Державний борг та проблеми його обслуговування

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Курсова робота

з дисципліни Макроекономіка

Тема: Державний борг та проблеми його обслуговування

Виконав:

студент 23 групи

(заочна форма навчання)

Інституту економіки та менеджменту

Малярчук Олександр Сергійович

Луцьк 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи державного боргу.

1.1Економічна сутність державного боргу

1.2Види і показники державного боргу

.3Механізм управління державним боргом

Розділ 2. Аналіз державного боргу України за 2010 - 2012 роки.

.1 Причини виникнення державного боргу

2.2 Аналіз структури і динаміки державного боргу України за 2010-2012

2.3 Обслуговування державного боргу і управління ним в Україні

Розділ 3. Проблеми і напрямки вдосконалення управління державним боргом

.1 Зарубіжний досвід управління державним боргом

.2 Напрямки покращення управління державним боргом в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах зростаючого значення залучення додаткових коштів Україною, важливим постає питання визначення державної боргової політики. Розмір державного боргу, методи погашення, впливають на всі складові економічної системи держави: дефіцит державного бюджету, інвестиції в економіці країни , інфляцію та інші. Інвестиційна напруженість , а також потреби в капіталі для технологічного оновлення економіки зумовили необхідність попиту на державний борг в трансформаційній економіці країни.Управління державним боргом вимагає використання цілої системи методів по його регулюванню. Тобто, актуальним є виявлення проблем , які існують в цій сфері. Потрібно проаналізувати поточну політику управління державним б оргом і її ефективність , а також стан державного боргу України.

З початком світової фінансової кризи суттєво зріс рівень державного боргу у багатьох країнах світу. Це підсилило дослідження , повязані темою аналізу державних запозичень.

Державна заборгованість - одна з характеристик сучасних національних економік. У теперішній час майже неможливо знайти державу, яка була б спроможна обходитися без запозичень. Використання державою позик зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання боргових зобовязань, покриття дефіциту державного бюджету, фінансування проектів. За умови ефективного використання залучені ресурси можуть стати позитивним чинником економічного зростання. Проте в іншому випадку збільшення заборгованості може призвести до фінансової кризи, порушити макроекономічну стабільність [25].

Борг є важливим елементом кругообігу доходи-витрати. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, підприємствами та урядом. Створення боргу - це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Головними факторами, що впливають на відносні й абсолютні показники державного боргу, є дефіцит державного бюджету, зовнішньо-торгівельний дефіцит, рівень відсоткових ставок за позиками, накопичений обсяг боргових зобовязань держави, рівень розвитку фінансових ринків, можливості залучення позичкових коштів із внутрішніх і зовнішніх джерел, динаміка інфляційних процесів, темпи зростання реального ВВП.

Але досвід багатьох країн свідчить про те, що бюджетний дефіцит чи державний борг у певних розмірах не має негативних наслідків для господарства країни. Але надмірний державний борг може призвести до серйозних негативних наслідків для економіки, які уповільнять її розвиток і спричинять зменшення доходів населення[26].

Одним із перших вчених, який запропонував у сфері державного регулювання економіки позику для забезпечення повної зайнятості в економіці і стабільних темпів економічного зростання, був Дж. М. Кейнс. У творі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» він зазначав, що надмірне кредитування може зумовити швидше прискорення інфляційних процесів, ніж розширення інвестиційної активності, і висловив ідею, що державні інвестиції повинні компенсувати недостатні обсяги інвестицій приватного сектора [22].

Дослідженню оптимальних джерел погашення державного боргу присвячені праці М. Максгрейвера, А. Лернера, Г. Роузена, Дж. Сакса та інших зарубіжних економістів.

До дослідження соціально-економічних передумов і наслідків формування боргових зобовязань державного та приватного сектора економіки, розробки концептуальних основ управління національним боргом для забезпечення стабільності фінансової системи та розширення інвестиційного потенціалу реального сектора економіки в Україні доклали зусиль багато вітчизняних вчених, зокрема: Вахненко Т.П., Василик О.Д., Гавриленко Є., Гальчинський А.С., Савлук М.І., Федосова В.М., Юрій С.І.

Метою курсової роботи є дослідження суті державного боргу та способів управління ним.

Завданням роботи є поглиблення та узагальнення теоретичних знань щодо сутності державного боргу та його управлінням. Також проведення аналізу структури державного боргу за 2010 - 2012 роки, пошук шляхів вдосконалення управління ним.

Обєктом дослідження є державний борг України.

Предметом дослідження є система економічних відносин у процесі формування і управління державним боргом.

В першому розділі роботи розглянуті теоретичні основи державного боргу, його економічну сутність та механізми управління ним.

В другому розділі проведено аналіз державного боргу за останні роки, а саме за період 2010-2012 років.

В третьому розділі роботи розглянуто зарубіжний досвід управління державним боргом та напрямки вдосконалення процесу управління державним боргом в Україні.

Розділ 1. Теоретичні основи державного боргу

1.1Економічна сутність державного боргу

Державний борг - загальна сума боргових зобовязань з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [2].

Державний борг - сума прямих договірних зобовязань органів державного управління перед економічними субєктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними кредиторами[14].

Економічна суть державного боргу виявляється через такі дві його функції:

) фіскальну - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

) регулюючу - коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни [18].

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення. .

Державний борг формується під впливом як обєктивних, так і субєктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, перемінний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, відємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Субєктивні фактори повязані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем у пожежному порядку.

Високе боргове навантаження створює певні загрози для макроекономічної стабільності, а тому виключно важливо розвязати боргову проблему України та збалансувати структуру державних фінансів, оскільки це головний чинник не тільки економічної, а й національної безпеки країни. Отож, уконтексті цієї проблематики необхідно розглянути та систематизувати основні шляхи усунення «боргового навісу» української економіки в розрізі вдосконалення механізмів функціонування державних фінансів.

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоровя країни.

Звичайно, що відкриття країни перед зарубіжними кредиторами не повинно проходити стихійно. В цій сфері, як і в інших сферах економічної політики, необхідна добре відпрацьована стратегія та інстанція, яка б взяла на себе всю повноту відповідальності за розвиток подій. "Самоплив тут небезпечний хоча б тому, що західні фірми нерідко намагаються втягнути українських партнерів в екологічно небезпечні й сумнівні з господарської точки зору виробництва. Тому тільки з допомогою вдалого використання цілої системи стимулів, обмежень і пільг можна домогтися оптимальної відповідності інтересів експортерів капіталу потребам приймаючої країни.

Активна політика держави як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку капіталів закономірно призводить до утворення державного боргу, який поділяється на внутрішній і зовнішній. Зовнішні запозичення завжди пов'язані з досягненням задоволення інтересів держави через відповідну стратегію і тактику її уряду.

Для здійснення цілеспрямованого й організованого руху капіталів на міжнародному рівні створено низку міжнародних фінансових інститутів. До їх числа належать Світовий банк, Міжнародний валютний фонд. Європейський банк реконструкції та розвитку. Крім цього, зовнішній борг може утворюватися при одержанні позик від іноземних держав та їх угруповань. Сюди належать кредити держав Європейського співтовариства, кредити держав постачальників енергоносіїв.

Найбільшу складність для держави як в плані зростання зовнішнього боргу, так і в плані використання кредитів становлять запозичення, одержані від іноземних комерційних структур під гарантії уряду. Ці кредити, як підтверджує досвід багатьох країн, мають найнижчі показники щодо ефективності використання. Слід також зазначити, що за прийнятного ринкового середовища гарантії уряду не є обов'язковим елементом кредитування.

Для кожної країни питання як зовнішньої, так і внутрішньої заборгованості завжди мають свою актуальність. На обслуговування боргів відволікаються значні фінансові ресурси, збільшується навантаження на бюджет держави, посилюються інфляційні процеси.

Що стосується зовнішнього боргу, то він повинен використовуватися виключно для інвестицій, проте висока норма інвестицій необхідна, але недостатня умова для підтримки довіри кредиторів. Інвестиції повинні бути також ефективними, в тому розумінні, що прибуток за інвестиціями повинен перевищувати вартість залучення капіталу. Позичкові ресурси, які інвестуються нерозумно, є більшою небезпекою, ніж повна відсутність зовнішніх позик. Зовнішній борг може зростати швидше, ніж експорт лише протягом визначеного часу і лише у тому разі, якщо борг щодо експорту невеликий.

1.2 Види і показники державного боргу

Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

§збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

§циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

§скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

§вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

§відношення боргу до ВВП;

§відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (борг / ВВП) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

Граничний обсяг внутрішнього і зовнішнього державних боргів визначається за ст.. 18 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що величина суми боргу не має перевищувати 60% фактичного річного ВВП України [21]. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів України зобовязаний вжити термінових заходів з метою зменшення суми державного боргу до встановленої величини і нижче.

Граничні величини державного боргу України, його структуру, джерела і терміни погашення щорічно встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день[8].

Крім цього, в Україні борг класифікується у фінансовій та статистичній звітності на державний прямий і державний гарантований. Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобовязань субєктів господарювання - резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями [2].

Згідно з прийнятою в світі методологією гарантії оплати боргів підприємств такі борги, а також інші умовні зобовязання не враховуються до того моменту, поки державні органи не вимушені розпочати виплати з метою погашення боргу[26].

Більшість боргів мають довгостроковий характер , що є позитивною тенденцією,бо виплати основної суми боргу та виплат по обслуговуванню державного боргуможуть здійснюватися за рахунок майбутнього економічного зростання. Якщо борги бмали короткостроковий характер, то можливість їх виплат була б значно скороченачерез відсутність джерел погашення боргу[2].

Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення на певну дату - це сума платежів за зовнішніми зобовязаннями країни, що мають бути реалізовані протягом наступного, за цією датою, року. Тобто короткостроковий (за залишковим терміномпогашення) борг за складом включає короткостроковий борг (за первинним терміномпогашення) та виплати за основною сумою довгострокового боргу (за первинним терміномпогашення) протягом наступного року (без включення виплат за процентами).[7]

Отже, як ми бачимо, державний борг це складний економічний механізм,який має свої особливості. Він поділяється на:

-зовнішній і внутрішній;

-прямий і гарантований;

поточний і капітальний.

Правильне розуміння сутності державного боргу має велике значення, адже він впливає на економіку країни і на рівень життя населення. Тому знання і розуміння цього механізму є дуже важливим для розвитку господарства. В наступному підрозділі детальніше розглядаються механізми управління державним боргом.

.3 Механізм управління державним боргом

Управління державним боргом - це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел погашення державного боргу. Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення. В цьому плані антиприкладом є досвід Румунії, яка з 1985 по 1989 р. повністю сплатила зовнішній борг (12 млрд. дол.), але водночас різко впали доходи і рівень життя населення, настала криза в економіці[18].

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни.

Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись наступних принципів:

безумовності - забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики;

зниження ризиків - розміщення і погашення позик таким чином, щоби максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;

оптимальності структури - підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обертання і погашення;

зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами;

прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

У процесі управління державним боргом необхідно враховувати економічну та політичну ситуацію в країні; рівень інфляції; ділову активність суб'єктів підприємницької діяльності; ступінь ризику країни щодо неповернення боргу.

Державний борг оцінюють за такими показниками:

1)борг на душу населення - свідчить яка сума державного боргу припадає на кожного громадянина країни;

2)співвідношення між державним боргом та індивідуальними доходами визначається як частка загального несплаченого боргу, що припадає на кожні 1000 грошових одиниць індивідуального доходу. Цей показник дає змогу визначити на скільки обтяжливий борг для населення країни;

3) відносна величина боргу (держаний борг/ВВП) залежить від:

-темпів зростання ВВП;

-рівня реальної процентної ставки, що впливає на величину виплат із боргу;

обсягів бюджетного дефіциту [25].

До основних методів управління державним боргом відносять:

пролонгація боргу - форма добровільної згоди кредиторів на відстрочення виплат за зобов'язаннями боржника. Як правило, проводиться тоді, коли випуск нових позик на обслуговування раніше випущених є фінансово недоцільним;

списання/анулювання частини боргу - відмова уряду від погашення боргу. Анулювання боргів може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, її банкрутством або політичними мотивами. Найчастіше подібний механізм застосовується до найменш розвинутих країн, нездатних погасити свої зобов'язання навіть у віддаленій перспективі. За певних умов часткове списання боргу економічно вигідне і кредиторам;

викуп боргу з дисконтом на вторинному ринку - скорочення обсягу державного боргу через викуп власних боргів із дисконтом (знижкою) на вторинному ринку. Такий метод реструктуризації боргу можуть собі дозволити лише деякі країни-боржники, які мають у своєму активі значні обсяги золотовалютних резервів;

обмін боргу на акції, національних підприємств чи національну валюту - одна із найпоширеніших ринкових схем реструктуризації державного боргу. Передбачає надання кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, на яку в результаті можна придбати акції національних компаній. Частіше використовується безпосередній обмін (своп) боргів на акції компаній, що перебувають у державній власності;

тимчасовий мораторій на виплату відсотків або частини основного боргу - відстрочення сплати внутрішніх або зовнішніх боргових зобов'язань, що оголошується спеціальними актами державної влади на певний строк чи до закінчення певних надзвичайних подій;

конверсія боргу - зміна початкових умов державної позики, зокрема зміна строків позики, часу виплати, способу погашення позики, а найчастіше - зміна величини позикового відсотка (зміна дохідності позик);

консолідація боргу - зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка, зокрема перетворення недержавний кредит короткострокових державних позик у довгострокові, об'єднання кількох державних позик попередніх років в одну позику. Консолідація і конвертація можуть проводитись одночасно;

реструктуризація зовнішнього боргу проводиться у рамках Паризького клубу офіційних кредиторів (реструктуризація міжурядових позик і позик, гарантованих урядом) та Лондонського клубу приватних кредиторів (реструктуризація комерційного боргу). Борг перед МВФ і Світовим банком реструктуризації не підлягає [19].

Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно і стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави.

Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно, система управління зовнішньою заборгованістю країни означає управління всіма стадіями і охоплює:

• аналіз кредитоспроможності - можливості країни позичати кошти;
• оцінку платоспроможності - здатністю обслуговувати борг;
• кнтроль рівня зовнішньої заборгованості;
• контроль за складом зовнішнього боргу.
• З цією метою використовуються показники заборгованості - індекси заборгованості, які вимірюють різні складові зовнішнього боргу. До стандартних показників заборгованості належать:
• відношення розміру боргу (сплаченого або несплаченого) до експорту та до ВВП;
• відношення загальної суми платежів з обслуговування боргу до експорту та держаних доходів;
• коефіцієнт обслуговування боргу (співвідношення між сумою виплат по обслуговуванню боргу і величиною експорту товарів та послуг).

Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх займів безпосередньо залежить від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішнього боргу значною мірою визначають характер економічної політики в країні.[1]

Щодо відношення заборгованості до ВВП та експорту країни, то виділяються три групи країн-боржників:

) країни з низьким рівнем заборгованості, коли обидва показники менші 60%;

) країни з помірною заборгованістю, коли ці показники нижчі 80% і 220% відповідно, але вищі 60%;

) країни з надмірною заборгованістю, коли зазначені показники перевищують 80 та 220% відповідно.

У світовій практиці безпечним вважається такий рівень зовнішнього боргу, коли сума його обслуговування не перевищує 25 % загальних валютних надходжень країни або 20% вартості експорту товарів. Межею небезпеки при оцінці ситуації з погашенням боргу і сплатою процентів вважається відношення процентних платежів до експорту 15 - 20 %, межею підвищеної небезпеки - 25 - 30 %.[6]

В Україні недостатньо на сьогодні своїх узаконених напрацювань по критичних показниках економічної безпеки країни по державному боргу. За більшістю показників боргової безпеки Україна поки що перебуває у безпечному стані, проте показник співвідношення обсягу зовнішньої заборгованості до ВВП наближається до критичної межі. Потенційну загрозу економічній безпеці держави становить недостатня кількість вільних коштів для обслуговування зовнішнього державного боргу.

В зв'язку з існуючою на цей час тенденцією до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості нинішній рівень економічної безпеки в Україні явно недостатній. Це дає підставу говорити про необхідність комплексного вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього боргу з метою запобігання можливим загрозам економічній безпеці України.

Отже, механізми управління державним боргом є важливим інструментом в економіці країни, і правильне їх застосування може мати значний вплив на її розвиток.

Розділ 2. Аналіз державного боргу України за 2010 - 2012 роки

.1 Причини виникнення державного боргу

Розвиток світового ринку, розширення масштабів міжнародної торгівлі, глобалізація виробництва й комерції, міжнародне економічне співробітництво і кооперація, вільний рух капіталів між країнами, міждержавна господарська інтеграція становлять одну із найзнаменніших тенденцій сучасності. Водночас і поряд з цим зберігаються відособленість національних економічних інтересів, конкуренція і протекціонізм. Без урахування комплексу цих суперечливих тенденцій неможливо зрозуміти природу іноземного кредитування, яке є важливою передумовою входження України у світове господарство.

Розвитку процесів іноземного кредитування сприяло виникнення у другій половині XIX століття такого явища, як міграція капіталів між країнами.

Якщо до середини XIX століття міжнародні господарські зв'язки, які формували світовий ринок, в основному зводилися до зовнішньої торгівлі й вивіз капіталу не відігравав значної ролі, то, починаючи з другої половини XIX століття, вивіз капіталу стає однією із найважливіших форм міжнародних господарських зв'язків.

На початку XX століття переважав вивіз капіталу у формі позик і портфельних вкладень, капітали йшли із розвинутих країн до країн, що розвиваються, і переважно в паливно-сировинні галузі. А після Другої світової війни випереджаючими темпами почали зростати обсяги прямих інвестицій за кордоном. Причому конкуренція на світовому ринку інвестицій постійно зростала і продовжує зростати нині.

Загрозу економіці становить не стільки сам по собі державний борг як такий, особливо якщо він не значно відхиляється за своїми параметрами від узагальнюючих макроекономічних показників, стільки зростання суми витрат на його обслуговування.

Головні причини виникнення державного боргу :

хронічни йдефіцит державного бюджету;

перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;

розширення економічної функції держави;

залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;

вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків нарпередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців) тощо.

Як свідчать аналітичні матеріали та літературні джерела, основними причинами державного боргу в Україні є: зменшення приросту національного доходу у звязку зі стагнацією економіки; збільшення бюджетних витрат, як наслідок економічної кризи та незбалансованої бюджетної політики; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками через диспропорції основних галузей економіки України; відсутність чіткої фінансової стратегії уряду, яка повинна бути спрямована на перспективне підвищення стабільності Державного бюджету, національної валюти, економіки в цілому; інфляційні процеси, які є наслідком як обєктивних, так і субєктивних причин. До останніх у 2009 році додалася ще й світова економічна фінансова криза, яка вразила українську економіку і змусила залучити значні обсяги кредитних ресурсів.[21]

На відміну від багатьох інших держав світу в Україні до цього часу не існує цілісного сприйняття існуючої проблеми умовних боргових зобовязань , які являють собою державні фінансові зобовязання, що не обліковуються Урядом у складі державного боргу, але періодично та частково ним обслуговуються.

Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами, які мали місце до 2000 року. Прийняття бездефіцитного державного бюджету на 2000 та 2001 рр. дещо стабілізувало ситуацію. Але основні причини та джерела дефіциту, і насамперед, незбалансованість державного споживання і фінансових можливостей, залишалися. Це може призвести у перспективі до подальшого зростання державного боргу. [21].

Протягом 1992-1999 pp. Україна постійно мала дефіцит платіжного балансу по рахунку поточних операцій, для фінансування якого доводилось залучати іноземні кредити. У цей час в економіці України спостерігались тенденції, які спонукали до розширення зовнішнього фінансування, а саме: збільшення відємного сальдо з торгівлі товарами та послугами; необхідність обслуговування зовнішнього боргу за основною сумою і відсотками та нарощування міжнародних резервних активів України в МВФ.

Таким чином, заборгованість держави переважно формується за рахунок зовнішніх запозичень.

Державний внутрішній борг України започаткував свою історію з прийняття в 1992 р. Закону України «Про державний внутрішній борг України».

У розвитку ринку державних цінних паперів та формування внутрішнього Державного боргу можна виділити чотири основні етапи.

І етап тривав з моменту оголошення незалежності України до 1993 р. Для цього періоду характерним є покриття дефіциту бюджету Національним банком України без оформлення Урядом боргових зобовязань перед Центральним банком.

Протягом II етапу (1993-1995 pp.) дефіцит Державного бюджету покривався за рахунок прямих кредитів Уряду з боку Національного банку України та комерційних банків.

Законом України Про структуру державного внутрішнього боргу України станом на 1 січня 1996 року і граничного розміру державного внутрішнього боргу України на 1996-1997 роки № 27/97-ВР від 23.01.97 р. (ст. 2) заборгованість Уряду перед Національним банком України в сумі 7,7 млрд грн передбачено до списання, але за відсутністю джерел покриття досі ще не списано борги Уряду.

Третій етап починається з моменту випуску ОВДП відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 1994 р. № 586 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року». Щорічно такими постановами регулюються основні умови випуску та розміщення внутрішньої державної позики.

Для цього етапу характерним є:

невисокі темпи інфляції та деяка стабілізація національної грошової одиниці;

зниження рівня облікової ставки НБУ;

зміцнення ринку державних цінних паперів;

допуск нерезидентів до ринку державних цінних паперів відповідно до постанови Уряду та НЁУ від 31 серпня 1996 р. «Про порядок здійснення нерезидентами операцій з облігаціями внутрішніх державних позик».

Розширення ринку ОВДП за рахунок залучених коштів нерезидентів дало можливість зміцнити курс гривні та збільшити обсяг валютних резервів Національного банку У країни.

Цей етап тривав до другої половини 1998 р.

Четвертий етап почався з другої половини 1998 р. і триває до цього часу.

Характерні ознаки цього етапу:

відплив іноземного капіталу з ринку ОВДП, що повязано зі світовою фінансовою кризою;

зменшення обсягів резервів Національного банку України у звязку з погашенням державою зобовязань по ОВДП перед нерезидента ми і необхідністю утримання гривні в межах валютного коридору,

прагнення комерційних банків та інших власників ОВДП здійснити їх продаж;

невиконання доходної частини бюджету, в результаті чого Уряд для погашення внутрішніх боргових зобовязань змушений був використовувати кредити міжнародних фінансово-кредитних інституті в;

На відміну від внутрішнього боргу, зобовязання за якими перед кредиторами (населенням) тягнуться ще з часів Радянського Союзу, зовнішній борг України започаткований з моменту проголошення незалежності держави.[5]

Еволюцію розвитку Державного зовнішнього боргу України можна поділити на чотири етапи. Перший етап тривав з 1992 р. до першої половини 1994 р. Згідно з постановою Президії Верховної Ради України у 1992 р. Уряд незалежної країни вперше залучив іноземні кредити під державні гарантії. Для цього періоду характерним є стрімке зростання зовнішнього державного боргу, який формувався переважно за рахунок боргів перед країнами СНД (насамперед, Росією та Туркменією за енергоносії).

На початку 1994 р. зовнішній борг становив 3,6 млрд дол. США.

Другий етап охоплює період другої половини 1994 p., першу половину 1997 р.

У цей час спостерігається подальше зростання заборгованості держави в основному за рахунок кредитів міжнародних фінансово-кредитних організацій, а також зростання заборгованості за енергоносії. Протягом цього періоду було здійснено реструктуризацію боргових зобовязань України перед Росією. Так, 20 березня 1995 р. було підписано Міжурядову Угоду про реструктуризацію заборгованості України по державних кредитах, наданих Росією в 1993 р. Відповідно до цієї угоди були реструктуризовані платежі на суму 1,13 млрд дол. США, і Україна в 1995-1996 pp. сплачувала лише проценти за кредитами, а термін погашення самого кредиту починався з 1997 р. Реструктуризація заборгованості перед Росією сприяла поліпшенню портфеля зовнішньої кредитної заборгованості країни та більш ефективному його управлінню.

На цьому етапі зовнішній борг України зріс на 5,292 млрд. грн.

Третій етап (перша половина 1997 р. - перша половина 1998 р.).

Цей етап характеризується тим, що Україна активно залучає кошти зовнішніх міжнародних ринків капіталів, що було обумовлена більш низькою вартістю запозичень на зовнішньому ринку порівняно із внутрішнім.

За цей період зовнішній борг України зріс на 1,758 млрд грн.

Четвертий етап (перша половина 1998 р. до нинішнього часу).[7]

2.2 Аналіз структури і динаміки державного боргу України

Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами. Але основні причини та джерела дефіциту, і насамперед, незбалансованість державного споживання і фінансових можливостей, залишалися. Це може призвести у перспективі до подальшого зростання державного боргу. Залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України водночас не є критичним. Згідно з міжнародними стандартами (Маастрихтською угодою) критичними вважаються боргові зобов'язання держави, які перевищують 60% від ВВП [8].

Щоб побачити розмір зростання державного та гарантованого державного боргу слід проаналізувати структуру державного боргу за 2010-2012 роки.

Станом на 31 грудня 2010 року державний та гарантований державою борг України становив 432235,4 млн. грн., або 54289,3 млн. дол. США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг - 276745,6 млн. грн., або 34759,6 млн. дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг - 155489,8 млн. грн., або 19529,7 млн. дол. США.

Державний борг України становив 323475,2 млн. грн., або 40628,9 млн. дол. США.

Державний зовнішній борг становив 181813,1 млн. грн., або 22836,0 млн. дол. США. Державний внутрішній борг становив 141662,1 млн. грн. або 17792,9 млн. дол. США.

Гарантований борг України становив 108760,2 млн. грн., або 13660,4 млн. дол. США, в тому числі: гарантований зовнішній борг - 94932,5 млн. грн., або 11923,6 млн. дол. США; гарантований внутрішній борг - 13827,8 млн. грн., або 1736,8 млн. дол. США.

Протягом 2010 року сума державного та гарантованого державою боргу України без врахування запозичених коштів, спрямованих на вирішення утворених в попередніх роках проблем (погашення заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ, збільшення статутного капіталу Державної іпотечної установи, НАК «Нафтогаз України» та Укрексімбанку) збільшилася у гривневому еквіваленті на 82104,2 млн. грн., що на 36,1 відсотка менше, ніж приріст державного та гарантованого державою боргу за 2009 рік - 128493,7 млн. гривень.[10, Додаток А]

А станом на 31 січня 2013 року державний та гарантований державою борг України становив 527.451.800,11 тис.грн. або 65.989.215,59 тис.дол.США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг - 309.852.828,82 тис.грн. (58,75% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 38.765.523,44 тис.дол.США; державний та гарантований державою внутрішній борг - 217.598.971,29 тис.грн. (41,25%) або 27.223.692,15 тис.дол.США.

Державний борг України становив 410.964.780,57 тис.грн. (77,92% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 51.415.586,23 тис. дол .США. Державний зовнішній борг становив 209.575.366,60 тис.грн. (39,73% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 26.219.863,21 тис. дол. США. Державний внутрішній борг становив 201.389.413,97 тис .грн. (38,18% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 25.195.723,02 тис .дол. США.

Гарантований державою борг України становив 116.487.019,54 тис.грн. (22,08%) або 14.573.629,36 тис.дол.США, в тому числі: гарантований зовнішній борг - 100.277.462,22 тис.грн. (19,01%) або 12.545.660,23 тис.дол.США; гарантований внутрішній борг - 16.209.557,32 тис.грн. (3,07%) або 2.024.969,13 тис.дол.США.[9, Додаток Б]

Тобто розмір державного та гарантованого державного боргу за цей період зріс на 95,216 млрд. грн. Детальніше структуру та динаміку державного боргу показано в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Аналіз динаміки державного та гарантованого державного боргу за 2010 - 2012 роки млрд. грн.

Показник2010 рік2011 рік2012 рікВідхилення 2012 року до2010 року2011 року+/-%+\-%Загальна сума боргу432,2473,1515,483,219,242,38,9Прямий державний борг: - внутрішній - зовнішній323,4 141,6 181,8357,3 161,5 195,8399,1 190,3 208,875,7 48,7 19,023,4 34,3 10,432,8 28,8 13,09,1 17,8 6,6Гарантований борг: - внутрішній - зовнішній108,8 13,9 94,9115,8 12,2 103,6116,3 16,2 100,17,5 2,3 5,26,8 16,5 5,40,5 4,0 3,50,4 32,7 3,3

Як ми бачимо, загальна сума державного боргу значно зростала з року в рік. Аналізуючи структуру боргу, видно, що зростання досягає саме зовнішній борг, як прямий так і гарантований. Так, прямий зовнішній борг зріс з 181,8 млрд. грн у 2010 році до до 208,8 у 2012 році, тобто збільшився на 83,2 млрд. грн, або на 19,2%. Аналогічний показник по гарантованому боргу зріс із 94,9млрд. грн. до 100,1 млрд. грн. за відповідний період, тобто зростання абсолютного показника становить 5,2 млрд. грн., а у відносному розрахунку він дорівнює 3,3%. Одним з факторів, який мав вагомий вплив на даний процес, стало падіння курсу гривні через світову фінансову кризу. Перевищення фактичного обсягу державного боргу над граничним спричинене стрімким зростанням курсів іноземних валют. Таке падіння національної валюти, спричинене негативним впливом світової фінансової кризи, не було передбачено державним бюджетом,. В 2012 році державний борг також збільшився (на 8,9% порівняно з 2011 роком). Державний борг України становив 515,4 млрд. грн.

Протягом 2011 року забезпечено утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні. З метою рівномірного забезпечення попиту на внутрішньому фінансовому ринку боргові інструменти розміщено відповідно до оприлюдненого графіка, який розроблено з урахуванням строків внесення та обсягів платежів, пов'язаних з погашенням та обслуговуванням державного боргу, а також з метою недопущення пікових навантажень на державний бюджет.

Крім того, здійснено заходи, спрямовані на удосконалення нормативно-правової бази та механізмів управління державним боргом, у тому числі з метою зменшення ризиків у сфері управління державним боргом та забезпечення мінімізації втрат бюджетних коштів під час управління державними зобов'язаннями, зокрема: внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо складу, принципів формування, механізму управління державним боргом, надання місцевих гарантій тощо; прийнято ряд актів Кабінету Міністрів України, пов'язаних з вирішенням питань управління державним боргом, а саме:

постанову Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 р. N 65 "Про затвердження порядків розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка шляхом придбання облігацій внутрішньої державної позики і розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитних рахунках" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 8, ст. 378);

постанову Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. N 131 "Про затвердження Положення про управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 14, ст. 569);

постанову Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. N 170 "Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011 - 2013 роки" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 16, ст. 658);

постанову Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. N 174 "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 16, ст. 662);

постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. N 1011 (Офіційний вісник України, 2011 р., N 75, ст. 2809) і від 12 грудня 2011 р. N 1280 (Офіційний вісник України, 2011 р., N 97, ст. 3540), якими визначено основні умови випуску та порядок розміщення середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, а також короткострокових та середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті; удосконалено визначений Мінфіном механізм конкурсного відбору первинних дилерів, що провадять діяльність на ринку державних цінних паперів.[10]

За таких умов нові цінні папери можуть бути придбані банками, юридичними та фізичними особами, у тому числі нерезидентами, шляхом співпраці на ринку державних цінних паперів з первинними дилерами Мінфіну.

Активізація роботи з державними цінними паперами дала змогу істотно підвищити привабливість національного фондового ринку для інвесторів та проводити більш гнучку політику у сфері управління державним боргом.

Протягом 2011 року продовжено співпрацю з Міжнародним валютним фондом, що позитивно вплинуло на динаміку економічного зростання, посилення стабільності системи державних фінансів, оздоровлення банківської системи та покращення інвестиційного клімату.

Важливим елементом державної політики у борговій сфері залишається співробітництво з чотирма впливовими міжнародними рейтинговими агентствами, рейтинги яких є основними індикаторами суверенних ризиків держави ("Standard and Poor's", "Fitch Ratings", "Moody's Investors Service" та "Rating and Investment Information, Inc.").

На сьогодні продовжується реалізація спільного проекту Твінінг у сфері управління державним боргом та бюджетного прогнозування, який передбачає вивчення іноземної практики розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів, управління ризиками державного боргу та оптимізацію надання державних гарантій.

Обсяг запозичень для фінансування дефіциту державного бюджету у 2011 році становив 80,6 млрд. гривень, у тому числі за рахунок внутрішніх запозичень - 53,4 млрд. та за рахунок зовнішніх запозичень - 27,2 млрд. гривень. Середньозважена ставка за облігаціями внутрішньої державної позики у 2011 році становила 8,91 відсотка (у 2010 році - 12,7, у 2009 році - 20,2 відсотка). У 2011 році випущено облігації зовнішньої державної позики із строком обігу 10 років із ставкою 7,95 відсотка та облігації зовнішньої державної позики із строком обігу 5 років із ставкою 6,25 відсотка. Державний борг на 31 грудня 2011 р. становив 357,3 млрд. гривень.[10]

Фінансування державного бюджету за рахунок боргових джерел у 2012 році планується в обсязі 98,5 млрд. гривень, з яких 61 млрд. гривень, або 61,9 відсотка, становлять внутрішні запозичення, а 37,5 млрд. гривень, або 38,1 відсотка, - зовнішні запозичення.

Враховуючи такий обсяг запозичень, передбачених у Законі України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", обсяг державного боргу в національній валюті становитиме 415,3 млрд. гривень.

Основним фактором посилення боргового навантаження на державний бюджет у найближчій та середньостроковій перспективі є необхідність погашення боргів, здійснених за останні чотири роки.

Протягом 2012 року пікове навантаження створювалося за рахунок погашення зовнішніх позик, здійснених у 2010 році, облігацій зовнішніх державних позик 2007 року в сумі 4 млрд. гривень та позики Міжнародного валютного фонду в сумі 7,3 млрд. гривень, здійсненої у 2008 році.

Середньострокова перспектива у борговій сфері характеризується високим ризиком запозичення та помірним відсотковим ризиком. Крім того, потенційними факторами, що можуть збільшити ризики для України, є:

зменшення попиту на вітчизняні товари та послуги на зовнішньому ринку;

погіршення показників платіжного балансу;

девальвація/ревальвація національної валюти;

погіршення ситуації на світовому фінансовому ринку;

недостатнє відновлення функціонування банківського сектору та його залежність від зовнішніх кредитних ресурсів.

Інтегровані показники валютного ризику, пов'язаного із зростанням витрат на погашення державного боргу під час девальвації національної валюти на одиницю в період 2012 - 2014 років, становитимуть відповідно 9,75, 8,5 і 4,75 бала (максимальне значення - 12,5 бала). При цьому інтегровані показники ризику щодо частки державного боргу в іноземній валюті залишатимуться на позначці 7,25 бала протягом усього зазначеного періоду.[10]

Інтегровані показники відсоткового ризику щодо частки боргу з плаваючими ставками становитимуть 3,5 бала у 2012 і 2013 роках і 2,25 бала у 2014 році.

Аналіз динаміки державного боргу України свідчить про відсутністьдовгострокової програми управління державним боргом. Запозичення, які здійснюються, є скоріше реакцією на поточну конюнктуру, ніж етапом виваженої боргової політики. Також, важливим залишається питання досягнення боргової безпеки для України.

Оскільки ємність внутрішнього ринку капіталу є недостатньою для створення бази розвитку внутрішніх запозичень, то пріоритетним напрямком боргової політики має стати розвиток фінансового ринку в напрямі активізації вторинного ринку державних цінних паперів, сприяння розширенню кола інвесторів, особливо залученню інституціональних інвесторів. Важливим аспектом постає підвищення ліквідності державних цінних паперів. Розвиток внутрішнього ринку державних запозичень маєбути стимульований запровадженням облігацій внутрішньої державної позики зплаваючою відсотковою ставкою, що привязана до темпів інфляції і розповсюдженнямїх серед фізичних осіб.[7]

2.3 Обслуговування державного боргу і управління ним в Україні

Зростання державного боргу - складне явище, обумовлене цілою низкою факторів, яке кожній країні може мати свою особливість. Зростання державного боргу може бути викликане неефективним використанням залучених коштів. Тому механізм управління та обслуговування державного боргу впливають на економіку країни. Розвинуті країни світу є найбільшими боржниками. Під час кризи їх зобовязання досягали, або і перевищували обсяги ВВП.

Стрімке зростання державного боргу в Україні відбулося у 2007-2009 роках. Зростав внутрішній борг, значно збільшився зовнішній борг, зокрема, за рахунок збільшення заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку.

За відсутності в Україні базового закону "Про державний борг" організація управління державним боргом фрагментарно регламентується у різних законодавчо-нормативних актах. Спеціальний окремий державний орган з управління боргом відсутній. Ці функції покладені головним чином на департамент державного боргу у складі Міністерства фінансів України. Основними завданнями цього департаменту є реалізація стратегії внутрішніх і зовнішніх запозичень держави, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу, у тому числі забезпечення обліку і моніторингу таких операцій. У системі управління державним боргом в Україні спостерігається розширення структури та збільшення обсягів застосовуваних боргових інструментів, зростає кількість активних операцій з державним боргом, впроваджуються механізми використання вільних залишків бюджетних коштів.

До боргової політики має бути включена система умовних зобовязань, контроль за якими буде здійснювати Міністерство фінансів України. Має бути вироблений принципово новий підхід до виконання, прогнозування і звітності щодо умовних зобовязань. Також, частина інформації щодо умовних зобовязань має бути публічною і закріпленою у нормативно-правових актах. Особлива увага має звертатися на оцінку умовних витрат, які можуть трансформуватися до фактичних, а також розрахунку базових показників управління державним боргом, розрахованих з урахуваннямумовних зобовязань. Оскільки, умовні зобовязання не включені в розрахунок показників управління державним боргом, це не сприяє реалістичному виявленню спроможності України виконувати боргові зобовязання. Має бути запроваджені ефективні механізми розподілу ризиків між урядом та реципієнтами державноїдопомоги.

Взяття додаткових кредитів має бути лише тимчасовим засобом комплексної макроекономічної політики. Тобто, в період економічного піднесення вони мають погашатися в повному обсязі, а накопичуватися лише під час спадів. Економічна доцільність боргів має бути обґрунтованою і прогнозовані всі витрати, в тому числі альтернативні, а також всі доходи, які повязані з прийняттям додаткових зобовязань. Тобто має бути проведений ретельний аналіз вигід і втрат, і тільки на основі такого аналізу має прийматися рішення.

Здійснення внутрішніх запозичень завжди зустрічало певні труднощі через низький рівень розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Тому Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в Україні на 2009-2013 роки. Концепція передбачає здійснення наступних заходів:

-запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій;

-розширення спектру інструментів внутрішньої державної позики;

створення системи первинних дилерів державних цінних паперів;

підвищення прозорості здійснення державних запозичень;

розміщення коштів єдиного казначейського рахунку;

управління ризиками, які повязані з державним боргом.

Ці нововведення набули чинності з 14 травня 2009 року.

Програму управління державним боргом на 2013 рік підготовлено на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з управлінням державним (місцевим) боргом» від 01 серпня 2012 р. № 815 та відповідно до пунктів 5.1-5.3 Положення про управління ризиками, повязаними з державним боргом, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2010 р. № 461.

Витрати державного бюджету на 2013 рік з погашення та обслуговування державного боргу заплановано відповідно до:

- графіків платежів за вже існуючим державним боргом на момент складання проекту Державного бюджету на 2013 рік;

- планових обсягів запозичень на 2013 рік на фінансування державного бюджету;

прогнозних відсоткових ставок та курсів валют;

- прогнозу обсягів витрат на управління державним боргом.

Крім того, характер розрахунків платежів за позиками залежить як від інструменту запозичення (облігація державної позики, кредитна угода), так і від кредитора (Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд та ін.), кожен з яких застосовує власну методику розрахунку платежів за позикою.

Загальні виплати за державним боргом, що мають бути здійснені у 2013 році за рахунок коштів державного бюджету, оцінюються на рівні 116.035,0 млн.грн.

У 2013 році обсяг платежів з погашення державного боргу становить 81.068,4 млн.грн., з яких 45.473,9 млн.грн., або 56,1% становлять зобовязання по внутрішньому боргу, а 35.594,5 млн.грн., або 43,9% - зобовязання по зовнішньому боргу.

Найбільші обсяги передбачено на погашення ОВДП 2012 року в сумі 21.785,9 млн.грн., ОВДП 2010 року - 9.395,1 млн.грн., ОВДП 2011 року - 3.705,2 млн.грн., ОЗДП 2003 року - 8.400,0 млн.грн., а також на погашення позик МВФ - 22.825,7 млн.грн.

Обсяг платежів з обслуговування державного боргу на 2013 рік прогнозується в обсязі 34.966,5 млн. грн.

Найбільшу питому вагу в обслуговуванні державного внутрішнього боргу протягом 2013 року матимуть виплати за ОВДП 2012 року в сумі 6.440,6 млн.грн., ОВДП 2009 року в сумі 4.064,9 млн.грн., та ОВДП 2011 року в сумі 3.502,7 млн.грн.

В обслуговуванні державного зовнішнього боргу у вказаному періоді найбільшу питому вагу матимуть видатки за позиками МВФ в сумі 1.608,4 млн.грн. та ОЗДП 2012 року в сумі 3.507,0 млн.грн.

Одним з кроків до ефективного управління державним боргом було затверджено Постанова КМ України № 607 від 10.05.2012 "Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки"

Цілями Стратегії є:

oзадоволення потреб держави у позикових ресурсах шляхом фінансування державного бюджету за мінімально можливої вартості обслуговування державного боргу з урахуванням ризиків;

oутримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні;

oзабезпечення ефективного функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів та розширення доступу до міжнародного ринку капіталу;

oреформування у сфері міжнародної інтеграції та співпраці, спрямоване на вироблення цілісної і збалансованої зовнішньоекономічної політики, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості національної економіки.

Досягнення зазначених цілей забезпечується шляхом виконання таких завдань:

oоптимізація структури державного боргу в розрізі валюти і відсоткових ставок, що дасть змогу мінімізувати відповідні ризики;

oмінімізація ризиків, пов'язаних з рефінансуванням та утриманням середньозваженого строку до погашення боргових зобов'язань держави у визначених цією Стратегією межах;

oзапобігання виникненню пікових навантажень на державний бюджет, що пов'язані із здійсненням платежів за державним боргом;

oпідвищення рівня ліквідності державних боргових цінних паперів, що дасть змогу підвищити попит на них з боку інвесторів;

oздійснення запозичень для підтримки та розвитку пріоритетних сфер економіки;

oзабезпечення ефективної співпраці з провідними міжнародними рейтинговими агентствами щодо присвоєння ними суверенного кредитного рейтингу Україні та її борговим зобов'язанням;

oзабезпечення системного підходу до міжнародної інтеграції та співпраці, у тому числі запровадження дієвих механізмів прийняття рішень у зовнішньоекономічній сфері;

oзапровадження стратегії залучення, ефективного використання та моніторингу зовнішньої допомоги;

oрозширення співпраці з міжнародними організаціями, в тому числі міжнародними фінансовими організаціями;

oзабезпечення прозорості діяльності, пов'язаної з управлінням державним боргом, та публічності відповідної інформації.[19]

Основними заходами, які планується здійснити для реалізації Стратегії, є:

oузгодження напрямів політики управління державним боргом з напрямами бюджетної та грошово-кредитної політики;

oудосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом;

oскладення графіка проведення аукціонів облігацій внутрішньої державної позики із зазначенням видів та строків обігу боргових цінних паперів;

oпроведення аналізу та оцінки ризиків, пов'язаних з державним боргом;

oрегулярне розміщення державних цінних паперів з різними строками обігу;

oстворення належних умов для ефективного функціонування первинних дилерів та підтримання ними двостороннього котирування державних боргових цінних паперів;

oздійснення операцій з активного управління державним боргом з метою зменшення пікових навантажень на державний бюджет;

oвивчення можливості розширення переліку державних боргових інструментів, у тому числі з плаваючою відсотковою ставкою, індексованих на рівень інфляції, та запровадження державних цінних паперів для населення;

oрозширення співпраці з міжнародними організаціями, зокрема Світовим банком, Міжнародним валютним фондом, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком;

oзабезпечення регулярного подання міжнародним рейтинговим агентствам статистичних і аналітичних даних щодо соціально-економічного та політичного становища України;

oстворення ефективної системи прийняття рішень у зовнішньоекономічній сфері;

oпідтримка на належному рівні та розвиток інформаційно-технічного забезпечення процесу управління державним боргом, зокрема шляхом удосконалення інформаційно-аналітичної системи "Управління державним боргом";

oрегулярне розміщення інформації про управління державним боргом на офіційному веб-сайті Мінфіну.[19]

На кінець 2013 року очікуваний обсяг державного боргу сягне 483.032,0 млн. грн., що приблизно становить 30,6% від ВВП.

Співвідношення обсягу виплат з обслуговування державного боргу на кінець 2013 року до доходів державного бюджету за 2013 рік орієнтовно становитиме 9,6 відсотка.

Відношення державного зовнішнього боргу до загальної суми державного боргу на кінець відповідного періоду становить 48,7 відсотка.

Частка державного боргу з плаваючими ставками у загальній сумі державного боргу на кінець 2013 року (відсотковий ризик) орієнтовно становитиме 18,8 відсотка.

Реалізація Стратегії дасть змогу досягти на кінець 2012, 2013 і 2014 років відповідно таких результатів:

oвідношення обсягу державного боргу до внутрішнього валового продукту - на рівні не більш як 30 відсотків, 25 відсотків і 25 відсотків;

oчастка державного внутрішнього боргу - не менш як 46 відсотків, 47 відсотків і 48 відсотків;

oсередньозважений строк до погашення державного боргу - не менш як 4,1, 4,2 і 4,3 року;

oчастка державного боргу з фіксованою ставкою - не менш як 65 відсотків;

oчастка державного боргу, що рефінансується в наступному році, - орієнтовно не більш як 20 відсотків.[19]

Заходи з попередження ризику зниження суверенного кредитного рейтингу включатимуть своєчасне і в повному обсязі виконання державою зобовязань за державним боргом, а також розкриття інформації про стан і структуру державного боргу, обсягу майбутніх платежів за ним.

Необхідними умовами плідної співпраці з рейтинговими агентствами є транспарентність у сфері управління державним боргом та економічного стану країни. Задля цього передбачено ведення постійного діалогу з провідними рейтинговими агентствами щодо соціально-економічного положення країни та питань державного боргу, підготовка звітів та відповідей на запити рейтингових агентств з метою надання необхідної інформації для визначення суверенного кредитного рейтингу України.

Боргова політика в Україні має підпорядковуватися основній меті здійснення запозичень - реалізації успішної макроекономічної політики, в тому числі фіскальної, а саме стимулювання попиту у державному секторі. Фіскальна, монетарна та відтворювально-інвестиційна політики є складовими макрополітики і здійснюються взаємоповязано з борговою політикою. Боргову політику можна розглядати як складову фіскальної. Тобто, боргова політика і макроекономічна політика є взаємнодетермінованими. В умовах необхідності структурних змін в економіці країни,

державні запозичення мають бути спрямовані на інвестиції в пріоритетні галузі економіки і зменшення частки споживання для досягнення окупності взятих державою зобовязань. Покриття боргу має здійснюватись в основному не за рахунок зростання податкового тягаря, а за рахунок економічного зростання.

Структура державного боргу України має бути зміщена до переважання внутрішніх боргових зобовязань над зовнішніми. Запозичення мають здійснюватись переважно в національній валюті.

З посиленням процесів глобалізації, інтеграції національних ринків у світовийринок відбуваються процеси збільшення взаємозалежності окремих економік одна від одної. Отож, в умовах фінансової кризи, що охопила більшу частину промислово розвинутих країн, забезпечення економічної безпеки та макроекономічної стабільності в Україні вимагає від держави поступового збільшення обсягів державних запозичень, а отже і збільшення державного боргу. Але і за таких умов значення показників боргової стабільності свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу, який відповідає критеріям Бюджетного кодексу України [13].

державний борг управління

Розділ 3. Проблеми і напрямки вдосконалення управління державним боргом

.1 Зарубіжний досвід управління державним боргом

Проблема ефективного управління державним боргом є питанням економічної безпеки країни. Організаційна складова цього питання полягає у створенні в Україні Агентства з питань управління державним боргом з урахуванням кращого досвіду і практики організації діяльності подібних агентств у розвинених країнах.

Питання побудови ефективної системи управління та контролю у сфері державного боргу розглядалися у червні 2007 року на черговому засіданні Комітету INTOSAI з питань державного боргу у столиці Португалії, м. Лісабон. Серед презентованих матеріалів особливий інтерес викликали інформації про досвід Португалії та Великобританії в організації спеціальних урядових офісів для адміністрування борговими зобов'язаннями держави.

В період з 1997 року по 2006 рік номінальний державний борг Португалії в доларовому еквіваленті зріс більш як удвічі з 61 млрд. дол. США у 1997 році до 135 млрд. дол. США у 2006 році. При цьому співвідношення державного боргу до ВВП в останні три роки перетнуло межу у 60 % і станом на кінець 2006 року цей показник становив вже 68,5 %. Разом з тим, порівняно з іншими країнами Євросоюзу, показник співвідношення державного боргу до ВВП у Португалії знаходиться нижче середнього значення у 69 %. А в окремих країнах цей показник сягає 100 % (Італія, Греція).

Уряд Португалії щорічно виходить на внутрішній ринок запозичень. При цьому, застосовуються два типи внутрішніх цінних паперів: державні (урядові) бонди з фіксованою процентною ставкою та казначейські векселі. Переважно здійснюється емісія державних (урядових) бондів (6-18 млрд. євро щорічно). За 2007 - 2009 роки активізувався випуск казначейських векселів.

Португальська Республіка має окрему установу з питань управління боргом - IGCP. Місія цього органу полягає в інтегрованому управлінні готівковими залишками і прямим боргом Португальської Республіки через:

стабільне виконання боргових зобов'язань республіки;

мінімізацію витрат урядового боргу в довготривалій перспективі, ґрунтуючись на урядових стратегіях ризику;

оптимізацію управління обігом готівки в державному секторі.

Для забезпечення слугування державним інтересам IGCP здійснює свою діяльність керуючись принципами продуктивності, прозорості та пізвітності й відповідальності. Агентство з питань управління боргом (IGCP) підпорядковане та знаходиться під наглядом Міністра фінансів Португалії. Структура IGCP включає: Голову Ради директорів, Раду директорів, Консультативну раду, Аудиторський комітет.

Діяльність Агентства підлягає нагляду з боку вищої аудиторської установи - Аудиторського суду. Щорічний аудит, який здійснюється Португальським аудиторським судом зосереджується на:

обліку та звітності з питань державного боргу;

процедурах управління боргом;

моделі управління.

Також можуть здійснюватися інші аудиторські процедури у разі їх необхідності та виправданості. Агентство з питань управління боргом також звітує безпосередньо парламенту у наступних випадках: на запит Комітету з питань бюджету та фінансів (зазвичай раз на рік) і під час інформування з питань простроченого боргу, ризиків, програми запозичень, організації та діяльності вторинного ринку цінних паперів. Хоча Агентство з питань управління державним боргом є частиною системи державного управління, його працівники не є державними службовцями (трудові договори укладаються у відповідності до загального трудового законодавства), а для побудови внутрішньої організації Агентства була прийнята корпоративна модель управління.

Агентство з питань управління боргом Великобританії створене 1 квітня 1998 року як виконавчий орган Казначейства Великобританії. З того часу одна з головних його ролей полягає у здійсненні запозичень для фінансування державних (урядових) витрат. Це робиться переважно шляхом продажу цінних паперів гілтс та казначейських векселів.

Гілтс (gilts) - "золотообрізні цінні папери" - це довгострокові боргові зобов'язання (від 1 до 50 років) Уряду Великобританії. Вони ідентифікуються за "купоном" (загальним щорічним відсотком до сплати утримувачу цінного паперу) і датою погашення (наприклад, 4-х відсотковий Казначейський гілт 2016). Уряд емітує два основних типи цінних паперів гілтс: договірні та індексовані.

Казначейські векселі - це короткострокові боргові зобов'язання (до 12 місяців), які під час емісії мають термін погашення 1, 3 або 6 місяців. Вони випускаються із дисконтом, тобто під час купівлі покупець сплачує меншу суму, а при погашенні отримує номінальну вартість цього векселя.

Починаючи з 2002 року, гілтс є одним із основних боргових інструментів і щорічно їх продається на суму 50-60 млрд. фунтів стерлінгів (тобто уп'ятеро більше ніж раніше). Станом на кінець 2009 року номінальна сума непогашеного боргу за гілтс становила 433,2 млрд. фунтів стерлінгів. Щорічні витрати на сплату відсотків дорівнюють близько 27 млрд. фунтів стерлінгів, або 5% загальних державних (урядових) витрат.

Слід зазначити, що на Агентство з питань управління боргом, поряд із здійсненням боргових запозичень, покладається й низка інших обов'язків, а саме: управління державними грошовими залишками, обслуговування функцій Уповноважених зі зниження національного боргу та Ради кредитних державних проектів, оперативне управління депозитами, адміністрування інших державних зобов'язань з питань гарантування кредитів й інвестицій, а також управління послугами з придбання та продажу цінних паперів гілтс.

Агентство функціонує як частина загальної інституційної структури управління державним боргом у Великобританії. Створення окремого Агентства супроводжувалося необхідністю чіткого розділення функцій грошово-кредитної політики від управління боргом. Це здійснювалося з метою забезпечення того, що на впровадження політики управління боргом не впливатимуть короткострокові рішення грошово-кредитної політики.

Основна мета управління боргом у Великобританії полягає у мінімізації у довгостроковій перспективі витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансових потреб Уряду, беручи до уваги ризик і водночас забезпечуючи те, що політика управління боргом не буде суперечити цілям грошово-кредитної політики.

Агентство з питань управління боргом діє як виконавча структура і, відповідно, за законом є складовою частиною Казначейства. Разом з тим, Агентство функціонує автономно від міністрів Казначейства, що таким чином дозволяє Агентству впроваджувати план фінансування в межах загальних директив, встановлених міністрами у звіті з управління боргом та резервами. При цьому, міністри не здійснюють щоденного втручання у прийняття оперативних рішень керівництвом Агентства.

Основними способами виконання Агентством плану фінансування є наступні:

виконання ринкових операцій (переважно продаж цінних паперів гілтс та казначейських векселів);

моніторинг стану виконання плану фінансування та звітування про це Казначейству;

моніторинг розвитку ринків та своєчасне інформування Казначейству про будь-які зміни, які можуть вплинути на необхідність перегляду плану фінансування.

Агентство задовольняє фінансові потреби держави (уряду) через успішне виконання плану фінансування. Зі свого боку, Казначейство проводить моніторинг програм продажу Агентством цінних паперів гілтс та казначейських векселів для переконання у тому, що план виконується. Казначейство вивчає результати кожного аукціону з продажу гілтс та аналізує щомісячні та щоквартальні звіти Агентства про хід виконання плану фінансування.

Агентство задовольняє фінансові потреби держави (уряду) через успішне виконання плану фінансування. Зі свого боку, Казначейство проводить моніторинг програм продажу Агентством цінних паперів гілтс та казначейських векселів для переконання у тому, що план виконується. Казначейство вивчає результати кожного аукціону з продажу гілтс та аналізує щомісячні та щоквартальні звіти Агентства про хід виконання плану фінансування.

Останні зміни у діяльності Агентства характеризуються тим, що воно впровадило спеціальну модель Стратегічного аналізу боргу (SDA), яка розрахована для визначення співвідношень між витратами та ризиками в умовах різних стратегій запозичень. Це робиться шляхом оцінювання вартості різних стратегій випуску цінних паперів гілтс у певній структурній моделі, яка відображає "типову" або стилізовану поведінку економіки Великобританії.

Отож, розглянувши досвід європейських країн, таких як Великобританія і Португалія, можна сказати, що Україні потрібне вдосконалення роботи органів управління державним боргом, а також відповідне законодавство. Детальніше напрями вдосконалення управління державним боргом буде розглянуто в наступному підрозділі [17].

.2 Напрямки покращення управління державним боргом в Україні

Чинна система формування, розподілу та використання кредитних фінансових ресурсів державою не створює умов для інноваційного розвитку національної економіки. Глобальна економічна криза загострила такі основні проблеми України, як створення сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій, отримання міжнародних кредитів, визначення нових джерел фінансування інвестиційно-інноваційного розвитку. Водночас особливої актуальності набуло питання забезпечення ефективності використання вже залучених зовнішніх фінансових ресурсів, посилення контролю з боку держави за їх цільовим використанням, проведення аналізу окупності інвестиційних проектів. З огляду на це, одним зі стратегічних завдань нового уряду має стати переорієнтація боргової політики держави на вирішення стратегічних завдань розвитку національної економіки. Це потребує першочергового фінансування з позичкових джерел пріоритетних проектів загальнонаціонального значення у галузях енергетичної і транспортної інфраструктури, а також надання підтримки розвитку експортних і високотехнологічних виробництв.

Облік реального обсягу запозичень, що спрямовуються на цілі інвестиційно-інноваційного розвитку економіки в Україні, є нечітким і непрозорим. Державна програма запозичень, яка затверджується разом із законом про Державний бюджет на відповідний рік, не містить детальних напрямів використання ресурсів від розміщення ОВДП та ОЗДП. Більшість іноземних кредитних надходжень в Україну не мають інвестиційної спрямованості. На сьогодні в країні основним джерелом фінансування цільових проектів за рахунок державних запозичень є кредити міжнародних фінансових інституцій.

В Україні також існує проблема надання державних гарантій по зовнішніх позиках, які у більшості випадків надавалися без урахування критеріїв їх економічної ефективності, що спричинило зростання державного боргу і витрат на його обслуговування. Крім того, на сьогодні існує загальна проблема відсутності чітких економічних критеріїв при здійсненні державних капіталовкладень, належного техніко-економічного обґрунтування інвестиційних програм та цільових проектів, неврахування середньо- і довгострокового характеру інвестицій і впровадження інновацій при реалізації фінансової політики в Україні, що призводить до порушення планів інвестиційних програм та зниження віддачі від інвестицій.

З початку 2009 року загальний державний борг України збільшився в 1,6 разу і досяг 399,1 млрд грн . Зовнішній державний борг (прямий і гарантований) зріс на 19% до 208,8 млрд грн , здебільшого за рахунок другого та третього траншів кредиту від МВФ на загальну суму близько 6,2 млрд дол. США. Спрямування більшої частини позик МВФ до Державного бюджету посилює ефект інфляційних чинників в короткостроковому періоді і породжує загрози для стабільності державних фінансів у середньостроковому періоді. Крім того, 1,6 млрд грн державних гарантій, наданих урядом у листопаді для забезпечення євро-облігацій, випущених НАК "Нафтогаз", були офіційно відображені в борговій статистиці, що суттєво збільшило суму гарантованого зовнішнього державного боргу наприкінці року. [24]

З огляду на поточну ситуацію та багатий міжнародний досвід, пріоритетними завданнями боргової політики в Україні має стати розробка та впровадження цілісно] стратегії,якапоєднуватиме:

завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики. Адже, незважаючи на значну кількість прийнятих законодавчих актів та нормативно-правових документів, не утвореноm цілісної системи комплексного правового, економічного та організаційного забезпечення використання державних запозичень. Через відсутність єдиної чіткої законодавчої системи регулювання порядку здійснення державних запозичень та їх використання окремі питання щодо них встановлюються щорічно у законах України про Державний бюджет, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів та Міністерства фінансів України;

коротко- і середньострокові орієнтири управління державним боргом, атакож підготовку інтегрованого багатолітнього фінансового плану як частини бюджетного циклу, з урахуванням всіх майбутніх грошових потоків, повязаних із державним кредитом та інвестиціями, на весь строк дії кредитних та інвестиційних зобовязань;

інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної скла-дової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики;

зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків, передусім, шляхом створення більш сприятливих умов для залучення приватного капіталу до реалізації інфраструктурних проектів. Це дасть змогу звільнити бюджетні кошти для наступного їх спрямування на інші необхідні інвестиційні потреби.[24]

Крім того, важливим є забезпечення цільової спрямованості державних гарантій на інвестиції в інфраструктуру, які гарантуватимуть досягнення суспільно значущих цілей іокупність вкладень у тривалому періоді - будівництво автомобільних доріг, магістральних трубопроводів, мостів, морських і повітряних портів, розвиток систем водо- і газопостачання, забезпечення теплом і електроенергією; а також перехід до надання гарантій виключно на умовах строковості, платності та зустрічних гарантій, отриманих від інших кредиторів.

Така стратегія має узгодити дії органів державної влади, відповідальних за управління державним боргом, та спрямувати їх на інтеграцію боргової політики України в контексті реалізації довгострокової стратегії економічного та соціального розвитку України.

Певні аспекти організації управління державним боргом частково регламентуються у різних законодавчо-нормативних актах. Це спричинено, в першу чергу, відсутністю єдиного закону «Про державний борг». Спеціальний окремий державний орган з управління боргом відсутній. Ці функції покладені головним чином на департамент державного боргу у складі Міністерства фінансів України.

Основними завданнями цього департаменту є реалізація стратегії внутрішніх і зовнішніх запозичень держави, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу, у тому числі забезпечення обліку і моніторингу таких операцій.

У системі управління державним боргом в Україні спостерігається розширення структури та збільшення обсягів застосовуваних боргових інструментів, зростає кількість активних операцій з державним боргом, впроваджуються механізми використання вільних залишків бюджетних коштів.

Проте ринок облігацій внутрішньої державної позики (далі ОВДП) в Україні має ряд проблем. Зокрема, існує обмеження попиту на облігації внутрішньої державної позики. У 2009-2010 р. вдалося продати ОВДП лише завдяки нерезидентам, у попередні роки основними покупцями паперів були Ощадбанк і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Попит на ОВДП можна розширити за допомогою інструментів, які використовують розвинені країни світу для збільшення місткості ринку. Як приклад можна навести такі способи його розширення:

у Великобританії - короткострокові облігації держави для великих підприємств;

у США - федеральні і муніципальні облігації, ощадні бони (неринкові облігації, що поширюються серед фізичних осіб).

Кабінет міністрів України прийняв Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки. Ця Концепція спрямована на задоволення нагальних потреб реформування первинного ринку державних цінних паперів в Україні, зумовлених насамперед високою вартістю державних запозичень на внутрішньому ринку порівняно з їх вартістю на зовнішніх ринках. Метою цієї Концепції є створення засад та умов для забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів протягом 2009 - 2013 років. Концепція передбачає здійснення таких заходів: запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій; розширення спектра інструментів державної позики; створення системи первинних дилерів державних цінних паперів; підвищення прозорості здійснення державних запозичень; розміщення коштів єдиного казначейського рахунку; управління ризиками, які повязані з державним боргом.

У квітні 2009 р. уряд затвердив постанову «Про запровадження інституту первинних дилерів на ринку державних цінних паперів». Згідно з нею первинними дилерами на ринку ОВДП можуть бути банки, які, зокрема, мають ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами;і сплачений статутний капітал, еквівалентний не менше ніж 10 млн. євро; практичний досвід роботи на ринку облігацій внутрішньої позики (загальний обсяг торгівлі ОВДП не менше 1 млрд. грн.).

Безпечний рівень боргу - це такий його рівень, при якому держава може 1) своєчасно і в повному обсязі виконувати свої боргові зобов'язання без допомоги міжнародних фінансових організацій (чи інших суб'єктів), без проведення реструктуризації цих зобов'язань чи оголошення дефолту, а також 2) здійснювати державні запозичення на ринках капіталу за прийнятними відсотковими ставками.[24]

Згідно з вітчизняними і іноземними дослідженнями економічно безпечний рівень державного і гарантованого державою боргу для України наразі складає близько 35% від ВВП [2] . Такий висновок базується на статистиці настання дефолтів у країнах з ринками, що формуються, (досліджено МВФ [5]) та на власному досвіді України, яка вже двічі була не в змозі самостійно виконувати свої боргові зобов'язання при їх наближенні до рівня 30-35% відносно ВВП [26], зокрема:

наприкінці 90-х років минулого століття, що призвело до кількох реструктуризацій внутрішнього державного боргу і реструктуризації зовнішнього державного боргу;

та наприкінці 00-х років поточного століття, що призвело до звернення про допомогу до міжнародних фінансових організацій (сума якої була другою за величиною у світі після допомоги МВФ для Угорщини).

З 2009 року державний і гарантований державою борг знаходиться близько свого критичного рівня . У 2013 році очікується його подальше зростання до 38,5% від ВВП [3].

Базовими показниками, на підставі яких у Міністерстві фінансів України приймається рішення про управління державним боргом, є:

Відношення державного боргу до ВВП (критичним рівнем для цього встановлюється діапазон від 60% (за методологією Міжнародного Валютного Фонду) до 80 - 100% (за методологією МБРР)). На 01.01.2003р. цей показник ( для України) перебував у межах 35%.

Відношення державного боргу до доходів державного бюджету базового року, за яким бюджет затверджений (за методологією МВФ граничне значення цього показника є 300%).

Відношення загальної суми річних платежів по зовнішніх державних боргах до доходів державного бюджету поточного року, за якими бюджет затверджений (згідно з Маастрихтськими критеріями граничною межою цього співвідношення є 20%).

Відношення загальної суми річних платежів за державним боргом до ВВП (критичним рівнем для нього часто встановлюється діапазон 10 - 15%).

Крім зазначених вище показників, існує ще близько 30 індикаторів, які тією чи іншою мірою характеризують рівень боргової безпеки держави.

Складовою системи регулювання державним боргом має стати боргове планування, що органічно поєднане та здійснюється на основі єдиної методології з бюджетним та макроекономічним плануванням.

З викладеного вище слідує, що основні напрями вдосконалення боргової політики такі:

створення умов для активізації купівлі-продажу державних зобов'язань;

необхідно розвивати вторинний ринок державних зобов'язань;

державні запозичення необхідно використовувати за цільовим призначенням на розвиток певних галузей народного господарства, а не вкладати в неперспективні проекти;

необхідно удосконалити нормативну базу для чіткого врегулювання питань щодо державних запозичень;

визначення та законодавче закріплення напрямку боргової стратегії, зокрема щодо співвідношення внутрішньої та зовнішньої складової державних запозичень;

створення агентства з управління державним боргом, що підзвітне міністерству фінансів та зорієнтоване на управління ризиками боргової діяльності;

розробка та впровадження середньострокової програми регулювання державного боргу як елементу будови ефективної системи планування державної заборгованості.

Висновки

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що зовнішній борг є невідємною частиною державних фінансів. Проте у сфері запозичень існує безліч проблем, зокрема низка ризиків для фінансової стабільності держави. З метою забезпеченнядовгострокової стабільності потрібно більше уваги науковців присвятити проблемі моніторингу індикато-рів боргової й економічної безпеки. Слід на законодавчому рівні розробити та закріпити стратегію розвитку внутрішнього ринку запозичень. Одним із основних елементів боргової політики України повинно бути лімітування обсягів зовнішнього боргу з урахуванням прогнозу економічного зростання. Основною метою запозичень має бути фінансування інвестиційних проектів, структурних реформ в економіці та розвитку інфраструктури. Реалізація зазначених заходів створить фундамент для проведення ефективної економічної політики й обмеження зовнішніх зобовязань держави, які потенційно можуть впливати на стабільність державних фінансів України у довгостроковій перспективі.

Управління державним боргом, який є засобом покриття дефіциту бюджету держави та інструментом стабілізації фінансового ринку набуває особливо важливого значення у період трансформації національної економіки та розвитку товарно-грошових відносин. Державний борг - це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Розмір державного боргу, його динаміка і структура, темпи їх росту є показниками фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики. Тому визначення основних пріоритетів державної боргової політики, зокрема щодо пропорцій і порядку здійснення зовнішніх та внутрішніх запозичень, є необхідним і актуальним.

Великі розміри і швидке зростання державного боргу у більшості країн світу залишає актуальним питання розробки підходів регулювання державної заборгованості з урахуванням її позитивного і негативного впливу на економіку.

В умовах розвитку глобалізації, посилення її впливу на грошово-кредитні відносини вивчення та застосування в адаптованому вигляді зарубіжного досвіду регулювання державного боргу буде сприяти формуванню нових поглядів на існуючий механізм вирішення проблем зовнішньої та внутрішньої державної заборгованості.

Державний борг - сума, яку держава заборгувала зовнішнім і внутрішнім кредиторам. За наявності боргу державний апарат не може ефективно регулювати економіку країни, тому що значна кількість доходної части потім йде на покриття боргу, для цього скорочуються інші статті витрат і знижується рівень економіки, рівень сукупної виробленої продукції, при цьому знижується рівень життя людей та добробуту держави в цілому. Також розглянуто методи управління державним боргом.

Світовою практикою напрацьовано багато схем, які передбачають зменшення боргового тягаря для країни. Тому в розділі докладніше розглянуто зарубіжний досвід у даному питанні на основі таких країн як Португалія і Великобританія. Також розглянуті проблеми українського управління боргом, запропоновані певні шляхи його покращення. Тому для покращення механізмів управління державним боргом пропонується наступне:

прийняття Закону України «Про державний борг»;

створення спеціального агентства з цього питання;

-розвиток ринку державних цінних паперів;

-зниження вартості запозичень;

мінімізація ризиків повязаних із зовнішніми запозиченнями.

Для розвязання проблеми заборгованості в довгостроковому періоді необхідне «оздоровлення» самої економіки, оскільки без забезпечення динамізму її розвитку і реальної, відчутної ефективності фінансова стабільність в країні буде короткочасною і відносною, незалежно від того, які прогресивні фінансові заходи використовуються для її підтримки.

Список використаних джерел

1.Башко В. Державні запозичення в Україні: оцінка потреб і пропозиції щодо структури / В. Башко// Економіка і прогнозування. - 2007. - № 2. - С. 75-87.

2.Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною радою України від 08.07. 2010 № 2456-VI.

3.Василик О.Д. Бюджетна система України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: КНЕУ, 2004.-346 с.

4.Василик О.Д. Державні фінанси України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: ЦНЛ, 2003.- 425 с.

5. Вахненко Т.П. Зовнішні боргові зобовязання у системі світових фінансово-економічних відносин / Т.П. Вахненко: Ін-т економіки та прогнозування НАН України. - К.: Фенікс, 2006. - 536 с.

. Вахненко Т. Концептуальні засади управління зовнішнім національним боргом України / Т. Вахненко// Економіка України. - 2007. - №1. - С. 14-24.

. Єкимова К.С. Аналіз боргової політики України / К.С. Єкимова // Фін.-кредит.діяльн.: пробл. теорії та практики : зб. наук. пр. - 2011. - Вип. 2.- С. 281-285. - Бібліогр.: 4 назв. - укp.

8.Економіко-правова бібліотека

9. Інформаційна довідка щодо державного та гарантованого державою боргу України станом на 31.01.2010/ Міністерство фінансів України від 25.01.2010 р.

10. Інформаційна довідка щодо державного та гарантованого державою боргу України станом на 31.01.2013/ Міністерство фінансів України від 25.02.2013 р.

11. Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. - 115с.

12.Кудряшов В. Фінансування дефіциту державного бюджету/ В. Кудряшов // Економіка України. - 2009. - №4. - с. 52-64.

13.Науковий блог НаУ «Острозька академія»

.Оспіщев В.І. Фінанси: курс для фінансистів: навч. посібник / В.І. Оспіщев - К.: Знання, 2008.- 567 с.

.Офіційний сайт Міністерства фінансів України

16.Офіційний сайт Національного банку Укоаїни

17. Офіційний сайт Рахункової палати України

18. Перша українська електронна бібліотека підручників

19. Постанова КМ України № 607 від 10.05.2012 "Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки" / Міністерство фінансів України від 21.08.12

. Про Державний бюджет України на 2010 рік: Закон України від 26.12. 2009 № 835- VI.

21. Про схвалення Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки від 25 березня 2009 р. N 316-р/ Кабінет міністрів України, Розпорядження.

22.Ривак О. С. Державний внутрішній та валовий зовнішній борг України / О.С. Ривак // Науковий вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. - Чернівці, 2008.- Вип. 4. - С. 568-584.

23. Статистичні матеріали Міністерства фінансів України від 05.01.2011 по стану державного боргу України на 30.11.2010 р. [Електронний ресурс]

24. Терещенко В.Л. Державний борг України: сутність, соціально-економчні наслідки, перспективи оптимізації / В.Л. Терещенко // Економіка регіон . - 2011. - №4. - С. 59-62. - Бібліогр.: 18 назв. - укp.

25.Філоненко К. М. Зовнішній борг України: аналіз динаміки та структури / К. М. Філоненко // Статистика України. - 2010. - №2. - С. 31-36.

26.Юрій С.І. Фінанси: підруч. / С.І. Юрій, В.М. Федосов - К.: Знання, 2008.-611 с.

Додаток А

Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.12.2010 (за ознакою умовності):

Стаття боргутис. дол. СШАтис. грн.%Загальна сума державного та гарантованого державою боргу54 289 336,46432 235 410,19100,00Державний борг40 628 911,14323 475 202,0574,84Внутрішній борг17 792 945,97141 662 098,0632,771. Заборгованість перед юридичними особами17 377 668,70138 355 785,0032,01ОВДП (10 - річні)1 672 028,4613 312 189,003,08ОВДП (11 - річні)483 562,683 849 981,000,89ОВДП (12 - місячні)1 272 007,3610 127 341,002,34ОВДП (12 - річні)188 401,971 500 000,000,35ОВДП (18 - місячні)351 683,692 800 000,000,65ОВДП (2 - річні)562 466,314 478 188,001,04ОВДП (3 - річні)2 044 958,9916 281 350,003,77ОВДП (5 - річні)3 209 212,9825 550 791,005,91ОВДП (6 - місячні)359 973,372 866 000,000,66ОВДП (6 - річні)376 803,953 000 000,000,69ОВДП (7 - річні)2 495 698,1519 870 000,004,60ОВДП (8 - річні)1 170 126,739 316 198,002,16ОВДП (9 - місячні)456 937,593 638 000,000,84ОВДП (9 - річні)2 733 806,4721 765 747,005,042. Заборгованість перед банківськими установами415 277,273 306 313,060,76Національний банк України415 277,273 306 313,060,76Зовнішній борг22 835 965,17181 813 103,9942,061. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку10 432 283,7983 058 713,8519,22Європейський банк реконструкції та розвитку331 329,462 637 945,790,61Європейський Інвестиційний Банк196 544,011 564 824,420,36Міжнародний Валютний Фонд6 860 855,0054 624 069,2212,64Світовий Банк3 043 555,3224 231 874,425,612. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління1 415 650,7311 270 986,482,61Італія31 916,47254 109,380,06Німеччина151 283,721 204 475,610,28Росія996 855,867 936 667,301,84США75 666,76602 436,040,14Франція8 393,8066 828,940,02Японія151 534,121 206 469,210,283. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками2 000 067,9015 923 940,603,68Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A.67,90540,600,00JSC VTB Bank2 000 000,0015 923 400,003,684. Заборгованість, не віднесена до інших категорій8 987 962,7571 559 463,0616,56Міжнародний Валютний Фонд1 891 162,7215 056 870,263,48ОЗДП 2003 року1 000 000,007 961 700,001,84ОЗДП 2004 року600 000,004 777 020,001,11ОЗДП 2005 року796 800,036 343 882,801,47ОЗДП 2006 року1 000 000,007 961 700,001,84ОЗДП 2007 року1 200 000,009 554 040,002,21ОЗДП 2010 року2 500 000,0019 904 250,004,60Гарантований борг Внутрішній борг13 660 425,32 1 736 783,7913 827 751,4025,16 3,201. Заборгованість перед юридичними особами846 281,346 737 838,051,56Векселі Укравтодору203 419,431 619 564,450,37Державні цінні папери1,4611,600,00Облігації ДІУ (5 - річні)326 563,422 600 000,000,60Облігації ДІУ (7 - річні)50 240,53400 000,000,09Облігації ДП КАЗ "Авіант" (5 - річні)64 215,18511 262,000,12Облігації ХДАВП (5 - річні)110 529,16880 000,000,20Облігації ХДАВП (6 - річні)91 312,16727 000,000,172. Заборгованість перед банківськими установами890 382,547 088 958,701,64ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"263 762,762 100 000,000,49ВАТ "Державний ощадний банк України"626 619,784 988 958,701,153. Заборгованість, не віднесена до інших категорій119,91954,650,00Інші кредитори119,91954,650,00Зовнішній борг11 923 641,5394 932 456,7421,961. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку7 740 642,8261 628 675,8814,26Європейське співтоватиство з атомної енергії65 255,55519 545,080,12Європейський банк реконструкції та розвитку148 586,681 183 002,580,27Міжнародний Валютний Фонд7 384 466,8358 792 909,5213,60Світовий Банк142 333,761 133 218,700,262. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління190 593,561 517 448,750,35Канадська експортна агенція190 593,561 517 448,750,353. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками1 001 229,137 971 485,971,84Citibank, N.A. London297 351,572 367 424,010,55Deutsche Bank AG London158 701,301 263 532,110,29UniCredit Bank Austria AG104 376,26831 012,490,19VTB Capital PLC440 800,003 509 517,360,814. Заборгованість, не віднесена до інших категорій2 991 176,0223 814 846,145,51Aquasafety Invest plc66 400,00528 656,900,12Credit Suisse First Boston International150 000,001 194 255,000,28Credit Suisse International353 000,002 810 480,100,65Maglin Capital Limited133 333,341 061 560,050,25Міжнародний Валютний Фонд125 425,68998 601,640,23Облігації ДП "ФІНІНПРО" (7 - річні)568 000,004 522 245,601,05Облігації НАК "Нафтогаз" (5 - річні)1 595 017,0012 699 046,852,94

Додаток Б

Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.01.2013 (за ознакою умовності):

Стаття боргутис. дол. СШАтис. грн.%Загальна сума державного та гарантованого державою боргу65 989 215,59527 451 800,11100,00Внутрішній борг25 195 723,02201 389 413,9738,181. Заборгованість перед юридичними особами24 815 164,03198 347 605,9537,60Казначейські зобов'язання104 622,50836 247,640,16ОВДП (10 - річні)2 428 648,6919 412 189,003,68ОВДП (11 - річні)481 669,093 849 981,000,73ОВДП (12 - місячні)1 700 617,5613 593 036,132,58ОВДП (12 - річні)187 664,211 500 000,000,28ОВДП (18 - місячні)724 099,445 787 726,801,10ОВДП (2 - річні)1 774 373,6314 182 568,462,69ОВДП (3 - річні)3 951 485,5731 584 224,125,99ОВДП (4 - річні)199 958,591 598 269,000,30ОВДП (5 - річні)4 783 275,9738 232 724,807,25ОВДП (6 - річні)688 102,095 500 000,001,04ОВДП (7 - річні)4 626 553,4836 980 042,007,01ОВДП (8 - річні)1 303 165,0210 416 198,001,97ОВДП (9 - річні)1 860 928,1914 874 399,002,822. Заборгованість перед банківськими установами380 558,993 041 808,020,58Національний банк України380 558,993 041 808,020,58Зовнішній борг26 219 863,21209 575 366,6039,731. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями10 087 235,7980 627 275,5915,29Європейський банк реконструкції та розвитку552 894,804 419 288,100,84Європейський Інвестиційний Банк411 646,393 290 289,580,62Міжнародний банк реконструкції та розвитку3 050 795,8924 385 011,544,62Міжнародний Валютний Фонд6 071 898,7148 532 686,379,202. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління1 127 338,169 010 813,961,71Італія10 768,8986 075,740,02Німеччина61 930,78495 012,690,09Росія801 355,866 405 237,391,21США33 136,79264 862,400,05Франція2 852,9222 803,420,00Японія217 292,921 736 822,320,333. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками69,23553,390,00Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A.69,23553,390,004. Заборгованість, не віднесена до інших категорій15 005 220,03119 936 723,6622,74Міжнародний Валютний Фонд1 892 760,0515 128 831,062,87ОЗДП 2003 року1 000 000,007 993 000,001,52ОЗДП 2005 року812 459,986 493 992,601,23ОЗДП 2006 року1 000 000,007 993 000,001,52ОЗДП 2007 року700 000,005 595 100,001,06ОЗДП 2010 року2 000 000,0015 986 000,003,03ОЗДП 2011 року2 750 000,0021 980 750,004,17ОЗДП 2012 року4 850 000,0038 766 050,007,3522,08Внутрішній борг2 027 969,1316 209 557,323,071. Заборгованість перед юридичними особами1 247 259,619 969 346,141,89Векселі Укравтодору195 912,491 565 928,540,30Державні цінні папери1,4511,600,00Облігації ДІУ (5 - річні)227 386,461 817 500,000,34Облігації ДІУ (7 - річні)50 043,79400 000,000,08Облігації ДП КАЗ "Авіант" (5 - річні)72 426,62578 906,000,11Облігації Укравтодору (3 - річні)500 437,884 000 000,000,76Облігації ХДАВП (5 - річні)110 096,33880 000,000,17Облігації ХДАВП (6 - річні)90 954,59727 000,000,142. Заборгованість перед банківськими установами780 590,086 239 256,531,18ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"262 729,892 100 000,000,40ВАТ "Державний ощадний банк України"517 860,194 139 256,530,783. Заборгованість, не віднесена до інших категорій119,44954,650,00Інші кредитори119,44954,650,00Зовнішній борг12 545 660,23100 277 462,2219,011. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями5 089 429,1240 679 806,967,71Європейське співтоватиство з атомної енергії48 241,66385 595,580,07Європейський банк реконструкції та розвитку113 684,34908 678,940,17Міжнародний банк реконструкції та розвитку185 969,651 486 455,450,28Міжнародний Валютний Фонд4 741 533,4737 899 076,997,192. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління247 833,561 980 933,650,38Канадська експортна агенція247 833,561 980 933,650,383. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками3 232 712,2725 839 069,154,90Citibank, N.A. London202 130,391 615 628,210,31Deutsche Bank AG London42 857,14342 557,150,06UniCredit Bank Austria AG92 043,89735 706,790,14VTB Capital PLC440 800,003 523 314,400,67Державний банк розвитку КНР57 930,85463 041,250,09Експортно-імпортний банк Китаю1 500 000,0011 989 500,002,27Експортно-імпортний банк Кореї260 950,002 085 773,350,40Сбербанк Росії636 000,005 083 548,000,964. Заборгованість, не віднесена до інших категорій3 975 685,2831 777 652,466,02Aquasafety Invest plc45 136,66360 777,360,07Credit Suisse First Boston International150 000,001 198 950,000,23Credit Suisse International252 000,002 014 236,000,38Міжнародний Валютний Фонд125 531,621 003 374,220,19Облігації ДП "ФІНІНПРО" (5 - річні)550 000,004 396 150,000,83Облігації ДП "ФІНІНПРО" (7 - річні)1 258 000,0010 055 194,001,91Облігації НАК "Нафтогаз" (5 - річні)1 595 017,0012 748 970,882,42

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Курсов

Больше работ по теме: