Аналіз проблеми самовиховання учнів 1-4 класів
Зміст
1. Теоретична частина
.1 Ретроспективний аналіз проблеми самовиховання у філософській і психолого-педагогічній літературі
.2 Самовиховання як систематична і цілеспрямована діяльність особистості
.3 Психолого-педагогічні основи самовиховання учнів молодшого шкільного віку
Висновок
. Аналіз проблеми самовиховання учнів з досвіду роботи вчителів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів
.1 Структурно-логічна модель процесу самовиховання
.2 Програма самовиховання для учнів початкових класів (1-4 класів)
.3 Критерії оцінки рівня вихованості
.4 Методика на визначення рівня самооцінки
.5 Методика на самопізнання
.6 Методика на саморегуляцію
Висновок
Література
1. Теоретична частина
.1 Ретроспективний аналіз проблеми самовиховання у філософській і психолого-педагогічній літературі
Визначення самовиховання як діяльності людини, спрямованої на зміну своєї поведінки та якостей, звичайно, досить широке і може стосуватися будь-якої форми самовиховання, тобто формування людиною як соціальне позитивних, так і соціальне негативних якостей (наприклад, таких, як індивідуалізм, жорстокість, прагнення до наживи, що свідомо культивуються деякими людьми). У зв"язку з цим існують різні погляди щодо визначення сутності самовиховання. Так, О. Г. Ковальов вважає, що "самовиховання - це свідома, систематична робота особистості над собою з метою усунення тих чи інших недоліків і формування позитивних якостей, що відповідають вимогам суспільства і особистого плану розвитку". [5;32]Окремі автори (наприклад, С. Ф. Анисімов) акцентують увагу на зв"язку самовиховання з рівнем інтелектуального, емоційного, психологічного розвитку особистості, її свідомості, з почуттям відповідальності.
Однак усі дослідники цієї проблеми погоджуються з тим, що самовиховання перш за все пов"язане з роботою особистості над собою з метою виховання позитивних якостей. Самовиховання - найбільш інтенсивний розвиток сил і здібностей особистості, тому його успішний перебіг вимагає від неї відповідного рівня готовності. Така готовність потребує високого рівня самосвідомості, здатності до саморегуляції (волі) і потреби в розвитку. А.І.Кочетов вважає, що самовиховання містить три компоненти: активне осмислення себе та оточуючого світу, зорієнтована діяльність і пов"язана з нею здатність до саморегуляції поведінки залежно від обставин, потреба у розвитку. Усі зазначені компоненти належать до внутрішніх передумов самовиховання. Усвідомлена потреба в розвитку створює підставу для потреби у самовихованні. Основи процесу самовиховання мають фізіологічну, психологічну, соціальну та педагогічну сторони. Фізіологічною основою самовиховання є саморегуляція вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність людини є найдосконалішою з усіх відомих самонастроюваних та саморегульованих систем. Процес вищої нервової діяльності є поєднання безумовних та умовних рефлексів, які вступають у взаємодію з іншими психофізіологічними процесами. Одним з проявів цієї взаємодії, який здійснюється на порівняно високому рівні розумової діяльності, і є цілеспрямоване самовиховання.[3]Психологічною основою самовиховання є збалансування (в інтересах людини та навколишнього середовища) процесів збудження і гальмування. Уся психічна діяльність людини є тими чи іншими проявами цих двох провідних процесів, їх комбінації і взаємодії складають основу розвитку психічного типу та зміну станів особи.
Зокрема, єдність фізичних (матеріальних) і психічних (духовних) факторів викликає у людини потребу в розвитку збуджуючої активності при пасивному темпераменті, або, навпаки,- розвитку гальмуючої стриманості при надмірно активному темпераменті.Самовиховання водночас і розвиває позитивні риси характеру, удосконалює процес переробки інформації (сприймання, память, увагу, відтворення). Отже, з психологічної точки зору, самовиховання є ефективною системою удосконалення людиною основних психічних процесів, зовнішніх проявів її життєздатності.[3]Соціальною основою самовиховання є визначення людиною своєї ролі в контактних колективах та прагнення до її поліпшення. Взаємодія особи і колективу, організованого чи випадкового, в основному залежить від інтелекту, духовного, трудового і, в окремих випадках, навіть фізичного потенціалу індивідуума. Cоціальне самовиховання є один із засобів активізації дій людини в суспільстві.[18]Педагогічною основою самовиховання є взаємозвязок між процесом зовнішнього виховання і самовихованням. Виникнення свідомого прагнення до самовиховання є наслідком попереднього зовнішнього виховання. Адже зовнішнє виховання - це прояв обєктивного впливу суспільства на індивідуум через суб"єктивну діяльність вихователів. Проте на перших етапах виховання ці зусилля (педагогів, батьків, громадських організацій, преси) нерідко стикаються з пасивними формами сприйняття, інколи з протидією особи або з нерозумінням нею вимог і цілей вихователя. В цих випадках виникає невідповідність свідомості та поведінки, яка має безліч конкретних відтінків. Педагогічний аспект при цьому виступає як результат і умова правильно організованого виховання, в якому формуються соціальне та особистісно значущі цілі, стимули, мотиви, якості, створюються сприятливі умови, необхідні для успішної роботи над собою. Особистість, яка розглядається не тільки як об"єкт, але й як активний суб"єкт виховання, зорієнтована на те, щоб зовнішні педагогічні впливи, переломлюючись через її внутрішнє сприйняття, породжували у ній обдумування і переживання розриву між досягнутим і бажаним. Таким чином, виховання і самовиховання у становленні особистості утворюють єдиний процес.[7]
1.2 Самовиховання як систематична і цілеспрямована діяльність особистості
учень самовиховання самооцінка
Формування особистості передбачає три основні компоненти: вплив соціального середовища; цілеспрямований виховний вплив суспільства на особистість через соціальні інститути та свідомий, цілеспрямований вплив людини самої на себе, тобто самовиховання. Перші два компоненти мають об'єктивний характер, третій - суб'єктивний, оскільки містить процеси, що відбуваються у свідомості людини: осмислення, оцінку, відбір тих позитивних зовнішніх впливів, які складають основу її переконань,ідеалів, життєвих цілей, мотивів діяльності,звичок.[2] Ці процеси лише тоді можуть називатись самовихованням, коли вони являють собою свідомі дії особистості, спрямовані на самовдосконалення, тобто дії, в яких людина виступає активним суб'єктом самоосвіти, морального, трудового, фізичного, естетичного саморозвитку. У найзагальнішому визначенні самовиховання, на думку І.Д.Беха та Ю.М.Орлова, це певний тип ставлення, дій щодо самого себе і власного майбутнього з точки зору відповідності певним моральним нормам.
Якщо виховання може інколи здійснюватися незалежно від волі і бажання вихованця, то самовиховання як процес усвідомленого, цілеспрямованого і бажаного розвитку можливе лише в разі збігу сприятливих зовнішніх умов і певних внутрішніх передумов. Зокрема, як зазначає І.Д.Бех, самовихованняґрунтується на повазі особистості до себе. Як діяльність, самовихованнязнаходить своє вираження у поєднанні об'єкта і суб'єкта. Особливістьцієї взаємодії пов'язана з подвійністю позиції особистості усамовихованні, оскільки людина виступає немовби у двох особах стосовносебе в особі виховуваного і в особі вихователя. При цьому основна мета -"створення" індивідуумом себе через творче ставлення до себе.[11]Як особливий вид діяльності "самовиховання вимагає активного усвідомлення особистістю власного "я" (самосвідомість), стосунків з навколишнім світом (світогляду, свого життєвого досвіду, самого процесу роботи над собою)".[3] Самовиховання передбачає певний рівень розвитку інтелекту, якийвиявляється у всьому, що стосується зміни свого "я". Тому багатопедагогів стверджують, що робота над собою стає постійною, ефективною,якщо є зріла самосвідомість. Усвідомлення власної поведінки веде досамоспостереження, самоаналізу, самокритики. Обдумування своєї діяльності в навколишньому світі сприяє формуванню цілеспрямованості,високих ідеалів, мотивів - важливих спонукальних причин роботи надсобою.[17] Самовиховання - процес, в якому взаємопов'язано проявляється весьдуховний світ людини. У ньому взаємодіють моральність, інтелект, воля йемоції. Це максимальна усвідомленість себе, свого місця в навколишньомусвіті і своєї поведінки. Це вольове зусилля, яке регулює увесь спосібжиття;це стан, надзвичайно насичений емоціями, у якому людина чогосьпристрасно прагне, чимось азартно захоплена. Емоційно-моральний характерсамовиховання тісно поєднується з вольовим та інтелектуальним, утворюючи складну картину самозміни особистості[3].
Самовиховання - це саморегуляція, самоуправління особистості з намірамизмінити себе, свідоме закорінення зовнішніх регулюючих факторів, цесвідома діяльність людини, спрямована на вироблення, удосконалення абозміну нею своїх якостей у відповідності з соціальними та індивідуальнимицінностями, орієнтаціями, інтересами, що складаються під впливом умовжиття і виховання. Як зазначає Ю.М.Орлов, "самовиховання - це не особливе заняття, яке вибирає людина так само, як вона вибирає професію. Самовиховання - це певний тип ставлень, вчинків, дій до самого себе івласногомайбутнього з точки зору відповідності певному ідеалу". Воноздійснюється в кожному вчинкові, у кожній ситуації.[12;47] Визначення самовиховання як діяльності людини, спрямованої на змінусвоєї поведінки та якостей, звичайно, досить широке і може стосуватисябудь-якої форми самовиховання, тобто формування людиною як соціальнепозитивних, так і соціальне негативних якостей (наприклад, таких, якіндивідуалізм, жорстокість, прагнення до наживи, що свідомокультивуються деякими людьми).
Отже, якщо виховання дитини починається з її пізнання, то самовихованнябере свій початок із самоусвідомлення, усвідомлення себе як особистостіі свого місця в суспільній діяльності людей. Основний критерій оцінкивиховного педагогічного впливу визначається рівнем сформованості вособистості прагнення до самовиховання.[9] Потреба у самовихованні та можливість його реального здійсненнявиникають на певному, досить значному рівні розвитку особистості. Заданими психолого-педагогічних досліджень, здатність до самовихованнявперше зявляється в учнів підліткового віку, що зумовлюєтьсяособливостями дітей на більш ранніх вікових етапах - у дошкільному та молодшому шкільному віці, що є необхідною підготовчою основою, яказалежно від її суті може мати різний вплив на самовиховання особистостіу наступні вікові періоди. Важливою умовою виховання є вироблення вдитини з ранніх років здатності досамостійної духовної діяльності,прагнення вдосконалювати самого себе.[6] Усвідомлене самовиховання здійснюється в трьох основних напрямках: - розвиток моральних і емоціонально-вольових рис і якостей; - вдосконалення розумових здібностей і процесів; - фізичне загартування і зміцнення свого здоров'я. Залежно від цілей і завдань самовиховання може бути епізодичним ісистематичним, позитивно і негативно спрямованим. Але чим швидше людинасформує в себе особистісно та соціально цінні якості, тим менше зусильдокладатиме їй для того, щоб постійно підтримувати їх, удосконалюватисебе в фізичному, моральному та духовному аспектах. Самовиховання можебути також частковим і тотальним, тобто спрямованим на формування абовикорінення яких-небудь окремих рис особистості або на всебічний їїрозвиток. Нарешті, самовиховання може бути індивідуальним і колективним,тобто воно може здійснюватись окремими індивідами самостійно, а також уколективі.[8]У самовихованні проявляється активна життєва позиція особистостістосовно себе і тієї діяльності, якою вона займається.
Самовиховання потребує: - активного усвідомлення особистістю свого я (самосвідомість); - відносин з оточуючим світом (світогляд); - свого життєвого досвіду; - самого процесу роботи над собою. Самовиховання вимагає активного самокерівництва своєї поведінки,планування способу життя, діяльності. Самовиховання потребує інтенсивної психічної активності особистості(уяви, памяті, уваги та ін.). Самовиховання - це вольовий процес, в якому регулюється весь спосібулюється весь спосібжиття людини.[1] Отже, самовиховання - це систематична, послідовна робота особистості зудосконалення своїх позитивних і усунення негативних якостей. Тількичітко визначившись у своїх сильних і слабких сторонах, людина ставитьзавдання розвинути себе, збагатити свій творчий потенціал - здібності,потреби, смаки, інтереси, цінні особливості характеру, волю, духовнийсвіт, моральні якості, одночасно усуваючи свої недоліки. Але оскільки в основі кожної особистісної якості лежать звички, то самовиховання іявляє собою, власне кажучи, формування позитивних звичок і викорінюванняшкідливих, що заважають у житті.[18]1.3. Психолого-педагогічні основи самовиховання учнів молодшого шкільного віку.Виховання й самовиховання - дві сторони єдиного процесу формування особистості. Під самовихованням розуміється свідома, цілеспрямована й самостійна діяльність, щовиникає в результаті активної взаємодії особистості із середовищем, що впливає на розвиток і вдосконалювання особистості.
Дослідження, проведені радянськимипсихологами й педагогами, переконливо довели, що особистість є активною силою не тільки в перетворенні навколишнього світу, але й у власному її формуванні (А. А. Арет, А. Г. Ковальов, А. И. Кочетов, Л. И. Рувинский і ін.) У молодшому шкільному віці в порівнянні з дошкільним, у виховному впливі примус набагато зменшується. Тому вмілі педагоги, разом з вимогливістю до дітей, піклуються про розвиток у них самосвідомості, допомагають учням самостійно розбиратися в поганих вчинках і діях. Корисними щодо цього будуть індивідуальні бесіди, під час яких педагог спонукає дитину задуматися над собою, учить стримувати себе, виправляти свої помилки та свої недоліки.[5] Важливу роль у самовихованні молодших школярів грає трудова діяльність. Самостійне виконання першого, навіть найпростішого доручення, викликає в учня впевненість у собі, сприяє подальшому, розвитку самостійності.
У процесі праці виробляється відповідальність за доручену справу і її результати,змінюється відношення до неї.[20] З обліком фізіологічних і психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, елементи самовиховання доцільно з'єднувати з рухливими іграми. Ні в якому іншому виді діяльності не проявляється стільки самостійності, невтомності, товариства йсамовизначення, як у грі.[1] Для формування елементарних навичок самовиховання в учнів молодшого шкільного гра має неоціненне значення. Неухильна відповідність правилам гри вже і є самовихованням. Для самовиховання молодшим школярам менш важливим є емоційність гри. У більшості справ, якими вони займаються, завжди присутній елемент гри, і це цілком природно, адже в цьому знаходить висвітлення особливість психіки дітей цього віку.[6] У стимулюванні молодших школярів до самовдосконалення, діючим засобом є змагання: хто краще? хто веселіше? хто швидше? Таке змагання повинне сприяти вихованню загальної взаємодопомоги, колективізму, розвитку почуття відповідальність за честь колективу. У молодших школярів дуже розвинене прагнення до особистої перемоги, що негативно позначається в їхньому характері, тому педагогові, підсумовуючи ігри або змагання, треба до оцінювати весь колектив, а не вибраних (хто краще змагався) дітей. Важливо, зокрема, оцінювати колектив за суспільно корисну працю.[1]
Всі види діяльності молодших школярів - навчання, праця, ігри, виконання суспільних доручень, спостереження за природними явищами, ведення календаря погоди й т.д. - при вмілому педагогічному керівництві стають засобами самовиховання дітей . Знаючи позитивні якості й недоліки кожного учня, учитель допомагає учням відповідно розподіляти свої суспільні доручення. Разом з тим направляє діяльність кожного учня для виховання в себе тих якостей, яких йому не вистачає, спостерігає за самовихованням, дає поради.[19] Для дітей молодшого шкільного віку важливим є те, щоб самовиховання не обмежувалося школою, але й продовжувалося вдома. Тому батьки повинні додержуватися кількох педагогічних порад: чітко спланований робочий день дитини допомагає заощаджувати час, додержуватися прийнятого розпорядку. Допомагає самовихованню складання зобов'язань членами родини. Наприклад, батько пропонує синові щодня, незважаючи на погоду, бігати й приймати душ. Можна рекомендувати складання зобов'язань до сімейних свят. Наприклад, до дня народження бабусі батько обіцяє виконати робочий план на 110%, син - закінчити навчальну чверть без зауважень учителя, відмінно виконувати суспільні доручення. Стимулює самовиховання дитини педагогічний зразок, коли дорослі говорять дитині про те, над чим йому варто попрацювати, щоб виховати в собі потрібні якості характеру, домагаються усвідомленого прагнення дитини до зразка. Допомагає в цій роботі звертання до розумної книги, історичних героїв, позитивних персонажів телепостановок, кінокартин.[5] Діючим засобом самовиховання є самозвіт школяра. Його можна проводити в умовах родини. Наприклад, Першого травня або в Новий рік за сімейним святковим столом можна розповісти, яких успіхів домігся кожний зі членів родини, як виконані особисті зобов'язання батьком, матір'ю й дітьми. Можна зробити сімейний фотомонтаж про успіхи всієї родини.[2]
Уже молодшому школяру варто рекомендувати брати нескладні особисті зобов'язання (наприклад, читати молодшому братові книжки, навчити його грати в шахи, шашки), формулювати правила особистої поведінки, віддавати собі подумки наказ, пред'являти до себе строгу вимогу й ін. Безперечно, ці засоби самовиховання ефективні лише в родині, де дружний колектив і всі члени його активно працюють над собою, батьки являють приклад відношення до справи, де упор ставитися на в досягненні поставленої мети . Учитель повинен добре знати функції родини в суспільстві, психолого-педагогічні основи успішного виховання дітей, знати причини, які можуть викликати труднощі у вихованні дітей у родині, вміти допомогти батькам у здійсненні індивідуального підходу до дітей.[11] Результат виховання дітей залежить від того, як школа здійснює єдиний підхід до дітей, від уміння колективу, учителів підтримувати авторитет батьків, допомагати їм у становленні й зміцненні справжнього авторитету. Учитель - це своєрідний диригент, в оркестрі якого - діти, їхні батьки, дідусі й бабусі, громадськість. Від уміння диригувати цим складним «оркестром» залежить вихованість і освіченість учня.[9]
Висновок
Життя завжди примушувало людей шукати шляхи до вдосконалення своєї душі. Проблемам самовиховання у всі століття надавалося велике значення.В наш неспокійний, неясний час, коли важко розібратися де Добро, а де Зло, ця проблема ще більш актуальна. Те, по якому шляху підуть люди, стане вирішальним для всієї країни і всіх нас. Тому людина зараз, як ніколи, повинна знайти своє місце в житті, точно визначити свої етичні цінності, уміти протистояти різним негативним впливам.Щоб не зірватися в прірву і не бути розтоптаним, потрібно уміти розібратися в тому, що відбувається зараз в нашій країні. А починати потрібно перш за все з самого себе, з удосконалення своєї особи. Як говорить народна мудрість: "вік живи - вік учись", значить і виховуй себе ціле століття. В постійно змінному світі тільки той знаходить своє місце, хто безперервно міняється сам, удосконалюється. Крім того, тільки шляхом самовиховання самовиховання виробляються такі цінні особові якості як сила волі, мужність, наполегливість, терпіння, упевненість в своїх силах і т.д[18].Розглянувши, яке значення мало і має самовиховання в житті людей, я прийшла до висновку, що самовиховання є однією з найважливіших проблем сьогодні і вимагає свого рішення.
Самовиховання - педагогічно керований процес. Психологічна і практична підготовка до роботи над собою складає одну з найважливіших задач виховання. Я спробувала виділити основні етапи виникнення і розвитку самовиховання.По-перше це усвідомлення учнями свого способу життя, осмислення значущості тієї діяльності, яка вимагає самовиховання. На цьому етапі класний керівник допомагає тим, що вчиться усвідомити свої позитивні і негативні якості, зрозуміти нетерпимість своїх недоліків.По-друге, оволодіння навиками самостійної роботи в тій області діяльності, в якій школяр хоче добитися успіху.По-третє, складання програми самовиховання. Це дуже важливий етап роботи над собою. Тут потрібна допомога, щоб оцінити, наскільки об'єктивно судить учень про себе, чи вірні цілі він ставить і чи потрібні прийоми вибирає.По-четверте, організація самовиховання у вибраній діяльності. Це найвідповідальніший етап при переході від виховання до самовиховання. Без конкретної діяльності бажання стати краще залишиться тільки бажанням.По-п'яте, треба включити самовиховання в цілісний процес формування особи. Вищий етап переходу виховання в самовиховання починається тоді, коли учень хоче і уміє працювати над собою, коли оформилися мотиви, цілі і методи самовиховання.Таким чином, якщо переконати учнів в необхідності самовиховання і допомогти їм в його організації, то процес формування особи протікатиме більш ефективно.[16]
2.Аналіз проблеми самовиховання учнів з досвіду роботи вчителів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів. Правила керівництва самовиховання молодших школярів
Робота з морального самовиховання результативна при системному підході, що припускає:
педагогічну діагностику;
використання різноманітних методів самовиховання;
включення самого себе в соціальні й внутрішньо-колективні відносини;
інтенсивне залучення до діяльності з обліком наявних у себе позитивних якостей і здатностей;
формування об'єктивної самооцінки;
навчання методиці самостимуляції позитивної поведінки (самонавіяння, самосхвалення, самоосуд).
У молодшому шкільному віці границі самовиховання визначаються появою нового виду діяльності - навчання. Воно спрямовано на розвиток вольових якостей, відповідальності, колективізму й пов'язане із приученням дитини до регулярного й сумлінного виконання навчальних завдань.
Існують правила «сприятливого» самовиховання:
П'ять треба:
. Завжди допомагати батькам.
. Виконувати вимоги вчителів учитися сумлінно.
. Бути чесним.
. Підкоряти особисті інтереси колективним.
. Завжди й усюди проявляти сумлінність.
П'ять можна:
. Веселитися й грати, коли робота зроблена на відмінно.
. Забувати образи, але пам'ятати, кого й за що ти скривдив сам.
. Не сумувати при невдачах; якщо захотіти - все вийде!
. Учитися в інших, якщо вони краще тебе трудяться.
. Запитувати, якщо не знаєш, просити допомогти, якщо не справляєшся сам [16, 84-85].
Це потрібно тобі самому!
. Бути чесним! Сила людини в правді, слабість її - неправда.
. Бути працьовитим! Не боятися невдач у новій справі. Хто завзятий, той з невдач створить успіх, з поразок викує перемогу.
. Бути чуйним і турботливим! Памятай, до тебе будуть добре ставитися, якщо ти до інших також добре ставишся.
. Бути здоровим і охайним! Займайся ранковою гімнастикою, загартовуйся, мийся до пояса холодною водою щодня, стеж за чистотою рук, годину в день виділяй на прогулянки й ще годину віддай праці або спорту.
. Бути уважним, тренуй увагу! Хороша увага оберігає від помилок у навчанні й невдач у грі, праці, спорті.
Цього робити не можна!
. Учитися без старання, ліниво й безвідповідально.
. Грубити й битися з однолітками, кривдити молодших.
. Терпіти в себе недоліки, інакше вони тебе самого знищать. Будь сильнішим своїх слабостей.
. Проходити повз, коли поруч кривдять маля, знущаються з товариша, нагло брешуть в очі чесним людям.
. Критикувати інших, якщо сам страждаєш подібним же недоліком.
П'ять добре:
. Уміти володіти собою (не губитися, не боятися, не виходити із себе через дрібниці)
. Планувати кожний свій день.
. Оцінювати свої вчинки.
. Спочатку думати, а потім робити.
. Братися спочатку за найважчі справи.
В.Ґете твердив: Розумна людина не та, хто багато знає, а хто знає самого себе.
Що дає людині знання самого себе?
.Об'єктивно оцінити себе, свої можливості й здатності. Виходячи із цього, визначити цілі життя.
.Не допускати помилок, розчарувань, необґрунтованих претензій, катастрофи життєвих планів.
. Визначити своє покликання, безпомилково вибрати професію.
.Не претендувати на особливу увагу до себе з боку навколишніх; скромність і достоїнство - показники об'єктивної самооцінки.
. Шукати причини неприємності в собі, а не в інших [15, 89-92].
Для керівництва самовихованням, на мою думку, учителеві необхідно представляти структуру компонентів цього процесу, мотиви, які спонукають молодшого школяра працювати над собою, важливо допомогти знайти таку діяльність, у якій вихованець займав би активну позицію, що виявляло б недолік якихось важливих якостей і, тим самим, спонукало б до роботи над собою.
Класні керівники, що працюють у школі багато років мають свої програми по керівництву процесом самовиховання.
Так, наприклад один класний керівник ставить перед собою наступні завдання:
. Стимулювати в учнів інтерес до власного внутрішнього світу, бажання вдосконалювати себе як особистість.
. Озброїти школярів системою знань із питань самовиховання.
. Озброїти учнів методикою самовиховання.
Цілеспрямована робота в даному плані дозволила виділити наступні етапи в процесі керівництва самовихованням:етап - спонукання прагнення учня, стати кращим, розвити в собі позитивні якості особистості, позбутися негативних якостей.етап - надання допомоги учням в оцінці самих себе, в аналізі свого життя, пізнання своїх позитивних якостей і недоліків (за умови, що в учнів є бажання стати краще).етап - надання допомоги в розробці програми самовиховання (за умови, що поставлено мету й учень знає, що треба виховувати в собі й від чого позбутися).етап - Озброєння учнів методиками й прикладами самовиховання з організацією вправ, діяльності по виробленню необхідних рис характеру, якостей особистості.етап - самоконтроль.
Педагоги уважають, що моральне виховання й формування морального досвіду неможливо без глибокого розуміння норм моралі, без формування правильних уявлень і знань про моральні якості. Учні повинні вміти не тільки визначати, що добре, а що погано, але й оцінювати свою поведінку, свій характер, свої сили й здатності, свої недоліки й достоїнства. Для цього в плані роботи з дітьми використовуються такі виховні бесіди:
. Що в людині головне?
. Що ми знаємо про себе?
. Хто домагається мети?
. Створи себе сам.
. Як створювати характер?
. Про звички - корисні і шкідливих.
. Як перебороти свої недоліки?
. Мої недоліки - мої вороги, мої достоїнства - мої друзі.
. Які переваги дисциплінованої людини?
. Що таке самовиховання?
. Чи можна змінити свій характер?
. Про силу волі, наполегливості й упертості.
. Принциповість і байдужість.
. Про самовиховання працьовитості й боротьбі з лінню.
Матеріал з досвіду роботи вчителів з організації самовиховання учнів початкових класів
Класна година на тему "Про самодисципліну й самовиховання школяра"
Мета класної години:
Вивчити рівень дисциплінованості учня.
Навчити об'єктивно оцінювати свої пізнавальні можливості, наполегливо працювати над собою.
Навчити контролювати свої дії.
Питання для обговорення:
Самодисципліна - це «дисципліна подолання, дисципліна боротьби й руху вперед».
Самовиховання - це діяльність людини, спрямована на зміну своєї особистості.
Відповідальність перед батьками, колективом, суспільством і власною совістю за свої вчинки й справи.
Висловлення на дошці:
«Не хочеться - це небезпечний ворог людського буття. З «не хочеться», якщо воно вийшло переможцем над «треба», «повинен», «потрібно», починається нікчемність і безвільність. Той, хто не зумів вступити в єдиноборство з «не хочеться» стає рабом ліні. Бездумне проводження часу, що здається волею, справді, є мерзенним рабством духу».
В.О. Сухомлинський [21, 150]
«Побороти дурні звички легше сьогодні, ніж завтра».
Конфуцій.
«Найважливіший результат виховання - готовність і здатність до самовиховання». Вступне слово вчителя.
Людина, суспільство, родина - усі дотримуються певних норм і правил поведінки. Одні з них викладені в законах, виданих державою, інші (їх називають моральними) живуть у звичаях, традиціях народу, суспільства. Дотримання цих норм і правил виховує таку важливу якість, як дисциплінованість.
Хочу нагадати древнє правило: «Чого не слід робити, того не роби навіть у думках». Важливо зрозуміти помилковість думки про те, що контролювати треба тільки свої дії, а мислити можна про що завгодно.
Питання до учнів: Який зміст вкладається в поняття «свідома дисципліна»?
Відповіді учнів: - Не спізнюватися на уроки.
Вчасно виконувати домашні завдання й т.д.
Узагальнення відповідей: Свідома дисципліна не обмежується ретельністю, своєчасним приходом на заняття, вона припускає повну віддачу сил навчальній праці й суспільним справам, активність і ініціативу в праці. Дисципліна повинна стати необхідною умовою нормального життя колективу, внутрішньою потребою кожного, створюватися й підтримуватися всіма учнями.
Питання до учнів: Як часто ви усвідомлюєте недоліки, помилки у своїх вчинках, поведінці?
Всі помилки в основному зводяться до того, що діти усвідомлюють помилки у своїх вчинках. Але буває й так, що помилки повторюються.. Учитель: Мужність починається з уміння здобувати перемоги, навіть маленькі, над собою. Відомий педагог В.О.Сухомлинський радив школярам, як навчитися опановувати собою, виховувати самодисципліну: «Тобі не хочеться підніматися о сьомій годині, розгнівайся на себе, заведи будильник на шість, піднімися миттєво, як тільки почуєш дзвінок. Зроби зарядку, умийся, обітри тіло вологим рушником, піди в сад, полий квіти, подивися, як піднімається сонце, придивися, як пробуджується природа, потім сядь за книгу, почитай, потім малюй... Ти переконаєшся, як це радісно - змушувати себе, панувати собою, бути хазяїном своїх потягів. Нехай «не хочеться відступить» - ти відчуєш себе хазяїном своєї волі...»[21]
Питання до учнів: які зміни відбулися у вашій поведінці за останній рік? Під впливом чого це трапилося?
Багато учнів відзначають, що вони стали більш зібраними, відповідальними за свої вчинки перед батьками, класом, власною совістю.. Давньогрецький філософ Платон стверджував: «Турбуючись про щастя інших, ми знаходимо власне щастя». Людина, яка почуває відповідальність перед батьками, колективом, товаришами й власною совістю по-справжньому щаслива. Англійський письменник І. Бентам стверджує: «Людина збільшує своє щастя у тій мірі, у якій вона доставляє його іншим».. Заключне слово вчителя.
Дисциплінованість, організованість, ретельність - важливі моральні якості, необхідні для успішної трудової й суспільної діяльності. Вихованці О. С. Макаренко говорили своїм товаришам: «…ми будемо судити про твою дисципліну не по тому, як ти поступив на очах в інших, і не по тому, як ти виконав наказ або виконав роботу, а по тому, як ти вчинив, не знаючи, що іншим відомо, як ти вчинив». [24]
2.1 Структурно-логічна модель процесу самовиховання
.2 Програма самовиховання для учнів початкових класів (1-4 класів).
Програма самовиховання для учнів 3 класу Як працювати над собою.[4][11]
1-й етап. Визнач суспільну мету і значення свого життя. Мій етичний ідеал. 1. Девіз життя. 2. Кінцева мета моїх прагнень і діяльності. 3. Що люблю в людях і що ненавиджу. 4. Духовні цінності людини. 2-й етап. Пізнай самого себе. Який я є. 1. Мої достоїнства. 2. Мої недоліки. 3. Мої інтереси і захоплення. 4. Мета мого життя 5. Відношення до навчання. 6. Відношення до праці. 7. Відношення до людей. Об'єктивна самооцінка. 3-й етап. Визнач програму самовиховання. Яким я повинен стати. 1. Вимога до мене батьків і вчителів. 2. Вимоги до мене товаришів, колективу. 3. Вимоги до себе з позиції ідеалу і об'єктивної самооцінки. Програма самовиховання. 4-й етап. Створити свій спосіб життя. Режим. 1. Розпорядок дня. 2. Дбайливе відношення до часу. 3. Гігієна праці і відпочинку. 4. Правила життя. 5-й етап. Тренуй себе, виробляй необхідні якості, знання, уміння і навики. Тренування, вправи. 1. самозобов'язання. 2. Завдання самому собі на день, тиждень, місяць. 3. самопереконання. 4. самопримушення. 5. Самовладання. 6. самонаказ. 6-й етап. Оціни результати роботи над собою, постав нові задачі самовиховання. Самоконтроль. 1. Самоаналіз і самооцінка роботи над собою. 2. самозаохочення або самопокарання. 3. Вдосконалення програми самовиховання.
Самовиховання учнів молодшого шкільного віці Одним із найскладніших видів діяльності, в яку включаються учні з педагогічних міркувань, є діяльність, спрямована на перетворення власної особистості, тобто самовиховання. Спрямувати активність вихованця на створення власної особистості -- значить перетворити його у співучасника процесу виховання, в його суб'єкта, зробити союзником у досягненні виховної мети. Мабуть, це є найскладніше завдання. Тільки за умови його вирішення до кінця реалізуються сутнісні сили двостороннього процесу виховання. Найбільш дієвим і плідним є виховання, яке звертається до власних сил особистості, що виховується, і діє на останню не за допомогою зовнішнього впливу, а з середини. Взаємодія, співробітництво з вихованцем у його вдосконаленні є найбільш органічною формою, яка об'єктивно покликана дати максимальний ефект. Адже кожна людина намагається ствердити своє Я, переживає потребу якнайповніше реалізувати себе у сфері людської діяльності та взаємин. Це намагання природне і для дитини.[12] Про діалектику становлення особистості влучно писав В.О. Сухомлинський. Він говорив про два народження людини. «Першого разу народжується жива істота, другого разу -- громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе. Першого разу людина заявляє про себе криком: «Ось я, дбайте, турбуйтесь про мене, я безпорадна, не забувайте про мене ні на хвилину, бережіть мене, сидіть, затамувавши подих біля моєї колиски».[21] Вдруге народившись, людина заявляє про себе зовсім інакше: «Не опікайте мене, не ходіть за мною, не зв'язуйте кожен мій крок, не нагадуйте й словом про мою колиску. Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Переді мною -- висока гора. Це мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її, але зійти на цю вершину хочу самостійно. Я вже піднімаюсь, роблю перші кроки, і чим вище ступає моя нога, чим ширше виднокруг відкривається переді мною, тим більше я бачу людей, тим більше я пізнаю їх, тим більше людей бачать мене. Від величі і безмежності того, що мені відкривається, стає страшно. Мені потрібна підтримка старшого друга. Я досягну своєї вершини тоді, коли спиратимусь на плече сильної і мудрої людини. Але мені соромно і боязко сказати про це. Мені хочеться, щоб усі вважали, що я самостійно, своїми силами доберусь до вершини».[15] Вихователь повинен поважати право вихованця бути суб'єктом власного розвитку. Одночасно пробудити у нього довіру до себе, бажання співпрацювати на шляху становлення його особистості. Формування навичок самовиховання у молодшому шкільному віці У кожному віковому періоді існують особливості й можливості самовиховання, знання яких необхідні для педагогічного керівництва цим процесом. Уже в дошкільному віці проходить активна соціалізація особистості, формується ставлення до себе, самостійність, наслідування стає більш усвідомленим, створюючи передумови для переходу до елементарного самовиховання. Педагогічне «відкриття» молодшим школярам ідеї самовиховання зводиться, в основному, до доступного пояснення і показу їхньої позитивної поведінки та до ознайомлення з найпростішими засобами набуття потрібних навичок.[14] Властивість молодших школярів наслідувати старших ставить на перше місце роль особистого прикладу вчителя в їх самовихованні. Вчитель для них -- вищий авторитет. Він займає в житті малюка виняткове місце: «Так нам сказала вчителька!» Авторитет учителя є одним з найважливіших факторів самовиховання. Ось чому велике значення для усвідомлення дітьми своєї поведінки має оцінка педагогом їх вчинків і дій. Висловлена вчителем думка про поведінку дитини сприяє закріпленню позитивних рис, підсилює бажання учня виправити свої недоліки. Як ніхто, малюки відчувають потребу в заохоченні з боку вчителя. Воно посилює їх упевненість у собі, в своїх силах, має велике значення у самовихованні. Великий вплив на молодшого учня мають і ровесники малюки швидко сприймають кращі якості товаришів -- витриманість, наполегливість, сміливість і т. п. Так само значна частина порушень дисципліни в молодших класах є результатом сліпого наслідування товаришам -- зачинателям порушень.[17] У формуванні особистості учня особливу роль відіграє дитячий колектив, правильно керований учителем. Спілкування в колективі дає змогу дитині оцінювати не тільки поведінку товаришів, а й свої вчинки, порівнювати себе з товаришами.
Колективна оцінка поведінки найсправедливіша в очах учня. Вже в молодших класах школи вона є дійовим стимулом самовиховання. Проте важливо, щоб під час таких громадських оглядів критика була тактовною, дружньою, щоб в учня не вбити віри в себе, не принизити його, а викликати активне прагнення до самовдосконалення. У колективі малюків завжди палко обговорюється все, що стосується кожного з них. З колективної оцінки починається самопізнання дитиною власних дій, а усвідомлення власних вчинків допомагає дитині керувати своєю поведінкою. Приклад інших допомагає їй зрозуміти хибність поганого, активніше прагнути до самовдосконалення. Завдяки об'єктивній оцінці особистості учня педагогом і правильному спрямуванню ним громадської думки колективу діти дістають уявлення про свою поведінку. Авторитет дорогої людини набуває у свідомості малюка величезного значення. Такий дорослий може багато зробити для самовиховання свого молодшого друга: навчити володіти собою, на власному прикладі показати, що і як треба виховувати в собі.[13] У молодшому шкільному віці, порівняно з дошкільним, виховний вплив примушування набагато зменшується. Тому вмілі педагоги, поряд з вимогливістю до дітей, дбають про розвиток у них самосвідомості, допомагають учням самостійно розбиратись у хороших і поганих вчинках, діях. Корисними щодо цього є індивідуальні бесіди, під час яких педагог спонукає дитину замислитись над собою, вчить стримувати себе, долати свої недоліки. Важливу роль у самовихованні молодших школярів відіграє трудова діяльність. Самостійне виконання першого, навіть найпростішого доручення, викликає в учня впевненість у собі, сприяє дальшому розвитку самостійності. В процесі праці виробляється відповідальність за доручену справу, її результати, змінюється ставлення до себе.
Виховання звички працювати починається з елементарного самообслуговування. Зважаючи на фізіологічні та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, елементи самовиховання доцільно пов'язувати з рухливими іграми. Ні в якому іншому виді діяльності не проявляється стільки самостійності, невтомності, товариськості й самовизначення, як у грі.[16] А.С. Макаренко неодноразово підкреслював значення гри у формуванні особистості дитини. «Гра, -- говорив він, -- має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба.Яка дитина в грі, така з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте». [23;87] К.Д. Ушинський зазначав, що «для дитини гра -- дійсність», під час гри дитина «пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж творіннями». [22;56] Для формування елементарних навичок самовиховання в учнів молодшого шкільного віку гра має неоціненне значення. Неухильне підкорення правилам гри вже є самовихованням. Для самовиховання молодших школярів не менш важливим є емоційність гри. У більшості справ, якими вони займаються завжди є елементи гри, і це цілком природно, у цьому знаходить своє відображення особливість психіки дітей. У стимулюванні молодших школярів до самовдосконалення дійовим засобом є змагання: «хто краще? хто спритніше? хто швидше?» Таке змагання повинно сприяти вихованню товариської взаємодопомоги, колективізму, розвиткові почуття відповідальності за честь колективу. У молодших школярів дуже розвинене прагнення до особистої перемоги, що може негативно позначатися на їх характері, тому педагогові, підсумовуючи гру чи змагання, слід вдаватися до оцінки колективу в цілому. Важливо, зокрема, оцінювати колектив за суспільно корисну працю. Всі види діяльності молодших школярів -- навчання, праця, ігри, виконання громадських доручень, спостереження за природою, ведення календаря погоди тощо -- при вмілому педагогічному керівництві стають засобами самовиховання дітей.[22] Знаючи позитивні риси і недоліки кожного учня, вчитель допомагає учням відповідно розподіляти свої громадські доручення. Водночас він спрямовує діяльність кожного учня на виховання в собі тих рис, яких йому не вистарчає, спостерігає за самовихованням, дає поради. Колективна оцінка має великий вплив на кожного. Малюки -- завжди щирі, не скривджуючи когось, вони висловлюються на чистоту. Така громадська оцінка вчинків окремих учнів не викликає в них образи.
Прямо чи опосередковано оцінка товаришів переходить у самооцінку і, таким чином, позитивно впливає на всю діяльність школяра. Та цим справа не обмежується. Адже вдруге і втретє вчитель порадить Колі, як стати чесним, Сашку -- що треба зробити для подолання боягузтва, як стати хоробрим, Петру -- як виробити працьовитість, перебороти лінощі. Учитель слідкує за тим, як виконують діти його поради, активно спрямовує їх поведінку. Діти й самі добирають для себе засоби самовиховання. Самовиховання молодших школярів, отже, обмеженої віковими та індивідуальними особливостями, воно має елементарний характер. Проте правильне педагогічне спрямування роботи дітей над собою набагато підсилює виховний вплив педагогів, створює в дітей моральну перспективу повсякчасного самоконтролю. Надалі, в підлітковому та юнацькому віці, елементи роботи над собою переростають в усвідомлену систему самовиховання, самовдосконалення. Професійні знання педагога дозволяють йому пізнати вихованця «у всіх відношеннях»: «з усіма слабкостями і у всій величі, з усіма його буденними дрібними потребами і з усіма його великими духовними вимогами» (К.Д. Ушинський).[22;73] Тобто, особистість, будучи, як уже зазначалось, метою, результатом, суб'єктом процесу виховання, -- це завжди конкретна дитина з індивідуальним життєвим досвідом, характерними лише для неї особистісними проявами, з певним рівнем розвитку задатків і здібностей, включена до конкретної системи людських відносин. Водночас кожен вихованець, володіючи унікальними, лише йому властивими якостями (індивідуальністю), виявляє ряд типових якостей, обумовлених віком, статтю, соціальним оточенням, регіоном, у якому він живе тощо. Знаючи «людину в сім'ї, суспільстві, серед народу, людства і наодинці зі своєю совістю...», «спонукальні причини найбрудніших і найвищих діянь», педагог зможе «черпати в самій природі людини засоби виховного впливу...» (К.Д. Ушинський). [22;60].
Знаючи учня, педагог може надати йому кваліфіковану практичну допомогу у самовихованні. Вона передбачає три взаємопов'язані і взаємозумовлені процеси: 1. Самопізнання. Вихованець повинен вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу, порівняння себе з іншими, позитивнішими людьми; сприймання критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито з боку; систематичного підбиття підсумків дня; оцінювання своїх дій; поступового вироблення об'єктивного ставлення до себе. 2. Самоутримування від негативних думок, дій, вчинків, поведінки шляхом самонаказу на стримування, самовідмови в разі нестриманості і нездійснення наміченого. 3. Самопримушування до виконання позитивних дій, вчинків, добрих справ за допомогою тих самих методів і прийомів, що й при самостримуванні, але із «зворотним знаком» -- плюсом. Зважування на терезах розуму, совісті, коли потрібно утриматись або коли, навпаки, примусити себе, призводить знову до самооцінки, яка вдруге дає змогу застосувати чи самостримування, чи самопримушування. Займаючись самовихованням, К.Д. Ушинський розробив для себе спеціальні правила, які виступали в ролі програми його саморозвитку: 1. Спокій цілковитий, у крайньому разі -- зовнішній. 2. Прямота у словах і вчинках. 3. Обдуманість дій. 4. Рішучість. 5. Не говорити про себе без потреби жодного слова. 6. Не гаяти часу несвідомо; робити те, що треба, а не те, що трапиться. 7. Витрачати час тільки на необхідне або приємне, а не за пристрастями витрачати. 8. Кожен вечір добросовісно давати собі звіти у вчинках. 9. Ніколи не хвастати тим, що було, ні тим, що є, ні тим, що буде. 10. Нікому не показувати цього журналу. Самовиховання особистості здійснюється в різних сферах: інтелектуальній, морально-вольовій, духовно-культурній, фізично-гігієнічній. Самовиховання в інтелектуальній сфері передбачає розвиток пам'яті, мислення, творчої уяви. З цією метою вивчається мнемоніка -- прикладна наука про прийоми розвитку і саморозвитку пам'яті; логіка -- наука про закономірності, форми мислення; евристика -- наука про творчу уяву людини, її можливості, засоби творчого саморозвитку.
Самовиховання у морально-вольовій сфері базується на психології волі і характеру, темпераменту і здібності. Воно полягає у самоконтролі за виявленими у себе недоліками і вадами характеру. Самовиховання у фізично-спортивній або гігієнічній сфері полягає у тренуваннях, проведенні оздоровчих процедур, стеженні за своїм здоров'ям, зовнішністю та ін. У кожному віковому періоді існують особливості й можливості самовиховання, знання яких необхідні для педагогічного керівництва цим процесом. Уже в дошкільному віці проходить активна соціалізація особистості, формується ставлення до себе, самостійність, наслідування стає більш усвідомленим, створюючи передумови для переходу до елементарного самовиховання. Властивість молодших школярів наслідувати старших ставить на перше місце роль особистого прикладу вчителя в їх самовихованні. Вчитель для них -- вищий авторитет. Він займає в житті малюка виняткове місце. Великий вплив на молодшого учня мають і ровесники Малюки швидко сприймають кращі якості товаришів -- витриманість, наполегливість, сміливість і т. п. Так само значна частина порушень дисципліни в молодших класах є результатом сліпого наслідування товаришам -- зачинателям порушень. У молодшому шкільному віці, порівняно з дошкільним, виховний вплив примушування набагато зменшується. Тому вмілі педагоги, поряд з вимогливістю до дітей, дбають про розвиток у них самосвідомості, допомагають учням самостійно розбиратись у хороших і поганих вчинках, діях. Для формування елементарних навичок самовиховання в учнів молодшого шкільного віку гра має неоціненне значення. Неухильне підкорення правилам гри вже є самовихованням. Для самовиховання молодших школярів не менш важливим є емоційність гри.[22] Отже, самовиховання молодших школярів, обмежене віковими та індивідуальними особливостями, має елементарний характер. Проте правильне педагогічне спрямування роботи дітей над собою набагато підсилює виховний вплив педагогів, створює в дітей моральну перспективу повсякчасного самоконтролю. Надалі, в підлітковому та юнацькому віці, елементи роботи над собою переростають в усвідомлену систему самовиховання, самовдосконалення.
.3 Критерії оцінки рівня вихованості
Критерій (від гр. kriterion) - ознака, на основі якої здійснюється оцінка, мірило. Критерії вихованості - це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості(колективу). Критерії вихованості умовно поділяють на «тверді» і «м'які». До «твердих» критеріїв належать важливі статистичні дані, які в комплексі характеризують загальний стан вихованості молоді: кількість правопорушень і тенденції їх зміни; кількість молодих людей, які відбувають покарання за скоєні злочини; кількість розлучень і сімей, які розпалися; темпи поширення пияцтва, наркомани, куріння, проституції серед молоді та багато інших показників. У педагогіці ці критерії використовуються порівняно мало; упродовж десятиліть не прийнято було говорити про проблеми, які виявляються при використанні цих критеріїв.[3] Для характеристики шкільного виховання застосовуються «м'які» критерії, що допомагають педагогам одержати загальне уявлення про хід і результати виховного процесу. У психолого-педагогічній літературі є чимало методик і програм діагностики вихованості, які звертаються до різних критеріїв.
За спрямованістю, способом і місцем застосування критерії вихованості умовно поділяють на дві групи: 1) пов'язані з проявом результатів виховання у зовнішній формі - судженнях, оцінках, вчинках, діях особистості (провідні якості особистості, основні відношення особистості, віддалений результат виховання, суспільна спрямованість, поведінка у проблемній ситуації та ін.) і 2) пов'язані з явищами, прихованими від очей вихователя - мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями. Більшість з наявних методик і програм вивчення вихованості школяра громіздкі, недостатньо враховують реальні можливості класного керівника, фактор його часу. Педагог реально може здійснити обґрунтування мінімуму найбільш типових ознак, які характеризують вихованість учнів.[6] Як визначити цей мінімум? Пригадаємо, що особистість характеризується таким рівнем психічного розвитку, який дозволяє їй свідомо управляти власною поведінкою і діяльністю (С.Л. Рубінштейн). Отже, вихованість особистості характеризується не сукупністю окремих якостей, а їх певною ієрархією, змодельованою відносно вектора «мотив - ціль»: мотиви діяльності «цементують» загальну спрямованість особистості на об'єктивну мету діяльності; осмислена мета виконує роль орієнтира у побудові програми дій; програма визначає модель діяльності, її етапи, засоби і способи вирішення тих чи інших завдань; ефективне виконання діяльності передбачає самоконтроль, самооцінку, корекцію, визначення цілі вищого рівня тощо. Показниками вихованості виступають такі інтегральні прояви особистості, як система цінностей (смислів), здатність включатися у різні види діяльності, проявити в ній цілеспрямованість, осмисленість, самостійність, творчу активність, відповідальність. Кожен з визначених критеріїв тісно пов'язаний із суб'єктивною позицією особистості, її цілеспрямованою активністю. Тому визначені компоненти взаємодіють, утворюють цілісність. У визначенні показників і ознак вихованості учня вихідними є: з одного боку, інтегральні прояви особистості, їх структура, з іншого - їх динаміка: «зона найближчого розвитку». Оскільки суб'єктом діяльності вихованець стає в міру того, як розвиваються мотиви, цілі, здатність свідомо і самостійно будувати і творчо реалізувати програму дій, здійснювати самоконтроль, самооцінку, корекцію діяльності, суттєвою ознакою його вихованості є ступінь співвідношення регуляції і саморегуляції. Саме це співвідношення показує, які мотиви є домінуючими, як конкретизуються суб'єктивні цілі, як поєднуються знання, уміння, переконання, дії. Таким чином, вихованість особистості учня є цілісним утворенням, яке має високий рівень сформованості змістового, структурного і динамічного компоненту. «Ключем» для практичного визначення ступеня сформованості цих компонентів є диференційовані описи - ознаки різних рівнів вихованості.[16] Орієнтовні критерії оцінки рівнів вихованості школярів 1. Основи загальнолюдської моралі
В моєму житті не було випадку, щоб я нетактовно поставився до дорослих або намагався їх обманути (так, ні, інколи).
Я намагаюсь не говорити чогось такого, що могло сильно поранити серце батьків, учителів (так, ні, інколи).
В автобусі я завжди звільняю місце для літніх людей.
Я погоджуюсь з фразою: «Той, хто більше працює повинен отримувати більшу зарплату».
Діти мають допомагати батькам удома.
В Будинку культури, клубі, автобусі я намагаюсь не смітити.
Якщо людині погано, їй необхідно надати допомогу.
Ігнорувати тих, хто стоїть переді мною в черзі за продуктами або іншими речами, не можна.
Коли я буду отримувати зарплату, то при потребі віддам деяку суму комусь на допомогу.
Я підтримую думку про те, що кожна людина може мати свою думку, яка із моєю не збігається.
. Права і обовязки (так, ні, не знаю).
Чи звільняє від відповідальності тебе знання законів?
Чи зобовязана людина нашої держави зберігати памятки культури?
Чи знайомий (а) ти з правами для учнів?
Наведіть декілька прикладів правил поведінки для учнів.
Чи знаєш ти своїх права як учень?
Які основні обовязки покладені на тебе як на учня школи?
Чи маєш ти право покинути школу, закінчивши 9 класів?
Чи маєш ти право перездати екзамен у 9, 11 класах в разі отримання оцінки, яка тебе не задовольняє?
Які обовязки мають виконувати батьки по відношенню до дітей.
Чи обовязково хлопець (чоловік) має віддати частину свого життя для захисту батьківщини?
. Ставлення до звичаїв, традицій, культури (так, ні, не знаю)
Я вважаю, що наша країна повинна мати свої національні свята.
Я вважаю, що збереження традицій нашого народу лише заважає розвитку держави.
Мене цікавить історичне минуле нашої країни.
В нашій країні не повинні обмежуватися права інших національних меншин і народностей.
Я знаю, що символізують кольори на прапорі України.
Назвіть декілька звичаїв, яких дотримуються за твоїм місцем проживання.
Чи знаєш ти, що символізує народне свято «Масляна»?
Назви декілька знаменних дат, про які ти дізнався/лась, навчаючись у школі?
За що поважають українця представники інших націй?
Назви свята, які відзначають у твоїй сімї?
Вкажіть послідовність значення для людини таких понять: гроші, освіта, духовність, сімя.
. Естетика (так, ні)
Напиши прізвище 3-5 письменників.
Напиши прізвища 3-5 кінорежисерів.
Яких ти знаєш художників?
Напиши назви 3-5 книг, які ти прочитав.
Які передачі по телебаченню ти любиш більше всього?
Які передачі по радіо ти любиш найбільше?
У вільний час я малюю, вишиваю, займаюся саморобками, граю на музичних інструментах, інше (напиши).
Читаючи книгу, я як правило, опускаю описи природи.
Іноді я лузаю насіння, їм що-небудь на уроці, в кіно.
Я завжди переходжу вулицю в належному місці.
Я ретельно стежу за власною зовнішністю.
. Екологічна культура.
Дайте відповідь на питання ; «Що таке «Червона книга»?
Назвіть 2-3 рослини і 2-3 тварини, які занесені до «Червоної книги».
Чому потрібно захищати, оберігати тваринний та рослинний світ?
Від кого і від чого потрібно оберігати тваринний і рослинний світ?
Які засоби збереження лісів, річок і ставків ви знаєте?
До чого може призвести бездумне використання природний багатств?
Що ти зробив/ла за останній рік для збереження оточуючого середовища?
Чи знаєш ти, що вивчає наука екологія?
. Економіка
Що б ти хотів змінити у житті нашого суспільства?
Що на твою думку, вивчає економічна наука?
Назви декілька субєктів сучасної економіки.
Використання доходів і реалізація речей називається:
обміном, виробництвом, споживанням? (підкресліть)
Як ти думаєш, яке значення має приватна власність? Чи потрібна вона?
Для чого сплачуються податки?
Ти чув/ла термін «ринкова економіка»? Що вона означає, на твою думку?
Що слід розуміти під терміном «гуманітарна допомога»?
Які три професії є на твою думку найголовнішими в сучасному житті суспільства?
Як ти ставишся до людей, які торгують на базарах, їздять за кордон на заробітки?
Які труднощі передбачаєш у своєму житті на час закінчення школи?
. Працелюбність (так, ні).
Люблю наводити порядок вдома.
Свої обіцянки виконую завжди.
Можу декілька годин займатися ефективно фізичною роботою.
Часто у мене не вистачає терпіння довести розпочату справу до кінця.
Погано виконана робота заважає мені відпочивати спокійно.
Домашня робота мене обтяжує.
Виконання чорнової роботи вважаю приниженням особистості.
Люблю відтягувати роботу в надії, що мені допоможуть.
Люблю довга перерви в заняті, роботі.
Взявшись за роботу, виконую її якомога краще.
Вважаю, що праця - це основна умова хорошого життя.
Я згодний/на з прислівям: «Хто не працює, той не їсть».
. Безпека поведінки (так, ні).
Я знаю правила поведінки в хімічному, фізичному кабінетах, на уроках трудового навчання.
Чи можна вливати ефірну кислоту (концентровану) у воду?
Спочатку треба відкрити кран газової плитки, а потім запалити сірник і піднести до форсунки?
Якщо потрапила кислота чи гідроксид натрію в очі, то треба …
Перед тим, як увімкнути електропровід на уроці фізики в розетку, потрібно…
Чим треба гасити вогонь електроприладу, який загорівся?
Що потрібно зробити у випадку, коли людина втратила свідомість?
Коли в кімнаті загорілися речі, що потрібно зробити?
Перед тим, як займатися яким-небудь видом спорту, потрібно …
Я знаю, як робити штучне дихання…
В ситуації, коли сталась пожежа і постраждали люди, потрібно подзвонити по телефону…
9.Фізична культура (так, ні)
Я виконую вранці зарядку.
Мені подобається читати спортивні газети, журнали, книги про спорт.
Я охоче дивлюсь спортивні передачі по телевізору.
Я завжди чекаю уроку фізкультури.
У вільний час я люблю грати у футбол, баскетбол, теніс ін.
Я відвідую спортивні секції.
Я не палю.
Я переконаний в тому, що алкоголь, згубно впливає на організм.
Я хотів/ла відправитись у триденний пішохідний туристичний похід.
Перед вживанням їжі я завжди мию руки ( якщо є вода).
Вранці я завжди вмиваюся.
Хоча б один раз на тиждень я повністю миюся.
.4 Методика на визначення рівня самооцінки
Самооцінка має значення для всіх сфер нашого життя. Якщо ми занижуємо свої здібності, то нам складно бути успішними в бізнесі, будувати партнерські відносини в шлюбі, виховувати дітей. Загалом, самооцінка - це сполучення різних уявлень людини про себе: свою фізичну привабливість, компетентність й ефективність. Це невід'ємна частина індивідуальності людини, яка багато в чому визначає її життя, тому що: концентрує сформовані уявлення суб'єкта про самого себе; зберігає внутрішню стабільність "Я"; забезпечує психологічний захист, "корегуючи" сигнали із зовнішнього світу.
.Тест для визначення рівня самооцінки Для визначення рівня власної самооцінки дайте відповідь на запропоновані питання та просумуйте отримані результати. 1. Як часто вас мучать думки, що вам не варто було говорити або робити щось? a) дуже часто - 1 бал; b) іноді - 3 бали; c) ніколи -5 балів. 2. Якщо ви спілкуєтеся із блискучою та дотепною людиною, ви: a) постараєтеся перемогти її в дотепності - 5 балів; b) не будете вплутуватися в змагання, а віддасте їй належне та вийдете з розмови - 1 бал; c) спробуєте спілкуватися на рівних - 3 бали. 3. Виберіть одну з думок, найбільш вам близьку: a) те, що багатьом здається везінням, насправді результат завзятої праці - 5 балів; b) успіхи часто залежать від щасливого збігу обставин - 1 бал; c) у складній ситуації головне - не завзятість або везіння, а людина, яка зможе схвалити або утішити - 3 бали. 4. Вам показали шарж або пародію на вас. Ви: a) розсмієтеся та зрадієте тому, що у вас є щось оригінальне - 3 бали; b) теж спробуєте знайти щось смішне у вашому партнері та висміяти його - 5 балів; c) образитеся, але не подасте вигляду - 1 бал. 5. Ви завжди поспішаєте, вам бракує часу або ви беретеся за виконання завдань, які перевищують можливості однієї людини? a) так - 1 бал; b) ні - 5 балів; c) не знаю - 3 бали. 6. Ви вибираєте парфуми в подарунок подрузі. Купите: a) парфуми, які подобаються вам - 5 балів; b) парфуми, яким, як ви думаєте, зрадіє подруга, хоча вам особисто вони не подобаються - 3 бали; c) парфуми, які рекламували в недавній телепередачі - 1 бал. 7. Ви любите уявляти собі різні ситуації, у яких ви поводитеся зовсім інакше, ніж у житті? a) так - 1 бал; b) ні - 5 балів; c) не знаю - 3 бали. 8. Чи зачіпає вас, коли ваші колеги (особливо молоді) досягають більшого успіху, ніж ви? a) так - 1 бал; b) ні - 5 балів; c) іноді - 3 бали; 9. Чи доставляє вам задоволення заперечувати комусь? a) так - 5 балів; b) ні - 1 бал; c) не знаю - 3 бали. 10. Закрийте очі та спробуйте уявити собі 3 кольори. Який вийшов краще?: a) блакитний - 1 бал; b) жовтий - 3 бали; c) червоний - 5 балів. Результати тесту 50-38 балів. Ви задоволені собою й упевнені в собі. У вас більша потреба домінувати над людьми, ви любите підкреслювати своє я, виділяти свою думку. Вам байдуже те, що про вас говорять, але самі ви маєте схильність критикувати інших. Чим більше у вас балів, тим більше вам підходить визначення: «ви любите себе, але не любите інших». Але у вас є один недолік: занадто серйозно до себе відноситеся, не приймаєте ніякої критичної інформації. І навіть якщо результати тесту вам не сподобаються, швидше за все, ви захиститеся твердженням, що всі тести брешуть. На превеликий жаль... 37-24 бала. Ви живете згідно із собою, знаєте себе й можете собі довіряти. Маєте дорогоцінне вміння знаходити вихід з важких ситуацій як особистого характеру, так і у взаєминах з людьми. Формулу вашого відношення до себе й навколишніх можна виразити словами: «задоволений собою, задоволений іншими». У вас нормальна здорова самооцінка, ви вмієте бути для себе підтримкою та джерелом сили й, що найголовніше, не за рахунок інших. 23-10 балів. Очевидно, ви незадоволені собою, вас мучать сумніви та незадоволеність своїм інтелектом, здібностями, досягненнями, своєю зовнішністю, віком, статтю... Зупиніться! Хто сказав, що любити себе погано? Хто вселив вам уявлення, що думаюча людина повинна бути постійно собою незадоволена? Зрозуміло, ні хто не жадає від вас самовдоволення, але ви повинні приймати себе, поважати себе, підтримувати в собі цей вогник.
.Методика С. Ємельянова "Самооцінка впевненості в собі". Інструкція. Прочитайте кожне твердження, оберіть той варіант відповіді, який, на вашу думку, справедливий щодо вас, випишіть номер твердження і кількість балів, яким воно оцінюється (бали вказано в дужках поряд із відповідями). Текст питальника 1. Люди мене не розуміють: а) часто (0); б) рідко (3); в) такого не буває (б). 2. Почуваю себе "не у своїй тарілці": а) рідко (5); б) усе залежить від ситуації (3); в) дуже часто (0). 3. Я - оптиміст: а) так (5); б) тільки в окремих випадках (3); в) ні (0). 4. Радіти чому завгодно: а) дурниця (0); б) допомагає пережити тяжкі хвилини (3); в) цього варто повчитися (5). 5. Я хотів би мати такі самі здібності, як інші: а) так (0); б) інколи (3); в) ні, я маю кращі здібності (5). 6. Я маю занадто багато вад: а) це так (0); б) так гадають інші (3); в) це неправда (5). 7. Життя прекрасне: а) це справді так (5); б) це надто загальне твердження (3); в) зовсім ні (0). 8. Я почуваюся непотрібним: а) часто (0); б) іноді (3); в) рідко (5). 9. Мої вчинки незрозумілі для інших: а) часто (0); б) іноді (3); в) рідко (5). 10. Мені кажуть, що я не виправдовую надій: а) так (5); б) усе залежить від ситуації (3); в) дуже рідко (0). 11. Я - песиміст: а) так (0); б) у виняткових випадках (3); в) ні (5). 12. Як кожна мисляча людина, я аналізую свою поведінку: а) часто (0); б) іноді (3); в) рідко (5). 13. Життя - це сумна річ: а) взагалі так (0); б) це твердження надто загальне (3); в) це не так (5). 14. Сміх - це здоров'я: а) банальне твердження (0); б) варто пам'ятати про це у складних ситуаціях (3); в) зовсім ні (5). 15. Люди мене недооцінюють: а) на жаль, це так (0); б) не надаю цьому великого значення (3); в) зовсім ні (5). 16. Я оцінюю інших занадто суворо: а) часто (0); б) іноді (3); в) рідко (5). 17. Після невдач завжди приходить успіх: а) вірю в це, хоча й розумію, що це віра в диво (5); б) може, й так, але наукою це не доведено (3); в) не вірю, тому що це забобони (0). 18. Я поводжуся агресивно: а) часто (0); б) іноді (3); в) рідко (5). 19. Буваю самотнім: а) дуже рідко (5); б) іноді (3); в) занадто часто (0). 20. Люди недоброзичливі: а) більшість із них (0); б) деякі з них (3); в) зовсім ні (5). 21. Не вірю, що можливо досягти того, чого бажаєш: а) тому що не знаю того, кому це вдалося (0); б) іноді це вдається (3); в) я вірю, що це не так (5). 22. Вимоги, які ставить переді мною життя, перевищують мої можливості: а) часто (0); б) іноді (3); в) рідко (5). 23. Це неправда, що кожна людина незадоволена власною зовнішністю: а) гадаю, що так (0); б) мабуть, іноді так (3); в) не думаю, що це так (5). 24. Коли я щось роблю або кажу, то буває, що мене не розуміють: а) часто (0); б) іноді (3); в) дуже рідко (5). 25. Я люблю людей: а) так (5); б) це твердження занадто загальне (3); в) ні (0). 26. Буває, що я не впевнений у власних здібностях: а) часто (0); б) іноді (3); в) рідко (5). 27. Я задоволений собою: а) часто (5); б) іноді (3); в) рідко (0). 28. Слід бути критичнішим до себе, ніж до інших людей: а) так (0); б) не знаю (3); в) ні (5). 29. Вірю, що мені вистачить сил реалізувати свої життєві плани: а) так (5); б) буває по-всякому (3); в) ні (0). Опрацювання результатів - 0-40 балів. На жаль, ви закомплексовані. Ви оцінюєте себе негативно, "зациклились" на своїх слабкостях, вадах, помилках. Ви постійно боретеся із собою, і це тільки поглиблює ваші комплекси і саму ситуацію, ще більше ускладнює ваші стосунки з людьми. Спробуйте думати про себе інакше: зосередьтесь на тому, що у вас сильне, тепле, добре і радісне. Ви побачите, що дуже швидко зміниться ваше ставлення до себе і оточення; - 41-80 балів. Ви маєте всі можливості самі долати свої комплекси. Взагалі вони не дуже заважають вам жити. Інколи ви боїтесь аналізувати себе та свої вчинки. Запам'ятайте: ховати голову в пісок - справа безперспективна, вона може тільки тимчасово пом'якшити вашу проблему. Від себе не втечеш, будьте сміливішими; - 81-130 балів. Ви не позбавлені комплексів, як і будь-яка нормальна людина, але чудово вирішуєте власні проблеми. Ви об'єктивно оцінюєте свою поведінку і вчинки інших людей. Свою долю ви тримаєте у власних руках. У компаніях ви почуваєтеся вільно і легко, і люди почуваються з вами так само; - 131 150 балів. Ви гадаєте, що у вас взагалі немає комплексів. Не дуріть самі себе - так не буває. Ваше уявлення про себе далеке від реальності. Самообман і завищена самооцінка небезпечні. Спробуйте подивитися на себе збоку. Комплекси можна долати, а можна... їх любити. Вас вистачить і на те, і на інше. Інакше ваш комплекс самозакоханості переросте в зарозумілість, зверхність, спричинить негативне ставлення до вас інших, істотно зіпсує ваше життя.
.Тест на визначення самооцінки Тест включає 32 судження, з приводу яких можливі пять варіантів відповідей, кожна з яких кодується балами за схемою:
дуже часто - 4 бали; часто - 3 бали; інколи - 2 бали; рідко - 1 бал; ніколи - 0 балів.
Судження:
. Мені хочеться, щоб мої друзі мене підбадьорували.
. Постійно відчуваю відповідальність за доручену мені роботу.
. Я турбуюсь за своє майбутнє. 4. Багато хто мене ненавидить.
. Яволодію меньшою ініциативою, ніж інші.
. Я турбуюсь за свій психичний стан.
. Я боюсь виглядати дурнем.
. Зовнішній вигляд інших набагато кращий ніж мій. 9. Я боюсь виступати з промовою перед незнайомими людьми. 10. Я допускаюсь помилок.
. Як шкода, що я не вмію як слід розмовляти з людьми.
. Як шкода, що мені не вистачає впевненостві у собі.
.Мені б хотілось, щоб мої дії частіше схвалювали інші.
. Я надто скромний.
. Моє життя бескорисне.
. Багато хто неправильної думки про мене.
. Мені ні з ким поділитися своїми думками.
. Люди чекають від мене багато.
. Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями. 20. Я трохи бентежусь(неяковію).
. Я відчуваю, що багато людей не розуміють мене.
. Я не відчуваю. себе в небеспеці.
. Я часто хвилююсь і даремно.
. Я ніяковію, коли вхожу до кімнати, де вже сидять люди.
. Я себе постийно відчуваю скутим.
. Я думаю що люди говорять про мене за моєю спиною.
. Я впевнений, що люди майже все сприймають набагато легше, ніж я.
. Мені здається, що зі мною має трапитись яка-небудь неприемність.
. Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.
. Як шкода, що я не такий комуникабельний.
. У суперечках я висловлююсь лише тоді, коли впевненний у своїй правоті.
. Я думаю про те, чого чекають від мене друзі.
Для того щоб визначити рівень самооцінки, необхідно звести бали за всіма 32 судженнями.
Сума балів від 0 - 25 свідчить про високий рівень самооцінки, за якою людина правильно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається у своїх діях.
Сума балів від 26 - 45 свідчить про середній рівень самооцінки, за якого людина рідко страждає від комплексу неповноцінності і лише час від часу намагається підладнатися під думку інших.
Сума балів від 46 - 128 вказує на низький рівень самооцінки, за яким людина хворобливо переносить критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди рахуватися з думками інших і часто страждає від комплексу неповноцінності.[10] 2.5. Методики і тести на самопізнаня 1. Тест "Готовність до саморозвитку". Інструкція. Прочитайте уважно наведені твердження та оцініть, наскільки кожне з них справедливе щодо вас.Відповідайтетак,ні,незнаю Текст питальника 1. У мене часто з'являється бажання більше дізнатися про себе. 2. Я вважаю, що нема потреби щось змінювати в собі. 3. Я впевнений(на) у своїх силах. 4. Я вірю, що все задумане мною здійсниться. 5. У мене немає бажання знати свої плюси і мінуси. 6. У своїх планах я частіше сподіваюся на талан, ніж на себе. 7. Я можу краще й ефективніше працювати. 8. Я можу змусити себе і змінити себе, коли буде потрібно. 9. Мої невдачі багато в чому пов'язані з невмінням виконувати задумане. 10. Мене цікавить думка інших щодо моїх якостей і можливостей. 11. Мені важко самостійно реалізувати задумане і виховувати себе. 12. У будь-якій справі я не боюсь невдач і помилок. 13. Мої якості й уміння відповідають вимогам моєї професії. 14. Обставини сильніші за мене, навіть коли я дуже хочу щось зробити. Опрацювання результатів. Бажано готових відповідей під час опрацювання не виправляти. Підрахуйте кількість балів.За кожне: так - 3 бали;ні - 2 бали;незнаю - 0 балів. - 0-20 балів означає, що ви, бажаючи більше знати про себе, ще не володієте навичками самовдосконалення. Труднощі у самовихованні не мають викликати у вас реакції "не вийде - значить, не буду робити".У самовдосконаленні, якщо ви відважились на це, потрібно пам'ятати мудрість Сенеки-молодшого: "Свої здібності людина може пізнати, тільки спробувавши застосувати їх". У такому разі освоєння професії необхідно розпочинати із себе. Професіоналізму у будь-якій сфері досягають передусім через вироблення свого індивідуального стилю діяльності. А це без самопізнання просто неможливо. - 0-34 бали .Уважно поспостерігайте за собою, попросіть про це своїх товаришів і друзів. Постарайтесь зрозуміти, у чому більше труднощів, що заважає вашому саморозвитку. Через певний час роботи над собою протестуйтеся ще раз і порівняйте результати. За бажання ви зможете змінити стан справ на краще. -0-42 бали.Ви готові до саморозвитку, що сприяє професійному зростанню й оволодінню професійно-педагогічною майстерністю.
.Тест "Готовність до саморозвитку". Інструкція. Прочитайте уважно наведені твердження та оцініть, наскільки кожне з них справедливе щодо вас.Відповідайтетак,ні,незнаю Текст питальника 1. У мене часто з'являється бажання більше дізнатися про себе. 2. Я вважаю, що нема потреби щось змінювати в собі. 3. Я впевнений(на) у своїх силах. 4. Я вірю, що все задумане мною здійсниться. 5. У мене немає бажання знати свої плюси і мінуси. 6. У своїх планах я частіше сподіваюся на талан, ніж на себе. 7. Я можу краще й ефективніше працювати. 8. Я можу змусити себе і змінити себе, коли буде потрібно. 9. Мої невдачі багато в чому пов'язані з невмінням виконувати задумане. 10. Мене цікавить думка інших щодо моїх якостей і можливостей. 11. Мені важко самостійно реалізувати задумане і виховувати себе. 12. У будь-якій справі я не боюсь невдач і помилок. 13. Мої якості й уміння відповідають вимогам моєї професії. 14. Обставини сильніші за мене, навіть коли я дуже хочу щось зробити. Опрацювання результатів. Бажано готових відповідей під час опрацювання не виправляти. Підрахуйте кількість балів.За кожне: так - 3 бали;ні - 2 бали;незнаю - 0 балів. - 0-20 балів означає, що ви, бажаючи більше знати про себе, ще не володієте навичками самовдосконалення. Труднощі у самовихованні не мають викликати у вас реакції "не вийде - значить, не буду робити".У самовдосконаленні, якщо ви відважились на це, потрібно пам'ятати мудрість Сенеки-молодшого: "Свої здібності людина може пізнати, тільки спробувавши застосувати їх". У такому разі освоєння професії необхідно розпочинати із себе. Професіоналізму у будь-якій сфері досягають передусім через вироблення свого індивідуального стилю діяльності. А це без самопізнання просто неможливо. - 0-34 бали .Уважно поспостерігайте за собою, попросіть про це своїх товаришів і друзів. Постарайтесь зрозуміти, у чому більше труднощів, що заважає вашому саморозвитку. Через певний час роботи над собою протестуйтеся ще раз і порівняйте результати. За бажання ви зможете змінити стан справ на краще. -0-42 бали.Ви готові до саморозвитку, що сприяє професійному зростанню й оволодінню професійно-педагогічною майстерністю.
. Тест "Наскільки вам вдається володіти собою?". Інструкція. Відповідаючи на питання, користуйтесь такими варіантами відповідей: "постійно" - 3 бали, "часто й значно" - 2 бали, "рідко і не дуже" - 1 бал, "ніколи" - 0 балів. 1. Зім'ята сторінка газети, яку ви хочете прочитати 2. Жінка похилого віку, вдягнута, як молода дівчина 3. Коли співрозмовник стоїть до вас упритул 4. Жінка, що курить на вулиці 5. Коли якась людина кашляє у ваш бік 6. Коли хтось гризе нігті 7. Коли хтось недоречно сміється 8. Коли хтось намагається вчити вас, що і як треба робити 9. Коли кохана (коханий) постійно запізнюється 10. Коли в кінотеатрі той, хто сидить попереду,постійно крутиться і коментує сюжет фільму 11. Коли вам намагаються переповісти сюжет цікавого роману, який ви тільки-но збиралися прочитати 12. Коли вам дарують непотріб 13. Голосні розмови у громадському транспорті 14. Парфуми з різким запахом 15. Людина, яка забагато жестикулює під час розмови 16. Колега, який часто і недоречно використовує іноземні слова Опрацювання результатів. Підсумуйте кількість балів, яку ви набрали: - 50 балів. Вас не можна назвати терплячою і спокійною людиною, адже вас дратує все, навіть дрібниці. Ви запальні, легко втрачаєте самовладання. А це ще більше розхитує вашу нервову систему. Від вашої надмірної прискіпливості страждає оточення, а найбільше - ваші близькі, бо саме вони мають терпіти ваші образи і скарги на недосконалість світу й людей. Вони слугують своєрідним "громовідводом" для вашого роздратування. Своєю надмірною вимогливістю ви створюєте їм багато нових проблем і труднощів у повсякденному житті; - 12-49 балів. Ви - більш-менш урівноважена людина. Вас дратують лише найнеприємніші речі, але з повсякденних дрібних прикрощів ви не робите драми. До неприємностей ви ставитеся спокійно або не помічаєте їх і досить легко забуваєте; - 11 і менше. Вам або все набридло, і ви байдуже ставитеся до інших людей і їхніх учинків (аби не зачіпали вас), або ви тверезо дивитеся на життя, не ставите завищених вимог до оточення, можете спокійно сприймати недосконалість людей чи їхні незначні вади. Ви - не та людина, яка легко втрачає рівновагу.
.6 Методика на саморегуляцію "Чи живете ви у злагоді із собою?"
Інструкція. На запитання тесту слід відповідати "так", "ні", "незнаю". Текст питальника 1. Я загалом задоволений(на) собою. 2. Іноді мене непокоять чи нервують суперечливі думки і почуття, що стосуються людей чи подій. 3. Я можу точно визначити у своєму житті період, коли я став(ла) людиною самостійною і незалежною. 4. Я люблю уявляти різні ситуації, коли поводжуся інакше, ніж у житті. 5. Крім дрібних вад, я ні в чому не можу звинуватити себе. 6. У мене часто виникає відчуття, ніби я сам(а) не знаю, чого хочу. 7. Я настільки добре знаю свій організм, що розумію, коли легкі нездужання спричинені моїми внутрішніми конфліктами чи душевним розладом. 8. Мене дуже засмучує те, що я ніколи не досягну ідеального стану власної особистості. 9. Замість того щоб вибухати і сердитися, я вмію подумки вести внутрішню дискусію, аналізувати ситуацію і заспокоювати себе навіть тоді, коли проблема викликає суперечливі думки й почуття. 10. Іноді я реагую на деякі ситуації інакше, ніж хотів(ла) би. 11. Існують речі, у які я глибоко вірю, і цінності, в ім'я яких я зробив(ла) би більше, ніж можу зараз визначити. 12. Я завжди поспішаю, мені не вистачає часу, я берусь за виконання завдань, які перевищують можливості однієї людини. 13. Я вмію сам(а) підтримувати себе у складних ситуаціях, а коли у мене є можливість, то дозволяю собі " перехворіти". 14. Я вважаю, що сьогодні світ так сильно змінився, що "добро" і "зло" стали відносними поняттями. 15. Часто, коли я чую критичні оцінки інших людей стосовно себе, вголос я погоджуюся з ними, хоча насправді так не думаю. Опрацювання результатів* За кожну відповідь "так" на запитання 1, 3, 5, 9, 11,13, а також за відповідь "ні" на запитання 2, 4,6,10,12,14,15 одержуєте по 10 балів. За кожне "не знаю" - по 5 балів. Підрахуйте всі бали: - 100-150 балів. Ваші відповіді свідчать, що ви не лише живете у згоді із собою, а й знаєте себе і можете собі довіряти. Ви маєте цінне уміння знаходити вихід із складних ситуацій як внутрішнього особистісного характеру, так і тих, що стосуються взаємин з іншими людьми. Ви вмієте бути для себе джерелом сили і підтримкою навіть тоді, коли інші вашу силу називають слабкістю; - 50-99 балів. У вас багато сумнівів і невдоволення собою. Ваші відповіді вказують на існування якихось перешкод для повного прийняття власної особистості. Якби ви спробували точніше оцінити свої можливості і водночас виявити більше терпіння щодо себе (ви - людина мисляча, але можете й помилятися), тоді, можливо, життя приносило б вам більше задоволення; - 0-49 балів. Чи знаєте ви причину того, чому так сильно себе не любите? Відповіді свідчать про майже повну відсутність злагоди із собою. Проте, незважаючи ні на що, будьте другом самому собі. Для цього зверніть увагу на те, як багато стереотипів і забобонів у вашій самооцінці. І не мучте себе вправами уявлення. Починайте робити те, чого бажаєте понад усе, навіть якщо це ризиковано.[4],[10]
Висновок
З народження дитина поступово залучається до складного процесу соціологізації - оволодіння певною сумою соціального досвіду, усвідомлення себе як особистості. Під впливом різноманітних потреб у неї виникає прагнення до самовдосконалення, яке задіює соціально-психологічний механізм самовиховання. Самовиховання - систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання негативних. За словами В. Сухомлинського, «у вихованні особистості одна з провідних мелодій належить самовихованню». Воно «потребує дуже важливого, могутнього стимулу - почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу - доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубості й реагує тільки на «сильне» слово, окрик, примус. За самою суттю своєю самовиховання передбачає віру людини в людину, звертання до честі й гідності особистості. Педагогічне керівництво самовихованням - це насамперед відносини між педагогом і вихованцем, пройняті глибокою взаємною вірою в добрі наміри». Самовиховання починається з самоусвідомлення - усвідомлення людиною себе як особистості, свого місця в суспільній діяльності. Структурно воно постає як єдність пізнавальної (самопізнання), емоційно-оцінної (самоставлення) і дієво-вольової, регулятивної (саморегуляція) внутрішньої діяльності людини. Головною при цьому є вольова сфера, яка забезпечує саморегуляцію її внутрішнього світу, активізує діяльність залежно від мети, установок, мотивів поведінки, практичних завдань.[7] Самопізнання - процес відкриття себе, пізнання свого внутрішнього світу, сильних і слабких сторін своєї особистості. Важливим етапом у процесі самопізнання є самовизначення учнем своєї спрямованості, темпераменту, характеру, здібностей. Самовизначення спрямованості (вибіркове ставлення людини до дійсності) передбачає з´ясування життєвих цілей, ідеалів, ціннісних орієнтацій («В якій галузі вважаю себе знавцем?», «Які блага хочу мати, яке становище посісти?», «Чого не вистачає для задоволення життям?»), провідних потреб («Чого найбільше прагну?», «Які в мене інтереси, звички?») і мотивів поведінки. Самовизначення темпераменту здійснюють за системою показників, розроблених на основі вчення І. Павлова, вважаючи темпераментом індивідуально-типологічну характеристику людини, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу психічних процесів. Кожен учень може визначити тип темпераменту, внести корективи в свою поведінку. Аналізуючи темперамент, слід звертати увагу на те, що перешкоджає учневі в навчанні, спілкуванні з людьми.
Самовизначення характеру передбачає з´ясування найзагальніших його властивостей: сили (уміння добиватися поставленої мети, переборювати труднощі, відстоювати переконання, виявляти мужність), слабкості (легкодухість, вагання, нерішучість, нестійкість поглядів, піддатливість) оригінальності (своєрідність особистості), цільності (комплекс ставлень людини до різних проявів життя, єдність слова і діла), твердості (послідовність, наполегливість у досягненні мети, обстоювання поглядів). Самовизначення здібностей охоплює з´ясування особливостей і видів мислення: технічного (сприяє вирішенню технічних завдань), наукового (виявляється у вирішенні теоретичних, наукових проблем), художнього (художнє відображення навколишнього світу); розумових дій (аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення тощо); дієвості знань (вміння застосовувати, збагачувати знання); виду пам´яті: рухової (відтворення рухів), музичної (відтворення музичних творів), емоційної (пам´ять на почуття), образної (пам´ять на уявлення, картини природи, звуки, запахи) тощо. Самопізнання як складний процес внутрішньої роботи над собою передбачає такі його методи, як самоспостереження, самокритика, самоаналіз. 1. Самоспостереження. Виявляє себе як спостереження індивіда за своїми діями, вчинками, думками, почуттями. Ґрунтується на загальній спостережливості. З урахуванням цього педагог повинен формувати в учнів здатність бачити переживання людей (як проявляється горе, радість, задума та ін.), розуміти їх. 2.Самокритика.
Означає вона процес опрацювання результатів самоспостереження за допомогою самоаналізу і самооцінки. Дитина не тільки розмірковує, а й критично оцінює себе, своє становище в суспільстві, природі, колективі, в сім´ї, у стосунках з учителями. Критична самооцінка буває емоційною, недостатньо об´єктивною. В одних випадках вона взагалі відсутня, в інших переважає комплекс неповноцінності. Діти критично осмислюють свою поведінку та внутрішній світ за допомогою внутрішнього монологу (інтроверти), задушевної бесіди з друзями (екстраверти). Внаслідок самокритики відбувається наближення індивіда до об´єктивної самооцінки. 3. Самоаналіз. Охоплює аналіз власних думок, почуттів тощо. Він є ефективним методом з´ясування причинно-наслідкових зв´язків у діях і вчинках. Адже одна і та сама дія може бути результатом різних спонукальних сил (якостей особистості, способу життя, стресового стану). Людина завжди має зосереджуватись на головній причині, яка зумовлює певну поведінку.
Прагнення до самоаналізу допомагає особистості орієнтуватись у життєвому середовищі, самостверджуватись, посилює у поведінці владу розуму над емоціями, комплексами, інстинктами.[10] Самооцінка - оцінювання особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей. Вона є важливим регулятором поведінки. Від самооцінки залежать взаємини людини з її оточенням, її самокритичність, самовимогливість, ставлення до своїх успіхів і невдач. Впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості. Самооцінка буває правильною (адекватною, коли думка людини про себе збігається з тим, ким вона насправді є) і неправильною (неадекватною, коли людина оцінює себе не об´єктивно, її думки про себе різко розходяться з тим, якою її вважають інші). За ступенем адекватності самооцінка буває об´єктивною, заниженою, завищеною. Знаючи тип самооцінки, вчитель може її регулювати, а учень набувати навичок саморегуляції. Способи виявлення самооцінки поділяють на: - прямі: ранжування учнів класу на основі їх значущості (за успішністю, особистісними якостями), визначення учнем свого місця серед однокласників. Правильність самооцінки визначають, зіставляючи результати ранжування й оцінювання вчителя; - опосередковані: незалежне оцінювання (вчитель або однокласники оцінюють учня за певною шкалою, після цього пропонують йому зробити самооцінку, одержані результати порівнюють), визначення рівня претензій (розкладають картки із завданням різного ступеня складності - найлегші, середні, найскладніші). Учневі пропонують вибрати будь-яке із завдань, виконати його, результати продемонструють рівень претензій і самооцінки[20].
Саморегуляція (лат. regulare - налагоджувати) - здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та психічних процесів. У процесі організації саморегуляції учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою. Самопідбадьорення - звернення до себе з метою зміцнення впевненості у собі. При цьому використовують самозаспокоєння, навіювання впевненості в досягненні мети, орієнтацію на улюбленого героя, авторитетних людей. Самосхвалення - переконання себе в чому-небудь завдяки добору відповідних доказів та аргументів. За допомогою цього регулюють психічні стани, вчинки через засудження себе, проявів своєї поведінки та спонукання до змін. Це дискусія із самим собою - висунення, порівняння аргументів і контраргументів на користь того, чого хочеться і що необхідно. Самонаказ - веління самому собі як засіб вироблення самовладання й вміння керувати собою. Ефективність його підвищується при поєднанні з переконанням, коли знаходять нові докази й аргументи на користь самонаказу. Самовладання - здатність до самоспостереження й контролю за внутрішніми інтелектуально-емоційними й психофізіологічними процесами. Зміцнює волю, організовує поведінку, стимулює свідоме виявлення сміливості, відваги. Самообмеження - здатність відмовитись від бажаного (особистого задоволення, зручності), коли це зумовлено зовнішньою потребою, або на користь чогось чи когось іншого. Це сприяє набуттю досвіду людяності, одержанню влади над собою, подоланню жадібності, егоїзму. Самонавіювання - процес навіювання, адресований самому собі, за якого суб´єкт і об´єкт навіюючого впливу одна й та ж особа. Підвищує рівень саморегуляції, дозволяє суб´єкту викликати у себе певні відчуття, керувати процесами уваги, пам´яті, емоційними реакціями. Від ефективності самонавіювання залежить впевненість, віра людини в себе. Самостимулювання - перетворення реального на бажане за допомогою власних зусиль. Стимулюючи себе, дитина прагне відкрити нове, опирається на самолюбство, самосвідомість, волю, радість від громадського визнання своїх вчинків. Самоконтроль - свідоме регулювання поведінки, мотивів, на основі виявлення відхилень у думках, почуттях, вчинках, діях від загальноприйнятих вимог. Передбачає самоаналіз, самооцінку, самокритику, самообмеження. Перетворившись на звичку, він стає особливо ефективним. Тому роль педагога полягає у формуванні в учнів систематичного самоконтролю за зовнішнім виглядом, культурою мови, поведінки тощо. Самовиховання є завершальним етапом шкільного виховання особистості. Цей процес супроводжуватиме її на наступних етапах саморозвитку і самовдосконалення. Уміння адаптуватися, орієнтуватися в непередбачених життєвих ситуаціях, вступати в боротьбу із здавалось би непереборними обставинами чи свідомо обходити небезпеки, вирішувати конфліктні ситуації за допомогою компромісів, не розгублюватись в екстремальних життєвих ситуаціях тощо - саме до цього слід готувати дітей, озброюючи їх методами самовиховання[25].
Література
1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори - в 5- ти т., Т.5 - Виховання і самовиховання, - К., 1997р.
. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. -К.,2006р.
. Рувинський А.І., Соловйова А.Е. Психологія самовиховання. -М.,1998 р.
. Томан І. Як удосконалювати самого себе. Пер. з чеш. - К., 1998р.
. Ковальов А.Г. Самовиховання школярів. - М., 2010р.
. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 2001р.
. Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 2008р.
. Карпенчук С.Г. Теорія та методика виховання. - К., 1997.
.Карпенчук С.Г. Самовиховання особистості. - К.,1995 р.
.Терлецька Л.В. Технологія самоаналізу. - К.,1996 р.
.Бех І.Д. Виховання особистості у 3 класі.книга 2 - К.,1994 р.
.Орлов Ю.М. Самовиховання особистості. - К.,1998 р.
. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995
. Сухомлинский В.А. Як виховати справжню людину. - К., 1975. - С.150. 15.Ушинський К.Д. Три елементи школи - К.,1984. 23.Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей -К.,1973.
.Кочетов А.И. Воспитай себя Мн.,Нар.асвета,1982.
Больше работ по теме:
Курсовая работа (т)
Артистизм как компонент индивидуальности педагога
Курсовая работа (т)
Дидактические условия использования наглядности на уроках в начальной школе
Курсовая работа (т)
Диференціація навчання в освіті
Курсовая работа (т)
Використання народної іграшки у виховному процесі дошкільного навчального закладу
Курсовая работа (т)
Предмет: Педагогика
Тип работы: Курсовая работа (т)
Новости образования
22 Июля 2016 16:26
Более 70 представителей крупных вузов АСЕАН подтвердили участие в форуме во Владивостоке
22 Июля 2016 12:51
Абызов: публикация первичных статсведений снизит бюрократическую нагрузку на школы
22 Июля 2016 11:53
В Чечне свыше 200 школьников сдали ЕГЭ с результатом свыше 90 баллов - министр
22 Июля 2016 05:36
Замглавы Минобрнауки РФ: задача сократить число людей с высшим образованием не стоит
21 Июля 2016 20:19
КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]
Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение
ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ