Державна казначейська служба України

 

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАГІСТРАТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

№ з/к 92-12

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисциплини «Державна служба»

Слухача Кузьменко Т.О.

Групи ЭК-16-12

Викладач доцент Шумаєва О.О.

Донецьк 2013 г.

ЗМІСТ

Вступ

. Характеристика Державної казначейської служби України, її структура, підпорядкованість та завдання функціонування

. Характеристика посади державного службовця, посадові обвязки, підлеглість в структурі установи

. Пропозиції щодо вдосконалення системи оцінки ефективності діяльності державного службовця

Висновок

Література

ВСТУП

Політичне та економічне реформування нашого суспільства залежить від суттєвого підвищення ефективності функціонування державного апарату. Підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади та якості реалізації ними державних функцій та завдань, надання державних послуг є метою Програми розвитку державної служби в Україні на 2005-2010 роки. Аналіз наукової літератури, аналітичних та експертних розробок свідчить, що єдиного системного підходу до тлумачення поняття оцінки ефективності, її сутності та значення не існує. Не створено поки й прийнятної нормативно-правової бази оцінки ефективності, відсутні чіткі критерії, показники і процедури оцінки ефективності, а в практиці діяльності кадрових та інших підрозділів державних органів наснує вузьке розуміння оцінки ефективності й результативності. У кадрових відділах також відсутні й аналітичні підрозділи, які б спеціально займалися аналізом та оцінкою ефективності. На цей час оцінка ефективності грунтується майже цілком на формальних показниках і здійснюється в більшості випадків у формі атестації.

Така система сприймається державними службовцями як проста формальність, практично не впливає на оплату їхньої праці. Завданням державних органів і зокрема галузі науки "Державне управління" є чітке і предметне визначення об'єктів, методів і процедур оцінки ефективності діяльності державних службовців, визначення чітких критеріїв і показників такої оцінки.

Результат діяльності державного службовця як об'єкт оцінки може виступати в таких формах, що дуже складно оцінити у співвідношенні з витраченими ресурсами, оскільки результат може мати не тільки економічні наслідки, але й певне соціальне, політичне, соціально-психологічне значення для суспільства.

Останнім часом особлива увага акцентується на підвищенні особистої відповідальності державних службовців за доручену справу, що сприяє зниженню їх відчуження і посиленню їх відданості справі обслуговування громадських інтересів. Разом із цим розширення представництва й участі громадськості у здійсненні державних програм сприяє втіленню їх у життя. З іншого боку, поширення інформації про державну діяльність дозволяє своєчасно приймати превентивні заходи щодо помилкових та шкідливих рішень і вносити необхідні корективи в реалізацію державних програм.

Отже, підсумовуючи все, що було зазначено вище про державну службу, безумовно варто ще раз відзначити тісний зв'язок її з державою. Державна служба - це самостійний вид трудової діяльності, яку здійснюють люди (державні службовці). Ця діяльність здійснюється професійно та покликана забезпечити виконання повноважень, покладених на державні органи.

Державна служба в Україні, нажаль, не має своєї багатої історичної спадщини, а відтак і необхідного у цій сфері досвіду. Історично склалося так, що Україна постійно знаходилася під владою інших держав і змушена була підкорятися їх законам і прямувати слідом за ними, а не самостійно обирати шлях власного розвитку. Можливість такого вільного вибору до розвитку держави, Україна отримала лише у 1991 році, після набуття статусу незалежної і суверенної держави. Саме з того часу і почалася розбудова нашої держави у всіх сферах, зокрема і у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

1. Характеристика Державної казначейської служби України, її структура, підпорядкованість та завдання функціонування

державний службовець посада казначейський

Державна казначейська служба - це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Державна казначейська служба утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Державна казначейська служба та її територіальні органи є юридичними особами, які мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки.

До 2005 року структура та функції Державна казначейська служба України регламентувались Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590 "Питання Державного казначейства". У звязку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N 1232 "Питання Державного казначейства" структура та функції Державного казначейства змінились, зокрема, у жовтні 2006 року проведена реорганізація обласних управлінь Державного казначейства України, які стали Головними управліннями Державного казначейства, та теріторіальних відділень, які відповідно стали управліннями Держказначейства в містах та районах [6].

Згідно Положення про Державну казначейську службу, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується [7].

Організаційна структура Державного казначейства України (ДКУ) відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України та відображена на рис. 1.3.

Рис. 1. Територіальна структура Державного казначейства України

Відповідно, казначейська система України має трирівневу структуру i складається з:

. Державного казначейства України, яке розташовується у столиці держави i представляє його центральний рівень;

. Головних управлінь Державного казначейства (ГУДК) обласного значення, які мають таке розміщення: 1 головне управління - в Автономній Республіці Крим; 2 головних управління - у містах Києві та Севастополі; 24 головних управління функціонують в областях.

. Районних (міських, районних у містах) управлінь Державного казначейства (УДК), зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах.

Загальна кількість органів Держказначейства на територіях становить 660 одиниць, у тому числі 633 управління. Їxня кількість постійно змінюється за рахунок укрупнення та об¢єднання однойменних управлінь у районах і містах обласного підпорядкування. На кількість управлінь можуть впливати й інші фактори. Так, на 1 липня 2001 року в Києві налічувалося 14 управлінь (на той час - відділень) Державного казначейства, а вже 1 жовтня 2001 року їx кількість зменшилася до 10 за рахунок зміни адміністративно-територіального поділу Києва.

Слід зазначити, що в деяких випадках районні управління Державного казначейства (УДК) або одночасно обслуговують бюджетні установи, розташовані і в сільській місцевості, i в районному центрі, або ж зовсім не запроваджуються як окремі органи, оскільки деякі адміністративні райони великих міст об'єднують свої функції, зливаючись у єдине міське управління Державного казначейства великого міста.

Державне казначейство України очолює Голова, в якого є заступники. На цю посаду їx призначає та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра фінансів [7].

Голова Державного казначейства здійснює загальне його керівництво, персонально відповідає за стан справ у сфері діяльності Держказначейства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Він також затверджує структуру Державного казначейства та головних управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, призначає на посади та звільняє з посад керівників територіальних органів Держказначейства.

Для погодженого вирішення завдань, що належать до компетенції Держказначейства, обговорення найважливіших питань його діяльності утворюється колегія в кількості 11 осіб у складі Голови Держказначейства (голова колегії), його заступників за посадою та інших керівних працівників Держказначейства. Склад колегії затверджується Головою Державного казначейства. Рішення колегії втілюються у життя через постанови.

Обласне Головне управління Державного казначейства очолює начальник, який відповідає за роботу всіх районних управлінь Державного казначейства у рамках адміністративного регіону та в межах покладених на нього функцій.

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і виконує функції фінансово-кредитної установи зі спеціальним статутом. Згідно Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N 1232 "Питання Державного казначейства", основними завданнями Казначейства є:

. Забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;

. Управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

. Визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

Відповідно до покладених на нього завдань Державне казначейство України виконує такі основні функції:

. Здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку.

. Управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка.

. Відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства.

. Провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

. Повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

. Нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства.

. Здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

. Проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

. Веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

. Подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього.

. Веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів, та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством.

. Здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті.

. У випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

. Забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації.

. У межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Казначейства;

дотриманням порядку проведення державних лотерей з використанням електронних систем прийняття оплати за участь у лотереї в режимі реального часу;

дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;

здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

. Надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції.

. Розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну.

. Виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов'язані із роботою його територіальних органів.

. Здійснює добір, розстановку та підвищення кваліфікації працівників Казначейства.

. Виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань [6].

Таким чином, казначейство є самостійна організаційна одиниця, яка забезпечує казначейське обслуговування бюджету із здійсненням контролю на усіх стадіях його виконання завдяки своїм функціям.

2. Характеристика посади головного казначея відділу видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів місцевих бюджетів , посадові обвязки, підлеглість в структурі установи

Відділ видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів місцевих бюджетів (далі по тексту Відділ) є структурним підрозділом управління Державної казначейської служби України у м.Макіївці (далі Управління). У своїй діяльності відділ керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України Положенням про Державну казначейську службу України, цим положенням та іншими нормативно-правовими актами. Діяльність відділу координується і направляється начальником управління Державної казначейської служби у м. Макіївці[8].

Головний казначей забезпечує виконання функцій та завдань, покладених на відділ видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів. Підпорядкован безпосередньо заступнику начальника управління-начальнику відділу.

Призначається на посаду та звільняється з посади наказом начальника управління Державної казначейської служби України у м.Макіївці шляхом конкурсного відбору, або за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

У своїй діяльності головний казначей керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про управління Державної казначейської служби України у м.Макіївці, розпорядженнями і наказами Державної казначейської служби України та Міністерства фінансів України, Положенням про відділ видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів, цією посадовою інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Призначаються на посаду головного казначея громадяни України, які не досягли граничного віку перебування на державній службі, мають вищу економічну освіту та стаж роботи у фінансово - кредитній системі не менш 3-х років.

Головний казначей повинен володіти знанням роботи на компютері та використовувати їх у своїй практичній діяльності, досконало вести службове листування, знати законодавство з питань охорони праці, правила техніки безпеки та пожежної безпеки, гігієни праці. При відсутності головного казначея виконує його функції згідно з його обовязками.

Головний казначей:

формує базу даних мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів місцевих бюджетів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів;

здійснює реєстрацію та облік затвердженого річного розпису асигнувань, зведених кошторисів, розподіл показників зведених кошторисів, зведених планів асигнувань місцевих бюджетів загального і спеціального фонду;

здійснює облік кошторисних призначень, зведення показників спеціального фонду у розрізі розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів;

здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

здійснює перевірку та виконання розпоряджень про виділення коштів загального та спеціального місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників коштів, розподілів виділених бюджетних асигнувань на перерахування підвідомчим установам;

- здійснює відкриття та закриття бюджетних та не бюджетних рахунків;

здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів;

здійснює на стадії реєстрації бюджетних зобовязань, взятих розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, що обслуговуються відділом, контроль за відповідністю платежів взятим бюджетним зобовязанням та бюджетним асигнуванням, цільовим направленням бюджетних коштів розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів;

- здійснює реєстрацію бюджетних зобовязань розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів;

здійснює проведення платежів за взятими на облік бюджетними зобовязаннями на підставі платіжних доручень, наданих розпорядниками та одержувачами коштів місцевих бюджетів;

здійснює формування виписок з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів для надання їх власникам рахунків;

здійснює контроль за відповідністю первинним документам операцій, відображених у виписках з рахунків клієнтів відділу. Передає первинні документи, на підставі яких проведені видатки, для формування документів дня;

здійснює операції по безспірному списанню коштів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків бюджетних установ і одержувачів бюджетних коштів, що обслуговуються відділом, за рішенням, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування;

- здійснює контроль за здійсненням повноважень розпорядниками та одержувачами коштів місцевих бюджетів при реєстрації їх бюджетних зобовязань;

- бере участь в підготовці семінарів, нарад, які проводяться з фахівцями інших структурних підрозділів управління Державної казначейської служби України у м.Макіївці з питань, які відносяться до компетенції відділу;

виконує якісно та у встановлені терміни централізовані завдання Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та інших органів державної влади з питань, що відносяться до компетенції відділу;

забезпечує ведення затвердженої номенклатури справ відділу та дотримання встановленого порядку роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів;

виконує інші доручення начальника відділу;

дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку та вимог службової етики.

Головний казначей має право:

вимагати від установ та організацій усі документи, які необхідні при казначейському обслуговуванні коштів місцевих бюджетів.

повертати на доопрацювання документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства в частині виконання місцевих бюджетів.

ініціювати у межах наданих повноважень та у випадках передбачених чинним законодавством оформлення попереджень про неналежне виконання бюджетного законодавства та протоколів про бюджетні правопорушення.

списувати в примусовому порядку кошти з рахунків клієнтів у випадках, передбачених чинним законодавством.

надавати розпорядникам та одержувачам коштів місцевих бюджетів розяснення і консультації з питань, які повязані з його основною діяльністю у відділі.

отримувати від установ та організацій інформацію, необхідну для виконання своїх завдань та функцій.

вносити пропозиції начальнику Відділу щодо вирішення проблемних питань з розрахунково-касового обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, удосконалення нормативної бази та підвищення ефективності роботи Відділу.

Головний казначей згідно чинного законодавства несе персональну відповідальність за :

) неналежне та неякісне виконання покладених на нього посадових обовязків та завдань;

) розголошення відомостей про діяльність управління Державної казначейської служби України у м.Макіївці, що є державною або службовою таємницею;

) недотримання правил поведінки державного службовця, Правил внутрішнього трудового розпорядку, Правил протипожежної охорони, технічної безпеки та виробничої санітарії та професійно-ділової етики;

) неефективне використання програмного забезпечення та неналежне зберігання техніки, яка знаходиться в його користуванні відповідно до чинного законодавства;

) порушення вимог діючих нормативно - правових актів, що регламентують порядок здійснення розрахунково-касового обслуговування розпорядників (одержувачів) коштів місцевих бюджетів в органах Державної казначейської служби України;

) несвоєчасне проведення операцій на рахунках клієнтів та необґрунтовану затримку у наданні виписки з їх рахунків.

Постановка проблеми. Соціально-економічні та політичні зміни, у поєднанні з глобалізаційними процесами, від яких залежать як Україна так і переважна більшість держав, обумовлюють необхідність модернізації інституту державної служби, для якісного відтворення інтересів держави у реалізації на практиці тих завдань, що стоять перед державою. Правова база наукових пошуків конкретних шляхів удосконалення системи оцінки ефективності діяльності працівників державних установ має бути повязана з наступними факторами:

комплексний характер дослідження проблематики ефективності діяльності державного службовця;

значна кількість досліджень мають місце в рамках наукової спеціальності з управління;

- пошук та впровадження адекватних та обєктивних критеріїв оцінки ефективності діяльності службовців;

удосконалення добору та розстановки кадрів, їх професійного зростання та підвищення кваліфікації;

усунення протиріч чинного законодавства, правових колізій та прогалин стосовно регламентації тих чи інших важливих суспільних відносин всередині субєктів господарювання, організацій;

удосконалення системи атестації;

недоцільність побоювання такого фактору, як потенційне збільшення плинності кадрів за результатами незадовільних висновків атестації[9].

. Пропозиції щодо вдосконалення системи оцінки ефективності діяльності державного службовця

Як правило, представники будь-якої професії, будучи належним чином вмотивовані, потенційно працюють краще, ніж ті, у яких відсутня мотивація. Не є виключенням, зокрема і державна служба, функції якої своєю безпосередньою діяльністю втілюють у життя державні службовці. Для них, як видається, окрім інших чинників, важливим мотивуючим фактором є можливість просування по так званій «карєрній драбині».

Необхідно говорити про доцільність урахування наступних чинників, котрі обумовлюють вплив адміністративно-правових способів і методів на оцінювання ефективності діяльності державних службовців.

Йдеться про:

1)визначення та комплексний аналіз елементів та критеріїв оцінки ефективності;

2)розроблення методів оцінки ефективності роботи аналітиків;

3)атестація як системоутворюючий чинник оцінювання роботи державних службовців.

Керуючись тим, що оцінювання ефективності - це певний процес, варто зазначити, що він містить певні необхідні елементи (складові частини). В. Сороко зазначає, що, як правило, процес оцінки ефективності містить у собі такі елементи:

встановлення чітких стандартів діяльності для кожної посади і критеріїв оцінки ефективності цієї діяльності в посадових інструкціях;

вироблення процедури оцінки ефективності діяльності (періодичність, методи оцінки);

безпосередню оцінку ефективності діяльності за обраним методом;

обговорення результатів оцінки з працівником;

ухвалення рішення за результатами оцінки і документування оцінки [1, с. 22].

На нашу думку, в цілому пропозиція вищевказаного автора заслуговує на підтримку. Водночас, така послідовність більше нагадує стадії оцінки ефективності. Серед елементів же, як видається, ще мають бути:

атестація;

навчання та підвищення кваліфікації державних службовців;

система зворотного звязку між керівником та виконавцем певного службового доручення;

налагодження системи контролю якості виконуваних робіт у державному органі;

контроль за результатами діяльності.

Аналізуючи лише один із вказаних елементів - налагодження системи контролю якості виконуваних робіт у рамках створення системи управління якістю необхідно виконати низку основних робіт, серед яких:

а) проведення діагностичного адміністративного контролю виконання службових обовязків;

б) забезпечення умов проведення самооцінювання результатів діяльності;

в) розробка та погодження плану заходів щодо запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю роботи державних службовців;

г) визначення переліку послуг, що надаються державними службовцями;

д) встановлення показників якості послуг тощо.

Пошук адміністративно-правових критеріїв оцінювання ефективності діяльності працівників державної служби - наступний чинник, котрий обумовлює вплив адміністративно-правових способів і методів на оцінювання ефективності їх діяльності.

На думку О. Литвина, у якості критеріїв ефективності (неефективності) роботи того чи іншого державного службовця можна визначити наступні:

1)компетентність;

2)відповідність займаній посаді за результатами попередніх атестацій;

)законність дій службовця, котра проявляється у відповідності вимогам чинного законодавства підготовлених документів, інших дій в межах посадових інструкцій;

)оцінка з боку керівництва шляхом аналізу звернень громадян, відповідей на ці звернення, що здійснювалися безпосередньо працівником, кількості повторних звернень за тими ж підставами, кількості скарг від громадян;

)кількість доручень, щодо яких працівником був порушений термін їх виконання [5, с. 142].

Компетентність, за думкою В. Олуйка - це глибоке професійне знання основ і технологій управлінської діяльності, а також ефективні методів і засобів досягнення цілей, сукупність отриманих професійних знань, уміння реалізовувати їх для виконання управлінських функцій і завдань [2, с. 207-211]. У свою чергу, словник-довідник з питань державного управління та державної служби містить визначення, згідно з яким компетентність державного службовця - це певний рівень його інтелектуального, психологічного та функціонального стану, який відображає конкретні сфери професійної діяльності та зумовлює у своїй єдності якісну визначеність професіонала [3, с. 156].

З позицій комплексного розгляду під компетентністю, як критерієм оцінювання ефективності діяльності державного службовця, необхідно розуміти його здатність і можливість, відповідно до займаної посади, реалізовувати на практиці повноваження зазначеної посади, використовуючи для цього всю сукупність даних чинним законодавством прав.

Відповідність займаній посаді за результатами попередніх атестацій - другий із пропонованих адміністративно-правових критеріїв оцінки ефективності діяльності державного службовця. Його сутність повинна оцінюватись окремо від самої атестації, оскільки йдеться про динамічні показники, котрі свідчать про відповідність займаній посаді того чи іншого працівника. У випадку з однією окремо взятою атестацією конкретного працівника ми говоримо про атестацію як певний варіант адміністративно- правового впливу з метою покращення ефективності його діяльності.
Можливе оцінювання на відповідність займаній посаді за результатами попередніх атестацій, тобто мова йде про динаміку результатів певної кількості атестацій стосовно одного і того ж працівника. Показниками оцінювання такої динаміки у якості критерію ефективності (неефективності) роботи того чи іншого фахівця можуть бути наступні:
аналіз рішень атестаційної комісії (відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на компютері тощо; не відповідає займаній посаді). Безумовно, третій із варіантів рішень атестаційної комісії робить неможливим перебування даного службовця на займаній посаді;

виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на компютері тощо. Йдеться про те, що з метою аналізу критеріїв ефективності (неефективності) роботи того чи іншого працівника важливо ознайомитись із фактичними даними, котрі свідчать про те, яким чином фахівець підвищив свою кваліфікацію, де це відбувалось (якщо не відбувалось то за якими причинами), які результати підвищення кваліфікації. Варто також проаналізувати, чи використовуються реально отримані знання у безпосередній професійній діяльності даної особи.

Третій критерій - законність дій державного службовця, котра проявляється у відповідності вимогам чинного законодавства підготовлених документів, інших дій в межах посадових інструкцій, кількості оскаржених дій і рішень працівника.

Вказане досягається саме за рахунок дотримання вимог чинного законодавства.

Тісно повязаним із попереднім є четвертий критерій - оцінка з боку працівників шляхом аналізу звернень громадян до нього.

Відповідно, чим більше скарг, чим більше повторних звернень з тих самих питань з боку працівників, тим менш ефективною є діяльність службовця.

І, насамкінець - кількість доручень, щодо яких працівником був порушений термін їх виконання. Цей критерій, котрий може бути використаний для оцінки ефективності діяльності державного службовця, є не безпосередньо якісним, а застосовується як кількісний показник, котрий фактично свідчить і про якість роботи фахівця.

Логічним виглядає можливість аналізу доручень, щодо яких працівником був порушений термін їх виконання, у якості критерію оцінки ефективності його діяльності. Чим більше доручень, котрі виконані із порушенням термінів їх виконання - тим ефективність його діяльності нижча.

Наступний чинник, котрий, на нашу думку, обумовлює вплив адміністративно-правових способів і методів на оцінювання ефективності діяльності аналітика - це розроблення методів оцінки ефективності його роботи.

Як методи оцінки ефективності В. Сороко пропонує використати наступні методи оцінки діяльності державного службовця:

метод управління за цілями;

метод шкали графічного рейтингу;

метод вимушеного вибору;

описовий метод;

метод анкет;

метод вирішальних ситуацій;

метод шкали рейтингових поведінкових установок;

метод спостереження за поводженням [1, с. 25-26].

Характеризуючи перший із зазначених методів, можна відзначити, що він передбачає послідовне застосування певних елементів, таких як творення цілей роботи, розробку плану дій, оцінку досягнутих результатів, коригування діяльності тощо.

Вказані В. Сороко методи оцінювання ефективності державних службовців мають право на існування, проте їм притаманна низка недоліків, котрі обмежують можливість їх використання у процедурі здійснення саме адміністративно-правових методів оцінювання ефективності державних службовців. Йдеться про те, що по-перше, вказані методи носять переважно організаційний, а не правовий характер; по-друге - вони передбачають субєктивний фактор оцінювання (метод спостереження за поводженням), що не може сприйматись у якості формально-юридичного. І, насамкінець - по-третє, за адміністративно-правовою оцінкою ефективності має стояти певне юридичне рішення (в тому числі і можливе звільнення із займаної посади), що мінімізує можливість базування на таких методах як, скажімо, описовий чи анкетування.

Як видається, більш доцільним з позицій адміністративно-правового регулювання можуть вважатись наступні методи оцінки ефективності діяльності аналітиків:

. Конкурсний відбір.

. Атестація.

. Позапланові контрольні перевірки.

. Тематичні узагальнення.

Ми пропонуємо конкурсний відбір віднести до оцінки ефективності діяльності державних службовців за наступними причинами:

а) це дає можливість оцінити роботу службовців, відповідальних за організацію своєї ділянки роботи;

б) є реальна можливість оцінити ефективність роботи тих осіб, котрі уже працюють, але подали свої кандидатури на заміщення вакантної посади;

в) зазначене дозволяє вивчити ділові, моральні, організаційні та інші якості того учасника, котрий стане переможцем конкурсу і, як наслідок, буде працювати на посаді.

ВИСНОВОК

Відбір фахівців має ґрунтуватися на професійній компетентності та забезпечувати публічне, прозоре та справедливе оцінювання кандидатів, а також можливість контролю за дотриманням цих принципів колективами.

Окрім іншого, конкурсний відбір дозволяє дійсно відібрати кращих претендентів на посади, керуючись при цьому вимогами чинного законодавства, а не субєктивними чи корупційними факторами.

Метод позапланових контрольних перевірок у якості адміністративно-правового методу оцінки ефективності роботи державного службовця полягає у проведенні перевірок, що охоплюють чітко визначені напрями його роботи. Ключовий фактор, який має при цьому бути врахований - позаплановий характер таких перевірок.

Тематичні узагальнення теж є адміністративно-правовим методом оцінки ефективності роботи службовця. Сутність їх полягає у здійсненні перевірок, котрі носять не загальний характер, а «вузькотематичний», повязаний з аналізом одного із декількох напрямів роботи, що забезпечується працівником. Такий варіант перевірки діяльності дозволяє обєктивно оцінити кількісні та якісні показники на певній ділянці. Це дозволяє знайти проблемні місця, спрямувати зусилля на покращення ситуації та належним чином оцінити ефективність діяльності державного службовця.

Заключний чинник, котрий обумовлює вплив адміністративно-правових способів і методів на оцінювання ефективності діяльності службовців - це атестація, котра повинна сприйматись як системоутворюючий чинник оцінювання роботи. Перш за все зазначимо, що принципи проведення атестації являються ключовими засадами, на підставі яких формуються безпосередні правила проведення атестації. Наприклад, В. Кравець у своєму дослідженні пропонує дванадцять принципів атестації державних службовців, основні з яких, на нашу думку, наступні:

а) позапартійність;

б) гласність;

в) систематичність;

г) обєктивність оцінки;

д) диференціація вимог [4].

Зокрема, сутність останнього із перерахованих зводиться до того, що висновок про відповідність чи невідповідність займаній посаді комісія обґрунтовує лише на знанні працівником питань, які відносяться до його компетенції.

Говорячи про мету розгляду важливо, як видається, говорити про обовязкове урахування наступних принципів при проведенні атестації:

а) нормативна визначеність;

б) комплексність;

в) перспективність, тобто потенційна можливість за позитивними результатами атестації запропонувати службовцю посаду з більшим обємом повноважень;

г) оцінювання ефективності діяльності службовця на основі критеріїв, про які у роботі мова йшла раніше.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про необхідність розгляду проблематики удосконалення чинного законодавства щодо проведення атестації, оскільки не розвязана низка проблем, зокрема, не врегульовані критерії та методики оцінки державних службовців; відсутня зацікавленість службовця в одержанні найкращих результатів атестації; відсутня методика проведення співбесіди; написання службової характеристики носить нерідко формальний характер.

ЛІТЕРАТУРА

1.Сороко В. Оцінка ефективності діяльності державних службовців // Вісник державної служби. - 2006. - № 2. - С. 20-26.

2.Олуйко В. М. Кадрові процеси в державному управлінні України: стан і перспективи розвитку : монографія / В. М. Олуйко. - Хмельницький : Вид-во ХУУП, 2005. - 346 с.

.Державне управління та державна служба : словник-довідник / уклад. Ю. О. Оболенський. - К. : КНЕУ, 2005 - 378 с.

.Кравець В. Р. Принципи атестації державних службовців / В. Р. Кравець //Актуальні проблеми держави і права. - Одеса, 2003. - Вип.18. - С. 404-408.

.Литвин О. В. Адміністративно-правове забезпечення статусу державного службовця в Україні : монографія / О. В. Литвин. - Ірпінь : Вид-во НУДПСУ, 2010. - 210 с.

.Питання Державного казначейства [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. N 1232 // ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007-2010. - К.: ІАЦ «ЛІГА», 1991-2010. - Локал. мережа. - Назва з екрану.

.Положення про Державне казначейство України [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 р. №590 // ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007-2010. - К.: ІАЦ «ЛІГА», 1991-2010. - Локал. мережа. - Назва з екрану.

.Положення про відділ видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів місцевих бюджетів затверджене Наказом управління Державної казначейської служби України у м.Макіївці Донецької області 20.03.2013р № 145

.Посадова інструкція головного казначея відділу видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів, затвердженя в.о.начальника управління Державної казначейської служби України у м.Макіївці.

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕЦЕНЗІЯ НА РАБОТУ

Слухача_____________Кузьменко Тетяни Олексіївни______________

Шифр _________ навчається в групі ___ЕК 16-12______на курсі __2__

Магістратури державного управління

З дисципліни ____________Державне управління___________________

Тема____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Реєстраційний №_____ дата одержання роботи «____»_______20___р.

Оцінка_____________ дата перевірки роботи «____»_________20___р.

Рецензент____________________________________________________

(вчене звання, прізвище, імя та по-батькові)

ЗМІСТ РЕЦЕНЗІЇ

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Підпис рецензента__________________

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МАГІСТРАТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ № з/к 92-12 КОНТРОЛЬНА РОБО

Больше работ по теме: