Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів ТОВ "Лагуна" м. Суми

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкових трансформацій, функціонування підприємств усе більше ускладнюється під впливом динамічних змін різних факторів навколишнього середовища. Критично оцінюючи загальну тенденцію позитивних зрушень за останні роки, слід зазначити, що реальний сектор поки не є вирішальним чинником росту національної економіки.

Першочерговим завданням розвитку економіки України є забезпечення стабільних темпів економічного зростання. При цьому вони повинні бути на рівні, що перевищує середньоєвропейські показники. Зростання прибутку значною мірою визначає темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного багатства і підвищення життєвого рівня населення. Прибуток підприємства забезпечує зростання обсягів власних фінансових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання. Їх нестача спричиняє ризик виникнення боргів, що у підсумку може призвести до банкрутства підприємства. У цьому контексті, формування механізму управління прибутком підприємств і його адаптація до ринкових умов має важливе теоретичне й практичне значення.

Формування фінансових результатів діяльності підприємств, обґрунтування структури й методичного забезпечення управління прибутком дозволяє максимізувати прибуток підприємств у нових умовах господарювання. Теоретичні й практичні аспекти даної проблеми знайшли своє відображення в роботах вітчизняних і закордонних учених і фахівців: І.Т. Балабанова, І.О. Бланка, Є.Брігхема, Дж.К. Ван Хорна, В.М. Геєца, М.Г. Гузя, А. Дайле, П. Друкера, П.В. Єгорова, А.М. Ковальової, Л.А. Костирко, Ю.Г. Лисенко, М.Х. Мескона, С.В. Мочерного, А.М. Поддєрьогіна, В.С. Пономаренко, Г.В. Савицької, В.П. Стасюка, Р.А. Фатхутдинова, А.А. Чухна, А.Д. Шеремета й інших.

Мета і задачі дослідження. Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних основ та розробка практичних рекомендацій щодо формування фінансових результатів діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

провести теоретичний аналіз понять «власні фінансові ресурси підприємства», «прибуток»;

визначити особливості формування та розподілу прибутку на підприємстві

провести аналіз ефективності використання фінансових ресурсів ТОВ «Лагуна» м. Суми;

визначити шляхи удосконалення управління фінансовими результатами діяльності підприємства.

Об'єкт дослідження - ТОВ «Лагуна» м. Суми, яке засноване 15 квітня 1995 року, знаходиться в м. Суми, вул. Курська 51/116..

Предмет дослідження - економічний механізм формування фінансових результатів діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи дослідження: теоретичного узагальнення і порівняння; статистичного і графічного аналізу; формалізації та економіко-математичного моделювання тощо.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні матеріали, звітно-статистичні дані будівельних підприємств. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених та фахівців у сфері управління формуванням і використанням прибутку підприємств в умовах переходу до ринкових відносин.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

.1 Прибуток як основний фінансовий результат діяльності підприємств

Основою ринкового механізму є економічні показники, необхідні для планування й об'єктивної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, утворення й використання спеціальних фондів, порівняння витрат і результатів на окремих стадіях відтворювального процесу. В умовах переходу до ринкової економіки головну роль у системі економічних показників грає прибуток. Однак, роль прибутку для підприємств в умовах вітчизняної економіки традиційно зводиться до проблеми отримання власної вигоди підприємця, що на сьогодні не дає змоги стабільного росту економіки та забезпечення добробуту суспільства в цілому.

Аналіз літературних джерел. Проблеми визначення фінансових результатів діяльності та дослідження його функцій досліджувались в різні часи багатьма авторами. Вагомий внесок до вивчення формування фінансових результатів внесли вітчизняні вчені А.Ф. Балкін, Ф.Ф. Бутинець, З.В. Задорожний, Н.П. Кондраков, П.А. Костюк, В.Г. Лінник, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченко та іншими вченими. Головною метою створення та подальшого розвитку будь-якого суб'єкту господарської діяльності, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Економічний підсумок виробничої діяльності субєктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовим результатом [22].

Фінансовий результат є узагальнюючим показником, який характеризує ефективність діяльності субєкта господарювання.

Фінансовим результатом діяльності підприємства у звітному періоді може бути прибуток або збиток. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво і збут. На величину прибутку можуть також впливати фінансові результати, одержані від інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також одержані внаслідок надзвичайних подій.

Фінансовий результат - це прибуток або збиток, який отримує господарюючий суб'єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексну оцінку ефективності цієї діяльності [43].

Отже, результатом діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв і господарств.

Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності. Від розміру отриманого прибутку залежать формування власного капіталу, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансування інвестицій, а також платоспроможність підприємства. Прибуток як головний показник ефективності діяльності підприємства виступає і як критерій визначення рівня виплат дивідендів, як визначальний фактор при встановленні рівня заробітної плати і винагороди адміністрації [48].

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково - технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.

У положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» надані наступні визначення прибутку та збитку:

прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;

збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати [14].

Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність усього підприємства, тобто становить основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснюючи розширене відтворення. За рахунок його виконується частина зобов'язань перед бюджетом, банками й іншими підприємствами. У такий спосіб прибуток стає найважливішим показником оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Прибуток характеризує кошториси його ділової активності й фінансове благополуччя.

За рахунок відрахувань від прибутку в бюджет формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних і місцевих органів влади, і від їхнього збільшення значною мірою залежать темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного багатства й в остаточному підсумку підвищення життєвого рівня населення.

Прибуток являє собою різницю між сумою доходів і збитків, отриманих від різних господарських операцій. Саме тому вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств.

Для різних потреб розрізняють наступні види прибутку [55]:

Загальний прибуток - кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);

Валовий прибуток - прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Торговельний прибуток - являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

За характером відбиття в обліку виділяють бухгалтерський і економічний прибуток підприємства.

Бухгалтерський прибуток характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку 79 "Фінансові результати".

Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні. Перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються по їх альтернативній вартості. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.

За характером діяльності підприємства розділяють прибуток від звичайної діяльності й прибуток від надзвичайних подій.

Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі.

Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування. По основних видах господарських операцій підприємства виділяють прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін "прибуток по основній діяльності". В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання по основній виробничо-збутовій діяльності підприємства.

Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном "доходи від позареалізаційних операцій", однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому що відбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесеними втратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток, відносяться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах); доходи від облігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущені сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи від депозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки та ін. [30]

По основних видах діяльності підприємства виділяють прибуток, отриманий від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності.

Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не відносяться до інвестиційної або фінансової діяльності.

Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій по придбанню (спорудженню, виготовленню) і продажу - основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.

Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов'язань по основному боргу і т.п.).

За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють маржинальний, валовий (балансовий) і чистий прибуток підприємства.

Під цими термінами звичайно розуміють різні ступені "очистки" отриманих доходів від понесених підприємством у процесі господарської діяльності витрат.

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат. [55]

Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком всіх операційних витрат, як постійних, так і змінних

Балансовий прибуток являє собою різницю між всією сумою чистого доходу підприємства і всією сумою його поточних витрат, він включає три основні елементи:

прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього вибуття, реалізації іншого

майна підприємства;

фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Чистий прибуток характеризує суму балансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

За характером оподаткування прибутку виділяють оподатковувану і не оподатковувану податком його частини.

Такий розподіл прибутку відіграє важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, тому що дозволяє оцінювати альтернативні господарські операції з позицій кінцевого їх ефекту. Склад прибутку, що не підлягає оподатковуванню, регулюється відповідним законодавством.

а характером інфляційної "очистки" прибутку виділяють номінальний і реальний його види.

Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, скоригований на темп інфляції у відповідному періоді. По достатності рівня формування виділяють низький, нормальний і високий прибуток підприємства (критерієм такого розподілу виступає рівень нормального прибутку).

Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Він дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобто порівнюються два варіанти: покласти гроші на депозит чи вкласти їх в бізнес, і якщо отриманий прибуток більше, ніж кошти, які б було отримано від депозиту, він вважається нормальним.

Низький і високий прибуток характеризує рівень його формування, що відповідно нижче або вище рівня нормального прибутку.

За характером використання в складі чистого прибутку виділяють споживану частину, та ту, що капіталізується.

Капіталізований прибуток характеризує ту суму, що спрямована на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий прибуток - ту його частину, що витрачена на виплати акціонерам, персоналу або на соціальні програми підприємства. За ступенем використання виділяють нерозподілений і розподілений прибуток підприємства. [43]

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал. Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування

розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

неасигнована частина не має конкретного призначення.

У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку, яка б могла бути виплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби. Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним з найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності.

Санаційний прибуток - це специфічний вид прибутку, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав, у результаті їх безкоштовного передання до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб.

Головне призначення прибутку в сучасних умовах господарювання - відбиття ефективності виробничо-збутової діяльності підприємства. Це обумовлено тим, що у величині прибутку повинне знаходити висвітлення відповідність індивідуальних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією своєї продукції й виступаючих у формі собівартості, суспільно необхідних витрат, непрямим вираженням яких повинна з'явитися ціна виробу. Збільшення прибутку в умовах стабільності оптових цін свідчить про зниження індивідуальних витрат підприємства на виробництво й реалізацію продукції. В працях багатьох вчених (зокрема Вуда Ф., Бланка І.А., Вальтера С.Б.,Лішанського М.Л. та ін.) присутня думка, що метою створення будь-якого підприємства є отримання прибутку. За умов ринкової економіки отримання максимально можливої суми прибутку є метою будь-якого виробництва, таке бажання максимізації прибутку визначається його роллю в системі економічних відносин:

. Прибуток є основною метою підприємницької діяльності і мірилом її ефективності.

. Прибуток є основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток.

. Прибуток є носієм захисної функції підприємства від загрози банкрутства та головною передумовою зростання ринкової вартості господарюючого субєкта.

. У прибутковій роботі підприємства зацікавлене суспільство, бо прибуток підприємства є фундаментом економічного розвитку країни, джерелом задоволення соціальних потреб в звязку з тим, саме отримання прибутку забезпечує надходження до бюджету податків і платежів.

Прибутку притаманні функції:

оцінювальна - полягає в тому, що прибуток використовується як

основний критерій ефективності виробництва і використання ресурсів;

стимулююча - полягає в тому, що його розмір впливає на виробниче і особисте споживання, є джерелом сплати податків;

госпрозрахункова - полягає в тому, що госпрозрахунок передбачає обовязкове отримання прибутку, інакше виробництво не має сенсу.

Як наголошувалось вище, прибуток є мірилом успіху діяльності підприємства, основою для прийняття інвестиційних рішень - джерелом виплати дивідендів, поповнення різних видів капіталу, умовою залучення позикових коштів. Однак, на нашу думку, слід виділити соціальну функцію прибутку, що сформувала б нове мислення підприємців щодо забезпечення не лише власного добробуту, а й підтримання соціально незахищених верств населення шляхом добровільного перерозподілу отриманого у виробництві результату. Така практика не є новою для країн розвинутої економіки, де підприємці зацікавлені у такому перерозподілі через заходи державного стимулювання (зниження податкового тиску, пільги і т. д). Тим не менше, на нашу думку, не дивлячись на низьке державне стимулювання підприємницьких соціальних ініціатив, досягнення такої перспективи у вітчизняній економіці є вкрай необхідним вже у найближчі роки, оскільки гонитва за власною вигодою є кінцева, якщо не формувати нове бачення ролі прибутку для суспільства в цілому.[9]

При цьому в сучасних умовах підвищується значення прибутку як об'єкта розподілу, створеного в сфері матеріального виробництва чистого доходу між підприємствами й державою, різними галузями народного господарства й підприємствами однієї галузі, між сферою матеріального виробництва й невиробничою сферою, між підприємствами і його працівниками.

Робота підприємства в умовах переходу до ринкової економіки пов'язана з підвищенням стимулюючої ролі прибутку. Використання прибутку в якості основного оціночного показника сприяє росту обсягу виробництва й реалізації продукції, підвищенню його якості, поліпшенню використання наявних виробничих ресурсів. Посилення ролі прибутку обумовлено також діючою системою його розподілу, відповідно до якої підвищується зацікавленість підприємств у збільшенні не тільки загальної суми прибутку, але й особливо тієї його частини, що залишається в розпорядженні підприємства й використається як головне джерело засобів, що направляють на виробничий і соціальний розвиток, а також на матеріальне заохочення працівників відповідно до якості затраченої праці.

Таким чином, прибуток відіграє вирішальну роль у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності свого підприємства. Подальше посилення розподільної й стимулюючої ролі прибутку пов'язане з удосконалюванням його механізму розподілу.

Однак, прибуток не може розглядатися в якості єдиного й універсального показника ефективності виробництва. Якщо темпи зростання вартісних показників перевищують темпи зростання виробництва конкретних видів продукції в натуральному виразі, має місце зниження ефективності використання виробничих ресурсів, розраховуючи на одиницю його корисного ефекту. У величині й темпах зростання прибутку недостатньо повно відбивається зміна обсягу й ефективності використання основних фондів й оборотних коштів. Додатковий прибуток може бути отриманий при збільшенні обсягу виробничих фондів і підвищенні ефективності їх використання. Зміна економічних показників за будь-який часовий період відбувається під впливом безлічі різноманітних факторів.

Досліджуючи питання визначення фінансових результатів, західні економісти звернули увагу, що виникненню прибутку сприяє ряд факторів: підприємницька ініціатива, сприятливі умови, протекція держави та інших суспільних інститутів. Економісти США та інших країн вивчають питання залежності прибутку від масштабів виробництва, коливань витрат та інтенсивності використання капіталу. На отримання прибутку також впливає здатність підприємця керувати ризиком та володіння методами передбачення та прогнозування.

Різноманіття факторів, що впливають на прибуток, вимагає їхньої класифікації, що у той же час має важливе значення для визначення основних напрямків, пошуку резервів підвищення ефективності господарювання. Фактори, що впливають на прибуток, можуть класифікуватися по різних ознаках. Так, виділяють зовнішні й внутрішні фактори формування прибутку. До внутрішніх відносяться фактори, які залежать від діяльності самого підприємства й характеризують різні сторони його роботи. До зовнішніх факторів відносять фактори, які не залежать від діяльності самого підприємства, але деякі з них можуть впливати на темпи зростання прибутку й рентабельності виробництва.

У свою чергу внутрішні фактори підрозділяються на виробничі і невиробничі. Невиробничі фактори зв'язані в основному з комерційними, природоохоронними й іншими аналогічними видами діяльності підприємства, а виробничі фактори відбивають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь у формуванні прибутку (засоби праці, предмети праці й сама праця). По кожному із цих елементів виділяються групи інтенсивних факторів.[55]

До екстенсивних відносяться фактори, які відбивають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміни чисельності працівників, вартості основних фондів), їхнього використання за часом (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування й ін.), а також невиробниче використання ресурсів (витрати матеріалів на виробництво, втрати через відходи). До інтенсивних відносяться фактори, що відбивають ефективність використання ресурсів (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій).

У процесі здійснення виробничої діяльності підприємства, пов'язаної з виробництвом, реалізацією продукції й одержанням прибутку, ці фактори перебувають у тісному взаємозв'язку й залежності.

Таким чином, можна зробити висновок, що ті самі елементи процесу виробництва (засоби праці, предмети праці й праця), розглядаються, з одного боку, як основні первинні фактори збільшення обсягу продукції, а з іншого боку - як основні первинні фактори, що визначають витрати виробництва. Оскільки прибуток являє собою різницю між обсягом виробленої продукції і її собівартістю, то її величина й темпи росту залежать від тих же трьох первинних факторів виробництва, які впливають на прибуток через систему показників обсягу продукції й витрат виробництва.

Висновки та перспективи подальших досліджень. В цілому, формування прибутку має багатосторонні аспекти. Він, як найважливіша категорія ринкових відносин виконує наступні функції: оцінювальну, стимулюючу і госпрозрахункову, соціальну. В той же час не виключена можливість наділення прибутку і іншими функціями.

Зміст названих функцій є в наступному:

Оцінювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як основний критерій економічної ефективності виробництва і використання основних виробничих фондів. Використання прибутку в цій функції дає підприємцю дійовий засіб контролю за раціональним використанням наявних матеріальних і трудових ресурсів.

Розглядаючи функцію як міру ефективності виробництва, необхідно враховувати, що прибуток не співпадає з своєю об'єктивною основою - вартістю доданого продукту, а є її перетвореною (похідною) формою. Для підприємства прибуток означає, по-перше: надбавку до собівартості продукції, по-друге, - приріст авансованої вартості. [43]

Зв'язок вартості додаткового продукту з своїм джерелом - живою абстрактною працею виражений прямо, безпосередньо, а в прибутку він представлений опосередковано і перетворено. І в цій якості прибуток виступає як результат руху всієї авансованої вартості. Для підприємства економія будь-якої частини витрат виробництва (матеріальних або трудових) означає збільшення прибутку. Отже, в силу того, що прибуток виступає як похідна форма і виражає результат руху всієї авансової вартості, в ньому виражається результативність затрат як живої, так і уречевленої праці, тобто, ефективність виробництва.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що він є джерелом матеріального заохочення робітників, розширення виробництва і вирішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків до бюджету. В цьому зв'язку в отриманні прибутку повинні бути зацікавлені як держава, так і підприємства.

Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому, що госпрозрахунок, який є основним методом господарювання підприємств, передбачає не тільки покриття своїх витрат своїми доходами, але й отримання нагромаджень (прибутку) для стимулювання робітників і вирішення інших питань. В умовах ринкової економіки отримання прибутку орієнтує товаровиробника на збільшення обсягів виробництва продукції, зниження затрат на виробництво. Цим досягається як мета підприємництва, так і задоволення суспільних потреб.

Соціальна функція полягає у формуванні у виробника потреби максимізації прибутку не лише на індивідуальні та виробничі потреби, а й на часткове забезпечення загально-соціальних потреб суспільства без прямого втручання держави в процес розподілу прибутку (пряма підтримка підприємцем соціально значущих обєктів).

Зважаючи на вищевикладене, у кінцевому рахунку прибуток підприємства має використовуватися на:

нагромадження (виробничий і науковий розвиток);

покриття збитків та інших потреб;

капітальні фінансові вкладення;

споживання (виплата дивідендів, відсотків, матеріальна допомога і т.п.)

соціальні потреби.

Досягнення реалізації останньої функції можливе, на нашу думку, за наступних умов:

. Формування державної політики стимулювання виробників (через податкову політику, формування відповідної нормативно-правової бази тощо);

. Формування нового економічного мислення підприємців (через навчання, підвищення національного сумління, осмислення власної соціальної значущості);

. Виховання нового бачення суспільством підприємця як соціально вагомого елемента соціуму.

1.2 Розподіл фінансових результатів діяльності підприємства між субєктами господарювання

Розглядаючи прибуток як джерело фінансування економічного зростання підприємства, доцільно детальніше зупинитися на проблемах аналізу його розподілу між суб'єктами володіння і розпоряджання, тобто на сфері економічних взаємовідносин між державою й окремими підприємствами.

Через розподіл прибутку реалізується одна з його найважливіших функцій - стимулювання діяльності підприємств. Перш ніж бути використаним для фінансування зростання підприємства, прибуток розподіляють між сторонами, що забезпечують його створення. Кількість сторін, які його привласнюють, у першу чергу залежить від організаційно-правової форми підприємства.Як правило, держава привласнює частину прибутків, використовуючи два канали для їх вилучення на рис.1.1.

Рис. 1.1. Розподіл прибутку підприємства між суб'єктами володіння і розпоряджання

Якщо це підприємство державне чи приватне, то частину прибутку отримує держава у вигляді податків, зборів або платежів. Решту прибутку на умовах оперативного управління, повного господарського відання належить або засновникові на правах власності або ця частина прибутку залишається у розпорядженні підприємства. [46]

Першим каналом є сплата підприємствами майнових податків: на рухоме і нерухоме (проект) майно, внесення плати за землю, а за наявності надприбутків - рентних платежів.

Другий канал - перерахування підприємствами до бюджету податку на прибуток.

Кожен суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання щодо встановлення пропорцій розподілу чистого прибутку. З боку держави передбачено регулювання процесу створення резервного фонду, а також певні стимули для використання чистого прибутку на технічний розвиток, поновлення оборотного капіталу та утримання об'єктів соціальної сфери. Можливі напрями розподілу чистого прибутку наведені на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Розподіл прибутку підприємства між суб'єктами володіння і розпоряджання

Для перспективного розвитку підприємства першочергове значення має розподіл чистого прибутку на споживання і накопичення. У межах фонду споживання важливу роль для інвестиційної привабливості підприємства відіграє пропорція його розподілу на фонд виплат дивідендів та інші фонди споживання.

Межа розподілу прибутку на централізований і децентралізований, що визначає розмір джерел задоволення загальнодержавних інтересів та інтересів підприємств, є рухомою і залежить від соціально-економічних умов характерних конкретному періоду розвитку національної економіки та потреб держави, регламентується чинним законодавством. [36]

Останнім часом Держкомстат України не відображає у статистичних щорічниках інформацію про тенденції розподілу і використання прибутку підприємствами різних галузей економіки як загалом, так і між суб'єктами володіння і розпоряджання зокрема. Статистичні дані на рівні областей дещо викривляють реальну картину такого розподілу, оскільки на ці процеси впливають не лише економічні, а й інші чинники.

1.3 Прогнозування фінансових результатів діяльності підприємства

Невизначеність, властива ринковим умовам господарювання, визначає нагальну необхідність планування або моделювання діяльності підприємства. При цьому фінансове планування можна визначити як один з найголовніших інструментів зміни напрямків фінансових потоків на підприємстві.

Планування - це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення. Це установки, що розробляються у вигляді "дерева цілей". Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування є однією з функцій управління, тому фінансове планування - це функція управління фінансами. Функції управління - це частина управлінської діяльності. Вони визначають формування структури управлінської системи. Планування в управлінні - це:

конкретизація цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності підприємства;

розробка стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.[57]

З погляду менеджменту функція "планування" полягає в розробці змісту та послідовності дій для досягнення сформульованих цілей.

План підприємства, який враховує працю людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), має силу наказу для зазначених в ньому осіб і структурних одиниць. В плані чітко і докладно зазначаються:

мета діяльності підприємства та його структур за плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників із зазначенням конкретних видів випуску та характеру роботи;

методи і терміни ув'язки засобів і цілей;

етапи і строки виконання робіт;

виконавці плану по термінах і видах робіт;

методи, етапи і засоби контролю виконання плану.

Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва створена на методах планування. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, пов'язати всі етапи без допомоги планування неможливо.

За твердженням канадського бізнесмена Д. Дейла, "план є основою контракту між підприємцем і фінансистом-інвестором. План бізнесу - це загальноприйнятий прийом менеджменту, який використовується корпораціями і установами всіх розмірів для того, щоб сформулювати мету і запропонувати шляхи її досягнення. Він, як правило, складається на 5 років. Рада директорів розвинутої компанії орієнтується на довготерміновий план, як на дорожню карту".

Вдалий план, на думку Д. Дейла, - одна з основних умов успіху будь-якої фірми. Виходити на ринок зі своєю продукцією, не маючи чітко продуманого і розрахованого плану дій, - гарантія провалу фірми.

Необхідність складання планів визначається багатьма причинами, наприклад, В.Ковальов виділяє три найважливіших:

невизначеність майбутнього;

координуюча роль плану;

оптимізація економічних наслідків.

Невизначеність майбутнього полягає не у визначенні точних цифр і орієнтирів стану фірми у майбутньому, а у встановленні важливих напрямів (коридору), в межах яких може варіюватись той чи інший показник.

Зміст координуючої ролі плану полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов'язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну перспективну діяльність підприємства.

Оптимізація економічних наслідків полягає в тому, що будь-яке неузгодження чи збій діяльності системи потребує фінансових затратна його подолання. Якщо є план, ймовірність збою є нижчою. Фінансове планування нетотожне фінансовому прогнозуванню.

Відомо, що прогнозування сконцентровано на найбільших ймовірних подіях і результатах. Якщо уявити наперед, що саме може відхили і й заплановане в будь-який інший; бік, тоді найбільш імовірно, що підприємство помітить небезпечні симптоми, а, отже, зможе зреагувати швидше, щоб виправити положення.[61]

Слід відзначити, що фінансове планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

Для цього підприємства розробляють декілька способів ситуаційного аналізу, відповідаючи на запитання "а що, якщо?". Деякі розробляють план і його результати, виходячи з найбільш імовірного набору умов, а потім змінюють прийняті ними припущення поступово, по одному. Деякі менеджери можуть розглядати наслідки кожного варіанту плану в межах визначених комплексних сценаріїв. Наприклад, один сценарій може передбачати високі процентні ставки, які призводять до уповільнення росту світової економіки і зниження товарних цін. Другий сценарій може базуватись на ідеї зростаючого падіння у вітчизняній економіці, високій інфляції і слабкій національній валюті.

В основу фінансового планування покладено стратегічний і виробничий плани.

Виробничі плани складаються на основі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики. В рамках стратегічного планування виділяється чотири типи цілей.

Цілі стратегічного планування:

Ринкові;

Виробничі;

Фінансово - економічні;

Соціальні.

Ринкові цілі визначають, який сегмент ринку планується осягнути.

Виробничі - яка структура виробництва і технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості.

Фінансово - економічні які джерела фінансування і які приблизні фінансові результати обраної стратегії.

Соціальні як діяльність підприємства задовольнить, потреби членів суспільства.

Безперервно коригуючи довготермінові плани, концерн постійно має перспективу на п'ятирічку. Таке планування також передбачає постійне коригування нормативів. Стратегічний план на підставі оцінок менеджерів концерну встановлює напрями його діяльності і кінцеві результати, які слід отримати в майбутньому. За вибір цього напряму відповідальність несе вище керівництво, яке визначає цілі і пріоритети фірми. Поточне планування, організація оперативної діяльності концерну є задачею керівників структурних підрозділів, які визначають засоби і методи досягнення цілей на перспективу. З врахуванням довготермінового плану керівники нижчої ланки забезпечують кожне робоче місце детальним планом діяльності концерну на кожен відрізок часу, починаючи з першої години дії плану. [36]

Фінансове планування - це процес, який складається з наступних процедур:

Аналіз фінансових та інвестиційних можливостей, які мале підприємство.

Прогнозування наслідків поточних рішень з метою уникнути несподіванок і усвідомити зв'язок зробленого сьогодні з тим, які рішення доведеться приймати в майбутньому.

Обґрунтування обраного варіанту рішень з ряду можливих (цей варіант і буде представлений в кінцевій редакції плану). Оцінка результатів підприємства в порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

В короткотерміновому плануванні плановий період (горизонт планування) рідко перевищує 12 місяців. Застосовуючи цей вид, керівництво підприємства прагне до максимальної точності у відповіді на питання, чи достатньо його грошових коштів для оплати поточних рахунків, тому використовує короткотермінове планування для визначення потреби в позиках і пошуку вдалих кредиторів.

Фінансове планування взаємопов'язане з плануванням виробничо-господарської діяльності підприємств. Всі статті фінансового плану підприємства будуються на основі показників виробничого плану (обсягу виробництва продукції, кошторисах витрат на виробництво, капітальних вкладень тощо). Таким чином, виробничий план відіграє головну роль у фінансовому плануванні. проте процес упорядкування фінансового плану не є арифметичним перерахунком планових виробничих показників у фінансові. Ці два види планування взаємозалежні і впливають один на одного.

Такий взаємозв'язок обумовлював необхідність упорядкування на підприємствах єдиного виробничо-фінансового плану, що називався техпромфінпланом. Він представляв собою комплексний збалансований по розділах і показниках плановий документ, що визначав всі сторони виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства, а також соціального розвитку його колективу. Його складовою частиною був фінансовий план, що відображав в узагальненому вартісному вигляді всю виробничо-господарську діяльність підприємства, забезпечував комплексну збалансованість усіх розділів техпромфінплану. В ньому визначались розміри і джерела одержання прибутків, рівень і напрямки витрат, кредитні взаємовідносини з банком, взаємовідносини з вищестоящими організаціями і державним бюджетом.

В сучасних умовах зв'язок фінансового і виробничого планування ще більш посилився, оскільки такі найважливіші показники, як реалізація продукції в грошовому виразі і прибуток, визначають можливості успішного розвитку підприємства, що, в свою чергу, підвищує роль фінансових планів.

Однак поряд з факторами, які потребують широкого впровадження фінансового планування в сучасних економічних умовах, діють й інші фактори, які обмежують його застосування в Україні. Такими факторами виступають:

відсутність зрозумілих стратегічних цілей у підприємств;

нестабільність фіскальної політики держави;

складності при визначенні потреб підприємства в ресурсах;

недостатність досвіду самостійної постановки цілей, планування дій і залучення ресурсів в умовах ринку;

недоліки існуючої системи управлінського обліку;

застарілі методи оперативного планування;

відсутність кваліфікованих кадрів, обізнаних із сучасними методами планування;

недостатній рівень розвитку інформаційних технологій на підприємствах.

Необхідність планування діяльності підприємства. Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.

Практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб'єктів господарювання важливі переваги:

Позитивні аспекти планування:

забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

попереджує про можливі проблеми;

стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування в підприємництві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цей взаємозв'язок спостерігається лише в 6 випадках із 100). Як правило, планування починають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливого росту або періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським спеціалістом з планування Р. Фінном, підтверджують викладену вище тезу і свідчать про те, що успіх досягається лише в результаті довготривалого досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує 2 роки).

Для українських підприємницьких структур можна виокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні планування.

. Новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва призводять до створення нових організацій та підприємств, посилення конкуренції між ними, банкрутства і закриття багатьох з них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період заснування. Цей документ дає чітку відповідь на велику кількість запитань і застерігає нових товаровиробників від можливих помилок і прорахунків. Для новостворених підприємницьких структур розробляється маркетинговий план, оцінюються реальні конкуренти, визначається стратегія розвитку. обґрунтовуються оптимальний обсяг виробництва, штати працівників, матеріальні ресурси, фінансові результати тощо.

Потреба орієнтації в поточній ринковій обстановці, у визначенні свого місця в конкурентному середовищі, прагнення передбачити майбутнє зумовлюють необхідність планування кожної підприємницької структури адекватного стану ринкового господарства. В бізнес-плануванні гнучко поєднуються виробничі і ринкові, фінансові і технічні, внутрішні та зовнішні аспекти діяльності підприємства.

. Діючі підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію виробництва. В умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницьких структур вимушені постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх конкурентно-спроможних товарів і послуг, що призводить до значних структурних зрушень у виробництві. Істотні зміни в техніці, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства. Необхідність їх визначення ще до початку проведення серйозних змін у виробництві викликає потребу планування діяльності підприємства відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися в майбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності служать основою при прийнятті відповідних управлінських рішень.

. Державні, в тому числі казенні підприємства. Для цих підприємств функція планування є традиційною. Однак традиційний характер планування не передбачає власних цілей розвитку, аналізу і прогнозування стану економіки в залежності від змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринку державним і казенним підприємствам необхідно наново виробляти досвід планування діяльності. [12]

Сучасний ринок висуває особливі вимоги до підприємств. Складність і динамізм процесів, які відбуваються на ньому, створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування діяльності підприємств. Крім того, масштаби і різноманітність напрямків діяльності підприємства вимагають особливої уваги до попереднього визначення:

видів діяльності (виробнича, торгівельна, посередницька, комерційна, науково-дослідна тощо);

видів продукції (послуг);

джерел і обсягів фінансування;

технологічних ресурсів (устаткування, матеріалів, енергії, палива, робочої сили);

фінансових результатів від кожного виду діяльності.

Діяльність державних, казенних (особливо казенних) підприємств перебуває під постійним контролем і має підтримку галузевих міністерств та відомств, Кабінету Міністрів України. Тому планування їх діяльності є запорукою ефективності використання державного майна, отримання і розподілу прибутку, організації та оплати праці.

. Підприємства з частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення, відповідного доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого господарського ризику. Крім того, в залежності від частки майна в статутному фонді, вони можуть брати безпосередню участь в управлінні підприємством, прийнятті управлінських рішень. Більшість західних інвесторів мають значний досвід планування підприємницької діяльності. Тому плідна співпраця з ними вимагає такого планування діяльності, яке базується на принципах і методах, зрозумілих обом сторонам.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЛАГУНА» М. СУМИ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

фінансовий ресурс прибутковість планування

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагуна» Ltd засноване 15 квітня 1995 року.

ТОВ «Лагуна» знаходиться в м. Суми, вул. Курська 51/116.

Товариство має право, в межах чинного законодавства, займатися зовнішньоекономічною діяльністю по всіх передбачених Статутом видів діяльності, зокрема:

брати участь у експорті та імпорті всіх видів товарів, які не входять у перелік заборонених відповідними державними установами;

надавати виробничих, транспортно-економічних, маркетингових, посередницьких і брокерських послуг субєктам зовнішньоекономічної діяльності інших держав та отримання аналітичних послуг від іноземних субєктів господарської діяльності;

створювати виробничу кооперацію з іноземними субєктами господарської діяльності;

організовувати спільну підприємницьку діяльність з іноземними партнерами;

здійснювати товарообмін та інші види зустрічної торгівлі між субєктами зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємство, при необхідності, здійснює зовнішньоекономічну діяльність користуючись послугами Учасників і створених ними, або при їх участі спеціалізованих організацій.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється підприємством згідно з чинним законодавством України, міжнародними договорами, угодами та контрактами по всім напрямкам діяльності, передбаченими його статутом.

Підприємство має право створювати спільні підприємства за участю іноземних партнерів.

Розглянемо структуру чисельності працівників ТОВ «Лагуна» в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Структура чисельності працівників ТОВ «Лагуна»

Показники2009 р.2010 р.2011 р.Відхилення % 2011 р. до 2009 р.Середньорічна чисельність працівників, чол.81091,0Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу0,920,900,9198,91Вартість валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн..11341,017492,016415,0144,74Затрати праці всього, тис. люд-годин320,79304,84269,9084,13Вироблено валової продукції сільського господарства тис. грн.. на 1 тис людино-годин, всього35,457,460,8171,75

Аналізуючи ефективність використання трудових ресурсів необхідно відмітити, що кількість відпрацьованих людино-годин працівниками за рік, за період має тенденцію до зменшення.

Відповідно зменшується і кількість днів відпрацьованих одним робітником за рік. В 2011році порівняно з 2009 роком кількість відпрацьованих днів зменшилась на 34 дні, це є негативним фактором для діяльності підприємства.

Необхідно зазначити, що вартість виробленої валової продукції досліджуваного підприємства на 1 тис. людино-годин має тенденцію до зростання, в 2011роціпорівняно з 2009 роком зріс на 171,75 % і складає 60,8 тис. грн.,та 35,4 тис грн. відповідно. На збільшення цього показника вплинуло зростання вартості валової продукції на 144,74 % та зменшення кількості відпрацьованих людино-годин.

Зміна ще одного показника негативно впливає на діяльність підприємства, хоча зменшення значення коефіцієнта використання максимально можливого фонду робочого часу є майже не помітним, в порівнянні значення 2011 та 2009 років (0,91 та 0,92 відповідно).

Середньорічна чисельність працівників проілюстрована на рис.2.1

Рис. 2.1. Середньорічна чисельність працівників

Детальніше розглянемо показники майнового стану ТОВ «Лагуна» в таблиці 2.2.

Майно - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Обєктами аналізу використання капіталу є вид і склад майна, що має натурально-речову форму, цінні папери, капітальні та інші витрати, кошти й кошти в розрахунках, вивчається їхній склад і структура, оборотність, тому що стан фінансів підприємства залежить від швидкості обороту капіталу, що призводить до чергового витка припливу коштів.

До основних принципів майна можна віднести: принцип заміщення, принцип корисності, принцип оптимального розміру, принцип ефективного використання, принцип розумної обережності оцінок.

Таблиця 2.2

Показники майнового стану ТОВ «Лагуна»

ПоказникиФормула розрахункуРокиВідхилення 2011/2009рр (+/-)2009р2010р2011рСума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємстваРезультат балансу(Б)473,8475,6470,9-2,9Коефіцієнт зносу основних засобів0,10,80,1-Темпи зростання оборотних активів305,1214,867,0-238,1Коефіцієнт придатності основних засобів0,90,20,9-Коефіцієнт придатності необоротних активів61,539,054,6-6,9

Розрахувавши показники майнового стану підприємства, можна побачити що коефіцієнт зносу основних засобів у 2010 році становить 0,8. Це означає, що майновий стан підприємства є задовільний.

Темпи зростання оборотних активів у 2009 році складали 305,1, а у 2011 році знизилися до 67,0.

У 2011 році збільшилася сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, у 2009 році сума складала 473,8 тис. грн., проте у 2011 році зменшилось до 470,9 тис. грн.

Динаміку зміни суми господарських коштів можна розглянути на рис.2.2.

Рис. 2.2. Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства (тис. грн.).

Розглянемо показники ліквідності ТОВ «Лагуна »в таблиці 2.3.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Таблиця 2.3

Показники ліквідності ТОВ «Лагуна»

Назва показникаАлгоритм розрахунку за балансом2009 р.2010 р.2011 р.Відхилення (+/-)Розмір власних оборотних коштів (ВОК)ф. 1, ряд. 380-ряд. 0801375,01043,01982,0607,0Маневреність власних оборотних коштів0,0070,10,010,003Коефіцієнт покриття2,01,31,5-0,5Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,50,80,90,4Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,0070,010,010,003Частка оборотних коштів у активах0,40,80,80,4Частка виробничих запасів у поточних активах0,80,40,5-0,3

Показник розміру власних оборотних коштів відображає ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів товариства.

Для нормального функціонування підприємства коефіцієнт покриття має бути більшим за одиницю, в нашому випадку в 2009 році він становить 2,0, у 2010 році - 1,3, а у 2011 році - 1,5, але порівнюючи ці показники в 2011 році в порівнянні з 2009 роком цей показник зменшився на 0,5.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розглядаючи 2011 рік в порівнянні з 2009 роком становить 0,4.

Аналізуючи коефіцієнт абсолютної ліквідності можемо сказати, що протягом 2009 - 2011 року цей показник збільшився на 0,003.

Частка оборотних коштів у активах у 2009році становила 0,4, н 2010році - 0,8 та у 2011 році - 0,4. Таким чином у порівнянні 2011 та 2009 роках, частка оборотних коштів у активах збільшилась на 0,4.

Частка виробничих запасів у поточних активах у 2009 році складала 0,8, в 2010 - 0,4, в 2011 - 0,5, тобто зменшилась на 0,3.

Розглянемо детальніше розмір власних оборотних коштів на рис.2.2.

Рис. 2.2. Розмір власних оборотних коштів (тис. грн..)

2.2 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств, та включає в себе аналіз активів та пасивів підприємства.

Аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричні висновки, він тільки орієнтує користувача інформації на оцінку фінансового стану підприємства й визначення його вузьких місць.

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Таблиця 2.4

Джерела та формування активу підприємства

Найменування статтейКод рядкаРокиВідхилення (+,-) 2011 до 2009р.200920102011І.Необоротні активиОсновні засоби:Залишкова вартість030428,6422,1425,3-3,3Первісна вартість031598,0590,4576,7-21,3Знос032169,4168,3151,4-18Усього за розділом І080420,2422,1425,35,1ІІ. Оборотні активиДебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом1702,42,02,50,1Інша поточна дебіторська заборгованість21021,525.118,0-3,5Грошові кошти та їх еквіваленти:В національній валюті23021,326,425,13,8Усього за розділом ІІ26045,253,545,60,4Баланс280473,8475,6470,9-2,9

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як: залежно від обєкту фінансового управління; залежно від речової форми обєкту інвестування; залежно від строку отримання грошового потоку; за формою отримання; за регулярністю отримання доходу; залежно від ступеня ризику; залежно від оборотності; залежно від ступеня ліквідності.

Розглянемо структуру активів ТОВ «Лагуна» в таблиці 2.4

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що у 2011 році в порівнянні з 2009 роком зменшилась залишкова вартість нематеріальних активів на 3,3 тис. грн., первісна вартість також зменшилась на 21.3 тис. грн. Знос основних засобів зменшився на 18 тис. грн.

Розглядаючи другий розділ активу балансу, оборотні активи, то можна зазначити, що дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом збільшилась на 0,1 тис. грн., а інша поточна дебіторська заборгованість навпаки зменшилась на 3,5 тис. грн.

Дані, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу, скільки позичено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових позичених коштів; пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобовязане за них підприємство.

Розглянемо детальніше структуру пасивів ТОВ «Лагуна» в таблиці 2.5

Таблиця 2.5

Джерела та формування пасиву підприємства

Найменування статейКод рядкаРокиВідхилення (+,-).200920102011І.Власний капіталСтатутний капітал3000,40,40,4-Додатковий капітал32014,614,614,6-Нерозподілений прибуток(непокритий збиток)350330,1330,1342,112,0Усього за розділом І380345,1345,1357,112,0IV. Поточні зобовязанняКредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги53072,361,857,4-14,9Поточні зобовязання за розрахунками:З бюджетом5505,63,23,0-2,6Зі страхування5709,64,43,5-6,1З оплати праці5808,89,78,3-0,5Інші поточні зобовязання61032,4 51,441,69,2Усього за розділом IV620128,7130,5113,8-14,9V. доходи майбутніх періодів630----Баланс640473,8475,6470,9-2,9

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що довгострокові зобовязання збільшились на 9,2 тис. грн., це відбулось внаслідок зменшення кредиторської заборгованості на 14,9 тис. грн. Поточні зобовязання за розрахунками з бюджетом на 2,6 тис. грн., зі страхування на 6,1 тис. грн., з оплати праці на 0,5 тис. грн., а щодо інших поточних зобовязань, то вони збільшились на 9,2 тис. грн.

Аналіз балансу свідчить, що підприємству слід вдатися до поліпшення ситуації з дебіторською заборгованістю.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Розглянемо аналіз показників фінансової стійкості підприємства ТОВ «Лагуна» в таблиці 2.6.При аналізі показників таблиці слід відмітити, що в загальній сумі фінансових ресурсів власні кошти станом на початок базисного періоду склали 0,73, про це свідчить коефіцієнт фінансової автономії. Як бачимо цей показник за період дослідження збільшився на 0,76.

Таблиця2.6

Оцінка фінансової стійкості підприємства

Назва показникаОптимальне значенняРокиВідхилення 2011/2009рр.(+,-)2009р2010р2011рКоефіцієнт фінансової автономії> 0,50,730,730,760,03Коефіцієнт залучення власних коштів (коефіцієнт фінансової залежності)< 2,01,381,381,32-0,06Коефіцієнт маневреності власного капіталу0,4-0,62,242,222,19-0,05Коефіцієнт концентрації залученого капіталу< 0,50,270,270,24-0,03Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів<1,00,370,370,32-0,05

Виходячи із значення коефіцієнта фінансової залежності (1,38; 1,38; 1,32) відповідно можна констатувати, що підприємство протягом аналізує мого періоду використовувало в своїй діяльності незначні суми позикових коштів(короткострокових), що свідчить про його фінансову незалежність та відсутність ризику фінансових труднощів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу, який характеризує ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства за період дослідження склав на початок та на кінець звітного періоду 2,19.

Таким чином, для покращення фінансової стійкості підприємства, в першу чергу необхідно покращити результати його виробничої та комерційної діяльності.

.3 Оцінка формування і використання фінансових результатів діяльності підприємства

Після вирахування з доходів усіх витрат, понесених для отримання цих доходів, підприємство отримує чистий прибуток. Він є одним з важливих показників кінцевих фінансових результатів підприємства. Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством.

Для узагальненого аналізу розглянемо основні фінансові результати підприємства в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Фінансові результати діяльності ТОВ «Лагуна»

Показники2009 рік2010 рік2011 рікВідхилення 2011/2009рр.Доход(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 453,5 389,6 442,2-11,3Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 453,5 389,6 442,20Інші операційні доходи65,092,995,8-11,3Разом чисті доходи518,5482,5538,030,8Матеріальні затрати(160,9)(153,0)(136,0)19,5Витрати на оплату праці(94,6)(72,6)(106,0)24,9Відрахування на соціальні заходи(38,3)(53,6)(52,3)-11,4Амортизація(57,8)(54,0)(62,8)-14Інші операційні витрати(94,0)(85,0)(110,6)-5у тому числі єдиний податок(50,9)(50,1)(51,8)-16,6Разом витрати(505,5)(470,5)(526,0)1,6Чистий прибуток13,012,012,0-20,5

Аналізуючи дані таблиці 2.7 можна констатувати, що за досліджуваний період чистий прибуток зменшився на 20,5 тис. грн. в 2011 році порівняно з 2009. Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) також зменшилась на 11,3 тис. грн.

Дуже важливим у аналізі діяльності підприємства є аналіз основного його показника чистого прибутку підприємства, а також всіх факторів, що впливають на нього в процесі діяльності. Прибуток підприємства є обєктом розподілу.

Податок на прибуток поступає в доходи державного бюджету. Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів та розширення і оновлення виробництва.

Досягнення правильних пропорцій між основними напрямами розподілу прибутку досягається ефективністю і реальністю співвідношення між споживанням і накопиченням. Це сприяє посиленню матеріальної зацікавленості та відповідальності підприємства за підвищення ефективності виробництва та діяльності в цілому.

На дочірніх підприємствах існує система розподілу чистого прибутку підприємства, який воно отримує в результаті своєї діяльності. Той залишок прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства, підприємство розподіляє по таким статтям: виплати власникам (дивіденди), спрямування прибутку до статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу. Розміри відрахувань до статей, залежать від розміру отриманого підприємством прибутку за звітний період.

РОЗДІЛ 3. Оптимізація формування фінансових результатів діяльності ТОВ «ЛАГУНА» М. СУМИ

.1 Розробка стратегії управління прибутком підприємства

Процес формування та розподілу прибутків - це частина економічної стратегії підприємства. Вона спрямоване на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції повної і своєчасної сплати всіх видів податків, обов'язкових платежів та забезпечення отримання цільового прибутку.

В сучасних умовах ринку, його несталої конюнктури, основу для якісних змін всієї господарської системи підприємство може створити тільки стратегічне управління. Від якості стратегічних рішень керівництва залежить в першу чергу сталість прибутку підприємства.

Прагнення до зростання прибутку підприємство намагається реалізувати через підвищення своєї доходності, збільшуючи в першу чергу доход від реалізації продукції і скорочуючи витрати.

Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку. Відносний показник прибутковості - це рівень рентабельності підприємства[43].

ТОВ «Лагуна» не може забезпечити стале зростання доходу і утриматися на ринку тривалий час, якщо у його керівництва відсутня стратегія управління розподілом прибутку, під якою розуміється визначення довготривалих цілей його розвитку і факторів підвищення прибутковості з урахуванням можливих змін ринку.

Умовами здійснення ТОВ «Лагуна» ефективної політики розподілу прибутку є:

Покриття витрат підприємства;

Виплата обовязкових платежів;

Отримання цільового прибутку.

Досягнення цих умов на підприємстві повязано з:

)з обґрунтуванням цін на товари, які виробляються;

)з раціональністю умов комерційних угод (вибору місця розташування постачальника, умов транспортування та страхування, характеру розрахунків, валюти та термінів платежу тощо);

)з встановленням економічно обґрунтованих цін продажу товарів, які стимулюють збільшення попиту;

) з диверсифікацією діяльності (асортиментної, регіональної, за видами діяльності), що дозволяє забезпечувати компенсацію можливих втрат прибутку у випадку несприятливих змін на окремих товарних, регіональних ринках, чи погіршення можливостей здійснення окремих видів діяльності;

) з формуванням оптимального асортименту реалізованих товарів, які відповідають структурі споживчого попиту та забезпечують отримання необхідного обсягу прибутків.

Найбільш глибокою за широтою впливу на результати діяльності ТОВ «Лагуна» є ціль максимізації прибутку, а від так і чистого прибутку. Однак реалізація цієї цілі не означає, що керівництво підприємства кожну свою дію і рішення повинно спрямовувати на забезпечення найбільшого перевищення виручки над витратами. Управління діяльністю підприємства має бути спрямоване на те, щоб із усіх можливих альтернативних варіантів отримання різних доходів, вибрати варіант, який забезпечить найбільший розмір очікуваного прибутку.

Управління розподілом прибутків досліджуваного підприємства як і іншими економічними показниками передбачає:

створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень;

проведення аналізу обсягу та складу отриманих прибутків; показників, які визначають їх розмір та рівень; ступеня достатності отримання доходів для забезпечення самофінансування розвитку підприємства;

розробка прогнозу можливих варіантів розподілу доходів за видами діяльності та їх експертиза щодо можливостей реалізації даних варіантів;

формування оптимального варіанту розподілу доходів підприємства.

Визначення стратегічного потенціалу ТОВ «Лагуна» ґрунтується на використанні системного підходу до розгляду умов та результатів функціонування підприємства, його ціле визначення. Згідно з цим підходом підприємство розглядається як система ресурсів, які вступають до взаємодії та обумовлюють досягнуті результати.

Основними видами ресурсів, що використовуються, є:

. Технічні ресурси (особливості виробничого обладнання, інвентарю, необхідних матеріалів та інше).

. Технологічні ресурси (динамічність технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки та інше).

. Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад робітників, їх спроможність адаптуватися до зміни цілей підприємства).

. Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, територій підприємства, комунікації, можливість розширення та інше).

. Ресурси організаційної структури системи управління (характер та гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів та інше).

. Інформаційні ресурси (характер інформації про внутрішні можливості підприємства та зовнішнє середовище, можливість її розширення, підвищення ймовірності та інше).

. Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, можливість та обсяги отримання кредитів та інше).

Кожний з указаних видів ресурсів являє собою сукупність можливостей функціонування підприємства та досягнення стратегічних цілей його діяльності. Потенційні можливості підприємства при найбільш ефективному використанні ресурсів характеризують стратегічний потенціал підприємства. Стратегія формування, розподілу та використання прибутку повинна складати таку комбінацію вищенаведених ресурсів, яка найкраще буде відповідати поставленим цілям.

На ТОВ «Лагуна» також розроблений план маркетингу, який базується на механізмі ціноутворення. В основі формування цінової політики лежить ціль підприємства.

Стратегічний план маркетингу окреслює контури діяльності організації, допомагаючи краще освоювати структури маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, а також планування продукції, просування її і збут, планування цін. Він забезпечує кожному підрозділові визначення чітких цілей у взаємозв'язку із загальними завданнями компанії, виконує цілий ряд інших функцій. При цьому маркетинг вимагає: виробництва адресної продукції з урахуванням можливостей фірми, гнучких бюджетів, непередбачених витрат, постійних закупівель сировини, напівфабрикатів, комплектуючих, наступальних дій проти конкурентів.

Стратегічний план маркетингу гармонізує діяльність організації, скеровуючи її на краще розуміння структури маркетингових досліджень, вивчення споживачів, планування продукції, просування її та збут, планування цін:

забезпечує кожному підрозділові визначення чітких цілей у взаємозв'язку із узагальненими завданнями компанії;

стимулює координації зусиль різних функціональних напрямів;

дає змогу організації оцінювати свої сильні та слабкі сторони з точки зору конкурентів, сприятливість і небезпеку з боку навколишнього середовища;

визначає альтернативні дії або комбінації дій, які може розпочати організація;

створює базу для розподілу ресурсів;

демонструє вагомість застосування процедур оцінки діяльності.

Таким чином, управління розподілом прибутків ТОВ «Лагуна» на наступний період передбачає:

. Обґрунтування основних видів діяльності, що приносять левову частину прибутків підприємства;

. Встановлення критеріїв ефективності укладених договорів для закупівлі сировини;

. Формування гнучкої цінової політики під час продажу товару;

. Обґрунтоване використання системи цінових знижок, своєчасність їх впровадження, що дозволяє забезпечити розширення обсягів реалізації продукції;

Підприємство може застосовувати єдиний розмір торговельної надбавки чи диференціювати його за товарними групами з врахуванням витрато місткості їх виробництва. У цьому разі асортиментна структура обороту справляє суттєвий вплив на обсяги формування та напрямки використання прибутку.

Аналізуючи обрану стратегію розвитку підприємства можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвиток і вдосконалення виробництва на підприємстві відбувається досить ефективно та цілеспрямовано, для покращення ситуації необхідно працювати в даному напрямку, формувати та виконувати поставлені цілі, розвивати підприємство з середини, шукати нові технології виробництва та нові методи збуту продукції підприємства.

На даний момент посилення конкурентної боротьби для будь-якого підприємства важливо в першу чергу втриматися на ринку, а як це буде зроблено залежить від досвіду та везіння керівників організації. В процесі розробки стратегії управління прибутком, його розподіл повинен відповідати вимогами ринку, стратегії підприємства, ситуації що склалася на підприємстві та іншим вимогам. Правильне і раціональне розподіляння ресурсів - запорука успіху в майбутньому.

Оскільки для підприємства важливим є утримання даного курсу, а зростання рівня прибутку на ТОВ «Лагуна» можливе за таких факторів:

введення нових технологій та застосування передової техніки;

зацікавлення інвесторів у ефективності вкладання коштів;

забезпечення необхідної наявності обігових коштів;

збільшення обсягу виробництва;

розширення, орієнтуючись на ринок, асортименту і якості продукції;

зменшення обсягу позареалізаційних витрат.

Розвиток підприємства загалом ґрунтується на стратегічному плануванні та тактичному виконанні даного плану.

Для всіх очевидно, що стратегія - це загальний напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети, дослідження й розробка важливих шляхів розвитку фінансів підприємства. Правильно розроблена стратегія дає змогу гармонізувати різні, часто суперечливі цілі, дає можливість порівняти різноманітні «сценарії» розвитку фінансів підприємства і на підставі одержаної інформації вибрати оптимальні шляхи його перспективної діяльності, передбачити труднощі на шляху до зміцнення його ринкових позицій, попередити негативні наслідки реалізації обраних шляхів розвитку.Задача керівництва фірми - створити господарський механізм, що забезпечує найбільш швидку її адаптацію до зовнішніх умов, що змінюються. Це дозволить зменшити невизначеність і ризик у господарській діяльності і забезпечити концентрацію ресурсів на обраних пріоритетних напрямах.

Основні фактори росту прибутку на даному етапі розвитку підприємства подаються на таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Фактори росту прибутку, дотримання яких приведе до ефективної політики розподілу

№ п/пФактор росту прибуткуВплив фактора на збільшення прибутку те ефективного його розподілу1зниження собівартості продукції Зниження собівартості допомагає збільшити прибуток за рахунок вивільнення капіталу, який можливо використати для виготовлення додаткових одиниць товару2зміна цін на матеріали, сировину, інші види виробничих затратЗменшення закупівельних цін на сировину та матеріали дає змогу зберегти кошти в цій сфері та застосувати їх в іншій3збільшення обсягу реалізованої продукціїЗбільшуючи обсяг реалізованої продукції підприємство тим самим отримує більший прибуток, який можна розподілити на всі необхідні заходи4поліпшення якості продукції, підвищення конкурентоспроможностіФактори підвищення якості та конкурентоспроможності продукції забезпечують високий попит споживачів, що в сою чергу приносить високий прибуток підприємству

Аналіз цих факторів приведе до ефективної політики розподілу. Після реалізації зазначених вище заходів можна скористатися наступними принципами котрі дозволять підвищити прибутковість:

нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

зі знанням справи вести цінову політику, тому що на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, покупцями та іншими суб'єктами ринку;

вміти найбільш доцільно розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.[52]

Останні три з названих вище напрямків значною мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо відшкодування цих втрат .

Для того, щоб ефективно працювати на конкурентному ринку керівництву підприємству необхідно розробити стратегію зростання. Вона відбиває намір підприємства збільшувати обсяг продажу, капіталовкладень і, як наслідок, отримання більшого прибутку.

Основними заходами, які керівництво ТОВ «Лагуна» повинно розробити згідно стратегії зростання, є:

) проникнення на нові ринки(виробництво принципово нової продукції, що дасть змогу вийти на нові ринки);

) географічна експансія (освоєння ринків інших міст України);

) ревізія витрат (контроль за витратами);

) зовнішньо - економічна діяльність(в перспективі підприємство має можливість виходу на ринки зарубіжних країн).

Отже, стратегія розподілу прибутку ТОВ «Лагуна» на наступний період повинна формулювати цілі та способи діяльності підприємства так, щоб указати певний (такий, який обєднує всі його підрозділи) напрямок розвитку.

.2 Заходи щодо збільшення прибутковості підприємства та підтримки ефективної господарської діяльності

На сучасному етапі ринкових відносин приватні підприємства не завжди мають достатні грошові засоби для здійснення господарської діяльності.

Покращення функціонування підприємства на ринку товарів та послуг повязане, насамперед, з ретельним аналізом результатів діяльності за попередній рік і, як наслідок, прийняттям відповідних рішень щодо вдосконалення діяльності підприємства на ринку.[49]

Для одержання позитивного результату від функціонування на ринку підприємство має провести заходи, спрямовані на розвязання завдань щодо поліпшення фінансового стану. Тут доцільним є використання підприємцями антикризової фінансової стратегії за кожним із напрямків:

проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації;

проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом:

) резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формування цільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно до вимог чинного національного законодавства та статуту приватного підприємства;

) формування системи штрафних санкцій - за несвоєчасної оплати послуг встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення.

Важливим етапом при аналізі діяльності приватного підприємства, а також внесенні пропозицій щодо зміцнення позицій фірми на ринку товарів та послуг є проведення контролю за використанням матеріальних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Цей контроль має включати:

перевірку зберігання наявних у підприємства матеріальних ресурсів;

перевірку вірності витрачання матеріальних ресурсів, виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів;

перевірку ефективності здійснюваних на підприємстві заходів по економному витрачанню грошових коштів.

З метою удосконалення політики управління підприємством на майбутній період та зважаючи на коливання окремих показників, загальні тенденції формування, використання та розподілу прибутку, доцільно запропонувати певні рекомендації:

. ТОВ «Лагуна» потрібно чіткіше визначити реальні потреби у фінансових ресурсах шляхом розрахунку загальної потреби у власних фінансових ресурсах з визначенням необхідного розміру залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел і додаткового залучення власних фінансових джерел, що дозволить оптимізувати власні обігові кошти.

. Якщо зовнішні фактори, що впливають на збільшення прибутку (як-от, обєми бюджетних відрахувань, податки, інфляція тощо) не піддаються регулюванню, підприємство може і повинно більш зважено управляти внутрішніми факторами, які дозволяють формувати їх відповідно до конкретних умов господарювання, ситуацій на ринку тощо.

Поряд із оптимізаційними заходами на підприємстві вкрай необхідно здійснити політику щодо утримання наявного рівня результативності діяльності, так як саме результативність діяльності визначає потенційні можливості підприємства підтримувати наявний рівень фінансової стійкості і при цьому із збільшенням суми отримуваного підприємством суми нерозподіленого прибутку, збільшувати частку власного капіталу, а відповідно і показники незалежності від позикового капіталу. Тому, поряд із визначенням основних напрямків підвищення ефективності діяльності та підвищенням рівня фінансової стійкості вкрай важливим є визначення резервів зростання прибутковості діяльності.

Резервами зростання прибутку є кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності.

Визначення (прогнозування) розмірів резервів, їх мобілізація і використання базуються на науково обґрунтованій методиці. Основними джерелами резервів збільшення прибутку є:

) збільшення обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву е результати аналізу випуску та реалізації продукції;

) зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;

) підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.

Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо (пожежа, аварія тощо), а де звичайна недбалість, безгосподарність. Збитки від цих подій є резервами зростання прибутку.

Здійснюючи визначення напрямків підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства, важливим перш за все є визначення загальної ефективності використання оборотних активів підприємства та шляхів її збільшення. Це визначається тим, що саме склад і структура оборотних активів підприємства визначає напрямки формування матеріального складу діяльності підприємства.

Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечувати пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємства.

Розробляючи заходи щодо збільшення прибутковості підприємства та підтримки ефективної господарської діяльності керівництво ТОВ «Лагуна» значну увагу повинно приділити фінансовому плануванню. Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які б забезпечили платоспроможність та фінансову стійкість ТОВ «Лагуна». Фінансове планування на ТОВ «Лагуна» має орієнтуватись на ринкову конюнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і водночас розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Планування на підприємстві має бути спрямоване, з одного боку, на усунення помилкових дій в сфері фінансів, а з другого - на зменшення невикористання внутрішніх резервів.

Важливе значення для ТОВ «Лагуна» має конкурентоспроможність товарів та послуг на ринку. Для отримання більшого прибутку підприємство повинно покращувати якість товарів та послуг, що надаються, відповідно до вимог ринку і безпосередньо самих споживачів. Так, основними принципами підвищення якості та конкурентоспроможності товарів та послуг для ТОВ «Лагуна» мають стати:

) високоякісні та конкурентоспроможні товари та послуги завжди повніше та краще задовольняють суспільно-соціальні потреби в них;

) конкурентоспроможні товари та послуги забезпечують постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;

) запровадження сучасних форм і методів організації діяльності дозволяє фірмі утримувати конкурентну позицію на ринку.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничо-господарської діяльності підприємства, а також джерел їх надходження.Основними завданнями фінансового планування є: забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;визначення напрямів ефективного вкладення капіталу, оцінювання раціональності його використання, а також виявлення й мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Фінансове планування підприємства можна розглядати як єдиний процес, що включає шість етапів розглядається на рис 3.2.

Рис. 3.2. Основні етапи фінансового планування на підприємстві

Одним з основних завдань ТОВ «Лагуна» при розробленні заходів ефективного функціонування на ринку повинно стати забезпечення безперервності надання товарів та послуг. Тобто не повинно бути довгострокових простоїв у забезпеченні населення товарами та послугами, які можуть призвести до негативних наслідків.

Отже, можна запропонувати декілька способів підвищення якості та конкурентоспроможності товарів та послуг для ТОВ «Лагуна»:

використання досягнень науки і техніки в процесі надання відповідних товарів та послуг;

встановлення прийнятних для споживачів цін на окремі види товарів та послуг;

удосконалення застосовуваних стандартів та технічних умов;

проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання, та ін.

Важливим кроком в досягненні підприємством бажаних результатів діяльності (для будь-якого підприємства бажаним результатом є отримання високих прибутків) є ефективна кадрова політика. Сучасна система управління персоналом фірми має бути спрямована на ринкові умови господарювання. Так, досягнення кінцевої мети кадрової політики ТОВ «Лагуна» має передбачати виконання таких основних функцій:

розробка і корекція стратегії формування та використання трудового потенціалу відповідно до змін в умовах господарювання;

відбір і формування необхідних категорій персоналу;

мотивація дотримання належного режиму трудової діяльності та високої продуктивності праці;

забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства;

реалізація постійних контактів між керівництвом і представниками.

Для покращення ефективності діяльності підприємство може запроваджувати інноваційні технології, які виведуть фірму на якісно новий рівень обслуговування споживачів. Такими нововведеннями для досліджуваного нами підприємства можуть бути:

запровадження нових методів і форм організації діяльності підприємства;

новий рівень професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу;

завдяки технічним новинкам, поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці;

надання нових товарів та послуг, можливість здійснення яких дають нові технології.

Окремо для ТОВ «Лагуна» необхідно виділити заходи по підтриманню та підвищенню рівня платоспроможності:

) зменшити суми кредиторської заборгованості перед кредиторами, короткострокових кредитів банків, тобто при умові сплати певної частини кредиторської заборгованості можна підвищити значення показників платоспроможності;

) вжити заходи, щодо збільшення суми грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, в касі та короткострокових фінансових вкладень. Це можливе за рахунок реалізації готової продукції, непотрібних запасів, чи здійснення оплати рахунків дебіторами;

) збільшити суми запасів товарів, що вплине на зростання коефіцієнта загальної ліквідності;

) збільшити частку власного капіталу в загальній структурі майна підприємства, шляхом додаткової емісії акцій. Також збільшення частки власного капіталу можливе при сплаті кредитів чи зобовязань перед кредиторами.[46]

Важливою об'єктивною причиною фінансових труднощів підприємства може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і мало використовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів - мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.

Аналізуючи напрямки вдосконалення діяльності ТОВ «Лагуна» необхідно відмітити, що існують зовнішні і внутрішні фактори впливу на підприємство, залежні і незалежні від діяльності підприємства. Якщо внутрішніми факторами підприємство може керувати, то зовнішні фактори впливають на фірму незалежно від того, позитивні чи негативні наслідки вони принесуть підприємству. До зовнішніх факторів належать:

зміна законодавчих норм та правил ведення підприємницької діяльності;

зміна ринкових цін на відповідні товари та послуги;

недостатня інформаціяпідприємців щодо здійснення діяльності конкурентами та ін.

Таким чином, ТОВ «Лагуна» повинно приділяти значну увагу факторам, які можуть негативно вплинути на результати діяльності. Для цього на підприємстві мають створюватись спеціальні служби, які будуть аналізувати та визначати ступінь впливу того чи іншого фактора на ефективність функціонування підприємства на ринку.

. ОХОРОНА ПРАЦІ

Легальне визначення поняття охорони праці дається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці». А саме, охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.[21]

Головна мета управління охороною праці - забезпечення безпеки, збереження здоров'я і високої працездатності людини в процесі праці. Вона забезпечується досягненням сукупності взаємопов'язаних основних і окремих завдань формування безпечних умов праці. Виконання поставленого завдання на практиці вимагає удосконалення методів контролю, аналізу, моделювання та прогнозування стану охорони праці.

З охороною праці тісно пов'язана також низка правових норм, що відносяться до інших галузей права України. Це норми цивільного права, що встановлюють майнову відповідальність при ушкоджені здоров'я абосмерті громадянина; норми адміністративного права, що визначають адміністративну відповідальність і порядок притягнення до неї громадян органами охорони праці; норми кримінального права, що встановлюютьвідповідальність при вчиненні злочинів у галузі охорони праці і технікибезпеки. [42]

Законодавче регулювання охорони праці в Україні здійснюється:

Конституцією України;

Законом України «Про охорону праці»;

Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань»;

Кодексом законів про працю;

нормативними актами міністерств, відомств та локальними нормативними актами.[21]

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки , збереження здоровя та працездатності людини в процесі праці. Ця мета досягається виконанням відповідних функцій управління, тобто комплексом взаємоповязаних видів, що здійснюються субєктом управління цілеспрямовано на обєкт управління.

Впровадження в виробництво нових технологій, машин підвищують продуктивність праці і полегшують працю робітників. Невміле використання техніки, недотримання або незнання вимог безпеки праці приводять до виробничого травматизму і професійним захворюванням. Тому одним з головних питань виробництва є створення безпечних умов праці.Тому правове регулювання охорони праці охоплює розробку і прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії; проведення профілактичних заходів, спрямованих на створеннясприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм та професійні захворювання; створення сприятливих умов праці і забезпеченняїї охорони на діючих підприємствах в процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умовпраці безпосередньо з участю самих трудових колективів; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій трудящих - жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю тощо. [53].

Організація роботи з охорони праці у ТОВ «Лагуна» покладається на керівника Лічмана В.Д., який несе юридичну відповідальність за проведення всіх заходів з охорони праці. Відповідальність по підрозділах несуть керівники підрозділів підприємства. Контроль за проведенням заходів по охороні праці здійснює інженер з охорони праці Лічман О.С. На підприємстві складений колективний договір. Цим договором регламентуються права та обовязки сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин.

Колективний договір укладається не пізніше лютого наступного року профспілковим комітетом від імені трудового колективу з адміністрацією в особі керівника підприємства, після обговорення і схвалення проекту на загальних зборах трудового колективу не пізніше лютого наступного року. Рішення приймається відкритим голосуванням, тобто більшістю голосів членів трудового колективу. Проект колективного договору розробляють адміністрація та профспілковий комітет підприємства [42].

На підприємстві є куточки техніки безпеки. Заведена необхідна документація по охороні праці. Є відповідна література, плакати по техніці безпеки, інструкції і методичні вказівки по проведенню занять, затверджені програми для навчання робітників. Під час роботи працівники користуються відповідним спецодягом, спецвзуттям i запобіжними пристосуваннями.

Керівник підприємства створює і забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого він:

створює відповідні служби, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;

розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує нормативні акти з охорони праці підприємства, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та нормативними документами підприємства з охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.[60]

Заходи, спрямовані на підвищення рівня техніки безпеки:

Перед початком роботи на проектованій ділянці необхідно перевірити справність устаткування, пристосувань і інструмента, огорож, захисного заземлення, вентиляції. Перевірити правильність складування заготівель і напівфабрикатів. Під час роботи необхідно виконувати всі правила використання технологічного устаткування дотримуватися правила безпечної експлуатації транспортних засобів, тари та вантажопідіймальних механізмів, дотримуватися вказівки про безпечне утримання робочого місця. В аварійних ситуаціях необхідно неухильно виконувати всі правила. що регламентують поведінку персоналу при виникненні аварій і ситуацій, які можуть призвести до аварій і нещасних випадків. По закінченні роботи повинно бути вимкнено все електроустаткування, проведена прибирання відходів виробництва та інші заходи, що забезпечують безпеку на ділянці. Ділянка має бути оснащена необхідними попереджувальними плакатами, обладнання повинно мати відповідне забарвлення, повинна бути виконана розмітка проїжджої частини, проїздів. Сама ділянка повинна бути спланований згідно вимогам техніки безпеки, а саме дотримання: ширини проходів, проїздів, мінімальна відстань між обладнанням. Всі ці відстані повинні бути не менше припустимих.

Щоб запобігти негативному впливу виявлених небезпечних та шкідливих виробничих факторів на здоровя працівників, попередити виникнення виробничого травматизму при виконання технологічного процесу виготовлення деталі передбачаємо проведення наступних заходів загального характеру: раціональна організація робочих місць; регулярний контроль правильності всіх прийомів праці при виконанні операцій технологічного процесу; своєчасне проведення планово-попереджувальних ремонтів виробничого обладнання та інструменту; підтримування проїздів та проходів в належному порядку; раціональні режими виконання всіх основних та допоміжних операцій технологічного процесу; ефективне використання засобів індивідуального захисту, своєчасний контроль їх стану, дотримання потрібної (встановленої нормами) періодичності їхньої заміни; використання сучасних запобіжних пристроїв і огородження робочих зон; проведення систематичного контролю стану обладнання та допоміжних пристроїв та інших.

У ТОВ «Лагуна» в обовязковому порядку інженер з охорони праці проводить вступний інструктаж при влаштуванні на роботу, а перед початком трудової діяльності проводиться первинний інструктаж керівником структурного підрозділу. У разі введення в дію нових норм, правил, інструкцій з охорони праці керівники окремих робіт проводять позаплановий інструктаж, а при ліквідації наслідків аварій, стихійних лих - цільовий інструктаж. Повторний інструктаж проводять за програмою первинного один раз у півріччя, а для шкідливих робіт - один раз у три місяці. Проводяться інструктажі по пожежній, технічній, енергетичній безпеці, а також первинній медичній допомозі. Робітники, що пройшли інструктаж, ставлять свій підпис в журналі з охорони праці.

Фінансування заходів з охорони праці відбувається за рахунок самого підприємства через створений фонд з охорони праці, який формується в розмірі 0,5% від суми реалізації продукції, а також за рахунок амортизаційних відрахувань та адміністративних витрат.

Незадовільний стан охорони праці призводить до зниження продуктивності праці, травматизму та професійного захворювання працівників. Виробничий травматизм та професійні захворювання наносять не тільки моральний, але й економічний збиток.

Розглянемо умови праці робітників економічного відділу на даному підприємстві ТОВ «Лагуна».

Приміщення відділу знаходиться на 1 поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення складає 20 м2, висота - 3.2 м, приміщення має 2 вікна. Кількість працюючих в приміщенні 3 чоловіка. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 20:3= 6,6(м2/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 - 87 на кожного працюючого в приміщеннях повинно припадати не менше 4,5 м2/чол. (якщо використовується компютерна техніка - 6 м2/чол ) робочої площі. Висота приміщення - не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею дотримано.

У приміщенні розташовано 2компютерів. Напруга джерела живлення компютерів у приміщенні - 220 В. У приміщенні розміщені 3 письмових столи, шафа для зберігання документів.

За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих . План приміщення на рисунку 4.1.

1 - вікна; 2 - двері; 3- робочі столи ; 4 -компютери; 5 - шафи;

Рис. 4.1 - Планування приміщення

В аналізі стану охорони праці необхідно зазначити місця, де можливий вплив на працюючих небезпечних або шкідливих виробничих факторів, їх джерела.

Головними потенційними небезпеками можуть бути: небезпека ураження електричним струмом при короткому замиканні проводки; небезпека пожежі у приміщенні, бо в приміщенні знаходиться безліч паперу.

У даному приміщенні не виникали нещасні випадки за останні три досліджувані роки. В процесі роботи використовується сучасне технологічне обладнання нової конструкції. Для попередження пожежі на стелі розміщена пожежна сигналізація. Для попередження травматизму співробітниками відділу охорони праці розроблені «Комплексні заходи щодо встановлення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням, аваріям».

Проведемо аналіз санітарно-гігієнічних умов у досліджуваному приміщенні. Для освітлення офісного приміщення бухгалтерії використовується змішане освітлення, що складається з природного, створюваного світлом з вікна, та штучного, отримуваного з освітлювальних пристроїв.

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу України еIV визначається в %, за формулою:

, формула 4.1

де енІІІ - нормоване значення КПО = 1,5%;- коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);- коефіцієнт сонячності знаходиться у межах 0,75-1,0.

Розрахуємо коефіцієнт природного освітлення КПО, прийнявши с=0,9:

енIV=1,5% * 0,9*0,8 = 1,08%.

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести з формули:

, формула 4.2

де Sв- площа усіх вікон у приміщенні, м2;площа підлоги приміщення, м2;

?з- загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнані сонцезахисними пристроями, ?з =0,4-0,5;- коефіцієнт, який враховує підвищення КПО при бічному освітленні завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення і підстильного шару, що прилягає до будинку (дорівнює 2,15);

- світлова характеристика вікна (дорівнює 13)

Кбуд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками; якщо будинків немає, то Кбуд=1;

Кз - коефіцієнт запасу, береться в межах 1,3 - 1,5, приймемо Кз= 1,4.

Наприклад: Sв=2*2*2=8 (м2).

Sп=4*5=20 (м2).

Розрахуємо фактичне значення КПО:

Еф= (100*8*0,45*2,15)/(20*13*1,4*1)=360/364=0,98 (%)

Оскільки фактичне значення природного освітлення більше нормованого (0,82<0,98), то природне освітлення в приміщенні достатнє. Це відбулося за рахунок вікон які розташовані у приміщенні.

Дослідимо достатність штучного освітлення та порівняємо фактичне значення освітлення, яке створюється наявними у приміщенні джерелами з нормативним.

Для освітлення приміщення в підприємстві застосовуються лампи накалювання потужністю 100 Вт. Система освітлення - загальна.

Фактичне значення штучного освітлення (Еф) розраховуємо за формулою:

, формула 4.3

де Fл- світловий потік лампи. Лампа потужністю 100 Вт створює світловий потік у 1450 лм (F = 1450 лм )

hВ- коефіцієнт використання світлового потоку (hВ = 0,4 ÷ 0,6);

N - кількість світильників, шт.;- кількість ламп у світильнику, шт.;- площа приміщення, м2;

К - коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);- коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

Беремо

Fл = 1450 (лм); hВ = 0,4; N =3 шт.; n = 3 шт.; S =4*5 =20 м2; К = 1,55; Z = 1,1

Еф= (1450*0,4*3*3)/(20*1,55*1,1)=5220/34,1=153,08 (лк)

Отже, фактичне значення штучного освітлення входить в нормативне значення (100-200 лк).

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 відноситься до категорії В (пожежонебезпечні- в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).[21]

Можливими причинами пожежі можуть бути:

коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити запалення наявних легкозаймистих речовин;

займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем;

розповсюдження вогню з сусідніх приміщень.

Попередити пожежу можна шляхом розробки правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

В даному структурному підрозділі ви встановлені вогнегасники типа ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8. А також розроблено план евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі.[60]

На підставі аналізу, проведеного в даному господарству можна зробити висновок, що на працівників економічного відділу протягом трудового дня, впливають наступні шкідливі фактори: (Наприклад: монотонність праці, вплив опромінення, недостатня кількість свіжого повітря в літній період). Останній фактор є найбільш шкідливим, що приводить до зниження продуктивності праці працівників. Отже, необхідно прийняти заходи для усунення впливу цього шкідливого фактора.

Проаналізувавши стан охорони праці в ТОВ «Лагуна» , можна розробити конкретні заходи по поліпшенню умов праці та усуненню в подальшому нещасних випадків:

підвищення безпеки обладнання і технологічних процесів, впровадження автоматичного і дистанційного управління процесами, обладнанням; механізація важких і небезпечних ручних робіт, обладнання засобів колективного захисту від травм, аварій, пожеж і т.п.;

установка нових, реконструкція та модернізація існуючого санітарно-технічного обладнання, очисних систем тощо;

вдосконалення санітарно-побутового обслуговування;

проведення лікувально-профілактичних заходів;

виявити небезпечні види робіт і операцій, вказати можливі небезпечні і шкідливі виробничі фактори і джерела їх виникнення.

передбачити підготовку полів, безпечні маршрути руху, організацію короткочасного відпочинку на польових станах;

виявити небезпечні види робіт і операцій на ПТО, вказати можливі небезпечні і шкідливі виробничі фактори і джерела їх утворення;

підібрати устаткування і обґрунтувати його розміщення з урахуванням ширини проїздів і проходів;

передбачити механізацію підйомно-транспортних робіт на площадках зберігання;

встановити гранично допустимі концентрації речовини або вхідних до неї компонентів у повітрі робочої зони;

визначити пожежну і вибухову небезпеку отрутохімікатів і мінеральних добрив і засоби захисту.

розробити транспортно-технічні схеми і безпечні маршрути руху:

виявити можливі виробничі шкідливості і небезпеки при проектуванні майстерні або цеху і джерела їх утворення;

передбачити механізацію і автоматизацію навантаження, розвантаження і перевезення заготовок, напівфабрикатів, готової продукції і відходів виробництва;

розрахувати і підібрати необхідне обладнання для опалення та вентиляції приміщення, вказати тип вентиляції та вентилятора, вибрати і розрахувати природне чи штучне освітлення [53];

Таким чином, впровадження запропонованих заходів з охорони праці поліпшить умови і безпеку праці в ТОВ агрофірма «Лагуна».

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

На основі проведених досліджень у бакалаврській роботі можна зробити висновки, що прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково - технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства складається в прагненні до максимізації прибутку.

Досліджено теоретичні засади управління прибутком, в яких віддається пріоритет прибуткові як цілі функціонування виробничого підприємства. Тобто характеристика прибутку як економічної категорії та її функцій у сучасних дослідників може звучати так: "Висока роль цієї категорії визначається тим, що вона характеризує основну мету підприємницької діяльності виробничого підприємства, підсумовує головний економічний результат цієї діяльності".

На основі аналізу діяльності підприємства було здійснено пошук резервів підвищення ефективності використання всіх видів наявних ресурсів і виділено основні шляхи підвищення прибутковості ТОВ«Лагуна». Для одержання позитивного результату від функціонування на ринку підприємство має провести заходи, спрямовані на розвязання завдань щодо поліпшення фінансового стану. Тут доцільним є використання підприємцями антикризової фінансової стратегії за кожним із напрямків:

проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації;

проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

забезпечення компенсації можливих фінансових збитків.

Також підприємству необхідно знаходити та розробляти найвигідніші шляхи реалізації продукції на основі ринкових відносин, які б забезпечували підприємству найкращий результат від реалізації при найменших витратах.

Розроблена стратегія управління розподілом прибутку ТОВ«Лагуна» на наступний період передбачає:

Обґрунтування основних видів діяльності, що приносять левову частину прибутків підприємства;

Встановлення критеріїв ефективності укладених договорів для закупівлі сировини;

Формування гнучкої цінової політики під час продажу товару;

Обґрунтоване використання системи цінових знижок, своєчасність їх впровадження, що дозволяє забезпечити розширення обсягів реалізації продукції;

Стратегія розподілу прибутку підприємства ТОВ«Лагуна» на наступний період повинна формулювати цілі та способи діяльності підприємства так, щоб указати певний (такий, який обєднує всі його підрозділи) напрямок розвитку.

Визначено необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку) шляхом розрахунку бізнес - плану на наступний рік для ТОВ «Лагуна».Розроблений бізнес - план розвитку діяльностіТОВ «Лагуна»на 2012 рік передбачає збільшення прибутку за рахунок збільшення площі.

На підприємстві також розроблений план маркетингу, який базується на механізмі ціноутворення. Стратегічний план маркетингу окреслює контури діяльності організації, допомагаючи краще освоювати структури маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, а також планування продукції, просування її і збут, планування цін. Він забезпечує кожному підрозділові визначення чітких цілей у взаємозв'язку із загальними завданнями компанії, виконує цілий ряд інших функцій.

Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Основні напрямки удосконалювання механізму розподілу фінансових результатів включають:

оптимізацію системи оподаткування прибутку; розробку такої системи ставок і пільг податку на прибуток, що буде стимулювати використання чистого прибутку підприємства, насамперед, на розвиток і удосконалювання власної виробничої бази;

викорінювання непродуктивних витрат і втрат; розробку і реалізацію заходів, спрямованих на подолання кризи неплатежів з метою поступового зниження сум пені і штрафів, що сплачуються в бюджет і позабюджетні фонди;

оптимізацію розподілу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, на фонди споживання і фонди нагромадження;

комплекс заходів, що забезпечують доцільне й ефективне використання засобів фондів споживання і нагромадження.

Таким чином мета роботи - обґрунтування теоретичних основ розподілу прибутку, аналіз та розробка заходів щодо вдосконалення системи розподілу прибутку підприємств - була виконана.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонюк Н.А. Ліквідність та платоспроможність як складові фінансового стану підприємства [Текст] / Н.А. Антонюк, Є. Лісниченко //Економічні проблеми сталого розвитку : тези доповідей науково-технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту, присвяченої дню науки в Україні, Суми, 18-22 квітня 2011 року /Відп. за вип. А. Ю. Жулавський. - Суми : СумДУ. - 2011. - Ч.З.. - С. 159-160.

. Антонюк О.В. Математичні моделі оцінювання стратегічного потенціалу підприємства та прийняття рішень щодо його підвищення [Текст] : автореферат… канд.. екон. наук, спец.: 08.00.11 - математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці / О. В. Антонюк. - К.: ДВНЗ «Київський нац.. екон. ун-т ім. В.Гетьмана.» - 2011. - 20 с.

. Арефєва О.В. Економічні засади формування потенціалу підприємства [Текст] /О.В. Арефєва, Т.В. Харчук // актуальні проблеми економіки. - 2008. - №7.-С.71-76.

. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства / Бандурка О.М., Коробов М.Я.: Підручник - К.: Либідь. - 2007 - 384с.

. Басанцов І. В. Економічний контроль фінансового потенціалу як складова економічного потенціалу підприємства [Текст] / І. В. Басанцов // Механізм регулювання економіки. - 2006. - №4. - С. 136 - 141.

. Безпека життєдіяльності [Текст]: Бібліотека українських підручників / П.С. Атаманчук - Бібліотека онлайн - Режим доступу: #"justify">. Берлінг . З. Еколого - економічний потенціал підприємства, його суть та значення у виробничо-господарській діяльності підприємства [Текст] /. З. Берлінг // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - 2011. - № 714. - С. 33-38.

. Білик Т.О. Економіко - математичне моделювання формування чистого прибутку малого промислового підприємства [Текст] / Т.О. Білтк // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №11. - С. 118-124.

. Бражко О.В. Формування прибутку як передумова ефективного функціонування підприємств у ринкових умовах [Текст] / О.В. Бражко// Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - №7. - с.33-36.

.Бугір Л.М. Факторний аналіз впливу підприємництва на розвиток регіону [Текст] /Л.М. Бугір // Науковий вісник Ужгородського університету. Економіка. - 2009. - Вип. 28, Ч.1. - С. 37-40.

. Васійчук В.О. Основи цивільного захисту: навч. посіб. / В.О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк// Нац. ун-т «Львівська політехніка». - Л.: Вид-во Львів. політехніки. - 2010. - 384 с.

. Вдовенко Л.О. Фінанси : [Навчальний посібник] / Л.О. Вдовенко, Н.М. Сушко, Н.Д. Фаюра. - К.: Центр учбової літератури. - 2010. - 150 с.

. Гандзюк М.П. Основи охорони праці : [Підручник] / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. - Київ.: Каравела. - 2008. - 408с.

. Грекова З.Н. финансоваястратегияпредприятия / Грекова З.Н., Кочуров Л.Н. [ Бухгалтерскийучет. - 2006. - №7.].

. Грищук М.В. основи охорони праці : [Підручник ] / М. В. Грищук. - К.: Кондо . - 2006. - 238с.

. Грідчіна М.В. / Управління фінансами акціонерних товариств/ Грідчіна М.В. / . - К.:А.С.К., 2005.

. Данілов О.Д. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях: навчальний посібник / О.Д. Данілов , Т.В. Паєнтко ; Київський економічний інститут менеджменту . - К.: КЕІМ. - 2010. - 272 с.

. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища / В.С. Джигирей. - К.: Т-во «Знання», КОО.- 2008. - 371 с.

. Дорогунцов С.І. Екологія : [Підручник] /С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвестик та ін.. - К.: КНЕУ. - 2005. - 371 с.

. Житецькій В. Ц. Основи охорони праці / В. Ц. Житецькій. - Львів: «Афіша». - 2008. - 21-25с.

. Закон України «Про охорону праці». Електронний ресурс - Режим доступу: #"justify">. Ігнатюк І. О. До питання формування та розподілу прибутку як передумови ефективного функціонування підприємства [Текст] / І. О. Ігнатюк // Науковий вісник Ужгородського університету. Економіка. - 2009. - Вип.28, Ч.З. - 113-117 с..

. Карась О.В. Броуман Л. Охорона праці на підприємстві: наука про безпеку / О.В. Карась, Л.М. Броуман // все про бухгалтерський облік. - 2008. - 26.10. - №100. - ст..12-13.

. Кишко М. Н. показники економічної ефективності спеціалізації сільськогосподарських підприємств: наукове видання / Н. М. Кишко // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит». Вип. №1 (18): Науково-методичний журнал / СНАУ. - Суми. - 2005. - С.255-257

. Колесников А. Р. EXEL для Windows 2007: Русифікована версія / А. Р.Колесников // Київ: BHV, 2007. -479с.

. Кондрат'єв О. В. Фактори забезпечення фінансової стійкості підприємства / О. В. кондрат'єв // Фінанси України. - 2008. - №9.

. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності: [Навчальний посібник] / О.Кононенко, О. Миханько - Харків: Видавничий будинок-чинник, 2008. - 198с.

. Кубатко В. В. Рентабельність підприємства та шляхи її підвищення [Текст] / В. В. Кубатко // Економічні проблеми сталого розвитку: тези доповідей науково-технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту, 17 - 25 квітня 2007. - Суми: СумДУ, 2007. - Т. З. - 174 - 175.

. Курильців Р. М. принципи формування механізму раціонального використання і охорони земель в умовах нових земельних відносин / Р.М.Курильців // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2009. - №11

. Липченко, І. С. Формування і розподіл прибутку в аграрних підприємствах / І.С. Липченко. - С. 379-383 // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит» . Вип. 2. - 2007 [текст] : науково-методичний журнал. - Суми : СНАУ. - 2007. - 500с.

. Лещенко Г. Г. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств [4 - те видання., перероб. та доп.- К].: «Вища школа». -2006.-391с.

. Литвин Б. М. Фінансовий аналіз (Авторизований доступ) [Текст]: Навч. посібник розрахований для студентів економічних спеціальностей, аспірантів, викладачів та працівників фінансових служб підприємств / Б. М. Стельмах. - К. : Хай-Тек прес. - 2008. - 336с.

.Марцин В. С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість - основні складові оцінки фінансового стану підприємства [Текст] / В.С.Марцин // Економіка. Фінанси. Право. -2008. -№7.-с.26-29

. Мельник Л. М. Рентабельність підприємства і шляхи її підвищення [Текст] / Л. М. Мельник, О. А. Лукаш // Економічні проблеми сталого розвитку: збірник тез доповідей науково-технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту присвяченої Дню науки в Україні (21-24 квітня 2009.). - Суми: СумДУ. - 2009. -Ч.2. - С.53

. Мельник О. М. Фінансова стійкість підприємства в сучасній економіці [Текст] / О. М. Мельник // Віник Національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. -2010. - №691. - с.188-192.

. Миськів Л. П. Обліково - контрольне забезпечення управління формуванням і розподілом прибутку на підприємствах [Текст]: автореферат… канд. екон. наук, спец.: 08.00.09 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності) / Л.П. Миськів. - К.: Каб. мін. Ук. Нац. ун-т біоресурсів і природокористування Укр. - 2012. - 21с.

. Михайленко Д. Г. Удосконалення механізмів управління ліквідністю і платоспроможністю підприємства [Текст] / Д. Г. Михайленко, Т. О. Рогачова // Економічні проблеми сталого розвитку: тези доповідей науково-технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту, 17 - 25 квітня 2007. - Суми: СумДУ. - 2007. - Т.1. - С. 166-167.

. Михайлов А. М. Амортизаційна політика сільськогосподарських підприємств / А. М. михайлов // Облік і фінанси АПК: Міжнародний науково-виробничий журнал. - 2008. -№2. -С. 67-70.

. Михайлюк В. О. Цивільний захист: навч. посіб. У 3-х ч. / В. О. Михайлюк // Нац. ун-т. кораблебуд. ім. адм. Макарова - Миколаїв: НУК. - 2005 - 134с.

. Наумова Л. Ю. Фінансова стійкість підприємства та її забезпечення в трансформаційній економіці України ( на прикладі сільськогосподарських підприємств) [Текст]: Автореферат…к. економічних наук, спец.: 08.00.08. - Гроші, фінанси і кредит / Л. Ю. Наумова . - К.: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана». -2008. -19с.

. Онисько С. М. Фінанси підприємств: [Підручник для студентів вищих закладів освіти. - 2-ге видання, виправлене і доповнене.] / С. М. Онисько, П.М. Марич - Львів: «Магнолія Плюс», 2008. -368с.

. Організація охорони праці на підприємстві [Текст]: Охорона праці / В.В. Березуцький - Бібліотека українських підручників-Режим доступу:#"justify">. Орлова В. О. Облік використання та розподілу прибутку [Текст] / В. Орлова, О. Корпан // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. -№12. - С. 20-23

. Павченко А. С. Податок на прибуток підприємств як інструмент інвестиційної політики держави [Текст] / А.С. Савченко, М. Н. Москалюк // економіка України. - 2009. - №3. - 22-28 с.

. Панасюк О. М. Залучення інвестицій в аграрний сектор економіки. / О.М.Панасюк // Економіка АПК. - 2006. -№6

. 52. Патока Н. В. «Фінанси підприємств» / [навч.-метод. посібник]. 2008. - 465с.

. Петришин Л. П. Платоспроможність населення і ефективність сільськогосподарського виробництва [Текст]: Автореферат…к. економ. наук спец.: 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК / Л. П. Петришин. - Львів: Львівський держ. аргар. ун-т . - 2006. -20с.

. Пірог Д. В. Формування і розподіл прибутку бунку [Текст] / Д. В.

. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств [ 4-те вид., перероб. та доп ]. - К.:КНЕУ. - 2009. 571 с.

. Потенціал підприємства : формування та оцінка (Авторизований доступ) [Текст] : навч. пос. / Под. ред. О.К. Добикіна, В. С. Рижиков, С. В. 2008. - 208 с. + Гриф МОН.

. Плиса В. Й. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства / Плиса В. Й. // Фінанси України. -2006.

. Плікус І. Й. Факторний аналіз вартості чистих активів як метод превентивного контролю в системі антикризового фінансового управління [Текст] / І. Й. Плікус, Ю. О. Високос //Економічні проблеми сталого розвитку : тези доповідей науково - технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту, присвяченої дню науки в Україні, Суми, 18-22 квітня 2011 року / Відп. за вип. А. Ю. Жулавський. - Суми : СумДУ. - 2011. - Ч.3. - С. 147-148.

. Правові та організаційні основи охорони праці [Текст]: конспект лекцій «Охорона праці» / Бібліотека економіста. - Бібліотека онлайн - Режим доступу:.#"justify">. Приказюк О. В. Методи оцінки рентабельності підприємств аграрного сектору / О. В. Приказюк // Облік і фінанси АПК: Міжнародний науково - виробничий журнал. - 2006. - №5 - С. 100-105.

. Притика В. О. Аналіз прибутку підприємства [Текст] / В. О. Притика , О. А. Лукаш // Економічні проблеми сталого розвитку : збірник тез доповідей науково - технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту присвяченої Дню науки в Україні ( 21-24 квітня 2009 .). - Суми : СумДУ. - 2009. - Ч. 2. - С. 64.

. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України станом на 13.06.2011. // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - 486 с.

57. Руденко Ю. О. Прогнозування прибутку підприємства /Ю.О. Руденко/ Матеріали щорічної науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів СНАУ (18-22 квітня 2010 року) [електронне видання] - режим доступу www.sau.sumy.ua <#"justify">1.

ВСТУП Актуальність теми дослідження. В умовах ринкових трансформацій, функціонування підприємств усе більше ускладнюється під впливом динамічних змін різ

Больше работ по теме:

Антикризисное финансовое планирование
Диплом
Антикризове фінансове управління на підприємстві (на прикладі приватної виробничо-комерційної фірми "Адлер")
Диплом
Возможности формирования венчурного капитала в России
Диплом
Лизинг как форма финансирования деятельности предприятия
Диплом
Магистральный нефтепродуктопровод "Кстово - Ярославль - Кириши - Приморск (I очередь)"
Диплом