Баланс установи як джерело інформації про її фінансовий стан

 

Зміст

Вступ

1. Бухгалтерський баланс як джерело економічної інформації

1.1 Форма, структура і зміст балансу

1.2 Характеристика розділів бухгалтерського балансу

1.3 Основні напрямки аналізу балансу

2. Порядок складання бухгалтерського балансу на матеріалах ПАТ "ТЕТЗ-Інвест"

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Облік і контроль фінансових ресурсів підприємства та шляхи його вдосконалення

2.3 Облік і контроль активів підприємства та шляхи його вдосконалення

2.4 Удосконалення обліку і контролю на підприємстві з використанням ПЕОМ

3. Аналіз фінансового стану ПРАТ "ТЕТЗ-Інвест" на основі показників балансу

3.1 Аналіз та оцінка активів та пасивів підприємства

3.2 Аналіз ліквідності підприємства

3.3 Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності)

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища

4.2 Промислова санітарія

4.3 Електробезпека

4.4 Пожежна безпека

4.5 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Вступ

Розвиток бухгалтерського обліку підтверджує незмінність покладених на нього завдань, а саме, забезпечення обєктивності фінансово-майнового стану підприємства та узагальнення фінансових результатів. Для оцінки фінансово-майнового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з бухгалтерського балансу, який містить інформацію про активи, зобовязання та власний капітал підприємства. Інформація про ресурси підприємства, які ним контролюються і принесуть економічну вигоду у майбутньому, є надзвичайно корисною, адже вона характеризує можливості створення грошових потоків у майбутньому. Дані про власний капітал необхідні для визначення потреб у фінансових ресурсах в майбутньому та для передбачення розподілу прибутку.

Інформація про зобовязання підприємства допомагає користувачам оцінити здатність його щодо виконання своїх обовязків перед кредиторами.

За даними бухгалтерського балансу оцінюється автономність підприємства, його ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність тощо. Звітність на підприємствах, в організаціях, установах використовується для контролю за виконання проектних завдань, планів, аналізу, формуванням прогнозів, складанням бізнес - планів, тому балансове узагальнення як елемент методу бухгалтерського обліку знайшло широкого застосування в сфері планування, фінансування, аналізу та обліку.

У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Якщо вона раніш, при нашої "відкритості", призначалася досить вузькому колу користувачів (вищестоящій організації, фінансовому органу, установі, банку і територіальному органу статистики), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: ті хто, безпосередньо зв'язані з підприємництвом (бізнесом), тобто менеджери і всі інші, хто звязаний з керуванням, включаючи, природно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами і бухгалтерами-аналітиками; ті хто, безпосередньо не працюють на підприємствах (фірмах), але мають прямий фінансовий інтерес - акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці і продавці продукції (послуг) і так далі; третю групу представляють користувачі, що мають непрямий фінансовий інтерес - різні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо), податкові служби, органи статистики, профспілки й інші. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стійкості, маневреності капіталу й ефективності його використання. Ефективність керування господарською діяльністю виміряється системою показників, що знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності. Вимір показників, факторів їхньої зміни і виявлення результатів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності є першочерговими задачами її аналізу.

Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічний зміст кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій чи іншій статті і значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.

Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Вона дозволить об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності і виробити обґрунтовані управлінські рішення з метою виявлення і використання резервів поліпшення функціонування усіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.

У дипломній роботі дана загальна характеристика бухгалтерського балансу, як основного джерела інформації для аналізу фінансового стану.

Метою дипломної роботи є: дослідити теоретичні аспекти складання бухгалтерського балансу установи, встановити відповідність фінансової звітності, в усіх суттєвих аспектах, законодавчим джерелам, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів, вивчити методику аналізу і аудиту показників а також здійснити їх практичне впровадження на досліджуваному підприємстві, з метою подальшого вдосконалення фінансової звітності підприємства як інформаційної бази для прийняття рішень.

Виходячи із мети дослідження основним завданням дипломної роботи є:

¾визначення характеристики балансу, як основної форми фінансової звітності, розгляд видів балансу та його представлення;

¾вивчення структури балансу;

¾вивчення порядку складання балансу та змісту його статей;

¾проведення аналізу фінансового стану, фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства на основі даних балансу;

¾позиції щодо шляхів вдосконалення аналізу фінансового стану підприємства.

Обєктом дослідження обрано ЗАТ "ТЕТЗ-інвест".

1. Бухгалтерський баланс як джерело економічної інформації

1.1 Форма, структура і зміст балансу

Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів - статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів.

Відповідно до статті 11 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХIV [1] баланс, разом зі звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства.

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Тому все ХХ сторіччя було присвячено вдосконаленню аналітичності балансу як однієї з форм фінансової звітності.

Сьогодні в Україні бухгалтерський баланс базується на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного, документального відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Баланс підприємства надає зовнішнім і внутрішнім користувачам корисну, повну, правдиву та неупереджену інформацію про майновий і фінансовий стан підприємства, його фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період. Таким чином, бухгалтерський баланс є інформаційним джерелом для прийняття управлінських рішень.

Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності є правилами, що вироблені теорією і практикою бухгалтерського обліку, є обовязковими для всіх субєктів господарювання при складанні ними фінансової звітності, в тому числі балансу.

Оперативне управління господарюючим субєктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Саме таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, рушієм правильного ведення обліку, інструментом визначення економічних, юридичних та господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного нормування, поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом. На підставі показників балансу найчастіше проводять оцінку фінансового стану підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти результатів діяльності підприємства, як фінансовий стан підприємства, його ліквідність, платоспроможність, рентабельність тощо.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення його фінансового стану.

Визначення балансу та вимоги до нього, як елементу фінансової звітності, наведено в національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку П (С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" [2].

В Україні в ХХІ столітті після введення в дію національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку затверджена нова форма балансу. Зміст, структуру цієї форми звітності встановлює П (с) БО 2 "Баланс" [3]. З однієї сторони баланс є звітом про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобовязання і власний капітал, а з іншої - багатим джерелом інформації, на базі якого розкривається фінансово-господарська діяльність економічного субєкта.

баланс бухгалтерський фінансовий стан

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996 [1] усі юридичні особи, які створені відповідно до чинного законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних субєктів господарювання зобовязані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства та інші показники діяльності за звітний період.

Мета, зміст та структура бухгалтерської фінансової звітності регламентується національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку - нормативно-правовими актами, затвердженими Міністерством фінансів України. Вони визначають принципи, процедури обліку та складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Значимість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству.

Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст. Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським відносинам підприємства на кожний даний момент. Тільки баланс дає можливість наочно усвідомити обсяг і зміст виконаної за звітний період роботи.

Баланс з особливою чіткістю відображає фінансовий стан підприємства, показуючи, чиї кошти вкладено в підприємство, як їх розміщено, чи є довгострокові позики, чи забезпечено покриття зобов'язань перед кредиторами тощо.

Користуючись низкою щорічних балансів, можна чітко уявити собі динаміку економічного розвитку підприємства та його господарської діяльності. Порівнянням точних цифр балансових даних у належній обробці з'ясовують наскільки раціонально й економно велася на підприємстві робота, якою ціною досягнуто кінцевих результатів, чи достатньо матеріальних запасів, чи надійні дебітори та ін. Наявність своєчасних та правильно складених балансів дає можливість кожному керівникові, обмірковуючи всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства, свідомо вести господарство, пошук внутрішніх резервів та запровадження їх у дію.

Оцінка ліквідності активів підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи, необоротні активи), а у знаменнику - дані про поточні зобовязання підприємства.

Оцінка фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки власного капіталу в активах підприємства.

Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому [13].

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень. Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу.

Баланс, як і інші форми фінансової звітності, повинен задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Для того, щоб інформація, яка міститься в балансі, була зрозумілою користувачам, вона повинна відповідати певним якісним характеристикам:

бути дохідливою і розрахованою на однозначне тлумачення її за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

бути доречною, тобто такою, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому;

бути достовірною, тобто не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

бути порівняльною, тобто надавати можливість користувачам порівнювати інформацію з Балансу за різні періоди та різних підприємств.

В Україні баланси підприємства складають за методом - нетто, тобто валюта балансу підраховується за виключенням сум за регулюючими рахунками. Згідно ст.12 П (С) БО 1 [2] "Загальні вимоги до фінансової звітності" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Звітність підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Для забезпечення порівнянності даних у балансі підприємства наводяться дані на початок і кінець звітного періоду (у квартальних балансах) та на кінець звітного року.

Основою для заповнення балансу, тобто формування певної його статті, є бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класів Плану рахунків.

Відповідно до Постанови "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" затвердженої Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 [1], підприємства та установи складають місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність, в якій відображають склад майна і джерела його формування.

Згідно зі статтею 14 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [1], підприємства зобов'язані подавати баланс разом з квартальною та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам. Баланс підприємств не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством. Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день. Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Бухгалтерський баланс - спосіб узагальнення й угруповання майна господарства і джерел його утворення на визначену дату в грошовій одиниці.

Форма балансу визначена стандартом номер два (ПСБО 2).

Стандарт ПСБО-2 визначає форму балансу, зміст балансу і правила розкриття його статей. Форма балансу заповнюється в тисячах гривень без десяткових знаків після коми і відображає фінансовий стан організації на звітну дату. Форма балансу представлена у додатку А.

Бухгалтерський облік являє собою впорядковану систему збору, реєстрації й узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного й документального обліку всіх господарських операцій.

Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їхнього зобов'язання й господарських операцій, здійснювані організаціями в процесі їхньої діяльності.

Двостороння таблиця балансу в графічному зображенні показує на лівій стороні стан майна в послідовності, що відповідає функціональної ролі його складових, виходячи зі ступеня ліквідності й характеру участі господарських коштів у процесі відтворення суспільного продукту. Це актив балансу.

Актив розкриває склад майна, як воно діє, чим представлені його складові частини. Джерела даного майна відбиті в правій стороні балансу - пасиві. Пасив показує власний капітал, а також сукупність боргів і зобов'язань економічного суб'єкта. Економічно однорідний вид майна в активі або джерел його формування в пасиві прийнято називати статтею балансу.

В інтересах зближення вітчизняної практики з вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів останнім часом бухгалтерський баланс стали становити не в первісної (історичної) оцінці (баланс - брутто), а в реальній оцінці на дату складання балансу, "очищеному" від регулюючих статей (баланс - нетто).

Такий підхід поширюється як на майно тривалого користування, так і склад оборотних коштів. Тому в балансі відсутні такі статті, як "Зношування основних коштів", "Амортизація нематеріальних активів", "Зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів", "Торговельна націнка" і деякі інші.

Підсумок по активі балансу на початок року й кінець звітного періоду дорівнює відповідно підсумку його пасиву. Ця рівність визначає сутність балансу: у ньому відображається майно економічного суб'єкта у двох площинах, а саме в лівій стороні, активі балансу, по видах, складу й розміщенню, а в правої, пасиві, по джерелах формування даного майна.

В активі майно наведене з урахуванням ступеня ліквідності. Найменш ліквідні статті ("Нематеріальні активи", "Основні кошти") розміщені на початку, а легко реалізовані активи ("Каса", "Розрахунковий рахунок") - наприкінці балансу.

У багатьох країнах з розвитий ринковою економікою втримування бухгалтерського балансу будується у зворотному ступені ліквідності, тобто на початку показуються легкореалізовані види майна, а наприкінці балансу - найменш ліквідні активи.

У кожному разі майно підприємства - актив (А) повинен відповідати його зобов'язанням (П) і власному капіталу (К): А=П+К.

Розкладання правої сторони балансу на дві складові в зазначеній послідовності має глибокий економічний зміст. У випадку ліквідації економічного суб'єкта через неспроможність (банкрутства) чинне законодавство в першу чергу передбачає задоволення зобов'язань кредиторів (П) у строго встановленій черговості. Причому вимоги кредиторів кожної черги підлягають задоволенню тільки після повного погашення зобов'язань перед кредиторами попередньої черги. У той же час інвестори на вкладений капітал (К) одержують тільки ту частину, що залишається після платежів по зобов'язаннях.

Статті балансу залежно від їхньої економічної сутності розподілені на шість розділів.

Актив балансу включає три розділи, представлені по економічній однорідності з погляду ліквідності майна наступними основними групами.

Права сторона балансу (пасив) розкриває втримування власного капіталу й зобов'язань як довгострокового, так і короткострокового характеру.

У залежності від призначення, змісту і порядку складання розрізняють кілька видів балансів.

Сальдовий баланс характеризує в грошовій оцінці майно господарюючого суб'єкта і джерела утворення майна за станом на визначену дату.

Баланс складається бухгалтерією підприємства шляхом підрахунку залишків (сальдо) по рахунках.

Оборотний баланс крім залишків засобів і джерел утворення майна на початок і кінець періоду містить дані про їхній рух (дебетові і кредитові обороти) за звітний період. По своїй будові він буде відрізнятися від сальдового балансу.

Оборотний баланс має велике значення в якості проміжного робочого документа, використовуваного в процесі складання вступного, заключного і ліквідаційного балансу.

Вступний баланс (початковий) - перший баланс, що складається на початку діяльності підприємства. У його активі відбивається склад майна підприємства, отриманого при його організації, а в пасиві - джерела його виникнення. Вступний баланс містить менше статей, чим наступні баланси, що відбивають результати господарської діяльності за визначений період часу. Перед складанням вступного балансу, як правило, проводиться інвентаризація й оцінка наявного в підприємства майна.

Остаточний баланс - звітний документ про виробничо-фінансову діяльність підприємства за визначений період часу. Він складається на основі перевірених бухгалтерських записів (вивірка оборотів і залишків по рахунках, перевірка інвентаризацією засобів і розрахунків).

Ліквідаційний баланс складається для характеристики майнового стану підприємства на дату припинення його діяльності як юридичної особи.

Попередній (провізорний) баланс - бухгалтерський баланс, складається заздалегідь на кінець звітного періоду з обліком очікуваних змін у складі майна підприємства. Основою такого балансу служать фактичні бухгалтерські дані про стан активних і пасивних статей до моменту його складання й очікувані дані по господарських операціях, що будуть зроблені до закінчення звітного періоду. Складання попереднього балансу має на меті заздалегідь установити фінансове положення підприємства, у якому воно виявиться наприкінці звітного періоду [7].

Балансуючим показником у вступному балансі виступає статутний капітал, оскільки на цьому етапі немає іншого джерела надходження через відсутність господарської діяльності.

При складанні остаточного балансу таким показником виступає фінансовий результат (прибуток або збиток) організації.

Для всіх інших видів бухгалтерського балансу балансуючим показником можуть виступати як статутний капітал організації, так і фінансовий результат її діяльності.

Наведений перелік бухгалтерських балансів по суті своєї відповідає життєвому циклу юридичної особи. На цьому шляху трансформація в організаційній структурі даної особи відбувається головним чином під впливом його фінансового стану й місця на відповідному сегменті ринку товарів, робіт і послуг.

Варто особливо виділити поняття самостійного балансу. Його ведуть суб'єкти, наділені правами юридичної особи. При відсутності таких прав складається окремий баланс. Такий підхід поширюється на структурні підрозділи економічного суб'єкта (цехи, філії, ділянки та ін.).

1.2 Характеристика розділів бухгалтерського балансу

Актив і пасив балансу складаються з окремих статей.

Стаття балансу - це показник, який відображає величину певного економічно однорідного виду засобів, джерел їх утворення та коштів у грошовому вираженні на певну дату. Грошове вираження називають оцінкою статті.

Статті балансу, складені за певною системою згідно з чинним законодавством, поєднують у розділи активу та пасиву.

До активу належать статті, які відображають ступінь рухомості майна (ступінь ліквідності), предметний стан майна підприємства.

Ліквідність балансу - це можливість мобілізувати засоби (активи), які є в наявності для оплати боргів (пасивів) у встановлені строки.

Актив балансу.

У ринковій економіці під активами балансу розуміється майнова маса, що повинна активно працювати і приносити прибуток. Статті активу розташовуються по визначеній системі. В Україні актив балансу будується в порядку зростаючої ліквідності і поділяється на три розділи: необоротні активи, оборотні активи й витрати майбутніх періодів.

Розділ 1 "Необоротні активи" поєднує різні по своєму економічному значенню статті балансу і містить зведення про засоби, вкладені в основні фонди і на інші цілі. Об'єднання їх в одному розділі обумовлено приналежністю до найменш ліквідних активів. Ці активи не призначені для продажу, а використовуються для виробництва продукції, її транспортування і збереження. Виробничі і фінансові вкладення тривалого користування характеризують діяльність підприємства. Тут зосереджені наступні статті.

Стаття "Основні засоби" включає вартість основних засобів як діючих, так і тих, що знаходяться в запасі.

У статті "Нематеріальні активи" показуються активи, що не мають матеріальної форми, але мають значну вартість: права користування землею й ін. природними ресурсами; патенти, ліцензії, товарні знаки і т.п.

Стаття "Незавершене будівництво" призначена для відображення фактичних витрат підприємства на капітальне будівництво, по монтажу устаткування.

По статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відбиваються фінансові вкладення з розшифровкою по видах вкладень: інвестиції в дочірні підприємства, позики на термін більш 12 місяців.

У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

По статті "Інші необоротні активи" наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Необоротні активи".

Загальним для статей активів першого розділу є те, що вони не змінюють свою економічну і фізичну форму протягом декількох років і вимагають тривалих джерел покриття, якими є власні засоби і довгострокові кредити і позики, що у сумі складають перманентний капітал.

Розділ 2 "Оборотні активи" включає оборотні активи підприємства, що приймають участь у виробничо-технологічному процесі, боргові права підприємства, а також короткострокові фінансові зобов'язання і кошти. Основні статті розділу наступні.

У групі "Запаси" показуються запаси сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тара; наявність на складі закінчених виробництвом виробів й ін.

В другому розділі враховується також дебіторська заборгованість, що утворюється з розрахункових взаємин підприємства з господарськими організаціями. Дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотних коштів. При наявності конкуренції і складностей збуту продукції підприємства можуть продавати її.

По статті "Поточні фінансові інвестиції" показуються короткострокові (на термін не більш одного року) вкладення підприємства які можуть бути реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

У статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображаються кошти в касі, на поточних рахунках та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи. Збільшення в динаміці по цій статті, як правило, свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства.

У статті "Інші оборотні активи" відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Оборотні активи".

У Розділі 3 відображаються витрати майбутніх періодів.

У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Пасив балансу

У ринковій економіці пасив балансу показує, яка величина засобів (капіталу) вкладена в господарську діяльність підприємства, хто і якою мірою брав участь у створенні майнової маси підприємства. Він визначається як зобов'язання за отримані цінності чи як вимоги на отримані підприємством ресурсів. Зобов'язання розрізняються по суб'єктах: одні з них є зобов'язаннями перед власниками підприємства, інші - перед кредиторами, банками. Такий розподіл зобов'язань у балансі має важливе значення при визначенні терміновості їхнього погашення.

Статті пасиву групуються по ступені терміновості повернення зобов'язань. У бухгалтерському балансі власний капітал підприємства відбивається в першому розділі пасиву "Власний капітал". Основна стаття цього розділу "Статутний капітал" показує суму засобів, інвестовану власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

У цьому ж розділі відбиті залишки резервних фондів, утворених на підприємстві відповідно до законодавства й установчих документів, нерозподілений прибуток.

У статті "Пайовий капітал" наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

У статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

У статті "Інший додатковий капітал" відображаються сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У статті " Резервний капітал" наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) " відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Неоплачений капітал" відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Вилучений капітал" господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Другий розділ пасиву "Забезпечення наступних витрат і платежів" відображає нараховані у звітному періоді майбутні витрати на платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобовязання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

У третьому розділі пасиву "Довгострокові зобовязання" показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточною. Наводиться заборгованість підприємства щодо зобовязань із залучення позикових коштів (у інших субєктів господарювання), на які нараховуються відсотки. Показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою ставкою та податковою базами оцінки.

Четвертий розділ "Поточні зобов'язання" включає короткострокові (до 1 року) кредити банків і позики, а також притягнуті в ході розрахунків засоби кредиторів. Вони погашаються протягом року за рахунок поточних активів. Сюди входить заборгованість за внесками до позабюджетних фондів передбачених чинним законодавством, також відображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

Загальним для 3 і 4 розділів є те, що тут відбиваються зовнішні джерела. Вони не належать підприємству, але протягом визначеного часу використовуються їм у господарській діяльності.

Пятий розділ "Доходи майбутніх періодів" включає грошові доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які відносяться до доходів у бухгалтерському обліку в майбутніх звітних періодах.

1.3 Основні напрямки аналізу балансу

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

На підприємствах України, згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим Міністерством фінансів України від 30 липня 1999 р., застосовується нова форма балансу згідно з П (С) БО № 2, яку приведено в повну відповідність із міжнародними стандартами. Сутність кожної статті балансу розглядається в спеціальних журналах, присвячених обліку (див., напр.: "Бухгалтерській облік і аудит" 1999 р., № 7-8, та ін.).

Баланс - це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства набувають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.

Важливу інформацію з балансу черпають і аудитори, які мають змогу вибирати правильне рішення щодо проведення перевірок, виявлення слабких місць у системі обліку, різних помилок у зовнішній звітності клієнта. І нарешті, аналітики для аналізу фінансового стану підприємства використовують передовсім дані балансу. Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозвязок з іншими статтями, якісну характеристику. Уміння читати баланс дає можливість:

¾одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

¾розрахувати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

¾установити, за рахунок яких чинників змінилася величина оборотних коштів;

¾оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Отже, можна сказати, що баланс відповідає на запитання: "Яким є фінансовий стан підприємства на даний момент?", але відповідь на значно важливіше запитання: "Чому саме склався такий стан?" можна одержати, тільки користуючись методами економічного аналізу фінансового стану.

Аналіз балансу відповідно до П (С) БО № 2. Новий баланс можна характеризувати як побудований за принципом нетто-балансу - основні засоби та матеріальні активи враховуються за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість - за відрахуванням резерву сумнівних боргів; запаси - за відрахуванням недостач, уцінок, знижок; власний капітал - за фактично вкладеною сумою з відрахуванням непокритих збитків.

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. А для того, щоб проаналізувати всі питання фінансового стану підприємства, необхідний етап, що передує проведенню аналізу, тобто приведення звітного балансу до такої форми, що, з одного боку, уможливлює обєктивний аналіз, а з другого - є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу (ф.1) починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз балансу проводиться в кілька етапів:

¾підготовчий;

¾попередній огляд бухгалтерської звітності;

¾читання балансу.

Мета першого етапу - переконатися в тому, що баланс готовий до читання. Для цього проводиться проста рахункова перевірка балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі необхідно перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також перевірити, чи всім вимогам П (С) БО відповідає складений баланс.

Експрес-аналіз показників балансу підприємства здійснюється в динаміці за допомогою персональних компютерів. При цьому застосовується проста система аналітичних таблиць, послідовний перегляд яких даватиме повну інформацію про фінансовий стан підприємства. Це можуть бути:

¾господарські засоби підприємства (величина господарських засобів, основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти);

¾основні засоби підприємства та їх структура (вартість основних фондів, у тому числі активної частини за первісною та остаточною вартістю, коефіцієнти зносу та відновлення);

¾структура і динаміка оборотних коштів (підсумок розділу 2 активу балансу);

¾основні результати господарської діяльності підприємства (подаються в динаміці): обсяг реалізації, прибуток, рентабельність;

¾ефективність використання фінансових ресурсів (містить показники відсотків усіх фінансових ресурсів, у тому числі власних і залучених, а також рентабельності фінансових ресурсів).

Залежно від цілей аналізу фінансового стану можна одержати (за допомогою компютерів) і цілу низку інших аналітичних таблиць (деякі з них подано далі в тексті).

На другому етапі необхідно ознайомитись з примітками до звіту, оцінити тенденції основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію в майбутньому фінансового стану підприємства.

Основний етап в експрес-аналізі - третій, тобто читання балансу. Він передбачає попереднє загальне ознайомлення з результатами роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Під час читання балансу зясовують:

¾характер зміни підсумків балансу і його окремих розділів і статей;

¾доцільність розміщення майна підприємства;

¾поточну платоспроможність і ліквідність підприємства.

Читання балансу починають зі встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Для цього порівнюється валюта балансу за звітній і попередній періоди. Таке порівняння уможливлює визначення загального спрямування зміни балансу. Коли валюта балансу збільшується - це оцінюється позитивно, зменшується - негативно. Збільшення валюти балансу свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей підприємства. Але при цьому необхідно враховувати фактор інфляції. Зменшення валюти балансу означає спад у господарській діяльності підприємства (зниження попиту на продукцію, брак сировини, матеріалів тощо). Треба зазначити, що валюта балансу відображає орієнтовну оцінку суми коштів, які є в розпорядженні підприємства. Ця оцінка є обліковою і не відображає реальної суми коштів, які можна отримати за майно, наприклад у разі ліквідації підприємства. Поточна "ціна" активів залежить від ринкової конюнктури і може відхилятися в будь-який бік від звітної, особливо в період інфляції.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва, реалізації продукції, а також прибутку підприємства.

Прискорений темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку проти темпу зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів підприємства. Відставання темпу зростання цих показників від темпів зростання суми балансу свідчитиме про погіршання використання засобів підприємства. Для розрахунку темпів зростання використовуються звіти про виробництво продукції, про прибутки і збитки, складений баланс.

Дані ф.1 та ф.2 дають можливість під час читання балансу порівнювати їх із даними попередніх періодів, з аналогічними показниками других підприємств, а також із загальновживаними, стандартними значеннями показників: прибутку, випущеної і реалізованої продукції в розрахунку на 1 гривню, середньорічної (квартальної) вартості майна. У державах ринкової економіки ці показники використовуються для характеристики ділової активності керівництва підприємства. Для зарубіжних підприємств ці показники розробляються фінансовими, податковими службами, а також різними підприємницькими союзами та фірмами. У СНД такі показники поки що розробляються тільки на замовлення підприємств і відомств.

Отже, розглянуту методику загальної оцінки валюти балансу можна доповнити розрахунком коефіцієнтів приросту валюти балансу, коефіцієнтів виручки від реалізації продукції, коефіцієнтів приросту прибутку від реалізації, прибутку від інших видів діяльності підприємства. Ці коефіцієнти також дають змогу зробити загальну оцінку фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт (Кб) приросту майна розраховується з формули:

, (1.1)

де Б1, Б0 - середня величина майна за звітний і попередній періоди.

Коефіцієнт (Кv) приросту виручки від реалізації продукції розраховується:

, (1.2)

де V1, V0 - виручка від реалізації продукції за звітний і попередній періоди.

Аналогічно розраховуються коефіцієнти приросту прибутку від реалізації і приросту прибутку від інших видів діяльності.

Якщо коефіцієнт приросту виручки від реалізації (прибутку від реалізації та інших видів діяльності) буде вищим за коефіцієнт приросту майна, то це свідчить про поліпшення ситуації з коштами на підприємстві проти попереднього звітного періоду, і навпаки.

Горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні абсолютних величин за статтями балансу (вартості активів та зобовязань) за два суміжні періоди, а також, при можливості, у динаміці за ряд періодів (кварталів). Порівняння можна здійснювати шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, або за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсотків (разів) порівнювальна величина більша або менша за ту, яку визнач базу порівняння [14].

Вертикальний аналіз - це структурний аналіз абсолютних величин, який дає змогу за даними відносних величин вивчити структуру активів та зобовязань, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому активів і зобовязань. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати ті зміни, які відбуваються в їх структурі [14].

Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу - зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність. Горизонтальний та вертикальний аналіз може проводитися за кілька звітних періодів.

Отже, можна назвати основні риси, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до "позитивного":

) збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку;

) зростання темпів приросту усіх активів над темпами приросту необоротних активів;

) перевищення власного капіталу підприємства над позичковим і збільшення темпів його зростання проти темпів зростання залученого капіталу;

) приблизно однакові темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості;

) перевищення частки власних оборотних коштів понад 10 %.

Після розгляду основних напрямків аналізу балансу необхідно ознайомитись також із впливом інфляції на валюту балансу.

Відомо, що для порівняння даних балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік треба привести в повну відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей бухгалтерського балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного періоду необхідно враховувати вплив інфляції.

Основною ознакою інфляції є зростання цін у середньому, тобто збільшення середньої ціни всієї номенклатури товарів, які було взято за базу для виявлення рівня інфляції. У теорії і на практиці виділяють кілька рівнів інфляції:

) низька інфляція, за зміни цін протягом року не більше ніж на 1 %;

) повзуча - на 10 %;

) галопуюча - на 100 %;

) гіперінфляція - на 1000 %;

) суперінфляція - на 10 000 % та більше. При цьому індекси інфляції становлять відповідно 1,01; 1,1; 2; 11 та 101.

Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Однак висока інфляція негативно впливає на весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником виробництва і фінансового стану підприємства. Інфляція знецінює всі доходи й надходження підприємства. Будь-яке відстрочення платежів призводить до того, що підприємство одержує лише частину доходу, який йому належить. Відомо, що баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необєктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість, тобто вимога виплатити фіксовану суму в майбутньому, у звязку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, тобто несвоєчасно оплачують рахунки постачальників та інші зобовязання (з оплати праці, розрахунків з бюджетом, страховими органами тощо), матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Тому обєктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу та інших форм бухгалтерської звітності з урахуванням інфляції.

Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічний зміст кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій чи іншій статті і значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.

Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Вона дозволить об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності і виробити обґрунтовані управлінські рішення з метою виявлення і використання резервів поліпшення функціонування усіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.

Завершальним етапом бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітній період. Значення фінансової звітності полягає в тому, що вона є інформаційною базою фінансового аналізу, головною метою якого є вчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності й знаходження резервів для поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства.

Бухгалтерський баланс - це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень.

Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з Балансу.

Інформація про ресурси підприємства, які ним контролюються і принесуть економічну вигоду у майбутньому, є надзвичайно корисною, адже вона характеризує можливості створення грошових потоків у майбутньому.

Дані про власний капітал необхідні для визначення потреб у фінансових ресурсах в майбутньому та для передбачення розподілу прибутку.

Інформація про зобов'язання підприємства допомагає користувачам оцінити здатність його щодо виконання своїх обов'язків перед кредиторами.

За даними Балансу оцінюється автономність підприємства, його ліквідність, плато - і кредитоспроможність тощо.

Звітність на підприємствах, в організаціях, установах використовується для контролю за виконання проектних завдань, планів, аналізу, формуванням прогнозів, складанням бізнес - планів.

Вищим органам управління звітність необхідна для контролю за діяльністю підприємств, виявлення і узагальнення передового досвіду чи недоліків в роботі, проведення аналізу їх господарської діяльності, для складання зведеної чи консолідованої звітності.

Баланс та інші форми фінансової звітності використовують кредитні та банківські установи при розгляді питань при видачі кредитів та при страхуванні майна.

Таким чином, Баланс є головним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства і на цій підставі прийняття ефективних управлінських рішень.

2. Порядок складання бухгалтерського балансу на матеріалах ПАТ "ТЕТЗ-Інвест"

2.1 Загальна характеристика підприємства

ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" представляє галузь машинобудування в місті Торез Донецькій області.

Повне найменування: Приватне акціонерне товариство "ТЕТЗ-Інвест"

Скорочене найменування: ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест"

Адреса: вул. Леніна, 296, м. Торез, Донецька обл., 86603, Україна

Організаційно-правова форма: Приватне акціонерне товариство

Вид діяльності: виробництво електротехнічних машин, устаткування, апаратури і виробів виробничого призначення.

ЄДРПОУ 31173861

Приватне акціонерне товариство "ТЕТЗ-Інвест" (Торезький електротехнічний завод) є провідним в Україні та країнах СНД виробником вибухозахищеного пускового електрообладнання, використовуваного у вугільних шахтах, небезпечних по газу (метану) і вугільному пилу, а також обладнання для інших галузей народного господарства. Технічні служби підприємства цілеспрямовано працюють над створенням нових модифікацій виробів, яким є широке застосування не тільки у вугільній промисловості, але і в інших галузях народного господарства.

ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" (Торезький електротехнічний завод) виробляє:

апаратура низьковольтна електрична;

магнітні пускачі;

контактори електромагнітні, контактори вакуумні;

пристрої керування комплектні вибухобезпечні

Завод заснований завод 15 серпня 1949 року на базі ремонтних майстерень. На початку завод займався ремонтом устаткування для шахт і виготовленням металоконструкцій.

У 1950 році підприємство переходить на нову, більш складну програму - налагоджує випуск вибухозахищеної електроапаратури для вугільної промисловості та інших галузей народного господарства.

Для реалізації програми на заводі були створені технічна служба, цехи і ділянки: механічна, складальна, запасних частин, ливарна, штампувальна, інструментальна. Першими виробами були - високовольтні броньовані ящики, низьковольтні кнопкові пости управління, реверсивні контролери, секції для моторів, електродвигунів, штепсельні муфти, мікроперемикачі.

У 1954 році освоєні магнітні пускачі, розподільні пристрої, кнопкові пости управління. З цього року продукція заводу поставляється на всі шахти Донбасу і в інші регіони колишнього Радянського Союзу, а так само на експорт.

У 1958 році побудований апаратний цех № 1 з механічною і пластмасовою ділянками, де проводилася вся механічна обробка деталей і виробництво деталей з пластмас.

У 1959 році створена експериментальна ділянка.

У 60-і роки створена служба механізації і автоматизації. Побудований найбільший апаратний цех № 2 (1962), адміністративний корпус (1963).

У 1961 році отримано свідоцтво на право користуватися товарним знаком, який до теперішнього часу є відмітною особливістю виробів.

Починаючи з 1964 року, завод є постійним учасником міжнародних, спеціалізованих виставок і ярмарків, де неодноразово отримував нагороди і дипломи.

У 70-і роки йде реконструкція цехів, йде технічне переозброєння, оснащення новим високопродуктивним устаткуванням. Побудований заготовчо-зварювальний цех №5 (1974), новий інструментальний цех (1976), нова гальванічна ділянка в корпусі цеху № 5 (1978). Початий серійний випуск нових виробів таких як: магнітні пускачі ПВИТ, ПВР, комплектні пристрої управління, товари народного споживання.

-і роки відмічені технічним переозброєнням, нарощуванням виробничих потужностей, підйомом винахідницько-раціоналізаторської роботи, постачанням продукції в 27 країн світу.

У 90-і роки проводитися реорганізація цехів, організовується ділянка електронних блоків захисту для пускової апаратури. Розроблені і упроваджені у виробництво пускачі на струми 320А, напругою до 1140В, розєднувачі на струм 630, 400, 250 і 160А, серія пускачів ПВИР на струм від 32 до 320А, напругою до 1140В, автоматичні вимикачі на струми 400/250А, контактори КТУ-3000, КРМ-250. У списку новинок - системи управління стрічковими конвеєрами і прохідницькими комбайнами, блоки мікропроцесорного захисту для пускової апаратури. Всього з 2000 року освоєний випуск більш 20 типів нових виробів. Сучасні технічні рішення, оригінальні комплектуючі вироби виробництва США, Німеччини, Польщі і, звичайно ж, України роблять продукцію з марки ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" конкурентною на світовому ринку.

Технічний рівень, якість і надійність продукції з маркою ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" по гідності відмічені медалями і дипломами престижних міжнародних виставок "Кузбасівський ярмарок" 2006 і 2007 років і "Уголь-майнінг" 2006 і 2008 років. А Міністерство вугільної промисловості в 2006 році визнало завод базовим підприємством по виробництву вибухозахищеного устаткування в Україні.

Успішно упроваджується комплекс оргтех-заходів щодо вдосконалення виробництва, його відповідності кращим світовим стандартам - це технічне переозброєння, автоматизація системи інженерної підготовки виробництва і підготовка кваліфікованих кадрів, модернізація і оновлення моральне і фізично застарілого парку устаткування.

Підприємство пишається тим, що придбало у світових лідерів солідний парк металообробного, зварювального і транспортного устаткування. Це система лазерного розкрою матеріалів TRULASER-3030 Classic і координатний-пробивний прес TPUPUNCH провідної німецької фірми "TRUMPF", оброблювальні центри з ЧПУ фірми "HAAS" (США), токарні HAAS SL-30,SL-40, горизонтально розточувальною HAAS EC-1600 НЕ. Високоточне, високопродуктивне устаткування - листові ножиці Multicut-1030 (Німеччина), листогибочний прес ЛГ-100 з Росії, різенарізальні маніпулятори Roskamat 6000 (Іспанія), чеські лентопільні верстати і інше. Більше 20 одиниць сучасного устаткування на суму понад 18 мільйонів гривень придбано за останні три роки, але якщо додати ремонт і модернізацію будівель, перепланування технологічного устаткування для оптимізації транспортних потоків і зниження енерговитрат, поліпшення умов праці і побуту працівників, фактичний об'єм капіталовкладень виллється в набагато більшу суму. Тільки для автоматизації конструкторських розробок, інженерної підготовки виробництва і удосконалення обліку на підприємстві було придбано понад ста персональних комп'ютерів, принтери і плотери, створена єдина заводська комп'ютерна мережа, проведено навчання персоналу.

Велика увага приділяється рішенню соціальних проблем. Після реорганізації опалювання, ремонту виробничих і службових приміщень серйозно узялися за битові приміщення, туалети і лазні в цехах. Для перевезення робочих придбаний новий автобус. Підприємство забезпечує увесь персонал медичним страхуванням, соціальним пакетом, організовує літній відпочинок працівників і їх дітей.

Піклуючись про підростаюче покоління, ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" більше 45 років шефствує над школою №4. За останні роки тут оснащений комп'ютерний клас, придбаний мультимедійний комплекс. Шефи допомагають з ремонтами, оплачують харчування малозабезпечених дітей і організують спортивні секції. Учні на заводі проходять трудову практику.

Управління підприємством здійснюють:

) загальні збори акціонерів;

) правління;

) директор і дирекція.

Загальні збори акціонерів є найвищим органом управління. У період між зборами акціонерів загальне керівництво діяльністю підприємства здійснює Правління. Поточне керівництво діяльністю заводу здійснює дирекція, яка є його виконавчим органом. Очолює дирекцію, організовує її роботу директор, який несе відповідальність за діяльність підприємства. Йому безпосередньо підпорядковані підрозділи основного виробництва і функціональні основні відділи.

В даний час ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" (Торезький електротехнічний завод) - це сучасне підприємство зі спеціалізованою технологією і потужним виробництвом. Виробничі дільниці (механічний, складальний, штампувальний), відділи та служби підприємства націлені на швидке і якісне виконання замовлень наших замовників. Кваліфікований відділ головного конструктора і служба головного технолога успішно вирішують найсерйозніші завдання для максимально повного задоволення запитів і потреб замовників. Політика ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" (Торезький електротехнічний завод) - це постійний розвиток і вдосконалення конструкції апаратів. Враховуючи потребу в принципово нових апаратах на базі оригінальних і сучасних комплектуючих виробів, на заводі розробляються і створюються модифікації більш потужної пускової апаратури не тільки для вугільної промисловості, але і для інших галузей господарства. Починаючи з другого півріччя 2006 року завод приступив до серійного випуску пускачів вибухозахищених іскробезпечних серії ПВІТ-М номінальні струми від 10 до 630А. У питанні продажів завод орієнтований на конкретного споживача, пропонуючи йому як широкий спектр пускової апаратури так і великий вибір комплектів запасних частин і комплектуючих виробів, а також сервісне обслуговування. Одним з напрямків діяльності підприємства є капітальний ремонт електроустаткування в вибухозахищеному виконанні. Враховуючи сучасні виробничі потужності та багаторічний досвід роботи заводу, гарантуються якість та надійність відремонтованого устаткування. Надійність і якість своєї продукції підтверджена сертифікатами МакНДІ (Україна, м. Макіївка), МОС "СЕРТІУМ" (Російська Федерація, м. Москва), а також дозволами Держпромгірнагляду України, Федеральної служби з екологічного, технологічного і атомного нагляду (Російська Федерація), Госпроматомнадзора Республіки Білорусь та МНС республіки Казахстан. Устаткування під маркою ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" (Торезький електротехнічний завод) випускається в суворій відповідності з технічними вимогами стандартів з безпеки, що гарантує безпечні умови при його експлуатації. Постійно підтримуючи і розвиваючи ділові зв'язки, колектив заводу намагається задовольнити попит і потреба наших партнерів у вибухозахищеному обладнанні [15].

ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" веде облік результатів діяльності, оперативний, бухгалтерський облік та статистичну звітність. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник Товариства. Керівник створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах. Товариство веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку.

Станом на 31.12.2011 року виробнича структура підприємства ПрАТ "ТЕТЗ - ІНВЕСТ" включає основні (цехи) і допоміжні структурні підрозділи (цех, ділянки, служби):

. До основних структурних підрозділів належать три цехи (виробництва):

Зварювально-заготівельний цех, (виробництво № 1) - (85 чол);

Складальний цех (виробництво № 2) - (87 чол.);

Цех мехобробки та переробки пластмас (виробництво № 3) - (83 чол)

. Допоміжні служби включають в себе наступні структурні підрозділи:

а) інструментально-експериментальний цех, (47 чол.), у складі якого знаходиться ділянка нової техніки (10 чол.);

б) енергомеханічна служба-64 чол, до складу якої входять.:

. Енергоділянка № 21 - 17 чол;

Ділянка ремонтно-механічна і засобів механізації - 23 чол;

Ділянка теплового обладнання, сантехніки і засобів комунікації № 24 - 24чол.

в) відділ технічного контролю - . (13 чол.);

г) транспортна ділянка - (18 чол).

Господарства і допоміжні служби:

а) складське господарство - (5 осіб).

б) ділянка сторожової охорони - (35 чол.)

в) ремонтно-господарська ділянка - (18 чол)

г) заводоуправління - . (118 чол), до складу якого входять такі відділи:

бухгалтерія, ООТиЗ, ПДО, ПЕБ, ВМТП, відділ збуту, відділ кадрів, технічний відділ, бюро технічної документації, центральна заводська лабораторія, група інформаційних технологій, інженер з охорони праці, інженер з охорони навколишнього середовища.

. Непромислова група:

Медичний пункт - (2 чол)

Організаційна структура управління підприємством наступна:

Очолюється підприємство генеральним директором, який керує дирекцією, до складу якої входять: виконавчий директор, технічний директор, комерційний директор, директор по ФЕВ, головний бухгалтер, директор з виробництва, директор з розвитку.

Дирекція здійснює оперативне керівництво відділами та службами у певних функцій управління підприємством.

Всі структурні підрозділи займаються організацією та обслуговуванням виробничого процесу, кожен в рамках своєї спеціалізації.

Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності ПрАТ "ТЕТЗ-інвест"

Показники2010 р. 2011 р. Відхиленняабсол. відн., %Загальний обсяг виготовленої продукції, тис. тн6127,05187,0-940,084,7Випуск товарної продукції в діючих цінах, тис. грн. 1449255,11728042,3278787,2119,2Випуск товарної продукції в порівнянних цінах, тис. грн. 14492551162833-28642280,2Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн. 1449255,01872046,0422791,0129,2Собівартість реалізованих продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн. 1317637,01845338,0527701,0140,0Валовий прибуток від реалізації, тис. грн. 131618,026708,0-104910,020,3Адміністративні витрати, тис. грн. 33774,048374,014600,0143,2Витрати на збут, тис. грн. 14539,017013,02474,0117,0Прибуток від реалізації продукції (за повною собівартістю), тис. грн. 83305,0-38679,0-121984,0-46,4Чистий прибуток (збиток), тис. грн. 53523,0-93456,0-146979,0-174,6Середньооблікова чисельність79307773-157,098,0Фонд оплати праці ПВП, тис. грн., всього, у т. ч. 346001,8448377,7102376,0129,6Середньомісячна заробітна плата, грн. 3636,04807,01171,0132,2Продуктивність праці ПВП, тис. грн. /чол. 182,8149,6-33,281,9Фондовіддача, грн. 0,6260,433-0, 19369,1

Як можна побачити з наведених даних, в 2011 році більшість показників діяльності погіршилися.

Так обсяг виготовленої продукції зменшився з 6127,3 тис. т в 2010 роцi до 5087 тис. т. у 2011 роцi.

Випуск товарної продукцiї в діючих цінах збільшився, а в порівнянних навпаки - зменшився. Тобто зростання випуску товарної продукції повязано тільки зі зростанням її вартості.

Також за рахунок зростання вартості, збільшився чистий доход від реалізації з 1449,3 млн. грн. до 1872,0 млн. грн. або на 29,2%.

В той же час витрати зростали більш швидкими темпами - собівартість реалізованої продукції на 40%, адміністративні витрати - на 43,2% і тільки витрати на збут зросли трохи меншими темпами - на 17%. В цілому випереджаюче зростання витрат над доходами призвело до суцільної збитковості підприємства, зокрема був отриманий збиток від реалізації продукції по загальній собівартості в сумі 38,7 млн. грн. а також отриманий чистий збиток в сумі 93,5 млн. грн.

Однією з причин зростання витрат є зростання витрат на оплату праці. Так загальний фонд оплати праці збільшився 32,1% або на 116,2 млн. грн., а фонд оплати праці ПВП відповідно на 29,6% та 102,4 мл. грн. При цьому продуктивність праці в порівнянних цінах зменшилася 18,1%.

Таке становище є хибним й веде підприємство до неплатоспроможності та збитковості.

2.2 Облік і контроль фінансових ресурсів підприємства та шляхи його вдосконалення

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити більше ресурсів з найменшими затратами.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є у розпорядженні підприємства. Вони формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення і розвитку виробництва [20] <#"justify">Загальний обсяг фінансових ресурсів кожного підприємства формують такі складові: статутний капітал, резервний капітал, амортизаційний капітал, додатковий капітал (в тому числі створений у зв'язку з індексацією основних засобів), нерозподілений (тимчасово невикористаний) прибуток, кредиторська заборгованість - короткострокова заборгованість підприємства, що включає перехідну заборгованість із заробітної плати, відрахувань до бюджету та централізованих фондів, відрахувань на соціальне страхування, а також обсяг коштів за виданими векселями.

Фінансові ресурси підприємств за джерелами їх формування прийнято поділяти на дві групи: власні та позикові.

Власні фінансові ресурси - це базова частина фінансових ресурсів підприємства. Складовими власних фінансових ресурсів ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" є статутний фонд, резервний фонд та нерозподілений прибуток.

Статутний капітал (рах.40) (ф.1 р.300) - сплачена та зареєстрована початкова сума капіталу підприємства, виражена у грошовому еквіваленті, сформована для забезпечення старту діяльності підприємства як сукупність внесків засновників у майно підприємства при його утворенні та за рахунок випуску і подальшого продажу акцій. Статутний капітал ПрАТ "ТЕТЗ-інвест" формується за рахунок продажу акцій серед засновників та працівників товариства.

Збільшення розміру статутного капіталу Товариства за рахунок підвищення номінальної вартості акцій здійснюється, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Розмір Статутного капіталу може бути зменшений за погодженням з кредиторами Товариства шляхом:

зменшення номінальної вартості акцій;

анулювання раніше викуплених Товариством акцій та зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу Товариства здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, з врахуванням вимог чинного законодавства України та Статуту.

У даній статті відображається зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Для обліку статутного капіталу використовують такі основні рахунки: 40 "Статутний капітал",45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал".

Так, рахунок 40 призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За його кредитом відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом - зменшення (вилучення).

Резервний фонд (рах.43) (ф.1 р.340) створюється субєктами на випадок припинення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованості та є обовязковим для ПрАТ "ТЕТЗ-інвест". Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату процентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадку недостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного фонду і в інші подібні по призначенню фонди відбувається до досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами.

У цій статті відображається сума залишку резервного капіталу, створеного відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства, який призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів при ліквідації підприємства тощо.

Для обліку резервного капіталу у Плані рахунків призначений пасивний рахунок 43 "Резервний капітал". За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.

Амортизація - це поступове перенесення вартості основних засобів на вартість виробленої продукції (товарів, робіт, послуг) протягом строку корисного використання об'єкту основних засобів. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. У Податковому Кодексі України зазначається: "Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів, що амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації)". Це означає, що амортизація приводить до зменшення оподаткованого прибутку і, отже, до зменшення податкових виплат. Таким чином у підприємства залишаються додаткові кошти, які воно може витратити на оновлення виробничого капіталу.

Амортизаційні кошти надходять підприємству як складова виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання вже як джерела відтворення вартості основних засобів. Деякий час вони є вільними, тому можуть перебувати на банківських рахунках і приносити дохід, або вкладаються підприємствами в оборотні засоби. Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витрати підприємства на придбання нового обладнання і його монтаж, а також витрати на реконструкцію і модернізацію основних засобів. Виходячи з цього самим підприємством вибирається система нарахування амортизації. причому вона побудована за різними, несхожими між собою принципами в системі податкового обліку (для цілей оподаткування) та в системі бухгалтерського обліку (за П (С) БО 7).

Згідно з Податковим Кодексом України (ст.144-146) амортизація нараховується протягом строку корисного використання обєкта установленого платником податку, але не менше мінімального допустимого строку, встановленого п.145.1 ПКУ.

Нерозподілений прибуток (рах.441) (ф.1 р.350) - це частина чистого прибутку, яка утворюється після вирахування із загальної суми прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні фірми і розподіляється за рішеннями її керівних органів. Прибуток підприємства є основним внутрішнім джерелом збільшення власних фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибуток, який забезпечує необхідний приріст грошових ресурсів, насамперед для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази виробництва і соціальної сфери. Якщо підприємство збиткове, це призводить до зменшення, "проїдання" фінансових ресурсів, передусім статутного фонду.

Облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулого років, а також використаного в поточному році прибутку ведуться на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

За кредитом рахунка відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 має такі субрахунки:

"Прибуток нерозподілений";

"Непокриті збитки";

"Прибуток, використаний у звітному періоді".

У даній статті показується або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку. Якщо підприємство отримало непокриті збитки, то вони наводяться в дужках та вираховуються при визначенні підсумку власного капіталу. Сума нерозподіленого прибутку на кінець звітного періоду розраховується таким чином: Нерозподілений прибуток на кінець звітного періоду = Нерозподілений прибуток на початок звітного періоду + Чистий прибуток за звітний період (ф.2 р.220) - прибуток направлений на дивіденди - прибуток направлений на створення резервного капіталу.

Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємства формуються також за рахунок залучених і позикових коштів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;

заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, до Пенсійного фонду;

заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

До складу позикових фінансових ресурсів входять довго - і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами в інших осіб (на термін більше року) здійснюється на рахунку 50 "Довгострокові позики".

Облік розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув, ведеться на рахунку 60 "Короткострокові позики".

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.

Склад і обсяги фінансових ресурсів залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва.

При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємства збільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.

Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:

державні структури - щодо отримання прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;

установи банків - щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств.

При цьому контроль за діяльністю підприємств повязаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку.

В даний час надзвичайно зростає не тільки роль керівників підприємств, членів правлінь акціонерних компаній, але і фінансових служб, що грали другорядну роль в умовах адміністративно-командних методів керування. Вишукування фінансових джерел розвитку підприємства, напрямків найбільш ефективного інвестування фінансових ресурсів, операції з цінними паперами й інші питання фінансового менеджменту стають основними для фінансових служб підприємств в умовах ринкової економіки.

Тривалий час у вітчизняній практиці фінансові служби не мали самостійного значення, їх робота зводилась до самообслуговування розрахунків з використанням чітко визначених форм, створенню елементарних фінансових планів і звітів, що не мали реальних наслідків. Реальні наслідки мала тільки робота бухгалтерії, тобто було доцільно обєднувати фінансову роботу з бухгалтерською в рамках однієї служби - бухгалтерії.

В умовах ринкової економіки фінансовий менеджмент стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідальний за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності використання того чи іншого способу їх вирішення. Однак якщо поставлена проблема має суттєве значення для підприємства, то він може бути радником вищого управлінського персоналу.

Для того, щоб активно впливати на процес господарської діяльності підприємства, фінансові служби повинні володіти достовірною і повною інформацією, що збирається і обробляється на виробництві із застосуванням певних технологій, тобто формується у рамках єдиного господарського обліку [23].

Суть фінансового менеджменту полягає в такій організації керування фінансами з боку відповідних служб, що дозволяє залучати додаткові фінансові ресурси на самих вигідних умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку, купуючи і перепродуючи цінні папери. Досягнення успіху в області фінансового менеджменту багато в чому залежить від такого поводження працівників фінансових служб, при якому головними стають ініціатива, пошук нетрадиційних рішень, масштабність операцій і виправданий ризик, ділова хватка.

Мобілізуючи кошти інших власників на покриття витрат свого підприємства, працівники фінансової служби насамперед повинні мати ясне представлення про цілі інвестування ресурсів і уже відповідно до них давати рекомендації про форми залучення засобів. Для покриття короткострокової і середньострокової потреби в засобах доцільно використовувати позички кредитних установ.

При здійсненні великих капітальних вкладень у реконструкцію і розширення підприємства можна скористатися випуском цінних паперів; однак, подібна рекомендація може бути дана лише в тому випадку, якщо фінансисти ґрунтовно вивчили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, врахували можливу зміну кон'юнктури і, зваживши все це, проте упевнені в порівняно швидкій і вигідній реалізації цінних паперів свого підприємства.

Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських звязків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах.

При нестачі у підприємницьких структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час.

Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко окуповуються.

2.3 Облік і контроль активів підприємства та шляхи його вдосконалення

Активи підприємства є обєктами бухгалтерського обліку. Згідно з П (С) БО 2 "Баланс", п.4: Активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Активи класифікують за складом і розміщенням та функціональною участю у процесі діяльності.

Згідно з П (с) БО 2 "Баланс" активи поділяють на необоротні й оборотні.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

розділ - необоротні активи;

розділ - оборотні активи;

розділ - витрати майбутніх періодів.

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців із дати балансу. Виділяють такі оборотні активи: грошові кошти в касі і на рахунках у банках; виробничі запаси; короткострокові фінансові інвестиції; дебіторська заборгованість - поточна заборгованість із терміном погашення протягом одного року (заборгованість підзвітних осіб, заборгованість покупців); витрати майбутніх періодів - витрати, які мали місце протягом поточного або попередніх періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Оборотні активи являють собою частину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях. [3]

В складі оборотних активів підприємства виділяють наступні їх елементи:

виробничі запаси (р.100 ф. №1);

запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів (р.100 ф. №1);

обєм незавершеного виробництва (р.120 ф. №1);;

запаси готової продукції, призначеної для реалізації (р.130 ф. №1);

Запаси є однією з основних складових собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг тощо. Від того, наскільки правильно буде організований їх облік, залежить точність визначення прибутку підприємства і, що не менш важливо, збереження самих запасів.

Облік запасів на підприємстві регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженим наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246 і зареєстрованим у Мінюсті 02.11.99 р. за №751/4044.

До складу запасів включають:

) сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

) незавершене виробництво у вигляді не оброблених і не складених до кінця деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

) готову продукцію, виготовлену на підприємстві, яка призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та зберігаються підприємством з метою подальшого продажу;

) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває понад один рік.

ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" веде синтетичний облік запасів по наступному рахунку з відповідними субрахунками:

"Виробничі запаси"

"Сировина та матеріали"

"Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби"

"Паливо"

"Тара й тарні матеріали"

"Будівельні матеріали"

"Запасні частини"

"Інші матеріали"

"Малоцінні та швидкозношувані предмети"

"Виробництво"

"Брак у виробництві"

"Напівфабрикати"

"Готова продукція"

"Товари"

"Товари на складі"

Надходження запасів на підприємство і їх дооцінка відображаються в дебеті рахунка 20, а в кредиті - витратами на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) сторонній організації, уцінка тощо.

Рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" - це предмети, які використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває понад один рік (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо).

За дебетом рахунка 22 відображається вартість придбаних (отриманих), виготовлених МШП або повернення на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання, за кредитом - відпуск МШП в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

поточна дебіторська заборгованість (р.160 ф. №1);

Для бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, використовується рахунок 36"Розрахунки з покупцями і замовниками". На цьому рахунку ведеться інформації про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги. Рахунок 36 має такі субрахунки:

- "Розрахунки з вітчизняними покупцями";

За дебетом рахунку 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, робіт, наданих послуг (в т. ч. на виконання бартерних контрактів), яка включає ПДВ, інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджетів і позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації.

За кредитом рахунку 36 показують суму платежів, які надійшли від покупців на рахунки підприємства в банківських установах, в касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію.

Така заборгованість відображається в обліку (зараховується на баланс підприємства) одночасно з визнанням доходу.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості (р.160 ф. №1) - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, за мінусом резерву сумнівних боргів.

грошові кошти в національній валюті (р.230-231 ф. №1);

У процесі господарської діяльності підприємство веде розрахунки з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками, соціальними фондами, бюджетом, банком та іншими дебіторами і кредиторами.

Грошові кошти підприємства підрозділяються на два види:

)кошти в касі підприємства;

Розрахунки на підприємстві за допомогою готівкових грошових коштів (касові операції) здійснюються відповідно Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. №637.

Порядок організації готівкових розрахунків підприємства включає, зокрема, організацію зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги.

Касові операції показуються як кредитові обороти за субрахунками 301 "Каса в національній валюті".

) кошти на рахунках у банках:

поточний рахунок в національній валюті в банку для зберігання вільних коштів і ведення безготівкових розрахунків у національній валюті.

Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що є на рахунках в банку і можуть бути використані для поточних операцій.

По дебету рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, по кредиту - їх використання.

Підприємство використовує субрахунок 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

поточні фінансові інвестиції (р.220 ф.1);

Бухоблік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, в тому числі і депозитних сертифікатів, на ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" ведеться на рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції".

За дебетом 35 рахунка відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій,

За кредитом 35 рахунка відображається зменшення їх вартості та вибуття.

Рахунок 35 має такі субрахунки:

- "Еквіваленти грошових коштів"

- "Інші поточні фінансові інвестиції"

Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій.

Поточні фінансові інвестиції згідно з П (С) БО 12 первісно оцінюються та відображаються в обліку за собівартістю. Собівартість включає ціну придбання та всі додаткові витрати, які були понесені при придбанні фінансових інвестицій, а саме: комісійні винагороди, гонорари, мито, податки, банківські збори та інше.

Оборотні активи є однією із складових, що становлять матеріальну основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан підприємства. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємстві організований систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль включає перевірку:

зберігання наявних у підприємства власних оборотних активів;

правильності витрачання власних та позикових коштів, виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів;

ефективності здійснюваних на підприємстві заходів з економного витрачання на виробництво матеріальних цінностей та коштів.

Необоротні активи - термін їх корисного використання більше одного року або одного операційного циклу, який перевищує рік. Вони діляться на: основні засоби; нематеріальні активи; довгострокові фінансові інвестиції; інші необоротні активи.

Необоротні активи являють собою частину майна підприємства, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльності і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

Основне завдання управління необоротними активами полягає у забезпеченні своєчасного оновлення основних виробничих фондів та високої ефективності їх використання.

Необоротні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь в процесі окремих циклів господарської діяльності і переносять на продукцію використану вартість частково. В практиці обліку до них відносять майнові цінності всіх видів зі строком використання більше одного року.

До складу необоротних активів відносяться:

основні засоби;

нематеріальні активи;

незавершене виробництво;

довгострокові фінансові інвестиції;

інші види необоротних активів.

Основні засоби

Основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для цілей аналітичного обліку основні засоби згруповано в 9 класифікаційних груп основних фондів (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, що не пов'язані з будівництвом; будівлі, споруди, передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби), 7 класифікаційних груп інших необоротних матеріальних активів (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (не титульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; довгострокові біологічні активи).

Підставою для зарахування на баланс основних засобів є:

-1"Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів";

-6"Інвентарна картка обліку основних засобів (заповнюється в одному екземплярі на підставі "Акту (накладної) прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" (форма N 03-1), технічної й іншої документації);

03-7"Реєстр інвентарних карток по обліку основних засобів" (застосовується для реєстрації інвентарних карток обліку основних засобів (форма N 03-6);

-8"Картка обліку руху основних засобів".

Основні засоби зараховуються на баланс кореспонденцією через рахунок 15 "Капітальні інвестиції" за первісною вартістю у сумі фактичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налагодження, реєстрацію, доставку, страхування ризиків доставки, сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству).

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 "Основні засоби" відображаються:

надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;

сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 "Основні засоби" відображаються:

вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

часткова ліквідація;

сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 "Основні засоби" ведеться за субрахунками:

"Земельні ділянки",

"Капітальні витрати на поліпшення земель"

"Будинки і споруди",

"Машини й обладнання",

"Транспортні засоби",

"Інструменти, прилади та інвентар",

"Робоча і продуктивна худоба",

"Багаторічні насадження",

"Інші основні засоби".

Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер. Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням методів, визначених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" прямолінійним методом на підставі Приказу підприємства "Об обліковій політиці підприємства". Суму нарахованої амортизації підприємство відображає за дебетом рахунків обліку витрат і кредитом рахунку 131 "Знос основних засобів".

Облік витрат на підприємстві ведеться з використанням тільки 9 класу рахунків.

Нематеріальні активи

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться згідно п.5 ПСБО 8 по обєктам і по групах.

Правильність організації обліку та контроль за наявністю та рухом нематеріальних активів на підприємстві забезпечується наказом про облікову політику.

При організації обліку нематеріальних активів враховується:

? права володіння (користування) надаються тільки при укладанні відповідних угод, по яким майно передається в користування;

? право на здійснення окремих видів діяльності вимагає наявності ліцензій, дозволу;

? право користування обєктами інтелектуальної та промислової власності є патенти, свідоцтва, ліцензії, відповідні угоди.

Надходження та оприбуткування обєкту нематеріального активу оформлюється первинним документом, що містить його опис, порядок використання, первісну вартість, підписи осіб, що прийняли обєкт нематеріального активу. Первинні документи про витрати на нематеріальні активи, отримані в результаті розробки, містять інформацію про зміст витрат (виконання робіт зі створення нематеріального активу, витрачання матеріальних цінностей на створення активу), кількісні і вартісні показники таких витрат.

Відповідно до порядку застосування типових форм первинного обліку обєктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів введення в господарський оборот обєкта права інтелектуальної власності оформлюється Актом введення в господарський оборот обєкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-1), що містить його опис, порядок використання, первісну вартість, підписи осіб, що прийняли обєкт нематеріального активу. Інформація з Акту введення в господарський оборот обєкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів заноситься в Інвентарну картку обліку обєкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-2), яка оформлюється бухгалтерією підприємства на кожний обєкт чи групу однотипних за призначенням та умовами використання обєктів права інтелектуальної власності. У наведених документах зазначаються правові умови введення обєкта права інтелектуальної власності в господарський оборот, тобто, зазначається назва документації, згідно з якою такий обєкт вводиться в господарський оборот (договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір тощо).

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12 "Нематеріальні активи" за первинною вартістю за субрахунками:

"Права користування природними ресурсами",

122"Права користування майном",

"Права на знаки для товарів і послуг",

"Права на об'єкти промислової власності",

"Авторські та суміжні з ними права",

"Гудвіл",

"Інші нематеріальні активи".

По дебету рахунка 12 "Нематеріальні активи" та його субрахунків ведуть облік надходження (придбання, виготовлення, безоплатне одержання від Інших юридичних осіб) нематеріальних активів, а також суми дооцінки; по кредиту - вибуття нематеріальних активів (внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі), а також суми їх уцінки.

Амортизація нематеріальних активів на даному підприємстві нараховується в першому місяці використання обєкта в розмірі 100% (згідно п.145.1.5 ст.145 ПКУ).

У бухгалтерському обліку на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах, роблять запис по кредиту рахунка 133 "Знос нематеріальних активів" і дебет відповідних рахунків:

Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати" (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах. що використовуються у виробництві);

. "Адміністративні витрати" (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах загальногосподарського значення);

"Витрати на збут" (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах, які використовуються для забезпечення збутової діяльності) та ін.

Незавершене виробництво

До незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

До складу незавершеного виробництва включаються:

вироби, деталі та вузли, які не пройшли всіх стадій (фаз, переділів), що передбачені технологічним процесом, і не закінчені обробкою;

продукція, обробку якої закінчено, але яка не прийнята відділом технічного контролю, а також прийняті ним, але з певних причин не здана на склад;

вироби, що проходить стадію випробування або спеціального налагодження, зумовленого договором із замовником;

готова продукція, що не пройшла затарювання та пакування на місці виробництва, якщо це передбачено технологічним процесом;

деталі і напівфабрикати власного виробництва, що підлягають подальшій обробці;

виправний брак у виробництві.

Не відносяться до незавершеного виробництва:

сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які не встигли піддатися обробці;

вироби, деталі та вузли за анульованими замовленнями;

брак, що не підлягає виправленню.

Облік незавершеного виробництва здійснюється відповідно до встановленого порядку на рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення витрат основного та допоміжного виробництва та обслуговуючих господарств, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій.

Основним рахунком, який передбачений Планом рахунків бухгалтерського обліку для відображення процесу виробництва, є рахунок 23 "Виробництво"

За дебетом рахунку 23 відбувається формування виробничої собівартості, за кредитом відображається сума фактично виготовленої продукції; сальдо початкове відображає залишки незавершеного виробництва на початок періоду, сальдо кінцеве - на кінець звітного періоду.

Залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду розраховується за формулою:

НВк = НВп + Вм - Б - Св, де (2.1)

НВк - собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця;

НВп - собівартість незавершеного виробництва на початок місяця;

Вм - витрати за звітний період (прямі та розподілена загальновиробничі);

Б - собівартість невиправного браку;

Св - собівартість готової продукції.

Вартість незавершеного виробництва обліковується окремо від собівартості готової продукції, випущеної у звітному періоді.

На підприємстві оцінка незавершеного виробництва проводиться за фактичною собівартістю, яка закріплена в Наказі про облікову політику.

Довгострокові фінансові інвестиції - це відповідні вкладення в статутні капітали інших підприємств і надання підприємствам довгострокових позик з метою отримання інвестиційного доходу.

Для обліку фінансових інвестицій призначені рахунки 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" (інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам, інвестиції непов'язаним сторонам) та 35 "Поточні фінансові інвестиції" (еквіваленти грошових коштів, інші поточні фінансові інвестиції).

Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" має такі субрахунки:

141 "Інвестиції повязаним сторонам за методом обліку участі в капіталі"

"Інші інвестиції повязаним сторонам"

"Інвестиції неповязаним сторонам"

За дебетом рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від обєкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік за рахунком 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та обєктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в обєкти як на території країни, так і за кордоном.

Інші види необоротних активів

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять до складу об'єктів, які відображаються на рахунку.10 "Основні засоби", Планом рахунків передбачений рахунок II "Інші необоротні матеріальні активи", який ведеться за субрахунками:

"Бібліотечні фонди",

"Малоцінні необоротні матеріальні активи",

"Тимчасові (нетитульні споруди)

"Природні ресурси",

"Інвентарна тара",

"Предмети прокату",

"Інші необоротні матеріальні активи".

На субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" ведуть облік предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством нормою з урахуванням очікуваного строку використання таких об'єктів.

Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважають об'єкти, вартість яких не перевищує 2000 грн. Облік МШП зі строком служби менше одного року ведеться на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", а зі строком служби більше року обліковують у складі необоротних активів (на рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи").

На вартість МШП, які обліковуються на рахунку 112, щомісячно нараховують знос у розмірі 50% від їх первісної вартості. Суму зносу цих МШП відображати за кредитом рахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту таких активів.

Важливим етапом у контролі за використанням власних активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно позначаються на діяльності підприємства.

Надлишок власних оборотних активів - це різниця між фактичною їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.

Нестача власних оборотних активів на підприємствах покривається за рахунок прибутку, коштів резервного фонду.

При контролі за станом оборотних активів слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень.

Ефективність використання оборотних активів, врешті-решт, можна встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів.

Організація обліку наявності, руху та використання необоротних матеріальних активів має першочергове значення для забезпечення оперативною інформацією всіх субєктів управління, а також для підготовки інформативної фінансової звітності для зацікавлених користувачів.

Нові умови господарювання потребують зміни в управлінні господарськими субєктами. Управління фінансами на рівні підприємства має ряд цілей: прибуток, ліквідність, достатність оборотних активів. Для досягнення поставлених цілей необхідно налагодити систему планування, прогнозування та контролю за раціональним використанням активів.

Необхідно зазначити, що відсутність управління активами, поряд з інфляцією і відсутністю механізму поповнення оборотних коштів, є одним з основних факторів, що негативно вплинули на формування активів підприємств в процесі перебудови вітчизняної економіки.

Відсутність управління активами підприємств призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Саме до таких ситуацій можна віднести недостатність активів.

Важлива роль активів у забезпеченні ефективності виробничої діяльності підприємства визначає пріоритетність управління ними в загальній системі управління фінансами.

Управління активами повинне включати обґрунтування відповідних управлінських рішень щодо двох основних напрямків:

формування необхідного обсягу окремих видів оборотних активів і суми їх в цілому, завдання якого є забезпечення запланованого обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного рівня рентабельності оборотних активів та платоспроможності підприємства;

формування структури джерел фінансування цих активів, яке включає в себе вибір оптимальної політики фінансування оборотних активів, оптимізацію структури джерел їх фінансування, розробку планового балансу фінансування.

Пропонуються наступні шляхи їх удосконалення:

встановити чіткі правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

посилити контроль з боку бухгалтерської служби за дотриманням порядку обліку активів та порядком заповнення первинних документів.

привести в відповідність до чинного законодавства типові форми первинних документів, щодо обліку активів;

вивчити доцільність запровадження окремої служби аудиту за дотриманням бухгалтерських процедур.

розробити чіткий графік підвищення кваліфікації робітників цієї служби.

розробити внутрішню звітність, в якій би відображалися основні показники ефективності використанню активів.

Отже, для удосконалення процесу управління активами потрібно проводити більш різноманітні аналітичні дослідження, звертаючи особливу увагу на специфіку галузі, в якій працює підприємство. Не менш важливим є здійснення прогнозування показників ефективності використання активів. Дотримуючись запланованих показників можна простежити, чи відбулося погіршення роботи підприємства, а також визначити причини, що його викликали. В такому випадку завданням управління стане усунення факторів, які негативно вплинули на роботу підприємства.

2.4 Удосконалення обліку і контролю на підприємстві з використанням ПЕОМ

Сучасний бухгалтер посідає одне з провідних місць в управлінні підприємством, оскільки займається не тільки веденням бухгалтерських рахунків, а й здійснює планування, аудит, оцінювання діяльності, розробку управлінських рішень у господарській діяльності підприємства. Все це обумовлює збільшення інформаційного навантаження на бухгалтера і характеризує актуальність проблеми автоматизації управлінської діяльності на основі сучасних інформаційних технологій.

Питаннями автоматизації обліку займалися І.В. Герасимчук, В.М. Жук, М.Т. Білуха та інші. Однак важливість і складність даних питань постій вимагає їх удосконалення і уточнення.

На сьогодні, автоматизований облік на підприємстві - є запорукою успішності бізнесу.

Автоматизований бухгалтерський облік, управлінський облік і автоматизований управлінський контроль за діяльністю підприємства дозволить Вам ефективно і швидко реагувати на зміни на ринку чи в правовому полі та прийняти правильні рішення.

Для автоматизації обліку в Україні найбільше розповсюдження отримала програма 1С: Підприємство а саме її версія 7.7 Це універсальна програма масового призначення для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку, що включає підготовку обов'язкової (регламентованою) звітності. Методика бухгалтерського обліку забезпечує одночасну реєстрацію кожного запису господарської операції як по рахунках бухгалтерського обліку, так і по необхідних розрізах аналітичного обліку, кількісного і валютного обліку.

На підприємстві ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" ведеться автоматизований бухгалтерський облік за допомогою програми 1С: Підприємство 7.7.

Все ширшого розповсюдження набуває наступна версія програми - восьма. 1C: Бухгалтерія 8 забезпечує рішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо до її повноважень повністю входить облік на підприємстві, включно з випискою первинних документів, обліком продажів і т.д. Крім того, інформацію про окремі види діяльності, торгові і виробничі операції, можуть вводити співробітники суміжних служб підприємства, що не є бухгалтерами. У останньому випадку за бухгалтерською службою залишається методичне керівництво і контроль за настройками інформаційної бази, що забезпечують автоматичне віддзеркалення документів в бухгалтерському і податковому обліку. Дане прикладне рішення також можна використовувати тільки для ведення бухгалтерського і податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами.

Для удосконалення обліку та контролю на підприємстві рекомендується перейти на більш досконалу программу 1C: Бухгалтерія 8.

Програмний продукт "1С: Бухгалтерія 8 для України" включає технологічну платформу "1С: Підприємство 8" і конфігурацію (прикладне рішення)"Бухгалтерія для України". Правила ведення обліку налаштовані саме в конфігурації.

"1С: Бухгалтерія 8 для України" призначена для автоматизації бухгалтерського й податкового обліку, включаючи підготовку обов'язкової (регламентованої) звітності, в організаціях, що здійснюють будь-які види комерційної діяльності: оптову й роздрібну торгівлю, комісійну торгівлю (включаючи субкомісію), надання послуг, виробництво й т.д. Бухгалтерський і податковий облік ведеться відповідно до діючого законодавства України.

"1С: Бухгалтерія 8 для України" забезпечує рішення всіх завдань, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продажів і т.д. Дане прикладне рішення також можна використовувати винятково для ведення бухгалтерського й податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами.

До складу "1С: Бухгалтерії 8 для України" включений план рахунків бухгалтерського обліку, що відповідає Наказу Міністерства Фінансів України "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції про його використання" від 30 листопада 1999р. №291. Склад рахунків, організація аналітичного, валютного, кількісного обліку на рахунках відповідають вимогам законодавства по веденню бухгалтерського обліку й відображенню даних у звітності. При необхідності користувачі можуть самостійно створювати додаткові субрахунки й розрізи аналітичного обліку.

Облік "від документа" і типові операції

Основним способом відображення господарських операцій в обліку є введення документів із конфігурацією, що відповідає первинним бухгалтерським документам. Крім того, допускається безпосереднє введення окремих проведень. Для групового введення проведень можна використовувати типові операції - простий інструмент автоматизації, що легко й швидко налаштовується користувачем.

Ведення обліку діяльності декількох організацій

За допомогою "1С: Бухгалтерії 8 для України" можна вести бухгалтерський і податковий облік господарської діяльності декількох організацій. Облік по кожній організації можна вести в окремій інформаційній базі. У той же час "1С: Бухгалтерія 8 для України" надає можливість ведення бухгалтерського й податкового обліку декількох організацій у загальній інформаційній базі (причому в ролі окремих організацій можуть виступати індивідуальні підприємці). Це зручно, якщо господарська діяльність цих організацій тісно пов'язана між собою: можна використовувати загальні списки товарів, контрагентів (ділових партнерів), працівників, складів (місць зберігання) і т.д., а обов'язкову звітність формувати роздільно.

Облік матеріально-виробничих запасів

Облік товарів, матеріалів і готової продукції реалізований згідно з П (С) БУ 9 "Запаси" і методичними вказівками по його застосуванню. Підтримуються наступні способи оцінки матеріально-виробничих запасів при їхньому вибутті:

¾по середній собівартості;

¾за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО);

¾за ціною продажу із застосуванням середнього відсотка націнки (для роздрібної торгівлі).

Для підтримки способів оцінки ФІФО на рахунках обліку матеріально-виробничих запасів ведеться партіонний облік. Різні способи оцінки можуть застосовуватися незалежно для бухгалтерського й податкового обліку й для кожної організації.

Складський облік

По складах може вестися кількісний або кількісно-сумовий облік. У першому випадку оцінка товарів і матеріалів для цілей бухгалтерського й податкового обліку не залежить від того, з якого складу вони отримані. Складський облік може бути відключений, якщо в ньому немає необхідності.

В "1С: Бухгалтерії 8 для України" реєструються дані інвентаризації, які автоматично звіряються з даними обліку. На підставі інвентаризації відображається виявлення надлишків і списання недостач.

Облік торгових операцій

Автоматизовано облік операцій надходження й реалізації товарів і послуг. При продажу товарів виписуються рахунки на оплату, оформляються накладні й податкові накладні. Всі операції по оптовій торгівлі враховуються в розрізі договорів з покупцями та постачальниками.

Для роздрібної торгівлі підтримується як оперативне відбиття роздрібної реалізації, так і відбиття продажів за результатами інвентаризації. Товари в роздробі можуть ураховуватися за покупними або продажними цінами.

Автоматизовано відбиття повернень товарів від покупця й постачальникові.

В "1С: Бухгалтерії 8 для України" підтримується використання декількох типів цін, наприклад: "оптова", "дрібнооптова", "роздрібна", "закупівельна" і т.п. Це спрощує відбиття операцій надходження й реалізації.

Облік банківських і касових операцій

Реалізовано облік руху наявних і безготівкових коштів і валютних операцій. Підтримується введення й друк платіжних доручень, прибуткових і видаткових касових ордерів. Автоматизовано операції по розрахунках з постачальниками, покупцями й підзвітними особами, внесення готівки на розрахунковий рахунок і одержання готівки по грошовому чеку, придбання й продаж іноземної валюти. При відбитті операцій суми платежів автоматично розбиваються на аванс і оплату. На підставі касових документів формується касова книга встановленого зразка.

Облік розрахунків з контрагентами

Облік розрахунків з постачальниками й покупцями можна вести в гривнях і іноземній валюті. Курсові й суммові різниці по кожній операції розраховуються автоматично. Розрахунки з контрагентами можна вести за договором у цілому або із вказівкою конкретних документів розрахунків. Спосіб ведення розрахунків визначається окремо для кожного договору.

Облік основних коштів, нематеріальних і малоцінних активів

Облік основних коштів, нематеріальних і малоцінних активів ведеться відповідно до П (С) БУ 7 "Основні кошти", П (С) БУ 8 "Нематеріальні активи", П (С) БУ 9 "Запаси".

Для основних коштів і нематеріальних активів автоматизовані такі основні операції як: надходження, прийняття до обліку, нарахування амортизації, модернізація, передача, списання, інвентаризація. Можливий розподіл сум нарахованої амортизації за місяць між декількома рахунками або об'єктами аналітичного обліку. Для основних коштів, що використовуються сезонно, можливе застосування графіків нарахування амортизації.

Для малоцінних активів автоматизовані операції передачі в експлуатацію й списання з експлуатації.

Облік основного й допоміжного виробництва

Автоматизовано розрахунок собівартості продукції й послуг, що випускаються основним і допоміжним виробництвом, облік переробки давальницької сировини. Протягом місяця облік випущеної готової продукції ведеться по плановій собівартості. Наприкінці місяця розраховується фактична собівартість випущеної продукції й зроблених послуг.

Облік напівфабрикатів

Для складних технологічних процесів, що припускають проміжні стадії з випуском напівфабрикатів, підтримується складський облік напівфабрикатів і автоматичний розрахунок їхньої собівартості.

Облік непрямих видатків

Для загально-виробничих видатків реалізована можливість їхнього розподілу відповідно до показників нормальної потужності, відповідно до П (С) БУ 16 "Витрати".

При списанні непрямих видатків можливе застосування різних методів розподілу по номенклатурних групах продукції (послуг). Для непрямих видатків можливі наступні бази розподілу:

¾обсяг випуску;

¾планова собівартість;

¾оплата праці;

¾матеріальні витрати.

Облік ПДВ

"1С: Бухгалтерія 8 для України" дозволяє формувати й реєструвати всі необхідні податкові документи: податкові накладні, додатки до них. Облік ПДВ протягом звітного періоду (місяць) ведеться "по відвантаженню", регламентний документ дозволяє наприкінці визначити суми податкових зобов'язань і податкового кредиту відповідно до необхідного методу (по першій з подій, по оплаті, по відвантаженню).

Для контролю коректності податкового кредиту, показаного при надходженні, ведеться паралельний бухгалтерському, податковий облік запасів.

Облік заробітної плати, кадровий і персоніфікований облік

В "1С: Бухгалтерії 8 для України" ведеться облік руху персоналу, включаючи облік працівників по основному місцю роботи й по сумісництву, при цьому внутрішнє сумісництво підтримується опціонально (тобто підтримку можна відключити, якщо на підприємстві це не прийнято). Забезпечується формування типових форм по трудовому законодавству.

Підтримка різних схем оподатковування

В "1С: Бухгалтерії 8 для України" підтримуються наступні схеми оподатковування:

¾загальна система оподатковування (для платників податку на прибуток і податок на додану вартість);

¾спрощена система оподатковування:

¾єдиний податок і податок на додану вартість;

¾єдиний податок без податку на додану вартість;

¾єдиний податок для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб.

Податковий облік по податку на прибуток

Для ведення податкового обліку (по податку на прибуток) передбачений спеціальний (податковий) план рахунків. Податковий план рахунків, реалізований у конфігурації, його склад і реквізити є частиною пропонованої методики податкового обліку, тобто є визначеним.

Податковий облік у конфігурації ведеться в розрізі видів податкової діяльності. Такий підхід дозволяє враховувати валові доходи й видатки, запаси, основні кошти й т.д. роздільно для видів діяльності, по яких необхідний окремий облік з погляду податку на прибуток.

За даними податкового обліку автоматично формується податкова декларація по податку на прибуток.

Спрощена система оподатковування

"1С: Бухгалтерії 8 для України" дозволяє реєструвати господарські операції, що ставляться до обліку по спрощеній системі оподатковування, у книзі обліку доходів і видатків по єдиному податку.

Книга обліку доходів і видатків формується автоматично як для юридичних, так і для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Завершальні операції місяця

Автоматизовано регламентні операції, що виконуються по закінченню місяця, у тому числі переоцінка валюти, списання видатків майбутніх періодів, визначення фінансових результатів і інші.

Стандартні бухгалтерські звіти

"1С: Бухгалтерія 8 для України" надає користувачу набір стандартних звітів, які дозволяють аналізувати дані по залишкам, оборотам рахунків і по проведеннях у всіляких розрізах. У їхньому числі оборотно-сальдова відомість, шахова відомість, оборотно-сальдова відомість по рахунку, обороти рахунку, картка рахунку, аналіз рахунку, аналіз субконто, обороти між субконто, зведені проведення, головна книга, діаграма.

Регламентована звітність

В "1С: Бухгалтерію 8 для України" включені обов'язкові (регламентовані) звіти, призначені для подання власникам організації й контролюючих державних органів, включаючи форми бухгалтерської звітності, податкові декларації, звіти для органів статистики й державних фондів.

Регламентована звітність, що подається в податкові органи, може бути автоматично експортована у формат, затверджений наказом ДПА від 19.08.2005 N 351 (у файли з розширенням XML). Так звані "схеми" (файли з розширенням *. xsd), по яких відбуваються формування файлів XML з даними звітів, поставляються й обновляються разом з набором регламентованої звітності.

Сервісні можливості

"1С: Бухгалтерія 8 для України" включає наступні сервісні можливості:

¾завантаження курсу валют з Інтернету;

¾підготовка листа у відділ технічної підтримки;

¾автоматична перевірка й установка відновлень "1С: Бухгалтерії для України" через Інтернет.

Таким чином, очевидно, що автоматизована система обліку діяльності підприємства надає ряд незаперечних переваг.

Для керівника: доступ до системи з будь-якої точки планети за допомогою мережі Інтернет. Можливість контролю всіх сфер діяльності свого підприємства - доходи, витрати, баланси.

Для бухгалтера: весь бухгалтерський облік ведеться через систему.

Для складу: можливість проведення обліку товару в реальному часі. Фіксація приходу і відходу товару на склад через сканер штрих-коду, що виключає можливість крадіжки.

Для менеджерів, що займаються закупівлями і продажами: наявність актуальних прайс-листів з аналізом оптимальних закупівельних і продажних цін. Наявність оперативної інформації про наявність товару на складі. Здійснення швидкого зв'язку між відділами.

3. Аналіз фінансового стану ПРАТ "ТЕТЗ-Інвест" на основі показників балансу

3.1 Аналіз та оцінка активів та пасивів підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідною умовою ефективного управління формуванням, розміщенням та використанням ресурсів підприємства. Фінансовий стан характеризується величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобовязань, відповідні співвідношення яких обумовлюють фінансову стійкість та платоспроможність підприємства.

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю параметрів, які виражають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Правильне використання фінансових результатів може призвести до активізації всіх сфер його діяльності. Він втручається у питання оцінки якості продукції, її конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішньому ринках, стану технічної бази підприємства і перспектив її вдосконалення, забезпеченості необхідними матеріалами, а також компетентності, ініціативності господарських керівників, кваліфікації робітників і ряду інших аспектів інвестиційної, постачальницької і збутової діяльності, які впливають на дохідність і фінансову стійкість підприємства.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його діяльності. Отже, проведемо оцінку фінансового стану підприємства за допомогою системи показників, які детально і всебічно характеризують фінансово-господарський стан підприємства. Для цього здійснимо аналіз та оцінку активів і пасивів підприємства, розрахуємо показники ліквідності, платоспроможності, рентабельності, фінансової стійкості та ділової активності підприємства.

Для того, щоб проаналізувати фінансову стійкість і платоспроможність ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" необхідно провести аналіз майнового стану даного підприємства.

Таблиця 3.1 - Аналіз динаміки структури активів ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" за 2010-2011 р., тис. грн.

Показник На початок 2010На кінець 2010 На кінець 2011Сумапитома вага,%сумапитома вага,%сумапитома вага,%12345671 Необоротні активи20773,521,1148420,157,9128410,358,4У т. ч. Нематеріальні активи2276,62,34465,01,76597,13,01.2 Основні засоби18496,918,822732,38,926453,412,01.3 довгострокові фінансові інвестиції--121222,847,394811,343,1 1.4 довгострокова дебіторська заборгованість 548,5 0,32. Оборотні активи76792,978,1107680,642,090970,041,42.1 Товароматеріальні запаси20493,120,863149,924,672204,332,8в т. ч.: - виробничі запаси12485,712,728781,111,227041,712,3 - Незавершене виробництво5016,65,110586,14,113685,06,3 - Готова продукція2990,83,010570,14,131440,814,2 - Товари--13212,65,236,80,12.2 Дебіторська заборгованість51531,552,429030,211,311171,95,12.3 Поточні фінансові інвестиції--6638,22,6 --2.4 Грошові активи73,70,1908,40,4463,10,22.5 Інші оборотні активи4694,64,87954,13,17130,73,2Всього: 98332,2100,0256261,3100,0219836,7100,0

Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про залишки вільної грошової готівки. При аналізі активу балансу необхідно розглянути ряд показників, що характеризують фінансово-майновий стан підприємства, а саме: загальну вартість майна, вартість необоротних активів, вартість мобільних активів.

Більш змістовну і об'єктивну інформацію можна отримати досліджуючи структуру активу балансу, аналізуючи напрямки і зміни балансових статей.

Вартість сукупних активів підприємства за 2010 рік збільшилася на 157929,1 тис. грн. У 2011 році відбувається зниження валюти балансу на 36424,6 тис. грн.

Необоротні активи на кінець 2010 року збільшилися на 127646,6 тис. грн. насамперед за рахунок появи довгострокових фінансових інвестицій на суму 121222,8 тис. грн. (Питома вага у валюті балансу 47,3%) Що показує на відволікання грошових коштів з основної виробничої діяльності, а також за рахунок збільшення нематеріальних активів на 2188,4 тис. грн., Основних засобів на 4235,4 тис. грн. У 2011 році необоротні активи знизилися на 20009,8 тис. грн., Що є позитивною тенденцією. Це відбулося за рахунок зниження довгострокових фінансових інвестицій на 26411,5 тис. грн. (Питома вага яких знизився на 4,2%). У 2011 році спостерігається подальше збільшення основних засобів і нематеріальних активів.

Співвідношення необоротних та оборотних активів практично не змінилося: як і раніше переважають необоротні активи (57,9% і 42,0% на кінець 2010 року, 58,4% і 41,4% на кінець 2011 року). Тобто підприємство має "важку" структуру активів.

У складі оборотних активів у 2010 році спостерігається збільшення суми і питомої ваги товарно-матеріальних запасів і зниження суми і питомої ваги дебіторської заборгованості. Загальна вартість товарно-матеріальних запасів збільшилася на 42656,8 тис грн., При цьому відбулося збільшення вартості виробничих запасів на 16295,4 тис. грн., Незавершеного виробництва на 5569,5 тис. грн., Залишків готової продукції на 7579,3 тис. грн., і появою товарів на 13212,6 тис. грн. У 2011 році спостерігається невелике зниження виробничих запасів на 1739,4 тис. грн., Товарів на 13175,8 тис. грн., А також значне збільшення готової продукції на 20870,7 тис. грн. і незавершеного виробництва на 3098,9 тис. грн. Всі ці зміни привели до збільшення питомої ваги товарно-матеріальних запасів на 8,2%.

Дебіторська заборгованість знижується (в 2010 р. на 22501,3 тис. грн., в 2011 р. на 17858,3 тис. грн.), Що є позитивним моментом. Питома вага дебіторської заборгованості на кінець 2010 р. склав 11,3%, на кінець 2011 - 5,1%.

Низька питома вага грошових коштів дозволяє зробити висновок про зниження поточної платоспроможності аналізованого підприємства.

Відомості, які наводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових засобів, тобто пасив показує, звідки взялися кошти, спрямовані на формування майна. Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені. Від того наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії є одним з основних умов ефективної діяльності підприємства. При цьому в першу чергу необхідно відповісти на наступні питання:

) Які кошти (власні або позикові) є основним джерелом формування активів?

) Яке напрямок зміни частки власного капіталу в структурі пасивів балансу?

У структурі пасивів відбулися деякі зміни: сума власного капіталу збільшився на 3226,6 тис. грн. в 2010 році і на 10334,6 тис. грн. в 2011 р., на це позитивний вплив зробило збільшення резервного фонду і нерозподіленого прибутку. Фінансова незалежність підприємства залишається на низькому рівні, тому позиковий капітал істотно перевищує власний (на кінець 2010 року його частка становить 81,8%, на кінець 2011 року 74,1%).

Таблиця 3.2 - Аналіз динаміки структури пасивів ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" за 2010-2011 р., тис. грн.

Показник На початок 2010На кінец 2010 На кінец 2011Сумапитома вага,%сумапитома вага,%в абсолютних величинах Темпи зростання,%12345671. Власний капітал43466,244,246692,818,257027,425,9У т. ч. - Статутний капітал38000,038,638000,014,838000,017,3- Додатковий вкладений капітал - Інший додатковий капітал - Резервний капітал150,00,2316,00,1920,00,4- Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 5316,25,48376,83,318107,48,52. Забезпечення майбутніх витрат і платежів 3. Довгострокові зобов'язання 4. Поточні зобов'язання, в тому числі: 54866,055,8209568,581,8162809,374,1- Короткострокові кредити банків - Кредиторська заборгованість54866,055,8209568,581,8162809,374,1Баланс98332,2100,0256261,3100,0219836,7100,0

Статутний капітал залишається протягом 2010-2011 рр. постійним у сумі 38000,0 тис. грн., однак питома вага змінюється: у 2010 році знижується до 18,2%, в 2011 році підвищується до 25,9%.

Позиковий капітал представлений поточними зобов'язаннями. У 2010 році сума поточних зобов'язань збільшилася на 154702,5 тис. грн. (За рахунок збільшення кредиторської заборгованості за товари на 28541,3 тис. грн. та за рахунок збільшення інших поточних зобов'язань на 108610,4 тис. грн.), В 2011 році знизилася на 36424,6 тис. грн. (За рахунок зниження кредиторської заборгованості за товари на 10747,8 тис. грн., Інших поточних зобов'язань на 33080,2 тис. грн., А також за рахунок зниження всіх поточних зобов'язань за розрахунками).

За даними співвідношення власного і позикового капіталу можна зробити висновок про те, що ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" залежить від позикових коштів, оскільки йому не вистачає власних коштів для потреб виробництва.

Проведений аналіз балансу дозволяє зробити висновок про нестійке фінансове становище підприємства.

3.2 Аналіз ліквідності підприємства

Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів в кількості, достатній для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Поняття ліквідності більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить його платоспроможність. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання таких строків.

Баланс вважається ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

А1П1, А2 П2, А3П3, А4 П4. (3.1)

Проведемо угруповання статей активу і пасиву балансу за 2010 рік по ступені ліквідності.

Актив на початок року:

А1 - найбільш ліквідні активи: 73,7 тис. грн.,

А2 - швидко реалізовані активи:

,9 +1371,5 +4417,8 +5,3 +4694,6 = 56226,1 тис. грн.

А3 - повільно реалізовані активи:

,7 +5016,6 +2990,8 = 20493,1 тис. грн.

А4 - важко реалізовані активи: 20773,5 тис. грн.

Пасив на початок року:

П1 - найбільш термінові зобов'язання: 25049,4 тис. грн.

П2 - короткострокові пасиви:

,2 +358,5 +741,4 +1556,9 +141,6 = 29816,6 тис. грн.

П3 - довгострокові пасиви: 0, П4 - постійні пасиви:

,2-765,8 = 42700,4 тис. грн.

Актив на кінець року:

А1 - найбільш ліквідні активи:

,4 +6638,0 = 7546,4 тис. грн.

А2 - швидко реалізовані активи:

,9 +892,2 +2061,6 +23,5 +7954,1 = 36984,3 тис. грн.

А3 - повільно реалізовані активи:

,1 +10586,1 +10570,1 +13212,6 +121222,8 = 184372,7 тис. грн.

А4 - важко реалізовані активи:

,1-121222,8 = 27197,3 тис. грн.

Пасив на кінець року:

П1 - найбільш термінові зобов'язання: 53590,7 тис. грн.

П2 - короткострокові пасиви:

,7 +237,9 +429,3 +926,9 +108752,0 = 155977,8 тис. грн.

П3 - довгострокові пасиви: 0

П4 - постійні пасиви:

,8-160,6 = 46532,2 тис. грн.

Проведемо угруповання статей активу і пасиву балансу за 2011 рік по ступені ліквідності. Угруповання статей активу і пасиву балансу на початок 2011 року відповідає угрупованню статей активу і пасиву балансу на кінець 2010 року.

Актив на кінець року:

А1 - найбільш ліквідні активи: 463,1 тис. грн.

А2 - швидко реалізовані активи:

,8 +1386,5 +3426,6 +28,0 +7130,7 = 18302,6 тис. грн.

А3 - повільно реалізовані активи:

,7 +13685,0 +31440,8 +36,8 +94811,3 = 167015,6 тис. грн.

А4 - важко реалізовані активи:

,3-94811,3 = 33599,0 тис. грн.

Пасив на кінець року:

П1 - найбільш термінові зобов'язання:

,6 +48118,9 = 64338,5 тис. грн.

П2 - короткострокові пасиви:

,5 +40,7 +145,6 +423,2 +75671,8 = 98470,8 тис. грн.

П3 - довгострокові пасиви: 0

П4 - постійні пасиви:

,4-456,4 = 56571,0 тис. грн.

Проведемо аналіз ліквідності балансу за 2010 і 2011 року. У ході аналізу дамо оцінку рівня ліквідності балансу і охарактеризуємо відбулися за звітний період зміни. Результати аналізу оформимо у вигляді таблиць 3.3 і 3.4

Результати розрахунків по анализируемому підприємству за 2010 рік показують, що зіставлення підсумків груп по активу і пасиву має наступний вигляд:

На початок року - (А1 < П1; А2> П2; А3 > П3; А4 < П4);

На кінець року - (А1 < П1; А2 < П2; А3 > П3; А4 < П4).

Таблиця 3.3 - Аналіз ліквідності балансу ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" за 2010 р., тис. грн.

АктивНа початок рокуНа кінець рокуПасивНа початок рокуНа кінець рокуПлатіжний надлишок або недолікНа початок рокуНа кінець рокуА173,77546,4П125049,453590,7-24975,7-46044,3А256226,136984,3П229816,6155977,826409,5-118993,5А320493,1184372,7П30,00,020493,1184372,7А420773,527197,3П442700,446532,2-21926,9-19334,9Баланс97566,4256100,7Баланс97566,4256100,7--

Як бачимо, і на початок і на кінець року спостерігається недолік найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань. Оскільки даний недолік являє собою велику суму (24975,7 тис. грн. На початок року та 46044,3 тис. грн. На кінець року), то така ситуація є загрозливою. До того ж на кінець аналізованого періоду зріс недолік швидко реалізованих активів (118993,5 тис. грн.). На підприємстві склалася на кінець 2010 року досить важке положення. Для погашення короткострокових боргів слід залучити повільно реалізовані активи (184372,7 тис. грн. На кінець року).

Результати розрахунків по анализируемому підприємству за 2011 рік показують, що зіставлення підсумків груп по активу і пасиву має наступний вигляд:

На початок року - (А1 < П1; А2 < П2; А3 > П3; А4 < П4);

На кінець року - (А1 < П1; А2 < П2; А3 > П3; А4 < П4).

Таблиця 3.4 - Аналіз ліквідності балансу ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" за 2011 р., тис. грн..

АктивНа початок рокуНа кінець рокуПасивНа початок рокуНа кінець рокуПлатіжний надлишок або недолікНа початок рокуНа кінець рокуА17546,4463,1П153590,764338,5-46044,3-63875,4А236984,318302,6П2155977,898470,8-118993,5-80168,2А3184372,7167015,6П30,00,0184372,7167015,6А427197,333599,0П446532,256571,0-19334,9-22972,0Баланс256100,7219380,3Баланс256100,7219380,3--

Як бачимо, і на початок і на кінець року спостерігається недолік найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань. Ситуація ще більш загрозлива порівняно з 2010 роком, оскільки даний недолік на початок 2011 року збільшився в 1,8 порівняно з початком 2010р. (46044,3 тис. грн.) І в 1,4 рази на кінець 2011 року в порівнянні з 2010 роком (63875,4 тис. грн.). На кінець аналізованого періоду недолік швидко реалізованих активів складає 80168,2 тис. грн. На кінець 2011 року становище ще більше погіршилося. До того ж, для погашення короткострокових боргів можуть залучити повільно реалізовані активи, сума яких на кінець 2011 року скоротилася і склала 167015,6 тис. грн.

Для завершальної оцінки ліквідності балансу розрахуємо загальний показник ліквідності на початок і кінець 2010 року:

,

Загальний показник ліквідності на початок і кінець 2011 року:

,

Оскільки нормативне значення загального коефіцієнта ліквідності знаходиться в межах від одиниці до двох, розрахувавши цей показник на початок і кінець 2010 і 2011 року, ми бачимо, що підприємство не здатне погасити поточні зобов'язання.

За даними аналізу можна зробити попередній висновок про визнання балансу не ліквідним.

Проведемо кількісну оцінку ліквідності розрахувавши коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності і коефіцієнт поточної ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

,

,

Коефіцієнт термінової ліквідності:

,

,

Коефіцієнт поточної ліквідності:

,

,

Коефіцієнт відновлення платоспроможності:

,

Розрахуємо коефіцієнт Бівера:

,

Для зручності аналізу отриманих показників ліквідності за 2010 рік оформимо їх у таблицю 3.5

Таблиця 3.5 - Показники ліквідності ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" за 2010 рік

ПоказникНа початок рокуНа кінець рокуВідхиленняКоефіцієнт абсолютної ліквідності0,0010,0040,003Коефіцієнт термінової ліквідності0,9410,143-0,798Коефіцієнт поточної ліквідності1,400,514-0,89Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності0,033Коефіцієнт Бівера 0,024

За отриманими розрахунками ми бачимо, що всі коефіцієнти нижче нормативних. Так як коефіцієнт поточної ліквідності на кінець 2010 року менш 1,5, можна зробити висновок про незадовільну структурі балансу за 2010 рік, а підприємство є неплатоспроможним. Так як коефіцієнт відновлення менше 1 (0,033), це свідчить про те, що в найближчі 6 місяців у підприємства відсутня реальна можливість відновити платоспроможність. Розрахований коефіцієнт Бівера підтверджує висновки про незадовільну структурі балансу за 2010 рік, так як даний показник нижче допустимої норми (0,024 <0,2).

Показники ліквідності за 2010 рік показані на рисунку 3.1

Рисунок 3.1 - Діаграма показників ліквідності за 2010 рік

Для зручності аналізу отриманих показників ліквідності за 2011 рік оформимо їх у таблицю 3.6

Таблиця 3.6 - Показники ліквідності ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" за 2011 рік

ПоказникНа початок рокуНа кінець рокуВідхиленняКоефіцієнт абсолютної ліквідності0,0040,003-0,001Коефіцієнт термінової ліквідності0,1430,071-0,072Коефіцієнт поточної ліквідності0,5140,559-0,045Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності0,293Коефіцієнт Бівера 0,079

Показники ліквідності за 2011 рік показані на рисунку 3.2

Рисунок 3.2 - Діаграма показників ліквідності за 2011 рік

За отриманими розрахунками ми бачимо, що всі розраховані коефіцієнти за 2011 рік нижче нормативних. У зв'язку з тим, що коефіцієнт поточної ліквідності на кінець 2011 року менш 1,5, можна зробити висновок про незадовільну структурі балансу за 2011 рік, а підприємство вважати неплатоспроможним, хоча і спостерігається незначне збільшення даного коефіцієнта на 5%. Так як коефіцієнт відновлення менше 1 (0,293), то це свідчить про те, що в найближчі 6 місяців відсутня реальна можливість відновити платоспроможність. Розрахований коефіцієнт Бівера свідчить про незадовільну структурі балансу за 2011 рік, так як він нижче нормативного значення (0,079 <0,2).

3.3 Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності)

Фінансова стійкість підприємства характеризує стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи.

Проведемо аналіз структури капіталу. Оцінимо фінансову структуру капіталу за допомогою наступних показників:

) Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахуємо коефіцієнт автономії за 2010 - 2011 рік:

,

,

) Коефіцієнт концентрації позикового капіталу являє собою частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства, і визначається як відношення позикового капіталу до активів підприємства.

,

,

) Показником, зворотним коефіцієнту автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Він показує, яка сума загальної вартості майна припадає на 1 гривню власних коштів.

,

,

) Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів визначимо як відношення всієї суми зобов'язань по позикових засобах і суми власних коштів.

,

,

Представимо коефіцієнти капіталізації у вигляді зведеної таблиці 3.7

З наведених розрахунків бачимо, що коефіцієнт автономії за весь аналізований період нижче нормативного (на кінець 2010 року 0,182, на кінець 2011 року 0,259) і показує, що на кінець 2011 року тільки 26% сукупного капіталу припадає на власні кошти. Для збереження фінансової стійкості цього не достатньо.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів показує, що в 2010 році на 1 грн. власних коштів припадає 4,49 грн. позикових, у 2011 році на 1 грн. власних коштів припадає 2,86 грн. Значення коефіцієнта в 2010 - 2011 роках велике, так як допустиме значення дорівнює 1. Сума позикового капіталу майже в 3 рази перевищує власний капітал.

Таблиця 3.7 Показники структури капіталу ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" за 2010-2011 рр.

ПоказникиРівень показникаНа початок 2010р. На кінець 2010 р. На кінець 2011 р. Коефіцієнт автономії0,4420,1820,259Коефіцієнт концентрації позикового капіталу0,5570,8180,741Коефіцієнт фінансової залежності2,2625,4883,855Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів1,2624,4882,855

Коефіцієнт фінансової залежності підтверджує залежність даного підприємства від зовнішніх інвесторів і втрату фінансової незалежності.

На кінець 2010 року позикові кошти займали 82% в загальній сумі коштів, вкладених у майно даного підприємства, на кінець 2011 року частка позикових коштів знизилася і склала 74%.

Таким чином, розглянуті коефіцієнти капіталізації свідчать про нестійкому фінансовому становищі на кінець 2011 року.

Коефіцієнт майна виробничого призначення визначимо по формулі:

,

,

Частина виробничого майна у спільному майні займає на кінець 2010 року 33,5%, на кінець 2011 року 44,9%. Коефіцієнт нижче нормативного, оскільки на кінець 2010 року становить 0,335 (<0,5), на кінець 2011 року 0,449 (<0,5).

За формулою розрахуємо коефіцієнт вартості основних засобів.

,

,

Основні засоби займають у загальній вартості майна на кінець 2010 року 8,9%, на кінець 2011 року 12,0%.

Розрахуємо коефіцієнт матеріальних оборотних коштів

,

,

У зв'язку з тим, що матеріальні запаси на протязі 2010-2011 рр. зростають, зростає і частка матеріальних запасів і складає в майні підприємства на кінець 2010 року 24,6%, на кінець 2011 року 32,8%.

Розрахуємо коефіцієнт прогнозування банкрутства за форму

, де

З - запаси,

ГК - грошові кошти, розрахунки та інші активи

Ккр. - Короткострокові кредити і позики,

КЗ - кредиторська заборгованість та інші пасиви

,

Таблиця 3.8 - Аналіз наявності і динаміки власних оборотних коштів, тис. грн.

ПоказникНа початок 2010На кінець 2010Відхилення тис. грн. На кінець 2011Відхилення тис. грн. Статутний капітал38000,038000,0-38000,0-Додатковий вкладений капітал-----Інший додатковий капітал-----Резервний капітал150,0316,0166,0920,0604,0Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 5316,28376,83060,618107,49730,6Неоплачений капітал-----Вилучений капітал-----Разом власний капітал43466,246692,83226,657027,410334,6виключаються: Нематеріальні активи 2276,64465,02188,46597,12132,1незавершене будівництво-----Основні засоби18496,922732,34235,426453,43721,1Довгострокові фінансові інвестиції-121222,8121222,894811,3-26411,5Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи 548,5 548,5Разом необоротні активи20773,5148420,1127646,6128410,3-20009,8Власні оборотні кошти22692,7-101727,3-124420,0-71382,9-30344,4

Результати розрахунку коефіцієнта прогнозування банкрутства свідчать про наявність кризового фінансового стану підприємства, тобто підприємство на межі банкрутства. У цій ситуації необхідно проводити заходи для економічного та фінансового оздоровлення.

Аналіз власних оборотних коштів передбачає визначення фактичної суми власних оборотних коштів за аналізовані періоди і виявлення чинників, які вплинули на їх динаміку.

В структурі довгострокових пасивів переважає власний капітал, однак його суми недостатньо для формування необоротних активів і фінансування частини оборотних коштів.

Суми власних оборотних коштів на початок 2010 року становили 22692,7 тис. грн. У зв'язку з появою на кінець 2010 року довгострокових фінансових вкладень в сумі 121222,8 тис. грн., З'явився недолік власних оборотних коштів у сумі 124420,0 тис. грн. У 2011 г. часть довгострокових фінансових вкладень була продана і недолік власних оборотних коштів скоротився до 30344,4 тис. грн.

Забезпеченість підприємства власними оборотними коштами оцінимо за допомогою наступних показників:

)Ступінь мобільності використання власного капіталу характеризує коефіцієнт маневреності власних коштів, який визначимо на початок 2010 року:

Всі необоротні активи фінансуються виключно з власних джерел, 52% власних коштів спрямовано на формування оборотних активів на початок 2010 року. У зв'язку з тим, що на кінець 2010 року і 2011 року власні оборотні кошти відсутні коефіцієнт маневреності власних коштів за цей період розраховувати не будемо.

) Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами дозволяє оцінити частку поточних активів, сформованих з власних джерел, і розрахуємо його на початок 2010 р.:

На початок 2010 року 29,6% оборотних активів профінансовано з власного капіталу.

3)Коефіцієнт забезпеченості обороту власними оборотними коштами на початок 2010 року:

Підприємство на початок 2010 року мало достатній рівень фінансової стійкості, оскільки 30,3% обсягу реалізації було забезпечене власними оборотними коштами.

Важливою характеристикою фінансової стійкості є політика фінансування матеріальних оборотних коштів (запасів), яка визначається складом використовуваних для цієї мети фінансових ресурсів. Виконаємо аналіз фінансової стійкості по забезпеченості запасів "нормальними" джерелами їх фінансування. Для аналізу використовуємо таблицю 3.9

Таблиця 3.9 - Аналіз забезпеченості запасів економічно обґрунтованими джерелами фінансування

Показник, тис. грн. На початок 2010На кінець 2010Відхилення тис. грн. На кінець 2011Відхилення тис. грн. 1234561 Власний капітал43466,246692,83226,657027,410334,62 Необоротні активи 20773,5148420,1127646,6128410,3-20009,83 Наявність власних оборотних коштів (1-2) 22692,7-101727,3-124420,0-71382,930344,44 Довгострокові кредити і позики-----5 Робочий капітал (3 +4) 22692,7-101727,3-124420,0-71382,930344,46 Короткострокові кредити і позики-----7 Кредиторська заборгованість по товарних операціях 23749,0 53245,1 29496,1 48118,9 5126,28 Загальна величина нормальних джерел формування запасів (5 +6 +7) 46441,7 48482,2 94923,9 23264,0 25218,29 Загальна величина запасів20493,163149,942656,872204,39054,410 Надлишок (+), нестача (-) власних оборотних коштів (3-9) 2199,6-164877,2-167076,8-143587,2 21290,011 Надлишок (+), нестача (-) нормальних джерел формування запасів (8-9) 25948,6 111632,1 137580,7 95468,3 16163,812 Тип фінансової ситуації за ступенем стійкостіАбсолютна фінансова стійкістьНестійке фінансове становищеНестійке фінансове становище7 Кредиторська заборгованість по товарних операціях 23749,0 53245,1 29496,1 48118,9 5126,28 Загальна величина нормальних джерел формування запасів (5 +6 +7) 46441,7 48482,2 94923,9 23264,0 25218,2

На початок 2010 року підприємство мало абсолютно стійкий фінансовий стан: товарно-матеріальні запаси повністю були профінансовані з власних джерел, більше того, підприємство мало надлишок власних оборотних коштів у сумі 2199,6 тис. грн.

Оскільки на кінець 2010 року, на кінець 2011 року величина запасів перевищує величину нормальних джерел формування запасів, підприємство має нестійке фінансове становище, тобто підприємство для покриття запасів і витрат змушене залучати додаткові джерела коштів, які не є обгрунтованими.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства за 2011 рік, бачимо, що на даному підприємстві відсутні власні оборотні кошти, структура балансу не задовільна, баланс неліквідний. Одна з причин даного стану є неефективне використання оборотних коштів.

Причиною відсутності власних оборотних коштів на підприємстві кроїться в довгострокових фінансових інвестиціях.

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних мір і засобів, спрямованих на збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці (закон України "Про охорону праці" від 2 листопада 1992 року). [2].

Її завданням є зведення до мінімуму ймовірності травмування або захворювань працюючих з одночасним забезпеченням нормальних умов праці при його максимальній продуктивності, науковий аналіз умов праці, виробничих процесів, а встаткування з погляду можливих аварійних ситуацій, поява небезпечних факторів, виділення шкідливих речовин. На основі такого аналізу визначаються небезпечні ділянки виробництва, можливі аварійні ситуації, розробляються заходи щодо їхнього запобігання або обмеження наслідків.

У ГОСТ 2293-93 "Охрана труда. Термины и определения" [8] та інших стандартах приведені визначення основних понять і термінів, які використовуються у розгляді питань охорони праці.

Сьогодні компютерна техніка широко застосовується у всіх сферах людської діяльності. Усе більше людей різних професій не можуть обійтися без допомоги компютера. Це не дивно, оскільки розрахунки за допомогою ЕОМ значно допомагають заощадити час і кошти. Тому, необхідно приділяти більше уваги забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці користувачів ЕОМ, підвищити контроль над підтримкою діючих норм, стандартів, правил, інструкцій та інших офіціальних документів по техніці безпеки споруджень, обладнання та машин.

Під час роботи на компютері людина піддається впливові ряду шкідливих і небезпечних факторів, що повязано з небезпекою одержання травм і професійних захворювань.

Максимально зменшити кількість шкідливих впливів на людину при високій продуктивності праці, створити комфортні умови для роботи людей - ось одна з головних задач охорони праці.

Умови праці користувачів ЕОМ повинні відповідати закону про охорону праці [2], який визначає основні положення, спрямовані на реалізацію прав громадян, охорону їхнього життя і здоровя в процесі їхньої трудової діяльності, регулює відносини між власником підприємства і робітником з питань безпеки гігієни праці, установлює єдиний порядок організації праці на Україні.

Робота проводиться в приміщенні ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест". Приміщення планово-економічного відділу розташовано на третьому поверсі п'ятиповерхового будинку. У приміщенні розташовано 3 робочих місць з компютерами. Відповідно до норм ДНАОП 0.00-1.31-99 [9] площа, що відводиться для робочого місця з компютером повинна бути не менше 6 м2, об'єм не менше 20 м3. Розміри даного приміщень складають: довжина - 10 м, ширина - 6 м, висота - 3,5 м, тобто загальна фактична площа складає 60 м2. Необхідна площа на 3 робочих місця із установленими ПК складає 18 м2, що не перевищує фактичну. Обсяг кабінету на одного працюючого складає 70. м3, отже відповідає нормі (ДНАОП 0.00-1.31-99) [9] - не менше 20 м3.

По категорії вибухо - і пожежонебезпеки, згідно [7] дане приміщення відноситься до категорії В - пожежонебезпечне, тому що присутні тверді матеріали, що горять, такі як дерев'яні столи, папір і інше. Виходячи з категорії пожежонебезпеки і поверховості будинку, ступінь вогнестійкості будівлі II. Згідно з ДНАОП 0.00-1.31-99 [9] ЕОМ повинні розташовуватись в будівлі не менше ніж II ступню вогнестійкості.

По ступені небезпеки поразки людей електричним струмом відділ класифікується як приміщення з підвищеною небезпекою, тому що не виключена можливість одночасного дотику людини до маючих з'єднання з землею конструкціям будинку, з одного боку, і до металевих корпусів електроустаткування, що можуть виявити під напругою - з іншого.

При роботі з ПК людина може піддатися впливу шкідливих та небезпечних факторів. Під шкідливими виробничими факторами розуміють фактори, тривалий вплив яких викликає розвиток професійних захворювань. Небезпечні виробничі фактори - вплив яких на працюючого викликає травму, тобто пошкодження організму. Шкідливі і небезпечні чинники, з якими стикається економіст при роботі з ПК, приведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Перелік шкідливих та небезпечних виробничих факторів

Найменування факторівМожливі джерела їх виникненняХарактер діїНебезпека ураження електричним струмомМережа живленняНебезпечнийПожежонебезпечність приміщеньНаявність матеріалів, що згорають і джерел запалення (електроапаратура) Небезпечний та шкідливийЕлектромагнітне випромінювання в тому числі і рентгенівськеЕПТ (Дисплей є джерелом рентгенівського, радіочастотного, ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювання, та випромінювання звукового діапазону) ШкідливийСтатична електрикаЕПТ монітору і діелектрична поверхня екранаШкідливийІонізація повітряСтатична електрика і рентгенівське випромінюванняШкідливийПідвищений рівень шумуШум створюється перетворювачем напруги ЕОМ, її технічною периферією, а також людьми, що працюють в аудиторіїШкідливийНесприятлива освітленістьНедостатнє штучне і природне освітленняШкідливийНезадовільні параметри мікрокліматуНезадовільний стан системи опалення і вентиляціїШкідливийПсихофізіологічні напруженняМонотонність праці, перенапруженість зорових аналізаторів, розумова напруженість, незручність і статичність позиШкідливий

4.2 Промислова санітарія

Мікроклімат - метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються діючими на людину сполученнями температури, відносної вологості, швидкості руху повітря й теплового випромінювання.

Робота на персональному ПК не вимагає фізичної напруги, підняття і перенесення важких предметів, виконується сидячи. Енерговитрати не перевищують 120 кКал/год, отже ця робота може бути віднесена до категорії важкості - легка фізична Iа [8].

Параметри мікроклімату обираються відповідно до вимог [8] з урахуванням категорії робіт по енерговитратам для теплого й холодного періодів року. При роботі економіста на ПК повинні бути забезпечені оптимальні параметри мікроклімату, приведенні у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Період рокуТемпература,°СВідносна вологістьШвидкість руху повітря, м/с, не більшеТеплий23 - 2540 - 600,1Холодний22 - 2440 - 600,1

Для забезпечення вищевказаних оптимальних метеорологічних умов у помешканні передбачена система опалення (загальне парове) в холодному періоді, та вентиляція (загальна приточно-витяжна штучна) і кондиціювання в теплому, відповідно до СНиП 2.04.05-92 [9].

Припустимий рівень іонізації повітря помешкання відповідно до СН 21.52-80 [10] повинен складати 1500 - 3000 один. /м3.

Нормування освітлення здійснюється відповідно до СНиП 11-4-79 [11].

Відділ забезпечений комбінованим освітленням. В темний час доби передбачається загальне і/або місцеве рівномірне штучне, а в світлий - бокове одностороннє природне освітлення два віконних прорізи [11].

Для розміру об'єкту розрізнення 0,3 - 0,5 мм (III розряд зорової роботи) світлового фону і середнього контрасту об'єкту розрізнення з фоном (підрозряд "г") нормоване значення коефіцієнта КПО енIII = 2%. Мінімальна освітленість Еmin=300 лк, підтримується за рахунок кількості та потужності електроламп.

Для визначення нормованого значення КПО при природному освітленні для умов міста Харкова (IV-й світловий пояс) використовується формула:

нIV = eнIII*m*c = 2*0,9*1 = 1,8

де eнIII - нормований розмір КПО для третього поясу світлового клімату, eнIII = 2%;

с - коефіцієнт сонячного клімату, с = 1 (всі вікна виходять на схід);- коефіцієнт світлового клімату, m = 0,9. (для IV-го світлового поясу).

Одним з найбільш поширеніших чинників зовнішнього середовища, який несприятливо впливає на людину, є шум. Вплив шуму на організм людини залежить від рівня звукового тиску, частотних характеристик, тривалості дії, а також індивідуальних особливостей людини.

При тривалій дії шуму у оператора ЕОМ виявляються симптоми утомленості, нервового збудження, що сприяють погіршенню працездатності і допущенні помилок при роботі. Для уникнення шкідливої дії шуму на організм працюючого, необхідне дотримання нормованих параметрів, які не повинні перевищувати допустимих величин. При роботі на компютері рівень шуму відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 [12] не повинен перевищувати 50 дБА.

Згідно ГОСТ 12.1.012-90 [13] рівень віброшвидкості для категорії 3, тип "В", в умовах комфорту не повинен перевищувати 75 дБ.

Джерелами електромагнітного випромінювання (ЕВМ), у тому числі рентгенівського, є електронно-променеві трубки (ЕСТ). Згідно [14] потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання трубки будь-якій точці перед екраном на відстані 5 см від його поверхні не повинна перевищувати 100 мкР/год. Захист користувачів ЕОМ від рентгенівського випромінювання забезпечуються за допомогою екранів із спеціального затемненого скла.

4.3 Електробезпека

Джерелами можливої поразки електричним током для бухгалтера можуть служити: компютер, принтер та інша офісна техніка, що залучена до електричної мережі.

Персональна ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотири ядерної мережі змінного струму з глухо заземленою нейтраллю, напругою 380/220 В, частотою 50 Гц.

Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є:

конструктивні заходи (ПК відноситься до електроустановок до 1000 В закритого виконання, всі токоведучі частини знаходяться в кожухах [15]. Ступінь захисту персоналу від зіткнення зі струмоведучими частинами усередині захисного корпуса і від улучення води усередину корпуса ІР-44, де перша "4" - захист тіл, розміром більш 1,0 мм, друга "4" - захист від бризгів води);

в якості схемно-конструктивного заходу безпеки застосовується занулення - навмисне зєднання металевих частин компютера, що у випадку аварії можуть виявитися під напругою, з нейтраллю;

експлуатаційні міри (необхідно дотримуватися правила техніки безпеки при роботі з високою напругою, а також наступної міри обережності не підключати і не відключати рознімання кабелів при включеній напрузі мережі, технічне обслуговування і ремонт робити тільки при вимкнутому живленні).

4.4 Пожежна безпека

Пожежна безпека відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 [16] забезпечується наступними нормами:

системою запобігання пожежі:

системою пожежного захисту;

організаційно-технічними заходами щодо пожежної безпеки.

У помешканні відділу сухо, відносна вологість 48-55%, температура повітря не перевищує 26°С. По категорії вибухо- і пожежонебезпеки дане помешкання відноситься до категорії В - пожежонебезпечності через присутність твердих згоряючих матеріалів, таких як: робочі столи, ізоляція, папір та інше. [16]. Виходячи з категорії пожежонебезпеки і поверховості будинку ступінь вогнестійкості будинку II [17]

Система запобігання пожежі:

) контроль і профілактика ізоляції;

) наявність плавких вставок і запобіжників в електронному устаткуванні;

) для захисту від статичної напруги використовується заземлення;

) захист від блискавки будинку і устаткування відповідно до РД 34.21.122-87 [18].

Система пожежного захисту:

) аварійне відключення і переключення апаратури;

) наявність первинних засобів пожежогасіння, вогнегасників ВВК-5, тому що вуглекислота має погану електропровідність, або порошкових вогнегасників;

) система оповіщення, світлова і звукова сигналізація; захист легкозаймистих частин устаткування, конструкцій захисними матеріалами;

) у помешканнях, де немає робочого персоналу встановлена автоматична система пожежного захисту.

Організаційні заходами протипожежної профілактики: є вступний інструктаж під час вступу на роботу, навчання персоналу правилам пожежної безпеки; видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації, плану евакуації персоналу у випадку пожежі.

4.5 Охорона навколишнього середовища

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" [5] був прийнятий 26.06.91 р. і протягом останніх сімнадцятьох років систематично доповнювався й удосконалювався. Крім загальних норм і правил використання природного середовища, даний закон передбачає економічні заходи, які спрямовані на організацію раціонального природокористування і захист навколишнього природного середовища. У Законі також обговорені питання екологічної безпеки визначені природні обєкти, що підлягають особливій охороні.

В існуючому законодавстві багато уваги приділяється питанням охорони навколишнього середовища. Жорсткість вимог до виробництва і матеріалів, а також розробка нових виробничих і утилізаційних технологій дозволять зменшити антропогенне навантаження на навколишнє середовище.

При масовому виробництві і використанні ПК не можна не враховувати їхній вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях їхнього циклу - виробництво, експлуатація і після закінчення терміну їхньої служби.

На сьогоднішній день діють екологічні стандарти, що визначають вимоги до виробництва і матеріалів, що використовуються в конструкції приладу. Матеріали не повинні містити фріонів, що руйнують озоновий шар, хлоридів і бромідів. У стандартах ТСО-99 наводяться вимоги по замісту кадмію у світлочутливому шарі екрана дисплея і замістові ртуті в елементах харчування.

Апарати, тара, документи повинні підлягати нетоксичної переробки після використання.

Міжнародні стандарти, починаючи з ТСО-92, включають вимоги зниженого енергоспоживання й обмеження припустимих рівнів потужності в режимі споживання.

На території ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" відсутні заповідні об'єкти водоохоронні зони, зони суворого режиму джерел питного водопостачання, розвіданих корисних копалин.

Характеристика відходів, що утворюються на підприємстві ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест" представлена в таблиці:

Таблиця 4.3 - Відходи виробництва

Найменування відходівТехнологічн. процес де утвор. відходиКлас небезпеки відходуАгрегатний стан відходів пожежо-вибухонебезп. 1. Лампи ртутніВисвітлення робочих місць1 клас ртуть, стеклоНе горюче2. Відходи гумиАвтотранспорт4 класТверде, горюче3. Відпрацьований електролітЕлектрокари2 класНе горюча рідина4. Відпрацьовані мастилаПри змащенні встаткування, експлуатація автотранспорту2 класГорючі рідини5. Відходи Склад сировини4 класГорюче

Основними викидами шкідливих речовин при виробництві є:

а). Викиди в атмосферу.

Основними джерелами викидів є технологічне обладнання, оснащене механічною й природною вентиляцією. По всіх шкідливих речовинах граничні концентрації при викиді в атмосферу нижче припустимих концентрацій, встановлених санітарними нормами для населених пунктів. Контроль за викидами шкідливих речовин в атмосферу здійснюється відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 17.2.3.02 і СанПин 4946-89 "Санітарні правила по охороні атмосферного повітря населених місць" [20].

б). Стічні води.

Скидання промислових і побутових стічних вод проводиться в каналізацію м. Торез. Режим скидання стічних вод - періодичний у ході доби. Найменування приймача стічних вод - колектор міської каналізації. Скидання здійснюється на підставі "Дозволу на скидання виробничих стічних вод у систему каналізації м. Торез".

Обладнання в технологічному процесі прохолоджується оборотною водою, що має замкнутий цикл.

в). Відходи виробництва.

Охорона ґрунту від забруднень побутовими й промисловими відходами здійснюється відповідно до вимог Сан Пін 42-128-4690-86 "Санітарні правила утримання населених місць" [21].

Обладнання ПрАТ "ТЕТЗ-Інвест"не приводить радіоактивне, а також відчутний (перевищуючий норми) шумовий і вібраційний вплив на навколишнє середовище.

Що стосується роботи планово-економічного відділу, можна говорити про повне дотримання норм і правил передбачених законодавством України. Усі правила і норми по організації збору і вивозу сміття з підприємства дотримуються.

Висновки

У дипломній роботі дана загальна характеристика бухгалтерського балансу, як основного джерела інформації для аналізу фінансового стану.

Обєктом дослідження обрано ЗАТ "ТЕТЗ-інвест".

Бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів - статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів.

Облікова інформація відображає фактичний стан підприємства ЗАТ "ТЕТЗ-інвест". Повнота, вірогідність і своєчасність облікової інформації визначають дієвість керування установою, сприяють запобіганню прийняття невиправданих рішень. Це вимагає постійного удосконалювання методології бухгалтерського обліку як основного постачальника інформації.

Проведений аналіз балансу дозволяє зробити висновок про нестійке фінансове становище підприємства.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства за 2011 рік, бачимо, що на даному підприємстві відсутні власні оборотні кошти, структура балансу не задовільна, баланс неліквідний. Одна з причин даного стану є неефективне використання оборотних коштів.

За останні роки покращилася методика і техніка складання звітності підприємства. Видано нові нормативні документи, що регламентують побудову звітності. Основні напрямки удосконалювання організації бухгалтерського обліку визначені з урахуванням переходу до ринкової економіки.

Для полегшення процесу складання звітності треба упорядкувати, уніфікувати і стандартизувати процес документування з урахуванням вимог автоматизованої обробки на ЕОМ. Необхідно ліквідувати невідповідність системи документації засобам автоматизації обліку, максимально спростити первинні документи, сполучити з машинними носіями, вибрати оптимальну періодичність їхнього складання. Скорочення витрат часу і праці на збір, реєстрацію, нагромадження, збереження, обробку і передачу інформації в умовах автоматизації досягається завдяки широкому застосуванню новітніх технічних засобів безпосередньо в процесі удосконалювання господарських операцій. Створені засоби обчислювальної техніки і розроблені спеціальні методики реєстрації первинної інформації дозволяють здійснювати збір вихідних даних, минаючи стадію виписки паперового документа.

Використання для автоматизації облікових робіт ЕОМ обумовило необхідність впровадження автоматизованої форми обліку, що відповідає експлуатаційним можливостям сучасної обчислювальної техніки і враховує нову технологію.

Автоматизація обліку вимагає подальшого розвитку його методології, застосування більш удосконалених форм бухгалтерських регістрів, розробки технологічного процесу введення й обробки економічних даних, скорочення документообігу, створення масивів постійної інформації.

Список джерел інформації

1.Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 263 с.

2.Бутинецъ Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2 ч. - Ч. Is Навч. посіб. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 512 с.

.Бутінец Т.А., Чижевськая Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік для менеджерів і экономистов. - Житомир: 2000, с.670

.Бухгалтерський облік / під ред.І.Е. Тішкова - Мінськ: 1994, с.686

.Бухгалтерський облік в Україні / під. ред.Р. Хомяка - Л.: 2003, с.818

.Бухгалтерський облік: Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л.Г. Ловінська, Л.В. Жилкіна, О.М. Голенко та ін. - К.: КНЕУ, 2002. - 370 с.

.Верига Ю.А., Фесенко Д.М., Левченко З.М. та ін. Звітність підприємств: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 656 с.

.ГОСТ 12.1.003-83*. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. Введ.01.07.84.

.ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ Пожарная безопасность. Общие требования. Введ.01.07.92.

.ГОСТ 12.1.030-81. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты.

.ГОСТ 2293-93 "Охрана труда. Термины и определения"

.ГОСТ 2293-93 "Охрана труда. Термины и определения"

.ГОСТ ССБТ 12.0.003-74. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.

.ДБН В.1.1-7-02. Захист від пожежі. Пожежна безпека обєктів будівництва, К.: 2002, 41 с.

.ДНАОП 0.00-1.31-99. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, К.: 1999 р.

.Економічний аналіз: Навч. посіб. - Житомир: ПП "Рута", 2003. - 680 с.

.Завгородній В.П. Бухгалтерський облік В Україні з використанням національних стандартів. - К.: 2003, с.849

.Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями: [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.zakon. rada.gov.ua

.Іванеченко В.М. Курс економічного аналізу: Початкова допомога: Знання - Прес, 2000.

.Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядку їхнього складання, затверджена наказом Державного казначейства України від 27.07.2000р. № 68.

.Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. / За ред.В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 1157 с.

.Коваль В.В., Волкова Н.М. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник. - М.: Проспект, 2000.

.Ковтун Н.В. Теорія статистики: Курс лекцій, практикум. - К.: Імекс-ЛТД, 2007. - 276 с.

.Л.В. Кузьменко, В.В. Кузьмін, В.М. Шаповалова. ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: Навчальний посібник. - Херсон, 2003

.Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. - 3-3 тє вид., перероб. і доп. - Київ: Вид-во "Центр учбової літератури", 2009. - 670с.

.Наказ Державного казначейства України від 10 липня 2000 року № 61 "Про затвердження Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ".

.Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2003 N 57 "Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету".

.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р., № 87 із змінами та доповненнями: [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.zakon. rada.gov.ua

.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р., № 87 із змінами та доповненнями: [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.zakon. rada.gov.ua

.Порядок бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах, затверджений наказом Головного керування Державного казначейства України від 10.12.99р. №113.

.Порядок представлення фінансової звітності, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2000р., № 419.

.Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

.Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2003 N 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ".

.РД 34.21.122-87 Методы молниезащиты домов и оборудования

.Савіцкая Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мінськ, М.: ИП "Экоперспектива", 2004.

.СН 21.52-80 Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных и общественных помещений.

.СНиП 11-4-79. Строительные нормы и правила. Природное и искусственное освещение. - М.: Стройиздат, 1980. - 110с.

.СНиП 2.01.02-85 Противопожарные нормы проектирования домов и сооружений. - М.: Стройиздат, 1986. - 23с.

.СНиП 2.01.02-85 Строительные нормы и правила. Противопожарные нормы проектирования домов и сооружений. - М.; Стройиздат, 1986. - 15с.

.СНиП 2.04.05-92 Строительные нормы и правила. Отопление. Вентиляция и кондиционирование воздуха. - М: Стройиздат, 1992. - 64с.

.Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством /В.В. Сопко/ Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2006. - 526 с.

.Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / О.І. Васюта-Беркут, Г.Ф. Шепітко, Н.О. Ромашевська; за заг. ред.В.Б. Захожая. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2003. - 176 с.2. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах /Р.Т. Джога/ Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 250 с.

43.http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evu/2012_18_1/Yaremenko. pdf <http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evu/2012_18_1/Yaremenko.pdf>

Зміст Вступ 1. Бухгалтерський баланс як джерело економічної інформації 1.1 Форма, структура і зміст балансу 1.2 Характеристика розділів бухгалте

Больше работ по теме: