Депозитні послуги комерційних банків (на прикладі ПАТ "Комерційний банк "Даніель")

 

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ У БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

.1 Сутність та формування ресурсної бази комерційних банків

1.2 Роль депозитних джерел у формуванні ресурсної бази банків в умовах економічної нестабільності

1.3 Особливості розробки депозитної політики банку та визначення інструментів її реалізації

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ В ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ»

.1 Загальна характеристика пасивів ПАТ «КБ «Даніель»

.2 Організаційне забезпечення процесу залучення депозитних ресурсів ПАТ «КБ «Даніель»

.3 Структура та динаміка депозитів ПАТ «КБ «Даніель»

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3 УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТНИМИ РЕСУРСАМИ БАНКУ НЕЦІНОВИМИ МЕТОДАМИ

3.1 Удосконалення методики використання нецінових методів управління депозитними ресурсами банку

3.2 Впровадження нецінових методів управління депозитними ресурсами в

ПАТ «КБ «Даніель»

Висновки до розділу 4

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ В БАНКУ

.1 Особливості, завдання та функції служби охорони праці в банку

.2 Мікроклімат операційного відділу ПАТ «КБ «Даніель»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП

комерційний банк депозит управління

Актуальність теми дипломної роботи. На сьогодні в Україні особливого значення набуває підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, що вимагає кардинальних якісних перетворень у банківській сфері, а відповідно, реалізації адекватної політики комерційними банками. Перехід від адміністративно-командних методів управління банківською системою до економічних посилює роль конкуренції та зумовлює необхідність врахування потреб клієнтів грошово-кредитного ринку, розробки і реалізації ефективної депозитної і кредитної політики.

Досвід країн з розвиненою ринковою системою підтверджує, що головною функцією комерційних банків є сприяння мобілізації заощаджень субєктів господарювання, спрямування їх у напрямку найефективнішого використання, опосередковано збільшуючи загальну масу інвестицій та потенціал економічного зростання. Необхідними умовами для створення ефективної банківської системи в Україні є можливість та практичне здійснення переливу фінансових коштів між суб'єктами господарювання, надання споживачам свободи вибору між різними об'єктами розміщення тимчасово вільних грошових коштів, а також надання рівних прав усім, хто пред'являє попит на кредитні ресурси.

Розвиток банківської системи спричинив загострення конкуренції між комерційними банками за ресурси та ефективні напрямки їх розміщення. Це призвело до поступового зниження прибутковості банківської діяльності. Тепер для успішного функціонування та розширення діяльності банківської установи недостатньо залучати кошти за нижчою ціною, а розміщувати за вищою, для цього необхідно створювати ефективну систему менеджменту банку. Для підтримки своєї конкурентоспроможності банки вимушені пропонувати своїм клієнтам все нові послуги, застосовувати різноманітні фінансові інструменти та розширювати свою діяльність.

Серед наукових досліджень депозитної політики комерційних банків слід зазначити роботи А. Бєлоглазової, В. Вікулова, А. Вожжова, Н. Волкової, В. Гейєця, О. Дзюблюка, З. Канценеленбаума, С. Козьменка, П. Конюховського, В. Корнєєва, А. Кононенко, В. Купчинського, І. Ларіонової, Г. Панової, Ю. Половньова, В. Дугласа, П. Друкера, М. Портера, Дж. Ф. Сінклі, Дж. Ван Хорна, Л. Сухової, Е. Уткіна, В. Федотова, Гордона Тіссена, В.К. Бансала, Дж. Ф. Маршала.

Метою магістерської роботи є обґрунтування пропозицій щодо удосконалення надання депозитних послуг банками України в умовах зростання конкуренції на депозитному ринку. Для її досягнення в роботі поставлено такі завдання:

дослідити теоретичні основи понять "депозит" і "депозитна політика", визначено їх складові частини, розкрито суть, функції і принципи формування;

визначити роль депозитної політики у забезпеченні фінансової стійкості банку, сформульовано її цілі, визначено принципи, встановлено опорні точки;

на основі аналізу показників надійності і прибутковості банківських установ обґрунтувати критерії ефективності депозитної політики;

проаналізувати процес формування депозитних ресурсів банків в умовах трансформації економіки;

на основі праць вчених узагальнити рекомендації щодо вдосконалення депозитної політики з метою підвищення ефективності банківської діяльності.

Обєктом дослідження є діяльність комерційного банку по залученню депозитних коштів юридичних та фізичних осіб на прикладі діяльності Регіональне управління ПАТ «Комерційний банк «Даніель» у м. Хмельницькому.

Предмет дослідження - комплекс системи управління вартістю та рентабельністю залучених депозитних коштів в ПАТ «Комерційний банк «Даніель», а також в інших банківських установах банківської системи України.

Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу проведеного дослідження становлять праці провідних сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються питань ресурсного потенціалу банківських установ, інструментів розробки і реалізації депозитної політики. У роботі використано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції; кількісний аналіз фінансово-економічних показників; економіко-математичне моделювання - для визначення впливу депозитного залучення ресурсів на основні фінансово-економічні показники функціонування окремого банку і всієї банківської системи (надійність, платоспроможність, прибутковість), обґрунтування оптимальної структури пасивного портфеля банку.

Інформаційною базою дипломного дослідження були - звітні документи ПАТ «КБ «Даніель» за 2009 - 2011 роки, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, а також енциклопедичні видання, монографічні дослідження та публікації зарубіжних і вітчизняних авторів, що склало передумови для комплексного аналізу депозитної діяльності комерційних банків України.

Наукова новизна дипломної роботи полягає у комплексному дослідженні сутності та ролі депозитної політики та особливостей механізму її реалізації комерційними банками України. Отримані теоретичні результати мають наукову новизну, практичне значення, та характеризують особистий внесок автора, зокрема:

вперше:

здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження депозитної політики як системи економіко-правових відносин, що реалізують суперечність інтересів субєктів грошово-кредитного ринку, зокрема депозитна політика ПАТ «КБ «Даніель», яка реалізується на мікрорівні та спрямована на оптимізацію обсягів і ціни депозитних ресурсів у структурі пасивів, що дозволяє забезпечити через механізм банківського менеджменту ефективність та прибутковість діяльності банку в цілому.

вдосконалено:

заходи щодо активізації діяльності банківських інститутів на депозитному ринку через використання нових депозитних інструментів та підвищення привабливості вкладів шляхом раціонального поєднання цінових і нецінових методів маркетингової політики, що є особливо важливим в умовах стабілізації грошово-кредитного ринку та при переході до ринкових конкурентних методів визначення ефективності банківської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання розроблених пропозицій і рекомендацій у сфері формування і реалізації депозитної політики банку сприяє підвищенню ефективності функціонування банківської системи України та її узгодженості із завданнями забезпечення економічного зростання.

Апробація результатів дослідження. Розроблено, апробовано, впроваджено, рекомендована до використання і може використовуватись в практиці запропонована автором нова методика використання нецінових методів управління депозитними ресурсами у ПАТ «КБ «Даніель». Автором опубліковано дві статті в науково-практичних виданнях (додаток У), прийнято участь у науковій конференції (додаток Ф), а також прийнято участь у міжрегіональній студентській олімпіаді (додаток Х).

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ У БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ


.1 Сутність та формування ресурсної бази комерційних банків


Банківські ресурси - це основа основ діяльності будь-якого банку. Лише маючи у розпорядженні необхідну кількість ресурсів, банки можуть діяти і отримувати прибутки. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, знання проблем, повязаних з цим формуванням і використанням, надзвичайно важливе. Така необхідність особливо постає в умовах міжбанківської конкуренції, коли саме від того, наскільки ефективно банк проводитиме кредитну політику та виконувати послуги, залежить успіх його діяльності.

Розглядаючи економічний зміст ресурсів комерційних банків зазначимо, що їх перелив здійснюється на кредитній основі що вони є своєрідним товаром. Споживча вартість банківських ресурсів полягає у спроможності функціонувати як капітал і приносити дохід у вигляді позичкового прибутку, який є складовою банківських прибутків. З огляду на це вважається, що поняття «ресурси комерційних банків» може мати два аспекти.

По-перше, традиційні банківські ресурси являють собою акумульовані банком тимчасово вільні кошти господарства й населення на умовах забезпечення зобовязань власності чи боргу для подальшого розміщення на ринку з метою вилучення прибутку. Ці кошти, по суті, - вільна частина пасиву балансу комерційного банку, і ми пропонуємо вважати їх банківськими ресурсами у вузькому розумінні.

По-друге, у звязку з тим, що поняття «ресурс» (від французького «resources») трактується не лише як «засоби» і «запаси», а й як «можливості», це дає право застосовувати його й до поняття банківських ресурсів у широкому розумінні. У цьому разі, окрім традиційних банківських ресурсів у дане поняття можна включити й реальні можливості банку не лише акумулювати кошти в зобовязання боргу та зобовязання власності, а й можливості вилучати прибуток від проведення дохідних банківських операцій (дохідних активних, комісійних і посередницьких операцій). Розмір же прибутку має бути достатнім для окупності залучених та запозичених ресурсів і поступового зростання капіталу банку. Саме розуміння банківських ресурсів у широкому аспекті ставить на центральне місце проблему управління активами / пасивами.

Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку чистий реальних залишок зобовязань банку і його капіталу становить ресурсну базу комерційного банку. Отже, ресурсна база комерційного банку - це частина грошового ринку, представлена сукупністю виведених із обігу коштів господарських субєктів грошових доходів населення, які мобілізуються банками на умовах виникнення зобовязання власності та боргу для подальшого розміщення серед юридичних і фізичних осіб, яким необхідні банківські ресурси з метою одержання прибутку.

На рисунку 1.1. показано схему ресурсної бази комерційних банків, яка притаманна вітчизняним банкам в умовах ринкових відносин, що формуються в Україні.

Водночас, слід зазначити, що структура ресурсної бази окремого банку є індивідуальною і залежить від ступеню спеціалізації банку, універсалізації банківських операцій та інших факторів [32, с. 20].

Ресурси комерційного банку включають в себе: капітал комерційного банку (власні кошти банку), залучені кошти та позичені кошти.

Власні ресурси комерційних банків формуються за рахунок статутного капіталу банку, а також фондів, які створюються банками для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, а також прибутку поточного і минулого років.

Рис. 1.1. Схема ресурсної бази комерційного банку [32].


Враховуючи структуру та джерела сформованих власних ресурсів банку можна виділити низку макроекономічних умов, що впливають на процес збільшення власних ресурсів. Отже, поповнення власної капітальної бази банків залежить від таких загальноекономічних чинників, як доходи населення та його довіра до банківської системи; законодавче поле діяльності банків, прибутковість діяльності народного господарства країни, що в свою чергу вплине на прибуток банків та ін.

Другою складовою ресурсів банків є залучені кошти. Необхідно відмітити, що більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних.

Формування залучених банківських ресурсів через проведення депозитних операцій є однією з найважливіших основ організації діяльності комерційних банків. Це пояснюється тим, що залученим ресурсам належить основна роль у покритті потреб банку в коштах для здійснення активних операцій.

Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються Національним банком України. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.

Вже на першому етапі формування комерційних банків України саме вміння працювати з юридичними і фізичними особами, які розміщують свої кошти на депозити, перетворилося в один з показників надійності, стабільності банку.

У банківській практиці традиційно пріоритетна роль серед джерел формування залученого капіталу належить депозитам.

Сучасна банківська практика характеризується великою різновидністю депозитів і депозитних рахунків.

Однак комерційним банкам доцільно було б розвивати додаткові послуги з ведення депозитів до запитання, оскільки це може позитивно вплинути на стан залученого банківського капіталу в цілому, сприяти досягненню стабільності ресурсної бази, що відповідно позитивно відобразиться на дохідності його активів і сприятиме зниженню ризику.

У сучасних умовах для комерційних банків України особливо актуальним є залучення коштів клієнтів на строкові депозити, що є значно стабільнішою складовою частиною залученого капіталу ніж вклади до запитання. Важливим моментом на шляху до реалізації вказаного завдання може стати використання досвіду зарубіжних країн, їхніх банків щодо випуску депозитних сертифікатів.

Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково переданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, тоді як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку - втрату частини ресурсів.

Значного поширення в банківський практиці набув депозит, що відкривається клієнтові при оформленні ним поточного рахунку. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у разі закриття клієнтом поточного рахунку. Він вважається безстроковим, що дає змогу банку використовувати його як довгостроковий кредитний ресурс.

Комерційні банки використовують і такий метод залучення внесків, як встановлення залежності між кредитуванням клієнта і накопиченням коштів на його депозитному рахунку.

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку, так як депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, перш за все, це є вид пасивної операції. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій, відповідно, розмір доходу банку; правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків; депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків; ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, значно дешевші міжбанківських кредитів.

У сучасних умовах формування залучених банківських ресурсів може здійснюватися двома основними способами: шляхом проведення депозитних операцій та отримання позик на грошовому ринку.

Комерційні банки можуть залучати кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою банківських векселів. Банківській вексель має депозитну природу і саме цим схожий на депозитний сертифікат.

Ще одним джерелом поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківське кредитування. Міжбанківські кредити мають як правило короткостроковий характер. Загальний розмір отримання комерційним банком міжбанківських ресурсів обмежується розміром власних ресурсів банку.

Комерційні баки можуть позичати кошти у Національного банку України шляхом одержання кредитів через закриті кредитні аукціони; ломбардне кредитування або кредитування під забезпечення державних цінних паперів; шляхом рефінансування у формі переобліку векселів та перезастави векселів.

Під час формування ресурсної бази банк передусім має визначити систему цілей. Важливість цього кроку пояснюється тим, що згідно з новою концепцією банк - це коаліція індивідуумів, поведінка яких орієнтована на постановку і досягнення цілей, які, у свою чергу визначають напрямки діяльності банку. Під час вироблення політики мобілізації ресурсів банк повинен реалізувати такі цілі: прибутковість, дотримання вимог регулюючих органів, ліквідність, мінімізація витрат, орієнтація на адаптацію, обсяги і ринок.

Мета кредитного інституту - максимізація прибутку, що залежить від обсягу та ціни залучення різних видів банківських ресурсів. Прибуток необхідний насамперед для розширення банківської діяльності. Ця мета важлива не лише для збільшення власного капіталу через тезаврацію прибутків (підвищення капіталу за рахунок прибутку), а й для забезпечення на майбутнє припливу нових клієнтів, оскільки свідчення при прибутковість фірми є сигналом для інвесторів про її економічне становище.

Необхідно врахувати і те, що банківська діяльність ризикована, тому не менш важливою є висока надійність банку, суть якої полягає в мобілізації стабільних елементів ресурсної бази і яка передбачає реалізацію таких цілей, як дотримання вимог регулюючих органів і забезпечення ліквідності.

Вимоги регулюючих органів можна визначити як зовнішні обмеження щодо мобілізації банківських ресурсів. Вони намагаються забезпечити платоспроможність банку, звязок між джерелами коштів і їх використання.

На структуру майна банку впливають і ризики ліквідності, які можна мінімізувати через швидке залучення нових джерел коштів. При цьому ще важливіше є не дотримання рівності щоденних платіжних потоків, а сприяння тривалій рівновазі ліквідності.

Отже, за джерелами формування ресурси поділяються на власні, позичені та залучені. Основним джерелом залучених ресурсів є депозитні операції та послуги банків. Правильна та ефективна організація залучення ресурсів необхідна для забезпечення нормальної банківської діяльності. Ці обставини зумовлюють необхідність подальшого вивчення теоретичних поглядів щодо формування ресурсів комерційних банків, а також вдосконалення ресурсної політики банків з метою розвитку вітчизняної банківської системи та наближенням її до світового рівня.


1.2Роль депозитних джерел у формуванні ресурсної бази банків в умовах економічної нестабільності


Переважна більшість банків не приділяє достатньої уваги питанням формування кредитних ресурсів, і як результат, на сьогодні в Україні відбувається найбільший в Європі відтік з банківських установ вкладів населення. Тому головна проблема українських банків полягає у нестачі живих грошей, що породжує проблему ліквідності.

Події у сучасній банківській галузі підтверджують, що минулі роки не вирішили питання управління ризиком незбалансованої ліквідності, надання довгострокових активів за рахунок короткострокових пасивів у необхідній валюті, проведення банками високо ризикової кредитної політики призвели до збільшення рівня проблемних активів, а зростання ролі зовнішніх залучень у ресурсній базі банків (зокрема іноземних запозичень), зумовлює збільшення залежності банків від зовнішніх фінансових інститутів.

Світова економічна криза своєю глибиною та масштабністю радикально змінила сучасне ставлення до державного управління економічними процесами, стала поштовхом до переосмислення економічної науки та викликала багато загроз глобального краху усіх сфер життєдіяльності. Глобалізація світової економіки призвела до «захворювання фінансовою кризою» за ланцюговою реакцією багатьох країн. Вітчизняні українські банки не є виключенням - вони знаходяться в тісній залежності від загальноекономічної ситуації, і це в значній мірі підтверджується під час економічних криз. Так, наприклад, фінансові кризи 1997-1998 років спричинили суттєву дестабілізацію банківської системи України. Проте, на відміну від кризи десятирічної давності інтегрованість української економіки до світового економічного процесу значно зросла, що і зробило її більш вразливою. Дійсно Україна має свої специфічні риси прояву фінансової нестабільності, які посилюють проблему її швидкого подолання. Проаналізувавши твердження з цього приводу видатних науковців (Барановський О., Багратян Г., Кравченко І., Рисін В., Другов О., Щукін Л.), можна зазначити, що основними каталізаторами сучасної економічної кризи є: дефіцитний платіжний баланс країни; низький рівень міжнародних резервів Національного банку України; процес фінансової глобалізації та виникнення нових сегментів фінансового ринку; значна залежність від світових цін на сировинні товари; зниження довіри вкладників до банку; висока соціальна поляризація; високий рівень приватного споживання у ВВП [3; 4; 6; 9].

У час, коли банківські установи вимушені працювати в умовах скорочення обсягів кредитування, уповільнення економічного розвитку та посилення впливу макроекономічних чинників, постає потреба визначення та обґрунтування теоретичних підходів до формування кредитного потенціалу банку. Зупинимося в першу чергу на розгляді структури кредитного потенціалу банку. Кожна складова кредитного потенціалу має свої джерела створення, характеристики та показники, підлягає впливу різних факторів. Тому слід розглядати основні структурні елементи кредитного потенціалу як систему нерозривно повязаних ресурсів і можливостей, що визначить здатність банківських установ забезпечити максимальний кредитний потенціал при умовах дотримання достатнього рівня ліквідності.

Основну частину потенціалу банку визначають кредитні ресурси, до складу яких належать власні, залучені та запозичені ресурси. У банківській практиці власні кошти вважаються резервом ресурсів, який дозволяє банку зберігати платоспроможність, не дивлячись на появу збитків унаслідок втрати ресурсів [2]. Орієнтація банку на проведення високо ризикових операцій потребує більшого розміру власного капіталу, і, навпаки, перевага у кредитному портфелі кредитів з мінімальним ризиком дозволяє банку працювати з порівняно невеликим власним капіталом.

Протягом останнього десятиріччя в Україні власні кошти продовжують займати незначну долю у структурі кредитних ресурсів банку, хоча і виконують досить значну роль для забезпечення надійності банку, ефективності його діяльності. Це можна побачити на рис. 1.2.


Рис. 1.2. Структура пасивів банку [7].


Тому визначають сьогодні обсяги кредитної діяльності банку та виступають основним джерелом формування кредитних ресурсів, а в свою чергу, і кредитного потенціалу залучені та запозичені ресурси.

Запозичені ресурси, або як їх ще називають у банківській практиці, не депозитні, можуть формуватися банком шляхом продажу ним власних боргових зобовязань на грошовому ринку або через отримання позики від Національного банку України та на міжбанківському ринку - від іншої банківської установи. Основним джерелом запозичених ресурсів виступають міжбанківські кредити, які являють собою унікальні фінансові інструменти та допомагають банкам підтримувати ліквідність. В Україні, у силу того, що міжбанківські кредити використовуються в основному для перерозподілу вільних надлишкових короткострокових ресурсів банку, основну долю серед операцій міжбанківського кредитування займають короткострокові кредити.

Проте, достатньо гострою для сучасного стану української економіки є проблема саме залучених ресурсів. Це питання потребує узагальнення статистичних даних.

По-перше, слід відмітити, що, споживчий бум, який відбувався в попередні роки не дозволив збільшити норму заощаджень. Дані Національного банку повною мірою свідчать про це: за останні 9 місяців 2008 року зобовязання банків збільшилися на 25%, проте темпи їх приросту є вдвічі нижчими порівняно з показниками за відповідний період 2007 року (51%), аналогічно кошти фізичних осіб зросли на 24% (32%). В останні 3 місяці 2008 року (з 01.10.2008 до 01.01.2009), які відзначилися економічною нестабільністю, ми бачили, що кошти фізичних осіб у національній валюті зменшилися на 19 млрд. грн. (на 15%), в іноземній валюті (доларовий еквівалент) - на 2 млрд. дол. США (майже 13%); кошти субєктів господарювання в національній валюті зменшилися на 11 млрд. грн. (майже 12%), в іноземній валюті (доларовий еквівалент) - на 0,3 млрд. дол. США (на 3,5%) [9].

По-друге, зазначимо, що за період з 2006 до 2009 року обсяг коштів фізичних осіб зріс майже в три рази та кошти, залучені від населення становили третину зобовязань українських банків. Таке зростання свідчило про наявність довіри населення до банківської системи. Однак, як показує світова практики, у випадку виникнення паніки, такі кошти достатньо швидко можуть бути вилучені з банківської системи, що і трапилося в Україні у жовтні 2008 року. І, звичайно, умови недовіри вкладників, які почали масово вилучати кошти зі своїх рахунків спричинило різке зменшення ресурсної бази банків.

Зменшення довіри - це саме той час, коли позитивна репутація надійної і стабільної фінансової установи є основним капіталом будь-якого банку. Більшість українських банків виявилася не готовою до випробування в жорстких умовах інформаційного пресингу вітчизняних засобів масової інформації і втрачала свої позиції в рейтингах довіри громадськості [8].

І по-третє, відмітимо, що досить важливою проблемою залучених ресурсів залишається їх короткостроковість, що може викликати при наданні довгострокових кредитів розрив ліквідності. У свою чергу, низька ліквідність банку спричиняє втрату бази клієнтів, їх довіри, що ускладнює залучення ресурсів і доступ банку до інших джерел фінансування для підтримки ліквідності.

Вищенаведені труднощі, повязані із залучення кредитних ресурсів, спонукають банківські установи вести активний пошук джерел фінансування для задоволення кредитних потреб. І, звичайно, великий інтерес банків привернутий до коштів населення, які залишаються одним із самих потужних і реальних джерел ресурсів. Підтвердженням зацікавленості вітчизняних банків саме депозитами, є стрімке підвищення депозитних процентних ставок "в табл. 1.1" та насиченість ринку банківських послуг різноманітними депозитними програмами лояльності, особливо для населення.


Таблиця 1.1

Процентні ставки за строковими депозитами, залученими банками у фізичних осіб [97]

Процентні ставки за строковими депозитами, залученими банками у фізичних осіб(середньозважені ставки в річному обчисленні, %)ПеріодIнтегральна ставкау т. ч.:у національній валютів іноземній валюті2006грудень10.713.68.42007Грудень11.613.78.92008Грудень14.919.111.22009Грудень14.820.811.32010Січень14.920.811.2Лютий14.620.611.1Березень14.420.110.8Квітень13.618.910.0Травень13.118.29.5Червень12.917.89.2Липень12.116.68.6Серпень11.215.58.2Вересень11.215.67.8Жовтень10.715.27.5Листопад10.614.77.3Грудень10.915.17.5Продовження таблиці 1.12011Січень10.814.77.3Лютий10.314.47.2Березень9.613.86.8Квітень9.613.36.7Травень9.913.76.8Червень9.413.46.7Липень9.313.86.2Серпень9.113.26.4Вересень9.413.66.5Жовтень10.114.56.8Листопад11.216.37.0Грудень12.818.57.2

Із таблиці видно, що банкам знову стали потрібні гроші. Відсоткові ставки за депозитами почали повзти вгору. Кількість фінансових установ, які йдуть на підвищення дохідності вкладів, збільшується. Водночас, сам відсоток подорожчання вкладів поки що не значний і залишається в межах 1-2%.

З січня по вересень 2011р. банки те і діло знижували відсоткові ставки за залученими депозитами. У результаті чого відсотки за гривневими депозитами «з'їхали» з середніх 17-19% відсотків річних до 10-14%. Проте наприкінці серпня - початку вересня, процес здешевлення депозитів призупинився. За словами керуючого Подільською дирекцією «ОТП банку» Богдана Ропотілова, ставки за депозитами найближчим часом уже знижуватися не будуть.

По-перше, банкам потрібні кошти для подальшого розвитку кредитування. По-друге, ресурсна політика Нацбанку, зменшення активності потенційних вкладників та розмови про можливість нової хвилі кризи зробили своє.

Наприклад, за сім місяців 2011 року банками області залучено депозитів на загальну суму 4489,3 млн. грн. Це в 1,4 рази менше, у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Щоправда, банкіри з цього трагедії не роблять, і кажуть куди важливіші дані за рік. А тут спостерігається приріст майже на 20%. Хоча, фактичні обсяги відрізняються і доволі суттєво. Так, станом на перше серпня цього року залишки строкових вкладів фізичних осіб становили 3792,0 млн. грн.., що на 627,7 млн. грн. більше, в порівнянні з їх обсягом на перше серпня 2010 року. Нових депозитів розміщено на 2010,6 млн. грн. менше.

Це разом, з уже згаданими факторами і призвело до того, що банки знову відчули потребу в гривневій масі і готові платити за неї зайвими відсотками.

Адже аби продовжувати нарощувати темпи кредитування - банкам потрібні гроші. Правда тут існує свого роду конфлікт інтересів. З одного боку - аби залучити додаткову гривневу масу - банки мають підвищити ставки за депозитами. З іншого - дорогі депозити не дозволяють видавати дешеві кредити. А щоб розвивати кредитування, потрібен саме такий ресурс. Тож ставки за вкладами підвищуються поступово, не масово і не на великий відсоток. Отже, сьогодні кількість банків, які підвищують ставки за депозитами, збільшується. Але зростання депозитних ставок у цих банках, як правило, обмежується 1-2% річних.

В середньому ж по ринку, за підсумками третього кварталу відсоткові ставки зросли на 0,25-0,33%. (Три місяці і один рік - відповідно) у гривні; на 0,07-0,20% у доларах і 0,07-0,18% у євро. Про це повідомляє компанія «Простобанк Консалтинг» [97].

Кошти населення є основними з кредитних ресурсів банку, тому важливо банківським установам підтримувати свій імідж надійного зберігача, розширювати асортимент депозитних послуг. Практично кожний український банк пропонує своїм клієнтам різноманітні депозитні акції, навіть, неможливо уявити, яка програма ще не присутня сьогодні на депозитному ринку.


.3 Особливості розробки депозитної політики банку та визначення інструментів її реалізації


Для ефективного розвитку економіки будь-якої країни максимально можливе залучення коштів у банківську систему - питання особливої актуальності. Сталий розвиток вітчизняної економіки залежить від ефективності функціонування банківської системи і перш за все від її здатності генерувати необхідні обсяги кредитних ресурсів. На сьогоднішній день банки відчувають гостру потребу в нових методах і механізмах, що забезпечують стабілізацію процесу формування ресурсної бази і депозитного залучення засобів, які за інших рівних умов гарантували б максимальну віддачу від використовуваних ресурсів у процесі досягнення банком поставлених цілей.

Після визначення мети дослідження наступним етапом є постановка оперативних завдань, що забезпечують реалізацію поставленої мети. Конкретніші, ніж визначена мета, оперативні завдання все ж таки мають уникати використання цифрових рівнів, яких потрібно досягти [72, с.79]. Завдання є розшифровкою мети і характеризується вимірністю і конкретністю.

Перегрін Банбері, голова відділу управління активами Cottus and Co., на щорічній конференції IBC у 1995 р. позначив насущні завдання банкірів, зашифрувавши їх у простому побажанні - «УДАЧІ!» [1]:

·Удосконалення банківських процедур - економить час і сили клієнта.

·Дієва присутність - розвиток мережі філіалів.

·Активне реагування - швидке проведення будь-яких операцій.

·Чоловіче взаєморозуміння - усвідомлення потреб клієнта.

·Інвестиційна ефективність - абсолютна замість відносної.

Таким чином, у процесі дослідження мають бути вирішені дві групи завдань, які розглядаються в єдиному комплексі:

·методологічні (пов'язані з дослідженням проблем підвищення ефективності накопичення ресурсного потенціалу банку);

·науково-практичні (спрямовані на формування механізму налаштування депозитної політики банків на основі застосування економіко-математичних методів і моделей).

Дуже часто багато дослідників, позначаючи напрями депозитної політики, об'єднують і вважають синонімами такі поняття, як надійність і стійкість [10, с.263]. Так, Ф. М. Негре [38, с.17] цілі депозитної політики визначає таким чином, як збереження ліквідності, досягнення надійності і стійкості у відносинах з клієнтами, лідерство в роботі з банківськими продуктами. В. В. Іванов [53, с.544] робить акцент на залученні коштів із мінімальними витратами на тривалий термін, що дозволить забезпечити стійкість ресурсної бази банку і надійність його роботи.

Проте, некоректно об'єднувати ці два поняття, між ними існує чітка межа і її необхідно дотримуватися. Проведений аналіз співвідношень понять «стійкість» і «надійність» показав, що найчастіше під «надійністю» розуміється здатність об'єкта виконувати задані функції, зберігаючи свої основні характеристики у встановлених межах. Стійкість розглядається як можливість протистояти силам, здатним вивести з рівноваги. Надійність більш статична категорія, ніж стійкість. Під надійним банком розуміється банк, здатний на певну дату виконувати свої зобов'язання. При цьому стійкість як стан динамічної рівноваги складається з надійності на даний момент і здібності до розвитку. Здібність до розвитку банку безпосередньо залежить від його прибутковості, що дозволяє йому розширювати свою діяльність і поліпшувати якість роботи [24, с.20].

Концептуальну схему формування депозитної політики банку та налаштування інструментів її реалізації див. рис. 1.3.

Депозитна політика банку це стратегія по залученню тимчасово вільних грошових коштів для виконання статутних вимог, цілей і завдань банку, визначених меморандумами по кредитній і інвестиційній політиці з орієнтиром на підтримку банком своєї ліквідності і забезпечення прибуткової роботи.

Капітал необхідно розглядати як номінальний якір, що допомагає подолати падіння реальної вартості активів. Історія і недавній досвід вчать нас тому, що для розвитку недостатньо створювати економічні і технічні умови. Потрібно також основоположне інституційне середовище: правила і традиції, що визначають, яким чином дані умови використовуватимуться [15, с.206]. І. Ансофф стверджує, що стратегічна поведінка чітко знаходиться під впливом цінностей [56, с.2].


Рис. 1.3. Концептуальна схема формування депозитної політики банку і налаштування інструментів її реалізації [79].


Сформулювати правильні ринкові цілі і показники банку - непроста справа. Це необхідно засвоїти з самого початку. Значення відповідної мети, яка формально виражена та ефективно представлена, неможливо перебільшити. Вироблені на її основі завдання служать як критерії для всього подальшого процесу ухвалення управлінських рішень, що дозволяє попередити і запобігти потраплянню банку у стан стагнування [17, с.26]. Існує дві полярні думки, і ведуться безперервні дискусії щодо переваг і недоліків встановлення цілей «зверху вниз» і «з низу вгору». Вихід можливий у їх комбінації, тобто при здійсненні виробничого процесу вказівки, що стосуються впровадження нововведень у механізм функціонування банку, мають виходити зверху, а в процесі перетворення цих вказівок на систему взаємопов'язаних процесів мають бути задіяні співробітники всіх рівнів.

Наступним етапом при розробці депозитної політики є оцінка можливостей, переваг і недоліків банку порівняно з конкурентами, а також потенційних загроз його успішній діяльності [15, с.56]. Визначення основних переваг і недоліків банку дозволяє перейти до розшифровки таких термінів як „ потенціал банку і його „ ефективність . Слід одразу відзначити, що ефективність і потенціал - це не одне і те саме. В широкому розумінні потенціал означає засоби, запаси, джерела, які є в наявності та можуть бути мобілізовані для досягнення зазначеної мети, реалізації планів [2, с.55]. Під потенціалом банківської установи розуміють здатність банку ефективно запроваджувати в життя обрану стратегію на основі можливостей, що є у нього, і з урахуванням певного кола клієнтів. А ефективність - це результат використання даного потенціалу для задоволення попиту споживачів на відповідні послуги і продукти. Банк не може володіти значним потенціалом, не будучи при цьому достатньо ефективним, якщо цей потенціал не використовується на користь суспільства [44, с.57]. Традиційно в ресурсний потенціал включаються матеріальні, трудові, фінансові і технічні ресурси [45, с.42]. Сучасний рівень розвитку економіки і банківської справи змушує враховувати у складі ресурсного потенціалу такі елементи як, інформаційні, організаційні і територіальні ресурси, (рис. 1.4).


Рис. 1.4. Взаємозв'язок елементів ресурсного потенціалу банку [68].


Фінансовим ресурсам у потенціалі банку відведена першочергова роль, оскільки від їх наявності або відсутності залежить можливість здійснення банком своєї діяльності в повному обсязі.

Достатній рівень банківських ресурсів свідчить про високий рівень проведення пасивних операцій. Шлях до створення ефективної ресурсної бази не прямий, це - двоступеневий процес [65, с.78]. Насамперед банк має зосередити ресурси на тих цілях, які він в змозі та повинен вирішити. І вже після того, як дані цілі будуть досягненні він може зайнятися створенням додаткового потенціалу. Як свідчить рис. 1.5, банки які знаходяться в зоні 1 та спрямовують свої ресурси по всім видам діяльності, незважаючи на обмеженість свого потенціалу, по завершенню виявляються неефективними. Однак банк не може миттєво опинитися в зоні 3 - нарощування потенціалу потребує часу. Шлях до більшої ефективності веде, перш за все, до концентрації на фундаментальних задачах та до подолання обмежених можливостей за рахунок встановлення партнерських відносин з діловим світом. Далі, внаслідок поступового збільшення потенціалу, фінансова установа вже може опинитися в зоні 3.

Сильною стороною банку є його сфокусована полівалентність. у цілому можна виділити всього 5 сфер діяльності банку, причому провести межу між ними стає все важче. У майбутньому можливо, що кількість цих сфер скоротиться до 4.


Рис.1.5. Етапи використання потенціалу і досягнення ефективності [7].


Наступним етапом є аналіз і оцінка стану тенденцій бізнесу і ринкової кон'юнктури, який здійснюється в двох аспектах: зовнішньому і внутрішньому. Це необхідно для подальшого визначення і встановлення напрямів діяльності банку у сфері залучення вільних коштів, крім того дозволяє знайти альтернативні варіанти дій з урахуванням динаміки конюнктури ринку ресурсів, фінансового ринку та ринку товарів, робіт, послуг [38, с.22]. За даними, одержаними в результаті аналізу ринково-виробничих характеристик, можна оцінити привабливість кожного з ринків, де діє банк [31, с.105]. Проходження даного етапу у процесі розробки концепції депозитної політики в деяких випадках є не джерелом переваг і цінних рекомендацій, а навпаки - відправною точкою для створення тупикових напрямів. Пояснюється це таким чином: деякі економісти не враховують той факт, що подібно до того, як у квантовій фізиці, дослідження елементарної частинки неможливе без взаємодії з нею. Це приводить до змін характеристик даної частинки, а відповідно і неможливості її точного вимірювання (принцип невизначеності Гейзенберга) [34, с.80]. Згідно з законом Гударта «будь-яка виявлена статистична взаємозалежність руйнується, якщо починає використовуватися для контрольних цілей». Тобто цей закон застерігає від перетворення емпіричних взаємозв'язків на правила для депозитної політики. Що абсолютно не заперечує і не суперечить тому, що правила у депозитної політики є і їх необхідно встановлювати.

Йдеться про те, щоб не абсолютизувати і не перетворювати на догму знайдені взаємозв'язки і взаємозалежності, а тим більше не використовувати їх як контрольні показники. Якщо вже мова зайшла про правила, то ми вважаємо необхідно вказати на те, що правила депозитної політики можуть бути обумовленими і необумовленими. Необумовлене правило - це рекомендація або побажання, що стосується різноманітних сторін депозитної політики банку, що забороняє або передписує прояв будь-яких реакцій на економічні умови. На сучасному етапі найбільшого поширення і застосування набули гнучкі, обумовлені правила. Вони можуть бути спеціальними, які пов'язують інструменти депозитної політики з певним набором макроекономічних і мікроекономічних показників і оптимальними - виведеними із завдань оптимізації. Автор солідарний з Ф. Мошіо і Д. Модом, які роблять акцент на тому, що використання встановлених правил у депозитній політиці не повинно бути суто механічним [43, с.7].

Несправедливо було б не відзначити, що практично в кожній концепції формування депозитної політики банку оговорюється необхідність проведення внутрішнього і зовнішнього аналізу. Ми пропонуємо розширити цей етап розробки ощадної стратегії і ввести такий пункт, як визначення горизонту, меж депозитної політики і вибір генеральної лінії. Варто одразу зазначити, що ці поняття зовсім не тотожні. Горизонт депозитної політики - це такий рівень залучення тимчасово вільних ресурсів, до досягнення якого банк проводить політику цінового диктату постачальника. Всі дії банку за горизонтом підлягають ціновому диктату споживача. Під межею депозитної політики розуміють межу акумуляції банком тимчасово вільних коштів. Існує декілька ознак, за якими можна класифікувати межі депозитної політики: обсяг і структура, попит і пропозиція, вплив нормативних документів і власних лімітів, терміновість депозитних відносин, географія, суб'єкти депозитних відносин. Генеральна лінія депозитної політики - це той меридіан, по якому рухатиметься процес залучення коштів і на який орієнтується вся діяльність банку в цілому.

Перспективним напрямом у процесі вивчення навколишнього середовища банку є аналіз демографічного розвитку клієнтури [76, с.78]. У вітчизняному банківському бізнесі цей напрям поки що не набув широкого розповсюдження, що пов'язано з відсутністю конкретних методик проведення такого аналізу, непідготовленістю фахівців і відносно дорогою ціною дослідження.

Назвемо поставлені завдання і дамо їм визначення. Отже:

. Визначення сильних і слабких сторін банку, його можливостей щодо розширення діяльності на ринку депозитних послуг. Якщо уважно вивчити пропоновані в багатьох виданнях з банківського менеджменту методи визначення сильних і слабких сторін банку, то за невеликою відмінністю всі автори схиляються до застосування двох методик. Перша з них полягає у використанні еталонного або типового списку чинників, розроблених з даної проблеми. Перевага даного підходу полягає в тому, що він апробований на чималій кількості банків, широковідомий і загальнодоступний. Але основним недоліком його є те, що через свою універсальність надалі він може виявитися малопродуктивним. Друга методика закликає залучити досвідчених фахівців у даній предметній сфері, провести їх опитування і скласти експертний висновок. Дана методика набула поширення і схвалення на практиці, але її мінус-це високі витрати, пов'язані з залученням експертів, а також достатній суб'єктивізм експертних оцінок [31, с.81].

. Аналіз трьох основних чинників, які впливають на здійснення продажів: час, сегмент і обслуговування. Банку необхідно виробити таку стратегію, яка, з одного боку, давала б можливість своєчасно пропонувати сезонні продукти, а з іншого - направляла б кошти і ресурси для задоволення різноманітних потреб, які диктує ринок [49, с.91].

. Оптимізація структури капіталу і зобов'язань з позиції прибутковості власного капіталу, вартості ресурсів, стабільності ресурсної бази. У зарубіжній і вітчизняній банківській практиці основними методами управління активами і пасивами вважається метод загального фонду, метод конверсії фондів.

. Забезпечення максимально можливого розширення різних видів депозитних операцій, надання пільг і депозитних послуг для збільшення кількості і обсягів вкладів фізичних та юридичних осіб.

. Оцінка конкурентоспроможності банку з таких позицій, як: якість, спектр банківських послуг, вартість депозитів, фінансовий стан і стабільність. Більшість фахівців вважають за краще використовувати в даному питанні або матрицю Бостонської консультативної групи (БКГ), або методику, розроблену компанією «Мак-Кінсі» і «Дженерал Електрик» [70, с.23]. Реальна корисність матриці БКГ полягає в тому, що її застосування дозволяє зіставляти конкурентні позиції різних банків, що знаходяться у складі «однієї вагової категорії». У принципі будь-яка методика у процесі використання припускає умілий вибір спрощень, але в світлі сучасних знань спрощення прийняті в матриці БКГ, виглядають дуже грубими, що і є її основним недоліком.

. Сучасна практика розробки концепцій депозитної політики банку разом з тим, що припускає ретельне вивчення запитів споживачів, не враховує такий важливий момент, як культура і філософія відносин з клієнтами. Ми вирішили заповнити це упущення, і в концепції окремим рядком виділяємо формування менеджменту на основі партнерських відносин. Кожен банк повинен виділити в окрему групу найбільш вигідних, або «правильних» клієнтів [11, с.47]. Визначивши круг вигідної для себе клієнтури, а також встановивши для нього рівень обслуговування, банк має з'ясувати причини, що спонукають клієнтів піти (рис. 1.6).

Зазвичай клієнти в банку поводяться або активно, або пасивно.

. Ідентифікація, контроль, оцінка і моніторинг ризиків. Слід одразу зазначити, що навіть найбільш висококласне управління банком, здійснюване за найточнішими рецептами ведення банківської справи, у яких враховано все (або майже все), повністю виключити ризик не може. Діяльність, пов'язана із залученням депозитів, також пов'язана з багатьма ризиками. Депозитний ризик банку - це ступінь невизначеності щодо можливості переказу термінового або поточного рахунку в інший банк або дострокове вилучення коштів [57]. На сьогоднішній день існує безліч різних методик управління ризиком. Найчастіше використовувані - це підтримка достатності капіталу; ідентифікація, аналіз, ризику; метод фінансових коефіцієнтів. Деякі банки, незважаючи на велику затратність, використовують зарубіжні методики (Risk Metrics G.P. Morgan Bank) [62, p.291].


Рис. 1.6. Аналіз причин відтоку клієнтів [11, c.79].


. Контроль за витратами, їх зниження і раціоналізація структури банківського бізнесу. Для аналізу фінансових результатів в цьому випадку слід використовувати структуру формування доходів, тому як у розрізі даної структури ураховуються і витрати, і доходи. Це повязано з тим, що кожен підрозділ, як витрат, так і доходів має свої закономірності змін в залежності від напрямків формування ресурсів [38, с.16]. У процесі розробки депозитної політики банківська установа, як правило, намагається зменшити витрати. Це, безумовно, один із шляхів, що веде до підвищення прибутковості власного капіталу і поліпшення конкурентоспроможності. «Швидке зменшення» досягається відносно просто, проте стратегічно є менш прогресивним, ніж «швидке поліпшення» [12]. Тому найбільш перспективна і така, що дає стійкіший результат, але, з іншого боку, складніша і така, що гірше піддається кількісній оцінці - це орієнтація на підвищення доходу, шляхом розвитку, а не скорочення [66, с.178].

. Визначення свого варіанта розвитку: стандартизація або індивідуалізація. У наш час сучасний банк повинен вміти показати клас як в стандартизованих, так і у індивідуалізованих депозитних операціях. Десь посередині між двома цими напрямами і знаходиться „ острівець благополуччя банку [78, с.221].

. Формування і підтримка такого рівня комунікацій, який позитивно впливає на клієнтуру і ринок. З метою просування на ринок своєї продукції і послуг банк повинен використовувати засоби як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації.

. Підвищення ефективності і доцільності систем філіалів і відділень, тобто каналів збуту, що є першорядною проблемою для банків в умовах боротьби за підвищення прибутковості і залучення додаткових ресурсів.

. Розробка і впровадження нових банківських продуктів і послуг у рамках проведення цілісної інноваційної політики залучення ресурсів. Зростання темпів нововведень - необхідна реакція на безперервні зміни і конкуренцію, що загострилася. Діє тільки той, хто здібний до оновлення, той хто наслідує тільки реагує [92, с.87], рис. 1.7.


Рис. 1.7. Передумови здійснення інновації [14].


У процесі розробки пропозицій щодо впровадження нових депозитних продуктів виділяють чотири складові: формування банку ідей, чітке формулювання накопичених ідей, визначення їх порівняльної цінності і вдосконалення [20, с.32].


Висновки до розділу 1


Трансформація акумульованих банком коштів в його ресурси є значущою для організації ефективної банківської діяльності. У зв'язку з розвитком інвестиційної діяльності та довгострокового кредитування перед банківською системою постає питання її забезпечення «довгими» та «дешевими» грошима, в силу чого зростає актуальність дослідження управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел.

Таким чином, найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази банків виступають депозитні операції.

Депозитні ресурси - сукупність залучених банком ресурсів, що забезпечують йому необхідні резерви відповідно до вимог законодавства і дають понад ці резерви основний обсяг коштів для кредитування.

У дослідження процесів залучення ресурсів з депозитних джерел, базове місце належить депозитам за поточними клієнтськими рахунками. Оскільки вони складають основу поточних пасивів та їх взаємодія створює як їхню стабільну так і варіативну складові.

Для забезпечення бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобовязаннями використовуються різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп - цінові та нецінові методи управління залученими коштами.


РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ В ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ»


2.1 Загальна характеристика пасивів ПАТ «КБ «Даніель»


Загальний аналіз пасивів комерційного банку ґрунтується на застосуванні методик горизонтального, вертикального, порівняльного та коефіцієнтного аналізу.

Горизонтальний або трендовий аналіз дає можливість досліджувати динаміку капіталу і зобов'язань в цілому і по окремих видах. В процесі використання цього виду аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда).

Вертикальний (або структурний) аналіз ґрунтується на структурному дослідженні окремих показників пасивів. В процесі такого аналізу визначається питома вага окремих структурних складових капіталу і зобов'язань. Вертикальний аналіз відображає структуру джерел фінансових ресурсів, горизонтальний аналіз дозволяє переходити від абсолютних змін показників до відносних темпів росту (приросту) показників в аналітичному періоді.

Горизонтальний та вертикальний аналіз, при загальному вивченні зобов'язань і капіталу, зазвичай, здійснюється одночасно.

Розкриття інформації про пасиви у фінансовій звітності Банку відповідає вимогам Національного банку України та Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Пасиви комерційного банку «Даніель» станом на (кінець дня) 31.12.2010 р. становили 1 072 461 тис. грн., і складалися із зобовязань в сумі 928 593 тис. грн. (86,6% від пасивів Банку) та власного капіталу в сумі 143868 тис. грн. (13,4% від пасивів Банку). (додаток А)

Частка власного капіталу у структурі пасивів по системі НБУ станом на 01.01.2011р. складає 14,6% (додаток Б)

Структуру пасивів Банку станом на кінець дня 31 грудня 2010 р. та аналіз змін за 2010 рік наводимо у таблиці 2.1.


Таблиця 2.1

Динаміка, склад і структура пасивів комерційного банку «Даніель» станом на кінець дня 31 грудня 2010р. [98]


Фінансовий стан комерційного банку в значній мірі залежить від джерел надходження і напрямків використання фінансових ресурсів. Джерела коштів формуються за рахунок зниження активів, росту заборгованості і реінвестування прибутку.

Пріоритетним напрямком формування джерел у період, що аналізується, є ріст капіталу, частка якого становить 13,4% від пасивів Банку. Така ситуація є характерною для банків, які не проявляють достатньо високої ділової активності на фінансовому ринку Це не сприяє зростанню мультиплікаційного ефекту капіталу.

Для більш повної оцінки пасивів банку їх вивчають за окремими групами, видами та статтями.

Аналіз власного капіталу комерційного банку представляє собою складну, комплексну задачу, при розв'язанні якої слід враховувати не лише загальний фінансовий стан банку та його діяльність, але й проаналізувати кон'юнктуру ринку банківських операцій і послуг, економічний стан учасників (акціонерів) банку та його клієнтів.

Банку станом на кінець дня 31.12.2010 р. складав 143 868 тис. грн. В порівнянні з попереднім роком власний капітал Банку збільшився на 28 471 тис. грн. або на 25%, що більше середнього показника по банківській системі (22,4%). (додаток В)

Структура власного капіталу надається у таблиці 2.2 Збільшення власного капіталу Банку відбулося за рахунок збільшення статутного капіталу на 28000 тис. грн.


Таблиця 2.2

Структура власного капіталу банку «Даніель» станом на кінець дня 31.12.2010 р. [98]

Тис. грн.Найменування статтіЗвітний рікСтруктура, %Попередній рікСтруктура, %Зміни до попереднього року, %Власний капіталСтатутний капітал86412,006058 412,0050,6%47,9Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)472,000,32 853,002,5%-0,83Резервні та інші фонди банку56984,0039,754 132,0046,9%5,3Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку143868,0100,00%115 397,00100,00%25%Продовження таблиці 2.2Усього власного капіталу143868,0100,00%115 397,00100,00%25%

Статутний капітал представляє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) комерційного банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку. Аналіз статутного капіталу комерційного банку слід здійснювати в розрізі наступних напрямків: формування статутного капіталу при створенні банку; порядок збільшення розміру статутного капіталу; порядок зменшення розміру статутного капіталу.

Оцінку формування статутного капіталу комерційного банку «Даніель» можна здійснити за наступною схемою (табл. 2.3).


Таблиця 2.3

Статутний капітал ВАТ «Комерційний банк «Даніель» станом на 2011р. [99]

РядокНайменування статтіКількість акцій в обігу (тис. шт.)Прості акціїДивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталуУсього (тис. грн.)1234561Залишок на 1 січня попереднього (2009) року---584122Внески за акціями (паями, частками) нового випуску5841 20058 412--3Залишок на кінець дня 31 грудня попереднього (2009)5841 20058 412-58412Продовження таблиці 2.34Внески за акціями (паями, частками) нового випуску2800 00028 000-28 0005Залишок на кінець дня 31 грудня 8641 20086 412-86 412

Дані табл. 2.3 свідчать, що У 2009 році відбулася реорганізація ТОВ «Комерційний банк «Даніель» шляхом перетворення з товариства з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство - ВАТ «Комерційний банк «Даніель». В результаті перетворення було здійснено обмін часток учасників ТОВ «Комерційний банк «Даніель» на прості іменні акції акціонерів ВАТ «Комерційний банк «Даніель». 04березня 2010року Банк перетворено у Публічне акціонерне товариство (інформацію розкрито в розділі «Загальна інформація про діяльність банку»).

У рядку 2 за колонкою 3 зазначено прості іменні акції ВАТ «Комерційний банк «Даніель» номіналом 0,01 грн., обмін яких було здійснено та випуск яких був зареєстрований Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 27 липня 2009 року (свідоцтво про реєстрацію випуску акцій на підставі рішення від 27.07.2009 №220/1/09).

У рядку 4 за колонкою 3 зазначено прості іменні акції ПАТ «Комерційний банк «Даніель» номіналом 0,01 грн.,випуск яких протягом 2010 року Банк здійснював двічі. Випуски акцій Банку у 2010 році зареєстровані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 14 квітня.

року (свідоцтво про реєстрацію випуску акцій на підставі рішення від 14.04.2010 №83/1/10)та 12 жовтня 2010 року (свідоцтво про реєстрацію випуску акцій на підставі рішення від 12.10.2010 № 876/1/10).

Станом на 01.01.2011 року кількість випущених та сплачених простих іменних акцій Банку складає 8641200 тис. шт., номінальна вартість однієї простої акції ПАТ «Комерційний банк «Даніель» становить 0,01 грн.

До складу власного капіталу комерційного банку входять резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви. До того, як почати аналізувати зазначені складові елементи власного капіталу комерційного банку, необхідно з'ясувати їх економічну суть, порядок формування та використання. Чинним законодавством регулюється порядок створення та використання лише статутного і резервного капіталу. Інші фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банку, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання його працівників, комерційні банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог чинного законодавства, якщо такі існують[24,с.6].

Резервний капітал формується в процесі основної діяльності комерційного банку. Він призначений для покриття можливих втрат по операціях та послугах, які виконує чи надає комерційний банк, а також якщо недостатньо прибутку виплати дивідендів по привілейованих акціях. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комерційного банку, що в свою чергу позитивно впливає на підвищення його платоспроможності і зменшує вірогідність банкрутства.

Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників, засновників (акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавче. Так мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % статутного капіталу, а розмір відрахувань - меншим 5 % чистого прибутку.

Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У випадку використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються. Зауважимо, що використання коштів резервного капіталу повинно бути цільовим, тобто відповідати його призначенню, а також оформлене відповідним чином, зокрема, рішенням правління комерційного банку [11,с.210].

Важливо оцінити обґрунтованість встановленого мінімального розміру резервного капіталу, виконання чи невиконання комерційним банком цієї вимоги. Доцільно врахувати при цьому стратегію і тактику, яку проводить банк в своїй діяльності, а також чинне податкове законодавство. Слід розібратися в причинах, які вплинули як на виконання, так і невиконання банком вимоги щодо мінімального розміру резервного капіталу. В останньому випадку причини можуть бути різні, зокрема комерційний банк був недавно створений та не встиг одержати прибуток, який дозволив сформувати встановлений резервний капітал, комерційний банк різко збільшив розмір статутного капіталу, що призвело на даний момент до порушення оптимального співвідношення, комерційний банк нехтує вимоги щодо формування резервного капіталу, комерційний банк значну частину коштів резервного капіталу направив на покриття збитків від своєї діяльності.

Актуальним є питання про розмір відрахувань від чистого прибутку до резервного капіталу комерційного банку. Прискорені розміри відрахувань з метою найшвидшого створення резервного капіталу можуть суттєво знизити розмір прибутку, що використовується на виплату дивідендів. Це негативно може вплинути на вартість акцій та подальший процес формування статутного капіталу комерційного банку. Занадто низькі розміри відрахувань від прибутку збільшать термін формування резервного капіталу і можуть негативно вплинути на фінансову стійкість банку. Тому банки, виходячи із їх власних потреб, застосовують, як правило, змішаний порядок формування резервного капіталу, коли протягом кількох років здійснюються підвищені розміри відрахувань від прибутку, а потім встановлюються помірні чи невеликі розміри відрахувань до досягнення встановленої величини цього капіталу. Враховуючи сказане вище, узагальнений аналіз резервного капіталу комерційного банку можна робити в такій послідовності (табл. 2.4).


Таблиця 2.4.

Аналіз спеціальних фондів та резервів, що входять до власного капіталу банку [98]

РядокНайменування статтіФонд переоцінкиІншіУсього резервних та інших фондів банкуінші активи, крім довгострокових активів, призначених для продажу, та активів групи вибуттяцінні папери в портфелі банку на продажосновні засоби та нематеріальні активи1234561Залишки на 1 січня попереднього(2009)року051548546520942Рух коштів загальних резервів та фондів банку, що створені за рахунок прибутку00203820383Залишок на кінець дня 31 грудня попереднього(2009)року (залишок на 1 січня звітного (2010)року)0515482584541324Рух коштів загальних резервів та фондів банку, що створені за рахунок прибутку002 8522 8525Залишок на кінець дня 31 грудня звітного(2010)року051 5485 43656 984

Дані табл. 2.4 свідчать, що загальні резерви та спеціальні фонди займають незначну питому вагу у сукупному власному капіталі банку. Те ж саме можна сказати і про результати переоцінки.

До складу нормативного власного капіталу включаються кошти, залучені на умовах субординованого боргу, тобто боргу, який виникає у комерційного банку в разі залучення коштів інвестора з метою включення їх до капіталу банку. Мета такого залучення - підвищення рівня капіталізації комерційних банків.

Аналізуючи місце субординованого капіталу в структурі сукупного власного капіталу комерційного банку «Даніель» необхідно порівняти умови його, залучення з вимогами, які пред'являє Національний банк України (табл.2.5).


Таблиця 2.5

Аналіз виконання вимог залучення коштів на умовах субординованого боргу [7,с.59]

УмоваНормативне значенняФактичне дотриманняПриміткаСтрок діяльності комерційного банку, роківне менше 1 року12Наявність дозволу НБУ на врахування субординованого боргу до власного капіталу комерційного банку+Розмір субординованого капіталумінімальний від: - фізичних осіб 50 тис. грн. ; - юридичних осіб 100 тис. грн.+ +Строк залучення, роківне менше 57Процентна ставкане більше облікової ставки НБУ

З даних табл. 2.4 випливає, що основні вимоги залучення коштів на умовах субордивованого боргу комерційним банком „ Даніель дотримані.

До субординованого капіталу включаються кошти, залучені від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів, в національній, або в іноземній валюті. Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу для включення їх у розрахунок власного капіталу банку повинна бути не меншою: 50 тис. грн. - від фізичних осіб; 100 тис. грн. - від юридичних осіб.

Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на строк не менше 5 років і повинні мати первинний строк погашення не менше 5 років. Якщо строк погашення боргу не фіксований, то ці кошти сплачуються лише після повідомлення інвестора не менше чим через 5 років, якщо такі кошти більше не враховуються як субординований капітал. Національний банк України може надати дозвіл на дострокове погашення субординованого боргу за умови, що запит на таке погашення зроблено за ініціативою позичальника і це не вплине на платоспроможність банку. Крім того, за спільним зверненням інвестора та банку-боржника, Національний банк України може надати дозвіл на переведення субординованого капіталу до розряду статутного капіталу.

Угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу не повинна включати ніяких положень, які передбачають, що у випадку особливих обставин, окрім згортання діяльності банку, борг буде сплачений до погодженої дати його погашення.

Процентна ставка за субординованим боргом не має перевищувати розмір облікової ставки Національного банку України на весь період дії угоди. Капіталізація процентів за таким боргом не допускається.

Сплата процентів за субординованим боргом здійснюється за рахунок збільшення валових витрат і може бути призупинена (якщо це зазначено в угоді) у разі:

  1. погіршення фінансового стану банку-боржника (невиконання
  2. нормативу достатності капіталу, погіршення структури активів, зниження
  3. платоспроможності, ліквідності, доходності та рентабельності, відсутності
  4. позитивного фінансового результату позичальника за відповідний період);
  5. прийняття банком програми фінансового оздоровлення;
  6. за ініціативою банку-боржника.

Необхідно враховувати, що розмір субординованого капіталу не має перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Порівнюючи значення питомої ваги субординованого капіталу у власному капіталі комерційного банку необхідно враховувати притаманні йому позитивні сторони, що роблять його привабливим джерелом власного капіталу.

Аналізуючи власний капітал комерційних банків, використовують різні види та методи аналізу, серед яких важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу [35,с.187].

Власний капітал комерційного банку, виходячи з функцій які він виконує, займає важливе місце в системі показників, що характеризують фінансовий стан банку. Одним з показників, що характеризує стан власного капіталу, особливо під час створення комерційного банку, є мінімальний розмір статутного капіталу. Однак прийнято вважати, що у процесі подальшого функціонування банку, його статутний капітал перестає відігравати вирішальне значення як перманентна складова власного банківського капіталу, а відтак його питома вага, за інших рівних умов, в сукупному власному капіталі поступово зменшується. Натомість збільшується питома вага інших елементів власного капіталу комерційного банку. Проте, нехтувати показником мінімального розміру статутного капіталу не слід: чим більший розмір статутного капіталу, тим фінансово стійкішим вважається комерційний банк.

Однак, складність визначення достатності власного капіталу полягає в розрахунку не абсолютного, а відносного його розміру. Саме відносні показники достатності власного капіталу є провідними в системі аналізу фінансової стійкості банку

Спочатку для оцінки достатності власного капіталу банку використовувався коефіцієнт співвідношення власного капіталу (ВК) та залучених коштів (ЗК)


(2.1)


Порядок розрахунку коефіцієнта КІ має суттєві недоліки, які знижують його привабливість при проведенні аналізу. До них, зокрема, відносяться не враховується рівень ризиковості активних операцій, в які вкладаються банківські ресурси, не беруться до уваги позабалансові зобов'язання банку та пов'язані з ними ризики, не враховується специфіка та призначення складових елементів власного капіталу, а також залучених коштів. Разом з тим, цей коефіцієнт показує скільки власних коштів вистачить для забезпечення надійного зберігання коштів вкладників та кредиторів.

Для поглибленої оцінки власного капіталу комерційного банку використовуються такі коефіцієнти:


(2.2)


Зазначені вище коефіцієнти характеризують з того чи іншого боку функціональне призначення власного капіталу банку, однак їм також властиві недоліки. По-перше, не враховується призначення окремих складових власного капіталу. По-друге, суб'єктивний характер оцінок та висновків, відсутність обґрунтованих та загальновизнаних значень зазначених вище коефіцієнтів. По-третє, значна трудомісткість визначення зазначених коефіцієнтів. Значна частина вказаних вище недоліків була врахована в методиці розрахунку достатності капіталу, прийнятої Базельським комітетом по банківському нагляду. Ця методика базується на взаємозв'язку структури власного капіталу і врахуванні кредитного ризику активів та позабалансових зобов'язань.

Коефіцієнт платоспроможності (або коефіцієнт Кука) визначається як співвідношення нормативного власного капіталу (НВК) і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів ризику (Аз):


(2.3)


Що стосується знаменника формули, то кожний вид балансових активів банку множиться на відповідний коефіцієнт ризику (від 0 до 100%), який відображає ймовірність неповернення даного активу. Кожний елемент позабалансових зобов'язань конвертується в активи через перевідні коефіцієнти, а потім також зважується на відповідний коефіцієнт ризику.

Нормативне значення К6 повинно бути не менше 8 %, тобто на кожні 100 одиниць потенційних збитків банк повинен мати не менше 8 одиниць власного капіталу. У випадку недостатності власного капіталу комерційний банк може довести його до мінімального нормативного значення шляхом збільшення розміру власного капіталу, зменшення розміру активів, зміни структури активів шляхом зменшення частки високоризикових активів. Зауважимо, що і коефіцієнт Кука має недоліки, зокрема він не враховує, крім кредитного, інші види ризиків, такі як відсотковий, валютний та фондовий ризики.

Іншим коефіцієнтом, який слід користуватися при аналізі власного капіталу, є відношення власного нормативного капіталу (ВНК) до загальних активів банку, зменшених на відповідні резерви (Ар):


(2.4)


Коефіцієнт К7 визначає достатність власного нормативного капіталу, зважаючи при цьому на загальний обсяг банківської діяльності, незалежно від розміру різних видів ризиків. Нормативне значення К7 повинно бути не менше 4 %. Зауважимо, що Національний банк України при розрахунку К7, тепер використовує в чисельнику формули замість ВНК основний власний капітал банку (капітал 1-го рівня), зменшений на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями банків.

Залежність комерційного банку від його засновників (акціонерів, учасників) характеризує наступний коефіцієнт:


(2.5)


де, СК- сплачений статутний капітал банку;

БВК- балансовий власний капітал банку.

Якісну оцінку власного капіталу комерційного банку дає наступне співвідношення:


(2.6)


де, БВК - балансовий власний капітал, або як іноді його називають брутто-капітал, який містить як відвернений (іммобілізований) власний капітал, так і фактичні залишки власного нормативного капіталу (ВНК), які можна використати для здійснення активних операцій. Від'ємне значення ВНК свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладання яких приносить доход, а й про використання залучених та позикових коштів не за цільовим призначенням.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу розраховується за формулою:


(2.7)


де, ОЗ - основні засоби,

ВК- власний капітал банку.

Коефіцієнт К10 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції шляхом вкладання коштів в нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ресурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід враховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, комерційний банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 % власного статутного капіталу (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують банківські операції).

Ефективність використання власного капіталу характеризує коефіцієнт його рентабельності:


(2.8)


де, ЧП- чистий прибуток банку,

ВК- власний капітал банку.

Визначити ефективність використання коштів власників та доцільність вкладання коштів до комерційного банку можна за допомогою коефіцієнта рентабельності статутного капіталу:


(2.9)

де, ЧП - чистий прибуток банку,


СК - сплачений статутний капітал банку

Стан капіталу комерційного банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками окремих його складових) та темпами росту або приросту як капіталу в цілому, так і його складових. При здійсненні аналізу стану капіталу треба визначити відповідність його розміру вимогам НБУ.

Як свідчать дані, у дослідженому періоді загальні зміни в обсязі та структурі капіталу можна оцінити позитивно. Загальний обсяг капіталу збільшився. Темпи приросту основного капіталу випереджували темпи приросту додаткового капіталу, що відповідає вимогам НБУ, згідно до яких додатковий капітал не повинен перевищувати суму основного капіталу.

Варто також проаналізувати зобовязання Банку. (додаток Д)

Структура зобовязань Банку станом на 2010 рік, яка наведена у річній фінансовій звітності Банку, відображена у таблиці 2.6.


Таблиця 2.6.


Структура зобовязань комерційного банку «Даніель» станом на 2010 рік [98]

  1. Кошти банків.

Кошти банків складають 246097 тис. грн., їх питома вага зобовязаннях

Банку склала 26,5%. Порівняно з попереднім роком вони збільшилися на 64542 тис. грн., або на 35,5%. Склад коштів банків наведений у таблиці 2.7

Майже всі кошти інших банків (98,8%) залучено на умовах SWAP, насамперед, гривневі ресурси.

Таблиця 2.7


Склад коштів банків комерційного банку «Даніель» станом на 2010 р. [98]

  1. Кошти клієнтів.

Портфель коштів клієнтів за аналізований період збільшився на 18,97 % до 663 237 тис. грн.,їх питома вага в зобовязаннях Банку складає 71,41 %. (табл. 2.8, 2.9).


Таблиця 2.8


Склад коштів клієнтів комерційного банку «Даніель» станом на 2010 рік [98]

Таблиця 2.9


Розподіл коштів клієнтів за видами економічної діяльності [98]

Основною складовою клієнтських коштів виступають строкові вклади населення (65 %). Майже 64,5 % коштів клієнтів-фізичних осіб залучено в іноземній валюті. Концентрація ресурсної бази Банку в цілому на прийнятному рівні: станом на 01.01.2011 року кошти 10 найбільших кредиторів формують 29,7 % (149 159,7 тис. грн.) строкового портфеля.

  1. Відстрочені податкові зобовязання.

Відстрочені податкові зобовязання дорівнюють 18258 тис. грн., їх питома вага у зобовязаннях Банку складає 2,0 %.

Дані про структуру відстрочених податкових активів та зобовязань представлені у таблиці 2.10.

Розкриття інформації про пасиви у фінансовій звітності Банку відповідає вимогам Національного банку України та Обліковій політиці Банку.


Таблиця 2.10

Структура відстрочених податкових активів та зобовязань комерційного банку «Даніель» станом на 2010 рік [98]

Найменування статтіЗалишок на кінець дня 31 грудня звітного 2010 рокуВідстрочені податкові активи18322Резерви під знецінення за кредитами17013Резерви за операціями з цінними паперами0Резерви за іншими нарахованими доходами810Резерви за дебіторською заборгованістю28Резерви за зобовязаннями235Доходи майбутніх періодів31Резерви для відшкодування витрат на оплату відпусток працівникам банку205Відстрочені податкові зобовязання(91355)Різниця між вартістю портфеля цінних паперів в фінансовому обліку та збитками від операцій з цінними паперами в податковому обліку(19952)Різниця між залишковою вартістю основних засобів в податковому та фінансовому обліку(71012)Дебіторська заборгованість за господарськими операціями(391)Чисте відстрочене податкове зобов'язання(73033)Визнане відстрочене податкове зобов'язання(18258)

.2 Організаційне забезпечення процесу залучення депозитних ресурсів ПАТ «КБ «Даніель»


Діяльність банків із залучення ресурсів з депозитних джерел регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 № 2121-III, так, згідно із ст. 19 цього закону визначається, що без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Зазначається, що особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України [41].

Організація управління залученням ресурсів з депозитних джерел регламентується чинним законодавством, постановами НБУ а також внутрішніми нормативними положеннями, згідно яких і формується депозитна політика банку яка впливає на стан залучення ресурсів з депозитних джерел.

Внутрішні положення КБ «Даніель» розробляються відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Положення Національного банку України «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», інших нормативно-правових актів

Національного банку України та з метою розширення сфери банківських послуг і використання банком різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів.

Сьогодні, у КБ «Даніель» реалізована система депозитних вкладів для фізичних і юридичних осіб, яка відображає умови, які користуються попитом на ринку депозитів. Так, станом на 1 січня 2011 року депозитний портфель КБ «Даніель» склав 492843 тис. грн.

Дослідимо специфіку організаційно-інформаційного забезпечення банку, за допомогою якого формуються умови залучення депозитних внесків фізичних та юридичних осіб.

Порядок відкриття та ведення депозитних рахунків фізичних осіб регламентується Положенням КБ «Даніель» «Про здійснення вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами» №14 від 05.06.2009 року [8].

Згідно цього положення установи Банку відкривають фізичним особам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки для зберігання грошей, що передаються Вкладником в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений проценті підлягають поверненню Вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відкриття вкладного рахунку здійснюється в такій послідовності:

) відповідальний виконавець здійснює ідентифікацію особи, яка відкриває рахунок;

Підставою для ідентифікації Вкладника фізичної особи громадянина України є такі документи:

паспорт громадянина України (паспорт, в якому не вклеєна

фотокартка при досягненні громадянином 25 і 45 річного віку, вважається недійсним), для малолітніх та неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років, - свідоцтво про народження;

документ виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння ідентифікаційного номера платників податків.

Для відкриття депозитного рахунку резиденту необхідно подати наступні документи: паспорт громадянина України; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платників податків; заява на відкриття депозитного рахунку.

Для нерезидента:

закордонний паспорт або документ, що замінює та підтверджує законність перебування особи на території України;

довідка про джерело походження коштів; заява на відкриття депозитного рахунку.

) укладається договір банківського вкладу в письмовій формі;

У договорі банківського вкладу обовязково фіксують: вид вкладу; суму, що вноситься на рахунок; строк дії договору; розмір і порядок сплати відсотків або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін.

) вкладник вносить готівкою або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний рахунок;

) у підтвердження перерахування коштів вкладник отримує виписку з рахунку наступного робочого дня;

) менеджер вводить дані Договору в базу даних.

Облік депозитів юридичних та фізичних осіб ведеться згідно з

Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ від 15.09.2004 № 435 [3].

Депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення. Згідно з умовами договору на дату залучення коштів здійснюється така бухгалтерська проводка:

Д-т: Поточний рахунок, кореспондентський рахунок, каса, депозитний рахунок (2620, 1001, 1002, 2630, 2635);

К-т: Депозити (2630, 2635).

Відсотки на банківський вклад (депозит) нараховуються від дня, наступного за днем надходження до установи Банку грошових коштів, до дня, який передує поверненню грошових коштів Вкладнику.

За користування грошовими коштами установа банку сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок вкладника, якщо інше не встановлене договором. Виплачуються відсотки вкладникові відповідно до умов договору.

Якщо розмір відсотків у ньому не закріплено, то банк виплачує їх виходячи з облікової ставки НБУ.

Нараховані відсотки за вкладним рахунком відповідно до договору можуть перераховуватись на поточний рахунок вкладника, зараховуватися на поповнення депозиту чи виплачуватися готівкою.

Вкладник може надати право розпоряджатися вкладом іншій особі шляхом оформлення довіреності.

Якщо фізична особа надає право розпорядження рахунком іншій особі, то довірена особа під час першого звернення до банку з метою використання рахунку має: предявити паспорт, ідентифікаційний код та довіреність, засвідчену нотаріально та заповнити нову картку із зразками підписів.

Додатково вкладник має право розпоряджатися своїм вкладом на випадок смерті оформивши Заповідальне розпорядження. Дія заповідального розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом, складеним після того, як було зроблене розпорядження банку, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на кошти фізичної особи - власника рахунку, або якщо заповіт стосується всього майна спадкоємця.

Видача спадкоємцю депозитного вкладу та нарахованих процентів згідно з Заповідальним розпорядженням здійснюється відповідно до умов договору.

Вклад, по якому не зроблено заповідального розпорядження, в разі смерті вкладника видається спадкоємцям у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Вкладний рахунок закривається:

а) після закінчення строку дії договору банківського рахунку;

б) до закінчення строку дії договору на підставі заяви, що подається вкладником до банку. Таку заяву Вкладник подає до Банку у двох примірниках не пізніше ніж за 2 робочих дні до дати отримання коштів, зазначеної в заяві.

Один примірник заяви з відміткою Банку про отримання повертається Вкладнику.

Після закриття депозитних рахунків фізичних осіб справа з юридичного оформлення рахунку залишається в установі Банку і зберігається протягом пяти років після закриття рахунку.

Для залучення ресурсів з депозитних джерел КБ «Даніель» повинен забезпечити такі умови, які б зацікавили вкладника. Банківська установа враховує усі запити та створює максимально зручні умови для вкладника. Так, депозитні внески для фізичних осіб містять такі основні можливості як поповнення внеску, зняття часткової суми внеску, капіталізація відсотків, виплата відсотків через пластикову карту, підвищення відсотків за внеском залежно від суми, можливість одержання кредитного ліміту на платіжну карту під заставу депозиту.

Банком планується впровадження нових депозитних продуктів для різних груп клієнтів, такими є:

депозитний внесок строком від 3 років з диференційованою процентною ставкою;

депозитний внесок для студентів і дітей, для розміщення коштів і наступної оплати за навчання у Вузі.

Також для зручності клієнтів планується розробити внесок з можливістю зміни валюти внеску у період терміну дії договору.

Депозитна програма КБ «Даніель» передбачає пільгові соціально орієнтовані умови для пенсіонерів та планує розробити програму по залученню військових пенсіонерів на обслуговування.

Банк розробив і планує впровадження системи автоматичного перерахування регулярних платежів з поточного рахунку в національній та іноземних валютах, впровадження послуг регулярного списання з поточного рахунку фізичної особи в іноземній валюті, автоматичне перерахування регулярних платежів з поточного рахунку в національній та іноземних валютах.

КБ «Даніель» приділяє велику увагу рекламуванню депозитів фізичних і юридичних осіб, що в майбутньому призведе до більш активного приросту депозитного портфеля. Посприяти цьому повинна також і процентна ставка Банку на депозити фізичних осіб, яка на початок 2011 року залишається однією із найвищих з-поміж інших банків.

Основними видами депозитних рахунків, які відкриває банк є строкові депозити і депозити до запитання.

Наряду с традиційними видами вкладів, які обумовлені сумою вкладу та строком розміщення («Стабільний», «Постійний клієнт») КБ «Даніель» пропонує вклад «Скарбниця». Він відрізняється від інших тим, що передбачає капіталізацію відсотків. На суму вкладу в останній робочій день місяця нараховуються відсотки. Наступного робочого дня ці відсотки банк самостійно відправляє на депозитний рахунок клієнта. Таким чином, вже наступного робочого дня відсотки нараховуються на суму вкладу, збільшеного на суму відсотків. Така операція дає змогу вкладникам, що бажають заощадити та накопичити кошти, автоматизувати процес «само наростання» свого депозиту, не відвідуючи банк щомісяця. Цей вклад може зацікавити і клієнтів, які відїжджають, або тимчасово не мають змоги відвідувати банк.

Дуже зручною є вклад «Пенсійний» для пенсіонерів, що отримують пенсію у КБ «Даніель». Цей вклад є досить зручним, оскільки мінімальна сума вкладу встановлена від 1000 грн., отримувати відсотки за ним можна в кінці місяця, щоквартально чи в кінці терміну вкладу. Строк вкладу: 1, 3, 6, 9, 13, 18, 24 місяців. Максимальна відсоткова ставка - 15 % річних, за умовою внесення коштів на термін 12 місяців при виплаті відсотків у кінці терміну [38].

Також, депозитна політика Банку, дозволяє фізичній особі зберігати кошти не тільки у національній валюті, а до того ж ще й євро та доларах США.

За депозитними вкладами з щомісячною сплатою відсотків, відсотки нараховуються на відповідні балансові рахунки нарахованих витрат за строковими коштами та сплачуються з цих рахунків у терміни, передбачені угодами.

За депозитними вкладами з капіталізацією відсотків, відсотки можуть безпосередньо сплачуватися (з відображенням по рахунку 7-го класу) на депозитний рахунок в останній робочий день місяця, при цьому розрахунок проводиться з першого по останній день періоду.

Проценти за депозитом сплачуються, в залежності від умов угоди (періодично, при поверненні депозиту, капіталізуються на депозит тощо).

У разі дострокового вилучення строкового вкладу проценти за вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладом на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Різниця між нарахованими процентами та процентами, що сплачуються вкладнику за зниженою ставкою, відноситься на зменшення процентних витрат.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу із витіканням строку, встановленого депозитним договором, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. В обліку кошти фізичних осіб відображаються за відповідними рахунками з обліку коштів на вимогу фізичних осіб Плану рахунків (якщо інше не встановлено договором).

Механізм здійснення депозитних операцій з юридичними особами регламентується Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 255, Положенням облікової політики КБ «Даніель» та Положенням КБ «Даніель» «Про залучення депозитів юридичних осіб» від 15.06.2006 року.

Сьогодні КБ «Даніель» пропонує клієнтам - юридичним особам

депозитні рахунки в національній і в іноземній валютах, зручні для вкладників умови й схеми виплати відсотків.

Процентні ставки по депозитах установлюються диференційовано залежно від виду валюти внеску, строку депозитного договору, умов нарахування й виплати відсотків.

Укладання договору банківського вкладу та відкриття депозитного рахунку здійснюється наступними етапами:

керуючий рахунками перевіряє повноту пакету документів; готує Договір банківського вкладу в 2-х примірниках; готує розпорядження на відкриття депозитного рахунку; надає Виконавцю розпорядження підписаний Договір банківського вкладу.

виконавець формує справу з юридичного оформлення депозитного рахунку вкладника;

фахівець здійснює контроль за надходженням коштів на депозитний рахунок відповідно до отриманих документів. В бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки: Д-т 2600, К-т 2610.

Необхідними документами для відкриття вкладного (депозитного) рахунку субєкту господарювання є:

лист у довільній формі із проханням про відкриття депозитного рахунку (указати вид валюти, банківські реквізити, юридична й фактична адреси, Ф.В.О. перших осіб), підписане першою особою й головним бухгалтером;

копія документа, що підтверджує узяття підприємства або його окремого підрозділу на облік відповідним органом державної податкової служби, завірена органом, що видали документ, нотаріально або вповноваженим працівником банку (форма 4ПОПП);

копія статуту, нотаріально завірена;

копія документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на проведенні й професійних захворювань України щодо намірів платника страхових внесків відкрити відповідні рахунки (надається якщо підприємство або його окремий підрозділ використовують найману працю);

копія довідки про внесення підприємства або його окремого підрозділу в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, завірена нотаріально або органом, що видали довідку, або вповноваженим працівником банку;

картка зі зразками підписів і печатки, завірена нотаріально або організацією, якої підкоряється підприємство;

копія свідоцтва про державну реєстрацію, нотаріально завірена;

ксерокопії паспортів керівника й головного бухгалтера й довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

копія документа повноваження, що підтверджує, керівника;

заповнена анкета.

При продовженні Договору банківського вкладу укладається додаткова угода, приймається та процентна ставка за вкладними операціями, яка діє для даного виду вкладу на дату укладання додаткової угоди до Договору банківського вкладу.

У випадку дострокового розірвання Договору банківського вкладу з ініціативою Вкладника, проценти за користування вкладом сплачуються у розмірі процентів за вкладом на вимогу за весь термін знаходження коштів на рахунку, або на умовах, передбачених у Договорі банківського вкладу.

Якщо після закінчення терміну розміщення банківського вкладу Вкладник не вимагає повернення суми вкладу, то термін розміщення банківського вкладу вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу.

Кошти на вкладний (депозитний) рахунок субєкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і повертаються на поточний рахунок субєкта господарювання [47].

У разі закінчення терміну розміщення банківського вкладу Вкладник надає до банку:

заяву про повернення банківського вкладу та закриття депозитного рахунку у строки, передбачені Договором банківського вкладу;

платіжне доручення на переказ коштів з депозитного рахунку Вкладника на його поточний рахунок у 2-х примірниках.

Нарахування на банківський вклад здійснюється відповідно до умов Договорів банківського вкладу. Нарахування на банківський вклад здійснюється щомісяця на балансових рахунках № 2618 «Нараховані витрати за строковими коштами субєктів господарювання» та № 2638 «Нараховані витрати за коштами небанківських фінансових установ» у термін з першого по останній банківський день поточного місяця.

Нараховані проценти відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватись на поточний рахунок або зараховуватись на поповнення депозиту [7].

Депозитний рахунок юридичної особи закривається після закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення коштів вкладнику.

2.3 Структура та динаміка депозитів ПАТ «КБ «Даніель»


ПАТ «КБ «Даніель» активно залучає кошти населення на депозитні та поточні рахунки в національній та іноземній валюті (доларах США і євро та рублях РФ). Банк пропонує своїм клієнтам відкрити поточні рахунки (в тому числі для одержання пенсій) та депозитні рахунки з можливістю поповнення депозиту, з виплатою відсотків авансом, щомісячно, щоквартально або при закритті рахунку і з можливістю приєднання відсотків до основної суми депозиту.

Станом на 01.01.2011р. строкові кошти клієнтів становили 502 494тис. грн.

Залучення депозитів юридичних осіб в 2011 році здійснювалось Банком за наступними депозитними програмами: депозитний вклад «Строковий», «Генеральний договір», «Стабільний», «Короткостроковий», «Оперативний», «На вимогу».

Для залучення депозитів фізичних осіб в 2010 році Банком застосовувались депозитні програми: «Свято, що наближається», «Класичний», «Капітал», «Фаворит», «Скарбничка», «Ощадний», «ОщаднийЛюкс», «Оперативний», «Даніель», «Швидкий прибуток», «Прибутковий тиждень», «Активні гроші», «Сучасний», «На вимогу».[98]

КБ «Даніель» пропонує наступні вигідні депозитні програми для своїх клієнтів: (табл. 2.11.).

Таблиця 2.11

Строки дії та процентні ставки депозитних програм КБ «Даніель» станом на 2011 рік [98]

ГривняСтроки дії Вкладу (днів)Процентні ставки, % річних306090120150180210240270300330370730До повноліття«Свято, що наближається»19,518,518,520,017,5«Класичний»19,018,018,019,517,0«Ощадний»14,0«ОщаднийЛюкс»18,0«Даніель»12,5«Сучасний-370»12,013,014,014,515,015,615,715,916,116,316,416,5«Скарбничка»16,516,517,317,517,0

Долар СШАСтроки дії Вкладу (днів)Процентні ставки, % річних90180270370730До повноліття«Свято, що наближається»6,07,07,59,08,0«Класичний»5,56,576,08,57,5«Ощадний»5,5«ОщаднийЛюкс»8,5«Даніель»7,5«Скарбничка»5,05,56,57,06,5Євро«Свято, що наближається»3,05,56,07,56,0«Класичний»2,55,05,57,05,5«Ощадний»4,0«ОщаднийЛюкс»7,0«Даніель»7,0«Скарбничка»2,53,05,05,55,0

Формування залучених банківських ресурсів через проведення депозитних операцій є однією з найважливіших основ організації діяльності комерційних банків. Це пояснюється тим, що депозитним ресурсам належить основна роль у покритті потреб банку в коштах для здійснення активних операцій [14,с.30].

Дослідимо структуру залучення коштів банку за видами економічної діяльності, за допомогою таблиці 2.1


Таблиця 2.12

Залучення коштів клієнтів КБ «Даніель» за видами економічної діяльності на 01.01.2009 по 01.01.2010 рр. [98]


Досліджуючи залучені банком депозитні ресурси за видами економічної діяльності, було визначено, що найбільшу питому вагу у структурі депозитних джерел банку займають кошти фізичних осіб. З таблиці 2.12 можна побачити, що на 01.01.2009 року обсяг залучених депозитів фізичних осіб складав 356947 тис. грн. (64 % у загальному обсязі депозитів), на 01.01.2010 року - 447382 тис. грн. (67 %). Тобто, у 2010 році відбулося підвищення обсягу депозитів фізичних осіб у порівнянні із 2009 роком на 90435 тис. грн.

Дані таблиці 2.12 свідчать про те, що відбулося суттєве підвищення залучення депозитів банку у галузі виробництва. Станом на 01.01.2010 року обсяг залучених коштів у цій галузі складав 10512 тис. грн. (1,58 % у загальному обсязі депозитів залучених банком), що на 3313 тис. грн. більше ніж у базовому періоді.

Також слід відзначити стрімке підвищення залучення депозитних ресурсів з торгівлі. Станом на 01.01.2009 року обсяг депозитів, що були залучені з цієї галузі банком дорівнювали 19728 тис. грн. (3,54 % у загальному обсязі депозитів), станом на 01.01.2010 року - 55202 тис. грн. (8,33 %). Тобто, загальний обсяг залучених депозитів з торгівлі протягом періоду збільшився на 35474 тис. грн.

Досліджуючи обсяг депозитів державних та громадських організацій у структурі коштів клієнтів слід зазначити, що протягом досліджуваного періоду відбувся їх суттєвий відтік з депозитних рахунків банку. Якщо станом на 01.01.2009 року обсяг депозитів державних та громадських організацій дорівнював 13379 тис. грн., то станом на 01.01.2010 року обсяг депозитних коштів склав 337 тис. грн., тобто сумарний відтік за досліджуваний період дорівнював 13042 тис. грн. Взагалі питома вага залучених коштів з державних та громадських організацій протягом 2009 - 2010 років була менше одного відсотка, що свідчить про дуже слабку орієнтацію комерційної установи на даний сегмент ринку.

Аналізуючи структуру вкладів державних та громадських організацій за строками вкладення слід зазначити, що протягом 2009 - 2010 років їхні кошти обслуговувалися лише на поточних рахунках банку.

Як вже було зазначено вище, найбільшу питому вагу у структурі залучених коштів клієнтів займають фізичні особи, їх питома вага протягом досліджуваного періоду коливалася у межах 64- 67 %.

Дослідити динаміку депозитів фізичних осіб КБ «Даніель» можна за допомогою рис. 2.1. - 2.3. [100]


Рис. 2.1. Динаміка депозитів фізичних осіб КБ «Даніель» станом на 2010 рік


Рис. 2.2. Динаміка депозитів фізичних осіб КБ «Даніель» станом на 2011 рік


Рис. 2.3. Динаміка депозитів фізичних осіб КБ «Даніель» станом на 2012 рік


З рис. 2.1. можна побачити, що 01.01.2010 року обсяг депозитів на поточних рахунках фізичних осіб склав 349 тис. грн., а уже на кінець року спостерігається їх суттєве підвищення на 89 тис. грн.

Аналогічна ситуація відбулася у 2011 році. Якщо на 01.01.2011 року сума депозитів фізичних осіб становила 451 тис. грн., то уже станом на 01.12.2011 р. їх сума збільшилась і становила 558 тис. грн.

Тенденція до збільшення депозитів фізичних осіб продовжилась і в 2012 році, оскільки відносно 2010 року їх сума збільшилась на 211 тис. грн., а відносно 2011р. - на 109 тис. грн. і становила 560 тис. грн.

Таким чином, банком активно проводиться робота на ресурсному ринку по привабленню коштів населення. На сьогодні КБ «Даніель» пропонує широкий асортимент банківських продуктів, що дозволяє комерційній установі збільшити приріст депозитного портфеля.


Висновки до розділу 2


ПАТ «КБ «Даніель» є універсальною фінансово-кредитною установою, що обслуговує субєктів господарської діяльності великого, середнього та малого бізнесу, державні підприємства та приватних підприємців, фізичних осіб.

За результатами аналізу основних показників діяльності ПАТ «КБ «Даніель», зокрема динаміки та структури пасивів банку, оцінки фінансових результатів діяльності, можна побачити, що не зважаючи на кризові тенденції в економіці діяльність банку є прибутковою, однак, негативним явищем є зниження дохідності протягом досліджуваного періоду. Однак, керівництво банку вживає грамотні заходи щодо покращення фінансового стану банку, оскільки забезпечує щорічне зростання капіталу банку, адекватне зростанню його кредитного портфеля та активів в цілому, узгоджує процентну політику банку за кредитними та депозитними операціями.

Дослідження управління пасивними операціями ПАТ «КБ «Даніель» є досить ефективним, адже не зважаючи на кризові часи в економіці банк нарощує обсяги депозитного портфелю, підвищую ефективність депозитної політики.

Механізм здійснення депозитних операцій фізичними та юридичними особами регламентується чинним законодавством, постановами НБУ а також внутрішніми нормативними положеннями, згідно яких і формується депозитна політика банку яка впливає на стан залучення ресурсів з депозитних джерел.

РОЗДІЛ 3

УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТНИМИ РЕСУРСАМИ БАНКУ НЕЦІНОВИМИ МЕТОДАМИ


3.1 Удосконалення методики використання нецінових методів управління депозитними ресурсами банку


В Україні в умовах дефіциту кредитних та депозитних ресурсів найважливішою є проблема ефективного управління наявними залученими ресурсами. Банк напряму залежить від залучених ресурсів, їх кількісні і якісні характеристики визначають потенціал банку, впливають на його ліквідність і стійкість.

Депозитні ресурси визначаються потенціалом банку, тому в сучасних умовах велике значення має не тільки аналіз та планування залучених коштів, але й обрання ефективних методів управління депозитними ресурсами, що продемонстровано на рисунку 3.1. Адже, вже на даному етапі визначаються заходи по досягненню (залежно від виду планування) довгострокових, середньострокових і поточних цілей діяльності банку, також визначаються основні напрямки депозитної політики.

До основних цілей залучення банком депозитних ресурсів відносяться:

підтримка банком власної ліквідності;

задоволення попиту клієнтів на кредитні ресурси;

отримання прибутку, достатнього для виплати дивідендів в розмірах, що задовольняють акціонерів, і для розвитку банку.

На особливу увагу заслуговує активність використання банком різноманітних нецінових методів щодо залучення депозитних ресурсів банком, оскільки, рівень розвитку банківського маркетингу є одним із внутрішніх факторів, що впливають на можливість банку використовувати депозитні ресурси.

Рис. 3.1. Алгоритм обрання методів управління депозитними ресурсами банку на основі вивчення потреб клієнтів [21].


Управління депозитними ресурсами комерційної установи повинно здійснюватися на основі показників, що були отримані у результаті постійного дослідження поточного стану зобовязань банку, та визначення потреб як вже існуючих, так і потенційних клієнтів. Для цих та інших цілей проводиться сегментація клієнтів (поділ клієнтів на групи).

Сегментація є одним із існуючих маркетингових підходів до формування депозитної бази. Для залучення депозитних ресурсів банк має забезпечити клієнтів депозитними продуктами, які б задовольняли всі вимоги клієнта. Проте неможливо пропонувати один і той же депозитний продукт усім клієнтам, так само не можна адаптувати його до кожного конкретного споживача, тому необхідним є їх обєднання в однорідні за потребами та інтересами групи.

Сегментація клієнтів банку повинна базуватися на наступних положеннях [34,с.152]:

сегментація клієнтів банку має проводитися регулярно з певною періодичністю;

базою для проведення сегментації повинні бути насамперед клієнти банку - юридичні та фізичні особи та потенційні клієнти у випадку розробки стратегії виходу банку на нові сегменти ринку.

Поділ банківських клієнтів на групи, в основному, має відбуватися відповідно до їхніх потреб, схильностей і глибини відносин з банком. Один з найбільш правильних шляхів підвищення прибутковості банківського бізнесу - це пропозиція клієнтам тих послуг, які з найбільшою імовірністю будуть ними спожиті, з урахуванням їхніх схильностей, потреб і ставленням до конкретного фінансового інституту. Крім усього іншого, це означає, що банк має уникати застосування універсальних, розрахованих на всіх і ні на кого конкретно пропозицій. Клієнтську базу необхідно комплектувати за групами, кожна з яких заслуговує оригінального поєднання сервісу, рекламної політики, асортименту послуг і продуктів.

Сегментацію клієнтів можна проводити за географічною, демографічною, віковою ознакою, проте важливим моментом у діяльності банку по залученню депозитних ресурсів є визначення найбільш стабільних і дешевих ресурсів. При цьому можна застосувати метод аналізу клієнтських коштів на основі статистичного методу виміру варіації ознаки - відхилення індивідуальних значень від середньої величини. Якщо індивідуальні значення сконцентровані навколо середньої величини, варіація ознаки незначна, середня є типовою.

Якщо індивідуальні значення розкидані й істотно відрізняються від середньої величини, то середнє є нетиповим і варіація ознаки значна. Критичне значення коефіцієнта варіації - 33 %. Це означає, що сукупність вважається однорідною, якщо цей показник не перевищує 33 %.

Тобто, для визначення цільового сегменту, відносно якого будуть прийматися рішення відповідно до застосування того чи іншого методу управління, доцільним є проведення сегментації депозитів банку за варіацією

Розрахунок коефіцієнту варіації проводиться наступним чином.

. Визначення середньої арифметичної статистичного ряду [53,с.66]:



2.Визначення дисперсії статистичного ряду [53,С.66]:



Дисперсією називають середню арифметичну квадратів відхилень варіант від їх середньої арифметичної.

3.Визначення середнього квадратичного відхилення статистичного ряду [53, с.66]:

4.


5.Розрахунок коефіцієнту варіації статистичного ряду [53,с.67]:



Для того щоб визначити як банк може перейти в новий стан, необхідно провести SWOT-аналіз. Його методологія полягає в тому, що спочатку середовище банку ділиться на дві частини: зовнішнє середовище і внутрішнє (банк), а потім події в кожній з них - на сприятливі і несприятливі. Відповідно чого будується матриця сильних та слабких сторін банку, а також зовнішніх та внутрішніх можливостей. Заповнювати матрицю потрібно дуже ретельно, бо помилка може призвести до неправильного вибору варіантів стратегії банку, а в подальшому - до обґрунтування і вибору єдиної стратегії на заданому інтервалі часу.

Наступний крок - зіставлення сильних і слабких сторін з ринковими можливостями й загрозами. Для цього попарно порівнюються кожен ключовий фактор успіху з кожним конкурентною перевагою, щоб визначити [35,с.120]:

як скористатися можливостями (ключовими чинниками успіху), використовуючи конкурентні переваги банку;

які ключові фактори успіху можуть нейтралізувати недоліки (слабості) банку.

Далі попарно порівнюються загрози із зовнішнього середовища з конкурентними перевагами банку і його слабкими сторонами, щоб визначити:

яким чином зовнішні загрози можуть бути нейтралізовані конкурентними перевагами банку;

яких зовнішніх загроз, посилених вадами банку, потрібно найбільше побоюватися та які заходи вжити для їх нейтралізації або пом'якшення можливих наслідків.

У результаті SWOT-аналізу складається список можливих перспективних напрямів робіт банку:

нарощування власного капіталу банку;

встановлення довгострокових взаємовигідних відносин із західними партнерами, залучення довгострокових дешевих грошових коштів з-за кордону і розміщення їх у високоприбуткові проекти клієнтів банку;

залучення грошових коштів шляхом емісії акцій і облігацій;

розширення та підвищення ефективності регіональної мережі;

залучення коштів з депозитних джерел для формування достатньої ресурсної бази банку;

впровадження клієнтоорієнтованої стратегії і структури (посилення маркетингового підрозділу та підрозділу по роботі з клієнтами, постійний моніторинг ринків, бенчмаркінг, аналіз клієнтської бази, переваг клієнтів, планів їх розвитку, постачальників і покупців, впровадження CRM-системи);

підвищення прибутковості роботи з провідними клієнтами;

контроль над витратами банку та раціональне їх скорочення, зниження витрат на обслуговування (в т.ч. звільнення від «баласту» збиткових клієнтів);

залучення зовнішніх консультантів, виділення і оптимізація бізнес-процесів банку, постійний моніторинг їх ефективності;

впровадження технології самообслуговування;

створення системи постійної оцінки, контролю і запобігання ризиків банку;

підвищення якості управлінських технологій;

впровадження в банку системи стратегічного управління (створення аналітичного підрозділу, оснащення його технічними та інформаційними системами);

розробка та впровадження системи навчання та мотивації персоналу;

створення підрозділу з розробки нових банківських продуктів і послуг;

посилення робіт по створенню привабливого образу банку;

проведення міжнародного аудиту банку і присвоєння йому відповідного рейтингу;

створення консультаційної компанії для надання професійних послуг в області фінансового менеджменту провідним компаніям банку;

спрямування зусиль на підвищення вартості бізнесу основних клієнтів банку з найбільш повним подальшим їх банківським обслуговуванням;

організація залучення грошових коштів для проектів клієнтів при домовленості з ними про проведення основних фінансових операцій через банк;

узгодження бізнес-планів банку з бізнес-планами його головних клієнтів;

придбання та встановлення сучасних інформаційних банківських систем, створення єдиного сховища даних, впровадження системи управління змінами і знаннями;

посилення роботи з пластиковими картами, покупка і установка банкоматів;

розширення мережі філій банківської установи та ін.аналізом і формуванням можливих напрямів діяльності банку займається або аналітичний підрозділ банку (якщо такий є), або група, призначена для розробки стратегії. Пропозиції з їх обґрунтуванням за результатами SWOT-аналізу виносяться на обговорення власників і топменеджерів банку для вибору основних напрямків діяльності банку і формування на їх основі стратегічних альтернатив розвитку банку. Стратегічні альтернативи та цілі банку визначаються після формулювання місії, бачення банку та SWOT-аналізу.

Після проведення сегментації та SWOT-аналізу відбувається визначення (завдяки отриманим результатам) цільового сегменту, тому необхідно визначити методи управління депозитними ресурсами, які повинна використовувати банківська установа для залучення коштів з депозитних джерел цього сегменту.

Конкурентні переваги банківської установи перед вкладниками визначаються завдяки ціновим та неціновим методам управління депозитними ресурсами, які використовує банк. Банківська діяльність у сфері депозитних послуг характеризується високою конкуренцією, яка ведеться не просто за вкладника, а за такого партнера, який би постійно зберігав кошти на депозитному рахунку. Але, як правило, такі клієнти здебільшого підтримують стійкі і тривалі ділові стосунки зі своїми банками, в яких вони обслуговуються довший час і дуже рідко змінюють обслуговуючу банківську установу. В таких конкурентних умовах цінові методи: розміри процентних ставок, умови нарахування і сплати процентів, вже можуть й не вплинути на суттєвий притік депозитних ресурсів. Саме тому, велику роль починають відігравати саме нецінові методи управління депозитними ресурсами, а урізноманітнення умов їх застосування дасть можливість більш оперативно реагувати на зміни ситуації на депозитному ринку та утримувати на обслуговуванні потенційно вигідних клієнтів.

Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які безпосередньо не пов'язані зі зміною рівня депозитних ставок. До таких прийомів належать реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення сектору пропонованих банком послуг та рахунків, комплексне обслуговування, види безкоштовних послуг тощо. В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менеджмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження і не завжди такий метод управління можна застосувати.

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сектору ринку, який обслуговується банком, вивченні потреб клієнтури, розробленні нових фінансових інструментів та операцій, що ще раз підкреслює необхідність проведення сегментації зобовязань банку за різними критеріями та визначення можливостей банку щодо обраного направлення.

Реклама є першим кроком на шляху підтримки репутації банківської установи та одним з найефективніших нецінових методів залучення коштів з депозитних джерел. Слід зазначити, що якщо до початку кризових явищ в економіці найбільш розповсюдженою в банківському секторі була реклама різноманітних кредитних програм, то в умовах сьогодення банкам необхідно сконцентрувати увагу саме на рекламі банківського бренду взагалі, або імідж-рекламі.

Імідж-реклама - це створення сприятливого іміджу банку та його послуг. Вона спрямована не тільки на потенційних клієнтів, але і на більш широку аудиторію, її основним завданням в кризових умовах є формування у споживача позитивного іміджу банку. Найбільш ефективні для даного виду реклами є такі рекламні засоби як рекламні бігборди, лайтбокси, реклама в газетах і журналах, участь у благодійних акціях (з висвітленням у пресі, на радіо, телебаченні), рекламні ролики, реклама на транспорті [31,с.122].

Якщо в банку є достатньо коштів на рекламу, то після підтримки свого бренду він може розпочати рекламну акцію щодо конкретного депозитного продукту або депозитних програм взагалі. Під час такої реклами необхідно зробити акцент на стабільність та надійність банку, а також обовязково згадати про те, що банк є членом Фонду гарантування вкладів, що є додатковою гарантією повернення депозитних коштів клієнту.

Банк може використовувати рекламу в газетах і журналах, на радіо і телебаченні, різні види міської реклами (рекламні щити за допомогою малюнків і світла, реклама поштою - адресна і безадресна - у виді прес-релізів, річних доповідей, традиційних бюлетенів, каталогів, листівок і буклетів; участь у виставках, різного роду рекламні сувеніри; вибір рекламних гасел або девізу банку, а також інші види реклами). Реклама в газетах і журналах гнучка, оперативна, має широке охоплення місцевого ринку, визнання і легке сприйняття. Її негативні риси - це короткочасність існування, все ще невисока якість відтворення, незначна контактна аудиторія. Реклама депозитних продуктів не має містити слів про кризу. Адже постійне нагадування споживачеві про це може відштовхнути його, так як кризові явища в економіці країни в першу чергу торкнулися саме банківського сектору, що й призвело до недовіри населення до банківських установ.

При веденні рекламної діяльності дуже важливим є визначення економічної ефективності запланованих заходів. Так, у разі запуску рекламної кампанії доцільним є використання методу визначення економічної ефективності реклами, який заснований на зіставленні додаткового валового доходу, одержаного в результаті використання реклами, і витрат, повязаних з її здійсненням. За цим методом, можна визначити додатковий приріст депозитів залучених після проведення рекламних заходів, після чого можна визначити економічну ефективність реклами.

Додатковий приріст депозитів можна визначити добутком середнього обсягу нарощення депозитів до проведення рекламної кампанії та приросту середнього обсягу нарощення депозитів за рекламний та після рекламний періоди з урахуванням кількості днів у рекламний та після рекламний період.

Економічний ефект від рекламної кампанії можна визначити як різницю між додатковим обсягом залучених депозитів та витратами на рекламу з урахуванням додаткових витрат на зростання товарообігу [56,с.215].

Окрім реклами банкам необхідно постійно демонструвати свою роботу.

Це завдання можна реалізувати шляхом активної діяльності PR-служб банку з метою досягнення лояльного відношення до діяльності банку. В основі PR лежать вміння та бажання налагодити контакт та вигідний двосторонній звязок із громадськістю. На відміну від реклами та стимулювання продажу продуктів банку, заходи PR мають довгострокову дію та спрямовані в першу чергу не на потенційних клієнтів банку, а на зовнішнє середовище та громадську думку.

Діяльність PR полягає в організації заходів з благодійної допомоги, спонсорства, прес-конференцій, презентацій, «круглих столів», а також постійному оновленні web-сайтів та тісній співпраці зі ЗМІ (інформування населення про задовільні фінансові результати діяльності, отримані нагороди, благодійні акції тощо). PR передбачає повне інформування громадськості про продукти та послуги банку, аналіз ситуації та прогнозування можливої реакції навколишнього оточення на певні дії банку. Важливою функцією PR є також розяснення соціальної ролі банківського бізнесу. Відносини з громадськістю залежно від субєктів впливу можуть будуватися за такими напрямками:

організація звязків із засобами масової інформації;

звязки з цільовими аудиторіями;

відносини з органами державної влади і управління.

Встановлення безпосередніх контактів із засобами масової інформації надає можливість постійного розповсюдження корисної для банку інформації з метою привернення уваги до його діяльності. Найчастіше для цього використовують прес-конференції, прес-релізи, інтервю з керівниками банків, публікацію аналітичних статей і виступів керівництва банку. Безпосередні контакти з цільовими аудиторіями сприяють зміцненню взаєморозуміння між банком і визначеними групами споживачів. Вони можуть здійснюватися у формі семінарів, конференцій, зустрічей, розяснень певних цільових програм банку тощо. Відносини з державними органами мають за мету здійснення впливу на процес прийняття законодавчих і нормативних рішень. Така діяльність банку набуває характеру лобіювання інтересів, яке може здійснюватися як у прямій (персональній) формі, а також опосередковано.

Дієвим інструментом на шляху повернення довіри суспільства може стати благодійність, меценатство та спонсорство, адже проведення благодійних акцій у лікарнях, дитячих будинках, навчальних закладах, по-перше, буде свідченням стабільного фінансового стану банку, а, по-друге, бажанням установи допомогти населенню в період економічної кризи.

Проте, в умовах жорсткої конкуренції за кожного вкладника, крім вищезазначених заходів, не менш важливими є заходи, спрямовані на утримання клієнта, який вже прийшов до банку. Для цього банку необхідно розширити асортимент депозитних продуктів, розробити програми лояльності як для нових, так і для існуючих вкладників, забезпечити комплексне обслуговування клієнтів. Крім того кожному споживачу фінансових послуг необхідно надати якісний рівень обслуговування висококваліфікованим персоналом, запропонувати клієнту альтернативні депозитні або інші продукти.

В умовах низької дохідності вкладів клієнтів банку можуть привабити додаткові сервісні можливості: Інтернет-банкінг, SMS-банкінг і телефонний банкінг, платіжні Інтернет-системи.


3.2Впровадження нецінових методів управління депозитними ресурсами в ПАТ «КБ «Даніель»


В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері, важливим аспектом ефективного управління діяльністю ПАТ «КБ «Даніель»є обрання правильної стратегії своєї подальшої діяльності.

Основними цілями управління депозитними ресурсами, що здійснюється комерційними банками, є: підтримка банком власної ліквідності; задоволення попиту клієнтів на кредитні ресурси; отримання прибутку, достатнього для виплати дивідендів в розмірах, що задовольняють акціонерів, і для розвитку банку.

Таким чином, перш ніж переходити до впровадження методів управління депозитними ресурсами банку, необхідно визначити потребу банку у цих ресурсів. Для цього проаналізуємо динаміку показників ліквідності ПАТ «КБ «Даніель» більш детально, за допомогою таблиці С.1 (додаток С).

Як показують розрахунки, які приведені у таблиці С.1, ліквідність установи банку, що аналізується, протягом періоду змінювалася. Так, норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобовязань за рахунок високоліквідних активів. Він визначається як відношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобовязань банку, що обліковуються за поточними рахунками. Показник миттєвої ліквідності повинен бути не меншим ніж коефіцієнт - 0,20, ми бачимо, банківська установа станом на 01.01.2011 року має значення цього показника значно нижче, що свідчить про неспроможність банку миттєво розрахуватися за своїми боргами.

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобовязань банку. Він визначається як відношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобовязань банку з кінцевим строком погашення до 31-го дня включно.

Показник поточної ліквідності повинен бути не меншим ніж коефіцієнт - 0,40. З наведених розрахунків можна побачити, що показник знижувався протягом досліджуваного періоду. Так, станом на 01.01.2009 рік показник поточної ліквідності складав 0,42, на 01.01.2010 рік - 0,23, у 2011 рік - 0,23.

Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобовязання за рахунок ліквідних активів і визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобовязань зі строком погашення до одного року. Його показник короткострокової ліквідності повинен бути не меншим ніж коефіцієнт - 0,20. Тобто, для нашого банку цей показник лежав у межах нормативних значень на період 2008 - 2010 рр. Так, станом на 01.01.2009 рік показник короткострокової ліквідності складав 0,48, станом на 01.01.2010 рік - 0,23, станом на 01.01.2011 рік - 0,23. Що свідчить про здатність виконувати прийняті ним короткострокові зобовязання.

Ще одним коефіцієнтом, котрий повязаний з поняттям запасу ліквідності, є відношення ліквідних активів до сумарних активів банку. Цей коефіцієнт показує, якою повинна бути мінімальна частка ліквідних активів, з тим щоб банк не втрачав своєї ліквідності й одночасно зберіг достатній рівень дохідності

Таким чином, аналіз ліквідності комерційної установи показав, погіршення стану ліквідності комерційної установи, що свідчить про необхідність залучення ресурсів з депозитних джерел.

Один з існуючих маркетингових підходів до формування депозитної бази - це поділ клієнтів на групи (сегментація). Для залучення депозитних ресурсів ПАТ «КБ «Даніель» має забезпечити клієнтів депозитними продуктами, які б задовольняли всі вимоги клієнта. Проте неможливо пропонувати один і той же депозитний продукт усім клієнтам, так само не можна адаптувати його до кожного конкретного споживача, тому необхідним є їх обєднання в однорідні за потребами та інтересами групи.

Проведемо розрахунки, відносно сегментації депозитних вкладів банку по стабільності депозитних ресурсів (додаток Т). Приведемо розрахунок коефіцієнту варіації для строкових коштів фізичних осіб.

Так, з таблиці Т.1 можна побачити, що середнє арифметичне значення для строкових коштів фізичних осіб дорівнює 393069 тис. грн. Проведемо розрахунок дисперсії статистистичного ряду (за динамікою строкових коштів фізичних осіб):


(3.5)


Визначимо середнє квадратичне відхилення за строковими вкладами фізичних осіб:

(3.6)


Таким чином, середнє квадратичне відхилення за строковими вкладами

фізичних осіб ПАТ «КБ «Даніель» протягом 2008 - 2010 років складатиме:


(3.7)


Тобто, середнє квадратичне відхилення за строковими вкладами складає 8,3 %.

Узагальнення отриманої оцінки щодо отриманих показників варіації по групам вкладників наведемо у таблиці 3.1.

Перед аналізом даних, що були отримані у таблиці 3.1, слід зазначити, що, якщо індивідуальні значення сконцентровані навколо середньої величини, варіація ознаки незначна, середня є типовою. Якщо індивідуальні значення розкидані й істотно відрізняються від середньої величини, то середнє є нетиповим і варіація ознаки значна. Критичне значення коефіцієнта варіації - 33 %. Це означає, що сукупність вважається однорідною, якщо цей показник не перевищує 33 %.

Таблиця 3.1

Сегментація клієнтської бази ПАТ «КБ «Даніель» за рахунками [98]


З вищенаведеної таблиці можна побачити, що коефіцієнт варіації за залишками на поточних рахунках державних та громадських організацій дорівнює 26,6 %, тобто спостерігається невисокий рівень коливань, тобто такий, що є не критичним. Залишки на поточних рахунках юридичних осіб є менш стійкими - коефіцієнт варіації 34,1 %, на поточних рахунках фізичних осіб - 33,3 %. Тобто, найбільш стабільними з погляду підтримки незнижуваного залишку протягом тривалого періоду є поточні рахунки державних та громадських організацій (коефіцієнт варіації 26,6 %). При цьому депозити юридичних осіб є найдорожчими і можливості банків щодо їх залучення обмежені, тоді як кошти фізичних осіб (коефіцієнт варіації залишків на вкладах фізичних осіб 8,3 %), як додатковий ресурс, охоплений далеко не весь і дає можливість банкам продовжити боротьбу за приватного вкладника.

Таким чином, можна зробити висновок, що заощадження населення є найбільш довгостроковими на відміну від інших видів ресурсів банку. Чим більше в структурі пасивів ПАТ «КБ «Даніель» внесків населення, тим вільніше він може розміщувати свої кошти на довгостроковий період і відповідно отримувати прибутки.

Виходячи з встановленого алгоритму (рис.3.1), щодо прийняття управлінських рішень відносно управління депозитними ресурсами, проведемо SWOT-аналіз.


Таблиця 3.2

Матриця можливостей та загроз ПАТ «КБ «Даніель» [99]

Імовірність/впливВисокаСередняНизькаМожливості ПАТ «КБ «Даніель»Значний1,3Незначний6,42Слабкий5Загрози ПАТ «КБ «Даніель»РуйнуванняСильна криза72Сильнее потрясіння6,14Легкий вплив35

Для проведення SWOT-аналізу виділимо сильні та слабкі сторони діяльності ПАТ «КБ «Даніель», а також можливості та загрози зовнішнього середовища. Аналіз розглянуто у додатку Р та у нижченаведеній таблиці (таблиця 3.2).

Проаналізувавши можливості та загрози ПАТ «КБ «Даніель» можна зробити висновок, що керівництву банком варто звернути особливу увагу на такі можливості: розвиток технологій та підвищення обсягів залучення ресурсів з депозитних джерел, оскільки імовірність настання їх значна, і вони справлять великий вплив на діяльність банку та досягнення його стратегічної мети. Така можливість як збільшення доходів населення не справить значного впливу на діяльність банку, її імовірність настання є середньою, тому банку доцільно просто контролювати дану можливість.

Не слід забувати і про інші можливості для банку, оскільки із невисокої імовірності настання вони можуть стати з високою імовірністю, та справити значний вплив на досягнення стратегічних цілей банку.

Серед загроз ПАТ «КБ «Даніель» немає таких, які призвели б до руйнування, тобто до недосягнення стратегічної мети. Недовіра населення до банківської системи після кризових явищ, може призвести до сильної кризи банку, але оскільки імовірність реалізації даної загрози є низькою, то банку слід в першу чергу звертати увагу на ті загрози, імовірність настання яких є високою та середньою, навіть якщо вони і не справлять сильного впливу.

Отже, банку варто спрямовувати свої зусилля, тобто за допомогою сильних сторін скористатись можливостями, а також зменшити вплив загроз.

Тому, для цього керівництво банку повинно розробляти стратегічні плани, з обґрунтуванням дій у кожній сфері діяльності банку. Ці плани повинні постійно переглядатися, оскільки зовнішнє середовище постійно змінюється, а, отже, змінюється і його вплив на банк.

Таким чином, у ході проведеного аналізу було виявлено, що ПАТ «КБ «Даніель» має усі можливості для залучення ресурсів з депозитних джерел, тому у подальшому доцільним є визначення основної клієнтської бази на яку будуть направлені зусилля банку.

Визначивши пріоритетний сегмент ринку з позиції стабільності ресурсів, банк має проводити подальшу сегментацію за вторинними ознаками, яка б врахувала потреби клієнтів у відповідних депозитних продуктах.

Негативний вплив на приток коштів з депозитних джерел може мати те, що за умовами багатьох вкладів не передбачається можливості поповнити вклад, а також, те, що клієнт втрачає відсотки при розірванні договору. Ще одним слабким місцем є відсутність програм лояльності для постійних клієнтів.

Так, не передбачено збільшення відсотку за вкладами постійним вкладникам, наприклад, таким фізичним особам, які вже обслуговувалися банком та прагнуть знову покласти гроші на рахунок.

Позитивними рисами депозитної програми ПАТ «КБ «Даніель» є наступні умови, які банк пропонує приватним клієнтам:

безкоштовне відкриття депозитного рахунку;

прийом вкладів від фізичних осіб, як у національній, так і у іноземній валюті;

можливість поповнення депозитного рахунку;

нарахування відсотків за компенсаційною відсотковою ставкою при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника;

можливість отримувати відсотки на платіжну картку;

гнучке поєднання оптимальних відсоткових ставок з різноманітними умовами депозитних вкладів;

лояльна схема перерахунку відсотків при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника;

можливість отримання кредитного ліміту на платіжну картку під заставу депозиту;

можливість оформлення в банку заповітного розпорядження на вклад та довіреності на розпоряджання вкладом іншою особою;

повернення вкладу за бажанням клієнта здійснюється шляхом повернення готівкою чи перерахування на власний поточний, картковий або депозитний рахунок.

Банк являється учасником «Фонду гарантування вкладів», що повинно підвищувати довіру вкладників до банківської установи, адже надійна та ефективна система гарантування вкладів створює умови для захисту інтересів вкладників на випадок неплатоспроможності чи банкрутства банку, зменшення ризику кризи банківської системи внаслідок втрати ліквідності через масове зняття депозитів, підвищення ефективності управління грошово-кредитною сферою економіки внаслідок збільшення обсягу депозитів.

Визначивши цільовий сегмент управління, а саме строкові кошти фізичних осіб, а також проаналізувавши слабкі та сильні сторони банку у даному виді послуг, менеджментом банку повинно бути визначено інструменти управління депозитними ресурсами.

Оскільки банківськими маркетологами було виявлено, що найбільший збиток, який криза нанесла банківській системі, - втрата довіри населення, через що суттєво змінилося конкурентне поле, змінилися очікування й побоювання клієнтів.

У ході дослідження зміни поведінки споживачів депозитних послуг в наслідок банківської кризи було виявлено наступні тенденції:

суттєво скоротилися терміни зберігання коштів на банківських рахунках: якщо до кризи середній термін зберігання коштів становив 6 - 12 місяців, то після кризи середній термін зберігання скоротився до 3 місяців;

відбулося підвищення частки вкладів в іноземній валюті, через активну диверсифікацію портфелів депозитів по валютам;

пріоритетною умовою для вкладника є можливість зняття депозитів та підвищення ставки при збільшенні розмірів депозитів;

відбувся різкий розподіл клієнтів по банківським установам в залежності від ступеня схильності їх до ризику. Тобто, більш схильні до ризику вкладники обирають більш високі відсотки за вкладами, інші, прагнуть стабільності та гарантії тому обирають банки, які пропонують помірні відсотки.

Скорочення термінів зберігання коштів населення на депозитних рахунках банківських установ є негативним явищем, адже це суттєво знижує стабільність сформованих банком ресурсів. Для зниження ризику втрати коштів, клієнти диверсифікують вклади за валютою, відбулося суттєве зменшення довіри до національною валюти. Суттєво й змінилися для клієнтів й пріоритети відносно характеристики банківських послуг.

Вищезазначені тенденції характеризують пріоритетність тієї чи іншої умови для потенційного клієнта депозитних послуг. Важливість пропонованих умов можна зобразити у вигляді піраміди, в основі якої буде розташовано найбільш пріоритетний фактор. На рисунку він займає найбільшу площу піраміди, що підкреслює його первинність перед іншими умовами. Відповідно, наступна вищенаведена умова за депозитами буде прийматися клієнтом за умови дотримання першої, третя - після відповідності першої й другої умови встановленим критеріям (рис. 3.2.).


Рис.3.2. Пріоритетність умов обрання банку споживачами депозитних послуг після кризи [32].


Тобто, в умовах обмеженості коштів, та зважаючи на можливий отриманий результат, доцільним є прийняття рішення щодо використання нецінових методів приваблення коштів з депозитних джерел.

Через втрату довіри населення відносно діяльності банківських установ, доцільним є використання такого нецінового методу управління як реклама, оскільки реклама є одним з основних засобів маркетингової комунікації. Існує два види реклами: іміджева та реклама послуг. Оскільки попередніми дослідженнями було показано, що найбільший потенціал нарощення обсягу депозитних ресурсів ПАТ «КБ «Даніель» має за напрямком строкових депозитів фізичних осіб, то, відповідно обирається напрямок рекламування послуг.

Метою реклами, щодо банківських продуктів, є донесення до цільової групи через ЗМІ вичерпну інформацію про повний спектр пропонованих банком послуг, корисність та вигідність певних банківських послуг для цільової групи з метою зацікавити потенційного клієнта, який звернувся до установи.

Для організації заходів з рекламування депозитів фізичних осіб необхідно визначити комунікаційну політику банку.

Реалізація заходів комунікаційної політики банку спрямована на стимулювання попиту на банківські продукти, а саме депозити фізичних осіб, а також збільшення обсягів продажу пропонованих банком послуг, розширення ринкової частки для наступних цільових аудиторій: групи наявних клієнтів та групи потенційних клієнтів.

До цільової аудиторії належать фізичні особи що мешкають на територіях де розташовані філіали та відділення банку.

Цілями комунікаційної політики є:

підвищення обсягів ресурсів залучених банком з депозитних джерел;

збільшення числа клієнтів, що будуть користуватися послугами банку;

підвищення рівня обізнаності населення про банк та його послуги.

Для впливу на потенційних та існуючих клієнтів ПАТ «КБ «Даніель» буде використовувати такі засоби: реклама та стимулювання збуту.

Також буде підготовлена презентація нового продукту в приміщенні банку для потенційних клієнтів - фізичних осіб. Завчасно буде розіслано запрошення на цей захід.

Важливим фактором залучення клієнтів буде друк інформаційних буклетів, які будуть роздані, всім хто зацікавиться продуктом.

Реалізація заходів комунікаційної політики потребує витрат та формування відповідного бюджету. До таких витрат відносяться:

друкована реклами (поліграфія) - 1000 шт. рекламних буклетів коштують 1100 грн.;

витрати на телевізійну рекламу: 30 секунд ефіру складають 120 дол.США (телеканал «Інтер»);

витрати на проведення презентації - 2120 грн. за одну презентацію (на звукове, світлове обладнання, оренду зали);

витрати на зовнішню рекламу

Друкована реклама (поліграфічні послуги) - це один з основних сучасних інструментів цього мистецтва. Сьогодні просування жодного товару чи послуги не може відбуватись без поліграфічного супроводу. Тому, ПАТ «КБ «Даніель» вирішив звернутися до поліграфічної компанії «Gala ideas» для друку рекламної пропозиції населенню депозитних послуг банку у вигляді буклетів. Які потім будуть розповсюджуватися серед населення, шляхом роздавання реклами в людних місцях (торгових центрах, магазинах, безпосередньо у самому банку), а також розповсюдження друкованої реклами по поштовим скринькам.

Друкування поліграфічної реклами планується використовувати офсетну технологію друкування, оскільки офсетне тиражування здійснюється у стислі строки, має достатню високу якість друкованої реклами та є дешевшою ніж цифровий друк. Вартість 1000 шт. рекламних буклетів коштує 1000 грн., запланована кількість рекламних буклетів складає 25000 шт.

Обрання банком такого комунікаційного заходу, як реклама на телебаченні, пояснюється тим, що реклама на телебаченні є найпопулярнішим видом реклами в світі. Багато в чому це забезпечено універсальністю даного каналу, який діє відразу на кілька органів чуття (зір і слух).

Банк прагне отримати максимальний ефект від проведення реклами, саме через це, подання реклами у вечірній пройм-тайм (у період з 18 до 24 години), оскільки саме у цей період доби збирається максимальна кількість глядачів.

Вартість прайм-тайму значно більше вартості всього іншого часу. При розробленні реклами, необхідно урахувати її специфіку, а саме, вона є продуктовою (банк пропонує депозитні програми) та направлена на залучення коштів населення, тому дуже важливим є правильне розміщення реклами для того щоб вона запамятовувалася та викликала довіру споживачів.

З урахування усіх необхідних задач, що поставлені керівництвом банку у ході проведення рекламної компанії, було прийнято рішення подання реклами на телеканалі «Інтер». Вибір телеканалу пояснюється тим, що він транслюється по всій території України, що дозволить залучити та проінформувати максимальну кількість потенційних споживачів щодо депозитів, які пропонує банк фізичним особам.

Не зважаючи на те, що реклама на каналі «Інтер» є значно дорожчою ніж на місцевих телеканалах, банк обрав саме її, що зумовлено наступними чинниками:

ефективність подання реклами на телеканалі «Інтер», який транслюється по всій території України є вищою, ніж ефективність реклами на місцевому телебаченні, оскільки цей канал має високі рейтинги. Тобто, завдяки розташуванні реклами на цьому каналі, підвищується можливість охопити максимальну кількість потенційних споживачів.

Розташування такого виду зовнішньої реклами є доцільним, адже у

сучасних умовах оренда біг-бордів є ефективним способом просування брендів, товарів та послуг. Зовнішня реклама набагато дешевше за рекламу телевізійну, а при грамотному проведенні промо-кампанії, не менш результативна. В звязку з цим, для рекламодавця ключове питання полягає в підборі рекламних плоскостей, який би дозволив добитися максимального ефекту в стислі терміни і з мінімальними витратами. Вибір переліку біг-бордів для розміщення реклами конкретного товару залежить від безлічі чинників, що визначають географічні, термінові, соціально-демографічні, поведінкові та інші особливості цільової аудиторії.

Виходячи з запланованих витрат складемо рекламний бюджет ПАТ «КБ «Даніель» (таблиця 3.3). Таким чином, можна побачити, що сумарні витрати на рекламування депозитів для фізичних осіб складає 426590 грн.


Таблиця 3.3

Рекламний бюджет ПАТ «КБ «Даніель» [99]


Визначимо ефективність запланованих рекламних заходів, за допомогою методу зіставлення додаткового обсягу депозитних ресурсів, одержаного в результаті використання реклами, і витрат, повязаних з її здійсненням. На початку визначимо додатковий обсяг залучених депозитних ресурсів, одержаний в результаті проведення рекламних заходів, потім обчислимо економічну ефективність реклами, яка виражається різницею від суми додаткового прибутку і витрат на рекламу.

Розглянемо приріст депозитних операцій за строковими коштами фізичних осіб у 2010 році за перший та другий квартали та прогнозований обсяг продажів у 2011 році після проведення рекламної компанії (за аналогічний період).

Таблиця 3.4

Обсяг приросту депозитного портфелю ПАТ «КБ «Даніель» у рекламний та до рекламний період [99]


Розрахуємо приріст за депозитами фізичних осіб за рекламний та після рекламний період у %.


(3.8)


Тепер розрахуємо додатковий приріст депозитних ресурсів:


(3.9)


Таким чином, після проведених розрахунків встановлено, що приріст депозитних ресурсів за рекламний і післярекламний період зріс на 40,82 % або на 1108777,33 грн., що є цілком позитивним результатом рекламної кампанії.

Додаткові витрати на зростання обсягу депозитів становлять 15 % прогнозованого додаткового обсягу залучених депозитних ресурсів.

Планування розміру додаткових витрат допоможе знизити ризик нестачі коштів при виникненні форс-мажорних обставин під час проведення рекламної компанії.

Визначимо ефективність запланованих рекламних заходів.


(3.10)


Таким чином, економічний ефект від проведення рекламної кампанії позитивний, отже, рекламна компанія ефективна.

Можна дійти висновку, що нецінові заходи, щодо приваблення коштів банку з депозитних джерел будуть проведені ефективно, оскільки прогнозується суттєве підвищення надходження коштів фізичних осіб на депозитні рахунки банку.


Висновки до розділу 3


Враховуючи обмежені можливості Банку щодо залучення додаткових обсягів депозитів ціновими методами, слід запропонувати вкладникам вигідні умови з використанням нецінових методів управління. Використання нецінових методів управління депозитними ресурсами, дасть можливість більш оперативно реагувати на зміни ситуації на депозитному ринку та утримувати на обслуговуванні потенційно вигідних клієнтів.

Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які безпосередньо не пов'язані зі зміною рівня депозитних ставок. До таких прийомів належать реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення сектору пропонованих банком послуг та рахунків, комплексне обслуговування, види безкоштовних послуг тощо.

Проведене дослідження підтвердило, що такий неціновий метод як рекламування послуги, а саме депозитних вкладів фізичних осіб, доцільно використовувати в процесі управління залученням коштів з депозитних джерел.

В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менеджмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження і не завжди такий метод управління можна застосувати. Реклама послуг банку є дієвим інструментом донесення до цільової групи через ЗМІ вичерпну інформацію про повний спектр пропонованих банком послуг, корисність та вигідність певних банківських послуг для цільової групи з метою зацікавити потенційного клієнта звернутися до установи.

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ В БАНКУ


4.1 Особливості менеджменту, завдання та функції служби охорони праці в банку


Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Поняття "охорона праці" фактично розкриває головні напрями, які створюють систему забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників у процесі їх трудової діяльності, тобто ця система містить заходи, які окремо або в сукупності спрямовані на створення умов праці, що відповідають вимогам збереження життя та здоров'я працівників у процесі трудової діяльності.

Охорона праці спирається на комплекс державних законодавчих актів. Загальними законодавчими актами, що визначають основні положення щодо охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закони України "Про охорону праці, "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про пожежну безпеку", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та відповідні підзаконні акти.

Згідно закону України Про охорону праці від 21.11.02 ст.13 Роботодавець зобовязаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Основними завданнями управління охорони праці є:

.Опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях;

.Підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на:

забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;

-забезпечення утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів;

-забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

організацією і проведення навчання працівників з питань охорони праці;

пропаганду охорони праці;

облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці;

забезпечення професійного добору працівників окремих професій;

забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання;

3.Організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях;

.Стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва;

. Широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці.

Основні функції управління охороною праці:

-організація та координація робіт у галузі охорони праці;

-облік, аналіз та оцінка показників стану умов і безпеки праці;

планування та фінансування робіт;

контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

-створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обовязки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

-розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоровя виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства , та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.


.2 Мікроклімат операційного відділу ПАТ «КБ «Даніель»


Відповідно до теми дипломної роботи як обєкт дослідження в розділі "Охорона праці" мною взято приміщення операційного відділу ПАТ «КБ «Даніель» у звязку з отриманням у даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи. Приміщення відділу знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення становить 27 м2, висота - 2,5 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні - 6 чоловік. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 27/6 = 4,5 (м2/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04-87 на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м2/чол.) робочої площі. Висота приміщення - не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в офісі дотримано. У приміщенні розташовано 6 компютерів. Напруга джерела живлення компютерів у приміщенні - 220 В. У приміщенні 6 письмових столів, одна шафа для зберігання документів, один холодильник. За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих. План приміщення наведений на рисунку 4.1.

Умовні позначення рисунку 4.1: 1. холодильник; 2. письмові столи (робочі місця); 3. компютери; 4. двері; 5. вікна; 6. шафа.


Рис. 4.1. Планування приміщення


Беручи до уваги, що в адміністративно управлінських приміщеннях виконуються за енерговитратами легкі роботи, то відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 для холодного періоду року нормативними будуть:

.температура:оптимальна 21-240С, допустима 20-250С;

. відносна вологість: оптимальна 40-60%, допустима не більше 70%;

. швидкість переміщення повітря: оптимальна 0,1 м/с, допустима не більше 0,2 м/с.

Для теплого періоду:

. температура: оптимальна 22-250С, допустима 21-280С;

. відносна вологість: оптимальна 40-60%, допустима не більше 60%;

. швидкість переміщення повітря: оптимальна не більше 0,2 м/с, допустима 0,1-0,3 м/с.

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому підрозділі наведені в таблиці 4.1.


Таблиця 4.1

Санітарно-гігієнічні умови праці в ПАТ «КБ «Даніель»

Параметр Значення параметра Нормативний документ фактичне нормативне 1. Освітленість штучна (лк) 323,23 300 СНиП II-4-79 2. Значення коефіцієнта природного освітлення (%) 0,486 1,35 СНиП II-4-79 3. Температура повітря (0С): взимку 20 21 - 25 ДСН 3.3.6.042-99 влітку 24 22 - 28 ДСН 3.3.6.042-99 4. Відносна вологість повітря (%): взимку 65 < 75 ДСН 3.3.6.042-99 влітку 55 < 60 ДСН 3.3.6.042-99 5. Повітрообмін (м3/год): взимку 1029,28 180 СНиП 2.09.04-87 влітку 658,63 180 СНиП 2.09.04-87 6. Швидкість переміщення повітря (м/с) 0,051 < 0,2 ДСН 3.3.6.042-99

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 належить до категорії В (пожежонебезпечні - в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

Можливими причинами пожежі можуть бути:

. коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити загорання наявних легкозаймистих речовин;

. займання паперу і дерева через необережне поводження з вогнем;

. поширення вогню з сусідніх приміщень.

Попередити пожежу можна шляхом розроблення правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.


Висновки до розділу 4


У цілому охорона праці здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці», Рекомендаціями Державного комітету України по здійсненню охорони праці, Міністерства охорони здоров'я. Потрібно відзначити, що недоглядів у питанні охорони праці і навколишнього середовища немає. Необхідно також відзначити, що в банку діє колективний договір, укладений між профспілковим комітетом і керівництвом ПАТ «КБ «Даніель».

Кошти на заходи щодо охорони праці виділяються у встановленому порядку на 1 лютого поточного року (у 2011 р. виділено 3700 грн.). Витрата цих коштів на інші цілі забороняється.

Правління банку здійснює цільову витрату коштів на поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що погоджується з місцевими органами Державного комітету України по нагляду за охороною праці.

Кошти фонду охорони праці, що перераховуються філіями банку, використовуються у найбільш пріоритетних заходах галузевої програми. Рішення про використання фондів охорони праці приймаються Правлінням за участю профспілкових органів. Усі працівники банку, прийняті на роботу і в процесі роботи проходять інструктаж (навчання) з питань охорони праці.

Отже, можна зробити висновок, що охорона праці у ПАТ «КБ «Даніель» дотримана належним чином.


ВИСНОВКИ


Для ефективного розвитку економіки будь-якої країни максимально можливе залучення коштів у банківську систему - питання особливої актуальності. Існує тісний зв'язок між нагромадженнями та економічним зростанням. У дослідженні з'ясовано, що формулювання теоретичних основ, розробка і впровадження конкретних практичних рекомендацій, спрямованих на вирішення проблем, пов'язаних із недостатністю ресурсної бази української банківської системи; забезпеченням оптимального управління банківськими активами і стимулюванням довгострокових вкладень, є необхідною умовою зміцнення стійкості банківського сектору і підвищення довіри до нього з боку інвесторів, вкладників, кредиторів, а також передумовою зростання його ролі у забезпеченні збалансованого розвитку всіх галузей і секторів економіки України.

Аналіз подій на фінансовому ринку України, проведений за роки її незалежності, дозволяє зробити висновок про те, що вітчизняна банківська система в цілому набула певної міцності і може протистояти проявам нестабільності економічного простору. Одночасно гостро виявилися і недоліки: слабка дія саморегулюючих механізмів фінансового ринку і низький рівень розвитку ринкових відносин у банківській системі. Сьогоднішні потреби і майбутні запити країни потребують здійснювати перехід до економічного розвитку на інноваційних началах. Проте механізм трансформації тимчасово вільних коштів у кредитні ресурси банківської системи України не відповідає сучасним потребам економіки інноваційного типу. Лауреат Нобелівської премії Дж. Б`юкенен відзначав, що для всіх держав існує проблема дефіциту ресурсів і перш за все фінансових. Таким чином, проблема формування ресурсного потенціалу і розробка депозитної політики банку, що включає не тільки створення нової клієнтури, але і поступову зміну структури джерел залучення коштів має першорядне значення і є складовою частиною гнучкого управління активами і пасивами банку.

Формування ресурсної бази у процесі здійснення банками пасивних операцій історично відіграло первинну і визначальну роль відносно до його активних операцій. Основна частина банківських ресурсів утворюється у процесі здійснення депозитних операцій банку, від ефективної і правильної організації яких залежить стійкість функціонування кредитної організації. Ефективне управління пасивами вимагає здійснення науково обґрунтованої депозитної політики. Специфіка даної сфери діяльності полягає у тому, що стосовно пасивних операцій вибір банку звичайно обмежений певною групою клієнтури, до якої він прив'язаний набагато більше, ніж до позичальників.

Дослідження у сфері розробки концепції формування депозитної стратегії і тактики можна класифікувати як спробу теоретичного осмислення і формалізації в найбільш узагальненому виді сучасної практики проведення депозитної політики. Результати роботи дозволяють стверджувати, що ця спроба вдалася, не дивлячись на те, що аналізована сфера крім вже розглянутих і вивчених, має ще безліч «перлин» і «діамантів», які можуть або вже «прикрашають» конкретними прикладами використання сучасні банківські системи.

Перевагою концепції є те, що в її основу покладені постулати класичної економічної теорії і теорії мотивації. У ході розробки концепції вдалося вирішити дві групи завдань, які розглядаються в єдиному комплексі, - це методологічні і науково-практичні, а також дати чітке визначення і встановити відмінності між такими поняттями, як стійкість і надійність. Вдалося зафіксувати наявність дискусійного питання, що стосується застосовності спеціального підходу, а саме теорії раціонального вибору, у процесі розробки депозитної політики. Необхідно відзначити, що в даній роботі використовувати позначений підхід в економічних умовах України і не претендує на істину в останній інстанції. Однозначно підтвердити або спростувати необхідність застосування теорії раціонального вибору не вдалося.

Для оцінки конкурентного оточення банку в процесі розробки депозитної політики використовувався емпірично-статистичний метод, хоча в сучасному науковому співтоваристві існують певні сумніви щодо доцільності та ефективності використання даного методу. Окремим рядком у розробленій концепції ми виділяємо формування менеджменту на основі партнерських відносин.

На основі аналізу таких понять, як "банк", "заощадження", "нагромадження" уточнено визначення депозиту, що розглядається як економічна категорія та є одним із видів фінансових резервів, що складає основне джерело грошових ресурсів банку, за рахунок якого надаються позики клієнтам на умовах терміновості, платності та поверненості.

Систематизація досліджень, що стосуються функцій, виконуваних банками, дозволила виділити п'ять базисних сторін банківської діяльності, а також класифікувати розроблені зарубіжними аналітиками моделі впливу банківського сектору на економічне зростання. Аналіз чинних нормативно-правових актів привів до невтішного висновку про те, що ми маємо слабкий законодавчий і судовий захист прав та інтересів банків. Це свідчить про те, що їх роль недооцінюється. Для визначення послідовних етапів розробки депозитної політики банку ми розробили схему, в якій відображені основні елементи ощадної стратегії банку в ланцюжку створення, підтримки і збільшення вартості фінансової установи. Дана схема допоможе менеджерам банку проводити коректування депозитної політики, розглядаючи її як сукупність зовнішніх ринкових альтернатив і внутрішніх чинників і таким чином приводити її у відповідність до економічної і політичної ситуації, що змінюється.

У ході дослідження вдалося зафіксувати методологічні пропуски в питаннях управління активами і пасивами і запропонувати авторське бачення заповнення цих прогалин, але слід урахувати, що не всі ще варіанти апробовані на практиці. Вивчений досвід дав всі підстави з твердою упевненістю визначити опорні точки депозитної політики банку, шляхи утворення заощаджень. Проведено порівняльну характеристику вітчизняної і зарубіжної класифікації депозитів, але не отримано підтвердження щодо доцільності використання зарубіжної класифікації в банківський практиці.

Акцентуючи увагу на тому, що вибір показників для оцінки процесу нагромадження капіталу банку має спиратися не на суб'єктивні думки аналітиків, а на встановлення строгої залежності від цих показників фінансового стану банку, нами було проведено статистичне дослідження ефективності депозитної політики. Внаслідок чого вдалося підтвердити висновок Н. Вінера, який стверджує, що систему визначення якості депозитної політики банку необхідно сприймати як систему зворотного зв'язку. Одержані результати, крім того, дозволили достатньо чітко визначити вимоги, яким мають задовольняти показники, використовувані в ході визначення оптимальності ощадної стратегії банку. Подальші дослідження у цій сфері доцільно спрямовувати на розвиток і вдосконалення критеріїв, здатних ідентифікувати інструменти депозитної політики, які мають використовуватися для здійснення змін в продуктивності і ефективності і повинні застосовуватися в контексті політики регулювання, що проводиться, з найменшими витратами.

Перелік основних критеріїв ефективності депозитної політики обґрунтовано як наперед вибрані точки або нормативи в загальній програмі діяльності банку, в якій здійснюється визначення ефективності формування ресурсної бази.

Вивчення закону Гударта і принципу невизначеності Гейзенберга дозволило дисертантові критично оцінити правила депозитної політики і зробити висновок про те, що їх використання не повинно бути суто механічним, реакція банку на зміни, що відбуваються, має бути послідовною і систематичною. Крім того, важливою на наш погляд є виявлена небезпека, яка полягає в тому, що не можна емпіричні взаємозв'язки, знайдені і встановлені у процесі дослідження, перетворювати на правила, інакше ці статистичні зв'язки будуть зруйновані, як тільки почнуть використовуватися для контрольних цілей.

Дослідження інструментарію різних сфер діяльності дозволило сформулювати, з позицій необхідності і можливості вдосконалення наукового управління процесом створення ресурсного потенціалу банку, складові банківського інструментарію депозитної політики, до яких належать: регулювання рівня процентної ставки по залучених коштах, проведення балансувань за різними характеристиками банківських продуктів, розширення спектру мікрофінансових послуг, визначення цін на активи за допомогою трансферного ціноутворення, співпраця банків з корпоративними клієнтами.

Аналіз особливостей формування депозитних ресурсів банків в умовах трансформації економіки був проведений починаючи з 90-х років і до сьогоднішнього моменту. У ході цього аналізу приділялася велика увага також кредитуванню та інвестиційним процесам. В результаті вдалося сформулювати наступні висновки. Розвиток сучасної України поєднує як руйнівне, так і творче начало. Усвідомлення того, що банківський сектор є одним із ключових елементів ринкової інфраструктури, який має сприяти інноваційному розвитку економіки, є глобальним досягненням сучасності. Внаслідок чого вдалося отримати підтвердження того факту, що регулююча дія, яка сьогодні спрямована на банківську систему, націлена на посилення її трансформаційних здібностей, надійності.

На основі аналізу вітчизняного законодавства у сфері функціонування банківських установ встановлена доцільність упровадження в банківську практику моделі "Публічної прозорості і ринкової самодисципліни", що сприятиме не тільки підвищенню довіри до банків з боку клієнтів, але і зростанню загальної зацікавленості в ефективному функціонуванні фінансової системи в цілому.

Обґрунтовано рекомендації щодо вибору інструментів депозитної політики, які мають забезпечувати побудову технологічного устрою банку у відповідності із змістом зв'язку "клієнт - банківський продукт". Інструменти мають обиратися з різних сфер: організаційно-технологічної (розробка процедур проведення балансувань по різноманітним характеристикам банківських продуктів, упровадження комплексу мікрофінансових послуг), функціональної (визначення цін на активи за допомогою трансферного ціноутворення, співпраця банків з корпоративними клієнтами), кадрової (спеціальне навчання персоналу), технічної, інформаційної.

Реалізація запропонованих рекомендацій, що стосуються всіх стадій розробки і реалізації депозитної політики, починаючи від її планування і закінчуючи безпосереднім упровадженням у діяльність фінансових установ, дозволить розширити можливості банків у сфері мобілізації ресурсів і ефективного їх розміщення, а також успішно конкурувати на міжнародних фінансових ринках.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Амоша О.І., Вишневський В.П., Кузьменко Л.М., Макогон Ю.В., Червова Л.Г., Чумаченко М.Г. Регулювання регіонального розвитку в Україні // Економіка промисловості. - 2008.-№1.-С.45-59.
  2. Бажан А.И. Денежно-кредитная политика: неудачное заимствование западной модели // Банковское дело.-2010.-№6.- С.2-7.
  3. Базель ІІ: Способы ограничения кредитных рисков при использовании внутренних рейтингов // Бизнес и банки.-2009.-№42.
  4. Баканов М.И. Теория экономического анализа / М.И. Баканов, А.Д. Шеремет.- М.: Финансы и статистика, 1999. - 416с.
  5. Банківські ставки продовжують падати, панове ... // Галицькі контракти. - 2009. - №16. - С.5
  6. Банки и банковские операции: Учеб. для вузов / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 471с.
  7. Банковская система России. Настольная книга банкира: В 3-х т./ Ред. колл. А.Г. Грязнова, О.И. Лаврушин, Г.С. Панова и др. - М.: Инжиринго-консалтинговая компания «ДеКа», 1995. - 560с.
  8. Банковский портфель - 2. - (Книга банковского менеджера. Книга банковского юриста). - М.: Соминтекс, 1994. - 748с.
  9. Банковский портфель. - (Книга банкира, книга клиента, книга инвестора)/Отв. ред. Ю.И. Коробов, Ю.Б. Рубин, В.И. Солдаткин, - М.: Солитэк, 1994. - 516с.
  10. Банковское дело: стратегическое руководство - 2-е издание / Ред. В. Платонов.-М.: Консалтбанкир, 2001. - 271с.
  11. Банковское дело. - 4-е изд., перераб. и доп. / Под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 465с.
  12. Банковское дело в вопросах и ответах: Науч.-практ. пособие / Под ред. П.В. Егорова. - Донецк: ДонГУ, ООО Китис, 2000. - 210с.
  13. Банковское дело: Учебник.-3-е изд./Под ред. проф. В.И. Колесникова, проф. Л.П. Кроливецкой. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 480с.
  14. Барон Л. Одна из недооцененных объективных причин банковского кризиса // Аналитический банковский журнал. - 2009. - №4(59). - С.55-57.
  15. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка. - М.: Логос, 1998. - 344с.
  16. Бицька Н. Кошти населення у формуванні ресурсної бази банків // Вісник Національного банка Украины. - 2008. - №12. - С.26.
  17. Бізнес-середовище в Україні 2008р: Щорічне дослідження підприємницького середовища в Україні / Міжнар. фінансова корпорація (IFC) (Група світового банку).-К., Проект „Розвіток підприємництва в Україні.
  18. Большой бухгалтерский словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. - М.: Ин. новой экономики, 1999. - 574с.
  19. Бурдюгов А.Ф. Регулирование резервной нормы для коммерческих банков в операциях проектного финансирования // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць.- Суми: УАБС, 2007. - Т. 9.- С. 122-130.
  20. Буряк П.Ю. Конкурентні стратегії банків в умовах фінансової глобалізації / П.Ю. Буряк, Л.Є. Альошина // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Мале та середнє банківництво в умовах становлення ринкової системи в Україні: Зб. наук. праць. - Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України , 2004. - Вип. 6. - С. 58-66.
  21. Бухвальд Б. Техника банковского дела. Справочная книга и руководство к изучению банковских и биржевых операций. Пер. с нем. М.: АО Дис. -1994. - 216с.
  22. Бюлетень НБУ.-2008.-№1.-С.72.
  23. Бюлетень НБУ.-2008.-№9.-С.74-120.
  24. Бюлетень НБУ.-2008.-№10.-С.30, 48-49, 70.
  25. Бюллетень банковской статистики. - 2009. - №1.- С.6, 42-43
  26. Вісник НБУ.-2007.-№8.-С.70-71.
  27. Вісник НБУ.-2003.-№12.-С.22-25.
  28. Вісник НБУ.-2005.-№11.-С.26-27, 51-52.
  29. Вісник НБУ.-2008.-№2.-С.46-47.
  30. Викулов В.С. Инновационная деятельность кредитных организаций // Менеджмент в России и за рубежом. - 2009. - №1.- С. 79-87.
  31. Виниченко И. Практический опыт имитационного моделирования в банке // Банковские технологии. - 2007. - №2. - С.50-57
  32. Вожжов А.П. Формування ресурсiв комерцiйних банків // Фiнанси Украiни. - 2003. - №1. - С.116-129.
  33. Волкова Н.И. Разработка модели определения размера кредита, выдаваемого под залог // Новое в экономической кибернетике. Управление маркетинговым потенциалом предприятия: Сб. науч. ст./ Под общ. ред. Ю.Г. Лысенко. - Донецк: ДонНУ, 2007. - №3. - С. 33-40.
  34. Гавриленко В.А., Гавриленко В.В. Анализ финансовых результатов. Научные труды ДНТУ. Сер. Экономическая.-2010.-№65.-С.15-26.
  35. Гавриленко В.А. Государственный механизм искусственного банкротства. Научные труды ДонНТУ. Сер. Экономическая.-2009.-№59.-С.66-74.
  36. Гавриленко В.А. Совершенствование нормативно-правовой базы по учету финансовых результатов от операций с необоротными активами // Економіка та право.-2007.-№2.-С.45-46.
  37. Галушко О.С. Від констатації фінансового стану до управління фінансами підприємства // Фінанси України.-2004.-№5.-С.18-26.
  38. Гладких Д. Структура банківських кредитів і залучених коштів як дзеркало економічного здоров`я держави // Вісник НБУ.-2010.-№11.-С.26-31.
  39. Готовчиков И.Ф. Управление бизнес-структурами в условиях неопределенности // Бизнес и банки. - 2009.-№45.- С.78.
  40. Гриценко Р. Структуризація та консолідація банківського сектору України / /Вісник НБУ. - 2007. - №4. - С.4-13.
  41. Движение капитала: Виды операций. Бухгалтерский учет. Оформление и примеры / Э.И. Быкова, Е.А. Рубинчик, В.В. Токмаков и др. - М.: Филинъ, 1997. - 288с.
  42. Девид Мод. Экономика обслуживания частного капитала / Д. Мод, Ф. Мошио: Пер. с англ. - М.: Альтима Паблишер, 2003. - 338с.
  43. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика/Долан Эдвин Дж. - М.: Экономика, 1994. - 375с.
  44. Дериг Ханс-Ульрин. Универсальный банк-банк будущего. - М.: ЮНИТИ, 1999.- 96с.
  45. Джодлин Роберт В. Банковский маркетинг, введение в рыночное планирование. - М.: ЮНИТИ, 1995.-96с.
  46. Дзюблюк О. Проблеми забезпечення ефективного функціонування банківської системи в перехідній економіці // Вісник НБУ. - 2007. - №3.-С.30-35.
  47. Дзюблюк О. Ринок банківських послуг: теоретичні аспекти організації і стратегії розвитку в Україні // Банківська справа. - 2007. - №3. - С.40-52.
  48. Дзюблюк О. В. Органiзацiя грошово-кредитних вiдносин суспiльства в умовах ринкового реформування економіки.-К.: Поліграф книга, 2000.- 511с.
  49. Економіка України. Тенденції, оцінки и прогнози // Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна. - 2009. - №2. - С.29.
  50. Закон України Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 // Офіційний вісник України.-2000.-№1-2.-Ст.1.-(Зі змін. та допов.).
  51. Зміни до Положення Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків: Постанова Правління Національного банку України від 19.03.2003р. №119 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2003. - Вип. 4. - С.40-48.-(Додаток до журн. „Вісник Національного банку України).
  52. Иванов В.В. Анализ надежности банка: Практ. пособие. - М.: Русская деловая литература, 1996. - 320с.
  53. Іващенко П.О. Багатомірний статистичний анліз / П.О. Іващенко, І.В. Семенец, В.В. Іванов. - Х.: Вид-во Основа при Харків. ун-ті, 1992.-144с.
  54. Заруба Ю. Стрес-тест для банківської системи // Вісник НБУ. - 2007.-№2.-С.26-27.
  55. Захаров В.С. Денежно-кредитная политика: практические аспекты // Банковское дело. - 2008. - №1. - С.2-3.
  56. Канценеленбаум З. С. К вопросу о сущности банковского депозита // Деньги и кредит. - 2008.- №4. - С.57-63.
  57. Карачун О. Эффективность и устойчивость финансового положения банков // Банковский вестник. - 2007. - №2. - С.41.
  58. Касимова О.Ю. Введение в финансовую математику (анализ кредитных и инвестиционных операций). - М.: Алекс, 2001. - 315с.
  59. Кейнс Дж. М. Трактат о денежной реформе: Пер. с англ. / Избр. произведения. - М.: Экономика, 1993. - 543с.
  60. Киселева И.А. Коммерческие банки: модели и информационные технологии. - М.: Экономика, 2002. - 224с.
  61. Клейтер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. - М.: Экономика, 1997. - 143с.
  62. Ковсанадзе И.К. Исторические вопросы развития конкурентной среды банковского дела // Банковское дело. - 2008. - №4.
  63. Козьменко С.М. Стратегічний менеджмент банку: Навч. посіб. / С.М. Козьменко, Ф.І. Шпиг, І.В. Волошко. - Суми: ВТД Университетська книга, 2003.-734с.
  64. Конюховский П.В. Микроэкономическое моделирование банковской деятельности. - Питер: Экономика, 2001. - 198с.
  65. Кочетков В.Н. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект: Моногр. - К.: МАУП, 1999. - 192с.
  66. Кравець В.М. Західноєвропейський банківський бізнес / В.М. Кравець, О.В. Кравець.-К.: МАУП, 2003. - 214с.
  67. Купчинский В.А. Система управления ресурсами банка. - М.: Финансы, 2000. - 247с.
  68. Ландик В., Скударь Г. Необходима стабильность «правил игры» в экономике // Голос Украины.-2009.- 12-18 ноября.
  69. Ларионова И.В. Управление активами и пассивами в коммерческом банке. - М.: ЮНИТИ. - 2003г. - 224с.
  70. Линдер Н. Непрерывная модель управления денежными потоками банка // Финансовые риски. - 2008. - №3.- С.107-111.
  71. Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. Методы, модели, техника исчислений. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. - 400с.
  72. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. - Тернопіль.: Екон. думка, 2001. - 320с.
  73. Мазараки А.А. Философия денег / А.А. Мазарами, В.В. Ильин. - К.: КНТЭУ, 2004.-718с.
  74. Малютин В.И. Финансовая математика. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. -247с.
  75. Масленчиков В.В. Зарубежные финансовые системы. - М.: ТД «Элит-2000», 2001.-392с.
  76. Методичні вказівки з інспектування банків Система оцінки ризиків: Постанова Парвління НБУ від 15.03.2004р. №104 [Електронний ресурс ].-Режим доступу: #"justify">Міщенко В.І. Центральні банки: організаційно-правові засади / В.І. Міщенко, В.Л. Кротюк.-К.: Знання, 2004. - 327с.
  77. Мовсесян А.Г. Интеграция банковского и промышленного капитала: современные мировые тенденции и проблемы развития России. - М.: Финансы и статистика, 1997.
  78. Новиков В. Проблемы реализации государственной политики регулирования доходов населения // Экономика Украины.-2002.-№9 Нэгл Т.Т. Стратегия и тактика ценообразования / Т.Т. Нэгл, Р.К. Хондел.-СПб.: Питер, 2001. - 431с.
  79. Ольхова Р.Г. Современный банк: от оценки рентабельности до особенностей системы управления доходностью // Банковское дело. -2008. - №4. - С.87-88.
  80. Онишко С. Деякі проблеми кредитного забезпечення потреб економіки інноваційного типу:досвід України // Вісник НБУ. - 2007. - №4. - С.50-53.
  81. Основні засади грошово-кредитної політики на 2005 рік: Рішення Ради Національного банку України від 10 вересня 2004р. №17.-К.: НБУ, 2004р.
  82. Основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік: Рішенням Ради Національного банку України від 9 вересня 2005р. №17 // Українська Інвестиційна газета. Нормативна база.-2005. - №45. - С.27-30.
  83. Основные показатели деятельности банков Украины по состоянию на 01.01.1998г.//Бизнес.-2008.-2 февр. (№4).-С.24.
  84. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг.-2-е изд., европ.-К.:Вильямс; М.; СПб., 2008.-943с.
  85. Павлюк В. Аналіз процесу стратегічного маркетингового планування в банківській сфері // Банківська справа. - 2008. - №6. - С.30-38.
  86. Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 272с.
  87. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка. - М.: ИКЦ «Дис», 1997. - 464с.
  88. Пернарівський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків // Вісник НБУ. - 2008. - №4. - С.4-57.
  89. Підсумки діяльності комерційних банків України за 2008р. // Вісник НБУ. - 2009. - №3. - С. 2-7.
  90. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный анализ финансовой отчетности. - М.: ИНФРА, 2001. - 204с.
  91. Половньов Ю. Оцінка циклу ділової активності української економіки / Ю. Половньов, С. Ніколайчук // Вісник НБУ. - 2005. - №8. - С.4-8.
  92. Положення НБУ Про порядок створення державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв від 31.08.2001р. №375 // Офіційний вісник України.-2001.-№44.-Ст.1991.
  93. Положення Правління НБУ Про порядок обліку, умови зберігання та погашення компенсаційних сертифікатів в установах банківської системи від 05.06.1996р. №137 [Електронний ресурс].-Режим доступу: #"justify">Проект Методичних рекомендацій щодо організаціі та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: Лист НБУ від 29.03.2004р. № 42-312/1187. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">Основні показники діяльності банків України за даними НБУ [Електронний ресурс ]. - Режим доступу : #"justify">Офіційний сайт ПАТ « КБ «Даніель» [Електронний ресурс ]. - Режим доступу : #"justify">Асоціація українських банків [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http//www.aгb.org.ua.

Додаток А


Баланс

ПАТ «КБ «Даніель» на 31 грудня 2010 р.

Додаток Б


Баланс

ПАТ «КБ «Даніель» на 31 грудня 2011 р.

Додаток В


Звіт про власний капітал

ПАТ «Комерційний банк «Даніель» за 2010рік

РядокНайменування статтіПриміткистатутний капітал (прим. 19)резервні та інші фонди банку(прим.20)нерозподілений прибутокУсього власного капіталу12345671Залишок на 1 січня попереднього(2009)року584125209440521145582Скоригований залишок на 1 січня попереднього(2009)року584125209440521145583Прибуток/(збиток) за рік2038(1200)8384Усього доходів/(збитків), що визнані зарік2038(1200)8385Залишок на кінець дня 31 грудня попереднього(2009)року (залишок на 1 січня звітного(2010)року)584125413228531153976Скоригований залишок на початок звітного року584125413228531153977Прибуток/збиток за рік2852(2380)4728Усього доходів/(збитків), що визнані за рік2852(2380)4729Емісія акцій280002800010Залишок на кінець дня 31 грудня звітного(2010)року8641256984472143868

Додаток Г


Звіт про власний капітал

ПАТ «Комерційний банк «Даніель» за 2011рік

РядокНайменування статтіПриміткистатутний капітал (прим. 19)резервні та інші фонди банку(прим.20)нерозподілений прибутокУсього власного капіталу12345671Залишок на 1 січня попереднього(2009)року584125413228531153972Скоригований залишок на 1 січня попереднього(2009)року584125413228531153973Прибуток/(збиток) за рік2852(2380)4724Усього доходів/(збитків), що визнані зарік2852(2380)4725Залишок на кінець дня 31 грудня попереднього(2010)року (залишок на 1 січня звітного(2011)року)86412569844721438686Скоригований залишок на початок звітного року86412569844721438687Прибуток/збиток за рік472(31)4418Усього доходів/(збитків), що визнані за рік(51076)37 090(13 986)9Емісія акцій34 00034 00010Залишок на кінець дня 31 грудня звітного(2011)року120 4125698437 562163882

Додаток Д


Звіт про фінансові результати

ПАТ «Комерційний банк «Даніель» за 2010 рік

Додаток Е


Звіт про фінансові результати

ПАТ «Комерційний банк «Даніель»

за 2011 рік

Додаток Ж


Звіт про сукупні прибутки та збитки

ПАТ «Комерційний банк «Даніель» за2010рік

Додаток З


Звіт про сукупні прибутки та збитки

ПАТ «Комерційний банк «Даніель» за 2011 рік

Додаток К


Звіт про рух грошових коштів

ПАТ «Комерційний банк «Даніель» За 2010рік

(непрямий метод)


Додаток Л


Звіт про рух грошових коштів

ПАТ «Комерційний банк «Даніель»

За 2011рік

(непрямий метод)

Додаток М


Додаток Н


Додаток П


Додаток Р


Депозитний договір № ___

м.Хмельницький_____________ ___ _______________ 20___ р.

__________________________________________________________________ , в особі _________________________________________________ , що діє на підставі Статуту, у подальшому іменується Банк, і ________________________________________________ , _____________________________ , в особі _______________________________________ ___________________________ , що діє на підставі Статуту, в подальшому іменується Вкладник, уклали цей договір про таке.

. Вкладник передає Банку кошти в сумі _________________________________________

_______________________ грн. строком до ___ _______________ 20___ р.

. Внесення вкладу здійснюється шляхом переведення суми Вкладу у безготівковому порядку або шляхом внесення готівкових коштів у касу Банку.

. За користування коштами Вкладника Банк сплачує ____ % ( __________ процентів) річних від суми вкладу. Виплата процентів проводиться щомісячно, відповідно до такого графіка:

. Банк зобовязується повернути Вкладнику депозитний вклад в сумі _____________ _______________________ ___ _______________ 20____ р.

. Повернення вкладу і виплата відсотків по ньому здійснюється шляхом переведення коштів на вказаний клієнтом поточний рахунок або виплачується готівкою з каси Банку.

. Цей договір набирає чинності і нарахування процентів по вкладу починається з моменту надходження коштів на рахунок № ________________ в установі Банку.

. Вкладник має право збільшити суму депозитного вкладу за наявності письмової згоди Банку.

. У разі несвоєчасного виконання Банком зобовязань по виплаті процентів і повернення вкладу, Банк зобовязаний виплатити Вкладнику пеню в розмірі ___________ % від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

. Умови цього договору можуть бути змінені за додатковою письмовою згодою сторін.

. Цей договір складений в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Обидва примірники мають однакову юридичну силу.

. Усі питання, не врегульовані цим договором, регулюються відповідно до чинного законодавства України і нормативних документів НБУ.

Адреса і реквізити сторін

_____________________________ ________________________________

_____________________________ ________________________________

_____________________________ ________________________________

_____________________________ ________________________________

Підписи сторін:

_____________________________ ________________________________

Додаток С


Таблиця С1

Аналіз ліквідності ПАТ «КБ «Даніель»

Додаток Т


Таблиця Т.1

Розрахунок коефіцієнту варіації по депозитним ресурсам ПАТ «КБ «Даніель»


ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ У БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ .1 Сутність та формування ресурсної бази комер

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ