Аналіз діяльності страхових компаній як учасників фінансового ринку

 

ВСТУП

В умовах розвитку ринкової економіки посилюється значення страхування у суспільному відтворенні. Реформування економічної системи України зумовило необхідність створення ринкової інфраструктури, що обслуговує механізм господарювання. Важливе місце в ній посідають саме страхові компанії, які проводять різноманітні види страхування на території України та здійснюють інвестиційну і фінансову діяльність. У ринкових умовах господарювання страховики через реалізацію механізму страхування мобілізують значний страховий капітал, який є важливим ресурсом, що може бути представлений на фінансовому ринку країни.

На даний момент страхові компанії досить слабо представлені на фінансовому ринку України порівняно з їхніми колегами у високорозвинених країнах світу.

Дослідженням діяльності страхових компаній взагалі, а на фінансовому ринку зокрема, займалися досить багато вчених та спеціалістів у сфері страхування. Але все ж таки багато питань, які охоплює ця проблематика, залишаються відкритими. Тому недослідженість даного питання робить тему курсової роботи надзвичайно актуальною та практично значимою.

Обєктом дослідження є діяльність страхових компаній в Україні.

Предметом дослідження являється діяльність страхових компаній України саме на фінансовому ринку країни.

Мета дослідження полягає у вивченні теоретичних аспектів діяльності страхових компаній як учасників фінансового ринку, аналізі основних показників їх діяльності на цьому ринку, а також у формулюванні основних напрямків розвитку страховиків на ньому.

Для реалізації мети написання курсової роботи були поставлені наступні завдання:

вивчення історії розвитку страхових компаній України в період незалежності;

вивчення організаційно-правових засад створення страхових компаній;

дослідження особливостей формування доходів, видатків та фінансових результатів діяльності страховиків;

аналіз показників страхових компаній за основними напрямками їх діяльності;

дослідження специфіки інвестиційної діяльності страховиків;

розробка рекомендацій щодо основних напрямків розвитку страхових компаній на фінансовому ринку України.

При написанні курсової роботи нами були використані такі методи дослідження: метод порівняння, статистичний аналіз, нормативний метод, аналітичний метод, а також розрахунковий.

Інформаційною базою для написання курсової роботи виступили: підручники, нормативно-правові акти, звіти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, дослідження та аналітичні огляди страхового та фінансового ринків, періодичні видання, Інтернет публікації.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

.1Історія виникнення та розвитку страхової діяльності в Україні

Поняття «страховий ринок» у пострадянській економіці склалося на початку 90-х років. Саме на цей період припало створення поряд з Держстрахом перших альтернативних страхових організацій.

Зародження й розвиток страхового ринку України - процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Проте нашій країні притаманні й деякі специфічні риси.

Із законодавчим упровадженням у колишньому Радянському Союзі деяких елементів ринкової економіки (особливо з появою 1988 року Закону «Про кооперацію») почали створюватися перші страхові кооперативи. Існування кооперативів протягом 1988-1989 років мало велике значення, оскільки дало змогу набути першого досвіду роботи в ринкових умовах, посприяло підвищенню кваліфікації кадрів. Уже на перших порах зародження на теренах колишнього СРСР страхового ринку альтернативні страховики пильну увагу звернули на зміст страхових продуктів (послуг), що пропонуються в розвинених країнах Заходу. Завдяки цьому і в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування. Коли 1990 року рамки законодавства в напрямку розвитку ринкових відносин було розширено, почали створюватися перші комерційні страхові компанії. Можна відокремити чотири основні групи чинників, які сприяли розвитку на ринку повноцінних субєктів страхування:

а) створення порівняно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що перетворилися згодом на самостійних юридичних осіб. Так, скажімо, виникла теперішня компанія АСКА;

б) створення комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху СРСР і Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано;

Кваліфіковані працівники Держстраху через низьку мотивацію праці та застарілі методи ведення страхової справи почали переходити до інших компаній, створювати страховиків-супутників, які запроваджували ті види страхування, яким не надавалося належної уваги в Держстраху. Згодом Держстрах перетворився на Національну акціонерну страхову компанію «Оранта». Що ж до Індержстраху, то він ще до розпаду СРСР перетворився на холдинг з великими правами своїх філій, зокрема й в Україні.

в) створення страхових компаній комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами для свого обслуговування;

г) створення так званих кептивних страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва Тобто страхових компаній, які на перших порах брали на себе внутрішньогалузеві ризики [19].

Окрім цих головних чинників масове виникнення страхових компаній протягом 1990-1993 років стимулювали такі чинники: ініціатива науковців, фахівців, які запозичували досвід роботи страхового ринку в розвинених країнах; засновницька робота профспілок, громадських організацій; участь зарубіжних інвесторів.

Отже, період 1990-1993 років характеризувався бурхливим зростанням кількості страхових компаній за невпорядкованого законодавства.

Після виходу у травні 1993 року Декрету Кабінету Міністрів України (КМУ) «Про страхування» та створення восени 1993 року Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю почався новий етап розвитку страхового ринку України. Було впроваджено єдиний державний реєстр страхових компаній і видано ліцензії. Страхову діяльність визначено як виключний вид діяльності. При цьому здійснювати страхову діяльність стало можливим лише за тими видами, які зазначено в ліцензії. Було передбачено обовязкову звітність страховиків за результатами року. Установлено певну залежність між обсягами максимального зобовязання та розмірами страхових резервів.

Діяльність страхового ринку протягом 1994-1995 років за умов, визначених Декретом, можна схарактеризувати так: посилення спеціалізації роботи страховиків; збільшення сфери страхування, поява і розвиток нових його видів (страхування вантажів, особисте страхування від нещасних випадків та ін.); завдяки законодавчому регулюванню страхової діяльності відчутно підвищилася фінансова дисципліна страховиків, розпочався нагляд за страховою діяльністю.

З ухваленням Закону України «Про страхування» (березень 1996 р.) та перереєстрацією страховиків у 1997 році в Україні почався третій етап розвитку страхового ринку.

Закон установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обовязкового страхування.

Ухвалення та реалізація положень Закону через низку Постанов і Розпоряджень КМУ, а також низка нормативних актів Укрстрахнагляду посприяли створенню протягом 1996-1997 років законодавчого поля для розвитку страхування. Це, у свою чергу, дало змогу більш системно й комплексно підійти до розробки стратегії подальшого розвитку цієї галузі, яку було втілено в довгострокових цільових програмах.

За роки існування страхового ринку Урядом було ухвалено послідовно дві Програми розвитку страхового ринку України.

Перша Програма, ухвалена КМУ 1998 року, визначала головні завдання та пріоритети галузі на 1998-2000 роки.

У травні 1999 року ВРУ ухвалила в першому читанні Проект ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про страхування», де було передбачено законодавчу реалізацію змін, намічених Програмою.

Зазначені законопроекти передбачили й заходи з підвищення платоспроможності страховиків. Так, із цією метою, як передбачалося Програмою, було створено й зареєстровані обєднання страховиків у вигляді Моторного, Морського, Авіаційного бюро, а також відповідний гарантійний фонд з експортно-імпортних ризиків. На виконання Програми було прийнято відповідну Постанову Уряду щодо діяльності аварійних комісарів і розгорнуто їх підготовку в Україні. Також значно зросла участь України в міжнародних організаціях, посилилися контакти з міжнародним страховим ринком.

Отже, упровадження цієї Програми сприяло розвитку страхового ринку як системи, усі ланки якої становлять єдине ціле.

лютого 2001 року КМУ затвердив Програму розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки (далі - Програма).

Нова Програма, як і попередня, передбачала, що буде прийнято цілу низку законодавчих і нормативних актів. Загалом зазначені заходи створили передумови для сталого розвитку страхової справи в Україні.

Останнім часом також значно поширилися звязки українських страхових компаній із зарубіжними партнерами, особливо із країнами СНД. Завдяки цьому збагатився вітчизняний досвід у страховій справі, зокрема в організації підприємницької діяльності страховиків.

Отже, поняття «страховий ринок» зявилося в пострядянськів економіці на початку 90-х років. Розвиток страхових компаній в Україні розпочався з появи страхових кооперативів. В 1990-х роках почали зявлятися перші комерційні страхові компанії. Також слід відмітити, що страховий ринок України розвивався у декілька етапів та на основі двох Програм розвитку страхового ринку [19].

1.2 Організаційно-правові засади створення страхових компаній

страховий дохід фінансовий правовий

Одним з головних учасників страхового ринку є страхове підприємство, яке в страховій термінології переважно називається страховою компанією, страховим товариством або страховою організацією.

Досить багато авторів по-різному дають визначення страхової компанії. Наведемо деякі з них. Так Александров В. Т. зазначає, що страхова компанія - це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності, яка бере на себе зобовязання і має на відповідну ліцензію. Дьячкова Ю. М. пише, що страхова компанія - це історично визначена суспільна форма конструювання страхового фонду, що має відособлену структуру, основним предметом діяльності якої виступає укладання та обслуговування договорів страхування. Словник страхових термінів дає інше визначення, страхова компанія - це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності в Україні [16]. Також тлумачення цього терміна є в Законі України «Про страхування». Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про страхування» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Серед страховиків України переважають акціонерні товариства.

Існує також і декілька варіантів класифікації страхових компаній, проте ми схиляємося до класифікації Ткаченко Н. В. Згідно з якою компанії поділяють:

за формою власності (державні, колективні);

за спеціалізацією (компанії, що займаються ризиковим страхуванням; страхуванням життя; виключно перестрахувальними операціями);

за метою діяльності (мета яких - отримання прибутку та мета яких - надання високоякісних послуг застрахованим);

за територією обслуговування (місцеві, регіональні, національні, міжнародні);

за величиною статутного капіталу або обсягів надходжень страхових платежів (великі, середні, малі) [22].

Фінансовою основою діяльності страховика є його статутний фонд, який формується тільки в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням [13].

Щодо створення страхової організації слід сказати, що цей процес проходить в два етапи. На першому відбувається утворення компанії як юридичної особи, її реєстрація в місцевих органах влади і реєстрація першого випуску акцій. На другому етапі відбувається експертиза бізнес-плану та правил страхування, на підставі чого компанія реєструється як страховик і отримує ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

У зв'язку з тим, що страховики переважно існують в формі колективних підприємств, їх утворення розпочинається з організації ініціативної групи, котра виступає засновником товариства. Членів такої групи повинно бути не менше трьох (юридичних або фізичних осіб). Після досягнення домовленості між собою і про утворення компанії вони проводять перші, так звані «установчі» збори, на котрих приймається рішення утворити страхову компанію, затвердити її назву і статут, адресу, величину статутного фонду і призначити директора та головного бухгалтера. На цих же зборах підписується установча угода про заснування компанії.

Після зборів керівні особи компанії відкривають в банку тимчасовий рахунок і розпочинають продаж акцій. Після того, як не менше половини акцій її буде продано і за них надійдуть кошти, страхову компанію реєструють в райдержадміністрації або виконкомі міської чи районної в місті ради депутатів. На підставі постанови про реєстрацію обласне управління статистики видає свідоцтво про реєстрацію компанії з необхідними кодами. Тепер компанії реєструється як платник податків і внесків з усіх видів обов'язкового соціального страхування та виготовляє печатку і штамп. Після цього рахунок в банку міняється на постійний і завершується продаж акцій. Коли перша оголошена емісія закінчена, здійснюється її реєстрація в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку в Києві.

Другий етап - ліцензування і реєстрація як страховика - здійснюється відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності [25]. Для отримання ліцензії страхова компанія представляє в Держфінпослуг комплект із 12 документів, основними з яких є: заява про видачу ліцензії; копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; копії установчих документів; довідки банків або висновки аудиторів про формування та розмір сплаченого статутного фонду; довідку про фінансовий стан засновників страховика; економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності; інформацію про учасників (акціонерів) страховика та йот керівництво.

Спеціалісти комісії перевіряють документацію на відповідність чинному законодавству, після експертизи заносять компанію в Єдиний державний реєстр страховиків України і видають їй відповідні ліцензії. Тільки після цього компанія набуває прав страховика і може розпочинати діяльність (Додаток А).

Як і інші господарські суб'єкти, страхові компанії можуть ліквідовуватись, реорганізовуватись та сануватись. Повна ліквідація може здійснюватись згідно з рішенням акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).

Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію компанії призначається ліквідаційна комісія, котра керує процесом закриття підприємства. Вона надає перелік діючих договорів страхування і визначає зобов'язання згідно і ними, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для нього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії. Після розрахунків з застрахованими і кредиторами сплачуються усі належні податки та збори і здійснюються розрахунки з акціонерами. Наприкінці цих робіт складається завершальний (ліквідаційний) баланс, який підтверджується аудитором, в міліцію здаються печатки і штампи, а в реєструючий орган подається заява з проханням виключити компанію з реєстру підприємств та організацій України.

Законом України «Про страхування» передбачено також реорганізацію страховика згідно з рішенням органів нагляду за страховою діяльністю. Така реорганізація можлива шляхом: перетворення в страхового посередника; об'єднання кількох страховиків в одну компанію з визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови, що на це погодяться власники страховиків; залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних) за умови здійснення ними розрахунків відповідно до зобов'язань та боргів страховика, строк сплати яких уже настав.

Примусова санація може призначатися органом нагляду за страховою діяльністю у разі: невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців; недосягнення страховиком визначеного законом розміру статутної фонду; в інших випадках, передбачених діючим законодавством. Примусова санація передбачає: проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика.

Кожна страхова компанія має матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси.

До матеріальних ресурсів належить нерухоме і рухоме майно - будівлі, транспорт, обчислювальна та офісна техніка, меблі. До фінансових ресурсів відносяться власні кошти і кошти, що перебувають в управлінні компанією - статутний фонд, вільні резерви, нерозподілений прибуток, гарантійний фонд, страхові резерви. До трудових ресурсів відноситься персонал компанії, кваліфікація якого повинна бути достатньою для ефективної діяльності підприємства. До інформаційних ресурсів підносяться сукупність даних про страхувальників, діючі страхові договори та зобов'язання згідно з ними, довідкова, законодавча, нормативна інформація, статистичні дані та дані бухгалтерського обліку.

Здійснення страхової діяльності та використання усіх видів ресурсів можливе при наявності організаційної структури. Під структурою компанії розуміють насамперед зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети [20].

Формування організаційної структури страхової компанії здійснюється на основі таких принципів: централізації (децентралізації); географії (території); функціональної побудови; спрямованості послуг; спеціалізації за групами клієнтів.

Принцип централізації (децентралізації) визначає структуру компанії, виходячи із розмежування відповідальності між рівнями управління. Цей принцип тісно пов'язаний з географічним принципом побудови страхової компанії.

Принцип функціональної побудови припускає формування підрозділів страхової компанії за напрямками діяльності: андеррайтинг, постачання, збут, фінансування, врегулювання збитків та ін.

З метою надання комплексного страхового захисту страхова компанія у своїй організації враховує групи, які обслуговують клієнтів.

Структура компанії повинна будуватися таким чином, щоб забезпечувати досягнення мети своєї діяльності з максимальною ефективністю.

Вищим органом управління страхової компанії є збори акціонерів (якщо страхова компанія є акціонерним товариством). Повноваження вищого керівництва страхової компанії наведені в таблиці Б.1.

Розрізняють територіальну (зовнішню) і управлінську (внутрішню) структуру страхової компанії [25].

Внутрішня структура управління компанією може будуватися за декількома принципами підпорядкованості: лінійна (вертикальне управління); функціональна (управління за функціями); лінійно-штабна, що відрізняється від лінійної наявністю «штабів» консультантів, які не мають адміністративних функцій.

Принцип лінійного управління означає, що вищі керівники мають право давати розпорядження нижчим колегам за всіма питаннями, що випливають з їхньої діяльності.

При функціональному управлінні право давати розпорядження надається для виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує.

Принцип лінійно-штабного управління - це в основному «мозкові» центри (штаби), що виконують консультаційні функції в процесі стратегічного планування, підготовки рішень з важливих питаннь роботи компанії [21].

Страхові компанії при розробці своїх організаційних структур використовують в основному всі типи управління. Територіальні структури можуть бути дво-, три- і чотирирівневими. Українські страховики переважно застосовують дво- і трирівневі територіальні структури.

При дворівневій структурі усі відокремлені підрозділи мають однаковий статус, переважно статус філіалу, і підпорядковуються відділу чи департаменту роботи з регіональною мережею центрального офісу (Додаток Г). Така структура є найпростішою і при невеликій кількості відокремлених підрозділів є достатньо ефективною. Проте з ростом кількості відокремлених підрозділів їй важко забезпечити ефективне управління, і в таких випадках переважно переходять на трирівневу територіальну систему. В ній існує проміжна ланка між правлінням і філіалами. В українській термінології її найчастіше називають регіональною дирекцією, в європейській-регіональним центром або окружним відділом. Цьому проміжному органу підпорядковуються філіали і представництва на території адміністративних одиниць, переважно областей (Додаток Д). Така структура зменшує навантаження на правління компанії, але вимагає передачі регіональним центрам певних повноважень, тобто чіткого розмежування прав і обов'язків між ланками системи і налагодження якісного обміну інформацією між ними та правлінням компанії.

Чотирирівнева система управління існує в найбільш структурованій страховій компанії України - НАСК «Оранта», а трирівневі - у великих і середніх компаніях [21].

.3 Особливості формування доходів, видатків і фінансових результатів страхової компанії

Фінансова діяльність страхових компаній повязана з такими категоріями як: доходи, видатки та фінансовий результат.

Взагалі під «витратами» розуміють гроші, кошти, використані на що-небудь. А «доходи» означають гроші, матеріальні цінності, одержані внаслідок якої-небудь діяльності [2].

Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, повязані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

Дослідженням питання складу доходів страховика займалися досить багато вчених та економістів. Більшість із них дійшли висновку, що доходи страховика можна поділити на три великі групи: доходи від основної, тобто страхової діяльності; доходи від інвестиційної та фінансової діяльності; інші доходи [20].

Доходи від страхової діяльності - це всі надходження на користь страховика, повязані з проведенням страхування та перестрахування [20]. У складі цих доходів - страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками ,повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерви незароблених премій [2].

Платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобовязаний внести страховикові згідно з договором страхування. Тільки після її сплати договір страхування набирає чинності, якщо інше не передбачено угодою сторін. Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхової суми), і страхового тарифу (ставка страхової премії). Ціна страхової послуги (страхова премія) у більшості випадків обчислюється за формулою:

Страхова премія = Страхова сума ´ Страховий тариф. (1.1)

Страхова сума, згідно із Законом України «Про страхування», - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобовязаний провести виплату при настанні страхового випадку. Це та сума, на яку укладається договір страхування.

Страховий тариф - це ставка страхової премії з одиниці страхової суми або з вартості обєкта страхування (тобто з повної страхової суми) за визначений період страхування.

Страховик розраховує страхові тарифи, виходячи з того, що страхових премій, обчислених на основі цих тарифів, має бути достатньо, аби він міг виконати свої зобовязання перед страхувальниками з конкретних видів страхування (тобто провести виплати), покрити витрати на утримання страхової компанії і дістати прибуток. Тому повний страховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві невіддільні частини: нетто-тариф і навантаження. Структуру страхового тарифу унаочнює додаток Е. Дана структура з погляду співвідношення між нетто-тарифом і навантаженням, включаючи ведення справи і прибуток, не однакова для різних видів страхування.

При розрахунках тарифів спочатку обчислюється нетто-тариф. Саме він забезпечує формування страхового фонду для майбутніх виплат. Тому рівень нетто-тарифу має бути визначений якомога точніше. Якщо він занижений, то страхових премій не вистачить для покриття ймовірних збитків страхувальників. Після визначення нетто-тарифу обчислюється навантаження. Його значення полягає у забезпеченні фінансового покриття витрат на ведення страхової справи, включаючи оплату послуг страхових посередників, та на отримання прибутку.

Крім страхових премій (свого найважливішого первинного доходу), страховик може отримувати також інші види доходів. Так, якщо страхова компанія має договори перестрахування і виступає як прямий страховик (цедент), вона може одержувати від перестраховика доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризиків у перестрахування. Економічна вигода цих доходів полягає у природі перестрахування. Всі справи з клієнтом, включаючи укладання договору і компенсація збитків, веде прямий страховик. Передаючи ризики у перестрахування і відраховуючи за це перестраховикові певну частину отриманої страхової премії, прямий страховик відіграє роль посередника, який несе всі витрати, повязані з укладанням договору страхування, і надає можливість перестраховикові одержати додатковий дохід у вигляді певної частини страхової премії. Саме за це перестраховик сплачує комісійну винагороду.

При настанні страхової події з обєктом, що був перестрахований, прямий страховик у повному обсязі сплачує відшкодування, а перестраховик компенсує йому свою частину у відшкодуванні збитків у сумі згідно з перестраховою угодою. Це ще один вид доходів від страхової діяльності: частка від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками [20].

Іноді система проведення деяких видів страхування потребує створення централізованих страхових резервних фондів. Прикладом може бути обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Цю діяльність усередині країни та за її межами координує Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), яке забезпечує формування за рахунок внесків страхових компаній-членів МТСБУ двох централізованих страхових резервних фондів: фонду страхових гарантій і фонду допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах. Усі компанії, що є повними членами МТСБУ, мають сплачувати щомісячні внески в обидва ці фонди за встановленими Урядом нормативами відрахувань від страхових премій, що надходять зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні та за її межами. Результатом взаємних розрахунків між страховиками і МТСБУ може бути повернення певному страховикові коштів із зазначених фондів. Повернені суми із централізованих страхових резервних фондів також вважаються доходом від страхової діяльності.

Останній вид доходів від страхової діяльності - це повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Прикладом може служити повернення сум із резерву збитків. Тобто це різниця між сумою, що була спрямована до резерву збитків з метою подальшої компенсації втрат страхувальника, і фактичною виплатою.

Крім цих доходів, страховик має доходи від інвестиційної та фінансової діяльності. Ці доходи є похідними від первинних доходів страховика (страхових премій). Ця Збираючи страхові премії, нагромаджуючи доходи від страхової діяльності, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестувати їх у різноманітні сфери.

Страховик має в розпорядженні дві групи коштів, які він може використовувати: по-перше, власні кошти у вигляді статутного фонду, спеціальних і резервних (за винятком страхових) фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку; по-друге, залучені кошти у вигляді страхових резервів. Інвестування коштів регламентується законодавчо та власний розсуд страховика.

До доходів отриманих від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів можна віднести: відсотки, що їх нараховує банк на суми залишку коштів на розрахунковому рахунку; відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку; відсотки за облігаціями; дивіденди за акціями; участь у прибутку перестраховиків; участь у прибутку юридичних осіб, у складі засновників яких перебуває страхова компанія, тобто доходи від реалізації корпоративних прав; відсотки, сплачені страховикові за надання довгострокових інвестиційних кредитів, включаючи довгострокове кредитування житлового будівництва [20].

Третя група доходів страховика - інші операційні доходи від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Іншими доходами страховика є, наприклад, доходи від здавання майна в оренду; доходи у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (послуг); доходи від індексації та передання основних фондів і нематеріальних активів; доходи від врегулювання безнадійної заборгованості; інші доходи [20].

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси: виконання зобовязань перед страхувальниками; фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на декілька великі групи.

Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності.

Витрати на ведення страхової справи включають витрати, повязані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика. На величину цих витрат впливає багато факторів, до того ж вони постійно змінюються. Тому неможливо розробити норми зазначених видатків, а можна розробити загальні рекомендації по їх обмеженню та оптимізації. Проте саме ці витрати дозволяють варіювати у встановленні розміру страхового тарифу.

В економічній літературі зустрічається багато підходів до їх класифікації та визначенню класифікаційних ознак. В найбільш загальному плані зустрічаються наступні підходи у їх групуванні: постійні та змінні (такий розподіл застосовується в актуарних розрахунках); залежні та незалежні; загальні та конкретні на ведення справи страховика.

Постійні витрати не можуть бути віднесені на конкретне страхування, вони є незмінними протягом значного проміжку часу. Ці витрати повинні розкладатися на весь страховий портфель за укладеними договорами. На відносно постійні витрати не впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не повязані із значним розширенням чи значним згортанням страхової діяльності. Питома вага цих витрат досить мала.

Змінні витрати на ведення страхової справи стосуються певного виду страхування чи страхового полюсу та можуть бути на них віднесені. Дані витрати змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії. Саме на ці витрати припадає найбільша частка витрат на ведення страхової справи.

Деякі витрати мають характер залежних та незалежних. їх нормують в промилі від страхової суми середньоспискового складу страхувальників.

Встановлюючи страховий тариф, страховик повинен враховувати у складі ціни страхової послуги не тільки страхові суми і відшкодування, а й втрати на утримання страхової компанії. У звязку з цим витрати на ведення страхової справи поділяються на певні види, кожний з яких мас свою характеристику (Додаток И) [2].

На відміну від Александрової М. М., Осадець С. С. розділяє витрати на ведення страхової справи на витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування (аквізиційні, інвестиційні та ліквідаційні витрати) та витрати на утримання страхової компанії (це такі самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який господарюючий субєкт) [20].

Витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.

Витрати на страхові виплати, на ведення страхової справи, на фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги.

Витрати при здійсненні інвестиційної діяльності досить незначні і повязані із обслуговуванням розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика.

Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат її діяльності за певний звітний період. Наведемо декілька визначень цього поняття. Фінансовий результат - це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика. Він визначається як різниця між доходами і витратами [20]. Фінансовий результат - це кінцевий підсумок його діяльності за певний період з приводу формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання [2]. Словник страхових термінів діє дещо інше визначення прибутку - різниця між сумою зароблених страхових премій і собівартістю їх надання [16]. Базилевич В. Д. найбільш загальним показником результативності діяльності страховика вважає валовий дохід - це сума доходу від страхової діяльності, прибутку від страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахувань у централізовані страхові резервні фонди та технічні резерви, інші, ніж резерви незароблених премій [3].

Прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності, прибутку від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій.

Прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування) обчислюється як різниця між доходами від страхової діяльності та відповідними витратами страховика, склад яких визначений чинним законодавством України.

З практичної точки зору, згідно з чинним законодавством, прибуток від страхової діяльності можна обчислити за формулою:

ПСД = (ЗП + КП + ВП + ПЦР + ПТР) - (ВС + ВЦР + ВТР + ВВС) (1.2)

де ЗП - зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування;

КП - комісійні винагороди за перестрахування;

ВП - частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

ПЦР - повернені суми із централізованих страхових резервних фондів;

ПТР - повернені суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

ВС - виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

ВЦР - відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

ВТР - відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

ВВС - витрати на ведення справи (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) [20].

Страхові премії в контексті доходів страховика розглядалися з погляду надходжень від страхувальників на користь страховика певної кількості грошей як плати за страхові послуги. Проте коли йдеться про визначення прибутку від страхової діяльності, не вся сума отриманих страхових премій може розглядатися як дохід страховика. Отримана премія має перетворитися у зароблену премію.

Страхування - це вид діяльності, при якому послуга, що надається страховиком, має певну тривалість у часі. Через це отриману від страхувальника на початку дії договору страхову премію не можна відразу вважати доходом страховика. Вона перетворюється на дохід поступово, пропорційно до спливання терміну дії договору страхування. Але поки строк дії договору не скінчився, отримана страхова премія в будь-який момент часу складається з двох частин: тієї, що вже вважається заробленою, і тієї, яку на даний момент заробленою вважати не можна (незароблена премія). Співвідношення між цими частинами пропорційне до часу, який залишився до закінчення строку дії договору страхування. Як правило, спочатку завжди обчислюється незароблена премія («резерв незаробленої премії»), а далі вже - зароблена. Метод обчислення незаробленої премії українськими страховиками регулюється Законом України «Про страхування» [13].

Суму зароблених страхових премій можна визначити за формулою:

ЗП = (РНПпоч - ЧПпоч) + (СП - ПП) - (РНПкін - ЧПкін) (1.3)

де: ЗП - зароблена страхова премія на звітну дату;

РНПпоч - резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

СП - страхові премії, що надійшли у звітному періоді;

ПП - страхові премії, передані перестраховикам;

РНПкін - резерв незаробленої премії на кінець звітного періоду;

ЧПпоч - частка перестраховика у резерві незароблених премій на початок звітного періоду;

ЧПкін - частка перестраховика у резерві незароблених премій на кінець звітного періоду.

Александрова М. М. зазначає, що розмір зароблених страхових премій залежить від суми страхових платежів та зміни залишків резервів позароблених премій і виражається формулою:

ЗСП = Дсп + РНПпоч - РНПк (1.4)

де ЗСП - зароблені страхові премії;

Дсп - надходження страхових платежів за вирахуванням страхових платежів, сплачених перестраховикам за договорами перестрахування у певному періоді;

РНПпоч - резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНПк - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду.

Зауважимо, що ступінь реальності визначеного фінансового результату від страхової діяльності значною мірою залежить від того, наскільки точно поділена страхова премія на зароблену і незароблену, тобто наскільки точно обчислені суми резервів незароблених премій та частки перестраховиків у цих резервах. Точність обчислення залежить від методу, яким його виконують. Тому у практиці західних страхових компаній особлива увага приділяється використанню найпридатніших методів залежно від характеру діяльності страховика і видів страхування, які він пропонує. З огляду на це зазначимо, що метод, який застосовується українськими страховиками, виглядає занадто приблизним. Він не враховує специфіки окремих видів страхування, терміну дії страхових договорів. А звідси - неможливість визначення достатньо точного фінансового результату від страхових операцій.

Прибуток від страхової діяльності не завжди є головною частиною прибутку страховика. Дуже часто основна діяльність страховика приносить йому не прибутки, а збитки, що компенсуються прибутком від інвестиційної та фінансової діяльності, а також прибутком від іншої звичайної діяльності та надзвичайних операцій. Ці види прибутку страховика визначаються як різниця між відповідними доходами і витратами [20].

Отже, доходи, видатки та фінансові результати страхових компаній мають ряд своїх особливостей. Головна особливість діяльності страховика, яка полягає в тому, що він спочатку акумулює кошти (створює страховий фонд), і лише згодом зазнає витрат у вигляді страхових виплат, обумовила специфіку його доходів. Витрати ж страхової компанії формуються у процесі витрачання страхового фонду. Фінансовим результатом страховика є вартісна оцінка підсумків його господарювання.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

.1 Сутність страхової послуги та аналіз деяких її видів

Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинуту систему горизонтальних та вертикальних зв'язків між ними. Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі.

Страхова послуга - це продукт цілеспрямованої діяльності страхової компанії, що пропонується на страховому ринку на умовах еквівалентного обміну з метою отримання прибутку. Отже страхова послуга є товаром у середовищі страхового ринку. Але порівняно зі звичайним товаром страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність і тому відноситься до поняття "послуга". Основні споживачі ринку - фізичні та юридичні особи (страхувальники). Саме для них страхові компанії розробляють різноманітні страхові продукти, визначають програму страхування, формують попит та пропозицію на свої послуги.

Зауважимо, що страхова послуга на підставі Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001 р. належить до категорії фінансових послуг, як і послуги банків та інших фінансових установ.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за ч кісний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Зазначимо, що пропонувати страхові послуги на страховому ринку можуть лише спеціалізовані організації, які зобов'язані надати відповідні фінансові гарантії, тобто страхові компанії. Форма реалізації страхової послуги може бути добровільною чи примусовою (обов'язковою). Але це стосується тільки тих випадків, коли надання страховиком захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів.

Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, являють собою асортимент послуг страхового ринку. Всі обов'язкові та добровільні види страхування включені до Закону України «Про страхування» і відображені в статтях 6 та 7 [4].

Головним моментом при наданні страхової послуги є укладання договору страхування. Досить часто він має спрощену форму і виступає у формі страхового поліса. Для страхувальника і страхової компанії він служить юридичним документом, в якому обумовлюються істотні умови страхування.

Проведемо аналіз діяльності страхових компаній за показниками величини страхових премій та страхових виплат в періоді з 2006 року по 1 кварталу 2008 року.

Для аналізу страхових премій за період 2006-2007 років, використаємо дані таблиці Л.1. Перш за все, слід сказати, що загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників) за 12 місяців 2007 року становила 18008,2 млн. грн., що є більшим на 4178,2 млн. грн. за аналогічний період 2006 року.

Сума чистих страхових премій (валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування) в 2007 році становила 12353,8 млн. грн., що на 3584,4 млн. грн. більше відносно попереднього періоду. Позитивною є тенденція до збільшення страхових премій зі страхування життя, які в 2007 році склали 783,9 млн. грн., що аж на 173,9% більше, ніж в 2006 році.

Порівнюючи 1 квартал 2008 року та 1 квартал 2007 року можна сказати, що загальна сума страхових премій, отриманих страхувальниками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників) за 3 місяці 2008 року становили 5360,0 млн. грн., про це свідчать дані таблиці Л.2. Сума чистих страхових премій склала 3715,0 млн. грн. (69,07% від валових страхових премій) .

Аналізуючи страхові виплати протягом періоду з 2006 року до 2007 року за видами страхування скористаємося даними таблиці Л.3. Слід сказати, що загальна (валова) сума страхових виплат за 2007 рік за договорами страхування та перестрахування становила 4213,0 млн. грн., тобто в порівнянні з попереднім періодом більше на 1613,4 млн. грн. Обсяг чистих страхових виплат становив 3884,0 млн. грн. та зріс порівняно з минулим роком на 67,0% (або на 1558,0 млн. грн.). Слід відмітити, що найбільшу частку як у валових, так і в чистих страхових виплатах в 2007 році становило добровільне майнове страхування. Варто також сказати, що за аналізований період частка як валових, так і чистих страхових виплат по страхуванню життя в загальній структурі страхових виплат досить мала, що по суті є позитивним фактором для страховиків, так як це свідчить про те, що вони мають можливість акумулювати більші кошти.

Якщо аналізувати 1 квартал 2008 року та 1 квартал 2007 року (таблиця Л.4), то в цьому періоді простежується така тенденція, що загальна (валова) сума страхових виплат за договорами страхування та перестрахування становила 1543,1 млн. грн., у порівнянні з 1 кварталом 2007 року валові страхові виплати зросли на 769,1 млн. грн. Обсяг чистих страхових виплат за аналізований нами період становив 1469,8 млн. грн. та зріс порівняно з аналогічним періодом 2007 року на 795,7 млн. грн. Також слід сказати, що в структурі валових страхових виплат за 1 квартал 2008 року продовжує домінувати добровільне майнове страхування, такого роду тенденція спостерігається також і в попередньому аналізованому періоді.

Отже, варто сказати, що збільшилися як обсяги страхових премій, так і обсяги страхових виплат. На нашу думку, зростання обсягу страхових премій може бути викликано тим фактом, що страхові компанії збільшили обсяг реалізації страхових продуктів за рахунок нових клієнтів, а також на їх зростання вплинула динаміка майнового страхування. Відповідно, в свою чергу, обсяг страхових виплат також збільшився, що повязано з більшим рівнем виплат.

.2 Показники діяльності страхових компаній

Останні роки характеризуються динамічним розвитком діяльності страхових компаній в Україні, що супроводжується як зростанням кількості страховиків і розширенням напрямків страхової діяльності, так і збільшенням обсягів страхових операцій.

Всі страхові компанії в Україні поділяються на лайфові (life) і нелайфові (non-life).

Проаналізуємо діяльність страхових компаній України за період з 2006 року по 1 квартал 2008 року.

Приведемо чисельність страхових компаній за аналізований період у вигляді таблиці 2.1 [18].

Таблиця 2.1 - Кількість страхових компаній за період з 2006 року до 1 кварталу 2008 року

Реєстрація страхових компанійНа кінець рокуНа кінець кварталу200620071 кв. 071 кв. 08Кількість страхових компаній, в тому числі:411446426458non-life356381366389life55656069Виключено з Держреєстру протягом року, в тому числі:201995non-life181895life2100Включено до Держреєстру протягом року, в тому числі:33542417non-life26431913life71154

Проаналізувавши дані таблиці, а ми дійшли висновку, а конкретно період з 2006 року по 2007 рік, ми дійшли висновку, що кількість діючих страхових компаній на кінець періоду становила 446 компаній та зросла на 35 страховиків, тобто на 8,5% порівняно з початком періоду. З них кількість страхових компаній, що здійснювали страхування життя («life») збільшилась на 10 та становила 65, а кількість страховиків, що здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя («non-life») - на 25, що становило 381 компаній.

Якщо аналізувати 1 квартал 2007 року та 1 квартал 2008 року, то слід відмітити те, що кількість страхових компаній на кінець аналізованого періоду становила 458 компаній, тобто кількість компаній збільшилась на 7,5%. У порівнянні з даними на кінець 2007 року кількість страховиків зросла на 12, з них 4 лайфові та 8 нелайфових. Тобто простежується тенденція до значного збільшення кількості страховиків, що не є позитивним для страхового ринку України. Адже через велику кількість страхових компаній відбувається розпорошення коштів, не відбувається їх консолідація, а відповідно зменшуються можливості страховиків, наприклад, вкладати ресурси в дорогі інвестиційні проекти. Тому для виправлення становища необхідно дещо збільшити розмір статутного фонду компаній, що не займаються страхуванням життя (нелайфових). Звичайно велика кількість страховиків створює конкуренцію, але страховий ринок України не настільки місткий, щоб на ньому працювали аж 458 страхових компаній.

Якщо говорити про страхові компанії з іноземним капіталом, то тут також відбулися деякі зміни. На кінець 2007 року кількість компаній з іноземними інвестиціями становила 78. Протягом 2007 року до Держреєстру було включено 8 страховиків з такими інвестиціями, загальна сума іноземних інвестицій цих компаній становила 65,07 млн. грн., для порівняння: за 2006 рік було зареєстровано 3 компанії із іноземними інвестиціями на загальну суму 24,69 млн. грн.

Аналізуючи 1 квартал 2008 року, слід відмітити, що кількість компаній з іноземними інвестиціями становила 79. За цей період до Держреєстру було включено 1 нову страхову компанію зі страхування життя, яка має у своєму статутному фонді іноземний капітал. Загальна сума іноземних інвестицій цієї компанії становила 17,4 млн. грн. Для порівняння: за й квартал 2007 року: зареєстровано 5 компаній із іноземними інвестиціями на загальну суму 33,26 млн. грн.

Тобто аналізуючи вище сказане, можна зробити висновок, що на український страховий ринок відбувається все більший приток іноземного капіталу. Це означає про його привабливість для іноземних інвесторів. На нашу думку, цей факт є дуже позитивним для України, так як це призведе до появи нових страхових продуктів та збільшить податкові надходження до Державного бюджету.

За офіційними даними Дерфінпослуг протягом 2007 року було видано 1934 ліцензії на відповідні види страхування, у тому числі 11 ліцензій на страхування життя та 7 - на обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. 82 ліцензії було анульовано та у 1250 ліцензій закінчився термін дії. За 1 квартал 2008 року було видано 368 ліцензій, у тому числі 7 - на страхування життя та 66 - на обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобі. Анульовано - 26, закінчився термін дії у 95 [17].

Ми вважаємо, така динаміка зміни кількості ліцензій, що видаються на відповідні види страхування, в основному спричинена збільшенням кількості страховиків на ринку, а не збільшенням кількості страхових продуктів, що вони пропонують.

Основні показники діяльності страхових компаній України за період з 2006 по 1 квартал 2008 року наведено в додатку М [18].

Проаналізуємо період з 2006 року по 2007 рік. За цей проміжок часу зросла кількість договорів укладених протягом року до 20179940 одиниць, тобто на 19,2% більше порівняно з початком аналізованого періоду. При цьому кількість договорів укладених з фізичними особами збільшилась на 2760657 одиниць та на 310994 одиниць - з юридичними.

Досить позитивним чинником для цього періоду було те, що зростання страхових виплат відбувалося випереджаючими темпами у порівнянні до страхових премій. Так валові страхові виплати зросли на 1613,4 млн. грн. порівняно з 2006 роком, валові премії склали в 2007 році склали 18008,2 млн. грн., що на 30,2% більше порівняно з початком аналізованого нами періоду. Така ж тенденція до зростання відбувалася і в чистих преміях та виплатах.

Стосовно страхових резервів слід відмітити, що вони зросли на кінець 2007 року на 40,1; порівняно з 2006 роком, тобто на 2409,2 млн. грн., Технічні резерви в кінці періоду склали 7432 млн. грн. Цікаво те, що значно зросли резерви зі страхування життя, вони склали 991,3 млн. грн. Факт зростання резервів зі страхування життя свідчить про розвиток цього виду страхування та збільшення попиту серед споживачів на нього на страховому ринку. Також підвищився рівень забезпечення активами страховиків.

Така ж позитивна тенденція на страховому ринку України зберігалася і в 1 кварталі 2008 року. Зростання основних показників діяльності страховиків в цьому періоді вказує на продовження зростання ділової активності за 2007 рік.

Кількість укладених договорів страхування в 1 квартали 2008 року порівняно з аналогічним періодом минулого року зросла до 5991606 одиниць, тобто на 55,1%.

Продовжувалась і тенденція до зростання страхових виплат порівняно зі страховими преміями: валові страхові виплати зросли майже вдвічі порівняно з 1 кварталом2007 року і склали 1543,1 млн. грн., валові страхові премії зросли на 52,9%.

В періоді, який ми аналізуємо також відбулося зростання страхових резервів. Вони зросли до 8443,5 млн. грн., тобто на 52,5% порівняно з 1 кварталом 2007 року. Продовжують зростати і активи страховиків.

З проведеного нами аналізу видно, що страховий ринок України досить активно, хоча і екстенсивно, розвивається. Зростає кількість укладених договорів, тобто населення почало більше довіряти страховим компаніям та користуватися їхніми послугами. Покращується також і фінансове становище страховиків, що в майбутньому позитивно вплине не тільки на страховий ринок, а й на всю економіку в цілому.

.3 Специфіка організації інвестиційної діяльності страхових компаній

Страхові організації посідають особливе місце в забезпеченні інвестиційного процесу. З одного боку, вони самі здатні виконувати функції інституційних інвесторів, мобілізуючи значну частину фінансових коштів юридичних і фізичних осіб та спрямовуючи їх у різні сфери інвестицій. З іншого боку, за допомогою страхування можна забезпечити стимулювання інвестиційної активності вітчизняних і іноземних власників капіталу шляхом здійснення страхових операцій за видами страхування, що гарантують інвесторам повернення вкладених коштів, а в багатьох випадках і відшкодування не отриманого доходу при настанні різних несприятливих подій, що призвели до втрати всіх чи частини вкладених сум.

Можливість здійснення страховиками інвестиційної діяльності випливає із особливостей перерозподілу коштів методом страхування. Специфіка договору страхування дає можливість страховику протягом певного періоду часу розпоряджатися коштами, отриманими від. страхувальників, інвестуючи їх у різні сфери. Моменти надходження коштів від страхувальників (страхових премій) і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховику акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів - це фонди, які формуються страховими компаніями для забезпечення гарантій виплат страхового відшкодування. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути достатнім для виконання умов договору страхування. Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви зі страхування життя [6].

В Законі України «Про страхування» зазначено, що кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними КМУ; банківські метали; кредити страхувальникам; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України [13].

Проаналізуємо динаміку зміни величини страхових резервів за останні три роки (Додаток Н) [17]. З наведених даних видно, що величина страхових резервів постійно зростає, це є свідченням росту страхового бізнесу та покращення становища страхових компаній. Обсяг сформованих страхових резервів в 2007 році склав 8423,3 млн. грн., що на 40,1% більше, ніж в 2006 році. Найбільшу частку в структурі страхових резервів займають технічні резерви, величина яких в 2007 році склала 7432 млн. грн., що на 2026,2 млн. грн. більше, ніж в 2006 році. Проте все ще залишається досить малою частка резервів зі страхування життя (991,3 млн. грн. в 2007 році), що свідчить про низький рівень розвитку даного виду страхування в Україні. Що ж до порівняння обсягів страхових резервів у 2005 (5045,8 млн. грн.) та 2007 роках (8423,3 млн. грн.), то ці показники збільшились більше, ніж в 1,5 раза.

В Україні нормативно встановлена певна структура розміщення активів. Величина окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, приймається до представлення технічних резервів за балансовою вартістю в таких випадках:

а) грошові кошти на поточних рахунках (за винятком розміщених на поточних рахунках грошових коштів резерву заявлених, але не виплачених збитків) - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів. Резерв заявлених, але не виплачених збитків може бути представлений грошовими коштами на поточних рахунках в повному обсязі;

б) банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - разом сума грошових коштів не більше 70 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому в кожному банку не більше 20 відсотків загального розміру технічних резервів;

в) нерухоме майно - не більше 20 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому вкладення в один об'єкт нерухомого майна - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

г) акції та облігації - разом не більше 40 відсотків загального розміру технічних резервів, у тому числі:

акції українських емітентів - не більше 30 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому акції одного емітента не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

облігації українських емітентів - не більше 30 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому облігації одного емітента не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів;

акції та облігації українських емітентів, обіг яких зупинено, - разом не більше 7 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому акції та облігації одного емітента - не більше 2 відсотків загального розміру технічних резервів;

акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав - разом не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів.

ґ) іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, - не більше 15 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому іпотечні сертифікати одного емітента не більше 2 відсотків загального розміру технічних резервів;

д) цінні папери, що емітуються державою, - не більше 40 відсотків загального розміру технічних резервів;

е) права вимоги до перестраховиків - разом не більше 50 відсотків загального розміру технічних резервів;

є) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України, - не більше 20 відсотків загального розміру технічних резервів. При цьому в окремий об'єкт інвестування - не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів, за винятком інвестування в розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою;

ж) банківські метали - на поточних та вкладних (депозитних) рахунках у банківських металах разом не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів [12].

Аналіз показників інвестування коштів страхових резервів за 2006-2007 роки наведено в додатку П. Слід відмітити значне зростання інвестицій в грошові кошти на поточних рахунках (2006 рік - 492,4 млн. грн., 2007 рік - 948,4 млн. грн.), банківські вклади в порівнянні з 2006 роком збільшились на 1296,1 млн. грн., інвестиції в нерухоме майно збільшились на 212,1 млн. грн., тобто на 57,5% більше, ніж в 2006 році. Позитивним моментом можна назвати й те, що сильно зросли інвестиції в економіку України за напрямками, визначеними КМУ, з 7 млн. грн. в 2006 році до 55,3 млн. грн. в 2007 році, тобто майже в 8 разів. Страховики в 2007 році почали надавати більшу перевагу в інвестування коштів в цінні папери, що емітуються державою (202,6 млн. грн.), натомість зовсім нічого не інвестували в іпотечні сертифікати, також зменшилися інвестиції в акції та облігації.

Крім залучених ресурсів у вигляді страхових резервів, страхові організації мають у своєму розпорядженні власні кошти (статутний капітал, додатковий і резервний капітали та нерозподілений прибуток). Ці ресурси також використовуються страховиками в інвестиційних цілях.

В країнах з розвинутою економікою страхові компанії вважаються одними з найбільших інвестиційних інститутів.

Страховики України поки ще не займають провідних позицій на ринку капіталів. Але в найближчий час, вважаємо, можуть стати головними національними інвесторами, що позитивно позначиться на стані всього фінансового ринку. Первісний період зростання українських страхових компаній вже пройшов, і сьогодні вони впритул підійшли до того, щоб як і їх колеги на Заході, відігравати роль інституційних інвесторів. Однак можливості для реалізації цього завдання в українських страховиків досить обмежені.

Розглядаючи використання коштів страхових компаній як інвестиційних ресурсів, потрібно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування.

Максимальний період часу між датою акумулювання коштів у страхові резерви по ризикових видах страхування та датою їх використання для страхових виплат становить 1 рік. Тому кошти страхових резервів за договорами ризикових видів страхування мають бути інвестовані у високоліквідні, короткострокові активи.

Кошти, акумульовані в резерви коливань збитковості та катастроф. призначаються для забезпечення виконання страховиком своїх зобов'язань за договорами страхування у випадках, коли поточних надходжень страхових премій буде недостатньо. Кошти цих резервів можуть використовуватися не щороку, тому вони мають бути інвестовані в довгострокові активи. Але вони мають бути високоліквідними, коли постане потреба використати їх за призначенням.

Щодо резервів зі страхування життя, то з огляду на більші терміни; дії договорів і виконання зобов'язань здебільшого по закінченні строку дії договору або в обумовлений строк, страховики мають можливість інвестувати кошти на триваліший термін та знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень.

Власні кошти страховика, вільні від зобов'язань, можуть бути вкладені переважно в довгострокові та менш ліквідні види активів.

При інвестуванні коштів слід враховувати їх розмір. Від самого початку діяльності страховика значну частину інвестицій становлять масні кошти, насамперед, статутний фонд. У ході діяльності головним джерелом інвестицій стають страхові резерви. Отже, страховик обирає власну інвестиційну політику, виходячи з видів страхування, терміну та розміру акумульованих коштів.

В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів. Крім того, обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховим компаніями, зовсім невеликий, оскільки низька фінансова потужність наших страховиків і обсяги їх операцій. Причина передусім полягає в недооцінці ролі та місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових організацій, а також споживачів страхових послуг.

Особливу роль в інвестиційній політиці страховиків відіграють резерви зі страхування життя, бо для цієї підгалузі страхування характерний, по-перше, тривалий строк дії договорів і, по-друге, - настання зобов'язань із виплат страхового забезпечення в основній частині лише після закінчення договору страхування або в інші, раніше обумовлені строки, звичайно віднесені на значний час від початку виплати страхових внесків (10 і більше років). Це дає змогу інвестувати певну частину резервів зі страхування життя у відносно довгострокові проекти. І чим на більший строк укладені договори, тим довгостроковішими можуть бути інвестиції. Таким чином, кошти резервів зі страхування життя є основним і найважливішим джерелом інвестицій страхових організацій. Про це свідчить і досвід зарубіжних країн, де основна частина страхових інвестицій здійснюється за рахунок коштів, які надходять зі страхування життя.

Таким чином, перше завдання, яке потрібно вирішити в Україні для підвищення ролі страхування в інвестиційному процесі, - суттєво розширити обсяг операцій із довгострокового страхування життя.

Але особливістю розвитку українського страхового ринку є те, по більшість страховиків займаються ризиковими видами страхуванні.

Кошти резервів із договорів ризикового страхування ні відміну від страхування життя можуть бути інвестовані у високоліквідні і короткострокові активи, оскільки строк договору, як правило, не перевищує 1 рік [6].

Єдиним джерелом інвестування половини обсягу страхових резервів залишаються банківські вклади (депозити), які мають постійну дохідність та відносну забезпеченість гарантуванням вкладів відповідно до чинного законодавства. Інші активи, що вільні від зобов'язань, найчастіше вкладаються в цінні папери (як правило, акції).

Протягом останніх двох періодів (2007 рік та 1 кв. 2008 року) згідно даних Держфінпослуг зберігається позитивна динаміка зростання активів страховиків. За січень-грудень 2007 року загальні активи збільшилися на 8,2 млрд. гри., а величина активів, визначених ст. 31 Закону України «Про страхування» - на 3,3 млрд. грн. Позитивна динаміка спостерігається у зростанні страхових резервів, а також збільшення питомої ваги сформованих страхових резервів зі страхування життя (в 2007 році резерви зі страхування життя становили 11,8% у загальній величині страхових резервів, а в 1 кв. 2008 року - 12,8%).

Станом на кінець 1 кварталу 2008 року обсяг активів за визначеними законом категоріями становив 19 490,8 млн. грн., з них 9 271,0 млн. грн. інвестовано на покриття сформованих страхових резервів. Структура активів за визначеними законом категоріями, станом на 31.03.2008 представлена в додатку Р.

Загальний обсяг сформованих страхових резервів становив 8 443,5 млн. грн. (в 1 кв. 2007 р. - 5 537,5 млн. грн.), в тому числі: резерви зі страхування життя - 1 080,8 млн. грн. (в 1 кв. 2007 р. - 673,0 млн. грн.); технічні резерви - 7 362,7 млн. грн. (в 1 кв.2007 р. - 4 864,5 млн. грн.) [18].

З проведеного нами аналізу можна зробити висновок, що страховий ринок України досить динамічно розвивається і росте, збільшується кількість страхових компаній на ринку, що є як позитивним фактом, так і негативним чинником. Позитивним є те, що за великої кількості страховиків посилюється конкуренція на ринку, але в той же час відбувається розпорошення капіталу, що заважає його консолідації. Постійно зростають страхові премії та виплати страховиків. Що говорить про ріст бізнесу та покращення становища страховиків. Зростає також і інвестиційна активність страхових компаній, найбільше страховики інвестують в грошові кошти, акції та нерухоме майно. Але негативом все-таки залишається незначна частка страхових компаній, що займаються страхуванням життя. Протягом аналізованого періоду їхня кількість зростала, але недостатньо. Тому забезпечення нормального розвитку лайковим компаніям повинно стати одним з пріоритетних завдань політики нашої держави.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

Страхування на сьогодні стало обовязковою умовою функціонування фінансового ринку, ринку кредитних ресурсів. Кожен комерційний банк, інвестиційна компанія здійснює свою діяльність страхуючи ймовірні ризики. Тобто страхування у сучасних умовах виступає як обовязкова умова і, відповідно, як вимога стабільного функціонування ринкової системи і особливо фінансового ринку.

Відповідно разом із зростанням важливості страхування посилюється і роль страхових компаній на цьому ринку, які акумулюють довгострокові фінансові ресурси, що безпосередньо можуть бути використані в економіці.

В країнах з розвиненою економікою страхові компанії відіграють досить важливу роль на фінансовому ринку, являються його активними учасниками та вважаються одними з найбільших інвестиційних інститутів. На сучасному етапі в Україні ж зовсім інша ситуація. Поки що страховики не займають провідних позицій на українському фінансовому ринку. І це досить сильно гальмує як економіку в цілому, так і фінансовий ринок, який знаходиться на стадії розвитку і потребує значних інвестицій. Проте ми вважаємо, що цю проблему можна і потрібно вирішувати.

Перш за все слід зазначити, що проблемою українського страхового ринку є недостатній рівень розвитку страхових компаній, що працюють у сфері страхування життя, тобто так званих лайфових компаній. Цей вид страхування має практично невичерпний потенціал. В розвинених країнах лайфові компанії займають чільне місце на фінансовому ринку, так як саме вони концентрують значні довготермінові заощадження населення. За рахунок того, що договір на страхування життя має тривалий строк дії, а зобовязання із виплати страхового забезпечення в основній частині настає лише після закінчення договору страхування, або в інші, раніше обумовлені строки, компанії зі страхування життя мають найбільші можливості стосовно довготермінових інвестицій.

Недостатній розвиток страхування життя в Україні пояснюється рядом таких факторів як: недостатній рівень капіталізації ринку, несприятливі умови для інвестування, низький рівень доходів населення, відсутність державних гарантій під інвестиційні проекти та довгострокових фінансових інструментів, в які б можна було вкладати кошти. Українські державні цінні папери поки що не є надійним фінансовим інструментом, а вкладення коштів в акції підприємств на довгострокову перспективу є досить ризиковим.

Слід також відмітити, що в Україні є деякі проблеми з вкладанням коштів в такий інструмент фінансового ринку, як акції. Практично всі акції, що обертаються на фондовому ринку (ринку цінних паперів), є простими іменними акціями, оскільки переважна більшість акціонерних товариств в нашій країні була створена процесі приватизації. Таким чином в Україні не набув поширення випуск привілейованих акцій, які є більш прийнятними для інвестування страхових активів, оскільки знижують ризик вкладень в цей інструмент, що є ризиковим за своєю економічною сутністю.

З огляду на вище сказане, ми вважаємо, що для підвищення інтересу страхових компаній до акцій та інших цінних паперів, необхідно підвищити надійність державних акцій, збільшити емісію привілейованих акцій в тих галузях економіки і на тих підприємствах, де це можливо, а також провадити всі можливі заходи для випуску акцій підприємств, гарантом яких буде виступати держава. Також держава повинна запровадити нові державні цінні папери, орієнтуватись переважно на вітчизняних інвесторів, розміщувати державні позики на внутрішньому ринку, забезпечувати необхідний рівень дохідності, який би перевищував інфляційні очікування. Це в майбутньому дасть змогу активізувати інвестиційну діяльність страхових компаній, а також не допустить відтоку коштів за межі країни.

На нашу думку, обмеження законодавством відносно можливості страхових компаній представляти кошти страхових резервів цінними паперами, що не котируються на фондовій біржі, стримує інвестиційну діяльність страховиків, а відповідно не сприяє їхньому розвитку на фінансовому ринку України. Тому для збільшення кількості інвестицій страховими компаніями доцільно встановити певний норматив вкладень в цінні папери, які не котируються на фондовій біржі. Це дозволить забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу, який потребує додаткових інвестицій для свого належного розвитку.

Також ми вважаємо, що для страхових компаній України буде доцільно включити до свого інвестиційного портфеля такий актив, як золото, так як воно володіє властивостями надійності, ліквідності, а також стійкості до інфляції. Тобто клієнт вносить в страхову компанію платежі в гривнях по курсу банківського металу, який встановлюється Нацбанком на момент укладання договору. А страховик розміщує ці кошти на відповідному депозитному рахунку в банку. По великому рахунку такий страховий поліс являється альтернативою вкладання грошей на «золотий» депозит, але в цьому випадку клієнт отримує ще й страховий захист.

Страховики прогнозують зростання попиту на такі програми у звязку з коливаннями валютних курсів, які доволі важко прогнозувати. Але такий страховий поліс має і свої недоліки. Основна його проблема в тому, що ціна полісу змінюється в залежності від росту чи падіння цін на золото на світових ринках.

Деякі фахівці з портфельного інвестування вважають, що включення золота в портфель може бути надзвичайно корисним для підвищення скоригованості на ризик дохідності інвестиційного портфеля. Вважається, що оптимальна частка цього дорогоцінного металу в портфелі знаходиться в межах від 5% до 10%. Саме такий норматив вкладень коштів в банківські метали і встановлено державою для всіх страховиків. Важливою характерною рисою золота як класу активів є й те, що воно не є чиїмось зобовязанням, як усі боргові цінні папери, та не засвідчує права вимоги на активи компанії, як акції. Тобто інвестори в золото не несуть ризику дефолту або банкрутства, на відміну від інвесторів в будь-які інші цінні папери.

Продовжуючи тему вкладання коштів в золото, ми вважаємо, що буде доцільно для страховиків України, що займаються страхуванням життя, взяти приклад зі страхової компанії «Українська страхова група «Життя», як вже цього року розпочала використовувати в своїй діяльності золото, тому що це той актив, що дозволяє клієнту розміщувати свої інвестиції на тривалий термін, розуміючи, що через 10-20 років він отримає суму більшу, ніж від іншого активу.

Отримуючи поліс накопичувального страхування життя, людина може забезпечити собі той же золотий депозит і ризиковий захист. Але тут є ряд переваг для клієнта саме в накопиченні золота через механізм страхування:

клієнт купує золото по курсу НБУ;

не виникає питань як зберігати золото;

є покриття на випадок;

високий інвестиційний дохід;

клієнт може скористатися податковими пільгами і має додаткову суму повернення [5].

Цікавим є досвід інвестування страховиків Західної Європи, США, Японії та Канади. В цих країнах особливо велику роль страховий бізнес відіграє в довгостроковому фінансуванні промисловості. Широкого поширена практика надання страховими організаціями промисловим корпораціям інвестиційних кредитів терміном на 15-20 років. Цим визначається особлива роль кредитування страховими організаціями в порівнянні з банківським кредитуванням, що є найчастіше коротко- і середньостроковим. Нерідко при цьому банки і страхові компанії надають позики спільно: банки дають кредит для фінансування будь-якого проекту на перші 5 років, а страхові компанії - на останні 10-15 років. Для розміщення особливо великих позик страховики створюють консорціуми між собою або разом з банками [6 ].

На нашу думку використання такого досвіду в Україні дало б значні результати не тільки для страхових компаній та банків, але й для всієї економіки країни в цілому. Особливо це сприяло б модернізації підприємств багатьох галузей промисловості. Звичайно використання такого способу кредитування на даному етапі розвитку страхового ринку України не зовсім можливе, але при наявності відповідного законодавства, належних фінансових ресурсів страховиків та підтримці держави, такі кредити можна буде запровадити в практику.

Ми вважаємо, що для кращого розвитку страхових компаній на фінансовому ринку, а особливо на кредитному, їм необхідно більш тісно співпрацювати з такими учасниками цього ринку як банки.

Ринок банківських послуг для страховиків має дуже великий потенціал - страхування кредитно-фінансових ризиків, депозитних вкладі і т. п. освоєні доволі слабо. Окремо слід відмітити великий потенціал споживчого кредитування. Саме в цьому сегменті страхування фінансових ризиків банків може зробити кредити більш доступними та дешевими, що значною мірою позитивно впливатиме на розвиток кредитного ринку.

Банки і страхові компанії в умовах розвитку фінансового ринку акумулюють величезні кошти, які інвестуються за допомогою взаємних інвестиційних та пенсійних фондів. У цілому ці фінансові групи працюють згідно з концепцією «фінансового супермаркету». На нашу думку створення таких «фінансових супермаркетів» позитивно вплине на розвиток страхового ринку України, зокрема це збільшить фінансові можливості страхових компаній та банків, а відповідно сприятиме акумулюванню більших ресурсів, які можуть бути представлені на фінансовому ринку.

Взагалі співпраця страхових компаній і банків є взаємовигідною, оскільки страховик отримує постійний канал надходження страхових платежів та клієнтів. Так само, як і при співпраці з торговельними підприємствами, де банк водночас має можливість скористатися певними перевагами. При цьому розширення набору послуг, які надає банк при обслуговуванні клієнтів, позитивно впливає на його імідж та дає додаткові конкурентні переваги для поширення власних програм. У банка зявляється можливість створювати універсальні та цікавіші програми як для корпоративних клієнтів, так і для фізичних осіб.

Банк також отримує додаткові фінансові ресурси завдяки продажу полісів страхування, кошти від реалізації яких розміщуються на депозитних рахунках страхової компанії в цьому ж банку. З часом на депозиті накопичується значна сума. Таким чином створюється довгострокова та відносно дешева ресурсна база із залучених страхових резервів, сформованих за укладеними через посередництво банку договори [23].

Проте, крім зазначених переваг, інтеграція банків і страхових компаній має й недоліки, головним із яких є монополізація фінансової галузі. Але все ж таки цей напрямок співпраці страхових компаній з банками, на нашу думку, можна вважати як такий, що може мати місце в Україні.

Ще однією проблемою, яка заважає інтеграції страхових компаній на український фінансовий ринок, є те, що значна кількість грошових коштів відмивається через операції перестрахування в закордонних фірмах. В такий спосіб з України іде значний відтік капіталу, який страхові компанії могли б пропонувати на фінансовому ринку. Тому ми вважаємо, що необхідно прийняти відповідний пакет законів, які б гальмували цей процес та створити якийсь підрозділ в одному з органів державної влади, який би контролював ці операції.

Ще одним напрямком, який активно використовують закордонні страховики, є просування та продаж страхових послуг через мережу Інтернет. Це дозволить страховим компаніям залучити додаткові фінансові ресурси та посилити свої позиції на фінансовому ринку України зокрема.

Досвід страхових компаній розвинених країн доводить, що застосування нових інформаційних технологій у діяльності страхових компаній здатне істотно розширити їхні можливості у сфері збуту продукції та підвищення лояльності коштів до діяльності компаній. Доходи американських страховиків від застосування електронної комерції подекуди перевищують 20% від усіх надходжень страхових платежів.

Інтернет-торгівля - це цілком сформований ринок у розвинених країнах. Однак в Україні сьогодні він працює лише частково. Причини цьому звичайно є. Це й відсутність законодавства про електронний підпис, який має засвідчувати дійсність угоди, укладеної в мережі Інтернет, і недостатній розвиток системи електронних платежів, і низький рівень інформації. Але більшість страховиків називають основною причиною такої ситуації з інтернет-торгівлею - це відсутність саме законодавства про електронний підпис. Тому ми вважаємо, що прийняття такого законопроекту є обовязковим для забезпечення подальшого розвитку страхового ринку.

Але в Україні все ж є деякі сформовані основні схеми організації продажу через Інтернет:

«Бізнес для споживача» є стандартним Інтернет-ресурсом окремої компанії. У цьому разі діяльність спрямована на прямий продаж споживачеві. На даний момент це найефективніша форма електронної комерції. Незважаючи на те, щ о українські сайти працюють, як правило, в режимі заявки на придбання товару або послуги, за даними маркетингових досліджень, вони забезпечують, зокрема в страховому секторі, до 1% від загального обсягу страхових платежів, що в декілька разів менше, ніж в розвинених країнах.

«Бізнес для бізнесу» - один з найперспективніших напрямків цього ринку. Це вид діяльності, при якому дві або більше компанії проводять трансакції зі допомогою електронної мережі [23].

Для розвязання цієї проблеми ми пропонуємо провести ряд заходів:

забезпечити доступ більшої частини населення до Інтернету, в тому числі в регіонах, шляхом прийняття відповідної державної програми. Звичайно це потребує значних фінансових вкладень, але з часом вони буду окупатись;

забезпечити надійну роботу платіжних систем і служб доставки.

Ми пропонуємо дозволити відповідними законодавчими актами страховим компаніям, хоча б найбільшим, надати право кредитувати енергетику України, особливо атомну. Ми вважаємо, що це буде досить доцільним за рахунок того, що продукція атомної енергетики має значний попит на світовому ринку енергетичних ресурсів. Необхідність додаткових коштів в цю галузь пояснюється тим, що її продукція поки що не є конкурентоспроможною на світовому ринку, для цього необхідно модернізувати лінії електропередач, конкретно - збільшити їх швидкість. Для закупки відповідного обладнання, яке виробляє лише Австралія, потрібні значні кошти, яких, на жаль, держава забезпечити в повній мірі не може. Будь-які вкладання коштів страховими компаніями повинні бути високо ліквідними і надійними. Атомна енергетика і є саме такою галуззю. Прибутковість атомних електростанцій досить висока і являється пріоритетною для розвитку з боку держави. Для заохочення кредитування страховими компаніями атомних електростанцій необхідно ввести для страховиків особливі пільгові умови оподаткування.

Отже, страховий ринок України є ще не досить розвиненим порівняно з країнами, де він існує вже більше ста років. Тому ми вважаємо, що запропоновані нами заходи зможуть, як покращити становище самих страховиків та страхового ринку загалом, так і дасть можливість страховим компаніям більш активно приймати участь на фінансовому ринку.

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження діяльності страхових компаній на фінансовому ринку України були зроблені наступні висновки та пропозиції.

Одним з головних учасників страхового ринку є страхова компанія. Страхова компанія - це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності в Україні. Серед страховиків України переважають акціонерні товариства.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи: доходи від основної, тобто страхової діяльності; доходи від інвестиційної та фінансової діяльності; інші доходи.

Доходи від страхової діяльності - це всі надходження на користь страховика, повязані з проведенням страхування та перестрахування.

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси: виконання зобовязань перед страхувальниками; фінансування діяльності страхової компанії.

Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат її діяльності за певний звітний період. Фінансовий результат - це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика.

Кожна страхова компанія має матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси.

Останні роки характеризуються динамічним розвитком діяльності страхових компаній в Україні, що супроводжується як зростанням кількості страховиків і розширенням напрямків страхової діяльності, так і збільшенням обсягів страхових операцій.

Страховики України поки ще не займають провідних позицій на ринку капіталів України.

Особливу роль в інвестиційній політиці страховиків відіграють резерви зі страхування життя.

Але особливістю розвитку українського страхового ринку є те, по більшість страховиків займаються ризиковими видами страхуванні.

Страховики сьогодні не повною мірою акумулюють існуючі інвестиційні ресурси. Недостатній обсяг сформованих страхових резервів, а також слабкий сектор страхування життя не дають можливості страховим компаніям приймати активну участь на фінансовому ринку.

Нами запропоновані ряд заходів, що можуть покращити становище:

розпочати більшу емісію привілейованих акцій в тих галузях і на тих підприємствах, де це можливо;

запровадити нові державні цінні папери, орієнтуватись переважно на вітчизняних інвесторів;

встановити певний норматив вкладень в цінні папери, які не котируються на фондовій біржі;

включити до інвестиційного портфеля страховиків такий актив, як золото;

поширити практику надання страховими організаціями промисловим корпораціям інвестиційних кредитів терміном на 15-20 років;

посилити співпрацю страхових компаній з банками;

створити «фінансових супермаркетів»;

прийняти відповідний пакет законів, які б гальмували процес відмивання коштів через операції перестрахування;

надати право найбільшим страховим компаніям кредитувати енергетику України, особливо атомну.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Александров, В. Т., Бандурка, О. М., Ворона, О. І. та ін. Страхова справа [Текст] : інтегрований навчальний посібник: / В. Т. Александров, О. М. Бандурка, О. І. Ворона та ін. - Київ : НВП «АВТ»; Харків : Видавничий центр НТУ «ХПІ», 2003. - 639 с.

.Александрова М. М. Страхування [Текст] : Навч-метод. пос. / М. М. Александрова. - К.: ЦУЛ, 2002. - 208 с.

.Базилевич, В. Д. Страхова справа [Текст] / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. - 4-те вид., переробл. І доп. - К. : 2005. - 351 с.

.Говорушко, Т. А. Страхові послуги [Текст] : Навчальний посібник / Т. А. Говорушко. - Київ : Центр навчальної літератури, 2005. - 400 с.

.Голешина, О. І. Інвестування в золото через інструмент накопичувального страхування життя [Текст] / О. І. Голешина // Страхова справа. - 2008. - №2.- 39-40 с.

.Єгорова, О. О. Проблеми і перспективи інвестиційної діяльності страхових компаній [Текст] / О. О. Єгорова // Збірник наукових праць. - Суми : ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС,- 2004.- 200-209 с.

.Ковтун, Н. В. Сучасні тенденції розвитку страхової діяльності в Україні: макроекономічний та регіональний аспекти [Текст] / Н. В. Ковтун // Статистика України. - 2007. - №3. - 38-44 с.

.Козоріз, Г. Г. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні [Текст] / Г. Г. Козоріз // Регіональна економіка. - 2008. - №2 - 182-191 с.

9.На страховом рынке Украины стартует беспрецедентный проект [Електронний ресурс] : Интернет-журнал о страховании. - Режим доступу : <#"justify">ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Таблиця Б.1 - Повноваження вищого керівництва страхової компанії

ПосадаПовноваженняДиректоркерівник, обраний загальними зборами акціонерів, який має закріплені статутом повноваження та може бути внутрішнім і зовнішнім. Рада директорів страхової компанії утворює правління.Голова правлінняобирається загальними зборами акціонерів страхової компанії, може одночасно займати посаду головного виконавчого директора, має значні повноваження і виконує представницькі функції, а також здійснює координацію взаємодій з органами законодавчої і виконавчої влади.Президентвищий керівник страхової компанії, може бути одночасно членом Спостережної ради страхової компанії.Віце-президентголовний фінансовий директор страхової компанії.Секретаріатпостійний орган при раді директорів, президенті та віце-президенті для перевірки виконання їх рішень. До секретаріату входить група, що здійснює зв'язки з громадськістю.Виконавчий директоркерівник основних напрямків діяльності компанії, який очолює відділ або управління за кожним видом страхування.

Додаток В

1 рівень (правління)Правління компаніїВідділ регіональної мережі2 рівень (філіали)12345Рисунок - Дворівнева територіальна структура страхової компанії

Додаток Г

1 рівень (правління)Правління компаніїДепартамент регіональної мережі2 рівень (регіональні центри)Західний регіональний центрПівденний регіональний центрСхідний регіональний центр3 рівень (філіали)123123123Рисунок - Трирівнева територіальна структура страхової компанії

Додаток Д

Тариф-бруттоТариф-нетто Забезпечує виплати страхових сум і страхового відшкодування, а також формування страхових резервівНавантаженняВитрати на проведення страхуванняПрибутокСобівартість страхової виплатиРисунок - Структура страхового тарифу

Додаток Е

Витрати страховикавитрати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахуваннявитрати на ведення страхової справиВитрати на фінансування превентивних заходіввитрати при здійсненні інвестиційної діяльностіРисунок - Витрати страховика

Додаток Ж

Таблиця - Характеристика витрат на ведення страхової справи

№ з/пВид витратна на ведення страхової справиХарактеристика витрат на ведення страхової справи1ОрганізаційніВитрат, що пов'язані із організацією, створенням страхової компанії, відносяться до фінансових ресурсів страховика, є інвестиціями.2АквізащйніВиробничі витрати страховика, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів (послуги із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійна винагорода страховим посередникам за укладання й обслуговування договорів страхування; витрати на виготовлення бланків страхової документації та ін.).3ІнкасаційніВитрати, пов'язані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії (оплата праці службовців компанії, які забезпечують отримання страхових премій у готівковій формі; витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій; на оплату банківських послуг, повязаних з інкасацією страхових премій)4ЛіквідаційніВитрати, пов'язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком (оплата послуг спеціалістів зі зясування причин і визначення розміру збитків, завданих обєктам страхування; витрати на нагромадження відповідної інформації; оплата банківських послуг, повязаних із здійсненням виплат страхового відшкодування; витрати на проїзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події і назад; судові витрати; відрахування в резерв збитків тощо).5УправлінськіВитрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам При оцінці рентабельності діяльності страхової компанії головне значення мають управлінські витрати

Додаток И

Таблиця - Перелік видів страхування, що представляють собою основу асортименту послуг страхового ринку

Добровільне страхування- страхування життя;- страхування від нещасних випадків;- медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);- страхування здоров'я на випадок хвороби;- страхування залізничного транспорту;- страхування наземного транспорту (крім залізничного);- страхування повітряного транспорту;- страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);- страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);- страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;- страхування майна;- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);- страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);- страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);- страхування відповідальності перед третіми особами;- страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);- страхування інвестицій;- страхування фінансових ризиків;- страхування судових витрат;- страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;- страхування медичних витрат;- інші види добровільного страхування.Обовязкове страхування- медичне страхування;- особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;- особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);- страхування спортсменів вищих категорій;- страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;- особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;- авіаційне страхування цивільної авіації;- страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу,Обовязкове страхуванняіншим користувачам морського транспорту та третім особам;- страхування цивільно-правової відповідальності власників наземнихтранспортних засобів;- страхування засобів водного транспорту;- страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;- страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;- страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;- страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;- страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;- страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";- страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;- страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";- страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;- страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;- страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;- страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;- страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних зОбовязкове страхуванняпідготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;- страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних зпідготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;- страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;- страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;- страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;- страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;- страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;- страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;- страхування відповідальності морського судновласника;- страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;- страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;- страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;- страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";- страхування майна, переданого у концесію;- страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;- страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт.

Додаток К

Таблиця - Страхові премії за видами страхування за 2006 та 2007 р.р.

Види страхуванняСтрахові премії, млн. грн.Структура страхових премій, %ВаловіЧистіСтруктура валовихСтруктура чистих2006 р.2007 р.2006 р.2007 р.2006 р.2007 р.2006 р.2007 р.Страхування життя450,8783,9450,6783,43,34,45,16,3Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі:13379,217224,38318,811570,396,795,694,993,7добровільне особисте страхування723,41021,2681,7925,45,25,77,87,5добровільне майнове страхування, в тому числі:11114,514150,96386,08933,480,478,672,872,3- страхування відповідальності3446,43798,41494,91658,424,921,117,013,4добровільне страхування відповідальності490,7592,6282,8358,73,53,33,22,9недержавне обовязкове страхування, в тому числі:954,21427,2872,01320,46,97,99,910,7- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів578,1970,6556,6939,54,25,46,37,6державне обовязкове страхування96,332,496,332,40,70,21,10,3Всього (всі види страхування)13830,018008,28769,412353,7100,0100,0100,0100,0

Таблиця - Страхові премії за видами страхування за 1 квартал 2008 року та 1 квартал 2007 року

Види страхуванняСтрахові премії, млн. грн.Структура страхових премій, %ВаловіЧистіСтруктура валовихСтруктура чистих1 кв. 07 р.1 кв. 08 р.1 кв. 07 р.1 кв. 08 р.1 кв. 07 р.1 кв. 08 р.1 кв. 07 р.1 кв. 08 р.Страхування життя135,3232,7135,2232,73,94,35,56,3Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі:3370,55127,32324,03482,396,195,794,593,7добровільне особисте страхування220,8360,2218,6346,16,36,78,99,3добровільне майнове страхування, в тому числі:2785,03999,41799,32500,779,474,673,267,3- страхування відповідальності849,6917,6418,6370,524,217,117,010,0добровільне страхування відповідальності101,6182,361,479,02,93,42,52,1недержавне обовязкове страхування, в тому числі:259,9583,5241,5554,67,410,99,814,9- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів144,1411,5139,5400,04,17,75,710,8державне обовязкове страхування3,21,93,21,90,10,00,10,1Всього (всі види страхування)3505,85360,02459,23715,0100,0100,0100,0100,0

Таблиця - Страхові виплати за видами страхування за 2006 та 2007 р. р.

Види страхуванняСтрахові премії, млн. грн.Структура страхових премій, %ВаловіЧистіСтруктура валовихСтруктура чистих2006 р.2007 р.2006 р.2007 р.2006 р.2007 р.2006 р.2007 р.Страхування життя16,023,916,023,90,60,60,70,6Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі:2583,54189,02310,23860,199,499,499,399,4добровільне особисте страхування309,4422,9303,7417,511,910,013,110,7добровільне майнове страхування, в тому числі:1977,53406,01714,93086,776,180,873,779,5- страхування відповідальності792,21076,7644,3882,430,525,627,722,7добровільне страхування відповідальності35,047,134,946,51,31,11,51,2недержавне обовязкове страхування, в тому числі:176,9276,6172,0273,36,86,67,47,0- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів159,3245,6155,5242,46,15,86,76,2державне обовязкове страхування84,736,184,736,13,30,93,60,9Всього (всі види страхування)2599,54212,92326,23884,0100,0100,0100,0100,0

Таблиця - Страхові виплати за видами страхування за 1 квартал 2008 року та 1 квартал 2007 року

Види страхуванняСтрахові премії, млн. грн.Структура страхових премій, %ВаловіЧистіСтруктура валовихСтруктура чистих1 кв. 07 р.1 кв. 08 р.1 кв. 07 р.1 кв. 08 р.1 кв. 07 р.1 кв. 08 р.1 кв. 07 р.1 кв. 08 р.Страхування життя5,27,25,27,20,70,50,80,5Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі:768,81535,9668,81462,699,399,599,299,5добровільне особисте страхування88,9134,787,4134,011,58,713,09,1добровільне майнове страхування, в тому числі:608,31283,2510,71211,278,683,275,882,4- страхування відповідальності254,6482,9181,9444,032,931,327,030,2добровільне страхування відповідальності14,86,514,86,41,90,42,20,4недержавне обовязкове страхування, в тому числі:48,4109,747,5109,26,37,17,07,4- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів47,2108,346,4107,86,17,06,97,3державне обовязкове страхування8,41,88,41,81,10,11,20,1Всього (всі види страхування)774,01543,1674,01469,8100,0100,0100,0100,0

Додаток Л

Таблиця - Динаміка основних показників діяльності страхових компаній

ПоказникиНа кінець рокуТемпи приростуЗа кварталТемпи приросту2006 р.2007 р.2077/20061 кв. 20071 кв. 20081 кв. 2008/1 кв. 2007Кількість договорів страхування укладених протягом звітного періоду, одиницьКількість договорів, крім договорів з обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, у тому числі169314292017994019,2%3863376599160655,1%зі страхування фізичними особами136866821644733920,2%3099471478929554,5%зі страхування юридичними особами2999121331011510,4%686125109528359,6%Кількість договорів з обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті5376474325795870527,8%26095241159532848511,3%Страхова діяльність, млн. грн.Валові страхові премії13829,918008,230,2%3505,85360,052,9%Валові страхові виплати2599,6421362,1%774,01543,199,4%Рівень валових виплат, %18,823,424,5%22,128,830,4%Чисті страхові премії8769,412353,840,9%2459,33715,051,1%Чисті страхові виплати2326,2388467,0%674,11469,8118,0%Рівень чистих виплат, %26,531,418,5%27,439,644,5%ПерестрахуванняСплачено на перестрахування, у тому числі:5621,706423,9014,3%1296,22023,756,1%ПоказникиНа кінець рокуТемпи приростуЗа кварталТемпи приросту2006 р2007 р.2077/20061 кв. 20071 кв. 20081 кв. 2008/1 кв. 2007перестраховикам-резидентам5060,605654,4011,7%1046,51645,057,2%перстраховикам-нерезидентам561,1769,537,1%249,7378,751,7%Виплати компенсовані перестраховиками, у тому числі:396,3654,765,2%122,1116,2-4,8%перестраховикам-резидентам122,8325,7165,2%22,242,993,2%перстраховикам-нерезидентам273,432920,3%99,973,3-26,6%Отримані страхові премії від перестрахувальників-нерезидентів21,5112,2421,9%1857,7220,6%Виплати компенсовані перестрахувальникам-нерезидентам13,5504,13634,1%110294,06167,3%Страхові резерви, млн. грн.Обсяг сформованих страхових резервів, у тому числі:6014,18423,340,1%5537,508443,552,5%резерви зі страхування життя608,3991,363,0%673,001080,860,6%технічні резерви5405,87432,037,5%4864,57362,751,4%Активи страховиків та статутний капітал, млн. грн.Загальні активи страховиків239953221334,2%32691,236,4%Активи, визначені ст. 31 Закону України «Про страхування»17488,219330,310,5%23967,819490,821,1%Додаток М

Таблиця - Страхові резерви за 2005-2007 р. р.

ПоказникиНа кінець рокуТемпи приросту2005 (млн.грн.)2006 (млн.грн.)2007 (млн.грн.)2006/2005 (%)2007/2006 (%)Обсяг сформованих страхових резервів, у тому числі:5045,86014,18423,319,240,1резерви зі страхування життя345,4608,3991,376,163,0технічні резерви4700,45405,87432,01537,5

Рисунок - Динаміка страхових резервів за 2005-2007 р.р.

Додаток Н

Таблиця - Напрямки інвестування коштів страхових резервів, млн. грн.

ПоказникиРік20062007Сформовані страхові резерви6014,18423,3Категорії активів, визначені статтею 31 Закону України «Про страхування» для представлення страхових резервівГрошові кошти на поточних рахунках і готівка в касі492,4948,4Банківські вклади2858,84154,9Нерухоме майно368,9581Права вимоги до перестраховиків1192,91641Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України755,3Інші активи (банківські метали та кредити страхування)41,957,5Цінні папери, у тому числі:1255,81174,3акції853,8792,4облігації220179,4іпотечні сертифікати1,60цінні папери, що емітуються державою180,2202,6Всього6217,58612,5

Додаток О

Таблиця - Категорії активів, визначені статтею 31 Закону України «Про страхування» для представлення страхових резервів, млн. грн.

ПоказникиРік31.03.2008Грошові кошти на поточних рахунках і готівка в касі1610,4Банківські вклади6064,0Нерухоме майно1135,9Права вимоги до перестраховиків2643,3Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України65,7Інші активи (банківські метали та кредити страхування)86,5Цінні папери, у тому числі:акції7253,3облігації458,7іпотечні сертифікати5,2цінні папери, що емітуються державою167,8

Рисунок- Структура активів за визначеними законом категоріями, станом на 31.03.2008

ВСТУП В умовах розвитку ринкової економіки посилюється значення страхування у суспільному відтворенні. Реформування економічної системи України зумовило

Больше работ по теме: