Дослідження впливу фізичних навантажень під час занять вільною боротьбою

 

ПЛАН

ВСТУП

. ПУЛЬСОВА ВАРТІСТЬ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ПІДГОТОВКИ БОРЦІВ

. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ БОРЦІВ

. ПОТОЧНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ БОРЦІВ У ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

. СИСТЕМАТИКА ВИВЧЕННЯ КИДКІВ, ПІДВОРОТІВ І ПРОГИНІВ

. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УЧБОВО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В БОРОТЬБІ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Актуальність. Деякі вважають батьківщиною вільної боротьби Англію. Там де вона зародилася, відтіля потрапила в Америку й уже потім поширилася по всьому світлу.

Але це не так. Ще за 2500 років до нашої ери борцями древнього Єгипту застосовувалися майже всі відомі в наш час прийоми. Боротьба, подібна сучасної вільної, була особливо поширена серед Єгиптян - воїнів.

З 776 р. до нашої ери боротьба входити в програму древніх Олімпійських ігор. І отут прийоми її дуже близькі до наразі прийнятих.

Якщо важко сказати точно, де зародилася вільна боротьба, ті датою її визнання варто вважати 1904рік. Тоді вперше в програму сучасних Олімпійських ігор була включена вільна боротьба. Це було на III Олімпіаді в Сент-Луїсі.

Перше світове змагання з вільної боротьби власне кажучи, було першістю Америки, тому що, крім американців, ніхто в змаганнях з вільної боротьби не бравий частка. Американці забрали всі медалі у всіх сімох вагових категоріях.

Незабаром аматорам вільної боротьби миру стало мало одних Олімпіад. И с 1929долі почали проводитися чемпіонати Європи.

Вільна боротьба - один з найцікавіших і складних видів спорту. У сутичці на килимі доводити переборювати опір супротивника. Але ж він теж прагнути до переможи, хіба його побореш, якщо немає сили! Вільна боротьба розвиває силу. Ну, а якщо суперник також сильний, хіба впораєшся з їм однією силою? Потрібна спритність, без її успіху не домогтися.

Сутичка борців годиною триває 9 хвилин, якщо один борець не зумів покласти інший на лопатки раніше покладеного час. 9 хвилин єдиноборства. Потрібно стримувати натиск супротивника, самому атакувати, переборювати опір. 9 хвилин силового двобою витримає тільки витривалий. Вільна боротьба добре розвиває витривалість.

Розгадати задум супротивника, швидко оцінити обстановку, прийняти рішення - все це частки секунди, адже сутичка протікає бурхливо й обстановка міняється швидко, для цього потрібно миттєва реакція й кмітливість. Вільна боротьба розвиває здатність швидко й точно мислити.

А сміливість? Хіба боягуз доможеться успіху в бої на борцівському килимі? Багато вимог пред'являються у вільній боротьбі до тихнув, хто вирішив нею серйозно займатися. Отут німа чого робити слабовільним, ледачим. Для таких шлях до успіху закритий.

Але вільна боротьба не тільки висуває вимоги до багатьох людських якостей, вона незвичайно інтенсивно розвиває їх. Досить подивитися на хлопця, що займався в секції вільної боротьби хоча б рік. Відразу видно, як налилися й округлилися його мускули, рухи стали більше спритними й упевненими, як він зміцнів і поздоровів. Навіть коротке перерахування фізичних якостей і навичок, які розвиває вільна боротьба, говорити про користь, що можуть принести людині заняття вільною боротьбою.

Видатний російський анатом і педагог основоположник науки про фізичне виховання П.Ф. Лесгавт, надавав великого значення боротьбі як природному засобу фізичного розвитку людини. Боротьбу він характеризував як вправу зі зростаючою напругою, що складаються в прояві сил відповідно до прояву їхньою іншою особою, при вмінні непохитно зміцнювати своє тіло на певній опорі й зірко спостерігати за діями супротивника, по можливості, попереджати їх.

У цьому класичному визначенні підкреслені її характерні риси, саме як вправи: зростаючу напругу, прояв сили, стійкість тіла, спостережливість і передбачливість.

Разом з тім подальший розвиток боротьби викликало її окремих видів. Тепер уже вона є спортивною формою єдиноборства, при якому дії спортсменів обмежені офіційними правилами змагань і контролюються суддями. При цьому борці змагаються не тільки в силі й витривалості, у спритності й швидкості дії, у хитрості й кмітливості, у прояві вольових і моральних якостей, але й прагнуть перемогти один одного, до витікання встановленого правилами змагань рядок сутички.

У спортивній боротьбі дії спортсмена характеризуються ациклічністю різноманітних рухів змінної інтенсивності, виконуваних у безупинно, що змінюються умовах, при постійній протидії супротивника.

Мета: дослідити вплив фізичних навантажень під час занять вільною боротьбою.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури.

Предмет дослідження: вплив фізичних навантажень під час занять вільною боротьбою.

Об'єкт дослідження: адаптація фізичних навантажень під час занять вільною боротьбою.

1. ПУЛЬСОВА ВАРТІСТЬ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ПІДГОТОВКИ БОРЦІВ

В даний час у зв'язку з інтенсифікацією тренувальних і змагальних навантажень особлива вимога пред'являється до спеціальної витривалості борця, удосконалювання якої цілком залежить від співвідношення обсягу й інтенсивності загальної і спеціальної роботи на тренувальних заняттях. Донедавна багато тренерів визначали інтенсивність на око, на підставі свого педагогічного досвіду, що не завжди підтверджувалося об'єктивними даними. І саме головне - таке положення не дозволяло точно й об'єктивно планувати навантаження в учбово-тренувальному процесі.

В останні роки в спортивній боротьбі вишукуються більш об'єктивні методи визначення інтенсивності навантаження. Зокрема, пропонувалося визначати цю характеристику по пульсовій вартості вправ.

Велике значення в цьому напрямку мали дослідження В.І.Ситніка із соавтороми (1974), що запропонували оцінювати інтенсивність по шкалі, де визначеній частоті серцевих скорочень відповідає бал інтенсивності. Варіантцієї шкали описаний у роботі В.А.Сорванова (1978). Тренери одержали можливість об'єктивної оцінки обсягу (бал інтенсивності збільшується на час роботи) і інтенсивності тренувальної і змагальної діяльності, що підтвердив у своїх дослідженнях Г.С.Туманян(1975).

Однак для рішення основної задачі планування навантажувальних компонентів тренування необхідно мати характеристики навантажувальної вартості 1 хв. роботи при використанні різних тренувальних засобів.

С.В.Суряхін запропонував у 1978р. розділити засоби загальної і спеціальної підготовки борців на кілька великих блоків, кожний з яких містив специфічні вправи, використовувані в процесі підготовки борців високого класу. Такими блоками були: 1) загальна фізична підготовка (ОФП-1, ОФП-2, ОФП-3); 2)зарядка і розминка; 3) робота навчального характеру (УТР); 4) контрольно-тренувальні сутички (ТР); 5) змагальна діяльність.

У цій же роботі приводяться рекомендації по плануванню з обліком дослідженої авторам навантажувальної вартості окремих блоків УТ, УТР, ТР для борців високого класу.

Подальше удосконалювання процедури планування викликає необхідність вивчення навантажувальної вартості конкретних засобів тренування борців різних вікових і кваліфікаційних груп.

Метою нашої роботи було удосконалювання процесу планування підготовки юніорів високої кваліфікації. У зв'язку з цим минулого поставлені задачі: 1) досліджувати ступінь інтенсивності навантажень у борців-юніорів у тренувальних і змагальних умовах; 2) розробити шкалу навантажувальної вартості різних засобів підготовки борців.

У дослідженні взяли участь юніори, призери першості РСФСР і РСР, майстри спорту і кандидати в майстра спорту і кандидати в майстра спорту в кількості 42 чол. Дослідження проводилися на учбово-тренувальних зборах по підготовці до великих, відповідальних змагань. Використовувалися основні форми і засоби тренування, що застосовувалися в діяльності тренерів при підготовці до ХХІ Олімпійських ігор, розроблені В.А.Андрєєвим і С.В.Суряхіним. Навантаження визначалося по методу В.И.Ситника (1974).

Усього було зафіксовано 3521 вимір ЧСС. З них 763 виміри довелися на розминку і спеціальні підготовчі вправи борців; 114 вимірів - на засоби загально фізичної підготовки (ОФП-1 і ОФП-2); 1180 вимірів - на роботу навчального характеру (УТ); 848 - на роботу учбово-тренувального характеру (УТР); 616 - вимірів було зафіксовано після контрольно-тренувальних сутичок (ТР).

У результаті статистичної обробки експериментальних даних була розрахована навантажувальна вартість 1 хв. Роботи при використанні різних засобів загальної і спеціальної підготовки для борців - юніорів високої кваліфікації.

Найбільшу навантажувальну вартість 1хв. І найбільшу інтенсивність дають змагальні і контрольно-тренувальні сутички. Це порозумівається відповідальністю за результат, емоційністю обстановки. Високу інтенсивність пред'являють також деякі засоби учбово-тренувального характеру (УТР-21, УТР-18 і УТР-27). Як видно, це саме ті засоби, що є найменш відпрацьованими і викликають більш високі суб'єктивні труднощі.

Розроблена шкала навантажувальної вартості використовувалася для планування процесу підготовки збірних команд юніорів до всесоюзних і міжнародних змагань. Планування здійснювалося в такий спосіб: після визначення значеннєвої програми тренувальних днів і окремих занять намічалися загальні цифри обсягу й інтенсивності навантаження і на цій основі складався план - графік підготовки. Потім, використовуючи приведену шкалу, відповідно до заданих параметрів розроблявся робочий план, у якому деталізувалися всі засоби підготовки, і вже після цього визначався час занять. Наприклад, тренувальне заняття по удосконалюванню тактики боротьби інтенсивністю 4,5 бали й обсягом 275 ум. од. планується в такий спосіб: 1. Розминка 10 хв. З інтенсивністю 2,5 бали дає обсяг 25 ум. од. (10х2,5). 2. Десятихвилинна імітація техніки з інтенсивністю 4 бал дає навантаження в 40 ум. од. №. На рішення безпосередніх задач залишається, таким чином, 210 ум. од. при середній інтенсивності 5 балів для виконання обсягу необхідно: 200:5=40хв. Виходить, для виконання плану необхідно чотири 10-хвилинні серії УТР (УТР-24, УТР-25,26,27). Ці серії дадуть навантаження із середньою інтенсивністю 5 балів і обсягом 200 ум.од. У цілому 60 хв. Чистого часу роботи будуть мати інтенсивність 4,4 бали й обсяг 265 ум. од., що майже відповідає заданим параметрам.

Використання в практиці тренування борців конкретного вираження інтенсивності окремих засобів дозволить тренерові, з одного боку, спростити процедуру планування і підвищити точність дозування параметрів обсягу й інтенсивності. З іншого боку, у спортсмена, що одержує конкретне представлення не тільки про зміст, але і про обсяг і інтенсивність усього тренування й окремих її засобів, підвищуються свідомо, активність і мотивація до рішення задач тренування.

2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ БОРЦІВ

В даний час одним з актуальних питань у підготовці спортсменів високого класу є якісне керування учбово-тренувальним процесом. В умовах постійного росту спортивної майстерності борців, при наявності великої кількості шкіл з різною спрямованістю в техніко-тактичній підготовці борців особливого значення набувають добір здатних спортсменів і постійне удосконалювання методики навчання і тренування. Були часи, коли весь контроль за тактичною підготовкою борців зводився до того, що тренер візуально фіксував вдалі і не вдалі дії спортсмена, а потім складав визначену думку про його підготовку.

Метод моделювання, яким користуються в багатьох галузях науки, став широко застосовуватися й у спорті. У багатьох його видах, включаючи і боротьбу, робляться спроби створення моделі різних видів підготовленості спортсменів.

Модель звичайно містить наступні характеристики підготовки:

) тактичну;

) фізіологічну;

) психологічну;

У даній роботі ставилася задача одержання математичної моделі техніко-тактичної підготовленості борців на підставі даних ХХІІ Олімпійських ігор і чемпіонату СРСР 1981р. Дана модель є визначальною основою для побудови спортивного тренування. Для визначення підготовленості борців широко застосовується метод спостережень у змаганнях з використанням стенографічного запису.

На підставі спостережень була визначена математична модель техніко-тактичної підготовки підготовленості борців - учасників ХХІІ Олімпійських ігор і чемпіонату СРСР 1981р. У процесі цих змагань фіксувалися техніко-тактичні дії борців. Дані оброблялися на ЕОМ.

Порівняння середніх показників тактичної підготовленості чемпіонів (табл.1) дозволило установити, що:

Таблиця 1. Показники техніко-тактичної підготовленості чемпіонів ХХІІ Олімпійських ігор і чемпіонату СРСР 1981р.

ЗмаганняАнВоВэЭн %Эз %RнRзRоР %ПЛХХII Олімпійські ігри10,17,784,516,695,16,463,755,9634,328,919,4Чемпіонат СРСР 1981г.6,518,254,7519,411006,290,006,2935,9113,7525,75

. Середня кількість техніко - тактичних дій, виконаних борцем в одиницю часу (активність нападу), на Олімпійських іграх (Ан=10,10) перевищувало активність нападу на чемпіонаті СРСР (Ан=6,51).

. Загальна кількість груп прийомів, виконаних борцями (загальна варіантність), було приблизно однаковим на обох змаганнях (У=64,8 і 68,8%), кількість груп прийомів, виконуваних борцями на оцінку (ефективна варіативність), також приблизно дорівнює (Вэ=37,5 і 39,6%).

. Відношення числа вдалих і невдалих спроб проведення прийомів (ефективність нападу) на Олімпійських іграх (Эн=16,6%) менше, ніж на чемпіонаті СРСР (Эн=19,41%). Це говорить про те, що учасники ХХІІ Олімпійських ігор у загальній масі мали більш високу підготовку, чим учасники чемпіонату СРСР.

. Відношення кількості вдалих захисних дій борця до загальної їхньої кількості (ефективність захисту) вище на Олімпійських іграх (Эа=100%), чим на чемпіонаті СРСР (Эа=95,1%). Цей показник свідчить про високу ефективність захисту переможців.

. Кількість набраних борцем балів у середньому за сутичку (результативність нападу) розрізняється незначно (Rн=6,46 і 6,29%0, кількість програних балів у середньому за сутичку (результативність захисту) на Олімпійських іграх на двох оцінок "юко" більше, ніж на чемпіонаті СРСР (Rp=3,75 і 0,00), різниця виграних і програних балів на сутичку (загальна результативність) має менше позитивне значення на Олімпійських іграх (Rо=5,9і6,29).

. Співвідношення кількості проведених борцем прийомів до правої і лівої сторони (показник різнобічності) на Олімпійських іграх і на чемпіонаті СРСР однаково (Р=34,4 і 35,14%).

. Співвідношення спроб проведення прийомів до правої і лівої сторони на обох змаганнях задовольняє відомим співвідношенням 2:1 або 3:1 (П+28,9:П=13,75;л=19,4:Л=25,75).

Найбільше число спроб проведення прийомів на олімпійських іграх приходиться на групу кидків підсіканнями -24,1%, потім на групу кидків через спину - 19,8%, на групу кидків підхватами -13,4% і т.д. На чемпіонаті СРСР пріоритет виконання технічних дій виглядає в такий спосіб: кидків через спину -22,6%, кидків підсіканнями -15,5%, кидків підхватами -12,1% і т.д.

Найбільш результативними прийомами на Олімпійських іграх були: 1) кидки через спину -23%; 2) кидки підсіканнями -15,2%; 3) кидки зачепами -11,9%. На чемпіонаті СРСР: 1) кидки через спину -21,3%; 2) утримання -17,1%; 3) кидки зачепами -11,2%.

Показники техніко-тактичної підготовленості чемпіонів у вагових категоріях приведені в табл.2 і 3.

Таблиця 2. Показники техніко-тактичної підготовленості чемпіонів СРСР 1981р. у вагових категоріях.

Вагові категорії (кг)ПоказникиАнВоВэЭнЭзRнRзRоР %ПЛ608,207,04,09,761003,40,03,471,4311,030,0657,208,05,022,221004,80,04,80,001,0035,0718,678,05,015,381003,670,03,6737,513,059,0784,509,05,018,521003,170,03,1733,3322,05,0867,407.01,010,811004,40,04,4042,8617,020,0956,608,05,021,211008,40,08,4050,022,011,0св.958,1710,06,020,411007,830,07,8330,012,037,0АВС5,259,07,052,3810014,250,014,2522,2212,09,00

Таблиця 3. Показники техніко-тактичної підготовленості чемпіонів ХХІІ Олімпійських ігор у вагових категоріях

Вагові категорії (кг)ПоказникиАнВоВэЭнЭзRнRзRоР %ПЛ6010,88,05,014,8193,885,20,64,612,548,06,06510,29,05,015,6997,654,00,43,622,2243,08,07113,08,04,010,7796,778,40,28,237,516,049,0788,758,04,020,0090,522,250,61,512,525,011,0866,837.06,021,9591,894,00,53,542,8635,05,0956,6010,08,027,27100,07,00,07,020,030,03,0св.956,254,01,012,0098,06,50,56,075,012,013,0АВС10,259,04,012,20100,010,00,011,011,116,035,0

У вазі 60 кг чемпіон Олімпійських ігор Рей (Франція) перевершував чемпіона СРСР Тлецері по шести показниках. Чемпіон Олімпійських ігор - яскраво виражений "правостоєчник" (48:6), а чемпіон СРСР виконував прийоми взагалі у вправу сторону (30:11)

У вазі 65 кг чемпіон Олімпійських ігор Солодухін (СРСР) виконував прийоми у праву і ліву сторону, а чемпіон СРСР Пономарів виконував прийоми практично в одну сторону - у ліво (35:1).

У вазі 71 кг чемпіон Олімпійських ігор Гамба виконував прийоми взагалі у вправу сторону (46:16), а чемпіон СРСР Парчі - в основному в ліву сторону (59:13).

У вазі 78 кг чемпіон Олімпійських ігор Хабарели (СРСР) виконував прийоми взагалі у вправу сторону (25:11), як і чемпіон СРСР Артюнян.

У вазі 86 кг - чемпіон Олімпійських ігор Ретлисбергер (Швейцарія) виконував прийоми у праву сторону (35:5), а чемпіон СРСР Сінкевіч виконував прийоми у праву і ліву сторону.

У вазі 95 кг чемпіон Олімпійських ігор Ван ДЕ Ваале (Бельгія) виконував прийоми у праву сторону (30:3), а чемпіон СРСР Шуров виконував прийоми й управу,і в ліву сторону (21:1).

У вазі понад 95 кг чемпіон Олімпійських ігор Паризи (Франція) виконував прийоми й у праву, і в ліву сторону (12:23), а чемпіон СРСР Тюрін -у ліву сторону (37:12).

Чемпіон Олімпійських ігор в абсолютній вазі Лоренс (ГДР) виконував прийоми в основному в ліву сторону (35:6), а чемпіон СРСР Верічев виконував прийоми як у праву,так і в ліву сторону.

3. ПОТОЧНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ БОРЦІВ У ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Одним з найбільш істотних резервів подальшого підвищення ефективності сучасної методики тренування, безумовно, є поліпшення якості керування тренувальним процесом.

З усього різноманіття проблем керування істотно важливої є проблема контролю за станом спортсмена.

Наявність у тренувальному процесі борців такого фактора, як сгонка ваги, створює додаткових труднощів у керуванні цим процесом. Облік фактора зниження ваги вимагає, як показали наші дослідження, індивідуального режиму тренування.

Індивідуалізація режиму тренування повинна здійснюватися на основі комплексного педагогічного контролю, у зміст якого входить контроль за :

тренувальними навантаженнями;

поточним станом;

техніко - тактичною підготовленістю;

зниженням ваги.

Центральне місце в педагогічному контролі займає контроль за станом, на основі якого відбувається керування режимом тренувальних навантажень. Оскільки, як показав наш аналіз, питання поточного педагогічного контролю в спортивній боротьбі розроблені слабко, нами була поставлена задача вибрати, розробити й обґрунтувати тести поточного педагогічного контролю для борців, що застосовують зниження ваги.

Критерії добору тестів були наступні:

інформативність і надійність для цілей поточного педагогічного контролю;

простота і приступність для широкого використання;

не тривалість і невелика енергоємність виконання;

оперативність одержання інформації в зручному для аналізу виді.

Добір тестів проводився у відповідності в рекомендаціями видних фахівців в області спортивного тренування, і зокрема спортивної боротьбі. Так. Д.А.Аросьев (1969), И.Г.Озолін (1971) і в спортивній боротьбі М.С.Фидаров (1975), О.П.Сиротин (1979) висловлюють думку про необхідність використання в педагогічному контролі спортсменів самооцінок їхнього стану. Це дозволяє не тільки одержувати корисну інформацію для керування тренуванням, але і сприяє тому, що спортсмен у процесі щоденних самоспостережень починає більш повно і точно пізнавати свій стан і тим самим у визначеній мері керувати їм.

При доборі тестів нами також було прийнято в увагу думка вчених, що займаються проблемами педагогічного контролю, про необхідність використання в поточному педагогічному контролі специфічних тестів, у достатній мері отражаючих специфіку основний змагальної діяльності.

Ґрунтуючись на вище наведених передумовах, нами були відібрані два тести для оцінки функціонального стану.

Це тест диференційованої самооцінки функціонального стану (САН). Для оцінки функціонального стану також передбачалося використовувати індекс напруги серцево-судинної системи (Ин), що обчислюється за даними математичного аналізу серцевого ритму.

Була вирішена задача по розробці й обґрунтуванню функціональної проби зі специфічними навантаженнями для цілей поточного контролю фізичної працездатності борців.

Організація тестування і виконання проби здійснюється в такий спосіб. Спочатку у випробовуваних визначається пульс у спокої. Потім випливає невелика 3-4 - хвилинна розминка, що приводить до зрушення ЧСС до 100 уд./хв. Після цього борці по команді "Кидок!" виконують кидки манекена вагою в 1/3 власного з інтервалом між кидками 4 сек. Проба триває 1 хв. За цей час спортсмени повинні виконати 15кидків. Перед виконанням проби борцеві дається установка тільки на якісне виконання кидків.

Відразу після закінчення проби в положенні коштуючи визначається ЧСС на 1,2 і 3-й хв. періоди відновлення.

Дані ЧСС служать вихідними для обчислення показника, умовно названого коефіцієнтом адаптації до специфічної роботи (ДО), що визначається по формулі:

ДО=ЧСС:15;

де ЧСС - сума частоти серцевих скорочень за 3хв. періоди відновлення; 15 - кількість виконаних кидків.

Таким чином, показник До характеризує відношення витрат організму на виконання стандартної специфічної роботи.

Передбачалося, що розроблена функціональна проба повинна бути зв'язана з рівнем фізичної працездатності борця, оскільки вона представляє частину змагальної діяльності.

Не задовольняючи визначенням її інформативності чисто змістовним, логічним аналізом, доповнили його експериментально - математичним обґрунтуванням. Для цього була використана ідея визначення емпіричної інформативності, що полягає з деяким критерієм. З цією метою розраховують коефіцієнт кореляції між критерієм і тестом.

Як критерій був обраний трихвилинний тест із кидками манекена, інформативність якого безумовна.

Для встановлення міри зв'язку між показниками ЧСС трихвилинного тесту й однохвилинної функціональної проби був розрахований коефіцієнт кореляції (r=0.963). Це говорить про наявність прямої позитивної кореляції між показниками і стильного зв'язку. Коефіцієнт кореляції достовірний <0.01.

На наступному етапі нашої роботи з метою одержання даних про надійність тестів для цілей поточного педагогічного контролю було проведене обстеження борців в умовах учбово-тренувального збору по підготовці до змагань. З числа спортсменів були відібрано борці, що знижують свою вагу на 3-5 кг (5-8% від власної ваги). Щодня в плині 5 днів зборів у цих борців реєструвалися показники тестів. Усі показники реєструвалися двічі з перервою 10 хв. Спочатку визначався індекс напруги ССС за даними сейсмокардіограми, потім заповнювалися бланки САН і в останню чергу виконувалася одна хвилинна функціональна проба. Також щодня реєструвалася вага борців.

Крім поточного контролю стану проводився контроль тренувальних навантажень.

Отримані дані оброблялися методом двофакторного дисперсійного аналізу (перший фактор - розходження між спортсменами, другий - між днями обстеження.).

Цей метод дозволяє зіставити динаміку стану спортсменів і оцінювати надійність кожного показника для використання з метою поточного педагогічного контролю.

Надійність визначалася співвідношенням двох дисперсій: між повторними вимірами, проведеними в той самий день, у тих же самих умовах; між днями обстеження.

Далі розраховувалися коефіцієнти надійності (для однієї спроби і для індивідуальних оцінок), що оцінювалися за допомогою так називаного внутрішньо класового коефіцієнта кореляції.

Остаточні результати двофакторного дисперсійного аналізу представлені в таблиці.

Таблиця 4. Результати дисперсійного двофакторного аналізу

Показники тестівНадійність для поточного контролюНадійність для індивідуальної оцінки.Коефіцієнт адаптації функціональної пробиДобреПридатнаІндекс натужування СССВідміннаДобре СамопочуттяВідмінна Відмінна АктивністьВідміннаДобре НастрійЗадовільнаНе придатна

Дисперсійний двофакторний аналіз дозволив установити, що показники обраних тестів досить інформативно відбивають поточні зміни стану спортсменів у процесі тренування в залежності від параметрів навантаження, рівня підготовленості, регулювання ваги, індивідуальних особливостей. Ці показники можуть бути рекомендовані для використання в поточному педагогічному контролі стану борців.

Установлено також, що ті самі тренувальні навантаження викликають неоднозначні зміни в стані працездатності спортсменів.

З огляду на істотні розходження між борцями за контрольними показниками, реорганізації поточного педагогічного контролю доцільно виходити з індивідуальних норм, отриманих на основі повсякденної реєстрації в спортсменів контрольних показників.

Змістовний логічний аналіз, експериментально - математичні дослідження дозволяють з повною підставою рекомендувати для поточного педагогічного контролю тренуванню борців показники наступних тестів і методів:

однохвилинну функціональну пробу зі специфічним навантаженням;

тест диференційованої самооцінки функціонального стану (САН);

індекс напруги серцево-судинної системи (Ин).

4. СИСТЕМАТИКА ВИВЧЕННЯ КИДКІВ, ПІДВОРОТІВ І ПРОГИНІВ

У СРСР і за рубежем інтенсивно ведеться пошук засобів і методів підвищення ефективності процесу навчання. Ця проблема обумовлена об'єктивними тенденціями розвитку утворення, що безупинно збільшується числом що навчаються і швидким ростом обсягу науково - технічної інформації. Усе перераховане викликає необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності масового навчання при скороченні існуючих термінів і здешевленні процесу навчання.

Розвиток спортивної боротьби вимагає подальшого пошуку засобів і методів, спрямованих на удосконалювання процесу навчання.

Одні автори висловлюють думку, що у висококваліфікований борець повинний володіти всіма прийомами, захистами і контр прийомами; інші вважають, що висококваліфікований борець повинний володіти основними технічними діями і взаємопов'язувати їх у комбінаціях.

До тепер не визначена послідовність навчання в групах прийомів "кидок прогином" і "кидок з підворотом".

Ці дві групи поєднують більш 400 що атакують, захисних дій і контр прийомів, що складає більш 60% прийомів у боротьбі в стійці.

Для засвоєння такої кількості прийомів доцільно визначити найбільш ефективні з них, що мали б подібність по структурних ознаках і з всіма іншими прийомами, що атакують, як у кидках прогином, так і в кидках підворотом.

Для визначення найбільш ефективних прийомів був проведений лабораторний експеримент із застосуванням сполученої методики вектординамографії з міографіей. Були поставлені наступні задачі: 1. Виявити час і зусилля, що розвиваються при виконанні прийому. 2. Визначити подібність прийомів у групах по структурних ознаках. 3. Виявити основний прийом кожній структурній групі.

При дослідженні технічних дій для визначення часу і максимальних зусиль, що розвиваються при виконанні прийому, зареєстрували захоплення, найбільше часто застосовувані в змаганнях і пропоновані в методичній літературі.

У прийомах "кидок прогином" досліджували прийоми з захопленням обох рук з верху, і з захопленням руки і шиї, руки і тулуба, із захопленням тулуба. Результати дослідження технічних дій показали, що однакову структуру мають:

а) "кидок прогином із захопленням руки і шиї";

б) "кидок прогином із захопленням обох рук з верху".

Таким чином, діапазон захоплень, у яких парируються вище вказані прийоми, можна об'єднати в одну групу і при навчанні спортсменів досить застосувати один з них.

Прийоми: "кидок прогином із захопленням руки і тулуба", "кидок прогином із захопленням тулуба" - також характеризуються однакової структурної м'язової активності при їхньому виконанні. Вірогідності розходження всіх чотирьох захоплень не виявлено, досліджених технічних дій цієї групи виділяється кидок прогином захопленням руки і тулуба.

У групі прийомів "кидок підворотом" аналогічним образом можна об'єднати: "кидок відворотом із захопленням руки" і "кидок відворотом із захопленням руки і шиї", а також прийоми: "кидок відворотом із захопленням руки і тулуба" і "кидок відворотом із захопленням тулуба з переду". У цій групі прийомів виділяється "кидок відворотом захопленням руки і шиї".

5. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УЧБОВО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В БОРОТЬБІ

навантаження фізичний тренувальний боротьба

Метою роботи є спроба оптимізувати учбово-тренувальний процес у боротьбі за рахунок включення в розділи навчальних програм не окремих прийомів у стійці, а також техніко-технічних комплексів розроблених для групи спортсменів з визначеними улюбленими прийомами. Тактико-технічний комплекс представляє сукупність спрямованих дій борця, що атакує, у результаті яких відкривається можливість провести основний прийом або через спробу до проведення основного прийому перейти до виконання визначеної групи допоміжних технічних дій. Таким чином, у розумінні тактико - технічного комплексу - це сукупність складних тактико-технічних дій, характерних для групи борців з визначеним улюбленим прийомам.

Удосконалена форма нотаціонного запису, що дозволяє в динаміку зафіксувати події, що відбуваються в двобої борців, у сукупності з аналізом відео- і кінозапису дає можливість виділити окремі тактико-технічні дії, використання яких властиве спортсменам з конкретним улюбленим прийомом. Наприклад, технічний арсенал борців, основним коронним прийомом яких є кидок прогином, містить у собі в більшості випадків також такі технічні дії, як переклад обертанням, переклад ривком за руку, кидок відворотом і кидок скручуванням.

Взаємозв'язок саме даних технічних дій і складає основу для розробки тактико - технічного комплексу для борців з улюбленим прийомом "кидок прогином".

Аналіз існуючої програми по боротьбі для дитячих - юніорських спортивних шкіл дозволяє говорити про те, що в плині перших двох років початкового навчання юні борці вивчають технічні дії, що відносяться майже до всіх груп прийомів техніки боротьби в стійці, тобто займаються на даному етапі майже цілком освоюють школу боротьби в стійці.

На нашу думку, після оволодіння прийомами різних груп варто переходити до вивчення комбінацій у рамках розроблених нами комплексів.

Переходові до освоєння комплексів на даному етапі сприяє також і та обставина, що до зазначеного періоду часу аналіз тренувальних і змагальних двобоїв дозволяє виявити в юних борців улюблені прийоми. Поява вже до даного періоду характерних для кожного борця улюблених технічних дій порозумівається багатьма факторами, серед яких і індивідуальні анатомо-фізіологічні особливості, і специфіка в навчання техніці боротьби різними тренерськими школами, і багато чого іншого.

Розвиваючи далі індивідуальні похилості що займаються, пропонується на цьому етапі розділити борців по групах у залежності від їх улюблених технічних дій. Потім в учбово-тренувальних групах уже першого року навчання тренувальний процес буде будуватися на основі індивідуалізації, акцентованих на основних "коронних" технічних діях.

Таким чином, на етапі першого року навчання в учбово-тренувальній групі обсяг освоєння засобів боротьби в стійці піде по шляху формування рухових зв'язків, що обмежуються наступними шляхами - ланками аА; бА; вА; гА. Даний шлях освоєння містить у собі вивчення й удосконалювання п'яти технічних дій і чотирьох комбінацій, ідентичних своїм завершенням, тобто виконанням улюбленого прийому.

При розгляді тактико - технічного комплексу, видно, що захисні дії суперника або неточність входу в прийом можуть забезпечити ситуацію, що сприяє проведенню кидка прогином. У такому випадку початкове навчання борців групи з основною технічною дією "кидок прогином" повинне будуватися з акцентом на правильному виконанні даного прийому, а також таких технічних дій, як переклад обертанням, кидок підворотом, переклад ривком за руку і кидок скручуванням. На далі їхнє виконання варто зв'язувати зі створенням ситуації сприятливої для проведення кидка прогином.

Можливість досягнення сприятливої стартової ситуації досить різноманітними входами вже на даному етапі навчання, на наш погляд, повинна досить сприятливо позначитися на технічній підготовленості юних борців.

Ця частина комплексу є тією основою, що визначає спрямованість подальшого навчання техніки боротьби в стійці. І від того, наскільки якісно будуть освоєні комбінації аА; бА; вА; гА, залежить подальший хід побудови учбово-тренувального процесу.

Другий етап учбово-тренувального процесу проходить по шляху подальшої індивідуалізації, але тепер вже у середині кожної груп. Справа в тім, що улюблена технічна дія не існує ізольовано. Крім нього можна помітити, що борцями досить часто й успішно виконується ще одне або кілька технічних дій. Адже при сучасному рівні розвитку спортивної боротьби володіння тільки одним прийомом не дозволяє, як правило, домагатися високих результатів. Про це свідчать і проведені дослідження.

Цей факт послужив приводом до виявлення для кожного конкретного борця наступного по значимості технічної дії. Такий підхід у даному питанні є вибором шляху для подальшого удосконалювання й ускладнення комбінацій.

Спостереження показали, що другим по значимості і приступності для молодого спортсмена є прийом "переклад обертанням". Тоді навчання, піде по шляху замикання зв'язків аАа; бАа,; вАа,; і гАа,.

Якщо ж у займающихся поряд з виконуванням улюбленого прийому (кидок прогином) виявляється здатність до якісного виконання такої технічної дії, як кидок підворотом, то подальший процес навчання повинний бути спрямований на вивчення комбінацій, що завершуються кидком підворотом. Тобто після вивчення комбінацій, що завершуються коронним прийомом (аА; бА; вА; гА), варто переходити до комбінацій, що закінчується такою технічною дією, як кидок відворотом (аАб,; бАб,; вАб,; гАб,).

На наш погляд, саме такий підхід в оволодінні складними тактико-технічними діями найбільш продуктивний і доцільний у процесі навчання техніки боротьби в стійці.

Навчальний процес в учбово-тренувальних групах, відповідно до існуючої програми для ДЮСШ, розрахований на чотири роки. У зв'язку з цим на другому році навчання поряд з удосконалюванням раніше вивченого варто переходити до вивчення ще чотирьох комбінацій, що завершуються таким прийомом, який би по значимості для що займається йшов слідом за першими двома. Це можливо за рахунок збільшення кількості навчальних годин з 147 до 204, передбачених програмою на проходження розділу вивчення й удосконалювання техніки і тактики боротьби.

На третьому році до раніше вивченого варто додати ще чотири комбінації, що завершуються четвертим по значимості технічною дією.

Таким чином, до моменту переходу, що займаються в групи спортивного удосконалювання їхній технічний арсенал буде нараховувати біля двадцяти складних тактико - технічних дій, стрижневою основою яких є улюблений прийом.

Внесені в навчальну програму по тактико - технічній підготовці зміни, зв'язані з включенням виділених тактико-технічних комплексів, повинні істотно позначитися на якісній оптимізації учбово-тренувального процесу в спортивних школах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Димов Я.Н. "Богатирі" Видавництво ЦК ЛКСМУ "Молодь" К., 1982.-126с.

. Заіц С.П., Струженцев А.Н., Павлов С.Г., "Боротьба класична" Військове видавництво міністерства оборони Союзу РСР. М. 1953.-346с.

. Новиков А.А. "Спортивна боротьба" Фізкультура і спорт М. 1983.-231с.

. Хачкованян Г. "Леван Тедиашвили " Видавництво "Фізкультура і спорт" М. 1978.-297с.

. Аліханов И.И. Техніка й тактика вільної боротьби. - М.: Фізкультура й спорт, 1986.-236с.

. Бекетов В.А. Методика підготовки юних спортсменів. - К.: Уч.-метод. кабінет по вищому утворенню, 1988.-45с.

. Выдрин В.И. Спорт у сучасному суспільстві. - М.: Фізкультура й спорт, 1980.-142с.

. Гуков Л.К. Допомога з класичної боротьби. - Мінськ.: Вища школа, 1978.-354с.

. Деркач А.А., Ісаєв А.А. Педагогічна майстерність тренера. - М.: Фізкультура й спорт, 1981.-411с.

. Іванов В.В. Комплексний контроль у підготовці спортсменів. - М.: Фізкультура й спорт, 1987.-290с.

. Петров Р. Деякі проблеми дитячо-юнацької боротьби (Братерство богатирів) - М.: Фізкультура й спорт, 1976.-112с.

. Спортивна боротьба / Під общ. ред. А.П. Купцова. - М.: Фізкультура й спорт, 1978.-453с.

. Спортивна боротьба / Під ред. Туманяна Г.С. - М.: Фізкультура й спорт, 1985.-389с.

. Сорокін Н.Н. Спортивна боротьба. - М.: Фізкультура й спорт, 1960.-175с.

ПЛАН ВСТУП . ПУЛЬСОВА ВАРТІСТЬ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ПІДГОТОВКИ БОРЦІВ . ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ БОРЦІВ . ПОТОЧНИЙ ПЕ

Больше работ по теме: