Аналіз ліквідності та платоспроможності ВАТ "Мегабанк"

 

Зміст


Вступ

1. Теоретичні основи ліквідності та платоспроможності комерційного банку

1.1 Значення ліквідності та платоспроможності в діяльності комерційного банку

1.2 Методичні основи управління ліквідністю та платоспроможністю комерційного банку

1.3 Забезпечення ліквідності комерційного банку

2. Аналіз ліквідності та платоспроможності "Мегабанку"

2.1 Аналіз показників і детермінант платоспроможності та ліквідності комерційних банків

2.2 Адаптаційне прийняття рішень у сфері забезпечення ліквідності та платоспроможності банку

3. Основні напрямки удосконалення механізму забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку

3.1 Планування банківської діяльності по забезпеченню ліквідності та платоспроможності

3.2 Шляхи щодо формування кредитно-інвестиційного портфеля комерційного банку та забезпечення його надійності

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


Актуальність теми: В умовах переходу до ринкової економіки питання повязанні з напрямками покращення фінансової діяльності комерційного банку на основі аналізу його економічного розвитку мають важливе практичне значення. Визначення умов діяльності комерційного банку, напрямків покращення його фінансового стану та перспектив розвитку безпосередньо повязані з проведенням фінансового аналізу.

Недостатній фінансовий стан комерційного банку є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості і можливого банкрутства. Разом з тим, надлишкові активи банку є перешкодою його ефективного розвитку і приводять до незапланованих витрат та зайвих резервів. Виходячи з цього питання дослідження фінансового стану ВАТ "Мегабанк є важливим для забезпечення його роботи в ранкових умовах.

Теоретичне та практичне значення теми. Тема дослідження має важливе теоретичне значення. Питання методології та інструментарію проведення аналізу фінансового стану комерційного банку є недостатньо розробленими в нашій фінансовій науці. Разом з тим практика потребує використання різноманітних ефективних засобів аналізу фінансового стану комерційного банку з метою підвищення ефективного його розвитку.

Мета і задачі роботи. Метою курсової роботи є проведення аналізу ліквідності та платоспроможності ВАТ "Мегабанк на основі використання відповідних методів дослідження з урахуванням досвіду розвитку вітчизняних і зарубіжних субєктів фінансової діяльності. До основних задач дослідження відносяться: тенденції розвитку комерційних банків в Україні й основні задачі забезпечення їх ліквідності та платоспроможності; аналіз показників і детермінант платоспроможності та ліквідності комерційних банків; адаптаційне прийняття рішень у сфері забезпечення ліквідності та платоспроможності банку.

1. Теоретичні основи ліквідності та платоспроможності комерційного банку


1.1 Значення ліквідності та платоспроможності в діяльності комерційного банку


Основою успішного проведення ринкових перетворень, що відбуваються в економіці України, є добре функціонуючий та надійний грошовий обіг. Саме він дозволяє реалізовувати звязок між усіма учасниками та складовими частинами господарського механізму. Разом з тим без розвиненої мережі банків, які діють саме на комерційній основі, створення реальних та ефективних ринкових відносин неможливе. Комерційні банки і їхня діяльність є фундаментом, центром, де в основному починається та завершується ділове партнерство. Це повязано з тим, що банки сприяють організації руху та перерозподілу грошових і капітальних ресурсів. Тому від чіткої, грамотної діяльності комерційних банків у вирішальній мірі залежить процес формування та розвиток української економіки [25, с.152].

Можливість системи комерційних банків здійснювати свою діяльність адекватно своїм власним цілям та економічним цілям держави багато в чому залежить від ефективності управління. Це, в свою чергу, повязане з необхідністю проведення всебічного аналізу фінансової діяльності кожного комерційного банку, оцінки ефективності залучення та використання банківських ресурсів. При цьому слід зазначити, що формування фінансових ресурсів комерційного банку та їхнє розміщення є складним багатогранним процесом, основу якого складає успішне проведення пасивних і активних операцій. Крім того, банки можуть одержувати дохід від проведення інших операцій, не повязаних безпосередньо з залученням і розміщенням коштів (фінансове посередництво, консультації з фінансових питань тощо). Тому розвиток комерційного банку, аналіз та оцінка його фінансового стану повинні розглядатися в комплексі з урахуванням таких критеріїв:

достатність капіталу - оцінюється розмір капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

-якість активів - оцінюється можливість забезпечення повернення активів, а також вплив окремих кредитів на загальне фінансове положення банку;

рентабельність (прибутковість) - оцінюється рентабельність банку з погляду достатності доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

ліквідність - визначається рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобовязань;

платоспроможність - визначається здатність банку цілком і вчасно виконувати свої платіжні зобовязання, що впливають з операцій з клієнтами, на відкритому ринку, зі своїми контрагентами;

стійкість - характеризується стабільністю фінансового положення, що виражається в достатній ліквідності активів, наявності необхідних резервів;

надійність - визначається здатністю банку до виконання взятих на себе зобовязань;

забезпеченість ресурсною базою - оцінюється достатність обсягів залучення фінансових ресурсів для здійснення повномасштабної банківської діяльності;

ефективність управління - дається оцінка методам управління банківською установою урахуванням ефективності діяльності окремого банку, встановленого порядку його роботи, методів контролю та виконання установлених законів і правил [15, с.29].

Разом з тим для того, щоб провести більш детальний аналіз ліквідності та платоспроможності, розкрити їхнє значення в діяльності комерційного банку, необхідно розглянути сутність поняття "ліквідність комерційного банку" та "платоспроможність комерційного банку.

Термін "ліквідність" (від лат. Liquidus - рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає "легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у кошти" [34,c.150].

При цьому поняттю "ліквідність комерційного банку" у спеціальній літературі даються різні визначення. З одного боку, під ліквідністю розуміється здатність банку виконувати свої зобовязання в термін, причому не тільки з повернення вкладених коштів та виплати відповідного відсотка, але й з видачі кредитів [7,c.146].

З іншого боку, під ліквідністю мається на увазі співвідношення сум активів і пасивів банку з однаковими термінами. Нарешті, говорять про більш ліквідні і менш ліквідні активи банку з погляду можливості швидкого перетворення їх у кошти. При цьому найбільш повне визначення поняття "ліквідність комерційного банку, наведене в роботі і означає можливість банку вчасно й повно забезпечувати виконання своїх боргових та фінансових зобовязань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів за статтями активу та пасиву балансу з урахуванням відповідних строків. Поряд з цим під поняттям "платоспроможність комерційного банку" розуміють фактичну здатність комерційного банку виконати всі свої фінансові зобовязання перед своїми клієнтами і контрагентами у встановлений термін [18,c.146].

У той же час ліквідність комерційного банку базується на постійній підтримці обєктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими - власним капіталом, залученими та розміщеними ним коштами шляхом оперативного управління їхніми структурними елементами (рис.1). При цьому, як видно з рис.1, ліквідність комерційного банку, з одного боку, визначається ефективністю управління її складовими, а з іншого - тим, що ліквідність також може впливати на процеси управління власним капіталом, залученням позикових коштів та ефективним розміщенням банківських ресурсів. Одночасно ефективність оперативного управління складовими ліквідності полягає в платоспроможності комерційного банку.


Рис. 1. Взаємозвязок основних елементів, на яких базується ліквідність комерційного банку


У зв'язку з вищезазначеним, ліквідність може бути розглянута як важливий інструмент управління діяльністю комерційного банку. Цей висновок також ґрунтується на тім, що управління ліквідністю комерційного банку містить у собі пошук джерел позикових коштів, вибір серед них найнадійніших, з найбільш тривалими термінами залучення та з урахуванням витрат, пов'язаних з залученням цих коштів, а також має на увазі процеси управління активами та пасивами, які тісно взаємозалежні і здійснюються одночасно [48,c.150].

При цьому в теорії фінансового аналізу існує два підходи до характеристики ліквідності комерційних банків. Ліквідність можна розуміти як запас чи як потік. Зараз найбільш розповсюдженим є перший підхід - за принципом запасу. Більш того, варто зауважити, що більшість робіт з даного питання зводиться до обґрунтування застосування або першого, або другого підходу. Однак, на мою думку, таке спрощення в корені не вірне. Це пов'язано з тим, що:

ліквідність як "запас" містить у собі визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами у визначений конкретний момент часу шляхом зміни структури активів на користь їхніх високоліквідних статей за рахунок наявних у цій галузі невикористаних резервів. З оцінкою ліквідності як "запасу" пов'язане також таке поняття, як "ліквідність балансу банку". Отже, ліквідність комерційного банку як "запас" визначає статичний рівень оцінки ліквідності банку і може бути використана для розробки основних напрямків діяльності банку з метою досягнення заданого рівня ліквідності;

ліквідність за принципом потоку дає динамічну оцінку рівня ліквідності

комерційного банку, тому що в цьому випадку аналіз ліквідності ведеться безупинно, причому не зводиться тільки до аналізу балансу, з'являється можливість враховувати здатність банку одержувати позики, забезпечувати приток готівки від поточної операційної діяльності. Подібний аналіз припускає також використання більшої інформації, зокрема даних про динаміку доходів банку за минулий період, своєчасне повернення позик, про стан грошового ринку і т. ін. Отже, аналіз ліквідності як "потоку" дозволяє оцінити ефективність обраних напрямків у діяльності банку.

Таким чином, суть аналізу ліквідності комерційного банку, як найважливішого інструмента управління його діяльністю, може бути зведена до взаємозв'язку запасу та потоку ліквідності, що, в свою чергу, являють собою статичний та динамічний рівень абстрагування поняття "ліквідність комерційного банку". Виходячи зі сказаного вище, можна запропонувати наступне трактування поняття "ліквідність комерційного банку": ліквідність комерційного банку відбиває потенційні можливості інституту кредитування щодо виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, ступінь досяжності (тобто можливостей) яких визначається відповідно до статичних та динамічних оцінок ефективності використання банківських ресурсів і їхнього розміщення [16,c.39].

Крім того, для здійснення операційної діяльності, пов'язаної з залученням коштів і їхнім розміщенням в умовах ринкової невизначеності, майбутнього попиту та надходжень наявних коштів за певний період, банку потрібні ресурси в їхній ліквідній формі - активи, які б могли бути легко та швидко перетворені в готівку з невеликим ризиком втрат чи взагалі без нього. Таким чином, ліквідність комерційного банку - це ще й можливість використання його активів у якості наявних коштів або швидко перетворювати їх у такі.

У той же час комерційний банк сам визначає основні джерела попиту та пропозиції ліквідних ресурсів - "на власних умовах і на власний ризик". Джерелами пропозиції ліквідних ресурсів є:

  1. надходження коштів клієнтів на депозитні рахунки і рахунки до запитання;
  2. погашення міжбанківських кредитів;
  3. залучення ресурсів на грошовому міжбанківському ринку;
  4. доходи від продажу недепозитних банківських послуг і продаж активів банку [1,c.11].

Джерелами попиту на ліквідні ресурси виступають:

  1. заявки на одержання кредитів фінансовими установами і від клієнтів банку;
  2. зняття грошей клієнтами зі своїх депозитних рахунків і рахунків до запитання й операційні витрати.

Варто також звернути увагу ще на один аспект необхідності уточнення поняття "ліквідність комерційного банку" і розгляду сутності таких понять, як"ліквідність комерційного банку" і "платоспроможність комерційного банку". Це пов'язано з тим, що часом відбувається змішування двох понять: ліквідність балансу банку і платоспроможність комерційного, яке в майбутньому призводить до ототожнення підтримки ліквідності і платоспроможності кредитних інститутів. Якщо перше - принаймні справа самого банку і він самостійно вибирає в конкретних умовах ті чи інші способи підтримки своєї ліквідності на рівні встановлених норм, то друге, як правило, відноситься до функцій держави в особі його Центрального банку. Разом з тим, як було показано вище, ліквідність балансу банку є статистичною оцінкою ліквідності банку, а платоспроможність відбиває ефективність оперативного управління ліквідністю банку і, зокрема, ефективність управління ліквідністю балансу банку [43,c.37].

Варто також помітити, що ліквідність балансу банку є основним чинником ліквідності самого банку. Баланс вважається ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації ресурсів за активами покривати термінові зобов'язання за пасивами. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання його зобов'язань визначається низкою факторів, серед яких вирішальним є відповідність термінів розміщення ресурсів термінам їх залучення. На ліквідність балансу банку впливає структура його активів: чим більша частка першокласних ліквідних ресурсів у загальній сумі активів, тим вище ліквідність банку.

При цьому активи банку за ступенем їхньої ліквідності можна розділити на три групи:

ліквідні ресурси, які знаходяться в негайній готовності, або першокласні ліквідні ресурси; в їх числі - каса, кошти на кореспондентському рахунку, першокласні векселі та державні цінні папери;

ліквідні ресурси в розпорядженні банку, що можуть бути пере- творені в кошти;

неліквідні активи - це прострочені кредити та ненадійні борги, будинки і споруди, які належать банку і відносяться до його основних фондів [33,c.78].

У міжнародній банківській практиці самою ліквідною частиною активів вважається касова готівка, під якою розуміються не тільки гроші в касі, але й кошти, які знаходяться на поточному рахунку даного інституту кредитування в Центральному банку. Ліквідними статтями в країнах ринкової економіки вважаються першокласні короткострокові комерційні векселі, які банк може перезарахувати в Центральному банку, цінні папери, гарантовані державою. Менш ліквідними є банківські інвестиції в довгострокові цінні папери, тому що їхня реалізація за короткий термін не завжди можлива. Як трудноліквідні активи розглядаються довгострокові позички та вкладення в нерухомість.

Крім того, ліквідність банку залежить від ступеня ризику окремих активних операцій: чим більше частка високоризикових активів у балансі банку, тим нижче його ліквідність. Так, у сформованій практиці до надійних активів прийнято відносити наявні кошти, а до високоризикових - довгострокові вкладення банків. Істотно впливає на своєчасне повернення позичок і тим самим на ліквідність балансу банку ступінь кредитоспроможності позичальників банку: чим більше частка високоризикових кредитів у кредитному портфелі банку, тим нижче його ліквідність [16,c.57].

Ліквідність залежить також від структури пасивів балансу. Якщо за вкладами до запитання вкладники вправі зажадати повернення коштів в будь-який момент, то строкові вклади знаходяться в розпорядженні банку більш-менш тривалий період, і, отже, за інших рівних умов підвищення питомої ваги вкладів до запитання і зниження частки строкових вкладів знижує банківську ліквідність. Надійність депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних установ, також впливає на рівень ліквідності балансу. Разом з тим ліквідність балансу банку оцінюється за допомогою розрахунку спеціальних показників, що відбивають співвідношення активів і пасивів, структуру активів. У міжнародній банківській практиці частіше за все в цих цілях використовуються коефіцієнти ліквідності. Останні являють собою співвідношення різних статей активу балансу кредитної установи з певними статтями пасиву чи, навпаки, пасивів з активами.

ліквідність платоспроможність банк комерційний

Показники ліквідності в різних країнах мають різні назви, неоднакові методики їхнього числення, що пов'язано з сформованою практикою і традиціями та залежать від спеціалізації і величини банків, проведення політики в галузі кредитування й ряду інших обставин. Звичайно, для оцінки ліквідності застосовуються коефіцієнти короткострокової і середньострокової ліквідності. Вони обчислюються як відношення короткострокових чи середньострокових ліквідних активів до відповідних за термінами пасивів. У ряді країн з ринковою економікою банки зобов'язані підтримувати коефіцієнти ліквідності, не нижчі визначеного рівня, названого нормою ліквідності.

Керівництво банків повинне постійно приділяти особливу увагу питанням ліквідності, однак і дотепер немає доступної і повсюдно прийнятної формули для визначення потреб банку в ліквідних ресурсах. При цьому необхідна сума ліквідності окремо взятого банку залежить від коливань загальної суми внесків і попиту на кредит.

При цьому в розрахунках потреб в ліквідних ресурсах на той чи інший період банк може виходити з очікуваних змін рівня внесків і кредитів щодо даного базисного періоду. Таким чином, необхідність у ліквідних ресурсах може бути розрахована на будь-який бажаний період. Ця необхідність пов'язана переважно з очікуваним збільшенням попиту на кредит, ніж з вилученням внесків. Треба також відзначити, що зростання внесків під кінець року вимагає збільшення обов'язкових резервів, але це компенсує вивільнення цих фондів на початку року.

При цьому слід зазначити, що основним принципом підтримки ліквідності банку є ув'язування його активів з термінами передбачуваного виникнення потреби в ресурсах. Для цього в практиці банківської справи використовують наступні форми забезпечення ліквідності банку:

  1. конверсію кредитів у готівку (одержання платежів за кредитами, термін погашення яких повинен наступити найближчим часом, чи ви даних з правом оплати за вимогою);
  2. продаж частини кредитних вимог;
  3. розподіл активів шляхом складання таблиці всіх рахунків пасивів з метою виявлення, яку частину кожного виду пасиву варто розмістити в ліквідні чи менш ліквідні статті активу для підтримки певного коефіцієнта ліквідності;
  4. проведення операцій з пасивами: випуск депозитних сертифікатів, що обертаються, облігацій; позики в Національному банку (НБУ); позики на євроринку тощо [21,c.22].

На підставі принципів і факторів, які формують політику, стратегію і повсякденну діяльність комерційних банків, історично зароджувалася, розвивалася й удосконалювалася теорія і практика управління банківською ліквідністю. У зв'язку з цим необхідний детальний аналіз сформованих теорій управління банківською ліквідністю, а також тих особливостей, які характерні для цього напрямку банківського менеджменту [19,c.45].


1.2 Методичні основи управління ліквідністю та платоспроможністю комерційного банку


Теорії управління банківською ліквідністю з'явилися практично одночасно з організацією комерційних банків. При цьому в даний час у практиці банківського менеджменту виділяють наступні чотири теорії:

  1. теорію комерційних позичок або доктрину реальних векселів;
  2. теорію переміщення;
  3. теорію очікуваного доходу;
  4. - теорію управління пасивами,

які тим чи іншим способом взаємозалежні з основними стратегіям управління банківською ліквідністю, а саме, з:

управлінням активами;

управлінням пасивами;

управлінням активами і пасивами.

Поряд з цим початкове питання про банківську ліквідність мало два теоретичних підходи. Перший був заснований на тім, що структура активів банку за термінами повинна точно відповідати структурі його пасивів. Але це практично виключало можливість проведення комерційними банками активної політики управління своєю ліквідністю. Проте на даній теоретичній основі було вироблене так зване золоте банківське правило, яке полягає в тім, що величина і терміни фінансових вимог банку повинні відповідати розмірам і термінам його зобов'язань [32,c.76].

Другий підхід базувався на реальній невідповідності структур активів і пасивів балансу, оскільки жоден, навіть самий могутній комерційний банк не застрахований від наслідків фінансово-кредитних явищ, які постійно відбуваються в соціально-економічних системах:

  1. економічних криз;
  2. банкрутств;
  3. неплатежів по позичках;

кон'юнктури попиту та пропозицій на ринках позичкових капіталів коштів, цінних паперів і інших проявів незбалансованості ринкових відносин. Разом з цим слід зазначити, що такі явища найбільш характерні саме для країн, які здійснюють перехід від планово-централізованої економіки до ринкової.

Таким чином, труднощі, які реально виникали на різних етапах розвитку або перетворення соціально-економічних систем, вимагали постійної підтримки певного рівня ліквідності комерційних банків. Забезпечення цієї базисної умови стійкої діяльності комерційних банків і викликало об'єктивну необхідність удосконалювання методів і підходів у рамках кожної з зазначених вище теорій [18,c.29].

В основі методу загального фонду знаходиться ідея об'єднання всіх ресурсів. Потім сукупні ресурси розподіляються між тими видами активів, які вважаються придатними. У методі загального фонду ресурсів для здійснення конкретної активної операції не має значення, з якого джерела надійшли кошти, поки їхнє розміщення сприяє досягненню поставлених перед банком цілей. При цьому даний метод вимагає рівного дотримання принципів ліквідності та прибутковості комерційного банку. Тому ресурси розміщуються за такими видами активних операцій, які найбільш повно відповідають цим принципам. Розміщення ресурсів також здійснюється відповідно до певних пріоритетів, що вказують, яка частина наявних у банку ресурсів повинна бути поміщеною в резерви першої або другої черги, використана для позичок і покупки цінних паперів, щоб це принесло дохід. Питання інвестування ресурсів у земельні ділянки, будинки й іншу нерухомість звичайно розглядаються окремо [28, c.120].

При цьому ключовою задачею даного методу при визначенні структури розміщення ресурсів є встановлення їхньої частки, яка може бути виділена в якості первинного резерву. У більшості випадків у ролі первинних резервів фігурують активи, які включаються в статтю "Готівка і заборгованість інших банків", куди входять ресурси на кореспондентських рахунках у Центральному банку, ресурси на кореспондентах рахунках (внески) в інших комерційних банках, готівка в сейфі і а також інші платіжні документи в процесі інкасування. Наступною не менш важливою задачею методу загального фонду ресурсів є створення "некасових" ліквідних активів. Ці резерв включають високоліквідні дохідні активи, які з мінімальною затримкою і незначним ризиком втрат можна перетворити в наявні ресурси.

Заключною задачею розміщення засобів за методом загального фонду ресурсів є формування портфеля кредитів, визначення складу портфеля цінних паперів.

Використання методу загального фонду ресурсів в управлінні активами дає банку широкі можливості щодо вибору різного спектра активних операцій. У той же час зазначений метод не містить чітких критеріїв для розподілу ресурсів за категоріями активів і не дає розв'язання задачі "ліквідність - прибутковість".

Разом з тим при підході до розміщення ресурсів з позицій загального фонду зайво багато уваги приділяється ліквідності і не враховуються розходження вимог ліквідності стосовно вкладів до запитання, ощадних вкладів, строкових вкладів і основного капіталу, що служить причиною наростаючого скорочення норми прибутку. Це обумовлено тим, що з часом термінові й ощадні вклади, які вимагають меншої ліквідності, ніж вклади до запитання, ростуть більш високими темпами. Перебороти цей недолік до деякої міри допомагає метод розподілу активів, відомий також як метод конверсії ресурсів. Цим методом розмежовуються джерела ресурсів відповідно до норм обов'язкових резервів і швидкість їхнього обертання.

Поряд з цим метод розподілу активів припускає створення декількох "прибуткових центрів" (груп) усередині самого банку, які використовуються для розміщення ресурсів, залучених банком з різних джерел. Іншими словами, у банку як би існують відособлені, тобто відокремлені один від одного банки вкладів до запитання, банк ощадних вкладів, банк строкових вкладів і банк основного капіталу.

Головною перевагою розглянутого методу є зменшення частки ліквідних активів і вкладень додаткових ресурсів у позички й інвестиції, що веде до збільшення норми прибутку. Однак і цей метод має недоліки які знижують його ефективність. Наприклад, може не бути тісного зв'язку між швидкістю обертання внесків тієї чи іншої групи і коливаннями загальної суми внесків цієї групи. Другим недоліком цього методу є те, що він припускає незалежність джерел ресурсів від шляхів їхнього використання. На практиці це не зовсім так. Наприклад, банк прагне залучити більше внесків від ділових підприємств, тому що ці підприємства, як правило, позичають гроші у тому ж банку, де їм відкриті поточні рахунки. Отже, залучення нових внесків означає одночасне зобов'язання банку задовольняти частину заявок на кредити з боку нових вкладників. Але це значить, що частина нових внесків повинна бути спрямована на кредитування власників цих внесків [43,c.68].

Разом з тим обидва розглянуті вище методи, наголошуючи на ліквідності обов'язкових резервів і можливому вилученні внесків, приділяють менше уваги необхідності задовольняти заявки клієнтів на кредит. При цьому зазначені вище методи посилаються на середній, а не граничний рівень ліквідності.

Поряд з цим немаловажним аспектом управління банківською ліквідністю є ефективне проведення пасивних операцій з метою залучення необхідних обсягів банківських ресурсів. У міжнародній практиці, цю потребу банки задовольняють за допомогою:

міжбанківських кредитів;

резервних фондів;

угод РЕПО;

позик на ринку євродоларів.

При цьому в широкому смислі управління пасивними операціями являє собою діяльність, яка пов'язана з залученням коштів вкладників та інших кредиторів і визначенням сприятливої відповідної комбінації джерел ресурсів для даного банку. У більш вузькому значенні під управлінням пасивними операціями розуміють дії, спрямовані на задоволення недостатків у ліквідності шляхом активного пошуку позикових коштів а міру необхідності.

Поряд з розглянутими вище підходами щодо управління пасивами комерційного банку, в сучасній практиці також застосовуються такі методи, як:

управління резервною позицією, що передбачає врахування обсягів відкритих у комерційному банку позичкових обмежень як резервів другої черги. Однак таке управління пов'язане з ризиком, або підвищенням цін на ресурси, або з можливістю не отримати необхідний обсяг ресурсів;

управління позичковою позицією, яке враховує обсяги звільнених коштів з позичкових вкладень [15,c.29].

У той же час один із напрямків в управлінні ліквідністю комерційного банку пов'язаний з методами оцінки потреби в ліквідних ресурсах. Тут виділяють такі методи, як:

метод структури ресурсів, який співвідносить обсяг необхідних резервів ліквідності з заявками за стандартними кредитами з обсягом наявних ліквідних активів. Основним недоліком методу є прогнозування ліквідності банку без обліку термінів закінчення конкретних депозитів і кредитів банку;

метод показників ліквідності, що передбачає розрахунок співвідношень обсягів активів різного виду і згрупованих відповідним чином пасивів. Основною задачею в даному методі є визначення критеріального рівня, з яким необхідно порівнювати розраховані показники ліквідності;

метод джерел і використання ресурсів - заснований на вивчен- ні грошових потоків за всіма договорами і угодами банку. Основним недоліком даного методу є необхідність побудови альтернативних прогнозів зміни вільних кредитних ресурсів [12,c.53].

Одночасно з метою прийняття більш зважених рішень у сфері управління ліквідністю та платоспроможністю комерційного банку для аналізу складних взаємозв'язків між різними статтями банківського балансу, звіту про прибутки і збитки використовуються різні методи аналізу управлінських рішень - такі, як:

  1. порівняння планових показників з фактичними даними;
  2. -факторний, індексний, балансовий, графічний аналіз;
  3. різні методи економіко-математичного моделювання.

Разом з тим проведений аналіз показав, що в практиці банківського менеджменту є досить великий інструментарій, що дозволяє ефективно управляти ліквідністю комерційного банку. Поряд з цим використання конкретних методів багато в чому визначається як специфікою роботи конкретного банку, так і тією загальноекономічною ситуацією, що складається.

При цьому треба зазначити, що в управлінні станом ліквідності можна також виділити два напрямки. Один із них зводиться до того, щоб не допустити наявності в банку ресурсів, які не приносить доходів, тобто фактично будь-якого надлишку ресурсів щодо потреб у них.

В основі другого напрямку знаходиться постійна підтримка резервів на рівні, достатньому для задоволення вимог про норми обовязкових резервів і в пікові періоди росту депозитів. Разом з тим більшість банків у практичній своїй роботі дотримуються деякої середини. При цьому усі великі банки вважають вигідним строго контролювати наявні ресурси, а дрібні банки все більше усвідомлюють той внесок, який може внести вміле управління касою в забезпечення загальної прибутковості операцій.

Таким чином, для уточнення ряду задач, пов'язаних з забезпеченням ліквідності та платоспроможності комерційного банку, необхідно розглянути особливості такого забезпечення.


1.3 Забезпечення ліквідності комерційного банку


Значне ускладнення ринкової ситуації призвело фахівців у галузі банківського менеджменту до необхідності розглядати банк як відкриту систему. Разом з тим у банківському менеджменті сформувався і закріпився системний підхід, зміст якого полягає в розгляді сукупності управлінських впливів та внутрішніх і зовнішніх факторів на багаторівневу взаємозалежну систему всіх його складових в однаковій мірі. Тому розгляд особливостей забезпечення ліквідності комерційного банку прямо повязаний з розглядом особливостей у сфері банківського менеджменту [15,c.38].

Іншою характерною рисою, з якою доводиться зіштовхуватися у своїй роботі комерційним банкам при забезпеченні ліквідності, є наявність різних видів ризику. При цьому, виходять з того, що управління ліквідністю, в першу чергу, взаємозалежне від виду й особливостей ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банку, а також від ефективності проведення активно-пасивних операцій, а спектр ризиків, що впливає на ліквідність комерційного банку, досить широкий. У цілому ризики можна розбити на такі групи:

  1. ризики внутрішні, до яких входять валютний ризик, процентний ризик, ризик ліквідності, ризик неплатоспроможності;
  2. ризики зовнішні, куди входить інфляційний ризик, політичний ризик, ринковий ризик, ризик недоодержання прибутку.

А також кредитний ризик, який створюється під впливом дії різноманітних факторів: об'єктивних, суб'єктивних, системних, юридичних, кон'юнктурних тощо.

У той же час кожен із видів ризику можна знизити за допомогою своїх методів і підходів, які,

з одного боку, структурують задачу забезпечення ліквідності комерційного банку;

з другого - обумовлюють необхідність адаптації наявних методів до мінімізації тих чи інших видів ризику з урахуванням умов здійснення банківської діяльності в Україні, тому що більшість існуючих підходів розроблялися для країн з розвинутою економікою [29,c.7].

Разом з тим, оскільки кредитно-банківська система має особливе значення для економіки держави, вона служить об'єктом ретельного нагляду та регулювання як з боку Національного банку України, так і з боку вищих органів державної влади. Тому найбільш істотною особливістю як банківського менеджменту в цілому, так і підсистеми забезпечення ліквідності комерційного банку, є регулювання з боку держави. Одночасно нагляд за комерційними банками і регулювання їхньої діяльності переслідує головним чином дві мети:

забезпечення стійкості і запобігання банкрутства комерційних банків;

обмеження концентрації капіталу в руках деяких банків з метою недопущення монопольного контролю над грошовим ринком.

Досягнення поставлених цілей здійснюється шляхом установлення НБУ економічних нормативів:

  1. нормативів капіталу;
  2. нормативів ліквідності;
  3. нормативів ризику.

Втім, з одного боку, з метою одержання максимального прибутку банки прагнуть як найближче наблизитися до встановлених економічних нормативів, а з іншого - повинні ретельно стежити, щоб ці нормативи не були порушені.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначені:

  1. елементи структури капіталу банку й адекватність капіталу;
  2. розмір статутного капіталу банку;
  3. порядок здійснення банками емісії власних акцій;
  4. органи управління банком і вимоги до керівників банку;
  5. - організація управління ризиками;
  6. вимоги до діяльності банку;
  7. регулювання банківською діяльністю [1,c.16].

При цьому діяльність банку строго регламентується відповідно до встановлених нормативів і правових актів.

Норми ліквідності в одних країнах встановлюються органами банківського і валютного контролю, в інших - банківським законодавством. При цьому їхня величина визначається з урахуванням накопиченого досвіду і конкретних місцевих умов. У той же час оцінка рівня ліквідності банку досягається шляхом зіставлення значення коефіцієнтів ліквідності конкретного банку з установленими нормами. Підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення певної політики банку в галузі пасивних і активних операцій, яка узгоджується з урахуванням конкретних умов грошового ринку, специфіки клієнтів, які обслуговуються, особливостей виконуваних операцій, можливостей виходу на нові ринки і розвитку банківських послуг.

Розглянемо більш докладно деякі нормативи, що стосуються ліквідності та платоспроможності комерційного банку які були встановлені в Україні згідно з інструкцією та діяли протягом тривалого часу [8,c.9].

Співвідношення капіталу банку і його активів визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності, та обчислюється за формулою:


Н3 = * 100%, (1)


де К - капітал банку,

А - активи банку.

Іншими словами, НЗ являє собою норматив платоспроможності комерційного банку. При визначенні платоспроможності банку його активи підсумовуються з урахуванням сум відповідних активів, помножених на зазначені коефіцієнти ризику [28,c.24].

Норматив швидкої ліквідності розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку й у касі до поточних рахунків (Н5).

Норматив загальної ліквідності розраховується як співвідношення загальних активів до загальних зобов'язань банку за формулою:


Н6 = *100%, (2)


де

О - загальні зобов'язання банку.

Норматив співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку характеризує питому вагу високоліквідних активів у робочих активах і розраховується за формулою:


Н7 = *100%, (3)


де В - високоліквідні активи банку,

Р - робочі активи банку.

При цьому в багатьох країнах органи контролю за банківською діяльністю керуються показниками ліквідності, в цьому випадку йдеться про норми обов'язкових резервів, які за своєю сутністю є вираженням вимог, що стосуються підтримки банками співвідношення між ліквідними активами й обсягами депозитів. Такі нормативи більшою мірою розглядаються тільки як індикатори стану ліквідності та використовуються, для виявлення його динаміки або для проведення порівняльного а лізу фінансового стану різних банків, оскільки виконання такого нормативу не гарантує недопущення зниження рівня ліквідності.

Таким чином, можна зробити висновок, що економічні нормативи є найважливішими відносними показниками, яким НБУ приділяє особливу увагу. Разом з тим аналіз економічних нормативів, установлених НБУ, є необхідною, але недостатньою умовою при оцінці реального рівня ліквідності комерційного банку [45,c.153].

Тому поряд з цим у діяльності НБУ виділяють основні напрямки в сфері регулювання кредитного ризику, який також впливає на ліквідність комерційного банку. До цих напрямків відносяться:

  1. обмеження доступу до кредитного ринку шляхом видачі банкам ліцензій на здійснення кредитної діяльності тільки за умови дотримання ними відповідних умов;
  2. утворення методологічної бази для здійснення банками кредитної діяльності;
  3. установлення для банків обов'язкових економічних нормативів, які регламентують кредитний ризик;
  4. установлення для банків вимог, які стосується створення резервів для покриття збитків від кредитної діяльності;
  5. визначення методів банківського нагляду за якістю контролю кредитного ризику, а також визначення форм контрольного регулювання;
  6. визначення рейтингової оцінки діяльності банків;
  7. розробка стандартів зовнішнього і внутрішнього банківського аудита;
  8. рефінансування комерційних банків з метою підтримки їхньої ліквідності;
  9. санація банків;

Підводячи підсумки даного підрозділу, можна констатувати, що забезпечення ліквідності комерційних банків в Україні здійснюється в умовах жорсткого регулювання. Це обумовлено обовязковим дотриманням нормативів і розпоряджень, які до того ж можуть змінюватися. Тому вимоги по забезпеченню ліквідності викликають необхідність безупинного пошуку й удосконалення шляхів відповідності нормативам. Як показали дослідження, проведені в даному розділі, в якості таких шліхів, що сприяють підвищенню ефективності механізму забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку в умовах конюнктури ринку, яка безупинно змінюється, можна виділити:

  1. удосконалення управління надійністю комерційного банку;
  2. розробку підходів щодо покращення залучення банківських ресурсів;
  3. раціоналізацію системи планування відносно забезпечення ліквідності комерційного банку.

2. Аналіз ліквідності та платоспроможності "Мегабанку"


2.1 Аналіз показників і детермінант платоспроможності та ліквідності комерційних банків


Однією з умов стійкого розвитку та функціонування банківської системи є її регулювання за допомогою економічних нормативів. Це пов'язано:

по-перше, з необхідністю забезпечення платоспроможності банку;

по-друге, з діагностикою фінансової стійкості та надійності банку;

по-третє, з визначенням шляхів поліпшення фінансового стану банку.

Втім, як показує практика з цього питання, нормативи постійно змінюються, що заважає проводити зважене дослідження ліквідності та платоспроможності банків. Це обумовлює вибір деякої сукупності показників, яка якнайбільш відбиває розв'язання поставленої задачі, тобто дозволяє проводити не тільки оцінку активів, пасивів та капіталу банків, але й оцінювати зміни в банківський системі, виявляти негативні тенденції за окремими її сегментах. Одночасно треба відзначити, що, дані які аналізуються, повинні мати однакові часові інтервали, а нормативи, з якими вони порівнюються, застосовуватися впродовж цього часу.

Виходячи з цього, систему комерційних банків в Україні станом на 01.01.2012 року можна охарактеризувати наступними показниками платоспроможності і ліквідності:

платоспроможність, або адекватність регулятивного капіталу А1, дорівнює 22%, що на 15% перевищує його нормативне значення;

показник миттєвої ліквідності А2, який значно перевищує встановлене нормативне значення не менш, ніж 20% і дорівнює 37,7%. Втім за старими нормативами (не менш 15%} перевищення цього показника ще більше. Тому цілком законно виникає запитання, яке потребує вирішення: як оцінювати виконання цього нормативу з точки розвитку банківської системи. Якщо відповідь на це запитання давати виходячи з того, що окрема банківська установа виконала або не виконала норматив, то сукупна оцінка буде досить приблизною, тому то не враховує динаміку зміни показника. Однак, як бачимо, для цього показника порівняти динаміку зміни буде важко. Тому надалі, якщо це потрібно, будемо відзначати зміну показників за старими та новими нормативами;

показник загальної ліквідності АЗ дорівнює 121,1% при доцільному значенні не менш 100%;

показник А4, який характеризує наявність у структурі працюючих активів високоліквідних, необхідних для підтримки "мобільності" з метою виконання непередбачених зобов'язань банку перед клієнтами, дорівнює 38,3% при доцільному значенні не менш 15%.

Таким чином, можна говорити, що в цілому система комерційних банків в Україні платоспроможна, а ліквідність знаходиться на достатньому рівні. Однак даний висновок є посереднім і не враховує особливостей фінансового стану й управління кожного банку окремо. Для підтвердження цього приведемо дані за групами комерційних банків (таблиця 1).


Таблиця 1

Деякі показники платоспроможності та ліквідності за системою комерційних банків України станом на 01.01.2012

Групування банків за обсягу активівПоказники (%) А1А2A3А41. Найбільші (активи більше 1 000 млн. грн.) 16,538,2114,739,12. Великі (активи більше 100 млн. грн.) 19,835,8119,237,53. Середні (активи більше 50 млн. грн.) 42,139,4151,139,84. Малі (активи менше 50 млн. грн.) 61,951,8206,332,4

  • Як видно з таблиці 1, показник платоспроможності в групі найбільші (перша група) і в групі великі (друга група) банки нижче середнього значення по всій системі комерційних банків. У той же час по групах середні і малі банки цей показник перевищує середнє значення в два і більше разів. Але й таке усереднення також є умовним. Для підтвердження цього нижче наведено значення показника платоспроможності за окремими комерційними банках станом на 01.01.2011 року, коли даний показник був меншим за середнє значення по групі: - "Аваль" (перша група) - 10,2%;
  • "Приватбанк" (перша група) - 10,4%;
  • "Укрексімбанк" (перша група) - 13,9%;
  • "Креді Ліоне Україна" (друга група) - 9,8%;
  • "Південний" (друга група) - 9,3%.
  • "Мегабанк" (друга група) - 9,2%

У той же час можна зробити висновок, що середні і дрібні банки більше приділяли уваги збільшенню капіталу, ніж великі банки. У підтвердження сказаного наведемо деякі цифри. Так, банк "Аваль" збільшив свій капітал з 154,45 млн. грн. (за станом на 01.04.2010 року) до 176,03 млн. грн. (за станом на 01.01.2011року), тобто на 14%, "Приватбанк" за аналогічний період збільшив свій капітал на 2,9% (з 267,9 млн. грн. до 275, 56 млн. грн.), "Креді Ліоне Україна" - 5,9% (з 26,52 млн. грн. до 28,09 млн. грн.), "Південний" - 5,6% (з 26,38 млн. грн. до 27,86 млн. грн.). У той же час, наприклад, такі банки, як "Базис", "Меркурій", "Золоті ворота" "Європейський" (що відносяться до третьої та четвертої групи банків) збільшили свій капітал відповідно на 26,2%, 32,4%, 40,9% і 71,4%.

Взагалі на це й була орієнтована політика НБУ, що підтверджується наступними даними. Так, у першу групу банків входить 8 комерційних банків, у той же час динаміка зростання кількості банків із нормативним капіталом 5 млн. євро і більше, здійснювалася за рахунок скорочення групи банків із нормативним капіталом менш 3 млн. євро. Іншими словами, збільшення нормативного капіталу системи комерційних банків України відбувалося за рахунок групи середніх і малих банків. У цілому така політика зміцнила банківську систему. Однак, як видно з таблиці 5, можливі деякі диспропорції по групах, що в майбутньому може призвести до дестабілізації банківської системи. Це обумовлено тим, що зобов'язання першої та другої груп банків складають 90% від усіх зобов'язань системи комерційних банків, при тому що у ці групи входять лише 30% банківських установ.

Разом із тим слід зазначити, що запас надійності по першій і другій групі банків достатній, тому що показники миттєвої і загальної ліквідності набагато перевищують нормативні та доцільні значення.

Втім зроблені вище висновки обумовлюють необхідність розгляду динаміки показників ліквідності та платоспроможності для конкретних комерційних банків. У таблиці 6 приведена динаміка показника платоспроможності по ряду досліджуваних комерційних банків. З таблиці 6 видно, що всі досліджувані комерційні банки за аналізований період часу мали показник платоспроможності вище встановленого нормативного значення. У той же час аналіз даних таблиці 6 свідчить про те, що по деяких банках показник платоспроможності має стійку тенденцію до зниження. Це такі банки, як "Трансбанк", "Андріївський", "Всеукраїнський акціонерний банк ВАБАНК", "Банк регіонального розвитку" Серед причин такої тенденції слід відзначити те, що темпи приросту активів збільшувалися швидше темпів приросту капіталу.


Таблиця 2

Динаміка показника загальної ліквідності по окремих комерційних банках України (на початок досліджуваного року)

Назва банківРікЗагальні активи банку, тис. грн. Зобов'язання банку, тис. грн. Показник загальної лік від-ності банку, %Темпи зміни активів до попереднього періоду, %Темпи зміни зобов'язань до попереднього періоду, %ВАТ "Акціонерний банк "Аллонж"201055178,036173,0152,5--201185312,042588,0200,3154,6117,7201292762,048784,0190,1108,7114,5ВАТ "Акціонерний банк "Синтез"201016229,010452,0155,2--201127624,012166,0227,1170,2116,3201269877,0' 41728,0167,4252,9342,9ВАТ "Акціонерний банк "Трансбанк"201030946,012457,0248,4--201145732,022233,0205,6147,7178,4201263184,031649,0199,6138,2142,3ЗАТ "Акціонерний банк "Андріївський"20109783,02006,0487,6--201118692,04102,0455,6191,1204,5201262711,030633,0204,7335,5746,8ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк ВАБАНК"2010186129,0142527,0130,5--2011257712,0202112,0127,5138,4141,82012333380,0269083,0123,9129,3133,1ВАТ "Акціонерний банк "Аркада"201038474,028458,0135,2--201155182,040871,0135,0143,4143,62012103566,076648,0135,1187,6187,5ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Західбудгаз-банк"201012756,06627,0192,4--201121178,07391,0286,5166,0111,5201227985,012077,0231,7132,1163,4ВАТ "Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"20106371,03388,0188,0--201127159,018375,0147,8426,3542,4201267823,052321,0129,6249,7284,7ВАТ "Мегабанк2010236156179816131,4--2011342448284580120,4145,0158,32012434397373485116,3126,9131,3

  • Поряд із цим тенденція зменшення даного показника по ряду аналізованих банків обумовлена переважним приростом залучених коштів у порівнянні із власними. У цілому щодо показника загальної ліквідності слід зазначити, що такий "запас" дозволяє банкам і далі нарощувати активні операції, залучаючи позикові кошти. Однак, як було відзначено вище, таке нарощування може бути пов'язане із труднощами ефективного розміщення залучених ресурсів.
  • Таблиця 3

Динаміка показника загальної ліквідності по окремих комерційних банках України (на початок досліджуваного року)

Назва банківРікЗагальні активи банку, тис. грн. Зобов'язання банку, тис. грн. Показник загальної лік від-ності банку, %Темпи зміни активів до попереднього періоду, %Темпи зміни зобов'язань до попереднього періоду, %ВАТ "Акціонерний банк "Аллонж"201055178,036173,0152,5--201185312,042588,0200,3154,6117,7201292762,048784,0190,1108,7114,5ВАТ "Акціонерний банк "Синтез"201016229,010452,0155,2--201127624,012166,0227,1170,2116,3201269877,0' 41728,0167,4252,9342,9ВАТ "Акціонерний банк "Трансбанк"201030946,012457,0248,4--201145732,022233,0205,6147,7178,4201263184,031649,0199,6138,2142,3ЗАТ "Акціонерний банк "Андріївський"20109783,02006,0487,6--201118692,04102,0455,6191,1204,5201262711,030633,0204,7335,5746,8ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк ВАБАНК"2010186129,0142527,0130,5--2011257712,0202112,0127,5138,4141,82012333380,0269083,0123,9129,3133,1ВАТ "Акціонерний банк "Аркада"201038474,028458,0135,2--201155182,040871,0135,0143,4143,62012103566,076648,0135,1187,6187,5ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Західбудгаз-банк"201012756,06627,0192,4--201121178,07391,0286,5166,0111,5201227985,012077,0231,7132,1163,4ВАТ "Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"20106371,03388,0188,0--201127159,018375,0147,8426,3542,4201267823,052321,0129,6249,7284,7ВАТ "Мегабанк2010236156179816131,4--2011342448284580120,4145,0158,32012434397373485116,3126,9131,3

  • Таблиця 4

Динаміка портфеля цінних паперів по окремих комерційних банках України (на початок досліджуваного року)

Назва банківРікЦінні папери, що рефінансуються НБУ, та цінні папери, що емітовані НБУ, тис. грн. Цінні папери на продаж, тис. грн. Інвестиційні цінні папери, тис. грн. ВАТ "Акціонерний банк "Аллонж"2010176909502011048344820120115523ВАТ "Акціонерний банк "Синтез"20109402172011001042012000ВАТ "Акціонерний банк "Трансбанк"201046635815920110332149201202180ВАТ "Акціонерний банк "Аркада"201047116021372011011602137201206242049ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк ВАБАНК"2010115972277603201146689567641201201886313ВАТ "Мегабанк2010002167201100936820120237723513

  • У той же час з таблиці 4 видно, що усі банки поступово припиняють роботу з цінними паперами, що рефінансуються та імітуються НБУ. При цьому деякі банки акцентують свою діяльність на роботі з цінними паперами, призначеними для продажу, а інші - з інвестиційними цінними паперами.
  • Немаловажним аспектом при розгляді ліквідності є аналіз відповідності структури активів і пасивів кредитних інститутів, що, в свою чергу, пов'язано з можливістю виникнення диспропорцій між активами та пасивами за термінами розміщення й залучення. Тому важливою є задача виявлення джерел потенційної погрози підриву ліквідності банківської системи. При цьому особливу увагу варто звернути на те, що в умовах ринкових перетворень найбільш стійкою частиною пасивів, які забезпечують проведення термінових активних операцій, є фонди та прибуток комерційного банку, випущені ним цінні папери. Поряд з цим ресурси, які залучені від фізичних та юридичних осіб в умовах економічної нестабільності та політичної кон'юнктури, піддаються неконтрольованому відтоку. Крім того, дослідження тенденцій розвитку ринку депозитів фізичних осіб в Україні показують недостатню стабільність обсягів їхнього залучення. Разом з тим у структурі ринку депозитів обсяг довгострокових депозитів складає лише 23,7% і має тенденцію до зниження.
  • Слід також зазначити важливість врахування таких складових при проведенні аналізу ліквідності та платоспроможності банків, як зміна дисконтної ставки, ставки резервування, курсу національної валюти до іноземних валют, що особливо виявляється в період кризових ситуацій.
  • У цілому, всі проаналізовані в даному підрозділі фактори призводять до зменшення банківської ліквідності, погіршують платоспроможність банків та дестабілізують фінансово-кредитну систему.
  • Таким чином, виходячи з викладеного вище, аналіз ліквідності та платоспроможності повинен відповідати вимогам системного та комплексного підходів, тому що досліджуються різні фактори, аналізуються всі складові балансу Для цих цілей пропонує проводити аналіз ліквідності та платоспроможності у вигляді нерозривного ланцюжка, основними ланками якого повинні бути:
  • аналіз основних нормативів платоспроможності та ліквідності;
  • аналіз структури балансу і його складових частин;
  • облік факторів, які безпосередньо або опосередковано впливають на ліквідність та платоспроможність;
  • наочність уявлення результатів аналізу.

2.2 Адаптаційне прийняття рішень у сфері забезпечення ліквідності та платоспроможності банку


Специфіка функціонування комерційного банку як інституту кредитної системи полягає у використанні залучених ресурсів, які належать іншим суб'єктам ринку. У той же час основою організації господарювання підприємств не фінансового сектора економіки є власні ресурси, і банкрутство такого підприємства безпосередньо загрожує тільки його власникам і обмеженому колу контрагентів. Разом з тим неплатоспроможність банку може дестабілізувати всю грошово-кредитну систему країни через серію фінансових криз кредитних установ.

Поряд з цим істотно зменшується рівень ліквідності комерційних банків і неможливість клієнтів кредитної установи виконувати свої грошові зобов'язання, внаслідок чого нерідко виникають структурні диспропорції в банківських активах і пасивах за сумами й строками розміщення.

Тому комерційні банки повинні регулювати такий вплив шляхом внесення оперативних змін у проведення активно-пасивних операцій Іншими словами, слід зазначити важливість зворотного адаптивного зв'язку в якості регуляторного фактору у забезпеченні ліквідності та платоспроможності комерційного банку.

У той же час необхідно виділити основні напрямки аналітичної роботи, від яких, на думку автора, в першу чергу залежить ефективне адаптаційне забезпечення ліквідності комерційного банку:

оцінка ризиковості окремих активів банку, їхньої прибутковості та можливості перетворення в засоби платежу;

аналіз впливу на стан ліквідності окремих банківських операцій, здійснення яких супроводжується зміною структури активів і пасивів банку;

прогнозування змін співвідношення обсягу залучених ресурсів і виданих кредитів з урахуванням макро - і мікроекономічних факторів,

оцінка можливостей використання зовнішніх джерел поповнення ліквідних ресурсів.


Рис. 2. Адаптивна структура управління ліквідністю


У свою чергу оцінка ризиковості активних операцій банку тісно пов'язана з їхньою класифікацією в залежності від термінів виконання чим більше термін на який вкладаються кошти, тим вище рівень їх ризиковості. При цьому в більшості випадків діє "золоте правило" вкладень яке встановлює прямо пропорційну залежність між прибутковістю активів і ризиком ймовірних втрат коштів по них, що ускладнює загальну систему оцінки фінансового менеджменту в банку, тому що підтримка достатньої ліквідності не повинна дуже відбиватися на прибутковості банківської діяльності Взагалі рівень ліквідності в даному напрямку регулювання оцінюється в залежності від питомої ваги різних груп активів з різним ступенем ризику в загальній сумі вкладень банку. Чим більше частина в балансі банку належить високоризиковим активам, тим нижче рівень його ліквідності, і, навпаки, чим більшу питому вагу займають активи з низьким ступенем ризику, тим вище ліквідність банку.

Поряд з цим відомо, що комерційні банки можуть розподілити класифікацію активів за великою кількістю груп, довівши п до декількох десятків, що значно розширить сферу аналітичної роботи, зробить п більш точною і створить додаткові можливості ефективного розміщення вкладень банку. Однак і такий підхід не дає остаточної відповіді на всі питання регулювання ліквідності. Шляхом до їхнього рішення в процесі аналізу і безпосереднього управління фінансами, на думку автора, варто вважати постійне погоджування визначених груп активів, класифікованих за ступенем ліквідності з пасивами, згрупованими за термінами їхнього виконання (таблиця 5).


Таблиця 5

Співвідношення пасивів і активів балансу банку за термінами виконання і ступенем ліквідності

Пасиви банку (за термінами виконання) Активи банку (за ступенем ліквідності) Перша група Зобовязання, виплачувані на першу вимогу, і короткострокові зобовязання: 1.1 Вклади до запитання 1.2 Залишки коштів на поточних і розрахункових рахунках клієнтів 1.3 Залишки коштів на кореспондентських рахунках інших банківПерша група Активи в безпосередньо ліквідній формі: 1.1 Залишок готівки в касі банку 1.2 Залишок коштів на кореспондентському рахунку в НБУ 1.3 Залишки коштів на кореспондентських рахунках в інших банках. Друга група Зобов'язання банку середньої терміновості: 2.1 Середньострокові депозити 2.2 Строкові вклади населення 2.3 Середньострокові позики, отримані від інших кредитних установДруга група Легколіквідні активи: 2.1 Депозити в інших банках терміном до 1 місяця 2.2 Кредити й інші вкладення з терміном повернення до 30 днів 2.3 Акції й інші легкореалізовані папери на ринку цінних паперівТретя група 3.1 Власний капітал 3.2 Облігаційні позики 3.3 Депозити підприємств і населення на тривалий термінТретя група 3.1 Середньо-1 довгострокові кредити, видані банком 3.2 Прострочена і ненадійна заборгованість за позиками 3.3 Вкладення в будинки споруди й інше нерухоме майно 3.4 Участь у підприємствах

  • Помітимо тут, що віднесення державних цінних паперів до остаточного рішення про їхню конверсію, погашення і виплату не може бути зміненим. При цьому рівновага в балансі між сумами і термінами звільнення в грошовій формі і сумами і термінами очікуваних платежів по зобов'язаннях указує на достатній рівень ліквідності комерційного банку.
  • Отже, доцільно встановити визначений коридор за окремими нормативами ліквідності границі якого визначаються нормативами ліквідності у відповідності до спеціалізації комерційного банку. Тоді в процесі розвитку банківської системи НБУ необхідно буде змінювати тільки вагові коефіцієнти за кожною групою комерційних банків, адаптуючи їх до умов, що змінюються
  • Це в підсумку, на думку авторів, дозволить якісніше й точніше робити аналіз відповідності нормативної бази, а отже, і управління ліквідністю банку з часом у постійно мінливих умовах здійснення банківської діяльності.

Рис. 3. Адаптивне регулювання ліквідності банку

  • Поряд з цим кожен банк, виходячи з пріоритетів власної політики фінансово-кредитного обслуговування різних сегментів ринку, може встановити оптимальні для себе коефіцієнти співвідношення тих чи інших груп активів і пасивів або граничні норми відхилення по кожній конкретній групі активів від величин відповідної групи пасивів. При цьому коливання у певних границях припустиме від декількох відсотків між найбільш ліквідними активами і потоковими зобов'язаннями до десятків відсотків у залежності від збільшення термінів розміщення відповідних ресурсів.
  • Таким чином, для всебічного аналізу й ефективного регулювання банківської ліквідності необхідно також враховувати дані про рух коштів за позиковими операціями. Ця необхідність підтверджується ще й тим, що банк для задоволення можливих запитів своїх клієнтів може використовувати не тільки залишки коштів у касі і на кореспондентському рахунку, але й сум, що вивільняються при погашенні заборгованості за виданими раніше кредитами. Втім у процесі аналізу варто враховувати, що оборотність коштів за поточними і розрахунковими рахунками вища, ніж за позичковими, тому що охоплює більше коло операцій. Отже важливо, щоб у процесі регулювання ліквідності банку використовувалися дані не тільки відносно залишків за виданими кредитами, але й відносно їхнього обороту за період, що аналізується.
  • Варто також враховувати і той факт, що саме термінові зобов'язання є найбільш важливими ресурсами для розширення кредитних операцій. Це пов'язано з тим, що термінові ресурси, і насамперед депозити, є накопиченими заощадженнями, тому існує асиметрія між процесами утворення і скорочення заощаджень, що також впливає на ліквідність банківської системи.
  • Для регулювання ліквідності більше значення має й обсяг резервів банківської системи. У цьому відношенні варто вказати принципову відмінність ліквідності банківської системи і ліквідності окремого банку. З погляду окремого банку, вимоги до інших комерційних банків у формі кореспондентських рахунків або короткострокових кредитів виступають як ліквідні активи. Але для всієї банківської системи взаємні вимоги банків являють собою лише елементи повторного рахунку в консолідованому балансі банківської системи. У той же час валютна структура резервів банківської системи визначається рішенням банків з урахуванням очікуваних темпів зміни валютного курсу, співвідношення зовнішньоекономічних і внутрішніх розрахунків клієнтів банків і того, в якій мірі збереження резервів в іноземній валюті сполучені з трансакційними витратами. При цьому рішення комерційних банків щодо продажу частини валюти або н покупців у НБУ не змінює (при незмінному валютному курсі) обсягу резервів, змінюється тільки їхня структура.
  • Таким чином, для комплексної всебічної оцінки ліквідності комерційного банку та її регулювання варто враховувати вплив окремих операцій на зміну складу зобов'язань і вкладень банку. Це дає можливість оцінити не тільки поточний стан ліквідності, а й виявити ймовірні тенденції м зміни і на цій основі організувати управління фінансами банку так, щоб не допустити навіть найменшої можливості невиконання кредитною установою своїх зобов'язань перед клієнтами.
  • Проте ліквідність комерційного банку значною мірою залежить від коливань загальної суми внесків і попиту на кредитні ресурси. Тому ще одним важливим напрямком регулювання банківської ліквідності може бути прогнозування співвідношення обсягу залучених ресурсів і наданих кредитів. Основна мета такого прогнозування полягає у визначенні (по можливості - з максимальною точністю) потреби банку в найбільш ліквідних активах на найближчу перспективу. При цьому бажання банків мінімізувати зазначені активи з метою забезпечення найбільшої прибутковості операцій може негативно відбитися на рівні ліквідності. Тому, щоб не тримати значні суми коштів у найбільш ліквідній формі активів, які не приносять доходу, банк може забезпечити належний рівень рентабельності своєї діяльності, вчасно прогнозуючи можливі зміни обсягів внесків і кредитів. Таке прогнозування у своїй основі може охоплювати два аспекти аналіз макро- і мікроекономічних факторів, які впливають на залучення, та зміна попиту на кредитні ресурси. Оцінка даних факторів дає можливість простежити та певною мірою передбачити загальні тенденції в змінах внесків і коливаннях попиту на кредити.
  • Однак для більшої конкретизації прогнозу банк повинен проводити аналіз очікуваних мір і на мікроекономічному рівні, вивчаючи потреби в кредитних ресурсах і можливий рівень залишків на поточних рахунках і термінових депозитах відносно кожного з своїх основних клієнтів.
  • Таким чином, підводячи деякі підсумки по даному підрозділу, можна констатувати, що основою належного забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку є адаптивне прийняття рішень, укрупнена схема основних напрямків якого представлена на рисунок 4.

Рис. 4. Основні напрямки адаптивного прийняття рішень у сфері забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку


  • У той же час на рисунку 4 показано усі напрямки адаптивного регулювання по забезпеченню ліквідності та платоспроможності комерційного банку тісно, взаємозалежні між собою і впливають один на одного, утворюючи деяке нерозривне адаптивне кільце регулювання. Чим стійкіше дане адаптивне кільце регулювання, тим більше реальне досягнення заданого рівня ліквідності та забезпечення платоспроможності комерційного банку.

Поряд з цим однією з умов ефективної реалізації адаптивного кільця забезпечення ліквідності та платоспроможності банку повинна бути система цілей, які відповідають певним внутрішнім і зовнішнім умовам розвитку банку. При цьому необхідно виходити з того, що може бути вибудуваний ланцюжок рішень від приватних критеріїв, що залежать від кінцевих цілей, до досягнення загальної задачі - підтримки і необхідної ліквідності і платоспроможності комерційного банку.


3. Основні напрямки удосконалення механізму забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку


3.1 Планування банківської діяльності по забезпеченню ліквідності та платоспроможності


Планування є невід'ємною складовою частиною процесу забезпечення належного рівня ліквідності та платоспроможності банку. Це пов'язано з тим, що планування банківської діяльності дозволяє:

  1. конкретизувати мету банку, що збільшує шанси її досягнення;
  2. визначити напрямки розвитку банку, перспективні види операцій, майбутні зміни зобов'язань банку перед клієнтами;
  3. здійснити пошук нових ресурсів з метою підвищення прибутковості, забезпечення достатньої ліквідності.

У той же час варто враховувати, що банківська система - це одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Складові частини цієї системи - банки - постійно знаходяться в центрі безлічі суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, які протікають в економіці, політиці, соціальній сфері, що підсилює значимість планування всіх напрямків банківської діяльності, які, в свою чергу, нерозривно взаємозалежні з забезпеченням ліквідності та платоспроможністю банку.

При цьому найбільш ефективним інструментом планування є методи економічного прогнозування, основу яких складають різні моделі досліджуваного процесу. За допомогою економічного прогнозу можна визначати напрямки та готувати конкретні рішення економічної політики, а також оцінювати їхні можливі результати та наслідки. У той же час обґрунтування економічного прогнозу й вибір методу прогнозування тісно взаємозалежні з поняттям економічної ефективності.

Таким чином, економічна ефективність планування та прогнозування банківської діяльності є багатокритеріальною функцією, яка нерозривно пов'язана з плануванням ліквідності й аналізом прибутковості банку. Тому при плануванні банківської діяльності необхідно погоджувати показники, які відбивають ліквідність та прибутковість проведення тих чи інших видів (груп) банківських операцій.

Разом з тим превалювання того чи іншого критерію у визначенні економічної ефективності планування банківської діяльності визначається стійкістю адаптивного кільця регулювання (див. підрозділ 2.3). У той же час, варто виділити:

  1. первинні критерії економічної ефективності планування банківської діяльності, до яких відносяться платоспроможність та ліквідність банку,
  2. вторинні - наприклад, прибутковість проведення окремих банківських операцій, прибутковість банку.

У той же час процес прогнозування банківської діяльності, в тому числі і щодо забезпечення ліквідності та платоспроможності банку, вимагає застосування різних аналітичних методів. Серед розмаїття таких підходів можна виділити:

статистичні методи;

ймовірності методи;

балансові методи;

імітаційні моделі тощо.

Наприклад, дослідження динаміки руху коштів на банківських рахунках підприємств статистичними методами дозволяє визначити стабільний залишок коштів на рахунках до запитання і перевести його (цілком або частково) на термінові рахунки. Ця операція вигідна і банку (підвищує його ліквідність), і клієнтам банку - наприклад підприємствам (збільшує їхній прибуток, тому що відсоток по термінових депозитах вище, ніж по депозитах). Іншим прикладом застосування статистичних методів є метод оцінки впливу окремих факторів на зміну показника ліквідності. Разом з тим ряд статистичних методів пов'язаний з побудовою деякої виробничої функції, яка описує банківську діяльність. Однак слід зазначити, що більшість виробничих функцій носить детермінований характер Іншими словами, вони не враховують впливу випадкових збурень Додавання ж нових перемінних призводить до ускладнення виробничої функції і до виникнення погрішностей в обчисленнях.

Останнім часом активно розвиваються також різні види моделювання банківської діяльності, засновані на автоматизації банківських розрахунків Це насамперед передбачає використання сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій, які забезпечують підтримку прийнятих рішень та виконуваних послуг. До їхнього числа відноситься й імітаційне моделювання. При цьому важливим етапом імітаційного моделювання є формування концептуальної схеми моделі, яка відображає основні взаємозв'язки досліджуваного об'єкта, що в цілому є дуже складною задачею.

Резюмуючи викладене вище, можна зробити висновок про те, що планування банківської діяльності - процес досить складний, обумовлений різними критеріями та механізмами їхнього досягнення який повинен здійснюватися пошуком компромісних рішень при гнучкому сполученні протилежних вимог прибутковості та ліквідності.


3.2 Шляхи щодо формування кредитно-інвестиційного портфеля комерційного банку та забезпечення його надійності


Здійснення багатьох активних операцій комерційних банків України відбувається через формування відповідної структури портфелів їх вкладень. Але підвищена частка позичок в активах банку призводить до погіршення його ліквідності. Тому з метою зниження ризику втрат необхідний поглиблений аналіз щодо формування портфеля вкладень комерційного банку з погляду ліквідності, прибутковості позичок та їх диверсифікованості.

Втім слід зазначити, що задача формування та розподілу банківських ресурсів, як і задача планування відповідної діяльності, багато-критеріальна та визначається безліччю показників ефективності. Наприклад, ліквідність позичок визначається надійністю їхнього повернення. У свою чергу критерії надійності повернення включають:

  1. рівень кредитоспроможності клієнта;
  2. форму забезпечення повернення позички (гарантію, поручительство, страхування, заставу, відсутність забезпечення);
  3. застраховану частку кредиту й т. ін.

Поряд з цим безліч показників ефективності утворюють певну множину, яка враховує як особливості окремих видів вкладень комерційного банку (кредитних, інвестиційних, інноваційних тощо), так і їхні загальні властивості

Таке уявлення множини показників ефективності обумовлює не тільки визначення найбільш вагомих, але й застосування саме тих підходів, які враховують їх укупі, що особливо потрібне при формуванні портфеля кладень.



Рис. 5. Сукупна множина показників ефективності при формуванні портфеля вкладень комерційного банку (приклад)


Інакше кажучи, при розгляді питань стосовно формування портфеля вкладень комерційного банку необхідно розглядати їх:

  1. по-перше, з задачами і цілями банківського менеджменту в цілому;
  2. по-друге, з задачами забезпечення та підтримки певної ліквідності, платоспроможності й прибутковості як окремих банківських операцій, так і банку в цілому.

Формування портфеля вкладень комерційного банку як складова частина банківського менеджменту також визначається:

  1. низкою кількісних показників - таких, як чисельність клієнтів, обсяг депозитів, кредитних і інвестиційних вкладень тощо;
  2. набором якісних показників, наприклад трудомісткістю операцій, ступенем задоволення запитів клієнтів;
  3. урегульованістю з боку держави діяльності банку, яка полягає у встановленні Національним банком ряду економічних нормативів. Тобто кожен з безлічі показників ефективності формування портфеля вкладень комерційного банку може мати свою розмірність, що потребує відповідних процедур узгодження для визначення деякої загальної величини, або розробки низки окремих підходів до формування портфеля для кожного окремого етапу. На кожному такому етапі вирішуються окреме завдання згідно свого критерію ефективності Втім вирішення задачі формування портфеля вкладень комерційного банку з точки зору узгодженого взаємозв'язку ліквідності та прибутковості обумовлює.
  4. визначення пріоритетних напрямків і сегментів ринку для проведення його активних операцій;
  5. адаптивне регулювання попиту на банківські послуги;
  6. оптимальне використання банківських ресурсів для проведення відповідних операцій;
  7. мобільну стратегію визначення рівня кредитних і депозитних ставок.
  8. Таким чином, з сказаного вище випливає, що у випадку, якщо найбільшу питому вагу має кредитна складова портфеля доцільно враховувати ймовірність неповернення виданих кредитів.

На основі бази даних банком щодня повинні розкриватися значення показників платоспроможності та ліквідності, проводитися аналізи перспектив розвитку операцій банку з урахуванням норм платоспроможності та ліквідності. Це дозволить пов'язати вирішення питань щодо:

  1. розміщення та залучення ресурсів;
  2. збільшення власних коштів банку;
  3. розширення участі банку в інших підприємствах і банках;
  4. пошуку джерел додаткових доходів і розвитку нових операцій комерційного банку з вимогами дотримання його ліквідності та платоспроможності.

Розглянутий аналіз також дає можливість передбачати різні зміни рівня ліквідності та платоспроможності комерційного банку, вчасно вживати необхідні заходи щодо їх стабілізації.

Висновки


Задача підтримки ліквідності та забезпечення платоспроможності комерційних банків, як і раніше, залишається однією з найбільш актуальних Це пов'язано з тим, що труднощі з ліквідністю та платоспроможністю банку, що виникають, можуть дестабілізувати його фінансове положення, а потім призвести до банкрутства або навіть до ліквідації банківської установи. Разом з тим безупинний розвиток і впровадження нових видів послуг, швидкоплинні коливання стану фінансових ринків, тенденції використання нових інформаційних технологій, зростання конкуренції та глобалізація банківської діяльності в цілому ставлять задачу розвитку й удосконалення як банківської системи, так і окремих и ланок - комерційних банків. Особливо важлива ця задача для України, яка переживає період трансформації економічних відносин, і тому традиційні підходи та методи не тільки неефективні, але і не завжди прийнятні.

Результати дослідження зводяться до наступних висновків і пропозицій.

У результаті теоретичного розгляду основ аналізу фінансової діяльності комерційного банку, оцінки ефективності залучення та використання банківських ресурсів у дисертації доведено, що один із високо пріоритетних напрямків банківського менеджменту пов'язаний з розглядом ліквідності комерційного банку, тому що істотним фактором у роботі банків є їхня постійна здатність робити платежі за своїми зобов'язаннями без зволікання та без дорогих коректувань у складі своїх активів.

Вивчення сутності поняття "ліквідність комерційного банку" дозволили виділити два підходи щодо характеристики ліквідності комерційних банків, які розглядають ліквідність або як запас, або як потік. При цьому в роботі обґрунтовано, що ліквідність комерційного банку як "запас" визначає статичний рівень оцінки ліквідності банку і може бути використана для розробки основних напрямків діяльності банку з метою досягнення заданого рівня ліквідності, аналіз ліквідності як "потоку" дозволяє оцінити ефективність обраних напрямків у діяльності банку. Виходячи з цього, в дисертації доведено, що сутність аналізу ліквідності комерційного банку як найважливішого інструмента управління його діяльністю може бути зведена до взаємозв'язку запасу й потоку ліквідності, які, в свою чергу представляють статичний та динамічний рівень абстрагування поняття "ліквідність комерційного банку.

Ретроспективний аналіз поняття "ліквідність комерційного банку" дозволив сформулювати наступне уточнене визначення ліквідність комерційного банку відбиває потенційні можливості кредитної установи по виконанню своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами ступінь досяжності яких (тобто можливостей) визначається у відповідності зі статичною та динамічною оцінками ефективності використання банківських ресурсів і їхнього розміщення. Новизна такого трактування полягає в тім, що зроблено акцент на досяжності потенційних можливостей щодо підтримки деякого рівня ліквідності комерційного банку, яка полягає в ефективному використанні банківських ресурсів і в напрямках їхнього розміщення, що, на думку автора, найбільш істотно.

При розгляді теорій, пов'язаних з платоспроможністю комерційного банку, виявлено, що одні з них зводяться до розгляду теорій забезпечення ліквідності, інші оперують з таким поняттям, як "надійність комерційного банку", тобто здатність банку в будь-якій ситуації на ринку, а не відповідно до наступаючого термінами платежів, виконувати взяті на себе зобов'язання Разом з тим розмаїття теорій платоспроможності банку, як правило, обумовлене конкретним аналізом різних факторів, від яких залежить надійність комерційного банку.

Розгляд особливостей забезпечення ліквідності комерційного банку взаємозалежне з розглядом особливостей у сфері банківського менеджменту. Проведені дослідження показали, що основними особливостями, з якими приходиться зіштовхуватися в сфері забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку, є:

відсутність добре налагоджених організаційних форм у структурі комерційного банку;

наявність різних видів ризику;

регулювання з боку держави, тому що економічні нормативи є найважливішими відносними показниками, які сприяють підвищенню надійності й ефективності діяльності комерційних банків.

При цьому забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку здійснюється в умовах жорсткого регулювання, що в цілому не сприяє створенню сильної та розгалуженої банківської мережі.

Негативно впливає на ліквідність та платоспроможність комерційних банків наявність сумнівних, пролонгованих і прострочених кредитів. Разом з тим аналіз статистичних даних показав, що ліквідність більшості комерційних банків підтримується завдяки наданню короткострокових кредитів у галузі, які являються найбільш прибутковими та повернення кредитів з яких є найбільш вірогідним. У той же час в областях істотну роль у кредитуванні суб'єктів господарювання відіграють регіональні банки.

Проведені дослідження дозволили обґрунтувати тезу про те, що аналіз ліквідності та платоспроможності, повинен відповідати вимогам системного та комплексного підходів. У зв'язку з цим у роботі запропонована наступна структура аналізу.

  1. аналіз основних нормативів платоспроможності та ліквідності;
  2. аналіз структури балансу і його складових частин;
  3. облік факторів, що безпосередньо або опосередковано впливають на ліквідність та платоспроможність;
  4. наочність уявлення результатів аналізу.

Для ефективного залучення та розміщення банківських ресурсів з метою забезпечення належного рівня ліквідності та платоспроможності комерційного банку в роботі розроблена відповідна адаптаційна система прийняття рішень, основу якої складають різні напрямки адаптивного регулювання, які утворять адаптивне кільце регулювання. В якості основних напрямків адаптивного регулювання в роботі виділені:

  1. оцінка ризиковості окремих активів банку;
  2. аналіз впливу на стан ліквідності окремих банківських операцій;
  3. прогнозування змін співвідношення обсягу залучених ресурсів та виданих кредитів;
  4. оцінка можливостей використання зовнішніх джерел поповнення ліквідних ресурсів;
  5. збереження та розширення ринку клієнтів банку;
  6. проведення повномасштабних маркетингових досліджень.

Розроблені пропозиції та рекомендації можуть бути використані в діяльності банківських установ з урахуванням їх специфіки.


Список використаних джерел


1.Закон Украины "О банках и банковской деятельности" от 07.12.2009 г. № 2121-III // Приложение к газете "Налоги и бухгалтерский учет" - 2001. - №2. - С.2-84.

2.Закон України "Про національний банк України" №679-XIV від 20 травня 1999 року // http // www.bank.gov.ua.

.Постанова Правління НБУ "Про внесення змін до Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності Додаток до журналу Вісник НБУ. - 2009. - №5. - С.31-32.

.Постанова Правління НБУ "Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу Вісник НБУ. - 2007. - №5. - С.18.

.Постанова Правління НБУ "Про затвердження Тимчасового положення про визначення Національним банком України процентних ставок за своїми операціями" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу Вісник НБУ. - 2001. - №6. - С.26.

.Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій РЕПО // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу Вісник НБУ - 2011. - №6. - С.35-42.

.Тимчасове положення про визначення Національним банком України процентних ставок за своїми операціями // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу Вісник НБУ. - 2001. - №6. - С.26-29.

.Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджена Постановою Правління НБУ від 14.04.2001 р. №141 // http // www.bank.gov.ua.

.Інструкція про порядок регулювання діяльності баків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.2002 р. №368. // http // www.bank.gov.ua.

.Агафонов А., Бжезинский А., Григорьева Е. Управление активами и пассивами в коммерческом банке // Банк - 1996. № 8. С.10-14.

.Алтунян А.Г. Процентная политика коммерческих банков Автореф. дисс. на стиск. учен. степ. к. э. н.: 08.00.01. - СПб.: С. - Петерб. гос. ун-т., 1997. - 18 с.

.Андрущенко П., Карчева Г. Підсумки діяльності комерційних банків України за 1-й квартал 2001 року // Вісник НБУ - 2001. - №6. - С.2-6.

.Ансофф И. Стратегическое управление Пер. с англ. / Науч. ред. и вступ ст.Л.И. Евенко - М.: Экономика, 1989. - 520 с.

.Антикризисное управление от банкротства - к фінансовому оздоровлению / Под ред. Г.П. Иванова - М.: Закон и право, Изд. обозр. "ЮНИТИ", 1995. - 316 с.

.Аристов Д.В., Гузов К.О. Ликвидность банков скрытая угроза // Деньги и кредит - 2001. - №7. - С.49-51.

.Ауриема М. Дж., Коли Р.С. Индустрия банковских платежных карточек - М.: ИНФРА, 1997. - 240 С.

.Аушев М. X. Проблема устойчивости коммерческих банков в конкурентной среде Автореф. дисс. на стиск. учен. степ. к. э. н.: 08.00.10 - М.: Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации, 1996. - 20 с.

.Ачкасов А.И. Балансы коммерческих банков и методы их анализа Вопросы ликвидности и их отражение в банковских балансах. - М.: АО "Консалтбанкир", 1993. - 128 с.

.Балабанов М.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1997. - 480 с.

.Банківські операції / Мороз А М, Савлук М.I., Пуховюна М.Ф. та ін, За ред. д. е. н., проф. А М Мороза - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.

.Банківська енциклопедія / Під ред. д. е. н., проф.А.М. Мороза - К.: ЕЛЬТОН, 2004. - 328 с.

.Банковская энциклопедия / Под ред.С.И. Лукаш, Л.А. Малютиной - Днепропетровск: Баланс - Аудит, Каисса Плюс, 1994. - 252 с.

.Банковский портфель-1/Под ред Ю М Коробова, Ю Б Рубина, В И Солдаткина - М Сомитекс, 2004 - 746 с

.Банковский портфель-2/Под ред Ю М Коробова, Ю Б Рубина, ВИ Солдаткина - М Сомитекс, 1994 - 752с

.Банковское дело / Под ред.О.И. Лайрушина - М.: Финансы и статистика, 2000. - 672 с.

.Барановський О., Барановська В. Банківський сектор економіки України // Банківська справа - 2000. - № 6. - С. 19-29.

.Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка. - М.: Логос, 1999. - 344 с.

.Бицька Н. Проблеми формування та використання банківських ресурсів // Банківська справа - 2000. - №5. - С.50-52.

.Бицька Н.3. Кризові явища в банківській системі України та шляхи їх подолання // Фінанси України - 1996. - №9. - С.83-85.

.Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами - К.: МП "ИТЕМ ЛТД", СП "АДЕФ - Украина", 2010. - 534 с.

.Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. - 318 с.

.Большой экономический словарь / Под ред.А.Н. Азрилияна - 2-е изд. доп. и перераб. - М.: Институт новой экономики, 1997. - 864 с.

.Бор М.З., Пятенко В.В. Менеджмент банков: организация, стратегия, планирование - М.: ИКЦ "ДИС", 2008. - 288 с.

.Бураковський І. Банківська система Японії: загальна характеристика // Банківська справа - 2009. - №4. - С.31-34.

.Бухвальд Б. Техника банковского дела: Справочная книга и руководство по изучению практики банковских и биржевых операцій - М.: АО "ДИС", 1994. - 234 С.

.Бюллетень НБУ. - 2011. - № 1-12.


Зміст Вступ 1. Теоретичні основи ліквідності та платоспроможності комерційного банку 1.1 Значення ліквідності та платоспроможності в діяльності ком

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ