Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики

 















Екологічне виховання молодших школярів у процесі вивчення математики


1. Сутність і структура екологічного виховання молодших школярів


.1 Екологія як предмет шкільної освіти


Екологія - означає взаємодію живих організмів і їх спільнот між собою та з навколишнім середовищем. Цей термін вперше запропонував німецький біолог Ернест Геккель у 1866 році в книзі «Загальна морфологія організмів» («Generelle Mоrphоlоgie der Оrgаnismen») [2, 20].

Під екологічною освітою розуміють неперервний процес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування вмінь і стосунків, необхідних для осмислення й оцінки взаємозвязків між людьми, їхньою культурою та навколишнім середовищем, що передбачають розвиток умінь приймати екологічно доцільні рішення й мають на меті засвоєння правил поведінки в навколишньому середовищі.

Свідоме й бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності в неї екологічної культури та широких екологічних знань про закономірності розвитку природи, знайомства зі світом тварин, рослин.

Л.І. Божович виділяє такі провідні принципи екологічної освіти:

.Розглядати довкілля як єдине ціле, природне та створене людиною, технологічне та суспільне (економічне, політичне, культурне, історичне, моральне та естетичне).

.Екологічна освіта повинна проходити через усі формальні та неформальні етапи навчання.

.З метою екологічного виховання використовувати конкретний зміст кожного навчального предмету.

.Вивчати основні проблеми довкілля з місцевої, національної, регіональної й міжнародної точок зору, щоб учні отримали інформацію про умови довкілля в інших географічних районах світу та могли оцінити історичну перспективу.

.Зосереджуватись на реальних та майбутніх ситуаціях у довкіллі, враховуючи історичну перспективу.

.Популяризувати важливість та необхідність місцевої, національної й міжнародної співпраці з метою запобігання й вирішення проблем довкілля.

.Докладно обмірковувати перспективи стану довкілля.

.Допускати до планування власного навчання учнів, а також до прийняття рішень та аналізу їх наслідків.

.Виходити з вікових особливостей володіння знаннями, навичками з вирішення проблем і розуміння цінностей стосовно довкілля, особливо наголошуючи на ставленні учнів до місцевого довкілля у ранньому віці.

.Допомагати учням виявляти ознаки та справжні причини проблем довкілля [4, 141].

Мета екологічної освіти й виховання - формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.

Екологічне виховання - тривалий багатофакторний цілеспрямований процес формування екологічної свідомості та екологічної культури. Результатом екологічного виховання людини є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

світ природи - середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі;

осмислення екологічних явищ, уміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею;

естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів, обовязку та відповідальності за збереження, спонукає до охоронної діяльності;

розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

На думку педагога Г. Бондаренка, у процесі екологічного виховання учні мають набути знань про навколишнє середовище, його захист та проблеми для збереження гармонії та краси природи. Такі знання, уміння й навички не існують без самого осмислення школярами екологічних явищ та процесів, а також естетичної краси самої природи. Окремим боком розглядається розуміння учнями негативних наслідків дій людини в природі.

Таким чином, принципи конструювання та критерії відбору змісту екологічної освіти й виховання учнів у школі, дозволяють виділити шість підсистем знань та вмінь екологічного змісту, яких мають набути учні молодших класів. Систему екологічних знань на уроках математики доцільно розкривати з таких питань:

споживання води, використання її в Україні;

значення рослин у житті людини;

скорочення лісових ресурсів та його наслідки;

значення тварин у природі та в житті людини.

На уроках математики слід також підвести учнів до думки, що людина є невідємною складовою природи, що вона, задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище.

О. В. Варакута виділив такі завдання екологічної освіти:

·формування системи знань про природу;

·розуміння взаємозвязків і взаємозалежностей, що існують у природі (школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого вивчення його учнями, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини та її роль у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозвязків і взаємозалежностей у природі);

·формування позитивного ставлення до природи, норм поведінки у природі (це завдання є основою подальшого субєктивного усвідомлення учнем навколишнього середовища, як сукупності явищ і обєктів у їх єдності і взаємозалежності);

·бажання зберігати й охороняти природу;

·накопичення знань та вмінь власними силами зберігати та охороняти природу [9, 42].

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі. Це передбачає вміння осмислювати школярами екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею.

Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обовязку й відповідальності за її збереження. Початкова математика з її абстрактною лічбою й задачами, здавалося б, далека від екології й за методикою, і за змістом. Під час уроків учні переважно зайняті монотонною лічбою й додати до неї якісь цікаві моменти, здавалося б, неможливо. Та вдумливий учитель, проаналізувавши зміст уроку, завжди знайде місце для повідомлення природничої інформації й одного разу загадає загадку, іншого - прочитає вірш, ще іншого - повідомить цікавинку про рослину чи тварину, про яку йдеться в задачі. А в результаті цього, не тільки розширюються знання дітей, а й створюється особливе емоційне тло, що посилює виховний вплив на учнів.

У сучасній науці поняття «екологія» характеризується єдністю біологічного, соціального, економічного, технічного, гігієнічного факторів життя людей.

Екологічна культура - культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше повязаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Екологічна культура учня - це сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства й природи; відповідальність за природу як національну та загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності.

Початкова школа - наступна після дошкільної ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. У першокласника ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. А учні початкових класів досить абстрактно уявляють явища, предмети та процеси в природі, які вони до цього не спостерігали на власні очі. Тому завдання вчителя - сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити жити за законами природи, розвивати пізнавальні інтереси, домогтися появи почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, а турбота про збереження навколишньої природи повинна стати рисами характеру кожного.

Проблема взаємовідношення людини й природи була предметом вивчення багатьох науковців з різних галузей знань. У XVII столітті Я. А. Коменський звернув увагу на природовідповідність усіх речей, тобто на те, що всі процеси в людському суспільстві протікають подібно процесам природи. Цю ідею він розвинув у своїй праці «Велика дидактика». Епіграфом до цієї книги став девіз: «Хай тече все вільно, без застосувань насильства».

Я.А. Коменський стверджував, що природа розвивається за певними законами, а людина - це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи.

Найважливіше положення про єдність людини й природи підкреслювали великі педагоги Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф.В. Дістервег. Відомий російський педагог К.Д. Ушинський зазначав, що пізнання обєктивного світу неможливе без пізнання природних звязків, реально існуючих у ньому. Їх вивчення треба розглядати як необхідну умову формування у школярів основ світогляду. К.Д. Ушинський писав, що логіка природи - найдоступніша й найкорисніша для учнів.

Вивчення існуючих у навколишньому світі звязків служить однією з основних ланок формування екологічної культури школярів, необхідною умовою становлення відповідального відношення до природи. К.Д. Ушинський закликав розширювати спілкування дитини з природою.

Проти вузького прагматизму у відношенні до природи виступали російські просвітителі В.Г. Бєлінський, О.І. Герцен, Н.О. Добролюбов. Вони підкреслювали роль природознавчих знань у формуванні етичних якостей особи, регулюючих поведінку людини в природі.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості додатковою інформацією, яку учні неспроможні належним чином сприйняти.

В.О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває й не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

знання про природу та усвідомлення людини як її частини;

розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

вміння і навички позитивного впливу на природу;

розуміння естетичної цінності природи;

негативне ставлення до людей, що шкодять природному середовищу.

На думку В.Ф. Гетьмана, успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в памяті дітей глибокий слід, обовязково впливав би на почуття і свідомість.

Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними наукових джерел, узагальнення новаторського педагогічного досвіду та власного досвіду роботи. Педагог Н. Глухова виділила такі вимоги до екологічного виховання:

комплексний підхід до природи, з урахуванням міжпредметних звязків;

урахування вікових, індивідуальних особливостей молодших школярів;

участь учнів в охороні природного середовища своєї місцевості;

вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;

власний приклад бережливого ставлення вчителів до навколишньої природи;

єдність дій педагогічного колективу в екологічному вихованні учнів [20, 33].

Таким чином, екологічне виховання учнів молодших класів має ряд специфічних особливостей, а його розвиток повинен відповідати комплексу педагогічних вимог. Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи й суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому й кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа - це першооснова існування людини, а людина - частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну й загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Упровадження екологічного виховання в шкільну програму та інтегрування її з іншими предметами в навчально-виховному процесі стали необхідністю для донесення до учнів загальних і фундаментальних законів природи, розвитку самостійної відповідальності за стан довкілля, залучення учнів до природоохоронної діяльності та формування бази їхнього світогляду.

Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого вивчення природничо-математичного циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини в довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв'язків і взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю.

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв'язками й залежностями. Учням початкових класів важко уявляти незнайомі предмети або явища природи.

Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння знань є спостереження. Це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності. Воно підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль. Систематично спостерігаючи за об'єктами природи, діти вчаться спостерігати, у них формується така важлива риса, як спостережливість.

Розвиток спостережливості впливає на структуру й зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та вмінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, позитивно впливає на поведінку.

Спостереження за обєктами природи можуть проводитись безпосередньо на уроках природознавства та в позаурочний час. Учитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його мету та зв'язок з іншими предметами.

Організовуючи процес вивчення навколишнього середовища - світу природи й людини, учитель добирає методи й форми, які стимулюють навчальну діяльність, роблять її творчою, бажаною й цікавою для кожного учня.

Інструментом для залучення учнів до пізнавальної діяльності є завдання-запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчі завдання, загадки екологічного змісту. Значну роль в екологічній освіті молодших школярів відіграють і позакласні заняття: екскурсії, турпоходи, КВК, свята на екологічну тематику.

Процес пізнання природи та її законів нелегкий. Він здійснюється поступово, шляхом спостережень та відкриттів. Головна роль у цьому процесі належить учителеві. На уроках і в позаурочний час він формує в учнів вміння приймати екологічно правильні рішення, виховувати почуття любові й бережного ставлення до природи, вчить застосовувати набуті знання в повсякденному житті.

Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється на міжпредметній основі. Провідна роль належить таким навчальним предметам, як «Я і Україна», «Природознавство», «Українська мова», «Читання» та «Математика». Зміст діючих програм дає змогу сформувати в дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні вміння й навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою й людиною.

Екологічне виховання молодших школярів здійснюється на всіх етапах навчання в школі, для кожного з яких ставиться певна мета і завдання, до них добирається відповідна методика з урахуванням вікових особливостей та екологічного потенціалу учнів.

Розглянемо завдання екологічної освіти за певними етапами шкільної освіти.

Перший етап (1-4 класи) - формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу й неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

Під час екологічного виховання та освіти використовують загальноприйняті методи виховання й навчання.

Отже, для застосування екологічної освіти в навчально-виховній діяльності учнів молодших класів мають бути використані не лише ті уроки, які передбачені навчальною програмою, а й їх варіативні складові, які повинні відповідати загальним педагогічним вимогам. Екологічне виховання в школі покликане не лише забезпечити школярів базовими екологічними знаннями з екології, але й допомогти наладити взаємозв'язок між природою та учнями. Учитель зобовязаний допомогти школярам у вирішенні проблеми розуміння значення природи для людей, у переконанні щодо необхідності виховання доброго ставлення до неї, у формуванні почуття відповідальності за навколишнє середовище, в усвідомленні важливості природоохоронної діяльності.

Математична наука знаходить широке використання в розв'язанні ряду основних питань екології: вивчення біосфери як цілісної природної системи, прогнозування й оптимізація взаємодії між біосферою та суспільством, раціональне використання й охорона природних ресурсів, вивчення різних видів забруднень середовища та методів боротьби з ними.


1.2 Аналіз психолого-педагогічної літератури з екологічного виховання молодших школярів


Екологічна освіта - порівняно нова галузь педагогічної теорії та практики. Вона має забезпечувати реалізацію принципових загально-дидактичних положень, таких як системність і систематичність, наступність і неперервність, гуманізація і науковість. Необхідність реалізації цих принципів посилює інтегруючу функцію навчальних предметів початкової школи.

На кожному етапі навчальної діяльності необхідно дати початкові уявлення та знання про природу й людину, як основу екологічної культури та створити умови для аналізу природного довкілля. Завдання екології можна сформулювати так:

- формування системи знань про природу;

- досягнення розуміння взаємозв'язків і взаємозалежностей, що існують у природі.

А.Н. Захлєбний виділив такі принципи екологічної освіти та виховання:

взаємозв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів;

принцип співпраці та принцип прогностичності;

принцип міждисциплінарності та єдності теорії й практики;

принцип неперервності;

єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності в практичній діяльності по її збереженню, догляду за нею й поліпшенню її якісного та кількісного складу [34, 24].

Дещо по-іншому підходять до розв'язання цієї проблеми В.П. Горощенко, І.О. Степанов. Для них характерне ототожнення термінів «природоохоронне виховання» й «екологічне виховання», що спрямовує процес екологічного виховання переважно на охорону природного середовища існування людини. До принципів виховання вони відносять:

принцип комплексності екологічного виховання до інших напрямів виховної роботи;

принцип використання навчальної (виховної) функції природи, яка змінюється й охороняється;

принцип сполучення проблем охорони природи у світовому та місцевому масштабах [22, 31].

Ми вважаємо, що в основу екологічного виховання потрібно покласти такі положення:

у процесі екологічного виховання молодших школярів слід враховувати взаємозв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів до розкриття екологічних проблем сучасності;

екологічна освіта та виховання - це складові частини цілісного процесу виховання;

забезпечення єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності та практичної діяльності з її поліпшення та захисту від різних впливів;

збереження принципів систематичності, безперервності, міждисциплінарності в змісті й організації екологічної освіти й виховання.

Характерною особливістю концепцій екологічного виховання різних наукових шкіл є аналіз впливу природи, її явищ і процесів на становлення особистості школяра - його соціального, фізичного, інтелектуального, морального та художньо-естетичного розвитку.

На основі міждисциплінарного підходу до вирішення екологічних проблем рядом дослідників було розроблено та апробовано імітаційні екологічні ігри, спрямовані на моделювання предметного змісту екологічної діяльності. Але слід відзначити той факт, що більшою мірою імітаційні екологічні ігри досить успішно використовуються в процесі екологічної освіти й мають на меті вдосконалення практичних навичок застосовувати знання в конкретній ситуації.

У процесі моделювання беруть участь не один чи декілька, а всі учні класу. Прикладами можуть бути: імітація дощу (у структурі пояснення кругообігу води), складання листів-описів за слідами тварин та птахів на снігу (під час екскурсії в природу). Особливого сенсу тут набувають почуття, які посідають дуже важливе місце в екологічному вихованні учнів.

Упорядкована діяльність учителя та учнів, повинна бути спрямованою на досягнення поставленої мети навчання та виховання. В екологічному вихованні та освіті діють загальноприйняті методи екологічного виховання.

Актуалізацію асоціативних зв'язків між різними психічними образами у контексті порушеної перед учнями проблеми часто використовують для встановлення певної аналогії між будь-якими проявами природних об'єктів і відповідними соціальними проявами. Уявлення, що виникає при цьому, сприяє розвитку суб'єктивного ставлення учнів до феномену, що вивчається. Прикладами можуть бути використані такі асоціативні образи, як «танці бджіл», «шлюбний сезон у тварин», екологічна «піраміда».

Актуалізація художніх компонентів уявлення світу природи засобами мистецтва має особливе значення в процесі розвитку позитивного ставлення до природи, на заняттях з образотворчого мистецтва, музики, літератури. Скажімо, ставлення учнів до поля, озера чи лісу буде формуватися значно ефективніше, коли поряд з науковою інформацією вчитель буде використовувати поезію, математичні порівняння, логічні завдання, класичні літературні твори, музичні п'єси, твори живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва.

Цілеспрямована корекція дій на певні взаємозв'язки в образі світу особистості, внаслідок чого виникає психологічний дискомфорт, зумовлений розумінням неефективності застарілих стратегій індивідуальної екологічної діяльності. Створення біотопних експозицій у природничому музеї, коли цілеспрямовано до природного ландшафту додаються недопалки або залишки молочних пакетів. Відвідувачі музею милуючись чудовими панорамами, несподівано помічали ці «прикраси». Людське око відразу притягувала ця різка невідповідність загальній картині. Більшість людей були налаштовані на милування, а сміття в експозиції блокувало цей процес: виникала внутрішня напруга. Саме в цьому невеликому обсязі панорами особливо гостро відчувалася неприродність, чужинність цих слідів індивідуальної людської діяльності, відвідувачі відчували дискомфорт.

Поведінка людини може розглядатися з погляду тих природних об'єктів, яких вона стосується. Скажімо, якщо школяр забув своєчасно полити кімнатні квіти, його можна запитати: «Що квіти могли б про тебе подумати?», або в нього є домашній улюбленець й він забув за ним прибрати то відповідно: «А уяви себе на його місці, тобі було б приємно, якщо він доглядав би за тобою як ти за ним?». Безумовно, з погляду рослин чи домашнього улюбленця він «виглядає» безвідповідальною, жорстокою людиною.

Процес психологічного моделювання стану природних об'єктів сприяє кращому розумінню цього стану, що поглиблює уявлення школярів про певний об'єкт. Крім того, такий механізм актуалізує відповідну поведінку стосовно об'єкта.

Під час вивчення життя риб у зимовий період учням пропонується затиснути пальцями власний ніс і, не відкриваючи рота, протриматися, скільки можливо, потім відпустити один палець і відкрити доступ повітря в одну ніздрю. Свої відчуття в цій ситуації учні проектують на стан риб, які перебувають під льодом, коли їм не вистачає кисню. Звільнення однієї ніздрі для дихання супроводжується значним полегшенням, моделюючи стан риб після того, коли будуть пробиті лунки в товщі льоду.

Метод екологічної ідентифікації має на меті педагогічну актуалізацію співпереживання людини за стан природного об'єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих станів на природні об'єкти через ототожнення з ними (співпереживання), а також переживання особистих емоцій та почуттів з приводу стану природних об'єктів (співчуття). Таким чином формується суб'єктивізація природних об'єктів.

Актуалізації екологічної активності особистості, спрямованої на надання допомоги й сприяння благу природних об'єктів, стимулює прояви співучасті, підтримки, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об'єктів. При цьому турбота про світ природи спонукає школярів до підвищення своєї екологічної компетентності - до оволодіння необхідними знаннями, уміннями й навичками. Адже для того, щоб надати кваліфіковану допомогу будь-якому природному об'єкту, слід знати й уміти, що і як потрібно зробити.

Потужний потенціал для екологічного виховання має ознайомлення учнів з реалізацією охорони природи у традиціях українського народу (розчищення джерел і криниць, екологічні толоки, приваблювання й охорона птахів, Різдвяні та Новорічні свята з традиційним Дідухом замість ялинки). Це дає можливість мотивувати і структурувати діяльність учнів через організацію екологічний клубів або рухів.

Ефективна організація емоційно насичених очікувань майбутніх контактів особистості зі світом природи. Наприклад, перед екскурсією до лісу вчитель налаштовує учнів на те, що вони «йдуть у гості до лісу». Адже, коли збираються в гості, відповідно одягаються, не смітять. Найефективніше реалізація цих методів відбувається в умовах еколого-психологічного тренінгу, спрямованого на корекцію екологічної свідомості його учасників. Наведемо загальноприйняті методи реалізації екологічного виховання:

обґрунтування вчителем теми, як життєво важливої, а не надуманої;

формулювання запитань, які б спонукали молодших школярів до розмови;

спрямування вчителем розмови в екологічному напрямку;

залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків.

Метод педагогічного спостереження - спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження буває пряме й опосередковаке, відкрите й закрите, самоспостереження. При організації спостереження важливо мати його план, визначити його термін, фіксувати результати.

Метод гри. Екологічні ігри та завдання дають учневі змогу відчути себе частиною природи, реагувати на проблеми, викликають бажання допомогти природі, захистити її від небезпеки. Сюжетні ігри з екологічним змістом допомагають молодшим школярам ознайомитися з діяльністю людей, які досліджують стан природи та охороняють її.

Отже, для виховання справжньої людини, яка б, крім гуманізму, любові до природи, акуратності та всіх інших якостей, мала сформований екологічний світогляд, педагогу необхідно шукати творчі шляхи для виховання молодших школярів. Для формування екологічної свідомості учитель повинен організовувати екскурсії, екологічні свята, відроджувати традиції, створювати дискусійні екологічні клуби та багато чого іншого.

Аналіз практики роботи вчителів-новаторів показує, що формування в учнів екологічних знань у процесі викладання математики може відбуватися в таких формах навчальної діяльності:

розвязування молодшими школярами задач із природничим змістом;

складання учнями задач із екологічним змістом;

побудова діаграм, графіків про зміни в природі;

короткі повідомлення учнів екологічного характеру на уроці;

еколого-тематичні заняття гуртка, екскурсії;

написання рефератів, оформлення планшетів, альбомів на екологічні теми.

Проте природоохоронне виховання не ефективне в межах одного предмету. Це робота багатопланова й має реалізовуватися в певній комплексній системі інтегрованих уроків.

Для впровадження екологічного виховання в шкільну програму та інтегрування її з іншими предметами в навчально-виховному процесі вчителеві необхідно донести до учнів загальні й фундаментальні закони природи, розвивати в них самостійну відповідальність за екологічний стан довкілля та природи навколо себе, залучати школярів до масової природоохоронної й екологічної діяльності, формувати базу їхнього світогляду, любов до навколишнього середовища.

Історично склалося, що математика виникла з практичних потреб людини на основі задач, висунутих самим життям і розвивалася в процесі знаходження їхнього вирішення, тобто пошуку екологічних пріоритетів. Пошуки розвязань окремих задач спонукали вчених розробляти нові методи досліджень, створювати досконалі алгоритми, відкривати невідомі закономірності.

Зміни, що виникли в екології за останні роки, викликають реальну загрозу життєдіяльності людей не лише в нашій країні, а й в усьому світі. Цим і зумовлена актуальність знаходження нових підходів у навчально-виховній діяльності школи та виховання екологічної культури молодших школярів у цілому.

Розгляд завдань екології показав, що необхідність упровадження екологічного виховання в молодших класах на всіх освітніх етапах навчально-виховного процесу є нагальною потребою, яка з кожним роком стає гострішою, адже природнича ситуація в країні постійно погіршується.

Реалізація в навчальній роботі засад екологічного виховання учнів робить уроки математики більш цікавими та змістовними. Участь учнів в екологічному русі забезпечує їхню більш високу пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань.

Звертаючи увагу на необхідність упровадження екологічного виховання в навчальні дисципліни початкової школи, слід зауважити, що вчителі, які будуть добирати й застосовувати матеріали екологічного характеру на уроках, повинні робити це дуже обережно, щоб не перетворити урок математики (чи якийсь інший) екологічного характеру в урок природознавства. Тому найкращим варіантом буде застосування інтегрованих уроків змішаного типу.

Через екологічну роботу в школі програмований матеріал з усіх основних наук органічно пов'язується на уроках з місцевим життям, традиціями, духовними набутками рідної сторони тощо.

Як показує практика, формування екологічної культури в школі при вивченні навчальних дисциплін має забезпечуватись тісним зв'язком шкільного навчання з життям, що дає можливість школярам якнайкраще зрозуміти явища природи та їх взаємозв'язки, залучає учнів до активної участі в охороні природи, турботи про неї й підтриманні її природного вигляду.

Деякі учні проживають у містах і не мають можливості часто бувати один на один з природою, самостійно спостерігати ті чи інші природні явища та процеси, бачити її первозданний вигляд, що часто й зумовлює недбалість школярів до навколишнього середовища в цілому.

У процесі підбору екологічно спрямованого матеріалу важливим критерієм є його особистісна значущість для учнів. Реалізація цієї вимоги забезпечується кількома шляхами:

залученням учнів до добору необхідного матеріалу для уроку, адже вони можуть робити (за власним вибором) невеликі повідомлення про охорону місцевих рослин, тварин, добирати ілюстрації, виготовляти малюнки.

вільний вибір учнями відповідних об'єктів для спостережень за ними впродовж певного часу, задля отримання необхідної інформації та відповідей на поставлені заздалегідь питання, з наступним обговоренням у класі їх результатів;

систематичність використання екологічно спрямованого матеріалу;

реалізація учнями проектів екологічного змісту (створення презентацій, публікацій, доповідей, фото та їх захист) відповідно до певних навчальних тем, запропонованих учителем, які вивчаються або будуть вивчатися у майбутньому.

Природоохоронні відомості, що опрацьовуються, мають бути не уривчасті й розрізнені, а впорядковані в певну, логічно побудовану, завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначити обсяг екологічних знань та вмінь, які необхідно засвоїти учням.


2. Експериментальне дослідження з екологічного виховання молодших школярів на уроках математики


.1 Вивчення новаторського досвіду екологічного виховання молодших школярів на уроках математики


Одним із завдань нашого дослідження було вивчення попереднього педагогічного досвіду формування екологічної культури молодших школярів на уроках математики.

Учитель Л. Різник формує екологічну культуру молодших школярів під час екскурсій, прогулянок, подорожей, серії «уроків милування». Учні на її уроках ознайомлюються з правилами поводження в лісі, біля річки, а також учать правила збирання лікарських рослин, ягід, грибів, плодів, насіння дерев. Під час цих екскурсій учителька пропонує розвязування усних задач екологічного спрямування.

Задача 1. Одне дерево виділяє 20 л кисню за добу, скільки необхідно дерев для одержання 200 літрів кисню?

Задача 2. Одне дерево виділяє 20 л кисню за добу. За скільки днів одне дерево виділить 60 л кисню з цієї території?

Задача 3. Кожної години на північній півкулі випадає 2000 т кислотних дощів. Скільки тон води випадає за 1 день?

Задача 4. Одній травоїдній пташці вагою 1 кг за рік необхідно зїсти у 10 разів більше рослин, ніж її маса. для Скільки кілограмів рослин необхідно на рік для 3 таких пташок?

Задача 5. Щоб зберегти 1 дерево необхідно 20 кг макулатури. Скільки необхідно макулатури, щоб зберегти 50 дерев?

Задача 6. Якщо втратити 1 мм ґрунту з 1 га - поле втрачає 240 кг фосфору, а калію в 3 рази менше. Скільки калію втрачає земля?

Для молодших школярів учитель організовує похід екологічними стежками до пам'ятників природи, знайомить з історією рідного краю. Для молодших школярів пропонуються доступні види практично-природоохоронної діяльності:

догляд за кімнатними рослинами, шкільними квітниками;

участь в озелененні школи;

прибирання та догляд за певною територією школи;

підгодівля птахів узимку, розвішування годівниць;

догляд школярів за домашніми і шкільними акваріумами [80, 83].

Учитель із дітьми проводить: фенологічні спостереження, читання тематичних віршів, казок, творів. Ігрові форми роботи: вікторини-головоломки, аукціони, ігри. Наприклад, гра «Відгадай за голосом». Учитель ставить аудіозапис з голосами різних птахів або тварин, учні повинні назвати того, кому належить цей голос, гра «Лікарські рослини». Учитель демонструє школярам картинки або гербарій росин, вони повинні вгадати рослину і сказати її назву, визначити, чи є вона лікарською.

Учитель О. Іванова розробила серію уроків навчання екологічної грамоти з іграми для учнів першого класу. Ось деякі з ігор: гра «Співаю як зозуля». Учитель просить учнів сказати, як саме співає зозуля (ку-ку), далі учні повинні знайти як найбільше слів природничого змісту, у якому є склад «ку» (куниця, кущі, окунь і т.д.); гра «Додай необхідну літеру до назви дерева». На дошці записані слова, але в них загубилася одна літера і всі інші перемішалися, учні повинні розставити літери по місцям та сказати назву дерева.

Цікаві для учнів є ті уроки математики, на яких є можливість виконувати приклади, записуючи їх паличкою на піску або ж пограти в математичні ігри з екологічним змістом. Наприклад, гра «Збери горішки». Перед дітьми на столі стоїть таця, на ній лежать горіхи різних розмірів: ліщина, грецький, кешю та арахіс. Школярі розглядають горіхи, їх форму та структуру, а потім учитель просить допомогти білочці розсортувати горішки по кошикам: «Де в нас м'які горішки? А де кругленькі?» і т.д. Учні рахують кількість горішків у кожному кошику, а тим часом білочка розповідає про кожний з них. Гра «Відгадай, яку я маю назву?». Школярі декілька хвилин самостійно розглядають клумбу, далі вчитель пропонує їм пограти в гру, у якій вони зможуть показати свої знання природи. Учитель задає орієнтир певної квітки, а школярі повинні знайти її на малюнку якомога швидше. Наприклад: «Яка квітка росте ліворуч від троянди? Праворуч від жовтого тюльпана?». Гру можна ускладнювати, задаючи певну кількість квітів. Завдання формують обчислювальні навички, розвивають мислення, швидкість реагування, увагу. Гра «Склади стежину». Школярі розв'язують екологічні завдання, кожне з яких є продовженням або початком іншого. Наприклад, завдання ґрунтується на розв'язуванні кругових прикладів. Перемагають ті учні, які найшвидше знайдуть звязки між прикладами та правильно їх розвяжуть. Цікаве завдання «Віднови пейзаж». Учням необхідно розв'язати приклади, записані на одному боці геометричної фігури. Правильно розвязавши приклади, отримують певний фрагмент картини. Клас можна розбити на команди, у кожній з яких лише частина пейзажу. Коли всі приклади розвязані, школярі складають з окремих фігур цілісний пейзаж. Наприклад, «Кицькин дім». Школярі обєднуються в команди і задають по черзі одне одному питання на тему «Що найбільше шкодить екології?», визначають переможця. Далі згадують казку «Кицькин дім», завдання - швидко врятувати звірів, визначити, які помилки вони зробили при поводженні з вогнем, написати правила поводження з вогнем на природі.

Досвід учительки О. Химинець в організації дитячих ігор з їх вільним польотом фантазії, вірою в реальність цієї фантазії й у той же час з уведенням деяких правил та обмежень. Така гра має схожість з творчим процесом і служить доброю школою творчого «мислення».

Створена грою творча пошукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого школяра в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури. Деякі уроки проводяться вчителем на лоні природи, йде інтеграція математики з музикою, образотворчим мистецтвом, трудовим навчанням та ознайомленням з навколишнім світом, читанням та валеологією. Такі уроки сприяють розвитку в дітей образного мислення, уяви, уваги, почуттів, мовлення і творчих здібностей. У системі таких уроків здійснюється екологічне виховання:

проводяться учнями спостереження й занотовування інформації;

малюється пейзаж, передаються почуття в кольорах;

складається композиція з природних матеріалів (сухих гілок, шишок, листочків, квітів);

розучуються й виконуються школярами пісні про природу та пори року.

Після уроків, які повязані з вивченням довкілля, діти завжди радісні та збуджені, бо отримали насолоду й задоволення від своєї праці, зуміли побачити красу природи, відкрили свої серця назустріч добру й любові.

Не лише на уроках, а й в позаурочний час учителька намагається здійснювати екологічне виховання, влаштовуючи для дітей та батьків різні заходи. Учитель учить учнів не лише бачити красу природи, любити та співчувати їй, а й допомагати: доглядати за тваринами, підгодовувати птахів узимку.

Досвід вчителя Є. Громік полягає в проведенні інтегрованих уроків художньої праці з математикою. Основна мета її уроків - донести до свідомості дітей уміння бачити навколишню красу, відкривати для себе нове в навколишньому світі, радіти відкриттям. Головне - навчити дітей помічати й захоплюватися красою та неповторністю природи.

До учнів доноситься й логіка взаємозв'язку природи й людини-творця, яка навчається в природи не тільки краси, а й мудрості, пізнає її таємниці. Перший екологічний урок з елементами математичних вправ учитель проводить серед природи. Дійсно, краса навколо - куди не глянь! Учні повинні побачити красу росинки, порахувати, яка кількість цих росинок на окремих листках, у росинці відбивається небо, дерева, павутинки. Чи завжди ми бачимо в малому велике?

Вивчаючи новаторський досвід учителів, ми робимо висновки, що створено багато засобів, які спрямовані на пізнання учнями природи рідного краю. Але щоб відобразити красу природи, людина повинна спочатку зрозуміти її, вивчити й відчути. На початку уроку вчителька запитує дітей: «Хто ж є вчителем людини? Хто навчив її створювати легкі тканини, плести мереживо?» Діти розглядають павутинки, краплинки роси, рослини, комах і роблять висновок: «Звичайно ж, природа!».

Людина, навчаючись у природи, спочатку вивчає її, замальовує форми, які найбільш сподобались, намагається точно передати колір, конструкцію, а потім використовує у своїх роботах, трішки змінюючи їх. Наприклад, побачила людина квітку дзвіночка, роздивилась її, помилувалась, потім перемалювала її форму, намагаючись точно передати колір - і раптом вирішила зробити світильник подібної форми. Ягоди калини, горобини, винограду підказали людині ідею створення прикрас.

Учителька пропонує школярам самостійно знайти в навколишньому середовищі аналоги природних форм. Діти помічають, що павутина підказала людині, як створити мереживо. До речі, оренбурзькі хустки так і називаються - «павутинки». А якщо подивитися через краплинку роси, то можна помітити, що вона збільшує зображення в кілька разів. Так на основі цього ефекту виникли оптичні прилади.

Досвід учителя О. Химинець показує, що екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з іншого - вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або регіоні й, що найголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація й економічне становище взаємопов'язані нерозривно й визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому.

Багаторічний досвід педагогічної роботи О. Химинець дає змогу стверджувати, що взаємозв'язок освіти, культури, економічного становища й екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль в нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення. У першу чергу це зумовлено тим, що природні ресурси, їх відтворюваність мають скінченні величини, а тиск від діяльності людини на природу зростає з року в рік.

В останні десятиріччя вплив людини на природу набагато збільшився і, що головне, став практично не контрольованим і майже не прогнозованим. Суспільству сьогодні потрібні виховані, розумні та культурні в екологічному відношенні люди. Саме тому так важливо розпочати екологічне виховання з раннього дитячого віку. Свідоме й бережливе ставлення до природи потрібно формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі.

Учитель стурбований тим, що саме в школі учні повинні полюбити рідний край, навчитися основам охорони навколишнього середовища, вміти науково обґрунтувати екологічне використання природних багатств. Учитель здійснює природоохоронну освіту учнів в різних напрямках на уроках, заняттях гуртків, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно-корисної праці, науково-дослідницької роботи.

О. Химинець уважає, що для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно використовувати екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей.

Особливе місце в екологічному вихованні мають зайняти уроки з «Ознайомлення з навколишнім світом», на яких діти ознайомлюються з навколишнім середовищем. Учитель підводить дітей до думки, що людина - невід'ємна складова природи, що вона, впливає на навколишнє середовище. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. На уроках природознавства вчитель наводить приклади й показує, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі - навіть повністю зникли.

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то вчитель знаходить способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення й практичними діями з їх охорони. Під час сезонних екскурсій у природу, учитель акцентує увагу дітей на характерних ознаках кожної пори року, формує почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички розумної поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.

Таким чином, природоохоронну роботу доцільно проводити безперервно на всіх рівнях організації навчально-виховного процесу, з усіх предметів, базуючись на принципах нероздільного зв'язку теорії з практикою, науковості, міжпредметності, індивідуального підходу. Для розвитку природопізнавальних інтересів учнів потрібно використати деякі методичні прийоми: різноманітні за тематикою спостереження, екскурсії, бесіди, конкурси, вікторини, екологічні свята.

Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів, на сьогоднішній день, не обмежуються формуванням у дітей уявлень про природу та її явища. Зміст екологічного виховання складає система взаємопов'язаних понять, засвоєння кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя. Уроки природознавства, читання, образотворчого мистецтва, рідної мови, математики, покликані виховувати в школярів екологічну культуру та формувати навички природоохоронної діяльності.

Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища, як важливого фактора існування людини.

Перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно-орієнтованим на екологічну підготовку школярів, цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Шкільна практика свідчить, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для екологічного виховання, формування екологічної культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи в природоохоронній діяльності.

Результати наших досліджень показали, що екологічне виховання у процесі навчальної діяльності в початковій школі проводиться епізодично, без детально розробленої методики. Проте слід враховувати, що успішність процесу екологічного виховання засобами навчальної діяльності визначається сукупністю взаємопов'язаних педагогічних умов, що забезпечують ефективне використання екологічно спрямованого матеріалу в початкових класах.

Цілеспрямованість, як підпорядкованість усієї ековиховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями й вихованцями, наявність перспективи, проектування рівня екологічної культури особистості відповідно до запланованої мети.

Зв'язок із життям - це систематичне ознайомлення учнів із екологічною ситуацією в країні, залучення їх до посильної участі в громадсько-корисній роботі.

Наступність - поєднання екологічного виховання на уроці та в позакласній роботі, неперервне формування екологічної культури учнів в загальноосвітньому педагогічному процесі.

Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості - взаємоінформування учасників виховного процесу про результати виховних впливів, досягнення в природоохоронній діяльності.

Використання краєзнавчого матеріалу - бракування досвіду учнів у природоохоронній діяльності рідного краю, органічний зв'язок з природою рідного краю, наповненням екологічного виховання молодших школярів національним змістом.

Особливості формування екологічної культури молодших школярів. Екологічна культура особистості проявляється в тому, що це перші свідомі кроки особистості в природоохоронній діяльності. Об'єктивним показником екологічної культури є рівень спілкування особистості з природою. Сприйняття природи допомагає розвивати такі якості, як емоційність, життєрадісність, чутливе, уважне ставлення до всього живого. Екологічну культуру розуміють як цілісну систему, яка складається з екологічних знань, екологічного мислення.

Підручник повинен бути тією ланкою, яка сполучає шляхи задоволення пізнавальних потреб учня, зокрема екологічних. Підручник не може повністю задовольнити пізнавальні інтереси учнів, які відрізняються за рівнем природних здібностей. Живе слово вчителя, яке викликає інтерес до змісту предмета, підтримуючи постійну пізнавальну активність, розширює можливості для самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочний час. Екологізація шкільної освіти дає змогу розглядати природу, як єдине ціле з урахуванням характеру й сили збалансованих взаємозв'язків між усіма явищами і процесами, що відбуваються в біосфері планети.

Зміст навчальних програм із різних шкільних предметів передбачає оволодіння учнів знаннями, які мають пряме відношення до проблем охорони навколишнього середовища. Учителеві слід уникати механічної інтерпретації знань з різних предметів, потрібно сприяти формуванню в учнів цілісної картини світу на основі аналітичного й синтетичного розмірковування над дійсністю.

У нашій країні за останні роки зросла увага до екологічного навчання й виховання. Оскільки для молодших школярів найдоступнішою є форма емоційно-естетичного сприйняття природного середовища, то вчителеві необхідно знайти способи злиття емоційний почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.

Досить активною формою організації природної діяльності учнів 2-3 класів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установки, навички спостережливості, орієнтації в позитивних і негативних явищах у природному середовищі. Екскурсії створюють словесні образи та ілюструють повніше уявлення про предмети та явища довкілля. Конкретні уявлення про природу, які утворюються в учнів під час екскурсії, допоможуть розкрити перед ними прості, доступні їхньому розумінню зв'язки між окремими предметами та явищами природи.

На різних етапах свого життя учні по-різному усвідомлюють і сприймають навколишній світ. Для досягнення певної мети в екологічній освіті й вихованні важливо брати до уваги, як вікові, так і індивідуальні риси характеру, ставлення до навчання, його мотивацію, комплексно підходити до вивчення довкілля з використанням міжпредметних зв'язків.

Досвідчені вчителі спонукають учнів до активного екологічного мислення за допомогою завдань і запитань типу «Чому ти так думаєш?», «Доведи, що…», у яких певною мірою виявляються пізнавальні потреби, духовні запити, нахили та здібності. Під час розв'язання таких запитань в учнів виникають власні міркування та аналітичні підходи. На першому етапі роботи ставляться репродуктивні запитання, спрямовані на відтворення знань. Такі запитання сприяють становленню рівня запам'ятовування та механічного відтворення засвоєних фактів.

На другому етапі екологічного навчання переважають запитання пошукового характеру. Їх встановлення взаємозв'язків між явищами, фактами та процесами. Наприклад: «Чому космічна біологія цікавиться одноклітинними водоростями? Що вам про це відомо?», «Чому там, де з'являється мох, ґрунт заболочується?», «Чому деякі рослини вимирали, інші давали початок новим групам, а треті залишалися незмінними? Чи відбуваються зміни рослин у наш час? Якщо так, то як і чому?».

Аналіз зв'язків між природними явищами є набуттям учнями нових знань і спрямування їх на глибше і краще пізнання об'єктивної дійсності. Формування взаємозв'язків між обєктами природи ставить високі вимоги до інтелектуальних можливостей учнів особливо тоді, коли йдеться про самостійний аналіз явищ, фактів, процесів, між якими існує взаємозв'язок.

Інші завдання сприяють формуванню критичного й функціонального мислення учнів, скеровують їх на діалектичне пізнання природної дійсності її причинної зумовленості. Наприклад, «Рослини можуть взаємодіяти, яким чином?», «Відомо, що єгипетських фараонів ховали в тисових саркофагах, як ви думаєте, чому?». Значення таких завдань у психологічному плані полягає передусім у тому, що завдяки своєму формулюванню вони дають учням можливість самостійно й до певної міри творчо розкривати взаємозв'язки й взаємовідносини між обєктами, явищами. Оскільки у відповідях учні здебільшого користуються поясненнями, з якими їх у свій час ознайомив учитель, таке формулювання завдання змушує зосередити смислові та психічні процеси на певній проблемі у зв'язку з рівнем її складності, порівняно із завданнями, які вимагають простого відтворення матеріалу.

На третьому етапі варто ставити творчі завдання, які містять проблемність. Наприклад, учитель запитує про птахів з яскравим оперінням, які мешкають в Африці.

Методи формування екологічної культури спонукають школярів до творчості. Зусилля вихователя завжди зорієнтовані на всю систему цінностей. Спрямовуючи учнів на систему екологічних цінностей, учитель впливає на моральні пріоритети учнів, тому одним завданням виховання є визначення цінностей. Серед цінностей сучасного виховання обовязковим є екологічний компонент.


.2 Опис констатувального експерименту з екологічного виховання молодших школярів на уроках математики


Важливим елементом якісного рівня впровадження в навчальний процес математичного моделювання як засобу екологічного виховання молодших школярів є специфічна класифікація, яка сприяє рухові шкільного навчання із рівня емпіричного накопичення знань, умінь і навичок на рівень теоретичного аналізу та системного підходу.

В основу побудови системи екологічного виховання покладено психологічний принцип О.М. Леонтьєва, згідно якому, свідомість особистості породжується в діяльності. Кінцевою метою цього процесу повинно стати попередження необоротних змін у природі й збереження всієї різноманітності рослинного та тваринного світу.

Показником високого рівня екологічної культури людини є її активна діяльність з охорони природи. Як і в кожному виді діяльності, у природоохоронній також виділяються основні структурні компоненти: інтелектуальний, операційний, мотиваційний.

Характерні особливості кожного з цих компонентів визначаються специфікою цього виду діяльності. До складу інтелектуального компоненту природоохоронної діяльності входять екологічні знання, операційного - уміння й навички з охорони природи, мотиваційного - сукупність збуджуючих причин діяльності людини в природі.

До основних умінь і навичок природоохоронної діяльності, які можна сформувати в учнів під час навчально-виховної діяльності в школі, слід віднести такі уміння як:

оцінювати стан навколишнього середовища, найближчого природного оточення;

не смітити в навколишньому середовищі;

пропагувати сучасні проблеми екології й охорони природи;

піклуватися про навколишне середовище власними зусиллями.

Головна мета екологолічної освіти на сучасному етапі трансформації навчально-виховних закладів, як зазначається в офіційних документах, - створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина країни, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства в тісній гармонії з природою. Цьому мають сприяти пошуки нових педагогічних технологій, створення такого освітнього середовища, яке б забезпечило кожному учневі змогу виявити закладене в ньому від природи творчий початок, сформувати здатність бути суб'єктом розвитку своїх здібностей і стати суб'єктом своєї життєдіяльності в екології.

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаючому поколінню взаємозв'язок природи й суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення та роль природи для суспільства в цілому й кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа - це першооснова існування людини, а кожна людина - частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище, як національну йзагальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та екологічне перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Багато уваги формуванню екологічної культури молодших учнів приділяв В.О. Сухомлинський. Працюючи в Павлиській школі, вчений справді створив оригінальну систему екологічного навчання молодших школярів. Наш аналіз системи Василя Олександровича показав, що в її основі лежить така діяльність:

досягнення тісного взаємозв'язку людини й природи;

проведення уроків мислення в природі;

система творчих робіт екологічного спрямування;

стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів дитини.

Професійні завдання вчителя, який займається екологічною освітою, потребують від нього, як показує наше дослідження, нового ставлення до самого себе, проникнення у свій внутрішній світ, професійного самовдосконалення та спроможність використання нових методів навчання. Щоб визначити екологічний рівень педагога ми розробили таку анкету:

1. У чому, на Вашу думку, полягає сутність екологічного виховання?

. До якої структури виховної роботи Ви віднесли б екологічне виховання:

морально-етичне та естетичне виховання;

національно-патріотичне виховання;

фізичне та трудове виховання?

. Які навчальні дисципліни Ви використовуєте для формування екологічної культури молодших школярів?

. Які форми роботи Ви використовуєте найчастіше для формування екологічної культури?

. Як часто Ви використовуєте природоохоронну діяльність в позакласній виховній роботі?

раз на тиждень;

-2 раз на місяць;

кілька разів на семестр;

кілька разів на рік;

ніколи.

Ця анкета допомогла нам дізнатися, чи готовий учитель до запровадження на своїх уроках екологічної освіти, адже якщо донести до молодших школярів неточні, нецікаві, незрозумілі дані, або навязувати їх примусово, ефект від такого навчання може бути значно гіршим, ніж навіть за його відсутності.

Анкету ми використали для виявлення рівня сформованості і екологічної культури вчителів та для виявлення проблеми у їх діяльності (всього до анкетування було залучено 15 вчителів).

Відповідаючи на запитання анкети, учителі продемонстрували непогану обізнаність щодо суті екологічного виховання. Переважна більшість (80%) учителів чітко структуризували екологічне виховання. Разом з тим, серед уроків, на яких учителі використовували матеріал екологічного спрямування, виділяють природознавство (100%), образотворче та трудове навчання (35%). Дуже мала кількість респондентів (7%) вказувала на екологічні можливості математики, читання тощо.

Також не вражали різноманітністю й форми роботи з екологічного виховання - передусім позакласні заходи (85%); на уроках - бесіди, розповіді (66%), зрідка ігри (15%).

Аналізуючи відповіді вчителів, треба вказати на непогану загальну поінформованість у проблемах екології. Учні також стверджують, що вчителі досить часто наголошували на проблемі збереження природи (85%). Та мало хто з опитаних чітко сформулював причини, чому та навіщо слід її оберігати (16%).

Все це говорить про слабке різноманіття форм та прийомів екологічної роботи в школі, недостатнє розуміння вчителями необхідності такої роботи на всіх предметах і в позаурочний час, а також не вдалий підбір матеріалу для роботи з молодшими школярами.

Для визначення впливу експериментальної методики навчання на сформованість екологічної культури та навичок природоохоронної роботи на констатувальному етапі експериментального дослідження учням 3 класу були запропоновані різноманітні завдання з різних навчальних дисциплін за різними темами.

Однією з педагогічних умов ефективного формування екологічної культури молодших школярів є цілеспрямоване та системне планування уроків, виховних заходів з використанням екологічно спрямованого матеріалу, зв'язок його з життям. Проаналізувавши стан екологічного виховання в початкових класах, ми дійшли таких висновків:

теоретичний матеріал недостатньо пов'язується з практичною діяльністю, не ілюструється конкретними прикладами з життя;

при роботі із школярами рідко використовуються завдання творчого характеру з екологічної тематики;

учнів здебільшого не спонукають до наведення конкретних прикладів із їхнього життя.

Відвідування уроків з природознавства й математики дозволяє зробити висновки про те, що вчителі повідомляють учням інформацію про навколишнє середовище й народні традиції, але не дають конкретні рекомендації про природозбереження. При цьому діти слухають, читають, спостерігають, зіставляють нову інформацію про природні обєкти з раніше засвоєною і запамятовують. Користуючись цим методом, учитель доводить до відома учнів зміст, сутність і значення народних традицій ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, учителеві необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразовому відтворенні здобутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (іншими словами застосовувати репродуктивний метод). Наприклад, учитель називає народні прикмети щодо пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше, або взяті з власного життєвого досвіду.

Експериментальне дослідження показало, що для визначення впливу математики на рівень розвитку екологічної культури молодших школярів потрібні екскурсії. На уроках математики вчителеві частіше треба застосовувати задачі екологічного спрямування. Екологічне виховання учнів на уроках математики здійснювати в таких напрямках:

розкриття закономірностей природи через вступні бесіди вчителя відповідно до теми уроку;

зясування насамперед ролі математики в розвязуванні екологічних проблем;

складання графіків і діаграм, які ілюструють функціональні залежності результатів впливу людської діяльності на природу;

аналізу прикладів економного та ефективного використання природних ресурсів;

можливість розкриття математичних закономірностей певних явищ природи;

виховання екологічного розуміння та екологічної культури, відповідальності за стан навколишнього середовища.

Дидактичні матеріали, необхідні для здійснення екологічного виховання на уроках математики, ми систематизували за напрямками:

цікаві задачі з природничим змістом;

цікаві повідомлення;

проведення екскурсій з природознавства, з елементами математики;

проведення інтегрованих уроків;

інтегрована позакласна робота;

проведення екологічних ігор.

Нами зроблені висновки, що методи навчання, які застосовує вчитель для формування екологічних переконань учнів, повинні забезпечувати активну пізнавальну діяльність протягом усього процесу засвоєння екологічних знань. У звязку з цим головне місце в системі роботи вчителя повинні зайняти проблемно-пошукові методи екологічного спрямування.

Для формування в учнів спрямованості на природоохоронну діяльність, учителеві доцільно не лише надавати певну інформацію екологічного характеру, а й ставити завдання-проблему, яку школярі повинні вирішити та доповісти про результати. Складність проблеми, методи, способи й роль учителя в її вирішенні залежить від вікових особливостей учнів та їхньої екологічної підготовки.

Під час планування екологічного виховання на уроках математики добір методів навчання, на нашу думку, повинен забезпечувати високий ступінь самостійності учнів під час виконання завдань з екологічної тематики. У звязку з цим, поряд з методами організації навчальної діяльності під керівництвом учителя, слід застосовувати методи самостійної роботи учнів. Перевагу в них повинні мати:

робота учнів з книжкою та додатковою інформацією здобутою самостійно в процесі вирішення екологічної проблеми;

складання й самостійне розвязування учнями математичних задач на основі фактичного матеріалу наданого учителем екологічного чи природоохоронного змісту;

виконання поставлених учителем завдань дослідницького характеру з заданої теми учнями.

Розглянемо більш детально методи та способи запровадження екологічного виховання в навчально-виховний процес, які дозволять сучасним педагогам використовувати на всіх уроках елементи екологічного характеру.

Нами було організовано експериментальне дослідження з формування екологічної культури молодших школярів у процесі навчально-виховної діяльності. Експеримент проходив у три етапи.

На першому етапі були визначені завдання дослідження, наукова проблема, була розглянута педагогічна і навчально-методична література з цього питання, вивчався досвід роботи вчителів початковий класів з проблеми екологічного виховання та формування основ екологічної культури в учнів 2-4 класів, формулювалася гіпотеза й завдання дослідження.

На другому етапі експериментального дослідження були розроблені завдання констатувального експерименту.

На третьому етапі проводився констатувальний експеримент, відбувся аналіз та узагальнення одержаних експериментальних даних, з'ясовувалися подальші перспективи отриманих результатів для виховання екологічної культури на уроках математики.

На початку експерименту в школі було проведено контрольні зрізи з метою визначення рівня сформованості екологічної культури учнів молодших класів. Нами були визначені наступні критерії та рівні оцінювання контрольних завдань:

високий рівень: учень ґрунтовно, послідовно виконує екологічні завдання;

достатній рівень: учень виконав всі завдання, але є порушення в послідовності;

середній рівень: при викладі матеріалу екологічного характеру учень припускається незначних помилок;

низький рівень, екологічні знання поверхневі, учневі не вдається дати всі правильні відповіді.

З метою формування екологічної культури молодших школярів засобами математики нами були підібрані різноманітні завдання екологічного характеру:

Екологічні запитання за тематикою - «Природа - наш дім», «Природа й мистецтво», «Культура поводження в природі», «Як ми допомагаємо природі», «Ми - друзі природи», «Дивне поруч», «Жаліти треба вміти», «Рослини під нашим захистом», «Звірі і птахи взимку», «Де живуть наші менші брати», «Про тих, кого ми любимо».

Завдання на встановлення рівня екологічної освіти для молодших школярів.

Завдання 1.


Завдання 2.

Написання учнями твору про природу.

Завдання 3.

Конкурс на кращий малюнок на екологічну тему.

Завдання 4.

Складання екологічних задач з екологічною тематикою.

Завдання 5.

Проведення екологічної операції «Моє подвір'я - моя турбота».

Завдання 6.

Проведення екологічної імітаційної гри.

Завдання 7.

Бесіди з такою тематикою: «Первоцвіт», «Чисте місто», «Чарівна клумба» і т.д.

Завдання 8.

Випуск стіннівки з екологічним змістом.

Завдання 9.

Робота з екологічними ребусами, кросвордами.

За результатами експерименту можна зробити висновок, що уроки в початковій школі потребують упровадження в процес навчання проблемних ситуацій екологічного спрямування. Учитель разом з дітьми може розв'язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами:

через проблемне викладання знань учителем;

через організацію частково-пошукової діяльності;

через організацію дослідницької діяльності шляхом спостереження екологічних проблем у природі, запропонованих учителем чи виявлених за результатами самостійного дослідження.

При вивченні стану екологічного виховання молодших школярів, ми виходили з того, що результатом навчально-виховного процесу повинно бути формування в учнів наукового світогляду.

Отже, екологічна освіта й виховання однією із кінцевих своїх цілей повинна мати формування екологічних переконань учнів. У ході дослідження з'ясувалось, що більшість учителів відчувають труднощі з підбором повідомлень природоохоронної спрямованості, затруднюються у виборі методів навчання, що володіють найбільшим потенціалом виховного впливу на учнів.

З метою вивчення ставлення учнів 2?4 класів до розвязання екологічних завдань, ми запропонували їм розвязати такі задачі:

Задачі із природничим змістом:

Задача 1.

Пластикова пляшка руйнується в ґрунті 180 років, поліетиленовий пакет - на 20 років довше, а папір - у 100 разів швидше, ніж поліетилен. За скільки років зникне папір?

Задача 2.

Усього 5 кг нафтопродуктів затягують плівкою 50 кв. м поверхні води, що викликає кисневе голодування й отруєння водних організмів, а також призводить до загибелі ікри та мальків. Яку поверхню води затягує плівкою 1 кг нафтопродуктів?

Задача 3.

Зараз на Поліссі збирають 67 видів лікарських рослин, що на 40 видів менше, ніж збиралось раніше. Скільки видів лікарських рослин збирали тут раніше? Чому, на вашу думку, відбулися такі зміни?

Задача 4.

кг макулатури зберігають від зрубування одне дерево. Скільки дерев збереже 1 тонна макулатури?

Задача 5.

Втрата лише 1 мм шару ґрунту з одного гектару означає, що поле втратило 80 кг калію, а фосфору - у 3 рази більше. Скільки фосфору втрачає гектар землі?

Пропонуємо учням побудувати діаграму за такою інформацією.

Тривалість життя кедра становить 2500 років, дуба - 1500 років, липи - 800 років, сосни - 450 років, ялини - 350 років, берези - 150 років, верби - 100 років.

Вікторина «Як ми знаємо свою країну».

) Карпатська гора «?» (Говерла) має висоту 2061 м, а Кримська гора Роман-Кош має висоту 1545 м. Назвіть гору в Карпатах і скажіть на скільки метрів Роман-Кош за неї нижча? (516 м)

) В Україні проживає 100 видів тварин, а у Кримському заповіднику, який знаходиться в? (Алушті), 3/5 від цього числа. Назвіть, де знаходиться Кримський заповідник і скільки видів тварин у ньому мешкає? (60)

) Латаття або Лілея біла живе 21 рік. Уперше вона розквітає в віці 7 років. Де проростає ця рослина, скільки разів вона може зацвісти за свій вік? (18)

) Їжак під час зимової сплячки голодує 200 днів, а ведмідь 6 місяців. Хто з них голодує довше? Які ще тварини на території України впадають в зимову сплячку? (Їжак голодує довше).

Кросворд

. Які гори не пропускають північних холодних вітрів на Південний берег Криму?

. Загадка: «Текла, текла, та й лягла під скло».

. Невеликі підвищення на рівнинах.

. Нижня частина гори.

. Верхня частина гори.

. Місця відпочинку, яких багато на території Криму.

. Великі заглибини з крутими схилами.

Усний рахунок із використанням екологічних знань.

Про що ми повинні піклуватися постійно? Для того, щоб про це дізнатись необхідно попрацювати, розвязуючи приклади. Поруч з відповіддю написавши літеру, яка в українському алфавіті стоїть під цим номером.

-14-4=6Д9+6-0=15 К26-5-5=16Л

+10-1=19 О24-10-2=12 І40-7+0=33Я

-20-10=3В8+10-2=16 Л(Довкілля)

Приклади цікавих повідомлень

Дніпро - найбільша в Україні й третя за величиною в Європі ріка. Дніпро бере початок на півночі Смоленської області і котить свої води до Чорного моря через Росію, Білорусь і Україну, долаючи відстань 2285 км. У межах України довжина Дніпра становить 1050 км. Він розділяє територію України навпіл і є основною її водною магістраллю.

кілограмів макулатури зберігають одне дерево.

Людині потрібно 960 л кисню на добу, стільки виділяє його 5 дорослих дерев.

Інформація про зміни у навколишньому середовищі

Протягом останніх 80 років з надр Землі було видобуто корисних копалин більше, ніж за всю історію людства. Нині, лише в результаті спалювання паливних ресурсів, в атмосферу планети щорічно потрапляє понад 22 млрд. тонн вуглекислого газу, біля 300 млн. тонн чадного газу, 400 млн. тонн попелу (сажі, пилу).

Водні ресурси планети швидко забруднюються. Зараз майже одна четверта частина населення планети не забезпечена чистою питною водою. Головними постачальниками води для потреб населення України є Дніпро, Дунай, а також Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут. У Світовий океан щорічно поступає 25-30 млн. тонн нафти і нафтопродуктів, більше 600 млрд. тонн промислових і побутових стічних вод, унаслідок чого гине планктон, який продукує 80% біогенного кисню планети.

Використовуючи інформацію про стан довкілля, на нашу думку, учитель може ставити проблему перед учнями, разом з ними шукати шляхи вирішення проблем екології. Учитель показує дітям зразки наукових знань про природу, разом відшукуються взаємозвязки між неживою і живою природою.

Безпосереднім результатом проблемного викладу матеріалу буде засвоєння способу й логіки вирішення тієї чи іншої проблеми або певного типу проблем учнями, але ще без уміння застосовувати їх самостійно.

Учитель може пояснити учням сутність таких народних прикмет: «Ластівки літають низько перед дощем», «Риби вистрибують з води і ловлять комах - на дощ». Учитель ставить перед учнями проблему: «Чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вистрибують із води?» Проблемний виклад учителеві доцільно будувати на науковому матеріалі:

перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими, і ті спускаються нижче до землі;

комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах. Такий підхід до навчання дає змогу вчителеві переконати учнів у цілісності природи.

У рамках частково-пошукового методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні обєкти. Наприклад, у третьому класі на уроці природознавства з теми: «Підсумки спостережень за неживою й живою природою та працею людей (весняний сезон)» Учитель може обговорити з учнями прислівя: «Квітень - з водою, травень - з травою».

Насамперед, учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих ними знань, життєвого досвіду. Учні висловлюють свої думки на питання: чому ж, коли у квітні багато вологи, то в травні розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель має узагальнювати й робити висновок про взаємозвязки у природі, про залежність росту й розвитку рослин від атмосферних опадів.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету - навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями знань про природу при вивченні курсів «Я і Україна» і «Природознавство», оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, учитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи й організовувати їх обговорення.

Зокрема, використовуючи дослідницький метод, шляхом спостережень можна спостерігати за народними прикметами. Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Цей метод рекомендується вчителеві використовувати переважно в позакласній роботі.

Нижче наводимо види роботи вчителя з учнями відповідно до застосування того чи іншого методу на уроках «Я і Україна» та «Природознавство». Таким чином, доцільно застосовувати такі методи екологічного виховання молодших школярів:

пояснювально-ілюстративні бесіди;

пояснення або художня розповідь;

опис або відповіді на запитання.

Доцільний метод пізнання природи накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, що здобута в ході дослідження, є основою певних теоретичних узагальнень, висновків, встановлення або підтвердження вже засвоєних закономірностей. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання обєктів природи.

Наші спостереження свідчать, що дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які безпосередньо в природі помітити неможливо. Специфіка досліду полягає в тому, що він допомагає отримати явище в так би мовити у «чистому вигляді», а саме: уникнути впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії або повторювати його декілька разів, вивчати його більш ретельно, ділити на окремі частини, виділяти цікаве. Таким чином, досягається глибина дослідження суті явищ і законів природи, підвищується обґрунтованість висновків, які можуть бути зроблені на основі досліду.

Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на основі чуттєвого досвіду, який ще погано розвинений у дітей молодшого шкільного віку.

Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. Досліди потрібні для встановлення певних властивостей. Наприклад, скільки б діти не спостерігали за зразком корисної копалини, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи не горить, тоне у воді чи плаває. Для цього необхідно спробувати її розламати, підпалити, вкинути у воду, тобто виконати досліди.

Наші спостереження показали, що причинно-наслідкові звязки між обєктами та функціональні залежності між величинами, які їх характеризують, школярам можна дослідити за допомогою вчителя залежність обсягу рідини від нагрівання й охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини, що надасть їм можливість спостерігати природні явища в штучному середовищі.

У процесі навчання досліди необхідні й у тих випадках, коли явище в природі триває довго, і школярі не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або на певному уроці виникає потреба в детальному вивченні чи загостренні уваги молодших школярів на частині такого явища.

Застосування екологічних дослідів має цілий ряд переваг для формування екологічної культури, оскільки передбачає:

активну участь школярів у навчально-виховному процесі;

нагромадження суми достовірних конкретно-образних уявлень про навколишнє середовище, фактичних знань, які є матеріалом для подальшого усвідомлення, узагальнення, систематизації, встановлення причинно-наслідкових звязків, що існують в природі;

виявлення факторів негативної дії на довкілля та пошуки шляхів їх усунення чи хоча б послаблення їх впливу.

Дослід може виступати прийомом у структурі інших методів, тобто за його допомогою розвязується конкретне дидактичне підзавдання. Як прийом, дослід здебільшого використовується демонстраційно і слугує джерелом емпіричного фактичного матеріалу, або спонукає до актуалізації засвоєного змісту.


2.3 Пропозиції щодо формувального експерименту


Аналіз літературних джерел відносно структури переконань, урахування можливостей управління процесом засвоєння знань, навчальною діяльністю дозволяє виділити й обґрунтувати наступні умови формування екологічних переконань у процесі навчання учнів математиці:

об'єктивізацію зв'язку математичних знань з елементами екології й охорони природи;

повноту розкриття суттєвих властивостей виділених екологічних і природоохоронних понять;

спрямованість процесу засвоєння екологічних і природоохоронних знань на висвітлення суспільних цінностей і моральних норм поведінки;

підбір цікавої екологічної інформації, яка забезпечує емоційний вплив на учнів;

використання в процесі керівництва засвоєнням екологічних і природоохоронних знань методів, прийомів організації пізнавальної діяльності, зміст і послідовність яких забезпечують творчий рівень активності учнів на кожному з етапів формування переконань.

Упровадження екологічної освіти в початковій школі ми вважаємо одним із найпотужніших важелів зміни негативного впливу людства на навколишнє середовище в майбутньому: від руйнівного, недбалого, споживацького до конструктивного, бережливого, відновлювального.

Щоб досягти позитивних результатів екологічного виховання необхідно впроваджувати в систему навчально-виховної діяльності такі заходи:

формувати педагогам екологічно орієнтовані стосунки й цінності, які будуть спрямовані на подолання недбалого ставлення учнів до навколишнього середовища;

сприяти тому, щоб засвоєні учнями знання й моральні принципи гуманної поведінки, щодо навколишнього середовища, стали невід'ємною частиною особистості;

учитель має розвивати в школярів почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища не лише навколо себе, а й на національному й глобальному рівнях;

розкривати учням у доступній формі сутність сучасних проблем екології, її стан на сьогоднішній день, причини та можливі шляхи їх вирішення;

звертати увагу на актуальність проблем екології не лише для людства, а й для кожної людини окремо;

розвивати вміння молодших школярів приймати відповідальні рішення з питань охорони навколишнього середовища й діяти відповідно до них;

залучати школярів до практичної діяльності під час вирішення проблем навколишнього середовища місцевого значення (прибирання притоків річок, лісів, парків, пропаганда екологічних проблем, насадження клумб, дерев тощо);

розвивати в учнів почуття самоповаги, гідності, розуміння труднощів та перешкод, з якими вони зустрінуться під час вирішення екологічних проблем.

Екологічно спрямований матеріал, який учитель використовує на уроці, може залучатися для ілюстрування й конкретизації основної навчально-виховної програми; для чуттєвого досвіду учнів та актуалізації їх знань; для збудження екологічного інтересу школярів до нових навчальних тем; перевірки знань, умінь та навичок учнів; закріплення чи поглиблення вивченого матеріалу; підвищення їхньої екологічної активності; зв'язку навчання з життям.

Наші спостереження свідчать: якщо учні самостійно доглядають за квітами на клумбі й молодими деревцями, піклуються про кімнатні рослини в класах, займаються маленькими тваринками в живому куточку, то вони самі починають мимоволі відчувати себе частинками живої природи, її покровителями та друзями. Постійне спостереження за кожною частиною живої природи дає змогу молодшим школярам пережити багато приємних і свіжих вражень та емоцій, які вони пізніше почнуть переносити на навколишню природу і пропагувати серед своїх друзів та знайомих.

Для того, щоб використати різноманітні методи формування екологічної культури, вчитель повинен пам'ятати, що їх ефективність визначається не лише взаємозвязками вчителя з учнем, а й узгодженістю дій педагогів з батьками. Саме тому до системи екологічних виховних завдань необхідно додати різноманітні форми та методи роботи відповідної спрямованості, власне з сім'ями молодших школярів, адже батьки відіграють таку саму роль, як і вчитель, якщо не більшу, в екологічному вихованні дітей. Тому з батьками учнів слід провести ряд екологічних консультацій, під час яких учитель повинен акцентувати загальну увагу батьків на важливості природничого виховання школярів, їх здатності до естетичного сприйняття природи, та культурного поводження.

Для цього батьків необхідно ознайомити з доступними методами, формами і прийомами збагачення естетичних вражень молодших школярів про природу, виховання гуманного ставлення до неї.

Базуючись на психологічних закономірностях процесу навчання й теорії емоцій, згідно із структурою такого складного утворення особистості, як переконання, виділяються наступні передумови його досягнення в процесі навчання:

здійснення пізнавальної діяльності на теоретичному рівні;

уявлення значущості екологічного і природоохоронного матеріалу, що вивчається;

забезпечення в процесі засвоєння екологічних і природоохоронних знань творчого рівня пізнавальної активності учнів.

Дослідивши теоретичні аспекти в методичній літературі, розглянувши їх застосування в школі під час навчання молодших школярів, ми виявили що екологічне виховання впроваджене фрагментарно до різних навчальних розділів, зокрема курсу «Я і Україна», так і цілісно у вигляді окремих екологічних тем на різних уроках. Наші рекомендації такі:

клас. Що належить до природи? (Сонце, повітря, вода, ґрунти, рослини, тварини, людина). Про що можна дізнатись, спостерігаючи за Сонцем? Чому буває літо, осінь, зима, весна? Від чого буває вітер? Як дбати про чистоту повітря? Які властивості води? Як берегти воду, ґрунт, вміст у ґрунті води, повітря, поживних речовин? Як дбати про ґрунт, рослини? Різноманітність і значення рослин. Вшанування рослин. Будь рослинам другом. Тварини. Різноманітність і значення тварин. Живий куточок. Вшанування тварин. Охорона тварин. Створення книги «Скарги рослин і тварин».

2 клас. Людина - частина живої природи. Необхідність повітря, води, їжі, тепла для життя людини. Чому люди хворіють? Сонце - джерело світла і тепла. Пори року. Сезонні зміни в неживій природі, їх причини. Сезонні зміни в житті рослин, тварин, господарській діяльності людини. Чим вони зумовлені? Повторюваність явищ у природі. Залежність росту і розвитку рослин від світла, тепла, вологи. Охорона рослин. Рослини з Червоної книги України. Охорона тварин. Тварини з Червоної книги України. Охорона природи - неодмінна умова її збереження. Перетворювальна діяльність людей рідного краю. Природа рідного краю. Охорона природи рідного краю. Залежність стану навколишнього середовища від ставлення до нього людей. Природні умови й багатства України, їх охорона.

клас. Цінність природи для людей. Охорона природи. Негативний вплив діяльності людей на природу. Значення заповідників для збереження природи. Червона книга України. Відповідальність кожної людини за збереження природи. Правила поведінки в природі. Залежність нагрівання поверхні Землі від висоти Сонця на небосхилі. Значення сонячного світла й тепла в природі. Значення повітря в природі й для людей. Збережемо повітря чистим. Значення води в природі й для людей. Як очистити воду? Вода має бути чистою. Економне використання води. Значення гірських порід у природі й для людей. Охорона корисних копалин. Значення ґрунту в природі й для життя людей. Шляхи руйнування ґрунту. Охорона ґрунту від руйнування. Умови росту й розвитку рослин. Довкілля рослини. Взаємозвязки між рослинами й неживою природою, між самими рослинами, моделювання цих взаємозвязків. Пристосування рослин до різних умов навколишнього середовища. Цінність рослин для природи й людини. Охорона рослин. Ланцюги живлення в природі. Причини руйнування ланцюгів живлення. Довкілля тварин. Взаємозвязки між неживою природою й тваринами, рослинами й тваринами, між самими тваринами. Пристосування тварин до умов навколишнього середовища. Цінність тварин для природи й людини. Охорона тварин. Цілісність природи. Моделювання взаємозвязків між компонентами неживої природи; живої природи; між неживою й живою природою.

4 клас. Охорона природи на Землі. Найглобальніші катастрофи на Землі, причини їх виникнення та вплив на життя людей. Шляхи збереження й охорони природи на планеті. Природні зони на території України, їх природні умови, рослинний і тваринний світ, взаємозвязки між ними. Охорона природи в Україні. Екологічні проблеми України та шляхи їх подолання. Заповідники на території України. Охорона корисних копалин рідного краю. Охорона ґрунтів рідного краю. Природні угруповання рідного краю. Природні умови й живі організми в угрупованнях, взаємозвязки між ними. Причини руйнування природних угруповань, їх охорона. Охорона природи в рідному краї.

Таким чином, ми зробили аналіз навчальних програм та підручників для початкової школи, з яких визначили, що хоча автори й визначають необхідність формування екологічних знань у молодших школярів, але зміст, шляхи формування, способи керівництва вчителем навчально-пізнавальною діяльністю учнів не розглядаються.

Вивчивши дійсні навчальні програми та шкільні підручники, ми виявили, що необхідна кількість завдань екологічного характеру не передбачена, адже майже все екологічне виховання накладається на навчальний курс «Я і Україна», в інших навчальних предметах дидактичне забезпечення процесу формування екологічної культури молодших школярів є недостатнім. У звязку з наявністю проблеми ми вважали за необхідне визначити шляхи вдосконалення процесу формування екологічної культури учнів молодшого шкільного віку в процесі вивчення математики.

Проаналізувавши теоретичний матеріал, ми зробили висновки та запропонували способи розвязання проблеми екологічного виховання в початковій школі. На нашу думку, для успішного здійснення процесу екологічного виховання засобами математики, вчителеві необхідно якомога більше використовувати на уроках цікавий матеріал, організовувати позакласні виховні заходи, учнівські конференції, вікторини на екологічну тематику. Також вчителю необхідно здійснювати виховний процес засобами народних традицій, використовувати загадки, прислівя, перевіряти прикмети щодо зміни погоди.

Опрацьовуючи шкільну методичну літературу з екологічної тематики було визначено, що вчителями в недостатньому обсязі розкриваються природничі поняття та завдання, які ставляться перед екологічною освітою молодших школярів в Україні.

Ми дійшли висновку, що в учнів молодшого шкільного віку екологічне навчання й виховання необхідно розпочинати в дошкільних установах, повсякденно здійснювати таку роботу в сімї, потім в школі. Для успішного формування екологічної вихованості учнів потрібна цілеспрямована робота вчителя, яка спрямована на виховання основних рис характеру особистості у спілкуванні з природою.

Необхідність упровадження екологічного виховання в шкільну практику, інтегрування природознавства з іншими предметами в навчально-виховному процесі, донесення до учнів загальних і фундаментальних законів природи, розвиток самостійної відповідальності за стан довкілля, залучення учнів до природоохоронної діяльності та формування бази їхнього світогляду.

Важко виявити, що є важливішим в екологічній освіті - практична діяльність, безпосереднє спілкування з природою чи широка словесна інформація про неї в поєднанні з іншими засобами впливу. Для розуміння учнями значення екологічного впливу на людей, спочатку все ж таки необхідно звернути їхню увагу на екологічні повідомлення. Уже шестиліток потрібно залучити до суспільно-корисної природоохоронної праці. Ми визначили, що формувати в учнів молодшого шкільного віку екологічні переконання та екологічну любов не лише можна, але й потрібно.

Для того щоб педагог мав змогу донести до учнів сутність екологічного виховання, йому необхідно не лише розповісти зміст, а й зацікавити їх, поставивши для цього мету, розробивши завдання, і знайшовши найоптимальніші та найцікавіші засоби донесення до школярів необхідності екологічних знань.

У структурі екологічного виховання молодших школярів не розкрито зміст основних положень екологічного виховання, основні принципи екологічної освіти, якими користуються учителі в сучасній загальноосвітній школі для виховання молодших школярів.

Ми виявили, що найбільш ефективними в донесенні до школярів екологічної свідомості є бесіда, наприклад у природоохоронній діяльності, інтерв'ю, гра.

Також ми визначили основні методи екологічного виховання: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного навчання, частково-пошуковий, дослідницький. Наприклад, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище й народні традиції, формувати відповідне ставлення до природи (розповідь, опис, пояснення); за допомогою друкованого слова (підручник, додаткова література); наочних посібників (картин, схем, малюнків, натуральних природних об'єктів, матеріалів тощо); практичного показу способів діяльності в природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд з тваринами у кутку живої природи, самостійне насадження молодих дерев або квітів). При такій діяльності учні молодшого шкільного віку не лише слухають, читають, спостерігають, зіставляють нову інформацію про природні об'єкти з раніше засвоєною, запам'ятовують, а й роблять власні висновки, аналізуючи отриману інформацію. Користуючись цим методом, учитель доводить до відома учнів зміст, суть і значення екологічного виховання.

Провівши вичерпний аналіз шкільної освіти в молодших класах з екологічного виховання школярів, ми навели опис основних методів екологічного виховання та приклади їх застосування.

Після проведення узагальнення, ми дійшли висновку про те, що найкращим і наймогутнішим фактором екологічного виховання у молодших школярів є інтегровані уроки, зокрема з математики та природознавства. Будь-яке досягнення необхідних результатів у формуванні екологічного виховання учнів цілком залежить від майстерності й творчості вчителя, екологічна культура якого повинна бути яскравим прикладом для формування її в молодших школярах.


Висновки


Під час нашої роботи ми змогли визначити, що методи формування екологічної культури повинні спонукати школярів до творчості, зусилля вчителя завжди мають бути зорієнтовані на всю систему екологічних цінностей, спрямовуючи учнів на систему екологічних цінностей, учитель впливає на моральні пріоритети учнів, тому одним із завдань виховання є визначення природніх цінностей. Серед цінностей сучасного українського виховання не знайдеться окремо екологічна, але екологічність, у широкому розумінні цього слова, є в будь-якій цінності сучасного виховання.

Наше дослідження може виступати частиною у структурі інших методичних засобів, тобто за його допомогою вчитель розвязує конкретне дидактичне підзавдання. Велику роль треба приділяти використанню демонстрацій, як джерелу емпіричного фактичного матеріалу, й спонукати учнів до актуалізації засвоєного змісту.

Проаналізувавши теоретичний матеріал, ми зробили наступні висновки та запропонували деякі способи розвязання проблеми екологічного виховання в початковій школі. На нашу думку, для успішного здійснення процесу екологічного виховання засобами математики, учителю необхідно якомога більше використовувати на уроках цікавий матеріал, організовувати позакласні виховні заходи, учнівські конференції, вікторини на екологічну тематику. Учителю, для досягнення мети екологічного виховання необхідно здійснювати виховний процес засобами народних традицій, використовувати загадки, прислівя, перевіряти прикмети щодо зміни погоди тощо.

Рекомендації вчителям початкових класів з екологічного виховання школярів:

. У ході дослідження виявилось, що на першому етапі формування екологічних переконань найбільш доцільним є використання методів інформаційно-повідомлюючого характеру: розповідь, евристична бесіда, розвязування задач. У їх реалізації основна роль належить учителю, який в процесі повідомлення інформації виділяє ту чи іншу природоохоронну ідею, орієнтує на неї увагу учнів.

. У накопиченні знань про явища соціальної дійсності, необхідних для обґрунтування думки, що виникла, уведенні й закріпленні її у внутрішньому плані особистості школяра найбільш результативними виявились: бесіда, спостереження, робота з літературою, екскурсії.

. При закріпленні екологічних знань у внутрішньому плані й прояві дієвої сторони переконань, що утворилися на їх основі, найбільш ефективними були: бесіди проблемно-узагальнюючого характеру, уроки-конференції, семінари, тематичні ранки.

. Методи навчання, які застосовує вчитель для формування екологічних переконань учнів, повинні забезпечувати активну пізнавальну діяльність учнів протягом усього процесу засвоєння екологічних знань. У звязку з цим, головне місце в системі роботи вчителя повинні зайняти проблемно-пошукові методи.

. При плануванні екологічного виховання на уроках математики добір методів навчання повинен забезпечувати високий ступінь самостійності учнів під час виконання завдань з екологічної тематики. У звязку з цим, поряд з методами організації навчальної діяльності під керівництвом учителя, слід застосовувати методи самостійної роботи учнів. Перевагу в них повинні мати: робота з книжкою та додатковою інформацією, підготовка повідомлень; складання й розвязання математичних задач на основі фактичного матеріалу екологічного чи природоохоронного змісту, виконання завдань дослідницького характеру.

. Проводити літературний огляд за обраною тематикою, змістом таких основних понять, як екологія, екологічна освіта, екологічне виховання, екологічна культура учня, інтегрований урок.

. Розкрити зміст основних положень екологічного виховання.

. Описано констатувальний експеримент з екологічного виховання молодших школярів на уроках математики. Серед методів, що забезпечують найкраще екологічне виховання можна назвати: робота з книжкою та додатковою інформацією, підготовка рефератів і повідомлень, складання і розвязування математичних задач на основі фактичного матеріалу екологічного чи природоохоронного змісту, проведення конкурсів та вікторин екологічного змісту в позакласній та позаурочній виховній роботі, виконання завдань дослідницького характеру.

. Наголошено на важливості методів бесіди, інтерв'ю, анкетування, педагогічного спостереження та методу гри у виховному та навчальному процесі молодших школярів. Зроблено пропозиції до формувального експерименту.

Отже, для того, щоб досягти необхідного екологічного результату в навчально-виховному процесі, необхідно впроваджувати екологічне виховання на всіх етапах навчання в школі. Для отримання високого рівня екологічної культури в навчальних закладах потрібно ставити конкретну мету на уроці, добирати відповідну методику з урахуванням вікових особливостей учнів. Мета екологічного виховання учнів може бути реалізована лише тоді, коли учні відчувають гармонію з природою, оволодівають знаннями про природу, виховують у собі почуття відповідальності за свої вчинки щодо природи, активні до екологічної діяльності.

математика виховання урок школяр

Список джерел


1. Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. / Н.П. Байбара. - К.: Освіта, 2001. - 424 с.

. Бібік Н.М. Я і Україна / Н.М. Бібік, Н.С. Коваль // Поч. шк. - 2001. - №7. - С. 20-22.

. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: методика викладання / О.А. Біда. - К.: «Перун», 2000. - 400 с.

. Білявський Г.О. Основи екологічних знань / Г.О. Білявський. - К.: Либідь, 1996. - 288 с.

. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л.И. Божович. - М.: Педагогика, 1968. - 412 с.

. Боков В. А. Основы экологической безопасности: учеб. пособ. для вузов / В. А. Боков, А. В. Лущик. - Симферополь: СОНАТ, 1998. - 224 с.

. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів / Г. Бондаренко // Поч. шк. 1999. - №5. - С. 51?53.

. Борелок Н.В. Як провести екскурсію? / Н.В.Б орелок // Поч. шк. ? 2006. - №6. - С. 24-26.

. Варакута О. Формування природничих понять в учнів початкових класів / О. Варакута // Поч. шк. 1999. - №5. - С. 20-23.

. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять / О. Варакута // Поч. шк. 1999. - №8. - С. 53-56.

. Васильченко І. Екологічне виховання в початковій школі / І. Васильченко. - К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. - 128 с.

. Ващенко Н. І. З досвіду екологічного виховання молодших школярів / Н.І. Ващенко // Поч. шк. 1990. - №8. - С. 40?44.

. Верзяна А.К. Наблюдение природы и труда в начальной школе / А.К. Верзяна. - М., 1972. - 92 с.

. Волкова Н.П. Педагогіка / Н.П. Волкова. - К.: Академія, 2001. - 576 с.

. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах: Книга для учителя / К.Н. Волков. - М.: Просвещение, 1971. - 128 с.

. Ворович И.И. Рациональное использование водных ресурсов бассейна Азовского моря. Математические модели / И.И. Ворович. - М.: Наука, 1981. - 360 с.

. Гавриш Н.В. Методика ознайомлення дітей з довкіллям в дошкільному навчальному закладі / Н.В. Гавриш. - К.: Слово, 2008. - 200 с.

. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування / О. Гавриленко // Поч. шк. 1997. - №12. - С. 42?45.

. Гетьман В.Ф. Экскурсии по природоведению во 2 и 3 классах / В.Ф. Гетьман. - К.: Рад. шк., 1983. - 96 с.

. Глухова Н. Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу / Н. Глухова // Дошк. вихов. 2001. - №10. - С. 16-19.

. Горелов Л. А. Екология. / Л.А. Горелов. - М.: Центр, 2000. - 208 с.

. Горощенко В. П Методика преподавания природоведения. / В.П. Горощенко, И.А. Степанов - М.: Просвещение, 1984. - 159 с.

. Горстко А.Б. Математика и проблемы сохранения природы / А.Б. Горстко, Ф.А. Сурков. - М.: Знание, 1975. - 63 с.

. Грибюк О.О. Проблеми формування екологічних переконань учнів у процесі навчання математики // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. - Вип. 15. / О.О. Грибюк. - Херсон: Айлант, 2000. - 250 с.

. Грибюк О.О. Математика: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів, 5-12 класи. / О.О. Грибнюк. - К.: Перун, 2005. - 64 с.

. Громик Є. Гра - найсерйозніша справа / Є. Громик // Поч. шк. - 1999. - №7. - С. 41-43.

. Дерябо С.Д. Екологическая педагогика й психология / С.Д. Дерябко. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. - 480 с.

. Дерябо С.Д. Екологічні ігри на природі / С.Д. Дерябко // Хімія. Біологія. 2004. - №68. - С. 72.

. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання / Б.Г. Друзь. - К.: Рад. шк., 1978. - 160 с.

. Жестова Н.С. Возможные виды природоведческой информации в классной и внеклассной работе / Н.С. Жестова // Нач. шк. ? 1987. - №12. - С. 39?40.

. Жестова Н.С. Стан екологічного виховання молодших школярів / Н.С. Жестова // Поч. шк. 2002. - №10-11. - С. 31-37.

. Зарипова А. Ознакомление детей с обитателями уголка природы / А. Зарипова // Дошк. восп. 1991. - №2. - С. 17-18.

. Захлебный А.Н. На педагогической тропе / А.Н. Захлебный. - М.: Знание, 1986. - 156 с.

. Захлебный А. Н. Школа и проблемы охраны природы / А.Н. Захлебный. - М.: Знание, 1981. - 120 с.

. Захмарна К.П. Формування в учнів відповідального відношення до природи / К.П. Захмарна // Поч. шк. 2005. - №3. - С. 10-13.

. Захмарна К.П. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. / К.П. Захмарна. - Тернопіль, 2002. - Вип. 5. - С. 56-59.

. Іванов В.Ф. Сучасні компютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування / В.Ф. Іванов, О.К. Мелещенко. К.: ІЗМН, 2006. 352 с.

. Іванова О. Формування екологічної культури / О. Іванова // Поч. шк. 1998. - №8. - С. 40-43.

. Іванова О. Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання / О. Іванова // Поч. шк. 1998. - №12. - С. 25?26.

. Іващенко С. Екологічна культура в контексті національного виховання / С. Іващенко //Освіта і управління. ? 1999. - №4. - С. 107-115.

. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні / Л. Іщенко // Поч. шк. 1998. - №9. - С. 31-34.

. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання / С.Г. Карпенчук. - К., 1997. - 154 с.

. Касьян О. Современные проблеми экологии / О. Касян. - М.: Знание, 1997. - 94 с.

. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах / Ф.С. Кисельов. - К.: Вища шк., 1975. - 176 с.

. Князська Л.А. Воздействия человека на экологические системы / Л.А. Князська. - М.: Знание, 1980. - 96 с.

. Клепинина З. А. Уроки природоведения во 2 классе / З.А. Клепинина. - М.: Просвещение, 1975. - 99 с.

. Ковалёва Г.Е. Методика формирования и развитие природоведческих понятий в 4 классе / Г.Е. Ковалёва. - Л.: ЛГПИ им. Герцена, 1975. - 14 с.

. Коваль Н.С. Пошукові завдання для самостійної роботи з природознавства / Н.С. Коваль // Поч. шк. 1977. - №9. - С. 57-62.

. Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства: посібн. для вчителів. / Н.С. Коваль. - К.: Рад. шк., 1982. - 96 с.

. Ковальчук Г. Виховання екологічної свідомості / Г. Ковальчук // Поч. шк. 1999. - №10. - С. 17-19.

. Ковальчук І. Актуальні проблеми екологічної освіти та виховання / І. Ковальчук // Педагогічна думка. 2005. - №4. - С. 80-85.

. Колесник М. О. Форми, засоби та методи екологічного виховання учнів / О. Колесник // Екологічний вісник. - 2006. - №3. - С. 15-19.

. Колесник М.О. Екологічне виховання учнів на засадах «глибинної екології» / М.О. Колесник. - Тернопіль: Вид. ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2002. - 52 с.

. Коренева І. Правові аспекти екологічного виховання / І. Коренева // Поч. шк. 1999. - №10. - С. 19-20.

. Коляда О. Проектний день у початковій школі / О. Коляда, О. Онопрієпко // Поч. шк. 2006. - №5. - С. 28?30.

. Крапівіна О. Запамятати з опорою на образ / О. Крапівіна // Поч. шк. 2003. - №7. - С. 14-17.

. Крисоченко В.С. Екологічна культура / В.С. Крисоченко. - К.: Заповіт, 1996. - С. 216-251.

. Клименко С. Трудове виховання як компонент природоохоронної справи / С. Клименко // Поч. шк. - 1998. - №9. - С. 35-37.

. Кузьмінський А.І. Педагогіка / А.І. Кузьмінський. - К.: Знання-Прес, 2003. - 418 с.

. Ліннік О.О. Методика викладання природознавства в початкових класах. Навч.-метод. посібн. / О.О. Ліннік. - Луганськ: Альма-матер, 2007. - 157 с.

. Ліннік О.О. Інновації в методиці викладання початкового курсу природознавства. / О.О. Ліннік. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - 220 с.

. Ліннік О.О. Використання дослідницьких методів у викладанні ириродошавства в початковій школі / О.О. Ліннік. // Освіта Донбасу. - 2007. - №5-6. - С. 28-31.

. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. / А.Н. Леонтьев. - М.: Политиздат, 1977. - 304 с.

. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции / А.Н. Леоньтьев. - М.: Педагогика, 1984. - С. 162-171.

. Лернер И.Я. Дидактическая система методов обучения / И.Я. Лернер. - М.: Знание, 1974. - 64 с.

. Маршицька В. Екологічні проекти / В. Маршицька // Дошк. вихов. ? 2001. - №5. - С. 14-16.

. Миронов Л.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах / Л.В. Миронов. - М.: Педагогическое общество России, 2002. - 360 с.

. Нарочна Л.К. Методика викладання природознавства / Л.К. Нарочна. - К.: Рад. шк., 1990. - 324 с.

. Низова А. М. Виховуємо екологічну культуру / А.М. Низова // Поч. шк. 2004. - №14. - С. 2.

. Огієнко Н.М. Дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу / Н.М. Огієнко // Поч. шк. 1996. - №9. - С. 41-44.

. Пакулова В.М. Методика преподавания природоведения / В.М. Пакулова. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.

. Пахомова Н.Ю. Метод учебного проекта в образовательном учреждении / Н.Ю. Пахомова. - М.: АРКТИ, 2005. - 112 с.

. Плахотип О. Як ми хочемо прогресу: екологічна освіта школярів / О. Плахотип // Світло. - 2000. - №3. - С. 37?39.

. Плешаков А.А. Екологічні проблеми і початкова школа / А.А. Плешаков // Поч. шк. 2001. - №5. - С. 2-8.

. Пустовіт Г.П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах: Монографія / Г.П. Пустовіт. - К.-Луганськ: Альма-матер, 2004. - 540 с.

. Радченко Т. Екологічне навчання і виховання молодших школярів / Т. Радченко, С. Кудлай // Поч. шк. 1997. - №3. - С. 14-15.

. Рафалюк М.І. Сучасні аспекти туристсько-краєзнавчої роботи з молодшими школярами / М.І. Рафалюк // Поч. шк. 1996. - №4. - С. 29-31.

. Рева Ю. Розвиток особистості дитини через екологічний фактор / Ю. Рева // Рідна шк. 1999. - №2. - С. 44-46.

. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник / Н.Ф. Реймерс. - М.: Мысль, 1980. - 300 с.

. Різник Л. Народні традиції ставлення до природи як метод екологічного виховання / Л. Різник // Поч. шк. 1998. - №7. - С. 23-24.



Екологічне виховання молодших школярів у процесі вивчення математики 1. Сутність і структура екол

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ