Аналіз витрат та прибутку на підприємстві ПП "Будівник"

 

Реферат

Мета роботи - аналіз витрат та прибутку на підприємстві.

Об'єкт дослідження - підприємство ПП «Будівник».

Методи дослідження - аналіз, порівняння, графічний спосіб представлення даних та матеріалу.

В першому розділі розглянули сутнісну характеристику витрат підприємства та їх класифікацію, поняття про собівартість продукції, характеристику кошторису витрат, статей калькуляції, ознаки та особливості прибутку підприємства, обґрунтування «точки беззбитковості» та «зони безпеки».

В другому розділі проведено практичний аналіз витрат та прибутку на підприємстві «Будівник». А саме, розглянута коротка характеристика підприємства. Розраховано аналіз витрат, прибутку та рентабельності підприємства «Будівник».

У третьому розділі досліджено формування напрямів зниження витрат та резервів збільшення прибутку на підприємстві ПП «Будівник», шляхи зниження витрат та собівартості продукції підприємства та аналіз резервів збільшення прибутку підприємства.

Ключові слова: ВИТРАТИ, ПРИБУТОК, КАЛЬКУЛЯЦІЯ, СОБІВАРТІСТЬ, КОШТОРИС, «ТОЧКА БЕЗБИТКОВОСТІ», «ЗОНА БЕЗПЕКИ».

Вступ

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами, персоналом підприємства. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства, результатами якої є прибуток.

Конкурентне підприємство в короткостроковому періоді володіє незмінним устаткуванням і намагається максимізувати свої прибутки або мінімізувати свої втрати, пристосовуючи свій обсяг виробництва через зміни величини змінних ресурсів, які воно використовує. Економічні прибутки, яких прагне підприємство, визначаються як різниця між доходом і витратами.

Будь-яке виробництво завжди повязане з витратами, оскільки це - процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній, як відомо, характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці. У підсумку вони і становлять вартість товару чи послуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на виготовлений товар у вигляді вартості матеріальних витрат. Жива праця людини створює чистий продукт - понад вартості перенесених на товар матеріальних витрат.

Зрозуміло, що процес виробництва має безперервно повторюватись, а це можливо лише тоді, коли його фактори відтворюються. Частка вартості, яка авансується для постійного функціонування виробництва, визначається як витрати виробництва.

Керівнику будь-якого підприємства на практиці приходиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосуються ціни, витрат підприємства, обсягу і структури реалізації продукції, в остаточному підсумку позначається на фінансових результатах підприємства, тому тема дипломної роботи «Витрати та прибуток як інструмент аналізу діяльності підприємства» є актуальною.

Метою роботи є аналіз витрат та прибутку на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні задачі:

Розкрити сутність поняття «витрати», навести їх класифікацію;

Розглянути поняття про собівартість продукції та охарактеризувати кошторис витрат та статті калькуляції;

Розкрити поняття «прибуток підприємства»; навести характеристику, ознаки та особливості, процес формування на підприємстві;

Проаналізувати витрати та розрахувати прибуток на підприємстві «Будівник».

Предметом дослідження є ПП «Будівник», обєктом - витрати та прибуток підприємства.

Метод дослідження - аналіз, порівняння, графічний спосіб представлення даних та матеріалу.

1. Сутнісна характеристика витрат підприємства

.1 Характеристика та класифікація витрат

Основною метою діяльності будь-якого виробника (фірми, виробничого підприємства) є максимізація прибутку. Можливості його одержання обмежені, по-перше, витратами виробництва і, по-друге, попитом на вироблену продукцію.

Витрати - це прямі і непрямі, фактичні і можливі виплати або упущена вигода, необхідні для того, щоб залучити й утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності [1].

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Витрати, що має фірма у процесі діяльності, можна поділити на дві категорії: зовнішні (або явні) і внутрішні (неявні). Зовнішні витрати набувають форми грошових платежів постачальникам факторів виробництва, проміжних виробів і ділових послуг [17].

Тут мова йде про заробітну плату робітників та службовців, витрати на сировину і матеріали, комісійні винагороди торговельним фірмам, внески банкам та іншим фінансовим установам, розрахунки за юридичні консультації, транспортні послуги тощо. Інакше кажучи, зовнішні витрати являють собою

плату за ресурси постачальникам, які ведуть справи відокремлено від даної фірми [50].

Внутрішні (неявні, імпліцитні) витрати - це упущена вигода, на яку йде фірма, взявши даний варіант використання усіх виробничих ресурсів. Вони кількісно дорівнюють тим доходам, що могли б бути отримані при оптимальному способі застосування даних ресурсів (фінансових, інформаційних, людських, матеріальних та ін.).

За формою прояву усі витрати можна поділити на такі групи:

. Витрати - безпосередні грошові виплати.

. Неявні (імпліцитні) витрати - (умовно оцінена) упущена вигода, що не набирає форми фактичних грошових виплат.

. Збиток - фактичні (потенційно можливі) втрати, яких зазнає (або може зазнати) фірма, не отримуючи при цьому компенсації у формі доходу - санкції за різного роду недотримки (за часом, якістю, умовами), нереалізована продукція, втрати від аварій, ін. Неважко помітити, що збиток може виявлятися як при прийнятому сценарії використання ресурсів, так і при альтернативно можливому.

. Безповоротні (безповоротно втрачені) витрати (англ. «sunk cost», тобто "утоплені") являють собою раніше зроблені витрати, які вже не підлягають відшкодуванню і не можуть впливати на рішення фірми (наприклад, безперспективні інвестиції) [3].

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати - це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам підприємств - це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Тобто, «Економічні витрати - Імпліцитні = Бухгалтерські витрати».

У загальному вигляді прибуток бухгалтера може бути розраховано за формулою

, (1.1)

де Пб - бухгалтерський прибуток; В - загальна виручка; Ззов - явні витрати (зовнішні видатки).

При розрахунку прибутку економіста розмір витрат повинен бути доповнений ще однією складовою - неявними витратами, що становлять упущену вигоду:

, (1.2)

де Пе - економічний прибуток; ВП- прогнозована загальна виручка; - прогнозовані явні витрати (зовнішні видатки); УВ - внутрішні витрати (упущена вигода).

Розрізняють витрати на одиницю продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг) [10].

При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення.

Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) - це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо) [2].

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрат створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати) [35].

За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції [8].

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва [47].

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

У практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат спрощують, уважаючи всю їхню сукупність пропорційною. Це значно полегшує аналіз і прогнозування витрат.

Рисунок 1.1 - Типова класифікація витрат підприємства за окремими ознаками

Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Поточні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові - це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутні витрати - це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.).

Структура витрат підприємства подана на рис. 1.2.

Будь-який економічний суб'єкт повинен усвідомлювати, що коштує йому виробництво продукції (робіт, послуг), тобто рівень витрат. Даний фактор особливо важливий в умовах ринкової економіки, тому що величина витрат на виробництво продукції впливає на її конкурентоспроможність і визначає результати діяльності підприємства 17].

У теорії витрат виробництва особливе значення має поняття граничних витрат.

Граничні витрати - це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції [4].

Оскільки постійні витрати не змінюються із зміною обсягу продукції ОБ підприємства, граничні витрати залежать від зростання лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції. Цю залежність відбиває така формула:

(1.3)

де ГВ - граничні витрати; ДЗВ - зростання змінних витрат виробництва; ДОВ - випуск додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати показують, скільки коштує для фірми збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю, їх можна обчислити, виходячи як із змінних, так і з загальних витрат. Загальні витрати відрізняються від змінних тільки постійними витратами, які залишаються сталими, коли обсяг випуску продукції змінюється [55].

Середні витрати (СВ) - це витрати на одиницю випуску продукції. Є три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні валові (загальні) витрати.

Середні постійні витрати (СПВ) являють собою постійні витрати, поділені на обсяг випуску продукції (ПВОБ).

Оскільки постійні витрати не змінюються, середні постійні витрат ти знижуються зі збільшенням обсягу випуску продукції.

Середні змінні витрати (СЗВ) - це змінні витрати, поділені на обсяг випуску продукції (ЗВОВ) [38].

Рисунок 1.2 - Структура витрат підприємства

Середні загальні витрати (СЗВ) розраховують діленням валових витрат на обсяг випуску продукції (ВВОВ).

У цілому середні витрати - це витрати на виробництво одиниці продукції. Порівнюючи середні валові витрати з ціною продукції, можна визначити, чи прибуткове виробництво [5].

1.2 Поняття про собівартість продукції. Характеристика кошторису витрат та статей калькуляції

Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість - це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні.

Від рівня собівартості залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан підприємства.

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва [19].

Собівартість товарної продукції характеризує витрати на виробництво продукції.

Собівартість реалізованої продукції характеризує витрати на виробництво і збут [62].

Собівартість валової продукції включає витрати підприємства протягом планового періоду (рік, квартал, місяць) на виробництво і реалізацію продукції, що перебуває на усіх стадіях виробничого циклу (реалізована/товарна продукція, незавершене виробництво). Іншими словами, підсумовуються витрати на виготовлення і збут продукції, уже реалізованої, готової для реалізації та тієї, що іще перебуває на стадіях виробництва [43].

Цілі обліку собівартості продукції: а) своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції; б) розрахунки фактичної собівартості окремих видів і усієї продукції; в) контроль за використанням матеріальних трудових і грошових ресурсів [41].

Напрямки використання собівартості:

оцінка й аналіз використання планових показників;

визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому;

оцінка фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і удосконалення виробництва;

забезпечення планово-економічних й аналітичних розрахунків [39].

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку.

Витрати плануються і враховуються за двома напрямами:

) економічними елементами, тобто економічно однорідними видами витрат (наприклад, матеріали, зарплата, амортизація, ін.) - кошторис витрат;

) калькуляційними статтями, тобто залежно від місця (сфер виробничої діяльності) виникнення витрат - калькуляція [28].

Слід підкреслити, що обидва види обліку витрат (як кошторис, так і калькуляція) необхідні в економічній діяльності підприємства, тому що виконують різні функції.

Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цеха за економічно однорідними елементами. Це необхідно при здійсненні платежів постачальникам відповідних видів ресурсів або аналізі поелементних складових виробничих витрат, зокрема, матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості, фондоємності продукції, що випускається [6].

Кошторис виробництва - це витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва складають за економічними елементами [36].

Калькуляція використовується головним чином для розрахунку собівартості одиниці продукції і подальша формування базової ціни на продукцію.

За етапами формування можна виділити такі види собівартості:

технологічну - це сума витрат на здійснення технологічного процесу;

виробничу - витрати на виробництво продукції;

повну - витрати на виробництво і збут [53].

Кошторисом витрат називається повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами.

Основними статтями кошторису витрат є:

) матеріальні витрати;

) витрати на оплату праці;

) відрахування на соціальні заходи;

) амортизація;

) інші операційні витрати.

Це групування є єдиним для всієї промисловості [33].

Калькуляція (від лат. сalculatio - рахунок, підрахунок) - це поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних видів продукції. Як і кошторис витрат, калькуляція складається в грошовій формі. На відміну від кошторису витрат калькуляційні статті групуються не за економічно однорідними елементами, а за сферами виробничої діяльності. Тому до калькуляційної статті можуть належати кілька економічно однорідних видів витрат (наприклад, матеріальні витрати, заробітна плата, амортизація) [52].

Калькуляція є основою для визначення середніх витрат виробництва і реалізації одиниці продукції. На основі цієї величини формується на кожний вид продукції базова ціна підприємства [25].

Виробнича калькуляція містить у собі такі статті витрат:

) сировину і матеріали;

) купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

) паливо й енергію на технологічні цілі;

) зворотні відходи (вираховуються);

) основну заробітну плату основних виробничих робітників;

) додаткову заробітну плату основних виробничих робітників;

) відрахування на соціальні заходи;

) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

) загальновиробничі витрати;

) втрати внаслідок технічно неминучого браку;

) інші виробничі витрати;

) попутну продукцію (вираховується) [57].

Крім наведених витрат виробничої собівартості при формуванні ціни важливо враховувати такі статті витрат:

а) адміністративні витрати;

б) витрати на збут;

в) інші операційні витрати [7].

У наведену вище типову номенклатуру статей калькуляції можуть вноситися зміни з урахуванням особливостей техніки, технології й організації виробництва відповідної галузі, питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також поєднуватися кілька типових статей калькуляції в одну або виділятися з однієї типової статті кілька статей калькуляції [30].

Аналізуючи діяльність підприємства, аналізується собівартість продукції, саме:

оцінка виконання плану по собівартості за звітний рік;

виявлення використаних ресурсів подальшого зниження собівартості продукції;

розроблення заходів по мобілізації резервів економного витрачення матеріальних, трудових, грошових ресурсів.

Шляхів зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо. Однак існує чимало проблем повязаних з цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних матеріалів та заміна більш дешевими може призвести до пониження якості кінцевого продукту, а це може негативно відбитися на реалізації продукції. Зменшення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималі капіталовкладення тощо [54].

Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості. Ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології - це вихід для українського товаровиробника.

Також важливим є дотримання всіх головних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: це скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою [18].

Дотримання загальних економічних принципів та законів - важливий шлях для зниження собівартості продукції, яка не буде призводити до погіршення кінцевого продукту і дасть для вітчизняного товаровиробника можливість отримувати додаткових покупців та додаткові прибутки.

1.3 Характеристика, ознаки та особливості прибутку підприємства

Зворотним боком витрат виробництва є прибуток. Він тим більший, чим менші витрати виробництва, і навпаки. Кількісно прибуток - це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво [6].

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено притаманною капіталу тенденцією до самозростання. Прибуток називають обєктивною економічною категорією товарно-грошових відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. Також прибуток відносять до складового елементу ринкових відносин що займає особливе місце в створенні ринку засобів виробництва, предметів народного споживання, цінних паперів. Прибуток відіграє важливу роль в ліквідації бюджетного дефіциту, стабілізації господарства здоланні кризових явищ [60].

Прибуток може розглядатися як:

) по-перше, винагорода за ризик та невизначеність;

) по-друге, винагорода за новаторство;

) по-третє, результат наявних монополістичних елементів в ринковій структурі [44].

Очевидно, що кожний з цих факторів чи комбінація двох чи трьох з них

призводить до виникнення прибутку.

Звязок прибутку з основними функціями приватнопідприємницької діяльності в ринковій економіці означає і визнання його як ведучого мотиву цієї діяльності.

Кожний субєкт підприємницької діяльності, як юридична особа, веде її на основі отримання прибутку. Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову виручку. Однак це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно співставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто з собівартістю продукції, а також з усіма податками та платежами до бюджету. Якщо виручка перевищує суму собівартості і податків, то підприємство отримує прибуток; якщо дорівнює, то підприємство находиться на рівні точки беззбитковості; і коли витрати перевищують виручку, то, зрозуміло, підприємство терпить збиток, тобто відємний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове становище, яке невиключно банкрутства. Тому підприємство повинно мати чітку структуру витрат по всіх видах діяльності і суворо регулювати їх, постійно співставляючи з джерелами утворення прибутку [9].

Джерела утворення прибутку тісно звязані з основними видами прибутку: одним з джерел прибутку е реалізація продукції, робіт і послуг. В цьому випадку прибуток залежить від цін, обсягу виробництва, якості, визнання продукції, рівня витрат; по - друге, джерелом прибутку е реалізація основних фондів та іншого майна підприємств; по - трете, джерелом е результат від позареалізаційних операцій, який визначається як різниця між позареалізаційними доходами і позареалізаційними витратами [31].

В роздрібній торгівлі джерелом утворення прибутку, окрім перелічених вище, є певні націнки: в оптовій торгівлі - це торгівельно-збутові націнки, в громадському харчуванні - це торгові націнки [48].

Основні ознаки прибутку:

прибуток являє собою форму доходу підприємця, який здійснює певний вид діяльності. Ця зовнішня найбільш проста форма вираження прибутку е разом з тим недостатньою для його повної характеристики, оскільки в деяких випадках активна діяльність в будь-якій сфері може і не бути повязана з отриманням прибутку.( наприклад, діяльність політична, благодійна і тому подібна);

прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно повязана з категорією капіталу, особливим фактором виробництва, і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу;

прибуток не є гарантованим доходом підприємця, який вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він е результатом лише вмілого та успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи обєктивних причин зовнішнього характеру може не лише не отримати очікуваного прибутку, але й повністю чи частково втратити вкладений капітал, тому прибуток е в певній мірі платою за ризик здійснення підприємницької діяльності;

прибуток це не весь дохід, що отриманий в процесі підприємницької діяльності, а лише та частина доходу, яка зменшена на суму тих витрат, які пішли на здійснення цієї діяльності;

прибуток є самостійним показником, що виражений в грошовій формі. Така форма оцінки прибутку повязана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх повязаних з ним основних показників: вкладеного капіталу, отриманого капіталу, отриманого доходу, понесених витрат, а також з діючим порядком податкового регулювання [20].

На основі викладеного вище матеріалу, в найбільш узагальненому вигляді можна дати наступне визначення:

Прибуток - це виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що визначається як різниця між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Особливістю прибутку в умовах ринку є не накопичення його в грошовій формі, а витрачення на інвестиції та інновації. Повертаючись через них, він забезпечує економічне зростання підприємства та підвищення його конкурентоздатності. Але необхідно зважати на вид прибутку, оскільки кожен вид має свої особливості і розрахунок, тому розглянемо це детальніше в наступному підрозділі [29].

В сучасній економічній теорії роль прибутку визначається певною сукупністю характеристик, кожну з яких можна назвати роллю прибутку в економіці. Прибуток підприємства є головною ціллю і рушійною силою підприємницької діяльності. Основним спонукаючим мотивом здійснення будь-якого бізнесу, його головною кінцевою ціллю е зростання добробуту власників підприємства. Характеристикою цього зростання є розмір поточного та вкладеного їх доходу на вкладений капітал, джерелом якого е отриманий прибуток. Для менеджерів, які не є власниками підприємства, яким вони керують, прибуток є основним мірилом успіху їх діяльності. Зростання рівня прибутку підприємства збільшує «ринкову ціну» цих менеджерів, що відображається на рівні їх особистої зарплати. Та навпаки - систематичне зниження рівня прибутку підприємства, яким вони керують, призводить до протилежних результатів в їх особистій карєрі, рівні отримуваних доходів, можливостях наступного працевлаштування. Це також стосується і іншого персоналу. Прибутковість підприємства е не лише гарантом їх зайнятості, але й в певній мірі забезпечує додаткову матеріальну винагороду їх праці та задоволення ряду їх соціальних потреб.

Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності [11].

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. В системі внутрішніх джерел формування цих ресурсів прибутку належить сильна роль. Чим вищий рівень генерування прибутку підприємства, тим менша його потреба в залученні фінансових засобів із зовнішніх джерел і при інших рівних умовах - тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому прибуток е постійно відтворювальним джерелом та його відтворення в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі [23].

Прибуток е головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини прибутку, тобто його спрямування на приріст активів фірми. Чим вище сума та рівень капіталізації отриманого прибутку, тим в більшому ступені зростає вартість його власних активів, тобто активів сформованих за рахунок власного капіталу, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому, що визначається при його продажі, злитті, поглинанні та в інших випадках [61].

Прибуток є основним захисним механізмом, що обороняє підприємство від загрози банкрутства. Хоча така загроза може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства ( при використанні невиправдано високої частки позичкового капіталу; при недостатньо ефективному управлінні ліквідністю активів, тощо) але при інших рівних умовах, підприємство набагато успішніше виходить з кризового становища при високому потенціалі генерування прибутку. За рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, тобто відновлена платоспроможність; підвищена частка власного капіталу при відповідному зниженні обсягу використовуваних позичкових засобів, тобто підвищена фінансова стійкість; сформовані відповідні резервні фінансові фонди [15].

Прибуток підприємства є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку відображається понад усе в тому, що кошти, що перераховуються в бюджети різних рівнів в процесі його оподаткування, слугують джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують «виживання» окремих соціально незахищених або недостатньо захищених членів суспільства. Крім цього, ця роль проявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку підприємства частини соціальних потреб його персоналу. Нарешті, певна соціальна роль прибутку виявляється в тому, що він є джерелом зовнішньої благодійної діяльності підприємства, що спрямована на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.

Прибуток підприємства створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє поповнювати доходну частину державних бюджетів всіх рівнів, що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції та здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу - «багатство держави характеризується рівнем багатства громадян» - також повязана із зростанням прибутку підприємства, яке забезпечує зростання доходів його власників, менеджерів і персоналу.

Отже, прибуток відіграє дуже важливу роль необхідного фактору і рушійної сили на мікро - і макрорівні [26].

Результатом діяльності підприємства є прибуток. Прибуток - перевищення доходу над витратами. Зворотна величина називається збитком. З економічної точки зору прибуток - різниця між грошовими надходженнями і грошовими видатками. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.

Аналіз всіх аспектів, пов'язаних з прибутком, дає можливість зрозуміти те, що прибуток, обчислюваний в бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Усвідомлення цього привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський і економічний прибуток. Перший - результат реалізації товарів і послуг, другий - результат «роботи» капіталу [13].

Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошовий виторг. Однак це ще не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції. Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виторг дорівнює собівартості, то підприємство спромоглось лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, і прибуток відсутній. Якщо витрати перевищують виторг, то підприємство має збиток, тобто негативний фінансовий результат. Він ставить його в скрутне фінансове становище, що не виключає і банкрутство [19].

Прибуток класифікується за декількома ознаками, основними з яких є:

джерела формування;

види діяльності;

склад елементів, що формують прибуток.

Систематизація основних видів прибутку наведена на рис. 1.3.

Кінцевий фінансовий результат, названий валовим (балансовим) прибутком/збитком, складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів та іншого майна підприємства, а також доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями [58].

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без ПДВ і акцизів та витратами на виробництво і реалізацію продукції (рис. 1.4).

Рисунок 1.3 - Класифікація прибутку

Рисунок 1.4 - Прибуток від реалізації продукції [7]

Підприємства, що здійснюють експортну діяльність, при визначенні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають ще й експортні тарифи.

Друга складова валового (загального) прибутку підприємства - прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна (рис. 1.5).

Третя складова валового прибутку - прибуток від позареалізаційних операцій, тобто від операцій, безпосередньо не зв'язаних з основною діяльністю: здача майна в оренду, доходи за цінними паперами підприємства, перевищення суми отриманих штрафів над сплаченими, прибуток від спільної діяльності, прибуток минулих років, виявлений в звітному році тощо [45].

Рисунок 1.5 - Прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна [35]

У процесі управління прибутком ключова роль приділяється формуванню прибутку від операційної діяльності. Під операційною діяльністю розуміють основний вид діяльності підприємства, для здійснення якого воно саме створено.

Безумовно, характер операційної діяльності визначається специфікою галузі, у якій працює дане підприємство. Для більшості підприємств базою операційної діяльності є виробничо-комерційна або товарно-збутова діяльність.

Інвестиційна діяльність пов'язана з процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій (у вигляді доходів від участі у спільних підприємствах або вкладення цінних паперів), а частково - у прибутку від реалізації майна.

Фінансова діяльність пов'язана із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій та інших цінних паперів, залучення кредиту, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і кредитів). Виходячи з того, що в даному випадку сформувати прибуток прямо не можна, під прибутком від фінансової діяльності розуміють непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах більш вигідних, ніж середньо ринкові [32].

Формування чистого прибутку подано на рис. 1.6.

Маржа характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму непрямих податкових платежів) за відрахуванням суми змінних витрат. Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за відрахуванням всіх операційних витрат: як постійних, так і змінних (балансовий прибуток відповідно становить різницю між усією сумою чистого доходу і всією сумою його поточних витрат). Чистий прибуток характеризує суму балансового (або валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

Рисунок 1.6 - Схема формування чистого прибутку підприємства [35]

Для підвищення ефективності роботи підприємств першорядне значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), зростання прибутку.

Для визначення основних напрямків пошуку резервів збільшення прибутку фактори, що впливають на її одержання, класифікують за різними ознаками и (рис. 1.7).

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, банківських відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно впливати на розмір прибутку [42].

Рисунок 1.7 - Класифікація факторів, які впливають на розмір прибутку

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і якісні показники використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, у свою чергу, можуть підрозділятися на екстенсивні й інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу й ін. Інтенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності устаткування і поліпшення його властивостей, використання прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності обігових коштів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості і матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства всі ці фактори перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. «Прямий» вплив на розмір собівартості продукції, а отже, і прибутку пов'язаний з тим, наскільки раціонально й ощадливо витрачаються матеріальні ресурси - адже частка матеріальних витрат у складі собівартості звичайно коливається від 60 до 90%.

Якщо прибуток виражається абсолютною сумою, то рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва. Він характеризує рівень прибутковості щодо певної бази.

Роботу підприємства можна вважати рентабельною, якщо суми виручки від реалізації продукції достатні не тільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, але і для утворення прибутку [22].

Показник рентабельності виробництва обчислюється за формулою:

, (1.4)

де П - сума валового прибутку, грн.;

Фріч - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

Ооб - середньорічна вартість залишку обігових коштів, грн.;

Ур.в - рівень рентабельності виробництва, %.

Крім рентабельності виробництва, у процесі аналізу підприємницької діяльності підприємств широко використовується показник рентабельності продукції, обчислений як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості цієї продукції.

Рентабельність продукції обчислюється за формулою

, (1.5)

де Ур.ін - рентабельність продукції, %;

Пр -прибуток від реалізації продукції підприємства, грн.;

Сп - повна собівартість реалізованої продукції, грн. (враховує виробничу собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Показники рентабельності беруть активну участь у процесах аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, фінансовому плануванні, виробленні управлінських рішень, ухвалені рішень потенційними кредиторами й інвесторами [49].

1.4 Обґрунтування «точки беззбитковості» та «зони безпеки»

Аналіз співвідношення «витрати - обсяг виробництва - прибуток», що називається ще аналізом беззбитковості, необхідний для розвязання багатьох аналітичних задач і прийняття управлінських рішень. Результати аналізу дають можливість визначити, яким чином впливає на прибуток зміна найважливіших економічних параметрів, у тому числі, змінних і постійних витрат, ціни, обсягу виробництва і структури продажів.

Обґрунтування оптимального обсягу виробництва пов'язано з розрахунком ключових значень даного параметра, які істотно змінюють величину основних економічних характеристик підприємства. Найважливішою з них і результуючою є прибуток.

Серед ключових чисельних значень обсягу виробництва підприємства можна виділити:

) «точку беззбитковості» - обсяг виробництва, що забезпечує «нульове» значення прибутку;

) обсяг, що визначає цільовий прибуток - обсяг, що гарантує підприємству необхідну суму прибутку;

) «зону безпеки» підприємства - інтервал обсягів, у межах якого забезпечується рентабельність роботи підприємства (зона фінансової стійкості);

) потужність підприємства - економічно рекомендований обсяг виробництва; як правило, обсяг, що забезпечує найбільш ефективний режим роботи підприємства, тобто той, при якому досягається максимально можливий обсяг виробництва і реалізації продукції при мінімально досяжних питомих (середніх) витратах [14].

Точка беззбитковості (поріг рентабельності) - фінансовий рубіж, на якому підприємство покриває свої видатки, але прибутку ще не одержує.

Для графічного визначення точки беззбитковості необхідно знати залежності загальних (валових) витрат (включаючи постійні витрати) і виручки від обсягу виробництва. Дана точка розташована на перетинанні лінії виручки і загальних витрат (рис. 1.8). Для простоти на графіку використана прямо пропорційна залежність загальних витрат від обсягу виробництва, тобто відповідні лінії є прямими.

З приведеного графіка видно, що для досягнення «точки беззбитковості» своєї операційної діяльності підприємство повинне забезпечити такий обсяг виробництва продукції, при якому сума виручки від реалізації за відрахуванням суми непрямих податків (чистий доход від реалізації продукції) зрівняється із сумою витрат (постійних і змінних видатків) [21].

Через те, що при визначенні точки беззбитковості витрати прирівнюються до доходів, такий аналіз звичайно називають рівноважним.

Оцінка обсягу беззбитковості, як правило, належить до прийняття рішень на короткостроковий період часу, тобто передбачає незмінну величину постійних витрат і ціни.

Рисунок 1.8 - Визначення точки беззбитковості

Величина обсягу випуску продукції, що забезпечує беззбиткове виробництво (умовно: «обсяг беззбитковості»), може бути визначена в двох формах: натуральній і вартісній [59].

Натуральна форма обсягу беззбитковості (Qб.н) може бути визначена із припущення, що прибуток, розрахований як різниця між виручкою (Qб.н · Ц) і сумою витрат, дорівнює 0 (відповідно до вихідної умови):

. (1.6)

Зробивши необхідні перетворення, маємо:

, (1.7)

де Впост - загальна величина постійних витрат, грн.;

Ц - ціна одиниці продукції, грн./шт.;

Впер.пит - питомі змінні витрати або змінні витрати на одиницю продукції, грн./шт.

Вартісна (грошова) форма обсягу беззбитковості операційної діяльності підприємства (Qб.г), може бути отримана, якщо натуральне значення даного показника (1.7) помножити на ціну одиниці продукції:

. (1.8)

Якщо ставиться завдання визначити обсяг виробництва продукції, що забезпечує одержання запланованої (цільової) суми валового операційного прибутку, тоді формула (1.6) набере вигляд:

, (1.9)

де Qn - натуральний обсяг виробництва, що забезпечує формування планової суми валового операційного прибутку підприємства;

П - планована сума валового операційного прибутку, грн. [7].

Зона безпеки (альтернативні назви: запас фінансової стійкості, запас міцності) визначає можливі границі маневру підприємства як у ціновій політиці, так і в зниженні натурального обсягу виробництва і реалізації продукції під час здійснення операційної діяльності при несприятливих ринкових умовах (зниження попиту, посилення конкуренції тощо). Графічна схема формування запасу стійкості представлена на рис. 1.9.

З наведеного графіка видно, що зона безпеки підприємства характеризує той обсяг виробництва, що перебуває в межах між фактично досягнутим рівнем виробництва (Qф) і обсягом беззбитковості (Qб). Аналітично зону безпеки (Бзн) (частку від номінального обсягу реалізації) можна виразити формулою:

, (1.10)

де Р - виручка від реалізації продукції.

Рисунок 1.9 - Графічна схема формування запасу стійкості

Наведені графіки і розрахунки показують, що беззбитковий обсяг виробництва і запас міцності залежать від суми постійних і змінних витрат, а також від рівня цін на продукцію. При підвищенні цін зявляється можливість менше реалізувати продукції, щоб одержати необхідну суму виручки для компенсації витрат підприємства, і навпаки, при зниженні рівня цін обсяг беззбитковості зростає. Це означає, що тепер для забезпечення заданої суми виручки, необхідно виготовити і реалізувати більший обсяг продукції. Збільшення ж питомих змінних і постійних витрат підвищує поріг рентабельності і зменшує зону безпеки [17].

2. Аналіз витрат та розрахунок прибутку на підприємстві «Будівник»

.1 Коротка характеристика підприємства «Будівник»

Об'єктом дослідження є приватне підприємство ПП «Будівник», яке діє на підставі статуту, що визначає порядок організації діяльності підприємства, створеного на основі приватної форми власності. Підприємство зареєстроване виконавчим комітетом Сумської міської ради № 114563 від 13.03.2007 року.

ПП «Будівник», у відповідності до законодавства України є юридичною особою, заснованою на приватній власності фізичної особи, з правом наймати робітників.

Підприємство створене з метою задоволення громадських потреб у виконанні підприємством робіт та послуг, отримання прибутку і реалізації соціальних і економічних інтересів власника шляхом здійснення виробничої, науково-дослідної та комерційної діяльності, крім тієї, що заборонено законодавством України.

ПП «Будівник» за законодавством України має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банківських установах, круглу печатку та штамп зі своєю повною назвою.

Види діяльності ПП «Будівник» за КВЕД (Класифікатор видів економічної діяльності):

Загальне будівництво будівель і споруд (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення);

Водопровідні і каналізаційної роботи;

Діяльність у сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність, повязана з будівництвом;

Оптова торгівля будівельними матеріалами;

Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;

Монтаж електропроводки та арматури.

Майно підприємство складають основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, придбані у відповідності до закону та статуту підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові та інші внески власника;

доходи від господарської діяльності;

кредити банків;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств і громадян;

реалізація будь-яких угод, не заборонених законодавством

Основу діяльності ПП «Будівник» складає процес ведення всіх видів ремонтно-будівельних робіт житлових та суспільних будівель та про руд з покращенням приміщень та фасадів, що відповідають вимогам Європейських стандартів „Єврострой.

Будівельна діяльність проводиться у відповідності з діючим законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними та місцевими правилами забудови, містобудівельної та проектної документації.

Основною діяльністю будь-якого виробника (фірми, виробничого підприємства) є максимізація прибутку. Можливості його одержання обмежені, по-перше, витратами виробництва і, по-друге, попитом на вироблену продукцію.

2.2 Аналіз витрат на підприємстві «Будівник»

Витрати - це прямі і непрямі, фактичні і можливі виплати або упущена вигода, необхідні для того, щоб залучити й утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності.

Витрати операційної діяльності будівельної організації групуються за наступними елементами витрат:

матеріальні витрати - вартість використання сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів та інших матеріальних цінностей, вартість робіт та послуг виробничого характеру, що виконуються сторонніми організаціями, знос тимчасових (на титульних) споруд;

витрати на оплату праці - витрати на основну та додаткову заробітну плату, а також будь-які види грошових виплат працівникам (включаючи нештатних), які зайняті виконанням будівельно-монтажних робіт та у допоміжному і другорядному виробництві будівельної організації;

відрахування на соціальні заходи - суми нарахованих у фонд оплати праці, обовязкових зносів на загальнообовязкове державне соціальне страхування (пенсійний фонд, фонд по тимчасовій непрацездатності, фонд по безробіттю, фонд нещасного випадку), інші соціальні міри. Що передбачені законодавством, а також витрати на додаткове пенсійне страхування та інше додаткове страхування персоналу за рахунок підприємства;

амортизація - суми амортизаційних відрахувань на основні засоби, нематеріальні активи та інші необоротні матеріальні активи;

інші операційні витрати - витрати, які не ввійшли до жодного вище перерахованих елементів витрат [37].

Групування статей за економічними елементами здійснюється з ціллю визначення загальних обємів використаних матеріальних ресурсів, а також організації контролю за рівнем цих витрат в цілому по підприємству.

Співвідношення окремих елементів витрат до загальної величини, відбиває структуру витрат за певний період. Структура витрат підприємства «Будівник» наведена в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Структура операційних витрат підприємства «Будівник»

Найменування показникаВитрати за 2009 р., тис. грн.Питома вага, %Витрати за 2010 р., тис. грн.Питома вага, %12345Матеріальні витрати1,20,8534,865,46Витрати на оплату праці12,18,637,24,55Відрахування на соціальні заходи4,63,314,31,75Амортизація10,07,187,210,67Інші операційні витрати112,980,2143,517,56Разом140,8100817,0100

На основі даної таблиці можна зробити висновок, що у 2009р. в загальній сукупності операційних витрат найбільшу питому вагу становлять інші операційні витрати - 80,2%. За 2010 рік в загальній сукупності операційних витрат найбільшу питому вагу становлять матеріальні витрати - 65,46%, оскільки збільшився обєм наданих робіт та послуг, скоротилася питома вага витрат на оплату праці - 4,55% та відрахування на соціальні заходи - 1,75 %т в порівнянні з попереднім періодом від загальної сукупності операційних витрат, але зросли, якщо порівнювати їх в натуральному вираженні.

Простежимо динаміку зміни елементів витрат на підприємстві за 2009 і 2010 рр. дані наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Динаміка витрат на підприємстві «Будівник»

Найменування показникаВитрати 2009 р., тис. грн.Витрати 2010 р., тис. грн.Динаміка витрат 2009 - 2010 рр.тис. грн.%12345Матеріальні витрати1,2534,8+533,6+99,78Витрати на оплату праці12,137,2+25,1+64,47Відрахування на соціальні заходи4,614,3+9,7+67,83Амортизація10,087,2+77,2+88,53Інші операційні витрати112,9143,5+30,6+21,32Разом елементи операційних витрат140,8817,0676,2+82,77Адміністративні витрати11,885,1+73,3+86,13Витрати на збут-0,5+0,5+100Фінансові витрати2,129,727,6+92,93Інші витрати-15,4+15,4+100

На основі даних таблиці 2.2 можна зробити висновок, що всі витрати на підприємстві зросли. Елементи операційних витрат зросли на 82,77% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, адміністративні витрати зросли на 86,13%, витрати на збут - на 100%, фінансові витрати - на 92,93% і інші витрати - на 100%. Така тенденція пояснюється тим, що підприємство було засноване в 2007 році і лише починає свою діяльність, тому витрати збільшуються по всім елементам витрат.

Підприємство «Будівник» за поточний період виконало ремонтно-будівельні роботи на 8-ми обєктах. Собівартість цих робіт склала 573800 грн. Загальну величину постійних витрати складають адміністративні витрати, амортизація та інші операційні витрати, і становлять 206100 грн. Питомі змінні витрати складають 45963 грн. Вартість (ціна) ремонтно-будівельних робіт на одному обєкті в середньому становить 147712 грн. оскільки, маємо всі необхідні дані, то розрахуємо:

„точку беззбитковості в натуральному вираженні:

Це означає, що при виконанні ремонтно-будівельних робіт на 2-х обєктах забезпечить покриття витрат підприємства, і тільки зі зростанням кількості обєктів підприємство матиме прибуток.

Точку беззбитковості у вартісному вираженні:

зону безпеки (запас фінансової стійкості):

При виконанні ремонтно-будівельних робіт на 8-ми обєктах зона безпеки підприємство (запас фінансової стійкості) становить 75% (рис. 2.1.).

Рисунок 2.1 - Графічна схема формування зони безпеки

2.3 Аналіз прибутку та рентабельності підприємства «Будівник»

Проаналізуємо формування прибутку на підприємстві (табл. 2.3). Чистий прибуток підприємства формується наступним чином:

Чистий прибуток = Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - ПДВ - Разом витрати

Таблиця 2.3 - Формування чистого прибутку

№Показник2010 р.1231.Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)592,62.ПДВ118,523.Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)474,084.Інші операційні доходи-5.Разом чисті доходи474,086.Матеріальні витрати188,97.Витрати на оплату праці56,28.Відрахування на соціальні заходи21,059.Амортизація10,010.Інші операційні витрати51,211.Разом витрати327,3512.Чистий прибуток146,73

Отже, згідно наведеної вище таблиці видно, що підприємство повністю покриває свої витрати та має чистий прибуток.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, який вимірюється у відсотках. Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах (вкладених активах, ресурсах) у процесі його господарської діяльності в розмірі 1 гривні.

Розрахуємо і занесемо у таблицю 2.4 показники рентабельності підприємства.

Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів. Розраховується як відношення чистого прибутку до активів [51].

Таблиця 2.4 - Показники рентабельності підприємства «Будівник »за 2008-2010 рр.

ПоказникРікАбсолютне відхилення +/-, за 2010 р. до2008 р.2009 р.2010 р.2009 р.2010 р.Рентабельність капіталу (активів)0,150,1630,2960,1460,133Рентабельність власного капіталу0,2570,2950,4890,2320,195Рентабельність реалізованої продукції0,170,350,2670,0970,132Період окупності капіталу6,6676,11973,374-3,293-2,746

Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів. Розраховується як відношення чистого прибутку до активів.

в.к. = Ф№2,р220 / Ф№2,р280в.к.2008 = 774/5160= 0,15;в.к.2009 = 840/5141= 0,163;в.к.2010 = 1788/6034= 0,296

В 2010 році порівняно з 2009 р. рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком збільшилася на 0,133, а порівняно з 2008р. збільшилася на 0,146. Це свідчить про позитивні зміни.

Рентабельність власного капіталу показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу. Розраховується як відношення чистого прибутку до власного капіталу.в.к. = Ф№2,р220 / Ф№2,р380в.к.2008 = 774/2012,4= 0,257;в.к.2009 = 840/1850,76= 0,295;в.к.2010 = 1788/2654,96= 0,489

В 2010 році порівняно з 2009 р. показник рентабельності власного капіталу збільшився на 0,195, а порівняно з 2008 р. збільшення відбулося на 0,232. Це свідчить про позитивні зміни.

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки. Розраховується як відношення чистого прибутку до виручки.

ЧП = Ф№2,р220 / Ф№2,р035ЧП2008 = 774/4554,2= 0,17;.ЧП2009 = 840/6211,7= 0,135;ЧП2010 = 1788/6687,5= 0,267

В 2010 році порівняно з 2009 р. рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком збільшилася с 0,135 до 0,266, тобто на 0,132, а порівняно з 2008 р. збільшення відбулося на 0,097. Це свідчить про позитивні зміни.

Період окупності капіталу - період, за який кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком. Розраховується як відношення активів до чистого прибутку.

Тк = Ф№1,р280 / Ф№1,р220

Тк 2008 = 5160/774= 6,667;

Тк 2009 = 5141/840= 6,1197;

Тк 2010 = 6034/1788= 3,374

В 2010 році порівняно з 2009 р. період окупності капіталу зменшився на 2,746, а порівняно з 2008 р. зменшився на 3,293. Це свідчить про позитивні зміни.

Таким чином, за аналізований період з 2008-2010рр. рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком, рентабельність власного капіталу, рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком збільшилися, а період окупності капіталу зменшився за рахунок збільшення чистого прибутку.

3. Формування напрямів зниження витрат та резервів збільшення прибутку на підприємстві «Будівник»

.1 Шляхи зниження витрат та собівартості продукції підприємства

підприємство витрата калькуляція рентабельність

В основі групування витрат, що формують собівартість продукції на підприємстві «Будівник», лежать такі ознаки:

І. Ступінь однорідності витрат

Всі витрати за цією ознакою поділяються на:

одноелементні (прості) - сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;

комплексні - різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх ще називають непрямими (утримання і експлуатація обладнання, цехові і загально підприємницькі витрати, втрати від браку).

ІІ. Спосіб віднесення на окремі види продукції.

Прямі (безпосередньо повязані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

Непрямі (повязані з виготовленням різних виробів не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції; до них належить заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу, утримання і експлуатація основних фондів тощо).

ІІІ. Звязок з обсягом виробництва.

Витрати поділяються на:

постійні (їх загальна сума на залежить від кількості виготовленої продукції і певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління).

В складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

змінні - загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

пропорційні - змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;

непропорційні - поділяються на прогресуючі і дегресуючі.

Основою є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними витратами.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:

затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці;

затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці;

адміністративно - управлінські витрати [40].

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

Планування зниження собівартості товарної продукції на підприємстві здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути обєднані у перелічені вище групи [46].

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності:

Визначають затрати на 1 грн ТП в базовому році:

В1грн.тп.б = Стп.б / Qтп.б коп/грн. (3.1)

Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (Свих.пл.):

Свих.пл = Вгрн.тп.б х Qтп пл., грн. (3.2)

де, Qтп пл - плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

Визначають економію затрат за техніко-економічними факторами методом прямого розрахунку:

Підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем):

Ем = (Но х Ц х Н1 x Ц) х N1, грн, (3.3)

де Но, Н1 - норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур. один.;

Ц - ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;- обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур.один;

Та росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Ет):

Ет = ((to x Cго - t1 x Cг1) x (1+%дод / 100) х (1+%соц.зах / 100)) х N1, грн, (3.4)

де to, t1 - трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;го, Cг1 - середнього динна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн./год;

%дод - середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

%соц.зах - встановлений процент відрахувань на соціальні заходи;

удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Еск):

Еск = (С - (Цс + Тр)) х Nk, грн, (3.5)

де С - собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од;

Цс - гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн./од;

Тр - транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од;- кількість виробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур. один;

зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно - постійних витрат (Еу-п):

Еу-п = ?Qпл х Пу-п / 100, грн, (3.6)

де Qпл - приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

Пу-п - сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

Визначають планову собівартість продукції (Стп.пл):

Стп.пл = Свих.пл. ± Есум, грн, (3.7)

де Есум - сума економії витрат по всіх техніко-економічних факторах, грн.

Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році (В1грн.тп.пл.):

В1грн.тп.пл = Стп.пл / Qтп.пл, коп/грн. (3.8)

Розраховують процент зниження витрат на 1 грн. ТП в плановому порівнянні з базовим («?») [16]:

? = В1грн.тп.б - В1грн.тп.пл / В1грн.тп.б х 100% (3.9)

Визначимо затрати на 1 грн. товарної продукції і процент зниження собівартості продукції підприємства ПП «Будівник» за даними таблиці 3.1

Таблиця 3.1 - Дані підприємства ПП «Будівник» на 2010рік

ВиробиРічний випуск, шт.Собівартість одиниці продукції, грн/шт.Гуртова ціна за одиницю, грн/шт.ЗвітПланЗвітПланПлита фанерна40004300807883Цегла100009000161418

Обчислюємо затрати на 1 грн. товарної продукції у звітному і плановому роках підприємства «Будівник»:

В1грн.тп.зв = Стп.зв / Qтп.зв = 4000х80+10000х16 / 4000х83 10000х18= =480000/512000 = 0,94 грн. (плита фанерна);

В1грн.тп.пл = Стп.пл / Qтп.пл = 4300х78+9000х14 / 4300х83 9000х18= =461000/518000 = 0,89 грн. (цегла);

Розраховуємо процент зниження собівартості продукції у плановому році в порівнянні із звітним підприємства «Будівник» (?):

? = В1грн.тп.зв - В1грн.тп.пл / В1грн.тп.зв х 100% = 0,94 - 0,89 / 0,94 х 100% = 5,3 %

Отже, затрати на 1 грн. товарної продукції у звітному і плановому роках становлять: плита фанерна = 0,94 грн.; цегла = 0,89 грн., а процент зниження собівартості продукції у плановому році в порівнянні із звітним підприємства «Будівник» - 5,3%

3.2 Аналіз резервів збільшення прибутку підприємства

В даному розділі нашої дипломної роботи ми розглянемо резерви збільшення суми прибутку підприємства ПП «Будівник»

Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні реалізаційних збитків, вдосконалення структури вироблюваної продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації. Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і функціональний [12].

На першому етапі виділяють і кількісно оцінюють резерви; на другому розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів; на третьому етапі практично реалізують заходи і ведуть контроль за їх виконанням.

При підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок можливого зростання об'єму реалізації використовуються результати аналізу випуску і реалізації продукції [24].

Сума резерву зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції розраховується за формулою:

, (3.10)

де - резерв зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму продукції, грн.;

- сума прибутку на одиницю i-й продукції, грн.;

- кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру.

Якщо прибуток розрахований на гривню товарної продукції, сума резерву її зростання за рахунок збільшення об'єму реалізації визначається за формулою:

, (3.11)

де - потенційно можливе збільшення об'єму реалізованої продукції, грн.;

- фактичний прибуток від реалізації продукції, грн.;

- фактичний об'єм реалізованої продукції, грн..

Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції ПП «Будівник »за формулою (3.11).

Маємо:

,

,

,

Таким чином, збільшивши об'єм реалізації продукції на 15% підприємство, що розглядається нами, збільшить свій прибуток на 3459,3 грн.

Важливий напрям пошуку резервів зростання прибутку - зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, наприклад, сировини, матеріалів, палива, енергії, амортизації основних фондів та інших витрат [56].

Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння. В цьому випадку для кількісної оцінки резервів дуже важливо правильно вибрати базу порівняння. Як така база можуть виступати рівні використовування окремих видів виробничих ресурсів: плановий і нормативний; досягнутий на передових підприємствах; базовий фактично досягнутий середній рівень в цілому по галузі; фактично досягнутий на передових підприємствах зарубіжних країн та ін. [34].

При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх потенційною величиною:

, (3.12)

де - резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів;

- фактичний рівень використовування i-го виду виробничих ресурсів;

- потенційний рівень використання i-го виду виробничих ресурсів;

Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву зниження собівартості продукції проводиться шляхом підсумовування:

, (3.13)

де - загальна величина резерву зниження собівартості продукції, грн.;

- резерв зниження собівартості по i-му виду виробничих ресурсів, грн..

Якщо аналізу прибутку передує аналіз собівартості продукції і визначена загальна сума резерву її зниження, то розрахунок резерву зростання прибутку проводиться за формулою:

, (3.14)

де - резерв збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції, грн.;

- потенційно можливе зниження витрат на гривню реалізованої продукції;

- фактичний об'єм реалізованої продукції за період, що вивчається, грн.;

- можливе збільшення об'єму реалізації продукції, грн..

Витрати підприємства на здійснення своєї діяльності в цілому і по статтям за період що аналізується і за попередній представлені в таблиці 3.2

Як видно з таблиці 3.2 найбільша частина витрат - це матеріальні витрати, вони склали 61945 грн., проте вони значно зменшились у 2010 році порівняно з 2009. Це являє собою позитивний факт, оскільки при урахуванні збільшення доходів від реалізації товарів таке зменшення матеріальних витрат свідчити про покращення діяльності підприємства.

Таблиця 3.2 - Структура витрат підприємства ПП «Будівник»

Найменування показникаЗа 2009 р., грн.За 2010 р., грн.Відхилення, грн.Матеріальні затрати69170619457225Витрати на оплату праці4572944960769Відрахування на соціальні заходи1760017292308Амортизація30742306768Інші операційні витрати27672459308Разом1383391289639376

Графічно структуру витрат зображено на рисунку 3.1

Рисунок 3.1 - Структура витрат підприємства ПП «Будівник»

Для того, щоб витрати по статтях привести в значення, перерахуємо їх на 1 гривню реалізованої продукції, використовуючи формулу:

(3.15)

Отримані дані зведені в таблиці 3.3

Таблиця 3.3 - Витрати на 1 гривню товарної продукції

Найменування показникаЗа 2009 р.За 2010 р.ВідхиленняМатеріальні затрати0,450,440,01Витрати на оплату праці0,2980,319-0,021Відрахування на соціальні заходи0,1150,123-0,008Амортизація0,020,0160,004Інші операційні витрати0,0180,0170,001Разом0,90,915-0,015

Як показують дані таблиці 3.3, існують резерви зниження собівартості продукції за рахунок зменшення матеріальних затрат, амортизаційних відрахувань та інших операційних витрат. Всі перелічені показники затрат на 1 грн. товарної продукції збільшились порівняно з попереднім періодом, і являють собою негативні відхилення від досягнутих у попередньому періоді, які можна розглядати як потенційно можливі.

Можливе зниження витрат на гривню товарної продукції дорівнює:

Витрати на гривню товарної продукції в 2010 році склали 0,9 грн., зниження цієї суми на 0,015 грн. дозволить збільшити суму прибутку. Розрахуємо резерв збільшення суми прибутку:

А це у свою чергу підвищить рентабельність продажів.

Фактична рентабельність продажів у 2010 році склала:

Можлива рентабельність продажів при зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню реалізованої продукції складе:

Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якісного складу товарної продукції [27].

Резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості звичайно визначається таким чином: зміна питомої ваги кожного виду продукції помножується на відпускну ціну відповідного виду продукції, результати підсумовуються, і одержана зміна середньої ціни помножується на можливий об'єм реалізації продукції:

, (3.16)

де - резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості продукції, грн.;

- питома вага i-го виду продукції в загальному об'ємі реалізації, %;

- відпускна ціна i-го виду продукції, грн.;

- фактичний об'єм реалізованої продукції за період, що вивчається, грн.;

- можливе збільшення об'єму реалізації продукції, грн..

На аналізованому підприємстві продукція представляє собою кілька видів друкованих видань і не підлягає класифікації за показниками якості, тому й не можуть бути розглянуті резерви підвищення прибутку завдяки змінам у структурі якісного складу продукції.

Узагальнимо всі виявлені резерви зростання прибутку в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Загальні резерви збільшення суми прибутку

Джерело резервівРезерв збільшення прибутку, грн.Збільшення об'єму продажів3459,3Зниження собівартості продукції2357,49Разом5816,79

Питома вага кожного резерву в загальній сумі резервів зображено на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 - Структура джерел резервів збільшення прибутку

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції, зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів збільшення рентабельності продажів може бути використана наступна формула:

, (3.17)

де - резерв зростання рентабельності;

- рентабельність можлива;

- рентабельність фактична;

- фактична сума прибутку;

- резерв зростання прибутку від реалізації продукції;

- можлива собівартість продукції з урахуванням виявлених резервів;

- фактична сума витрат по реалізованій продукції.

Можлива сума витрат на 1 гривню товарної продукції:

Помножимо цю суму витрат на можливий об'єм товарної продукції виражений в цінах реалізації (157166,3 грн.), отримаємо значення суми можливої собівартості:

Підставивши всі відомі дані у формулу (3.17) обчислимо резерв збільшення рентабельності продажів фірми ПП «Будівник» за рахунок названих вище чинників:

Таким чином, при збільшенні об'єму виробництва і реалізації продукції на 15%, зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню товарної продукції підприємство ПП «Будівник» одержить додатковий прибуток в сумі 5816,79 грн. і збільшить рентабельність продажів на 2,88%.

Висновки

На основі даної дипломної роботи можна зробити наступні висновки:

. В основі класифікації витрат лежать такі ознаки: ступінь однорідності витрат (одноелементні, комплексні), спосіб віднесення на окремі види продукції (прямі, непрямі), звязок з обсягом виробництва (постійні, змінні,пропорційні, непропорційні).

. Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності, встановлення цін на продукцію. Метою складання кошторису витрат на виробництво - встановлення всієї суми затрат в плановому році. Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію.

. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. Розрізняють три види прибутку: прибуток від реалізації, балансовий прибуток та чистий прибуток.

. Зона безпеки підприємства характеризує той обсяг виробництва, що перебуває в межах між фактично досягнутим рівнем виробництва (Qф) і обсягом беззбитковості (Qб). Точка беззбитковості (поріг рентабельності) - фінансовий рубіж, на якому підприємство покриває свої видатки, але прибутку ще не одержує.

. Простеживши динаміку зміни елементів витрат на підприємстві за 2009 і 2010 рр. можна зробити висновок, що всі витрати на підприємстві зросли. Елементи операційних витрат зросли на 82,77% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, адміністративні витрати зросли на 86,13%, витрати на збут - на 100%, фінансові витрати - на 92,93% і інші витрати - на 100%. Така тенденція пояснюється тим, що підприємство було засноване в 2007 році і лише починає свою діяльність, тому витрати збільшуються по всім елементам витрат. При виконанні ремонтно-будівельних робіт на 8-ми обєктах зона безпеки підприємство (запас фінансової стійкості) становить 75%.

Проаналізувавши прибуток та рентабельність підприємства «Будівник» за період з 2008-2010рр. рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком, рентабельність власного капіталу, рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком збільшилися, а період окупності капіталу зменшився за рахунок збільшення чистого прибутку.

Зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом

планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Визначивши затрати на 1 грн. товарної продукції і процент зниження собівартості продукції на підприємстві «Будівник», маємо такі результати: затрати на 1 грн. товарної продукції у звітному і плановому роках становлять: плита фанерна = 0,94 грн.; цегла = 0,89 грн., а процент зниження собівартості продукції у плановому році в порівнянні із звітним підприємства «Будівник» - 5,3%

Таким чином, при збільшенні об'єму виробництва і реалізації продукції на 15%, зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню товарної продукції підприємство ПП «Будівник» одержить додатковий прибуток в сумі 5816,79 грн. і збільшить рентабельність продажів на 2,88%.

Список літератури

1.Економічний аналіз: Навч. посібник/ за ред. М.Г. Чумаченка. - вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556с.

.Васильева Н.С., Козлова Л. И. Формирование цены в рыночных условиях. - М.: Бизнес, 1995.

.Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник /Л.А. Богдановская, Г.Г. Виногоров, О.Ф. Мигун и др./ Под общ. ред. В.И. Стражева - 2-е изд., стереотип. -Мин. : Вищ. шк., 1996.-С. 41-46, 172-199;

.Гриньова В.М., Колода В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424с.

.Анализ хозяйственной деятельности предприятия./ Савицкая Г.В. Минск, ООО «Новое знание», 2001 г.

.Русанова О.Г. Витрати виробництва і прибуток// #"justify">.Мельник Л. Г. Економіка підприємства: Підручник / За загал. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - с. 188, 206 - 219, 504 - 507.

.Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник /Л.А. Богдановская, Г.Г. Виногоров, О.Ф. Мигун и др./ Под общ. ред. В.И. Стражева - 2-е изд., стереотип. -Мин. : Вищ. шк., 1996.-С. 41-46, 172-199.

.Баздникин А.С. Цены и ценообразование: Учебное пособие. - М.: Юрайт-Издат, 2004. - 332 с.

.Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие. М.: Инфра.- 2002. - 212с.

.Економічний аналіз: Навч. посібник/ за ред. М.Г. Чумаченка. - вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556с.

.Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. Для самост. Вивчення дисципліни. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 287с.

.Бойчик І.М., Харів П.С., Хончан М.І. Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч.: посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації. Другу видання, Виправлене і доповнене - К.: Каравела; Львів Новий світ - 2000, 2001. - 298 с.

.Бойчик І.М., Харів П.С., Хончан М.І. Економіка підприємства. - Львів: Т-во Сполом. - 1998. - с. 212.

.Болюх М. А., Бурчевський В.З. Економічний аналіз. #"justify">.Блонська, Ю.Б. Турчиняк: Прибуток підприємства та чинники, які впливають на його розвиток // www.nbuv.gov.ua/portal/ chem_biol/nvnltu/16_7/272_Blonska_16_7.pdf;

17.Герасимович А.М. Загальний підхід до аналізу витрат // <#"justify">Додаток А

Баланс підприємства «Будівник» на 31 грудня 2009 року

АктивКод рядка2007рік2008рікІ. Необоротні активиНематеріальні активи:залишкова вартість0105151первісна вартість0116665знос0121514Незавершене будівництво020--Основні засоби:залишкова вартість03021102040первісна вартість03125612480знос032451440Довгострокові фінансові інвестиції:які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств040160180інші фінансові інвестиції0455545Довгострокова дебіторська заборгованість050264254Відстрочені податкові активи0602628Інші необоротні активи0706353Усього за розділом І08027292651II. Оборотні активиЗапаси:виробничі запаси100556548тварини на вирощуванні та відгодівлі110незавершене виробництво120260250готова продукція130115105товари1409698Векселі одержані150360380Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:чисто реалізаційна вартість1606163первісна вартість1617678резерв сумнівних боргів1621515Дебіторська заборгованість за розрахунками:з бюджетом1702628за виданими авансами1804544з нарахованих доходів190--із внутрішніх розрахунків2006160Інша поточна дебіторська заборгованість2105545Поточні фінансові інвестиції220160150Грошові кошти та їх еквіваленти:Продовження додатка Ав національній валюті230155145в іноземній валюті2406353інші оборотні активи2506383Усього за розділом II26020762145III. Витрати майбутніх періодів270355345Баланс28051605141ПасивКод рядкаНа початок звітного періодуНа кінець звітного періодуІ. Власний капіталСтатутний капітал3001341,61285,25Пайовий капітал310Додатковий вкладений капітал320309,6257,05Інший додатковий капітал330Резервний капітал340103,2102,82Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)350258205,64Неоплачений капітал360( )( )Вилучений капітал370( )( )Усього за розділом І3803012,42850,76II. Забезпечення наступних витрат і платежівЗабезпечення виплат персоналу400309,6411,28Інші забезпечення410Цільове фінансування420Усього за розділом II430309,6411,28III. Довгострокові зобов'язанняДовгострокові кредити банків440264,2413,775Інші довгострокові фінансові зобов'язання450309,6257,05Відстрочені податкові зобов'язання460Інші довгострокові зобов'язання470258205,64Усього за розділом III480831,8876,46ІУ. Поточні зобов'язанняКороткострокові кредити банків500206,4205,64Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями510Векселі видані520258231,345Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги530232,2257,05Поточні зобов'язання за розрахунками:з одержаних авансів540з бюджетом550з позабюджетних платежів560206,4205,64зі страхування570з оплати праці580з учасниками590із внутрішніх розрахунків600103,2102,82Інші поточні зобов'язання610Усього за розділом IV6201006,21002,495V. Доходи майбутніх періодів630

Додаток Б

Звіт про фінансові результати за 2009 рік

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

СтаттяКодЗа звітний періодЗа попереднійрядкаперіодДохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)01074545465Податок на додану вартість0151242,3910,83Акцизний збір020025Інші вирахування з доходу030Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)0356211,674554,17Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)0405093,573461,17Валовий:прибуток0501118,11093збиток055Інші операційні доходи0607475Адміністративні витрати0708886Витрати на збут0802526Інші операційні витрати09046Фінансові результати від операційної діяльності:прибуток.1001079,11010збиток105Доход від участі в капіталі1108767Інші фінансові доходи1201211Інші доходи130Фінансові витрати1405856Втрати від участі в капіталі150Інші витрати160Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:прибуток1701120,11032збиток175Податок на прибуток від звичайної діяльності180280,025258Фінансові результати від звичайної діяльності:прибуток190840,075774збиток195Надзвичайні:доходи200витрати205Податки з надзвичайного прибутку210Чистий:прибуток220840,075774збиток225

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показникаКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1234Матеріальні затрати2302845,63000,5Витрати на оплату праці240249177Відрахування на соціальні заходи250190,2194Амортизація260492358.Інші операційні витрати270378,1289Разом2804154,94018,5. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статтіКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1234Середньорічна кількість простих акцій300590000590000Скоригована середньорічна кількість простих акцій310590000590000Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію320Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію330Дивіденди на одну просту акцію340

Додаток В

Баланс підприємства «Будівник» на 31 грудня 2010 року

АктивКод рядка2008 рік2009 рікІ. Необоротні активиНематеріальні активи:залишкова вартість0105166первісна вартість0116584знос0121418Незавершене будівництво020--Основні засоби:залишкова вартість03020402355первісна вартість03124802840знос032440485Довгострокові фінансові інвестиції:які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств040180150інші фінансові інвестиції0454552Довгострокова дебіторська заборгованість050254245Відстрочені податкові активи0602824Інші необоротні активи0705335Усього за розділом І08026512937II. Оборотні активиЗапаси:виробничі запаси100548705тварини на вирощуванні та відгодівлі110незавершене виробництво120250385готова продукція130105147товари14098104Векселі одержані150380425Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:чисто реалізаційна вартість1606374первісна вартість1617895резерв сумнівних боргів1621521Дебіторська заборгованість за розрахунками:з бюджетом1702834за виданими авансами1804455з нарахованих доходів190--із внутрішніх розрахунків2006052Інша поточна дебіторська заборгованість2104587Поточні фінансові інвестиції220150180Грошові кошти та їх еквіваленти:в національній валюті230145182в іноземній валюті2405320інші оборотні активи2508354Усього за розділом II26021452620III. Витрати майбутніх періодів270345487Баланс28051416034ПасивКод рядкаНа початок звітного періодуНа кінець звітного періодуІ. Власний капіталСтатутний капітал3001285,251508,5Пайовий капітал310Додатковий вкладений капітал320257,05482,72Інший додатковий капітал330Резервний капітал340102,82181,02Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)350205,64482,72Неоплачений капітал360( )( )Вилучений капітал370( )( )Усього за розділом І3802850,763654,96II. Забезпечення наступних витрат і платежівЗабезпечення виплат персоналу400411,28241,36Інші забезпечення410Цільове фінансування420Усього за розділом II430411,28241,36III. Довгострокові зобов'язанняДовгострокові кредити банків4401413,7751323,52Інші довгострокові фінансові зобов'язання450257,05181,02Відстрочені податкові зобов'язання460Інші довгострокові зобов'язання470205,64301,7Усього за розділом III480876,465806,24IV. Поточні зобов'язанняКороткострокові кредити банків500205,64241,36Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями510Векселі видані520257,05181,02Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги530231,345482,72Поточні зобов'язання за розрахунками:з позабюджетних платежів560205,64362,04із внутрішніх розрахунків600102,8260,34Інші поточні зобов'язання610Усього за розділом IV6201002,4951331,44V. Доходи майбутніх періодів630Баланс64051416034

Додаток Г

Звіт про фінансові результати за 2010 рік

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

СтаттяКодЗа звітний періодЗа попереднійрядкаперіодДохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)01080257454Податок на додану вартість01513381242,3Акцизний збір020025Інші вирахування з доходу030Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)0356687,56211,67Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)04042535093,57Валовий:прибуток0502434,51118,1збиток055Інші операційні доходи0606574Адміністративні витрати0709488Витрати на збут0803025Інші операційні витрати090Фінансові результати від операційної діяльності:прибуток.1002375,51079,1збиток105Доход від участі в капіталі1107987Інші фінансові доходи120512Інші доходи130Фінансові витрати.1404558Втрати від участі в капіталі150Інші витрати160Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:прибуток1702384,51120,1збиток175Податок на прибуток від звичайної діяльності180596,13280,025Фінансові результати від звичайної діяльності:прибуток1901788,4840,075збиток195Надзвичайні:доходи200витрати205Податки з надзвичайного прибутку210Чистий:прибуток2201788,4840,075збиток225

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показникаКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1234Матеріальні затрати2303845,62845,6Витрати на оплату праці240252249Відрахування на соціальні заходи250190,2190,2Амортизація260985492Інші операційні витрати270378,1378,1Разом2805514,94154,9. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статтіКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1234Середньорічна кількість простих акцій300590000590000Скоригована середньорічна кількість простих акцій310590000590000Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію320Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію330Дивіденди на одну просту акцію340

Реферат Мета роботи - аналіз витрат та прибутку на підприємстві. Об'єкт дослідження - підприємство ПП «Будівник». Методи дослідження - ан

Больше работ по теме: