Діагностика відновлення основних фондів підприємства

 

Вступ


Одне з чинних місць в управлінні матеріальними ресурсами займає процес відтворення та вдосконалення основних фондів. Мета даної роботи розглянути форми відтворення та вдосконалення основних фондів. В першу чергу розкрити зміст видів спрацювання основних фондів - фізичного та морального. Розглянути значення амортизації, процеси ремонту, модернізації і заміни основних виробничих фондів в управлінні матеріальними ресурсами. Визначити зміст розширеного відтворення виробничих фондів. Визначити показники ефективності та основні напрямки інтенсифікації відтворення виробничих фондів.

Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей країни здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих обєктів.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення і використання знарядь праці.

При простому відтворенні засобів праці розмір їх зміни практично повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному відтворені - залежить не лише від нормального строку експлуатації, але й темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.

Необхідною умовою правильного обліку і планування відтворення основних фондів підприємств є їх класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, у відповідності з якою всі основні фонди за ознакою подібності їх функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види.

Співвідношення між окремим групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. Це співідношення можна розглядати у різних аспектах, але основними з них є ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності підприємства.

Прибуток (доход) і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу - підсумкового синтетичного документу про наявність використання коштів на певну дату (кінець кварталу, року).

РОЗДІЛ I. Теоретичні аспекти діагностики відновлення основних фондів підприємства


.1 Форми і методи відтворення основних виробничих фондів


Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним спрацюванням) основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості - економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання. Особливості технологічних процесів, якість технічного догляду і ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників та інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У звязку з цим відокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів .

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, звязане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, розраховуваного за формулою:


,


де В0,В1 - повна вартість (ціна) застосовуваного і нового засобу праці; П0,П1 - відповідно продуктивність тих же засобів праці або витрати на їх експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядб праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозвязок.

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів, згідно з Законом України Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань, установлених законодавством.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, що були зайняті на виготовлення таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. (рис. 1.1)


Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду у такому розмірі:

Група 1 - 5 відсотків;

Група 2 - 25 відсотків;

Група 3 - 15 відсотків.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Щорічна індексація балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:



де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатом якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

У разі коли застосовується коефіцієнт індексації, капітальний доход вираховується у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів до такої індексації.

Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи.

При застосуванні прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не застосовується.

Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореного методу амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності цим Законом за такими нормами:

-й рік експлуатації - 15 відсотків;

-й рік експлуатації - 30 відсотків;

-й рік експлуатації - 20 відсотків;

-й рік експлуатації - 15 відсотків;

-й рік експлуатації - 10 відсотків;

-й рік експлуатації - 5 відсотків;

-й рік експлуатації - 5 відсотків.

Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію, ціни на які встановлюються державою.

Облік таких основних фондів ведеться окремо по кожному обєкту. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких обєктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, повязаних із поліпшенням таких фондів, у порядку, передбаченому законодавством.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрати повязані з поточним і капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням та інші види поліпшення основних фондів.

З огляду на існуючу на підприємствах практику нарахування амортизації протягом фактичного строку експлуатації основних фондів треба вважати економічно не виправданою.

Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства країни здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих обєктів.

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану його технічного розвитку без розширення існуючих виробничих площ комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, модернізації та заміни фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.

Реконструкція діючого підприємства являє собою здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнування виробництва. За необхідністю можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі обєкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих обєктів замість тих, подальша експлуатація котрих визнана недоцільною.

Під розширенням діючого підприємства прийнято розуміти спорудження за новим проектом його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва відносяться спорудження окремих виробничих обєктів або підприємств, що проводиться на нових майданчиках та за затвердженим початковим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств виступають як взаємоповязані та доповнюючи один одного елементи єдиного відтворювального процесу. Найбільш ефективне його здійснення неможливе без запровадження до певної міри централізованого вирішення окремих звязаних з ним питань та вибору пріоритетних форм розширеного відтворення основних фондів.

Практика господарювання впродовж багатьох років свідчить, що для переважної більшості підприємств різних галузей народного господарства України з огляду на економічну та соціальну ефективність наслідків пріоритетними формами нарощування до необхідних розмірів виробничих потужностей і підвищення технічного рівня виробництва є технічне переозброєння та реконструкція діючих виробничих обєктів. Нове будівництво економічно доцільне за умови вичерпання можливостей нарощування потужностей на діючих підприємствах, а також при організації виготовлення принципово нових видів продукції та надання відсутніх раніше послуг, неможливості підтримувати на належному рівні екологічну безпеку виробництва

Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні, позичкові і залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески.

До власних джерел відносять прибуток від основної операційної та іншої операційної діяльності; від фінансово-інвестиційної діяльності та від позареалізаційних операцій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених - випущені підприємством акції й облігації.

Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток. Саме завдяки їм підприємство може здійснювати не лише просте, а й розширене відтворення цього ресурсу. Прийнято вважати, що амортизаційні відрахування є джерелом здійснення простого відтворення основних засобів. Проте вони нерідко можуть стати і джерелом розширеного відтворення у випадках, коли підприємству ще немає потреби замінювати працюючі основні засоби, а отримані суми амортизаційних відрахувань завдяки введенню прискореної амортизації є досить значними і можуть бути використані для придбання додаткової кількості основних засобів.

В умовах ринкової економіки підприємства, як правило, не акумулюють амортизаційні відрахування у спеціальному амортизаційному фонді з цільовим реноваційним призначенням, а здійснюють просте і розширене відтворення в міру потреби за рахунок наявних власних або зовнішніх джерел фінансування. Проте підприємство може ввести в практику своєї діяльності закріплення фінансових ресурсів за формами відтворення основних засобів. В економічній літературі виділяють таких три форми їх відтворення:

підтримання основних засобів у придатному для експлуатації стані без зміни їх первісної корисності. Для цієї мети може створюватися фонд ремонтних робіт;

реновація основних засобів, тобто заміна фізично і морально зношених основних засобів новими нерідко з кращими технічними характеристиками. Джерелом цієї форми відтворення є амортизаційні відрахування, надходження від реалізації потриманих основних засобів;

розширене відтворення основних засобів на існуючій та новій технічній основі (здійснення модернізації , переоснащення виробництва). Воно здійснюється за рахунок прибутку підприємства і частково амортизаційних відрахувань, а також позичкових і залучених коштів.

Стосовно першої форми відтворення основних засобів, то вона здійснюється шляхом проведення їх технічних доглядів, поточних і капітальних ремонтів. Витрати на них залежать від їх кількості і розцінок, які в свою чергу залежать від складності ремонту, вартості запасних частин, вузлів, рівня оплати праці тощо.

Метою проведення поточного ремонту є усунення дрібних неполадок, запобігання інтенсивному фізичному спрацюванню вузлів основного засобу і завдяки цьому підтримання його в придатному для цільового використання стані.

Капітальний ремонт проводиться з метою максимально можливого відновлення нормативних техніко-експлуатаційних характеристик основного засобу. Він вимагає значно більших витрат, ніж поточний ремонт і здійснюється, як правило, в спеціалізованих ремонтних підприємствах. Оскільки технічний догляд, поточний та капітальний ремонти забезпечують лише підтримання основних засобів у робочому стані і збереження первісно визначеної економічної вигоди від їх експлуатації, то цілком виправдано, що витрати на їх проведення відносять до поточних.

Реновація (просте відтворення) основних засобів є необхідною умовою збереження виробництва в тих же масштабах. У роки економічної кризи для більшості аграрних підприємств був характерний звужений тип відтворення, який супроводжувався не лише зменшенням фондооснащеності виробництва, а й старінням основного капіталу.

У цих умовах закріплення фінансових ресурсів на реновацію основних засобів може принести підприємству додаткову економічну вигоду в разі законодавчого закріплення положення Концепції амортизаційної політики, яким передбачається надавати податкові знижки тим субєктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду. Отже, підприємству стане вигідним створювати вказаний фонд і забезпечувати його цільове використання.

Нагромадження й оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих обєктів (цехів, виробництв, підприємств в цілому).

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є здійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі обєкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих обєктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недоцільною. Під розширенням діючого підприємства заведено розуміти спорудження його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих обєктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозвязаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих обєктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробничо-господарської діяльності.


1.2 Діагностика ефективності форм відтворення основних фондів підприємства


Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення і використання знарядь праці.

Скорочення строків експлуатації машин і устаткування, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, - обумовлює збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, вимагає більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Продовження періоду функціонування машин і устаткування дозволяє зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього направляти більше ресурсів для розширеного їх відтворення, але викликає зниження сукупної продуктивності діючих знарядь праці, значне збільшення видатків на їх утримання та експлуатацію.

Саме тому строки експлуатації машин і устаткування повинні бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом всього періоду функціонування.

Система показників, яка всебічно може характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два їх блоки: перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів (рис. 1.2.1.)

Необхідність виокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Існуюча система показників ефективності відтворення основних фондів вимагає удосконалення з огляду методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці [12, ст.186].



Зокрема коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їх наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття - відношення обсягу вибуття основних фондів до їх наявності на початок року, що унеможливлює зіставлення цих відносин показників. Тому визнання коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їх вартістю слід вважати методологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів - екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці.

Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, але й передачу певної їх частини їх балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нових: коефіцієнт інтенсивного оновлення; коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів.

Показники. Що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, обєднуються в окремі групи за ознаками узагальнення і охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них зрозуміла за їх назвою. Показники, зміст яких нечітко відображений у їх назві, характеризують ось що:

Коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до числа встановленого устаткування;

Напруженість використання устаткування - випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної продуктивності відповідного устаткування.

Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів.

Коефіцієнти оновлення і вибуття машин і устаткування , тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах відповідно 5-6 та 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюються нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. В сучасних умовах слід запровадити реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

-всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялися або імпортувалися з інших країн;

-зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;

В умовах недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів вагомого значення набуває модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

Досвід багатьох підприємств України показує, що проведення комплексної модернізації багатьох видів виробничого устаткування збільшує їх продуктивність на 30-50%, а повязані з нею витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення. Економічно доцільніше здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий же, як і витрат на проведення капітального ремонту. Для цього можна користуватися формулою поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість видатків на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, здійснюваних одночасно,


,


де М - витрати на модернізацію. При цьому величини a,b і Se, що входять у цю формулу, треба визначити за даними модернізованої та нової машини.

Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Визначення необхідного щорічного обсягу заміни засобів праці передбачає:

  1. Встановлення оптимальних строків експлуатації відповідних їх видів.
  2. Розрахунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити дотримання оптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних фондів.

При простому відтворенні засобів праці розмір їх зміни практично повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному відтворені - залежить не лише від нормального строку експлуатації, але й темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів [12, ст 166].

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машини і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження.

А з другого, - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша збільшення екстенсивного завантаження; друга - підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів (рис 1.2.2.).

При цьому треба визначити, що екстенсивне завантаження можна підвищувати до певного рівня, а інтенсивне не є таким вичерпним, а також те що здійснення заходів екстенсивного напрямку не потребує капітальних витрат, а для інтенсивного потрібні певні інвестиції, але вони швидко окуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту.

Розділ II. Сучасний стан виробничого потенціалу підприємства та аналіз досягнутого рівня ефективності його використання


.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства


Система поштового зв'язку України - це складний господарський механізм, у якому задіяно понад 115 тисяч працівників, що здійснюють приймання, оброблення та доставку адресатам понад 600 млн відправлень щороку, понад 15 тисяч об'єктів поштового зв'язку надають послуги населенню в усіх регіонах України.

В 1994 році у результаті реформування галузі зв'язку (розподілу на поштовий та електрозв'язок) створено Українське державне об'єднання поштового зв'язку "Укрпошта".

У 1998 році створено Українське державне підприємство поштового зв'язку (УДППЗ) "Укрпошта" згідно з Програмою реструктуризації Українського державного об'єднання поштового зв'язку "Укрпошта", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України;

В 2001 році прийнято Закон України "Про поштовий зв'язок".

У 2002 році:

підприємству надано статус національного оператора поштового зв'язку України згідно з розпорядженням КМУ;

затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку;

уведено в дію корпоративний портал;

упроваджено систему електронного контролю якості QUALITY TEST SYSTEM (QTS) з використанням тестових листів німецької фірми "Siemens Dematic AG"

В 2005 році отримано Генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.

2006 рік - упроваджено систему постійного контролю "GPS" за рухом транспорту на магістральних маршрутах.

Діяльність УДППЗ "Укрпошта" регламентується Законом України "Про поштовий зв'язок", іншими законами України, а також нормативними актами Всесвітнього поштового союзу (ВПС).

Укрпошта бере активну участь у роботі міжнародних організацій у сфері поштового зв'язку:

- Всесвітнього поштового союзу (ВПС);

Регіональної співдружності в галузі зв'язку (країни СНД);

Асоціації європейських державних поштових операторів "ПостЄвропа";

Союзу у сфері спорту, культури та міжнародного туризму в секторі пошти та телекомунікацій.

До складу підприємства входять 31 філіал (27 регіональних дирекцій, у тому числі дві міських - Київська та Севастопольська, Дирекція оброблення та перевезення пошти, дирекція "Автотранспошта", дирекція "Видавництво "Марка України", дирекція "Головний навчальний центр "Зелена Буча").

УДППЗ "Укрпошта" як національний оператор забезпечує надання універсальних послуг поштового зв'язку, перелік яких визначається урядом, а тарифи затверджуються Національною комісією з питань регулювання зв'язку. В Україні до цих послуг належать пересилання простих та рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей, секограм, а також посилок без оголошеної цінності масою до 10 кг.

Загалом Укрпошта пропонує споживачам понад 50 видів послуг. Крім суто поштових, це фінансові, рекламні, логістичні та кур'єрські послуги, передплата періодичних видань, розповсюдження лотерей, карток попередньої оплати за послуги електрозв'язку та доступу до Інтернет, доставка замовлених за каталогами товарів масового попиту тощо.

Доставка поштових відправлень в Україні забезпечується власним автомобільним транспортом. Для перевезення пошти та друкованих видань діють 37 магістральних автомобільних маршрутів протяжністю понад 28,5 тисяч кілометрів. Парк транспортних засобів, задіяних у перевезенні, становить понад 4,3 тис. автомобілів.

Вагомим здобутком у сфері розширення видів діяльності Укрпошти стало отримання 29 грудня 2005 року Генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій з валютою. Перед Укрпоштою відкрилися перспективні сегменти фінансового ринку. Тепер споживачі можуть здійснювати міжнародні перекази як у гривні, так і в іноземній валюті. Нині обмін міжнародними електронними переказами в іноземній валюті діє з Азербайджаном, Вірменією, Казахстаном, Молдовою, Російською Федерацією, Португалією, Білоруссю, Латвією, Естонією.

В Укрпошті діє одна з найбільших в Україні корпоративних інформаційних мереж, упроваджено ряд автоматизованих систем для підтримки управлінських, технологічних бізнес-процесів та автоматизації надання послуг. Швидкими темпами впроваджується комп'ютерна техніка на робочих місцях обслуговування клієнтів, що дає змогу розширювати номенклатуру послуг та підвищувати їх якість. Стрімко розвиваються послуги на основі інформаційних технологій, зокрема електронна пошта, електронний переказ, грошовий переказ через Інтернет та передплата через Інтернет.

Стратегічним напрямом діяльності Укрпошти є забезпечення динамічного розвитку національного оператора в умовах лібералізації ринку поштового зв'язку України та інтеграції держави у світовий простір. З метою вдосконалення структури підприємства здійснюється оптимізація мережі вузлів поштового зв'язку та реорганізація магістральної транспортної мережі.
На порядку денному в Укрпошті - питання вдосконалення та розвитку інфраструктури для надання повного спектра сучасних послуг шляхом:
переоснащення операційних вікон відділень поштового зв'язку комп'ютерно-касовими системами та іншим обладнанням;

удосконалення інформаційно-комунікаційної мережі підприємства та підключення до неї операційних вікон;

створення пунктів колективного користування Інтернет та пунктів надання комплексних послуг зв'язку;

оновлення та спеціалізації технологічного автомобільного транспорту.

Підприємство як національний оператор поштового зв'язку має виключне право на видання марок, маркованих конвертів та карток. Українська поштова марка здобула заслужене визнання, окремі випуски марок та маркованої продукції неодноразово відзначалися престижними міжнародними нагородами. За роки незалежності в Україні випущено понад 800 сюжетів поштових марок, які несуть інформацію про вітчизняні історичні, культурні надбання, спортивні події, науково-технічний розвиток нашої країни, її природу тощо.

Перспективні плани підприємства спрямовані на забезпечення лідируючих позицій у сфері надання послуг поштового зв'язку в Україні, підвищення конкурентоспроможності Укрпошти на фінансовому, рекламному та логістичному ринках, упровадження світових стандартів якості послуг. Продовжуватиметься оптимізація портфеля послуг, які надає підприємство. Це дасть змогу поліпшити фінансові результати та підвищити ефективність бізнесової діяльності Укрпошти.

Для забезпечення гармонійного розвитку поштового звязку в Україні та формування єдиної політики його розвитку в усьому світі Укрпошта веде активну міжнародну діяльність, яка здійснюється згідно зі стратегічними напрямами розвитку поштового звязку в Україні, основи яких визначено Бухарестською всесвітньою поштовою стратегією та вітчизняною Концепцією розвитку поштового звязку.

Головним завданням міжнародної діяльності Укрпошти були розширення двостороннього співробітництва із зарубіжними поштовими адміністраціями та компаніями для підвищення економічної ефективності діяльності дирекції, захист національних інтересів у міжнародних та регіональних організаціях у сфері поштового звязку

Сьогодні поштовий звязок як один з найважливіших елементів інфраструктури суспільства перебуває в непростій фазі свого розвитку, переживаючи суттєві зміни. В умовах нинішнього складного соціально-економічного становища України, посилення конкурентної боротьби на ринку послуг перед поштою України постають завдання, від правильного розвязання яких залежить її подальший розвиток.


2.2 Діагностика виробничої програми підприємства


Положення Полтавської дирекції українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності Центру поштового звязку №3 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта», як без балансового виробничого підрозділу, створеного відповідно до наказу Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» від 29 вересня 2006 р. №441.

Місцезнаходження ЦПЗ №3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» - вул. Радянська, 1/5 м. Лубни, Полтавська область, Україна 37500.

ЦПЗ №3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» здійснює свою діяльність на території м. Лубен, Лубенського району, смт. Оржиця, Оржицького району, м. Пирятин, Пирятинського району, м. Гребінка, Гребінківського району від імені Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» в межах повноважень, наданих йому Полтавською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» та закріплених даним Положенням.

Правовий статус субєкта - без права юридичної особи.

Метою діяльності ЦПЗ №3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» є забезпечення якісного та повного задоволення потреб споживачів у послугах поштового звязку та забезпечення вимог щодо ефективної роботи мережі поштового звязку України на території діяльності ЦПЗ №3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

ЦПЗ №3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» здійснює наступні види діяльності:

.Продаж поштових марок, маркованих конвертів та карток;

.Надання послуг:

-Універсальних послуг поштового звязку, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

-Інших послуг поштового звязку;

-З виплати та доставки пенсії , грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, інших соціальних виплат.

-Розповсюдження періодичних друкованих видань по передплаті.

-Повязаних з іншою підприємницькою діяльністю згідно з Реєстром послуг, затвердженого наказом Підприємства;

-Щодо приймання платежів за замовлення медичні препарати і лікарські засоби та доставка виконаних замовлення;

-Послуг з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг (за потребою).

.Здійснення оптової, роздрібної торгівлі

.Здійснення інших видів діяльності відповідно законодавства

Управління ЦПЗ №3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» здійснює начальник ЦПЗ №3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Всі підприємства звязку підпорядковуються головній Генеральній дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта.

Управління підприємством звязку здійснює начальник, який приймається на роботу та звільняється з роботи директором Генеральної дирекції УДППЗ Укрпошта .

Начальник діє від імені дирекції у межах своїх повноважень, видає в межах своєї компетенції накази та розпорядження .

У встановленому законодавстом порядку здійснює оперативне використання закріпленого за підприємством звязку майном , несе відповідальність за допущені нераціональні , нецільові витрати і перевитрати кошторисів.

Начальник забезпечує своєчасне та якісне ведення бухгалтерського обліку, складання та подання внутрішньогосподарської звітності , здійснення платежів згідно з переліком , визначеним дирекцією УДППЗ Укрпошта .Він також затверджує Положення про структурні підрозділи за погодженням з дирекцією .Несе персональну відповідальність за стан та діяльність підприємства звязку і на час своєї відсутності виконання своїх обовязків покладає наказом на заступника .

Повноваження трудового колективу підприємства звязку реалізується загальними зборами трудового колективу та його виборним органом - первинною профспілковою організацією .

Виробничі , трудові тк економічні відносини , питання охорони праці, соціального захисту в Генеральній дирекції УДППЗ Укрпошта регулюються Колективним договором .

Основною фінансовою роботою на підприємстві займається Група виконання бюджету, працівники якої виконують таку роботу :

готують вихідні дані для складання проектів перспективних і річних планів і програм виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку підприємства поштового звязку.

планують доходи в розрізі відділень звязку та узагальнюють бюджет реалізації послуг по підприємству та доводять план доходів до відділень звязку .

здійснюють контроль за виконанням плану доходів (щодекадний, місячний , квартальний , річний ) в розрізі відділень звязку . Складає звіт Ф-12 Про доходи від послуг звязку .

проводять аналіз структури доходів в розрізі відділень звязку.

планують витрати , проводять розрахунок та узагальнюють кошторис витрат по підприємству поштового звязку та контролюють їх дотримання .

складають статистичну звітність Ф-11 (місячну , квартальну ) Про продукцію звязку . Проводять аналіз структури обміну в розрізі відділень звязку .

Працівники Групи виконання бюджету - економісти , також узагальнюють та аналізують результати діяльності по підприємстві поштового звязку . Здійснюють контроль і забезпечують правильне застосування діючого законодавства в області планово-економічної , фінансової та аналітичної роботи

Економісти повинні доповідати начальнику підприємства поштового звязку про всі виявлені недоліки в роботі підприємства у межах своєї компетенції .

На економістів з Групи виконання бюджету накладається дисциплінарна, матеріальна та кримінальна відповідальність за :

  • якість і своєчасність виконання своїх обовязків ;
  • порушення техніки безпеки ;
  • достовірність звітних даних, відомостей та інших матеріалів; порядок обліку, зберігання, використання та знищення відомостей, документів, справ, видань, магнітних та інших матеріальних носіїв інформації, що є власністю держави , оперативне управління якою здійснює Українське державне підприємство поштового звязку Укрпошта.
  • несвоєчасну підготовку первинних документів , недостовірність наведених даних та передачу їх із запізненням до бухгалтерської служби для відображення іх у бухгалтерському обліку ;
  • охорону комерційної таємниці та конфіденційної інформації ,що є власністю держави .

Головний бухгалтер несе пресональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань і здійснює свої функції,визначає обовязки працівників відділу, забезпечує планування кошторису витрат на апарат управління, контроль за його виконанням, а також розглядає і візує договори укладені відділом на виконання робіт і послуг , накази про встановлення посадових окладів, надбавок до зарплати та про преміювання, а також вносить корективи та пропозиції про покращення роботи відділу .

У своїй роботі Група виконання бюджету керується Конституцією , Законами України , постановами Верховної Ради України , Указами, розпорядженнями Президента України, Постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами , розпорядженнями та іншими нормативними актами Державного Комітету звязку та інформатизації України , Статутом підприємства Укрпошта , наказами, розпорядженнями керівництва УДППЗ Укрпошта , Генеральної дирекції УДППЗ Укрпошта, Положеннями про підприємства поштового звязку та даними розпорядженнями керівництва підприємства.

Укаїнське державне підприємсто звязку Укрпошта бере активну участь у роботі міжнародних організацій :

Всесвітнього поштового союзу (ВПС) ;

Регіональної співдружності у галузі звязку (країни СНД);

входить до складу Асоціації європейських державних поштових операторів ПостЄвропа .

Українське державне підприємство поштового звязку Укрпошта здійснює прямий поштовий обмін з 58 країнами світу; двосторонній обмін простими поштовими переказами - з 20 країнами , односторонній обмін постими поштовими переказами - з 4 країнами , поштовими відправленнями з післяоплатою - 10 країнами , двосторонній обмін електронними переказами - з 4 країнами .


2.3 Оцінка ефективності відновлення основних фондів підприємства


На даному ЦПЗ №3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» у 2009 році було виготовлено продукції та надано робіт і послуг на суму 673380,5 тис. грн.

Продукція підприємства, аналіз обсягів її випуску

Таблиця 1.1.

Основні види продукції.

Види продукції2009 рік2010 рік2011 рік.грн.Питома вага, %.грн.Питома вага, %.грн.Питома вага, %1234567Всього по підприємству673380,5100706106,6100962138,2100Виплата та доставка пенсії та допомоги34962,95,19 40589,75,7544393,24,61Письмова кореспонденція14006,72,0814578,12,0616375,61,70Розповсюдження періодичних друкованих видань600089,489,12625984,288,65875661,091,01Перекази7649,51,147584,11,077717,50,80Приймання платежів4204,90,624335,00,614401,00,46Доходи по торгівлі128,60,02134,20,02145,90,02Посилки876,40,13549,80,08610,00,06Інші поштові послуги87,60,0174,50,0178,30,01Інші комерційні послуги11125,91,6511997,91,7012450,01,29Інша операційна діяльність248,60,04279,10,04305,70,03

А вже у 2010 році ця сума склала 706106,6 тис. грн., тобто зросла на 32726,1 тис. грн. це пояснюється перш за все тим, що було збільшено виплат та доставки пенсії та допомоги, також збільшено обсяг розповсюджених періодичних друкованих видань.

У 2010 році сума переказів складала 7649,5 тис. грн., а вже у 2011 році ця сума значно зросла порівняно із 2009 та 2010 роком і склала 7717,5 тис. грн.. Також у 2011 році надано значно більше інших комерційних послуг порівняно із 2010 (11125,9 тис. грн.) та 2009 (11997,9 тис. грн..) і дані послуги склали в сумі 12450,0 тис. грн.

Рис. 2.1 Динаміка зміни обсягу виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг


Таблиця 1.2.

Співвідношення динаміки продуктивності праці і середньої заробітної платі одного працівника за 2009-2011 роки.

Назва показниківОдиниці виміру2009 рік2010 рік2011 рік2011/2010 %2010/2009 %Обсяг виробництвагрн.538704,4564885,28769710,561,361,04Чисельність працівниківосіб4494406291,490,97Фонд заробітної платигрн.4741,25579,77738,31,381,17Продуктивність праці одного працівникагрн/особу119,9128,3122,40,951,07Середня заробітна плата одного працівникагрн1062,4011851218,701,021,15

Продуктивність праці зросла на 8%, а середня заробітна плата зрослана 2,7%.

Темп росту продуктивності праці випереджае темп росту середньої заробітнрої плати.

Проведемо аналіз факторів які вплинули на зміну обсягів виробництва продукції: середньооблікової чисельності працюючих, продуктивності праці одного робітника, кількості відпрацьованих днів одни робітником, середньої тривалості робочого дня , середньої вартості основних фондів та фондовіддача, фондовіддачі основних фондів та їх активної частини, матеріалоємкості виробленої продукції.

Факторна модель 1. Вплив на зміну обсягу випуску продукції середньооблікової чисельності працюючих.

= ЧР * ППріч,


де Q - обсяг виробленої продукції, робіт, послуг, тис.грн.;

ЧР - середньооблікова чисельність робітників, осіб;

ППріч - середньорічна продуктивність праці одного робітника, тис.грн./особу.

2009 = 520*103,5= 53820 тис.грн./особу2010 = 548*103,1= 56498,8 тис.грн./особу2011 = 647* 118,9= 76928,3 тис.грн./особу


Для подальшого розрахунку використовуємо метод скоригованого показника.

Методика проведення факторного аналізу:

. Розрахунок скоригованого показника:


Qск = ЧР1 * ППріч 0 ,


де ЧР - середньооблікова чисельність робітників за звітний рік;

ППріч. - продуктивність праці одного робітника за попередній рік.

Qск2010 = 548*103,5= 56718 тис.грн./особу

Qск2011 = 647*103,1 = 66705,7 тис.грн./особу


. Розрахунок впливу факторів:

визначення впливу зміни середньооблікової чисельності робітників на зміну обсягу виробництва продукції:


?QЧР = Qск - Q0 ,


де Q0 - обсяг виробленої продукції за попередній рік.


?QЧР2010 = 56718- 53820= 2898тис.грн./особу

?QЧР2011 = 66705,7- 56498,8 = 10206,9 тис.грн./особу


визначення впливу зміни продуктивності праці одного робітника на зміну обсягу виробництва продукції:


?Q ППріч = Q1 - Qск ,


де Q1 - обсяг випуску продукції звітного року.


?Q ППріч2010 = 56498,8 - 56718= -219,2 тис.грн./особу

?Q ППріч2011 = 76928,3 - 66705,7 = 10222,6 тис.грн./особу


1.Перевірка розрахунків:


± ?Q = ± ?QЧР ± ?Q ППріч.

± ?Q = Q1 - Q0

± ?Q2010 = 2898 - 219,2 = 2678,8 тис.грн./особу

± ?Q2011 = 10206,9 + 10222,6 = 20429,5 тис.грн./особу

± ?Q = 20429,5 - 2678,8 = 17750,7 тис. грн./особу


Факторна модель 2. Вплив на зміну обсягу виробництва обсягів продукції

= ЧР*Д*ППден


де Q - обсяг виробленої продукції,робіт, послуг, тис.грн;

ЧР - середньооблікова чисельність робітників, осіб

Д - середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік, днів;

ППден. - середньоденна продуктивність праці одного робітника, тис.грн./люд-дн.


Q2010 = 548*204*5,05 = 564549,6 тис. грн./особу2011 = 647*201*5,92 = 769878,24 тис. грн./особу


Для розрахунку використовуємо метод абсолютних різниць.

Методика проведення факторного аналізу:

.Розрахунок впливу факторів:

-визначення впливу зміни середньооблікової чисельності робітників на зміну обсягу виробництва продукції:


?QЧР = (ЧР1-ЧР0)*Д0*ППден.0


де ЧР1 - середньооблікова чисельність робітників звітного року;

ЧР0 - середньооблікова чисельність робітників попереднього року;

Д0 - середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за попередній рік;

ППден.0 - середньоденна продуктивність праці одного робітника за попередній рік.


?QЧР2010 = (548 - 520)*209*4,96 = 29025,92

?QЧР2011= (647 - 548)*204*5,05 = 101989,8


-визначення впливу зміни середньої кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік на зміну обсягу виробництва продукції:


?Qд = ЧР1*(Д10)*ППден.0


де ЧР1 - середньооблікова чисельність робітників звітного року;

Д1 - середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за звітний рік;

Д0 - середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за попередній рік;

ППден.0 - середньоденна продуктивність праці одного робітника попереднього року.


?Qд2010 = 548*(204-209)*4,96 = -13590,4

?Qд2011 = 647* (201-204)*5,05 = -9802,05


-визначення впливу зміни середньоденної продуктивності праці одного робітник на зміну обсягу виробництва продукції:


?QППден = ЧР11*(ППден.1-ППден.0)


де ЧР1 - середньооблікова чисельність робітників звітного року;

Д1 - середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за звітний рік;

ППден.1 - середньоденна продуктивність праці одного робітника звітного року;

ППден.0 - середньоденна продуктивність праці одного робітника попереднього року.


?QППден2010 = 548*204* (5,05 - 4,96) = 10061,28

?QППден2011 = 647*201*(5,92 - 5,05) = 113140,89


2.Перевірка розрахунків:


± ?Q = ± ?QЧР ± ?QД ± ?QППден.

±?Q = Q1 - Q0


де Q0 - обсяг випуску продукції попереднього року;

Q1 - обсяг випуску продукції звітного року.


± ?Q2010 = 29025,92 -13590,4 + 10061,28= +25496,8

± ?Q2011 = 101989,8 - 9802,05+ 113140,89 = +205328,64

±?Q = 205328,64 - 25496,8= 179831,84


Факторна модель 3. Вплив на зміну середнбої тривалості робочого дня.

= ЧР*Д*Т*ППгод.


де Q - обсяг виробленої продукції, робіт, послуг, тис.грн;

ЧР - середньооблікова чисельність робітників, осіб;

Д - середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік, днів;

Т - середня тривалість робочого дня, год;

ППгод. - середньогодинна продуктивність праці одного робітника, тис.грн./люд-год.

Q2009 = 520*209*8*0,62 = 539052,8 тис. грн.

Q2010 = 548*204*8*0,63 = 563431,68 тис. грн.

Q2011 = 647*201*8*0,74 = 769878,24 тис. грн.


Для розрахунку використовуємо метод ланцюгових підстановок.

Методика проведення факторного аналізу:

1.Розрахунок умовних показників:


QI = ЧР100*ППгод0;

QII = ЧР110*ППгод0;

QIII = ЧР111*ППгод0


де QI, QII та QIII - перший, другий та третій умовні показники (завжди на один менше ніж факторів, що включені у факторну модель);

ЧР1 - середньооблікова чисельність робітників звітного року;

Д0 - середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за попередній рік, дні;

Д1 - середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за звітний рік, дні;

Т0 - середня тривалість робочого дня за попередній рік, год;

Т1 - середня тривалість робочого дня за звітний рік, год;

ППгод0 - середньогодинна продуктивність праці одного робітника за попередній рік, тис.грн./люд-год.

I 2010 = 548*209*8*0,62 = 568078,72I 2011 = 647*204*8*0,63 = 665219,52II 2010 = 548*204*8*0,62 = 554488,32II 2011 = 647*201*8*0,63 = 655436,88III2010 = 548*204*8*0,62 = 554488,32III2011 = 647*201*8*063 = 655436,88

2.Розрахунок впливу факторів:

-визначення впливу зміни середньооблікової чисельності робітників на зміну обсягу виробництва продукції:


?QЧР = QI - Q0 ,


де Q0 - обсяг випуску продукції попереднього року.


?QЧР2010 = 568078,72 - 539052,8 = 29025,92

?QЧР2011 = 665219,52 - 563431,68 = 101787,84


-визначення впливу зміни середньої кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік на зміну обсягу виробництва продукції:


?QД = QII - QI ,

?QД2010 = 554488,32- 568078,72 = -13590,4

?QД2011 = 655436,88 - 665219,52 = -9782,64


-визначення впливу зміни середньої тривалості робочого дня на зміну обсягу виробництва продукції:


?QТ = QIII - QII ,

?QТ 2010 = 554488,32 - 554488,32 = 0

?QТ 2011 = 655436,88- 655436,88 = 0


-визначення впливу зміни середньогодинної продуктивності праці одного робітника на зміну обсягу виробництва продукції:


?QППгод. = Q1 - QIII ,

де Q1 - обсяг випуску продукції звітного року.


?QППгод. 2010 = 563431,68- 554488,32 = 8943,36

?QППгод. 2011 = 769878,24 - 655436,88 = 114441,36


3.Перевірка розрахунків:


± ?Q = ± ?Qчр ± ?Qд ± ?Qт ± ?QППгод.

±?Q = Q1 - Q0

± ?Q2010 = 29025,92 - 13590,4+ 0 + 8943,36 = 24378,88

± ?Q2011 = 101787,84 -9782,64+ 0 + 114441,36 =206446,56

±?Q = 206446,56 - 24378,88=182067,68


Факторна модель 4. Вплив на обсяг випуску продукції середньої вартості основних фондів та фондовіддачі.

= ОФ * ФВ ,


де Q - обсяг виробленої продукції, робіт, послуг, тис.грн;

ОФ - середня вартість основних виробничих фондів, тис.грн;

ФВ - фондовіддача, грн./грн.

2009 = 14952*30,54 = 456634,08 тис.грн.2010 = 14600,5*39,35= 574529,68 тис.грн.2011 = 16811*46,33 = 778853,63 тис.грн.


Для розрахунку використовуємо метод скоригованого показника.

Методика проведення факторного аналізу:

. Розрахунок скоригованого показника:

Qск = ОФ1 * ФВ0 ,


де ОФ1 - середня вартість основних виробничих фондів звітного року, тис.грн;

ФВ0 - фондовіддача за попередній рік, грн./грн.

ск 2010 = 14600,5*30,54 = 445899,27ск 2011 = 16811*39,35 = 661512,85


2.Розрахунок впливу факторів:

-визначення впливу зміни середньої вартісті основних виробничих фондів на зміну обсягу виробництва продукції:


?QОФ = Qск - Q0 ,


де Q0 - обсяг випуску продукції попереднього року.


?QОФ2010 = 445899,27- 456634,08 = -10734,81

?QОФ2011 = 661512,85 - 574529,68 = 86983,17


-визначення впливу зміни фондовіддачі на зміну обсягу виробництва продукції:


?QФВ = Q1 - Qск ,


де Q1 - обсяг випуску продукції звітного року.


?QФВ2010 = 574529,68 - 445899,27= 128630,41

?QФВ2011 =778853,63 - 661512,85 = 117340,78

3.Перевірка розрахунків:


± ?Q = ± ?QОФ ± ?QФВ

±?Q = Q1 - Q0 .

± ?Q2010 = -10734,81+128630,41= 117895,6

± ?Q2011 = 86983,17+117340,78 = 204323,95

±?Q = 39423,6 - 11609,4 = 27814,2


Факторна модель 5. Вплив на обсяг випуску продукції середньої вартості активної частини основних фондів та фондовіддачі.

=ОФ*ПВакт.*ФВакт.


де Q - обсяг виробленої продукції, робіт, послуг, тис.грн;

ОФ - середня вартість основних виробничих фондів, тис.грн;

ПВакт - питома вага активної частини у загальній вартості основних виробничих фондів; ФВакт - фондовіддача активної частини основних виробничих фондів, грн./грн.

2009 = 14952*117,98*30,54= 53873688,76 тис.грн2010 = 14600,5*98,31*39,35 = 56482012,35 тис.грн2011 = 16811*98,82*46,33= 76966315,72 тис.грн


Для розрахунку використовуємо метод ланцюгових підстановок.

Методика проведення факторного аналізу:

1. Розрахунок умовних показників:


QI =ОФ1*ПВакт.0*ФВакт.0;

QII =ОФ1*ПВакт.1*ФВакт.0

де QI та QII - перший та другий умовні показники (завжди на один менше, ніж факторів);

ОФ1 - середня вартість основних виробничих фондів звітного року;

ПВакт.0- питома вага активної частини у загальній вартості основних виробничих фондів попереднього року;

ПВакт.1- питома вага активної частини у загальній вартості основних виробничих фондів звітного року;

ФВакт0 - фондовіддача активної частини основних виробничих фондів попереднього року.

I2009 = 14600,5*117,98*30,54= 52567064,94I2010 =16811*98,31*39,35 = 65033328,28II 2009 = 14600,5*98,31*30,54= 43836357,23II 2010 = 16811*98,82*39,35 = 65370699,84


2.Розрахунок впливу факторів:

-визначення впливу зміни середньої вартості основних виробничих фондів на зміну обсягу виробництва продукції:


?QОФ = QI - Q0 ,


де Q0 - обсяг випуску продукції попереднього року.


?QОФ2010 = 52567064,94- 53873688,76 = -1306623,85

?QОФ2011 = 65033328,28 - 56482012,35 = 8551315,93


-визначення впливу зміни питомої ваги активної частини у загальній вартості основних виробничих фондів на зміну обсягу виробництва продукції:

?QПВакт = QII - QI ,

?QПВакт 2010= 43836357,23- 52567064,94= -8730707,71

?QПВакт 2011= 65370699,84- 65033328,28= 337371,56


-визначення впливу зміни фондовіддачі активної частини основних виробничих фондів на зміну обсягу виробництва продукції:


?QФВакт. = Q1 - QII ,


де Q1 - обсяг випуску продукції звітного року.


?QФВакт2010 = 56482012,35 - 43836357,23= 12645655,12

?QФВакт2011 = 76966315,72 - 65370699,84= 11595615,88


3.Перевірка розрахунків:


± ?Q = ± ?QОФ ± ?QПВакт. ± ?QФВакт.

±?Q = Q1 - Q0

± ?Q2010 = -1306623,85 -8730707,71+ 12645655,12= 2608323,56

± ?Q2011 = 8551315,93 + 337371,56+ 11595615,88= 20484303,37

±?Q = 20484303,37 - 2608323,56 = 17875979,81


Факторна модель 6. Вплив на обсяг випуску продукції матеріаломіскості продукції.

= МВ / ММ ,


де Q - обсяг виробленої продукції, робіт, послуг, тис.грн;

МВ - матеріальні витрати, тис.грн;

ММ - матеріаломісткість продукції, грн./грн.

Q2009 = 289055/0,54= 535287,04 тис.грн

Q2010 = 612194/1,08 = 566846,3 тис.грн2011 =442650/0,58 = 763189,66 тис.грн


Для розрахунку використовуємо метод скоригованого показника.

Методика проведення факторного аналізу:

.Розрахунок скоригованого показника:


Qск = МВ1 / ММ0 ,


де МВ1 - матеріальні витрати звітного року;

ММ0 - матеріаломісткість продукції попереднього року.

ск2010 = 612194/0,54= 1133692,6

Qск2011 = 442650/1,08 = 409861,11


.Розрахунок впливу факторів:

-визначення впливу зміни матеріальних витрат на зміну обсягу виробництва продукції:


?QМВ = Qск - Q0 ,


де Q0 - обсяг випуску продукції попереднього року


?QМВ2010 = 1133692,6- 535287,04 = 598405,56

?QМВ2011 = 409861,11 - 566846,3= -156985,19


-визначення впливу зміни матеріаломісткості продукції на зміну обсягу виробництва продукції:

?QММ = Q1 - Qск ,


де Q1 - обсяг випуску продукції звітного року.


?QММ 2010 = 566846,3 - 1133692,6= -566846,3

?QММ 2011 = 763189,66 - 409861,11 = 353328,55


1.Перевірка розрахунків:


± ?Q = ± ?QМВ ± ?QММ

±?Q = Q1 - Q0

± ?Q2010 = 598405,56 - 566846,3= 31559,26

± ?Q2011 =-156985,19+353328,55 = 196343,36

±?Q =196343,36- 31559,26= 164784,1


Узагальнені фактори аналізу випуску продукції приведені в таблиці 2.1.


Таблиця 2.1

Узагальнення впливу факторів на зміну обсягу випуску продукції

ФакториСума впливу, тис.грн.2010 рік2011 рік1231. Зміна середньооблікової чисельності робітників+2898+10206,92. Зміна середньої кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік-13590,4-9802,053. Зміна середньої тривалості робочого дня004. Зміна середньорічної продуктивності праці одного робітника-219,2+10222,65. Зміна середньоденної продуктивності праці одного робітника+10061,28+113140,896. Зміна середньогодинної продуктивності праці одного робітника+8943,36+114441,367. Зміна середньорічної вартості основних виробничих фондів+10734,81+86983,178. Зміна питомої ваги активної частини основних виробничих фондів у загальній їх вартості -8730707,71+337371,569. Зміна фондовіддачі+128630,41+117340,7810. Зміна фондовіддачі активної частини+12645655,12+11595615,8811. Зміна вартості витрачених матеріалів+598405,56-156985,1912. Зміна матеріаломісткості-566846,3353328,55 Разом4093964,9312571864,45Усього±?Q = Q1 - Q0 = +8477899,52

Невикористані можливості щодо підвишення обсягу випуску продукції наведені в таблиці 2.2.


Таблиця 2.2

Невикористані можливості щодо підвищення обсягу випуску продукції

Невикористані можливості щодо підвищення обсягу випуску продукціїСума, тис.грн.Питома вага, %2009201020092010123451. Зміна середньої кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік-13590,4-9802,050,155,882. Зміна середньорічної продуктивності праці одного робітника-219,2-0,003. Зміна питомої ваги активної частини основних виробничих фондів у загальній їх вартості -8730707,71-93,764. Зміна вартості витрачених матеріалів--156985,19-94,125. Зміна матеріаломісткості-566846,3-6,09Разом9311363,61166787,24100100

Дирекція не має заборгованості по платежах до бюджетів та державних цільових фондів. За звітний період 2011 року перераховано податків, зборів, платежів до бюджетів та державних цільових фондів на 4,7% більше порівняно з 2010 роком.

Гарантією економічного зростання та ефективністю виробництва зараз є людські ресурси, які здатні до професійного виконання поставлених планових виробничих завдань направлених на зростання доходів, та відповідно до збільшення заробітної плати працівників.

Основним фактором конкурентоспроможності, економічного зростання та ефективності виробництва сьогодні, як ніколи, виступає наявність людських ресурсів, здатних професійно вирішувати поставлені перед ними виробничі проблеми.


Рис. 1.3 Динаміка зміни середньомісячної заробітної плати одного працівника


Фінансовий стан - це рівень забезпеченості підприємства відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобовязаннями.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства включає в себе:

-експрес-аналіз складу і структури капіталу та джерел його формування;

-аналіз фінансової стійкості;

-аналіз ліквідності балансу;

-аналіз платоспроможності.

Джерелами інформації для аналізу служать:

- форма 1 «Баланс підприємства» відображена інформація стосовно наявності економічних і фінансових ресурсів, які контролюються підприємством, використовується для оцінки активів підприємства, ліквідності та платоспроможності підприємства, прогнозування потреби у залучених ресурсах.

- форма 2 «Звіт про фінансові результати» міститься інформація про доходи, витрати та фінансові результати від звичайної та надзвичайної діяльності.

форма 5 «Примітка до річної звітності»

- форма №1-П «Звіт про основні показники діяльності підприємства»

форма 1-ПВ Звіт із праці

Проведемо розрахунок основних фінансово-економічних показників діяльності в таблиці 2.3.


Таблиця 2.3.

Фінансово-економічні показники діяльності ЦПЗ №3 Полтавської диреції УДДПЗ «Укрпошта» 2009 - 2011 рр.

ПоказникиОд. виміруДжерела інформації, розрахунокРокиВідхилення2008 р2009 р2010 рТретій до першогоТретій до другогоАбсолютнеТемп приросту, %АбсолютнеТемп приросту, %123456789101. Середня вартість сукупного капіталуТис. грн.Форма 1 «Баланс»50709035729693,58683989,5361308771,25295429651,562. Середня вартість власного капіталуТис. грн.Форма 1 «Баланс»00000003. Ресурси підприємства3.1. Основні засоби: 3.1.1. За первісною вартістю на кінець рокуТис. грн. Форма 1 «Баланс»179504179246311782132278 73,6913253673,943.1.2. За залишковою вартістю на кінець рокуТис. грн. Форма 1 «Баланс»-------3.1.3. Знос на кінець рокуТис. грн. Форма 1 «Баланс»17950417924631178213227873,6913253673,943.1.4. Середньорічна вартістьТис. грн. Форма 1 «Баланс»0000 0 00 3.2. Нематеріальні активи: 3.2.1. За первісною вартістю на кінець рокуТис. грн. Форма 1 «Баланс»13732172410-137320-1724103.3. Оборотні активи: 3.3.1. Усього на кінець рокуТис. грн.Форма 1 «Баланс»488269365464998193454331076167,81164695525,163.3.2. Середні залишки оборотних засобівТис. грн.Форма 1 «Баланс»505544657145967369976,52314530,545,781655380,528,973.4.Середньооблікова чисельність: 3.4.1. працівниківОсібФорма №1-підприємництво,44944062918040,0918942,953.4.2. робітниківОсібОперативна звітність52054864712724,429918,073.4.3. персоналу в еквіваленті повної зайнятостіОсібф№1-ПВ(місячна-річна)31933241910031,358726,204. Економічні показники4.1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)Тис. грн.Форма 2 «Звіт про фінансові результати»8366002862970512386157402015548,05375645243,534.2. Обсяг виробництва продукції, робіт, послугТис. грн.Оперативна звітність538704,4564885,28769710,56231006,1642,88204825,2836,264.3. Обсяг реалізованої продукції, робіт, послугТис. грн.Ф.1-підпри-ємництво673380,5706106,6962138,2288757,742,88256031,636,264.4. Операційні витрати з реалізованої продукції, робіт, послугТис. грн.Ф.1-підпри-ємництво78927681292840012970156507738864,33417560,324.5. Операційні витратиТис. грн.Форма 2 «Звіт про фінансові результати»28905536154844265015359553,148110222,434.6. Фонд оплати праці усіх працівниківТис. грн.Форма №1-ПВ (місячна-річна)4741,25579,77738,32997,163,212158,638,694.7.Середньомісячна заробітна плата одного працівникагрнНа основі форми 1-підпри-ємництво та форми №1-ПВ1062,4011851218,70156,314,7133,72,845. Фінансові результати5.1. Валовий прибуток (збиток)Тис. грн.Форма 2 «Звіт про фінансові результати»(361757)(265511)(843230)-481473133,09-577719217,595.2. Прибуток (збиток) від операційної діяльностіТис. грн.Форма 2«Звіт про фінансові результати»(442590)(847721)(1177755)-735165166,11-33003438,93(442590)(847721)(1177755)-735165166,11-33003438,935.3. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткуванняТис. грн.Форма 2 «Звіт про фінансові результати»(442949)(847721)(1177755)-734806165,89-33003438,935.4 Чистий прибуток (збиток)Тис. грн.Форма 2 «Звіт про фінансові результати»(442949)(847721)(1177755)-734806165,89-33003438,936. Показники ефективності використання ресурсів та витрат6.1. Продуктивність праці одного працівника (ПП1пр.)Тис. грн. / особуПП1 пр. = п.4.2./п.3.4.1.119,9128,3122,423,921,99-60,12-4,686.2.Продуктивність праці одного робітника (ПП1р.)Тис. грн. / особуПП1 р = п.4.2./п.3.4.2.103,5103,1118,9153,6914,84158,8515,416.3. Коефіцієнт зносу основних засобів на кінець року На основі форми 1 «Баланс»0,80,81,10,337,500,337,506.4. Коефіцієнт оновлення основних засобів На основі форми №5 «Примітки до річної фінансової звітності»5,64,34,8-0,8-14,290,511,636.5. Коефіцієнт вибуття основних засобів На основі форми №5 «Примітки до річної фінансової звітності»1,22,31,50,325,00-0,8-34,786.6. ФондовіддачаГрн./ грн.п.4.2./п.3.1.400000006.7.Фондоозброєність праці робітниківТис.грн./ особуп.3.1.4/п.3.4.200000006.8. Коефіцієнт обіговості оборотних засобівОбо-ротип.4.1./п.3.3.21,651,511,680,031,820,1711,266.9. Середній період обороту оборотних засобівДні360 дн./п.6.8218238214-4-1,83-24-10,086.10. Коефіцієнт обіговості активів (капіталовіддача)Обо-ротип.4.1./п.11,651,511,43-0,22-13,33-0,08-5,306.11. Операційні витрати з реалізованої продукції на 1грн. реалізаціїкоп.п.4.4 / п.4.3*1001172,111830,941348,06175,9515,01-482,88-26,377. Показники рентабельності підприємства7.1. Рентабельність сукупного капіталу%п.5.3/п.1*100-------7.2. Рентабельність власного капіталу%п.5.4/п.2*10000000007.3. Рентабельність господарських ресурсів%п.5.3/(п.3.1.4+п.3.3.2+п.4.6)*100-------7.4.Рентабельність продукції%п.5.2/п.4.5*100-------

Отже узагальнюючи дані отримані під час розрахунків можна говорити про наступні зміни на підприємстві. Позитивною являється динаміка приросту середньої вартості сукупного та власного капіталу, зміна яких в відносному вираженні становить відповідно 51,56 що безумовно являється позитивним для підприємства, а особливо враховуючи випереджальні темпи приросту власного капіталу.

Відносно показників ресурсного потенціалу підприємства то можна говорити про наступне: вартісне значення основних засобів за первісною вартістю мало відємний приріст на 258 тис. грн. за 2009-2010 рр.,що спричинено зменшенням показника оновлення і збільшенням коефіцієнта дана ситуація є свідченням того що на підприємстві використовується застаріле обладнання яке має велику суму зносу, яке потрібно замінити.

Ситуація в 2010-2011 рр. покращилась, сума основних засобів збільшилася у великому обсязі на 132536 тис. грн.., це повязано із оновленням основних засобів, оскільки коефіцієнт оновлення збільшився.

Що до динаміки вартості оборотних активів то можемо говорити про приріст середьньрічних залишків у порівнянні з 2009 роком на 34 %, що безумовно позитивно впливає на діяльність підприємства. Відносно показників чисельності на підприємстві за 3 останні роки постійно збільшується чисельність працюючих, приріст в 2010 році порівняно з 2009 становить 42,9 %.

Економічні показники діяльності підприємства мають досить нестабільний характер, підприємство за досліджуваний період понесло збитки,які з кожним роком збільшувалися .

Таж ситуація і з показниками операційних витрат що безпосередньо повязані із випуском продукції, з кожним роком вони збільшувалися у великому обсязі. В свою чергу показники оплати праці на підприємстві мають позитивну динаміку. Так фонд оплати праці в звітному році зріс на 17,6 %, середньомісячна заробітна плата одного працюючого мала приріст в 14,7 %.

Такою ж являється і динаміка результатів від операційної діяльності, що в порівнянні з 2009 роком знизилися у 1,5 рази і призвели до отримання збитку в сумі 1177755 тис. грн., так само результат від звичайної діяльності до оподаткування знизився у 1,5 рази. Таким чином показник чистого прибутку в звітному році має відємний результат і являється збитком в сумі 1177755 тис. грн., збільшившись протягом звітного року у 1,5 разів.

Таким чином показники ефективності використання ресурсів та витрат мають наступну динаміку: продуктивність праці працівників, як і інші показники даної групи, мають стабільний характер і свідчать про найбільш ефективну роботу в третьому році проаналізованого періоду, таким чином продуктивність в звітному періоді підвищилася на 2,77 %; коефіцієнт зносу основних засобів отримав постійний позитивний приріст, що не є досить позитивним, і зріс у звітному періоді на 37,5 %; коефіцієнт оновлення та коефіцієнт вибуття основних засобів протягом проаналізованого періоду мають досить динамічні значення, коефіцієнт вибуття не перевищує коефіцієнт оновлення, що говорить про своєчасне оновлення основних засобів. Що стосується показника фондовіддачі то він відсутній на підприємстві, що говорить про неефективне використання основних засобів.

Щодо показників обіговості оборотних засобів, то можна говорити про наступні значення показників: коефіцієнт обіговості в базовому періоді становив 1,65 обороти, що відповідно вилилося в тривалості обороту в 218 днів і в капіталовіддачу в обсязі 1,65, проте в наступному періоді коефіцієнт обіговості зріс і становив 1,68 обороти з тривалістю обороту в 238 днів і капіталовіддачею 1,51. Щодо показника операційних витрат то вони також мають маятникову динаміку, за період 2009-2010 рр. збільшилися на 56,2 %, за період 2010-2011 рр. знизилися на 27 %.

Відносно показників рентабельності, то в 2009-2011 роках підприємство знаходилось за межею прибутковості про що свідчать відємні показники рентабельності тобто збитковість.

Загальну ситуацію, що склалася в фінансовому стані підприємства, можна охарактеризувати як вкрай складну. Підприємство являється збитковим і його економічна діяльність спирається лише на підтримку держави.

РОЗДІЛ ІІІ. Чинники покращення стану відновлення основних фондів підприємства


3.1 Основні напрямки удосконалення відновлення основних виробничих фондів


Великим резервом удосконалення відновлення основних виробничих фондів підприємства є ведення ефективної амортизаційної політики. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

Конкретна система амортизаційних списань відображає певні економічні закономірності і фактично є результатом балансування економічних інтересів держави і підприємства. Зауважимо, що в Україні існує низка особливостей обліку амортизації. Ці особливості зумовлені відмінностями податкового і бухгалтерського обліку.

Так, при податковому обліку:

амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення виробничих фондів, їхній капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються;

нарахування амортизації відбувається щоквартально;

використовується єдиний для усіх груп метод нарахування амортизації з різними коефіцієнтами;

- база для нарахування амортизації - балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу;

- амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат із результатами відповідного податкового періоду;

- амортизація основних фондів 2 і 3 груп здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. Балансова вартість об'єктів цих груп не змінюється при виведенні з експлуатації окремих об'єктів, за винятком продажу цих об'єктів;

балансова вартість основних засобів 1 групи зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації у будь-якому разі.

Стосовно бухгалтерського обліку варто зауважити, що:

- амортизуються будь-які основні засоби, які перебувають на балансі підприємства, у тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані;

- нарахування амортизації проводиться щомісяця за кожним об'єктом

окремо;

- амортизується первинна вартість основних засобів з урахуванням поліпшень, які привели до зростання економічних вигід від використання об'єкта;

- використовується вибірково будь-який із шести методів нарахування амортизації основних засобів. При цьому до різних об'єктів можуть застосовуватися різні методи амортизації. Підприємство може змінювати метод нарахування амортизації протягом періоду експлуатації об'єкта;

нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, і припиняється в місяці, що настає після виведення об'єкта зі складу основних фондів. Якщо змінюється метод амортизації, новий метод повинен застосовуватися з місяця, що настає за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації;

у разі реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації об'єкта основних засобів нарахування амортизації призупиняється.

Як бачимо, бухгалтерський облік амортизації основних засобів ліберальніший порівняно з податковим обліком. Це дає можливість удосконалювати амортизаційну політику підприємств.

Підприємства самостійно, завдяки амортизаційній політиці, встановлюють розміри економічної амортизації, від якої залежить розмір прибутку підприємства. Це визначено п. 28 П(С)БО 7, однак жодних рекомендацій про використання тільки одного методу нарахування амортизації або прямих заборон на використання різних методів щодо одного з об'єктів основних засобів у стандарті немає. Крім того зазначено, що метод амортизації об'єкта переглядається у разі зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.

Економічна функція амортизації виявляється через механізм економічної амортизації і полягає в тому, що завдяки амортизації кошти з необоротних активів перетворюються в оборотні. Ця функція амортизації безпосередньо витікає з бухгалтерського (фінансового) обліку.

Знос - це сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання. При зростанні суми амортизації (зносу) у поточному періоді чистий дохід підприємства зменшується, а надходження (грошовий потік) збільшуються. Амортизація згідно з діючими нормативними документами обліку відноситься до складу витрат.

Розглянемо більш докладно фінансовий механізм функціонування економічної амортизації та залежність її розміру від амортизаційної політики підприємства.

Підприємство, наказом про облікову політику самостійно встановлює вартісні ознаки необоротних матеріальних активів, на підставі чого ці засоби будуть віднесені до складу дорогоцінних чи малоцінних. Амортизація дорогоцінних необоротних матеріальних активів (в тому числі основні виробничі фонди) буде нараховуватися із застосуванням одного з п'ятьох методів економічної амортизації або з використанням норм і методів, передбачених податковим законодавством. Норма амортизації основних засобів і звідси річна величина амортизації по кожному окремому основному засобу залежить в основному від трьох факторів: їх вартості, терміну функціонування і методу нарахування величини амортизації в одиницю часу. Норма амортизації визначає якісну і кількісну характеристику процесу амортизації.

Зазначимо, що інструментами амортизаційної політики є:

1) для підприємства - це норми амортизації та методи амортизації;

2) для держави - це норми амортизації, методи амортизації та вартість основних фондів.

Введення та обґрунтування двох узагальнюючих функцій (економічну і податкову) амортизації, виявлення об'єктів амортизації, а також інструментів амортизаційної політики дають змогу виявити розбіжності між економічною та податковою амортизаціями.

Ці розбіжності полягають в наступному. Економічна амортизація у бухгалтерському обліку регулюється П(С)БО 7, яким визначено, що амортизація нараховується на всі об'єкти основних засобів (крім землі і незавершених капітальних інвестицій) із застосуванням таких методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого.

При виборі одного з п'яти методів, нарахування амортизації, підприємства самостійно встановлюють термін корисного використання основних засобів, виходячи з якого обчислюється норма амортизації. Також підприємства можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Однак навіть вибір податкового методу і норм для бухгалтерських цілей не ліквідує розбіжностей між економічною та податковою амортизаціями, оскільки податкові норми і метод будуть застосовані до різних об'єктів при визначенні економічної і податкової амортизації.

виробничий фонд амортизаційний індексація

3.2 Пропозиції щодо покращення системи фінансування процесу відновлення основних виробничих фондів на ЦПЗ №3


Розглянемо декілька напрямків покращення системи фінансування відтворення основних виробничих фондів. По-перше, розглянемо можливість підприємства резервувати амортизаційні відрахування в амортизаційному фонді та його розміщення на депозитних банківських рахунках під певний процент:

ЦПЗ №3 придбало основний виробничий фонд - автомобіль ГАЗ 2752-404, який відноситься до третьої групи основних засобів. Амортизація даного обєкту проводиться на підприємстві податковим способом, тобто щокварталу для обєкта третьої групи норма амортизаційних відрахувань становить 6%. У бухгалтерському обліку нарахування амортизації дублюється з тією різницею, що нарахування проходить помісячно, норма амортизаційних відрахувань при цьому становить 2%, метод нарахування амортизації прямолінійний. Розрахуємо суми амортизації, виходячи з вартості автокрана - 63411,55 грн., ліквідаційна вартість підприємством не встановлена, а отже рівна нулю, розрахунок приведений в таблиці 3.2


Таблиця 3.2.

Розрахунок суми амортизації у бухгалтерському обліку Центру поштового зв'язку №3

Період використанняСума амортизації за рік/місяцьСума зносуЗалишкова вартістьДата придбання--63411,55 1 рік63411,55 *0,02*12=15218,77215218,77248192,7782 рік15218,77230437,54432974,0063 рік15218,77245656,31617755,2344 рік15218,77260875,0882536,4625 рік 1 місяць63411,55 *0,02=62143,3191268,2312 місяць1268,23163411,55 0Як ми бачимо, відповідно до законодавства, нарахування амортизації буде припинено на пятому році експлуатації, третього місяця.

Пропонуємо резервувати амортизаційні відрахування у амортизаційному фонді та розмістити на депозитному банківському рахунку під 15% річних. При цьому встановимо більш оптимальний строк експлуатації 6 років. Передбачається, що затрати на виконання всіх видів ремонтів, модернізацію та інші видів поліпшень за період служби автокрану відносяться на собівартість продукції в межах сум, установлених чинним законодавством. Річна норма амортизації, відповідно таблиці, 1.2 буде становити На=100/6=16,67%. Подальші розрахунки наведені в таблиці 3.3


Таблиця 3.3

Розрахунок суми амортизації у бухгалтерському обліку після запропонованих заходів

Період використанняСума амортизації за рік, грн.Сума зносу, грн.Залишкова вартість, грн.Дата придбання--63411,55 1 рік63411,55 *0,1667=10570,7010570,7052840,852 рік63411,55 *0,1667=21141,442270,153 рік63411,55 *0,1667=10570,7031712,131699,454 рік63411,55 *0,1667=10570,7042282,821128,755 рік63411,55 *0,1667=10570,7052853,510570,706 рік63411,55 *0,1667=10570,7063411,55 -

За умов резервування амортизаційних відрахувань їх нагромадження в амортизаційному фонді (АФ) на кінець строку служби обєкта сума визначається за формулою:


(3.1)


де Аі - сума амортизаційних відрахувань в і-ому періоді;

Ен - коефіцієнт приведення, прийнятий з розрахунку річної ставки депозиту.


Ен= r* Квірогідності (3.2)


де r - річна ставка депозиту (15%);

Квірогідності - коефіцієнт вірогідності, який враховує майбутню інфляцію та інші несприятливі фактори, приймаємо за 0,7.


Ен = 0,15*0,7=0,105

АФ=10570,70 (1+0,105)6-1+10570,70 (1+0,105)5-1+10570,70 (1+0,105)4-1+

+10570,70 (1+0,105)3-1+10570,70 (1+0,105)2-1+10570,70 = 60781,525 +46722,494 + 35041,8705+23361,247+11680,6235+ 10570,70 = 188158,46 грн.


Отже, в кінці строку маємо суму для купівлі нового автокрану, яка перевищує вартість його купівлі на 124746,91грн. Тобто, зявилися кошти для придбання більш технічно досконалого обєкту основних виробничих фондів.

Наступним напрямком покращення системи фінансування відтворення основних виробничих фондів на ЦПЗ №3 буде проведення індексації балансової вартості основних фондів.

ЦПЗ №3 не проводить індексацію балансової вартості основних фондів, хоча вигода її проведення, особливо для підприємств з великою вартістю основних фондів, очевидна.

Справа в тому, що з 1.01.2003 року з пункту 8.3.3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зникло поняття капітальний доход(приріст балансової вартості основних фондів в результаті індексації), який включали у валовий дохід. А значить провівши індексацію основних фондів (збільшивши їх балансову вартість), платник податку одержить чистий приріст амортизаційних відрахувань, що зменшить прибуток, який підлягає оподаткуванню. Додаткова перевага - збільшиться 10-відсотковий ліміт по віднесенню до валових витрат витрачених коштів на ремонти (покращення) власних та орендованих основних фондів.

По результатам 2011 року індекс інфляції склав 112,3 %, знайдемо Кі (коефіцієнт індексації), згідно формули 1.6:


Кі=(112,3-10)/100=1,023


Як ми бачимо Кі більше одиниці (1,023>1), тобто підприємство має право проводити індексацію балансової вартості основних фондів за результатами 2004 року.

Отриманий коефіцієнт застосовують до балансової вартості кожного обєкта основних фондів групи 1 і балансової вартості груп 1, 2, 4 в цілому станом на 01.01.2011. Проведемо індексацію балансової вартості основних фондів в таблиці 3.4


Таблиця 3.4.

Розрахунок індексації балансової вартості основних фондів ЦПЗ №3 за результатами 2011 року

Найменування обєктів Балансова вартість основних фондів на 01.01.2011, грн.Балансова вартість основних фондів з врахуванням індексації, грн.Усього по групі 1473837,13484735,38Усього по групі 2275260,29281591,27Усього по групі 3363286,04371641,61Усього по групі 4138,24141,41Усього1138109,691164286,21

В результаті проведених розрахунків маємо збільшення балансової вартості основних фондів на 1164286,21- 1138109,69=26176,52 грн. Саме на таку суму зростуть амортизаційні відрахування, в результаті чого сума прибутку, який підлягає оподаткуванню зменшиться.

Ще одним напрямком покращення системи фінансування відтворення основних виробничих фондів на ЦПЗ №3 є такий захід, як проведення ліквідації тих основних виробничих фондів, які є непридатними і проведення ремонту чи реконструкції яких є недоцільним.

Причини ліквідації основних засобів:

фізичний знос, через що об'єкт стає непридатним для подальшої експлуатації; несправності, які не можна відремонтувати. У такому випадку об'єкт, як правило, знищується (металеві частини здаються до металолому, дерев'яні спалюються тощо) чи розбирається на частини, які можуть бути використані на підприємстві чи продані;

- моральний знос, унаслідок якого подальше використання об'єкта на підприємстві стає недоцільним. У такому випадку об'єкт може бути знищений або розібраний. Однак якщо фізичний стан об'єкта дозволяє його використовувати за призначенням, то підприємство може продати його чи передати безоплатно;

- неможливість використання на підприємстві через зміну профілю підприємства. У такому випадку об'єкт доцільно продати чи розібрати й знищити;

ліквідація підприємства;

- надзвичайні обставини (повінь, землетрус тощо);

надзвичайні обставини (пожежа, крадіжка тощо).

Перші чотири причини приводять до добровільної ліквідації об'єктів основних засобів. Дві останні причини ліквідації не залежать від підприємства.

Підприємство самостійно приймає рішення про ліквідацію об'єктів основних засобів. Крім того, підприємство має можливість вибору форми, в якій буде здійснюватися ліквідація. Це може бути:

- продаж;

безоплатна передача;

- розкомплектування, розбирання на запасні частини та матеріали;

- фізичне знищення.

З метою оподаткування прибутку підприємств податкови законодавством передбачений різний порядок відображення результатів ліквідації основних фондів залежно від:

- групи, до якої відноситься об'єкт основних засобів (для основних фондів групи 1 застосовується один порядок, а для основних фондів групи 2, 3, 4 - інший);

-причини ліквідації (за власним бажанням підприємства чи в зв'язку з вимушеною заміною).

У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3, і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Отже, якщо об'єкт групи 1 основних фондів, виведений з експлуатації внаслідок перерахованих обставин, то його балансова вартість слід включити до складу валових витрат платника податку. Прирівнявши вартість такого об'єкта до нуля, підприємство при цьому зменшує балансову вартість об'єкта та суму амортизації, що нараховувалася б у наступних періодах. Отже, частина витрат на придбання такого об'єкта, що дорівнює його балансовій вартості на момент ліквідації, залишиться невідшкодованою.

Можливість включення до валових витрат у разі ліквідації окремих об'єктів основних фондів групи 1 за рішенням платника податку супроводжується обов'язковою умовою: обставини, внаслідок яких об'єкт виведений з експлуатації, повинні підтверджуватись документально. Наприклад, зникнення будь-якого майна може бути визнане крадіжкою при підтвердженні відповідним документом правоохоронних органів.

При ліквідації об'єктів основних фондів груп 2, 3 і 4, на відміну від аналогічних операцій з об'єктами основних фондів групи 1, за рішенням підприємства або у випадку вимушеної заміни, балансова вартість групи не змінюється, тому витрати, понесені підприємством раніше (при придбанні таких основних фондів), продовжують амортизуватися. Внаслідок цього витрати підприємства на придбання таких основних фондів повністю компенсуються.

На подолання ризикових ситуацій спрямовано страхування підприємницьких ризиків, зокрема страхування майна.

Якщо буде отримана компенсація від страхової організації або винуватця, то вся сума компенсації за основні фонди групи 1 ввійде до складу валового доходу, а на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4 зменшується балансова вартість відповідної групи основних фондів. Валовий дохід при отриманні компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4 не виникає.

У разі ліквідації об'єкта основних засобів за самостійним рішенням платника податку податкові зобов'язання щодо ПДВ виникають виходячи зі звичайних цін, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Отже, якщо цінності, отримані при ліквідації основних засобів, також будуть ліквідуватися, то залежно від причини ліквідації їх вартість чи буде обкладатися ПДВ (якщо ліквідація проводиться за самостійним рішенням підприємства), чи ні (якщо ліквідація здійснюється в зв'язку з обставинами непереборної сили).

Отже ми розглянули законодавчий аспект справи. Щодо економічного аспекту, то перебування на балансі у підприємства основних фондів, які є непридатними у використанні погіршують ряд показників. Відбувається зменшення фондовіддачі, відповідно збільшення фондомісткості, має високі значення коефіцієнт зносу основних фондів, все це негативно відображається на загальній ефективності діяльності підприємства.

Висновок


Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взаємозв'язаних форм - ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів. Вчасний ремонт, модернізація та зміна основних фондів відіграють велику роль в процесі підвищення ефективності виробництва.

Забезпечення високих темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе лише за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток. Саме завдяки їм підприємство може здійснювати не лише просте, а й розширене відтворення цього ресурсу. Прийнято вважати, що амортизаційні відрахування є джерелом здійснення простого відтворення основних засобів. Проте вони нерідко можуть стати і джерелом розширеного відтворення у випадках, коли підприємству ще немає потреби замінювати працюючі основні засоби, а отримані суми амортизаційних відрахувань завдяки введенню прискореної амортизації є досить значними і можуть бути використані для придбання додаткової кількості основних засобів.

Отже узагальнюючи дані отримані під час розрахунків фінансовї діяльності підприємства можна говорити про наступні зміни на підприємстві. Позитивною являється динаміка приросту середньої вартості сукупного та власного капіталу, зміна яких в відносному вираженні становить відповідно 51,56 що безумовно являється позитивним для підприємства, а особливо враховуючи випереджальні темпи приросту власного капіталу.

Відносно показників ресурсного потенціалу підприємства то можна говорити про наступне: вартісне значення основних засобів за первісною вартістю мало відємний приріст на 258 тис. грн. за 2009-2010 рр.,що спричинено зменшенням показника оновлення і збільшенням коефіцієнта дана ситуація є свідченням того що на підприємстві використовується застаріле обладнання яке має велику суму зносу, яке потрібно замінити.

Ситуація в 2010-2011 рр. покращилась, сума основних засобів збільшилася у великому обсязі на 132536 тис. грн.., це повязано із оновленням основних засобів, оскільки коефіцієнт оновлення збільшився.

Що до динаміки вартості оборотних активів то можемо говорити про приріст середьньрічних залишків у порівнянні з 2009 роком на 34 %, що безумовно позитивно впливає на діяльність підприємства. Відносно показників чисельності на підприємстві за 3 останні роки постійно збільшується чисельність працюючих, приріст в 2010 році порівняно з 2009 становить 42,9 %.

Економічні показники діяльності підприємства мають досить нестабільний характер, підприємство за досліджуваний період понесло збитки,які з кожним роком збільшувалися .

Таж ситуація і з показниками операційних витрат що безпосередньо повязані із випуском продукції, з кожним роком вони збільшувалися у великому обсязі. В свою чергу показники оплати праці на підприємстві мають позитивну динаміку. Так фонд оплати праці в звітному році зріс на 17,6 %, середньомісячна заробітна плата одного працюючого мала приріст в 14,7 %.

Такою ж являється і динаміка результатів від операційної діяльності, що в порівнянні з 2009 роком знизилися у 1,5 рази і призвели до отримання збитку в сумі 1177755 тис. грн., так само результат від звичайної діяльності до оподаткування знизився у 1,5 рази. Таким чином показник чистого прибутку в звітному році має відємний результат і являється збитком в сумі 1177755 тис. грн., збільшившись протягом звітного року у 1,5 разів.

Таким чином показники ефективності використання ресурсів та витрат мають наступну динаміку: продуктивність праці працівників, як і інші показники даної групи, мають стабільний характер і свідчать про найбільш ефективну роботу в третьому році проаналізованого періоду, таким чином продуктивність в звітному періоді підвищилася на 2,77 %; коефіцієнт зносу основних засобів отримав постійний позитивний приріст, що не є досить позитивним, і зріс у звітному періоді на 37,5 %; коефіцієнт оновлення та коефіцієнт вибуття основних засобів протягом проаналізованого періоду мають досить динамічні значення, коефіцієнт вибуття не перевищує коефіцієнт оновлення, що говорить про своєчасне оновлення основних засобів. Що стосується показника фондовіддачі то він відсутній на підприємстві, що говорить про неефективне використання основних засобів.

Щодо показників обіговості оборотних засобів, то можна говорити про наступні значення показників: коефіцієнт обіговості в базовому періоді становив 1,65 обороти, що відповідно вилилося в тривалості обороту в 218 днів і в капіталовіддачу в обсязі 1,65, проте в наступному періоді коефіцієнт обіговості зріс і становив 1,68 обороти з тривалістю обороту в 238 днів і капіталовіддачею 1,51. Щодо показника операційних витрат то вони також мають маятникову динаміку, за період 2009-2010 рр. збільшилися на 56,2 %, за період 2010-2011 рр. знизилися на 27 %.

Відносно показників рентабельності, то в 2009-2011 роках підприємство знаходилось за межею прибутковості про що свідчать відємні показники рентабельності тобто збитковість.

Загальну ситуацію, що склалася в фінансовому стані підприємства, можна охарактеризувати як вкрай складну. Підприємство являється збитковим і його економічна діяльність спирається лише на підтримку держави.

Великим резервом удосконалення відновлення основних виробничих фондів підприємства є ведення ефективної амортизаційної політики. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Офіційний сайт Державного управління статистики України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http.ukrstat.gov.ua./control/uk/ iokalfiles/display/operativ/edroy/edroy_u/opfg/ks_za_opfl009.htm

2.МСФО 5 «Непоточні активи, призначені для продажу, і діяльність, що припиняється» // Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004. - Ч. 1. - К. :ФПБАУ, 2004. - С. 641-651.

3.Наумчук, О.А. Про доцільність обліку необоротних активів призначених для продажу/ О.А. Наумчук // Науковий вісникДонНУЕТ. Серія Економіка. - 2009. - №18. - С. 125 - 130.

4.Необоротні активи, призначені для продажу, і діяльність, що припиняється : Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 : [затв. наказом МФУ від 07.11.2003 р. № 617] // Бухгалтерія. - 2007. - № 46. - С. 12-17.

5.ПБУ 14/2000 - Положення з бухгалтерського обліку «Облік нематеріальних активів» (ПБУ 14/2000), затверджене наказом Мінфіну РФ від 16 жовтня 2000р. № 91н.

6.Базась, М.Ф. Основи бухгалтерського (фінансового) та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку/ М.Ф. Базась., Е.Ф. Базась., Матюха М.М.. - К.,2006. - 182 с.

7.Семйон, В.С. Активи як облікова категорія: проблеми трактування /В.С. Семйон // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - 2008. - № 2 (44). - С. 146 - 155.

8.Гаценко, О.П. Облік необоротних активів в умовах формування

ринкових відносин: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. економ. наук: спец. 08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит» / О.П. Гаценко - К.,2000 - 20 с.

.Великий словник бухгалтера Уклад. В. Кузнєцов, О. Михайленко. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2005. - 232 с.

. Марчук, С. Облік основних засобів та їх амортизації // Все про бухгалтерський облік/ С. Марчук//. - №80/747, 2002. - С. 35.

11.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, із змінами та доповненнями - [Електронний ресурс] - Режим доступу: <#"justify">12.Державний класифікатор України «Класифікація основних фондів»: затв. Наказом державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 19.08.97р.//Главбух. - 1998. -№10. -С.18-23.

13.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: станом на 01.01. 2011 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парлам. вид-во, 2011. - 180 с.

.Леонова, Л.О. Бухгалтерський облік основних засобів та їх відтворення: Авторефер.дис.канд.екон.наук:08.06.04/Л.О. Леонова. - Харків

. Амортизація і відтворення основних фондів житлово-комунальних підприємств: [монографія] /[ П.Т. Бубенко, В.І. Тітяєв, О.В. Димченк, О.М. Таряник, І.А. Чистякова, О.В. Шкурко]/ За заг. ред. П.Т. Бубенка- Х.: ХНАМГ, 2010. - 257 с.

.Борщ, Н., Як нараховується амортизація в податковому та бухгалтерському обліку./ Н. Борщ, О. Шоженко/- Харків: Фактор, 2004-148с.

.Бабяк, Н.Д. Вплив амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності підприємств/ Н.Д. Бабяк //Фінанси України. -2001. -№11. - С. 34

.Стадницький, Ю., Амортизаційна політика в Україні: історія розвитку, існуючий стан та шляхи удосконалення/ Ю. Стадницький, Т. Саган //Економіст. - 2002. - №12.С.34-38.

. Орлов, П. Державна амортизаційна політика та її відбиття в стандартах бухгалтерського обліку./ П. Орлов, С. Орлов// Економіка України. - 2001. - №3. - С. 30-34.

.Кузьмін, О.Є. Амортизаційна політика підприємств/ О.Є. Кузьмін, С.В. Князь, Н.В. Тувакова// Фінанси України. - 2002. - №12. - с. 20-24.

.Рошило, В.І. Методологічні засади розробки та оптимізації амортизаційної політики промислового підприємства /В.І. Рошило/ Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. Праць. Випуск 186. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2003- 960с.

.Борисенко, З.М. Амортизаційна політика / З.М. Борисенко. - К.: Наукова думка, 1993. - 135 с.

23.Бернстайн, Л. Анализ финансовой отчетности / Л. Бернстайн. - М.: Финансы и статистика, 2002. - С. 260.

24.Закон України «Про інвестиційну діяльність» N 4220-VI ( 4220-17 <#"justify">53. Білуха, М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. - К. Вища школа. 1994.-364с.

54. Василик, О.Д. Державні фінанси України. - Київ: Вища школа, 1997.- 320с.

55.Грабова, Н.М. «Теорія бухгалтерського обліку» - Київ: Основи, 1993.- 286с.

56.Єфімова, О.В. Как анализировать финансовое состояние предприятия.- М.: Интел-синтез, 1994.-124с

57.Ковлев, В.В. Анализ финансового состояния и прогнозирования банкротства. - М.: Аудит - 1994. 163с.

58. Коробов, М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К.: Либідь, 1995 - 160с.

59. Кратнина, М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методьі оценки.- М.: - Дис.1997. - 224с.

.Крутиков, Р.А. Толковьій словарь рьіночной єкономики. - М. : Сотрудничество, 1993. - 301с.

.Моляков, Д.С. Финансьі предприятий отраслей народного хозяйства. - М.: Финансьі и статистика. 1997 - 176с.

.Макаров, В.Г. «Теория бухгалтерского учета» - К.: Вища шк., 1997. - 383 с.

.Нікбахт, Е., Гроппеллі А. Фінанси. - Київ: Основи, 1993.- 383С.

.Покропивний, С.Ф. Економіка підприємства. Підручник.- в 2 т..- К.: Хвиля-прес, Донецьк, 1995. - 400 с.

.Палий, В.Ф. Теория бухгалтерского учета./ Я.В. Соколов/ - К.: Основи, 1997.- 243 с.

.Родионова, В.М. Финансы. - М.: Финансы и статистика, 1993. - 400С.

.Суторміна, В.М., Федосов В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 1993.- 247с.

.Ткаченко, Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності.- К.: Вища шк., 1997. - 383 с.

.Тальмина, П.В. Финансовьіе рьічаги повьішени фондоотдачи.- М.: Финансьі статистика, 1990.-207с.

.Финансово-кредитній словарь: В 3-х т. - М.: Финанси и статистика, 1984. - т.1. 511с.

.Финансово-кредитньій словарь: В 3-х т. М.: Финансьі и статистика, 1986. - т.2-511с.

.Финансово-кредитньій словарь. В 3-х т. - М.: Финансьі і статистика, 1988 т.3. - 511с.

.Черкасов В.Е. Практическое руководство по финансово-єкономическим расчетам. - М.Метаінформ, 1995г. - 128с.

.Беконя.С.М. Актуальні питання реформи системи оподаткування. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал: «Економіка України.»//№3,1993р.

.Василик.О.Д. Шляхи зміцнення фінансового становища держави. Науково-технічний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України, Фінанси України//№7, 1998 р.

76.Закон України Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , Урядовий кур`єр 12 червня 1997 р. №105-106.

77.Закон України Про господарські товариства від 19 версня 1991 р. (із змінами та доповненнями).

.Закон України Про підприємства в Україні 1991 р. (Із змінами та доповненнями).


Вступ Одне з чинних місць в управлінні матеріальними ресурсами займає процес відтворення та вдосконалення основних фондів. Мета даної роботи розглянути ф

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ