Благоустрій та озеленення церкви імені Пресвятої Тройці

 















Благоустрій та озеленення церкви імені Пресвятої Тройці

Основи ландшафтного дизайну. Озеленення населених місць.


Вступ


Темою проекту є « Благоустрій та озеленення церкви імені Пресвятої Тройці ». На сьогоднішній день ця тема є надзвичайно актуальною, оскільки дозволяє вирішувати питання та проблеми галузі благоустрою шляхом професійного втручання кваліфікованих працівників, які втілюючи найрізноманітніші ідеї, проекти та цікаві рішення, допомагають людям оточувати себе зручним та комфортним екстерєром.

Метою розроблення проекту благоустрою церкви є створення грамотно та професійно запроектованого обєкта, а також створення обємно-просторової структури обєкту з високою естетичною цінністю.

Завданням проекту є вирішення наступних поставлених задач:

-створення декоративного озеленення;

-влаштування мережі освітлення;

-влаштування малих архітектурних форм;

-влаштування дорожньо-стежкової мережі.

Дана територія розташована у с. Підбереж по вул. Б. Хмельницького. Вона займає площу 0,47 га. Межує з сусідніми приватними ділянками, центральною дорогою та школою.


Розділ 1. Реферативний огляд


Розміщення церковних будинків у структурі населених пунктів залежить від планувальної структури різних поселень, організацій мережі обєктів обслуговування, а також від типологічного і архітектурно-планувального вирішення храмів.

Соціально-ідеологічне значення церковного будинку вимагає створення умов для його домінування в оточуючому середовищі, а також ключової ролі у композиційній організації забудови. Таке положення може бути досягнуто прийомами візуального розкриття будівлі відносно основних напрямків сприйняття, чому повинні також сприяти її обємно-просторові вирішення, які мають, як правило, вертикальний силует.

Територія для будівництва культових будинків та споруд різних конфесій на сельбишній території відводиться згідно з генеральним планом поселення.

На земельних ділянках культових будинків та споруд і їхніх комплексів передбачають підїзні дороги до головного входу храму, а також до основних евакуаційних виходів із усіх будинків та споруд, які входять до храмового комплексу.

Залежно від містобудівної ситуації, будинки та споруди допоміжного призначення можуть розміщуватися на ділянці храму згідно з функціональним зонуванням території, а також у стилобатній частині храму або у прибудовах до нього.

Головний вхід на територію культових будинків та споруд розміщують з боку підходів і зупинок громадського транспорту з орієнтацією на вхід до храму. Розміри і влаштування хвірток в огорожі повинні забезпечувати безперешкодний прохід для інвалідів на колясках і віруючих літнього віку на милицях з пісками, з ціпками тощо.

Проріз воріт для вїзду пожежних автомобілів на храмову територію проектують заввишки не менше 4,25 м і завширшки не менше 3,5 м.

За межами огорожі храмових комплексів належить передбачити стоянки автомобілів із розрахунку 2 машино-місця на кожні 50 місць місткості храму. Стоянки легкових автомобілів та автобусів, а також зупинки громадського транспорту розташовують на відстані, як правило, не далі 50 м від будинків храмів.

Доцільно передбачити озеленення території храмового комплексу не менше як на 15% площі ділянки. Підбір квітів рекомендується проводити таким чином, щоб забезпечити безперервне цвітіння протягом усього весняно-літнього сезону.

Шляхи, майданчики і обходи навколо культових будинків та споруд і їхніх комплексів проектують з твердим покриттям та вертикальним плануванням, яке забезпечує стікання дощової води.

Вибір ділянки на сельбишній території рекомендується проводити з урахуванням забезпечення домінантної ролі храму формуванні навколишньої забудови: ділянки з підвищеним рельєфом, які зорієнтовані по осях магістральних шляхів, з урахуванням їхньої конфігурації, забудови сусідніх ділянок та ін., залежно від містобудівних умов.

На земельних ділянках храмових комплексів не рекомендується розміщувати будинки та споруди, які функціонально не повязані з ними.

Територію храмового комплексу поділяють на такі функціональні зони:

вхідну;

храмову;

допоміжного призначення;

господарчу.

У вхідній зоні передбачають вїзд для автотранспорту і вхід для парафіян. У цій зоні розташовують кіоски і лавки для продажу церковного приладдя, місця відпочинку парафіян. Вхідна зона храмового комплексу повинна мати функціональний звязок з храмовою зоною.

У храмовій зоні, яка призначена для проведення релігійних обрядів, передбачають безпосередній звязок з вхідною і допоміжною зонами. У цій зоні передбачають розміщення таких будинків та споруд: храмів, дзвіниць, каплиць, майданчики для проведення культових заходів та відпочинку парафіян.

Навколо храму організовують круговий обхід для обходження Хресного ходу під час церковних свят завширшки від 3 до 5 м з майданчиком завширшки до 6 м перед бічними входами до храму і навпроти вівтаря.

Допоміжна зона передбачається для організації парафіяльної, навчальної, благодійної та іншої діяльності. Вона повинна мати звязок з вхідною зоною і храмовою зонами. В цій зоні рекомендується розміщувати церковно-причтовий будинок, недільну школу.

Туалетні для парафіян можуть бути розміщені в будинках, що стоять окремо, або бути зблоковані з іншими допоміжними будинками та спорудами храмового комплексу.

Туалетні для священнослужителів розміщують окремо від туалетних загального призначення.

Господарча зона храмового комплексу передбачається для розміщення господарчих споруд, у тому числі складів, майстерень, гаража для автотранспортних засобів, майданчиків для сміттєзбірника ( контейнера ) і пічного устаткування для спалювання поминальних записок.

Створення квітників.

Квітник - архітектурна композиція на зеленому газоні з однорічними й багаторічними рослинами у вигляді клумб, рабаток, одиночних і групових насаджень, з доріжками, майданчиками, малими архітектурними формами.

Квітники бувають двох типів: партерні (регулярні, геометричні) - для оформлення площ перед будівлями громадського призначення, входів або центральних частин парків, скверів зі симетричним розміщенням доріжок, клумб, рабаток, узорів і малюнків; ландшафтні (вільного планування) - розміщують у тихій зоні парків, скверах із використанням природного ландшафту. У квітниках для створення фону широкого використовують красивоквітнучі дерева й чагарники. При будівництві квітників застосовують такі види квіткового оформлення: солітери, групи, масиви, бордюри, клумби, рабатки, альпінарії тощо.

Солітери, або поодиноко насаджені рослини, повинні мати високі декоративні якості, які б виділяли їх на газоні або на фоні інших квітів, тобто мають прикрашати або привертати увагу до того чи іншого місця.

Для одиночних насаджень використовують рослини, які відзначаються висотою, красивою будовою куща, забарвленням.

Група -поширений спосіб оформлення садів та парків - частина квітника або невелика група рослин, висаджених на газоні. Закладають їх із рослин одного виду, але зустрічаються і змішані, в яких використовують однолітники і багатолітники.

Розміщують групи залежно від висоти рослин: - низькорослі безпосередньо біля доріжок, високорослі - на відстані 5-8м. Якщо групу влаштовують на фоні дерев і чагарників, розміщувати її слід на відстані не менше 10-15м від точки огляду. У більшості випадків групи створюють із трьох -пяти рослин.

Масив на відміну від групи займає значно більшу ділянку, що налічує десятки квадратних метрів, засаджену однорідними, дворічними і багаторічними рослинами. Вони можуть бути однотонними, тобто засаджені квітами одного або кількох видів, але однакових за кольором, висотою строками цвітіння. Однотонні масиви створюють із білих айстр, нарцисів, флоксів, яскраво-червоних маків, тюльпанів, синіх пролісків.

Клумба - частина квітника, розміщена на газоні, в центрі майданчика, по осі доріжки, навколо фонтана чи памятника і виконана у вигляді правильної геометричної фігури - кола, овалу, квадрата, трикутника, багатокутника. Діаметр клумб коливається в межах 3-8 м.

Бордюр - вузька смуга із квітів, що кольором обрамлює по контуру клумбу, доріжки, рабатки, і надає їм закінченої композиції. Виконують бордюри з килимових або квітучих однолітків або невисоких багатолітників одного виду. Високими багатолітниками обрамлюють деревно-чагарникові групи. Висаджують рослини смугою 10-15см у два-пять рядів, виходячи з величини садивного матеріалу та призначення бордюру. Причому в усіх видах квіткового оформлення він не повинен виділятись.

Для створення бордюрів застосовують: із однолітників - бурачок, агератум, гвоздики, очиток, петунію, нижчі сорти пеларгонії, ротики, цинерарію морську, фуксію, колеуси; із багатолітників - аквілегію, геліхризум, дельфіній, півники, лілії, лілійники, півонії, флокси.

Рабатка - вузька, довга смуга обробленої землі, розміщена на газоні й засаджена квітково-листяними рослинами. Влаштовують їх вздовж центральних алей і доріжок; між проїжджою частиною і тротуаром, вздовж споруд і т. ін. Ширина рабатки 1,0-2,5м, довжина залежить від характеру композиції, але не менше ніж у три - чотири рази більша від ширини. Створювати дуже довгі рабатки теж недоцільно. Якщо це необхідно, то через кожних 15-20м влаштовують проходи або заповнюють рабатку насадженнями низькорослих чагарників (самшит, магонія та ін.).

Сортовий склад садивного матеріалу може бути таким: із однорічних рослин - бальзамін, чорнобривці, вербена, нагідки, лобелія, ромашка, сальвія, ротики, цинія та ін.; із дволітників - стокротки, фіалки та ін.

Міксбордери - квіткове оформлення, що складається з багаторядних насаджень декоративних рослин, асортимент яких підібраний так, щоб цвітіння окремих рослин тривало безперервно протягом усього сезону, створюючи красиві кольорові плями. Вздовж фасадів споруд і на ділянках геометричного планування створюють прямолінійні композиції, а на газонах, біля водоймищ, на полянах - композиції вільної конфігурації у вигляді плям. Зовнішні краї обмежують газоном або викладають каменем, плиткою, цеглою. Рослини добирають з розміщують квітучі рослини через певні інтервали групами довільного малюнка.

Декоративні водойми

Вода - невід'ємна деталь практично будь-якого гармонійного ландшафту. Її плавність, гармонійність - сила така, що навіть мініатюрне водоймище, фонтан, штучний водоспад або джерело здатне прикрасити пейзаж і внести в ландшафт особливий дух умиротворення і спокою.

Фонтани - ефектний прийом оформлення ділянки, що представляє собою вертикальні потоки води, що різняться за силою напору, формою струменя, способу руху, а в темний час доби та світловим рішенням. До сучасним фонтаном пропонується великий набір насадок для формування струменя, починаючи від насичених пухирцями повітря до водяних дзвонів, досягають метра в діаметрі.

Водоспади і каскади привносять в сад шум, рух і дзюрчання струмочків. Сучасні матеріали та техніка дозволяють створювати водоспади навіть на абсолютно плоских ділянках. Вода каскаду може тихо струмінь у водойму або падати з вершин альпінарію, розбиваючись об каміння на мілководді. При проектуванні водоспадів і каскадів важлива красива лінія і цільна поверхня падаючою води.

Штучна водойма - ландшафтний декоративний ставок, струмок, озеро та інші водоймища - створення, будівництво та облаштування

Протягом століть людей приваблювала, притягувала водна стихія. Багато століть тому рівнинний краєвид річкової долини в Вавилоні перетворився у прекрасні висячі сади Семіраміди. І кожен ярус саду прикрашали фонтани з вируючою, падаючою каскадами водою. Чудом здавалися дзюркіт води, тінь і прохолода серед дерев. А за часів Ренесансу особливої популярності набувають декоративна та ландшафтна водойми. Їх розміщували так, щоб підкреслити архітектурні особливості замків, створити гру світла й тіні. В цей період основною метою створення басейнів та штучних водойм було створення заспокійливої обстановки. Власне, ідея ця застосовується і сьогодні, а яскравим її втіленням в ландшафтному дизайні є штучна водойма створена з ідеєю та підкреслена і яскраво та гармонійно виділена рослинністю.

Так, ніяка інша стихія не дарує нам стільки сил, енергії та душевного спокою, як вода. Вона оживляє краєвид, живить рослини, наповнює їх енергією росту. Вода притягує та зачаровує, знімає стреси і забирає смуток. І немає нічого приємніше, ніж слухати дзюркіт струмка і споглядати, як у воді відбивається небо і сонце. Каскади й водоспади - чудова водна прикраса для будь-якої зони відпочинку.

Декоративний ставок сьогодні - неодмінна прикраса саду, дворика, присадибної ділянки. Дзюрчання невеликого фонтану, плескіт водоспаду, гра сонячних променів на водній гладі - природні або штучні водойми надають навколишнього пейзажу неповторну чарівність і стають улюбленим місцем проведення дозвілля. Садові ставки чудово виглядають і як окремі елементи ландшафтного дизайну, і як частина загальної композиції. Якщо творчо підійти до вибору місця для будівництва водойм, можна не тільки приховати деякі недоліки ділянки, але і перетворити їх на безсумнівні достоїнства. Окрім декоративної функції та елементу, що організує загальний вигляд ділянки, штучні водойми стають і ідеальним джерелом оздоровлення мікроклімату, вода була і залишається необхідним цілющим джерелом як для людей, так і для рослин. Будівництво ставка в наш час може собі дозволити практично кожен бажаючий. Сучасні матеріали і технології дозволяють організувати будівництво водойм без особливих фізичних та грошових витрат - якої форми, розміру і контурів буде ваш декоративний ставок, залежить тільки від вашої фантазії та ділянки, на якому ви плануєте його розмістити.

Малі архітектурні форми.

До малим архітектурних форм відносять: альтанки, фонтани, перголи, трельяжі, огорожі, містки, вазони, скульптури, садові меблі, елементи дитячих майданчиків і т.д. Вони можуть бути виконані з каменю, дерева, металу, пластику, бетону, цегли. Діапазон матеріалів вражає своїм обємом. Адже химерна фігурка, яка прикрашає клумбу з квітами, може бути виконана навіть з звичайного дроту.

Практично всі малі архітектурні форми мають функціональне призначення, винятком є садові скульптури, які несуть лише естетичну навантаження. Правильна розстановка елементів малих архітектурних форм дозволяє розділити територію на різні зони, кожна з яких відповідає тим чи іншим вимогам.

Освітлення.

Ландшафтне освітлення використовується для ефектної підсвічування навколишньої території з метою створення гарних видів нічного саду і привабливих композицій. Сам світильник може бути навіть не видно, зате малі архітектурні форми або рослини, освітлені з його допомогою, стають яскравим акцентом в нічному оформленні навколишнього простору. Виробники пропонують широкий асортимент садових освітлювальних приладів - класичні, напівсферичні і сферичні, дорожні, вбудовуванні, стовпчики (болларди), ефектні, світильники відбитого світла.

Для підсвічування доріжок добре підходять спеціальні стежкові світильники. Вони мають невеликі розміри і можуть бути виконані у вигляді грибів, квітів з дзвоникоподібна вінчиками або інших природних об'єктів. Такі прилади гармонійно вписуються в навколишній ландшафт, прикрашають його і не мають сліпучого ефекту.

Ідеально підходять для ландшафтного освітлення вбудовуванні світильники. Вони встановлюються в грунт або у вертикальні поверхні, кольору плафонів можуть бути різними. Саме такий тип світильників дозволяє у нічний час вигідно підсвітити ландшафтні композиції, малі архітектурні форми, підпірні стінки, чагарники і крони дерев. Існують моделі з гратчастими плафонами, які можуть вбудовуватися в поверхню мощення і використовуватися як маркувального освітлення. Для підсвічування доріжок можна вбудовувати такі прилади у вертикальну частину бордюру, підсходинки сходів або підпірні стінки.

Ефектні світильники здатні створювати світлові малюнки на стінах будівель, виділяючи їх архітектурні особливості. У приватних будинках вони використовуються для підсвічування підпірних стінок і доріжок спрямованим потоком світла.

Для пристрою ландшафтного освітлення вибираються найкрасивіші види з вікон і з приватних територій (лавки, зони відпочинку, альтанки). Дизайнер визначає кількість необхідних світильників, кольорові характеристики плафонів, напрямок та інтенсивність світлового потоку. Щоб в саду була присутня гра світла й темряви, яка створює атмосферу таємничості, необхідно володіти не тільки гарним художнім смаком, але і обширними технічними знаннями.

Садово-паркове освітлення. Садово-паркове освітлення, будучи невід'ємною частиною проекту ландшафтної архітектури, не може розглядатися окремо від її основної функції - генерування позитивних емоцій. Сад у всіх культурах сходить до образу ідеального світу і традиційно сприймається як місце для насолоди. Тому необхідним критерієм його робочого стану в темний час доби слід визнати таку освітленість, яка одночасно є і могутнім естетичним стимулом.

Призначення декоративного освітлення - підкреслювати красу рослин, розставляти акценти, підсвічувати водоймища, створювати різні колірні ефекти. Проте естетика не повинна вступати в суперечність з практикою. Правило таке: світло освітлює, але не засліплює. Маркувальне світло - інформаційна служба саду: воно вказує напрям руху, позначає архітектурні контури, небезпечні зони.

Влаштування мощення.

Система доріжок. Один з важливих етапів благоустрою території - вірне та розсудливе розміщення та мощення доріжок для пересування, майданчиків. Інженери та дизайнери нашої компанії тривалий час займаються благоустроєм, в тому числі і мощення доріжок.

Доріжок на ділянці потрібно якомога більше - це необхідно для полегшення догляду, поділу зон для відпочинку, для вечірньої прогулянки по периметру, вільного доступу до будь-яких об'єктів на ділянці в будь-яку погоду і сезон. Матеріал, з якого виготовляють доріжки: пісок, дерево (особливо міцні породи дерев) , синтетичні волокна, різні види дорожніх плит та блоків, бетон, гравій та щебінь, крихта різного каміння (від граніту до мармуру), цегла, бруківка, асфальт , та безліч інших матеріалів.

При замовленні мощення доріжок при благоустрою території не обов'язково вибирати тільки один матеріал, Ви можете вибрати різні матеріали для виготовлення доріжок і майданчиків. При мощенні можна комбінувати різні матеріали - штучні і натуральні. Приємна на вигляд доріжка виходить при комбінування різних кольорів каменів у шаховому порядку. Також красиво виглядають майданчики з малюнком.

Усі види мостіння (такі як площадки) можна розбити по функціональному призначенню: спортивні майданчики, майданчика для пасивного відпочинку, дитячі майданчики, автомобільні стоянки, господарські майданчики, майданчики для пікніків.

Кожному типу майданчика підходить свій матеріал. Наприклад, камінь ніяк не відповідає спортивному майданчику.

Існують три основні вимоги до доріжок:

. Вона повинна виглядати красиво і подобатися.

. Доріжка повинна бути міцнішою і довговічної.

. Доріжка повинна знаходитись в доброму стані.

Тип доріжки та матеріал, з якого вона виготовляється, визначають замовник та ландшафтний дизайнер за попередньою домовленістю.

Влаштування газонів

Газони - це трав'яно-ґрунтове покриття, яке створюють для декоративних, оздоровчих, спортивних, ґрунтозахисних та інших потреб. Іншими словами, газон - це ділянка, покрита щільним ґрунтозахисним килимом з багаторічних трав'янистих рослин, на яких в умовах садово-паркового об'єкта розташовують дерева, чагарники, квіткові рослини та різноманітні елементи благоустрою (паркову скульптуру, альтанки, трельяжі тощо).

У переважній більшості випадків газон - це коротко підстрижений лучний травостій. Для створення газонів в основному використовують злакову рослинність, яка утворює густий травостій і щільну дернину. Рівні ділянки газонів розширюють просторово-зорове сприйняття садово-паркових композицій. Газони за своїм функціональним призначенням розподіляють на: партерні, звичайні, лучні, спортивні, ігрові та квіткові (мавританські).

Типи культурних газонів.

Партерні газони. Вважають найдекоративнішими. Це - основний елемент квітника і партера, служить фоном для квіткових композицій, деревно-чагарникових груп, а також для скульптур, фонтанів, трельяжів тощо.

Партерні газони надзвичайно трудомісткі елементи озеленення, особливо їх створення й утримання. Передусім вони мають бути ідеально доглянутими - чистими, з рівномірно зімкнутим травостаном, низьким і однотонним. Створюють їх, як правило, з одного виду трав, оскільки цим можна забезпечити їхнє однотонне забарвлення. Використовують для посіву, в основному, райграс пасовищний (Lolium реrеппе), кострицю червону (Festuca rubra), польовицю звичайну (Agrostis stolonifera), тонконіг лучний (Poa pratensis). Вимагають регулярної стрижки, внесення добрив та поливу.

Звичайні садово-паркові газони. Найпоширеніший тип газонів. Такі газони створюють у міських парках, скверах, на бульварах, використовують в озелененні вулиць як смуги для посадки дерев.

Крім декоративності ці газони, беручи до уваги їхнє значне практичне поширення, мають бути стійкими до несприятливих факторів міського середовища та довговічними. Для їх створення використовують різної складності травосуміші - двох-п'яти видів злакових трав з різними типами кущіння: кореневищні, розгалужено-кущисті, кореневищно-розгалужені. Такі рослинні угруповання здатні створити щільну і довговічну дернину.

У середній смузі газони доброї якості утворюють: тонконіг лучний, костриця червона, польовиця біла, райграс пасовищний; в південних районах польовиця волосоподібна (Agrostis capillaris), костриця овеча (Festuca ovina), стоколос безостий (Bromopsis inermis), гребінник звичайний (Cynosurus cristatus), житняк пустельний (Agropyrum desertorum). При створенні паркових газонів норма висівання насіння становить близько 100 кг/га. Приклад травосумішей, %: польовиця звичайна - 15; костриця червона - 25; райграс пасовищний - 60; костриця овеча - 20; польовиця біла - 30; тонконіг звичайний - 20; райграс пасовищний - 30.

Квітучі (мавританські) газони. Влаштовують на галявинах великих парків, у насадженнях житлових районів. Вони можуть бути однорічними і багаторічними. До речі, в однорічних газонах злакові трави практично не використовують, а їх засівають насінням маку, волошок, алісума, маргаритки, віоли, календули, ешольції, іберіса.

У багаторічних квітучих газонах злакові трави у травосуміші становлять 40 - 50%. Для створення барвистого килима використовують дзвіночки, мак альпійський, ромашку білу, деревій, конюшину білу, а також вводять цибулькові багаторічники - нарциси, тюльпани, сціллу, мускарі.


Розділ 2. Передпроектні дослідження


.1 Містобудівельна ситуація


Дана територія розташована в північно-східній частині с. Підбереж Долинського району Івано-Франківської області. З північної сторони церква межує із житловими будинками, із західної сторони межує зі школою. Зі східної сторони ділянки проходять дорога, біля якої знаходяться житлові будинки, а з південної сторони проходить центральна дорога.

До цієї території можна без перешкод добратися як із центру с. Підбереж, а також іншими дорогами, які межують із цією ділянкою.

Сучасний стан обєкту задовільний і цілком придатний для його відвідування, проте потребує покращення ландшафтного планування та озеленення.

Функціональне призначення обєкту: відвідування церковного богослужіння.


2.2 Історичний аналіз


Будівництво церкви імені «Пресвятої Тройці» розпочалося 7 червня 1993 р. 29 жовтня того ж року була побудована каплиця для Богослужіння. 25 липня 1995 р. звели стіни. 25 жовтня того ж року звели куполи. В 1998 р. встановлено вікна та двері, і залито сходи. У 2000 р. був споруджений хрест в честь ювілею. В 2002 р. придбано при допомозі міської влади матеріал та огороджено церковне подвіря, в 2003 р. викладено доріжку. 27 вересня на свято чесного хреста був споруджений деревяний хрест.


2.3 Архітектурно-планувальний аналіз обєкту


На території обєкту знаходиться один головний вхід з вулиці Б. Хмельницького, а також є ще один вхід із східної сторони. Огорожа з усіх сторін є бетонною, ворота з однієї та із другої сторони є кованими.

Головна доріжка, яка йде від головного входу до церкви створена з бруківки, вона є цілком придатною для її подальшого використання. Інших доріжок на території немає.

На території знаходиться церква, яка є у досить задовільному стані. Церква є великою, сама будівля цегляна. Архітектура будівлі не вирізняється особливою цікавістю та є простою. Немає бетонної відмостки навколо церкви, тому потребується її створення.

На ділянці із північної сторони знаходиться туалет, але оскільки він розташований на межі ділянки і є одномісним, то потребується його перебудова. Біля доріжки з лівого боку знаходиться дзвіниця, але оскільки вона немає архітектурного вигляду потребується також її перепланування. Покриття дзвіниці є деревяним, фундаменту вона немає.

Серед малих архітектурних форм є два деревяні хрести, які розташовані з обох боків доріжки, та ще один хрест із цементною основою, який розташований неподалік від доріжки.


2.4 Ландшафтний аналіз


При вході до церкви є невеличкий пагорб, дальше за пагорбом територія є рівнинною. В цілому ландшафт цієї території являється дуже зручним та придатним для проведення робіт з архітектурно-ландшафтного проектування.

На території відсутні якісь цікаві композиції, панорами чи виразні картини з рослинних угрупувань. Рослинність відіграє дуже важливу роль у створенні мікроклімату обєкта. На території знаходяться тільки один вид деревних порід (туя західна). Дерева є досить маленькими, вони в задовільному стані. Також є квітники висаджені біля доріжки, які цвітуть цілий рік.


2.6 Урбоекологічний аналіз


.6.1 Клімат

Клімат Болехівщини вважається помірно-континентальним, вологим, і влітку прохолодний та мякий взимку.

У районі Болехівської міськради впродовж року дмуть переважно північно-західний та південно-східний вітри.

Компактність території Болехівщини відображається на майже одноманітній сумарній кількості опадів і залежно від висоти вони коливаються у межах 800 - 1500 мм. (впродовж року). Загалом, у теплий період року випадає близько 73% опадів, від річної норми. А найбільші дощові літні місяці (червень, липень, серпень), протягом яких випадає близько 44% опадів. Максимум дощів припадає на червень. Такі особливості випадання атмосферних опадів пояснюються впливом Карпат на атмосферні процеси.

Оскільки теплий період в районі триває від 260-270 днів, то загальний період вегетації й триває відповідно 200 до 165-и днів, а період активної вегетації - від 160 - 165 до 80 днів.

На передгірських ділянках Болехівщини припинення весняних приморозків припадає на кінець квітня - початок травня, а настають вони восени в жовтні. Тому середня тривалість безморозного періоду становить 150 - 165 днів. За таких обставин, весняні приморозки найнебезпечніші для плодових культур під час їх цвітіння і утворення завязі. Метеорологічна весна починається з першої декади березня і закінчується наприкінці травня - початку червня. Літній період (червень - серпень) близько 50% дням характерні середні добові температури, в межах 15 - 20 градусів за Цельсієм. У липні (найтеплішому місяці) налічується близько 15-18 днів з температурами 20 - 25 градусів за Цельсієм. Впродовж року в межах Болехова та околиць буває 28 - 29 днів з грозами.

Осіння пора на Болехівщині наступає на початку вересня, коли відбувається перехід середньої добової температури через 15 градусів за Цельсієм, і закінчується у перших днях після переходу температури через нуль градусів за Цельсієм (здебільшого посеред листопада). Восени помітно збільшується повторюваність південно-східних вітрів, які "приганяють" на територію краю залишки ще теплого континентального повітря, тому й перша половина осіннього сезону залишається теплою.

Зачатки зими на рівнині характерний повільним пониженням температури від 0 до -5 градусів за Цельсієм і становить близько 40-50 днів. Відповідно і період підвищення температури від -5 до 0 градусів за Цельсієм, уже в кінці зими, триває 35 днів.

Перший сніг випадає, в середньому, на листопад, і лише через місяць настає його стійке залягання. Руйнування снігового покриву зачинається в кінці лютого - початку березня. Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 115 - 120 днів.


2.6.2 Геоморфологія і гідрологія

Місто Болехів розташоване в північно - західній частині Івано-Франківської області, за 60 км на захід від Івано-Франківська на високій терасі, яка різко переходить живописну котловину у верхів?ях річок Сівка і Саджава, обгинаючи місто зі східної та західної сторін.

В геоструктурному відношенні м. Болехів розташоване на контакті двох тектонічних зон: північна його частина знаходиться в межах внутрішньої зони Передкарпатського прогину, південна - в межах Берегової скиби Карпат.

В геологічній будові території міста приймають участь відклади палеогена і неогена, а також четвертинної системи. Відклади палеогена в складі манявської, вигодської, бистрицької (еоцен) і манілітова (олігоцен) серій складають частину скибової зони, а також домінську складку і літологічно представлені потужною товщею флішових утворень (переважно тонко ритмічне чергування вапняків, піщаників, алевролітів і, рідше мергелів) загальною потужністю 3 тис. м. з цими утвореннями зв?язана нафтоносність Долинського родовища.

Неоген в районі м.Болехіва представлений поляницькою, воротищенською і стебницькою серіями, загальна потужність яких досягає 2000 м. літологічно ці утворення представлені перешаруванням вапняків, ерлітів, глин, піщаників, мергелів.

Відклади четвертинної системи представлені суглинками, глинами, піском, гравієм і галечниками загальною потужністю 10 - 20 м.

Глибина залягання ґрунтових вод близько 3м. Історично антропогенні зміни в рельєфі відбулись при переплануванні ландшафту міста на сучасний лад.

Гідрографію району утворює група річок, які своїми розгалуженими верхівями починаються на північних схилах Карпатських гір, на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря, де річна сума атмосферних опадів становить 900 - 1500 мм. Загальна довжина гідрографічної сітки становить 353,5 кілометра. Найбільш розвинена сітка правих притоків ріки Дністер: ріки Свіча, Сукіль, Саджава, Лужанка та інші.

Річний хід рівня рік характеризується порівняно невисоким весняним паводком, нестійкою літньо-осінньою меженню та високими дощовими паводками. Річний хід рівня рік характеризується порівняно невисоким весняним паводком, нестійкою літньо-осінньою меженню та високими дощовими паводками. Середній схил рік в передгірській частині 9,5 м/км, а в гірській - 65 м/км. Швидкість течії в верхівях досягає 1 - 2 м/сек. і більше. Води річок прісні, слабо мінералізовані, в основному корбонатно-кальцієві та використовуються для господарського водоспоживання, риборозведення та інших потреб.

Ріка Свіча являється складовою частиною басейна ріки Дністер. Загальна довжина ріки Свіча - 107км. За режимом течії, формі та речовому складу алювію, ріка Свіча ділиться на дві частини - гірську та рівнинну. Гірська Свіча має вузьке русло (5-1- м), швидку течію, порожисті уступи та камянисті перекати. Глибина русла непостійна - від 0,5 до 2 метрів.

Найбільшими притоками ріки є ріки Мізунка, Лужанка, Сукіль. Всі вони своїми витоками виходять з північних схилів Східних Карпат та протікають по території Долинського району.

Серед менших річок можна виділити такі, як: р. Турянка, р. Сівка, р. Саджава. Характерною особливістю річок нашого району є нестійкий рівневий режим. Вода в них може підніматися на 3-4 м.

Великих природних озер в районі немає. Одним з найбільших є Долинське озеро, яке займає площу 25 га. Середня глибина водойми 2,5 м. запаси води в озері близько 600 тис. м. куб.

У басейнах рік Свічі та Сукіля декілька акумулятивних терас є носіями прісних вод, але водозбагачення цього горизонту нерівномірне.

Мінералізація вод у басейні р. Свіча коливається у межах 0,1 - 0,7 г/л. Води мякі, з добрими смаковими якостями. Температура вод цього горизонту в літній період коливається від 9 градусів за Цельсієм до 12. У басейнах рік Свіча та Сукіль декілька акумулятивних терас є носіями прісних вод, але водозабезпечення цього горизонту нерівномірне. Як показали короткочасні відкачки, дебіт криниць у районі Долини доходить до 6 м. куб. за годину.

Спеціальні гідрологічні дослідження з кущовою відкачкою в долині р. Свічі між селами Княжолука і Новоселиця показали, що алювіальний водоносний горизонт характеризується порівняно високими запасами прісної води; режим цього горизонту перебуває в тісному звязку з русловими водами ріки. Води мякі, з добрими смаковими якостями. Температура вод в літній період коливається від 9 до 12 градусів за Цельсієм.

2.6.3 Ґрунти

Вся територія Болехівщини являється складовою Карпатського гірсько-складчастого регіону та Передкарпаття, характеризується складною будовою, складом та властивостями гірських порід. Її гірські породи, перш за все, визначаються умовами утворення основних стратиграфолітологічних формацій від крейдового до сучасного періоду, а їх літифікація, неоднаковою тектонічною та палеогеографічною обстановкою. В результаті тих особливостей сформувались неоднорідні по розчинності та денудаційно-ерозійній стійкості карсто-, зсуво- та селеформуючі породи - від високостійких до особливо слабких. Таким чином, літологічні формації гірських порід, які відрізняються одні від інших складом, станом та основними фізико-механічними властивостями, обумовлюють формування в своїх межах, близьких по генетичних ознаках, шкідливих сучасних ехогенних геологічних процесів, таких, як зсуви, насипи, ерозія, селеві явища, карст.

В межах Болехівщини виділяють два геологічні регіони:

- Гірсько-складчасті Карпати.

- Передкарпатський прогин.

Які в свою чергу поділяються на геологічні області:

- Зовнішні Карпати.

- Передкарпатської рівнини.

В межах області Зовнішніх Карпат виділено дві підобласті:

- низькогірного рельєфу; 2 - середньовисоких моноклінальних хребтів Сколівських Бескид.


.7 Джерела негативного впливу на територію


Будь-яке населений пункт, від маленького містечка до крупного мегаполісу зазнає негативного антропогенного впливу. Не виняток - м. Долина. Промисловий потенціал району станом на 01.01.2000 р. нараховує 21 промислове підприємство з чисельністю працівників 6081 чоловік та річним обсягом промислового виробництва близько 133 130 000 грн.. Промисловий потенціал включає різні галузі промисловості.

До основних відносяться:

Нафтогазова та деревообробна промисловості. Це такі підприємства, як НГВУ „Долинанафтогаз", „Долинський газопереробний завод", ДП „Деревообробний завод" і ТОВ „Уніплит", ВАТ „Вигодський лісокомбінат", ВАТ „Долинський ДОЗ". Основна спеціалізація - видобуток нафти, газу (природного і попутного), виробництво відбензиненого газу, стабільного газового бензину, віконних та дверних блоків, плити ДВП, паркету.

Промисловість будматеріалів, до якої відносяться такі підприємства, як ВАТ „Будзалізобетон", ВАТ „Волинський завод залізобетонних виробів". Вони виробляють збірний залізобетон, бетонні блоки, товарний бетон. Легка промисловість, підприємства якої виробляють пряжу, вату, швейні та інші вироби (ВАТ „Долинська бавовнопрядильна фабрика", КП „Довіра", ЗАТ фірма „Спецодяг", ЗАТ Долинська фабрика „Едельвейс"). Порівняно невисокий відсоток у структурі промислового виробництва займає харчова промисловість (0,5%).

Діяльність цих підприємств негативно впливає на стан навколишнього середовища тому, що їх техніка застаріла, відсутні очисні установки та не має належного обмеження викидів отруйних речовин в атмосферу.

Забудова міста є досить щільною. З економічної сторони це вигідно адже не потрібно прокладати додаткових автошляхів та енергетичних носіїв. Внаслідок розвиненої транспортної мережі збільшується кількість викидів вуглекислого газу в повітря Але з предмету «Основи екології» ми знає, що при ущільненій забудові та в багатоповерхівках людина лиш частково може відновити свої сили, а це призводить до багатьох негативних наслідків, зокрема погіршення здоровя.


Розділ 3. Проектні пропозиції


.1 Архітектурно-планувальна та ландшафтно-просторова організація території обєкту


При проектуванні даного об'єкту було вибрано змішаний стиль планування території.

Основними напрямками вдосконалення досліджуваного обєкту є:

створення нових декоративних насаджень;

організація благоустрою території ;

влаштування малих архітектурних форм.

Каплиця яка знаходиться на території немає архітектурного вигляду, і є незручною в користуванні, тому її перебудовано і встановлено біля бетонного хреста. Навколо каплиці та бетонного хреста встановлено мощення із природного каменю, також до них прокладена доріжка для зручного користування. З обох боків доріжки, яка веде до каплиці висаджено бордюр із самшиту дрібно-листяного.

Туалет також було перебудовано, оскільки він знаходився на межі території і був одномісним його перенесено неподалік від минулого місця розташування, і запропоновано створення двохмісного туалету. Біля туалету встановлена урна для сміття, а також встановлено мощення із бруківки.

Кругом всієї церви встановлено мощення із бруківки, по якому буде зручно пересуватись, і можна буде огледіти всю територію. Також запроектовано доріжку із бруківки біля другого входу на територію, з обох боків якої висаджено стрижені кущі кулястої форми туї західної.

Запропоновано створення фонтану , навколо якого запроектовано квітник кулястої форми, і висаджено килимові росини (живучка повзуча, та тимян повзучий). На території також запроектовано квітники у вигляді смуг, які мають гарний декоративний ефект протягом цілого року (чорнобривці карликові, та шавлія). По середині квітника висаджено кущі штамбової форми (верба цільнолиста). Суттєвим недоліком організації території є відсутність належного освітлення, яке має забезпечувати безпечний рух відвідувачів у темний період доби. Тому слід розробити схему освітлення території.

Слід зазначити, що на території дуже бідний видовий склад рослин, який обмежується одним видом дерев і травяною рослинністю. Існуючі насадження відзначаються низькою естетичною цінністю. Тому я запропонувала створення деревно-чагарникових насаджень невеликих на зріст, які володіють рядом декоративних властивостей: гарно квітучі (спірея, бузок), штамбові (верба), пірамідальної форми (туя західна, ялина колюча, ялиця гірська, кипарисовик Лавсона), декоративно-листяні (дерен білий).

Серед малих архітектурних форм використано: лавочки, смітники, контейнери для росин, ліхтарі, а також підпірну стінку.


3.2 Геопластика рельєфу


Територія даної церкви вирішена без влаштування насипів чи будь-яких інших перепланувань. Проте у звязку з перепадами висот на даній території (до 1,5м) було запроектовано невеличку підпірніу стінку біля головного входу на тереторію.


3.3 Благоустрій території

благоустрій ландшафтний озеленення архітектурний

Важливим напрямом з вдосконалення даного об´єкту є також благоустрій території, що передбачає розмітку дорожньо-стежкової мережі, освітлення території, встановлення малих архітектурних форм.

На території встановлено два типи мощення доріжок - з бруківки, та природного каменю. Підпірні стінки залиті з бетону та облицьовані природним каменем.

Основними напрямками вдосконалення досліджуваного обєкту є:

створення нових декоративних насаджень;

організація благоустрою території .

Суттєвим недоліком організації території є відсутність належного освітлення, яке має забезпечувати безпечний рух відвідувачів у темний період доби. Тому актуальним є питання освітлення території. Освітлення влаштовується не лише з метою безпеки руху по території, але й для більш комфортних умов відпочинку у вечірні години.

Світлотехніка в наші дні - важливий компонент функціональної організації середовища перебування сучасної людини. Правильно спроектоване освітлення - це не тільки комфорт і безпека людей у темний час доби, але й потужний інструмент у руках архітектора, що дозволяє моделювати різні аспекти естетичного сприйняття міського середовища.

При виборі світильників для зовнішнього освітлення важливими є декілька критеріїв. Насамперед - це дизайн і співвідношення із зовнішньою архітектурою, адже саме ці якості будуть на виду у відвідувачів. А також розміри і світлороздільність світильників. Ці показники визначають кількість і схему розміщення пристроїв на території .

На території заплановані наступні види освітлення: функціональне, і декоративне.

Функціональне освітлення - це в першу чергу безпека і довговічність, а також зручність в експлуатації й обслуговуванні. Даний тип освітлення використовуємо біля входів на територію, на головних доріжках.

Для позначення дорожньо-стежкової мережі використовуємо супровідне освітлення - вздовж доріжок встановлюємо світлові стовпчики. Для цього використовуються світильники середньої потужності, що розташовуються на висоті одного-півтора метри.

Декоративне освітлення використовуємо на квітниках. У цю групу входять світильника-крихітки висотою 0,3 - 0,5 метри, міні-прожектори. Ліхтарі спрямованого освітлення розміщені на землі, можуть виділяти крону дерев та акцентувати увагу на квітниках.

Роботи по влаштуванню системи освітлення включають: викопування траншей під електричні кабелі, прокладання кабелів, підготовку площадок під встановлення світильників, встановлення світильників, виключателів і розеток, монтаж розвідного щитка.

Кожен вид освітлення впливає на інші, таким чином, важливо розглядати їх разом. Різні види освітлення можуть підтримувати або руйнувати один одного. Використані грамотно, вони можуть бути об'єднані - акцентуюче освітлення. Для сучасного освітлення важливе розуміння того, що все, що сприймає людське око, повинне бути включене у світлове рішення простору. Кожний з перерахованих видів освітлення при цьому є частиною створюваної світлової картини.

Характер відвідування обєкту зумовлює розташування в них мінімальної кількості малих форм архітектури і предметів обладнання, які активно впливають на вирішення багатьох функціональних, інженерних та естетичних завдань і часто визначають якість цілого ансамблю.

Стаціонарні і переносні лавки, урни є найбільш чисельними і універсальними предметами обладнання.


3.4 Формування насаджень


Асортимент існуючих насаджень не має таких декоративних властивостей щоб ми могли використати їх як основний композиційний елемент. Тому я пропоную наступний асортимент рослин, який покращить не тільки якісний склад насаджень, але й сприятиме підвищенню естетичного та гармонійного вигляду композиційних груп насадження. Для клумб я використав квіткові насадження, які добре переносять дані кліматичні умови, швидко виростають, довго та красиво квітнуть.

Створення нових насаджень проводимо шляхом висаджування деревних рослин, чагарників, влаштування газону і квітників. Формування ландшафтів здійснюємо за допомогою застосування різних типів і форм рослинних насаджень: - груп - окремих самостійних композицій дерев і чагарників;

солітерів - одиничних посадок;

живоплотів - зімкнутих або щільних посадок дерев або чагарників;

бордюрів - зімкнутих посадок чагарників;

лугів і газонів - відкритих просторів, покритих трав'янистою рослинністю;

квітковим оформленням ділянки.

Асортимент рослин підбираємо у відповідності до ґрунтово-кліматичних умов району, а також враховуючи специфіку ділянки.

На території влаштовуємо звичайний садово-парковий газон. Спосіб створення газону - посів насіння газонних трав, використовуючи травосуміш з насіння таких трав, як костриця червона, польовиця звичайна, та райграс пасовищний.


3.5 Календарний план виконання робіт


Спираючись на результати дослідження можна зробити висновок, що об´єкт озеленення являє собою прямокутну ділянку. Проект благоустрою та озеленення території передбачає розміщення додаткових споруд, прокладання дорожньо-стежкової мережі, створення декоративних насаджень з відповідним асортиментом порід. Для зручності календарний план виконання робіт зводимо у таблицю :


№Найменування робітЗапланована кількістьЗаплановані календарні терміниднівосіб1Копання ям ямокопачем112 декада квітня2Копання ям вручну глибиною і шириною до 1 м.112 декада квітня3Копання траншей для живоплотів вручну272 декада квітня4Навантаження і розвантаження саджанців на машину113 декада квітня5Рознесення саджанців дерев і кущів для посадки на відстань до 100 м.113 декада квітня6Обрізка пошкодженого коріння секатором123 декада квітня7Перенесення на ношах рослинної землі на відстань до 30 м.113 декада квітня8Посадка саджанців дерев у готові ями з підсипанням рослинної землі та ущільненням223 декада квітня9Посадка саджанців чагарників у готові ями з підсипанням рослинної землі та ущільненням223 декада квітня10Планування ділянки вручну на око1073 декада березня11Вирівнювання грунту граблями з розбиванням грудок і вибиранням коріння563 декада квітня12Розкидання сухих органічних добрив111 декада травня13Посів газону вручну площею понад 1000 м²121 декада травня14Посадка квітів111 декада травня15Полив квіткових рослин з лійок з піднесенням до 50 м.111 декада травня16Влаштування пристовбурних лунок і канавок111 декада травня17Прополювання і розпушування пристовбурних лунок і канавок123 декада червн18Прополювання живоплотів111 декада липня19Полив рослин зі шлангу з піднесенням шлангу до 100 м542 декада липня20Формувальне обрізування222 декада березня21Стрижка живоплоту шпалерними ножицями з трьох сторін із землі112 декада березня22Утеплення стовбурів рогожею113 декада листопада23Прополювання газонів, збір і виніс Трави на відстань до 50 м241 декада травня24Викошування суцільних газонів газонокосаркою2016з квітня по листопад25Встановлення і прибирання кілків113 декада квітня26Копання траншей для прокладання електричних кабелів10113 декада березня27Влаштування грунтових доріжок551 декада травня28Влаштування світильників223 декада квітня29Влаштування паркових лав довжиною 2,5 м зі спинкою221 декада травня

.6 Агротехнічні заходи


Садити дерева і чагарники можна цілорічно. Сучасна агротехніка дає змогу проводити садіння як взимку, так і влітку. Листяні деревні рослини найкраще висаджувати весною, особливо теплолюбні дерева і чагарники. Холодостійкі рослини добре переносять і осінню посадку. Періодом садіння хвойних слід вважати час появи нових приростів, тобто від половини квітня до половини травня. Осіння посадка хвойних, крім модрини, триває від серпня до початку жовтня. Більшість вічнозелених дерев і кущів висаджують у той самий період, що й хвойні. Весняна посадка без кому проводиться після розмерзання ґрунту і до початку розпускання бруньок (тривалість посадки 6-10 днів). Восени посадку можна починати після опадання листя і припинення росту і закінчувати за 1-2 тижні до початку стійких морозів. Всі інші посадки проводяться тільки з комом землі.

Порушення технології садіння дерев і чагарників у багатьох випадках є причиною низької декоративності, недовговічності, захворювань та загибелі рослин. Посадкові ями або траншеї потрібно копати не пізніше ніж за 2 тижні до посадки. При цьому грунт утримує добрий запас вологи, покращується його аерація та структура, відповідно. Готуючи ями, верхній шар землі відкидають в один бік, а нижній, менш родючий - в інший. Після висаджування рослин ями засипають так, щоб нижній шар землі був зверху. Дно ями і траншей розпушують на глибину 15-20см. Розміри садивних ям залежать від розмірів і віку висаджуваних рослин. Середня глибина ями для дерева становить 70-120см, для чагарників - 30-70см. Для створення живоплотів із чагарників викопують траншеї: для однорядних живоплотів - розмірами 50 х 50см, для дворядних - 70 х 50см і для трирядних - 90 х 50см. Чагарники в живоплоти висаджують у траншеї на строго встановленій відстані один від одного. Після садіння крону підрізують і формують бортики із землі для затримання вологи після поливу.

Коли посадкове місце готове, яму на 2/3 її обєму засипають грунтосумішю. Перед посадкою старанно оглядають коріння саджанців, пошкоджені корінці вирізають гострим садовим ножем, або секатором. Зрізи повинні бути рівними, а їх площина направлена вниз. Поверхню зрізу покривають садовою замазкою. Саджанці опускають в яму, розправляють коріння, спрямовуючи його вниз. Коренева шийка повинна бути 5-6 см вище від рівня грунту. Після встановлення рослини на необхідну висоту, яму засипають землею, пошарово ущільнюючи. Коли яма заповнена, по її периметру, роблять валик із землі для затримки води при поливі. Після посадки, рослину кріплять до кілків, добре поливають, мульчують торфом, або шаром рослинної землі.

Влаштування газонів. Головними якостями звичайних садово-паркових газонів є їхня декоративність, довговічність, стійкість до частого скошування, витоптування та тіньовитривалість, а також за певних умов посухостійкість і морозостійкість.

Створення міцної стійкості дернини можливе при сумісному вирощуванні видів трав з різними типами пагоноутворення, тобто таких, які належать до різних життєвих форм (кореневищних, кореневищно-кущових, рідше - щільно-кущових і стрижнекореневих).

Для створення садово-паркових газонів підходять усі види трав, що застосовуються в партерних газонах, але можуть бути використані й інші - вівсяниця валійська (типчак), лучна, овеча, східна; тонконіг вузьколистий, сплюснутий і звичайний, райграс багатоукісний; житняк гребінчастий, пустельний і сибірський. Роботи зі створення та влаштування газону розпочинаються на етапі планування поверхні, глибокої обробки ґрунтового шару та внесення органічних і мінеральних добрив. Для першокласного газону дуже важливим є дренаж. Його закладають після зняття родючого шару грунту. Він складається з таких шарів: бутового, товщиною 15 см, шару дрібних камінців, гравію чи грубозернистого піску, товщиною 5 см і, відповідно, родючий шар, товщиною 15 см.

Грунт укочують важким катком, після чого знову розпушують поверхневий шар на 2-3 см, висіваючи в нього насіння і знову укочують легким катком. Попереднє укочування необхідне для запобігання осідання грунту і для доброго проростання насіння.

На даному об`єкті створення газону буде проводитись шляхом посіву насіння трав. Рівномірність посіву - основа отримання доброго трав`яного покриву. При посіві травосуміші насіння ретельно перемішують. Рекомендується спочатку висівати крупне насіння з загортанням до 3 см., а потім дрібне на глибину до 0,5-1,5 см. Мульчування посівів проводиться тонким шаром перегною або торфу. Після мульчування обов`язкове коткування легким катком. Після посіву насіння при сухій погоді слід утримувати грунт у вологому стані протягом п`яти днів, проводячи полив у ранні чи пізні вечірні години. При досягненні травостоєм 7-8 см. проводиться скошування газону.

Процес утримання об'єкту включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.

Догляд за деревами і чагарниками. Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, оприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників. Поливання має забезпечувати постійну оптимальну вологість коренезаселеного шару ґрунту до глибини 60-70см. Найкраще розвивається дерево при вологості ґрунту 60-80% повної вологоємності. Норми та кратність поливання залежать від кліматичних і погодних умов, механічного складу ґрунту та його вологості, ступеня вологолюбності й посухостійкості порід, віку дерев. Терміни та кратність поливань залежать від пори висаджування рослин, фази їхнього розвитку й зовнішніх умов. Молоді дерева віком до 15 років у суху і жарку погоду належить поливати до 15 раз за вегетаційний період. Для доросліших рослин кратність поливу знижується до 4-6 раз.

Хвойні та листяні вічнозелені рослини (особливо у перший і другий рік після садіння) вимагають більш інтенсивного поливання в суху погоду. Пересаджені дерева старшого віку, крім поливання, слід дощувати.

Восени, коли довго не було дощів, за 2-4 тижні до середнього строку настання мінусових температур дуже важливо провести вологозарядне поливання рослин.

Удобрення деревних рослин потрібно проводити на основі агрохімічного аналізу. Необхідно своєчасно удобрювати дерева та чагарники після їхнього обрізування. Головною видимою ознакою "ґрунтового голоду" рослин є їхні слабі прирости, здрібнене листя та зміна барв.

Мінеральні підживлення необхідно проводити 2-3 рази за вегетаційний період:

перший раз - весною, в період розкриття брунькових лусок та вегетаційного росту пагонів;

другий - в період повного розпускання листя;

третій - восени, в період листопаду з кінця серпня до другої декади грудня.

Мінеральні добрива при кореневих підживленнях вносяться шляхом поверхневого розкидання, осередковим способом у свердловину глибиною 25-35 см діаметром 4-5 см, по 3-5 шт. на 1 м² пристовбурної лунки або у вигляді рідких мінеральних підживлень. Сухі підживлення належить проводити після дощу або поливу у вигляді суміші: 1 вагова частина аміачної селітри, 3 частини суперфосфату, 1 частина калійної солі. Суміш мінеральних добрив розсіюють навколо рослини, відступаючи від стовбура у молодих дерев на 0,3-0,5 м, у дорослих на 0,5-1м, у чагарників 0,3 м від кореневої шийки. Після сухого підживлення необхідно провести сильний полив насаджень. Оптимальна норма внесення добрив під час другого підживлення становить 35-40 г на 1 м² лунки.

Підживлення насаджень органічними добривами проводять 1 раз у 2-3 роки способом внесення компостів, гною, торфу з рівномірним розподілом по пристовбурній лунці. Після такого підживлення землю в лунці перекопують на глибину 10 см.

Дерева і чагарники, які не переносять низьких температур, вимагають захисту в зимовий період. При груповій посадці утепленню підлягає вся площа, яку займає група. Утеплення проводять після перших заморозків. Для утеплення стовбурів і крони застосовується повсть, солома та інші матеріали.

Якщо довго немає дощу, листя дерев покривається досить товстим шаром пилу. що призводить до закупорювання їхніх продихів, погіршення фотосинтезу, сповільнення обміну речовин. З метою змивання осілого на листки пилу слід проводити освіжаюче поливання крон дерев. Вони особливо необхідні в спекотні літні дні (у липні, серпні). Обмивання крон слід проводити в ранкові часи (не пізніше 9-ї години) або ввечері (після 19-ї години) в міру їхнього забруднення пилом, але не рідше 4-5 разів за вегетаційний період - для листяних порід і 8-10 разів - для хвойних порід.

Обмивання крони проводиться за допомогою шланга або поливальних машин.

З бур'янами борються двома способами - механічним (прополювання, скошування) та хімічним (застосування гербіцидів).

Для усунення негативного впливу ущільнення ґрунту і ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60-80 см робиться 5-8 свердловин діаметром 7-12 см на глибину 50-80 см. Свердловини заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з торфом і мінеральними добривами. Дренування, яке сприяє активізації росту кореневої системи, проводиться восени через 3-5 років.

При механічному пошкодженні стовбурів або видаленні гілок деревина пошкоджується різними цвілевими грибами і бактеріями, що зумовлює утворення дупел. Для збереження таких дерев необхідний своєчасний догляд за утвореними дуплами і ранами.

Для нормального росту й правильного розвитку дерев здійснюють догляд за кроною протягом усього життя рослин. Обрізають дерева навесні до розпукування бруньок або восени після опадання листя. У дерев видаляють порослеві пагони, які утворюються біля кореневої шийки, а також на стовбурах в міру її появи. Сухі гілки обрізують у міру їх виявлення впродовж року.

Формувальне обрізання дерев проводять у рядових та алейних насадженнях з метою збереження природної або штучної форми рослин, рівномірного розташування скелетних гілок.

Розрізняють слабке, помірне і сильне обрізання, ступінь якого залежить від виду дерева, його віку і стану крони.

Формувальне обрізання рекомендується здійснювати ранньою весною, до початку вегетації (кінець лютого-квітень).

Крони швидкорослих порід у місцях, де потрібно зберігати певну висоту і форму, обрізують щороку і один раз за 2-4 роки у повільнорослих (в'яз, дуб і липа). При обрізанні повільноростучих дерев в основному вкорочують однорічні прирости і лише окремі гілки обрізують до дво-трирічної деревини.

Санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізують підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування. Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду. Омолоджувальне обрізання виконують лише в дерев, які добре витримують підстригання та обрізання і вершина яких почала всихати, а ріст пагонів припинився. При цьому сильно вкорочують (на 1/2 - 3/4 загальної довжини) старі гілки, залишаючи, якщо це можливо, одну-дві гілки другого порядку. Омолоджують дерева навесні, поступово протягом двох-трьох років. Помірне та слабке омолоджування передбачає обрізання частини крони, а сильне - зріз крони до основи скелетних гілок.

Обрізування кущів передбачає їх формування, поліпшення якості цвітіння й плодоношення. У кущів, квітки яких розвиваються з бруньок, закладених у попередній рік (бузок, вейгела, форзиція, хеномелес тощо), слід обрізувати лише відцвілі суцвіття, проводять проріджування, омолоджування (вирізування старих скелетних гілок) та вкорочування пагонів з урахуванням розміщення квіткових бруньок.

У кущів з квітковими бруньками на пагонах поточного року (буддлея Давида, гортензія волотиста, пухироплідник калинолистий, таволги Бумальда, японська тощо), які цвітуть у середині чи в другій половині літа, навесні до початку росту або пізно восени вкорочують пагони на 1/2 - 1/3 їхньої довжини залежно від виду й сорту, а в низькорослих кущів окремі слабкі скелетні гілки можна "саджати на пеньок", залишаючи ділянку вищу від кореневої шийки на 10-15 см.

Показником потреби в обрізанні є зменшення приросту пагонів, зниження інтенсивності цвітіння та плодоношення.

Омолоджування декоративних кущів (поодиноких, у групі та в живоплоті) проводять періодично, в міру появи старіючих та перерослих пагонів, які втратили декоративність. Це роблять навесні до початку росту.

Формувальне обрізування кущів проводиться з метою створення декоративної штучної форми, підтримування заданої форми, прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти крони.

Санітарне обрізування кущів проводиться з метою зрізування хворих, сухих та пошкоджених гілок щорічно протягом усього вегетаційного періоду.

Згрібати листя з-під групи дерев і чагарників забороняється, тому що це призводить до винесення органічних добрив, зменшення ізоляційного шару для ґрунту, який запобігає випаровуванню ґрунтової вологи та промерзанню коріння. Листя має залишатися на зиму під деревами, а весною його можна неглибоко прикопати або з допомогою механізмів змішати з ґрунтом, що приведе до його мінералізації. Згрібати листя слід лише тоді, коли воно негативно впливає на зовнішній вигляд (партерний газон, пам'ятники і меморіальні комплекси, площі, дитячі майданчики, спортивні комплекси, головні алеї зелених насаджень, галявини, квітники тощо).

Догляд за живоплотами. Живоплоти із регулярною формою завжди повинні мати широку основу. Підстригання таких огорож починають від основи, визначивши необхідну ширину і рухаються догори.

Живоплоти, які формуються, починають стригти в перший рік після висаджування. Підстригання виконують згори на певній висоті від поверхні землі та з боків. Живопліт із світлолюбних кущів формують у вигляді зрізаної піраміди з нахилом бічних сторін 20-25 С та ширшою основою внизу.

У перший рік кущі живоплоту підстригають один раз за вегетаційний сезон - напровесні до початку сокоруху, пізніше - 3-5 разів за вегетацію в міру відростання.

Вільнорослі живоплоти систематично не підстригають. У них вирізають старі (які починають засихати) та надто загущені гілки. Один раз за два-три роки вільнорослі живоплоти проріджують у період спокою.

Утримання квітників. Декоративність і якість квітників значною мірою залежать від догляду, який має забезпечити сприятливі умови для росту і розвитку рослин. Догляд за квітниками полягає у поливанні, прополюванні, розпушуванні ґрунту, прищіпуванні та видаленні суцвіть, прибиранні стебел з квітників, штикуванні на зиму, захисті від хвороб і шкідників, підстриганні килимових рослин, розкритті багаторічних квітів з прибиранням сміття, підживлюванні, підв'язуванні рослин та укриття їх на зиму.

Поливання квітників повинно проводитися рівномірно з таким розрахунком, щоб земля зволожувалася на глибину залягання коріння. Розсаду квітів поливають щоденно, краще вранці або ввечері, доти, поки вона не приживеться. Частих поверхневих поливань слід уникати.

За вегетаційний період за нормальних погодних умов при догляді за сезонними квітниками в середньому має бути проведено 20-30 поливів. Квітники з покривних рослин поливають частіше - до 40-50 разів за сезон.

Норма поливання для однорічників та дворічників - 15-20, для багаторічників - 25-40 л/м2.

Розпушування ґрунту проводять в міру його ущільнення і проростання бур'яну та обов'язково після рясного поливу чи великого дощу. Перше розпушування треба виконувати напровесні, щойно просохне верхній шар ґрунту, а потім регулярно (один раз на 2-2,5 тижні) до змикання рослин.

Глибина розпушування однорічників - 3-5, багаторічників з поверхневим розміщенням коренів - 3-6 см.

Квітники слід мульчувати, особливо якщо вони створюються із багаторічників. Мульчування ґрунту сприяє збереженню вологи, поліпшенню теплового режиму й затриманню розвитку бур'янів. Як мульчу слід використовувати торф або компости: торфогнойовий, торфофекальний, торфомінеральний, торфоперегнійний тощо; тирсу листяних порід, напіврозкладену солому з гноєм і листом тощо. На 2-3-річних квітниках мульчу вносять шаром 3 см, на старших - 5-6 см і більше. Мульчують квітники із багаторічників один раз за два роки - восени, після обрізування і збирання стебел, або ж весною, після внесення добрив.

Підживлення рослин потрібне для їх забезпечення органічними і мінеральними елементами. Сезонні квітники при добрій підготовці та удобренні ґрунту перед кожною посадкою або ж систематичною заміною ґрунту забезпечують рослини оптимальним живленням. У виняткових випадках можна удобрити рослини водним розчином мінеральних речовин. Проте землю між рослинами слід покривати торф'яною потертю, дрібно насіченою соломою чи лісовою підстилкою. Багаторічники починають підживлювати з другого року після посадки. Підживлення проводять два рази за сезон. Весною, до початку росту стебел, вносять мінеральні добрива з переваженням азотних, а восени - переважно фосфорних і калійних. Добрива вносять з розрахунку (г/м2): 15-50 фосфорних (суперфосфат), 30-60 калійних (калійна сіль, сірчанокислий калій), 30-40 азотних (аміачна або калійна селітра) чи 10-20 сечовини. Добрива, що містять хлор, використовувати не рекомендується. Весною азотні добрива можна замінювати коров'яком (розбавляють 1:10) або курячим послідом (настій 1:20) при нормі 10 л/м2.

Багаторічні квіткові рослини часто відчувають нестачу мікроелементів, які найкраще слід вносити навесні під час першого розпушування ґрунту у вигляді кореневого підживлення з розрахунку 60-80 мл/м2.

Високі рослини підв'язують до кілків, а якщо вони висаджені рядами, то для підтримки стебел натягують дріт.

Скельні рослини покривають тонким шаром листя і гілками хвойних порід. Таке покриття можна використовувати і для інших рослин у морозні та сніжні зими. Не прикривають рослини лісового походження - барвінок, папороть, плющ.

Кожні 3-5 (6-8) років багаторічні рослини викопують, ділять, ґрунт глибоко перекопують, вибирають бур'яни, удобрюють перегноєм чи компостом і на підготовлену ділянку висаджують поділені рослини.

На килимових квітниках слід пильнувати за дотриманням чіткості рисунка за допомогою підстригання. Підстригати можна і звислі квіти, які завдяки цьому омолоджуються і продовжують своє цвітіння.

У квітниках видаляють засохлі пагони та відцвілі суцвіття, які знижують естетичний вигляд квітників. Обрізування суцвіть сприяє також наступному рясному цвітінню. Цвітіння рослин продовжують прищипуванням центральних пагонів на 1/3 - 1/4 їхньої довжини в період бутонізації, прискорюючи цим розвиток бічних пагонів. Після прищипування рослини рясно поливають і підживлюють.

Загальне правило догляду за квітковими рослинами у квітниках полягає в уникненні зав'язування й дозрівання насіння, що сприяє збільшенню тривалості цвітіння та довголіттю насаджень.

Осіннє прибирання квітників проводять після перших заморозків, коли температура знижується до мінус 1-2 С. Квіти, які необхідно зберегти як маточники, забирають у холодні парники, підвали й оранжереї.

На зиму теплолюбні рослини прикривають ялиновим або сосновим лапником, листям чи торфом. Перед прикриванням зрізують усі пагони і листя на висоті 6-12 см від землі, товщина покривального шару 5-20 см. Прикривання проводять після заморозків (по остиглій землі).

Догляд за газонами. Догляд за газонами полягає у розпушенні і розкиданні снігу, прочісуванні газону граблями, весняному та літньому підживленні, поливі, прополюванні, косінні трави, збиранні сміття та обпалого листя.

Ранньою весною після танення снігу і підсихання ґрунту на газонах необхідно провести інтенсивне прочісування трав'яного покрову гострими граблями або спеціальними металевими щітками у двох напрямках, зібрати накопичене на газоні обпале листя, зруйнувати ґрунтову кірку.

Одним із заходів догляду за газонами є землювання, яке стимулює кущіння злаків, поліпшує вологозабезпеченість молодих пагонів і загальну родючість ґрунту.

Землювання - це рівномірне поверхневе покриття газонів сумішшю добре переплілих органічних добрив, рослинної землі і грубозернистого піску. Воно проводиться 1 раз у 3-5 років весною, на початку літа (в період кущіння злаків) або восени після скошування.

Для підвищення довголіття газони необхідно піддавати аерації (проколювання або прорізування дернини) на глибину до 10 см.

Для підтримки декоративного стану газонного покриття і забезпечення нормального відростання травостою після скошування необхідно проводити регулярні поливи, зберігаючи грунт коренепроникаючого шару (на глибині 15-20 см) у вологому стані. Оптимальна вологість грунту під дерновотвірними злаками - 70-75% повної польової вологоємкості даного ґрунту.

У середньому загальна кількість поливів за вегетаційний період звичайних газонів становить 16 разів, партерних - 30.

Звичайні газони слід скошувати, як тільки травостій досягне висоти 8-10 см, 10-14 разів за сезон. Висота травостою, що залишається, - 4-5 см.

Остатній раз газони скошують приблизно за місяць до настання морозів з тим, щоб трава встигла зміцніти і накопичити достатньо поживних речовин. Зрізану траву необхідно обов'язково прибирати з поверхні газону, інакше під утвореними під час косіння валками дернина випріє і з'являться бурі плями.

Систематичне скошування травостою призводить до великого виносу поживних речовин з ґрунту і виснаження самих рослин, внаслідок чого газон потребує регулярних інтенсивних підживлень. При цьому вносять сухі або рідкі добрива. Терміни та норми внесення добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов і віку травостою. Орієнтовні дози внесення добрив за весь вегетаційний період на малородючих ґрунтах становлять з азоту - 40-80, фосфору - 60-120, калію - 100-120 кг/га.

Знищення бур'янів на газоні досягається, крім скошування, за допомогою прополювання. На молодих газонах, які ще не зміцніли, проводиться ручне прополювання. Дуже важливо забезпечити вчасне прополювання бур'янів у весняний період до їх цвітіння та штучного запліднення.

У ході боротьби з бур'янами найефективнішими профілактичними заходами є знищення бур'янів на ділянках під час обробки ґрунту і ретельне очищення насіннєвого матеріалу.

Догляд за елементами благоустрою. Догляд за дорожньою мережею та майданчиками включає такі види робіт, як поточний ремонт, санітарне очищення (підмітання, збирання випадкового сміття, прибирання снігу, посипання піском або іншими матеріалами крім солі в період ожеледиці, видалення трави.). Періодичність санітарного очищення, поливання та миття доріг проводиться в міру необхідності, залежно від інтенсивності відвідування.

Догляд за іншими елементами благоустрою включає: поточний ремонт, підготовку обладнання до експлуатації в літній та зимовий періоди, усунення поточних дефектів з урахуванням системи огляду зелених насаджень, періодичне санітарне очищення урн, водойм, видалення снігу в зимовий період, миття лав, обслуговування систем освітлення, водопостачання, водовідведення, інше.

Захист зелених насаджень від шкідників і хвороб. У системі заходів із захисту зелених насаджень одними із найголовніших є санітарно-профілактичні. Їхнє завдання полягає в усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників і хвороб. З цією метою у зелених насадженнях збирають опале листя, хвою, шишки, сухі гілки та загиблі рослини. Обрізують також хворі і всохлі гілки, обкоровують і корчують пеньки, знищують плодові тіла грибів. Особливе місце в заходах, спрямованих на оздоровлення і продовження віку дерев, є лікування ран і пломбування дупел.

Для захисту зелених насаджень від шкідників та хвороб застосовуються такі основні методи: агротехнічні, хімічні, біологічні, біофізичні, механічні та інтегральні.


3.7 Екологічне обгрунтування проекту та ефективність проектних рішень


Благоустрій та озеленення Греко-католицької церкви імені « Пресвятої тройці » в с. Підбереж безперечно є надзвичайно необхідним заходом. Тертиторія церкви є новою і на даний час пустою з недостатньою кількістю насаджень. Це не припустимо з огляду на те, що обєкт проектування знаходиться в центрі села біля центральної дороги . Натомість озеленення покращить естетичний вигляд обєкту та виправить всі існуючі недоліки. Збільшення площі зелених насаджень безумовно позитивно вплине на психічний, фізичний, емоційний стан дітей, підвищать їх працездатність, захистить від впливу зовнішніх чинників, таких як шум, пил та сонячне опромінення.

При проектуванні було докладено всіх зусиль, щоб врахувати всі існуючі потреби і знайти найкращі шляхи їх вирішення.


Розділ 4. Охорона праці


Охорона праці - система законодавчих актів та відповідно їм соціально-економічних, технічних, гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку, зберігають здоровя та працездатність людини в процесі праці.

Обов'язок по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Виконання цього обов'язку вимагає від них точного дотримання вимог нормативних актів (інструкцій, правил, стандартів) з охорони праці, розроблених на державному міжгалузевому і галузевому рівнях.

Організація робіт з охорони праці включає:

забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, будинків, споруд;

нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

інструктаж з техніки безпеки і навчання працюючих безпечним умовам праці;

забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку;

забезпечення відповідним інвентарем;

забезпечення працівників спецодягом;

організацію лікувально-профілактичних заходів, соціально-побутового обслуговування робітників, професійний відбір працюючих щодо окремих спеціальностей.

Організація безпеки праці для попередження виробничого травматизму.

В проекті озеленення та благоустрою обєкту передбачається проведення таких видів робіт: підготовка ґрунту, навантажувально-розвантажувальні роботи, перенесення вантажів, викопування посадкових ям і траншей, посадка рослинного матеріалу, роботи по догляду за рослинами з ручним інструментом. Оскільки всі роботи проводяться на відкритій місцевості і ручним способом велику роль відіграють фактори зовнішнього середовища. Тривале перебування працівника у несприятливому для людини температурному режимі, негативно впливає на здоровя та самопочуття. Якщо температура зовнішнього середовища вища фізіологічних потреб організму (вища 18-19 градусів Цельсія), то тепловіддача організму буде утруднена, що суттєво знизить працездатність людини. Тому працівник повинен мати головний убір, повинен бути забезпечений водою.

При ручному обробітку ґрунту потрібно звернути увагу на якісну підготовку інструменту. Він повинен бути легким, зручним в роботі, міцним, загостреним, без заусениць. Ручки інструментів повинні бути зручними та гладкими з твердої деревини чи пластмаси. Відстань між працюючими, для запобігання поранень, повинна бути не менше 5 метрів. Не дозволяється працювати без рукавиць та зручного взуття. Прополювання проводять прополювальними ножами і ручними розрихлювачами. При викопуванні та пересадці квітів та кущів більше всього страждають локтеві частини руки. Тому бажано користуватися рукавицями, які стягуються в запястях резинкою з налодонником.

Роботи повязані з викопуванням посадкових ям, можна віднести до розряду земельних робіт. Грунт, вийнятий з траншеї чи посадкової ями, слід розміщувати на відстані не менше 0,5 м від бровки отвору. Розробляти грунт способом підкопу не допускається. Валуни і каміння, а також відшарування ґрунту, виявлені на відкосах, повинні бути видалені. Перед допуском робітників в траншеї глибиною більше 1.3 м повинна бути перевірена стійкість відкосів.

Навантажувально-розвантажувальні роботи повинні виконуватись у відповідності до нормативно-технічної документації, яка містить положення щодо безпеки при виконанні робіт даного виду. Місця виконання навантажувально-розвантажувальних робіт повинні бути обладнанні знаками безпеки (обгороджувльною стрічкою). Не допускається знаходження людей і рух транспортних засобів в зоні можливого падіння вантажів. Перед підйомом і переміщенням вантажів повинні бути перевірені стійкість вантажів і правильність їх стропування. При ручному стропуванні вантажів повинні використовуватись спеціальні драбини і інші пристосування, які забезпечують безпеку працівників. Вантажі на транспортних засобах повинні бути укладені і закріпленні так, щоб під час транспортування не виникло їх зміщення і падіння. Місця виконання навантажувально-розвантажувальних робіт повинні бути розміщені на спеціально відведені території з твердим і рівним покриттям і мати достатнє природне та штучне освітлення. Освітлення повинно бути рівномірним (5-10 люкс) без сліпучої дії на працівників. Все обладнання яке використовується при роботі з вантажами повинно бути справним і відповідати вимогам безпеки. Робітники, зайняті на навантажувально-розвантажувальних роботах, повинні проходити попередній і періодичні медичні огляди та інструктажі з охорони праці та надання першої медичної допомоги. При виконанні робіт вручну максимальна вага переміщуваного вантажу повинна бути: для жінок віком 16-18 років - 10 кг, для чоловіків віком 16-18 років - 10 кг: старше18 років - відповідно 20 і 30 кг. Підлітки до 16 років до важких фізичних робіт не допускаються, а допускаються не більше як на третину зміни для роботи з вантажами вагою 4 кг і менше.

Посадкові роботи виконуються вручну, тому тут найбільшу увагу слід звернути на роботу з ручними знаряддями праці (лопатами, вилами, косами, сапами, граблями, сокирами). Ручні знаряддя праці повинні бути у справному стані: робоча частина заточена відповідно до вимог, а держак надійно прикріплений. Посадка крупномірних дерев здійснюється відповідно до технологічних вимог. Упаковку з кома дозволяється знімати лише після встановлення дерева у посадкову яму. Для запобігання нахиленню або вивертанню дерева його закріплюють за допомогою розтяжок: стовбур обвязують мішковиною, а потім дротом, в кінці якого натягують і прикріплюють до міцних коротких кілочків, вбитих в землю за межами посадкової ями. При необхідності крону дерева підрізають. Для цього використовують переносні драбини. Їх верхня сходинка повинна бути оббита повністю, майданчик огороджений перилами; інструменти (ножі, сокири, секатори) повинні бути справними, гострими і щільно насадженими на держак. Ручні знаряддя праці переносять (чи перевозять) в спеціальних чохлах чи ящиках. Ручки ручного інструменту повинні бути відшліфовані від візуально видимих дефектів.

Працювати з газонокосаркою рекомендується в довгих штанах і черевиках, а також обов'язково надягати захисні окуляри та навушники. Користуватися газонокосаркою слід на рівних поверхнях, уникаючи насипів і горбів; не варто починати роботу в дуже жарку погоду.

Виробнича санітарія та гігієна праці

Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і технічних засобів, що попереджують чи зменшують дію на працівників шкідливих виробничих факторів.

Робітникові часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, з отрутохімікатами. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захворюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві.

З метою збереження здоров'я і працездатності робітників на будівельних майданчиках обладнують тимчасові побутові приміщення, в яких вони можуть переодягатись, відпочити під час технологічної перерви та обіду, прийняти їжу, взимку - обігрітись. Кількість санітарно-побутових приміщень і їхні розміри залежать від кількості робітників, що водночас працюють на даному об'єкті.

Після закінчення роботи обличчя і руки треба добре вимити. Якщо шкіра на руках тріскається, після миття їх треба змастити гліцерином або спеціальним кремом.

У жаркий період лісокультурного сезону слід переміщати зміну, щоб вона проходила у більш прохолодний період дня. Можна організувати довшу обідню перерву (до 1,5-2 год.) і використовувати для цього саму жарку частину дня. Згідно санітарних норм при температурі повітря до 30ºС на одну людину необхідно мати 1,5-2 л. води, при температурі більше 30ºС - 3-3,5л., а з врахуванням гігієнічної мети - 4-5 л. води на день.

Для захисту від шкідливих виробничих факторів користуються спеціальними індивідуальними захисними пристроями та одягом. Для захисту тіла людини, наприклад, застосовують спеціальний одяг (комбінезон або штани і куртки) та взуття, органів зору - спеціальні окуляри з гумовою або шкіряною оправою, яка щільно прилягає до обличчя. Пожежна безпека

Протипожежна профілактика - це комплекс заходів, спрямованих на попередження пожеж і створення умов для успішного їх гасіння у разі виникнення.

Власники підприємства зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єкту;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки (два рази в рік).

Пожежна безпека забезпечується: системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

Запобігання пожежі досягається попередженням появи у горючому середовищі джерел загоряння. Наступними мірами являються обмеження маси чи обєму горючих речовин і найбільш безпечний спосіб їх розміщення. Забороняється гасити полумя водою, не відключивши попередньо електромережу, для запобігання ураження електрострумом. Ступінь пожежної безпеки зелених насаджень залежить від породи, віку цих насаджень, від пори року і метеорологічних умов. Так, влітку в посушливу погоду найбільшу пожежну небезпеку представляють хвойні насадження, а особливо чисті соснові. На ділянці проведення робіт по озелененню необхідна наявність протипожежних щитів. До їх складу входять вогнегасники, ящики з піском, лопати, кірки, сокири, ємності з водою, відра, азбестове полотно розміром 2х2 м. Кількість засобів пожежогасіння, якими забезпечується обєкт, залежить від його площі і категорії пожежної безпеки.

Отже, для покращення умов праці, забезпечення гігієни праці та попередження виробничого травматизму пропонується провести і дотримуватись наступних заходів:

. Уникати проведення робіт на відкритому повітрі при несприятливих метеорологічних умовах, у вечірні години та вихідні дні;

. Систематично проводити видачу засобів індивідуального захисту;

. Встановити оптимальний режим праці та відпочинку;

. Строго дотримуватися правил техніки безпеки і пожежної безпеки.

Розділ 5. Економічна оцінка проекту


Економічна частина складається з розрахунків і показників , які зводяться в окремі таблиці. Розрахунок вартості будівництва обєкту і робіт по догляду за ним зводиться в кошторисну відомість.

Виробнича програма та кошторисна вартість будівництва і догляду за проектованим обєктом.

Проектований обєкт розташований в с. Підбереж Долинського району. Загальна площа обєкту становить 0,47 га. В табл.1. наведено загальний баланс території. Як видно в таблиці зелені насадження займають близько 75% території, доріжки 23%, малі архітектурні форми 2%.


Табл. 1 Баланс загальної території обєкту

№ п/пВиди об'єктівга% до загальної площі12341Доріжки0,0185,370а) із природнього каменю0,025,975б) із бруківки0,0164,7752Зелені насадження0,16592,540а) під деревами і кущами0,025,975б) під живоплотами0,0133,885в) під газонами0,06519,405г) під квітниками0,0041,1953Малі архітектурні форми0,0072,095Всього0,335100

Табл. 2 Розрахунок потреби і кількості основних і допоміжних матеріалів для будівництва садово-паркового обєкту.

№ п/пНайменування матеріалівОд. вим.КількістьВартість, грнодиницівсього123456Основні матеріалиСаджанці дерев1Кипарисовик ЛавсонаAlumiшт.3702102Сосна білокорашт.22505003Туя західна Brabantшт.21357354Ялиця гірська Compactaшт.41204805Ялина колюча Hoopssiшт.21503006Ялівець китайський Spartanшт.280160Разом342385Саджанці кущів1Бузок звичайнийшт.230602Верба цільнолиста Compactaшт.523011503Таволга середняшт.2701404Туя західна Globosaшт.288022405Дерен білий Elegantissimaшт.2901806Самшит дрібнолистий Fauknerшт.6362012720Разом67516490Саджанці живоплотів1Граб звичайнийшт.6302012600Разом63012600Розсада трави1Сумішкг1835630Квіткова розсада1Тим'ян повзучийшт.4201563002Живучка повзучашт.1001414003Чорнобривцішт.30007210004Шавліяшт.120067200Разом35900Допоміжні матеріали1Лавкишт.335010502Ліхтарішт.8705603Урнашт.11201204Фонтаншт.135003500Разом5230Всього73235

Основні обєми робіт з будівництва та їх вартість зводимо в табл. 3. Для цього рахуємо кількість посадкового матеріалу та кількість землі, необхідної для посадки. Маючи ціну за одиницю виконання робіт знаходимо загальну вартість певного виду роботи та загальну вартість робіт з будівництва та озеленення території.

Табл. 3 Виробнича програма робіт з озеленення.

№ п/пНазва робітОдиниці виміруОбсяг робітЦіна за одиницю, грнЗагальна вартість, грн1234561Загальна площа об'єктуга0,475--- в тому числі проектованага0,335--2Кількість рослинної землі, яка необхідна для посадки деревм12,2354723Копання ям для дерев розміром:а) 0,8*0,8*0,5шт.12,2259504Посадка дерев всьогошт.3880560- Сосна білокорашт.280160- Туя західнашт.21801680- Ялиця гірськашт.480320- Ялина колючашт.280160- Ялівець китайськийшт.2801605Кількість рослинної землі, яка необхідна для посадки кущівм6,7535236,256Копання ям розміром:а) 0,5*0,4*0,5шт.67,52013507Посадка кущів всьогошт.6752516875- Бузок звичайнийшт.22550- Верба цільнолисташт.525125- Таволга середняшт.23060- Дерен білийшт.22550- Самшит дрібнолистийшт.6362515900-Туя західнашт.28308408Кількість рослинної землі для живоплотум27,535962,59Копання траншей (0,5*0,5*L)м/п11035385010Посадка живоплоту:шт.2830840- Граб звичайнийшт.283084011Підготовка грунту для квітниківм14045630012Посадка квітів:а) однорічнихм1105550- Чорнобривцім705350- Шавліям405200б) багаторічнихм3010300- Живучка повзучам1410140_ Тим'ян повзучийм161016013Підготовка грунту для газонівм650201300014Посів трав і догляд за нимим65015975015Влаштування доріжок:а) з природнього каменюм20901800б) з бруківким164801312017Влаштування лавокшт.340120Всього70185

Підсумувавши вартість основних і допоміжних матеріалів для будівництва садово-паркового обєкту та вартість робіт з будівництва та озеленення території знаходимо загальну вартість будівництва обєкту. Вона становить 143420 грн.


Висновок


На даному проекті було здобуто мною певні навики та знання, які я отримала під час його виконання. Дана приватна територія знаходиться в с. Підбереж по вулиці Б. Хмельницького Долинського району Івано-Франківської області. На даній території використовується змішаний стиль планування.

Основними напрямками вдосконалення досліджуваного обєкту є:

створення нових декоративних насаджень;

організація благоустрою території ;

влаштування малих архітектурних форм.

На території встановлено два типи мощення доріжок - з бруківки та природного каменю. Серед малих архітектурних форм використано: лавочки, смітники, контейнери для росин, ліхтарі, а також підпірну стінку.

Суттєвим недоліком організації території є відсутність належного освітлення, яке має забезпечувати безпечний рух відвідувачів у темний період доби. Тому актуальним є питання освітлення території. Освітлення влаштовується не лише з метою безпеки руху по території, але й для більш комфортних умов відпочинку у вечірні години. На території заплановані наступні види освітлення: функціональне, і декоративне.

Запропоновано створення деревно-чагарникових насаджень невеликих на зріст, які володіють рядом декоративних властивостей: гарно квітучі (спірея, бузок), штамбові (верба), пірамідальної форми (туя західна, ялина колюча, ялиця гірська, кипарисовик Лавсона), декоративно-листяні (дерен білий).

Формування ландшафтів здійснюємо за допомогою застосування різних типів і форм рослинних насаджень:

груп - окремих самостійних композицій дерев і чагарників;

солітерів - одиничних посадок;

живоплотів - зімкнутих або щільних посадок дерев або чагарників;

бордюрів - зімкнутих посадок чагарників;

лугів і газонів - відкритих просторів, покритих трав'янистою рослинністю;

квітковим оформленням ділянки.

Рішення у курсовому проекті містять:

яскраво виражену ідею;

мають чіткий художньо-композиційний задум;

мають чітко виражену графічну подачу матеріалу;

містять матеріал в обємі, який достатньо розкриває тему та ідейний задум.


Список використаної літератури


1. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць Підруч. -Вид. 2-ге. - Львів: Світ,2008.-456 с.: іл. Бібліограф. с 450.

.Жирнов А.Д., Мельничук Я.В. Реставрація та реконструкція ландшафтних обєктів. /Програма та навчально-методичний посібник з обмірної практики. - Львів: УкрДЛТУ, 1997. - 18 с.

.Д-р Д.Г. Хессайон Все про газоне Видавництво ''Кладезь-Букс''-Москва 132с.,2007.

. Білоконь Ю.М. Функція та структура форми в регіональному плануванні./За редакцією І.О.Фоміна. - К.: Укрархбудінформ, 2002. - 97 с.

. Д-р Д.Г. Хессайон Все о декоративных деревьях и кустарниках Видавництво ''Кладезь-Букс''-Москва 132c., 2007.

. Д-р Д.Г. Хессайон Всё о вечнозеленых растениях Видавництво ''Кладезь-Букс''-Москва 132c., 1998.

. Д-р Д.Г. Хессайон Всё о клумбовых растениях Видавництво ''Кладезь-Букс''-Москва 144c., 2000.

.Горохов В.А. Городское зеленое строительство. - М.: Стройиздат, 1991. - 409с.

.Крижанівська Н.Я. «Основи ландшафтного дизайну» : Підручник. - К.: «Ліра-К»,2009.-218 с.


Додатки


Додаток 1


Інвентаризаційна відомість насаджень

№ п/пНазва виду (українська-латинська)Вік, рокиВисота,мДіаметр стовбура см,мФорма крониДіаметр крони,мАб. або екз.Пн-ПдЗх-Сх1Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб2Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб3Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб4Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб5Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб6Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб7Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб8Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб9Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб10Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб11Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб12Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб13Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб14Туя західна - Thuja occidentalis70.750.2пірамідальна0.300.30аб

Додаток 2


Асортимент дерев та чагарників. (зведена відомість)

№Назва рослиниК-стьукраїнськаЛатинськаХвойні деревні породи1Кипарисовик ЛавсонаChamaecyparis lavsoniana Alumi32Сосна білокораPinus heldreichii23Туя західнаThuja occidentalis Brabant214Ялиця гірськаAbies lasiocarpa Compacta45Ялина колючаPicea pungens Hoopssi26Ялівець китайськийJniperus chinensis Spartan2Листяні деревні породи7Граб звичайнийCarpinus betulus630Хвойні чагарники8Туя західнаThuja occidentalis Globosa28Листяні чагарники9Бузок звичайнийSuringa vulgaris210Верба цільнолистаSalix lasiocarpa Compacta511Таволга середняSpsraca media212Дерен білийCornus alba Elegantissima213Самшит дрібнолистийBuxus microphulla Faukner636

Додаток 3


Експлікація будівель, споруд, майданчиків, малих архітектурних форм (до опорного плану)

№НазваПримітки (матеріал, поверховість тощо)1Бетонний хрестбетонна конструкція2Деревяний хрестдерв'яна конструкція

Додаток 4


Експлікація будівель, споруд, майданчиків, малих архітектурних форм (до генплану)

№НазваПримітки (матеріал, поверховість тощо)1урнаметалічна конструкція2лавкадерв'яна конструкція3ліхтаріметалічна конструкція

Додаток 5


Асортимент квіткових рослин.

№Вид сортиментуКолірПеріод цвітінняКількістьшт.м2м2Всього шт.1Тимян повзучий Thumus serpyllumфіолетовийЛипень-вересень30144202Живучка повзуча Ajuga reptansТемно-червонийЧервень-жовтень50201003Чорнобривці TagetesЧервонийЧервень-жовтень506030004Шавлія SalviaчервонийЛипень-жовтень40301200

Додаток 6


Асортимент трав для газону.

Категорія газонуВид злаку% в сумішіЗвичайний садово-парковий газонКостриця червона25Польовиця звичайна15Райграс пасовищний35


Благоустрій та озеленення церкви імені Пресвятої Тройці Основи ландшафтного дизайну. Озеленення насел

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ