Економіка сільського господарства.?Каравела, 2009.?207?211с.

Оляднічук Н. В. Причини занепаду тваринництва та проблеми його відродження // Економіка АПК. - 2004. - № 11. - с. 70 - 75.;

Примак Ї.О. "Економіка підприємства": Навчальний посібник - К.: Вікар, 2001, - І87с. - (Вища освіта XXI ст.)

Руснак П.П., Аидрійчук В.В., Ільєнко А.А. "Економіка підприємства": 1 Підручник - 2003. - 256с.

Семенда Д. К. Стан та напрями розвитку молочного скотарства в Україні // Економіка АПК. - 2004. - № 5. - с. 39 - 43.;

Чугаєвська С. В. Фактори зниження собівартості виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. - 2004. - №5. - с.103 - 106.;

Чуприна О.А. «Головбух» № 52 (603), вересень 2008

Економіка підприємства / Руснак П.П., Андрійчук В.Г., Ільєнко А.А. та ін.; За ред.проф. Руснака П.П.. - Біла Церква, 2003.

Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного - К.: Феміна, 1995. -368с.

Єгорова О.В. Інтенсифікація виробництва продукції скотарства // Економіка АПК - 2001 - №3 - с.74-77.

Кузуб М.В. Калькулювання витрат в тваринництві // Економіка АПК - 2000 - №8 - с.15-19.

Калінчик М. В., Пилипець В.М. Підвищення ефективності тваринництва / За ред.. О. А. Богуцького, - К.: Урожай, 1983. - 64 с.

Касл Ю. Е., Бекнер М., Нельсон А. Ефективне фермерське господарство / Пер. с английского - М.: ВО Агропромиздат, 1992. - 495 с.

Потоково - цехова система виробництва молока / А. Т. Байдюк, Г. В.Звєрєва, О. І. Сергієчко та ін. - Львів: видавництво «Каменяр», 1981.

Мосійко В.І. Інтенсифікація молочного скотарства -М.: Агропромивидавництво, 1998 - с.402.

Мудрук Р.П. Роль культурних пасовищ у підвищенні економічної ефективності виробництва молока // Економіка АПК - 2000 - №11 - с.67-71.


Кабінет Міністрів України Національний університет біоресурсів і природокористування України ФАКУЛЬТЕТ АГРАРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Кафедра аграрної економіки

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ