Діяльність відповідних осіб (слідчого та спеціалістів) з приводу початкового огляду трупа на місці його виявлення

 

Вступ


Актуальність вибраної теми визначається тим, що в Україні у відповідності до законодавства судово-медичний експерт або інший лікар, незалежно від його вузької спеціалізації, може бути залученим в якості спеціаліста до огляду місця події та трупа. Данні, отримані лікарем під час огляду, допомагають слідчому зясувати суть події, коли і де вона відбулась, характер та механізм утворення пошкоджень, що виявлені на трупі, та деякі інші обставини. Все це є винятково важливим, оскільки некомпетентне проведення огляду, неправильне оформлення його результатів може значно ускладнити подальшу роботу слідчого, а також може призвести до серйозних помилок, як в процесі розслідування донної події так і в ході подальшої судово-медичної експертизи трупа.

Для участі в огляді місця події та трупа лікар повинен мати відповідні знання у галузі судової медицини. Проте в спеціальних підручниках та довідниках по судовій медицині питання огляду місця події та трупа висвітлені доволі стисло. Спеціальні роботи вітчизняних авторів по огляду місця події та трупа вийшли давно (Бокариус Н.С.1925, Татиев К.И.1928, Сапожников Ю.С. 1940, Цинковский В.П. 1960…), значно застаріли та є бібліографічною рідкістю.

Мета дослідження полягає у тому, щоб зясувати, що саме є попереднім оглядом трупа на місці його виявлення. Визначенні теоретичних та практичних аспектів, що виникають під час огляду. З'ясувати роль, значення та правове становище слідчого та спеціалістів, що йому допомагають.

Для досягнення зазначеної мети поставлені наступні завдання, вирішення яких становить зміст магістерського дослідження:

з'ясувати значення підготовки та організації до огляду трупа на місці його виявлення;

визначити роль спеціаліста як безпосередньо під час огляду трупа, так і під час огляду місця його виявлення;

охарактеризувати особливості огляду трупа в залежності від виду смерті та способу її заподіяння.

Об'єктом дослідження є діяльність відповідних осіб (слідчого та спеціалістів) з приводу початкового огляду трупа на місці його виявлення.

На сучасному етапі огляд трупа на місці його виявлення - це слідча дія, що провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці виявлення трупа з метою виявлення ознак, що дають змогу встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для виявлення ознак, що вказують на можливого злочинця. Огляд трупа проводиться у присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або ін. лікаря). Порядок огляду регламентується ст. 192 КПК України. При огляді трупа: встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому спостереженню; фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості статури тощо, стан і особливості одягу та взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження і трупні зміни. Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

Предмет дослідження складають: теорія і практика, що склалася під час проведення початкового огляду трупа на місці його виявлення. Предметом дослідження є норми законодавства, які встановлюють порядок огляду, права та обовязки осіб, що його здійснюють.

Своєчасне і якісне проведення огляду трупа на місці його виявлення може надати органам досудового слідства можливість вияснити сутність події, що відбулася, а у багатьох випадках отримати відомості про особистість потерпілого і злочинця, про мотиви вчинення злочину та інші фактичні дані. Результати цього виду слідчого огляду дозволяють слідчому оперативно сформулювати слідчі версії щодо події, яка відбулася і з метою наступного планування розслідування. У зв'язку з тим, що при проведенні огляду трупа на місці його виявлення - сам труп людини виступає специфічним і складним об'єктом попереднього дослідження, законодавець передбачив, що даний вид слідчого огляду в порядку ст. 192 КПК України повинен обов'язково проводитися за участю спеціаліста в галузі судової медицини. Тому участь спеціаліста в галузі судової медицини при проведенні зовнішнього огляду трупа людини на місці його виявлення не повинна бути самоціллю, а є дією, направленою на вирішення визначених питань загального судово-медичного характеру.

Взаємовідносини між слідчим і спеціалістом в галузі судової медицини в процесі проведення огляду трупа на місці його виявлення визначаються ст.ст. 128', 192 КПК України та "Правилами роботи спеціаліста в галузі судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення (події)", які були прийняті ще за часів колишнього Радянського Союзу і діють в Україні до сьогоднішнього часу.

Практичне значення магістерської роботи. Результати дослідження можуть бути корисними як працівникам правоохоронних органів, які займаються слідством і оперативно - розшуковою діяльністю, так, особливо, студентам юридичних навчальних закладів, аспірантам, викладачам і науковим працівникам.


Розділ І. Підготовка та організація до огляду трупа на місці його виявлення


Видатний російський юрист ХІХ ст. В. Леонтович ще в 1887 році писав: «Осмотры составляют основу всего следствия, и нет предела в тщательности, с которой они... должны производиться» [7, 46-49] А для успішного проведення такої складної і разом з тим важливої слідчої дії, якою є огляд, потрібні певні передумови і підготовча робота.

При огляді місця події принципове значення має дотримання вимог своєчасності, повноти, планомірності і об'єктивності. Повнота огляду місця події потребує дослідження всієї обстановки місця події, всіх слідів і об'єктів, які можуть мати відношення до справи. Своєчасність полягає в тому, що слідчий, експерт і інші учасники слідчої дії після надходження відповідного повідомлення без будь-яких затримок виїжджають на місце події і проводять огляд. Зволікання з виїздом може призвести до втрати важливих доказів, оскільки можливі не тільки навмисні, але і ненавмисні зміни в обстановці, наприклад, тваринами, явищами природи і т.п. В протоколі огляду обстановка місця події повинна бути зафіксована в тому вигляді, в якому вона спостерігалася у момент огляду. Саме тому як зазначено у ч. 2 ст. 190 Кримінально-процесуальний Кодекс України - огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи [1, ст. 190].

Умовно підготовка до огляду складається з трьох етапів. Це, перш за все загальна готовність слідчого у будь-який час прибути на місце події і оглянути. Другий етап - підготовчі дії слідчого, які він виконує після отримання повідомлення про виявлення трупа. Нарешті третій етап-підготовка до огляду після прибуття слідчого на місце події. Систематизація і планування підготовчих дій слідчого по етапах дозволяють йому приступити до огляду у повній готовності і провести його з економією сил, засобів і часу та досягти максимального результату.

Готовність слідчого до проведення огляду складається з ряду основних моментів - професійного і психологічного рівня слідчого; організації чергування слідчих, оперативних працівників міліції і фахівців: встановлення системи сповіщення про подію; готовності науково-технічних засобів, необхідних для огляду.

Слідчий повинен мати ґрунтовні знання і досвід з свого фаху і завжди бути психологічно готовим негайно виїхати на місце огляду, коли в цьому виникне потреба. При цьому для успішного проведення розслідування часто дуже важливо, щоб огляд проводив той слідчий, якому належить прийняти справу до свого провадження. Значення безпосереднього сприйняття обстановки на місці події особою, якій доведеться вести розслідування, важко переоцінити. Так, И.Б. Каганович вважає, що слідчий, що проводив огляд, який йому доручили, зобов'язаний прийняти її до свого провадження, оскільки він по суті вже залучений до розслідування[21, 6].

Л.І. Начерняк також підкреслює дуже велике значення особистого сприйняття обстановки місця події і неможливість замінити його ознайомленням з протоколом огляду [31, 93].

Тому професійна готовність слідчого до огляду вимагає від нього солідних теоретичних знань і уміння практично діяти. Чим більший обсяг знань, прийомів, засобів якими володіє слідчий, тим більше гарантій успішного проведення огляну. Проте самі по собі знання і уміння ще не гарантують слідчому успіху в роботі. Необхідне їх творче застосування при огляді, постійний пошук нових прийомів в роботі.

Слід зазначити, що правильність огляду забезпечується його відповідною організацією; чітким розподілом функцій між його учасниками; використанням знань фахівців, наприклад, балістика,пожежника, хіміка, техніка з вибухів, фахівця з роботи з радіоактивними матеріалами, своєчасним залученням до огляду кінолога із службово-розшуковим собакою для виявлення вибухових пристроїв; правильним застосуванням криміналістичних засобів, прийомів і методів. [45, 165-170].

Тому професійна готовність включає також психологічну підготовку слідчого до огляду, тобто готовність спокійно, творчо працювати в найскладніших умовах і за несприятливих обставин, уміло керувати особами, які надаватимуть йому допомога в проведенні огляду.

Професійна готовність передбачає і добре знання слідчим території, дислокації населених пунктів, підприємств, установ і організацій, вузлів зв'язку і шляхів сполучення, медичних пунктів. У цьому йому допоможуть карти і схеми міста (району), списки установ, підприємств і організацій з їх адресами і телефонами, розклад руху всіх видів транспорту, довідка про стан дорогий в різний час роки. Залежно від обставин, слідчий встановлює зв'язок з працівниками кримінального розшуку, державної автоінспекції, дільничними оперуповноваженими, пожежною охороною, швидкою допомогою і іншими службами безпеки, а також з керівниками місцевих органів державної влади, установ, підприємств і організацій.

Виходячи з характеру підприємств, розташованих на відповідній території, необхідно виявити осіб, які можуть бути залучені як фахівці при огляді, і заздалегідь проінструктувати їх.

На сьогоднішній день в цілях своєчасного прибуття слідчого, оперативних працівників міліції і фахівців для огляду у більшості крупних міст організовані чергування оперативних груп для виїзду на місце події. До складу групи входять слідчі прокуратури і Міністерства Внутрішніх Справ, працівники кримінального розшуку, співробітники науково-технічного відділу, судово-медичний експерт, спеціаліст із службовий - розшуковим собакою.

У прокуратурах невеликих міст і районів на місце події виїжджає слідчий, обслуговуючий відповідну ділянку. У цьому випадку слідчий повинен так організувати свій робочий і вільний час, щоб у будь-який час доби він був в змозі прибути на місце події.

У розпорядженні чергових оперативних груп є автомобілі забезпечені всіма необхідними засобами для роботи на місці події. Слідчий повинен мати в постійній готовності індивідуальний набір науково-технічних засобів, поповнювати і розширювати комплекти, що є у нього. У процесі огляду слідчому буває необхідна допомога різних спеціалістів, вибір яких визначається особливостями конкретного випадку. Огляді трупа у відповідності з ч.1 ст.192 КПК України слідчий проводить з участю судово-медичного експерта. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар [1, ст. 192]. Данні фахівці повинні бути поінформованими слідчим про характер події, з тим щоб вони могли прибути з необхідними засобами чи інструментами.

Огляд місця події продовжується іноді годинами в найнесприятливіших умовах. Тому слідчий повинен мати і особисту екіпіровку для відповідногї пори року і по часових умовах.

Після отримання повідомлення про виявлення трупа, слідчому необхідно:

1)вияснити можливий більше докладний обсяг відомостей про те, що сталося, а саме: що сталося, де, коли, хто постраждав, кому належить тіло, хто і коли його виявив, кому повідомлено про це, що діється на даний момент на місці події, хто із співробітників органів внутрішніх справ або посадових осіб знаходиться на місці події;

2)прийняти заходи по охороні місця виявлення трупа (дати вказівки співробітникам органів внутрішніх справ, які знаходяться на місці події або в районі або в районі його знаходження чи працівникам охорони на підприємствах та установах, організувати охорону місця виявлення трупа тощо);

)запросити учасників огляду місця події: понятих (при запрошенні понятих, які повинні бути не випадковими і не зацікавленими в результаті справи,що розслідується; поняті також повинні бути підібрані таким чином, щоб вони могли нормально сприймати таку неординарну обстановку (наприклад при виявленні розчленованого трупа чи трупа з явними ознаками розкладання); нарешті поняті повинні володіти нормальним зором, слухом і відчуттям запаху); спеціалістів визначених галузей знань (спеціалістів криміналіста або в галузі судової медицини тощо); працівники міліції (дільничного інспектора, працівників оперативно-розшукової служби, кінолога з пошуковою собакою тощо); для участі огляду місця події слідчим, в окремих випадках, можуть бути запрошені підозрювані, потерпілі, свідки;

)перевірити самому чи доручити спеціалісту-криміналісту готовність комплекту техніко криміналістичних засобів;

)повідомити начальнику слідчого відділу чи прокуратуру про наступній виїзд на місце події, узгодити з ними склад оперативно-слідчої групи і забезпеченість її транспортними засобами для виїзду на місце події. Особлива увага слідчим повинна бути приділена питанням забезпечення транспортом, необхідним як для виїзду оперативно-слідчої групи на місце події у тих випадках коли це місце події знаходиться на значній відстані так і у тих випадках коли буде необхідне транспортування знайденого трупа. Також слідчий повинен потурбуватися про запрошення осіб, які будуть здійснювати завантаження трупа у транспортний засіб - ці особи не повинні бути випадковими. Практика свідчить, що нерідко участь у такому завантаженні беруть особи, які вчинили цей злочин, а потім знаходяться поряд з місцем події, спостерігали за проведенням огляду чи приймали активну участь в ньому за запрошенням слідчого. В проведенні наступних слідчих дій цей факт може заплутати слідство, наприклад коли буде встановлена визначена належність слідів рук чи крові, виявлених на тих чи інших криміналістичних обєктах місця події, які були залишені особами, що допомагали слідчому і які зможуть завжди зробити посилання на те, що ті чи інші сліди були залишені ними при виконанні визначеної допомоги за запрошенням слідчого (наприклад, вони можуть заявити, що сліди їх крові залишилися на одязі трупа в результаті поранення руки при його завантаженні тощо), а в дійсності вони були залишені ними при вчинені даного злочину. [28, 5-6].

Після прибуття на місце події слідчий проводить наступні дії по підготовці до огляду:

) перевіряє виконання даних їм вказівок про охорону місця події, надання допомоги постраждалим і забезпечення безпеки людей, а також інших доручень і у разі потреби приймає додаткові заходи;

) видаляє з місця події всіх осіб, за винятком учасників огляду, і приймає заходи до попередження появи при огляді сторонніх;

) з'ясовує, які заходи прийняті працівниками міліції до прибуття

слідчого з метою з'ясування обставин події. У працівників міліції, що прибули раніше, а також інших осіб з'ясовує, хто і за яких обставин виявив тіло, які зміни відбулися на місці події з моменту виявлення і до прибуття слідчого, ким і з якою метою проведені зміни, хто і з якою метою відвідував місце події, що робив і де міг залишити сліди;

) отримує первинну інформацію: що сталося, що йому передувало, ким воно могло бути здійснене, прикмети можливого злочинця, що він забрав із собою, де міг сховатися, хто ще може розповісти про подію (з доповідей працівників міліції, у результаті опитування осіб, що першими опинилися на місці події, а також інших осіб, які можуть мати відомості про подію). У опитуваних осіб слідчий перевіряє документи, з тим щоб уникнути в подальшому складнощів при виклику їх як свідків; допитує потерпілих, свідків, підозрюваних у випадках, не що терплять зволіканнь, і складає протокол допиту;

) дає завдання працівникам міліції про проведення оперативно-розшукових заходів і невідкладних дій, використанням службово-розшукової собаки;

) як вже зазначалося, оглядають місце події у присутності не менше двох понятих. Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих у результатах справи [1, ст.191]. В огляді, який провадить слідчий, може брати участь прокурор, який згідно з ст. 227 Кримінально-процесуальний Кодекс України вправі провадити його і особисто. Тому слідчий перевіряє наявність осіб, запрошених для участі в огляді, і у разі потреби запрошує додаткових осіб; пояснює учасникам огляду його порядок, характер участі в ньому кожного з них, роз'яснює їх права і обов'язки.

Перераховані заходи слідчий повинен проводити особисто, якщо це дозволяє обстановка. Оскільки іноді огляд необхідно провести в максимально короткий термін, частину цих заходів можна доручити працівникам міліції. Про результати вони повинні доповісти слідчому.

Працівникам міліції можуть бути доручені всі заходи щодо проведення огляду, за винятком з'ясування загального характеру того, що відбувся. Цю дію повинен виконувати особисто слідчий. Залучення співробітників міліції до виконання підготовчих дій дозволяє слідчому швидше приступити до безпосереднього огляду.

Перш ніж безпосередньо приступити до огляду, слідчий повинен точніше визначити межі місцевості або приміщення, предмета огляду. Однак, на практиці це не завжди вдається зробити цілком точно, оскільки наперед не можна передбачити, на якій відстані від безпосереднього місця події будуть виявлені сліди або предмети, які можуть стати речовими доказами.

Якого-небудь загального правила в цьому відношенні запропонувати неможливо. Все залежить від конкретної обстановки і тих відомостей, які має в своєму розпорядженні слідчий.

Правильне визначення меж місця, що оглядається, досягається шляхом загального огляду місцевості з урахуванням всіх наявних відомостей, що відносяться до досліджуваної події. Якщо винен затриманий на місці події, то межі огляду зазвичай менш широкі, чим в тих випадках, коли злочинець невідомий. Чим менше слідів знаходиться в центрі місця події (його вузлі), тим більше доводиться розсовувати межі огляду. Після визначення меж огляду слідчий повинен вирішити питання, яким методом він проводитиметься. У поняття методу огляду місця події, як абсолютно відносно вказує А.Н. Васильев, входять: прийоми (способи) проведення огляду в сенсі: а) способів просторового обхвату місця події; напрями руху слідчого при огляді; б) способів дослідження окремих елементів обстановки місця події.

З погляду обхвату простору, користуються зазвичай двома методами: або суцільним, або вибірковим. При суцільному методі огляду територію розділяють на окремі ділянки з конкретними межами і послідовно оглядають кожну ділянку. Огляд можна проводити рухаючись по спіралі, що розширюється, так, щоб весь час знаходитися в межах безпосередньої видимості (5-15 кроків) вже пройденого шляху

Вибірковим методом оглядається тоді, коли є підстава для припущення, що сліди і речові докази локалізуються в певних пунктах. Наприклад, при автопригодах такі сліди бувають, коли машина здійснює ряд послідовних наїздів. Проведення огляду вибірковим способом зовсім не означає, що решта частини місця події не буде піддана огляду. Вона також оглядається, але не так детально.

При великій території, що підлягає огляду, виникає й інше питання - про напрям руху слідчого. Починаючи огляд, можна йти від центру до периферії або навпаки. В більшості посібників з огляду місця події указується, що, якщо ділянка, яка оглядається має значні розміри або є підстава припускати, що на місці події можуть бути виявлені сліди злочинця, знаряддя злочину, речі, залишені злочинцем, частини трупа і т.д. необхідно оглядати від периферії до центру і, навпаки, від центру до периферії в тому випадку, якщо ділянка, яка підлягає огляду невелика за розмірами. А. Н. Васильєв дещо уточнює це положення. Він вважає, що коли центр місця події достатньо чітко визначений, то слід починати огляд з центру, щоб, визначивши характер події, перейти до огляду решти частини території, поступово її розширюючи. Ця рекомендація є цілком виправданою, оскільки, знаючи характер події і основні риси події, слідчий буде чіткіший уявляти, що шукати і в яких межах розширювати межі огляду. У тих же випадках, коли центр події неясний, А.Н. Васильєв рекомендує починати огляд з периферійних крапок. У всіх випадках, коли територія велика і немає підстав вважати, що сліди будуть знищені, огляд слід починати з того місця, де виявлені ознаки злочину. Наперед визначити кінцеві межі огляду в таких випадках важко. Якщо ділянка невелика і по суті не має ні центру, ні периферії, це питання зазвичай не виникає. Головна умова - щоб огляд проводився чітко по певному плану і ніщо не випало з поля зору слідчого.

Стосовно розглянутих способів огляду в юридичній літературі існує поняття так званого суб'єктивного і об'єктивного огляду. Таке ділення вперше запропонував Ганс Гросс, який писав, що таких систем може бути дві: суб'єктивна або об'єктивна. Суб'єктивна має місце в тих випадках, коли судовий слідчий оглядатиме і описуватиме окремі предмети в тому вигляді і порядку, в якому він знаходить їх або бачить з місця, звідки він, слідчий, прибув або увійшов - або ж в такому порядку, як повинен був проходити мимо них винен при своєму прибутті і видаленні, а при об'єктивному способі огляд ведеться в порядку природного розташування об'єктів один за одним. Застосована в даному випадку термінологія є в значній мірі умовною.

Більшість вітчизняних криміналістів вважають, що більш прийнятним є об'єктивний спосіб огляду місця події і, як правило, на практиці він застосовується частіше, а деякі криміналісти взагалі заперечують допустимість огляду суб'єктивним способом. З цією точкою зору повністю погодитися не можна. Як спосіб, вживаний на окремих етапах огляду, суб'єктивний огляд навіть доцільний. Зокрема, при автопригодах полотно дорогі, що не відноситься безпосередньо до місця події, оглядається тільки суб'єктивним способом.

Після вирішення усіх завдань, які необхідно зробити під час підготовки та організації до огляду трупа на місці його виявлення, слідчий приступає до проведення огляду.


Розділ ІІ. Огляд місця виявлення трупа з участю спеціаліста


Ділянка місцевості або приміщення, в межах якого виявлені сліди злочину, прийнято іменувати місцем події. При цьому вважається, що воно могло бути здійснене як в тому місці, де виявлені його сліди, так і в іншому.

Якщо злочин здійснений в одному місці, а сліди його виявлені в іншому, то в наявності і місце злочину, і місце події. Коли ж злочин здійснений в тому ж місці, де були виявлені його сліди, місце події і злочину співпадають. Починаючи огляд, слідчий, як правило, ще не знає, є подія, що розслідується, сліди якої виявлені в даному місці, злочином чи ні, а якщо це злочин, то чи тут воно здійснене. Оскільки саме виявлення слідів події, що вимагає розслідування, завжди є подією, то і місце виявлення цих слідів є місцем події, а його огляд - оглядом місця події.[25, 555]

Огляд місця події - один з видів слідчого огляду, а також одне з найважливіших і складних слідчих дій, правильне проведення якого багато в чому визначає швидке і повне розкриття злочину. Виявлення трупа на місці події ще більше ускладнює його огляд. Тому попереднє дослідження трупа в процесі слідчого огляду обов'язково повинно проводитися за участю спеціаліста в області судової медицини (нерідко й інших фахівців, наприклад, раліста у випадку якщо убивство було скоєно з застосуванням вогнепальної зброї), прокурора-криміналіста та інших спеціалістів.

Спеціаліст - учасник огляду, допомагає слідчому у виявленні, фіксації, вилученні і збереженні доказів, у фіксації результатів огляду і їх оцінці, консультує слідчого з питань, що вимагають спеціальних пізнань. Спеціаліст-криміналіст бере участь в розшуку речових доказів на місці події, допомагає слідчому в застосуванні спеціальних технічних засобів огляду. Він не є експертом в процесуальному сенсі слова і не має права давати які-небудь висновки в ході огляду місця події. Участь спеціаліста при огляді місця події регламентується ст. 128-1. КПК України.

Безпосередньо у ст. 192 Кримінально-процесуальний Кодекс України зазначено, що зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта, а коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар [1, ст.192] . Законодавець не зосереджує свою увагу на деталізації медичної спрямованості спеціаліста.

Допомога судового медика в основному зводиться до правильного огляду специфічного об'єкта попереднього дослідження, яким є труп, правильному опису трупа в цілому, і виявленні з наступним описом різних слідів-носіїв доказової інформації, як на тілі трупа, так і розташованих поруч з ним. Такими слідами можуть бути різного роду виділення організму людини або частки тканини чи кісток, розташовані поруч із трупом, а також різного роду сліди у вигляді тілесних ушкоджень на тілі трупа.[48, 223]

Як фахівці, судово-медичні експерти можуть залучатися у встановленому законом порядку до участі в початкових та інших слідчих діях: огляду трупів на місці події (знайдення), вилучення зразків та інших. [2, п.1.6].

Виявлення і вилучення слідів біологічного походження є важливим напрямом діяльності судового медика на місці події. Під слідами біологічного походження в криміналістиці і судовій медицині найчастіше розуміються сліди-нашарування речовин, які походять від тіла людини або відносно яких передбачається, що вони походять від людини. При пошуку такого роду слідів можуть бути виявлені речовини, що мають походження від тварин або рослин, а також похідні неживої природи, на вигляд схожі з речовинами біологічного походження.

Частіше за інших на місці події можуть бути виявлені сліди крові сперми, слини, мочи, калу, вагінальних виділень, волосся, частинки тканин тіла, а також інші речовини. Схожість з ними можуть мати відповідні тканини від тварин, частинки рослин, а також синтетичні і мінеральні речовини.

На місці події можуть бути добре видимі сліди біологічного походження, найчастіше як такі виступають сліди крові, особливо у випадках коли на трупі є множинні пошкодження або пошкодження в область крупних кровоносних судин. Відсутність слідів крові за наявності на трупі пошкоджень свідчить швидше за все про те, що пошкодження заподіювалися не в даному місці, а в іншому. При грубій масовій механічній дії на тіло людини багато численні добре виражені сліди біологічного походження можуть бути створені й іншими тканинами людини.

Виявлення слідів біологічного походження в більшості випадків не представляє труднощів. Уважний огляд складових частин місця події дасть повне уявлення про такі сліди. Необхідно відмітити їх місце знаходження, форму, розміри, взаєморозташування і знаходження по відношенню до трупа, зафіксувати їх фото- і відеоспособом, відмітити на плані і описати словесно в протоколі. При детальній фіксації фото- і відеоспособом їх опис в протоколі можна зробити коротким.

Вилучати всі видимі сліди, що є у великій кількості, не слід. Доцільно узяти лише деякі з них. При великих розмірах можна вилучити їх частково. Вилучати вибірково сліди слідує таким чином, щоб для лабораторного дослідження потрапили сліди всіх варіантів зовнішнього вигляду з різних ділянок місця події.

Багато речовин біологічного походження утворює слабовидимі сліди. Як правило, вони невеликі за розмірами, мало контрастні по відношенню до поверхні на якій вони знаходяться, і важко виявляються без спеціальної техніки. На строкатих поверхнях, що мають велику поглинаючу властивість, типу лісового ґрунту, навіть значні за розмірами сліди крові можуть бути слабовидимими. Для їх виявлення потрібна спеціальна техніка або як мінімум джерело направленого світла для обстеження поверхонь в кососпадаючому світлі, а також лінзи, що збільшують та інші подібні інструменти. Пошук таких слідів доцільно проводити не хаотично або суцільним переглядом поверхонь, а цілеспрямовано в тих місцях, де вірогідність їх виявлення вище. До таких місць відносяться поверхні біля трупа, місця на маршруті відходу злочинця з місця здійснення злочину, місця, в яких труп міг знаходитися в ході транспортування, місця виявлення знарядь травми, одяг жертви або злочинця і т.д.. При порівняно невеликій площі місця події можна провести суцільне обстеження на предмет виявлення слабо видимих слідів. До слабо видимих відносяться зазвичай сліди сперми, волосся, сліди слини на гладких, не всмоктуючих поверхнях й інші подібні до них.

Для виявлення слабовидимих слідів, окрім звичайних освітлювальних і збільшувальних приладів доцільно застосовувати сучасну техніку, таку, як монохромні освітлювачі, лазерні освітлювачі, ультрафіолетові освітлювачі. Такого роду техніка дозволяє без шкідливої дії на сліди, що особливо важливе при їх незначних розмірах, виявляти їх характерне свічення.

Такі сліди, як і добре видимі, треба намагатися сфотографувати і зняти на відео плівку, що можливо при використанні вказаних джерел світла. При неможливості якісно зафіксувати сліди цієї групи необхідно якомога повніше описати їх в протоколі з вказівкою місця розташування, форми, розмірів, взаєморозташування з іншими слідами і трупом, позначити їх на схемі. Вилучення слабовидимих слідів краще провести разом з об'єктом-носієм, при неможливості узяти об'єкт у цілому - вирізувати їх з частиною такого об'єкту, в крайньому випадку провести зіскоблювання таких слідів або копіювання на липку плівку. Слабовидимі сліди, типу волокон, що слабо тримаються на поверхні на якій вони знаходяться, можна фіксувати на її поверхні липкою стрічкою або узяти їх на неї.

Багато із слідів біологічного походження невидимі неозброєним оком. До таких слідів відносяться сліди на шорстких всмоктуючих поверхнях, утворені речовинами не контрастними до поверхні на якій вони знаходяться, наприклад сліди слини на папері. До них же можна віднести мікросліди на різних поверхнях і деякі інші. Виявлення такого роду слідів неможливо без використання спеціальної техніки, тієї про котру написано стосовно слабовидимих слідів. Проте і такої техніки може бути недостатньо для виявлення зовсім малих слідів, наприклад клітин. Не можуть бути виявлені таким чином невидимі сліди, що не дають свічення. Тому у разі виявлення предметів, на яких можливо можуть бути невидимі сліди, їх необхідно вилучати цілком для дослідження в лабораторії, наприклад недопалки сигарет, на яких може бути виявлена слина людини, що палила їх.

Вирішувати, які з предметів обстановки місця події можуть нести на собі невидимі сліди біологічного походження, слідує спільними зусиллями слідчого і судового медика.

Упаковувати предмети-носії слідів біологічного походження і самі сліди необхідно після попереднього просушування в кімнатних умовах. Повинна бути виключена, по можливості, просушування на приладах опалення і в місцях прямого попаданні сонячного світла. Поміщення вологих слідів в поліетиленові пакети, банки і тому подібні умови спонукає їх інтенсивне загнивання при плюсовій температурі навколишнього повітря. Якщо є можливість помістити сліди біологічного походження в холодильну камеру з негативною температурою, те гниття не розвивається, і вони зберігаються придатними для дослідження.

Велике значення для вирішення завдань слідства можуть мати так звані негативні обставини.

Стосовно роботи із слідами біологічного походження на місці виявлення трупа (місці події) під негативними обставинами слід розуміти відсутність слідів в тих ситуаціях, коли вони повинні б були бути. Наприклад, вже згадувалося, що відсутність крові або її мала кількість в місці виявлення трупа із значними пошкодженнями свідчить про те, що кровотеча з пошкоджень походила не у місці виявлення трупа, а в іншому і отже місце виявлення трупа не є, в повному розумінні цього слова, місцем злочину.

Проводячи огляд місця події і трупа у випадках, коли вид смерті, на перший погляд, цілком визначений, слід пам'ятати, що під очевидною картиною самогубства або нещасного випадку може бути замасковано злочин - вбивство. Тому в роботі навіть по найочевидніших випадкам треба уважно вивчати ознаки, що виявляються, перевіряти їх достовірність, аналізувати на предмет маскування одного виду смерті під інший.

В практиці можуть зустрітися випадки, коли огляд місця події проводиться без наявності трупа. Наприклад, людина була виявлена вмираючим, її відправили до лікувальної установи, але вона по дорозі або в лікувальній установі померла. У таких випадках основна увага слідує приділити пошуку, фіксації і вилученню слідів біологічного походження.

Ця робота проводиться за принципами викладеним вище. Але до того як її почати, необхідно чітко позначити місце, де була виявлена людина і будувати роботу з урахуванням розташування цього місця. Іншим варіантом огляду місця події без трупа з приводу вбивства, є випадки, коли труп після скоєння злочину в одному місці вивезений для поховання в інше. При огляді приміщення або місцевості, де здійснено вбивство, в першу чергу встає завдання визначення конкретного місця дії злочинця. Зробити це можна шляхом виявлення маловидимих і невидимих слідів біологічного походження які злочинець не помітив і тому не зумів знищити. Як правило, такі сліди можна виявити тільки в різного роду щілинах, виїмках, у вигляді набряків в затишні місця, а також на шорстких всмоктуючих поверхнях, які зберігають на собі сліди, невидимими при звичайному освітленні.

Як вже зазначалося ще одним «спеціальним помічником» слідчому є прокурор-криміналіст.

Допомога прокурора-криміналіста здійснюється в двох напрямках:

) у підготовці до огляду місця події, де прокурор-криміналіст перевіряє чи прийняті слідчим заходи з метою охорони місця події, і

) після завершення підготовки до огляду місця події прокурор-криміналіст приступає до допомоги слідчому у виконанні робочого (дослідницького) етапу огляду.

На етапі попереднього дослідження трупа, допомога прокурора-криміналіста слідчому починається з вирішення питання про тактику огляду місця події. З цією метою на місці події прокурор-криміналіст допомагає слідчому переконатися в тому, що виконане його доручення по забезпеченню охорони місця події, збереженості в недоторканності і незмінності його обстановки, про надання допомоги постраждалим (якщо такі є) і ліквідації шкідливих наслідків події. Якщо у виконанні вказівок прокурора-криміналіста є які-небудь пробіли, він допомагає слідчому негайно їх усунути. Якщо на місці події відсутній хто-небудь з учасників огляду, без якого не можна почати огляд, звертає на цю обставину увага слідчого і допомагає йому вжити заходів до того, щоб такий учасник був присутній. Звичайно, маються на увазі такі учасники огляду, як судовий медик і інші необхідні спеціалісти, поняті. Допомагає слідчому опитати встановлених працівниками міліції очевидців і інших свідків про характер події. Якщо такі особи не встановлені, допомагає дати працівникам міліції доручення про їхнє встановлення, а також про розшук і затримку підозрюваних по «гарячих» слідах, якщо такі заходи ними не приймалися. Нарешті, прокурор-криміналіст допомагає слідчому зробити візуальний огляд місця події, з'ясувати підходи до нього й усвідомити його характер.

Перерахованих мір буває достатньо, щоб визначити границі огляду місця події, його центр і основні вузли. Тільки після цього слідчий приступає до загальної (оглядової) стадії огляду.

На даній стадії прокурор-криміналіст допомагає слідчому зафіксувати обстановку місця події в її статиці, для чого можуть бути використані фотозйомка і відеозйомка. Допомагає слідчому скласти схему місця події, вихідну точку початку огляду і його напрямок. Правильне визначення перерахованих обставин має істотне значення для цілеспрямованості, планомірності і послідовності проведення детального огляду.

Приступаючи до детального огляду місця події, варто мати на увазі, чи не інсценовано воно для приховання іншого злочину, чи не інсценована обстановка незлочинної події .для приховання злочинів, чи не сфабриковані і не сфальсифіковані ті чи інші докази на місці події (сліди, предмети, документи) з метою направлення розслідування по помилковому шляху.

Якщо для висування таких припущень є хоча б найменші підстави, прокурор-криміналіст зобов'язаний звернути на це увагу слідчого і надати йому техніко-криміналістичну допомогу в перевірці цих припущень.

Детальний огляд місця події по справах про убивства починається з огляду трупа і навколишньої його обстановки. Як вже неодноразово наголошувалось, такий огляд обов'язково проводиться за участю спеціаліста в області судової медицини і складається з двох стадій - статичної і динамічної. Під час статичного огляду прокурор-криміналіст допомагає слідчому зафіксувати позу трупа і навколишню його обстановку, а під час динамічного - разом з судовим медиком з'ясувати, чи скоєно убивство на місці виявлення трупа, хто і яким способом убитий, приблизний час настання смерті, чи зроблено воно однією особою чи декількома і т. ін. Тактика огляду місця події по справах про навмисні убивства докладно освітлена в ряді робіт, рекомендації яких повинні бути узяті на озброєння не тільки слідчих, але і прокурорів-криміналістів. [17, 86; 30, 106; 29, 159; 35, 264; 38, 152] . При цьому варто мати на увазі, що тактика огляду трупа і місця його виявлення також залежить від того, хто убитий (дорослий, малолітній, немовля), при яких обставинах (наприклад, убивство в бійці, при необхідній обороні і т. ін.), яким способом (за допомогою вогнепальної чи холодної зброї, чи інших засобів). У залежності від конкретних обставин місця події прокурор-криміналіст допомагає слідчому обрати відповідну методику і роз'ясняє йому її основні положення.

При огляді місця події і трупа по справах про убивство з застосуванням вогнепальної зброї прокурор-криміналіст допомагає слідчому знайти й оглянути зброю, з якої було зроблено постріл, і наслідки пострілу; вогнепальні ушкодження (пробоїни, вибоїни, відщепи, подряпини, розриви і т. ін.), що є на трупі і тих чи інших предметах (стінах приміщень, стелі, меблях, огорожі, деревах і т. ін.) вхідний і вихідний отвір, кульовий канал і його напрямок, місце і відстань, звідки було зроблено постріл - ця допомога прокурора-криміналіста здійснюється у випадку відсутності на місці події спеціаліста-балістика; допомагає знайти, оглянути і зафіксувати, досліджувати і вилучити стріляні гільзи, кулі, дробини, картеч, пижі. Для відшукання зброї, гільз, дробу і куль допомагає застосувати пошукові прилади - металошукачі чи магнітний шукач. [24, 180; 52, 82-88].

Важливою обставиною в тактиці детального огляду місця події є його планомірність, коли однаково ретельно досліджуються всі його об'єкти. Ця обставина особливо важлива при проведенні попереднього дослідження об'єктів-носіїв доказової інформації під час розслідування таких тяжких злочинів проти особи, яким є убивство. Оглядаючи місце події і фіксуючи його результати, ніколи не потрібно поспішати. Час, витрачений на огляд, завжди окупиться, але сліди й інші об'єкти-носії доказової інформації, пропущені при поверховому огляді, можуть уже ніколи не потрапити в поле зору слідчого.

Одним із основних напрямків допомоги прокурора-криміналіста слідчому при детальному огляді місця події в тому і полягає, щоб застерегти слідчого від зайвого поспіху й орієнтувати його на необхідність проведення ретельного огляду. [48, 233 - 234]

У цілому форми участі спеціаліста при огляді різні. Так, при фіксації виявлених доказів фахівцем може бути надана консультаційна технічна допомога при складанні схем, планів, фотографуванні, вимірюванні, виготовленні зліпків і так далі.

Фахівець може надати допомогу у формі вислову рекомендації відносно найбільш доцільного способу вилучення слідчим доказів (наприклад, отримання зліпка сліду взуття).

Як відомо, докази при розслідуванні злочинів, залучені до справи, повинні знаходитися при ній. Спеціалістом із цього приводу можуть висловлюватися пропозиції про те, в яких умовах повинні зберігатися докази, про прийнятні способи консервації і т.п.

Спеціаліст, що залучається до справи, може висловлювати міркування про походження доказів, вказати на їх ознаки, що свідчать про обставини їх виникнення, які питання може вирішити експерт. При оцінці доказів спеціалістом можуть бути висловлені міркування про те, чи суперечать зібрані докази один одному і які ознаки або їх особливості можуть на це вказувати.

Фотографування на місці події.

За допомогою орієнтуючої зйомки слід разом з самим місцем події відобразити навколишнє оточення. Оглядовою зйомкою крупнішим планом відобразити з різних боків лише місце події. За допомогою вузлової зйомки зафіксувати у великому масштабі найбільш важливі ділянки місця події. За допомогою детальної зйомки відображаються окремі сліди і предмети на місці їх виявлення.

При необхідності відобразити об'єкти, що мають значну протяжність проводиться панорамна зйомка. Залежно від характеру об'єкту зйомки застосовується або спосіб лінійної панорами (фотографування з різних точок, рівновіддалених від частин об'єкту), або спосіб кругової панорами, коли фотографуються всі частини об'єкту шляхом повернення фотокамери на головці штатива з однієї точки.

Освітленню при фотографуванні надається важливе значення. Розсіяне освітлення робить зображення плоским, знижує враження об'ємності фотографованого об'єкту і додає знімку млявий, невиразний характер. При направленому освітленні задовільно відтворюється головним чином загальна форма предметів і не цілком виразно передається структура їх поверхні. Комбіноване освітлення, що досягається завдяки поєднанню розсіяного і направленого світла, пом'якшує контраст, створює плавні переходи від світла до тіні. Ширина й інтенсивність тіней при цьому скорочується, а ступінь опрацьовування деталей в них зростає. [51, 6]

Відносно слідів рекомендується сфотографувати всю групу слідів. Доріжку слідів краще фотографувати панорамним способом. Найбільш чіткі сліди фотографувати крупним планом. Дрібні сліди необхідно фотографувати за правилами великомасштабної зйомки. Причому потожирові сліди на прозорому об'єкті слід фотографувати в світлі, що проходить, з напрямом пучка світла під кутом 45-60 градусів. Невидимі потожирові сліди необхідно заздалегідь обкурити парами йоду або офарбувати порошком. Об'ємні сліди пальців рекомендується фотографувати при освітленні їх світлом, направленим під малим кутом до поверхні предмету (5-20градусів). Кожен предмет - речовий доказ необхідний фотографувати на контрастному фоні на тканині або папері з міліметровим масштабом або із застосуванням масштабної лінійки.

Кінозйомка і відеозапис при слідчому огляді.

Кінозйомка і відеозапис застосовуються при слідчому огляді з метою фіксації об'єктів, явищ в динаміці, наприклад, працюючого верстата при відображенні процесу виявлення слідчим і фахівцем слідів й інших речових доказів, а також дій з ними в динамічній стадії огляду (пересування, перевертання, розгляд з різних боків). За допомогою кіно або відео зйомки може бути зафіксоване місце або об'єкт, що має значну протяжність і об'єм, наприклад, доріжка слідів, сліди гальмування машини (замість великої серії фотознімків). При фотографуванні рекомендується фіксувати нерухомі об'єкти, при кіно і відео зйомці, що знаходяться в русі, з урахуванням того, що надалі може бути забезпечена можливість відтворення і вивчення того, що відображене в динаміці в сповільненому або прискорених темпах.

Застосування відеозапису і кінозйомки доцільно доручати фахівцеві, який має діяти під загальним керівництвом слідчого, що здійснював огляд. Залежно від необхідності отримання потрібною масштабу зображення зйомка може здійснюватися загальним планом, що охоплює місце події з навколишнім оточенням, середнім планом або крупним планом.

Застосування звукозапису при огляді місця події.

Відеозапис і кінозйомка можуть супроводжуватися звукозаписом, здійснюваним або одночасно із зйомкою, або шляхом подальшого озвучування кінцевого матеріалу.

Супроводжуючий звукозапис містить коментарі слідчого, що допомагають сприйняттю що фіксується, і короткі пояснення інших учасників огляду. Її основний зміст потрібно відобразити в протоколі огляду разом з фактом застосування відеозапису або кінозйомки.

При огляді місця події звукозапис, здійснюваний за допомогою магнітофонів або диктофонів, застосовується як технічний засіб, замінюючи чорнові записи, що використовуються при складанні протоколу.

Застосування звукозапису в ході огляду дозволяє: якнайповніше, швидко, в умовах, що ускладнюють ведення чорнових записів, відобразити результати огляду і короткі пояснення його учасників і опитуваних очевидців; зафіксувати дані про прізвища, ім'я, по батькові, адресах можливих свідків, а також інші відомості допоміжного характеру.

Вимірювальні інструменти і їх застосування.

Для вимірювань при огляді місця події найбільш зручні рулетки із стрічкою 10 і 20 метрів і діленнями, нанесеними через 1см.. Штангенциркуль використовується для визначення зовнішніх і внутрішніх розмірів предметів з точністю до 0,1 мм. Великими ніжками штангенциркуля вимірюються зовнішні діаметри, а малими ніжками - внутрішньо діаметри. Глибина вимірюється стрижнем, виступаючим на торцевій частині приладу.

Для визначення величин кутів при складанні плану місця події, а також встановлення величини нахилу місцевості використовується транспортир або кутомір.

Вимірювальна лінза, забезпечуючи 10-кратне збільшення, володіє полем зору 20 мм в діаметрі. Її фокусна відстань 25 мм, а оптична сила 40 діоптрій. Лінза має знімний штатив заввишки 25 мм, в підставці якого вмонтоване пласкопаралельне скло з вимірювальною шкалою. Загальна довжина шкали 15мм. Ціна одного маленького ділення шкали 0,1 мм. Таким чином, за допомогою даної лінзи можна проводити вимірювання з точністю до 0,1 мм.

Доцільність вимірювальної лінзи полягає в тому, що вона дозволяє виявляти малопомітні деталі макроструктури досліджуваних речових доказів і встановлювати їх точні розміри; дозволяє підвищити точність порівняння ідентифікаційних ознак формою, розмірам і відносному положенню. [34, 84].

Застосування пошукових і аналітичних приладів і пристосувань.

Вибір пошукових засобів визначається з урахуванням характеру об'єкта, який необхідно знайти і властивостями середовища, на якому буде проводитися пошук, в якому прихований. Так, під час пошуку на місцевості може застосовуватися механічний щуп для визначення місця знаходження предметів, розпушених місць, порожнеч і т.д. При пошуку в середині приміщень можуть використовуватися спиці-щупи, що є тонкими металевими стрижнями.

У необхідних випадках застосовується ручна бура. Буріння проводиться по запланованій схемі в наперед намічених місцях. При витяганні бура обстежується вміст стакана бура для виявлення трупного запаху, слідів просочення органічними речовинами, інших слідів, що вказують на присутність об'єкта, що необхідно знайти.

Для виявлення і витягання предметів, що знаходяться на дні водоймищ застосовуються трали. За допомогою карабіна трал прикріпляється на кінці шнура і переміщається по дну водоймища. Тралення великих водоймищ по можливості необхідно проводити з човна, заздалегідь розмітивши ділянку, що підлягає обстеженню за допомогою буйків, що забезпечують послідовність і повноту обстеження.

У разі потреби використовуються магнітні підйомники. При необхідності магнітну головку поміщають в поліетиленовий пакет щоб уникнути її забруднення нечистотами. Магнітні підйомники, як правило, використовуються для виявлення металевих (що містять залізо) предметів, пошук яких проводиться в рідкому середовищі.

Приховані ґрунтом або іншими матеріалами предмети можуть відшукуватися також і за допомогою металошукача індукційного типу. Чутливість вказаного приладу на відкритій місцевості і при положенні перемикача чутливості на максимумі, дозволяє виявити такі предмети як пістолет на відстані в 45 см, гільзу від пістолетного патрона в 15 см, кільце золоте - в 12-ти сантиметрах. [34, 3]

Прилад працює стійко при температурах від мінус 5 до плюс 40 градусів.

При проведенні слідчого огляду, перш за все для виявлення невидимих слідів і записів, наприклад, плям збройового мастила, плям замитої крові, слідів отруйних речовин на документах і знебарвлених текстах застосовують ультрафіолетовий освітлювач. Його метод заснований на збудженні ультрафіолетовими променями люмінесценції (холодного свічення) слідоутворюючих речовин або фону, на якому невидимі сліди розташовані. Окрім виявлення невидимого, даний метод дозволяє диференціювати різні речовини, що здаються однаковими в звичайних умовах спостереження.

При огляді як джерело ультрафіолетових променів використовуються ультрафіолетові освітлювачі, наприклад освітлювач «УК-1», що входить в комплект прокурора-криміналіста.

Інфрачервоний перетворювач застосовується для виявлення слідів кіптяви і порошинок при близькому пострілі на темних тканинах, закреслених записів, що замазали чорнилом, на документах і т. д. - що здаються однаково забарвленими, виявлення малюнка перефарбованих тканин.

Злочин скоюється в певних умовах місця і часу. Різні злочини - неоднакова і та обстановка, в якій вони здійснюються, те матеріальне середовище, на яке впливає злочинець досягши свого результату, ті наслідки, які є ознаками злочину.

Загальне завдання огляду місця події полягає у виявленні всіх змін, що є на місці події, з тим щоб по ним в сукупності з іншими даними у справі встановити механізм події у всіх деталях, тобто відповісти на питання, що відбулося на цьому місці. [25, 555]. Саме для детального виявлення усіх слідів, слідчому необхідно використовувати допомогу усіх можливих по конкретній справі спеціалістів.

Також слід зазначити, що слідчий огляд як процесуальна дія набуває значення для справи лише в тому випадку, якщо його хід і результати будуть належним чином процесуально оформлені, тобто якщо будуть дотримані всі процесуальні умови проведення огляду, що містять у собі обумовлену законом фіксацію результатів огляду.

Фіксація результатів огляду - це вербальне відображення у встановленій законом формі усього виявленого слідчим під час огляду, опис зроблених їм при огляді дій, відображення як загального виду об'єктів, що оглядаються, так і їхніх властивостей, стану й ознак, у протоколі слідчого огляду.

Не є секретом, що при складанні описової частини протоколу будь-якої слідчої дії і протоколу слідчого огляду, зокрема, виникають визначені труднощі як у студентів під час практичних занять криміналістики, так і в осіб, що проводять розслідування скоєних злочинів. Ще в позаминулому столітті один з видних українських процесуалістів професор Харківського університету Владімиров Л .Є. і один з видатних піонерів криміналістики австрійський криміналіст Ганс Гросс помітили складність розглянутого питання. [13] Так, наприклад, Ганс Гросс підкреслював, що "Протокол огляду місця події є для слідчого, так сказати, спробним каменем його діяльності. Ніде не проявляється настільки ясно і повно, як саме при складанні протоколу огляду місця події, обдарованість судового слідчого, проникливість, логічність мислення й енергійне свідоме прагнення до мети з одного боку, і нездатність його роботи, відсутність самовпевненості і невпорядкованість спостережень з іншого боку". [16, 156]

Усе це відбувається тому, що кожен зроблений злочин індивідуальний і не подібний на інші. Тому індивідуальним є і зміст описової частини протоколу слідчого огляду, що і викликає в слідчого нерідко труднощі у визначенні головного, необхідного і підлягаючого опису в цьому протоколі. З метою полегшення роботи слідчого при проведенні слідчого огляду і забезпечення найбільш повного відображення в протоколі виявлених фактичних даних, можна визначити коло тих відомостей, опис яких обов'язково повинен мати місце в протоколі цієї слідчої дії, при розслідуванні визначених категорій злочинів.[48, 227]

Підбиття підсумків і оформлення результатів огляду місця виявлення трупа - важливий етап в роботі на місці події, і, як можна побачити, - спеціалісти відіграють в ньому вагоме місце.

На цьому етапі слідчий і інші учасники огляду аналізують зібрані дані, оцінюють наскільки повно їм вдалося вирішити поставлені завдання. В результаті такого аналізу можливо виявити упущення і виправити їх шляхом повторного огляду ключових об'єктів місця події. У більшості випадків доцільно провести повторний збіглий огляд місця події. З урахуванням досвіду вже оглянутого можна виявити раніше не відмічені важливі деталі або по-новому поглянути на раніше оглянуті ділянки місця події.


Розділ ІІІ. Огляд трупа на місці його виявлення за участю спеціаліста


На сучасному етапі огляд трупа на місці його виявлення - це слідча дія, яка проводиться слідчим чи іншою особою, що проводить розслідування, і обов'язково за участю спеціаліста в галузі судової медицини з метою попереднього зовнішнього дослідження трупа і виявлення ознак і їх фіксації в протоколі огляду місця події, які в майбутньому будуть сприяти встановленню особистості потерпілого, місця, терміна часу, обставин та причин настання смерті, а також для виявлення ознак, що можуть вказувати на можливого злочинця.

Своєчасне і якісне проведення огляду трупа на місці його виявлення може надати органам досудового слідства можливість вияснити сутність події, що відбулася, а у багатьох випадках отримати відомості про особистість потерпілого і злочинця, про мотиви вчинення злочину та інші фактичні дані. Результати цього виду слідчого огляду дозволяють слідчому оперативно сформулювати слідчі версії щодо події, яка відбулася і з метою наступного планування розслідування. У зв'язку з тим, що при проведенні огляду трупа на місці його виявлення - сам труп людини виступає специфічним і складним об'єктом попереднього дослідження. Як вже зазначалося, законодавець передбачив, що даний вид слідчого огляду в порядку ст. 192 КПК України повинен обов'язково проводитися за участю спеціаліста в галузі судової медицини. Тому участь спеціаліста в галузі судової медицини при проведенні зовнішнього огляду трупа людини на місці його виявлення не повинна бути самоціллю, а є дією, направленою на вирішення визначених питань загального судово-медичного характеру. Слід памятати, що участь спеціаліста-медика не звільняє слідчого від обовязку особисто вести огляд. Вся відповідальність за хід та результати огляду трупа лежить на ньому, так як факти, що срозслідуються і фіксуються при огляді не можуть бути відтворені при експертизі трупа в бюро судово-медичної експертизи.[36, 212].

Взаємовідносини між слідчим і спеціалістом в галузі судової медицини в процесі проведення огляду трупа на місці його виявлення визначаються ст.ст. 128', 192 КПК України та "Правилами роботи спеціаліста в галузі судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення (події)"[4, 249-256], які були прийняті ще за часів колишнього Радянського Союзу і діють в Україні до сьогоднішнього часу. Відповідно до зазначених Правил, прибуття спеціаліста в галузі судової медицини на місце виявлення трупа і його повернення на місце своєї роботи - в бюро судово-медичної експертизи, а також створення необхідних умов для роботи (освітлення, охорона порядку, технічна допомога при огляді трупа тощо) здійснюється органами досудового слідства, які проводять огляд місця події; на них також покладається обов'язок транспортування трупа в бюро судово-медичної експертизи.

На місце події спеціаліст в галузі судової медицини повинен прибути спорядженим необхідними засобами для успішного проведення огляду трупа. У нього повинні бути необхідні різноманітні засоби, прилади для попереднього дослідження трупних змін та суправітальних реакцій, інші необхідні засоби.[23, 210]

Для виїздів на місця виявлення трупів лікареві необхідно мати: фонендоскоп; термометри (ртутні, спиртові, електротермометри); динамометр для натискання на трупні плями; металевий стрижень для викликання ідіомускулярної пухлини; прилад для електророздратування скелетних м'язів; неврологічний молоток; розчин 1% пілокарпіну і атропіну; шприц і голки; хронометр; діагностичні довідкові матеріали; для вилучення слідів крові, волосся та інших речових доказів необхідні пробірки, паперові і поліетиленові пакети флакони, коробочки й інші види пакувальних засобів; наочні скла; пробірки; набори медичних інструментів; дезинфікуючі розчини (наприклад, 5% спиртовий розчин йоду); 10% водяний розчин аміаку, настійка валеріани, корвалол, бинти, вату, 3% розчиг перекису водню, реактив Воскобойникова, ємність для вод і інше. Крім того, в комплекті спеціаліста в галузі судової медицини повинні бути: халат, ковпак, рушник, мило, спирт, тальк, гумові рукавички, лінійка, рулетка, лупа, електричний ліхтар олівець для письма на склі та інші письмові прилади. [35, 17 - 18].

В Україні сьогодні випускаються спеціальні набори дл-спеціаліста в галузі судової медицини, зокрема, фірмою "ІНЖЕН", яка дислокується в м. Ніжин Чернігівської області комплектується так звана "Валіза для розслідування причин смерті ВРПС-1", а Науково-дослідним інститутом спецтехніки МВС України, який дислокується в Києві комплектується "Валіза спеціаліста в галузі судової медицини "НСМЕ-1".

Ці набори призначені для технічного забезпечення робіт спеціаліста в галузі судової медицини необхідними приладами, інструментами, матеріалами підчас огляду трупа на місці його виявлення, попереднього його дослідження з метою встановлення давності настання смерті та інших ознак.

Набори виконані на базі валізи-кейса з елементами кріплення, укладки на верхній кришці і ложементом у нижній частині валізи, який зберігає комплектуючі вироби і спеціальні технічні засоби від механічних пошкоджень. В комплекти входять:

·засоби для огляду трупа на місці його виявлення;

·засоби для встановлення давності настання смерті;

·засоби для фіксації і вилучення речових доказів біологічного характеру, що мають відношення до організму людини;

·засоби для документування результатів огляду трупа на місці його виявлення;

·допоміжні матеріали.

Основні габаритні розміри валізи 430 х 318 х 60 мм, вага комплекту - не більше 8 кг. [23, 119-120]

На місці виявлення трупа судовий медик виконує наступні дії:

·виявляє ознаки, що дозволяють судити про час настання смерті, характері і механізмі виникнення ушкоджень, та інші дані, що мають значення для слідчих дій;

·консультує слідчого з питань, пов'язаних з поверхневим оглядом трупа на місці його виявлення та подальшим проведенням судово-медичної експертизи;

·надає слідчому допомогу у виявленні слідів, схожих на кров, сперму або інші біологічні виділення людину, волосся, різних речовин, предметів, знарядь і інших об'єктів і сприяє їх вилученню;

·звертає увагу слідчого на всі особливості, які мають значення для даного випадку;

·дає пояснення слідчому з приводу виконуваних ним дій.

Відразу ж після прибуття на місце події судовий медик повинен перевіряти у людини наявність дихання і серцебиття. Найбільш точне дихання визначається за допомогою фонендоскопа в області яремної ямки на передній поверхні шиї в нижній її частині. Наявність сердечнососудістой діяльності перевіряють шляхом того, що промацує пульсації в зоні сонних артерій на лівій або правій стороні шиї, або в області інших крупних артерій, розташованих лизько до поверхні тіла. Необхідно впевнитися в тому, що все необхідне по врятуванню життя загиблого було зроблено і що допомогти загиблому вже неможливо. Особливо важливі такі дії судового медика в тих випадках, коли до нього на місці події медиків не було. Якщо ж до моменту його прибуття на місце події там була бригада швидкої медичної допомоги, то судовий медик лише констатує смерть. Для констатації смерті користуються орієнтуючими і достовірними, або абсолютними, ознаками смерті. До орієнтуючих ознак смерті відносять: пасивне нерухоме положення тіла, блідість покривів шкіри, відсутність свідомості, дихання, пульсу і серцебиття, відсутність чутливості на больові (укол, опік полум'ям сірника, який горить) і нюхові (прикладання до носу вати з нашатирним спиртом) подразнення, відсутність реакції зіниць на світло і рефлексу рогівки ока.

Як найбільш ранні ознаки смерті, що свідчать про необоротні процеси в центральній нервовій системі, необхідно вивчити наступні: ознака Белоглазова - при здавленні очного яблука з двох сторін у мертвої людини зіниця міняє свою форму, стає овальною або щелеподыбною замість округлого, у живого такого явища не спостерігається; рефлекси рогівки перевіряються шляхом дотику до рогівки ока краєм листа паперу або краєм шматочка тканини і ін., при цьому у живої людини спостерігається реакція зімкнення вік, у мертвого ця реакція відсутня; реакція зіниці на світло - у живої людини зіниця реагує на світло звуженням (для освітлення зіниці краще використовувати ліхтарик), у мертвої людини зіниця на світло не реагує.

При виявленні людей в стані переохолодження проведення вказаних вище тести буває складно. Показовий в цих випадках метод визначення температури в прямій кишці. Зниження цієї температури нижче +20°С є достовірною ознакою настання смерті.

Не визначивши у потерпілого достовірних ознак смерті або вививши хоч би слабкі ознаки життя, судовий медик, що прибув на місце події, зобов'язаний зробити всі зусилля для проведення реанімаційних заходів, продовжуючи їх до прибуття швидкої медичної допомоги.

Безпосередньо перед оглядом трупа необхідно оглянути місце біля трупа, зафіксувати видимі сліди навколо трупа або їх відсутність, забезпечити можливість вільного переміщення навколо трупа. Для цього необхыдно сфотографувати його. Практика показує, що краще, якщо фотографування трупа проводить фахівець-криміналіст за участю судового медика. В цьому випадку фотознімки будуть зроблені з потрібних напрямів і не будуть упущені важливі деталі. Фотографування слід проводити з чотирьох боків при природному освітленні, якщо природного освітлення недостатньо, то перевагу слід віддати фотографуванню при освітленні від постійних джерел світла в кількості не меншє двох. Гірший варіант, фотографування трупа з спалахом.

Але на жаль цей метод фотографування найчастіше і застосовується. Переважно фотографують на кольорові фотоматеріали. За наявності матеріальної можливості треба дублювати фотографування звичайними камерами на звичайні кольорові негативні матеріали, фотографуванням на матеріали фірми "Полароїд" з моментальним проявом. Також останнім часом набуло розповсюдження фотографування на цифрові фотокамери, що дозволяють вже на місці події мати результати фотофіксації трупа й інших об'єктів.

Перед фотографуванням трупа необхідно розмітити прилеглу до нього площу спеціальними маркіруючими і масштабуючими засобами (таблички з цифрами і буквами, стрілки, масштабні лінійки й ін.).

При огляді трупа на місці його виявлення (на місці події) судовий медик допомагає встановити, показати слідчому і сформулювати словесно для занесення в протокол наступну інформацію про труп (дана в тому порядку, в якому вона повинна бути отримана при огляді трупа):

1. Опис пози трупа, включаючи положення голови і кінцівок, а також взаєморозташування трупа і інших об'єктів місця події; слід зафіксувати позу трупа: загальне положення тіла, положення голови (на чому лежить потилиця, куди обернена особа), положення підборіддя (підняте, притиснутий до грудей, плеча), положення рук і ніг (кисті, ліктьові суглоби, пальці рук, положення тазостегнових суглобів, п'ят, шкарпеток); потрібно зафіксувати сліди, які можуть бути змінені або зовсім знищені в процесі подальшого огляду: запахи з рота, від одягу, потьоки крові, наявність яких-небудь предметів на трупі, між пальцями, в долонях.

Положення, тобто розташування трупа описують відносно найближчих нерухомих обєктів - вхід, вікна, стіни, будинки, дерева і т.п.. Якщо трупу була надана неприродня поза за допомогою яких-небудь пристроїв, то вони також повинні бути досконало оглянуті та описані. [25, 557]

Якщо труп виявлено на відкритій місцевості, де немає поряд визначених орієнтирів, то фіксація трупа здійснюється за сторонами світу, використовуючи при цьому компас, який є в комплекті техніко-криміналістичних засобів слідчого і дані в градусах про орієнтири, які знаходяться на горизонті і отримані за допомогою компаса, переносяться на план-схему за допомогою транспортиру.

Опис трупа необхідно здійснювати таким чином, щоб в майбутньому при необхідності можна було реконструювати обстановку місця його виявлення.

Опис положення і пози трупа доповнюється оглядовою і вузловою фотозйомкою, яка набуває важливого значення особливо в тих випадках, коли поза трупа буває незвичною і тому важко піддається мовному опису.

. Опис предметів, що знаходяться на трупі, безпосередньо біля його і під ним, включаючи стан поверхні, на якій труп знаходиться (ложе трупа).

За допомогою експерта при огляді трупа проводиться збір мікрочасток з рук та відкритих ділянок тіла, які могли мати контакт зі злочинцем, місцем скоєння злочину або місцем зберігання трупа. [15, 38]

Деякі предмети і об'єкти можуть бути виявлені зафіксованими в кисті трупа - ніж, пістолет, жмут волосся або декілька волосин тощо. Вони також повинні бути старанно оглянуті, описані і вилучені.

При описі необхідно зазначати точну назву виявленого предмета, його положення по відношенню до трупа (лежить на передній поверхні грудей, затиснений в пальцях правої руки, торкається зовнішньої поверхні лівого стегна тощо), наявність на предметі якого-небудь забруднення. В ході огляду необхідно дотримуватися обережності, щоб не порушити цілісність цих забруднень і не залишити додаткових, в тому числі і слідів своїх пальців.

. Опис одягу, має істотне значення для встановлення особи трупа. Oдяг необхідно правильно і докладно охарактеризувати, використовуючи для цієї мети відповідні довідкові посібники. [12, 115 - 170; 39, 326- 340; 50, 123 -130]. Опис проводиться детально, включаючи його стан, забруднення, пошкодження, а також предмети, що знаходяться в кишенях, при цьому треба відзначити, що одяг не можна знімати, а можна тільки розстібати і зрушувати; зафіксувати положення і стан одягу на трупі, визначивши при цьому:

·що надіто на трупі;

·стан одягу (сира, суха, брудна, чиста);

·чи правильно надіті речі;

·чи зміщені частини туалету;

·чи не вивернули кишені;

·чи застебнутий одяг;

·які є ярлики й інші індивідуальні прикмети одягу;

·чи відповідає якість, ступень зносу і санітарний стан зовнішності потерпілого;

·чи є на взутті і одязі сліди пересування загиблого по місцю події, а також слідів волочіння;

·які пошкодження, що є на предметах одягу;

·чи є сліди носіння зброї (наявність слідів рушничного масла, характерна деформація кишені, сліди металізації);

·чи є на видимих частинах одягу пошкодження, які-небудь інші сліди;

·відповідність слідів крові на внутрішній поверхні одягу характеру пошкоджень.

Огляд і опис місцезнаходження і пози трупа, предметів на трупі і його верхнього одягу складають зміст статичної стадії огляду трупа на місці його виявлення. Ця стадія огляду закінчується складанням схеми місцеположення, пози трупа і фотозйомкою (орієнтуючою, оглядовою, а інколи вузловою і детальною. Вузлова і детальна фотозйомка виконується при наявності на трупі визначених ознак, які можуть мати значення для справи, що розслідується, наприклад, порізів одягу чи слідів вогнепального пошкодження одягу або ушкоджень на видимих частинах тіла, зокрема, на тій частині голови, яка візуально сприймається на момент статичної стадії огляду трупа тощо).

Описувати і фотографувати труп на місці його виявлення (так само, як і обстановку місця події взагалі) необхідно в тому положенні, в якому виявлені обставини спостерігалися в момент огляду. Діяти таким чином необхідно навіть в тому випадку, якщо буде встановлено, що обстановка місця події і положення трупа були змінені до приїзду слідчого і спеціаліста в галузі судової медицини.

Також потрібно провести точну прив'язку трупа на плані місця події (по частинах світу і азимуті, -якщо труп знаходиться на відкритій ділянці місцевості і щодо стін приміщення, якщо труп знаходиться усередині будівлі або поряд із стіною будівлі, споруди).

Відновлювати за свідченнями очевидців обстановку місця події і, зокрема, місцеположення і позу трупа, стан його одягу при початковому огляді місця події не можна. [23, 123]

Слід зазначити, що після огляду верхнього одягу переходять до попереднього дослідження й опису нижніх його шарів. "Правила роботи спеціаліста в галузі судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення рекомендують одяг з трупа не знімати, а тільки можна розстібати і піднімати" [35, 250]. Ця рекомендація відповідає практиці, що склалася.

Для огляду вмісту кишень, нижнього одягу приходиться змінювати початкове положення трупа і його одягу - отже, з цього моменту статична стадія огляду трупа на місці його виявлення переходить в динамічну.

Необхідно обережно витягнути вміст кишень одягу, враховуючи при цьому можливість зберігання предметів (як правило, цінностей і предметів, вилучених з цивільного обороту) під підкладкою одягу, в потайних кишенях, а також зберігання предметів в спеціальних поясах і нижній білизні. Якщо є необхідність в дослідженні мікронакладень, потрібно зняти і відповідним чином спакувати верхній одяг.

При проведенні нижніх шарів огляду одягу, щоб не переплутати той порядок розташування одягу який був на тілі трупа, одяг з тіла трупа повністю не знімається, а тільки розстібається і знімається спочатку, наприклад, з однієї руки чи ноги, описується як стан одягу, так і стан тієї частини тіла з якої одяг зняли, а потім навпаки, про що в протоколі огляду робиться відповідна позначка. Перевіряється також вміст кишень, де можуть бути виявлені документи, цінності та інші предмети, які, можливо, будуть мати доказове значення для справи, що розслідується.

Звичайно, у випадку необхідності слідчий може на місці події зняти з трупа будь-який предмет одягу і провести його попереднє дослідження.

Також слід зазначити, що при виявленні пошкоджень одягу або слідів зазначається їх локалізація, розміри, характер, їх відповідність пошкодженням на нижніх шарах одягу і ушкодженням на тілі трупа. У тих випадках, коли проводиться огляд трупа невідомої особи, одяг описується з більшою докладністю, з зазначенням особливих його прикмет, які можуть бути використані в якості початкового матеріалу для впізнання потерпілого. Вилучення одягу на місці події проводити недоцільно, оскільки можуть бути втрачені таким чином можливі нашарування мікрочасток, волосся та інших об'єктів і слідів, які можуть мати значення речових доказів. Крім опису одягу, необхідно провести оглядову, вузлову, а іноді і детальну фотозйомку положення одягу на тілі трупа. Це необхідно тому, що в динамічній стадії огляду трупа на місці його виявлення і при транспортуванні трупа в бюро судово-медичної експертизи початкове положення і стан одягу може бути порушено. [23, 127]

З метою збереження наявних нашарувань і забруднень окремі предмети одягу також бажано зняти з трупа і окремо їх упакувати. При цьому необхідно дотримуватися максимальної обережності, щоб нашарування (наприклад, забруднені відбитки малюнка протектора колеса автомобіля) не зруйнувалися. Інколи для цього приходиться розрізати одяг, про що необхідно зробити відповідний запис в протоколі огляду.

Після закінчення статичного огляду можна зробити припущення про характер події (вбивство, самогубство, нещасний випадок і т.д.), що відбулася, причини смерті, особі загиблого, знарядді злочину, причини появи тіла на місці події, а також визначити об'єкти, пов'язані з трупом, скласти уявлення про сліди, які повинні бути на тілі і одязі загиблого.

На наступному (динамічному) етапі зясовують:

. Характеристики статі, віку, зовнішності людини (такі, як розвиток зовнішніх статевих ознак, вираженість зморшок, складок, стан видимих зубів, статура, ознаки зовнішності, індивідуальні особливості будови тіла та ін..

Опис ознак зовнішності трупа складається за методом словесного портрету, який використовується з метою фіксації зовнішнього вигляду як живої людини, так і неопізнаних трупів. Однак при цьому необхідно враховувати особливості, обумовлені зміною зовнішнього вигляду людини в результаті настання смерті. Ці зміни пов'язані з ранніми і пізніми трупними явищами.

При описі ознак зовнішності трупа, насамперед, указується стать, потім його антропологічний тип. вік на вигляд, ріст (довжина тіла), характер статури.

Антропологічний тип можна вірогідно визначити лише стосовно до однієї з трьох великих рас (європоїд, монголоїд, негроїд). Ці раси досить різко відрізняються між собою за ознаками зовнішності. Так, для європо'ідів властиві світла шкіра, високий ніс. широко розкриті очі, пряме м'яке волосся, гусний третинний волосяний покрив. Для негроїдів - темна шкіра; дуже широкий, втиснений у перенісся, але виступаючий ніс; товсті губи, кучеряве волосся. Для монголоїдів - смаглява шкіра; велике плоске обличчя; плоский, частіше широкий ніс: вузькі очі з набряклими повіками і епікантусом; пряме тверде волосся. Віднесення ж людини до більш дрібних антропологічних груп складно і доступно тільки спеціалісту-антропологу.

Вік визначається приблизно, з урахуванням загального виду зовнішності трупа, розвитку вторинних статевих ознак, стану волосяного покриву і шкіри, характеру і ступеня виразності зморщок [19, 7], терміну появи і зміни зубів [14, 121].

При визначенні віку за станом волосяного покриву можна використовувати такі ознаки, як посивіння й облисіння. Терміни посивіння залежать від багатьох причин. Звичайно окреме сиве волосся можна знайти у віці 35 років, але посивіння може наступити і раніше. Таке посивіння називається передчасним. Воно буває частіше в чоловіків і може бути загальним і місцевим. Причиною його є деякі захворювання.

Визначеної залежності між облисінням і віком ще не установлено. Однак утворення глибоких лобових, лобовотім'яних. залисин верху голови частіше зустрічається в людей старше 30 років.

У різні вікові періоди на шкірі особи в результаті її часткового висихання і зміни еластичності появляються зморшки і складки.

Вікові зміни шкіри спостерігаються і на інших частинах тіла. Як правило, у віці після 50 років шкірний покрив стає сухим, атрофічним, а в 60 - 65 років спостерігається зроговіння епідерміса, шкіра стає блискучою і сухою. [9, 53]

Говорячи про визначення віку за зовнішнім виглядом людини, необхідно зазначити, що вік визначається не по одній групі ознак, а по всій їхній сукупності. Крім того, не можна називати визначену цифру прожитих років, а варто вказувати віковий період, інтервал (наприклад, 30 - 35 років).[48, 231]

Також існують певні правила для вимірювання зросту померлого (довжини тіла), При цьому вимірювання проводиться при положенні тіла лежачи, руки трупа повинні бути витягнуті уздовж тіла, ноги випрямлені, головний убір і взуття зняті. Вимірювання проводиться в сантиметрах від найбільшого виступу тім'яної частини голови до підошви ніг. Але трапляються випадки, коли тіло вирівняти неможливо при сильно вираженому трупному задубінні, наприклад, якщо труп замерз чи обгорів («поза боксера»), голова, шия, тулуб, ноги заміряться або окремо, або необхідне положення досягається перерізанням сухожиль, що робить спеціаліст-судовий медик. Якщо виявлено розчленований труп, то довжина тіла вимірюється після додавання всіх його частин.

При вимірюванні росту трупа варто мати на увазі, що посмертно довжина тіла збільшується на 1 - 2 сантиметри. [9, 44]

При складанні опису статури відзначається його характер: гладке, повне, середнє, сухорляве.

Далі приводиться опис обличчя. Посмертні зміни ознак обличчя залежать від біологічних особливостей організму, віку, стану здоров'я, що передує настанню смерті, її причин, метеорологічних, кліматичних умов, у яких знаходиться труп.

Насамперед визначається, форма обличчя. Тут необхідно враховувати, що в результаті посмертних змій м'яких тканин обличчя його форма може відрізнятися від прижиттєвої. Тому, оцінюючи форму обличчя, варто орієнтуватися на форму черепа. Необхідно також стежити, щоб рот був закритий, для чого нижня щелепа закріплюється в прикусі.

Чоло характеризується по висоті, ширині, нахилу. Звертається увага на лінію росту волосся, ступінь виразності лобових бугрів і надбрівних дуг. Трупні явища істотно не змінюють ознак цього елемента обличчя.

Характеризуючи в описі ознаки брів, варто пам'ятати, що в результаті гниття змінюється їхнє положення, випадає волосся. У таких випадках контур і напрямок брів визначаються за положенням верхнього краю орбіт очей. В описі брів необхідно відзначати їхню асиметрію, а також особливості (наприклад, брови зрослися, рунисті, сиві).

Складаючи опис очей трупа, треба мати на увазі, що вірогідно можна визначити тільки положення щілини очей. Воно визначається шляхом проведення умовної прямої лінії від слізного горбка до слізної лунки. Колір райдужної оболонки очей відповідає прижиттєвому тільки в перші 5 - 6 годин після настання смерті, але іноді помутніння роговиці ока виникає через 2 - 3 години. Помутніння роговиці в дітей розвивається швидше, ніж у дорослих. У випадку, якщо труп знаходиться у воді, то при її температурі 18 - 20" С колір райдужних оболонок зберігається до 4 місяців. Якщо вода проточна і її температура 6 - 8° С. то колір добре розрізняється протягом 7 місяців. [19, 9]

При складанні опису носа відзначаються такі ознаки, як контур його спинки, довжина і ширина, а також виступання носа, положення його основи і характер перенісся (високе чи низьке). Ніс відносно довго зберігає свої прижиттєві характеристики, тому що складається, головним чином, з кісток і хрящів. Якщо ж в області носа є ушкодження чи якщо труп лежав вниз обличчям, то ознаки носа можна визначити промацуванням кісткової частини носа і за допомогою рентгенознімка. У процесі гниття ніс може роздуватися, змінюючи свої ознаки.

Область рота теж сильно піддається посмертним змінам. При її характеристиці необхідно враховувати будову зубного апарата, з яким вона має співвідношення. Гак. виступання верхньої чи нижньої губи в основному визначається характером прикусу. При нормальному прикусі (верхній ряд передніх зубів трохи висунутий над нижнім) верхня губа виступає над нижньою. Чим більше відстань між верхнім і нижнім рядами зубів, тим більше виступання верхньої губи над нижньою. У процесі гниття губи вивертаються, лопається тканина, зникає контур слизуватої частини губ. Довжина ротової щілини визначається відстанню між малими корінними зубами. Висота слизуватої частини губ приблизно визначається висотою емалі різців. Важливими прикметами можуть бути особливості зубів і зубних протезів.

Фіксувати ознаки підборідної частини складно, тому що м'язи нижньої щелепи, порушені посмертними змінами, багато в чому визначають стан цієї частини обличчя. Тому в скрутних випадках необхідно враховувати рельєф нижньої щелепи, що визначає контури м'якої тканини підборіддя.

При складанні опису вуха треба особливо ретельно фіксувати деталі їхньої будови, тому що ознаки вушних раковин залишаються найбільш стабільними і при великих гнильних змінах тканин трупа. Так, у результаті зсуву м'яких тканин, газоутворення може змінити відтопиреність вушних раковин, однак, їхня будова зберігається.

Ознаки шиї вказуються лише у випадку їхнього відхилення від норми, тобто відзначається шия довга, коротка, товста, тонка. Ці ознаки можна вірогідно визначити в тому випадку, якщо посмертні явища виражені слабко.

При характеристиці рук і ніг відзначаються їхні розміри, форма, вигляд, особливості будови, прижиттєві ушкодження, мозолі і т.ін.

В описі волосяного покриву вказується колір волосся, їхня довжина в сантиметрах. Волосся голови вимірюється за довжиною на різних ділянках (чоло, тім'я, скроня, потилиця). Характер зачіски на трупі звичайно не визначається. Фіксується довжина волосся вусів і бороди, іноді їхній фасон. [23, 133-134]

Важливе значення для встановлення особи мають особливі прикмети - татуювання, бородавки, різні плями, фляки, шрами, сліди поранень, хірургічних операцій, переломів і деформацій кісток, суглобів, різні аномалії і патологічні особливості. До особливих прикмет відносяться також пороки розвитку (дефекти носа, губ, піднебіння, вух; пальців, що зрослися, відсутні, надлишкові), інші фізичні недоліки (протези, скривлення хребта, укорочення чи зменшення товщини кінцівок, клишоногість, плоскостопість), різні патологічні процеси (пухлини, виразки, свищі, грижі, екземи, набряки і т. ін.). Серед особливих прикмет важливе місце займають татуювання, що часто виявляються на трупах. Татуювання спостерігаються в осіб, які раніше знаходилися в місцях позбавлення волі, чи свідчать про належність до визначеної професії (моряки далекого плавання, військовослужбовці), рідше мають інший характер. Татуювання спостерігаються практично на всіх частинах тіла, частіше на кінцівках і грудях.

Професійні татуювання являють собою малюнки кораблів, якорів, зброї, цифр, що відображають роки військової служби, часто з відповідними географічними назвами. При оглядах кистей рук, на фалангах іноді виявляються виколоті імена, рік народження.

До найбільш розповсюджених татуювань в осіб, що знаходилися в місцях позбавлення волі, відносяться зображення агресивного характеру, спрямовані в адресу працівників міліції, виправно-трудових установ, засуджених-активістів. що припинили злочинну діяльність, жінок, які порушили вірність. Прикладами таких татуювань є голови хижих тварин (барса, тигра, рисі) з вискаленою пащею, зображення черепів і кістяків, могильних хрестів, трун, кинджалів. Шести- і восьмикутні зірки, виколоті в області ключиць, плечових і колінних суглобів свідчать про вірність злочинним традиціям і «законам». [12, 71 - 112]

До татуювань кримінального характеру відносяться і рідко зустрічаються в даний час еротичні, що представляють собою малюнки і написи на нижній частині живота, статевих органах, сідницях.

Особливу групу складають татуювання, пов'язані з відбуванням терміну покарання, так звані «пам'ятні» (дати, що вказують час перебування у ВТУ, її номер, інформація географічного характеру). Такі тексти часто комбінуються з зображенням тюремних ґрат, смолоскипів і розміщуються на передпліччях і зап'ястях,

Іноді зустрічаються татуювання прикрашального характеру - художні татуювання (копії з картин, зображення квітів, дерев, лицарських турнірів, фантастичних сюжетів, портрети людей і т. ін.).

Татуювання добре зберігаються навіть на шкірі, яка була піддана гниттю. При підозрі на наявність татуювання на гнилостно зміненому трупі варто обережно видалити зеленовате надшкір'я, що відшаровується і за допомогою лупи вивчити татуювання, що відкрилося, і описати його.

Знайшовши татуювання, точно відзначають у протоколі його локалізацію, розміри, колір, зміст, сфотографувавши його до цього масштабним методом. [35, 178 - 179]

Певну специфіка є при огляді трупа немовляти, в процесі якого в протоколі необхідно вказати:

·стать;

·довжину тіла;

·окружність голови;

·вагу;

·стан пуповини (перев'язана вона чи ні, обірваний чи обрізаний її кінець, чи з'єднаний він з послідом і т.ін.), наявність чи відсутність сироподібного змащення, наявність на голові родової пухлини;

·чи немає кляпа в-роті дитини;

·чи немає ознак утоплення немовляти;

·чи є на трупі одяг, чи загорнений він у який-небудь матеріал, особливості цих предметів. [32, 212 - 225; 35, 19 - 37; 40, 241 - 244; 44, 36 - 72; 50, 11-14]

. Стан ділянок поверхні тіла, включаючи природні отвори, слизисті поверхні та ін.. Слід памятати,що деякі знаряддя травми можуть знаходитися в природній отворах тіла або в тілі трупа (кляп в роті, ніж в рані тощо). Необхідно пам'ятати, що вилучення таких знарядь, які фіксуються в ушкодженнях або природних отворах тіла, заборонено. їх необхідно залишати в тому стані, в якому вони були виявлені, забезпечив збереженість при транспортуванні трупа в бюро судово-медичної експертизи, наприклад, шляхом закріплення липкою стрічкою. Бажано також зберегти петлі на шиї, на зв'язаних кінцівках, хоча в "Правилах роботи спеціаліста в галузі судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення" [14, 253] рекомендується про можливе зняття петлі з шиї шляхом її розрізання (але ні в якому разі не шляхом розв'язування вузла). Всі вузли, виявлені на місці події, повинні бути збережені, так як за їх особливостями нерідко встановлюється професія злочинця.

. Наявність і стан ранніх трупних явищ (ступінь охолоджування закритих і відкритих ділянок тіла; температуру тіла, зміряну термометром; наявність, розташування, колір, фазу розвитку трупних плям, визначену за допомогою натискання на них відповідно до методики; ступінь розвитку того, що трупного заклякнуло в різних групах м'язів; наявність і проявлення підсихання ділянок тіла).

Як правило (якщо немає явних ознак розкладання), при огляді трупа в першу чергу необхідно виконати дії по встановленню часу настання смерті. Слід врахувати, що помутніння рогівок і підсихання білкових оболонок очей може наступити через 10-15 хвилин після смерті, хоча зазвичай ці явища наступають через 2-3 години після смерті.

Зазвичай, при температурі 15+18°С:

·обличчя і шкыра рук стають холодними на дотик через 2 години;

·температура тіла після настання смерті залишається постійною протягом 1+1,5 годин і далі знижується приблизно на 1°С у годину (якщо труп знаходиться в одязі);

·температура тіла починає дорівнювати температурі навколишнього середовища по закінчення 20-24 годин з моменту настання смерті;

·те, що трупне заклякнуло починається через 6 годин з того, що заклякли м'язи нижньої щелепи, повне заклякання наступає через 15-18 годин і проходить через три доби з моменту настання смерті (за наявності деяких захворювань або смерті від отруєння певними отрутами, заклякання наступає набагато швидше).

Через 2 - 4 години після смерті на трупі починають появлятися плями. Якщо труп лежить обличчям вниз, то на обличчі й інших частинах тіла, які знаходяться знизу, утворюється скупчення крові, що і додає шкірним покривам спочатку слабке синювате фарбування, яке поступово підсилюється і переходить у синьо-багряний колір.

Трупні плями перш за все можуть свідчити про переміщення трупа на місті події (зміна його пози). Практика показує, що ці плями можуть зникати і утворюватись на інших частинах тіла лише протягом перштих 6-8 годин після смерті. Після спливу 10-12 годин трупні плями вже не зникають, а лише частково зміщуються, до кінця перших суток після смерті вони вже не змінюють свого місцезнаходження. Предмети, на яких лежить труп, відбиваються на ньому і вигляді білих плям або рельєфних слідів у результаті здавлення сосудів, які й перешкоджають відтоку крові. Тому на таких ділянках відсутні трупні плями. При цьому слід мати на увазі, що подібні відбитки можуть залишати і предмети, які знаходяться в кішенях померлого. Необхідно також досконало дослідити ложе трупа та спів ставити рельєф з віттисками на тілі. У випадку, коли знайдені розбіжності, це може свідчити про його переміщення. Також признакоми зміни пози трупа є порушення трупного окаменіння, а також деякі інші сліди на тілі: шкірні ссадна посмертного походження, кровяні полоси і т. д.. [25, 557-561]

М'язове одубіння починає появлятися через 2 - 4 години після настання смерті і розвивається у визначеній послідовності за нисхідною лінією. Воно появляється в жувальних м'язах, через 6 - 8 годин повністю охоплює всі м'язи тіла, свого найвищого розвитку досягає до кінця доби і зберігається до двох діб, а з третьої доби одубіння починає закінчуватися. Задубіння виражається у своєрідній зміні мускулатури трупа у вигляді ущільнення м'язів. Воно часто фіксує тіло в тім положенні, у якому людину спостигла смерть, наприклад, невластивий даній людині вираз обличчя, відкритий рот, прикушений язик.

Фіксуються ознаки висихання (плями Лароше, висихання червоної облямівки губ, передньої поверхні мошонки). Висихання настає в результаті випару рідини з поверхні шкіри. Починається воно в місцях ушкодження епідерміса і там, де епідерміс відсутній (слизуваті частини губ, роговиці і сполучні оболонки очей). Шкіра трупів новонароджених дітей підсихає швидше, ніж у дорослих, тому що в них більш тонкий шар епідерміса і велика площа поверхні шкіри в порівнянні з їхньою вагою. Губи в трупів, висихаючи, стають щільніші і темніші. Блискуча роговиця очей після настання смерті починає тьмяніти, стає мутною і непрозорою. [23, 132]

. Наявність і вираженість певніх явищ у тканинах, таких, як електрозбудливість м'язів, реакція м'язів на механічну дію зіничні реакції. Тобто відзначаються явища переживання тканин: реакція м'язів скелету на механічне або електричне подразнення (реакція м'язів обличчя і зіниці на дії струму), зінична проба на введення 1% розчину пи- локарпіну або атропіну в передню камеру ока; ці реакції викори- стовуються в перші 9-10 годин після смерті. Досліджується стан очей: положення повік, рухомість яблук очей, ознака Білоглазова, стан рогівки (прозорість, мутність, тьмяність).Для оцінки постмортальних термінів за станом рогівки і злущування її клітин робляться відбитки з рогівки, які просушуються і відправляються в судово-медичну лабораторію для вивчення. Такі дослідження проводяться у випадках, коли невідомо час настання смерті.

5. Наявність і вираженість пізніх трупних явищ, таких, як гниття, муміфікація, жировіск, та ін.. Наявність і характер запахів від трупа.

Унаслідок пізніх трупних явищ відбуваються більш значні зміни ознак зовнішності, і, у першу чергу, в результаті процесу гниття. При звичайних умовах гнильні зміни починають ставати помітними через 3 - 4 дні. Вони проявляються у вигляді своєрідного зеленуватого забарвлення шкірних покривів спочатку на животі, потім на тулубі, зовнішніх статевих органах, верхніх і нижніх кінцівках, на обличчі в області шиї і, нарешті, весь труп стає брудно-зеленого кольору.

Одночасно зі зміною кольору шкірних покривів спостерігається більш-менш рівномірне збільшення обсягу трупа через скупчення гнильних газів. Обличчя роздувається, шия стає товстою. Роздуті віки прикривають очні яблука. Губи трохи вивертаються, стовщуються.

Гнильні зміни супроводжуються утворенням на верхньому шарі шкіри міхурів, наповнених брудно-червонуватої (кров'янистої) рідиною. Коли міхурі лопаються, то поверхневі шари шкіри відокремлюються у вигляді тонкої плівки. У результаті цього можуть зникати такі особливі прикмети, як родимки, шрами, татуювання. Волосся на голові й інших частинах тіла в цей період легко відокремлюється. Розвиток гниття залежить від ряду причин (пори року, місця перебування трупа - на відкритому повітрі, у приміщенні, у воді, у землі і т.ін.).

Коли сухе повітря має вільний і достатні доступ до трупа, то він швидко втрачає вологу, життєдіяльність мікроорганізмів пригнічується. З цієї причини мякі тканини частин трупа не гниють, а шкіра при цьому висихає і стає темно - коричневою, твердою, деформується крупними зморшками.

Природно, що трупи осіб з нищою масою тіла муміфікуються легше і швидше. В сутки на 1 кг ваги труп втрачає при звичайних умовах 7,7 грамм своєї ваги за рахунок втрати вологи (Кноблох Э., 1960), та в умовах, які сприяють муміфікації, втрата вологи проходить швидше. У відповідних умовах повна муміфікація трупа дорослої людини проходить не менше ніж за півроку. Проте остаточні висновки відносно часу смерті по ступеню муміфікації робити неможна. Іноді тонка шкіра при висиханні розтріскується, особливо у місцях, де мало підшкірного жиру, наприклад на голові. Ззовні цей дефект можна прийняти за ушкодження нанесені механічною дією. Тому роблячи умовиводи на місці події необхідно бути уважним.

Що стосується жировоску, то він утворюється в результаті омилення жиру трупа, що знаходиться у вологому середовищі без доступу повітря: у воді, в занадто вологому грунті. Гниття при таких умовах зупиняється на початкових стадіях: мякі тканини та внутрішні органи тривалий час зберігаються, перетворюючись в мяку, вязку речовину, а сам труп має стійкий сморід. Швидкість утворення жировоску, в першу чергу, залежить від температури середовища, в якому знаходиться труп. Чим вища температура, тим швидше утворюється жировіск. [23, 132]

Також визкачається наявність ентомофауни, її вид, стадії роз- витку (яйця, личинки, лялечки, зріла муха). Оскільки визначені некробіози і комахи розвиваються у визначений термін часу доби, або сезону, значення цих даних може бути використано при встановленні давності смерті. При виявленні мух на різних стадіях розвитку, комахи на поверхні трупа або ложа трупа (на поверхні або глибині грунту), кожен вид поміщають в окрему ємність з широким горлом, закритим марлею і негайно відправляють ентомологам. При відсутності швидкого транспортування проб на судово-ентомологічну експертизу матеріал повинен бути законсервований в етиловому спирті.

В усіх випадках, у тому числі й у випадку, коли пізні трупні явища зайшли далеко, складання опису трупа здійснюється слідчим за допомогою спеціаліста в області судової медицини.

6. Наявність пошкоджень на трупі, їх локалізацію, характеристики й іншу інформацію про них, яку можна отримати при огляді на місці виявлення трупа.

При наявності на поверхні тіла трупа тілесних ушкоджень, зазначається: їх анатомічна локалізація, форма, розмір, характер країв та інші особливості; наявність на поверхні одягу чи тіла трупа або біля нього слідів, схожих на кров, виділення організму людини та інших слідів, їх характер, локалізація, форма, напрямок, відстань від трупа і предметів, що оточують, а при розташуванні на вертикальних поверхнях стін, дерев тощо - їх висота від поверхні підлоги чи землі.

При виявленні переломів кісток зазначається локалізація патологічної рухомості, наявність кріплення кісткових уламків, деформації частин тіла за рахунок вдавлювання кісток, укорочення кінцівок. В протоколі огляду необхідно зазначити стан шкіри в місці перелому (наявність садин, синців, поранень). Якщо перелом відкритий і із рани виступають кісткові уламки, то необхідно описати їх особливості.

При виявленні поранень заборонено проводити їх зондування, обмивання водою або видалення крові, яка встигла засохнути з країв іншими способами щоб уникнути можливості втрати речових доказів, які знаходяться в місці ушкодження. Якщо в місці поранення будуть виявлені різні сторонні тіла, включення, мікрочастки, які вільно лежать, вони фотографуються, описуються, вилучаються і передаються слідчому для їх упакування і прилучення до справи, що розслідується у якості речових доказів. Виявлені в ушкодженнях знаряддя і предмети не вилучаються, а тільки фотографуються і описуються в протоколі огляду місця події, після чого залишаються в тому самому положення, забезпечується їх зберігання при транспортуванні трупа в бюро судово-медичної експертизи [38, 85 - 112].

Якщо на трупі ушкоджень не виявлено, то необхідно пам'ятати, що деякі види насильницької смерті можуть не залишати слідів, видимих при проведенні початкового зовнішнього огляду трупа на місці його виявлення, наприклад, ураження електричним струмом, отруєння тощо.

7. Виявляти і при нагоді передавати слідчому для залучення як речові докази різні об'єкти, які знаходятся в пошкодженнях і природних отворах трупа, при цьому слабо прикріплені до трупа і можуть бути загублені при його переміщенні або транспортуванні.

Необхідно зазначити, що для зясування вище перелічиних обставин на початку динамічного огляду труп перевертається або укладається на бік. Після чого уважно послідовно оглядають приховані раніше частини тіла:

·волосисту частину голови, обличчя, очі;

·порожнини рота і носа, вух;

·шию, руки, кисті, пальці;

·грудну клітку, молочні залози, живіт;

·спину, сідниці, крижі, ноги;

·статеві органи, задній прохід і шкіру навколо нього.

Для зручності огляду частини одягу знімають або підводять, спускають. Під час огляду потрібно зафіксувати особливості, локалізацію і розташування всіх видимих пошкоджень, що є на трупі. Описуються вигляд, форма, розмір; зяє чи ні рана; чи підноситься пошкодження над рівнем шкіри, покрито чи ні скориночкою, її колір, чи є набряклість і почервоніння навколо пошкодження, характер країв і кінців раневого каналу (видима глибина; колір видимих внутрішніх органів; дно рани; чи продовжується кровотеча). Описуються також вигляд і колір синців (багрово-синій, зеленуватий, жовтуватий).

Особливу увагу потрібно звертати на наявність атипових для даної ситуації пошкоджень (вогнепальна рана у загиблого в ДТП, садно на шиї або стангуляционная борозна у того, хто застрелився і т.д.).

. Огляд ложе трупа (ложе трупа - поверхня, на якій труп було виявлено). Може бути проведено його огляд і опис на етапі динамічної стадії огляду трупа на місці його виявлення, після обережного переміщення (перенесення, перевертання) трупа з місця його початкового розташування. При перенесенні трупа необхідно слідкувати, щоб із одягу і тіла трупа не випали і не були загублені які-небудь предмети - куля, ніж тощо. На цьому етапі, після опису ушкоджень на тілі трупа, в обов'язковому порядку вивчається ложе трупа, яке уявляє собою три зони - контактуючу з трупом поверхню, зону проекції (проекція силуету) і зону розтікання трупних виділень. Огляд ложа трупа несе корисну інформацію (наявність слідів нашарування, предметів, личинок або лялечок мух, комах, зміни кольору рослин тощо) навіть у тому випадку, якщо труп було перенесено на інше місце до прибуття оперативно-слідчої групи.

При описі ложа трупа зазначають характер поверхні (дерев'яна підлога, диван-ліжко, рихлий сніг тощо), наявність відбитку тіла трупа, забруднень і яких-небудь предметів під трупом.

Якщо труп виявлено на відкритій місцевості влітку або восени, то під ним можна виявити поблідлі, пожовклі із-за втрати хлорофілу зелені частини рослин. Це свідчить про те, що на одному місці труп лежав не менше 6 - 8 днів. Через 15-20 днів стається повна загибель рослин. Вони гинуть особливо швидко у випадку розвитку на трупі личинок мух (на 7-й день від початку їх розвитку), причому не тільки безпосередньо під трупом, але й на всій площі розтікання продуктів розкладення трупа. В теплу пору року в ложе трупа і в грунті під ним (на глибині до 15 - 20 см) можуть бути виявлені комахи, їх личинки і лялечки, які повинні бути зібрані і упаковані в пробірки.

Якщо під трупом виявлені сліди крові, то необхідно визначити глибину її проникнення в грунт, сніг тощо.

Інколи до місця виявлення трупа підходять сліди волочіння тіла людини у вигляді смуг різної форми, ширини та глибини. Вони можуть бути безперервними і переривистими, на м'якій поверхні - втисненими, на верхній - поверхневими. В смузі волочіння можуть бути виявлені кров, частки одягу трупа і предмети, які могли випасти із кишень його одягу. Поряд зі смугою волочіння тіла можуть бути виявлені сліди босих ніг людини чи взуття.

Виявлені сліди волочіння тіла людини описує слідчий сам, якщо ж у смузі волочіння буде виявлено сліди крові, то описувати їх в протоколі огляду місця події слідчому допомагає спеціаліст в Зовнішній огляд трупа на місці його виявлення закінчується пошуком слідів біологічного походження (кров, сперма, кал, слина, волосся тощо), їх фіксацією, вилученням і відповідною упаковкою. [18, 5-8]

В процесі проведення огляду трупа спеціаліст в галузі судової медицини звертає увагу слідчого на всі особливості, які можуть мати значення для даного випадку, консультує слідчого з питань, які пов'язані з зовнішнім оглядом трупа на місці його виявлення і наступним проведенням судово-медичної експертизи і надає слідчому пояснення з приводу дій, які він виконує.

За допомогою фахівця, потрібно спробувати визначити причину смерті, прижиттєві пошкодженння, характер знаряддя (зброї), яким були заподіяні пошкодження. Необхідно орієнтування встановити, чи відповідають сліди крові (калюжі, потечи і т.д.), події, що є на місці, характеру пошкоджень, чи указують виявлені пошкодження на боротьбу потерпілого із злочинцем, чи могли утворитися пошкодження від удару тіла об предмети, події, що знаходяться на місці, при падінні тіла.

Після закінчення огляду, труп належить акуратно упакувати в спеціальні мішок з поліетиленової плівки (при їх відсутності - загорнути в щільну поліетиленову плівку) і направити в морг.

При остаточному оформленні протоколу огляду місця події, спеціаліст в галузі судової медицини допомагає слідчому внести відомості про техніко-криміналістичні засоби, які використовувалися останнім при проведенні тих чи інших попередніх досліджень або маніпуляцій, умовах і порядку їх використання в процесі огляду трупа на місці його виявлення [5, 566 - 568; 26, 339 - 342; 27, 467 - 472; 29, 31 - 38; 41, 271 - 275; 422, 378 - 385].

Після відправлення трупа в бюро судово-медичної експертизи, про що в протоколі огляду місця події слідчим обов'язково зазначається його належність і місце дислокації (назва обласного чи районного центру) слідчий за активною участю спеціаліста в галузі судової медицини проводить співставлення результатів, отриманих при проведенні огляду трупа, з загальною обстановкою місця події. Це співставлення є важливим етапом роботи слідчого на місці події і воно може бути проведено й раніше (до відправлення трупа в бюро судово-медичної експертизи але після закінчення його огляду), так як воно допомагає максимально повно вияснити окремі важливі обставини події.

Проведення співставлення результатів огляду трупа із загальною обстановкою місця події нерідко приводить до необхідності проведення додаткового цілеспрямованого огляду яких-небудь окремих ділянок, об'єктів місця події для підтвердження або виключення сформульованих в процесі співставлення слідчих версій про подію [35, 36 - 37].

Таким чином, огляд трупа на місці його виявлення має важливе значення в розслідуванні кримінальних справ про вбивство - його результати надають слідчому вибрати правильний напрямок розслідування даної справи.

Грамотно проведений огляд трупа на місці його виявлення дозволяє слідчому вияснити характер події, що відбулася; виявити дані, які можуть вказувати на особистість злочинця або коло осіб, серед яких його необхідно шукати; вирішити окремі питання, які цікавлять слідчого щодо обставин події; намітити і перевірити в ході проведення огляду окремі слідчі версії, які пояснюють характер події; виявити осіб, у відношенні яких згодом може бути проведено допит у якості свідків, провести необхідні оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення і викриття злочинців тощо.


Розділ ІV. Особливості огляду трупа в залежності від виду смерті і способу її заподіяння


Для якісного огляду місця виявлення трупа важливо не тільки криміналістичного правильно побудувати огляд і дотримуватись всіх умов, що пред'являються до цієї слідчої дії, важливо ще грамотно провести його з погляду судової медицини, її вимог до даної слідчій дії. Однією з вимог судової медицини до огляду трупів і місць їх виявлення є вимога диференційованого підходу до огляду у випадках різних видів смерті. Дотримання цієї вимоги дозволяє вже на місці події максимально повно зібрати інформацію для вирішення питання про причини настання смерті і механізмах дії зовнішнього чинника, що привів до смерті. Тактика огляду місця події при розслідуванні різних видів злочинів має свою специфіку, яка визначається різними обставинами: видом, способом скоєння злочину, видами обєктів, що необхідно оглянути, слідами, що залишені, а також слідчою ситуацією, що склалася. Загальні тактичні прийоми і методи огляду прийнятні для огляду будь-якого місця скоєння злочину. Проте криміналістика радить використовувати їх з урахуванням особливостей виду, способу скоєння та приховування. Тому приведемо деякі особливості огляду місця події при різних видах смерті.

Перш за все хотілося б зазначити, що питання про смерть, її види і причини дуже цікаве, тому що для його вирішення потрібне ґрунтовне знання фізіології. Смерть є припинення діяльності мозку, легенів, серця і залежних від них органів. Смерть стає предметом судово-медичного дослідження в двох випадках:

·раптова;

·насильницька.

Мабуть, ділити смерть на раптову і насильницьку не можна, тому що всяка насильницька смерть є в той же час і раптова, але інакше сказати не можна, тому таке розмежування і залишено.

Раптова смерть розділяється на 3 категорії:

·коли вона походить від причин, яких ми не знаємо;

·коли вона залежить від причин, які ми знаємо, тобто природня смерть (це суть всі природні хвороби -тиф, сухоти і ін.);

·коли вона походить від випадковості або необережності (наприклад, коли хто-небудь переважить через вікно, впаде і помре; або, наприклад, дитина задихнеться в люльці, заплутавшись в пелюшку або мотузок; також сюди відноситься смерть від падіння чужорідних тіл на людину і ін.). Раптовою смертю називається така, яка відбувається у людини, що була, мабуть, абсолютно здоровим, але який раптом помер, а причина смерті не роз'яснена особою, що мала на те право.

Як відомо, насильницьку смерть розділяють на три роди: убивство, самогубство, випадок (нещасний випадок).

Ці поняття є юридичними, тому що вони можуть бути визначені тільки з урахуванням наміру при нанесенні ушкоджень. Тому питання про рід насильницької смерті вирішується не лікарем (судово-медичним експертом), а органами наслідку й суду. Надаючи допомогу слідчому в рішенні цього питання, лікар лише встановлює, міг або не міг покійний нанести сeбe ушкодження власною рукою, причому прийти до такого висновку можна далеко не завжди.[37]

Вирішуючи це питання при огляді місця події, лікар повинен ураховувати: обстановку на місці виявлення трупа; положення трупа і його позу; локалізацію ушкоджень на тілі й одязі; особливості ушкоджень, їхня кількість і значення; особливості слідів крові на трупі, його одязі й навколишніх предметах.

Іноді обстановка на місці події, положення трупа і його поза відразу ж дають підставу слідчому, а також іншим учасникам огляду встановити рід насильницької смерті. Це в першу чергу буває тоді, коли для заподіяння собі ушкоджень використаються різні, іноді досить складно влаштовані пристосування. Звичайно не виникає сумнівів про самогубство, коли перед трупом з різаною раною шиї перебуває дзеркало, заляпане кров'ю; коли в трупа з вогнепальним ушкодженням лежить довгоствольна зброя (карабін, автомат, мисливська рушниця), одна стопа трупа оголена й знята із цієї ноги взуття перебуває тут же; коли на місці, звідки відбулося падіння з висоти, знаходять зняту й акуратно складений одяг; коли поруч із голим трупом на снігу лежить його одяг, і при інших подібних положеннях і позі виявленого трупа.

Як правило, у таких випадках обстановка місця події не є порушена, всі предмети перебувають на своїх звичайних місцях, сліди боротьби й оборони на трупі і його одязі відсутні. І навпроти, при нанесенні ушкоджень сторонньою рукою нерідко, крім смертельної травми, зустрічаються садна, синці й поверхневі ранки на особі й передній поверхні тіла, сліди укусів зубами, розриви одягу, відриви ґудзиків і т.п. ушкодження, які можуть виникати в процесі боротьби.

Локалізація й морфологічні особливості ушкоджень, виявлених при огляді трупа, також іноді дають можливість лікареві висловити судження про те, що вони нанесені власною рукою. Звичайно такі ушкодження розташовуються в доступних місцях на передній або бічній поверхнях тіла; нерідко вони є множинними, зосередженими в одній області тіла; більшість їх є поверхневими; нерідко на одязі у відповідному місці ушкодження відсутні.

Смертельні самоушкодження тупими, твердими або предметами, що рубають, зустрічаються вкрай рідко. При цьому наносять собі множинні удари по голові, звичайно в лобову й тім'яну області. Значно частіше для заподіяння ушкоджень власною рукою використають різні ріжучі предмети.

Різані рани, нанесені власною рукою, звичайно локалізуються на передній або переднєбоковий поверхні шиї, у ліктьових ямках, на передній поверхні передпліч, а в деяких випадках - на животі, у пахових областях, у підколінних ямках. Як правило, вони множинні, паралельні один одному (особливо часто це зустрічається на передпліччях), більшість із них поверхневі, проникають тільки до підшкірної жирової клітковини або навіть є подряпинами. По краях й особливо в кінців ран шиї видні множинні надрізи шкіри. Відповідні деталі одягу (комір, рукави) звичайно не ушкоджені.

Важливе значення мають сліди крові. При нанесенні на шиї рани власною рукою звичайно на одязі утворяться вертикально розташовані патьоки крові, що іноді доходять до стіп; сліди від бризів і патьоки крові виявляються на предметах, перед якими перебував загиблий; тильна поверхня кисті, що тримала ріжучий предмет, іноді передпліччя рясно заляпані кров'ю. Як правило, предмет що ріже (бритва, ніж), також зі слідами крові, перебуває поруч із трупом або затиснутий у кисті. Виявлення слідів крові на підошвах взуття, носках або на підошовній поверхні стіп свідчить про те, що потерпілий перед смертю ходив і наступав на плями або калюжу крові.

При вбивстві, коли різана рана шиї наноситься лежачій людині, на одязі попереду сліди крові практично відсутні; є лише калюжа крові під шиєю трупа й часткове просочування одягу позаду. Рана, як правило, одиночна, без додаткових надрізів шкіри, глибока, нерідко з надрізами на тілах хребців. Однак слід зазначити, що й при самогубстві теж іноді бувають глибокі рани шиї, що доходять до хребта.[64]

Різані рани долонь, долонних поверхонь пальців виникають при активній обороні, захопленні ріжучого предмета руками й свідчать про дію сторонньої руки.

Колото-різані рани, як правило, наносяться сторонньою рукою. Вони звичайно локалізуються в області грудей і живота, бувають як одиночними, так і множинними. В останньому випадку вони розташовуються далеко друг від друга й можуть перебувати як на передній, так і на бічних і задніх поверхнях тулуба; відповідно ранам є колото-різані ушкодження одягу. Звичайно рани є проникаючими, з ушкодженням внутрішніх органів груди й живота (що встановлюється при дослідженні трупа). На пальцях і долонях загиблі нерідко виявляються різані рани, що виникають при обороні. Тому у всіх випадках виявлення на трупі різаних або колото-різаних ран необхідно ретельно оглянути долонні поверхні пальців і п'ястка. Про сторонню руку свідчать і посмертні ушкодження, нанесені тим же предметом (однотипні із прижиттєвими), хоча зустрічаються вони нечасто.

В окремих випадках самогубства з використанням колючо-ріжучих предметів виявляється безліч колото-різаних ран в області серця (нерідко їх 10 і більше), отвори яких паралельні один одному. Рани розташовуються купчасто на обмеженій ділянці, більшість їх поверхневі й тільки 1-2 є глибокими. Одяг у таких випадках звичайно ушкоджень не має.

Іноді зустрічаються самогубства шляхом убивання якого-небудь колючого предмета (цвяха, шабера й т.п.) у голову з використанням молотка.

При вогнепальних ушкодженнях, нанесених власною рукою, вхідні рани звичайно локалізуються в правій скроневій області або в області серця й мають ознаки пострілу в упор або з дуже близької відстані (якщо не використалося якесь пристосування для виробництва неблизького пострілу, що відразу ж обертає на себе увага учасників огляду). Іноді самогубець стріляє собі в рот. Якщо вхідна рана розташовується на лівій половині грудей, то одяг, як правило, ушкоджень не має, оскільки самогубець оголює тіло для того, щоб зробити постріл точно в певне місце.

При нанесенні вогнепальних ушкоджень власною рукою зброя звичайно лежить поруч із трупом, рідше перебуває на деякій відстані від нього (2-3 м, рідко далі) або залишається в кисті. Іноді для симуляції самогубства злочинець вкладає зброю в руку трупа. Це легко встановити в тих випадках, коли вхідна вогнепальна рана не має ознак близького пострілу. У той же час при самогубствах зброя на місці виявлення трупа може бити відсутньою (воно може бути викрадена сторонніми особами до прибуття слідчої групи або залишитися на місці поранення, якщо поранений пройшов значну відстань, і т.п.). [18, 15-16]

Характерна обстановка місця події при самогубстві з довгоствольної зброї, коли для натискання на спусковий гачок використається яке-небудь пристосування або воно здійснюється пальцем разутої стопи.

При виробництві пострілу самим покійним на кистях нерідко виявляються різні ушкодження й забруднення. На тилу кисті, що тримала зброя (частіше правої), можуть бути знайдені сліди від дрібних бризів крові, частки мозкової речовини, рушнична змащення, кіптява, порошинки; на лівій кисті, що підтримувала дуловий кінець зброї, також можуть бути виявлені кіптява й окремі порошинки.

Як правило, самогубство з вогнепальної зброї здійснюється шляхом виробництва одного пострілу (рідко 2, буває навіть 3 постріли).

Найбільш частим способом позбавлення себе життя є самоповішення. Поза трупа при цьому може бути найрізноманітнішої . Частіше зустрічається неповне висіння тіла, коли стопи трупа стосуються землі, або він знаходиться на колінах, перебуває в напівсидячому, сидячому, напівлежачому або навіть у горизонтальному положенні. У той же час при симуляції самоповішення не рідко зустрічається повне висіння трупа. Самогубця іноді намилюють петлю (на місці події знаходять мило зі слідами тертя об матеріал петлі), підкладають під петлю який-небудь м'який предмет.

Симуляція самоповішення може бути виявлена по невідповідності трупних плям положенню трупа (наприклад, трупні плями розташовуються на спині при вертикальному положенні трупа), по наявності на шиї двох пересічних борозен (від удавлення петлею й посмертним підвішуванням трупа) і по ряду інших ознак.

Крім того, при вбивстві - удавленні петлею або вбивстві - повішенні (що зустрічається дуже рідко) звичайно виявляються сліди боротьби на тілі, одязі, на місці виявлення трупа. Як правило, смертельні самоушкодження заподіюються якимсь одним предметом. Однак у деяких випадках зустрічається так називане комбіноване самогубство, коли, наприклад, після нанесення собі різаних або колото-різаних ран самогубець кидається з висоти або робить у себе постріл; після прийому отруйної речовини накладає на шию петлю й т.п.

Сліди крові на тілі, одязі трупа й навколишніх предметів дозволяють визначити положення потерпілого під час заподіяння ушкоджень, послідовність їхнього нанесення, висловити судження про переміщення тіла після нанесення ушкоджень й ін., що також допомагає з'ясувати, власною або сторонньою рукою заподіяні ушкодження, виявлені при огляді трупа.[18, 18]

Таким чином, огляд трупа на місці події може в ряді випадків дати досить даних для рішення питання про те, власною або сторонньою рукою нанесені виявлені ушкодження. Однак варто пам'ятати, що всяке ушкодження, заподіяне власною рукою, може бути нанесено й іншою людиною. Тому, відповідаючи на дане запитання, судовий медик повинен оцінити всі відомості, отримані при огляді трупа, а при найменшому сумніві - відмовитися від відповіді. На питання про рід насильницької смерті в прямій його постановці лікар не повинен відповідати, тому що це питання виходить за межі його компетенції.[67]

Як вже зазначалося диференціація способів заподіяння смерті допомагає якнайкраще зібрати необхідні для розслідування данні. Тому оглядаючи труп при підозрі на деякі способи заподіяння смерті врач- спеціаліст у галузі судової медицини повинен звернути увагу слідчого на наступні особливості:

При ушкодженнях тупими предметами - на стан одягу, його забруднення й ушкодження; ушкодження на тілі трупа (локалізацію, форму, розміри, особливості країв, інші особливості); наявність слідів, схожих на кров, волосся, текстильних волокон на одязі й тілі трупа, предметах навколишнього оточення, передбачуваному знарядді травми.

Види ушкоджень, нанесених тупими знаряддями:

·садна - ушкодження поверхневого шару эпидерміса шкіри різної форми (круглі, на півмісячні, кутасті й ін.), які залежать від форми слідоутворюючої частини знаряддя травми; направлення його руху; від кута, під яким воно стикалося з тілом;

·синці - ділянки крововиливу в м'яких тканинах у місцях забитих тканин. Про час утворення синця свідчить його колір: спочатку синьо-багряний, потім зелений і через деякий час - жовтий. Місце синця може не відповідати місцю удару (наприклад, удар по голові, що супроводжується переломом основи черепа веде до утворення синців на століттях у вигляді "окулярів");

·рани - порушення цілісності шкіри й м'яких тканин, що перебувають під нею. Залежно від виду знаряддя й сили удару утворяться рани рвані, забиті й клаптеві.

Садна, синці й рани іноді досить чітко відображають властивості слідоутворюючого частини предмета, яким вони заподіяні. Крім того, на ділянках одягу й, у випадку її відсутності, шкіри тіла можуть бути знайдені частки знаряддя, що мало контакт з ними (сліди металізації або мікрочастинки, що відокремилися).

·вивихи суглобів, тріщини й переломи кісток, що виникають звичайно при сильних ударах, що приводять також до утворення ушкоджено-рваних ран, краї яких мають осадненя, а в кутах відзначаються окремі перемички, що з'єднують їхні краї, що є ознакою того, що відрізняє їх від рубаних і різаних ран;

·розриви й размізженя внутрішніх органів, характерні для дуже сильних ударів.

Всі перераховані ушкодження наносяться знаряддями, якими можуть бути різноманітні предмети: ціпка, біти, обрізки сталевих труб, ланцюги, різні предмети домашнього побуту; холодна зброя дії, що роздрібнює, взуті ноги, частини транспорту, що рухається, і ін.

При ушкодженнях гострими предметами - на стан одягу, її забруднення й ушкодження; ушкодження на трупі (локалізація, форма, розміри, особливості країв і кінців, інші особливості); на відповідність ушкоджень на одязі й тілі, при якому їх взаєморозташування; при однорідних ушкодженнях - їхня кількість, взаємне розташування; на наявність слідів крові на одязі й тілі, напрямок патьоків; можливе (передбачуване) знаряддя травми, на наявність на ньому слідів крові, текстильних волокон; відповідність кількості крові, що вилилася, характеру виявлених ушкоджень.

Види ушкоджень, нанесених гострими предметами:

·різані рани - характеризуються наявністю гострих кутів і рівних країв, без синців й ссаден; супроводжуються зовнішньою кровотечею, зяють через розбіжність країв. Іноді по краях різаних рани спостерігається червонувата облямівка, що виникає внаслідок посмертного висихання тканин. Заподіюються ці рани знаряддями, що мають гострий край: ножами, бритвами, осколками стекол;

·рани, нанесені колючими предметами, - мають вигляд отворів без дефекту тканини, форма й розмір яких залежать від форми й поперечного переріза колючих предметів. Величина вхідного отвору завжди менше розмірів знаряддя через еластичність шкіри. Зовнішня кровотеча або відсутня, або вкрай незначна. По краях рани з'являється пасок, а в тих випадках, коли загострений кінець знаряддя забруднений, навколо отвору з'являється пасок обтирання, колір якого залежить від виду забруднення. Нагадують вхідні вогнепальні поранення. Зазначені рани заподіюються передпозначками, що мають загострений кінець і невеликий розмір поперечного перетину, наприклад, викруткою, шилом, стилетом, заточенням і т.п.;

·колото-різані рани - мають рівні краї, навколо яких може постерігатися буро-червона облямівка, що з'являється при підсиханні рани. Кути рани - гострі, якщо вона нанесена знаряддям, що має обоюдогостре лезо; коли рана нанесена ножем з однобічної закрапкою, те один її кінець може мати П-образну або овальну форму залежно від форми обушка клинка, а другий - у вигляді гострого кута. На шкірі колото-різані рани звичайно більше ширини частини клинка, що ввійшла в тканину тіла. До колючо-ріжучих знарядь відносяться кинджали, ножі, багнети й т.п.

·рубані рани - характеризуються великою глибиною, тому можуть із надрубами па костях або повному їхньому розрубі. Якщо рана заподіяна середньою частиною леза знаряддя, що рубає, вона схожа на різану. Краю рубаних ран рівні, звичайно не осаднены. Однак якщо рани виникають під впливом знаряддя із широкою клиноподібною підставою, із затупленим лезом або наносяться під кутом до поверхні тіла, то спостерігаються осаднение шкіри й забите місця країв з невеликими синцями.

Найпоширеніші знаряддя, що рубають, - сокири різних видів. У ході огляду вищевказаних ушкоджень установлюється:

а)локалізація ушкоджень на тілі;

б)їхній зовнішній вигляд, розміри, стан країв ран;

в)присутність у ранах сторонніх предметів або речовин;

г)наявність кровотеч, вид і форма слідів крові, що вилилася з ран;

д)ушкодження на одязі: їхня форма, розміри, розташування на різних частинах одягу;

е)відповідність або невідповідність ран на тілі ушкодженням на одязі. [37]

При вогнепальних ушкодженнях - на положення й позу трупа, положення вогнепальної зброї, стріляних куль, гільз, пижів й інших деталей боєприпасів стосовно нерухомих орієнтирів і до трупа (спільно з фахівцем-криміналістом); на відстані між ними; ушкодження одягу; характер, локалізацію, форму, розміри, колір сторонніх накладень навколо ушкоджень на одязі, у тому числі й на виворітній стороні (сліди близького пострілу); на наявність куль, дробу, пижів, інших деталей боєприпасів в одязі, між її шарами, у складках (при їхньому виявленні допомогти слідчому вилучити для проведення спеціального дослідження); на наявність відбитка дулового кінця зброї; наявність взуття на обох стопах. При описі ран варто вказати їхню локалізацію й висоту від рівня підошов, форму, наявність дефекту ("мінус тканини"), розміри, особливості країв, наявність пасків осаднення, забруднення, відбитка дулового кінця зброї, слідів близького пострілу; на наявність на кистях рук кіптяви, зерен пороху, слідів від бризів крові. При необхідності змиви (відбитки) з кистей й інших частин тіла для визначення компонентів пострілу вилучають на місці. Необхідно вказати, чи відповідають один одному ушкодження на одязі й тілі, при якому їх взаєморташування.[64]

При вибуховій травмі - на положення трупа (трупів) не тільки стосовно нерухомих орієнтирів, але й до вибухової лійки (епіцентру вибуху); у випадку руйнування тіла - положення кожної відірваної частини одягу й тіла стосовно навколишніх предметів і вибухової лійки із вказівкою відстаней від її. Звертають увагу на стан одягу й взуття, їхні ушкодження й забруднення (кіптява). Ушкодження на трупі описують і відзначають їхню локалізацію, форму, розміри, наявність дефектів тканини, відривів окремих частин тіла, наявності слідів термічного впливу (указати місце найбільших руйнувань). Звертають увагу на відповідність ушкоджень одягу й тіла, на наявність і напрямок полосовидних радіально розбіжних саден і дотичних ран.

При падінні з висоти - на положення трупа стосовно об'єкта (даху, балкону й т.п.), з якого відбулося падіння людини; на відстань від тім'яної області голови, центра ваги тіла, стіп до перпендикуляра падіння із площиною зіткнення; позу трупа; на забруднення, потертості тканини й декоративних деталей одягу; ушкодження одягу, протяжні розриви швів предметів одягу; ушкодження взуття (підошви, каблуків, верху); на деформації окремих частин тіла (голови, області гомілковостопних суглобів, стіп); однобічність ушкоджень (при прямому вільному падінні); на наявність ушкоджень нігтів, долонних поверхонь пальців рук, кистей; на особливості ложа трупа; відсутність (або наявність) ушкоджень, не характерних для падіння з висоти (різаних, рубаних, колото-різаних, вогнепальних ран й ін.). Огляду також підлягають предмети на траєкторії падіння й місце, звідки могло відбутися падіння.

При автомобільній травмі - на положення трупа стосовно частин дороги, що оточують предметам, автомобіля або його слідам, відстані між ними; на позу трупа; стан одягу й взуття (механічні ушкодження, їхня локалізація; наявність уламків скла, часток металу, фарби, покриття дороги; забруднення ґрунтом, пально-мастильними матеріалами, іншими забрудненнями у вигляді малюнка протектора шин; слідів ковзання на підошвах взуття); на стан предметів, що перебувають в кишенях; наявність деформації окремих частин тіла, ушкоджень на трупі, їхню локалізацію, висоту розташування; сторонніх часток, що впровадилися, (фарби, скла, металу й ін.); слідів волочіння; на ділянці дороги - наявність речовини біологічного походження, окремих предметів одягу або взуття, їхніх фрагментів; носильних речей, портфеля, сумки, парасоля й ін., їхнє розташування стосовно предметів навколишнього оточення й трупу; на наявність на автомобілі слідів крові, часток органів і тканин, волосся, шматків і ниток тканин одягу, їхніх відбитків; стертість пилегрязевого шару, ушкоджень кузова, їхню висоту від дорожнього покриття.[67]

При залізничній травмі - на положення трупа, його відчленованих частин стосовно рейкових ниток: на рейці, між рейками, на міжколійя; на брівці; під укосом; стосовно шляхових споруджень, залізничному транспорту (під яким вагоном, колісною парою); відстані між ними; позу трупа; на стан одягу й взуття (наявність ушкоджень, характерних забруднень мастильними речовинами, антисептиками, що впровадилися часток баластового шару шляхи, складчастих загладжувань, смуг тиску); на характер і локалізацію ушкоджень на трупі, забруднення їхніх країв і дна мастильними речовинами, частками баласту; колір смуг тиску; ознаки кровотечі на одязі, тілі, місцевості; на сліди волочіння на одязі, тілі й на ділянці залізничної колії; наявність на залізничному транспорті слідів біологічного походження (крові, волосся й ін.) і висоту їхнього розташування.

При авіаційній травмі - на взаємне положення трупів або їхніх частин по відношенню друг до друга, літальному судну або його уламкам, відстані між ними; на стан одягу, сторонні заходи від її й частин трупів; приналежність частин кожному трупу (до трупів і частин трупів прикріплюють бирки з порядковими номерами й, якщо відомо, прізвищем загиблі). Також звертають увагу на характер й особливості ушкоджень на трупах членів екіпажа, на наявність первинних ушкоджень кистей і стіп, рукавичок і взуття, ознак прижиттєвого впливу полум'я; на види впливів, що ушкоджують, на трупах або їхніх частинах (тупа травма, фактори вибуху, дії полум'я, вогнепальні ушкодження й ін.).

При смерті від механічної асфіксії - на колір й одутлість особи, крововиливу в шкірі, слизуватих оболонках око, передодня рота; на ширину зіниць, положення мови; сліди калу, сечі, сперми на тілі й одязі; крові із зовнішніх слуховых проходів і носа; при наявності кляпа в ротовій порожнині описують виступаючу його частину (матеріал, розміри, щільність фіксації), ушкодження на слизуватій оболонці губ. Забороняється витягати кляп, варто зафіксувати виступаючу його частину липкою стрічкою (скотчем) до шкіри, описавши це в протоколі.

При удавленні петлею (при наявності петлі на шиї) - на будову (кількість оборотів, рядів, вид з'єднання кінців: пряжка, вузол, перехрест й ін.), матеріал (м'який або твердий, гнучкий, колір, ширина, форма поперечного переріза, рельєф), локалізацію петлі й місця з'єднання кінців на шиї, щільність прилягання до шиї, розташування оборотів, рядів відносно один одного, положення кінців й їхню довжину, положення рук щодо кінців; наявність під петлею частин одягу, прикрас, волосся; між оборотами - защемлених шкірних валиків (ширина, висота, колір, крововиливи, пухирці); по ходу петлі - вертикальних поперечних складок шкіри; при фіксації кінців до кінцівок - ступінь натягу кінців; при наявності на кінцях сполучених предметів - їхній опис.

Затягнуті й добре фіксовані на шиї петлі не зміщають і не знімають, оглядають й описують тільки борозни, розташовані поза петлею.

При петлі, що вільно перебуває на шиї або її відсутності може бути зроблена фотозйомка з масштабною лінійкою чотирьох областей шиї й детальний опис борозни (борозен): локалізацію щодо верхнього краю пластинок щитовидного хряща, кутів нижньої щелепи, нижніх країв сосцевидних відростків, границі росту волосся й потиличний бугор, кількість борозен, напрямок (горизонтальне, косо висхідне, спадне), замкнутість, при незамкнутій борозні - її довжину, місця закінчення галузей, при замкнутої - з'єднання у вигляді кута, дуги, напрямок вершини кута й опуклості дуги, особливості ушкоджень шкіри в місці з'єднання (форма, розміри); форму й виразність країв, дно (форма, ширина, глибина, колір, щільність, рельєф, проміжні валики, напрямок зсуву відшарованого эпидермиса), крововиливу й пухирці в елементах борозни, при наявності декількох борозен - їхнє взаємне розташування.[65]

При відсутності петлі на шиї лікар-фахівець надає допомогу слідчому в пошуку й вилученні з місця події гнучких предметів, керуючись груповими ознаками борозни. Накладення зі шкіри шиї, по ходу борозни, знімають липкою прозорою стрічкою, при підозрі на можливість затягування петлі самим потерпілим - накладення з долонних поверхонь кистей. Петлю знімають із шиї й направляють із трупом тільки у випадках її слабкої фіксації щоб уникнути втрати при транспортуванні. Спосіб зняття петлі вибирають виходячи з будови її шляхом зсуву вузла й зняття через голову з наступною фіксацією його нитками у вихідному місці або шляхом перерізання кільця, відступивши від вузла, зі зшиванням кінців.

При повішенні - на положення тіла, позу трупа, взаєморозташування областей тіла й навколишніх предметів; на наявність і розташування предметів і виступів, які могли бути використані як опора, підставки для ніг, їхню висоту, сліди на них. Обов'язковими є виміри відстаней: від місця прикріплення петлі до опори до підлоги (ґрунту), до вузла на шиї, при повнім висінні - від підошовної поверхні взуття або стіп до підлоги. Огляд й опис петлі й борозни проводять після зняття трупа шляхом перетинання кінця петлі вище вузла або іншого з'єднання, утримуючи труп щоб уникнути його падіння.

Якщо первісне положення тіла було змінено до приїзду оперативної групи, то вимірюють також довжину обрізаних кінців від вузла петлі й від місця кріплення до опори.

При втопленні або при виявленні трупа у воді - на глибину занурення, області тіла, що перебувають у воді й над водою; предмети, що втримують труп на поверхні або в глибині водойми; спосіб витягу трупа з води; на відповідність одягу пори року, на наявність на одязі й тілі накладень (мулу, піску, мазуту, водоростей й ін.); на виразність ознак мацерації, відсутність або відшарування надшкір'я, нігтів; ступінь стійкості волосся на голові або їхня відсутність; наявність і колір піни в отворів рота й носа, виділення її при натисненні на грудну клітку; на наявність і локалізацію механічних ушкоджень. При наявності прив'язаних до трупа предметів відзначають їхню зразкову масу, спосіб фіксації, розташування крупнообороблених петель і вузлів на тілі; з урахуванням часу перебування трупа у воді, особливостей середовища втоплення й обставин справи лікар-фахівець може рекомендувати слідчому взяти проби води з поверхневих і придонних шарів водойми (по 1 літру) для наступного дослідження.

При огляді трупа, витягнутого з води, у протоколі огляду місця події відзначаються наступні ознаки:

·наявність піни в рота й носа трупа;

·наявність мацерації шкіри на фалангах пальців, що з'являєтьсячерез 2-6 ч у воді з температурою 14-16°С;

·відшаровування верхніх покривів на руках (спостережуване через 7-15 днів);

·повне відділення шкіри рук разом з нігтями, що наступає через30-40 днів перебування трупа у воді;

·відділення волось (приблизно через 30 днів);

·наявність на одязі й тілі мулу, піску, водоростей, планктонів;

·присутність на тілі й одязі ушкоджень, їхня локалізація й характер;

·наявність предметів, що втримують тіло на поверхні води або, навпаки, що сприяли зануренню (у першому випадку від може бути, наприклад, рятувальний пояс, у другому - камені, привязані до тіла);[18, 21-23]

При смерті у вогнищі пожежі - на положення трупа стосовно навколишніх предметів. Якщо труп придавлений, відзначають яким предметом, яка частина тіла; поза (поза боксера); на стан одягу (відсутній, частково збережена відповідно до яким частинам тіла, обпалення, обгорання, закопчення); на наявність характерного заходу (гасу, бензину й ін.); на локалізацію, поширеність, ступінь опіків; обгорання волось; ознаки прижиттєвого перебування у вогнищі пожежі (кіптява в носових ходах, у порожнині рота, відсутність її у складках і зморшках особи, червонясто-рожевий колір слизуватих оболонок і трупних плям на збережених ділянках шкіри); на наявність ушкоджень, не пов'язаних із впливом полум'я (колото-різаних, вогнепальних ран, борозни на шиї й ін.).

При підозрі на кримінальне спалення трупа - на стан опалювального вогнища (температура, розміри топкі, піддувала й ін.); на наявність жирної кіптяви на стінках вогнища; кількість золи, її розташування у вогнищі, характер і вид (дрібна, зі шматками вугілля, фрагментами костей, іншими домішками).

Необхідно вилучити з різних місць топлення й піддувала не менш чотирьох проб золи (приблизно по 50 г), окремі предмети (шматочки костей, металеві деталі й ін.) в окремі пакети, а по закінченні огляду - іншої золи.

При обварюванні гарячими рідинами або парою - на положення трупа стосовно джерела гарячої води (пари), стан одягу (вологість); на локалізацію, поширеність і глибину опіків; відсутність закопчення, обгорання волосся.

При огляді трупів осіб, що загинули від дії високої тим пера турою в протоколі описуються:

·поза трупа (при тривалому впливі полум'я трупи приймають позу "боксера"), коли голова й плечі відтягнуті назад, руки зігнуті й притиснуті до тулуба, ноги зігнуті в колінних суглобах;

·стан уцілілого одягу: наявність ушкоджень, не зв'язаних з дією полум'я, сторонніх заходів, наприклад, бензину, гасу; наявність слідів, схожих на кров;

·стан шкірних покривів: наявність ушкоджень, не зв'язаних з дією полум'я, їхня локалізація й вид, поширеність і ступінь опіків на різних ділянках тіла;

·якщо труп піддався тривалому впливу високої температури й пізнати його неможливо, докладно фіксується стан зубного апарата, у тому числі наявність протезів, коронок і пломб, відзначається наявність фізичних дефектів (відсутність яких-небудь частин верхніх або нижніх кінцівок); описуються й вилучаються деталі, що зберігалися, одягу, прикрас, предметів, що перебували в кишенях.[18, 23-25]

При дії низької температури - на положення й позу трупа; стан ложа трупа (наявність підталого снігу, крижаної скоринки); на одяг (відповідність пори року й навколишньому оточенню, її вологість), предмети одягу, зняті з тіла, їхнє положення на місцевості; на колір шкіри й трупних плям, наявність "гусячої шкіри", на яких частинах тіла; наявність інею й скупчень льоду в кутах очей, в отворів рота й носа; ознаки відмороження, на яких ділянках тіла; на наявність механічних ушкоджень. Огляд замерзлого трупа й наступне його транспортування в морг проводять із обережністю для попередження ушкоджень тендітних замерзлих частин тіла (вушних раковин, носа, пальців й ін.).

При огляді трупів, що дули під впливом низьких температур, описують позу трупа; стан поверхні, на якій перебував труп, одяги; фарбування трупних плям; наявність інею або шматочків льоду в області очей, отворів рота й носа; наявність "гусячої шкіри" і відморожень різного ступеня, їхню локалізацію й розміри. На посмертний вплив холоду вказують наявність трупних плям, гнильних змін й ушкоджень, що призвели до смерті. При огляді замерзлого трупа слід дотримуватися обережності, щоб попередити ушкодження тендітних замерзлих частин тіла.

При ураженні блискавкою - на наявність ушкоджень на одязі (розриви, обгорання, оплавлення металевих частин одягу й предметів у кишенях); на ушкодження тіла ("фігури блискавки", опіки, обпалення волосся, інші ушкодження). "Фігури блискавки" рекомендується сфотографувати, оскільки вони можуть досить швидко зникнути.

При ураженні технічною електрикою - огляд починають тільки після знеструмлення електромережі й устаткування. Звертають увагу на положення тіла стосовно джерела (провіднику) струму. У випадку, якщо потерпілому надавали медичну допомогу й тіло переміщали, то фіксується характер цієї допомоги й місце первісного виявлення. Відзначають наявність на провіднику струму шматочків шкіри, крові, волосся, часток одягу, текстильних волокон; стан одягу й взуття (вологість), ознаки дії струму на шкірі (електромітки, опіки, механічні ушкодження).[18, 32-35]

При отруєннях - на наявність характерних заходів у приміщенні, від трупа (при натисненні на груди й живіт) і його одягу; на наявність блювотних мас, слідів сечовипускання й дефекації; на сліди дії їдких отрут на шкірі (особливо навколо рота) і одягу; на колір шкіри, незвичайний колір трупних плям; діаметр зіниць; сліди ін'єкцій; на стан промежини (сліди введення отрути за допомогою клізм у пряму кишку або піхву). Лікар-фахівець може рекомендувати вилучити предмети (пляшки, склянки, шприци, упакування ліків й ін.) із залишками рідини, порошкоподібних й інших речовин для наступного їхнього судово-хімічного дослідження.

У протоколі огляду місця події повинні бути зафіксовані ознаки отруєння, до яких ставляться:

·наявність на шкірі хімічних опіків в області рота, груди, кистей рук;

·наявні блювотні маси на одязі, трупі й біля нього;

·захід з рота;

·наявність на шкірі слідів ін'єкцій (на руках і стегнах);

·звуження або розширення зіниць;

·незвичайний колір трупних плям;

·залишки хімічних речовин (порошків, таблеток, склянок із

·залишками рідини або порожніх, ампул з-під ліків);

·наявність використаного шприца;

·положення трупа щодо джерел газу, якщо останній був використаний як отруйна речовина.

З місця події вилучаються речовина, що приблизно є отрутою; порожні ємності, у яких воно можливо могло перебувати (склянки, флакони, шприци, чарки й т.п.), залишки їжі, блювотні маси, сеча, кал; рушники, носові хустки, ганчірки із блювотними масами, слиною. При підозрі на отруєння газом беруться проби повітря.

При незаконному виробництві аборту - предмети й медикаменти, які могли використатися для виробництва аборту (інструменти, спринцівки, бужі, шприци, гумові груші, хімічні речовини й ін.) необхідно вилучити для проведення судово-хімічних досліджень. Відзначають положення одягу на трупі і її стан (сухі, волога, сліди крові, захід від одягу), відсутність боягузів, трико; позу трупа (розсунуті ноги, оголені зовнішні полові органи); стан зовнішніх полових органів і промежини (сліди гоління волосся на лобку, предмети, уведені в піхву, характер виділень із полової щілини, ушкодження); наявні ознаки вагітності (збільшення розмірів живота, пігментація білої лінії живота й сосків, стан молочних залоз). Оглядають місця, де можуть перебувати плацента, плід або його частини (сміттєприемник, цебра, бачки, печі й ін.).

При огляді трупа плода немовляти - на наявність упакування, її характер й особливості (вузли не розв'язувати), її забруднення кров'ю; підлога дитини, довжина тіла, розміри голівки, окружність грудей, плеча, стегна, ширина плічок; зовнішні ознаки народження; ознаки відходу (перев'язка пуповини, чистота тіла); особливості пуповини й плаценти, наявність ушкоджень їх; правильність розвитку зовнішніх полових органів; виділення мекония із заднепроходного отвору; ушкодження на трупі (садна, рани, странгуляционная борозна й ін.), сторонні предмети в порожнині рота й носоглотки (кляп).

При огляді трупа невідомої людини - детально досліджують й описують одяг і взуття (фасон, розміри, фабричні мітки, мітки пральні, штампи, сліди ремонту й ін.), уміст кишень й інших схованих місць; вихідний від одягу захід; забруднення й ушкодження одягу; визначають антропологічний тип, підлога, зразковий вік, ріст, статура; волосяний покрив на голові (колір, довжина волосся, зачіска, стрижка, ділянки облисіння), на інших частинах тіла; стан нігтів пальців рук і ніг; особливі прикмети (дефекти статури, фляки, татуювання, пігментації й ін.); ознаки можливої професійної приналежності; ушкодження на трупі.[67]

При виявленні частин розчленованого трупа - описують місця виявлення кожної частини тіла, їхня кількість, відстані між ними, указують відсутні; відзначають наявність, вид і характер упакування частин тіла: коробці, пакувальну тканину (папір, мішковина, предмети постільної білизни, поліетиленовий пакет й ін.), мотузки, вузли (їх не розв'язують); наявність й особливості одягу, взуття на частинах тіла (колір, розмір, характер обробки, мітки, запах, ушкодження й ін.). На кожній з виявлених частин тіла відзначають: їхнє найменування й розміри, оволосення, ступінь розвитку м'язів, особливі з (рідні плями, фляки, татуювання й ін.); на наявність і ступінь виразності трупних змін; особливості забруднень (земля, пісок, глина, вапно, цемент й ін.); дають коротку характеристику наявних ушкоджень і ліній розчленовування (особливості країв шкіри й костей, наявність на поверхні поділу хрящів і костей трас від дії різних знарядь і предметів при розчленовуванні тіла).

При виявленні скелетованого трупа - на положення костей на місцевості, їхнє взаємне розташування, чи відповідає воно нормальному розташуванню в кістяку, з'єднані між собою чи ні, відстань між окремими костями й кістковими конгломератами; відзначають колір кожної кістки, щільність, сторонні утворення, дефекти кісткової речовини, аномалії розвитку, наявність або відсутність суглобних хрящів і зв'язувань, ушкодження (переломи, кісткові мозолі в області старих переломів, ознаки захворювань костей), стан емалі зубів.

При наявності одягу й взуття - їхній стан, забруднення, ушкодження; локалізація збережених шкірних покривів, їхній стан, наявність і колір волось, індивідуальних особливостей (татуювання, фляки). Відзначають наявність рослин в області ложа трупа, комах (жуки, мурахи, мухи, їхні личинки й лялечки).

При виявленні скелетованих останків у ґрунті додатково відзначають глибину й спосіб поховання (у труні, без труни, в одязі, без одягу, одиночне, масове), тип ґрунту, її вологість, наявність або відсутність у могилі ґрунтових вод, нір тварин, проростання корінь дерев і чагарників. Витяг кісткових останків роблять вручну обережно й тільки після звільнення від ґрунту всіх костей кістяка.

При ненасильницькій смерті дорослих - на положення й позу трупа, наявність у долоні або поруч із трупом упакувань із лікарськими засобами; стан одягу, наявність у кишенях рецептів, упакувань ліків; на колір шкірних покривів (желтушність й ін.); діаметр зіниць (анізокорія); на наявність блювотних мас у порожнині рота, на одязі, варикозного розширення вен, трофічних виразок нижніх кінцівок, набряклості особи, гомілок, стіп. При виявленні ушкоджень голови, кистей оцінити можливість їхнього утворення при падінні й одночасному ударі об предмети навколишнього оточення. У випадку смерті вдома необхідно з'ясувати в родичів або сусідів померлого про захворювання, що були в нього.

При ненасильницькій смерті грудних дітей - на позу трупа в постелі, наявність слизуватих виділень із носа, блювотних мас, калу, сечі на постільній білизні, пелюшках; ретельно оглядають носові ходи, порожнину рота, зев, шкіру шиї, область пупка; оцінюють стан регіональних лімфатичних вузлів, наявність попрілостей. Необхідно з'ясувати в родичів клінічні симптоми, що передували настанню смерті (підвищення температури, виділення з носа, задишка, відмова від їжі, блювота, понос й ін.).

При підозрі на смерть від особливо небезпечних інфекцій - лікар-фахівець зобов'язаний негайно сповістити про це керівникові органа керування охороною здоров'я й державного санітарно-епідеміологічного нагляду.[64]

Проведення співставлення результатів огляду трупа із загальною обстановкою місця події нерідко приводить до необхідності проведення додаткового цілеспрямованого огляду яких-небудь окремих ділянок, об'єктів місця події для підтвердження або виключення сформульованих в процесі співставлення слідчих версій про подію [35, 36 - 37].

Грамотно проведений огляд трупа на місці його виявлення дозволяє слідчому вияснити характер події, що відбулася; виявити дані, які можуть вказувати на особистість злочинця або коло осіб, серед яких його необхідно шукати; вирішити окремі питання, які цікавлять слідчого щодо обставин події; намітити і перевірити в ході проведення огляду окремі слідчі версії, які пояснюють характер події; виявити осіб, у відношенні яких згодом може бути проведено допит у якості свідків, провести необхідні оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення і викриття злочинців тощо.


Висновки


З 30-х рр. XX ст. огляд трупа на місці його виявлення в загальних рисах проводився, як правило, так само, як і сьогодні. Велику роль в цьому відіграв відомий український судовий медик і криміналіст професор М. С. Бокаріус, завдяки якому вперше у 1925 р., а потім у 1929 р. вийшла у світ його монографія, яка була присвячена питанням проведення первинного зовнішнього огляду трупа на місці його виявлення [8; 9]. В цих працях, вперше у вітчизняній судово-медичній і криміналістичній літературі, було приділено велику увагу загальним питанням тактики проведення первинного огляду трупа на місці його виявлення, вперше були доволі докладно висвітлені особливості огляду трупа на місці його виявлення при різних видах насильницької смерті, вперше було зазначено на надзвичайну важливість старанного пошарового вивчення одягу на тілі трупа, червоною ниткою пронизує надзвичайно важлива думка про необхідність в проведенні огляду трупа на місці його виявлення, безперервно пов'язувати (порівнювати) судово-медичні дані, отримані в процесі проведення огляду трупа на місці його виявлення, з рештою відомостей, здобутих при проведенні огляду навколишньої обстановки місця події. Наступним кроком, направленим на покращення якості проведення огляду трупа на місці його виявлення, велике значення мала монографія українського судового медика Ю.С. Сапожникова, яка була написана спираючись на великий особистий досвід автора і вийшла у світ в 1940 р. [43] та праці інших судових медиків і криміналістів, які були опубліковані в наступні роки.

Можна зробити висновок, що безпосередньо огляд трупа на місці його виявлення поділяється умовно на дві частини -безпосередній огляд трупа та огляд місця події.

Основними завданнями огляду місця події є:

- вияснити обставини, при яких відбулася подія, їх характер;

- якщо мав місце злочин, то який саме;

який збиток заподіяний злочином;

вияснити хто міг вчинити злочин, скільки було злочинців, якими ознаками вони характеризуються;

які сліди та інші об'єкти підлягають вилученню з метою можливого їх прилучення до справи як речові докази;

хто є свідком-очевидцем у справі;

що сприяло вчиненню злочина.

Ефективність огляду місця події обумовлена наступними факторами:

Кваліфікація слідчого. Огляд місця події вимагає гарних знань кримінально-процесуального законодавства, тактичних прийомів огляду, вміння застосовувати техніко-криміналістичні можливості. Тому важливо, щоб слідчий постійно вдосконалював свої знання, у міру необхідності відвідував експертно-криміналістичний підрозділ для ознайомлення з новими технічними засобами й науковими методами виявлення, фіксації, вилучення слідів. Велике значення має організація обміну досвідом роботи слідчих по огляду місця події.

Наполегливість слідчого в вирішенні поставлених завдань. Відомо, що слідчому при огляді найчастіше доводиться працювати в досить несприятливих умовах: сильний мороз, дощ, у брудних підвалах або на запилених горищах, оглядати труп, що розклається, обстежити вигрібні ями, смітники й т.д. Без прояву необхідної наполегливості й терпіння при таких обставинах огляд може бути проведений неефективно.

Своєчасне залучення до огляду необхідних фахівців: криміналістів, судових медиків, авто-техніків, пожежних техніків, кінологів і ін. Аналіз практики показує, що у випадку, наприклад, залучення фахівців-криміналістів до огляду результативність його зростає в 5-6 разів.

Кваліфіковане застосування техніко-криміналістичних засобів. Багато слідів, мікрооб'єкти й інші речові докази можуть бути виявлені й вилучені лише при використанні техніко-криміналістичних засобів. У випадку залучення фахівця-криміналіста застосування таких засобів слідчий покладає на нього.

В сучасному законодавстві доволі незначну увагу приділено питанню правового статусу судово-медичного експерта. У відповідності зі ст.. 75 Кримінально-процесуальний Кодекс України, як експерт може бути залучена будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань, тобто, в нашому випадку, особа, що володіє спеціальними знаннями у галузі медицини - лікар. Але із цього не треба робити висновок, що будь-який лікар може бути експертом. Сучасне законодавство дотепер не має визначення судово-медичного експерта, який міг би залучатися до початкрврго огляду трупа. Лікар-експерт обовязково повинен бути фахівцем. Незважаючи на спеціальність і досвідченість експерта можливо, що від його уваги можуть вислизнути які-небудь сторони, що характеризують обєкт огляду. Звідси виникає необхідність запрошувати двох і більше експертів, але це робиться не від недовіри до однієї особистості, а для полегшення виробництва й повноти самого судово-медичного дослідження.

На експерта покладають обов'язки, які він може виконати тільки при відповідній підготовці. Не всякий медик, що займався медичними й природничими науками, відносно судових питань може бути експертом. Для судово-медичного дослідження, крім лікарів, можуть бути запрошені експерти, що не є лікарями, наприклад, хіміки, техніки, заняття й знання яких можуть підтвердити обставини, зазначені лікарем.

Однак через обмеженість штатів таких фахівців, на практиці, дві третини оглядів місць подій слідчий проводить самостійно. Це вимагає від нього вміння власноручно застосовувати наявні в нього на озброєнні технічні засоби, стежити за постійною їхньою готовністю до використання. У цьому зв'язку він повинен вчасно поповнювати валізу для огляду місця події матеріалами: фотоплівкою, порошками для виявлення слідів пальців, гіпсом, пластиліном, розчинами для експрес-аналізу крові, типографською фарбою для проведення дактилоскопії й бензином для її змиву, бланками дактилокарт, міліметровою бумагою й папером для письма, олівцями й фломастерами для креслення планів і схем, батарейками для зміни в электроліхтарі й лінзі з підсвіченням. Тобто на слідчого покладаються, окрім загальніх ще й „додаткові обовязки. І тут виникає питання: чи матиме слідчий достатній обсяг знань? Часу? Чи матаме такий голяд процесуальне значення, а протокол огляду, підписаний лише слідчим, юридичну силу? Данні питання в сучасному законодавстві не зазначені.

Ці фактори можуть впливати на своєчасне прибуття слідчого на місце події. Чим швидше слідчий прибуває на місце події, тим більше є можливостей для виявлення важливих речових доказів і розкриття злочину по "гарячим слідам". Практика показує, що якщо слідчо-оперативна група прибуває на місце події протягом трьох хвилин після його здійснення, розшук по "гарячим слідам" злочинців позитивно завершується в більшості випадків (до 80%), а якщо протягом 5 хвилин - результативність його вже знижується до 50%. Тому не випадково приймаються спеціальні міри, що забезпечують можливість швидкого одержання інформації про скоєні злочини. Наприклад, по всій країні для зв'язку з органами міліції встановлений номер телефону "02", що легко запам'ятовується. Виклик міліції з телефонів-автоматів провадиться безкоштовно. В електропоїздах, вагонах метрополітену для виклику міліції встановлені спеціальні пристрої, длявязку. Об'єкти з матеріальними цінностями, а також багато квартир громадян блокуються сигналізацією, що забезпечує прибуття оперативних підрозділів на місце події через три хвилини після спрацьовування сигналізації.

Суворе дотримання процесуальних вимог і криміналістичних рекомендацій в обігу з речовими доказами. Неправильне поводження зі слідами й іншими об'єктами, виявленими в ході огляду місця події, ігнорування криміналістичних рекомендацій з їхнього вилучення й упакування, відступ від вимог по процесуальному закріпленню нерідко приводять до знищення виявлених слідів або втрати їх доказнного значення. Підготовка до огляду місця події складається із двох етапів: до виїзду на місце події й після прибуття на нього. Одержавши повідомлення про подію, слідчий ще до виїзду на місце з'ясовує в особи, що повідомила (чергового, представника адміністрації, потерпілого), що конкретно відбулося, час і місце його здійснення, можливі наслідки. Ці дані необхідні для рішення ряду організаційних питань. В подальшому слідчий вживає заходів по формуванню слідчо-оперативної групи. З урахуванням обставин справи в неї можуть включатися: фахівець-криміналіст, судовий медик або інший фахівець, оперативний працівник карного розшуку, оперативний працівник відділу по боротьбі з економічними злочинами, працівник ДАІ, дільничний інспектор, кінолог, інші працівники правоохоронних органів (прокурор, керівник органа внутрішніх справ). Якщо місце події перебуває в безлюдному місці, слідчий повинен взяти із собою й понятих. Щоб формування слідчо-оперативної групи відбувалося в стислий термін, слідчий завжди повинен мати в себе списки, адреси й телефони осіб, які можуть бути викликані для участі в огляді місця події. У багатьох правоохоронних органах у слідчого й чергового по органі є заздалегідь підготовлені списки слідчо-оперативних груп для виїзду на місця подій визначені категорій злочинів: крадіжок, грабежів і розбоїв, убивств, підпалів, дорожньо-транспортних випадків і др. Це полегшує й прискорює формування слідчо-оперативних груп і позитивно позначається на розслідування оскільки включені в такі групи особи мають досвід роботи в розкритті злочинів даного виду.

Огляд трупа на місці його виявлення є складовою частиною огляду місця події. У всіх випадках, відповідно до вимоги кримінально-процесуального закону, труп оглядають за участю судового медика або іншого лікаря. Насамперед з'ясовується особистість (в бесіді зі свідками, шляхом вивчення виявлених у кишенях або особистих речах померлих документів). Встановлення особи, звільняє слідчого від докладного опису його прикмет і деяких інших дій, проведених в розпізнавальних цілях. При огляді трупа на місці події збираються дані, що вказують на певні обставини, що дозволяють припускати, чи відбулося вбивство, самогубство або нещасний випадок. Для цього докладно вивчають позу трупа, тілесні ушкодження й механізм їх заподіяння, сліди боротьби й переміщення трупа, знаряддя злочину, передсмертні записки. Якщо доводиться оглядати жіночий труп, то по позі судять про можливість убивства з метою зґвалтування. При цьому в загиблої беруть уміст з-під нігтів і вилучають зразки волось із різних частин тіла для наступного їхнього порівняння з волоссями, які можуть бути виявлені на підозрюваному.

Попередній огляд трупа на місці його виявлення є досить складною та кропіткою слідчою дією. Некомпетентне проведення огляду, неправильне оформлення його результатів значно ускладнюють подальшу роботу слідчого та можуть явитися причиною серйозних помилок як процесі розслідування, так і подальших судово-медичних експертизах. Саме тому законодавець повинен чітко візначити правове становище усіх учасників огляду, їх спеціальні права та обовязки.

труп криміналіст смерть


Література


1.Кримінально-процесуальний Кодекс України. - Відомості Верховної Ради УРСР вiд 12.01.1961 - 1961 р., № 2, ст. 15.

2.Закон України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р.// Голос України вiд 21.04.1994.

.Інструкція про проведення судово-медичної експертизи.// МОЗ України; вiд 17. 01. 1995 №6. Мін'юст України вiд 26.07.1995 №254/790.-

.Правила работы врача-специалиста в области судебной медицины при наружном осмотре трупа на месте его обнаружения (происшествия) /Утв. начальником Главного упр. лечебно-профилактической помощи МЗ СССР 27 февраля 1978 г. № 10-8/21; Согласовано с Прокуратурой СССР, МЮ СССР, МВД СССР, КГБ при СМ СССР //Осмотр трупа на месте его обнаружения: Руководство для врачей. -Л.: Медицина, 1989. - С.249 - 256.

5.Аверьянова Т.В., Белкин Р.С, Корухов Ю.Г., Российская Федерация. Криминалистика: Учебник для вузов /Под ред. R С. Белкина -М.: НОРMA -ИНФРА-М, 1999. -990 с.

6.Аленин Ю.П., Шульга H.H. Некоторые вопросы взаимодействия следователя и судебного медика при осмотре места происшествия и в ходе судебно-медицинского исследования трупа. //Криминалистика и судебная экспертиза.- Киев, 1990.- № 41.- С. 34-39.

7.Баянов А.И. Стратегия и практика в структуре следственного действия // Криминалистические чтения посвященные 100-летию со дня рождения профессора Б.И. Шевченко: Тезисы выступлений.- М.; МАКС-Пресс, 2004.- с.46-49.

8.Белкин Р.С. Криминалистика. Проблемы тенденции, перспективы: От теории - к практике. -М.: Юридическая лит- ра, 1988. - 304 с.

9.Богуславский Л.Т. Судебно - медицинская экспертиза трупа неизвестного лица. - Киев.: Здоровье, 1964. - 144 с.

10.Бокариус Н.С. Наружный осмотр трупа на месте происшествия или обнаружения его: Практическое пособие для следователей, работников милиции и судебных медиков. -Харьков: Изд-во НКЮ УССР 1929. - 188 с.

11.Бородулин Виктор Владимирович. Осмотр трупа со следами насилия (криминалистическая тактика): Учеб.-практ. пособие / Всероссийский ин-т повышения квалификации работников МВД России - Домодедово : ВИПК МВД России, 1999. - 73с. : рис. - Библиогр.: с.72..

.Бурик В.И. Пилипчук В.Ф. Признаки внешности человека и их использование в розыскной деятелоности: Справочное пособие. - Киев: РИО МВД УССР, 1982. - 270 с.

13.Владимиров Л.Е. Учения об уголовных доказательствах. Особенная часть. Книга 1.: Личный судейский осмотр и заключение экспертов. - Издательство магазина Д.Н. Полуехтова, 1886. - 136 с.;

14.Герасимов М.М. Восстановление лица по черепу (современный ископаемый человек)// Труды Института энтографии АН СССР. Новая серия. - М.: Издательство АН СССР, 1955. - Т.XXVIII.- 585 с.

15.Грамович Г.И. Особенности осмотра неопознанных трупов. Минск, 1993. С. 38.

.Гросс Г. Руководство для следователей как система криминалистики. - СПб, 1908. - ХХVII, 1040 с.

17.Дидковская С.П. Осмотр места происшествия при расследовании дел о насильственной смерти: Учебное пособие. - Киев КГУ, 1982. - 86 с.

18.Дерягин Г.Б., Тараскина З.И. Осмотр трупа на месте его обнаружения: Практическое пособие. - Архангельськ, 1996.- 52 с.

19.Зинин А.М., Дубяшин Ю. П. Фиксация признаков внешности трупа. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1976. - 20 с.

20.Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 576 с.

21.Каганович И.Б. Некоторые вопросы деятельности следователя. «Вопросы криминалистики», 1962 г., № 4, с.6.

.Коновалова В.Е. Правовая психология: Учебное пособие. -Харьков: Консум, 1997.-159 с.

.Комаха В.О., Іоржев Ю.Б., Стрілець Г.О. Тактичні особливості проведення слідчого огляду: Монографія / За загальною редакцією Комахи В. О.; Придунайський коледж МАУП. - Ізмаїл, 2006. - 210с.

.Косоплечев Н.П. Осмотр места происшествия по делам связанным с приминением огнестрільного оружия: Пособие для следователей, - М.: Госюризтат., 1956. - 180 с.

.Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. - М.: Норма, 2001. - 990 с.

.Криминалистика / Под. ред. Белкина Р. С. и Зуйкова Г. Г. - М :

Юридическая литература, 1968. - 696 с.

.Криминалистика /Под ред. Крылова И.Ф., Бастыркина А.И. -М.: Дело, 2001. - 800 с.

28.Лившиц Е.М., Белкин Р.С. Тактика следственных действий. - М.: Новий Юристъ, 1997. - 176 с.

29.Миронов А.И. Осмотр места происшествия по делам об убийствах: Учебно-методическое пособие. -М.: НИИ милиции, 1958. -159 с.

30.Мовлюзов А.К. Осмотр места происшествия по делам об авариях на водном транспорте. - Саратов: Издательство Саратовського университета, 1985. - 106 с.

.Начерняк Л.И. Некоторые вопросы производства первоначальных следственных действий, «Криминалистика и судебная экспертиза» Киев, 1967г.с. 93.

.Осмотр места происшествия: Спрвочник следователя/ Под ред. Левы А.А.. - М.: Юридическая литература, 1982. - 272 с.

33.Осмотр места происшествия при расследовании отдельных видов преступлений: Учебное пособие /Под ред. проф. Н.И. Клименко. - Киев: НТВ Правник, 2001. - 172 с.

34.Осмотр места происшествия. Справочник следователя. «Юридическая литература» М., 1982 г., 84 с.

35.Осмотр трупа на месте его обнаружения: Руководство для врачей /Под ред. Матышева А.А. -Л.: Медицина, 1989. -264 с.

.Предварительное расследование по УПК России (процессуальные и организационно-правовые аспекты): Монография / Малышева О.А.. - Рязань; Академия права и управления Минюста России, 2004. 121 с.

.Профессор Военно-Медицинской академии Яков Алексеевич Чистович. СУДЕБНАЯ МЕДИЦИНА. лекции 1869 г.

.Рассейкин Д.П. Осмотр места происшествия и трупа при расследовании у буйств, - Саратов: Приволжское издательство, 1967, - 152 с.

39.Рощин А.И., Биленчук П.Д., Омельченко Г.Е. Книга криминалиста: Практическое пособие. - Киев: Украина, 1995. - 413 с.

40.Руководство для следователей /Под ред. Найденова В.В., Олейника П.А. -М.: Юрид. лит-ра, 1981. -Часть первая. -544 с.

41.Руководство для следователей /Под ред. Селиванова Н.А., Снеткова В.А. -М.; ИНФРА-М, 1997. -IV, 732 с.

.Руководство по расследованию преступлений: Учебное пособие/Рук. автор. Кол. Гриненко А.В. - М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА - ИНФРА-М), 2002. - 768 с.

43.Сапожников Ю.С. Первичный осмотр трупа на месте его обнаружения.-Киев, 1940. - 247 с.

44.Селиванов Н.А., Теребилов В.И. Первоначальные следственные действия. - М.: Юридическая литература,1969. - 296 с.

45.Сиваев В.С. Следственные действия до возбуждения уголовного дела: теория и практика применения // Уголовное досудебное производство: проблемы теориии практики: Материалы межвузовской научно-практической конференции (6 октября 2004 года). - Омск; Изд-во Омск. юрид. ин-та, 2004. - с.165-170

46.Справочная книга криминалиста/Рук. авторского коллектива и отв. ред. Селиванов Н.А. - М.: НОРМА - ИНФРА - М., 2000. - 727 с.

47.Справочник следователя. «Юридическая литература». Под ред. Н.А. Селиванова. М.,1990 г., с.3

48.Тактика попереднього дослідження криміналістичних обєктів при проведенні слідчого огляду: Монографія/за загальною редакцією Комахи В.О.; Одеська національна юридична академія. - Чернівці: Золоті Литаври, 2003. - 268с. (233с.)

49.Тертишник В.М. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. - Київ: А. С. К., 2002. - 1056 с.

50.Фиксация осмотра места происшествия: Справочное пособие для следователей. - Киев.: РИО МВД УССР, 1981. - 208 с.

51.Фотографирование места происшествия и вещественных доказательств в затруднённых условиях. В.Х. Башкатов, М.,1967 г., с. 6

52.Хасан Б.И. некоторые особенности осмотра места происшествия по делам связанным с приминением огнестрыльного оружия // Особенности расследования отдельных видов и групп преступлений. - Свердловськ, 1980. с 82-88.

53.Эдель Ю.П. Осмотр места происшествия и трупа на юге Украины в XVIII, XIX и XX веках //Труды судебномедицинских экспертов Украины. -Киев: Госмедиздат, 1962. -С. 22 - 25.

54.Юридичні терміни. Тлумачний словник/ В.Г. Гончаренко (кер.) та ін.; За ред. В.Г. Гончаренко. - К.: Либідь, 2003. -320 с..


Вступ Актуальність вибраної теми визначається тим, що в Україні у відповідності до законодавства судово-медичний експерт або інший лікар, незалежно від й

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ