Ефективні методи та прийоми перевірки знань учнів

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

Кафедра української літератури та методики навчання








Курсова робота

з «Методики навчання української літератури»

на тему: Ефективні методи та прийоми перевірки знань учнів




Студентки IV курсу 401 гр.

Топиліної Аліни Вікторівни

Керівник: викл. Лазаренко І. В.









м. Миколаїв - 2014 рік

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ НА УРОКАХ

.1 Поняття про методи та прийоми

.2 Психолого-педагогічні засади контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів

.3 Класифікація методів

.4 Методична думка про метод і прийоми як ефективні засоби перевірки знань учнів

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

.1 Організація контролю навчальних досягнень учнів на уроках української мови та літератури

.2 Перевірка ефективності формування знань у школяра на уроках української мови в експериментальному дослідженні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

оцінювання знання навчальний урок


ВСТУП


Актуальність дослідження. Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання вчителем обєктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію учитель отримує в процесі контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів. Контроль означає виявлення, встановлення і оцінювання знань учнів, тобто визначення обсягу, рівня і якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин у знаннях, уміннях і навичках в окремих учнів і у всього класу для внесення необхідних коректив у процес навчання, для удосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації. Основне завдання контролю - виявлення рівня правильності, обсягу, глибини і дієвості засвоєних учнями знань, отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, про рівень самостійності й активності учнів у навчальному процесі, визначення ефективності методів, форм і способів їх навчання.

Виконуючи функцію керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів, контроль не завжди супроводжується виставленням оцінок. Він може виступати як спосіб підготовки учнів до сприймання нового матеріалу, виявлення готовності учнів до засвоєння знань, умінь і навичок, їх узагальнення і систематизації.

Контроль має важливе освітнє і розвивальне значення. Психолого-педагогічні функції контролю полягають у виявленні недоліків у роботі учнів, у встановленні їх характеру і причин із метою усунення цих недоліків. Учителю важливо мати інформацію як про засвоєння учнями знань, так і про те, яким шляхом вони здобуті. Контроль виконує також велику виховну роль у процесі навчання. Він сприяє підвищенню відповідальності за роботу, що виконується, не тільки учня, але й учителя, привчає школярів до систематичної праці й охайності під час виконання учбових завдань. Перевірка знань є єдиною формою закріплення, уточнення, осмислення і систематизації знань учнів. Разом з тим добре організований контроль дозволяє вчителю не лише правильно оцінити рівень засвоєння учнями матеріалу, що вивчається, але й побачити свої власні успіхи і помилки. Джерельною базою дослідженя є праці А. М. Алексюкa [1], В. І. Бондара [7], С. В. Васьківської [8], М. В. Гадецького [11], В. С. Мартиненка [22, 23, 24], Є. С. Пасічника [30] та багато інших. Нам важливо відстежити, які методи та способи є ефективними для перевірки знань учнів.Саме наведені факти і зумовили вибір теми та актуальність даного дослідження.

Мета роботи - виявити ефективні методи, види, форми оцінювання учнів на уроках української мови та літератури.

Для розвязання поставленої мети ставимо завдання:

проаналізувати поняття контролю та оцінювання навчальних досягнень;

виділити продуктивні види, форми, методи перевірки знань на уроках української мови та літератури;

розглянути критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

Об'єкт дослідження - навчальна діяльність на уроках української мови та літератури.

Предметом дослідження даної роботи є оцінювання навчальної діяльності учнів.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи дослідження: описовий, порівняльний.

Наукова новизна курсового дослідження полягає у тому, що зроблена спроба відстежити ефективні методи та прийоми перевірки знань учнів на уроках української мови та літератури.

Практичне значення роботи вбачається у тому, що матеріали та результати дослідження можуть бути використані для подальших досліджень. Актуальним використання досліджених матеріалів є у школах, а саме у курсі української мови та літератури, вищих навчальних закладів гуманітарного спрямування, лекційних курсах, у вищих навчальних закладах, школах з лінгвістичним профілем навчання.

В ході дослідження була висунута гіпотеза: якщо вчитель буде систематично, всебічно використовувати різні види, методи і форми контролю навчальних досягнень,спираючись на методичну літературу, то буде підвищуватися зацікавленість молодших школярів у вивченні предмета, а отже, буде підвищуватися і якість навчання.

Перевірка висунутої гіпотези й розвязання завдань здійснювались шляхом застосування методів дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження, вивчення і аналіз нормативної документації, спостереження, бесіди, анкетування, аналіз письмових та усних відповідей, контрольних робіт.

Структура. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів ("Теоретичні аспекти контролю навчальних досягнень учнів на уроках", "Методика організації та контролю навчальних досягнень учнів на уроках української мови та літератури"), висновків, списку використаних джерел, що містять в собі 40 позицій та додатків.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ НА УРОКАХ


.1 Поняття про методи та прийоми


Методи контролю - це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес. Якщо розуміти контроль широко, як педагогічну діагностику, то методи перевірки можна розуміти ширше, як методи наукового дослідження педагогічного процесу. З цієї точки зору можна виділити методи шкільного контролю і методи наукової діагностики ("наукового контролю"). Більшість дидактів зосереджує свою увагу на перших - методах шкільного контролю, тобто способах перевірки, які використовують вчителі. При цьому у дидактиці самі поняття "метод контролю" і "форми контролю" знань не мають чіткого окреслення

Метод (від гр. methodos) - шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання - шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання [5, с. 42].

Методи навчання є одним зі найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути відповідних результатів. У процесі навчання зв'язок методу з іншими компонентами взаємозворотний: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водночас він суттєво впливає на можливості їх практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскільки дозволяють йому рухатись уперед застосовані методи.

У структурі методів виділяються прийоми. Прийом - це елемент методу. Елементи методів є не звичайною сумою окремих частин цілого, а системою, об'єднаною логікою дидактичного завдання. Зокрема, якщо певний спосіб навчання педагог використовує на уроці тільки для того, щоб зосередити увагу на якомусь питанні змісту матеріалу, то цей спосіб відіграватиме роль дидактичного прийому. А якщо спосіб навчання використовується для з'ясування суті питання, для розкриття змісту матеріалу, то це вже буде не прийом, а метод. Метод є способом діяльності, що охоплює весь її шлях. Прийом - це окремий крок, фазова дія в реалізації методу [23, с. 130].

Необхідно розрізняти прийоми розумової діяльності (логічні прийоми) - виділення головного, аналогія, конкретизація, порівняння та ін., а також прийоми навчальної роботи - розвязування задач, прикладів, граматичний розбір тощо. Логічні прийоми є однаковими в різних методах. Тільки системне поєднання прийомів утворює певний метод навчання, тому важливою є послідовність їх застосування. Одні і ті ж самі прийоми можуть входити в різні методи навчання, але в поєднанні з іншими прийомами вони утворюють зовсім інший метод навчання. Наприклад, прийом запамятовування має місце як в репродуктивних, так і в проблемно-пошукових методах навчання. Але, якщо в першій групі методів він домінує, то в другій - є допоміжним, бо сприяє запамятовуванню основних результатів проблемних міркувань. Окрім цього слід памятати, що метод може стати прийомом, а прийом - методом. Коли прийом починає виконувати основне навчальне навантаження (допомагає розкрити суть того чи іншого питання), він стає методом. Наприклад, корегування відповідей учнів (як прийом) під час проведення бесіди може трансформуватися у дискусійну площину. За такої умови цей прийом може стати самостійним методом навчання (дискусія). Важливо підкреслити, що діалектика переходу методу в прийом чи навпаки обумовлена логікою процесу навчання, наявністю суперечливих аспектів між метою і засобами її досягнення, різними елементами пізнавальної діяльності [35, c. 165].

Л. В. Артемова зазначає, що метод навчання має дві складові частини: об'єктивну і суб'єктивну. Об'єктивна частина методу обумовлена тими постійними положеннями, які обов'язково присутні в будь-якому методі, незалежно від того, який учитель його використовує. У ній відображені найзагальніші вимоги законів і закономірностей, принципів і правил, а також ціль, завдання, зміст, форми навчальної діяльності. Суб'єктивна частина методу обумовлена особистістю педагога, його творчістю, майстерністю; особливостями учнів, конкретними умовами. Питання про співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в методі вирішене не до кінця: одні автори вважають, що метод є лише об'єктивним утворенням, інші, навпаки, - творінням педагога [2, с. 46]. Безперечним є те, що об'єктивна частина дозволяє дидактам розробляти теорію методів, рекомендувати педагогам шляхи їх ефективної реалізації. З іншого боку, саме методи є сферою прояву високого педагогічного мистецтва.

Головне в навчанні не тільки те, що повідомляється, а й те, як повідомляється. Найзвичайніші щоденні предмети, які майстерно прищеплюються дитині, для неї у стократ корисніші в майбутньому, ніж високі істини, погано викладені й анітрохи не пристосовані до його понять.

Процес навчання є триєдиним, надзвичайно рухливим процесом. Для того, щоб відображати цю багатогранність і динамізм, ураховувати зміни, які постійно відбуваються в практиці застосування методів, не можна класифікувати методи єдино і незмінно. Цілісний навчальний процес у сучасній школі здійснюється за допомогою цілого ряду класифікацій, які в єдності відображають завдання і зміст дидактичних методів. При цьому кожна класифікація методів ґрунтується на одній або кількох істотних ознаках, проте всі класифікації зводяться до системи.

Методологія цілісного підходу до взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів у навчанні передбачає виділення методів навчання у великі групи:

методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності,

методи стимулювання і мотивації навчання,

методи контролю і самоконтролю у навчанні,

бінарні методи навчання [12, с. 179].

Усвідомлення вчителем суті й особливостей цілісної класифікації методів дозволить йому здійснити цілісну процедуру їх вибору.
Знаючи арсенал методів навчання, учитель, природно, переживає труднощі у виборі методів. Труднощі стоять як перед вивченням усього курсу в цілому, так і перед кожним конкретним уроком.
Значна кількість вчених-педагогів (A.M. Алексюк, Н.М. Верзилін, Н.М. Мочалова, А.Г. Пінкевич, Б.Є. Райков та ін.) дотримуються ідеї бінарної системи методів навчання. Академік М.І. Махмутов обстоює ідею номенклатури бінарних методів навчання, згідно з якою розрізняють такі методи викладання: інформаційно-повідомлювальний, пояснювальний, інструктивно-практичний, пояснювально-спонукальний. Також виокремлені виконавський, репродуктивний, продуктивно-практичний, частково-пошуковий, пошуковий методи навчання [24, c. 52].

У психолого-педагогічній літературі виділено чимало причин, які впливають на вибір методів навчання. На основі їх узагальнення К. О. Баханов виділяє шість загальних умов, які визначають вибір методу навчання:

. Закономірності та принципи навчання, які витікають з них.

. Зміст і методи певної науки взагалі та предмета теми зокрема.

. Цілі і завдання навчання.

. Навчальні можливості учнів(вікові, рівень підготовки, особливості класного колективу).

. Зовнішні умови (географічні, виробниче оточення).

. Можливості вчителів (досвід, рівень підготовки, знання типових ситуацій процесу навчання). [3, с. 67].

Професор A.M. Алексюк визначає зовнішню (формальну) і внутрішню (змістову) сторони навчання. До зовнішньої він відносить: словесно-слухову форму навчання; різні форми застосування наочності; практичні роботи учнів; прояви педагогічної майстерності; керівництво пізнавальною діяльністю учнів (студентів) та контроль і оцінювання їхньої навчальної праці. Внутрішньою стороною методів навчання є: рух змісту основ наук, техніки й мистецтва; логічна грань розумової діяльності з урахуванням віку та індивідуальних можливостей; психологічна властивість методу (рівні й види пізнавальної діяльності, мотивація і стимулювання навчальної праці) [24, c. 134].

Виходячи з розуміння мети навчання, закономірностей його перебігу й треба розглядати питання про методи навчання у вищій школі. Поняття методу навчання - складне, багатовимірне. Це дидактичне поняття, якому властиво чимало ознак. Слушною щодо цього є думка професора A. M. Алексюка про видові ознаки методів навчання:

)"бути формою руху пізнавальної діяльності", зокрема: а) "бути певним логічним шляхом засвоєння знань, умінь та навичок учнями" (індукція, аналіз і синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення тощо); б) "бути певним видом і рівнем пізнавальної діяльності учнів (репродуктивний, евристичний, дослідницький)"; в) "бути певним шляхом стимулювання і мотивації учіння";

)"бути щоразу специфічним пізнавальним рухом основ наук, що вивчаються в школі", завдяки якому поєднуються зміст і метод навчання;

)"бути певною формою обміну науковою інформацією між тим, хто вчить, і тим, хто вчиться" (словесна, наочна чи практична);

)"бути певним способом керування пізнавальною діяльністю учнів"; зокрема "способом викладу знань, умінь та навичок для учнів (учитель, книжка, навчальна машина тощо)" [1, c. 23].

Такий підхід з позицій видових ознак дає можливість розпізнавати методи навчання серед інших дидактичних категорій. Але важливо означити дефініції кожного методу навчання на основі видових ознак, оскільки наукове розуміння тих чи тих дефініцій дає змогу ефективно використовувати певні методи навчання і в загальноосвітній, і у вищій школі.

1.2 Психолого-педагогічні основи контролю та оцінювання учнів


Важливою умовою формування особистості школяра, його пізнавальної та інтелектуальної активності є система оцінювання і стимулювання навчальної діяльності.

Як зазначає Т.А. Ільїна, організація контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів має відповідати основним педагогічним вимогам:

систематичність і регулярність здійснення контролю знань як кожного окремого учня, так і класу в цілому;

використання контролю в інтересах всіх учнів та з метою їх навчання, виховання і розвитку;

всебічність контролю, що передбачає як контроль засвоєння знань, так і сформованість необхідних умінь і навичок;

обєктивність, повязана із створенням під час контролю рівних для всіх учнів умов, що підтверджується розумінням учнів і прийняттям ними форми контролю і виставленої оцінки;

оптимальність контролю, який має бути так організований, щоб за мінімальний час за допомогою достатньої кількості перевірних завдань можна було б виявити знання у більшості учнів [17].

На думку В.І. Бондаря, контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів регулюється рядом принципів, а саме: обєктивності, систематичності, гласності, диференційованості та індивідуального підходу [13].

В.І. Лозова і Г.В. Троцко додають до перелічених вище вимог ще етичність контролю, підготовку школярів до здійснення контролю і самоконтролю знань, а також різноманітність форм і методів контролю [38].

Розглянемо детальніше педагогічні вимоги до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи.

Обєктивність контролю полягає у запобіганні вчителем субєктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів у навчанні. Обєктивність контролю залежить від багатьох умов, найсуттєвішими серед яких є:

а) чітке визначення загальних і конкретних цілей оволодіння учнями всіма компонентами змісту навчального предмета;

б) наявність вимог до навчальних досягнень учнів з кожного предмета;

в) обґрунтоване виділення обєктів контролю (перевірки й оцінювання);

г) адекватність цілей, змісту і способів перевірки вимогам навчальних програм та методик;

ґ) застосування науково обґрунтованих критеріїв оцінювання навчальних досягнень [12].

Психолого-педагогічне оцінювання реалізує три функції: орієнтація школяра в стані його знань і ступінь відповідності їх вимогам обліку; пряма або опосередкована інформація про успіхи і невдачі в даній ситуації; висловлення загальної думки і суджень вчителя про даного учня.

Ш.О. Амонашвілі закликає вчителів націлювати учня на те, яким він може стати при витраті певних зусиль, ніж повідомляти, яким він не став. Більш важливо навести як приклад не стільки встигаючого у навчанні товариша, скільки його ж особисті поки що окремі досягнення [3]. Така стратегія найбільшою мірою відповідає теорії перспективних ліній розвитку дитини А.С. Макаренка і досвіду В.О. Сухомлинського про залучення дитини до радості пізнання світу.

Психолого-педагогічні дослідження з проблеми свідчать про те, що успішність та пізнавальна активність учнів залежить від їх особистісних і нейродинамічних особливостей і від мотивації. Мотив для отримання знань у всіх класах переважає над мотивом оцінки, однак з віком це розходження стає меншим.

Важливою проблемою є урізноманітнення форм та видів контролю вчителем, яке забезпечується за таких умов:

посилена мотивація системи контролю і оцінювання у початковій школі на кожному уроці;

урізноманітнення форм і прийомів контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів із врахуванням їх вікових і індивідуальних особливостей;

використання ігрової діяльності під час контролю і оцінювання;

використання прийомів взаємоконтролю, взаємооцінювання;

цілеспрямоване і систематичне формування самоконтролю як важливої складової учбової діяльності молодших школярів.

Вивчення стану проблеми в сучасній школі та дослідження літератури дозволили нам сформулювати систему принципів, які забезпечують демократизацію контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Принцип індивідуалізації та диференціації. Хоча цей принцип і належить до основних педагогічних вимог щодо здійснення контролю, та в більшості випадків дотримується несистематично. До нього належить як врахування індивідуальних особливостей учнів (темпераменту, характеру, здібностей, нахилів та ін.) під час перевірки, так і контроль знань відповідно до цих особливостей кожної дитини. Основоположницею цієї ідеї стала С.П. Логачевська [24].

Різноманітність форм оцінювання і прийомів контролю. Багато педагогів у своїй практичній діяльності просто забувають про існування таких дієвих прийомів, як, наприклад, взаємоконтроль, ігровий контроль. Також існують різні форми схвалення, перспективна і відстрочена оцінка. Позитивний вплив на учня несе розгорнуте словесне оцінювання (коли вчитель аналізує хід роботи, її результат, коментує спосіб виконання її учнем, в ході чого сам показує раціональні шляхи роботи) [2, c. 4].

Цілеспрямоване формування особистісної пізнавальної мотивації. Учень має знати, чому в нього саме такий бал. Це дозволить йому уникнути помилок при підготовці до наступного заняття і формуватиме пізнавальний особистісний інтерес до процесу навчання. Контроль та оцінювання слід здійснювати так, щоб демонструвати учневі і колективу, у якому він навчається, його успіхи, а не принижувати гідність недоліками; використовувати оцінку як засіб стимулювання, виховання, і в меншій мірі - як засіб унаочнення недоліків у навчанні. Над цією проблемою плідно працював В.О. Сухомлинський [40; 41; 42].

Спрямованість контрольно-оцінної діяльності вчителя на всіх учнів класу (слабких, середніх, сильних). Характеристику цього принципу можна знайти в працях Логачевської С.П. [24].

Принцип цілеспрямованого і систематичного формування самоконтролю [43].

Сікорський П. у своїй праці "До проблеми визначення критеріїв педагогічного оцінюванн зазначає, що":

. Оцінки, які виставляють учителі учням, в більшості випадків субєктивні, тому вони втрачають свої первинні значення. Ця субєктивність повязана з особистісними особливостями вчителів, що впливають на субєктивну шкалу оцінювання. На нашу думку, вчителям слід звертати більше уваги саме на індивідуальні потенційні можливості учнів, а не на власне субєктивне особистісне ставлення до дітей та їх батьків. Це дозволить на порядок підняти ефективність контрольно-оцінної діяльності.

. Надаючи оцінкам велике значення, більшість учителів допускають методичні недоробки в процесі опитування й виставлення оцінок, занижуючи їхню роль в навчально-пізнавальному процесі.

. Проблема оцінки не втратила своєї гостроти для всіх учасників навчального процесу: учителів, учнів і їхніх батьків, причому для останніх навіть в більшій мірі. При цьому роль і значущість оцінок для вчителів полягає в одержанні зворотного звязку про ефективність навчання, що є підставою для визначення потенційних можливостей учня; для учнів - в обєктивності оцінки своїх навчальних досягнень, у формуванні самооцінки й рівня домагань; для батьків - у оцінці здібностей своїх дітей і власних зусиль щодо їх виховання.

. Оцінка є показником сильних і слабких сторін учня і має використовуватись вчителем для того, щоб знати, на що слід звернути увагу в подальшому. Вчителю під час опитування потрібно зясувати потенційні можливості учня, а не вимірювати їх формальною оцінкою-балом.

. Отримані результати також свідчать і про відсутність у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів системи навчання оцінної діяльності. Величезна проблема існує в процесі викладання цієї теми у вищих педагогічних закладах, адже ця проблема в них розглядається лише теоретично, без урахування специфіки оцінювання у сучасній початковій школі.

. Зниження значимості (престижної ролі) оцінок пояснюється несформованістю уявлень про норми бального оцінювання, що негативно впливає на формування самооцінки учнів. Найбільше значення оцінкам надають батьки [40, с. 6].

Субєктивізм і формалізм у перевірці та оцінюванні знань учнів можна подолати, виставляючи оцінку лише за наявний рівень знань, умінь та навичок, а не за інерцією, зважаючи на попередні успіхи або невдачі; не допускаючи впливу на оцінку інших чинників (поведінки на уроці та ін.); подоланням хаотичності у виставленні оцінок заради оцінок; не допускаючи невмотивованості оцінок; використанням результатів перевірки для вдосконалення навчального процесу; подоланням орієнтування на середній бал; веденням тематичного обліку знань, умінь і навичок.

Систематична та цілеспрямована оптимальна організація контрольно-оцінної діяльності на засадах демократичного підходу, на нашу думку, є важливим фактором формування пізнавальної активності молодших школярів і позитивно впливає на результативність їх навчальної діяльності, що і є основним критерієм результативності навчально-виховного процесу в школі.


1.3 Класифікація методів


Для перевірки рівня засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок розроблено методи контролю і самоконтролю. Серед методів контролю виокремлюють спостереження за різними видами діяльності учнів на уроці, усна перевірка, письмова перевірка, контрольні та лабораторні роботи, твори, домашні завдання, графічна перевірка, перевірка практикою, тестова перевірка.

Методи усного контролю

До них належать фронтальне та індивідуальне опитування. Під час фронтального опитування вчитель пропонує серію логічно пов'язаних між собою запитань для учнів усього класу. У процесі індивідуального опитування учень має змогу самостійно висловлювати свої думки, коригувати їх і доповнювати. Ефективність методів усного контролю залежить від ретельної підготовки вчителя, чіткості формулювання запитань (зрозумілості, лаконічності) і ступеня їх проблемності. [4, c. 41]

Спостереження за навчальною діяльністю учнів. Як метод контролю його виокремлюють умовно, бо спостереження органічно належить до всіх методів навчання і контролю, адже вчитель завжди фіксує ступінь уважності учня, рівень його мислення, культуру поведінки, ставлення до предмета.

Методи письмового контролю

Вони спрямовані на аналіз документального матеріалу, визначення характеру допущених учнями помилок і способів їх подолання. Найпоширенішими є такі методи письмового контролю: контрольні роботи, твори, диктанти, письмові заліки, контрольні тестові роботи програмованого типу (перелік запитань і можливі варіанти відповідей).

Методи лабораторного контролю

Ці методи забезпечують можливість перевірити рівень сформованості вміння застосовувати здобуті знання на практиці. Вони спрямовані на перевірку вмінь учнів користуватися лабораторним обладнанням (амперметр, барометр, вольтметр, термометр тощо). Метод лабораторного контролю охоплює також письмові та графічні роботи, розв'язання експериментальних завдань, які потребують здійснення дослідів.

Графічна перевірка

Використовується на уроках математики, креслення, образотворчого мистецтва та ін. Вона передбачає створення узагальненої наочної моделі, яка відображає взаємозв'язки в об'єктах і предметах, що вивчаються. Так, графічно можна зобразити умову задачі, механізми, прилади, процеси.

Тестова перевірка знань

Цей метод забезпечує об'єктивне вимірювання обсягу і якості засвоєння учнями конкретних знань, умінь і навичок, але не здібностей. Слово "тест" (англ. test) означає випробування, перевірку. Основні вимоги до тестів полягають у тому, що вони мають бути короткотривалими, однозначними, правильними, відносно короткими, інформативними, зручними, стандартними; відповідати цілям навчання, виховання і розвитку учня.

Метод самоконтролю. Він спрямований на формування вміння усвідомлено регулювати власну навчальну діяльність, удосконалювати її, запобігати помилкам і неточностям. Важливими засобами формування в учнів умінь самоконтролю є усвідомлення правильності операцій і дій, складання плану відповідей, переказ основних думок, робота з контрольними запитаннями, контроль з боку вчителя, самооцінювання (критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання власних успіхів у навчанні) [5, c. 34].

Досить продуктивну класифікацію ще в 1965 р. запропонували І. Я. Лернер і М. М. Скаткін. Вони справедливо зазначили, що багато колишніх підходів до методів навчання ґрунтувалися на відмінності їх зовнішніх структур чи джерел. Оскільки успіх навчання значною мірою залежить від спрямованості та внутрішньої активності тих, хто навчається, характеру їхньої діяльності, то саме характер діяльності, самостійності, прояв творчих здібностей і мають слугувати важливим критерієм вибору методу. І.Я. Лернер і М.М. Скаткін запропонували виділити п´ять методів навчання, причому в кожному з них ступінь активності й самостійності в діяльності тих, хто навчається, зростає. Ця класифікація більше стосується загальноосвітньої школи, але може бути використана і на молодших курсах вищого навчального закладу:

Пояснювально-демонстраційний метод. Студенти отримують знання на лекції, з навчальної або методичної літератури, через екранний посібник у "готовому" вигляді. Сприймаючи й осмислюючи факти, оцінки, висновки, студенти діють у рамках репродуктивного (відтворювального) мислення. У ВНЗ цей метод набуває найширшого застосування для передання великого масиву інформації.

Репродуктивний метод. До нього відносять застосування вивченого матеріалу на основі зразка або правила. Діяльність тих, хто навчається, має алгоритмічний характер, тобто провадиться за інструкціями, правилами в аналогічних, схожих зі зразком, ситуаціях.

Метод проблемного викладання. Використовуючи різноманітні джерела та засоби, педагог, перш ніж викладати матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальне завдання, а потім, розкриваючи систему доведень, порівнюючи погляди, різноманітні підходи, показує способи розв´язання поставленого завдання. Студенти стають свідками і співучасниками наукового пошуку. І в минулому, і нині такий підхід широко застосовується.

Частково-пошуковий, або евристичний, метод полягає в організації активного пошуку розв´язання поставлених або самостійно сформульованих пізнавальних завдань, над якими студенти працюють самостійно під керівництвом педагога або на основі евристичних програм та вказівок. Процес мислення набуває продуктивного характеру, але при цьому поетапно спрямовується і контролюється педагогом або самими студентами на основі роботи над програмами (у тому числі комп´ютерними) та навчальними посібниками. Такий метод, одним із різновидів якого є евристична бесіда, - надійний спосіб активізації мислення, пробудження інтересу до пізнання на семінарах та колоквіумах.

Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем і визначення завдань та короткого усного або письмового інструктажу ті, хто навчаються, самостійно опрацьовують наукові джерела, проводять спостереження і виміри, виконують інші дії пошукового характеру. Ініціатива, самостійність, творчий пошук виявляються в дослідницькій діяльності найбільш повно. Методи навчальної роботи безпосередньо переростають у методи наукового дослідження [20, с. 145].

Сучасна дидактика виділяє наступні методи контролю: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження. Окремі вчені виділяють також методи графічного контролю (Щукіна ГЛ.), методи програмованого і лабораторного контролю (Бабанський Ю.К.), користування книгою, проблемні ситуації (В. Оконь). Охарактеризуємо основні методи і форми перевірки результатів навчання. [2, c. 47].

Методи контролю і самоконтролю спрямовані на перевірку рівня засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок. Існують такі методи контролю: спостереження за різними видами діяльності учнів на уроці, усна перевірка, письмова перевірка, контрольні і лабораторні роботи, твори, домашні завдання, графічна перевірка, перевірка практикою, тестова перевірка.

Методи усного контролю - здійснюється шляхом індивідуального і фронтального опитування. Під час фронтального опитування вчитель пропонує серію логічно повязаних між собою запитань для учнів всього класу. Фронтальне опитування сприяє систематизації знань, розвиває навчальну активність учнів, але не враховує індивідуальний темп мислення, стимулює прості відповіді. Саме тому його необхідно поєднувати з індивідуальним опитуванням. В процесі індивідуального опитування учень має можливість самостійно викласти свої думки, корегувати їх і доповнювати. Ефективність методів усного контролю залежить від ретельної підготовки вчителя, чіткості формулювання запитань (зрозумілі, лаконічні), від ступеня їх проблемності.

Методи письмового контролю спрямовані на аналіз документального матеріалу, визначення характеру допущених учнями помилок, визначення засобів їх подолання. Найбільш поширеними є такі методи письмового контролю: контрольні роботи, твори, диктанти, письмові заліки, контрольні тестові роботи програмованого типу (перелік запитань і можливі варіанти відповідей).

Спостереження за навчальною діяльністю учнів як метод контролю виділяють умовно, бо він органічно входить до всіх методів навчання і контролю, адже вчитель завжди фіксує ступінь уважності учня, рівень його мислення, культуру поведінки, ставлення до предмета.

Метод самоконтролю спрямований на формування вміння усвідомлено регулювати власну навчальну діяльність, удосконалювати її, попереджати помилки і неточності. Важливими засобами формування в учнів умінь самоконтролю є усвідомлення правильності операцій і дій, складання плану відповідей, переказ основних думок, робота з контрольними запитаннями, контроль з боку вчителя, самооцінка.

Методи контролю спрямовані на зворотний зв'язок у навчанні, його регулювання і корегування. Використання їх має забезпечити повноту і всебічність контролю, об'єктивність, індивідуалізацію і диференціацію у навчанні. Усі методи контролю використовують у взаємозв'язках із дидактичними цілями, змістом та етапами навчання.

Найбільш прийнятною і зрозумілою, на нашу думку, є традиційна класифікація методів навчання, яка, з одного боку, базується на зовнішніх і внутрішніх чинниках процесу пізнання об´єктивної реальності, а з іншого - має у своїй основі логічно вмотивовані підходи: за джерелами отримання знань, особливостями логіко-мисленнєвої діяльності, рівнем розумової активності.

.4 Методична думка про метод і прийоми як ефективні засоби перевірки знань учнів


Проаналізувавши педагогічну і методичну літературу, можна сказати, що в більшості видань термін "перевірка знань учнів" ототожнюється чи замінюється терміном "контроль знань", у той же час, як перевірка є структурним елементом контролю.

Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприяють своєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів, повторенню і систематизації матеріалу, встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, формуванню вміння користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю. [7, c. 29]

Щоб ці та інші завдання успішно розв'язувалися,потрібно розглянути функції контролю і перевірки знань, умінь та навичок учнів.

Результати контролю - це основа оцінки навчальних досягнень учнів, яка характеризує рівень оволодіння учнями знань, умінь і навичок згідно з вимогами навчальних програм.

Поняття "контроль знань" учнів значно ширше, ніж поняття "перевірка". Це поняття є родовим по відношенню до таких понять, як "перевірка знань", "оцінка знань", "результати навчальних досягнень" .

Перевірка знань вживається у вузькому значенні як методичний прийом у зв'язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання, їй більше властиві навчальні функції.

Контроль знань, як правило, спрямований на виявлення рівня засвоєння учнями вже вивченого матеріалу.

Результати оцінювання навчальних досягнень (урахування системи оцінювання) - виставлення балів в класних журналах, в щоденниках та інших документах. [14, c. 33]

Про роль і сутність контролю знань учнів говориться в багатьох педагогічних працях. Ідеї контролю, зокрема, засновані в працях Я.А.Коменського, Н.І.Пирогова, К.Д.Ушинського та інших.

Педагог Я.А. Коменський, основоположник шкільного навчання, у своїй книзі "Великая дидактика" сформулював дидактичні вимоги до навчання, дав вказівки, як планувати урок. Зокрема, він вказував, що частину уроку необхідно відвести для опитування учнів. Ідеї контролю, висунуті Я.А.Коменським, сформульовані у вигляді коротких правил . Ці правила детально встановлюють порядок контролю знань учнів для сучасної школи:
1) вчитель на кожному уроці перевіряє знання, викликаючи декількох учнів;
2) директор школи раз у місяць перевіряє результати навчання учнів;
3) у кінці навчального року - перевідні екзамени з класу в клас.
Паралельно з іншими дидактичними принципами Я.А.Коменський на перший план висуває результати оцінювання навчальних досягнень учнів.
На аналогічних позиціях стояв російський педагог і воєнно-польовий хірург М.І.Пирогов. Він вимагав, щоб вчителі і керівники прогімназій і гімназій добре навчали учнів і піклувалися про їх результати навчання, пропонував, щоб переведення з класу в клас здійснювалось за результатами підсумкового контролю, негативно відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи в них елементи випадковості і формалізму.
Конструктивні ідеї контролю знань учнів висловлені К.Д.Ушинським. Якщо в знаннях учнів виявлені пробіли, прогалини, то здебільшого це пояснюється неудосконаленим викладанням, нераціональним застосуванням методів навчання, системи завдань, невмінням учителя своєчасно помічати свої помилки і помилки дітей [19, c. 55].
Охарактеризувавши типову для вітчизняної школи систему перевірки, К.Д.Ушинський писав: "Учитель опитує одного, двох, трьох, а інші в цей час вважають себе вільними від усяких справ". Він вважав: якщо основна ціль лише в тому, щоб формально перевірити знання, вірніше виставляти оцінки, то така перевірка-даремна витрата часу. Ушинський вимагав, щоб учитель активізував дітей під час перевірки знань. Він виступав за своєчасний контроль, за такі методи перевірки знань учнів, які активізували б увесь клас. Ушинський чітко виділяє ідеї тематичного контролю, однак обґрунтовує основні вимоги до перевірки і оцінки знань учнів, які отримали реалізацію і в наш час.
Більш детальніше принципи контролю знань учнів опрацьовані останнім часом

Основні принципи контролю знань учнів - об'єктивність, систематичність і своєчасність, цілеспрямованість, тематичність.

Об'єктивність - це правильне визначення знань, умінь і навичок учнів і оцінка цих знань. Тільки об'єктивна оцінка дає учням глибоке моральне задоволення та є дієвим стимулюючим фактором у навчанні, має велике виховне значення.

Систематичність, як принцип контролю полягає в регулярному виявленні знань, умінь і навичок, органічно поєднуючись, з навчальним процесом та впливаючи на його хід (під своєчасністю контролю розуміємо рівномірність та його визначена частота в межах окремого уроку і всієї теми).

Цілеспрямованість встановлює визначений підхід до добору матеріалу, який підлягає перевірці, згідно з вибором форм і методів перевірки та оцінювання знань, результатами навчання, врахуванням індивідуальних особливостей учнів [17, c. 66].

Принцип тематичності контролю забезпечується під час перевірки знань основних понять кожної теми, які мають бути глибше засвоєні учнями. Учень засвоює не безперервним потоком, а визначеними дозами, які повинні бути ним осмислені після активного сприйняття, а потім систематизовані у його пам'яті. Якість запам'ятовування залежить від визначеної кількості повторення засвоєного матеріалу та його практичного застосування. Тільки після цих психологічних дій учня можна перевіривши якість розуміння і запам'ятовування, переходити до вивчення наступної дози. Принцип тематичності в системі контролю має велике значення, оскільки виявлення рівня знань, дози матеріалу дає можливість вчителю керувати процесом засвоєння

Отже, принцип тематичності, направлений на виявлення, оцінку і результат навчальних досягнень учнів з визначених суттєвих питань теми, на встановлення зв'язків між темами, а також міжпредметних зв'язків. Його компонентами є: контроль, перевірка, оцінка і результат навчальних досягнень учнів.


РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ


.1 Організація контролю навчальних досягнень учнів на уроках української мови та літератури


З метою доведення ефективності виявленої та обґрунтованої сукупності шляхів удосконалення розвитку знань в школі і зясування їх впливу на процес формування мовних знань у школяра ми провели експериментальне дослідження. Воно проводилося у 4-х класах ЗОШ № 6 м. Вознесенська Миколаївської області.

На першому етапі дослідження було проаналізовано психолого-педагогічну літературу з окресленої проблеми, методичну літературу та посібники для вчителів, досвід роботи вчителів початкової школи, сформульовано гіпотезу і завдання експериментального дослідження.

На основі аналізу матеріалів констатувального експерименту, був розроблений зміст навчального експерименту. Експериментальна робота проводилася на базі 4-х класів м. Вознесенська Миколаївської області.

Експериментальним навчанням було охоплено 56 учнів.
Всього у формувальному експерименті брало участь 56 учнів, з них: 26 учнів експериментального класу і 30 контрольного класу. Контрольним класом ми визначили 4-А клас Вознесенської ЗОШ № 6 Миколаївської області, а експериментальним - ми визначили 4-Б клас ЗОШ № 6 м. Вознесенська Миколаївської області. Класи були підібрані приблизно з однаковими рівнями навчальних досягнень учнів та умовами навчання на початок проведення експериментального дослідження.
Під час (формувального) етапу дослідження ми ставили за мету порівняти результати роботи в експериментальному і контрольному класах, які мали відмінності в організації навчального процесу. В експериментальному і контрольному класах, процес формування мовних знань проводився згідно з чинними навчальними програмами та підручниками. Відмінністю було лише те, що в експериментальному класі вивчення розділу "Частини мови" здійснювалося за допомогою здійснення особистісно орієнтованого навчання, проблемного, програмового навчання, змісту навчання, інтерактивного навчання, інноваційних підходів, використанням компютерних технологій, відбору засобів навчання, використання матеріалів краєзнавства та диференційованих підходів, які сприяли розвитку знань школяра.

Нами була розроблена система завдань на основі використання різних шляхів удосконалення розвитку знань у школярів на уроках української мови.

У молодшому шкільному віці формується початкова система граматичних понять. Здійснюється це не одразу. Одні граматичні поняття учні засвоїли за кілька уроків (наприклад, поняття про корінь суфікс чи префікс). Інші (іменник, прикметник, дієслово) формуються протягом усіх чотирьох років навчання дітей у школі. Граматичні поняття формуються внаслідок тривалої роботи над відповідним мовним матеріалом, запропонованим учителем. Ця робота складається з таких компонентів, як сприймання однорідних мовних явищ, абстрагування, виділення істотних для даної групи явищ ознак, узагальнення їх у спеціальному слові-терміні.
Граматичні поняття можна засвоїти, спираючись тільки на логічну роботу мислення. Для того що граматичне поняття було свідомо засвоєне, учні навчалися прийомів розумової діяльності, за допомогою яких досягли виявлення, ви членування і обєднання істотних ознак обєктів, що вивчались.
Як і будь - який процес пізнання, засвоєння граматичних понять відбувалося у процесі виникнення і вирішення своєрідних суперечностей, що були рушійною силою засвоєння.

Так у початкових класах учні вивчали морфеми удову слова, частини мови, речення. У звязку з цим засвоювали поняття "корінь", "суфікс", "префікс", "закінчення", "іменник", "прикметник", "займенник", "прийменник", "підмет", "присудок" тощо. Щоб володіти цими поняттями, учні здійснювали складну розумову роботу: зчленовували (абстрагували) істотні ознаки, обєднували (узагальнювали) їх в одну групу, засвоювали (осмислювали) спеціальну термінологію. Засвоюючи, наприклад, поняття "іменник", "прикметник", "дієслово", Учні усвідомлювали, що означають і які граматичні форми мають слова, що належать до цих частин мови.

Процес формування граматичних понять умовно ми поділили на чотири етапи.

Перший етап формування граматичних понять полягав в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття.
Виконуючи такі розумові операції, як аналіз і синтез, на цьому етапі учні абстрагували від лексичного значення слів і виділяли граматичні ознаки, типові для даного мовного явища. Зокрема для формування поняття „частини мови у дітей розвивалось уміння абстрагуватися від конкретного лексичного значення слів і обєднували їх за спільними граматичними ознаками, тобто здатністю відповідати на однакові питання (що? або що робить? що? або який?). З цією метою ми знайомили ще в період навчання грамоти дітей з тим, що слово може називати предмет, ознаку чи дію і відповідати на певне питання: хто? що? який? яка? яке? що робить? Ці показники і виступали на даному етапі як істотні ознаки поняття „частини мови".
Наприклад:

Склади і запиши речення за моделлю.

Хто?, що роблять?, що роблять?, що роблять? де?

Другий етап формування граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні звязків між ними та введенні терміна.

Після того як учні навчилися, наприклад, ставити питання до окремих частин мови і визначати групи слів як такі, що є узагальненими назвами предметів чи дій, тобто виявляти істотні ознаки кожної частини мови, ми вводили спеціальні терміни - „іменник", „прикметник, „дієслово".

Однак слід мати на увазі, що оволодіння поняттями на цьому етапі полягає не тільки в заучуванні слова - терміна. Учні, які легко визначали корінь слова як спільну частину споріднених слів, називали спорідненими і слова з однаковою за звуковими оформленнями частиною. Тому і потрапляли до споріднених слів з омонімічними коренями (вода, водити), а слова рік, річниця, роковини учні не вважали однокореневими. Знаючи, що іменники називають предмети, такі учні ніяк не могли зрозуміти, чому слова типу ходіння, боротьба, будівництво відносяться до іменників, а не до дієслів, чому слова типу хоробрість, синява - не прикметники, а іменники.

Терміни учні запамятали, а поняття у них не склалося. Безумовно засвоєння термінів полегшено оперування граматичними поняттями.

Своєчасне ознайомлення учнів з терміном привело до швидкого виділення,, уточнення і міцного засвоєння поняття, але ми вводили термін лише після того, як учні усвідомили його значення на конкретному матеріалі.

Наприклад, нами було запропоноване таке завдання:
Випишіть спільнокореневі слова: сад, садовий, саду, садочок, садом, саджати, насаджувати.
Третій етап формування граматичних понять полягав в уточненні суті ознак поняття і звязків між ними. Наприклад, учні усвідомили важливу ознаку поняття "частини мови": щоб визначити, до якої частини мови належить слово, потрібно знати не тільки його лексичне значення, а й на яке питання воно відповідає. Водночас із цим учні засвоїли і окремі граматичні ознаки частин мови: рід і число іменників та прикметників, час дієслів; опанували іншими ознаками частин мови - здатність іменників прикметників змінюватися за відмінками і числами, а дієслів - за особами і числами, наявність родових форм у цих частин мови.

Наприклад, ми пропонували учням таке завдання:

Замість питань встав прикметники, щоб вийшли загадки про калину.

Запиши. Визнач відмінок прикметників.

За хатою у садочку, (у якому?) віночку та (в яких?) намистах
стоїть пава молода.
Навесні зацвітає (яким?) цвітом,

Восени пишається (яким?) плодом.

Такі завдання розвивають пізнавальну активність у школярів та самостійність у відході його виконання.

На четвертому етапі формування граматичних понять відбувалась конкретизація вивчених понять завдяки виконанню вправ, які вимагали практичного застосування одержаних знань, наприклад:

Поєднай числівники з іменниками. Запиши утворені словосполучення.
11 (кінь), 50 (день),20 (корова), 2 (село), 3 (учень), 10 (дівчина), 32 (діти), 23 (номер), 3 (яблуко), 6 (вівця).
Про ступінь засвоєння понять ми не завжди судили з відповідей учнів, і по тому як вони запамятали визначення чи правило, адже відповіді не завжди відбивали справжній стан речей. Були непоодинокі випадки, коли діти знали визначення понять, але не вміли скористатися своїми знаннями на практиці. Тому більш надійними і переконливими прийомами перевірки знань учнів були виконання ними самостійних робіт, наприклад, граматичного розбору, групування слів за певною ознакою тощо.

Наприклад, прочитай речення. Випиши займенники.

Рідна мати моя ти ночей не доспала.

Ми є ти українські, хлопці та дівчата.

Один цвіт я тільки маю:

Се справи рідної любов.

За тебе, мій коханий краю,

Готовий я пролити кров.

За послідовністю формування граматичних понять ми стежили, зокрема, під час опрацювання теми "Прислівник" (4 клас).

Робота над формуванням поняття "прислівник" починалася з аналізу мовного матеріалу і виділення істотних ознак поняття. Для цього учням я пропонувала дібрати до дієслів відповідні прислівники, подані в дужках.

Розповідати, звертатися, ходити, виконувати, оберігати, турбуватися, думати, бачити, рухатися, зявитися, шукати.

(Гарно, ввічливо, рівно, добросовісно, ніжно, довго, вірно, добре, впевнено, несподівано, завзято)

Так на уроці створювалася мовленнєва ситуація, яка спонукала учнів до оперування словами. Учні записували словосполучення: розповідати гарно; звертатися ввічливо; ходити рівно; виконувати добросовісно; оберігати вірно.

Які прислівники ви підібрали до кожного дієслова? Підкресліть їх.

Для чого ви використовували ці слова? Що ви хотіли ними підкреслити?

Поставте до них питання і скажіть, чим ці слова схожі?
Такі слова в граматиці називають прислівниками. Перевірте своє визначення.
На закріплення одержаних знань про прислівник учням були запропоновані різні вправи, наприклад:
З поданими прислівниками склади речення і обєднай їх у текст під назвою "Весна у лісі".
Непомітно, швидко, дзвінко, мелодійно, весело, рясно, неподалік.

У наведеному фрагменті урок були відображені всі етапи формування граматичного поняття „прислівник:

-й етап - аналіз мовного матеріалу і виділення ознак поняття;

-й етап - узагальнення істотних ознак у слові-терміні;

-й етап - узагальнення ознак (формулювання правила);

-й етап - виконання вправ на закріплення, які передбачають включення знань у мовленнєву практику.

Під час формування граматичних понять молодші школярі навчилися абстрагувати від лексичного значення конкретних слів, узагальнювати (синтез узувати) те спільне (граматичне), що властиве певній мовній категорії. Кінцевою метою є формування уміння застосовувати набуті граматичні знання безпосередньо метою спілкування.

Таким чином, проведене експериментальне дослідження включало різні види вправ та завдань і було спрямоване на підвищення розвитку знань у школярів на уроках української


.2 Перевірка ефективності формування знань у школяра на уроках української мови в експериментальному дослідженні


З метою визначення ефективності різних видів вправ, спрямованих на розвиток знань у школярів на уроках української мови, було проведене контрольне тестування.

Яке ставило перед собою вирішення таких завдань:

) виявити рівень розвитку знань у школярів на уроках української мови;

) зіставити результати проведеного контрольного тестування із даними першого констатуючого експерименту.

Для виявлення рівня розвитку знань у учнів ми запропонували такі завдання, які допомогли нам виявити: рівень засвоєння навчального матеріалу; рівень розуміння навчального матеріалу; рівень оволодіння навчальним матеріалом; рівень оволодіння інтелектуальними навичками.

Завдання для підсумкового опитування були складені відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України " Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів". Основним критерієм оцінювання результатів виконання учнями завдань було використання уяви, логічного мислення, памяті та уваги в процесі даної роботи, результатом якої є правильність і повнота відповіді.

На підготовчому етапі важливе місце займало осмислення запропонованих творчих завдань. Аналіз відповідей учнів свідчить,що 100% учнів експериментального класу і 92% учнів контрольного класу правильно виконали, запропоновані нами завдання.

Результати відповідей на завдання експериментального і контрольного класів у відсотковому співвідношенні показані у таблиці.


Таблиця 1.

Класи Кількість учнів (у%), які виявляють вміння правильно виконувати творчі завдання Кількість учнів (у%), які не виявляють вміння правильно виконувати творчі завдання 1 тест 2 тест 1 тест 2 тест Експериментальний 72 100 28 - Контрольний 68 92 32 8

Вивчення рівня розвитку знань в школярів на уроках української мови включає в себе не тільки вміння виконувати запропоновані нами завдання, а й здатність учнів самим виступати в ролі вчителя і пропонувати свої завдання. Тому, перш ніж зробити остаточний висновок, необхідно визначити, наскільки успішно учні виконують дані завдання. Тому на формуючому етапі дослідження, щоб зясувати наскільки учні четвертих класів здатні самі складати і виконувати свої завдання, було запропоновано учням придумати свої завдання і виконати їх.


Таблиця 2.

Класи Кількість учнів (у%), які вміють самостійно скласти творчі завдання Кількість учнів (у%), які не виявляють вміння самостійно складати творчі завдання 1 тест 2 тест 1 тест 2 тест Експериментальний 12 44 88 56 Контрольний 8 24 92 76

Суттєва різниця між першим і другим тестами спостерігається у виконаних учнями завданнях творчого характеру. Для дитини основною діяльністю, в якій вона виявляла свою творчість була гра, в процесі якої розвивалось гнучке мислення, здатність конкретизувати та розвивати як свої власні задуми, так і пропозиції інших дітей.
Результати ігрової діяльності в процесі виконання завдань подані у таблиці.

Таблиця 3.

Класи Кількість учнів (у%), які виявляють вміння активізувати творчу діяльність у процесі гри Кількість учнів (у%), які не виявляють вміння активізувати творчу діяльність у процесі гри Експериментальний 84 16 Контрольний 80 20

Відчутні зміни відчувались при використанні диференційованих завдань, які забезпечували для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності в процесі навчальної роботи.
Результати виконання диференційованих завдань подані у таблиці.

Таблиця 4.

Класи Кількість учнів (у%), які виявили вміння виконувати диференційовані завдання Кількість учнів (у%), які не виявили вміння виконувати диференційовані завдання Експериментальний 12 88 Контрольний 8 92

Суттєві зрушення спостерігаються і у вмінні учнів працювати з пізнавальною інформацією, шляхом аналізу письмових робіт, усних відповідей, індивідуальних бесід. Ними оволоділи 86% учнів експериментального і 48% учнів контрольного класів.

Таким чином, аналіз результатів виконання вправ свідчить про те, що для експериментального класу характерний вищий рівень сформованості мовно-мовленнєвих знань, ніж для учнів контрольного класу.

Порівняння результатів засвоєння молодшими школярами знань, отриманих в експериментальному і контрольному класах, свідчать про позитивний вплив розроблених нами шляхів удосконалення розвитку знань у школярів на уроках української мови.

А тому, якщо в навчальний процес уроків української мови систематично впроваджувати спеціально організовані вправи і завдання та методично їх обґрунтовувати при вивченні граматичного матеріалу то розвиток знань школяра значно зросте.



ВИСНОВКИ


Контроль є важливим структурним компонентом начального процесу. Його основною функцією є забезпечення зворотного звязку: зовнішнього (контроль, який здійснює учитель) і внутрішнього (самоконтроль учня).

Процес навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожна з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обовязковим компонентом цього процесу є перевірка його результативності (контроль знань, умінь і навичок).

Головна мета перевірки результативності навчання - це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Перевірка знань, умінь і навичок учнів та їх оцінювання виконує такі функції:

а) освітню (навчальну), суть якої втому, що вона є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша або спостерігаючи за виконанням вправ, учні звіряють з ними свої знання, ставлять запитання, доповнюють, відмічають недоліки, що сприяє повторенню та систематизації знань всіх учнів. Освітнє значення для учнів має й те, що вони слухають доповнення вчителем неповних відповідей учнів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що учень, який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал;

б) виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Крім того, перевірка і оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, другі починають відчувати впевненість у власних силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання;

в) розвиваючу - в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислитель на діяльність, мовлення, память, увага, уява;

г) діагностичну - у процесі перевірки і оцінки виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях, навичках чунів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані не поліпшення успішності;

д) стимулюючу - схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання;

е) оцінювальну - обєктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню;

є) управлінську - на основі перевірки та оцінювання визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому випадку вчитель коригує і свою власну діяльність - змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Алексюк А. М. Методи навчання і методи учіння. - К.:Знання, 1980. - 48 с.

Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки обучения школьников: Экспериментальное педагогическое исследование. - М.: Педагогика, 1984. - 296 с.

Артемова Л.В Педагогіка і методика вищої школи : Навчально-методичний посібник: Інтерактивні технології в курсах навчальних дисциплін. - К. : Кондор, 2008. - 272, с.

Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі: Монографія. - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 160 с.

Бех І. Д. Педагогіка і психологія // Педагогічна думка. - 1996. - №4. - С. 136-141

Божович О.Д. Нетрадиционнне способи оценки качества знаний. - М.: Новая школа, 1995. - 96 с.

Бондар В. І. Дидактика. К.: Либідь, 2005. - 264 с.

Васьківська С.В Навчати вчитися, або як допомагати молодшому школяреві у навчанні // Початкова школа. - 1994. - № 6 - С. 10-12.

Вашуленко О. Організація поточного повторення // Початкова школа. - 2004. - № 6. - С. 24-27.

Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Академія, 2001. - 576 с.

Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. - Харків: Ранок, 2003. - 136 с.

Гузик Н. П. Учить учиться. - М.: Педагогика, 1981.- 88с.

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Затв. Постановою Кабінету Мінастрів України від 14 січня 2004 р.. № 24 //Інформ. збірник МОН України. - 2004. - №1-2.

Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Методичні рекомендації / Авт. колектив: Бібік Н.М., Савченко О.Я., Байбара Т.М., Вашуленко М.С. та ін. - К.: Початкова школа, 2003. - 128 с.

Корсак К. Про якість інструментарію оцінювання // Директор школи. - 2001. - № 5. - С. 14-15

Кравченко В. Тестові завдання для учнів 3 класу // Початкова школа. - 2008. - № 4. - С. 20-21.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з окремих предметів у системі початкової загальної освіти // Початкова школа. - 2008. - № 10. -С. 25-64.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Освіта України. -5 жовтня 2000. - № 40. - С. 15-48.

Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник / К.: Знання, 2005. - 486 c.

І.Я. Лернер і М.М. Скаткін Методи навчання. - К.: Початкова школа, 2006. - 234 с.

Логачевська С.П. Дійти до кожного учня / За ред. О.Я. Савченко - К: Радянська школа, 1990. - 158 с.

Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. - Харків: «ОВС», 2002. - 400 с.

Мартиненко В.С. Діагностичні методики вивчення навчально-пізнавальної діяльності учнів початкової школи // Початкова школа. - 2008. - № 4. - С. 52-55.

Мартиненко В.С. Діагностичні методики вивчення навчально-пізнавальної діяльності учнів третього класу // Початкова школа. - 2008. - № 5. - С. 45-48.

Мартиненко В.С. Зміст, форми і методи педагогічної діагностики вчителя початкових класів // Початкова школа. - 2008. - № 3. - С. 50-53.

Методика викладання української літератури в середній школі: Розробки і рек. для студ. / С.О. Пультер, А.М. Лісовський. - Житомир: Полісся, 2000. - 164 с.

Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навч. посіб. / Є.А. Пасічник. - К.: Ленвіт, 2000. - 384 с.

Токмань Г. Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: екзистенціально-діалогічна концепція / Г. Л. Токмань. - К.: Міленіум, 2002. - 320 с.

Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник / За ред. Н.Й.Волошиної. - К.: Ленвіт, 2002. - 142с.

Неділько В. Я. Методика викладання української літератури в середній школі. - К.: Вища школа, 1978. - 248 с.

Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Ленвіт, 2000. - 384 с.

Педагогіка: Навчальний посібник / В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. - Вінниця: РВВ ВАТ Віноблдрукарня, 2001. - 200 с.

Сікорський П. До проблеми визначення критеріїв педагогічного оцінювання // Рідна школа. - 2001. - №8. - С. 6-8.

Сухомлинський В.О. Вчити вчитися / Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 тт. - К.: Радянська школа, 1976. - Т.5.

Сухомлинський В.О. Урок і знання / Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 тт. - Т.5.

Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю / Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 тт. - К.: Радянська школа, 1976-1977. - Т.2

Сухорський С.Ф. Самоконтроль і самооцінка учнями знань // Рідна школа. - 1996. - №5-6. - С. 61-63.

Хропко П. Літературний процес 40-60-х років XIX ст: Матеріал до вивчення оглядової теми у 8-9-му класах // УМЛШ. - 1989. - №1. - С.24-32.

Хропко П. Становлення нової української літератури: оглядова лекція у 8 кл.// УМЛШ. - 1987. - №10. - С.27-33.

Хропко П., Гуляк А. Українська література кінця XIX - поч. XX ст.: / Матеріал до вивчення оглядової теми в 10 кл. // УМЛШ. - 1991. - №1. - с.23-27.

ДОДАТОК А


Тематичне оцінювання по темі «Романтика і пригоди». 6 клас

І варіант

. Назвіть твір, у якому діють персонажі: Шморгун, Сашко, Микола, Валентина Михайлівна.

а) «Звук павутинки» В.Близнеця;

б) «Диваки» Б.Комара;

в) «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» Я.Стельмаха.

. Хто першим зустрівся хлопцям після приїзду в Юрківку («Митькозавр…»)?

а) дівчина;

б) бабуся;

в) велосипедист.

. Як звали злого діда, сусіда Льоньки? («Звук павутинки» В.Близнеця)

а) Гриша;

б) Глима;

в) Глипа.

. У чому схожі і в чому не схожі характери Сергія і Митька («Митькозавр із Юрківки…»)?

. Чим подобається вам Ніна («Звук павутинки» В.Близнеця)

.Яка нова пригода трапилася із Сашком? Про які риси характеру свідчить те, що він кинувся рятувати звірятко? («Диваки» Б.Комара

. Напишіть твір-мініатюру «Мій ідеал шкільного друга (подруги)», дайте відповідь у своїй творчій роботі на питання, кого із своїх ровесників - літературних героїв ви б хотіли мати своїм другом (подругою).


ДОДАТОК Б


Узагальнення, систематизація і перевірка знань

Мета. Узагальнити, систематизувати та перевірити знання, уміння й навички з теми "Іменник". Формувати навички самостійної роботи з підручником. Розвивати спостережливість, увагу, пам'ять, зв'язне мовлення. Виховувати почуття любові до рідної мови та відчуття оновлення у природі весною.

І. Текст на запам'ятовування:

Пам'ятай про культуру мовлення. Пиши уважно й охайно, говори вдумливо й виразно.

ІІ. Активізація пізнавальної активності учнів.

Тихо надворі. НІ вітру, ні хмар, Ані шелесне верба височенька. Наша Оксанка відкрила Кобзар Вголос читає Тараса Шевченка.

Цими віршованими рядками і з Кобзарем в руках я хочу розпочати сьогоднішній урок мови. Чому саме? Доповніть мене. Сьогодні святкують 185 річницю від дня народження справжнього співця свого народу Т.Г. Шевченка. День народження і день смерті стоять поряд. Між цими двома березневими днями - 47 років життя, які стали славою і гордістю українського народу. Я принесла "Кобзаря" не просто так. У мене е до вас щире прохання, щоб кожен із вас прочитав цю збірку віршів. Хай шевченкове слово торкнеться струн вашого серця і хай у вас пробудиться бажання вивчати, розуміти і знати рідну мову.

У мене е для вас сюрприз. Це ілюстрація до одного із віршів Т.Г. Шевченка. Хочете побачити її? Для цього вам потрібно виконати всі завдання, які записані на смужках паперу, що закривають малюнок. Відкривати малюнок будемо частинами, після кожного виконаного завдання.

. Відповіді біля дошки.

.Словниковий диктант.

. Робота з підручником .

. Письмо по пам'яті.

.Віконечко у природу.

.Творчі вправи.

ІІІ. Контроль знань і умінь учнів.

. Відповіді біля дошки:

а/ звуко-буквенний аналіз слова "Україна"

б/ розбір, як частини мови, Іменника - народи

в/ робота з деформованим текстом. Записати речення в певній послідовності, підкреслити іменники.

Весело цвірінькали горобці. На полях загули трактори. Здрастуй, весно! Побігли прудкі струмки. Зазеленіли дерева. Розтанув сніг.

г/ завдання з орфографічного мішечка.

. Творчий словниковий диктант.

Завдання: дати відповідь на запитання одним словом.

. Країна, де ти живеш?

. Назва місяця, коли святкують день народження Шевченка.

Хто були батьки Шевченка?

. Ім'я батька Шевченка.

. Назва села, де народився поет.

. Який музичний Інструмент подобався Т.Г. Шевченку і він любив на нім грати?

. Хто був першим вчителем поета?

. Яку річку оспівує у своїх віршах Т. Шевченко.

. Які жіночі імена зустрічаються у поезіях Тараса Шевченка?

. Назви яких дерев є у віршах поета?

Україна, березень, кріпаки, Григорій, кобза, Моринці, дяк, Дніпро, Катерина, верба, тополя, калина.

Зачитати власні іменники.

Зачитати інші слова диктанту. Чим вони відрізняються від попередніх?

Навести приклади віршів Т.Г. Шевченка, де е назви дерев.

Хто може дати тлумачення слова "кобза".

Кобза - улюблений музичний інструмент українського народу. Грали на ній і сліпі люди. Найдавніша кобза мала тільки 3 струни. Кобзарі закликали народ до боротьби за національне визволення. Тому кобзарям заборонялося з'являтися у великих містах, вільно грати і співати.. Робота з підручником. Вправа 4І8.

Завдання: За допомогою закінчень і прийменників побудувати речення.

. Тихесенько вечір на землю спадає.

. І сонце сідає в темнесенький гай.

. Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.

. Садок вишневий коло хати.

. Хрущі над вишнями гудуть.

Які віршовані рядки належать Т.Г. Шевченку?. Фізкультхвилинка.. Письмо по пам'яті /2 хв./

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б'ється

Те серденько дитяче.

. Словникова робота.

... людина яка передбачає майбутнє. До якого Із слів записане пояснення.

УП. Розвиток зв'язного мовлення.

День народження Т.Г. Шевченка святкують на початку весни, коли все оживає, пробуджується природа. А спостерігати за природою завжди цікаво, адже кожен раз ми можем побачити те, чого Інший не побачить. Природа відкриє двері у свій світ тільки вам.

Спостерігати за весняними змінами у класі ми не можемо, тому я пропоную вам зазирнути у світ чарівної природи через віконечко.

Прошу висловити свої враження від побаченого.

Це - пролісок, квітка, з якої починається життя квітів.

Послухайте мої доповнення про цю квітку. Запам'ятати іменники з тексту.

Знаєте, чому пролісок голубого кольору? Послухайте. Прийшла на землю Весна. Обійшла ліси, поля, обдивилась кожен кущик. На шиї у неї висіло голубе намисто - подарунок від батька - Сонця. Зачепила його веснянка і розсипала намисто на білому снігу. Там, де падали намистинки, сніг танув. Із під снігу пробивався паросток - пролісок. Тому і тепер ми можемо часто спостерігати - ще не зійде сніг, а вже крізь сніго-льодову скоринку пнеться пролісок. Квітка ніжна, але смілива І нетерпляча.

Гра. Аукціон.

Завдання гри: назвати якнайбільше іменників з тексту. Виграє той, хто назве слово останнім.

УШ. Творчі вправи.

. Знайди потрібне слово.

... ріжками вниз - на тепло й добрий врожай. Сині хмари - на тепло і ...

Якщо проліски розкривають свої очка - буде хороша погода, а коли бутончики закриті - наближається ...

. Гра. "Збери у букет квіти".

Квіти - постійні супутники свят. Квіти ви дарували вчора своїм любим матусям. А сьогодні, в день вшанування Т.Г. Шевченка, квіти кладуть біля підніжжя пам'ятників поету. Попробуйте і ви скласти букет для улюбленого поета.

варіант - з польових /ромашка, мак, волошка/

варіант - з декоративних /троянда, гвоздика, тюльпан/ - Визначіть рід іменників.

Всі завдання виконані. Перед вами ілюстрація до вірша Т.Г. Шевченка "Кобзар"

Ішов кобзар до Києва,

Та й сів спочивати.

Торбинками обвішаний

Його повожатий.

Мале дитя коло його

На сонці куяє,

А тим часом старий кобзар

"Ісуса" співає.

Хто йде, іде - не минає.

Хто бублик, хто гроші,

Хто старому, а дівчата -

Шажок міхоноші.

Задивляться чорнобриві

І босе, і голе...

Полічили, що дістали,

Встали сіромахи.

Помолились на схід сонця, -

Пішли понад шляхом. . Підсумок уроку.

Ось тут перед тобою

Ми українські діти.

Святочно обіцяли

Сповняти всі завіти.

/заучування напам'ять/. Домашнє завдання. Вправа 420. Запитання для повторення. (180 с.)

/Звучить тиха музика/

Учень. Як мене спитають -

Учениця. - Хто ти?

Я їм щиро поклонюсь і скажу я вільно й гордо:

Українцем я зовусь.

Учениця. А яка у тебе мова?

Учень. В мене мова пречудова.

В ній є пісня соловейка, в ній е славна коломийка.

В ній є болі України і тяжкі її руїни.

(Музика підсилюється. Звучить пісня "Верховинка").

Вчитель. В хвилини глибокого сприймання краси природи, в хвилини відчаю чи радості, в хвилини розради чи горя ми звертаємося до рідного слова.

Мову рідну, слово рідне має, дітки, кожний в світі,

З деревом говорить вітер,

З квіткою говорить квітка,

З пташкою щебече пташка,

Тиха річечка з озерцем

Мову знати цю неважко, коли хоче того серце.

Учень. Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Учениця. Як ту мову мож забути,

Котрою учила,

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

Учень. Як ту мову мож забути?

Так звуками тими

Ми до Бога мольби слали

Ще дітьми малими.

Учениця. У тій мові ми співали,

В ній казки казали

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривати.

/С. Воробкевич/

Вчитель. Ось чому ви, діти,

покликані захищати своїми долоньками

крихітну свічечку

букви "ї",

а також, витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик

букви "є".

Бо кажуть, діти,

що мова наша - солов'їна.

Правильно кажуть

Але затям собі,

що колись можуть настати і такі часи

коли нашої мови

не буде пам'ятати

навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися

тільки на солов'їв, дитино!

І. Малкович

(Звучить спів соловейка. На його фоні 5 дітей розказують казку Л. Українки "Як соловейко вскочив у біду").

Не цурайся пісні, яку чув од мами,

Не згуби, то мова прадідів твоїх

Бо зректися мови, що цвіла віками, -

Мов забуть народ свій, даль його доріг.

Я впевнена, що тут зібралися діти, які зовсім не схожі на соловейка-співака. Тут зібралися учні, які люблять українську мову, вивчають її, розмовляють нею. Сьогодні вони готові подорожувати цікавими сторінками мови і літератури, я вірю, що вони мають для цього потрібні знання. А знання - повинні оцінюватися. Ось чому нам необхідно вибрати журі.

До подорожі готові дві команди.

І. Дивослово.

. Мовознавці.

І. Привітання.

Дивослово. Наш девіз: Чим важче завдання, тим дорожча перемога Мовознавці. Хто мову шанує свою, хай той переможе в бою.

Дивослово. Дорогенькі, мовознавці,

Щиро вас вітаємо.

Від усього свого серця

Успіху бажаємо.

Мовознавці. А дивослово, щоб трудилось

До сьомого поту.

І дістало нагороду

За свою роботу.

Дивослово. Солодке слово "перемога"

Нелегко нам дається,

Хто любить, знає рідну мову

Тому вона всміхнеться.

Мовознавці. Вчіть нашу мову солов'їну,

І не зазнавайтесь.

І чужому научайтесь

Й свого не цурайтесь.

Дивослово. То ж до бою кличем, друзі,

До мовного бою.

Мово рідна, Україно,

Ми завжди з тобою.

Мовознавці. Якщо перемога пройде повз нас.

То з нею ми радо вітаємо вас,

Тож не затягуймо вітання

Давайте розпочнем змагання.

. Щоб сьогоднішня подорож у Країну Знань стала для вас святом, я запросила казкових героїв. Та сталося так, що із-за різних обставин вони не змогли приїхати до нас. Вони просять вибачення у вас у своїх телеграмах. Вам залишається тільки відгадати від якого казкового героя надійшла кожна телеграма.

. Перевірка домашнього завдання.

Скласти якомога більше слів-іменників із букв слова активність

) Інсценізація казки.

. Конкурс "Художнє бачення світу".

Намалювати ілюстрацію до вірша О. Пчілки "Весняні квіти

Весна-чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій послала, щоб краса вставала.

І проліски, й травка, й зелена муравка.

І кульбаба рясна, і фіалочка ясна,

Всі квіти весняні - веселі, кохані

З-під листя виходять, голівки підводять.

Од сну зимового, до сонця ясного.

Ті квіти дрібненькі, мов діти маленькі,

Розбіглися в гаю - я їх позбираю.

.Літературна вікторина.

Конкурс капітанів.

Конкурс на краще читання вірша Т.Г.Шевченка.

Думка

Нащо мені чорні брови,

Нащо карі очі,

Нащо літа молодії,

Веселі, дівочі?..

Плач же, серце, плачте, очі,

Поки не заснули,

Голосніше, жалібніше,

Щоб вітри почули.

. Аукціон "Знавці мудрості народної".

Перемагає та команда яка назвала прислів'я останньою.

. Завдання від мудрої Граматики.

На братика Кіндратика розгнівалась граматика,

Погані в нього справи -

Не знає Кіндрат правил...

Діти одержують домашнє завдання, яке виконав Кіндрат.

Завдання: виправити, допущені Кіндратом, помилки.

Гра "Влучне слово"

Завдання: дописати, хто чим славиться.

Соловейко - ... Сонце - ...

Джерельце - ... Квітка - ...

Колос - ... Ви - ... Чому?..

. Аукціон.

Хто спіймає найбільше слів-іменників. /можна записувати/

Берізка

На високому пагорбі стоїть струнка берізка. Ще недавно її вкривало золотаве листя, була вона, як у святковому вбранні. Але подув холодний вітер і листя обсипалось на пухкий сніжок. Ось тепер, коли немає на березі жодного листочка, її можна роздивитись до вершини. Нижні гілочки схилилися, наче берізка взялася в боки й виходить у танок. Чорні латочки на білій корі видно здалеку. Здається, що деревце вбралося у святкову сукню і кому до лиця те вбрання. Воно робило берізку стрункою, вона була, неначе дівчина-красуня.

Відповідь:

Пагорб, берізка, листя, вбрання, вітер, сніг, вершина, гілочки, боки, танок, латочки, кора, деревце, сукня, лице, красуня, дівчина.

. Підсумок.

. Нагородження


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО Кафедра української літератури та методики навчання

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ