Діяльність юридичного відділу СВК "Колос"

 

Вступ

Згідно навчального плану я проходила виробничу практику в юридичному відділі сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос».

Разом з керівником практики безпосередньо був складений план проходження практики, який я успішно виконала.

В процесі проходження навчальної практики я:

ознайомилась з законодавством України, яке регулює діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі кооперативу) та юридичного відділу зокрема;

ознайомилась з основними положеннями Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та ін.;

ознайомилась з особливостями роботи юридичного відділу та юрисконсульта на підприємстві;

навчилась ефективно використовувати законодавчу та нормативно-правової базу;

навчилась оформляти документи, підготовка яких входила до плану проходження практики;

була присутня на судових засіданнях;

була присутня при наданні юридичних консультацій.

Спочатку у своєму звіті я розповім взагалі про діяльність кооперативу, про організаційно-правові форми його діяльності, адже це є також не менш важливим. Звичайно ж, потрібно знати до яких нормативно-правових актів повинен звертатися юрист, які завдання складають його діяльність, які він має права і яких обов`язків повинен дотримуватися. Саме з цього я вирішила розпочати звіт, тому що це являє його основу і саме з цим мені довелося ознайомитися на початку проходження практики.

Але, все наведене вище - теорія, і, як відомо, її доповнює практика, тому, відповідно до навчального плану головну частину змісту звіту складають практичні завдання, які я виконала у процесі проходження практики. Найбільше мені сподобалося бути присутньою під час судових засідань, але не менш цікавою була підготовка документів. Ці завдання для мене постали в образі своєрідного дослідження, дослідження аспектів діяльності юрисконсульта, тому що, перебуваючи на засіданні, я спостерігала за частиною роботи судді, наприклад, за його промовою.

Саме проходження практики я описала у третьому розділі звіту.

Діяльність юрисконсульта, юридичного відділу - відіграє важливу роль у вирішенні проблемних питань та попередження їх взагалі.

Юридичне обслуговування підприємств юрисконсультами здійснюється на підставі договорів або контрактів, в яких передбачено основні обов'язки сторін. Можна намітити декілька основних напрямів діяльності юрисконсульта по юридичному обслуговуванню підприємств: забезпечення законності в керівництві виробничими колективами з боку керівників адміністративно-управлінського апарату; опрацювання правових основ договірних відносин і фінансово-господарської діяльності; представництво від імені підприємства; підготовка і участь у розгляді справ в господарському та загальному суді, в адміністративних чи інших органах; сприяння в охороні прав і законних інтересів працівників, членів виробничих колективів; участь в опрацюванні правових основ, наукової організації праці і управління; пропаганда і роз'яснення трудовому колективу чинного законодавства.

У процесі керівництва виробничими колективами видаються численні накази, розпорядження, інструкції, вказівки. Дуже важливо щоб вони відповідали закону. Тому будь-який наказ має піддаватися правовому контролю, при оцінці відповідності наказу або розпорядження законові необхідно перевірити їх форму і зміст. Не можна допускати недбалості в формулюваннях, невдалих виразів, всього того, що знижує правову культуру документа.

До завдань юрисконсульта входить роз'яснення відповідних нормативних положень шляхом індивідуальних консультацій чи групового інструктажу. Це сприятиме усуненню порушень законності і в усних наказах та розпорядженнях, які важко попередньо проконтролювати. Практика ведення наказів і розпоряджень на підприємстві потребує системного узагальнення, яке провадять юрисконсульти, що сприяє дотриманню законності в керівництві виробничими колективами.

Робота з виявлення і встановлення найбільш раціональних договірних зв'язків, опрацювання правових методів впливу щодо недобросовісних конкурентів покладено на юрисконсульта. Договір має не лише відповідати закону. Важливо, щоб керівник підприємства міг використати його як ефективний важіль для покращення показників роботи підприємства. Тому юрисконсульт здійснює організаційну роботу по проведенню договірної компанії у взаємодії з оперативними службами і господарськими керівниками постачання, збуту, фінансів, економіки підприємства. Юрисконсульт перевіряє щоб договори мали необхідні реквізити, передбачені положенням про поставки, бере участь в опрацюванні конкретних умов поставок. Він має також оформляти переддоговірні спори, коли розбіжності сторін не вдається усунути шляхом прямих переговорів заінтересованих організацій. Залежно від того, в якості кого виступає підприємство в договорі поставки - покупця чи постачальника - юрисконсульт відповідно складає або протокол, де фіксуються розбіжності, або заяву в господарський суд, але в обох випадках він разом з керівником бере участь в розгляді переддоговірних спорів у господарському суді.

Юрисконсульт стежить за тим, щоб при підписанні договору до нього було додано всю необхідну документацію.

Належно проведена договірна компанія - це лише один із засобів забезпечення стійких взаємних відносин підприємств у процесі виробничої діяльності.

Розділ 1. Поняття та особливості сільськогосподарського виробничого кооперативу в Україні

Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному її розумінні почала розвиватися за часів столипінської реформи. Проте в роки громадянської війни і запровадження політики воєнного комунізму розвиток кооперативного руху зовсім припинився. З введенням нової економічної політики сільськогосподарські кооперативи стали відроджуватися і швидко розвиватися. В 1922 р. в Україні працювали 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 кооператив буряководів, 390 молочних і мясних кооперативів, 102 кооперативи у птахівництві, 691 кредитне товариство.

Проте з проведенням масової насильницької колективізації і створенням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи припинили своє існування. Колгоспи за своєю економічною природою не були кооперативними підприємствами, бо були створені примусово. Колгоспники не були власниками виробленої продукції й одержаних доходів. Вони не мали права залишити колективне господарство, забравши належну їм частку майна. Управління колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» кооперативний рух набув нового імпульсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені кооперативи в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання прибутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.

Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (від 13.08.1997 р.). Ним визначаються правові, організаційні, економічні й соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх обєднань. Закон визначає сільськогосподарський кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства й обєднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СГВК) - одна з організаційно-правових форм підприємницької діяльності на селі. СГВК і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи різняться між собою наступним:

мета виробничого кооперативу полягає в одержанні прибутків, а обслуговуючого - у наданні послуг для членів кооперативу і економічному захисті їх від експансії посередницького капіталу;

члени виробничого кооперативу всі види господарської діяльності здійснюють сумісно (крім тих, які виконують для них обслуговуючі кооперативи). Члени останнього делегують йому окремі види діяльності, залишаючись при цьому самостійними сільськогосподарськими товаровиробниками (колективними, фермерськими чи особистими підсобними господарствами);

трудову діяльність у виробничих кооперативах здійснюють самі члени кооперативу (наймані працівники також можуть бути), а в обслуговуючих - наймані працівники;

участь членів виробничого кооперативу в діяльності свого кооперативу є трудовою, в обслуговуючих - отримання певних послуг (зберігання, переробка, реалізація продукції, ремонт сільськогосподарської техніки, придбання засобів виробництва та ін.).

Як зазначалося, сільськогосподарські виробничі кооперативи, можуть утворюватись на добровільних засадах як відособленими власниками майна, грошового капіталу і землі шляхом обєднання їх в одному підприємстві, так і в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, формуючи необхідні фонди і земельну ділянку кооперативу шляхом передачі йому відповідної частини майна і землі КСП, що відповідає кількості майнових паїв і земельних часток, які мали в КСП ті громадяни, які виявили бажання стати членами кооперативу.

Порядок створення сільськогосподарського виробничого кооперативу передбачає такі основні етапи:

виявлення лідера (ініціативної групи);

прийняття рішення про наміри щодо створення кооперативу;

зясування можливостей, напрямів, обсягів та умов діяльності кооперативу;

прийняття рішення про створення кооперативу (укладення установчого договору);

опрацювання проекту статуту кооперативу;

прийняття статуту кооперативу та вибори органів управління;

державна реєстрація кооперативу.

Стаття 3 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначає принципи діяльності кооперативів, на основі яких також діють і сільськогосподарські виробничі кооперативи.

Відповідно до вищевказаної статті Закону загальними принципами на яких створюються і здійснюють свою діяльність кооперативи є:

добровільність членства фізичних та юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу;

демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилами «один член кооперативу - один голос»;

обмеження виплат часток доходу на паї;

розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

контроль членів кооперативу та його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.

Проаналізувавши загальні принципи діяльності сільськогосподарських кооперативів, можна виділити ті, на основі яких діють виробничі сільськогосподарські кооперативи. Вони характеризуються наявністю певних ознак, що притаманні лише їм та відрізняють їх від обслуговуючих кооперативів.

Першою з даних ознак є те, що членами виробничих сільськогосподарських кооперативів можуть бути фізичні особи (ст. 8 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Це становить відмінність між виробничими і обслуговуючими кооперативами, оскільки стаття 8 Закону України закріплює, що членами обслуговуючого кооперативу можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Слід також зазначити, що спільним для виробничих і обслуговуючих кооперативів є те, що, як фізичні, так і юридичні особи, які є членами сільськогосподарських кооперативів повинні визнавати статут і дотримуватися його вимог. Вони також користуються послугами кооперативу, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.

Фізичні особи, які є членами виробничих кооперативів повинні досягти 16-річного віку і виявити бажання брати участь у діяльності кооперативу.

Другою ознакою, що притаманна виробничим сільськогосподарським кооперативам, відповідно до статті 3 Закону, є обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу. Член кооперативу, який припиняє виробничу діяльність в кооперативі, припиняє і своє членство в ньому.

Ще одна істотна ознака сільськогосподарських виробничих кооперативів випливає із статті 2 Закону, де зазначено, що виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

Слід також зазначити, що оскільки виробничі сільськогосподарські кооперативи є одним із видів сільськогосподарських кооперативів, то для них є притаманними загальні ознаки сільськогосподарських кооперативів, як суб'єктів аграрних правовідносин, а зокрема те, що виробничі кооперативи створюються на основі добровільного об'єднання фізичних осіб, діють на засадах членства, членські відносини є базовими, основним засобом виробництва виступає земля. Виробничі сільськогосподарські кооперативи метою своєї діяльності мають не лише задоволення економічних потреб членів кооперативу, а й одержання прибутку.

Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачено, що управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу.

Під самоврядуванням сільськогосподарських кооперативів, в тому числі виробничих, слід розуміти систему суспільних відносин, які існують в кожному кооперативі, як самостійному утворенні сільськогосподарського виробництва; це відносини зі здійсненням владно - управлінських функцій найвищого та підлеглих йому органів управління діяльності кооперативу, визначенням повноважень цих органів, їхньої взаємодії, розмежування відповідальності за ефективність управління, провадження контрольно-ревізійної діяльності.

Відносини самоврядування у виробничому сільськогосподарському кооперативі своєю організаційною основою мають членство в ньому усіх членів; економічну основу становить власність кооперативу, а соціально-трудову - обовязкову участь у виробничій діяльності усіх членів кооперативу.

Найбільш важливі відносини самоврядування в сільськогосподарському кооперативі закріплюються в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» та в Статуті виробничого сільськогосподарського кооперативу.

Отже, здійснення управління у виробничому сільськогосподарському кооперативі характеризується наявністю таких основних ознак:

. всі найважливіші питання діяльності вирішуються безпосередньо його членами незалежно від стану їх працездатності, віку і статі.

. при прийнятті рішень із питань діяльності кооперативу додержуються вимоги гласності.

. при здійсненні своїх функцій органами управління поєднується колегіальність і єдиноначальність, де кожний окремий член виробничого сільськогосподарського кооперативу зобовязаний підкорятися утвореним органам управління і сумлінно дотримуватися вказівок осіб, яких самі члени обрали до органів управління.

. рішення, прийняті більшістю, є обовязковими.

Деякі вчені зазначають, що головна особливість діяльності сільськогосподарських кооперативів полягає в тому, що вони виступають самостійною формою прояву трудової активності працівників сільського господарства, а також їх участі в управлінні економічними процесами на демократичній основі.

Розділ 2. Загальна характеристика сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос»

сільськогосподарський кооператив юридичний відділ

2.1 Загальні положення сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос»

Дбайливе господарювання - найголовніше в аграрному секторі української економіки. Цього у своїй повсякденній роботі дотримується і Виробничий сільськогосподарський кооператив «Колос», який створено у 2000 році як добровільне об'єднання власників земельних та майнових паїв на умовах оренди.

Статут сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос» визначає загальні правові, соціально-економічні та організаційні засади діяльності, реорганізації та припинення діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос», далі за назвою «Кооператив», а також права та обов'язки Членів Кооперативу (далі по тексту - Членів).

Кооператив набув статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації, керується в своїй діяльності чинним законодавством України, у тому числі міжнародними договорами та міжурядовими угодами, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України, зокрема Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» та Статутом.

Кооператив має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банківських установах, круглу печатку і штампи зі своїм найменуванням, бланки, знак для товарів і послуг, емблему відповідно до законодавства України.

Кооператив може укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді загальної юрисдикції, господарському та третейському суді.

Кооператив має право:

здійснювати господарську діяльність, спрямовану на обслуговування своїх членів, самостійно визначати стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до економічної ситуації;

відповідно до законодавства України придбавати, відчужувати, здавати або брати в оренду рухоме та нерухоме майно, необхідне для його діяльності;

брати зобов'язання по кредитах та позиках і гарантувати їх виплати майном чи активами Кооперативу;

надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах окремо для членів Кооперативу та інших осіб;

надавати послуги не членам Кооперативу в обсягах, встановлених законодавством, та на умовах, передбачених Правилами внутрішньої господарської діяльності;

об'єднуватись з іншими кооперативами для спільного здійснення будь-якої незабороненої законодавством діяльності за галузевою або територіальною ознакою за рішенням загальних зборів членів Кооперативу та відповідно до законодавства України;

створювати підприємства, а також філії, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних рахунків;

придбавати цінні папери;

здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з обслуговування своїх членів відповідно до законодавства України;

Кооператив зобов'язаний:

забезпечувати надання послуг своїм членам згідно з їх замовленнями в межах предмету діяльності Кооперативу;

створювати належні умови для високопродуктивної та безпечної праці, забезпечувати додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування;

виконувати норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

Кооператив здійснює бухгалтерський, оперативний облік та веде статистичну звітність згідно із законодавством.

Головний бухгалтер, голова Кооперативу, виконавчий директор несуть персональну відповідальність за додержання порядку, ведення і достовірність обліку та статистичної звітності.

.2 Мета та предмет діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос»

Предметом діяльності Кооперативу є: виробництво продукції сільського, рибного та лісового господарства.

Основним видом діяльності кооперативу в рослинницькій галузі є вирощування зернових та технічних культур для реалізації і забезпечення тваринництва кормами. У тваринницькій галузі - виробництво молока, м'яса великої рогатої худоби та свиней.

Виробничий сільськогосподарський кооператив «Колос» має в обробітку 4866 га орної землі, 30 га багаторічних насаджень, 254 га пасовищ, 7,6 га водного фонду та утримує майновий комплекс загальною вартістю 15 млн. грн. Господарство доглядає 1036 голів ВРХ, близько 5000 свиней.

Кооператив зареєстрований насінницьким господарством I категорії з правом вирощування і реалізації високопродуктивного насіння таких культур, як кукурудза, овес, горох, гречка.

ВСК «Колос» протягом своєї діяльності зберіг та постійно відновлює і нарощує свій майновий комплекс, включаючи будівлі тваринницьких ферм та свинотоварний комплекс, де постійно і планомірно проводяться відновлювальні і ремонтні роботи, покращується благоустрій господарських дворів, умови праці й відпочинку працівників галузі тваринництва. Для працівників кооперативу газифіковано приміщення адміністративних будинків у тракторних бригадах, столових залах, стаціонарних душових, для нових працівників є гуртожиток. Адже не секрет, що на сьогодні важливим фактором є пошук кваліфікованих працівників, повернення трудових кадрів на село, сприяння їхньому навчанню та професійній підготовці.

Для виконання виробничої програми в господарстві працюють дві тракторні бригади, автопарк, два механізовані зернові токи, свинотоварний комплекс, молочнотоварна ферма, племрепродуктор з вирощування свиней, цех із шліфування колінвалів, цех з ремонту і регулювання паливної апаратури, пилорама. Млин, олійня та ковбасний цех забезпечують переробку продукції, працює власна пекарня, власний міні-комбікормовий завод.

Іншими напрямами діяльності є:

виробництво і реалізація продукції рослинництва (зернові, технічні, кормові культури) та тваринництва (молоко, м'ясо ВРХ та свинини);

надання послуг з переробки сільськогосподарської продукції;

виготовлення та реалізація на власних підсобних цехах та з власної сировини борошна, олії, круп, хлібобулочних виробів, ковбас.

Вироблена продукція реалізується через власну торговельну мережу.

Предметом діяльності кооперативу є також:

) ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів, трансформаторів;

) монтаж та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів, трансформаторів;

) електромонтажні роботи:

• монтаж електропроводки й арматури,
• монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен,
• монтаж ліфтів і ескалаторів,
• роботи з електроустаткування будівель,
• - ізоляційні роботи.
• 4) санітарно - технічні роботи:
• монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря,
• водопровідні і каналізаційні роботи тощо.
• 5) роботи з завершення будівництва:
• штукатурні роботи,
• - столярні роботи,
• роботи з покриття підлоги та облицювання стін плиткою,
• роботи із скління,
• малярні роботи,
• інші роботи з завершення будівництва.
• 6) газопровідні роботи.
• 7) діяльність у сфері відпочинку та розваг.
• 8) виробничо-господарська діяльність.
• 9) транспортно-експедиційні послуги.
• 10) посередницька діяльність з реалізації туристичного продукту тур операторів та туристичних послуг.
• 11) торгівля і послуги.
• 12) реклама і видавнича діяльність.
• 13)громадське харчування.
• 14) фінансово-економічна діяльність.
• 15) здійснення лізингових операцій, надання лізингових послуг.
• 16) інформатика та компютеризація.
• 17) охоронна діяльність.
• 18) діяльність звязку.
• 19) діяльність у сфері фотографії.
• 20) зовнішньоекономічна діяльність по вищезазначених напрямках.
• 21) всі види діяльності, які згідно з чинним законодавством України потребують спеціальних дозволів чи ліцензій, можуть здійснюватися після їх отримання.
• Крім того, кооператив може займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить чинному законодавству України, після внесення відповідних змін та доповнень до статуту у встановленому порядку.
• Кооператив самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, тобто діяльність його як членів зовнішньоекономічних зв'язків з іноземними суб'єктами господарської діяльності, з метою насичення споживчого ринку послугами підвищеного попиту і залучення іноземних інвестицій для розвитку інфраструктури.
• Кооператив має право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності, які прямо не заборонені законом, зокрема:
• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
• надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності по всім видам діяльності кооперативу;
• різноманітна кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі як в Україні, так і за кордоном;
• спільна підприємницька діяльність між кооперативом та іноземними партнерами у відповідності до предмету діяльності кооперативу;
• організації та проведення виставок, ярмарок, торгів, аукціонів, конференцій, семінарів, шкіл та інших подібних заходів спільно з іноземними партнерами, як на території України, так і за кордоном;
• міжнародні фінансові операції;
• роботи за контрактами та договорами працівників кооперативу з іноземними партнерами, як на території України, так і за її межами.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності кооператив має всі права юридичної особи та учасників зовнішньоекономічних зв'язків.

2.3 Інші особливості сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос»

Членами Кооперативу можуть бути фізичні особи, визнають Статут Кооперативу та дотримуються його вимог, зробили вступні та пайові внески, користуються послугами та беруть участь у господарській діяльності Кооперативу.

Фізичні особи можуть бути членами Кооперативу, якщо вони досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності Кооперативу. Фізичні особи можуть бути членами кількох кооперативів, різних за напрямками діяльності.

Кооператив може приймати до свого складу за рішенням загальних зборів асоційованих членів Кооперативу.

Асоційованим членом Кооперативу може бути фізична особа віком не молодше 16 років або юридична особа, яка визнає цей Статут і внесла пайовий внесок для розвитку Кооперативу у розмірах, визначених цим Статутом.

Вступ до Кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви до правління Кооперативу. Член Кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному Статутом.

Рішення правління (голови) Кооперативу про прийняття до Кооперативу підлягає схваленню загальними зборами членів Кооперативу. З моменту прийняття правлінням (головою Кооперативу) такого рішення та до моменту його підтвердження загальними зборами Кооперативу така особа має ті ж права і обов'язки, що й інші члени Кооперативу.

Кооператив веде реєстр членів та асоційованих членів за формою, що визначається Правилами внутрішньої господарської діяльності.

Членство у Кооперативі припиняється:

при добровільному виході з Кооперативу відповідно до поданої заяви;

при виключенні з членів Кооперативу за рішенням загальних зборів;

несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) Кооперативу про прийняття до Кооперативу;

у разі смерті фізичної особи - члена Кооперативу або ліквідації юридичної особи - члена Кооперативу;

у разі реорганізації або ліквідації Кооперативу.

Рішення загальних зборів Кооперативу про виключення з членів Кооперативу може бути оскаржене в судовому порядку.

Члени Кооперативу мають право:

брати участь в управлінні Кооперативом шляхом голосування на загальних зборах членів Кооперативу за принципом: «один член Кооперативу - один голос», обирати і бути обраним в органи управління Кооперативом.

Члени Кооперативу зобов'язані:

брати участь у господарській діяльності Кооперативу в обсязі, що складає більшу частину річного обороту діяльності, яка кооперується;

виконувати Правила внутрішньої господарської діяльності Кооперативу;

сплатити пайовий внесок залежно від зобов'язань щодо участі у діяльності Кооперативу;

дотримуватися Статуту Кооперативу;

виконувати рішення загальних зборів і правління Кооперативу;

Асоційовані члени Кооперативу мають право:

дорадчого голосу;

отримувати частки доходу на паї відповідно до чинного законодавства;

у разі ліквідації Кооперативу отримувати першочергово свої паї та Відповідні частки доходу на паї;

отримувати повну інформацію про діяльність Кооперативу.

За відповідною заявою члени Кооперативу можуть переоформити членство у Кооперативі на асоційоване членство на підставі рішення правління Кооперативу, яке підлягає схваленню загальними зборами Кооперативу.

При вступі в Кооператив для організаційного забезпечення його діяльності кожна фізична особа робить вступний внесок у грошовій формі. Вступний внесок є обов'язковою умовою членства у Кооперативі. Асоційовані члени не вносять вступний внесок.

Вступний внесок зараховується у неподільний фонд і у разі виходу з Кооперативу не повертається.

Пай члена Кооперативу формується з його пайових внесків. Обов'язкові пайові внески вносяться пропорційно участі члена в господарській діяльності Кооперативу у відповідності з його зобов'язаннями щодо цієї участі, які він бере на себе відповідно до Правил внутрішньої господарської діяльності.

Члени Кооперативу мають право внести додатковий пай понад обов'язковий пай, який передається ними за власним бажанням до пайового фонду.

Пайові внески можуть сплачуватися майном, майновими правами та/або грішми.

Будь-хто з членів Кооперативу, асоційованих членів Кооперативу має право достроково внести свій пай до Кооперативу в повному обсязі.

Майно, що вноситься членами або асоційованими членами Кооперативу в рахунок їхнього паю чи додаткового паю, вноситься ними на підставі акта приймання-передачі майна (надалі - Акт) після державної реєстрації Кооперативу. Акт повинен містити опис майна, що вноситься, його грошову оцінку, дату, на яку майно вноситься до Кооперативу, підпис члена Кооперативу, що вносить таке майно, підпис голови Кооперативу та печатку Кооперативу.

Акт укладається в 2-х оригінальних примірниках, з яких один запишається у члена Кооперативу, що вносить-вклад майном, а другий зберігається у Кооперативі.

Майнові права вносяться членами Кооперативу до майна Кооперативу у встановленому законодавством порядку.

Внески, що вносяться в рахунок паїв у грошовій чи не грошовій формі, реєструються у бухгалтерських книгах Кооперативу у день їх отримання Кооперативом. Внески до Кооперативу у вигляді нематеріальних цінностей вважатимуться внесеними на дату, що встановлюється загальними зборами членів Кооперативу. Передача права користування земельною ділянкою як пайовий внесок до Кооперативу оформлюється відповідно до земельного та іншого законодавства, цього Статуту та рішення загальних зборів Кооперативу.

У разі виходу з Кооперативу фізична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки - в натурі (на місцевості). Термін отримання паю не може перевищувати двох років.

Право власності членів Кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим.

Для здійснення господарської та іншої діяльності Кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди. Майно Кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди. Пайовий фонд Кооперативу формується за рахунок паїв і додаткових паїв членів та асоційованих членів Кооперативу відповідно із статтею 8 цього Статуту.

До неподільного фонду Кооперативу зараховуються: вступні внески, що вносяться членами Кооперативу відповідно до положень Статуту, та частина доходу Кооперативу, яка спрямовується до неподільного фонду відповідно до рішень загальних зборів членів Кооперативу.

Кооператив веде облік пайового фонду з визначенням паїв кожного з учасників.

Кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени Кооперативу відповідають за зобов'язаннями Кооперативу тільки в межах пайового внеску. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями членів Кооперативу.

Кооператив може застрахувати своє майно і майнові права. Страхування здійснюється добровільно за рішенням загальних зборів, якщо інше не передбачено законами України.

Органи управління кооперативу.

Управління Кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності Кооперативу. Вищим органом управління Кооперативу є загальні збори членів Кооперативу. До органів управління належить правління Кооперативу. Кооператив може наймати виконавчого директора та утворювати спостережну раду.

Для підготовки окремих питань загальні збори, а в період між ними правління Кооперативу або спостережна рада, можуть утворювати спеціальні комісії з членів Кооперативу із залученням в якості консультантів фахівців - не членів Кооперативу.

Загальні збори:

вносять зміни і доповнення до Статуту, приймають нормативні документи Кооперативу;

обирають шляхом прямого таємного голосування голову Кооперативу та членів правління Кооперативу, членів ревізійної комісії, членів спостережної ради та резерв. Резерв обирається в порядку, визначеному Правилами внутрішньої господарської діяльності;

заслуховують та ухвалюють звіти органів управління Кооперативу про їх діяльність;

визначають види і розміри фондів Кооперативу, порядок їх формування та використання;

затверджують:

Правила внутрішньої господарської діяльності Кооперативу;

річний звіт і баланс Кооперативу;

порядок формування і розподілу доходу Кооперативу;

рішення правління Кооперативу про прийняття нових членів та асоційованих членів та про припинення членства;

вирішують:

питання про входження Кооперативу до об'єднання кооперативів, створення філій, відділень та інших відособлених підрозділів з правом відкриття поточних рахунків та затвердження положень про них, про створення або участь у створенні підприємств;

питання про реорганізацію або ліквідацію Кооперативу.

Загальні збори мають право приймати будь-які інші рішення, пов'язані із статутною діяльністю Кооперативу.

Рішення Загальних зборів приймається відкритим або таємним голосуванням простою більшістю голосів. У випадку рівності голосів вирішальним є голос голови Кооперативу.

Рішення загальних зборів є обов'язковим для всіх членів та асоційованих членів Кооперативу. Рішення загальних зборів фіксуються у протоколах, що ведуться відповідно до Правил внутрішньої господарської діяльності.

Правління Кооперативу.

Правління Кооперативу обирається у Кооперативі, до складу якого входить не менше 10 членів Кооперативу на термін, що не перевищує трьох років.

Правління Кооперативу:

здійснює поточне керівництво господарською діяльністю Кооперативу в період між проведенням загальних зборів членів Кооперативу;

розробляє і вносить на затвердження загальними зборами членів Кооперативу напрями розвитку Кооперативу;

приймає рішення про скликання загальних зборів;

скликає загальні збори членів Кооперативу і контролює виконання прийнятих ними рішень;

вирішує питання господарської діяльності згідно із Статутом;

вносить на затвердження загальних зборів рішення про прийняття до Кооперативу нових членів та асоційованих членів та припинення членства, а також про переоформлення простого членства на асоційоване;

укладає трудові договори (контракти) у разі найму на роботу виконавчої дирекції та оцінює її діяльність;

делегує виконавчій дирекції Кооперативу право на прийняття поточних рішень;

забезпечує збереження майна Кооперативу;

організовує у разі потреби проведення незалежних аудиторських перевірок;

розробляє Правила внутрішнього розпорядку;

встановлює форму і порядок ведення Книги реєстрації членів Кооперативу та асоційованих членів;

вирішує питання навчання членів Кооперативу, співробітництва з вітчизняними та іноземними організаціями.

Кількість членів правління визначається від кількості членів Кооперативу.

Члени правління припиняють виконання своїх обов'язків у разі закінчення строку їх повноважень, смерті фізичної особи - члена Кооперативу або ліквідації юридичної особи - члена Кооперативу, дострокового відкликання загальними зборами.

Голова Кооперативу.

Голова Кооперативу очолює правління і обирається Загальними зборами Кооперативу або його правлінням на термін, що не перевищує трьох років.

Голова Кооперативу:

виконує рішення правління Кооперативу, яке він очолює;

за відсутності у Кооперативі виконавчого директора виконує його обов'язки:

представляє Кооператив перед третіми особами та у судових органах;

несе відповідальність перед Кооперативом за недоліки у роботі, які він допустив при виконанні покладених на нього обов'язків;

Виконавчий директор Кооперативу.

Наймання та звільнення з посади виконавчого директора здійснюється правлінням Кооперативу. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах контракту, який укладає з ним правління Кооперативу.

Виконавчий директор:

не може бути членом Кооперативу;

формує виконавчу дирекцію;

забезпечує організацію господарської діяльності Кооперативу;

здійснює оперативне керівництво діяльністю Кооперативу, приймає на роботу та звільняє штатних працівників згідно з Правилами внутрішньої господарської діяльності Кооперативу;

несе відповідальність за свою діяльність перед Кооперативом;

виконує інші функції, делеговані йому правлінням Кооперативу.

У своїй діяльності виконавчий директор підзвітний правлінню Кооперативу.

Спостережна рада Кооперативу.

Спостережна рада обирається загальними зборами для контролю за діяльністю виконавчого органу Кооперативу. До створення спостережної ради весь обсяг її повноважень, визначений в цьому Статуті, належить до компетенції загальних зборів Кооперативу. Члени правління Кооперативу чи ревізійної комісії не можуть бути обрані членами спостережної ради Кооперативу.

Член спостережної ради не може бути членом правління чи ревізійної комісії Кооперативу.

До виключної компетенції спостережної ради відносяться такі повноваження:

узгодження рішень правління про притягнення до майнової відповідальності членів правління та інших посадових осіб Кооперативу;

попередній розгляд питань, що вносяться до порядку денного загальних зборів та ухвалення рекомендацій для загальних зборів стосовно прийняття рішень з цих питань;

вирішення інших питань, що віднесено до компетенції спостережної ради відповідно до умов цього Статуту;

вирішення інших питань, що періодично можуть погоджуватись загальними зборами як такі, що потребують ухвалення спостережної ради.

Порядок формування спостережної ради проведення її засідань, а також прийняття рішень спостережною радою визначаються Положенням про спостережну раду, яке приймається загальними зборами.

Реорганізація та ліквідація кооперативу відбувається відповідно до чинного законодавства.

.4 Повноваження юрисконсульта в сільськогосподарському виробничому кооперативі «Колос»

Юрисконсульт:

. Розроблює або бере участь у розробленні документів правового характеру.

. Здійснює методичне керівництво правовою роботою на підприємстві, надає правову допомогу структурним підрозділам і громадським організаціям, бере участь у підготовці обґрунтованих відповідей у разі відхилення претензій.

. Готує за участю інших підрозділів підприємства матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної, нестандартної і некомплектної продукції та про інші правопорушення для подання їх до арбітражних, слідчих і судових органів, здійснює облік і зберігання судових і арбітражних справ, які перебувають у виконанні або закінчені судочинством.

. Бере участь у розробленні і виконанні заходів для зміцнення господарського розрахунку, договірної, фінансової і трудової дисципліни, забезпечення зберігання власності, боротьби з розтратами і розкраданнями.

. Аналізує і узагальнює результати розгляду претензій судових і арбітражних справ, а також вивчає практику укладання і виконання договорів з метою розроблення відповідних пропозицій для усунення виявлених недоліків і поліпшення господарсько-фінансової діяльності підприємства.

. Відповідно до заданого порядку оформляє матеріали щодо притягнення працівників до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

. Бере участь у роботі з укладення господарських договорів, підготовки висновків про їх юридичну обґрунтованість, у розробленні умов колективних договорів, а також розгляді питань про дебіторську і кредиторську заборгованість.

. Контролює своєчасність подання довідок, розрахунків, пояснень та інших матеріалів для підготовки відповідей на претензії.

. Готує разом з іншими підрозділами пропозиції про зміну діючих або відміну тих наказів, що втратили чинність, та інших нормативних актів, які були видані на підприємстві.

. Веде довідково-інформаційну роботу з питань законодавства і нормативних актів, застосовуючи технічні засоби, а також облік чинного законодавства та інших нормативних актів, робить позначки про їх скасування, зміни та доповнення.

. Бере участь у підготовці висновків щодо правових питань, які виникають у діяльності підприємства, проектів нормативних актів, які надходять на відгук, а також у розробленні пропозицій для удосконалення діяльності підприємства.

. Провадить роботу з правової пропаганди, ознайомлює посадових осіб підприємства з нормативними актами, які стосуються їх діяльності, а також із змінами в чинному законодавстві.

. Дає довідки і консультації працівникам підприємства про сучасне чинне законодавство, а також висновки з організаційно-правових та інших юридичних питань, надає допомогу в оформленні документів і актів майново-правового характеру.

. Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.

Юрисконсульт має право:

. Ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності.

. Вносити на розгляд керівництва підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією.

. В межах своєї компетенції повідомляти безпосередньому керівнику про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства (структурного підрозділу, окремих працівників) та вносити пропозиції щодо їх усунення.

. Вимагати та отримувати особисто або за дорученням безпосереднього керівника у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків.

. Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до виконання покладених на нього завдань.

. Вимагати від керівництва підприємства, свого безпосереднього керівника сприяння у виконанні обов'язків, передбачених цією посадовою інструкцією.

Юрисконсульт несе відповідальність:

. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

. За завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Юрисконсульт повинен знати:

. Постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали, які стосуються правової діяльності підприємства.

. Чинне законодавство.

. Цивільне, господарське, трудове, фінансове, адміністративне право.

. Технічні засоби механізації і автоматизації довідково-інформаційної роботи з питань законодавства і нормативних актів.

. Порядок ведення обліку і складання звітів господарсько-фінансової діяльності на підприємстві.

. Порядок укладання і оформлення господарських договорів.

. Основи економіки, організації праці, виробництва і управління.

. Правила та норми охорони праці.

Кваліфікаційні вимоги:

Провідний юрисконсульт: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією юрисконсульта I категорії не менше 2 років.

Юрисконсульт I категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для магістра без вимог до стажу роботи, спеціаліста стаж роботи за професією юрисконсульта II категорії не менше 2 років, бакалавра не менше 3 років.

Юрисконсульт II категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для спеціаліста без вимог до стажу роботи, для бакалавра стаж роботи за професією юрисконсульта не менше 2 років.

Юрисконсульт: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) без вимог до стажу роботи.

Взаємовідносини (зв'язки) за посадою: за відсутності юрисконсульта його обов'язки виконує особа, призначена у встановленому порядку, яка набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на неї обов'язків.

Розділ 3. Практичні завдання виконані при проходженні практики

.1 Підготовка проектів документів та виконання індивідуальних завдань керівника практики

Під час роботи в юридичному відділі я спиралась на допомогу мого керівника, думки й поради якого допомогли мені осягнути суть роботи в комерційній організації на посаді юрисконсульта.

Юридичний відділ кооперативу має хорошу нормативно-правову базу, представлену як в електронному вигляді,так і в друкованому вигляді.

Особливу роль у роботі сучасного юридичного відділу займає електронна правова база, яка часто оновлюється і дозволяє швидко і точно знайти необхідні нормативно-правові акти, зразки документів, статті у профільних журналах та іншу інформацію. Важко переоцінити значення такого серйозною підмогою в роботі будь-якого юриста.

У процесі практики я набула навички роботи з електронною правовою системою «Ліга Закон», навчилась ефективно використовувати наявні ресурси. Вона мені допомагала знайти відповіді на які виникають в процесі діяльності питання, такі як пошук джерел регулювання певних цивільно-правових відносин.

Під час проходження виробничої практики керівник практики запропонував мені провести аналіз договору підряду, укладеного раніше нашою організацією. Мені цей договір видався цікавий тим, що в даний час широко використовується і є важливим елементом цивільних правовідносин, і кожен юрист-практик повинен уміти грамотно скласти,проаналізувати форму та зміст такого типу договорів.

У сучасних умовах цивільно-правовий договір являє собою одну з широко застосовуваних, гнучких і оперативних правових зв'язків між різними суб'єктами права, які дозволяють здійснювати процес трансформації матеріальних та інших благ між учасниками цивільного обороту.

Договір в рівній мірі дозволяє врахувати специфіку та особливості взаємин сторін, узгоджувати їх індивідуальні інтереси, а також забезпечувати правові гарантії цих інтересів.

Стаття 837 ЦК України визначає договір підряду як таку угоду, в силу якого одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати за завданням іншої сторони (замовника) певну роботу й здати її результат замовникові, а замовник зобов'язується прийняти результат роботи й оплатити його. На відміну від інших цивільно-правових зобов'язань, зобов'язання підрядного типу регулюють економічні відносини з надання послуг. Предметом договору підряду є результат виконаної роботи.

Сторонами в договорі підряду є замовник і підрядчик, якими можуть бути організації, наділені правами юридичної особи, а також дієздатні громадяни. Виступаючи замовниками за договором підряду, і громадяни, і юридичні особи, як правило, замовляють виконання лише таких робіт, які необхідні для задоволення їхніх власних запитів і потреб.

Договір підряду є консенсуальним, взаємним і оплатним.

Цей договір належить до числа консенсуальних договорів, оскільки для виникнення прав та обов'язків достатньо лише угоди між замовником і підрядником, але на відміну від інших консенсуальних договорів,поспіль не може бути виконаний безпосередньо в момент укладання договору,оскільки для досягнення потрібного результату необхідно затратити певний час на виконання роботи.

Договір підряду є оплатним, оскільки витрати підрядника проявляються у витрачанні майна, а замовника - у виплаті винагород, тобто замовник оплачує підряднику обумовлену ціну за виконану роботу.

Зміст договору підряду становить сукупність умов, що визначають права та обов'язки замовника і підрядника, виражені у формі пунктів договорів.

Всі умови договору підряду слід підрозділити на дві групи: а) особливі (або істотні) умови; б) звичайні умови.

Особливі (істотні) умови договору підряду становлять основу договору, тому що тільки при досягненні угоди з усіх особливим

(істотною) умовам договір вважається укладеним. За відсутності угоди хоча б за одним з особливих умов договір не можна вважати ув'язненим. Так, ціна робіт договору визначається угодою сторін, аза відсутності такої умови договір є нікчемним. Якщо ж терміни початку та закінчення робіт не узгоджені, то договір вважається неукладеним і саме порушення цієї умови договору розглядається як прострочення і тягне за собою відповідні наслідки. Сторони можуть встановити і проміжні строки виконання робіт, а також встановити заходи відповідальності за їх порушення.

Особливо цікавим було отримання індивідуальних завдань від керівника практики, що дозволило самостійно дослідити завдання та надати правову консультацію.

.2 Правила та рекомендації по оформленню договорів

Необхідно розуміти, що договір, укладений на підприємстві це результат сукупних злагоджених дій у першу чергу менеджера і юриста. Не потрібно, звичайно зменшувати роль бухгалтерії та фінансового відділу в даному питанні тому що в деяких моментах вона може зіграти просто ключову роль під час підписання договору. Наприклад: узгодження фінансовим відділом ціни контракту або визначення бухгалтером першої події в угоді для цілей податкового планування.

Насамперед, необхідно визначитися з типами договорів, які укладає підприємство. Умовно їх можна розділити на «типові договори (внутрішні)», підготовлені самим підприємством для зовнішнього використання з контрагентами й «нетипові (зовнішні договори)» - всі договори, які надходять на підприємство від сторонніх організацій.

Далі, необхідно визначитися з тим, хто має право підписання договорів в організації. Як правило, таким правом наділений керівник підприємства або вповноважене їм особа.

Ну й не зайвим, звичайно, буде для юриста уточнення процедур підписання договору менеджером з контрагентом, а також його подальшого зберігання на підприємстві. Упевнено, він зможе знайти для себе багато цікавих речей.

Ця початкова стадія організації договірно-правової роботи на підприємстві необхідна в першу чергу для розуміння специфіки вже сформованих договірних відносин в організації й підготовки нового Положення про договірну роботу з методичними рекомендаціями для всіх учасників даного процесу. Починаючи з «виконавця договору» і закінчуючи безпосередньо директором підприємства й архіваріусом, відповідальним за систематизацію й схоронність всіх договорів на фірмі.

Яка мета нового Положення про договірну роботу на підприємстві й що необхідно передбачити в ньому до моменту його затвердження?

Метою нового Положення повинне стати створення єдиної системи організації, планування й контролю над договорами, що укладаються та виконуються, оптимізація та уніфікація процедур підготовки, узгодження, реєстрації й підписання всіх договірних документів, що укладають підприємством зі сторонніми організаціями.

Далі, доцільним буде прописати основні поняття, використовувані в ньому, починаючи з визначення самого договору як угоди двох або більше осіб про встановлення, зміну або припинення взаємних прав й обов'язків і закінчуючи визначенням додаткової угоди до договору. Не зайвим буде впровадження й наступні терміни:

«Узгодження договору» - обов'язкове надання всіх договорів, доповнень і змін до договору в юридичний відділ, бухгалтерію й фінансовий відділ на узгодження;

«Реєстрація договору» - обов'язкова процедура, проведена відповідальною посадовою особою з організацією зберігання й обліку підписаних договорів й аркушів погоджень.

«Аркуш узгодження» - бланк для внесення зауважень і пропозицій по тексту договору вповноваженими посадовими особами підприємства.

Зупинимося більш детально на цьому внутрішньому документі організації. Практика показала, що поряд з ефективним використанням виправлень в електронному документі, до сих пір діючим залишається й старий, - «дідівський» спосіб складання зауважень до договору «від руки». При цьому він може мати ряд своїх переваг: завжди наприклад зручніше читати роздрукований документ, чим документ із монітора або електронний варіант вам ще не надіслали, а узгодження договору необхідно проводити вже зараз, плюс, особа, що погодила договір, ставить свій підпис під складеними зауваженнями до договору або відсутністю таких.

Саме для таких цілей, може служити Аркуш узгодження договору або доповнення до нього. Нерідко до речі, його впровадження показувало, що деякі відділи на підприємстві, а найчастіше «менеджери-виконавці договору», зовсім не піклуються змістом договору й намагаються якомога швидше «проштовхнути» такий договір через відділи, з єдиною метою - скоріше його укласти й показати виконання плану. Така позиція принципово є неправильною та неприпустимою і не рідко «менеджер-виконавець» або «ініціатор договору» потім сам стає заручником казусної ситуації, доводячи, що він зовсім не про це домовлявся з контрагентом під час підписання договору. Для таких цілей Аркуш узгодження договору повинен містити наступні реквізити:

Предмет узгодження (договір і додаткова угода до нього, рідко - протоколи розбіжностей, протоколи про наміри й т.п.);

Найменування контрагента, країну й місто його перебування або реєстрації;

Відповідальний співробітник від підприємства (відділ, ініціатор договору, його внутрішній телефон, підпис начальника відділу, що обізнаний про підписання такого договору);

Дата заповнення Аркуша узгодження;

Дати передачі договору на узгодження в конкретні відділи, а також строки, надані Положенням про договірну роботу кожному з відділів;

Дата повернення договору виконавцеві;

Місця для підпису начальників відповідальних відділів за узгодженням договорів.

Далі, у Положенні про договірну роботу варто прописати процедуру складання й узгодження типових договорів на підприємстві, як невід'ємної частини договірного бізнесу-процесу в організації. Тут не мало важливим буде наявність такого документа як Технічне завдання на договір, на підставі якого юридичний відділ зможе скласти той або інший проект типового договору для підприємства. Технічне завдання повинне містити всі істотні умови, які необхідно відбити в підготовлюваному договорі, а також вказівка на відповідального співробітника, що може уточнити виниклі при підготовці договору питання. Технічне завдання готується на ім'я керівника підприємства на бланку встановленої форми з рекомендаційною оцінкою про дату підготовки документа юридичним відділом і коротким поясненням необхідності розробки даного договору. Після узгодження всіма відділами, розробленого типового договору він передається на затвердження керівникові підприємства. Затверджений текст договору повинен бути внесений відповідальним співробітником в електронний архів, наприклад у розділ «Типові договори» для подальшого використання в діяльності підприємства.

Технічне завдання на договір може містити наступні реквізити:

Вид договору (надання послуг, комісія, оренди, і т.д.);

Банківські реквізити підприємства;

Підписант договору і його повноваження (реквізити доручення й т.п.);

Предмет договору;

Загальна сума договору, валюта ціни й порядок розрахунків;

Обов'язки та права підприємств за договором;

Обов'язки та права контрагента за договором;

Строк виконання своїх обов'язків;

Строк виконання своїх обов'язків контрагентом;

Місце виконання своїх обов'язків підприємством;

Місце виконання своїх обов'язків контрагентом;

Спосіб виконання своїх обов'язків підприємством (порядок дій, їхня послідовність, строки);

Спосіб виконання своїх обов'язків контрагентом (порядок дій, їхня послідовність, строки);

Відповідальність сторін;

Термін дії договору;

Інші, додаткові умови.

Зрозуміла справа, що визначити вид і предмет договору іноді не під силу простим менеджерам й у цілому це є більше прерогативою юриста. Однак не варто забувати, що підготовка договору повинна містити в собі спільні дії й виконавця і юриста. Такий тандем дозволить максимально швидко визначити предмет угоди й підготувати договір у найкоротший термін. Можливо, хтось буде не згодний з додатковим навантаженням менеджера по заповненню Технічного завдання на договір, але як показує практика, таке навантаження не рідко надає переваги менеджерові в процесі ведення переговорів з контрагентом, особливо в частині поінформованості зі змістом типового договору підприємства.

Слід зазначити, що Технічні завдання на складання типового договору, успішно може застосовуватися й для складання інших, більше індивідуальних і нестандартних договорів для певного виду правовідносин з контрагентом.

Після підготовки й затвердження на підприємстві типового договору, такий договір при його підписанні більше не вимагає ні яких подальших погоджень і може вільно використатися менеджерами при виконанні своїх обов'язків. Однак у цьому випадку підприємство повинне запровадити певні міри безпеки при передачі контрагентові типового договору на узгодження й підписання, з метою усунути самостійну зміну тексту в договорі. У цьому випадку може бути розглянуто кілька варіантів. Наприклад: встановлення паролів на електронний документ, створення шаблонових електронних документів із графами для заповнення, надання документа тільки для його роздруківки й заповнення від руки, у форматі, що виключає його редагування й т.п.

Поряд з вищевказаними поясненнями, у Положенні про договірну роботу на підприємстві також можуть бути прописані процедури узгодження тексту договорів усередині підприємства, із вказівкою строків і відповідальних відділів, процедура узгодження договору при його підписанні зі сторонньої організацій, із вказівкою яким чином контрагент може внести свої зауваження в договір, процедура безпосередньо підписання договору й перевірки повноважень контрагента при такому підписанні, процедура реєстрації вже підписаного договору на підприємстві і його зберігання, порядок виконання, підписаного договору й акцептації первинних документів контрагента, процедура розірвання договору й інших способів припинення зобов'язань за договором, відповідальність осіб, що беруть участь у договірно-правовій роботі на підприємстві.

Окремо хотілося б зупинитися на Методичних рекомендаціях для співробітників підприємства, як на внутрішньому нормативному документі, що містить правову основу роботи з контрагентами при висновку договорів. Даний документ може бути як додатком до Положення про договірну роботу так і частиною самого положення й повинен містити в собі підготовчі заходи, які менеджер повинен провести перед підписанням договору.

До таких заходів варто віднести в першу чергу перевірку повноважень контрагента на укладання договору. Так, відповідальна особа зобов'язана впевнитися в наявності юридичних повноважень або законних прав на підписання договору в представника контрагента - особи, що буде підписувати договір. Звичайно договір підписує директор або інший керівник. Варто пам'ятати, що основна процедура надання права підпису договорів на підприємстві закріплена в його Статуті (право підпису певних договорів може бути закріплене за різними посадовими особами, а їхні повноваження обмежені розміром суми укладеного договору). Для цього необхідно ознайомитися з оригіналами установчих документів контрагента:

Статут підприємства контрагента. На першій сторінці проставляються всі відмітки про внесені в нього змінах, які потрібно брати до уваги;

Протокол про обрання керівника підприємства або наказ про його призначення на дану посаду;

Паспорт представника або будь-яке інше офіційне посвідчення його особистості (з фотографією).

У випадку укладання договору через довірену особу (як правило, у великих компаніях перша особа, що володіє правом підпису договорів, не в змозі укладати всі угоди, через що договори підписуються іншими фахівцями), недостатньо засвідчити по паспорту особистість представника - необхідно одержати від нього доручення, що гарантує повну юридичну чинність його підпису.

Обов'язковими реквізитами доручення є:

назва підприємства;

точний опис прав і повноважень повірника;

прізвище, ім'я, по батькові й підписі керівника, що завірив доручення;

кругла печатка організації, що містить номер ЄДРПОУ;

дата доручення.

З оригіналу доручення рекомендуємо зняти копію й завірити її (завірення копії проводиться за допомогою проставляння на ній дати, посади що завіряє, печатки підприємства й вказівки на те, що це копія документа). Копію доручення необхідно залишити при вашому екземплярі договору. Це пов'язане з тим, що згодом несумлінний контрагент може заявити про те, що ніякого доручення в природі не існувало, а належним чином завірена ксерокопія документа, буде мати юридичну чинність. Слід зазначити, що доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей, навіть складена на бланку строгої звітності, не дає права на укладення договорів.

Під час підписання договору до нього прикладаються наступні документи:

Копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або СПД (приватного підприємця) - фізичної особи;

Копія довідки Статуправління про внесення даної юридичної особи в єдиний державний реєстр підприємств й організацій України (оскільки приватне підприємство й дочірнє підприємство, є самостійними юридичними особами, то вони повинні бути внесені в Єдиний державний реєстр підприємств й організацій України, із присвоєння їм відповідно коду ЄДРПОУ й видачі свідоцтва про держреєстрацію);

Копія свідоцтва про реєстрації юридичної особи як платника ПДВ, єдиного податку.

.3 Вільний слухач в судовому засіданні

Під час проходження практики в юридичному відділі кооперативу мені доводилося бути присутньою на судових засіданнях з розгляду цивільних і господарських справ та спостерігати за роботою юрисконсульта. Попередньо перед судовими засіданнями я ознайомлювалась з матеріалами деяких з них, що в свою чергу було для мене певним практичним досвідом в розумінні механізмів здійснення, як правосуддя взагалі, так і цивільного і господарського судочинства зокрема.

Ще не менш важливою є промова представника в судових дебатах, з підготуванням якої мені також довелося ознайомитися. План захисної промови повинен бути підпорядкований основній лінії захисту прав та інтересів, яка обрана юристом по конкретній справі, і охоплювати те головне, що повинен сказати юрист.

Підготовка захисної промови включає в себе:

ретельне дослідження доказів, зібраних по справі після активної участі в їх перевірці, їх правильний аналіз в своєму виступі;

уважний аналіз версії позовних вимог, протиставивши її версії інших сторін, показавши неспроможність першої і обґрунтованість другої;

надання суду всіх, які є в розпорядженні доказів необґрунтованого позову;

підготовка необхідних даних про судову практику, які можуть підтвердити міркування, які будуть вказані юристом в захисній промові.

Саме так поступово виробляються тези і план майбутньої промови, в якій в ході судового засідання, і навіть під час судових дебатів можуть вноситися необхідні зміни і доповнення.

План промови повинен містити перелік питань, які юрист висвітлює в своїй промові, причому кожне з цих питань повинно бути детально розроблене в плані з вказівкою документів, на які юрист буде посилатися, і тверджень, які він повинен навести. Для того, щоб зручніше користуватися планом промови під час виступу, його слід чітко написати на папері, виділивши вузлові питання, а також найбільш важливі докази і твердження, щоб не пропустити їх в промові.

При підготовці проектів всіх, вказаних вище документів я дотримувалась саме такої інструкції їх складання.

Висновки

Україна - велика аграрна держава. Радикальні економічні перетворення почалися ще в 1990 році, коли була проголошена земельна реформа, яка згодом стала головною складовою аграрної реформи.

В аграрній політиці та у відповідному законодавстві продовжують домінувати фактори підтримки певних організаційно-правових структур. В наш час відбувається становлення нового правового інституту аграрного права України - інституту правового забезпечення сільськогосподарської кооперації, адже кооперативні сільськогосподарські структури історично були поширені на українських землях в сільському господарстві.

Діяльність сільськогосподарських кооперативів в наш час регулюється Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Виробничі сільськогосподарські кооперативи є одним із видів сільськогосподарських кооперативів, які характеризуються наявністю відповідних ознак, що відрізняють їх від обслуговуючих кооперативів.

Відповідно до цього вони набувають особливого правового статусу і відіграють значну роль в розвитку сільського господарства в час розбудови незалежної демократичної держави. Вони виступають важливою самостійною формою прояву трудової активності працівників сільського господарства, характеризуються економічною конкурентоспроможністю, гнучкістю структури та можливістю оперативно відзиватися на потреби ринку.

Практика для мене в юридичному відділі сільськогосподарського виробничого кооперативу розпочалася з ознайомлення з роботою юридичного відділу та юрисконсульта, а також з опрацювання законодавчої та нормативно-правової бази, якою вони керується в своїй діяльності.

Під час проходження практики я мала змогу ознайомитись з процесуальними документами, попрацювати над їх складанням, що дало мені змогу набути практичного досвіду і закріпити ті теоретичні знання, які були набуті в ході навчання в університеті.

В ході практики я побачила як виглядає рішення суду і навчилась оформляти скарги на такі рішення. Мені довелося спостерігати за роботою юрисконсульта і бути присутнім під час судового засідання, а також при наданні правової допомоги підрозділам, які зверталися з різними питаннями, що стосувалися роботи кооперативу.

Слід зауважити, що після проходження практики у юрисконсульта було зроблено такі висновки:

. Організаційно-штатна структура бази практики являє собою складне функціональне утворення.

. Правові засади діяльності товариства з обмежено відповідальністю регламентуються Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію», Господарським кодексом України та цілою низкою інших нормативно-правових актів, які в цілому і складають правову основу діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу.

. В процесі проходження практики були набуті знання про основні права та обов'язки юридичного відділу та юрисконсульта, а також знання про правову природу таких прав та обов'язків, які детально викладені, описані та проаналізовані в теоретичній частині звіту про проходження практики.

. Було виконано низку окремих юридичних дій, що дало можливість на практиці відпрацювати теоретичні знання із таких навчальних дисциплін як цивільне, господарське право та процес.

. Були відвідані різні судові засідання, зокрема з приводу розгляду позовної заяви про визнання права власності, де були набуті цінні навички щодо майстерності ведення справи, застосування матеріального та процесуального права, наведення аргументів правомірності дій сторін та контраргументів з приводу дій опонента, складання та висловлення промов тощо.

Участь юрисконсульта як представника полягає у здійсненні ним представництва і захисті прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи, а також в сприянні суду у всебічному, повному і обєктивному зясуванні обставин справи, прав і обовязків сторін.

Робота юрисконсульта заслуговує великої уваги з боку держави, саме тому, на мою думку потрібно вдосконалювати діючу в даний час систему правової допомоги, покращити законодавство, врахувавши всі потреби юрисконсульта.

Я зрозуміла, що робота юрисконсульта є не такою вже й легкою, як здається на перший погляд, адже вона потребує великих сил і необхідних знань, щоб вирішити всі важливі питання та надати кваліфіковану правову допомогу. Також потрібно обов'язково слідкувати за змінами в законодавстві, адже закони досить часто змінюються.

Вступ Згідно навчального плану я проходила виробничу практику в юридичному відділі сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос». Р

Больше работ по теме: