Чинники та шляхи покращення використання оборотних коштів підприємств

 

Зміст


Вступ

Розділ 1. Сутність та структура оборотних коштів підприємства

.1 Поняття та значення оборотних коштів

.2 Склад та структура оборотних коштів підприємства

.3 Чинники, що впливають на використання

Розділ 2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів

Розділ 3. Шляхи покращення використання оборотних коштів підприємства

Висновки

Література


Вступ


Для здійснення господарської діяльності кожному господарюючому суб'єкту необхідно мати оборотні кошти, або інакше - оборотний капітал, що забезпечують безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Оборотні кошти окремо взятих господарюючих суб'єктів, беручи участь у кругообігу засобів ринкової економіки, являють собою єдиний комплекс.

Оборотні кошти самі по собі, не вкладені в справу, не можуть принести прибуток, отримання якого як можна у великих розмірах є основною субєктивною ціллю діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта, що здійснює комерційну діяльність. У той же час при здійсненні господарської діяльності завжди необхідно мати певну величину вільних обігових коштів на випадок непередбачених подій, як, наприклад, підвищення попиту на продукцію підприємства та спричинене цим додаткове замовлення. Ця суперечливість, нинішній кризовий стан економіки країни і спричинений ним брак коштів надають актуальності ефективному управлінню оборотними коштами, для чого необхідно володіти знаннями про природу оборотних коштів, методами управління ними.

Виходячи з актуальності теми й існуючих невирішених проблем, в роботі за мету ставиться дослідження ефективності використання оборотних коштів на підприємстві та виявлення невикористаних резервів і шляхів для усунення наявних недоліків.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Розкрити сутність оборотних коштів, їх значення для підприємства.

. Дослідити ефективність використання оборотних коштів на підприємстві.

. Виявити чинники, що впливають на використання оборотних коштів, та за їх допомогою виявити резерви та шляхи покращення використання.

Серед існуючих методів для досягнення поставленої мети було обрано теоретичний та емпіричний. Цей вибір спричинено тим, що інформація щодо оборотних коштів для підприємства є стратегічно важливою та конфіденціальною, тому за відсутності достовірних даних найкращим варіантом було обрано саме таких підхід до виконання поставлених цілей. Це дозволить сформувати базу для проведення оптимізації виробництва на любому підприємстві у майбутньому.


Розділ 1. Сутність та структура оборотних коштів підприємства


1.1 Поняття та значення оборотних коштів


Оборотним капіталом (оборотними коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого переносять свою вартість на вартість готової продукції цілком.[19, c.90]

Оборотним капітал називається тому, що він перебуває у постійному обороті. Він одночасно функціонує в сфері виробництва і в сфері обігу, проходячи три стадії кругообігу: постачання, виробництво і збут. Кругообіг оборотного капіталу може бути представлений в класичній формі:


Д-Т ... Т-П-Т'... Т'-Д' (1.1)


На першій стадії (Д-Т), грошовій або підготовчої, оборотний капітал з форми грошових коштів переходить у форму виробничих запасів. На цій стадії відбувається перехід зі сфери обігу в сферу виробництва, і авансована вартість з грошової переходить у виробничу. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот (на схемі кругообігу воно показано трьома крапками), але процес кругообігу оборотного капіталу триває.

Друга стадія кругообігу (Т-П-Т') відбувається в процесі виробництва. Вона полягає в поєднанні засобів і предметів праці з робочою силою і в створенні нового продукту, що ввібрав у себе перенесену і знову створену вартість. На цій стадії кругообігу авансована вартість знову змінює свою форму. З виробничої форми вона переходить у товарну, а за речовинним складом з матеріальних виробничих запасів спочатку перетворюється на незакінчену продукцію, а потім - готові вироби.

Третя стадія кругообігу (Т'-Д') полягає в реалізації виготовленої продукції й одержанні грошових коштів. На цій стадії оборотний капітал переходить зі стадії виробництва в стадію обороту і знову приймає форму грошових коштів. Перерване товарний оборот відновлюється, і авансована вартість з товарної форми переходить у грошову. Авансовані кошти відновлюються за рахунок виручки, що надійшла від реалізації продукції. Різниця між Д' і Д становить величину грошових доходів і накопичень або фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Грошова форма, яку приймає оборотний капітал на завершальній стадії кругообігу, є одночасно і початковою стадією обороту капіталу.

Здійснюючи повний кругообіг (Д-Т ... Т-П-Т '... Т'-Д'), Оборотні кошти функціонують на всіх стадіях одночасно, що забезпечує безперервність процесів виробництва і обігу. До кінця кругообігу оборотні кошти будуть у тому ж обсязі, що і на початку кругообігу. Розміри первісної суми грошей (Д) і виручка (Д') від реалізації продукції, робіт, послуг не збігаються за величиною. Причини розбіжності полягають у фінансовому результаті господарської діяльності - прибутку чи збитку.

На цій підставі можна зробити висновок, що оборотні кошти виконують дві функції:

·виробничу;

·платіжно-розрахункову.

Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі засоби, забезпечують безперервність виробничого процесу і переносять свою вартість на зроблений продукт. Після завершення виробничого процесу оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів обігу, де виконують платіжно-розрахункову функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову [20, с.85].

Отже, оборотний капітал, або оборотні кошти представляють собою ту частину коштів, вкладених у виробництво, що переносять свою вартість на готовий продукт за один виробничий цикл, і перебувають у постійному обороті. На протязі одного свого обороту вони проходять три стадії: постачання, виробництво та збут; і приймають дві форми: матеріально-речову і вартісну. Оборотні кошти мають велике значення для підприємства, оскільки, з одного боку, забезпечують безперервність виробництва , а з іншого - перетворення товару в грошові кошти, що надалі будуть використані для продовження процесу виробництва.

Визначивши значення та стадії, що проходять у процесі кругообігу оборотні кошти, розглянемо, з яких складових частин вони складаються.


1.2 Склад та структура оборотних коштів підприємства


Розрізняють склад і структуру оборотних коштів. Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти, під структурою - кількісне співвідношення окремих елементів у загальному обсязі обігових коштів, виражене у відсотках до підсумку.[19, с.93] Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: залежно від участі їх у кругообігу коштів; за методами планування, принципами організації та регулювання; за джерелами формування.

Залежно від участі у кругообігу коштів розрізняють оборотні виробничі фонди та фонди обігу. Цей розподіл обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізації.

Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форму. У практиці планування та обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю, та інших предметів, а також аналогічних предметів, що видко зношуються.

Незавершене виробництво - це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад: паковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).

Витрати майбутніх періодів - це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.[3, с.128]

Структура оборотних виробничих фондів формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань. На підприємствах різних галузей вона має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Та найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси - на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво - на підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу), витрати майбутніх періодів - на підприємствах добувної індустрії.[18, с.97]

Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

Інший елемент оборотних коштів підприємства - фонди обігу. Вони безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва. Їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами відтворювального процесу, обслуговуванні кругообігу коштів та досягненні єдності процесів виробництва та обігу.

Фонди обігу складаються з готової продукції, призначеної для реалізації, грошових коштів, що знаходяться в касі, на рахунках у банку і в дорозі (грошові перекази), коштів у розрахунках (вартість відвантаженої покупцям готової продукції).

Основну частину складає готова продукція. Вона підрозділяється на готову продукцію на складі і відвантажені товари (для організацій, що використовують для обліку виручки касовий метод). Моментом переходу готової продукції на склад завершується процес виробництва продукції. А продукція, товари, відвантажені споживачу, знаходяться вже в сфері обігу і відображають процес реалізації.

Інша складова частина фондів обігу - грошові кошти і дебіторська заборгованість.

Грошові кошти можуть бути у фінансових інструментах - на рахунках в кредитно-банківських установах, в цінних паперах, виставлених акредитивах, у касі організації (підприємства), у поштових переказах та інших розрахунках: нестачах, втратах, перевитратах.

Дебіторська заборгованість включає заборгованість за товари послуги, термін оплати яких не настав або прострочений, заборгованість по розрахунках з бюджетом при переплаті податків та інших обов'язкових платежів, з персоналом, підзвітними особами, за отриманими векселями. Вона включає також заборгованість з претензій і спірних боргах.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

Нормативи власних оборотних коштів виражають мінімальну потребу підприємства в оборотних коштах, інша частина цієї потреби покривається за рахунок інших джерел: короткострокових кредитів банків, кредиторської заборгованості (заборгованість підприємства постачальникам), інших джерел (тимчасова фінансова допомога та ін.).

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на: власні та прирівняні до власних, залучені та інші. Власні оборотні кошти - це ті, які виділені підприємству при його створенні і поповненні згодом за рахунок прибутку, а також внаслідок використання стійких пасивів (тих грошових коштів, які є тимчасово вільними і використовуються в господарському обороті підприємства - резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, заборгованість по заробітній платі та ін..). Залучені грошові кошти - це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Для підприємства важливо обґрунтовано визначити оптимальну суму коштів, направлених за рахунок власного капіталу до оборотних коштів. Це здійснюється шляхом нормування (стандартизації) залишків оборотних коштів у розрізі їх елементів.[4, с.339]

Отже, під складом оборотних коштів розуміють їх розподіл на складові частини (елементи) за різними класифікаційними ознаками, під структурою - співвідношення цих елементів у повному обсязі оборотних коштів.

Класифікуються оборотні кошти за декількома ознаками:

) залежно від їх участі у кругообігу коштів на авансовані у виробничі фонди та авансовані у фонди обігу;

) залежно від методів планування на нормовані та ненормовані;

) залежно від джерел формування на власні, залучені та інші.

Структура складових частин оборотних коштів на підприємствах різних галузей різна. Це витікає із різних умов та потреб виробництва різних видів продукції. Для визначення цієї оптимальної структури розглянемо, які ж чинники впливають на ефективність використання оборотних коштів підприємства.


1.3 Чинники, що впливають на використання


Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів. Серед них можна виділити зовнішні чинники, що впливають незалежно від інтересів і діяльності підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати.

До зовнішніх факторів відносяться: загальна економічна ситуація, особливості податкового законодавства, умови отримання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Враховуючи ці та інші чинники, підприємство може використовувати певним чином внутрішні резерви раціоналізації руху оборотних коштів.

Внутрішні чинники можна розподілити на дві групи: чинники вартості та чинники часу. Перші повязані зі зміною середнього залишку оборотних коштів, другі - зі зміною тривалості перебування оборотних коштів у різних фазах економічного процесу.

Слід підкреслити, що наведена диференціація має умовний характер. Адже скорочення потреби в будь-якому вигляді обігових коштів з рештою призводить до зниження періоду обороту, а скорочення тривалості одного обороту надає можливість зменшити середній залишок обігових коштів.[19, с.107]

Таким чином, надалі має сенс розглядати знаходження оборотних коштів у різних їх складових частинах з точки зору обсягу та часу знаходження.

У сфері виробництва це відноситься, перш за все, до виробничих запасів. Запаси відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва, але в той же час вони представляють ту частину засобів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі. Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві (прискорення виробництва) також є одним із резервів підвищення ефективності, але значно залежить від трудомісткості продукції.

У сфері обігу оборотні кошти не беруть участь у створенні нового продукту, а лише забезпечують його доведення до споживача. Тому можна сказати, що зайве відволікання засобів у сферу обігу - негативне явище. Прискорення обороту фондів обігу дозволяє вивільнити значні суми і таким чином збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а вивільнені кошти використати відповідно до потреб підприємства.

Отже, оборотними коштами називають засоби виробництва, що беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого переносять свою вартість на вартість готової продукції цілком. Вони мають велике значення для підприємства, оскільки забезпечують неперервний процес виробництва під час одного виробничого циклу, а також забезпечують початок нового, наступного виробничого циклу.

Оборотні кошти складаються з різних частин: оборотних виробничих фондів і фондів обігу; власних та залучених оборотних коштів; нормованих і ненормованих. Співвідношення цих елементів у обсязі на підприємствах різних галузей різне, оскільки виробництво різних видів продукції потребує різних розмірів окремих елементів оборотних коштів. Розмір цих складових елементів та час їх знаходження у кругообігу оборотних коштів значно впливає на ефективність їх використання, тому для визначення оптимальної кількості оборотних коштів для окремого підприємства перш за все необхідно визначити наявну ефективність їх використання, а вже потім, виходячи із наявних даних, знаходити шляхи покращення використання оборотних коштів підприємства.


Розділ 2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів


Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники оборотності та показник рентабельності використання оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується часом, потрібним для здійснення одного операційного циклу, тобто швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.


(2.1)


Коефіцієнт оборотності характеризує число кругообертів, що здійснили обігові кошти підприємства за певний період (рік, квартал), або показує обсяг реалізованої продукції, який припадає на 1 грн. оборотних коштів. З формули видно, що збільшення числа обертів веде або до зростання випуску продукції на 1 грн. обігових коштів, або до того, що на цей же обсяг продукції потрібно затратити меншу суму оборотних коштів. Зменшення числа обертів показує, що оборотні кошти використовуються менш ефективно, аніж у попередньому періоді, і те, що потрібно приймати певні заходи для покращення ситуації.

Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він розраховується як відношення середнього залишку обігових коштів підприємства до обсягу реалізованої продукції за той же самий період.


(2.2)


Коефіцієнт завантаження оборотних коштів показує, скільки оборотних коштів приходиться в даному періоді в середньому на 1 гривню реалізованої продукції, тобто скільки потрібно оборотних коштів для забезпечення реалізації продукції підприємства. Очевидно, що збільшення коефіцієнта завантаження показує, що підприємство менш ефективно розпоряджається своїми обіговими коштами, і навпаки, зменшення свідчить про більш ефективну роботу обігових коштів.

Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу - 90 днів, року - 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період.


(2.3)


Чим менша тривалість обороту оборотних коштів або більше число здійснених ними кругообертів при тому ж обсязі реалізованої продукції, тим менше потрібно залучати оборотних коштів, і, навпаки, чим повільніше оборотні кошти проходять всі стадії, тим більший їх обсяг потрібно залучити до процесу виробництва і реалізації продукції підприємства. Тобто, чим швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим ефективніше вони використовуються.

Унаслідок прискорення оборотності обігових коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Вивільненням обігових коштів називається відносне зменшення потреби в обігових коштах, обумовлене прискоренням їх оборотності, що забезпечує збереження або підвищення існуючого рівня прибутку підприємства.

Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.


(2.5) - абсолютне вивільнення;

(2.6) - відносне вивільнення.


Абсолютне вивільнення показує пряме зменшення (збільшення) потреби в обігових коштах. Відносне вивільнення характеризує як зміну величини обігових коштів, так і зміну обсягу реалізованої продукції.

У випадках, коли відносне вивільнення обігових коштів, зумовлене прискоренням оборотності, перевищує додаткову потребу в коштах, необхідних для забезпечення збільшення обсягів виробництва, відбувається абсолютне вивільнення обігових коштів. Якщо ж додаткова потреба в коштах, яка повязана з нарощуванням обсягу виробництва, більше тієї величини, що вивільняється внаслідок прискорення оборотності, можна говорити лише про відносне вивільнення коштів. Воно визначає розмір зниження цієї додаткової потреби. Величина обігових коштів, що вивільнилися завдяки прискоренню оборотності, характеризує поліпшення використання оборотного капіталу.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

(2.4)


Рентабельність показує, скільки гривень прибутку приносить 1 гривня оборотних коштів за певний період. Цей показник може розраховуватися як для оборотних коштів в цілому, так і для окремих складових частин.

З вище сказаного можна зробити висновок, що показники оборотності, перш за все, характеризують час знаходження оборотних коштів у виробничому періоді. До них відносяться коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження та тривалість одного обороту. Такі показники, як абсолютне та відносне вивільнення грошових коштів з обороту, дозволяють визначити суму грошей, вивільнених з обороту завдяки скороченню часу знаходження обігових коштів у ньому. Показник рентабельності характеризує ту кількість нових грошових коштів (прибутку), що створює кожна грошова одиниця оборотних коштів.

Розглянувши сутність оборотних коштів, їх склад і структуру, чинники, що впливають на використання оборотних коштів, та проаналізувавши саме використання, перейдемо до розгляду шляхів підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.


Розділ 3. Шляхи покращення використання оборотних коштів підприємства


Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, зменшення обсягу витрат на виробництво кожної одиниці продукції; по-друге, вивільнення частини коштів і, завдяки цьому, створення додаткових резервів для розширення виробництва. Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Унаслідок прискорення оборотності грошових коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. До заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів належить і оптимізація їх обсягів.[1, с.139] Слід зауважити, що заходи щодо скорочення часу перебування оборотних коштів у кожному з їх елементів нерозривно повязані з заходами щодо оптимізації розмірів цих складових частин.

За стадіями циклу оборотності обігових коштів напрями підвищення ефективності їх використання можна виділити в три підгрупи, що представляють передвиробничу стадію, виробничу стадію (незавершене виробництво) та реалізаційну стадію.

Передвиробнича стадія. Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені шляхом удосконалення матеріально-технічного забезпечення:

·прискорення і здешевлення перевезень;

·поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;

·застосування більш точного нормування витрат матеріалів;

·скорочення витрат невиробничих матеріалів;

·повторного використання відходів виробництва.

Виробнича стадія. Незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. Тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:

·упровадження потокових ( зокрема, конвеєрних) методів обробки;

·зменшення тривалості між операційних переходів за рахунок ретельної підготовки виробництва, що передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємства;

·застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;

·підвищення змінності виробництва.

Реалізаційна стадія. Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо повязані з роботою підприємства, інші - з організацією збуту продукції. До перших належить якість та номенклатура продукції, обґрунтоване планування ассортименту, партій продукції та періодів їх випуску; до других - організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів, терміни дебіторської заборгованості.

Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють її постійний звязок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту також сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.

Також важливим напрямом поліпшення використання оборотних коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких:

·економічно обґрунтований вибір сировини;

·підвищення коефіцієнта використання матеріалів;

·комплексне використання сировини і відходів виробництва;

·підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції;

·удосконалення конструкцій виробів;

·удосконалення виробничих процесів і впровадження нової прогресивної технології;

·застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Одним із чинників, що визначають потребу в оборотних коштах і впливають на вирішення проблеми неплатежів, є заходи з удосконалення корпоративного управління. Забезпеченість підприємства оборотними коштами може бути поліпшена вдосконаленням методів організації й управління грошовими потоками на основі розрахунково-фінансових центрів, створюваних на базі органу, який контролює технологічні процеси від початку етапу до кінцевого продукту. Специфіка такого впливу передбачає дотримання певних умов щодо виконання своїх обовязків згідно договору про спільну діяльність, причому тільки в тій частині, в якій вони беруть участь у виконанні конкретного проекту з виробництва кінцевого продукту[2, с.215].

Таким чином, для підвищення ефективності використання обігових коштів на підприємстві необхідно скоротити розмір оборотних коштів, що знаходяться в певних їх елементах, до оптимального для наявного обєму виробництва, тим самим скоротивши час їх перебування. Це призведе до підвищення оборотності обігових коштів та їх часткового вивільнення з кругообігу. Це можна зробити за допомогою наведених у розділі конкретних шляхів.

оборотний розрахунковий капітал кошти

Висновки


Оборотні кошти - засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого переносять свою вартість на вартість готової продукції цілком. Вони необхідні для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. В ньому вони проходять три стадії - передвиробничу, виробничу та реалізаційну, та забезпечують безперервність та повторюваність виробництва.

За різними критеріями оборотні кошти поділяються:

залежно від участі їх у кругообігу коштів на авансовані у оборотні виробничі фонди і фонди обігу;

залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані;

за джерелами формування оборотні кошти поділяються на: власні та прирівняні до власних, залучені та інші.

На ефективність використання оборотних коштів впливають такі фактори, як їх обсяг та час знаходження у кругообігу коштів, у його певних елементах. Тому для покращення використання оборотних коштів необхідно їх проаналізувати та виокремити оптимальні шляхи, яких і дотримуватися в подальшій організації виробництва та реалізації продукції підприємства.

Аналіз використання оборотних коштів підприємства проводиться за допомогою показників оборотності. Вони характеризують час знаходження обігових коштів у виробничому циклі та допомагають визначити суму грошових коштів, що вивільняється з кругообігу завдяки прискоренню оборотності. Також аналіз проводиться за допомогою показника рентабельності, що дозволяє скільки прибутку дає авансована одиниця грошових коштів, та яких з їх елементів працює неефективно.

Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи.

Виходячи з проведеного аналізу, проводиться вибір шляху, за яким підприємство буде вдосконалювати свою роботу. Серед них - оптимізація роботи з запасами, оптимізація технології виробництва, заходи щодо покращення організації збуту продукції, тощо.

Всі ці заходи сприяють покращенню становища підприємства, його стабільності та прибутковості, що є важливим явищем у нинішньому стані світової і національної економіки - світовій фінансовій кризі.


Література


.Фінансовий менеджмент. / В.М. Шолудько - К: "Знання", 2006. - 439 с.

.Фінансовий аналіз: Навч.посібник./ Є.В. Мних, Н.С. Барабаш. - К.: Київ. Нац. торг.-економ. ун-т, 2010. - 412 с.

. Управління фінансами підприємств./ Білик М.Д. - К.: Знання, 2006. - 362 с.

.Економіка підприємства. Підручник/ В.І.Осипов - К:ОНЕУ.-2005.-718 с.

.Фінанси підприємства. Підручник./ За ред. А.М. Поддєрьогіна. -- К.: КНЕУ.-2006. - 460 с .

.Підприємництво: стратегія, організація, ефективність/ Покропивний С.Ф.,Колот В.М. - К.: КНЕУ, 2007. - 352 с.

.Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища школа, 2003. - 471 с.

. Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. - К.: Знання, 2004. - 234 с.

. Экономика предприятия. Учеб. пособие/ Стародубцева В.К. - 2007.

.Оборотні засоби промислового підприємства: оптимізація управління./ Л.Г. Соляник. - 2009. - 239 с.

.Капітал, основні та оборотні засоби підприємства/ П.В. Круги, О.В. Клименко. - 2008. - 328 с.

.Фінансовий менеджмент/ О.С. Стоянов. - 2006. - 656с.

.Эффектиное управление оборотным капиталом предприятия/ Економіка та держава - О.Ю. Могилевская. - 2008.- №7 - с.150-154.

.Модель сбалансированого планирования оборотных стредств предприятия/Менеждмент в Росии и за рубежом. - Г.И. Коновалова. - 2011. - №3. - с.95-99

.Эк. аспекты развития системы управления оборотными средствами предприятий/Эк. Науки. - Ю.А. Коновалова. - 2011. - №8. - с.167-171.

.Управління обіговими коштами підприємства/Вісник соц.-ек. Досліджень. - С.В. Гоцуляк - 2005. - №21

.Оборотных капитал как элемент стратегического бизнес-планирования/Эк. Науки. - А.Н. Логинов. - 2010. - №10 - с.150-154

.Аналіз динаміки оборотних коштів за видами ек. діяльності/ Формування ринкових відносин в Україні. - А.О. Боровик. - 2008.-№2 - с.95-99

.Економіка підприємства. Навчальний посібник/Мельник Л.Г., Карінцева О.І. - С: "Університетська книга", 2004. - 411с.

. Економіка підприємства: Навчальний посібник / під заг. Ред. Л.М. Нехорошева. - Мн. Обчислюємо. шк., 2003. - 383 с.


Зміст Вступ Розділ 1. Сутність та структура оборотних коштів підприємства .1 Поняття та значення оборотних коштів .2 Склад та структура оборотни

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ