Динаміка зміни образів України та Росії в уявленнях студентської молоді під впливом пропаганди

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет психології

Кафедра соціальної психології

Дипломна робота на тему

«Динаміка зміни образів України та Росії в уявленнях студентської молоді під впливом пропаганди»

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» з напряму «Психологія»

Виконав: студент ІV курсу ІІІ групи

факультету психології

спеціальність «Психологія»

Дорошенко Володимир Анатолійович

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри соціальної психології

Соснюк Олег Петрович

КИЇВ - 2014

ВСТУП

Актуальність. Образ себе та своєї країни у свідомості людини постійно змінюється, і зазвичай ці зміни достатньо повільні, аби залишатися непоміченими. Але внаслідок збільшення насиченості інформаційного потоку масової комунікації різного роду оціночних та сугестивних впливів ці зміни можуть не тільки прискорюються, а й набувати незвичних властивостей. Особливо це характерно для впливу пропагандистської інформації.

Необхідність у пропаганді виникла дуже давно. З розширенням можливостей для масової комунікації задачі та вплив пропаганди змінювалися. На сучасному стані пропаганда - не тільки поширення різних ідеологій, точок зору на життя, це й цілеспрямований вплив на реципієнта з метою формування у нього уявлень, стереотипів та установок будь-якої сили та масштабу. В умовах сучасного інформаційного суспільства вплив інформації залежить не скільки від її змісту та значення, а від контексту предявлення - тобто більшою мірою залежить від мети джерела, що цю інформацію поширює.

Цілком очевидно, що наразі Україна перебуває у стані інформаційної психологічної війни, де використання масової політичної пропаганди є одним із найдієвіших засобів. Один з дослідників пропаганди зазначав, що її не можливо повністю ігнорувати, у будь-якому випадку вона залишить слід у свідомості. Головною задачею пропаганди є не освітлення якоїсь події чи створення і поширення не правдивої фальшивої інформації, а вплив на стереотип у сприйманні того образу, у зміні якого зацікавлене джерело пропаганди.

У такому контексті важливим є визначення тих характеристик у національних образах України та Росії, українців та росіян, що особливо чуттєві для впливу пропаганди.

Обєктом дослідження є образ країни в уявленнях молоді.

Предметом дослідження визначено динаміку змін образів України та Росії у сприйманні студентської молоді під впливом пропагандистської інформації.

Мета даної роботи полягає у визначені особливостей динаміки змін в уявленнях студентської молоді про образ України та Росії під впливом пропаганди.

Відповідно до об`єкту, предмету та мети дослідження було визначено
наступні завдання дослідження:
.Провести теоретико-методологічний аналіз основних підходів до розуміння соціально-психологічної сутності механізмів впливу
пропаганди як способу предявлення інформації.
.Емпірично дослідити змістовні та структурні характеристики образів України та Росії, українців та росіян в уявленнях студентської молоді.

.Визначити особливості динаміки змін образів України та Росії в сприйманні студентської молоді під впливом пропагандистської інформації.

Для досягнення поставлених цілей було використано наступні методи : теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення впливу пропаганди, метод асоціативного експерименту, метод побудови тематичного колажу (проективна техніка «Географія візуальних образів»), метод біполярного семантичного диференціалу, метод формуючої фокус-групи, статистичні методи обробки інформації.

Вибірка. У дослідженні приймали участь молоді люди, українці, у віці 18-24 роки, студенти київських вищих навчальних закладів. Загальна кількість вибірки становить 80 осіб (25 чоловічої статі, 55 жіночої статі).

Наукова новизна дослідження полягає у вивчені динаміки змін в уявленнях студентської молоді про образ України та Росії, встановленні характеристик сформованих образів України та Росії, що можуть суттєво змінюватися під безпосереднім впливом пропагандистської інформації.

Практична значущість дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів для подолання негативного впливу пропаганди, що позначився на образі України та Росії, українців та росіян відповідно. Результати дослідження можуть бути використані при побудові позитивних образів України та українця як у населення країни, так і на міжнародній арені. Також застосування результатів дослідження можливо використовувати при створенні пропагандистського контенту тощо.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалась теоретичною обґрунтованістю припущень, які є основою

дослідження; системною організацією дослідження; сукупністю методів, адекватних предмету й меті дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів; залученням методів математичної статистики для аналізу і оцінки одержаного дослідницького матеріалу.

Апробація. Результати дослідження були представлені на ХІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих науковців «Шевченківська весна - 2014», яка проводилась 25-28 березня 2014 року на факультеті психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

За результатами дослідження було підготовлено 1 публікація:

Дорошенко В.А. Маніпуляції в засобах масової інформації. /Дорошенко В.А. Збірник наукових праць ХІІ міжнародної наукової конференції «Шевченківська весна -2014». - Київ, 2014. - Випуск 12. - С.157-161.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу і загальних висновків, переліку використаних джерел (30 вітчизняних і 48 зарубіжних) та 7 додатків. Загальний обсяг роботи -112 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ПРОПАГАНДА ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

1.1Сутність пропаганди та особливості її використання

Термін «пропаганда» (від лат. Prоpaganda - «розповсюдження») має багато визначень, основними з яких є:

)система діяльності, спрямована на поширення знань, художній-них цінностей та іншої інформації з метою формування певних поглядів, уявлень, емоційних станів, надання впливу на соціальну поведінку людей;

)поширення в масах ідеології та політики певних класів, партій, держав;

)засіб маніпуляції масовою свідомістю [21].

Виникнення пропаганди офіційно датується 1633 р., Коли Папа Урбан VIII засновує конгрегацію пропаганди як комітету кардиналів, які несли відповідальність за іноземні місії церкви, хоча окремі приклади подібних дій простежуються набагато раніше в історії.

Практично всі видатні історичні діячі активно спиралися на пропагандистські механізми для створення і зміцнення своїх держав. Це А. Македонський, Ю.Цезарь, Петро I, Наполеон, Гітлер, Сталін і багато інших. Наприклад, про А. Македонському поширювалися розповіді , що він син бога бо не просто битися проти сина могутнього з богів.

У політологічному енциклопедичному словнику пропаганда визначається таким чином - «систематично здійснювані зусилля вплинути на свідомість індивідів, груп, утворень для досягнення певного, заздалегідь наміченого результату в області політичної дії».

Ґарт Йовет та Вікторія О'Доннел запропонували коротке й дієве визначення терміну: «Пропаганда - це умисні, систематичні спроби змінити сприйняття, маніпулювати пізнанням та спрямовувати поведінку для досягнення реакції, яка веде до бажаного наміру пропагандиста»[14]. Повнішим є визначення Річарда Алана Нельсона: «Пропаганда нейтрально визначається як систематична форма цілеспрямованого переконування, яке намагається вплинути на емоції, погляди, думки й дії визначеної цільової аудиторії з політичною, ідеологічною чи комерційною метою через контрольовану передачу односторонніх повідомлень (які можуть узгоджуватися з фактами або ні) безпосередньо або через канали мас-медіа. Пропагандистські організації залучають пропагандистів, які займаються пропагандизмом - безпосереднім, практичним створенням та розповсюдженням таких форм переконування»[37].

Обидва визначення фокусуються на комунікативному процесі або більш точно - на меті цього процесу та дозволяє розглядати пропаганду об'єктивно, а потім вже тлумачити як позитивну чи негативну поведінку, залежно від поглядів глядача чи слухача.

Такі відомі американські фахівці з соціальної психології , як Д. Креч і Р. Крачфілд, вважають ефективною пропагандою таку, під впливом якої кожен індивід поводиться так, як якби його поведінка будувалася на його власних рішеннях. Точно так само можна маніпулювати поведінкою групи людей, причому кожен член такої групи вважатиме, що його дії незалежні від зовнішнього впливу [23].

Аналогічно висловлюється англійський теоретик Л. Фрезер, який вважає, що «пропаганду, можна визначити як мистецтво примусу людей робити те, чого б вони не робили, якби мали в своєму розпорядженні усю інформацію про ситуацію [68].

Радянські вчені М. Шульчевский і Ю. Мазурек визначали пропаганду як цілеспрямований і політично вмотивований переконуючий вплив на суспільні групи. З його допомогою ті чи інші соціально - політичні ідеї , погляди і теорії повинні і можуть бути доведені до свідомості кожної людини
і вплинути на формування її поведінки в необхідному напрямку. Слід особливо підкреслити, що в цьому визначенні явно виражений той факт , що пропаганда є політично мотивованою діяльністю. Вона покликана сприяти певним групам осіб будь-якої величини в досягненні поширення або зміцнення ідеологічного впливу [15].
Один з найбільш авторитетних дослідників пропаганди - Г. Ласвелл, у своїй книзі «Техніка пропаганди у світовій війні », що вийшла в 1927р., визначає пропаганду як «менеджмент колективних уявлень за допомогою маніпуляцій значимими символами» [67.]

Пропаганда служить формуванню ідеологічної складової того чи іншого соціального ладу, і спрямована на зміни свідомості мас - в потрібному маніпуляторам напрямі. Тобто подібне формування цілком і повністю лежить в зоні впливу маніпулятивних технологій на свідомість мас, з метою початкового формування необхідних установок у підсвідомості окремого індивіда і маси - як сукупності індивідів, і вже далі, такі установки формують відповідні патерни поведінки, які і впливають на свідомість народу.

Якщо проаналізувати вищенаведені визначення, то в структурі пропаганди, як і в структурі комунікації, можна виділити наступні елементи: ініціатора, інформацію, адресата і його дії, угодні ініціатору і викликані впливом отриманої інформації. У ролі ініціатора в системі пропаганди, як правило, виступають політичний лідер, уряд чи політичні партії. Джерелом інформації в пропагандистській діяльності є засоби масової інформації (ЗМІ) і засоби масової комунікації (ЗМК). Проте в деяких випадках ініціатор і джерело інформації можуть мінятися місцями. Адресатом ж як у першому, так і в другому випадку є масова свідомість громадян своєї країни, жителів нейтральних, дружніх чи ворожих країн.

Пропаганда використовує ті самі методи (техніки), як і реклама та відносини з громадськістю, кожен з яких можна вважати пропагандою, яка просуває комерційний продукт або впливає на сприйняття організацій, осіб чи брендів. Пропаганда може застосовуватися для добрих, поганих і байдужих (деколи дуже дивних) цілей. Таким чином, пропаганда, як і реклама, з точки зору своєї тематики ведеться упереджено; з іншого боку, хороший PR повинен бути фактичним, неспотвореним і вільним від високих самооцінок. Повідомлення, надіслані структурою бізнесу для друку, які не відповідають цим критеріям, редактори відкинутий, оскільки використання ними цих "бульбашок" призведе, навмисно чи ні, до рекламування або пропаганді [57].

Пропаганду можна порівнювати з рекламою. Реклама ближче до самопрезентації або до інформаційного жанру. Серцевину широкого сімейства інформаційних жанрів - ділових, політичних, релігійних - складає оголошення. Коли вихідна сигнальна функція повідомлення концентрує в собі елементи експресії (емоційної виразності) і сугестії (навіювання), реклама здобуває найбільшої ефективності. Реклама, яка закликає до конкретних політичних дій, перетворюється на агітацію . Навіть якщо агітаційна реклама прагне викликати більш колективну, ніж індивідуальну дію, вона залишається агітаційної рекламою. На відміну від реклами, пропаганда не обмежується жорсткими часовими рамками і її складно виявити. Реклама впливає насамперед на емоції людей. Пропаганда впливає як на емоції, так і на розум людей [41].

Але слово «пропаганда» більш типово стосується політичного чи націоналістичного використання цих методів або просування сукупності ідей, оскільки термін набув негативного забарвлення. Феномен відкинення спостерігався у політиці через заміни «політичного маркетингу» та інших позначень на «політичну пропаганду».

Політична пропаганда вдається до маніпулювання. При цьому громадськість часто не усвідомлює, що його світогляд, потреби, інтереси та спосіб життя в цілому багато в чому залежить від маніпуляторів.

Виходячи з цього, Т. Науменко виділяє два основних види маніпуляції: оперативну та стратегічну. Оперативна (або ситуаційна) маніпуляція полягає в тому, що використовуючи вже наявні в свідомості людей цінності, потреби, стереотипи, звички, маніпулятор змушує їх сприймати ту чи іншу соціальну інформацію під певним кутом зору та спрямовує їхні соціально значущі дії у потрібному для себе напрямку. Широкі маси людей діють так, як це спланував маніпулятор: голосують, мітингують, створюють хаос, або, навпаки, дотримуються порядку, демонструючи високий рівень організованості [36].

Стратегічна маніпуляція полягає в тому, що протягом багатьох років у свідомості людей формуються ті цінності, потреби, ідеї, стереотипи, звички, які й самі по собі сприяють стабілізації вигідного маніпуляторові політичного й економічного ладу й можуть бути використані в оперативній маніпуляції, якщо зявиться така потреба. У західній політичній науці з 80-х років ХХ століття навіть виник новий науковий термін "оруєллізм", який активно використовується і означає пропагандистське маніпулювання фактами, словами й поняттями, цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істини. Це як правило, здійснюється владними структурами шляхом ідеологічного впливу на суспільну мораль за допомогою засобів масової інформації й переслідує мету досягнути цілковитого контролю над суспільством. Своїм походження термін завдячує всесвітньовідомій фантастичній антиутопії Дж. Оруелла, де було описано варіант глобального тоталітарного світу [42].

Пропаганда також може класифікуватися відповідно до джерела та природи повідомлення. Існують наступні види пропаганди :

)біла пропаганда загалом походить з відкритого доступного джерела та характеризується м'якшими методами переконання, такими як стандартні техніки відносин з громадськістю та однобічним поданням аргументів.

)чорна пропаганда подається ніби з одного джерела, проте насправді - з іншого. Маскування правдивого джерела пропаганди є найпоширенішим, коли це пропаганда ворожої країни чи організації з негативним іміджем.

)сіра пропаганда - це пропаганда без визначеного джерела чи автора. Основне призначення такої пропаганди полягає в тому, щоб змусити ворога повірити в брехню використовуючи так звані солом'яні аргументи: якщо завдання на першій фазі - змусити когось повірити в «А», то запускається сіра пропаганда «Б», яка протилежна до «А». У другій фазі «Б» дискредитується, і тоді логічним буде висновок, що «А» - це правда [43].

Позитивна (конструктивна) пропаганда прагне довести до споживача ті або інші переконання в дохідливій формі. Мета такої пропаганди - сприяти соціальній гармонії, злагоді, вихованню людей згідно із загальноприйнятими цінностями. Позитивна пропаганда виконує виховну та інформаційну функції в суспільстві. Вона здійснюється в інтересах тих, до кого скерована, а не обмеженого кола зацікавлених осіб, і не переслідує маніпулятивних цілей. Тим не менш, оскільки «загальноприйняті цінності» вже й без пропаганди є загальноприйнятими, справжні цілі такої «конструктивної» пропаганди часто розходяться з тими, які декларуються пропагандистами.

Негативна (деструктивна) пропаганда нав'язує людям ті або інші переконання за принципом «мета виправдовує засоби». Мета негативної пропаганди - розпалювання соціальної ворожнечі, нагнітання соціальних конфліктів, загострення суперечностей у суспільстві тощо. Все це роз'єднує людей, робить їх слухняними волі пропагандиста. Технологія створення «образу ворога» дозволяє згуртувати натовп навколо пропагандиста, нав'язати натовпу вигідні йому переконання і стереотипи. Основна функція негативної пропаганди - створення ілюзорної, паралельної реальності з «перевернутою», або спотвореною системою цінностей, переконань, поглядів. Негативна пропаганда активно використовує низьку критичність та навіюваність мас для маніпулювання цими масами в інтересах певної невеликої групи осіб.

Така пропаганда може бути зброєю у війні, якщо її використовувати для дегуманізації та створення ненависті до відповідного ворога як зовнішнього, так і внутрішнього, створенням хибного образу у свідомості. Це може відбуватися з використанням принизливою або расистської термінології, униканням деяких слів або з використанням непідтверджених заяв про ворожі звірства. Більшість пропагандистських війн вимагають, щоб власне населення відчувало, що ворог приніс несправедливість - що насправді може бути тільки уявним, а може реальним фактом [42]. Термін пропаганда може також стосуватися хибної інформації, спрямованої на створення способу мислення людей, які вже вірять в те, що потрібно пропагандисту. Припускається, що, якщо люди вірять в щось хибне, то їх постійно будуть мучити сумніви через когнітивний дисонанс між реальністю і неправильним уявленням про щось. Оскільки сумніви неприємні, то люди намагатимуться позбутись їх і, таким чином, стануть більш сензитивними для впливу пропаганди. Тому пропаганда часто адресована людям, які вже симпатизують поширюваній ідеї. Цей процес підсилення використовує схильність індивіда до обирання тенденційних джерел інформації як механізм для підтримання контролю [38].

Серед різних напрямків пропаганди (економічна, правова , культурна, медична тощо.) найбільш складною є політична пропаганда. Це обумовлено тим, що відповідно до природи політичної боротьби різних соціальних груп, верств, класів, що володіють різними світоглядами, політичними поглядами, власне політична пропаганда обов'язково повинна доповнюватися контрпропагандистської діяльністю. Остання спрямована на руйнування у свідомості людей певних політичних цінностей, установок, переорієнтацію їх на ті політичні цінності та установки, які проповідують пропагандисти і
соціальні інститути, що здійснюють пропаганду.
Пропаганда, яка володіє великим арсеналом методів переконання, навіювання тощо, стимулює соціально-політичну активність громадян, вказуючи їм конкретні напрями та завдання діяльності, підказуючи шляхи та засоби вирішення проблем, що стоять перед ними. Методи пропаганди не завжди ставлять за мету повністю змінити існуючу в свідомості громадян думку, а в більшості випадків - скорегувати її в потрібному напрямі, сформувати певні установки. Політична пропаганда дієва тоді, коли її прийоми є не випадковими, а систематичними. Важко знайти будь-який інший інструмент переконування чи навіювання, що порівняється з пропагандою за ефективністю закріплення в свідомості певних поглядів та ідей [52].

Методи пропаганди особливо вивчалися та розроблялися в ХХ столітті, чому сприяла глобальна політична ситуація у світі. Ще у 30-х роках Л.Дуб разом зі своїми колегами в Інституті аналізу пропаганди (США) займався системним вивченням методів пропаганди. Цьому питанню присвятили свої наукові роботи такі західні вчені, як Х.Баус, Г.Лассуелл, С.Московічі, В.Росс В.Шрамм. У новітній період методи пропаганди досліджувалися Е.Аронсон, Дж.Брауном, Л. Войтасіком, Г.Джоветом, К.Джонсон-Керті, Т.Квалтером, Г.Коплендом, В.О'Донелл, Е.Пратканіс.

Радянські вчені також досліджували методи, якими користуються пропагандисти, серед них варто відзначити Я.М.Засурського, М.І.Скуленка О.Г.Соломоніка, В.А.Шандру. У зв'язку зі збільшенням обсягів інформаційних потоків та посиленням пропагандистських впливів, сучасні російські науковці активізують свій науковий інтерес до питання про методи пропаганди. Комунікаційний аспект цієї проблеми у Росії досліджує О.І.Соловйов. Пропагандистський вплив через засоби масової інформації аналізують Р.А.Борецький, А.В.Швидунова. С.Г.Кара-Мурза, В.Г.Крисько, В.О.Сороченко, А.М.Цуладзе вивчають психологічний вплив пропагандистського переконування.

В Україні не так багато наукових джерел присвячених цьому питанню. Л.Є.Лєонтьєва розглядає методи пропаганди в контексті інформаційно-психологічних процесів.

Більшість дослідників, що займаються вивченням цієї проблеми, висувають власні списки методів пропаганди та засоби їх аналізу, кожен акцентує увагу на певному аспекті, який не вичерпує суті питання. Часто методи політичної пропаганди використовуються поряд з методами маніпулювання, переконування, оскільки ці способи впливу на установки громадян є взаємопов'язаними і переходять одна в одну, особливо, коли застосовуються складні багаторівневі прийоми [53].

Різноманітність підходів до аналізу методів пропаганди не сприяє формуванню єдиної класифікації, яка б давала опис усіх існуючих та можливих методів. Тому завданням, що може бути реалізовано у цій сфері є дослідження загальної структури методів пропаганди, виявлення тенденцій їх спрямованості на установки громадян, а також проблема взаємозв'язку різних методів при впливі на суспільну свідомість [60].

Пропаганда прагне зосередити увагу аудиторії на своїх повідомленнях, сфокусувати її на цій інформації, створити сприятливий емоційний фон та клімат послання для оптимального сприйняття, висунути аргументи на користь своїх оцінок, створити умови для їх оптимального сприйняття, відповісти на аргументацію опонента, забезпечити пріоритет власним ідеям.

Загалом, специфіка методів пропаганди визначається особливостями їх об'єкту, предмету, функцій, загальних та організаційних цілей. З метою уникнення хаосу дефініцій, потрібно дати загальне визначення поняттю "метод". Це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності.

Головною метою застосування методів пропаганди є зниження рівня критичного мислення реципієнтів, переконування їх у правильності своєї позиції. Тому оцінювати успішність масової пропаганди потрібно в певному соціальному контексті, оскільки політичні установки змінюються під впливом різних чинників.

Для посилення ефективності пропагандистських методів застосовується так звана формула "stasm", що передбачає організацію дії на реципієнта, базуючись на визначенні джерела інформування, часі подачі інформації, аудиторії, предметі повідомлення, а також місії, що характеризує зв'язок інформації з планами та стратегією суб'єкта [47].

Загальні вимоги до використання методів пропаганди наводить А.Г.Соломонік. Серед них, він виокремлює:

)масштабність тем політичної пропаганди, що потребує прискіпливого відбору матеріалів, а сама композиція дій - чіткості;

)якщо цільова аудиторія є широкою, то варто відпрацювати стиль повідомлень, щоб він переконував різні групи людей;

)важливо продумати емоційний план повідомлень, щоб максимально впливати на почуття аудиторії [45].

У 1937 році в США був заснований Інститут аналізу пропаганди (ІАП), який допоміг науковцям поєднати різноманітні сфери їх міждисциплінарних досліджень. ІАП видав наукову роботу, що надавала читачам необхідні засоби для виявлення пропагандистських аргументів. Метою діяльності ІАП було забезпечити інструментарієм американців для самостійного виявлення руйнівної пропаганди. По суті, це була перша спроба зробити узагальнений список методів пропаганди. Список IAП доцільніше сприймати як керівництво для пересічних громадян, які намагаються ідентифікувати пропагандистський вплив у сучасній політиці.

Головним автором цього списку є Л.Дуб, який виокремив такі методи: "навішування ярликів", "блискуча невизначеність", метод "переносу", метод "за рекомендацією", метод "простонародність", метод "підтасовка карт", "загальна платформа".

"Навішування ярликів" є одним з найбільш простих та дієвих знарядь політичної мови. Базується він на використанні стереотипного значення певних термінів. Небезпека "ярликів" в тому, що вони приживаються надовго і стають повсякденними словами, інколи витісняючи інші - суміжні, але менш сильні поняття.

Суть методу "блискуча невизначеність": висловлюється багато точок зору, які не мають чіткого значення. В такому випадку мова йде, як правило, про абстрактні поняття. Зрозуміло, що цей метод передбачає апеляцію до бі-

Льшості [47].

В.Г.Крисько називає цей прийом "блискуче узагальнення". Така назва по іншому розставляє акценти у використанні цього методу. Конкретна ідея або образ особистості узагальнюється певним родовим поняттям, що має позитивну емоційну забарвленість. Цей спосіб дозволяє приховувати негативні наслідки засвоєння змісту переконання, відповідно не провокувати різноманітні негативні асоціації. Метод "переносу" використовується для екстраполяції престижу та авторитету персони чи поняття на ідею, що пропагується. Це сприяє виникненню у реципієнта позитивної чи негативної реакції. Дуже часто у цьому випадку використовуються національні й традиційно значимі образи [24].

Прийом "за рекомендацією" полягає у схваленні чи засудженні ідеї, що приписується якому небудь відомому політичному діячу.

Прийом "простонародність" використовується пропагандистом для переконання аудиторії в тому, що він та його ідеї є позитивними, оскільки вони є відображенням ідей простого народу.

Прийом "підтасовка карт" полягає у відборі фактів, використанні фальшивих аргументів та ілюстрацій, які суперечать раціональній логіці.

За допомогою прийому "загальна платформа" пропагандист намагається переконати реципієнта, що усі члени групи, до якої він належить, приймають запропоновану ідею і тому необхідно приєднатися до думки більшості. У багатьох сучасних дослідників: К.Джонсон-Керті, Г.Копленда, О.І.Соловйова, А.В Швидунової цей метод називається "Фургон з оркестром".

С.Московічі, досліджуючи способи психологічного впливу на реципієнтів, виокремлював: ствердження і повторення. Він зазначає, що першою умовою будь-якої пропаганди є ствердження однозначної позиції, яке не допускає жодних альтернатив панівній ідеї. Повторення, для цього дослідника, є другою умовою пропаганди, що додає впевненості як комунікатору, так і реципієнтам, а також закріплює певні ідеї у свідомості.

С.Г. Кара-Мурза зазначає, що повторення є психологічним прийомом, який приглушує реакції розуму та діє на несвідомі механізми. Після багаторазових повторень, певна ідея сприймається як очевидність.

На окрему увагу, заслуговує метод запропонований Г.Лассуеллом, що стосується створення політичних міфів. Його коріння знаходиться у нацистській пропаганді, а заснований він на планомірному повторенні гасел, категорій, понять, оцінок, що створюють навколо якої-небудь проблеми стандартизовані політичні формули. Це свого роду уніфіковані сигнали, розраховані на стереотипну, однакову реакцію аудиторії. Сам Г.Лассуелл підкреслював, що пропаганді байдуже, чи є створювані нею "політичні міфи" істинні чи вони помилкові.

М.І.Скуленко вважає, що специфіка методів пропаганди не обмежується своєрідними засобами, які використовуються на основі певних принципів. Тому зупиняється на питанні класифікації методів пропаганди, які застосовуються на практиці і виокремлює дев'ять прийомів. Суть методу "Достовірний факт - точна деталь" полягає в тому, що дійсний факт підсилюється безліччю конкретних деталей. Особлива увага приділяється моментам, які добре відомі аудиторії. Відповідно, все повідомлення викликає довіру [38].

Використовуючи метод "Характерний штрих", комунікатор акцентує увагу аудиторії на тому чи іншому аспекті факту, на його типовому виявленні, яке відповідає загальній концепції пропагандистського розуміння явища.

"Самостійне судження" - пропагандист намагається так подавати матеріал ніби аудиторія самостійно прийшла до сприйняття точки зору, яку було викладено. Як правило, пропагандист просто займає таку позицію: є факти, є об'єктивний виклад і реципієнт може вирішувати як їх витлумачити.

Застосовуючи метод "Одночасний пошук", комунікатор вже не обмежується простим описом фактів. Він намагається їх проаналізувати, щоб зробити висновки, але з допомогою аудиторії [48].

Метод "Одностороння аргументація" полягає в тому, що реципієнтам подаються лише ті факти, які вкладаються у загальну концепцію комунікатора. Протилежний прийом - "Двостороння аргументація". Даний метод передбачає виклад декількох точок зору, альтернативні позиції не виключаються та не оцінюються як хибні.

"Документалізація" базується на конкретизації явищ. Цей метод має два аспекти. Перший - полягає у віддзеркаленні реальних подій, фактів життя, а другий аспект - у підтвердженні пропагандистських суджень й оцінок тими чи іншими свідченнями: документами, офіційними заявами, ілюстративними матеріалами.

"Порівняння" як прийом широко використовується у різного роду пропагандистських акціях і має дві форми: співставлення та протиставлення. Перша - заключається у співвіднесенні різних об'єктів за ознакою схожості, а друга форма є порівнянням на основі ознак відмінностей.

К.Джонсон-Керті та Г.Копленд дають досить широкий список методів пропаганди, що, на їх думку, є вичерпним та узагальнює усі інші роботи, присвячені цій тематиці. Вони виокремлюють категорії методів з образними назвами: "Дим і дзеркала", "Близькість і зручність" "Розпалювання емоцій". Перша - передбачає ряд технік щодо навішування ярликів, до другої категорії входять методи, що формують почуття групової солідарності, а третя - апелює до найсильніших людських почуттів [47].

На думку Дж.Брауна, пропагандистські методи є спробою переконати громадян в певних думках без надання на те самоочевидних логічних підстав, і при цьому не важливо, існують насправді такі підстави чи ні. Дослідник виокремлює декілька методів пропагандистського впливу: використання стереотипів, навішування ярликів, повторення, ствердження, чутки, напівправда, осміювання, створення "післяобразу". Останній метод базується на тому, що реципієнтам надається інформація, яка може мати велику кількість інтерпретацій. Потім, на певний час, пропагандист робить пролонговану паузу, в той час як індивід самостійно намагається вибудувати логічний ланцюжок подій. Після цієї інтелектуальної напруги комунікатор розкриває «правильний» варіант відповіді [49].

Головними методами пропаганди для А.М.Цуладзе є висловлювання тез оціночного характеру перед викладенням фактів, замовчування фактів, викривлення фактів, заангажована інтерпретація фактів. Тобто усі ці методи направлені на формування потрібної для пропагандиста картини світу [53].

Але у політичній сфері є методи, які використовуються більш активно та майстерно. Наприклад, "вигаданий факт". Його можна охарактеризувати як факт, який не можна перевірити та отримати будь-які свідоцтва. У будь-якій формі вигадані факти дуже дієві. Навіть можливість неправдивої газетної статті суттєво впливає на рівень довіри до політичного діяча. Якщо його заперечення не переконливі або вони викликають сумніви, то він втрачає рейтинг. Джерело інсинуації майже не важливе.

Й. Геббельс, як практик політичної пропаганди, сформулював власну концепцію "великої брехні", головне правило якої: чим менш правдоподібна омана, тим швидше в неї повірять, а найбільш важливим є подавати її абсолютно серйозно. При застосуванні такого роду методів, широко використовується змішування фактів з гіпотезами, припущеннями, чутками.

Іноді методи пропаганди схожі з прийомами маніпулювання, як наприклад, інформаційне перевантаження - повідомляється надзвичайно великий обсяг інформації, основну частину якого складають абстрактні судження, непотрібні подробиці, різні деталі. Тому істинна суть проблеми відходить на другий план.

Дозування інформації як зворотній прийом застосовується таким чином, що повідомляється лише частина даних, а інші приховуються. Це призводить до того, що картина реальності викривляється, або, взагалі, стає не зрозумілою. З приводу дроблення, П.Фрейре зазначає, що воно є характерним прийомом культури придушення, яка прийнята як специфічна форма подачі інформації в США. Ефективність цього підходу полягає в тому, що фрагментарні відомості про явище викликають нерозуміння, апатію та байдужість до нього. Звичайно, це знижує емоційне враження від подій, що відбуваються [60].

Також дуже широко у політичній сфері застосовується напівправда й інсинуація. Ці два методи нерідко переплітаються та переходять один в інший. Використовується напівправда для забезпечення довіри аудиторії і полягає в об'єктивному і детальному висвітленні конкретних деталей та замовчуванні важливіших фактів або в помилковій інтерпретації подій. Але інсинуація відрізняється від прямого наклепу, вона виражається у формі натяку.

До цих двох методів можна додати ще один - дефамація. У юриспруденції цей метод означає розголошення інформації, що може зіпсувати імідж певній особі, але яка відповідає істині. Оперуючи реальними фактами пропагандист ставить їх в такий контекст, в якому вони викривляються та їх істинне значення непомірно гіпертрофується. Цей метод часто використовується у внутрішньополітичній боротьбі.

Чутки, на відміну від дефамації, є непідтвердженими історіями. Х.Баус і В.Росс стверджують, що найбільш ефективні чутки - ті, що резонують з культурною методологією, яку поділяє суспільство. Людина, переповідаючи чутку, відчуває, що знаходиться у курсі політичних подій і належить до певної соціальної групи [29].

"Удар у відповідь" є ще одним методом, який виокремлює В.Г.Крисько та який можна віднести до цієї ж групи. Суть його полягає в тому, що вигадану (але вигідну для себе) версію тих чи інших подій через ланцюг людей поширюють у ЗМІ, які є нейтральними по відношенню до конфліктуючих сторін. Преса політичного опонента, як правило, повторює цю версію, оскільки вона вважається більш об'єктивною, ніж точки зору прямих учасників конфлікту.

Між пропагандистськими методами вигаданих фактів та напівправди треба згадати ще один - "інформаційно-пропагандистської індукції". Суть його полягає у розташуванні та підборі повідомлень, що будується за принципом "від часткової правди до загальної неправди" [24].

Також у політичний сфері широко застосовується диверсія уваги як метод пропаганди, механізмом якого є зосередження уваги населення на дрібних та неважливих подіях, щоб посунути на другий план не вигідні для комунікаторів події.

Під семантичним маніпулюванням розуміється багатозначна інтерпретація явищ, що задає різного роду суперечливі смисли. Їх завдання - ввести в політичний дискурс терміни та номінації, що глибоко укорінені в людській свідомості.

Основним засобом впливу на суспільну свідомість на мовному рівні є політичний евфемізм. В його основі лежить використання слів широкого значення та родових слів (вони дають лише загальний опис того, що відбувається); використання слів, що мають позитивне значення для створення та передачі хибної інформації про події; використання слів з побутової лексики для зняття екстраординарності ситуації; метафори як слова з експресивним значенням для вираження особистісного ставлення; використання специфічних та вузькопрофесійних термінів для маскування реального стану речей.

Розглядаючи методи пропаганди, необхідно звернути увагу на образність назв, яку часто використовують дослідники у своїх працях. Тому часто буває, що один і той самий метод у різних науковців фігурує під різними назвами. Таке явище заважає створенню систематизованої класифікації [28].

Можна спостерігати тенденцію до деталізації переліку методів, але не має спроб виокремити критерії та сформувати комплексну класифікацію. Власне, це віддзеркалює загальну тенденцію розвитку політичної науки, дослідники вирішують точкові проблеми, але уникають вирішення концептуальних проблем. Тобто залишається багато питань для подальших досліджень у цій галузі.

Методи пропаганди, впливаючи на політичні установки громадян, створюють у свідомості реципієнта власну версію того, що відбувається. Вони мають підлаштувати державні ідеологічні принципи та ідеї інших суб'єктів політичного процесу під образно-асоціативний і раціональний рівень сприйняття інформації різних соціальних груп населення. Такого роду системні дії з боку політичних структур можуть сформувати у громадян неусвідомлене бажання приймати вже готові схеми мислення, дій та вчинків.

1.2 Соціально-психологічні особливості впливу пропаганди

Існування пропаганди фактично не можливе без засобів масової комунікації (таких, як телебачення, Інтернет, різноманітні друковані джерела та багатьох інших - і цей список не обмежується лише ЗМІ). Тому необхідно розглянути сам спосіб впливу різних технік і методів пропаганди в контексті масової комунікації та соціальної психології.

Аналізуючи етапи розвитку уявлень про масової комунікації, умовно можна виділити два основних підходи до розгляду цього явища, але при цьому необхідно розуміти, що дані підходи були обумовлені рівнем розвитку каналів комунікації та існуючою системою виробництва і споживання інформації.

З сорокових років ХХ століття американські дослідники стали розділяти аналіз аудиторій масової комунікації на дві суміжні області: атомізм і дослідження лідерів думки. Згідно концепції атомізму , аудиторія складається з розрізнених і незалежних один від одного людей («атомів»). Тобто, дослідник в даному випадку виходить з того , що люди перебуваючи під прямим впливом того чи іншого засобу масової комунікацій , і кожен з них самостійно і незалежно від інших сприймає та оцінює одержувані повідомлення [1].

Для маси, розглянутої таким чином, характерно формування, закріплення та доведення до автоматизмів стійких і однотипних відповідних реакцій безлічі індивідів на зміни. Таким чином така маса має низку специфічних характеристик. По-перше, її члени можуть бути з будь-якої соціальної верстви, культурного рівня та благополуччя. По-друге, маса складається з людей, які, як правило, є анонімами, невідомими один для одного; відповідно, взаємодія, в тому числі обмін досвідом, між членами маси як такими не відіграє великої ролі. По-третє, маса - це нечітко організована спільність, і хоча вона розглядається як єдине ціле, але при цьому вона не здатна - на відміну від тієї ж натовпу - діяти цілеспрямовано і злагоджено [1].

Одним з перших дослідників, які вивчали в таком контексті масову комунікацію, був Г.Лассуелл, що опублікував в 1927 році роботу «Пропаганда техніка в світової війни», в якій на прикладі військової пропаганди Першої світової війни робив висновки про технології ефективного інформаційного впливу.

В основі підходу Г.Лассуеллла лежить гіпотеза про одинакові реакції на пропагандистський вплив, точніше - про єдині базові інстинкти, які і забезпечують таку єдність реакції. Будучи представником фрейдизму, він вважає базові інстинкти абсолютно ірраціональними і такими, що не підлягають свідомому контролю. Війна дає волю цим інстинктам, які в мирний час прибувають в пригніченому стані, і саме на мобілізації найпримітивніших первісних інстинктів і заснована воєнна пропаганда. Чим вищий рівень напруженості в суспільстві, чим сильніше виражені в кожного індивіда примітивні інстинкти, тим ефективніше працюватиме пропаганда і тим легше люди повірять її повідомленням [63].

У своїй роботі він дає визначення масової пропаганди як нового "молота і наковальні громадської солідарності", нової рушійної сили індивідуалізованого сучасного світу, яка зливає мільйони людських істот в єдину.

Продовжуючи працювати в цьому напрямку, Лассуелл пропонує теорію "магічної кулі" пропаганди ("magic bullet"), яка виходить з того, що в умовах індивідуалізованого масового суспільства масова комунікація виконує функцію компенсації та заміщення зруйнованих соціальних звязків і в силу цього здійснює на кожного окремого ізольованого індивіда нічим не опосередкований вплив, якому він не здатен протистояти. Індивіди не просто не можуть протистояти впливу, але реагують на нього в цілому однаковим чином, одні й ті ж стимули породжують у них одну і ту ж реакцію.

Тому в процесі масової комунікації кожен член суспільства цілеспрямовано отримує свою, заздалегідь визначену "дозу" впливу. Як і чарівна куля, яка завжди точно і безпомилково знаходить свого адресата, так само точно і безпомилково діє в суспільстві масова комунікація. Єдина система стимулів породжує єдину систему реакцій, і масова комунікація повністю підпорядковує собі суспільний організм. Відповідно вплив пропаганди носить глобальний (як за охопленням, так і за ступенем впливу) характер, оскільки в «атомарному» суспільстві повідомлення пропаганди, поширювані за допомогою каналів масової комунікації, фактично без перешкод впливає як на індивіда, так і на його соціальне середовище.

У ході проведених пізніше під керівництвом П. Лазерсфельда досліджень було виявлено, що масова комунікація не діє на індивіда на пряму. Це вплив опосередковується мікрогрупою, причому посередниками при передачі комунікативного впливу слугують "лідери громадської думки" ("opinion leaders"), тобто люди, що користуються авторитетом в цій мікрогруп і одночасно займаються тією чи іншою проблемою. Саме лідери громадської думки активно читають газети і слухають радіо, а потім транслюють отриману інформацію своєму оточенню, даючи при цьому власне тлумачення. Всі інші члени такої соціальної групи в сферу впливу газет і радіо потрапляють значно рідше і схильні користуватися інформацією "з других рук" [62].

Іншими словами, міжособистісна і внутрішньогрупова комунікація опосередковує масову за схемою: "ідеї часто передаються від радіо і газет до лідерів громадської думки, а вже від них - до менш активних верств населення».

Для ілюстрації цього можна навести такий приклад. М.Янович і Е. Шілз, вивчаючи настрої німецьких солдатів наприкінці 1944 - поч. 1945 року (на основі щомісячних опитувань, проведених серед військово- полонених військовою дослідницькою організацією "Psychological Warfare Branch"), шукали емпіричні докази того, що вплив як тоталітарної індоктринації, так і союзницької пропаганди на солдатів мало обмежений характер, і був опосередкованим впливом лідерів громадської думки (в ролі яких, в даному випадку, виступали молодші офіцери) і мікрогрупи (підрозділу) в цілому.

Так, солдати були схильні сприймати відповідальних за пропаганду і агітацію політичних офіцерів як " чужинців" і " несправжніх солдатів" і слабко реагували на їх агітацію (як і на агітацію за допомогою листівок і газет). Взагалі серед пересічних солдатів вермахту існувала думка, що "нацизм починається через десять миль після того, як закінчується лінія фронту". Більше того: як показали опитування, вони мало цікавилися і загальним ходом військових дій за межами своєї ділянки. Вони були цілком замкнуті на комунікацію всередині своєї мікрогрупи, і поки ця група відрізнялася високим рівнем згуртованості, а молодші офіцери забезпечували достатній рівень патерналістського захисту, солдати були здатні до ефективного та рішучого супротиву, незалежно від оцінки загальної військової ситуації [58].

На сучасному етапі склався комплексний підхід до розгляду соціального впливу пропаганди, суть якого полягає в тому, що для досягнення необхідних результатів інформаційний вплив повинен здійснюватися як через опосередковані форми комунікації (телебачення, радіо, Інтернет), так і використовуючи «лідерів громадської думки», які є каналами безпосередньої комунікації для своїх мікрогруп.

Такий підхід дозволяє з різних сторін поглянути і на об'єкт впливу. Виходячи з описаних вище теорій, об'єктом пропаганди виступає і власне індивід, так його найближче соціальне оточення (мікрогрупа). Таким чином, досягається, з одного боку, впровадження ідеологем в індивідуальну свідомість і їх подальше закріплення соціальним середовищем, з іншого.

стереотипізація пропаганда асоціативний образ

1.3 Стереотипізація та зміна установок як результат впливу пропаганди

Пропагандистська інформація направлена на емоційно-вольову сферу масової свідомості, зміни в якій і спонукають адресата зробити потрібні ініціатору дії. Найбільш дієвими у цьому плані є зміна установок та стереотипізація.

Важливе місце відводиться техніці спотворення, яка за допомогою цілеспрямованого відбору повідомлень передбачає зміщення реальних оцінних характеристик. Наприклад, загострюється увага на малозначимі в громадському відношенні факти і відтісняються на задній план факти дійсно важливі [12].

Стереотипи складають основу міфів, на яких базується будь-яка ідеологія. Наприклад, за допомогою методу стереотипізації у свідомість можуть впроваджуватися міфи та ілюзії, насаджуватися расові забобони чи фальшиві уявлення про народи інших національностей (етнічні стереотипи).

Для масової свідомості характерні дві особливості - тенденція до спрощення і тенденція до конкретизації, що було показано ще на початку ХХ століття французьким дослідником психології мас Г. Лебоном: «Спрощення - це виділення кількох або єдиної не складної ознаки для позначення складних явищ реальності. Конкретизація - поєднання більш-менш абстрактних понять з певними конкретними і звичними образами». На основі цих особливостей утворюються стереотипи.

Даний термін ввів в соціальні науки У. Ліппман у своїй роботі «Громадська думка», що вийшла в 1922 р. Ліппман визначив стереотип як спрощене, заздалегідь прийняте уявлення, яке не випливає безпосередньо з власного досвіду. Польський дослідник пропаганди Л. Войтасік визначає стереотип «як поширені за допомогою мови або масового образу в певних соціальних групах стійкі уявлення про факти дійсності, що призводять до вельми спрощених або перебільшених оцінок та суджень з боку окремих індивідів» [62].

Аналізуючи буденну свідомість і роль преси у формуванні громадської думки, Ліпманн дійшов висновку, що всім процесом сприйняття управляють стереотипи - свого роду упереджені думки. При розробці своєї концепції він спирався на дані про рефлекторному характер психічної діяльності людини.
Сутність його концепції зводиться до цього: людина спочатку представляє світ, а потім вже безпосередньо взаємодіє з ним, і оскільки дійсність занадто обширна, складна та мінлива, то людина потребує простої моделі навколишнього світу. Під впливом інформації про події, а не безпосереднього спостереження за ними у свідомості людини складаються спрощені образи, стандартизовані уявлення про навколишній світ - стереотипи. Але, хоч і засновані на реально існуючих поняттях, поверхневі знанні про явища або предмети можуть бути помилковими.
Сам Ліпман розмежовував зовнішній світ і «картинки в головах», підкреслюючи їх неадекватність, вказуючи на ілюзорний характер стереотипів. Стереотип істотно спрощує процес пізнання і мислення.
Процес пізнання, сприйняття нового - процес підбиття, механічної підгонки ще невідомого явища, факту під певну стійку загальну формулу або образ. Відбувається стандартизація явища, що є нормою, законом сприймання.
Стереотипізацію можна розглядати як необхідний і найважливіший когнітивний процес, який опосередковує поведінку людини, що допомагає її орієнтації. Стереотип при цьому є атрибутом реальної людської психіки, а «стереотипізовані» поняття, оцінки, категорії - це закріплені в суспільній свідомості «згустки» суспільного досвіду як повторювані властивості і явища.

Стереотипи, що виступають в якості стимулу, покликані викликати у людини реакцію - почуття симпатії чи антипатії, страху чи гніву, любові чи ненависті по відношенню до тих чи інших соціальних явищ.

Розглядаючи роль преси у формуванні громадської думки, Ліпман стверджував, що вона може за допомогою інформації створювати помилкову картину світу, яка не відповідає дійсності, розраховану на емоційну реакцію аудиторії.

З точки зору Е. Єгорової-Гантман і К. Плешакова, в політичній свідомості домінують два види стереотипів: стереотипи сприйняття та стереотипи політичної реклами і пропаганди. Вони вважають, що «стереотипи політичної реклами і пропаганди є якоюсь мірою вторинними, оскільки падають на добре удобрений власними стереотипами ґрунт. Причому чим примітивніше пропагандистський стереотип, тим легше асимілюється він у власну систему стереотипів особистості, соціальних та етнічних груп» [24].

Стійкість і упередженість емоційного символу можуть сприяти перетворенню його в ярлик, забобон, і такий стереотип міцний, його важко зруйнувати.

Кожній категорії людей властиві свої стереотипи і антагонізм між людьми визначається не стільки їх класовим становищем, а скільки відмінністю між їх стандартами стереотипів мислення.

Відповідний набір символів, стимулів впливає на людину, з одного боку вкорінюючи його віру в існуючий стан речей, викликаючи позитивні емоції - схвалення та симпатію, а з іншого - викликаючи негативні емоції до всього, що такому стану загрожує. Психологічний вплив за допомогою таких ємоційно забарвлених стереотипів буде мати ефект буде глибоким і тонким.

У політичній пропаганді використовується й так звані політичні стереотипи. Стереотип як вкорінена схема сприйняття суспільних явищ, які проявляються у суспільній свідомості. Це поняття не тотожне викривленому чи неправдивому сприйняттю дійсності. У ньому можна спостерігати поле чи область адекватного відображення дійсності, але також присутні спрощення та дезінформація. Це означає, що стереотип не просто деформує образ реального, але і узагальнює думку групи. Функція стереотипу у політичній сфері проявляється з діючого у ньому принципів поділу на "ми-вони", "свої-чужі". Стереотипи формують відчуття ідентичності особи у рамках своєї групи -"наші", виникаючі у процесі зіткнення з іншими. Найчастіше це використовується у демократичній системі щодо опозиційних груп.

Тобто, в процесі індивідуальної політичної дії стереотипи виконують ідентифікаційно - інтегруючу і компенсаторно - регулюючу функції, коли стереотипи компенсують певні почуття: меншовартості, поразки у військових конфліктах, постійного тиску ззовні тощo [57].

Багато дослідників вважають створення стереотипних уявлень шляхом інформаційного впливу основним методом пропаганди.

Розглядаючи соціальні функції стереотипу, Д. Теджфел відзначає низку моментів:

¾люди з легкістю виявляють готовність давати великим людським групам (чи соціальним категоріям) недиференційовані, грубі та упереджені оцінки;

¾ці характеристики відрізняються стабільністю протягом тривалого часу;

¾соціальні стереотипи змінюються залежно від соціальних, політичних змін, але цей процес відбувається вкрай повільно;

¾соціальний стереотип стає більш виразним і ворожим, коли виникає ворожість між групами;

¾соціальні стереотипи встановлюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення ясних уявлень про ті групи, до яких вони належать [56].

Стереотипи досить легко навязувати за допомогою засобів масової інформації. У результаті особливих психологічних маніпуляцій складне явище зводиться до деякої спрощеної і зрозумілої схеми.

Важливу роль у пропаганді відводять різним прийомам і методам навіювання з метою вироблення у мас певних установок. Звертаючись до аудиторії, відмовляються в більшості випадків від розгорнутої аргументації. Пропонуються готові рішення і робиться все для того, аби впровадити певні потрібні установки в свідомість. По суті при цьому використовуються методи ідеологічного насильства, які недопустимі з точки зору дотримання прав людини.

Можна виділити загальні три етапи формування стереотипу: «вирівнювання» (leveling), «посилення» (sparpening) і «асиміляція» (assimilation). Спочатку складне явище чи обєкт зводиться до кількох добре відомих ознак, а потім цим ознакам надається особлива значущість порівняно з тими, які вони мали в складі цілого. Після цього вибираються «вирівняні» і «посилені» риси обєкта чи явища і формується образ, що має особливе психологічне значення для індивіда [36].

Процес формування стереотипу в цілому схожий на формування іміджу, але на відміну від нього стереотипізація нівелює і перекручує багато з суттєвих ознак обєкта.

З самого визначення стереотипу випливає, що це явище завжди повязане з деякою формою сприйняття з боку певних осіб, суспільних груп, народів, рас. Як зазначає Л. Войтасик, в американській психологічній літературі описане типове уявлення німців про англійців. Відповідно до даного стереотипу, середній німець уявляє середнього англійця високим, худим, добре одягненим, у сюртуку, казанку, штиблетах, у пенсне, із люлькою в зубах. З боку моралі середній англієць уявляється німцю лицеміром, що не знає докорів сумління, людиною, яка завжди виходить переможцем з різних конфліктних ситуацій, некомпетентним у справах, що врівноважується таємничістю і дипломатичними трюками [16].

Стереотипізація як процес спрощення, схематизації дійсності дає можливість особі або групі громадян орієнтуватись у безперервно зростаючому потоці інформації, швидко реагувати на реальність, що змінюється, розбиратись у суті суспільно-політичних процесів та проблем, більш-менш адекватно оцінювати політичного лідера, партію, громадсько-політичну організацію або політичну ситуацію, явище, що віддалені від безпосередньої сфери діяльності людини й функціонування яких є маловідоме чи складне для її розуміння. Стереотипи сприяють істотному скороченню, спрощенню процесу пізнання і усвідомлення фактів та явищ дійсності, прискорюючи поведінкову реакцію. Цю можливість забезпечує здатність головного мозку виробляти узагальнені уявлення про субєктів, явища та факти, що формуються на основі попередніх знань людини, а також нової інформації, що до неї надходить [41].

Стереотипи забезпечують прийняття рішення ще до реального аналізу субєктів політики, політичних процесів, ситуацій, явищ та фактів. Вони збільшують швидкість обробки інформації, сприяють відсіву та ігноруванню тієї, яка не відповідає стереотипу або суперечить певним уявленням особи або групи громадян. Іншими словами людина сприймає тільки те, що хоче сприйняти.

Явище стереотипізації позбавляє особу необхідності творчо сприймати та аналізувати інформацію про соціально-політичне середовище. Без стереотипів довелося б інтерпретувати кожен новий факт, явище, так, наче немає ніякого життєвого досвіду [36].

Отже, стереотипи мають важливе значення для оцінки особою або групою громадян суспільно-політичних явищ. Як зазначає Вікентьєв, сприйняття людиною фактів, явищ, процесів дійсності (реальності) залежить не так від впливу на неї, як від існуючих у неї стереотипів.

Ігнорування існуючих стереотипів в процесі формування політичного іміджу - недопустиме.

Основні положення теорії Вікентьєва Л.І. щодо стереотипізації мислення, можна подати у вигляді наступних тез:

¾для людини характерна стереотипізація мислення та сприйняття реальності;

¾кожна особа має свої як позитивні, так і негативні стереотипи;

¾вважається, що в людини більше негативних стереотипів й найчастіше негативний стереотип переважає над позитивним;

¾кількість типових негативних стереотипів є обмеженою;

¾стереотип істотно впливає на сприйняття людиною повідомлень з будь-якого каналу, тобто особа бачить, чує, відчуває й сприймає тільки те, що хоче, що відповідає її системі стереотипів, її установкам;

¾стереотипи зумовлюють ірраціональну, нелогічну, на погляд зовнішнього спостерігача, поведінку, однак аналіз установок і стереотипів обґрунтовує та виправдовує її;

¾стереотипи важко піддаються коригуванню;

¾знання основних стереотипів та установок людини дає можливість вплинути на неї, спонукати до конкретних дій [13].

Стереотип містить у собі оцінний елемент, який виступає у вигляді установки, емоційного спілкування. Стереотип - не звичайне спрощення. Він «найвищою мірою заряджений почуттями». Оцінний елемент стереотипу (установка) завжди свідомо детермінована, оскільки стереотип, виражаючи почуття особистості, її систему цінностей, завжди співвіднесений із груповими почуттями і груповими діями. Звідси випливає висновок про можливу єдність стереотипів у тих чи інших соціальних інститутів і соціальних систем. Стереотип, як правило, неадекватний, або не повністю адекватний. Стереотипи ефективно керують усім процесом сприйняття, будучи еталоном оцінки і відповідно захисту особистості, яка належить до даної групи. У кінцевому підсумку стереотипи сприяють процесу тлумачення соціально-політичної єдності групи [16].

Стереотипу притаманна специфічна якість: він водночас є і оцінкою і психологічною установкою. Прийнято вважати, що оцінки й установки, як правило, аргументовані. Однак стереотипним оцінкам, що ґрунтуються на сильних емоціях, переживаннях, симпатіях або антипатіях, аргументація не притаманна. Їх суть можна виразити такою формулою: Цього не може

бути, оскільки цього не може бути ніколи. Це зумовлює не лише упередженість, але й високу регулюючу силу - політичні стереотипи визначають поведінку та ставлення людини, групи осіб до певного політика, партії, організації, обєкта, процесу, явища.

Стереотипізація процесу мислення у психологічному плані тісно повязана з установкою, що формується під час попередньої діяльності людей, їх діяльності і залежить від накопиченого ними досвіду. Саме установки становлять психологічну основу, підґрунтя, визначення та аналіз яких відіграє важливу роль в процесі формування політичного іміджу [41].

У процесі здійснення пропагандистського впливу важливо враховувати механізм трансформацій установок. В.Г.Крисько дає таке визначення: "Установка - це стан внутрішньої готовності людей до специфічного для них прояву почуттів, інтелектуально-пізнавальної і вольової активності, динаміки та характеру спілкування, предметно-практичної діяльності".

Установка - це схильність субєкта до певної форми реагування, яка визначає характер поведінки та діяльності; це - готовність особи сприймати субєкта політики, політичні процеси, явища та факти в певний спосіб, у певному світлі залежно від попереднього досвіду. Установка достатньо чітко усвідомлена та повязана з потребою особистості. Інколи поняття установка так і визначають: обєктивована потреба, яка набула предметної форми.

Цілеспрямований психологічний вплив створює таку ситуацію, де потреба, яка виникає в реципієнта, задовольняється шляхом надання інформації, яку подають тенденційно. По суті, це є способом формування, закріплення та зміни установок у свідомості людей.

Умови, що впливають на процеси зміни політичних установок досліджував В.Шрамм. Він описував їх так:

)для трансформації установок реципієнту необхідно підказати спрямованість і зміст цієї зміни;

)успішність зміни установки буде прямо залежати від того, наскільки нова вказана думка відповідає потребам і мотивам реципієнта;

)зміна буде більш вірогідна, якщо зміст сприйнятої інформації буде відповідати визнаним нормам групової поведінки, джерело інформації буде компетентним, а передача буде відповідати формальним вимогам;

)зміна установок буде більш стійкою, якщо оточуюча людину дійсність підтверджує зміст сприйнятої інформації;

)ефективність процесу зміни установок підвищиться, якщо пропагандистський вплив буде підкріплений іншими соціальними впливами.

Таким чином, установки завжди пов'язані з системою цінностей людини і мають стійкий характер.

Зміна старих стереотипів, які можуть перестати виконувати адаптивну функцію і стали заважати суспільно-політичного розвитку, також відбувається поетапно.

Спочатку закріплюються вже існуючі у свідомості людей потрібні стереотипи, потім відбувається часткова зміна поглядів на процес, подію, партію, інституцію тощо, і тільки після цього відбувається докорінна зміна старих політичних стереотипів за допомогою нового інформаційного впливу.

Висновки до розділу 1

Теоретико-методологічний аналіз основних підходів до вивчення феномену пропаганди дозволив зробити такі висновки:

. Пропаганда - систематично здійснювані зусилля вплинути на свідомість індивідів, груп, утворень для досягнення певного, заздалегідь наміченого результату в області політичної дії.

. В сучасному світі найефективнішим є комплексний підхід до розгляду соціального впливу пропаганди, суть якого полягає в тому, що для досягнення необхідних результатів інформаційний вплив повинен здійснюватися як через опосередковані форми комунікації (телебачення, радіо, Інтернет), так і використовуючи «лідерів громадської думки», які є каналами безпосередньої комунікації для своїх мікрогруп.

3. Пропагандистська інформація направлена на емоційно-вольову сферу масової свідомості, зміни в якій і спонукають адресата зробити потрібні ініціатору дії. Найбільш дієвими у цьому плані є зміна установок та стереотипізація. Функція стереотипу у політичній сфері проявляється з діючого у ньому принципів поділу на "ми-вони", "свої-чужі". Стереотипи формують відчуття ідентичності особи у рамках своєї групи-"наші", виникаючі у процесі зіткнення з іншими.

. Установка - це схильність субєкта до певної форми реагування, яка визначає характер поведінки та діяльності; це - готовність особи сприймати субєкта політики, політичні процеси, явища та факти в певний спосіб, у певному світлі залежно від попереднього досвіду. Установка достатньо чітко усвідомлена та повязана з потребою особистості. Інколи поняття установка так і визначають: обєктивована потреба, яка набула предметної форми.

Цілеспрямований психологічний вплив створює таку ситуацію, де потреба, яка виникає в реципієнта, задовольняється шляхом надання інформації, яку подають тенденційно. По суті, це є способом формування, закріплення та зміни установок у свідомості людей.

Спочатку закріплюються вже існуючі у свідомості людей потрібні стереотипи, потім відбувається часткова зміна поглядів на процес, подію, партію, інституцію тощо, і тільки після цього відбувається докорінна зміна старих політичних стереотипів за допомогою нового інформаційного впливу.

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІН УЯВЛЕНЬ ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ ОБРАЗ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ В УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ПІД ВПИЛИВОМ ПРОПАГАНДИ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

2.1 Організація та емпірична база дослідження

Дане емпіричне дослідження присвячене дослідженню динаміки змін образів України та Росії. Основними завданнями емпіричного дослідження було визначено:

.Провести теоретико-методологічний аналіз основних підходів до розуміння соціально-психологічної сутності механізмів впливу пропаганди як способу предявлення інформації.

.Емпірично дослідити змістовні та структурні характеристики образів України та Росії, українців та росіян в уявленнях студентської молоді.

.Визначити особливості динаміки змін образів України та Росії в сприйманні студентської молоді під впливом пропагандистської інформації.

Дослідження було проведене в 3 етапи:

Етап І. Формування вибірки. Підбір та підготовка методик дослідження.

Етап ІІ. Проведення емпіричного дослідження.

Етап ІІІ. Аналіз результатів емпіричного дослідження.

Емпірична база дослідження. У дослідженні прийняли участь студенти Київського національного університету імені ім. Тараса Шевченка та Київського політехнічного інституту (КПІ), в цілому 80 осіб від 18 до 24 років, 45 жінок і 35 чоловік.

Вибірка була різнорідною за місцем народження, мовою спілкування та політичними поглядами, національність - українці.

2.2 Методичне забезпечення емпіричного дослідження

Дослідження проходило в три етапи. Задачею перших двох був збір усіх можливих конструктів, що стосувалися уявлень про образи України та Росії, українця та росіянина. Для цього було застосовано методи асоціативного експерименту та колажу.

У сучасній психолінгвістиці існує багато різноманітних методик, спрямованих на дослідження значення слова. Одна з найпоширеніших - асоціативний експеримент. Асоціативний експеримент (лат. associatio -

з'єднання, experimentum - проба, досвід) - метод вивчення вербальних реакцій-відповідей на слово - стимул (був розроблений одночасно

М.Вертгеймером, Д. Кляйном і К. Юнгом 1906) для виявлення несвідомих комплексів значень. Кожного разу, коли слово-стимул зачіпає або актуалізує якийсь такий комплекс, відповідна реакція на деякий час затримується або зберігається на нове слово-стимул.

Існує декілька різновидів асоціативного експерименту. Особливістю вільного асоціативного експерименту є те, що експериментатор не встановлює ніяких рамок, в межах яких досліджуваний повинен продукувати асоціації.

Вільний асоціативний експеримент є досить простим і водночас ефективним засобом досліджень у психолінгвістиці. Він дає "живий" матеріал для побудови асоціативних полів певних понять, реконструкції фрагментів мовної та концептуальної картин світу - через це і був обраний для проведення.

Асоціативний експеримент проводився в письмовій формі, стимульний список містив такі слова : Україна, Росія, українець, росіянин.

Перед досліджуваними ставилося завдання написати якнайбільше асоціацій до слів-стимулів.

Надалі було використано проективну методику колажу. Колаж (французьке collage, буквально - наклеювання), технічний прийом в образотворчому мистецтві, фактично являє собою наклеювання на яку основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором і фактурою.

Також активно використовується в психології, особливо в арт-терапії та різноманітних дослідженнях образів та іміджу [32].

Адже створений колаж дає можливість побачити те, що приховано від свідомості людини, але, тим не менше, впливає на її сприймання та вчинки, дозволяє зрозуміти існуючий в свідомості образ на глибинному рівні.

Для дослідження образів найбільш доцільною є техніка тематичного колажу. Такий колаж ще називається «Географія візуальних образів». Насамперед, у роботі з таким колажем стоїть завдання прояснити ставлення людини до тієї чи іншої теми, явища тощо та висловити свої думки за допомогою образів. Іноді це дає абсолютно протилежний ефект того, що людина може проявляти на вербальному рівні, саме тому ця методика була використана разом з асоціативним експериментом.

Досліджуваним було запропоновано зробити колажі на тему «Україна» та на тему «Росія» в електронному варіанті, що значно спростило саме створення колажів та дало змогу виконати їх більш яскраво та змістовно. Картинки, з яких досліджувані робили свої колажі, повинні були підписані однією фразою для однозначного трактування.

Наступним була побудова бланка семантичного диференціала, оціночними характеристиками якого слугували конструкти, отримані в при аналізі результатів проведення методик асоціативного експерименту та колажу.

Метод семантичного диференціала (від грецьк. se mantikos - визначальний і лат. differentia - різниця) - один з методів побудови суб'єктивних семантичних просторів. Запропонований американським психологом Ч.Осгудом в 1952 р. і застосовується в дослідженнях, пов'язаних із сприйняттям і поведінкою людини, з аналізом соціальних настановлень і особистих смислів, в психології і соціології, в теорії масових комунікацій і рекламі, а також в естетиці. Метод семантичного диференціала є комбінацією методу контрольованих асоціацій і процедур щодо шкал; при цьому вимірювані об'єкти (поняття, зображення, персонажі і таке інше.) оцінюються за рядом біполярних градуальних (трьох, п'яти, семибальних тощо) шкал, полюси яких, як правило, задаються вербально. Разом з вербальними розроблені невербальні семантичні диференціали, де як полюси шкал використовуються графічні опозиції, живописні картини, фотопортрети.

Метод семантичного диференціала (СД) ґрунтується на явищі синестезії (мислення за аналогією, коли одні почуттєві сприйняття виникають під впливом інших) і є операціональним способом "уловлювання" емоційної сторони сенсу, сприймається індивідом в об'єктах. СД дозволяє виявити несвідомих асоціативні зв'язки між об'єктами у свідомості людей. Будь - які тестові об'єкти оцінюються по ряду бімодальних шкал, полюси яких зазвичай задаються вербально за допомогою антонімів: гарний - поганий, теплий - холодний, активний - пасивний і т.п. Передбачається, що людина здатна оцінити вивчається об'єкт, співвідносячи інтенсивність внутрішнього переживання з приводу об'єкта із заданою оціночної шкали. Ділення шкали фіксують різні ступені даного якості об'єкта. Шкали СД не описують реальність, а є метафорично вираженням станів і відносин суб'єкта (інструкція, яку отримують респонденти, закликає: "ставлячи оцінки, орієнтуйтеся на власні відчуття, а не знання"). В отриманому просторі афективних значень фіксується зближення понять, на які людина реагує подібним чином, і розведення понять, які мають різний емоційний фон. Відстань між поняттями виражається певним числом, що в загальному вигляді дозволяє розрізняти оцінки: а) одного й того самого поняття різними індивідами (або різними групами); б) різних понять одним і тим же індивідом (чи групою); в) одного поняття одним і тим же індивідом (чи групою) в різний час. Шкали, корелюють між собою, групуються в незалежні фактори, які і утворюють семантичний простір.

Метод СД дозволяє знайти систему латентних факторів, в рамках яких індивід оцінює об'єкти. По суті, семантичний простір - дослідна модель структури індивідуального свідомості, і завдання полягає у визначенні того, де в цьому просторі знаходиться об'єкт вивчення.

Розроблена методика семантичного диференціалу направлена на оцінку образів України та українця, Росії та росіянина, і була використана при проведенні фокус-групи.

Метод фокус-групи ( інша назва - сфокусоване інтерв'ю) являє собою по суті групову дискусію, в ході якої з'ясовується ставлення учасників до того чи іншого виду діяльності або продукту цієї діяльності.

Даний метод почав застосовуватися в середині XX в. Вперше його було використано американськими соціологами Р. Мертоном і П. Лазарсфельдом в 1941 році для вивчення ефективності впливу на населення радіопередач. Цей метод широко використовується в соціології, психології, політології, економіці тощо [37].

Фокус-група являє собою групове інтерв'ю, яке проводиться модератором у формі групової дискусії за наперед розробленим сценарієм з невеликою групою «типових» представників досліджуваної частини населення, схожих за основними соціальними характеристиками.

Метод фокус - груп полягає в опитуванні 8 - 12 респондентів у певному часовому інтервалі (від 1 до 2,5 годин) під управлінням модератора. Опитування проводитись у спеціальній фокус-кімнаті, оснащеній відеокамерою і звукозаписувальними пристроями, а також звукоізольованою клієнтської кімнатою, в якій замовник може спостерігати за ходом фокус - групи через одностороннє скло.

Метод фокус-груп, або групове глибоке інтерв'ю, відноситься до числа так званих "гнучких" або "якісних" методів соціологічного дослідження.

Фокус-групи широко використовуються в соціологічних та маркетингових дослідженнях. Метод дозволяє розкрити мотивацію людей, побачити варіанти сприйняття/ставлення до проблеми тощо. Але фокус-група - це якісний метод, тому на його основі не можна робити кількісних висновків. Метод фокус-групи є одним із найпоширеніших якісних методів маркетингових і соціологічних досліджень, які дають можливість оцінити особливості образного сприйняття обєкта, явища чи предмета.

Дослідження за допомогою фокус-груп - це ретельно спланована акція, що передбачає цикл послідовних дискусій. Мета фокус-групи полягає в тому, щоб допомогти розкритися її учасникам і дати можливість дізнатися дослідникам, що люди відчувають і думають насправді.

Запорукою успіху методу фокус-груп (його об'єктивності, науковості, валідності) є процес відбору учасників для проведення дискусій, особливо з огляду на загальну незначне число респондентів, залучених до дослідження. Так, найбільш оптимальним числом респондентів, на нашу думку, є 7-8 чоловік в одній групі. Кількість учасників фокус групи не повинно перевищувати 12 осіб. Менш шести-семи учасників - обмежує можливості обговорення, тому що не достатньо думок для підтримки дискусії і творчого розкріпачення. Більш дванадцять учасників теж погано, тому що не всім вдається висловитися, а зв'язок між учасниками втрачається. Потрібно зясувати необхідну кількість людей для кожної фокус групи. Якщо кількість учасників по кожній фокус групі не досягає кількості шести осіб, продумайте варіант об'єднання фокус груп. Якщо кількість учасників більше дванадцяти, розділіть їх на дві фокус-групи.

Як тільки вирішена кількість учасників, потрібно дізнайтеся скільки з них зможуть взяти участь у роботі фокус-групи.

Характерними рисами фокус-груп є:

.Сфокусований характер дискусії.

.Орієнтація на з'ясування всієї різноманітності існуючих поглядів.

.Внутрішньогрупова інтеракція.

.Широке використання уявних експериментів та проективних технік.

.Фокус-групове моделювання.

.Використання елементів гри при проведенні дискусії.

Перевагами методу фокус-груп є: можливість отримання інформації про причини поведінки, формування певних установок респондентів; можливість побудови різного роду моделей об'єкта дослідження; широкі можливості використання методу спостереження; можливість отримання вірогідних даних щодо щирості респондентів; досить велика оперативність методу.

Недоліком фокус-груп є те, що їх ефективність значною мірою залежить від кваліфікації модератора.

При проведенні фокус-групи учасникам було запропоновано продивися, обговорити та оцінити певний контент (Додаток Б), який містив провокативну пропагандистську інформацію, підібрану випадковим чином. Від класичного варіанту проведення фокус-групи дане дослідження відрізнялося тим, що мало на меті не якісну характеристику та оцінку даного контенту, а визначення змін уявлень про образи України, Росії, українців та росіян після перегляду такої інформації пропагандистського характеру. Задля досягнення цього завдання перед початком проведення фокус-групи учасником було запропоновано оцінити ці образи, заповнивши бланк семантичного диференціалу, ця ж процедур була повторена в кінці фокус-групи.

Всі математичні обрахунки було виконано в програмі SPSS v.19.

Висновки до розділу 2

. Виходячи з мети та завдань емпіричне дослідження було визнано за доцільне проводити в три етапи:

¾Етап І. Формування вибірки. Підбір та підготовка методик дослідження.

¾Етап ІІ. Проведення емпіричного дослідження.

¾Етап ІІІ. Аналіз результатів емпіричного дослідження.

.Для вивчення динаміки зміни образів України та Росії та виконання поставлених задач було використано наступні методи : метод вільного асоціативного експерименту, метод побудови тематичного колажу («Географія візуальних образів»), метод семантичного диференціалу, та метод формуючої фокус-групи.

.Дані, отримані за допомогою методик вільного асоціативного експерименту та методу побудови тематичного колажу, дали змогу побудувати біполярні шкали для оцінки образів України, Росії, українця та росіянина відповідно.

.Було проведено формуючу фокус - групу, до початку і після якої досліджувані повинні були оцінити образи України, Росії, українця та росіянина за розробленою методикою семантичного диференціалу.

РОЗДІЛ ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІН УЯВЛЕНЬ ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ ОБРАЗ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ В УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ПІД ВПИЛИВОМ ПРОПАГАНДИ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

3.1 Аналіз результатів асоціативного експерименту щодо образів України, Росії, українця та росіянина

У вільному асоціативному експерименті взяло участь 10 осіб, 7 дівчат та 3 хлопці. Такий розподіл не дає змоги зробити висновки про особливості гендерного сприймання. У якості слів-стимулів були слова Україна, Росія, українець, росіянин. Результатом експерименту було 753 асоціативних реакції, більш слів - асоціацій були унікальними, що можна пояснити як і когнітивної складністю досліджуваних, так і величиною вибірки. Було пораховано загальну кількість асоціацій по кожному з стимульних слів, визначено семантичні гнізда та дано їм назву. Отримані результати для наглядності представлено у вигляді таблиці.

Таблиця результатів асоціативного експерименту

Слово-стимулДовжина асоціативного ланцюжкаКількість семантичних гніздСередній розмір семантичного гніздаНазва семантичних гніздУкраїна2201613.75«Батьківщина» «Щастя» «Незалежність» «Демократія» «Мирна» «Традиції» «Майбутнє» «Краса» «Статус» «Господарство» «Європа» «Єдність» «Могутність» «цілісність» «Визначна історія»Українець185920.5«Свобода» «Сила» «Щирість» «Досягнення» «Козак» «Патріот» «Емоційність» «Обмеженість» «Боєць»Росія 1801313.8«Загарбник» «Штучність» «Політики» «Можливості» «Репресії» «Культура» «Могутність» «Імперія» «Традиції» «Краса» «Азія» «Тоталітаризм» «Національні символи»Росіянин159917.6«Зверхність» «Традиційність» «Шовініст» «Жертва» «Обмеженість» «Розбійник» «Поет» «Боягуз» «Щедрість»

Так, образ України можна сформулювати наступним чином : щаслива, Батьківщина, незалежна, демократична, традиційна, красива, мирна, з великим майбутнім, могутня, єдина, цілісна, має потужне господарство, має тривалу історію.

Росія представлена наступним чином: загарбник, втрачені можливості, велика культура, могутня, імперія, тоталітарна, репресії, красива, традиційна, штучна, азійська країна. Також сильні асоціації з політиками та національними символами.

Українця досліджувані уявляють так: вільний, сильний, щирий, козак, патріот, боєць, емоційний, обмежений, прагне досягнень.

Росіянин же такий: зверхній, тримається традицій, шовініст, жертва, обмежений, розбійник, боягуз, щедрий, поет.

Слово-стимул «Україна» викликало найбільше реакцій і найбільше семантичних гнізд, що свідчить про емоційну забарвленість образу.

Порівняння величини асоціативних рядів на слова-стимули «Українець» та «Росіянин» та кількості семантичних гнізд в них можна зробити висновок про стереотипне уявлення про росіян, і значне негативне забарвлення їх образу.

На основі отриманих характеристик було створено конструкти для семантичного диференціалу.

3.2. Аналіз особливостей візуалізації образів України та Росії

У ході дослідження було отримано 20 колажів на теми «Україна» та «Росія». Аналіз було здійснено за схемою : головне, сутність - в центрі; майбутнє - в правому куті; минуле - в лівому куті.

На основі наявних матеріалів було побудовано узагальнений колаж образу України серед української молоді, для відображення головних характеристик використовувалися найяскравіші зображення.

Аналізуючи образ України, побудований у колажах, можна описати його таким чином:

¾головне, сутність образу - національні символи (жовто-блакитний прапор, тризуб тощо), воля (уособлюється в козаках та їхньому способі життя), краса України (краєвиди та люди), культурні надбання (образ Т.Шевченка, І.Франка та інших визначних постатей), патріотизм, любов до Батьківщини, боротьба;

¾минуле образу - безсилля, погана влада, корупція, страх, соціальний контроль, боротьба, визначна історія;

¾майбутнє образу - невизначеність, великий потенціал, надія, боротьба.

Правий кут більшості колажів заповнений зображеннями з підписами, що свідчать про надію на краще майбутнє і необхідність боротьби за це майбутнє. Теперішній стан України зображений як переломний момент, як боротьба за краще майбутнє.

Аналогічно було проаналізовано колажі на тему «Росія». Образ Росії можна охарактеризувати наступним чином :

¾головне в образі - жорстка політика, лжива влада, цензура, соціальна несправедливість, соціальний контроль, корупція, сильні асоціації з політиками та національною атрибутикою;

¾минуле образу (лівий кут) - агресія, Олімпіада, визначна культура, алкоголь;

¾майбутнє образу (правий кут) - великі можливості, жорстка політика, агресія, невизначеність.

Необхідно відмітити, що зображення в правому куті багатьох колажів досить невизначені і неоднозначні, що пояснюється туманними уявленнями про майбутнє країни-сусіда. Використовуючи наявні матеріали та виявлені характеристики, було побудовано узагальнений колаж образу Росії в української молоді. Порівнюючи отримані характеристики та побудовані колажі, очевидними є такі моменти: образ Росії зображений в дуже негативному ракурсі, він майже не містить ніяк позитивних рис, крім того, країна зображена агресивною та з невизначеним майбутнім.

Отримані характеристики та тенденції в сприйнятті України та Росії були використані при побудові семантичного диференціалу для подальшого дослідження.

3.3 Визначення факторної структури образів України, Росії, українця та росіянина у сприйманні української молоді

Використовуючи отримані на попередніх етапах дослідження характеристик було побудовано бланк семантичного диференціал (Додаток А). Досліджувані заповняли його на початку фокус-групи та наприкінці, після формуючого впливу. Результати цього дослідження дали змогу виділити фактори у сприйманні України, Росії, українця та росіянина відповідно.

)Факторна структура образу України.

У якості полюсів семантичного диференціалу до образу України слугували такі дихотомічні характеристики: рідна - чужа, щаслива - знедолена, незалежна - залежна, тоталітарна - демократична, миролюбива - войовнича, традиційна-сучасна, з великим потенціалом - країна без майбутнього, красива-звичайна, статусна-невизнана, аграрна держава - індустріальна держава, європейська - азійська, розвинута-відстала, єдина-розділена, могутня-беззахисна, унітарна-федеративна, з тривалою історією - молода держава. Семантичний диференціал містив 16 характеристик, за якими потрібно було оцінити образ України за пятибальною шкалою. До отриманих даних було застосовано процедуру факторного аналізу, за методом головних компонент, з обертанням Варімакс. (Додаток В)

Результати представлені у таблиці 1 і таблиці 2.

Таблиця 1. Кореляції змінних у факторній структурі образу України (факторна матриця)

ЗміннаФактор12345Європейська0,9210-0,28600,247Аграрна0,88600-0,2630,362Унітарна0,8710,325-0,162-0,1690Єдина0,86200,367-0,1460Могутня0,6960,3750,5340,2860Традиційна0,5980,330-0,4410,1240,557Красива00,95200,2240Рідна00,94400,2200,140Розвинута0,1290,8500,2890,3920Незалежна0-0,6880,426-0,109-0,571Потенціальна0,1800,633-0,157-0,5360,484Тривала Історія-0,17400,935-0,2530,154Щаслива0,10800,9120,325Миролюбива-0,1930,33300,8950,187Тоталітарна00,40800,7970Статусна0,3290,1400,22300,903

Таблиця 2. Змінні факторів образу України

№ факторуЗмінні, які входять до складу фактору1 фактор«європейська», «аграрна», «унітарна», «єдина», «могутня», «молода», «войовнича»2 фактор«красива», «рідна», «розвинута», «визначна історія», «залежна»3 фактор«могутня», «незалежна», «має тривалу історію», «щаслива»4 фактор«миролюбива», «тоталітарна», «без майбутнього», «молода країна»5 фактор«статусна», «традиційна», «з великим майбутнім»

На основі факторної матриці з 16 змінних можна виділити 5 факторів:

1 фактор : «європейська», «аграрна», «унітарна», «єдина», «могутня», «молода», «войовнича»;

фактор : «красива», «рідна», «розвинута», «визначна історія», «залежна»;

фактор : «могутня», «незалежна», «має тривалу історію», «щаслива»;

фактор : «миролюбива», «тоталітарна», «без майбутнього», «молода країна»;

фактор : «статусна», «традиційна», «з великим майбутнім».

Умовно можна назвати перший фактор образу України як «європейська держава», оскільки дана змінна займає домінуючу позицію, інші змінні даного фактору є описовими до неї.

Другий фактор - «рідна країна», близький за семантичним значенням до Батьківщини.

Третій фактор - «тривала історія», дана змінна суттєво домінує над іншими в цьому факторі.

Четвертий фактор - «миролюбива», змінна має найбільшу величину кореляції.

Пятий фактор - «традиційна», інші змінні фактора є доповнюючими.

Фактично, другий і третій фактори можна обєднати в один «рідна країна» через їхню семантичну та смислову близкість.

Таким чином, факторна структура образу України має наступний вигляд : європейська держава, рідна країна, миролюбива та традиційна.

2)Факторна структура образу українця.

У якості полюсів семантичного диференціалу до образу українця було обрано такі дихотомічні характеристики : щасливий - не щасний, вільний - обмежений у можливостях, щирий-підлий, прогресивний - консерватор, розумний - дурний, добрий - злий, войовничий - миролюбивий, інтелігентний - селянин, довірливий - розсудливий, має власну думку, патріот - байдужий, вірний - не вірний, щедрий - скупий, неосвічений - сучасний, емоційний - холодний, творчий - звичайна сіра людина, обмежений - з широким кругозором.

Семантичний диференціал містив 16 змінних, які необхідно було оцінити за пятибальною шкалою. До отриманих даних було застосовано процедуру факторного аналізу, за методом головних компонент, з обертанням Варімакс (Додаток Г), результати представлені у таблиці 3 та таблиці 4.

Таблиця 2. Кореляції змінних у факторній структурі образу українця (факторна матриця )

ЗмінніФактори12345Щасливий00,878-0,32800Вільний0-0,361-0,84200Щирий0,8220,346-0,15800Прогресивний0,2070,7950,25700Розумний0,770-0,27700,139-0,350Добрий0,6760,341-0,3410,154-0,315Войовничий-0,204-0,3050,7670,1160,140Інтелігентний0,85400,270-0,1640,253Довірливий-0,12800,2410,8040Патріот0,6160,3320-0,627-0,212Вірний0,635-0,142-0,417-0,168-0,334Щедрий-0,1060000,951Неосвічений-0,5300,2540,2860,363Емоційний-0,67900,1050,1860,553ТворчаЛюдина-0,2840,7450,1970,3370Обмежений0,1040,41100,6770,172

Таблиця 4. Змінні факторів образу українця

№ факторуЗмінні, які входять до складу фактору1 фактор«щирий», «розумний», «добрий», «інтелігентний», «патріот», «вірний», «не емоційний»2 фактор«щасливий», «прогресивний», «творча людина»3 фактор«войовничий», «прогресивний», «обмежений у можливостях», «не щасливий»4 фактор«довірливий», «обмежений», «не патріот», «не інтелігентний»5 фактор«щедрий», «емоційний», «не розумний»

На основі факторної матриці можна виділити пять факторів:

1фактор : «щирий», «розумний», «добрий», «інтелігентний», «патріот», «вірний», «не емоційний»;

2фактор : «щасливий», «прогресивний», «творча людина»;

фактор : «войовничий», «прогресивний», «обмежений у можливостях», «не щасливий»;

фактор : «довірливий», «обмежений», «не патріот», «не інтелігентний»

фактор : «щедрий», «емоційний», «не розумний».

Аналізуючи кореляційні та смислові звязки між змінними першого фактору, можна дати йому назву «моральність».

Другий фактор - «творчість», ця змінна є домінуючою у даному факторі.

Третій фактор було названо «борець», що відображає смислові звязки між змінними у цьому факторі.

Четвертий та пятий фактори образу можна обєднати в «довірлива обмежена людина», зі смисловою подібністю до «міщанин».

Образ українця можна описати наступними чином : моральний, творчий, той, що бореться, або людина з обмеженими поглядами.

)Факторна структура образу Росії

У якості полюсів семантичного диференціалу до образу Росії були такі дихотомічні характеристики : європейська - азійська, незалежна - залежна, аграрна - індустріальна, статусна - невизнана, красива - звичайна, друг - ворог, визначна культура - суспільство користувачів, цілісна - штучно створена, щаслива - знедолена, загарбник - занепокоєний сусід, розвинута - відстала, могутня - слабка, традиційна - сучасна, імперія - федеративна держава, миролюбива - войовнича, з великим потенціалом - без майбутнього, тоталітарна - демократична.

Ці характеристики необхідно було оцінити за пятибальною шкалою, і до даних було застосовано процедуру факторного аналізу, за методом головних компонент, з обертанням Варімакс (Додаток Д). Отримані результати представлені у вигляді таблиці 5 і таблиці 6.

Таблиця 5. Кореляції змінних у факторній структурі образу Росії (факторна матриця )

ЗмінніФактори123456Європейська0,91400000,149Незалежна-0,770000,194-0,3530Аграрна0,68200,457-0,47800Статусна-0,5580,3660,2320,54800,214Красива-0,1050,8630000Друг-0,1440,8220,233000ВизначнаКультура00,69600,617-0,1390,224Цілісна0,4010,69100,4480-0,216Щаслива0,1170,1160,9380,1060-0,173Загарбник-0,220-0,422-0,8290-0,1230Розвинута-0,34600,7910,138-0,3630Могутня-0,1760,13900,95400традиційна-0,2580-0,367-0,2010,769-0,228Імперія0,477000,2280,7480,123Миролюбива0,32300-0,3490,5380,479Потенціал0,1280,4640,3220,5200,5230Тоталітарна0,1140-0,164000,935

Таблиця 6. Змінні факторів образу Росії

№ факторуЗмінні, які входять до складу фактору1 фактор«європейська», «аграрна», «невизнана», «залежна», «відстала»2 фактор«красива», «друг», «визначна культура», «цілісна», «занепокоєний сусід»3 фактор«щаслива», «занепокоєний сусід», «розвинута»4 фактор«могутня», «визначна культура», «статусна», «потенціал»5 фактор«традиційна», «імперія», «миролюбива», «потенціал», «не розвинута»6 фактор«тоталітарна», «штучно створена», «сучасна»

На основі факторної матриці можна виділити шість факторів:

фактор: «європейська», «аграрна», «невизнана», «залежна», «відстала»;

фактор: «красива», «друг», «визначна культура», «цілісна», «занепокоєний сусід»;

3фактор: «щаслива», «занепокоєний сусід», «розвинута»;

фактор: «могутня», «визначна культура», «статусна», «потенціал»;

фактор: «традиційна», «імперія», «миролюбива», «потенціал», «не розвинута»;

фактор: «тоталітарна», «штучно створена», «сучасна».

Перший фактор можна назвати «відсталість», так як ця змінна домінує серед інших змінних у цьому факторі, які описовими до неї.

Другий та третій фактори за семантичною близькістю та кореляційними звязками можна обєднати в один - «бажаний союзник».

Четвертий фактор за смислом змінних, що його складають, можна назвати «велич».

Пятий та шостий фактори можна по смислу обєднати в один - «провідна імперська політика».

Таким чином, образ Росії складається з таких факторів : відсталість, бажаний союзник, величність, провідна імперська політика.

)Факторна структура образу росіянина.

Як полюси семантичного диференціалу до образу росіянина були використані такі дихотомічні характеристики : щирий - підлий, шовініст - космополітичний, добрий - злий, войовничий - миролюбивий, розумний - дурний, вільний - обмежений у можливостях, щасливий - знедолений, довірливий - розсудливий, творчий - звичайна сіра людина, неосвічений - сучасний, обмежений - з широким кругозором, патріот - байдужий до політики, зверхній - нормальне ставлення, дружнє ставлення - ворожість, інтелігентний - селянин, щедрий - скупий.

До результатів було застосовано процедуру факторного аналізу, коротко дані представлені у вигляді таблиці 7 і таблиці 8.

Таблиця 5. Кореляції змінних у факторній структурі образу Росії (факторна матриця )

ЗмінніФактори12345Щирий0,850-0,24700,1450,262Шовініст-0,84100-0,1040,327Добрий0,783-0,196-0,187-0,1520,303Войовничий-0,7280,581000,128Розумний0,717-0,148-0,484-0,2030Вільний0,177-0,920-0,1850,1010Щасливий0,158-0,85800,3270,137Довірливий-0,3060,854000ТворчаЛюдина00,626-0,3360,3840,517Неосвічений000,906-0,281-0,144Обмежений00,2550,85900Патріот0,3610,196-0,744-0,2040,265Зверхній000,2440,9010,141ДружнєСтавлення0,1330,1320,292-0,8800Інтелегентний0,2970-0,4680,5170Щедрий00,1100,1460-0,941

Таблиця 8. Змінні факторів образу росіянина

№ факторуЗмінні, які входять до складу фактору1 фактор«щирий», «добрий», «космополітичний», «миролюбивий», «розумний»2 фактор«довірливий», «творча людина», «обмежений у можливостях», «не щасливий»3 фактор«неосвічений», «обмежений», «патріот», «селянин»4 фактор«зверхній», «вороже ставлення»5 фактор«скупий», «творча людина», «шовініст»

З факторної матриці можна вивести 5 факторів :

1 фактор: «щирий», «добрий», «космополітичний», «миролюбивий», «розумний»;

фактор: «довірливий», «творча людина», «обмежений у можливостях», «не щасливий»;

фактор: «неосвічений», «обмежений», «патріот», «селянин»;

фактор: «зверхній», «вороже ставлення»;

фактор: «скупий», «творча людина», «шовініст».

Перший фактор за смисловим наповненням його змінних можна назвати «прогресивність».

Другий фактор умовно можна назвати «політична індиферентність».

За семантичним та кореляційним звязками між третім, четвертим та пятим факторами їх можна обєднати в один - «шовініст».

Таким чином, факторна структура образу росіянина наступна : прогресивність, політична індиферентність, шовінізм.

Отже, було отримано такі результати : Україна сприймається за такими факторами як, європейська держава, рідна країна, миролюбива та традиційна. Образ українця можна описати наступними чином : моральний, творчий, той, що бореться, або людина з обмеженими поглядами.

Образ Росії складається з таких факторів : відсталість, бажаний союзник, величність, провідна імперська політика, а факторна структура образу росіянина наступна : прогресивність, політична індиферентність, шовінізм

Можна порівняти факторну структуру даних образів між собою. Очевидним є те, що образи України та Росії принципово різні. Так, Україна сприймається в трьох взаємоповязаних аспектах : європейська держава, рідна країна, традиційна та миролюбива. Образ Росії складається з чотирьох факторів, значно менше звязаних між собою : відсталість, бажаний союзник, велич, імперська політика.

Росіянин даною вибіркою сприймається лише у політичному аспекті по незалежним факторам - прогресивний, політично індиферентний, шовініст. Яскраво це видно порівнянні зі структурою образа українця, де поряд з факторами, які мають відношення до політичного життя - борець, довірлива обмежена людина (міщанин), є ще два, що характеризують особистісні риси моральність та творчість людини. Це може свідчити про спрощене і стереотипне сприймання росіян.

3.4 Дослідження динаміки змін образів України та Росії в уявленнях студентської молоді

Досліджувані заповняли бланк семантичного диференціалу два рази - до і після перегляду контенту на фокус-групі, тому є можливість послідовно порівняти кожен з образів і до і після процедури.

Для початку було проведено порівняння середніх даних вибірки, розділеної за статтю. Але коефіцієнт статичної значимості різниці результатів чоловіків і жінок р=0,526, що свідчить про відсутність гендерних відмінності у сприйманні даних образів.

Дані дослідження мали нормальний розподіл, для порівняння середніх величин характеристик образів до і після формуючого впливу було використано t-критерій Стьюдента для залежних виборок. (Додаток Ж).

Зміни середніх значень по образу України мають t= 0,651 з значимістю р=0,052 , що трохи більше за трохи більше за допустим величину, але допустимо для інтерпретації.

Середні значення змін по образу Росії мають t = -0,596 з статичною значимістю р= 0,049 , тобто можуть бути інтерпретовані.

Середні значення змін по образах українця та росіянина мають коефіцієнти статистичної значимості р=0,782 та р=0,737 - що набагато більше допустимої норми (р<0,05). Тому ці образи будуть лише описані, без інтерпретації.

Образ України у досліджуваних до перегляду пропагандистського контенту.

На основі отриманих при заповненні семантичного диференціалу даних було побудовано образ України для даної молодіжної вибірки, для зручності він представлений у вигляді графіка 1.

Графік1. Значимі змінні у сприйманні образа України (до перегляду контенту)

Образ було оцінено по шістнадцяти різних змінних.

Отже, у свідомості молодіжної вибірки склався такий образ України - рідна, знедолена, залежна, демократична, миролюбива, традиційна, з великим майбутнім, красива, достатньо статусна, аграрна, європейська, з середнім рівнем розвитку, єдина, слабка, унітарна, з тривалою історією.

Найбільш важливі характеристики для образу України : рідна, миролюбива, з великим майбутнім, знедолена, красива, єдина, демократична, слабка, з тривалою історією. Особливу увагу треба звернути на важливість змінної «унітарна» для образу України.

Такі характеристики, як традиційність, статусність та рівень розвитку, виявилися погано визначеними, респонденти за ними не змогли однозначно оцінити образ України.

Образ України у досліджуваних після перегляду пропагандистського контенту.

Після перегляду пропагандистського контенту респонденти оцінили образ України за семантичним диференціалом. Використовувалися ті ж самі шістнадцять характеристик, отриманий образ для зручності поданий у вигляді графіку 2.

Графік2. Значимі змінні у сприйманні образа України (після перегляду контенту)

Образ України описаний таким чином : рідна, знедолена, залежна, демократична, миролюбива, сучасна, з великим потенціалом для розвитку, красива, не статусна, аграрна, європейська, єдина, слабка, унітарна, з тривалою історією. Респонденти не змогли визначитися з оцінкою рівня розвитку.

Для зручного порівняння кількісних змін характеристик у образі України було побудовано графік 3.

Графік 3. Порівняння значимих змінних у сприйманні образа України (до і після перегляду контенту)

На графіку добре видно кількісні зміни в оцінках характеристик образу України, оскільки вони статистично значимі, то їх буде розглянуто.

Після перегляду пропагандистського контенту змінилися такі характеристики : рідна (4,8 до і 4,85 після), щаслива (-0,8 до і -0,71 після), незалежна (0,28 до і 1 після), тоталітарна (-1,42 до і -2 після), миролюбива (3,5 до і 3,8 після), традиційна (0,85 до і 0,57 після), потенціальна (4,42 до і 3,8 після), статусна (0,85 до і 0,71 після), аграрна (1,42 до і 1,5 після), розвинута (0,42 до і 0,3 після), могутня (-0,57 до і -0,71 після), унітарна ( 3 до і 2,57 після).

Порівняно з іншими сильно змінилися оцінки по змінних «незалежна» (0,28 до і -1 після), «тоталітарна» (-1,42 до і -2 після), «миролюбива» (3,5 до і 3,28 після), «традиційна» (0,85 до і 0,57 після), «потенціал» (4,42 до і 3,8 після), «могутня» (-0,57 до і - 0,71 після), «унітарна» (3 до і 2,57 після).

Образ Росії у досліджуваних до перегляду пропагандистського контенту.

Аналогічним способом було оцінено сформований у вибірки образ Росії. За бланком семантичного диференціалу цей образ було оцінено за 17 змінними-характеристиками. Для зручності результати представлені у вигляді графіка 4.

Графік 4. Значимі змінні у сприйманні образа Росії (до перегляду пропагандистського контенту)

Отже, у респондентів сформувався такий образ Росії : ворог, загарбник, нещаслива країна, тоталітарна, незалежна, статусна, індустріальна, відстала, штучно створена, могутня, імперія.

Такі характеристики, як миролюбива, традиційна, красива, з великим потенціалом, європейська, з визначною культурою майже не виражені в оцінках досліджуваних, що свідчить про спрощене, стереотипне сприймання Росії.

Образ Росії у досліджуваних після перегляду пропагандистського контенту.

Оцінка образу за тим же бланком семантичного диференціалу була проведена після перегляду пропагандистського контенту. Отримані результати представлені у вигляді графіка 5.

Графік 5. Значимі змінні у сприйманні образа Росії (після перегляду пропагандистського контенту)

Образ Росії після перегляду пропагандистського контенту : ворог, загарбник, не щаслива країна, незалежна, тоталітарна, войовнича, статусна, не красива, азійська, відстала, штучно створена, могутня, імперія, традиційна, з великим потенціалом для розвитку, аграрна держава, визначна культура.

Найголовніші характеристики образу : ворог, загарбник, не щаслива країна, тоталітарна, войовнича, статусна, могутня, імперія.

Такі змінні, як «традиційна», «з потенціалом», «аграрна держава», «визначна культура», практично не визначені в образі.

Треба відмітити, що даний образ Росії, побудований після перегляду пропагандистського контенту, якісно відрізняється від образу, отриманого до перегляду. Значно менше характеристик не визначені, деякі характеристики набули протилежних значень.

Для детальнішого якісного та кількісного порівняння образів Росії до і після перегляду контенту було побудовано графік 6.

Графік 6. Порівняння значимих змінних у сприйманні образа Росії ( до і після перегляду пропагандистського контенту)

Графік 6. Порівняння значимих змінних у сприйманні образа Росії ( до і після перегляду пропагандистського контенту)

На побудованому графіку добре видно кількісні зміни у оцінці характеристик образів до і після перегляду пропагандистського контенту.

Характеристики образу, які змінилися після перегляду : друг (-1,74 до і -1,84 після), незалежна (0,71 до і 1,14 після), миролюбива (0,42 до і -3,14 після), статусна (2 до і 2,14 після), аграрна держава (-0,85 до і -1,85 після), європейська (-1,57 до і -0,28 після), розвинута (-2 до -2,14 після), цілісна (-2 до і -2,14 після), могутня (1 до і 2 після).

Сильно змінилися оцінки по змінним «незалежна» (0,71 до і 1,14 після), «миролюбива» (0,42 до і -3,14 після), «аграрна держава» (-0,85 до і -1,85 після), «європейська» (-1,57 до і -0,28 після), «могутня» (1 до і 2 після).

Отже, підсумовуючи отримані результати, необхідно зазначити наступне : у свідомості молодіжної вибірки склався такий образ України - рідна, знедолена, залежна, демократична, миролюбива, традиційна, з великим майбутнім, красива, достатньо статусна, аграрна, європейська, з середнім рівнем розвитку, єдина, слабка, унітарна, з тривалою історією. При перегляді контенту з інформацією найбільше змінюються такі характеристики образу України, як «незалежна», «демократична», «миролюбива», «традиційна», «потенціал», «могутня», «унітарна», що дає змогу висунути гіпотезу про їх чутливість до впливу пропаганди.

Щодо образу Росії, то він значно спрощений і стереотипний. Так, у респондентів сформувався такий образ Росії : ворог, загарбник, нещаслива країна, тоталітарна, незалежна, статусна, індустріальна, відстала, штучно створена, могутня, імперія. Такі характеристики, як миролюбива, традиційна, красива, з великим потенціалом, європейська, з визначною культурою, майже не виражені в оцінці образу.

Після перегляду контенту найбільше змінилися оцінки по змінним «незалежна», «миролюбива» , «аграрна держава», «європейська», «могутня», крім того, загальний образ Росії став більш розширеним.

Користуючись отриманими даними, можна порівняти сформовані в української молоді образи України та Росії між собою. Для зручності аналізу результати представлені у вигляді графіку 7.

Графік 7. Порівняння значимих змінних у сприйманні образа України та Росії

Порівнюючи ці два образи за одними характеристиками, видно, що українська молодь уявляє Україну щасливішою, більш розвинутою, більш миролюбивішою, з більшим потенціалом для розвитку, єдиною європейською країною. Росія ж програє образу України майже за всіма критеріями, крім статусності, незалежності, могутності.

Зміни в оцінках образів українця та росіянина виявилися статистично незначимими, тому не можуть бути інтерпретовані, але їх необхідно описати.

Образ українця, що сформувався в української молоді, був побудований за допомогою семантичного диференціалу і визначається за 16 змінними. Для зручності його представлено у вигляді графіку 7.

Графік 7. Значимі змінні у сприйманні образа українця

Отже, українець - щасливий, вільний, щирий, розумний, добрий, миролюбивий, патріот, вірний, емоційний, освічений, має широкий кругозір.

Такі характеристики, як прогресивний, інтелігентний, довірливий, творча особистість, виявилися не визначеними в образі, або, можливо, не були зрозумілі досліджуваним.

В цілому склався позитивний образ українця.

Щодо образу росіянина, то його теж було оцінено за 16 характеристиками, подібними до тих, що використовувалися при побудові образа українця. Отримані результати представлені у вигляді графіка 8.

Графік 8. Значимі змінні у сприйманні образа росіянина

Отже, образ пересічного росіянина характеризується наступним : не щасливий, обмежений у можливостях, підлий, шовініст, дурний, войовничий, селянин, довірливий, дружнє та нормальне ставлення до українців, щедрий, мужній, творча людина.

Такі характеристики, як добрий, патріот, неосвічений, не виражені.

В цілому образ росіянина має негативний характер, протиречиве поєднання як негативних, так і негативних якостей може свідчить про ще не до кінця сформований образ та формування нового негативного національного стереотипу.

Для детальнішого порівняння образи українця та росіянина було зображено у вигляді графіка 9.

Графік 9. Порівняння образів росіянина та українця

Якщо порівняти ці образи між собою, то вийде наступне:

¾типовий українець значно щасливіший від росіянина, має набагато більше можливостей, він значно добріший та розумніший, більш інтелігентний, значно щедріший та, на відміну від росіянина, патріот своєї держави;

¾образ типового росіянина має багато негативних рис, крім того він войовничий. Але більш освічений та творчий.

Висновки до розділу 3

Аналіз результатів проведеного емпіричного дослідження дозволив зробити наступні висновки:

.За результатами вільного асоціативного експерименту та методу побудови тематичного колажу можна побудувати образи, які склалися у студентської молоді:

¾Образ України : щаслива, Батьківщина, незалежна, демократична, традиційна, красива, мирна, з великим майбутнім, могутня, єдина, цілісна, має потужне господарство, має тривалу історію.

¾Росія представлена наступним чином: загарбник, втрачені можливості, велика культура, могутня, імперія, тоталітарна, репресії, красива, традиційна, штучна, азійська країна. Також сильні асоціації з політиками та національними символами.

¾Українця досліджувані уявляють так: вільний, сильний, щирий, козак, патріот, боєць, емоційний, обмежений, прагне досягнень.

¾Росіянин же такий: зверхній, тримається традицій, шовініст, жертва, обмежений, розбійник, боягуз, щедрий, поет.

.Аналіз результатів проведеної методики семантичного диференціалу дозволяє зробити наступні висновки щодо факторної структури образів України, Росії, українця та росіянина :

¾Факторна структура образу України має наступний вигляд : європейська держава, рідна країна, миролюбива та традиційна.

¾Образ українця : моральний, творчий, той, що бореться, або людина з обмеженими поглядами.

¾образ Росії складається з таких факторів : відсталість, бажаний союзник, величність, провідна імперська політика.

¾факторна структура образу росіянина : прогресивність, політична індиферентність, шовінізм.

3.Після перегляду контенту з пропагандистською інформацією найбільше змінилися такі характеристики образу України, як «незалежна», «демократична», «миролюбива», «традиційна», «потенціал», «могутня», «унітарна», що дає змогу висунути гіпотезу про їх чутливість до впливу пропаганди.

4.В образі Росії найбільш чутливими до впливу пропаганди є змінні «незалежна», «миролюбива» , «аграрна держава», «європейська», «могутня», Крім того, загальний образ Росії після перегляду став більш розширеним.

.Результати, отримані даним образів українця та росіянина не мали статистичної значимості, тому були описані без інтерпретації. Так, українець - щасливий, вільний, щирий, розумний, добрий, миролюбивий, патріот, вірний, емоційний, освічений, має широкий кругозір. Такі характеристики, як прогресивний, інтелігентний, довірливий, творча особистість, виявилися не визначеними в образі, або, можливо, не були зрозумілі досліджуваним.

6.Образ же пересічного росіянина характеризується наступним : не щасливий, обмежений у можливостях, підлий, шовініст, дурний, войовничий, селянин, довірливий, дружнє та нормальне ставлення до українців, щедрий, мужній, творча людина. Такі характеристики, як добрий, патріот, неосвічений, не виражені.

ВИСНОВКИ

Метою даної роботи було визначення аспектів сприймання образів України, Росії, українця та росіянина, які суттєво змінюються під впливом пропаганди. Ця мета була досягнута.

Відповідно до мети та поставлених роботи було проведено теоретико-методологічний аналіз механізмів пропаганди та емпіричне дослідження, і на основі отриманих результатів можна зробити наступні висновки:

1.Пропаганда - систематично здійснювані зусилля вплинути на свідомість індивідів, груп, утворень для досягнення певного, заздалегідь наміченого результату в області політичної дії. Пропаганда нейтрально визначається як систематична форма цілеспрямованого переконування, яке намагається вплинути на емоції, погляди, думки й дії визначеної цільової аудиторії з політичною, ідеологічною чи комерційною метою через контрольовану передачу односторонніх повідомлень (які можуть узгоджуватися з фактами або ні) безпосередньо або через канали мас-медіа.

Пропаганда служить формуванню ідеологічної складової того чи іншого соціального ладу, і спрямована на зміни свідомості мас - в потрібному маніпуляторам напрямі. Тобто подібне формування цілком і повністю лежить в зоні впливу маніпулятивних технологій на свідомість мас, з метою початкового формування необхідних установок у підсвідомості окремого індивіда і маси - як сукупності індивідів, і вже далі, такі установки формують відповідні патерни поведінки, які і впливають на свідомість народу.

Створення стереотипних уявлень шляхом інформаційного впливу вважається основним методом пропаганди.

Стереотипи, що виступають в якості стимулу, покликані викликати у людини реакцію - почуття симпатії чи антипатії, страху чи гніву, любові чи ненависті по відношенню до тих чи інших соціальних явищ.

Стереотипи забезпечують прийняття рішення ще до реального аналізу субєктів політики, політичних процесів, ситуацій, явищ та фактів. Вони збільшують швидкість обробки інформації, сприяють відсіву та ігноруванню тієї, яка не відповідає стереотипу або суперечить певним уявленням особи або групи громадян. Іншими словами людина сприймає тільки те, що хоче сприйняти.

Стереотипу притаманна специфічна якість: він водночас є і оцінкою і психологічною установкою. Прийнято вважати, що оцінки й установки, як правило, аргументовані. Однак стереотипним оцінкам, що ґрунтуються на сильних емоціях, переживаннях, симпатіях або антипатіях, аргументація не притаманна.

Це зумовлює не лише упередженість, але й високу регулюючу силу - політичні стереотипи визначають поведінку та ставлення людини, групи осіб до певного політика, партії, організації, обєкта, процесу, явища.

Стереотипізація процесу мислення у психологічному плані тісно повязана з установкою, що формується під час попередньої діяльності людей, їх діяльності і залежить від накопиченого ними досвіду.

Установка - це схильність субєкта до певної форми реагування, яка визначає характер поведінки та діяльності; це - готовність особи сприймати субєкта політики, політичні процеси, явища та факти в певний спосіб, у певному світлі залежно від попереднього досвіду.

Саме установки становлять психологічну основу, підґрунтя, визначення та аналіз яких відіграє важливу роль в процесі формування образу.

.Результатом дослідження, проведеного за методиками асоціативного експерименту та тематичного колажу, було побудовано образи України, Росії, українця та росіянина, які сформувалися в української молоді.

Отже, склався такий образ України : щаслива, Батьківщина, незалежна, демократична, традиційна, красива, мирна, з великим майбутнім, могутня, єдина, цілісна, має потужне господарство, має тривалу історію.

Образ Росії: загарбник, втрачені можливості, велика культура, могутня, імперія, тоталітарна, репресії, красива, традиційна, штучна, азійська країна. Також сильні асоціації з політиками та національними символами.

Українця досліджувані уявляють так: вільний, сильний, щирий, козак, патріот, боєць, емоційний, обмежений, прагне визначних досягнень.

Росіянин же такий: зверхній, тримається традицій, шовініст, жертва, обмежений, розбійник, боягуз, щедрий, поет.

Також при аналізі тематичних колажів були виявлені деякі тенденції в сприйманні України та Росії. Образ України у молоді сильно асоціюється з боротьбою та щасливим майбутнім. А образ же Росії асоціюється з агресією, жорсткою політикою та несправедливою владою.

Отримані характеристики були використані як конструкти біполярного семантичного диференціалу. Кожний образ було оцінено за 16 ознаками.

Склався такий образ України - рідна, знедолена, залежна, демократична, миролюбива, традиційна, з великим майбутнім, красива, достатньо статусна, аграрна, європейська, з середнім рівнем розвитку, єдина, слабка, унітарна, з тривалою історією.

Щодо образу Росії, то він значно спрощений і стереотипний. Так, у респондентів сформувався такий образ Росії : ворог, загарбник, нещаслива країна, тоталітарна, незалежна, статусна, індустріальна, відстала, штучно створена, могутня, імперія. Такі характеристики, як миролюбива, традиційна, красива, з великим потенціалом, європейська, з визначною культурою, майже не виражені в оцінці образу.

За допомогою факторного аналізу було визначено факторну структуру у сприйманні кожного образу.

Образ України складається з чотирьох факторів з різним рівнем значимості : рідна країна, європейська держава, миролюбива та традиційна.

Образ Росії теж складається з чотирьох факторів : відсталість, бажаний союзник, величність, провідна імперська політика.

Образ українця складається з таких факторів: моральний, творчий, той, що бореться, або людина з обмеженими поглядами.

Росіянин сприймається лише у політичному аспекті, за трьома факторами: прогресивність (у значенні політичної толерантності), політична індиферентність, шовінізм.

.За різницею в оцінках характеристик в біполярному семантичному диференціалі, заповненому до формуючої фокус-групи і після неї, було виявлено аспекти образів України та Росії, які чутливі до впливу пропагандистської інформації.

Результати ж по даним образів українця та росіянина не мали статистичної значимості, тому були описані без інтерпретації.

Українець - щасливий, вільний, щирий, розумний, добрий, миролюбивий, патріот, вірний, емоційний, освічений, має широкий кругозір.

Такі характеристики, як прогресивний, інтелігентний, довірливий, творча особистість, виявилися не визначеними в образі, або, можливо, не були зрозумілі досліджуваним.

В цілому склався позитивний образ українця.

Образ же пересічного росіянина характеризується наступним : не щасливий, обмежений у можливостях, підлий, шовініст, дурний, войовничий, селянин, довірливий, дружнє та нормальне ставлення до українців, щедрий, мужній, творча людина. Такі характеристики, як добрий, патріот, неосвічений, не виражені. В цілому образ росіянина має негативний характер, протиречиве поєднання як негативних, так і негативних якостей може свідчить про ще не до кінця сформований образ та формування нового негативного національного стереотипу. Після перегляду контенту з пропагандистською інформацією найбільше змінилися такі характеристики образу України, як «незалежна», «демократична», «миролюбива», «традиційна», «потенціал», «могутня», «унітарна», що дає змогу висунути гіпотезу про їх чутливість до впливу пропаганди. В образі Росії найбільш чутливими до впливу пропаганди є змінні «незалежна», «миролюбива» , «аграрна держава», «європейська», «могутня», Крім того, загальний образ Росії після перегляду став більш розширеним.

Список використаних джерел

1. АронсонЭ.,ПратканисЭ.Р .Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление./ АронсонЭ.,ПратканисЭ.Р Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление./ Перераб.изд.-СПб.:прайм-ЕВРОЗНАК, 2003.-384с.-(Проект«Психологичекая энциклопедия);

. Артемов В. Л. Объективная природа стереотипов и их использование империалистической пропагандой / Артемов В. Л. Объективная природа стереотипов и их использование империалистической пропагандой. Проблемы социальной психологии и пропаганды. М., 1971;

. Андерхилл Д., С. Барретт, П. Бернелл, П. Бернем, и др. . Социодинамика культуры./ Андерхилл Д., С. Барретт, П. Бернелл, П. Бернем, и др. . Социодинамика культуры; общая редакц Моль А. Пер. с французского. - «Прогресс», М., 1973;

. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом./ Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом, - М., 1975. С. 358.

. Багдикян Б. Монополия средств информации. / Багдикян Б. Монополия средств информации. - М., 1987;

. Бутиріна М.В. Стереотипи масової свідомості: особливості формування та функціонування у медіасередовищі/ Бутиріна М.В. Стереотипи масової свідомості: особливості формування та функціонування у медіасередовищі [Текст] : монографія / М. В. Бутиріна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - Д. : Слово, 2009. - 368 с. ;

. Богданов Е., Зазыкин В. Психологические основы "Паблик рилейшнз"/ Богданов Е., Зазыкин В. Психологические основы "Паблик рилейшнз" - 2-е изд. / СПб.: Питер, 2003. - 208 с. ;

. Борисов Б.Л. Технологии рекламы и PR/ Борисов Б.Л. Технологии рекламы и PR : Учеб. пособие. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. - 624 с. ;

. Бутенко Н. Ю. Соціальна психологія в рекламі / Бутенко Н. Ю. Соціальна психологія в рекламі. Підручник.- Д.: Слово, 2008. ;

.Березин В.М. Сущность и реальность массовой коммуникации. Монография./ Березин В.М. Сущность и реальность массовой коммуникации. Монография. - М.: Изд-во РУДН, 2002.;

. Березин В.М. Массовая коммуникация: сущность, каналы, действия. /. Березин В.М. Массовая коммуникация: сущность, каналы, действия.- М.: Рип-Холдинг, 2003. - 174 с.

. Бернейс Э. Пропаганда./ Бернейс Э. Пропаганда; М.: Hippo Publishing, 2010 (формат rtf. Русское издание первой книги по пропаганде 1928 г.);

. Белоусов А. От пропаганды до связей с общественностью./ Белоусов А. От пропаганды до связей с общественностью;(К выходу в свет русского издания книги Эдварда Бернейса «Пропаганда» (1928г.) - «Свободная мысль» , 2010, № 8 ;

. Блажное Е. А. Пропаганда и журналистика: Лекции по курсу «Научные основы пропаганды и методы идеологической работы»./ Блажное Е. А. Пропаганда и журналистика: Лекции по курсу «Научные основы пропаганды и методы идеологической работы» М., 1982.;

. Викентьєв И.Л. Приемы рекламы и Паблик рилейшнз. / Викентьєв И.Л. Приемы рекламы и Паблик рилейшнз - СПб.: ТРИЗ-ШАНС, 1998. - 238 с.;

16. Войтасик Л. Психология политической пропаганды / Войтасик Л. Психология политической пропаганды -М.: Прогресс, 1981.;

17. Глезерман Г. Е. Ленинские принципы партийной пропаганды и ее роль в социалистическом обществе / Глезерман Г. Е. Ленинские принципы партийной пропаганды и ее роль в социалистическом обществе Вопросы теории и практики партийной пропаганды. М., 1971. ;

. Демянков В.З. Политический дискурс как предмет политологической филологии / Демянков В.З. Политический дискурс как предмет политологической филологии - Политическая наука. 2000г.;

. Душкина М. Р. PR и продвижение в маркетинге: коммуникации и воздействие, технологии и психология/ Душкина М. Р. PR и продвижение в маркетинге: коммуникации и воздействие, технологии и психология, учебник, Питер 2010 г.;

. Джефкинс Ф., Ядин Д. Паблик Рилейшнз. / Джефкинс Ф., Ядин Д. Паблик Рилейшнз. Учебное пособие для вузов. Перевод с английского под редакцией Б.Л. Еремина - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.;

. Зиновьев А. Средства массовой информации - Ватиканы современного мира/ Зиновьев А. Средства массовой информации - Ватиканы современного мира. Зиновьев А. журнал «Washington Pro File»).2005г;

. Копиленко О.Л. Влада інформації./ Копиленко О.Л. Влада інформації - К., 1991.;

. Колятенко В. Роль інфокомунікаційних технологій у формуванні

громадянського суспільства / Колятенко В. Роль інфокомунікаційних технологій у формуванні громадянського суспільства. Людина і політика. 2002.- No4.

. Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт)./ Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) - Мн., 1999.;

. Кондрашов П. В. Эффективность средств массовой информации и пропаганды, пути ее дальнейшего повышения: Методологические и методические аспекты исследования / Кондрашов П. В. Эффективность средств массовой информации и пропаганды, пути ее дальнейшего повышения: Методологические и методические аспекты исследования - Хабаровск, - 1979г.;

. Королько В.Г. Паблик рилейшнз. Наукові основи, методика, практика / Королько В.Г. Паблик рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. - 2-ге вид., доп. - К.: Видавничий дім Скарби, 2001. - 400 с.

. Леонтьєва Л.Є. Пропаганда як інформаційно-психологічний складник політичних процесів/ Леонтьєва Л.Є. Пропаганда як інформаційно-психологічний складник політичних процесів: Монографія. - Київ - Львів, 2004.;

. Литвиненко О. Інформаційні впливи на пострадянське суспільство / Литвиненко О. Інформаційні впливи на пострадянське суспільство - Політична думка.-2001.- No1;

. Лаптенок А. Искусство информации. Выборы: работа с общественностью./ Лаптенок А. Искусство информации. Выборы: работа с

общественностью. Минск,1995.;

. Леонтьев А. А. Психологический подход к анализу искусства / Леонтьев А. А. Психологический подход к анализу искусства. - Эмоциональное воздействие массовой коммуникации: Педагогические проблемы. - М., 1978.

. Лысенко О.Ю., Марковская И.М. Качественные методы социально- психологических исследований / Лысенко О.Ю., Марковская И.М Качественные методы социально- психологических исследований, - М.2000.;

. Минюрова, С. А.Методика «Коллаж»: исследованиепсихологических особенностей картины мира человека / С. А. Минюрова .Практическая психология 2001. Ежегодник. ТомV : материалы регион. науч.-практ. конф. 28- 30 марта 2002 г.,г. Екатеринбург / Урал. гос. пед. ун-т. - Екатеринбург, 2002.

. Менделеев А. Г. Социально-психологические проблемы печатной агитации / Менделеев А. Г. Социально-психологические проблемы печатной агитации. Вопр. теории и практики маевт. средств пропаганды. 1970. Вып. 3.;

. Морозов Б. М., Егоров В.В., Новиков В. И. Средства массовой информации и пропаганды / Морозов Б. М., Егоров В. В., Новиков В. И. Средства массовой информации и пропаганды.- М.: Политиздат, - 1984г.;

. Матвєєв С.О. Політична психологія/ Матвєєв С.О.Політична психологія: Навч. посібник. - Київ: ЦУЛ. 2003.;

. Науменко Т.В. Общественное мнение и массовые коммуникации / Науменко Т.В. Общественное мнение и массовые коммуникации.- ВМУ.

Серия 12.Политические науки.-2003.- No5.;

. Нэреш К. Малхотра. Маркетинговые исследования с помощью SPSS. Практическое руководство / Нэреш К. Малхотра .Маркетинговые исследования с помощью SPSS. Практическое руководство . К. 4 издание.;

. Надирашвили Ш. А. Психология пропаганды./ Надирашвили Ш. А. Психология пропаганды Тбилиси, 1978.;

. Ольшанский Д. Политический PR. / Ольшанский Д. Политический PR - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.;

. Поздняков П. В. Эффективность коммунистической пропаганды./ Поздняков П. В. Эффективность коммунистической пропаганды - М., 1975г.;

. Поченцов Г. Г. Коммуникативные аспекты семантики. / Поченцов Г. Г. Коммуникативные аспекты семантики - Киев: Вищалик, -1987г.

.Почепцов Г.Г. Информационные войны. / Почепцов Г.Г. Информационные войны - М.: Рефл-Бук, 200. - 576 с.;

. Почепцов Г.Г. Пропаганда и контрпропаганда. / Почепцов Г.Г. Пропаганда и контрпропаганда - М.: Центр, 2004. - 452 с.;

. Поздняков П. В., Ефимов А. Г., , Научные основы партийной

Пропаганды / Поздняков П. В., Ефимов А. Г., , Научные основы партийной

пропаганды; - Психологическая война. Сб. ст., [пер. с польск.], М., 1972;

. Соломоник А.Г. Методы устной пропаганды./ Соломоник А.Г. Методы устной пропаганды - М., 1972.;

. Скуленко М.И. Журналистика и пропаганда. / Скуленко М.И. Журналистика и пропаганда - К., 1987.;

47. СороченкоВ. Энциклопедия методов пропаганды / СороченкоВ. Энциклопедия методов пропаганды www.psyfactor.org/propaganda.htm <#"justify">51. Хлистун Г.Ю. Етика засобів масової інформації в сучасних політичних процесах./ Хлистун Г.Ю. Етика засобів масової інформації в сучасних політичних процесах. Автореф. дис.канд.політ.наук:(23.00.03 - політична культура та ідеологія)/ Інститут журналістики Київського нац. ун-ту імені

Тараса Шевченка. - К., 2005.;

. Хелемендик В. С. Проблемы взаимодействия средств массовой пропаганды / Хелемендик В. С. Проблемы взаимодействия средств массовой пропаганды.- Вопросы теории и практики массовых средств пропаганды.- М., 1969.;

. Цуладзе А. М. Политические манипуляции или покорение толпы. / Цуладзе А. М. Политические манипуляции или покорение толпы - М.: 1999г.;

. Чалдини Р. Психология влияния. / Чалдини Р. Психология влияния - СПб.: Питер Ком, 1999.;

55. Швидунова А.В. СМИ как субъект политического процесса и инструмент политических технологий / Швидунова А.В. СМИ как субъект политического процесса и инструмент политических технологий www.polbu.ru/shvidunova_smi <#"justify">60. Политический дискурс: История и современные исследования. - М.: ИНИОН РАН, 2002. - № 3. - С. 32-43.

. Davison W. Ph. International Political Communication./ Davison W. Ph. International Political Communication. - New York; Washington, 1965. P. 299.;

. Luhmann N. The Reality of the Mass Media./ Luhmann N. The Reality of the Mass Media. - Stanford, California: Stanford University Press, 2000.;

. Lasswell H.D. Propaganda technique in the World War / Lasswell H.D. Propaganda technique in the World War - L., Kegan Paul, Trench, Trubner & Co, 1927, pp.221-222;

. Schramm W. The Nature and Behavior of Attitudes. - In: The ProcessEffects of Mass Communication / Schramm W. The Nature and Behavior of Attitudes. - In: The Process and Effects of Mass Communication - Urbana, 1954. - Р.209-214;

. Richard Alan Nelson, A Chronology and Glossary of Propaganda in the United States / Richard Alan Nelson, A Chronology and Glossary of Propaganda in the United States (1996) pp. 232-233.;

. Johnson-Cartee K.S., Copeland G. Strategic political communication:influence, persuasion, and propaganda / Johnson-Cartee K.S., Copeland G. Strategic political communication: rethinking influence, persuasion, and propaganda - Lanham, 2004.;

ДОДАТОК А

Бланк біполярного семантичного диференціалу

ІМ`Я ____________________________

Стать_________________ Вік________

Оцініть характеристики в балах від 0 до 5 залежно від того, наскільки вони відповідають Вашим уявленням.( де 0 - важко сказати; числа від 1 до 5 - ступінь вияву ознаки).

Яка для Вас Україна?

Рідна5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЧужаЩаслива 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЗнедоленаЗалежна 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5НезалежнаТоталітарна 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ДемократичнаВойовнича5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5МиролюбиваТрадиційна5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Сучасна, модерна країнаЗ великим потенціалом5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Країна без майбутнього Красива5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Сіра, звичайна Статусна країна5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5НевизнанаАграрна держава5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Індустріальна державаАзійська5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЄвропейськаРозвинута5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ВідсталаРозділена5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЄдинаУнітарнаФедеративнаМогутня5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5БеззахиснаДержава з тривалою історією5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Молода держава

На Вашу думку, яке місто або регіон відіграють найбільшу роль в сучасному розвитку України? ___________________________

Звичайний українець:

Щасливий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5НещаснийВільний5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Обмежений у можливостяхПідлий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Щирий Консерватор5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ПрогресивнийДурний5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5РозумнийДобрий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЖорстокийВойовничий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5МиролюбивийІнтелігент5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5СелянинДовірливий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Розсудливий, має власну думкуПатріот5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5БайдужийВірний5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЗрадникСкупий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЩедрийПалкий, емоційний5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Холодний, раціональнийПровінціальний, неосвічений5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Сучасний Сірий, нецікавий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Творча людинаОбмежений5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5З широким кругозором

Ви вважаєте себе звичайним українцем чи українкою?________

Якою Ви уявляєте Росію?

Друг5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ВорогЗагарбник5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Занепокоєний сусідЩаслива 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЗнедоленаЗалежна5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5НезалежнаТоталітарна 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ВільнаВойовнича5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5МиролюбиваТрадиційна5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Сучасна, модерна країнаЗ великим потенціалом5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Країна без майбутньогоКрасива5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Сіра, звичайнаСтатусна країна5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5НевизнанаАграрна держава5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Велика індустріальна державаАзійська5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЄвропейськаРозвинута5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ВідсталаЦілісна, гармонічна5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Штучно створенаКраїна з визначною культурою5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Суспільство споживачівМогутня5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5СлабкаІмперія5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Звичайна федеративна держава

В чому головна різниця між Росією та Україною? Якщо є?_______

Звичайний росіянин :

Щасливий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5НещаснийВільний5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Обмежений у можливостяхПідлий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Щирий Шовініст5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5КосмополітичнийДурний5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5РозумнийДобрий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЖорстокийВойовничий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5МиролюбивийІнтелігент5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5СелянинДовірливий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Розсудливий, має власну думкуПатріот5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5БайдужийВороже ставлення до українців5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Дружнє ставлення до українцівСкупий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5ЩедрийЗверхній, поблажливий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Нормальне ставленняПровінціальний, неосвічений5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Сучасний Сірий, нецікавий5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5Творча людинаОбмежений5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5З широким кругозором

На Вашу думку, що найсуттєвіше відрізняє росіянина від українця?___

Дякуємо!

ДОДАТОК Б

Фрагмент тексту

«Українці стали менше пити. За рік країна опустилася з 5 на 6 місце в переліку найзатятіших питців світу, йдеться в сюжеті спецвипуску ТСН. Такий рейтинг оприлюднила Всесвітня організація з охорони здоров'я. Першу сходинку посіла Білорусь. Її мешканці щороку випивають 17,5 літрів чистого спирту. За нею - Молдова, Литва, Росія та Румунія. І лише потім українці, які споживають 13,9 літра. Це на літр менше, ніж торік. Як уже повідомлялося, в Україні набирають популярності "тверезі забіги" за відмову від пияцтва.»

Фрагмент тексту

«Інформаційна війна Росії проти України.

Сьогодні в процесі вивчення соціологічних досліджень, які показують динаміку відносин росіян до українців та українців до росіян, можна побачити очевидний дисбалланс. Якщо узагальнити різні подібні дослідження, можна побачити таку картину:

1.близько 90% українців Східної України і близько 60% українців Західної України <#"justify">Тобто всі такі соцопитування підтверджують дуже високий рівень миролюбності українців і агресивності росіян. Крім того, українська влада теж показувала себе неагресивною (відмова від ядерної зброї, руйнування української армії, догідливість до Росії).Звідки ж виник цей дисбалланс любові і ненависті? Чому українці люблять росіян більше, ніж росіяни українців?

Якщо чесно відповідати на ці питання, чого жодного разу навіть не намагалися робити російська і українська влада, то можна сказати - це наслідки інформаційної війни, яку веде Росія проти України за допомогою брехні, породжує українофобію <#"justify">·торгова війна,

·інформаційна війна,

·війна за історію,

·технологічна війна.

Якщо торговельна та технологічна війни призводять до економічних втрат, то інформаційна війна та війна за історію це не лише економічні втрати.

Основна причина людських жертв у цивільних протестах в Україні в 2013-2014 рр. корениться і триває протягом більше десяти років масштабної розгнузданої цинічної і оскаженілої інформаційної війни Росії.
брехня в Україні виникала з двох джерел - з російських телеканалів (включаючи місцевий "Інтер") і з провладних телеканалів ("УТ-1", і останнім часом "112 Україна"). Щеплення 2004 року, коли українські телеканалы пообіцяли ніколи більше не терпіти цензуру, спрацювала. По суті саме це врятувало Україну сьогодні - правда про владу повільно, але вірно губила цю владу. Однак у Росії це не так.
Якщо в Україні антинародну владу згубила правда, то в Росії антинародну владу погубить брехня. Однак не можна вбити брехню Росії проти України, не вбивши брехню в самій Росії.

Ідеї есе Олександра Солженіцина <#"justify">Франмент тексту

«За даними ВЦИОМ, 48% респондентів чули про "бандерівців" <#"justify">За даними російських соціологів, "знавцями бандерівців" вважають себе москвичі, петербуржці і прихильники Компартії Росії.

При цьому, в уяві росіян, "бандерівці" - це, в першу чергу, напівфашистських рух, який тероризує росіян, євреїв та представників інших національностей - такою є думка переважної більшості росіян (91%). Крім цього, 76% респондентів вважають "бандерівців" ставлениками західних політиків.

Також 73% опитаних вважають, що більшість українців не підтримують бандерівських гасел. А більше половини учасників опитування (56%) переконані, що "бандерівці" переважають серед представників нової української влади.

Крім того, 38% респондентів засуджують "бандерівців", 33% - мають до них антипатію, а 28% - навіть ненависть»

Фрагмент тексту

«Российский государственный Первый канал сообщил, что украинские граждане массово становятся беженцами, бегут, естественно, в Россию. Цифры называют фантастические: сначала речь шла о 140 тыс. беженцев, а днем позже - о 600 тыс. В качестве подтверждения показали очередь из автомобилей на границе, которую назвали украинско-российской.»

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Факультет психології Кафедра соціальної психології Дипломн

Больше работ по теме: