Аналіз рентабельності як показника прибутковості підприємства

 

Курсова робота

Аналіз рентабельності як показника прибутковості підпиємства

Вступ

рентабельність планування прибутковість

В умовах фінансової та економічної кризи особливо актуальним є дослідження чинників, що спричинили фінансову та економічну кризу підприємств металургійної галузі. Перед економістами постає завдання: пошук можливих альтернатив щодо удосконалення формування, розміщення та ефективного використання капіталу, використання прибутку та підвищення рентабельності підприємств [1, с. 28].

Щоб свідомо та цілеспрямовано приймати господарські рішення, створювати сприятливі умови для реалізації мети підприємницької діяльності, необхідно чітко детермінувати основні резерви підвищення прибутку і рентабельності підприємства [2, с. 296]. Рентабельним (прибутковим) є такий стан підприємства, коли за певний період часу чистий дохід підприємства перевищує його витрати [3, с. 71]. У реальній практиці підприємства не завжди мають змогу бути рентабельними. Негативним результатом господарювання є збиток. До резервів підвищення рентабельності належать: збільшення цін на продукцію і частки прибутку у чистому доході, зменшення поточних і авансових витрат та структурні зрушення у реалізованій продукції. Усі ці резерви тією чи іншою мірою можуть бути реалізовані за допомогою виявлених в процесі економічного аналізу показників фінансової звітності і використаних відповідних конкретних чинників, матеріалізованих через впровадження належних заходів [2, с. 296].

Метою курсової роботи є виявлення шляхів підвищення рентабельності ВАТ «Запоріжсталь» на основі виявлених резервів збільшення рентабельності. Основні завдання курсової роботи: розрахунок показників рентабельності діяльності ВАТ «Запоріжсталь», аналіз структури рентабельності, аналіз зміни рівня рентабельності в період з 2008 по 2010 роки, пошук шляхів підвищення рівня рентабельності.

Обєктом дослідження курсової роботи є показники рентабельності як результат економічної ефективності діяльності підприємства. Предметом дослідження курсової роботи є методи розрахунку показників рентабельності і шляхи підвищення рівня рентабельності ВАТ «Запоріжсталь».

Інформаційна база курсової роботи: підручники, статті з періодичних видань, статистичні дані, інтернет.

1. Теоретичні засади аналізу рентабельності

.1 Поняття рентабельності, особливості її оцінки у сучасних умовах. Система показників рентабельності

Рентабельність (від нім. rentabel - дохідний, прибутковий) - відносна характеристика фінансового результату діяльності підприємства, що комплексно відображає ефективність використання ним матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [4, с. 386].

Можна привести й інше визначення: рентабельність - це відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність діяльності підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції [5, с. 87].

Третє визначення рентабельності: рентабельність - відносний показник, який можна порівнювати і який можна використовувати при порівнянні діяльності різних господарюючих субєктів. Рентабельність характеризує рівень доходності, прибутковості.

Показники рентабельності дозволяють оцінити, який прибуток матиме господарюючий субєкт з одиниці грошових коштів, вкладених ним в активи підприємств [6, с. 256].Залежно від виду прибутку і характеру використовуваних коштів рентабельність має декілька модифікованих форм, які відображають ефективність використання цих ресурсів [7, с. 244].

Оцінювання фінансово-економічного стану підприємства здійснюється переважно за двома напрямками: оцінювання прибутковості (рентабельності) та активності і оцінювання стійкості та платоспроможності підприємства. Основними документами, за якими проводиться оцінювання, є баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових потоків.

Прибутковість підприємства можна виміряти величиною прибутку підприємства і рентабельністю.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємств без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати відносним показником - рентабельністю [8, с. 160].Прибуток характеризує ефект діяльності, рентабельність - її ефективність. Вона дає змогу визначити результативність авансових коштів чи здійснених витрат і виражається у коефіцієнтах чи у відсотках [9, с. 105-106].

Відносні показники мають ту перевагу, що вони не перебувають під впливом інфляції, оскільки являють собою різні співвідношення прибутку та вкладеного капіталу. Економічний зміст таких показників полягає в тому, що вони характеризують прибуток, який отримується з кожної гривні засобів, що вкладаються в підприємство [8, с. 160].

Розрізняють численні показники, які характеризують ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а використання кожного з них залежить в першу чергу від характеру оцінки та інтересів користувачів цієї інформації. Від цього, в першу чергу, залежить вибір оцінюваного показника (прибутку), використаного в розрахунку. Найбільш поширеними є такі показники: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Залежно від того, з чим порівнюється показник прибутку, виділяють дві групи показників рентабельності:

Рентабельність капіталу або інвестицій, а саме рентабельність сукупного капіталу та рентабельність власного капіталу.

Рентабельність продажів, а саме рентабельність валова реалізованої продукції, операційна рентабельність реалізованої продукції, чиста рентабельність реалізованої продукції.

Рентабельність сукупного капіталу (ROA):

(1.1)

де - рентабельність сукупного капіталу;

ПДО - прибуток до оподаткування;

ВДК - всього джерел коштів [10, с. 406-407].

Для аналізу рентабельності підприємства використовують ключові показники ефективності господарської діяльності. На практиці для цього розраховують коефіцієнт рентабельності власного капіталу, значення якого максимально цікаве власникам бізнесу. Однак важливе не лише знання цього показника, а й знання його складових частин, проаналізувавши які можна зробити висновок про динаміку змін.

Суть аналізу цих складових частин полягає в тому, що «ствол дерева» коефіцієнта рентабельності поділяється на два рівні: «гілка основної діяльності» й «гілка фінансування».

Таким чином, можна сказати про сильний звязок кредитної політики й складових частин фінансової стійкості підприємства. Чим вища ступінь лібералізації системи кредитування своїх клієнтів, тим сильніша ця залежність. Аналізуючи фінансовий стан, співробітникам відповідних підрозділів слід виявити цей звязок і визначити необхідний напрямок змін в кредитній політиці в залежності від рівня фінансової стійкості підприємства.

«Гілка основної діяльності» - оцінює ефективність основної діяльності компанії. Ключовим є коефіцієнт рентабельності активів, який показує чистий прибуток на одиницю використовуваних компанією активів, який залежить від норми прибутку (чистий прибуток як відсоток доходу) і коефіцієнт оборотності активів (доход (валова виручка) активів), який є показником ефективності їх використання. Для збільшення оборотності активів застосовується кредитна політика. Чим вища норма прибутку і ефективніше їх використання, тим вища прибутковість на одиницю використовуваних активів підприємства.

«Гілка фінансування» - показує ефективність рішень в області фінансової діяльності підприємства, прийнятих його керівництвом. Результат цих рішень - співвідношення в балансовому звіті запозичених й власних ресурсів. Найбільш поширений коефіцієнт для вираження цих співвідношень - коефіцієнт фінансової залежності, який являє собою відношення середньої суми всіх використовуваних активів до середньої суми власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина активів фінансується напряму за рахунок власних ресурсів підприємства, а яка - за рахунок залучених коштів. Використання як залучених коштів, так і власного капіталу накладає на фірму різні обмеження і різні види фінансового ризику. Використання залучених коштів повязано з виплатою відсотків й поверненням основної суми боргу у встановлені сроки, а кредитори часто отримують права претендувати на певні ресурси підприємства в якості забезпечення кредиту. Завчасно визначених платежів, повязаних з власним капіталом, не існує, але у звязку з більш високим ступенем ризик, якому підлягають акціонери, вони мають право власності на всю величину чистого прибутку компанії (після виплати відсотків та всіх інших обовязків). Керівники підприємства повинні обрати таке співвідношення залучених та власних коштів, при якому буде забезпечуватися максимальний рівень прибутку акціонерів без зайвого ризику (у вигляді високих відсоткових платежів і/або неможливості виплатити чи рефінансувати основну суму заборгованості при настанні терміну її погашення). Фінансова залежність може бути як занадто сильною, так і занадто слабою, і в обох випадках можливі негативні наслідки [11, с. 10-11].

Показник рентабельності власного капіталу цікавить здебільшого інвесторів. Рентабельність власного капіталу (ROE):

(1.2)

де - рентабельність власного капіталу;

ЧП - чистий прибуток;

ВК - власний капітал.

Цей показник розраховується для наявних та потенційних власників і акціонерів. Він показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця, і є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладень у діяльність того чи іншого виду.

При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховується коефіцієнт рентабельності щодо всієї продукції в цілому або за її окремими видами.

Введення нових методів списання витрат на собівартість продукції, робіт та послуг без відповідних коригувань визначення ціни виробленої продукції зумовлює необхідність визначати рентабельність виробництва продукції (Р в), згідно із залежністю:

(1.3)

де П - прибуток (кредитове сальдо на рахунку 79 «Фінансові результати» з виробництва відповідної продукції (робіт, послуг);

ВСП - виробнича собівартість продукції;

АВ - адміністративні витрати;

ПВ - витрати на збут.

В свою чергу, виробнича собівартість продукції визначається за формулою:

ВСП = МВП + ВОП + ІВП + ЗВ, (1.4)

де МВП - прямі матеріальні витрати, тис. грн;

ВОП - прямі витрати на оплату праці, тис. грн;

ІВП - інші прямі витрати, тис. грн;

ЗВ - загальновиробничі витрати, тис. грн.

Валова рентабельність реалізованої продукції (RGPM) визначається так:

(1.5)

де - валова рентабельність реалізованої продукції;

ВП - валовий прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

Валова рентабельність реалізованої показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої (ROIM) продукції визначається за формулою:

(1.6)

де - операційна рентабельність реалізованої продукції;

ВП - операційний прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним із найкращих інструментів визначення операційної ефективності та показує спроможність керівництва підприємства одержувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності. Цей показник доцільно оцінювати спільно з показником валової рентабельності. Наприклад, якщо протягом кілька років валова рентабельність істотно не змінювалася, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, скоріше за все, у збільшенні витрат за статтями адміністративних і збутових витрат.

Чиста рентабельність реалізованої (RNPM) продукції розраховується таким чином:

(1.7)

де - чиста рентабельність реалізованої продукції;

ЧП - чистий прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

У вітчизняній практиці фінансового аналізу використовують саме цей показник рентабельності. Незмінність протягом будь-якого періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити про збільшення фінансових витрат і одержання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачуваних податкових платежів. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Що стосується показників рентабельності продажів, то судити про їх значення, не маючи даних про значення аналогічних показників по галузі, немає сенсу. Доцільно аналізувати лише зміну цих показників у динаміці.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку вищенаведених показників рентабельності та здійснити їх порівняння зі значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками рентабельності конкурентів.

Зростання показника операційної рентабельності продажів з одночасним зниженням показника чистої рентабельності продажів у нашому випадку свідчить про збільшення частки податку на прибуток у загальній сумі прибутку підприємства. Такі тенденції мають стати стимулом для керівництва підприємства щодо проведення робіт з мінімізації податкових платежів. Справедливості заради слід зауважити, що можливості підприємства в цьому питанні дуже обмежені. Тіснішим є зв'язок цього показника з політикою держави у сфері оподаткування [10, с. 407-410].

Поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих показників дозволяє отримати інтегральний фінансовий аналіз, а саме Дюпонівська система оцінки ефективності використання капіталу підприємства.

В основному варіанті американської моделі пірамідального аналізу системи Du Ponda за вихідний пункт приймається синтетичний показник рентабельності власного капіталу підприємства. Схема пірамідального аналізу зображує загальні зв'язки показника рентабельності майна та рентабельності власного капіталу. Цей комплексний показник розкладається на складові як з огляду на фінансові результати, так і на вартість майна, вкладеного у виробництво. Оцінюючи взаємозв'язок між об'єктами аналізу, доцільно розглянути структуру капіталу промислового підприємства за способами цього формування [12, с. 285].

Оскільки існує безліч показників рентабельності, найбільш поширеним за кордоном вважається рентабельність власного капіталу. В основі модифікованої схеми факторного аналізу фірми «Du Pont» покладено таку детерміновану модель:

(1.8)

Або у вигляді формули:

Е = Rhpm * Риідд'* Kзал (1.9)

де Rhpm - чиста рентабельність продажів, %;

Риідд - ресурсовіддача, %;

Кзал - коефіцієнт фінансової залежності, %.

З наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачі, структури джерел коштів, інвестованих у підприємство. Значущість цих показників пояснюється тим, що вони в певному розумінні узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює Звіт про фінансові результати, другий - актив Балансу, третій - пасив Балансу [11, с. 410].

Відношення прибутку до основних виробничих фондів і оборотних засобів характеризує рентабельність підприємства (Рп). Її можна обчислити за формулою:

(1.10)

де Рп - рентабельність підприємства;

П - прибуток;

ОВФ - основні виробничі фонди;

ОЗ - оборотні засоби.

Як випливає з формули, рівень рентабельності прямо пропорційний обсягу виробленої продукції (про що свідчить величина прибутку) та обернено пропорційний вартості використаних основних виробничих фондів й оборотних засобів. У звязку з цим рентабельність є інтегральним показником ефективності роботи підприємства. Зростання рентабельності виробництва відповідає інтересам як окремого підприємства, так і суспільства загалом [13, с. 150].

Рентабельність окремих виробів розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу [14, с. 21].

(1.11)

де Рi - рентабельність одиниці і-того виду продукції;

Ці - ціна одиниці продукції і-того виду;

С і - собівартість одиниці продукції і-того виду [4, с. 389].

На практиці зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів.

Фактори зміни ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого порядку, а всі інші - факторами другого порядку. Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць.

Вибір технічних прийомів аналізу здебільшого залежить від характеру зв'язків між явищами. Якщо взаємозв'язок між результативним показником та факторами, що його визначають, має функціональний характер, в аналітичній практиці використовують прийоми елімінування. За функціональної залежності відповідному значенню фактора відповідає чітко визначене значення результативного показника. За стохастичної залежності зміна факторної ознаки дає кілька значень функції [14, с. 21].

Коефіцієнт рентабельності активів показує, скільки грошових одиниць витратила фірма для отримання однієї грошової одиниці прибутку і розраховується за формулою:

(1.12)

де Ра - коефіцієнт рентабельності активів;

ЧПр - чистий прибуток;

СрВАк - середньорічна вартість активів [15, с. 109].

На сучасному етапі для проведення аналізу ефективності роботи підприємства інколи використовують й такі додаткові показники, як:

а) бюджетна рентабельність продукції (в%) як співвідношення сумарної величини податків та платежів, які підприємство сплачує в державний та місцевий бюджети, а також цільовим фондам, до виручки від реалізації продукції з врахуванням ПДВ, акцизного збору;

б) бюджетна рентабельність виробництва (в%) як співвідношення сумарної величини податків та платежів, які підприємство сплачує в державний та місцевий бюджети, а також цільовим фондам, до середньорічної вартості основних засобів, нематеріальних активів, а також середньорічного розміру обігових коштів;

в) рентабельність виробництва з доданої вартості (в%) як співвідношення сумарної величини податку на додану вартість до середньорічної вартості основних засобів, нематеріальних активів, а також середньорічного розміру обігових коштів;

г) рентабельність продукції за потоком грошових коштів (в%) як співвідношення сумарної величини податку на додану вартість, амортизаційних відрахувань, що включені до собівартості продукції, до виручки від реалізації продукції;

д) рентабельність виробництва за потоком грошових коштів (в%) як співвідношення сумарної величини податку на додану вартість, амортизаційних відрахувань, що включені до собівартості продукції, до середньорічної вартості основних засобів, нематеріальних активів, а також середньорічного розміру обігових коштів підприємства;

є) рентабельність продукції з доданої вартості (в%) як співвідношення величини доданої вартості (чистої продукції підприємства) до виручки від реалізації продукції підприємства [16, с. 75].

Рентабельність є одним з найважливіших показників, що характеризують діяльність підприємства і показує, скільки прибутку отримує підприємство на одиницю вкладених коштів. Тому підприємство перебуває у постійному пошуку шляхів підвищення рентабельності своєї діяльності. Важливим аспектом пошуку шляхів підвищення рентабельності є є визначення факторів збільшення норми рентабельності.

1.2 Фактори збільшення норми рентабельності

Усі фактори впливу на рентабельність підприємства розподіляються на дві групи: внутрішні (виробничі) та зовнішні (ринкові). Перші з них повністю залежать від підприємства. Цього не скажеш про другу групу, адже компанія не може вплинути на загальний ринок. Тому всі і вдаються до регулювання виробничих процесів, заробітної плати та інших факторів.

Рентабельність у першу чергу залежить від структури собівартості продукції. Знаючи та контролюючи її, можна ефективно використовувати інструменти впливу. Погано піддаються контролю втрати від браку, проте вони позначаються не лише на рентабельності. Збільшується кількість браку - стає тривалішим виробничий цикл, зривається графік замовлень і т.д. Що більшою є частка ручної праці на виробництві, то більшим буде відсоток браку внаслідок, як правило, низької кваліфікації персоналу або фізичного зносу обладнання.

Не останнє місце у групі виробничих факторів посідає швидкість обігу оборотних засобів. Скорочується термін обігу - прискорюється повернення коштів. Це означає, що виробництво збільшуватиметься, практично маючи ту саму кількість оборотних засобів. Розширюючи виробництво, підприємство концентруватиме у себе більший прибуток, а отже, матиме більшу рентабельність. Не варто забувати про елементарне удосконалення технологічного процесу, організацію праці, зменшення частки ручної праці тощо.

Рівень ціни і рентабельності змінюється під впливом співвідношення попиту та пропозиції, якщо не враховувати інші регулювальні методи держави та великих гравців ринку. А таке співвідношення регулюють споживачі та виробники, саме тому прямо впливати на ці фактори підприємство не може, проте їх важливість не заперечує. Під впливом ринку ціни вирівнюються, тому програють ті підприємства, що мають високу і собівартість. Натомість, монополісти можуть самостійно регулювати рівень цін, і а отже, свою норму рентабельності.

Маючи загальні уявлення про підвищення рентабельності, ми шукаємо шляхи деінде і не помічаємо елементарних речей. Приміром, практика аутсорсингу - на вітчизняних підприємствах його не звикли використовувати. Проте в деяких випадках це чи не 100 - відсотковий фактор збільшення рентабельності.

Інколи прагнення зекономити призводить до закупки неякісних матеріалів, що позначається на якості продукції та її собівартості. Адже матеріал неналежної якості часто потребує додаткової обробки. Це втрата і часу, і грошей.

Безконтрольність сезонних та тимчасових робітників теж впливає на якість та кількість праці. Іноді продуктивність праці сезонного працівника є значно меншою, ніж витрати на його утримання. До речі, про заробітну плату: її вплив на рентабельність відомий. Проте часто ми не думаємо про «приховані платежі»: оплату понаднормового часу, вихід у свята чи вихідні, лікарняні, оплату простоїв, освоєння робочого місця - от і отримуємо результат, який у 1,5-2 рази більший за запланований. Все через погану організацію праці. Інша річ, коли така оплата справді викликана потребами технологічного процесу. Хоча виокремити її одразу майже неможливо. Зазвичай все стає відомо пізніше, під час розрахунку собівартості. Бувають ситуації ще гірші - коли вся система оплати праці на підприємстві є неефективною, коли продуктивність праці є нижчою від рівня заробітної плати. В таких випадках без негайної зміни методів нарахування та виплати заробітної плати не обійтися.

Ситуації, наведені вище, - це лише крапля у морі. Зазвичай невміле управління рентабельністю на підприємстві призводить до неправильного розвитку бізнесу.

Проблемою вітчизняної економіки є відсутність ефективних реформ. Хоча навіть якщо вони проведені, це не означає, що буде результат. Доказом може слугувати втілювана податкова реформа-її погано розуміють у сфері бізнесу, причому всіх розмірів. У нас держава майже не підтримує вітчизняного виробника, якого добиває ще й масовий імпорт. Залишається недоступним «доступне» кредитування. До того ж фінансова криза показала непідготовленість нашого бізнесу, його небажання підвищувати ефективність, модернізуватися тощо. Звісно, мова не йде про абсолютно весь бізнес, проте все-таки переважну його більшість.

За такої системи управління мало хто розраховує на чіткий підхід до зменшення собівартості. У виробників залишається єдина, на їхню думку, можливість регулювати норму рентабельності - зменшувати заробітну плату своїх працівників, адже решту ресурсів вони купують та споживають за світовими цінами, а деякі ще й за більшими. Проте утримувати позитивну рентабельність підприємства шляхом здешевлення робочої сили неможливо. Ці ресурси можуть швидко закінчитися. І тоді українську продукцію на світових ринках ніхто не купуватиме. До речі, рентабельність галузей української економіки, судячи з даних Держкомстату, не така вже й велика. Багато галузей мають від'ємну рентабельність, багато - до смішного низьку.

Інвестиційну політику вітчизняного бізнесу після кризи відрізняє більша розбірливість, кошти спрямовуються переважно у реальний сектор економіки, в галузі, що мають високий темп обігу оборотних засобів, а отже, більшу рентабельність - сільське господарство, легка промисловість, різні послуги тощо.

Пошук шляхів підвищення рентабельності є дуже важливим аспектом діяльності фірми, який дозволяє їй зберігати конкурентоздатність у риночному середовищі. Проте не менш важливим етапом діяльності менеджера є планування рівня рентабельності.

1.3 Планування рентабельності підприємства

Чимало керівників підприємств ставляться до планування рентабельності та прибутку як до чогось нездійсненого. Всі розуміють важливість цієї процедури, проте кажуть, що на практиці не можуть виконати. Задля справедливості зауважимо, що існують такі компанії, де прогнозування рентабельності є обов'язковим етапом діяльності. Чому ж тоді не всі можуть користуватися тими можливостями, які дає планування рентабельності? Причини ми назвемо такі:

¾на їхню думку, результати планування та фактичні дані відрізняються в рази, тобто планування є нереалістичним. Хоча вони можуть і не замислюватися над тим, що все це через неправильне планування і некомпетентність фахівців. А вихід надзвичайно простий: треба чітко формулювати цілі, за потреби визначаючи одиниці виміру;

¾обов'язки планування співробітники сприймають як такі, що не потребують достатньої уваги. Звісно, спеціально створювати відділ планування рентабельності або нову штатну одиницю навряд чи економічно виправдано, а от розподілити обов'язки з планування між працівниками - це реальний шанс вирішити проблему. Тільки компетентність цих спеціалістів має бути відповідною.

Спрогнозувати точно всі умови функціонування підприємства неможливо, особливо коли йдеться про значний період планування. Тут допоможуть правильно визначені цілі. їх можна сформулювати за допомогою запитань, приміром таких:

¾на скільки збільшується обсяг продажу основного асортименту продукції за останні декілька років?

¾як планується освоювати нові види продукції?

¾яка рентабельність формувалася за останні роки?

¾які зміни відбувалися в економічному становищі на ринку?

Насправді, дуже багато проблем вирішиться у разі чіткої відповіді на них. Зауважимо, що вміння правильно поставити мету є проблемою, бо більшість працівників, звісно, не навмисно формулюють її невизначеною або пасивною. Та навіть найскладніше завдання, але чітко визначене, буде більш дієвим мотивом, ніж найреалістичніший прогноз. Спрощує процес планування і велике розмаїття програмного забезпечення, яке допомагає обробляти дані, унеможливлює помилки та економить час.

Щодо відповідальності за планування існує багато думок. Одні вважають, що ним має займатись певна група спеціалістів, інші - що всі працівники підприємства у межах своїх обов'язків. Кожна з них має право на життя і може застосовуватися залежно від специфіки підприємства. Варто пам'ятати, що з розширенням кола учасників знижується міра відповідальність кожного з них, і знайти конкретну особу зрештою буде важко. Проте зі збільшенням кількості розробників зростає і його точність, оскільки кожен знає свої цілі і проблеми. За таких умов будь-який учасник групи відіграє важливу роль у плануванні.

Відповідальність може оцінюватися за такими критеріями:

¾чи кожен спеціаліст знається на тому, що має виконувати?

¾чи точно визначені критерії виконання роботи, щоб вони могли бути оцінені максимально ефективно?

Якщо чіткої відповіді на ці запитання немає, не можна стверджувати, що підприємство провело ефективне планування, а це ставить під сумнів всю систему прогнозування рентабельності.

Насамкінець зауважимо, що непогано було б періодично порівнювати план та досягнутий результат з прибутку та рентабельності. При створенні плану на рік такий аналіз бажано проводити один раз на квартал, а на квартал - один раз на місяць і т.д. У такий спосіб можна виправити помилки ще до закінчення періоду планування та збільшити ефективність діяльності підприємства [17, с. 21-23].

Таким чином планування рівня рентабельності є важливим етапом діяльності підприємства, що дозволяє підприємству, порівнюючи фактичні дані з плановими, вчасно виявляти на зміни в зовнішньому середовищі фірми та оперативно на них реагувати.

2. Аналіз рентабельності діяльності ВАТ «Запоріжсталь»

На основі Звіту про фінансові результати діяльності підприємства за 2008, 2009 та 2010 роки (Додаток А, Б і В відповідно), а також Балансу активів та пасивів підприємства за 2008, 2009 та 2010 роки (Додаток Г, Д і В відповідно), проведемо аналіз рентабельності діяльності ВАТ «Запоріжсталь».

Рентабельність сукупного капіталу (ROA):

(2.1)

де - рентабельність сукупного капіталу;

ПДО - прибуток до оподаткування;

ВДК - всього джерел коштів

Цей показник важливий перш за все для власників бізнесу, оскільки він показує, продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство незалежно від джерел його надходження і показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в підприємство [18, с. 385]. Рівень рентабельності сукупного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Рентабельності сукупного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

РікПрибуток (збиток) до оподаткування, тис. грн.Усього джерел коштів, тис. грн.Рентабельність (збитковість) сукупного капіталу, %Відхилення20083661107414530,034%2009-2905209841769-2,952%-2,986%2010156111104174251,499%4,450%Динаміку зміни рівня рентабельності (збитковості) сукупного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр. показано на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Динаміка зміни рівня рентабельності (збитковості) сукупного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

Проаналізувавши рівень рентабельності сукупного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2008 році підприємство було прибуткове і що на кожну інвестовану гривню припадало 0,034 коп. прибутку; у 2009 році підприємство спрацювало збиток і на кожну інвестовану гривню припадало 2,952 коп. збитку; у 2010 році підприємство знову було прибутковим і на кожну інвестовану гривню припадало 1,499 коп. прибутку. Проаналізувавши ж динаміку зміни рівня рентабельності (збитковості) сукупного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2009 році, порівняно з 2008 роком, рівень рентабельності сукупного капіталу знизився на 2,986%. Однак вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу, стало прибутковим, а рівень рентабельності сукупного капіталу, порівняно з 2009 роком, зріс на 4,450%.

Рентабельність власного капіталу (R ROE) характеризує ефективність використання тільки власних джерел фінансування підприємства [19, c. 134] і розраховується за формулою:

(2.2)

де - рентабельність власного капіталу;

ЧП - чистий прибуток;

ВК - власний капітал.

Цей показник розраховується для наявних та потенційних власників і акціонерів. Він показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця, і є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладень у діяльність того чи іншого виду. Рівень рентабельності власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Рентабельність власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

РікЧистий прибуток (збиток), тис. грн.Власний капітал, тис. грн.Рентабельність (збитковість) власного капіталу, %Відхилення20084765562633150,76%2009-2905206143507-4,73%-5,490%201024116661027113,95%8,681%

Поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих показників дозволяє отримати інтегральний фінансовий аналіз, а саме Дюпонівська система оцінки ефективності використання капіталу підприємства.

Оскільки існує безліч показників рентабельності, найбільш поширеним за кордоном вважається рентабельність власного капіталу. В основі модифікованої схеми факторного аналізу фірми «Du Pont» покладено таку детерміновану модель:

(2.3)

Або у вигляді формули:

E = Rhpm * Риідд'* Kзал (2.4)

де - рентабельність власного капіталу;- чиста рентабельність продажів, %;

Риідд' - ресурсовіддача;

Кзал - коефіцієнт фінансової залежності.

З наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу фірми залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачі, структури джерел коштів, інвестованих у підприємство. Значущість цих показників пояснюється тим, що вони в певному розумінні узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює Звіт про фінансові результати, другий - актив Балансу, третій - пасив Балансу [20, с. 59-60]. Рентабельність власного капіталу на основі модифікованої схеми факторного аналізу фірми «Du Pont» наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Рентабельність власного капіталу роках на основі модифікованої схеми факторного аналізу фірми «Du Pont»

РікЧиста рентабельність (збитковість) реалізованої продукції, %Виручка від реалізації, тис. грн.Усього джерел коштів, тис. грн.Власний капітал, тис. грн.Ресурсовіддача, %Коефіцієнт фінансової залежності, %Рентабельність капіталу20080,35%13643524107414536263315127,02%171,50%0,76%2009-2,98%97556379841769614350799,12%160,20%-4,73%20101,68%14368243104174256102711137,93%170,70%3,96%

Проаналізувавши рівень рентабельності власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2008 році підприємство було прибуткове і що на кожну інвестовану гривню припадало 0,76 коп. прибутку; у 2009 році підприємство було збитковим і на кожну інвестовану гривню припадало 4,73 коп. збитку; у 2010 році підприємство знову було прибутковим і на кожну інвестовану гривню припадало 3,95 коп. прибутку.

Динаміку зміни рівня рентабельності (збитковості) власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр. показано на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Динаміка зміни рівня рентабельності (збитковості) власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

Проаналізувавши динаміку зміни рівня рентабельності (збитковості) власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2009 році, порівняно з 2008 роком, рівень рентабельності власного капіталу знизився на 5,490%. Однак вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу, стало прибутковим, а рівень рентабельності власного капіталу, порівняно з 2009 роком, зріс на 8,681%.

Рентабельність виробництва продукції (Рв) характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції [21, с. 445] і визначається за формулою:

(2.5)

де П - прибуток (кредитове сальдо на рахунку 79 «Фінансові результати» з виробництва відповідної продукції (робіт, послуг);

ВСП - виробнича собівартість продукції;

АВ - адміністративні витрати;

ПВ - витрати на збут.

Рівень рентабельності виробництва продукції ВАТ «Запоріжсталь» наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Рентабельності виробництва продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

РікВаловий прибуток, тис. грн.Виробнича собівартість продукції, тис. грнАдміністративні витрати, тис. грн.Витрати на збут, тис. грн.Рентабельність виробництва продукції, %Відхилення200812550301129944630244445542110,41%200945699785061122649083888274,99%-5,42%20101006758121911533403424959717,73%2,74%

Проаналізувавши рівень рентабельності виробництва продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2008 році на кожну гривню витрат, які несло підприємство у звязку з виробництвом продукції, припадало 10,41 коп. прибутку; у 2009 році на кожну гривню витрат припадало 4,99 коп. прибутку; у 2010 році на кожну витрачену на виробництво продукції гривню припадало 7,73 коп. прибутку.

Динаміку зміни рівня рентабельності виробництва продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр. показано на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Динаміка зміни рівня рентабельності виробництва продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

Проаналізувавши динаміку зміни рівня рентабельності виробництва продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2009 році, порівняно з 2008 роком, рівень рентабельності виробництва продукції знизився на 5,42%. Однак вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу і рівень рентабельності виробленої продукції, порівняно з 2009 роком, зріс на 2,74%.

Валова рентабельність реалізованої продукції показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. Валова рентабельність реалізованої продукції (RGPM) визначається так:

(2.6)

де - валова рентабельність реалізованої продукції;

ВП - валовий прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

Валову рентабельність реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Валова рентабельність реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

РікВаловий прибуток, тис. грн.Виручка від реалізації, тис. грн.Валова рентабельність реалізованої продукції, %Відхилення20081255030136435249,20%200945699797556374,68%-4,51%20101006758143682437,01%2,32%

Проаналізувавши рівень валової рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2008 році на кожну гривню витрат, які несло підприємство у звязку з виробництвом та реалізацією продукції, припадало 9,20 коп. прибутку; у 2009 році на кожну гривню витрат припадало 4,68 коп. прибутку; у 2010 році на кожну витрачену на виробництво та реалізацію продукції гривню припадало 7,01 коп. прибутку.

Динаміку зміни рівня валової рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр. показано на рис. 2.4.

Рис. 2.4 Зміна рівня валової рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

Проаналізувавши ж динаміку зміни рівня рентабельності реалізації продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2009 році, порівняно з 2008 роком, рівень рентабельності реалізованої продукції знизився на 4,51%. Однак вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу і рівень рентабельності реалізованої продукції, порівняно з 2009 роком, зріс на 2,32%.

Показник операційної рентабельності є одним із найкращих інструментів визначення операційної ефективності та показує спроможність керівництва підприємства одержувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності. Цей показник доцільно оцінювати спільно з показником валової рентабельності. Наприклад, якщо протягом кілька років валова рентабельність істотно не змінювалася, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, скоріше за все, у збільшенні витрат за статтями адміністративних і збутових витрат [22, с. 20-21].

Операційна рентабельність реалізованої (ROIM) продукції визначається за формулою:

(2.7)

де - операційна рентабельність реалізованої продукції;

ВП - операційний прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів, тобто затрат підприємства, які не відносяться до операційної діяльності, таких як адміністративні витрати підприємства та інші.

Операційна рентабельність реалізованої продукції наведена в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Операційна рентабельність реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь»

РікОпераційний прибуток(збиток), тис. грн.Виручка від реалізації, тис. грн.Операційна рентабельність (збитковість) реалізованої продукції, %Відхилення2008-6028113643524-0,44%2009-462739755637-0,47%-0,03%2010339443143682432,36%2,84%

Динаміку зміни рівня операційної рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр. показано на рис. 2.5.

Рис. 2.5 Динаміка зміни рівня операційної рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

Проаналізувавши рівень операційної рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2008 році на кожну гривню витрат, які несло підприємство у звязку з виробництвом та реалізацією продукції, припадало 0,44 коп. операційного збитку; у 2009 році на кожну гривню витрат припадало 0,47 коп. операційного збитку; у 2010 році на кожну витрачену на виробництво та реалізацію продукції гривню припадало 2,36 коп. операційного прибутку. Проаналізувавши динаміку зміни рівня рентабельності реалізації продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що і в 2008, і в 2009 році підприємство зазнавало збитків, і що в 2009 році, порівняно з 2008 роком, рівень збитковості реалізованої продукції зріс на 0,03%. Однак вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу, стати прибутковим і рівень рентабельності реалізованої продукції, порівняно з 2009 роком, зріс на 2,84%.

Чиста рентабельність реалізованої (RNPM) продукції розраховується таким чином:

(2.8)

де - чиста рентабельність реалізованої продукції;

ЧП - чистий прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

У вітчизняній практиці фінансового аналізу використовують саме цей показник рентабельності. Незмінність протягом будь-якого періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити про збільшення фінансових витрат і одержання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачуваних податкових платежів. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Чиста рентабельність реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» наведена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Чиста рентабельність реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь»

РікЧистий прибуток (збиток), тис. грн.Виручка від реалізації, тис. грн.Чиста рентабельність (збитковість) реалізованої продукції, %Відхилення200847655136435240,35%2009-2905209755637-2,98%-3,33%2010241166143682431,68%4,66%

Динаміку зміни рівня чистої рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр. показано на рис. 2.6.

Рис. 2.6 Зміна рівня чистої рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

Проаналізувавши рівень чистої рентабельності реалізованої продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2008 році на кожну гривню витрат, які несло підприємство у звязку з виробництвом та реалізацією продукції, припадало 0,35 коп. чистого прибутку; у 2009 році на кожну гривню витрат припадало 2,98 коп. чистого збитку; у 2010 році на кожну витрачену на виробництво та реалізацію продукції гривню припадало 1,68 коп. чистого прибутку. Проаналізувавши зміну рівня рентабельності реалізації продукції ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, в 2009 році, порівняно з 2008 роком, рівень чистої рентабельності реалізованої продукції зменшився на 3,33% і підприємство було збитковим. Однак вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу, стати прибутковим і рівень рентабельності реалізованої продукції, порівняно з 2009 роком, зріс на 4,66%.

Відношення прибутку до основних виробничих фондів і оборотних засобів характеризує рентабельність підприємства (Рп). Її можна обчислити за формулою:

(2.9)

де Рп - рентабельність підприємства;

П - прибуток;

ОВФ - основні виробничі фонди;

ОЗ - оборотні засоби.

Рентабельність ВАТ «Запоріжсталь» за 2008-2010 роки наведена в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8. Рентабельність ВАТ «Запоріжсталь»

РікВаловий прибуток, тис. грн.Основні виробничі фонди, тис. грн.Оборотні засоби, тис. грн.Рентабельність підприємства, %Відхилення200812550305518579283844515,02%2009456997706724127852664,64%-10,38%20101006758721102032155659,66%5,02%

Зміну рентабельності ВАТ «Запоріжсталь» показано на рис. 2.7.

Рис. 2.7 Зміна рентабельності ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

Проаналізувавши рівень рентабельності ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр. можна зробити висновок, що у 2008 році підприємство на одну гривню витрат, вкладену у виробництво продукції, отримувало 15,02 коп. прибутку, у 2009 році - 4,64 коп. прибутку, а в 2010 році - 9,66 коп. прибутку. Проаналізувавши ж зміну рівня рентабельності ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2009 році, порівняно з 2008 роком, рівень рентабельності підприємства зменшився на 10,38%. Однак вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу рівень рентабельності реалізованої продукції, порівняно з 2009 роком, зріс на 5,02%.

Рентабельність активів характеризує ефективність використання підприємством активів для отримання прибутку, вказуючи, який прибуток приносить кожна гривня вкладена в активи підприємства. Тобто рентабельність активів дає змогу зрозуміти, які економічні вигоди отримало підприємство від своїх ресурсів (активів). Підприємство у процесі своєї діяльності отримує не лише прибутки, але й збитки. Враховуючи це, варто зауважити, що рентабельність активів показує, скільки збитків приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства [23, с. 117].

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується за формулою:

(2.10)

де Ра - коефіцієнт рентабельності активів;

ЧПр - чистий прибуток;

СрВАк - середньорічна вартість активів.

Рентабельність активів ВАТ «Запоріжсталь» наведена в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9. Рентабельність активів ВАТ «Запоріжсталь»

РікЧистий прибуток (збиток), тис. грн.Сума активів підприємства, тис. грн.Коефіцієнт рентабельності (збитковості) активів, %Відхилення20084765583584290,57%2009-2905209853848-2,95%-3,52%2010241166104289202,31%5,26%

Проаналізувавши рівень рентабельності активів ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр. можна зробити висновок, що у 2008 році підприємство на одну гривню, вкладену в активи підприємства, отримувало 0,57 коп. прибутку, у 2009 році підприємство отримало збиток у розмірі 2,95 коп. на одну гривню, вкладену в активи підприємства, але вже в 2010 році підприємство знову стало прибутковим і отримало 2,31 коп. прибутку на одну гривню, вкладену в активи, коштів. Зміну рівня рентабельності активів ВАТ «Запоріжсталь» показано на рис. 2.8.

Рис. 2.8 Зміна рівня рентабельності активів ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр.

Проаналізувавши зміну рівня рентабельності активів ВАТ «Запоріжсталь» у 2008-2010 рр., можна зробити висновок, що в 2009 році, порівняно з 2008 роком, рівень рентабельності активів ВАТ «Запоріжсталь» зменшився на 3,52% і підприємство за даним показником було збитковим. Однак вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу, знову стати прибутковим і рівень рентабельності активів, порівняно з 2009 роком, зріс на 5,26%.

Проаналізувавщи рентабельність основних показників діяльності ВАТ «Запоріжсталь», можна зробити висновок, що в 2008 році підприємство було прибутковим за всіма показниками. Проте в 2009 році підприємство стало збитковим, внаслідок чого перед керівництвом постала проблема пошуку шляхів підвищення рентабельності. Внаслідок цього у 2010 році підприємство знову стало прибутковим за всіма показниками діяльності, проте рівень рентабельності залишається на доволі невисокому рівні. Саме тому пошук шляхів підвищення рентабельності був і залишається одним з пріоритетних напрямків діяльності ВАТ «Запоріжсталь».

Проблеми, виявлені в результаті аналізу рентабельності ВАТ «Запоріжсталь»:

.Збитковість підприємства у 2009 році, викликана зменшенням доходів від реалізації продукції і збільшенням витрат на виробництво одиниці продукції.

2.Низький рівень рентабельності діяльності у 2008 та 2010 роках у звязку зі зменшенням рівня прибутку і збільшенням витрат на виробництво одиниці продукції.

3. Шляхи підвищення рентабельності ВАТ «Запоріжсталь»

Підвищити рівень прибутку і, як наслідок, рівень рентабельності діяльності, ВАТ «Запоріжсталь» можна за рахунок таких факторів:

1. За рахунок модернізації обладнання підприємства.

. За рахунок зниження собівартості товарної продукції.

. За рахунок оптимізації структури реалізації продукції.

За результатами аналізу можна зробити наступні пропозиції:

А) По-перше, підприємству необхідно почати модернізацію свого обладнання, заміну старого обладнання більш новими зразками, які є менш енергоємними і які дозволяють скоротити час виробничого процесу. Це дозволить скоротити витрати на одиницю продукції, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції і, як наслідок, підвищує рентабельність. Тому цей шлях має стати одним з пріоритетних у стратегічній діяльності підприємства.

Б) Зниження собівартості також значно може збільшити рівень рентабельності підприємства. Як описувалося в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу продукції, що випускається. Іншими факторами є:

. Злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва).

. Оптимізація потокових процесів на підприємстві.

Для збільшення рентабельності через зниження витрат, необхідно активізувати управління витратами, в процесі якого слід:

а) проаналізувати вартісний ланцюг технологічного циклу виробництва продукту, виділити в ньому найбільш вагомі статті та знайти шляхи їх зниження;

б) проаналізувати прибутковість кожного продукту в номенклатурі продукції підприємства й знайти напрямки і можливості її зміни для підвищення прибутковості всієї номенклатури вцілому;

в) проаналізувати витрати на збут та на транспортування продукції, включаючи утримання чи аренду збутової мережі, й виявити можливості для їх зниження за рахунок суміщення операцій, скорочення збиткових точок збуту і т.д.;

г) проаналізувати й максимально скоротити управлінські витрати;

д) розрахувати точку беззбитковості на основі розподілу витрат на постійні та змінні [24, с. 40-41].

В) Важливим фактором підвищення рівня рентабельності є оптимізація структури збуту. При проведенні даної оптимізації питома вага продукції, реалізованої по договірним, більш високих цінах, повинна збільшитися до свого максимального рівня, а в ідеалі - до 100%. Відповідно, частка продукції, реалізованої підприємством іншим організаціям по лінії взаємозаліків по більш низьких цінах повинна бути якомога нижчою.

Якщо підприємство бажає підвищити рентабельність, воно може чинити двояко: або збільшувати рівень прибутку в чистому доході або покращувати ефективність формування та використання своїх активів і підвищувати обсяги чистого доходу на 1 гривню активів. Якщо підприємство прагне підвищити рівень прибутковості витрат або доходів, йому звісно слід скоротити витрати або збільшити чистий дохід. Рівень рентабельності чистого доходу і витрат покращується завдяки:

а) збільшення виробництва і продажів більш прибуткових видів продукції і відповідно зменшення, а в ідеалі - припинення, виробництва малоприбуткових і збиткових видів продукції.

б) зменшення собівартості реалізованої продукції, а також рівня адміністративних витрат та витрат на збут;

в) оптимізація асортименту реалізованої продукції щодо збільшення питомої ваги більш прибуткових її видів [2, с. 297-299].

Висновки

У процесі виконання курсової роботи були виконані наступні завдання:

) розраховані показники рентабельності діяльності ВАТ «Запоріжсталь»;

) проаналізова структура рентабельності;

) аналіз зміни рівня рентабельності в період з 2008 по 2010 роки; 4) пошук шляхів підвищення рівня рентабельності.

На основі проведеного аналізу господарської діяльності ВАТ «Запоріжсталь» можна зробити наступні висновки:

) Насамперед, не можна не помітити, що рентабельність підприємства у 2009 році, порівняно з 2008 роком, значно зменшилася, а по ряду показників підприємство було збитковим. Проте вже в 2010 році підприємство змогло подолати кризу, і не лише вийшло на рівень беззбитковості, а й стало прибутковим за всіма аспектами діяльності.

) У ході аналізу були виявлені резерви зростання рівня рентабельності діяльності ВАТ «Запоріжсталь» за рахунок таких факторів:

. За рахунок модернізації обладнання підприємства.

. За рахунок зниження собівартості товарної продукції.

. За рахунок оптимізації структури реалізації продукції.

Список використаних джерел

1 Созанський Л.Й. Факторний аналіз рентабельності капіталу будівельних підприємств України/ Созанський Л.Й. // Фондовый рынок. - 2010. - №5. - С. 28-32. - Бібліогр. 7 назв.

Цал-Цалко Ю.С. Статистичний аналіз показників рентабельності діяльності підприємств/ Ю.С. Цал-Цалко // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. - 2004. - №1 (27). - С. 296-308.

Багров В.П. Економічний аналіз: Навчальний посібник. / В.П. Багров, І.В. Багрова. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.-340 с.

Загородній А.Г. Економічний аналіз: теорія і практика. - вид. 2-е, перероб. і доп./ Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г.; за ред. проф. А.Г. Загороднього. - Львів: «Магнолія 2006». 2007.-576 с.

Партин Г.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -2-е вид., перероб. і доп. / Партин Г.О., Загородній А.Г. - К.: Знання, 2006. -220 с.

Чуев И.Н. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности: учебник для вузов. / Чуев И.Н., Чуева Л.Н. - М.: Издательско - торговая корпорация «Дашков и К», 2006. - 358 с.

Мацибора В.І. Економіка підприємств: навчальний посібник. / Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. - К.: Каравела, 2009. - 448 с.

Примак Т.О. Економічний аналіз: навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. / Примак Т.О. - К.: Вікар, 2003.-280 с.

Фінансово - банківська статистика: Навч. посібник/ [П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук, Є.І. Ткач]. - К.: Либідь, 2007.-190 с.

Буряк П.Ю., Римар М.В., Бець М.Т. Фінансово - економічий аналіз. Підручник/ Буряк П.Ю., Римар М.В., Бець М.Т.; під заг. ред. П.Ю. Буряка, М.В. Римара. - К.: ВД «Професіонал». 2004. -628 с.

Букаев А. Составляющие финансовой устойчивости предприятия: [Ликвидность, платежеспособность и рентабельность предприятия]/ А. Букаев // Справочник экономиста. - 2006. - №2. - С. 9-11.

Савицкая Г.В. Экономический анализ: учеб./ Г.В. Савицкая. - 11-е изд., испр. и доп. - М.: Новое издание, 2005.-651 с.

Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч. посіб./ Єщенко П.С., Палкін Ю.І. - К.: Вища школа, 2005.-310 с.

Баюра В.І. Застосування економіко-математичного моделювання при дослідженні рентабельності продукції ХК «АвтоКрАЗ»/ В.І. Баюра, О.П. Костенко, Л.В.Різніченко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2010. - №1. - С. 20-28. - Бібліогр.: 4 назв.

Переверзев М.П. Основы предпринимательства: Учебник / Переверзев М.П., Лунёва А.М. Под общ. ред. проф. М.П. Переверзева. - М.: Инфра-М, 2009. -176 с. - (Высшее образование).

Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностики діяльності підприємств. Навч. посіб./ Гадзевич О.І. - К.: Кондор, 2004.-196 с.

Тютюник В. Обгрунтування норми рентабельності/ В. Тютюник // Справочник экономиста. - 2011. - №5. - С. 17-23.

Бондар Н.М. Економіка підприємств: навч. посіб. / Бондар Н.М. - К.:Видавництво А.С.К., 2004.-460 с.

Фінансовий аналіз: навчальний посібник. / [Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецька С.О., Нестеренко Н.В., Салига К.С.]. - Київ, Центр навчальної літератури, 2006. - 320 с.

Славников Д. Многофакторный анализ отклонений прибыли и рентабельности в системе директ-костинг/ Д. Славников // Справочник экономиста. - 2005. - №11. - С. 59-63.

. Покропивний С.Ф. Економіка підприємств: підручник./ Покропивний С.Ф. - К.:КНЕУ, 2006. -580 с.

Денисенок А. Рентабельность технологических операцій / А. Денисенок // Справочник экономиста. - 2011. - №10. - С. 20-27.

Шевцова О.Й. Модель факторної залежності рівня рентабельності інвестицій на промислових підприємствах/ О.Й. Шевцова, Н.М. Чуприна // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №4. - С. 116-121. - Бібліогр.: 10 назв.

Курсова робота Аналіз рентабельності як показника прибутковості підпиємства Вступ рентабельність пл

Больше работ по теме: