Анатомия человека. сустав, нитка, здание внутр ушица. . (на укр. языке)

Содержание

Зміст
1. Скоронево-нижьощелеповий суглоб 3
2. Система ворітньої вени 4
3. Гіпофізнезалежні ендокринні органи 5
4. Будова внутрішнього вуха 10
Література 13



























1. Скоронево-нижьощелеповий суглоб
Скронево-нижньощелеповий суглоб, articulatio temporomandibularis,  зчленування, з\'єднання скроневої кістки і нижньої щелепи за допомогою суглоба.
Скронево-нижньощелеповий суглоб  парний, утворений головкою виросткового відростка нижньої щелепи і суглобовою поверхнею ямки скроневої кістки. Головки нижньої щелепи мають валикоподібну форму; їхні довгі конвергуючі вісі своїм продовженням сходяться під тупим кутом біля переднього краю большого потиличного отвору. Нижньо-щелепна ямка скроневої кістки не повністю включається в порожнину скронево-нижньощелепового суглобу. В ній розрізняють дві частини: позакапсульну частину нижньо-щелепної ямки, яка залягає позаду fissura petrotympanica та внутрішньокапсульну частину нижньо-щелепної ямки, що розташована спереду. Ця частина ямки забегать в капсулу, яка розповсюджується і на суглобовий горбочок, досягаючи його краю. Суглобові поверхні покриті сполучнотканинним хрящем. В порожнині суглобу залягає волокниста хрящова доска  суглобовий диск discus articularis. Розташовуючись в горизонтальній площині, диск своєю поверхнею прилягає по tuberculum articulare, а нижньою  по caput mandibulae. Він зростається з суглобовою капсулою і поділяє порожнину суглобу на 2 відділи: верхній та нижній, які між собою не сполучаються. По внутрішнього краю диску прикріплюється частина сухожильних пучків m. pterygoideus lateralis. Суглобова облатка, capsula articularis, прикріплюється сообразно краях суглобового хряща; на виличній кістці вона фіксована спереду  сообразно передньому скату tuberculum articulare, позаду  сообразно переднему краю fissura petrotympanica, латерально  у основи processus zygomaticus; медіально досягає spina ossis sphenoidalis; на нижній щелепі суглобова облатка охоплює її шийку, прикріплюючись по неї ззаду трохи нижче, ніж спереду.
Звязки скронево-нижньощелепового суглобу можна поділити на 3 групи.
Внутрішньокапсульні звязки  по их належать меніско-скроневі звязки(передню і задню), які спрямовані від виличної кістки по передніх відділів диску, і меніско-щелепові звязки(внутрішню і зовнішню), які йдуть від шийки нижньої щелепи по нижньої частини диску.
Позакапсульні звязки  по их належить латеральна звязка, lig. laterale. Починаючись від основи відростка щелепи, вона спрямована по зовнішньої і задньої поверхні шийки нижньої щелепи. Частина пучків цієї звязкивплітається в сумку суглоба. У звязці розрізняють дві частини  передню(зовнішню)і задню(внутрішню).
Звязки, які відносяться по скронево-нижньощелепового суглобу, але не повязані з суглобовою капсулою:
- клиноподібно-нижньо-щелепова зв\'язка lig. sphenomandihulare  зв\'язка, що йде від ості клиноподібної кістки трьома пучками по шийки мищелкового відростка, по язичка і внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи; зміцнює скронево-нижньощелеповий суглоб;
- шило-нижньощелепова, lig. stylomandibulare, спрямована від шиловидного відростка по кута нижньої щелепи;
- скронево-нижньощелеповий суглоб відноситься по типу ginglymus.
Скронево-нижньощелеповий суглоб виконує функції:
- рухи нижньої щелепи: опускання піднімання;
- рухи вперед і повертання у початкове положення;
- рухи обертові.
2. Система ворітньої вени
Система ворітньої вени. Це своєрідний відділ венозної системи, розміщений між капілярами стінок та паренхіми непарних органів черевної порожнини(шлунка, кишок, підшлункової залози і селезінки)та капілярним руслом печінки.
Главною судиною цієї системи є ворітна нитка(vena portae). Це товстий венозний стовбур, близько 5 см завдовжки, утворений злиттям селезінкової та двох(верхньої і нижньої)брижових вен. Ворітна нитка проскочить у товщу печінково-дванадцятипалої зв\'язки, розміщуючись між загальною жовчною протокою назовні)та власною печінковою артерією(досередини). Досягнувши печінки, ворітна нитка заходить по неї звичайно двома стовбурами(верховодим та лівим), у відповідну частку печінки.

Выдержка

Внутрішнє вухо(auris interna)розташоване в кам\'янистій частині скроневої кістки, складається із кісткового лабірінту і розташованого в ньому перетинчастого лабіринту.
Кістковий лабіринт має складну форму і розділяється на 3 сполучені між собою відділи: виток, присінок і кісткові півколові канали. Стінки кісткового лабіринту утворені кістковою речовиною скроневої кістки і вистелені сполучнотканинною оболонкою. Між стінками кісткового лабіринту і розташованим в ньому перетинчастим лабіринтом є простір - перилімфатичний простір, заповнений перилімфою.
Завитка(cochlea) передній відділ кісткового лабіринту. Широка частина звернена по слухового проходу, звужена  купол  по барабанної порожнини. Всередині завитки є спіральний канал, який утворює 2,5 оберти навколо кісткового стрижня завитки. Від стрижня на всьому шляху відходить спіральна кісткова доска, яка впинається в порожнину завитки і повторює її оберти. Кісткова спіральна доска і прикріплена по неї перетинчаста завитка розділяють у спіральному каналі перилімфатичний простір на 2 відділи  драбини: присінка(верхня)і барабанну(нижня). Обидві драбини сполучаються біля купола завитки отвором  гелікотремою.
Перетинчастий лабіринт знаходиться всередині кісткового лабіринту, приблизно повторює його форму, але менший за розмірами і має 3 сполучені між собою відділи: завиткова протока, сферичний і еліптичний мішечки та півколові канали. Стінки мають сполучнотканинну базу. Зсередини вистелені ендотелієм і заповнені ендолімфою.
Завиткова протока(перетинчаста завитка)розташована всередині кісткового спірального каналу і повторює його оберти. На поперечному перерізі має трикутну форму. Зовніня стінка зрощена з зовнішньою стінкою кісткового спірального каналу. Присінкова(Рейснерова)і барабанна стінки відділяють завиткову протоку відповідно від барабанної і присінкової драбин. Одним своїм кінцем вони прикріплені по вільного краю спіральної кісткової пластинки і ідуть від нього по зовнішньої стінки. Барабанна стінка називається також базилярною пластинкою. Вона утворена колагеновими волокнами. На цій пластинці всередині завиткового каналу знаходиться спіральний(кортіїв)орган  звукосприймальний відділ органу слуху. Основним елементом його є рецепторні(волоскові)клітини, на апікальних кінцях яких є волоски. Над волосками розташована текторіальна(покривна)диафрагма. Крім звукосприймальних, здесь розташовані зовнішні і внутрішні опірні(підтримуючі)клітини, на яких розташовані волоскові, що не доходять по базальної мембрани. Між підтримуючими клітинами є тунель. Рецепторні клітини розташовані сообразно обидва боки тунелю. Внутрішні  колбоподібні, зовнішні  циліндричні. Внутрішні волоскові клітини розташовані в один разряд. Їх приблизно 3500 штук. Зовнішні волоскові розташовуються в 3-4 ряди. Їх налічують 12000-20000 штук. В тунелі розташовані безміелінові волокна від нейронів спірального органа. Тіла аферентних нейроцитів(перші нейроцити)залягають в спіральному ганглії, що розташований в товщі спіральної кісткової пластинки. Аксони цих нейроцитів ідуть у складі завиткової частини присінково-завиткового нерва(8-а два)і закінчуються синапсами на клітинах завиткових ядер, які розташовані в ромбоподібній ямці(біля вестибулярного поля)( другі нейроцити). Їх аксони(частина)досягають нижніх горбків чотиригорбкового тіла і(інша частина)медіальних колінчастих тіл, де закінчуються синапсами на їх клітинах(треті нейроцити).
Відростки клітин медіального колінчастого тіла ідуть по скроневої звивини в центральну частину слухового аналізатора. Відростки клітин чотиригорбкового тіла є початком 1-го із екстрапірамідних шляхів нейроцитів.

Литература

Література
1. Больбот Ю. К. , Абатуров О. Є. Ендокринологія дитячого віку. Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2001. 214 с.
2. Грицюк К. О. Методичний посібник для самостійного вивчення анатомії людини(розділ Опорно-руховий апарат, ілюстрований).  Тернопіль, 2003. 44 с.
3. Довідник з біології / Під ред. Ситника К. М. ,  К. : Наукова думка, 1998р.  С. 317-323.
4. Липченко В. Я. , Самусеев Р. П. Атлас обычной анатомии человека.  М. : Врачебная наука, 1983г.  С. 199-202.
5. Общественная аномалия человека / Стрункова А. И.  M. : Врачебная наука, 1982г.  С. 512-517.
Сапин М. Р. , Билич Г. Л. Анатомия человека.  М. : Верховная школа, 1989г.  С. 287-305.
6. Сапин М. Р. , Сивоглазов В. И. Анатомия и физиология человека(с возрастными чертами ребяческого организма).  М. : Академия, 1999.  С. 249-268.

Больше работ по теме: