Дефіцит бюджету та його вплив на економічний розвиток

 

Міністерство Освіти і Науки України

Київський Національний Торговельно - Економічний Університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

Курсова робота на тему:

«Дефіцит бюджету та його вплив на економічний розвиток»

Київ - 2010

План

Вступ

. Економічна сутність дефіциту державного бюджету, причини його виникнення

2. Класифікація бюджетного дефіциту та його вплив на економіку

3. Аналіз дефіциту державного бюджету України

4. Аналіз особливостей фінансування дефіциту державного бюджету в Україні

5. Шляхи мінімізації бюджетного дефіциту та основні напрямки вдосконалення планування державного бюджету

6. Зарубіжний досвід оптимізації бюджетного дефіциту та можливості його застосування в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Стан бюджетної системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в країні, а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту громадян, ступінь державної незалежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економічних відносинах.

Розуміння сутності бюджетного дефіциту нерозривно пов'язано з поняттям фінансування бюджету. У радянській бюджетній практиці до кінця 1980-х років дефіцит не визнавався, отже і джерела фінансування його чітко не визначались. Зіткнувшись з проблемою бюджетного дефіциту, органи державної влади незалежної України виявилися неготовими раціонально і з мінімально можливими негативними наслідками вирішувати її. В українській практиці джерела фінансування дефіциту державного бюджету почали встановлюватись з 1993 року. Сьогодні актуальність цього питання не тільки не зменшилась, а навіть значно зросла. Адже в цілому держава зобовязана формувати свою бюджетну політику так, щоб домогтись скорочення бюджетного дефіциту. Бездефіцитність бюджету - має стати неминучим принципом бюджетної політики України. Тому, існує реальна необхідність визначити сутність бюджетного дефіциту, його види, соціально-економічні наслідки; визначити, що являють собою джерела фінансування бюджетного дефіциту; з'ясувати, чим відрізняється фінансування від способів скорочення розміру дефіциту; розглянути підходи до класифікації фінансування; визначити його інструменти.

Завданням курсової роботи є вивчення бюджетного дефіциту, причин його виникнення, факторів, які на нього впливають та соціально-економічних наслідків цього явища.

Мета курсової роботи полягає у тому, щоб визначити методи оптимізації бюджетного дефіциту, шляхи його подолання, внести пропозиції щодо удосконалення бюджетного планування та розкрити методи погашення бюджетного дефіциту.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі виступає бюджетна система, а конкретніше - бюджетна система України. Об'єкт дослідження є складним, оскільки бюджетна система України тісно пов'язана з іншими системами - фінансовою, економічною, грошовою, політичною, тощо. Бюджетна система поєднує в собі складові елементи всіх зазначених систем, але функціонує відповідно до принципів та завдань, що зумовлені діяльністю бюджетного механізму України.

Предметом дослідження в курсовій роботі є дефіцит державного бюджету, як невід'ємний елемент функціонування бюджетної системи країни, а також всієї її економічної системи на макрорівні. Теоретично предмет дослідження тісно пов'язаний також і з іншими економічними категоріями, такими як державні доходи, видатки, бюджетні ресурси, тощо. Все це ставить сам процес дослідження у відповідні стратегічні орієнтири, яких необхідно дотримуватись при розкритті теми курсової роботи. Тобто, розглядаючи дефіциту державного бюджету та конкретизуючись на визначенні та аналізі дефіциту державного бюджету України, необхідно виходити з особливостей самого об'єкта дослідження, про який було сказано вище. Так, на особливості еволюціонування та формування системи фінансування дефіциту державного бюджету впливає ряд макроекономічних та політичних факторів, які водночас є формуючими передумовами розвитку самої бюджетної системи України та її економіки в цілому.

1.Економічна сутність дефіциту державного бюджету, причини його виникнення

Бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, його показники визначають фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту. Стан бюджету може характеризуватись трьома показниками: рівновагою доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.[12]

Отже, бюджетний дефіцит - це перевищення видатків бюджету над його доходами.[6] Він притаманний бюджетам більшості країн світу, у тому числі і країнам з розвиненою ринковою економікою. Його величина коливається від 2 до 15% валового національного продукту при середньосвітовій величині 4,5%. Вважається, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3% ВНП, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.

Бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні економічні відношення, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків у силу росту граничних витрат виробництва. Такі засоби утворюються головним чином унаслідок грошової і кредитної емісії, продажу облігацій державних позик, сертифікатів і інших видів цінних паперів, здійснення великомасштабних зовнішніх позик. Визначені дії, що призводять до дефіциту бюджету, обумовлюють необхідність розроблення чіткої програми фінансового маневру в межах грошового потенціалу країни, а також пошуку ефективних джерел покриття бюджетного дефіциту і контролю за його розвитком, визначення платоспроможності суб'єктів бюджетного фінансування. Фінансування бюджету займає важливе місце в бюджетних потоках, а отже потужно впливає на економічне середовище. Значення фінансування у формуванні ресурсів центральних урядів різних країн за останнє десятиріччя XX століття можна простежити шляхом розрахунку частки дефіциту у загальній сумі видатків і кредитування мінус погашення. Нині у розвинених країнах чітко спостерігається скорочення частки видатків, які уряд фінансує через дефіцити. Але обсяги операцій з фінансування, як буде показано далі на прикладі США, залишаються вагомими.

Для країн, які переживають формування і становлення ринкової економіки, джерела фінансування дефіциту відіграють важливу роль для виконання урядами взятих на себе зобов'язань.

Бюджетний дефіцит являє собою суму перевищення видатків бюджету над його доходами за бюджетний період. Фактично це означає, що доходів, які планується централізувати у бюджеті протягом року, недостатньо для повного покриття запланованих видатків. Тому, щоб здійснити бажаний обсяг бюджетних виплат, встановлюють додаткові джерела залучення до бюджету фінансових ресурсів - джерела фінансування. У вітчизняній економічній літературі часто не розрізняють фінансування бюджетного дефіциту та шляхи його скорочення, або ж згадують фінансування побіжно, акцентуючи увагу переважно на інфляційному чи неінфляційному характері його джерел.

Так, проф. Савлук М.І. зазначає: «В умовах незбалансованості бюджету уряд стикається з проблемою вишукування джерел фінансування дефіциту державного бюджету. У світовій практиці відомі три методи фінансування дефіциту бюджету: податкове фінансування, боргове фінансування, фінансування шляхом емісії грошей» [26].

Пасічник Ю.В. говорить, що «бюджетний дефіцит має два основних способи покриття - з внутрішніх джерел та шляхом зовнішніх запозичень. Внутрішніми джерелами можуть бути кредити Національного банку та випуск державних цінних паперів. Зовнішніми - кредити урядів держав, що співчувають даній країні, іноземних банків та міжнародних фінансових організацій»; а далі автор відносить внутрішні та зовнішні джерела фінансування бюджетного дефіциту за найменшими процентними ставками та зменшення бюджетного дефіциту [22].

Відомий дослідник державних фінансів Луніна вказує: «Для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різноманітні форми державного кредиту (як внутрішнього, так і зовнішнього). Робота друкарського верстата, яка призводить до емісії, не зумовленої потребами товарного обороту, повинна розцінюватися як захід, який грубо порушує закони грошового обігу, а тому є недопустимою» [21].

Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.

Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність у державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, який притаманний бюджетам більшості країн світу, в тому числі й високорозвиненим.

Дефіцит державного бюджету - явище в економіці не нове. Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат підвищуються, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфертних виплат відповідно зменшуються. Дискреційна бюджетно-податкова політика - це свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного розвитку.

Бюджетний дефіцит має різні причини та прояви. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники. Характеристика дефіциту дається за формою прояву, причинами виникнення та спрямуванням коштів.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

·надзвичайними подіями, що потребують використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;

·необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і НД, зміцнити економічну могутність держави, підвищити матеріальний та культурний рівень життя населення;

·кризовими явищами в економіці, її розвалом;

·неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;

·нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

·недосконалістю фінансового законодавства;

·зменшення приросту національного доходу;

·збільшення бюджетних витрат;

·зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;

·інфляційними процесами.

Звісно, за умов, коли економіка розвивається динамічно і стабільно, бюджетний дефіцит у кількісно допустимих межах не є загрозливим. Правда, при цьому кількість не повинна переходити в негативну якість, тобто сума отриманих державою в борг фінансових ресурсів не повинна перекладатись на економіку держави, на платників податків, супроводжуватись скороченням соціальних програм.

Бюджетний дефіцит може бути пов'язаний також із політикою «дефіцитного фінансування», відповідно до якої дефіцити, причому хронічні й у значних розмірах, можуть виступати потужним стимулом, «регулятором» економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу.

Існують глибинні, загальні причини бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика.

Бюджетний дефіцит має різні причини та прояви. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники. Характеристика дефіциту дається за формою прояву, причинами виникнення та спрямуванням коштів.

2.Класифікація бюджетного дефіциту та його вплив на економіку

При здійсненні економічного аналізу фахівці оперують різними за змістом визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття традиційного (звичайного) або первинного дефіциту, рідше - операційного, поточного чи структурного Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже для всіх країн світу, у тому числі й високо розвинутих.

У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту бюджету.

. Наочно-реальний - обсяг дефіциту дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.

. Структурний - цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.

3. Циклічний - це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. Він показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення чи спаду.[14]

У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

Відмінності між структурним і циклічним бюджетами тісно пов'язані з відмінністю між автоматичними і дискреційними стабілізаторами. Структурні видатки і надходження здебільшого складаються з дискреційних програм, запроваджених законодавством. А циклічні видатки і дефіцити складаються з податків і видатків, що автоматично пристосовуються до стану економіки. Так, у разі спаду виробництва кожний відсотковий пункт зростання норми безробіття збільшує на відповідну суму циклічний дефіцит. Це відбувається тому, що податкові надходження зменшуються, а державна допомога з безробіття зростає.

Коли ж владні структури ставлять за мету зменшити дефіцит бюджету шляхом підвищення податкових ставок і зниження видатків, то відповідно зменшується структурний дефіцит за повної зайнятості або потенційного обсягу виробництва. Якщо державний законодавчий орган вирішить запровадити програму, що субсидує соціальне забезпечення материнства, це призведе до зростання структурних видатків, отже, відповідно збільшить структурний дефіцит.

Статистичні дослідження показують, що певний захід уряду, який змінює структурний дефіцит бюджету, змінює фактичний дефіцит у тому самому напрямі.

У перехідних економіках проблема структурного дефіциту державного бюджету ускладнюється тим, що практикується маніпулювання його розмірами, наприклад, з допомогою таких інструментів впливу:

податкова "амністія";

- стягнення прострочених податкових платежів;

- запровадження додаткових чи тимчасових податків;

- відстрочення розрахунків з постачальниками;

- відстрочення виплат заробітної плати працівникам державного сектору;

- відстрочення індексації заробітної плати відповідно до темпів інфляції;

- розширення практики приватизації державної власності.[15]

Дефіцит бюджету класифікують за такими критеріями:

За формою вияву: відкритий (офіційно оголошений у законі про бюджет на відповідний рік) і прихований (не визнаний офіційно, виявляється у завищенні планових обсягів доходів, включенні до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту).[14]

Прихований дефіцит бюджету містить у собі такі складові:

- фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості в державному секторі і виплати ними заробітної плати за ставками, вищими від ринкових, за рахунок банківських позик;

- накопичення в комерційних банках, що відокремились на початкових стадіях економічних реформ від Центрального банку країни;

- окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Центральним банком збитків від заходів щодо стабілізації обміну курсу валюти, безвідсоткових і пільгових кредитів урядові, рефінансування Центральним банком сільськогосподарських, промислових і житлових програм уряду за пільговими ставками.

Ці операції належать до так званої квазіфіскальної діяльності держави. Отже, поряд із відкритим і прихованим дефіцитом до цієї ж групи бюджетних дефіцитів доречно зарахувати і квазіфіскальний дефіцит державного бюджету.

За причинами виникнення: вимушений (наслідок недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (наслідок фінансової політики держави).

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Свідомий дефіцит бюджету виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати.

За напрямками дефіцитного фінансування: активний (через спрямування коштів у розвиток економіки для зростання ВВП) і пасивний (для покриття поточних витрат).

Науковці зазначають, що рівень дефіциту визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Активний дефіцит бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний - підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері тощо).

Також розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або не передбачуваними подіями та обставинами.

Первинний дефіцит бюджету - це різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою процентів за борг. Інакше кажучи, цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг й податковими надходженнями в бюджет. Дефіцит бюджету = (державні закупівлі товарів і послуг + трансфери + виплати з обслуговування боргу) - податкові надходження. Якщо уряд удається до випуску державних цінних паперів для фінансування первинного дефіциту бюджету, то зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування, тобто в національній економіці збільшується тягар боргу. Сума процентів за державний борг дорівнює добуткові державного боргу та реальної процентної ставки. Якщо в національній економіці реальна процентна ставка перевищує темпи зростання реального ВВП, то весь приріст останнього іде на виплату процентів з обслуговування державного боргу, тобто відношення державного боргу до ВВП зростає. Для зниження цього відношення:

- темпи зростання реального ВВП мають перевищувати величину реальної процентної ставки;

- збільшення частки первинного бюджетного надлишку має бути постійним.

Операційний дефіцит - це дефіцит державного бюджету з вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу. За високих темпів інфляції, коли різниця в динаміці номінальних і реальних відсоткових ставках досить значна, таке завищення розміру дефіциту державного бюджету може виявитися істотним.[18]

Отже, бюджетний дефіцит може класифікуватися за різними ознаками, що зумовлено причиною його виникнення.

Наслідки дефіциту складні та різноманітні. Він впливає на функціонування усіх сфер діяльності суспільства. Зростання дефіциту перетворюється у серйозну перешкоду для виробництва, обумовлює економічну та соціальну напруженість у суспільстві.

Можна сказати, що бюджетний дефіцит ускладнює рішення економічних і соціальних проблем не тільки у конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах.

Нормальним у економічно розвинутих країнах вважається дефіцит бюджету, який приблизно відповідає рівню інфляції в країні й коливається в діапазоні 2 - 3 % ВНП. Такий чи більший дефіцит державного бюджету фінансується за рахунок емісії державних цінних паперів, прибутковість яких звичайно нижча, ніж середня прибутковість на фінансовому ринку, оскільки, на відміну від інших видів доходів, доходи за державними цінними паперами не оподатковуються. За умов відносно стійкого економічного становища економіки, яка динамічно розвивається, використання цього інструменту бюджетно-фіскальної політики дійсно сприяє зростанню ВВП.

Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно призводить до зменшення приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки, викликає зростання позичкового відсотка, перешкоджає зниженню високих процентних ставок. [7]

Дійсно, з одного боку бюджетний дефіцит - небажане для держави явище: його фінансування на основі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу. З іншого боку, він може бути повязаний із необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки, і тоді дефіцит не є відображенням кризових процесів, а скоріше стає наслідком прагнення держави забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного відтворення. Природно, що після набутого досвіду бюджетний дефіцит сприймався громадськістю як украй негативне явище, і його роздування депутатами і міністрами, як правило, ставало приводом для тотальної критики.

Однак частина економістів (в основному, прихильників кейнсіанської парадигми) звертає увагу на позитивний вплив, який може мати на економіку політика дефіцитного фінансування. З цього погляду, дефіцитне фінансування розширює сукупний попит, що у свою чергу детермінує зростання виробництва й зайнятості. Потрібно зазначити, що державні бюджети західних країн із розвиненою ринковою економікою продовжують залишатися хронічно дефіцитними.[12]

Бюджетні дефіцити значно посилюють напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняють зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок. Резонанс від таких дій урядів багатьох» країн виходить за межі національної політики. Наприклад, високий позичковий відсоток, встановлений у США в середині 80-х років, викликав значний відплив капіталів із Західної Європи. За оцінками західних економістів, нині США поглинає до 15% усіх нагромаджень капіталістичного світу.

Намагаючись перешкодити відпливу капіталу, західноєвропейські країни також змушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансової можливості національної промисловості щодо розширення виробництва. Так, за даними Конференції британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1 % обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів на рік. Високі процентні ставки, в свою чергу, негативно позначаються на валютній сфері, призводять до подорожчання товарів за кордоном, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшення пасивного торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці. Заданими американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі призводить до втрати 52 тис. робочих місць. Економічні збитки в експортних галузях негативно позначаються на банківській системі, внаслідок чого деякі банки зазнають банкрутства.[10]

Довгострокові наслідки державного дефіциту пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу і споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання, виникає державний борг. Його накопичення і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, і приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов'язання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже, воно буде мати нижчий рівень доходу.

Для того, щоб фінансувати державний борг, який виник внаслідок дефіциту, збільшують податки. А це, як відомо, - один із способів отримання достатніх доходів для виплати відсотків сплати загальної суми державного боргу. Якщо одночасно із заміщенням приватного капіталу зростають податки, то відбувається подальше скорочення виробництва. До довгострокових наслідків боргу належить і негативний вплив податків на економічні стимули. Збільшення податків депресивно впливає на стимули до праці, до інновацій та інвестування.

Отже, до соціальних та економічних наслідків дефіциту можна віднести:

·дезорганізація господарства, нанесення серйозних економічних збитків як великому, так і малому бізнесу, насамперед через невизначеність ринкової кон'юнктури;

·виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу;

·заважає проведенню ефективної макроекономічної політики;

·нерівномірно зростають ціни, що підсилює диспропорцію між галузями економіки, спотворюючи структуру споживчого попиту;

·ціна перестає виконувати головну свою функцію у ринковому господарстві - бути об'єктивним економічним сигналом:

·відбувається відтік капіталу торгівлю;

·виникає інфляція, яка загострює товарний голод, підриває стимули до грошового обігу;

· прискорюється матеріалізація грошей, зростають ціни на нерухомість та товарно-матеріальні запаси;

·порушується функціонування грошово-кредитної системи;

·знецінюються надходження від оподаткування, що негативно впливає на фіскальну політику;

·зменшується впливовість національної валюти;

·знижується мотивація до інвестування, інвестиції стають більш ризикованими;

·знижується мотивація до праці;

·знижуються реальні доходи населення, насамперед це стосується осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (працівники бюджетних організацій, пенсіонери, студенти);

·знецінюються заощадження населення внаслідок виникнення інфляції;

·погіршуються умови життя.[11]

Як висновок, слід казати, що уряд обов'язково має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше останній сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни.

Отже, бюджетний дефіцит - це фінансове явище, що необовязково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може бути різною:

• дефіцит може бути повязаний з необхідністю втілення крупних державних вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризову течію суспільних процесів, державне регулювання економічної конюнктури;
• дефіцити виникають в результаті надзвичайних обставин (війни, великомасштабних стихійних лих і т.п.), коли загальних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати до джерел особливого роду;
• дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних звязків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку він - явище надзвичайно тривожне, що потребує прийняття не тільки невідкладних економічних заходів, але і відповідних політичних рішень.

Звідси видно, що в умовах динамічної економіки із сталими, а головне - ефективними міжнародними звязками бюджетний дефіцит не страшний. Нажаль, у вітчизняній економічній науці донедавна привілеював відємний погляд на бюджетний дефіцит. Він розглядався як вкрай відємна властивість, що характерна лише бюджетам буржуазних держав. В літературі стверджувалося, що в нашій економіці з її планомірним розвитком бюджетний дефіцит не є характерним. Відсутність глибоких наукових розробок про причини і соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, порівняно низька загальна фінансова культура призвели до того, що економічні відомства країни виявились непідготовленими до управління бюджетним дефіцитом і капітулювали перед ним.

3.Аналіз дефіциту державного бюджету України

Цей розділ присвячений аналітиці бюджетного дефіциту. Я вважаю, що його можна найкраще вивчити саме за допомогою статистичних даних, тому розглянемо основні показники державного бюджету України за останні роки.

Таблиця 1

Показники державного бюджету України за 2007 - 2009 рр. (млн. грн.)

Державний бюджет УкраїниАбсолютне відхиленняТемп росту, %Показники2007200820092008200920082009Доходи, млн.грн165 939,20231 686,30225 319,9065 747,10-6 366,40139,62%97,25%У % до ВВП23,03%24,39%24,69%1,36%0,30%105,90%101,23%Видатки, млн.грн174 254,30241 454,50242 356,7067 200,20902,20138,56%100,37%У % до ВВП24,19%25,42%26,56%1,23%1,14%105,10%104,48%Кредитування, млн.грн1 518,602 732,502 874,301 213,90141,80179,94%105,19%У % до ВВП0,21%0,29%0,31%0,08%0,03%136,48%109,49%Дефіцит/профіцит, млн.грн-8 315,10-9 768,20-17 036,801 453,107 268,60117,48%174,41%У % до ВВП1,15%1,03%1,87%-0,13%0,84%89,10%181,54%Джерело: www.minfin.gov.ua.

Абсолютне відхилення за 2008 р. = Дані за 2008 р. - Дані за 2007 р.

Абсолютне відхилення за 2009 р. = Дані за 2009 р. - Дані за 2008 р.

Таблиця 1 ілюструє показники державного бюджету за 2007 - 2009 роки. З неї можна зробити висновок, що з кожним роком доходи зростають, а також паралельно зростають видатки. У процентах до ВВП доходи Державного бюджету у 2007 році складали 23,03% , а видатки 24,19% ; у 2008 році доходи складали 24,39% , а видатки - 25,42%, у 2009 році доходи становили 24,69%, а видатки - 26,56%. З цього можна зробити висновок, що існує тенденція перевищення видатків над доходами, що у свою чергу призводить виникнення дефіциту. Аналізуючи показник дефіциту бюджету потрібно звернути увагу на те, що порівняно з 2009-м роком, в якому абсолютне відхилення дефіциту бюджету склало 1,87% або 7 268,60, в 2008-му році абсолютне відхилення становило -0,13%. Тобто, в порівняні з попереднім роком, в 2008-му році відносний показник дефіциту Державного бюджету відносно ВВП зменшився на 0,12%. Це означає, що не зважаючи на тенденцію зростання дефіциту, ВВП України зріс. Це можна спостерігати на Рис.1. У 2009-му році ми спостерігаємо різке зниження рівня доходів бюджету, зниження рівня ВВП, а тому отримаємо темп росту дефіциту бюджету 174,5%.

Джерело: www.kmu.gov.ua

Рис.1Динаміка ВВП 2007-2009 рр. (млн. грн.)

Отже, можна зробити висновок, що у 2009 році в порівнянні з 2008 дефіцит бюджету збільшувався. Це може бути пов'язано з політичною нестабільністю і дестабілізацією економічних відносин в цей період. Виходячи з Таблиці 1 побудуємо Рис.2 для того щоб проілюструвати динаміку дефіциту Державного бюджету України.

Динаміка зміни дефіциту державного бюджету України за 2007-2009рр. показана на Рис.2.

Рис. 2 Динаміка дефіциту Державного бюджету України в 2007-2009 рр. млн. грн.

В цілому можна сказати, що обсяг дефіциту державного бюджету в останні роки має тенденцію до зростання, що негативно відображається на стані економіки країни та її фінансовій системі.

Таблиця 2.

Показники зведеного бюджету України за 2007 - 2009 рр.

Зведений бюджет УкраїниПоказники200720082009У % до ВВП200720082009Доходи, млн.грн219 939,00297 844,60288 579,6030,53%31,36%31,62%Податкові надходження161 264,20227 164,80208 073,2022,38%23,92%22,80%Неподаткові надходження48 555,8060 495,2074 048,406,74%6,37%8,11%Цільові фонди3 641,203 347,002 159,500,51%0,35%0,24%Доходи від операцій з капіталом6 373,406 702,403 653,100,88%0,71%0,40%Видатки, млн. грн.226 035,70309 216,20307 312,2031,37%32,55%33,68%Поточні видатки187 352,40268 036,70287 334,5026,01%28,22%31,49%Оплата праці працівників бюджетних установ54 214,2072 969,1079 039,607,53%7,68%8,66%Нарахування на заробітну плату18 462,8024 733,1029 921,802,56%2,60%3,28%Оплата комунальних послуг та енергоносіїв6 951,108 760,4011 215,100,96%0,92%1,23%Поточні трансферти населенню44 835,0071 406,5075 865,006,22%7,52%8,31%Капітальні видатки38 683,3041 179,5019 977,705,37%4,34%2,19%Придбання основного капіталу17 881,9021 363,5010 727,102,48%2,25%1,18%Обслуговування державного боргу3 679,004 264,809 783,800,51%0,45%1,07%Внутрішнього811,30929,304 894,400,11%0,10%0,54%Зовнішнього2 867,703 335,504 889,400,40%0,35%0,54%Дефіцит/профіцит, млн.грн-7 671,40-14 183,10-21 606,001,06%1,49%2,37%Джерело: www.minfin.gov.ua.

У зведеному бюджеті, динаміка якого наведена у Таблиці 2, прослідковується та ж сама тенденція що в Таблиці 1.

Таблиця 2 відображає показники зведеного державного бюджету за 2007-2009 роки. Проаналізувавши її, можна зробити висновок, зростання доходів відбулося лише в 2008 році, у 2009 році спостерігається скорочення як дохідної частини бюджету так і скорочуються видатки. Основною причиною виникнення дефіциту бюджету за період 2007-2009 рр. є повільні темпи зростання доходів порівняно з видатками. Наприклад спостерігається скорочення доходів за рахунок цільових фондів: від 3 641,2 млн. грн. в 2007 році до 2 159,5 млн. грн. в 2009 році.

Державні цільові фонди - це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування та витрачання регламентується законодавчими актами.

Незначне скорочення доходів від податкових надходжень : від 227 164,8 млн. грн. в 2008 році до 208 073,2 млн. грн. в 2009 році. За рахунок зменшення доходів, держава змушена скорочувати видатки для збалансування бюджетної системи. У 2007 році дефіцит зведеного бюджету України становив 1,06%, у 2008 - 1,49%, у 2009 - 2,37%. У грошовому вимірі це складає відповідно - 7 671, 14 183 і 21 606 млн. грн.

Рис.3. Дефіцит зведеного бюджету України за 2007-2009 рр. (млн. грн.)

За січень 2010 року мобілізовано доходів до загального та спеціального фондів державного бюджету в сумі 13 872,4 млн. грн. (із урахуванням відшкодування ПДВ та без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 100,0 % планових показників січня 2010 року.

У січні 2010 року до загального фонду державного бюджету мобілізовано 12 456,8 млн. грн. (із урахуванням відшкодування ПДВ), або 100,4 % до тимчасового помісячного розпису доходів загального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду державного бюджету мобілізовано 1 415,5 млн. грн. (без урахування власних надходжень бюджетних установ).

4. Аналіз особливостей фінансування дефіциту державного бюджету в Україні

Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету - це невідповідність лише постійних власних доходів державного бюджету його видатками.

Джерелами покриття дефіциту державного бюджету є державні позики або емісія паперових грошей (Рис. 4). Бюджетний дефіцит негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обґрунтованої політики його покриття.

• Визначальною особливістю фінансування дефіциту державного бюджету в Україні є те, що первинним джерелом його покриття є боргова політика, тобто державний борг, а вторинним - емісія паперових грошей.

Рис. 4. Джерела фінансування дефіциту державного бюджету

Бюджетний дефіцит в Україні - це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

При виникненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково друкувати гроші, або позичати в населення. Нагромаджені позичкові суми називаються державним боргом. Більша його частина знаходиться в короткотривалих цінних паперах (векселях державної скарбниці).[15]

Державний борг - загальна сума безумовних боргових зобовязань держави щодо отриманих та непогашених на певну дату кредитів (позик), що виникають внаслідок державного запозичення.

Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобовязань резидентів України щодо отриманих та непогашених на певну дату кредитів (позик), що виникають наслідок запозичення та забезпечені державними гарантіями. [16]

Проаналізуємо детально особливості формування державної боргової політики та державних позик, як основного джерела фінансування дефіциту державного бюджету на основі Внутрішнього та Зовнішнього Державного та Гарантованого боргу.

Аналіз боргової політики як основного джерела дефіциту державного бюджету

1.Державний внутрішній борг утворюється внаслідок державного внутрішнього запозичення та вступу в силу державних внутрішніх гарантій. Державне внутрішнє запозичення передбачає прийняття зобовязань перед резидентами України щодо повернення грошових коштів шляхом укладення угод про позику та випуск облігацій внутрішніх державних позик.

Таблиця 3.

Державний та Гарантований державою борг України 2007-2009 рр. (тис. грн.)

2007 р.2008 р.2009 р.31.01.2010Загальна сума державного та гарантованого державою боргу88 744 741,81189 410 386,82301 512 736,92301538747,28Державний борг71 294 278,30130 689 649,38211 624 191,42212133243,04Внутрішній борг17 806 386,3444 666 547,5991 070 076,7792 193 407,08Заборгованість перед юридичними особами9 146 565,6733 521 860,4087 631 511,0088 754 841,50Заборгованість перед банківськими установами8 659 820,6711 144 687,193 438 565,773 438 565,58Зовнішній борг53 487 891,9686 023 101,79120 554 114,65119939835,96Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями12 542 576,1924 555 996,4467 764 170,7467 235 901,56Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління9 778 883,0213 280 744,6612 540 707,7712 466 918,45Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками379,35555,03585,37572,69Заборгованість, не віднесена до інших категорій31 166 053,4048 185 805,6640 248 650,7740 236 443,26Гарантований державою борг17 450 463,5158 720 737,4489 888 545,5089 405 504,24Внутрішній борг1 000 966,252 000 966,2514 062 842,6414 058 808,21Заборгованість перед юридичними особами1 000 011,602 000 011,606 366 690,056 366 690,05Заборгованість перед банківськими установами0,000,007 695 197,947 691 163,51Заборгованість, не віднесена до інших категорій954,65954,65954,65954,65Зовнішній борг16 449 497,2656 719 771,1975 825 702,8675 346 696,03Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями3 358 706,5438 656 390,2851 432 076,9451 190 722,03Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління56 065,6015 332,730,000,00Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками9 041 016,7812 985 298,165 194 877,825 131 578,07Заборгованість, не віднесена до інших категорій4 835 375,004 667 041,673 993 708,345 062 750,02Джерело: #"justify">Відповідно до Таблиці 3:

У 2007 році Державний та Гарантований внутрішній борг становив 18 807 352,59 тис. грн., що було наслідком заборгованості держави перед юридичними особами та перед банківськими установами. Розмір внутрішнього державного боргу станом на 31 грудня 2008 року зафіксовано в сумі 44 666 547,59 тис. гривень.

За 2008 спостерігалося збільшення обсягу внутрішнього боргу на суму 26 860 161 тис. гривень за рахунок збільшення заборгованості перед юридичними особами - на 24 375 295 тис. грн. і збільшення заборгованості перед банківськими установами на 2 448 867 тис. грн.

За 2009 рік відбулося зростання внутрішнього державного боргу до 91 070 076,77, що вдвічі більше попереднього року, при одночасному збільшенні заборгованості перед юридичними особами в 2,61 рази, і зменшенні заборгованості перед банківськими установами на 7 706 122 тис. грн. Дані процеси були зумовлені непродуманою політикою уряду щодо управління державним внутрішнім боргом.

Аналізуючи державний борг за перший місяць поточного року варто звернутися до Табл. 4. що містить дані про обсяг Державного та Гарантованого боргу за перший місяць 2010 р. та порівняти з відповідним періодом за попередні роки.

За перший місяць 2008-го року загальна сума Внутрішнього Державного та Гарантованого державою боргу зменшилася на 380 339,00 тис. грн. або на 2%, проте загальний обсяг боргу за 2008 рік склав 46 667 513,84 тис. грн. В січні 2009-го року загальний внутрішній борг становив 46 847 513,84 тис. грн. тобто за перший місяць 2009-го року борг зріс на 180 000,00 тис. грн. або на 0,3%. За січень поточного року, ріст Загального внутрішнього боргу становив 1 119 295,88 тис. грн. Темп приросту Внутрішнього боргу склав - 1% в основному за рахунок збільшення заборгованості перед юридичними особами на 1 123 330,50 тис. грн. Відношення Внутрішнього боргу до ВВП за 2007-2009 рр. зображено на Рис. 5.

Таблиця 4

Державний та Гарантований державою борг за Січень 2007-2010 рр. (тис. грн.)

31.01.200731.01.200831.01.200931.01.2010Загальна сума державного та гарантованого державою боргу-1 101 849,15-375 249,22-3 475 345,0626 010,36Державний борг-815 076,22-213 545,08-1 091 249,63509 051,62Внутрішній борг-400 000,00-380 339,00180 000,001 123 330,31Заборгованість перед юридичними особами-400 000,00-380 339,00180 000,001123 330,50Заборгованість перед банківськими установами0,000,000,00-0,19Зовнішній борг-415 076,22166 793,92-1 271 249,63-614 278,69Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями-156 977,50-90 812,48-163 931,77-528 269,18Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління-75 003,283 925,50-237 211,20-73 789,32Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками-15,103,05-38,86-12,68Заборгованість, не віднесена до інших категорій-183 080,53253 677,85-870 067,80-12 207,51Гарантований державою борг-286 772,93-161 704,14-2 384 095,43-483 041,26Внутрішній борг0,000,000,00-4 034,43Заборгованість перед юридичними особами0,000,000,000,00Заборгованість перед банківськими установами0,000,000,00-4 034,43Заборгованість, не віднесена до інших категорій0,000,000,000,00Зовнішній борг-286 772,93-161 704,14-2 384 095,43-479 006,83Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями-89 083,80-10 499,55-1 085 894,28-241 354,94Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління-1 369,93450,29-1 073,450,00Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками-27 985,8716 678,45-212 711,04-63 299,75Заборгованість, не віднесена до інших категорій-168 333,33-168 333,33-1 084 416,66-174 352,17Джерело: #"justify">

Рис. 5. Питома вага Внутрішнього державного боргу у ВВП (тис. грн.)

Виходячи з вищенаведених даних можна зробити висновок, що не зважаючи на вдалий початок року для бюджету протягом періоду 2007 - 2010 рр. тенденція показує, що протягом вказаного періоду питома вага сукупного Внутрішнього боргу постійно зростає. Причиною такого розвитку бюджетної системи є надмірний політичний вплив і нездатність влади до організаційного підходу у вирішенні питань планування бюджету.

2.Аналіз формування зовнішнього державного і гарантованого державою боргу дає можливість зробити певні узагальнення щодо стану боргової політики, а також розробити певні пропозиції щодо підвищення ефективності управління борговими зобовязаннями держави.

Станом на 1 січня 2008 року обсяг зовнішнього боргу України склав 69 937 389,22 тис. грн. та становив 9,7% ВВП. Відповідно питома вага в Загальній сумі державного та гарантованого державою боргу склала 78,8%. Зовнішній державний та гарантований державою борг збільшився на 3.981.817,77 тис. грн. (8,04%). Збільшення зовнішнього боргу за 2007 рік повязано в основному з випуском облігацій зовнішньої державної позики 2007 року для фінансування державного бюджету.

За 2008 рік сума зовнішнього боргу України склала 142 742 872,98 тис. грн. що вдвічі перевищує відповідний показник попереднього року та становить 15% ВВП.. Питома вага в Загальній сумі державного та гарантованого державою боргу склала 75,3%. Зовнішній державний та гарантований державою борг збільшився в основному за рахунок зростання курсів іноземних валют до гривні.

Станом на 31 грудня 2009 року обсяг Зовнішній державний та гарантований державою борг державою боргу склав 196 379 817,51 тис. грн. Ріст боргу склав 53 636 944,53 тис. грн. або 27,3% темп росту. Збільшення обсягу боргових зобовязань відбулося в основному за рахунок отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд. грн.) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 3,0 млрд. грн.)

За січень 2010 року Зовнішній державний та гарантований державою борг зменшився на 1 093 285,52 тис. грн. і становив 195 286 531,99 тис. грн. проте сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 26.010,36 тис. грн. (0,01%) в основному, за рахунок перевищення надходження коштів від випуску облігацій внутрішньої державної позики над погашенням державного внутрішнього боргу.

Рис. 6. Питома вага Зовнішнього державного боргу у ВВП (тис. грн.)

Тепер порівняємо питому вагу загального Державного боргу у ВВП:

Рис. 7. Питома вага Державного боргу у ВВП.

Аналізуючи державний прямий та гарантований зовнішній борг України за останні декілька років на основі статистичних даних Міністерства Фінансів України, я зосередив свою увагу не лише на загальному зростанні суми боргу як зовнішнього так і внутрішнього, але й зростанні питомої ваги Державного боргу у ВВП України. Цей показник є надзвичайно важливим у плануванні бюджету тому повинен обовязково враховуватися.

5.Шляхи мінімізації бюджетного дефіциту та основні напрямки вдосконалення планування державного бюджету

Сьогодні Україна перебуває в досить складних економічних умовах. Розпочаті, але незавершені реформи призвели до кардинальних змін в економічній, політичній соціальній сферах. В такій ситуації актуальним було і залишається питання бюджетного планування. Зокрема це стосується бюджетного процесу в Україні.

Мінімізувати бюджетний дефіцит можна при виконанні одночасно двох умов - оптимізації доходів та оптимізації видатків державного бюджету Рис.8.)

Рис. 8. Система подолання дефіциту державного бюджету [10]

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

)Удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

)Посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їхніх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

)Удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

)Забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

)Запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

)Перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

)Запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.[11]

Проблема стабільності і реальності показників соціально-економічного розвитку залишається важливою при формуванні бюджетної політики, особливо в процесі формування і виконання бюджету. В умовах, коли прогнозовані макропоказники нереальні, при цьому ще й нестабільні, змінюються по декілька разів на етапі формування і затвердження бюджету, визначити реальні показники доходів стає проблематичним, а тим більше забезпечити їх виконання.

Узгодження та відповідність прогнозованих надходжень до бюджету з показниками соціально-економічного розвитку - важливий фактор стабільності у формуванні планових показників доходів та забезпечення виконання бюджету і зобов'язань держави в цілому. Практика показує, що на стадії планування доходів бюджету досить часто приймаються рішення та затверджуються показники доходів бюджету, які не завжди відповідають макропоказникам.

На стадії планування може відбуватись суб'єктивне завищення окремих джерел мобілізації надходжень до дохідної частини бюджету з метою збільшення відповідних бюджетних призначень для окремих відомств, міністерств тощо, що є прихованим його дефіцитом. Такі факти мали місце практично на усіх рівнях формування бюджетів, що призводить до виникнення та зростання заборгованості відповідних бюджетів, і зокрема по заробітній платі та соціальних виплатах. Завищення сум планових доходів при визначенні міжбюджетних трансфертів в останні роки стало досить гострою проблемою, особливо на обласному та районному рівнях, у процесі виконання місцевих бюджетів.[19]

Слід відмітити, що в останні роки у бюджетному процесі мають місце компроміси у прийнятті рішень та домовленостей при розгляді проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік між законодавчою та виконавчою владами. Вироблення і прийняття узгоджених рішень засвідчує про наявність суспільного вибору, вимагає і відповідної відповідальності за їх реалізацію.

Зародження нових форм розвитку парламентаризму і демократичних процедур в бюджетному процесі України, які не завжди бувають ефективними, вимагає правового їх врегулювання шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу, особливо в контексті визначення таких понять, як "бюджетні домовленості" та "відповідальність за прийняття компромісних бюджетних рішень".

Правовою основою визначення прогнозних показників доходів бюджету є система нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти мають здійснювати регулювання потоків фінансових ресурсів, їх планування і формування доходів бюджету як єдина система. їх дії мають бути скоординовані, а правові норми узгоджені і бути без суперечностей у процесі реалізації. На сьогодні має місце неузгодженість окремих положень перш за все Закону про Державний бюджет України із Законом України "Про систему оподаткування" та з іншими правовими актами, відповідно до яких здійснюється планування та мобілізація надходжень до бюджету. В таких умовах вступає в силу право дії того закону, який прийнято пізніше, а також верховенство закону про державний бюджет, у порівнянні ч іншими правовими актами. Незважаючи на провідну роль Закону про державний бюджет на відповідний рік, до цього правового акта не можна включати всі і вся правові норми, які його не стосуються, зокрема, це податкові норми, питання державного боргу, соціального страхування тощо. Головними правовими актами, згідно з якими відбувається планування та формування доходів бюджету, є Конституція України; Бюджетний кодекс України; Закони України "Про систему оподаткування", інші законодавчі акти з питань оподаткування, стягнення податків, зборів і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів; інші закони України, що регулюють бюджетні та податкові відносини; Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програми економічного і соціального розвитку України", Закон України "Про Державну програму економічного та соціального розвитку України на відповідний рік"; Закон України "Про Державний бюджет України на відповідний рік"; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; норматив-но-правові акти центральних органів виконавчої влади; Рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.[6]

Економічною основою визначення планових і прогнозних показників доходів бюджету є Державна програма економічного і соціального розвитку України на відповідний період, важливою складовою якої виступають основні макропоказники економічного і соціального розвитку держави на конкретний бюджетний період (рік). Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" від 23 березня 2000 p., до системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку включається прогноз економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди. Одночасно прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку можуть розроблялися на більш тривалу перспективу.

Прогноз економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно на наступний рік, а на середньостроковий період розробляється па п'ять років. Державна програма економічного і соціального розпитку України па коротко строковий період, яка розробляється щороку, має бути узгодженою з проектом Державного бюджету України на відповідний рік ще на стадії планування їх показників та визначеним результатів.

З метою реальності оцінки впливу розвитку суспільно-економічної ситуації на визначення планових передбачень доходів бюджету у Державній програмі економічного і соціального розвитку України на наступний рік повинні бути відображені і детально викладені з обґрунтуванням усіх показників фінансової можливості держави:

• Аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий та поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки бюджету; цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку у наступному році і середньостроковій перспективі;
• Система заходів щодо реалізації бюджетної та податкової політики з визначенням пріоритетів та мети у виконанні зобов'язань держави;
• Основні макроекономічні показники, обсяги капітальних вкладень, показники державного замовлення та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; -перелік державних цільових програм, що фінансуватимуться в наступному році за рахунок коштів бюджету України;
• Показники розвитку державного сектора економіки, зокрема : отримання та використання доходів від розпорядження державним майном, ефективності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств тощо,
• вплив очікуваних змін зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації на економіку країни.

Удосконалення бюджетного процесу потребує також додаткової організаційної перебудови діяльності міністерства фінансів. Разом із виконанням функції поточного бюджетного планування воно повинно слідкувати за виконанням бюджету, забезпечувати за допомогою цього реалізацію державної макроекономічної політики.

Необхідно також зміцнити систему підготовки звітних матеріалів, зорієнтувати її на конкретного споживача, що сприятиме поліпшенню управління бюджетними ресурсами. [25]

Скорочення хоч би яких бюджетних видатків завжди досить болюче питання. Такі дії зачіпають інтереси працівників окремих галузей, у першу чергу соціально-культурної сфери, і, як правило, призводять до скорочення чисельності працюючих, зменшення контингентів, які обслуговуються бюджетними установами. При цьому слід мати на увазі й те, що є видатки, які ні за яких умов не можуть бути скороченими. Так, наприклад, якщо у сфері освіти чи охорони здоровя можна скоротити відповідно прийом на навчання, кількість лікарняних ліжок, а звідси і штат працюючих, то неможливо скоротити бюджетні видатки на виплату пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ або асигнування на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу та їхнім родинам.[20]

Розраховувати, що найближчим часом буде достатньо коштів для розвязання накопичених роками фінансових і матеріально-технічних проблем у соціальній сфері, не доводиться. За цих умов слід розвивати багатоканальне фінансування установ і організацій, які утримуються за рахунок бюджету, шляхом розширення додаткових освітніх послуг, інноваційної та наукової діяльності. Необхідна розробка правових і нормативних документів, які б стимулювали залучення позабюджетних коштів у сферу названих послуг.

Воднораз є нагальна потреба у здійсненні структурних перетворень у соціальній сфері. Зокрема, роботу щодо забезпечення раціонального використання бюджетних коштів слід здійснювати з урахуванням необхідності вирішення таких питань:

• запровадження державних мінімальних соціальних стандартів, що характеризують обсяг послуг, достатніх для отримання необхідної кваліфікації;
• скорочення (де це обґрунтовано) термінів навчання у вищих освітніх закладах усіх рівнів акредитації;
• оптимізація структури вищих освітніх закладів шляхом об'єднання, ліквідації зайвих структурних підрозділів;
• застосування практики прийому випускників закладів освіти нижчого рівня акредитації на старші курси вищих освітніх закладів III і IV рівнів акредитації;
• удосконалення мережі закладів охорони здоров'я шляхом об'єднання відомчих установ з установами системи Міністерства охорони здоров'я України, приведення у відповідність наявної кількості ліжок на 10 тисяч осіб населення за встановленими урядом нормативами;
• забезпечення розвитку страхової медицини.[18]

Пошук шляхів поліпшення стану фінансування соціальної сфери повинен здійснюватися поряд із забезпеченням економного і бережливого використання наявних бюджетних ресурсів. Можна навіть за допомогою здійснення організаційних заходів досягти значного поліпшення стану справ, зокрема, шляхом встановлення лічильників тепло- і водопостачання, газу, доведення до натуральних лімітів споживання цих ресурсів, посилення контролю за правильністю та повнотою внесення орендної плати тощо.

Виконання таких функцій у повному обсязі можливе за умови обєднання зусиль усіх управлінських структур фінансової системи. Проте здійснене останніми роками відокремлення від Міністерства фінансів Державної податкової служби, а також виділення з його складу в окремі центральні органи державної виконавчої влади Державного казначейства і Контрольно-ревізійної служби України (хоча їх діяльність і спрямовується Міністерством фінансів України) не сприяє цьому, а навпаки призводить до роздрібненості у виконанні державної фінансової політики, унеможливлення проведення єдиних спрямованих дій щодо її здійснення.

Важливість досягнення результатів, які б відповідали поставленим завданням, потребує зміцнення системи управління фінансовими ресурсами, удосконалення організації роботи щодо забезпечення виконання бюджету.

Управління державними видатками повинно бути невід'ємною частиною недержавного управління. Цьому має сприяти робота щодо завершення доведення на казначейське обслуговування усіх розпорядників коштів державного бюджету, поступового впровадження казначейського обслуговування розпорядників коштів місцевих бюджетів.

Також українській фінансовій системі притаманна невідповідність між повноваженнями щодо прийняття рішень і відповідальністю за надання послуг. Наприклад, без необхідних джерел доходів сесія міської ради прийняла рішення про надання додаткових пільг населенню, тобто продекларувала видатки і затвердила прихований дефіцит доходів. Тобто чинна система сприяє непрозорості виконання місцевих бюджетів. Якщо ж будуть визначені єдині правила формування і виконання бюджету на всіх стадіях їх проходження від збору, аналізу соціально-економічного розвитку територій до оплати рахунків із виписаною процедурою, то органи влади муситимуть його дотримуватися, а бюджетні установи відповідати за кожну використану гривню.

Таким чином, затвердження, впровадження і дотримання правових положень має вирішальне значення для поліпшення бюджетної системи.

На мою думку, як першочергові необхідно здійснити такі заходи щодо усунення суперечностей і невизначеності першої групи проблемних питань:

• інвентаризацію всіх прийнятих законодавчих і нормативних актів стосовно використання бюджетних коштів і контролю за ними, їх перегляд, систематизацію і підготовку змін;
• створення єдиної нормативної бази витрат бюджетних установ у розрізі кожної галузі як обов'язкової для формування обсягу місцевих бюджетів при затвердженні як державного, так і місцевих бюджетів.

Слід заборонити керівникам бюджетних установ брати зобов'язання й виконувати роботи або придбавати кошти понад затверджені бюджетом і кошторисом та затвердити механізм стягнення із посадових осіб усієї суми кредиторської заборгованості бюджетної установи, яка перевищує затверджені кошториси. Це жорсткий, але на сьогодні надзвичайно необхідний захід щодо втілення в життя законності проведення державних витрат і зменшення їх обсягів й, що надзвичайно важливо, щодо втілення в життя культу законності витрат державних коштів.

Нинішня система розподілу доходів породжує непередбачуваність, що також стримує зусилля місцевих органів влади, спрямовані на підвищення доходів. Якщо, наприклад, якийсь регіон погано спрацював щодо доходів (навіть із прямої вини його керівників), то вже інші регіони через це отримають у наступному році дотацій менше на суму відшкодування цьому регіону, тому що загальний обсяг місцевих бюджетів не буде скоригований на суму, недоотриману регіоном, який незадовільно спрацював щодо доходів, за рахунок державного бюджету.

Щоб поліпшити ситуацію із міжбюджетними запозиченнями і обігом державних коштів, пропонується:

• передбачити строгу оцінку позик і визначення платоспроможності;
• обмежити використання міжбюджетних позик для фінансування довгострокових інвестиційних проектів і проектів із розвитку інфраструктури органів влади муніципальних підприємств щодо надання тих товарів і послуг, які забезпечують суспільні блага;
• готувати позики таким чином, щоб забезпечити додаткові реальні відсоткові ставки, прив'язані до ставок, наприклад, Нацбанку;
• поліпшити неналежний поточний контроль за збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей, їх раціональним витрачанням, дотриманням порядку здійснення бюджетних операцій.

Слід також зазначити, що мають місце численні факти фінансування бюджетних установ за відсутності складених кошторисів, завищення бюджетних асигнувань та взяття до сплати зобов'язань на суми, що перевищують кошторисні призначення.

На сьогодні ще дуже низький рівень ефективності роботи підрозділів відомчого контролю, особливо у питаннях перевірки правильності проведених негрошових розрахунків, цільового витрачання бюджетних коштів, вартості оплачуваних ремонтно-будівельних робіт.

5.Зарубіжний досвід оптимізації бюджетного дефіциту та можливості його застосування в Україні

З питань оптимізації бюджетного дефіциту, вмілого й професійного управління ним світова фінансова думка має неабиякий теоретичний доробок, а країни з розвиненою ринковою економікою - багату і досить ефективну практику. Українська фінансова наука і практика мало обізнані з надбанням Заходу, і це при тому, що досягнень з точки зору фундаментальної фінансової теорії та ефективної практики ми на сьогодні, на жаль, ще не маємо. Все це посилює актуальність, значимість і важливість завдань свідомого і ефективного управління бюджетним дефіцитом, робить конче необхідним творче і критичне вивчення західної теорії і практики. Ситуацію загострюють ще й несприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький обсяг ВВП, а отже й фінансових ресурсів, їх загальний дефіцит як на рівні держави, так і субєктів господарювання, домогосподарств, наслідки глибокої економічної кризи 1990-х років.

Дослідження проблем бюджетного дефіциту в Україні ускладнюється тривалим пануванням у вітчизняній економічній науці ідеологічних догм, згідно з якими при соціалізмі немає місця безробіттю, інфляції, бюджетному дефіциту тощо. Сформовані за радянського періоду погляди на бюджетний дефіцит і донині накладають свій відбиток на українську фінансову науку. Закритість і непрозорість державної фінансової діяльності, обмеженість і недосконалість фінансової статистики також ускладнюють дослідження в цій сфері. Разом з тим, становлення ринкової економіки в Україні вимагає активного вивчення проблем бюджетного дефіциту, шляхів його оптимізації та ефективного управління ним.

Необхідно відмітити, що в останні роки спостерігається чітко виражена тенденція до скорочення питомої ваги місцевих податків у загальних надходженнях муніципальних утворень зарубіжних країн.

У Франції основними доходами бюджету є непрямі податки. Податкові інспектори несуть відповідальність за розповсюдження податкових декларацій (форма 3310) серед платників. Вони також відстежують своєчасність подання платниками звітності й готують зведені реєстри надходжень. дефіцит державний бюджет фінансування

Найбільший інтерес викликає досвід планування бюджету в Європейському Союзі. У зв'язку з Євроінтеграцією України, бюджетна система України буде поступово пристосовуватись до умов планування та реалізації бюджетної політики Євросоюзу. Варто звернути увагу на систему податкових відносин, що діє в Європі, адже податкова система України - найпроблемніша ланка планування та реалізації бюджетної політики.

Податкова служба ЄС має пять різних процедур для обміну інформацією згідно з різними договорами. До них віднесено: особливі запити, які не підпадають під Одночасну програму контролю; особливі запити, які підпадають під Одночасну програму контролю; обмін даними щодо промисловості; обмін знаннями як між країнами - членами договору, так і між країнами, які не входять до угоди; спонтанний обмін інформацією, яка зясовується під час іншого контролю чи дослідження стосовно даного платника податків.

Основою доходів місцевих бюджетів Франції є майнові та земельні податки. Враховуючи таку їх роль, Головне податкове управління багато уваги приділяє розвитку кадастрової служби. Податківці Франції відповідальні за ведення кадастрової документації, оцінку власності, контроль за використанням державної власності та за використанням власності фізичних осіб за їх дорученням, проведення операцій з передачі державної власності в оренду.

Проте, на мою думку, необхідно в першу чергу враховувати національні фактори, макропоказники для створення української моделі планування. Звісно, світовий досвід необхідний для порівняння існуючої системи в Україні для обрання найкращих шляхів в сфері бюджетної політики.

Висновки

Бездефіцитність бюджету - абсолютний, необхідний і неминучий принцип бюджетної політики України. Будь-які відхилення від такої політики чреваті серйозними потрясіннями в суспільстві, які відтинають можливість видужання. Закривати очі на існуючі бюджетні проблеми не просто не припустимо, а злочинно.

Нажаль, в Україні існує ілюзія, що затвердження бездефіцитного бюджету працює або повинно працювати автоматично, тобто призводити видатки до реального споживання . Це працює в Америці, у Європі. Але не в Україні. В Україні вважається ознакою доблесті спожити більше чим можна. Це уже ввійшло в звичку, стало невід'ємною рисою нашого повсякденного життя.

В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці - більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття.

Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.

Наведені міркування не стосуються сучасної економіки України, оскільки вона тільки трансформується в ринкову. Збільшення державних витрат в нашій країні спрямовано на попередження масових банкрутств державних підприємств, які становлять значну частку в економіці, і масового зубожіння населення. Водночас дефіцит в Україні обмежує стримування інфляції, стабілізацію грошово-кредитної системи.

При розробці стратегії боротьби з бюджетним дефіцитом необхідно керуватися наступним:

• бюджетний дефіцит - зло, але ще більшим злом для економіки і фінансів країни є уявне його усунення шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість лікування економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче;
• баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних прибутків над видатками не варто розглядати в якості невід'ємною рисою здорової, що динамічно розвивається економіки. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах, специфічних для кожної країни, цілком допустимим є бюджетний дефіцит;
• для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різноманітні форми державного кредиту. Робота друкарського верстата, що призводить до емісії, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому неприпустима. Дефіцит може покриватися тільки на позиковій основі шляхом розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів;
• для подолання бюджетного дефіциту необхідно лікування самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому.

Також можна запропонувати дещо нетрадиційне розв'язання проблеми дефіцитності бюджетів:

. Для покриття бюджетного дефіциту державі необхідно звільнитися від "дрібної" власності й здійснювати розширене акціонування та інвестування інших об'єктів як на території України, так і за її межами. При цьому не варто забувати про проблеми національної безпеки і якнайшвидше відмовлятися від прибуткових підприємств. Приватизація має бути економічно доцільною, тоді зросте кількість підприємств приватної форми власності, що займаються виробництвом. Також треба поліпшувати управління державним майном, що приведе до зменшення кількості підприємств державної форми власності, які одержують дотації,

. Другий важливий момент - високий рівень номінального податкового навантаження. Недоцільно протягом року приймати законопроекти, що погіршують становище платників податків. Треба запроваджувати раціональну податкову політику, яка базується на зниженні податкового тиску і поєднанні фіскальної й стимулюючої функцій податків.

. Максимальне виявлення усіх матеріальних і фінансових резервів для досягнення прогресу на шляху до збалансованого ринку.

. Особлива увага має приділятися підвищенню ролі регіонів у соціально-економічному розвитку держави.

. Ще одна проблема - короткострокове бюджетне планування і його невідповідність завданням середньострокової економічної політики. Законодавча влада повинна зрозуміти, що бюджет - це не просто доходи і видатки. Треба підвищувати роль перспективного бюджетного планування. При кожному надходженні й при кожному витрачанні необхідно думати про найголовніше - добробут громадян.

. Варіантом податкового наповнення бюджету може бути встановлення держмонополії на виробництво й продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Такий порядок існує в цивілізованих, економічно розвинених країнах. Насамперед - здоров'я нації, а вже потім - збирання податків до бюджету - прямих і непрямих.

. Подальше зростання української економіки має здійснюватися на власні інвестиційній базі й достатній ринковій основі. Уряд України передбачає, що такий підхід спричинить "посилення ролі держави як суб'єкта, який підсилює ринкові механізми, впливаючи на створення рівних конкурентних умов для виробників". Планується розв'язати проблему надмірної витратності й енергомісткості української економіки, забезпечити виконання поточних розрахунків за спожиті ресурси, насамперед за енергоносії.

Розробка та послідовне втілення цих заходів спрямовані на збільшення доходів бюджету і зменшення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване управління його обсягом. Все це в сукупності з економічними антикризовими явищами сприятиме стабілізації фінансового становища в країні.

Список використаної літератури

1. Конституція України.
2. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
5. Бюджетний кодекс України.
6. Базилевич К. Моделювання взаємозвязків показників державного бюджету з показниками макроекономічної динаміки // Банківська справа, №3 - 2004 с. 24-28
7. Буковинський С. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України, №5 - 2001 с. 24-33
8. Бюджетна сфера: нормативна база / За ред. Маргорська Н. - Х.:Фактор, 2003 - 208с.
9. Василик О. Бюджетна система України / К.: ЦУЛ, 2004 - 544с.
10. Вахненко Т. Державні запозичення в Україні: підсумки 2004 року// Банківська справа. - 2005. - №2. -С.21-24.
11. Горрей О. Фінансування соціальних гарантій як чинник зростання суспільного добробуту // Фінанси України, 35 - 2003 с. 44-50
12. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. M.I. Савлука. - К.: КНЕУ, 2003. - 602с.
13. Деєва Н. Стабільність і ефективність бюджетного процесу // Фінанси України, №5 - 2004 с. 41-44

10.Гладченко Л. Бюджетний дефіцит: джерела і механізм його фінансування // Ринок цінних паперів України. - 2003. - №3-4.

11.Дьякова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації // Фінанси України. - 1998. - №10.

. Крижанівська О. Ю. Бюджетний дефіцит у макроекономічній стабілізації // Фінанси України. - 2002. - №6.

13.Редіна Н.І., Гордєєва Л. П. Дефіцит бюджету і основні шляхи його подолання в Україні // Фінанси України. - 2000. - №5.

. Сова О. Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв'язання // Фінанси України. - 2004. - №5.

15. Сова О. Ю. Сутність та види дефіциту державного бюджету // Фінанси України. - 2005. - №9.

. Бюджетна система України: Навч. посіб. / Булгакова С. О., Василенко Л. І., Єрмошенко Л. В., Огонь Ц. Г., Масленнікова Т. О., Чечуліна О. О. / За ред. С. О. Булгакової. - К.: КНТЕУ, 2002. - 288 с.

17.Василик О.Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 544 с.

18. Єпіфанов А. О. Бюджетна і фінансова політика України. - К.: Наукова думка. - 1997.

. Старостенко Г. Г., Булгаков Ю. В. Бюджетна система: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 240 с.

. Старостенко Г. Г. Бюджетна система: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

21. Формування і функціонування бюджетної системи України [Монографія] / С. О. Булгакова, О. Т. Колодій, Л. В. Єрмошенко та ін.; за заг. ред. А. А. Мазаракі. - К.: Книга, 2003. - 344 с.

30)Куценко Т. Бюджетно-податкова політика / К.: КНТЕУ, 2002 -256 с.

31)Луніна І. Політичні та економічні фактори зміни державних доходів // Економіка України, №6 - 2004 с. 12-19

)Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навч.посібник. - Черкаси: Відлуння, 2003. - 376с.

)Романенко О. Р. Фінанси / К - 2003, 312с.

34)Стоян В. Сучасні доктрини та принципи державного фінансового регулювання // Фінанси України, №12 - 2001 с. 68-76

35)Формування і функціонування бюджетної системи України / За ред. Мазаракі А. А., Булгакова С. О. - К.: Книга, 2003 -344 с.

)Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. M.I. Савлука. - К.: КНЕУ, 2003. - 602с.

37)Сайт Міністерства фінансів України: www.minfin.gov.ua

Міністерство Освіти і Науки України Київський Національний Торговельно - Економічний Університет Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

Больше работ по теме: