Аналіз чутливості прибутку до змін ціни та структури витрат

 

МІНІСТЕРСТВО OСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ДИПЛОМНА

РОБОТА

Тема роботи: Аналіз чутливості прибутку до змін ціни та структури витрат

р.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу впливу цін та структури витрат на прибуток підпри

.1 Прибутковість підприємства: теоретичні основи дослідження та управлінські аспекти забезпечення

.2 Методичні підходи до аналізу впливу цін, витрат та обсягів виробництва на прибуток підприємства

.3 Дослідження чутливості прибутку за допомогою граничного аналізу

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Аналіз та планування показників прибутку на ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ»

.1 Техніко-економічна характеристика Підприємства

.2 Аналіз результативності діяльності Підприємства

.3 Оцінка чутливості операційного прибутку до змін ціни та структури витрат

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Напрямки підвищення ефективності функціонування підприємства

.1 Економіко-математична модель впливу дебіторської та кредиторської заборгованості на чистий прибуток підприємства

.2 Впровадження інвестиційного проекту для підвищення рівня прибутковості

.3 Обґрунтування заходів збільшення прибутковості ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ»

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

ціна прибуток витрата інвестиційний

Головним показником, що характеризує фінансову результативність підприємства, є прибуток. Він визначає основну мету підприємницької діяльності. В сучасних умовах господарювання прибуток розглядають як основний фактор діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, який впливає на можливість забезпечення фінансування багатьох програм підприємства, пов'язаних з розширенням потужностей, поліпшенням якості продукції, зміцненням конкурентоспроможності, завоюванням нових сегментів ринкового середовища.

Прибуток формується під впливом деяких факторів, зокрема таких як: обсяг реалізації продукції, структура витрат, ціна реалізації, собівартість та інше. Для оцінки впливу тих чи інших факторів на прибуток застосовується факторний аналіз. Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення і оцінки впливу факторів на величину результативних показників. Основою факторного аналізу є побудова факторної моделі, в якій фактори повинні знаходитись в причинно-наслідкових звязках із досліджуваним показником.

Факторний аналіз у процесі оцінки фінансового стану підприємства покликаний встановити причинно-наслідкові зв'язки між основними індикативними показниками, що формують передумови для стабільної роботи підприємства. Обраний ідикативний показник - прибуток підприємства, отже його зміна повинна ретельно аналізуватися з метою вчасного реагування на зміни ключових параметрів.

Мета дипломної роботи - дослідити чутливість прибутку підприємства до змін ціни та структури витрат, та розробити заходи щодо підвищення прибутковості піддприємства.

Для досягнення мети, були поставлені наступні завдання:

вивчити теоретичні основи формування прибутку на підприємстві;

проаналізувати техніко-економічні характеристики підприємства ПАТ «Інтерпайп НТЗ»;

провести аналіз змін прибутковості;

провести аналіз впливу чинників на прибуток підприємства;

розробити інвестиційний проект щодо підвищення рівня прибутку на підпримстві;

розробити рекомендації щодо підвищення прибутоковості ПАТ «Інтерпайп НТЗ»;

Обєктом дослідження є - діяльність та функціонування ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

Предмет дослідження - формування та чутливість прибутку підприємства.

Інформаційною базою дипломної роботи є дослідження сучасних спеціалістів у сфері дослідження прибутковості підприємства та проблем формування прибутку. При проведенні дослідження використовувались нормативно - правові акти в підприємницької діяльності, а також результати спостережень на ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

У процесі роботи використовувались наступні методи: систематизація, моделювання, статистичного аналіз, вимірювання.

Результати дослідження наведені в таблицях. Трудомісткі розрахунки проведено з використанням ЕОМ (стандартні та адаптовані програми в середовищі Windows).

Наукова новизна одержаних результатів визначається реальною оцінкою економічного стану ПАТ «Інтерпайп НТЗ», дослідженням факторів, котрі впливають на прибуток, рекомендаціями заходів щодо покращення економічної ситуації на підприємстві та прискорення виходу із економічної кризи..

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці заходів щодо підвищення прибутковості підприємства, покрещення управління планування та формування прибутку, рекомендації інвестиційного проекту та резервів прибутковості за рахунок зниження собівартості продукції, підвищення обсягів продажу.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, додатків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВПЛИВУ ЦІН ТА СТРУКТУРИ ВИТРАТ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА

.1 Прибутковість підприємства: теоретичні основи дослідження та управлінські аспекти забезпечення

Прибуток є особливою економічною категорією, у якій поєднані дві взаємозалежні протилежності. З одного боку, прибуток виступає як результат використання капіталу в процесі господарської діяльності, з іншого, він є джерелом його формування і нагромадження. З огляду на це вчені звертають увагу на ту роль прибутку, яку він відіграє у сучасному ринковому господарстві у діяльності окремих підприємств і всієї економічної системи держави [30].

Узагальнення наукових досліджень щодо з'ясування сутності прибутку дало змогу виокремити кілька відмінних позицій, зокрема рекомендовано його розглядати з урахуванням: соціальних відносин - як засіб задоволення інтересів суб'єктів ринкових відносин, задіяних у його формуванні; економічних відносин - як частину доданої вартості, що закладається у виробництві, а фактично надходить на підприємства як складова частина виручки від реалізації продукції; фінансових відносин - як вид фінансового результату діяльності підприємств (поряд зі збитком та нульовим результатом), що визначається позитивним сальдо між отриманими доходами і зазнаними витратами підприємств [11].

У ринкових умовах господарювання за високого рівня конкурентної боротьби просто отримання підприємствами прибутку певної величини вже недостатньо. Важливу роль відіграють якісні характеристики розвитку підприємства та невідкладним стає питання отримання прибутку необхідної якості за заданого його обсягу.

Прибуток - найважливіша економічна категорія, основна стратегічна й найголовніша мета підприємства, основна умова його функціонування у ринковій економіці.

Рис. 1.1. Підходи до оцінювання якості прибутку.

Прибуток - це основа відтворювального процесу в діяльності підприємства, що в єдності з етапами його руху представлено на рис. 1.1. [9].

Прибутковість підприємницької діяльності є основою умовою існування як ринкової економічної системи в цілому, так і окремих суб'єктів господарювання. Відтак, питання прибутковості як узагальненого відображення позитивних результатів діяльності підприємства в абсолютному і відносному вимірі займають важливе місце у системі теоретичних досліджень фінансово-економічного спрямування. Особливої значущості вони набувають для підприємств, які здійснюють вибір ефективних управлінських рішень за наявності збиткових результатів.

В процесі кожного кругообігу капіталу виробничого підприємства відбувається відособлення його частини, зміна натуральної форми витрат і формування доходів. Відповідно взаємопов'язаними складовими процесу управління прибутковістю підприємства є: процес управління формуванням витрат (стадія обігу, стадія виробництва), процес управління формуванням прибутку (стадія виробництва, стадія обігу), процес управління доходами (стадія обігу). Зазначимо також, що процес обігу капіталу підприємства зумовлює потреби управління розподілом і використанням доходу і прибутку, однак його дослідження нами не передбачено.

Витрати підприємств формуються у процесі використання його ресурсів для досягнення цільової мети діяльності. Відображаючи рівень витрат в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, його технологічний та організаційно-управлінський рівень. Економічна сутність витрат і собівартості ґрунтовно розроблені в науковій літературі, нормативні і методичні документи містять їх поняття і порядок визначення [13].

Витрати підприємства відображаються у Звіті про фінансові результати. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено облік виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до якої включають: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати. До витрат, які не включаються до собівартості реалізованої продукції відносяться: адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства); витрати на збут; інші операційні витрати відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

У Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 09.07.2007 р. № 373, було запропоновано визначати виробничу собівартість промислової продукції (робіт, послуг) як «виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво» і наведено перелік витрат, що формують собівартість продукції та їх класифікацію за ознаками [4].

Процес управління витратами підприємства охоплює широке коло завдань: групування витрат (за економічними елементами для встановлення потреби в основних та оборотних засобах і подальшого аналізу результатів їх використання; за статтями калькуляції для внутрішньовиробничого планування і виявлення резервів зниження собівартості); оптимізація їх обсягу; контроль за формуванням витрат шляхом виявлення відхилень від планових показників та причин таких відхилень для впровадження заходів адекватного реагування; обґрунтування і впровадження заходів зменшення витрат підприємства.

Вдосконалення управління витратами промислового підприємства лежить в площині дослідження (з метою подальшого застосування) способів забезпечення достатньої точності при оцінці витрат, оптимізації витрат на основі виявлення та реалізації внутрішніх резервів економії витрат підприємства, прогнозування та планування витрат на майбутні періоди для вирішення одночасного завдання забезпечення безперебійного і прибуткового виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).

Управління прибутком підприємства, що діє в сучасних умовах наджорсткої конкуренції потребує вирішення сукупності питань, які можна згрупувати в теоретичний блок і практичний блок. Розробка теоретичних засад управління прибутком стосуються уточнення його сутності, класифікаційних ознак, оптимального набору показників абсолютного і відносного виміру.

На сьогодні найбільшого визнання набули два концептуальні підходи до визначення прибутку: за економічною концепцією прибуток являє собою перевищення виручкою зовнішніх і внутрішніх витрат, а за бухгалтерського підходу прибуток є перевищенням зовнішніх витрат, тобто акцентується увага на загальній виручці підприємства, нарощуванні капіталу [19].

У П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» наявне визначення прибутку як суми, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а відповідно збитку, як перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати [42].

Досліджуючи значення прибутку для підприємства, що діє в ринкових умовах, І.О. Бланк акцентував увагу, зокрема, на тому, що прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності, критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності, внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток, головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства і основним захисним механіз мом від банкрутства [8].

Необхідність подолання тенденції збиткового функцюнування українських підприємств актуалізує розробку насамперед прикладних аспектів управління прибутковістю кожного суб'єкта господарювання.

До пріоритетних напрямів розробки заходів для забезпечення прибутковості діяльності слід віднести: інструментарій діагностики ефективності діяльності, факторного аналізу рентабельності, кластерного аналізу для дослідження фінансових результатів діяльності підприємств; технологію оцінки результативних показників; економіко- математичне моделювання управління прибутком; показники взаємозв'язку прибутковості і фінансової безпеки підприємства [35].

При розробці виробничої програми і цінової політики слід враховувати всі можливі комбінації «обсяг реалізації - ціна», в процесі реалізації яких формується певний обсяг чистого доходу (прибутку, якщо враховувати коригування витратами). Зростання ціни за фіксованого обсягу реалізації тотожне зростанню обсягу виробництва за фіксованої ціни. Також слід враховувати, по-перше, що за достатньої ємності ринку зменшення ціни при зростанні обсягу виробництва може забезпечити абсолютне і відносне зростання прибутку, а по-друге, що на обсяг беззбитковості позитивно впливає загальне зменшення витрат (і постійних, і змінних).

За вже установленого підходу з метою ефективного управління підприємством показники рентабельності за економічним змістом згруповано таким чином: показники окупності витрат підприємства, що відображають віддачу кожної гривні витрат; показники рентабельності продажу, що показують величину прибутку підприємства з кожної гривні доходу; показники доходності капіталу, що відображають віддачу кожної гривні капіталу, що належить підприємству.

До показників, розрахунок яких базується на витратному підході, відносяться: рентабельність окремих видів продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інвестиційної діяльності і окремих інвестиційних проектів, рентабельність звичайної діяльності. Показники рентабельності продажу окремих видів продукції і загальної рентабельності продажу відображають співвідношення прибутку і виручки від реалізації продукції. Третя група показників рентабельності охоплює показники рентабельності сукупних активів, операційного капіталу, основного капіталу, оборотного капіталу, власного капіталу тощо. Зазначимо, що, незважаючи на чітке групування показників, в літературі наявні різні методики їх розрахунку [44].

Для розробки прогнозів рівня прибутковості важливим залишається аналіз структури прибутку за видами діяльності і вибір оптимального набору показників рентабельності.

Вчені не вважають за доцільне постійне розширення кола економічних дефініцій. У наукових публікаціях розмежовується поняття «ефективність» і «результативність», наявні пропозиції їх формалізації. Однак ми підтримуємо позицію, за якою поняття «ефективність» і «результативність» розглядаються як ідентичні. Порівняння планових і фактичних показників не потребує окремого категоріального визначення, фактичний результат відображає відхилення (абсолютне, відносне) від запланованого.

Важливість комплексного підходу проявляється при розробці виробничих і маркетингових програм діяльності. Так, наприклад, економіко математична модель максимізації цільової функції зростання рентабельності виробничої діяльності підприємства не враховує циклічність ринкової економіки. При розробці програм діяльності необхідно оцінювати не тільки виробничі можливості, а й реальну спроможність ринку щодо поглинання товарних обсягів. Аналогічно найкращі маркетингові програми не діють у кризових умовах загального зниження ємності ринку. З огляду на зазначене ми поділяємо позицію, за якою складовими системи управління прибутком в період циклічного зменшення ринкової активності має бути запобігання перевитрат усіх видів ресурсів, пов'язаних з виробництвом і виведенням на ринок товарів і послуг, що не користуються попитом, а також запобігання або мінімізація витрат усіх видів ресурсів, пов'язаних із виробництвом і випуском на ринок товарів і послуг, за якими стимулювання попиту не дозволить досягти цілей підприємства.

Не менш важливим у сучасних умовах є питання управління якістю прибутку, що визначається його структурою за видами діяльності і за факторами формування. Основну частину прибутку структурованого за видами діяльності має забезпечувати надходження від основної операційної діяльності підприємства, що кореспондується з його місією і водночас орієнтує на концентрацію фінансових ресурсів у пріоритетному напрямі. Інноваційний розвиток підприємства сприяє покращенню якості прибутку структурованого за факторами техніко-технологічного і управлінського впливу. [48]

У зв'язку з цим важливою є розробка альтернативних варіантів співвідношення прибутковості і ліквідності. В наукових літературних публікаціях обґрунтована позиція щодо конфлікту між цільовими показниками прибутку та ліквідності, внаслідок чого пропонується для досягнення цілей під-приємства вибрати один із критеріїв: прибутковість або ліквідність. З'ясовуючи причини конфлікту між цільовими показниками прибутку і ліквідності, зазначає, що вони «засновані на недостатності ліквідних ресурсів у розпорядженні підприємства і відмінності інтересів власників і кредиторів. збільшення ліквідних ресурсів (наприклад, додатковий кредит) з метою зниження ризику, з одногобоку, призвед до підвищення ліквідності, а з іншого, до зниження прибутку за рахунок виплат процентів» [48].

Управління формуванням прибутку є складовою системою загального управління прибутком, що, окрім цього, охоплює і управління його розподілом. Ця система виконує такі завдання: збільшення обсягу прибутку загалом за рахунок збільшення його від основної та інших видів діяльності; зниження витрат у процесі його формування; забезпечення стабільності в одержанні прибутку; розподіл одержання прибутку в часі.

Рис. 1.2. Структурна схема управління прибутком підприємства.

Для ефективного управління прибутком необхідно мати достатню інформаційну базу для прийняття оптимальних управлінських рішень. Такою базою виступають результати аналізу прибутку, доходів та витрат. Джерелом вихідних даних для проведення такого аналізу слугує річна фінансова звітність підприємства та маркетингові дослідження ринку.

Структурна схема ефективного управління прибутком підприємства наведено на рис 1.2. Головною метою управління прибутком є забезпечення збільшення добробуту власників підприємств на цей момент і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства [11].

.2 Методичні підходи до аналізу впливу цін, витрат та обсягів виробництва на прибуток підприємства

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально - технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або, принаймні, стабілізацію його на певному рівні протягом визначеного періоду часу.

Рис. 1.3. Методи аналізу прибутку.

Основними чинниками, які впливають на величину виручки від реалізації продукції, є обсяг виробництва продукції, її асортимент, якість, ритмічність роботи підприємства.[11]

Існує безліч методів аналізу фінансових результатів, але основні з них можна подати у вигляді схеми, що наведена на рис. 1.3.

Для ефективного у правління прибутком доцільно застосовувати економічний аналіз.

Економічний аналіз - взаємоповязані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. Застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності. За допомогою економічного аналізу виявляють невикористані резерви поліпшення показників діяльності окремих галузей, обєднань, підприємств. Результати економічного аналізу використовують для прогнозування і переспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності.

Економічний аналіз важливого значення набуває за ринкових реформ, коли на перший план виходять економічні методи управління. Економічний аналіз має на меті не лише виявляти хиби, а й розкривати можливості подальшого зростання економіки в цілому та окремих її складових.

Основною метою факторного аналізу прибутку підприємства є пошук резервів підвищення ефективності роботи, максимізація прибутку за мінімізації ризику та витрат.

Аналіз прибутку є складовою частиною аналізу фінансової стійкості підприємства. Відомо, що будь-яка методика аналізу фінансових результатів діяльності починається з аналізу доходів і витрат, а завершується дослідженням формування та використання прибутку [12].

В умовах ринку часто складається ситуація, коли підприємства знижують або підвищують ціни, що обумовлене сповна об'єктивною причиною - зміною кон'юнктури ринку і є нормальною практикою в ціноутворенні.

Рівень попиту, ціна, витрати - взаємозв'язані показники, тому при оцінці наслідків зниження цін треба розглядати їх в комплексі.

При зниженні ціни відбувається, з одного боку, зростання попиту споживачів на товари, а з іншого боку, зниження прибутку з одиниці кожного виробу і, отже, зменшення отримуваною підприємством прибутку в цілому. Для того, щоб при зниженні ціни підприємство отримало такий же розмір прибутку, як і при колишній ціні, обсяг виробництва товарів треба збільшити.

Зміна цін, по-різному впливатиме на об'єми продажів і прибуток залежно від еластичності попиту (ринку). В умовах нееластичного або слабо еластичного ринку підприємство може дозволити собі збільшувати ціни, підвищуючи долю прибутку в ціні, тоді як зниження цін не приведе до зростання продажів і, отже, недоцільно. Еластичний ринок вельми чутливий до зміни цін, і дії підприємства мають бути обгрунтовані. Підвищення цін на ньому призводить до переходу попиту на інші товари (субститути) або на товари конкурентів, тому підприємство повинне враховувати реакцію конкурентів - якщо вони також піднімуть ціни, то прибуток зросте, покупці не зможуть перенести свій попит. Знижуючи ціни, необхідно здійснити аналіз зміни виручки, витрат і прибутку, про що вже говорилося раніше.

У узагальненому вигляді дія зміни цін на прибуток представлена в таблиці 1.1.

Для збереження колишнього прибутку при зміні ціни або витрат доцільно здійснювати аналіз чутливості фінансових результатів, що відповідає на питання, що станеться, якщо зміняться ці показники, і що треба зробити, аби отримати прибуток в тому ж розмірі.

Таблиця 1.1

Вплив зміни цін на прибуток

ПрибутокРіст цінЗниження цінПрибуток збільшуєтьсяНаявність незадоволеного попитуВисока еластичність попиту на товар, у результаті чого обсяг продажу зростає швидше, чим зменшується відносний прибуток.Необґрунтовано низька первісна ціна в порівнянні з тією, яку згодні заплатити покупці.Ціна в базовому варіанті була не обґрунтовано завищена и її зниження розширило сегмент споживачів.Ринок нечутливий до цінБільш висока ціна робить товар привабливим в очах споживачів або приводить до розширення сегмента покупців.Витрати на одиницю товару(виробів)знижуються більшими темпами, чим прибуток ( до певного моменту).Складається ситуація, коли зростає місткість ринку( зростання доходів, поліпшення економічного становища в країні).Зниження ціни сприяє виходу на нові ринки збуту.Конкуренти також підвищують ціниВідхід конкуруючих підприємств із ринку й ріст попитуПрибуток зменшуєтьсяВисока інфляція, обумовлена ростом цін на фактори виробництва: вони ростуть швидше, чим ціна на товар, у результаті знижується відносний прибуток в одиниці.Ринок зовсім нечутливий до зміни ціни або еластичність попиту слабка, тому не міняється обсяг продажу.Конкуренти також знижують ціни.Висока чутливість попиту покупців, темп росту ціни нижче, чим темп зниження обсягу продажу.Первісна ціна була обґрунтована, і покупці розглядають її зниження як погіршення якісних характеристик товару.Первісна ціна була обґрунтована в очах споживачів, і її ріст приводить до відмови від покупок.Підприємство ставило завдання розширення частки ринку, не звертаючи уваги на прибуток, або шляхом зниження ціни намагалося не допустити на ринок конкурентів.Конкуренти залишають ціни на колишньому рівні.Ріст цін випереджає доходи споживачів (погіршення економічного становища)Ситуація в економіці настільки кризова, що зниження цін не компенсує, зниження доходів споживачів.Наявність товарів субститутів досить велике, і ціни на них ростуть меншими темпами або постійні

У основі аналізу чутливості діяльності підприємства лежить розрахунок об'єму товарообігу, що забезпечує здобуття певного прибутку при зміні ціни, постійних або змінних витрат. Розрахунок товарообігу, що забезпечує здобуття базового прибутку, заснований на принципі маржинального прибутку, що розраховується в торгівельній діяльності як різниця між сумою валового доходу і величиною змінних витрат обертання підприємства. Залежно від того, який показник міняється, використовують різні методики, розглянемо їх.

Однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку є аналіз беззбитковості.

Такий аналіз можливий при системі обліку змінних затрат, основою якої є поділ затрат на постійні та змінні, а також при використанні показника маржинального доходу.

Це один з аспектів методу «витрати-випуск-прибуток».

У зарубіжній практиці досить широко застосовується аналіз співвідношення «витрати - випуск - прибуток» . З огляду на оперативність та ефективність цього методу його популярність зростає і в Україні, особливо в останні роки.

За своєю сутністю аналіз «витрати - випуск - прибуток» є досить простим, базується на відомих показниках і дає змогу оперативно оцінити вплив величини і структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтувати маркетингову стратегію. Із самої назви випливає, що аналіз «витрати - випуск - прибуток» з'ясовує зв'язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком. Термін «операційна активність» характеризує результативність діяльності підприємства.

Для виробничого підприємства вона визначається обсягом виготовленої продукції. Причому мається на увазі, що вся виготовлена продукція продана, тобто обсяг виробництва і продажу продукції за певний період збігаються. У результаті витрат факторів виробництва створюється продукція, від її продажу підприємство одержує прибуток.

Оскільки прибуток - основний результативний показник діяльності підприємства, важливо знати його залежність від двох попередніх - витрат та обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, що витрати поділяються на змінні й постійні, а обсяг виробництва і продажу продукції має непрості зв'язки з цінами на окремі вироби.

Крім цього, як відомо, не всі змінні витрати пропорційні, а до постійних входять деякі елементи змінних витрат. Це все створює певні труднощі в моделюванні зазначеної залежності.

При аналізі співвідношення «витрати-випуск-прибуток» спрощуються і припускається, що в їхній основі лежать лінійні залежності. Тобто аналіз базується на таких передумовах:

усі витрати можна чітко поділити на змінні й постійні;

усі змінні витрати пропорційні, а постійні не містять елементів дегрегуючих витрат і є лише функцією часу;

ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільні.

Ці обмеження означають, що аналіз «витрати-випуск-прибуток» здійснюється в межах даної виробничої та організаційної структури підприємства, тобто стосується короткострокового періоду. За цих умов функції витрат і обсягу виробництва (продажу) лінійні.

У процесі аналізу «витрати-випуск-прибуток» обчислюються й аналізуються такі показники:

маржинальний прибуток (збитки);

коефіцієнт маржинального прибутку;

рівноважний обсяг операційної (виробничої) діяльності (точка беззбитковості);

рівень безпеки операційної діяльності;

обсяг операційної діяльності (обсяг виробництва), що забезпечує цільову прибутковість;

операційний ліверидж (операційна залежність), який дає змогу оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.

Ще не менш важливим є те, що прибуток підприємства залежить від його операційної активності, яка на виробничих підприємствах виражається передусім обсягом виготовлення і продажу продукції. Якщо йдеться про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно впливає ще структура витрат, а саме: їхній поділ на змінні та постійні витрати.

Відносну реакцію прибутку на зміну обсягу виробництва ще називають операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як операційний ліверидж (важіль). Операційний ліверидж характеризує приріст прибутку на одиницю приросту обсягу виробництва.

Операційний ліверидж значною мірою залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина важіля збільшується, і навпаки. Чим більша величина операційного лівериджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягу виробництва і продажу продукції.

У таблиці 1.2 наведено залежність змінних в постійних витрат від обсягу виробництва.

Таблиця 1.2

Вплив зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції на змінні і умовно-постійні витрати

Обсяг виробництва (збуту)Змінні витратиПостійні витратиСумарніНа одиницю продукціїСумарніНа одиницю продукціїЗростаєЗбільшуютьсяПостійні Постійні ЗменшуютьсяЗменшуєтьсяЗменшуютьсяПостійні Постійні ЗбільшуютьсяПри аналізі «витрати-випуск-прибуток» важливе значення має показник маржинального прибутку і його відносна величина - коефіцієнт маржинального прибутку.

Маржинальний прибуток, іноді називають покриттям. Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам і операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції. Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку при зміні величини постійних витрат, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля, прибуток прямує до маржинального прибутку.

Ці закономірності цінні при аналізі впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.

Співвідношення між маржинальним прибутком і обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показника - коефіцієнта маржинального прибутку.[15]

.3 Дослідження чутливості прибутку за допомогою граничного аналізу

В умовах ринкової економіки основним показником ефективності діяльності підприємства є прибуток. Прибуток відіграє ключову роль у діяльності підприємства і соціально-економічного розвитку країни в цілому. Для підприємницької структури він одночасно є і метою, і результатом, і стимулом, і чинником економічної безпеки.

Необхідно підкреслити, що на формування прибутку як фінансового результату діяльності підприємства впливає низка факторів як зовнішнього, так і внутрішнього впливу. До факторів зовнішнього впливу відносять економічні (спад економіки та погіршення життєвого рівня населення, кон'юнктура ринку, інфляція, податкова політика, недосконалість нормативно-правової бази, висока поляризація доходів населення); політико- правові (лобіювання інтересів окремих політичних сил, політична нестабільність); науково-технічні (уповільнення темпів інновацій); демографічні; соціально-культурні (високий рівень безробіття, невідповідність заробітних плат цінам на товари та послуги); екологічні та ін.

До внутрішніх факторів належать такі: виробничі (забезпеченість підприємства виробничими потужностями, технікою, обладнанням, технологіями); конкурентоспроможність; система менеджменту; престижність підприємства, постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту та ін.

Серед вище наведених чинників, під впливом яких формується прибуток у початковий період діяльності або виникають зміни в його величині в подальшому, необхідно звернути увагу на ті, які належать до першого рівня підпорядкованості. Найважливішими серед них, які впливають на зростання суми прибутку, є збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, зниження витрат виробництва та собівартості продукції, зростання відпускних цін та поліпшення якості продукції. [50]

Оскільки прибуток - основний результативний показник діяльності підприємства, тому важливо виявити його залежність від різноманітних факторів та оцінити їх вплив на прибуток [23]. Це можна зробити за допомогою аналізу чутливості прибутку.

Аналіз дає змогу пізнати окремі боки суспільного, господарського явища чи процесу, абстрактно мислити, однак він не дає можливості характеризувати явище в цілому, в єдності усіх його взаємопов'язаних складових. Підведення підсумків, формулювання висновків дослідження соціальних явищ, процесів, показників потребують проведення певних узагальнень.

У нинішніх умовах нестабільності економічних явищ і процесів зростає роль тих економіко-математичних методів, які дають змогу враховувати мінливість умов виробництва, переробки, реалізації та постачання продукції, кон'юнктуру ринку праці. До таких методів аналізу належить аналіз чутливості. Він незамінний при плануванні виробничої діяльності, аналізі інвестиційних проектів, при прогнозуванні чистого прибутку підприємства в умовах невизначеності, зміні цін, ринкових попиту і пропозиції.

Аналіз чутливості передбачає дослідження залежності результативного показника (найчастіше чистої теперішньої вартості та внутрішньої норми дохідності) від варіації значень показників, що беруть участь у його визначенні (ключових перемінних).

Він дає змогу визначити силу реакції результативного фактора на зміну факторних ознак і відповісти на запитання, що буде з результативним показником, якщо зміниться значення деякої вихідної величини? Виходячи з цього, його ще називають аналізом "що буде, якщо". В основу аналізу чутливості покладено поетапну зміну вихідного показника за незмінності інших показників. [31]

Сприятливі умови для ведення бізнесу в будь-якій галузі матеріального виробництва - це комбінація низьких постійних витрат з високим валовим прибутком. Управлінський облік і, зокрема, аналіз беззбитковості дає можливість встановити найбільш вигідну комбінацію змінних і постійних витрат, ціни, обсягу продукції, що випускається й реалізується в релевантному періоді. Крім того, для успішного управління прибутком у довгостроковому періоді керівництву підприємства слід усвідомлювати основні показники і важелі, що мають переважний вплив на величину валового прибутку. У звязку з цим певний теоретичний та практичний інтерес становить аналіз чутливості прибутку до змін ціни. [55]

Великий вплив на величину прибутку має еластичність попиту. Зазвичай науковці розглядають цінову еластичність попиту. Попит вважається еластичним, якщо має тенденцію змінюватися від незначних коливань цін і навпаки, попит вважається нееластичним, якщо незначні цінові коливання не впливають на нього. За допомогою характеристик цінової еластичності вимірюється кількісна, а іноді й якісна, реакція покупців на зміну ціни (вартісна чутливість).

Цінова еластичність попиту визначається відношенням зміни попиту (у відсотках) до зміни цін (у відсотках).

Відповідно до вчення А. Маршалла еластичним вважається попит, якщо він змінюється більшою мірою, ніж ціна, яка викликала цю зміну, а нееластичним, за умови, що попит зменшується меншою мірою, ніж ціна.

Розрізняють різні варіанти прояву еластичності попиту (рис. 1.4.):

цілком еластичний попит (найменше коливання ціни викликає безмежну зміну попиту;

еластичний попит;

попит одиничної еластичності;

нееластичний попит;

цілком нееластичний попит (будь-які зміни ціни не змінюють обсягу попиту).

Рис. 1.4. Варіанти прояву цінової еластичності попиту.

Якщо підприємство реалізує продукцію, попит за цінами на яку еластичний (>1), то збільшення виручки підприємства можливе тільки за рахунок зниження цін або тільки за рахунок модернізації продукції, що призведе до зменшення еластичності попиту . Незважаючи на певні досягнення в цій галузі, представляє інтерес розгляд питань про принципово нові побудови цінової політики в умовах еластічнго попиту на реалізовані товари.[45]

Велику роль, також має аналіз питомих постійних та змінних витрат та фізичного обсягу випуску продукції. Зрозуміло, що результати такого аналізу дозволяють менеджерам підприємства обирати найбільш ефективні та дієві заходи впливу на величину прибутку.

Вивчення економічної літератури з поставленої проблеми свідчить про досить активний інтерес учених-економістів до проблеми дослідження чутливості прибутку до зміни такого фактора, як фізичний обсяг випуску продукції (визначення, так званого, операційного левіреджу). Воно, як правило, здійснюється в рамках аналізу беззбитковості - важливої складової частини управлінського аналізу.

Проте зазначимо, що визначення операційного левериджу у процесі аналізу беззбитковості є по суті окремим випадком дослідження чутливості прибутку до зміни виробничих та маркетингових факторів діяльності підприємства. Напевне, не тільки зміну фізичного обсягу виробництва треба враховувати в ході управління прибутком підприємства. Тому більш широке визначення завдання дослідження з використанням методів граничного (диференційного) аналізу сприятиме підвищенню ефективності застосування й інших важелів у плануванні прибутку підприємства, а саме ціни, питомих постійних та змінних витрат.

Отже обґрунтувємо можливості застосування при оцінюванні чутливості прибутку підприємства показників еластичності цієї економічної ознаки за відповідними чинниками й дослідимо співвідношення між ними на основі граничного (диференційного) аналізу і графічних методів.

В основі дослідження чутливості прибутку ми пропонуємо використовувати визначення показників його еластичності на основі граничного аналізу, що ґрунтується на розрахунку перших частинних похідних прибутку за змінними ціною, питомими постійними та змінними витратми, та обсягом випуску продукції у довгостроковому періоді. Розглянемо порядок здійснення граничного аналізу чутливості прибутку в найзагальнішому вигляді в умовах беззбиткового функціонування підприємства на ринку товарів та послуг, тобто якщо ціна на продукцію більша ніж сума постійних та змінних витрат.

Як відомо, при вирішенні багатьох економічних завдань часто необхідно знати відносний вплив у відсотках деякої факторної змінної на результативну змінну. Оцінку такого впливу дає коефіцієнт еластичності, що визначається в наступний спосіб:

, (1.1.),

де - перша частинна похідна результативної змінної за факторною змінної .

Тут - номер фактора, що впливає на (). Для лінійної залежності від чинників коефіцієнт еластичності набуває вигляду:

(1.2.)

де -ваговий коефіцієнт при відповідному факторі .

Еластичність визначають як для окремого об'єкта (підприємства) за наведеною вище формулою, так і для "центра ваги" статистичної сукупності об'єктів, тобто при за наступною формулою:

(1.3.)

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків у середньому змінюється результативна ознака зі зміною фактора на один відсоток (у 1,01 рази) за умови, що всі інші чинники зафіксовані на постійному рівні.

В ролі результативної змінної виступає величина прибутку , що може бути виражена так:

(1.4.)

де - постійні та змінні витрати в розрахунку на весь випуск продукції цього виду.

Як було зазначено, факторами , що впливають на величину прибутку , є ціна одиниці товару , питомі змінні та постійні витрати , обсяг виробництва й реалізації продукцїї . Тоді показники чутливості прибутку за вказаними чинниками визначаються наступним чином:

Еластичність прибутку за ціною . Згідно з наведеними вище формулами можна написати:

(1.5.)

Отже, із зростанням ціни одиниці продукцїї на один відсоток прибуток підприємства підвищується на величину , що, у свою чергу, залежить від співвідношення чистого операційного доходу й самого прибутку. Якщо чисельник і знаменник вираження (1.5) поділити на обсяг випуску, то отримаємо наступну формулу еластичності прибутку за ціною:

(1.6.)

За допомогою аналізу представлення (1.6) дослідимо поведінку величини як функції від ціни одиниці продукції.

Очевидно, що при величина , а при - , тобто пряма є горизонтальною асимптотою графіка еластичності прибутка за ціною.

Точка є точкою розриву графіка, оскільки знаменник формули 1.6 обертається на нуль. При , праворуч і Ґ, а при , ліворуч і -Ґ, тобто пряма , є вертикальною асимптотою графіка еластичності прибутку за ціною.

При величина , тобто графік еластичності прибутку за ціною проходить через початок координат.

На основі проведеного дослідження досить просто побудувати шуканий графік залежности величини від ціни одиниці продукції, що показаний на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Графік залежності еластичності прибутку за ціною від зміни ціни одиниці продукції.

З графіка на рис. 1.5. видно, що точка беззбитковості підприємства за ціною відповідає значенню, в якій прибуток за певним товаром дорівнює нулю.

Очевидно, що праворуч від цієї точки (права гілка графіка на рис. 1.5.) еластичність прибутку за ціною ниспадає від до 1, а ліворуч (ліва гілка графіка на рис. 1.5.) зростає від до 1. Це означає, що максимальна чутливість прибутку за ціною спостерігається саме в районі точки . А зі зростанням (зниженням) ціни еластичність прибутку за цим показником зменшується (збільшується) до одиниці.

. Еластичність прибутку за питомими постійними витратами . Використовуючи формули 1.2. та 1.4., визначаємо, що:

(1.7.)

Зниження питомих постійних витрат на один відсоток забезпечує підвищення прибутку підприємства на величину , що, у свою чергу, залежить від співвідношення постійних витрат , що належать до цього виду продукції й самого прибутку.

Графік залежности величини від питомих постійних витрат, побудований на основі аналізу представлення за аналогією попереднього випадку, показаний на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Графік залежності еластичності прибутку за питомими постійними витратами від зміни питомих постійних витрат.

Очевидно, що точка беззбитковості підприємства за питомими постійними витратами відповідає значенню , в якій прибуток за певним товаром дорівнює нулю. У районі цієї точки спостерігається максимальна чутливість прибутку за питомими постійними витратами. А зі зростанням (зниженням) величини с0 еластичність прибутку за цим показником зменшується (збільшується) до одиниці.

. Еластичність прибутку за питомими змінними витратами , визначається аналогічно:

(1.8.)

Отже, зі зниженням питомих змінних витрат на один відсоток прибуток підприємства підвищується на величину , що, у свою чергу, залежить від співвідношення змінних витрат , й самого прибутку.

Графік залежности величини від питомих постійних витрат показаний на рис. 1.7.

Рис. 1.7. Графік залежності еластичності прибутку за питомими змінними витратами від змінних витрат.

Візуальне дослідження поведінки графіка на рис. 1.7. дозволяє зробити висновки, аналогічні тим, що були зроблені щодо зміни величин .

Із формул еластичності 1.6. та 1.8. виходить, що:

(1.9.)

тобто, якщо відомі два з трьох коефіцієнтів еластичності, третій легко визначаєтьсч зі співвідношення.

Крім того, можна стверджувати, що зміна ціни одиниці продукції завжди найбільше впливає на динаміку прибутку підприємства порівняно зі зміною питомих постійних та змінних витрат. Зіставляючи формули 1.8. і 1.7., легко показати, що вплив змінних витрат на величину настільки більший (менший) впливу постійних витрат на прибуток підприємства, у скільки разів змінні витрати більші (менші) постійних витрат, тобто правильне співвідношення:

(1.10.)

. Еластичність прибутку за обсягом виробництва та продажів X. Згідно з формулами еластичносты прибутку за рызними показниками, наведеними вижче, можна записати так:

(1.11.)

Отже, зі зростанням ціни одиниці продукції на один відсоток прибуток підприємства збільщується на величину , що, у свою чергу, залежить від співвідношення маргінального доходу й самого прибутку. Якщо чисельник і знаменник вираження, наведеного вище, поділити на обсяг випуску , то отримаємо наступну формулу еластичності прибутку за випуском продукції:

(1.12.)

Графік залежности величини від фізичного обсягу продукції показаний на рис. 1.8.

Візуальний аналіз графіка на рис. 1.8. зумовлює висновки, аналогічні тим, що були зроблені щодо зміни величин : у районі точкі беззбитковості спостерігається екстремальна чутливість прибутку (±Ґ) за випуском і реалізацією продукції. А зі зростанням (зниженням) величини еластичність прибутку за цим показником зменшується (збільшується) до одиниці.

Рис. 1.8. Графік залежності еластичності прибутку за фізичним обсягом продукції від величини випуску.

На основі зіставлення формул 1.6, 1.8 і 1.12, виводиться рівність:

(1.13.)

що означає, що відносний ефект збільшення прибутку за рахунок збільшення випуску й реалізації продукції на 1% співпадає з ефектом одночасного збільшення ціни товару й питомих змінних витрат на один відсоток. Крім того, можна стверджувати, що величина додатна, оскільки .

А з урахуванням формул 1.9. та 1.7., можна записати наступне співвідношення:

(1.14.)

З формули 1.14 видно, що абсолютна величина відносного впливу обсягу виробництва на величину завжди більша на один відсоток абсолютної величини відносного впливу постійних витрат на прибуток підприємства.

Отже, здійснений граничний аналіз відносного впливу окремих факторів на величину в умовах беззбитковості дає підстави для таких висновків:

) , тобто чутливість прибутку до зміни ціни одиниці продукції вища за аналогічний показник, що характеризує чутливість по відношенню до зміни питомих постійних та змінних витрат;

)показники чутливості прибутку до зміни постійних та змінних витрат співвідносятся між собою як відповідні величини власне указаних витрат;

) чутливість прибутку до збільшення випуску й реалізації продукції на 1% співпадає з його чутливістю до одночасного збільшення ціни товару й питомих змінних витрат на один відсоток; при цьому вона більша за чутливість прибутку до зниження питомих постійних витрат на один відсоток;

три з чотирьох розглянутих вище показників чутливості прибутку пов'язані між собою певними лінійними залежностями, тобто задаючи величину одного з них, можна визначити конкретне значення трьох інших. [55]

Висновки до розділу 1

Можна сказати що в ринковій економіці прибуток підприємств формується за рахунок багатьох джерел: внутрішніх і зовнішніх факторів, а також рівня підприємництва, різних за своїм економічним змістом і кількісної визначеності.

Внутрішнє середовище підприємства формується під впливом явищ, які виявляють безпосередній вплив на процес виробництва продукції (послуг) - структура підприємства, його культура і ресурси, у складі яких першорядне значення має персонал, його знання, здібності, мистецтво взаємодії.

Зовнішні фактори - економічні, соціальні, політичні, правові, технологічні, екологічні, географічні.

Отже, прибуток - це виражена в грошовій формі частина доходу конкретного функціонуючого підприємства, обумовлена внутрішнім і зовнішним середовищем і рівнем підприємництва, що виступає як різниця між загальною величиною доходів і витратами організації, необхідна для здійснення процесу розширеного відтворення і задоволення інтересів держави, інвесторів та працівників.

З метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного розвитку в перспективі, виникає потреба у розробленні стратегії спрямованої на вдосконалення механізму формування та використання прибутку. Для цього застосовується факторний аналіз чутливості прибутку - виявлення залежності прибутку від різноманітних факторів та оцінка ступіня впливу кожного з них.

РОЗЛІЛ 2

АНАЛІЗ ТА ПЛАНУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКУ НА ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ»

.1 Техніко-економічна характеристика Підприємства

Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.

Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення.

Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників.

Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп НТЗ» (далі - ПАТ «Інтерпайп НТЗ») спеціалізується на виробництві безшовних і зварних труб для здобичі і транспортування продуктів в нафтогазовидобувній галузі, труб спеціального призначення для машинобудування і енергетичної промисловості, труб загального призначення для застосування в інших промислових галузях, а також коліс і бандажів для залізничного транспорту.

Нинi завод - це сучасне пiдприємство, одне з найбiльших у галузi на Українi, має сучасне обладнання, технологiї, способи забезпечення й контролю якостi сталевих труб, колiс, бандажiв, кiльцевих виробiв, а по виробництву деяких видiв продукцiї - єдине в Українi.

ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" є одним з провідних промислових підприємств України, випускає конкурентоспроможну, за світовими мірками, продукцію, задовольняє потреби найбільших транспортних та енергетичних підприємств країни, забезпечує замовленнями багато українських заводів, створюючи нові робочі місця у суміжних галузях. ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" усвідомлює, що створення відкритого і чесного бізнес-середовища в країні є неодмінною умовою для формування позитивного іміджу українського бізнесу у світі.

Стратегія розвитку ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" спирається на суворі морально-етичні норми ведення бізнесу і конкуренції і спрямована на підвищення ефективності роботи підприємства і зростання його капіталізації.

У своїй роботі ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" дотримується принципів відкритості діяльності підприємства, своєчасного розповсюдження корпоративної інформації і підвищення впізнаваності та іміджу підприємства в діловому середовищі.

Раціональна структура апарату управління є основою планомірного та ритмічного функціонування виробничої структури. На розвиток структур управління впливає ряд чинників, до яких належать виробнича структура, трудомісткість та складність управлінської роботи, вимоги ринку тощо.

Внутрішня побудова підприємства, його виробничої та організаційної системи безпосередньо впливає на створення контуру комунікаційних звязків між його підрозділами. Тому питання структуризації відіграють велику роль під час формування його внутрішнього економічного механізму.

Схема організаційної структури діяльності підприємства наведено в додатку А.

Відповідні види результативності діяльності фірм виділяються переважно за різноманітністю отриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результат діяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності фірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої або реалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи інших видів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції.

Основним завданням аналізу є оцінка ефективності використання активів, доходів, витрат та результатів діяльності підприємства за звітний період, виявлення факторів, які позитивно або негативно вплинули на кінцеві фінансові результати. [3]

Схеми порівняльного аналізу охоплюють велику кількість показників, які характеризують статику й динаміку фінансового стану. При проведенні горизонтального аналізу визначаються абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за певний період. При вертикальному аналізі обчислюється питома вага кожної з окремих груп статей у валюті балансу.

Аналіз динаміки і структури майна (активів) підприємства дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства або його видів. Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерел його утворення, а також причини зміни складу майна та джерел його утворення

Аналіз структури та змін у вартості активів підприємства проводиться шляхом зіставлення показників активу балансу за різні роки за видами активів (додаток Б).

За даними додатку Б визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) кожного виду активів повідповідним рокам.

Якщо коефіцієнт зростання вартості активів (Кв.а.) менше одиниці, то це свідчить про скорочення підприємством у звітному періоді господарської діяльності. На підприємстві ПАТ «Інтерпайп НТЗ» цей показник у кожному році є більше одиниці, тобто підприємство розширює свою господарську діяльність.

У разі, якщо коефіцієнт зростання всіх активів є меншим, ніж коефіцієнти зростання:

Коефіцієнт зростання запасів у 2008 р. та у 2010 р. перевищив коефіцієнт зростання всіх активів (Кв.а.< Кз), це призводить до надлишкового накопичення виробничих запасів, зростання обсягів готової продукції на складі тощо;

Коефіцієнт незавершеного будівництва перевищив коефіцієнт зростання всіх активів (Кв.а.<Кн.б.), у 2007 та 2009 роках, це свідчить про необхідність аналізу ефективності інвестицій, тобто в цих роках, імовірно, інвестиції були не ефективними;

Коефіцієнт довгострокових фінансових інвестицій перевищив коефіцієнт зростання всіх активів (Кз<Кд.ф.і.), тільки у 2009 році необхідно проводити перевірку ефективності та обґрунтованості відповідних фінансових вкладень, тобто ці вкладення можуть стати причиною необґрунтованості таких вкладень;

Зростання запасів, непропорційне зростанню доходів, може свідчити про уповільнення їх обороту, відволікання фінансових ресурсів і погіршення фінансового стану підприємства.

Проаналізувавши додаток Б можна сказати, що склад та структура активів характеризується наступним чином:

необоротні активи зростали на протязі 2006-2009 рр., а вже у 2010 році відбулося їх зниження на 13%;

основні засоби збільшувалися у 2007 та 2009 роках а у 2008 та 2010 роках знижувалися на 6% та 14% відповідно;

незавершене будівництво також зростало в період з 2006 до 2009 року, а вже у 2010 р. знизилося на 3%, що є позитивною тенденцією;

оборотні активи загалом зростають кожного року, окрім 2009, в цьому році їхня кількість зменшилася на 18%, але вже у 2010 році їх кількість вирослана 23 %;

валюта балансу зростає кожного року, але темп зростання з кожним роком стає все повільніший.

На рис. 2.1. зображена зміна структури активів підприємства з 2006-2010 роки.

Рис. 2.1. Зміна структури активів підприємства (2006-2010 рр.)

Таким чином видно, що зміна частки необоротних активів у структурі активів має не постійний характер.

При аналізі активів оцінююємо зміни у структурі довгострокової і поточної дебіторської заборгованості та динаміка дебіторської заборгованості на початок і кінець звітного періоду (додаток В).

Проаналізувавши додаток В можемо сказати, що склад і структура дебіторської заборгованості на підприємстві характеризується наступними даними:

довгострокова дебіторська заборгованість має позитивну динаміку до зниження, окрім 2008 року, а зниження довгострокової дебіторської заборгованості у 2010 році склало 50%;

динаміка поточної дебіторської заборгованості має вигляд хвилеподібної кривої, так як у 2006-2008 році вона зростала, у 2009 зменшувалася, а у 2010 знову зросла на 26% в порівнянні з 2009 роком;

резерв сумнівних боргів присутній тільки у 2006 році, надалі його на підприємстві немає;

дебіторська заборгованість з розрахунків за бюджетом зменшується, окрім 2008 року (зросла більше ніж в 2 рази), а 2010 знизилася на 9%, що є позитивними змінами;

дебіторська заборгованість з виданих авансів зростає окрім 2008 року, і у 2010 зросла на 44%;

таким чином загальна дебіторська заборгованість має не постійний характер, та на протязі 2006-2008 року зростає, у 2009 спадає, а у 2010 знову зростає. Ці зміни відбуваються за рахунок непостійного характеру поточної дебіторської заборгованості.

На рис. 2.2 зображено динаміку структури дебіторської заборгованості на підприємстві у 2006-2010 роках.

Рис. 2.2. Динаміка структури дебіторської заборгованості на підприємстві у 2006-2010 роках.

Аналізуючи власний капітал підприємства оцінюються зміни у структурі та обсягах власних фінансових ресурсів (додаток Д).

За даними додатку Г визначається абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) за окремими складовими власного капіталу підприємства:

коефіцієнт зростання власного капіталу менший від коефіцієнта зростання активів підприємства (Кв.а.>Кв.к.), у 2007 та 2008 роках, це свідчить про скорочення обсягів власних джерел фінансування діяльності підприємства (прибутку, використання резервів, уцінки активів тощо). А у 2009 та 2010 обсяги вджерел власного фінансування зростають;

обсяг статутного капіталу суттєво збільшився у 2008 році, далі залишався незмінним;

додатково вкладений капітал змінювався несуттєво, у 2008 році знизився на 1%, а у 2010 зріс;

інший додатковий капітал зростає кожний рік, окрім 2008 (знизився на 14%);

нерозподілений прибуток зростає кожного року;

таким чином власний капітал загалом збільшувався кожного року і тільки у 2008 році знизився несуттєво - на 1%.

На рис. 2.3. наведено динаміку змін структури власного капіталу у 2006-2010 роках.

Рис. 2.3. Динаміка змін структури власного капіталу у 2006-2010 роках.

При аналізі структури та динаміки зобов'язань підприємства виявляються позитивні тенденції щодо зменшення довгострокової заборгованості підприємства (додаток Ж).

За даними додатку Ж визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) за видами заборгованості.

Проаналізувавши додаток Ж можна сказати, що:

довгострокові зобовязання суттєво зросли у 2008 році (на 69%), а вже у 2009 та 2010 році знизилися на 72 та 90% відповідно, тобто заборгованість майже ліквідовано;

поточні зобовязання усього знизилися тільки у період 2007 року, а вже починаючи з 2008 року почалося активне іх зростання, так у 2010 році поточні зобовзання зросли на 22% в порівнянні з 2009 роком;

кредиторська заборгованість за товари роботи та послуги зростає кожен рік, окрім 2009 року (зниження на 28%), так у 2010 році заборгованість зросла на 64%;

кредиторська заборгованістьза розрахунки з бюджетом зростає кожен рік, окрім показника 2009 року, але зрослання відбувається спадаючими темпами, тобто кожен рік процент зростання зменшується в порівнянні з попереднім;

кредиторська заборгованість за розрахунками з позабюджетних платежів знижується, так у 2010 році зниження відбулося на 96%;

кредиторська заборгованість за розрахунки зі страхування та оплати праці зростала в період 2006-2007 рр., у 2008 році знизилася, у 2009 році зросла, а вже у 2010 році знизилася на 41% та на 32% відповідно;

таким чином усього кількість забовязані зменшується кожного року, і тільки у 2010 році вона залишилася на рівні 2009 року, коефіцієнт зростання склав 1.

На рис. 2.4. зображено динаміку структури зобовязань підприємства у 2006-2010 роках.

Рис. 2.4. Днаміка структури зобовязань підприємства у 2006-2010 роках

Витрати підприємства аналізуються окремо: опереційні витрати та сукупні витрати підприємства.

Аналіз витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) за економічними елементами характеризує динаміку їх змін за звітний період проти попереднього періоду, а також дає змогу виявити елементи, які значно вплинули на зростання суми витрат операційної діяльності на одну гривню реалізованої продукції (додаток К).

За даними додатку К визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) витрат за економічними елементами.

На підприємстві відбулися такі зміни в структурі та динаміці операційних витрат:

матеріальні затрати зростають кожного року, окрім 2009 (зниження на 53%), зокрема у 2010 році їх сума зросла на 82%;

витрати на оплату праці зростали в період з 2006 по 2008 рік, у 2009 році вони знизилися на 23%, а у 2010 році ці витрати залишилися на рівні 2009 року;

стан відрахувань на соціальні заходи аналогічний витратим на оплату праці;

витрати на амортизацію дуже збільшилися у 2007 році, більше ніж у три рази, у 2008 році скоротилися усього на 2%, у 2009 році збільшилися більш ніж у 2 рази, а вже у 2010 році ці витрати скоротилися на 10%;

сума інших операційних витрат знижувалася кожного року в період 2006-2009 рр., і тільки у 2010 році ця сума зросла на 24% в порівнянні з 2009 роком;

сума витрат від операційної діяльності на 1 грн. Реалізованої продукції зростала кожного року, і тільки у 2010 році почала знижуватися і знизилася на 5%.

На рис. 2.5. зображена динаміку структури операційних витрат за 2006-2010 рр.

Рис. 2.5. Динаміка структури операційних витрат за 2006-2010 рр.

Сукупні витрати підприємства за категоріями наведені в додатку Л.

Зданих наведених у додатку Л можна зробити висновки, що:

собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт та послуг зменшувалася кожного року в період з 2006 по 2009 року, а у 2010 році збільшилася на 52% в порівнянні з даними за 2009 рік;

адміністративні витрати, навпаки збільшувалися кожного року і у 2010 збільшилися до 2009 року на 54%;

витрати на збут збільшувалися кожного року і тільки у 2009 зменшилися на 57%;

інші операційні витрати збільшувалися на протязі 2006-2008 року, у 2009 впали на 53%, а у 2010 знову почали рости і зросли на 2% в порівнянні з даними за 2009 рік;

фінансові витрати зростають кожного року, але зростання відбувається спадаючими темпами;

сукупні витрати підприємства збільшуються кожного року, тільки у 2009 році сукупні витрати зменшилися на 45% в порівнянні з 2008 роком.

На рис. 2.6. зображено зміни в структурі сукупних витрат підприємства у 2006-2010 роках.

Рис. 2.6. Зміни в структурі сукупних витрат підприємства у 2006-2010 роках.

Негативно характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства випереджальні темпи зростання адміністративних витрат та витрат на збут порівняно з темпами зростання собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

.2 Аналіз результативності діяльності Підприємства

Аналіз результативності діяльності підприємства - комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності. [55]

Аналіз структури та динаміки доходів здійснюється за даними додатку М.

Проаналізувавши додаток М можна сказати, що:

дохід від операційної діяльності збільшувався в період з 2006 по 2008 рік, у 2009 році знизився майже на половину, а у 2010 зріс у 1,5 рази;

доходи від фінансової діяльності усього зменшувалися з 2066 до 2008 року, а у 2009 та 2010 роках іх не було взагалі;

інші доходи звичайної діяльності зменшувалися кожного року і тільки у 2009 році зросли майже в 2 рази в порівнянні з 2008 роком, а у 2010 році зменшився у 2 рази;

сукупний дохід збільшувався у період з 2006 по 2008 рік, у 2009 відбулося його різке скорочення на 49%, а у 2010 році знову відбулося збільшення на 47%.

На рис. 2.7. зображено зміну структури доходів підприємства у 2006-2010 рр.

Рис. 2.7. Зміна структури доходів підприємства у 2006-2010 рр.

Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного обєкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Тому аналізується структура і динаміка фінансових результатів.

В додатку Н наведено дані щодо структури та динаміки фінансових результатів на підприємстві у 2006-2010 роках. Проаналізувавши дані зясувалося, що:

чистий дохід відреалізації товарів робіт та послуг зростав на протязі 2006-2008 років, у 2009 році відбулося різке його скорочення майже в половину, а у 2010 році знову відбулося зростання ціого показника на 62%;

з собівартістю реалізації товарів, робіт та послуг просліджується така ж тенденція як і з попереднім пунктом, тобто 2006-2008 роки - зростання, 2009 рік - різке скорочення, а у 20010 році зростання;

величина валового прибутку на протязі 2006-2009 року зменщується, і тільки у 2010 році зростає одразу більше ніж у 2,5 рази;

сума інших доходів від операційної діяльності збільшувалася у період 3 2006 по 2008 роки, у 2009 році відбулося зменшення в 2 рази, а у 2010 році відбулося зростання ціого показника в порівнянні з показником 2009 року на 9%;

витрати операційної діяльності 2006-2008 років зростали, у 2009 році зменшилися, а у 2010 році збільшилися на 19%;

величина фінансових результатів від операційної діяльності зменшувалася у 2006-2007 роках на 29%, у наступних роках підприємство отримувало збиток, при чомувеличина збитка зростала у 2009 в порівнянні з 2009 на 92144 тис. грн., у 2010 р. підприємство, також, отримало збиток, але його величина зменшилася на 200171 тис. грн. в порівнянні з 2009 роком;

доходи фінансової діяльності в період з 2006 по 2008 рік зменшувалися, а у 2009 та 2010 році відсутні взагалі;

витрати фінансової діяльності зростали кожного року, але темп зростання був спадаючим, тобто кожного року процент зростання був нижчий ніж в попередній рік, так у 2010 році цей показник збільшився на 3% в порівнянні з 2009 роком;

підприємство на протязі аналізуємих років отримувало збиток від фінансової діяльності, і кожного року цей показник зростав, так у 2010 році збиток збільшився на 3059 тис. грн. відносно 2009 року;

чистий прибуток підприємство отримувало тільки у 2006-2007 рр. І він зменшився за цей період на 23%, у 2008 році підприємство отримало збиток, він зріс і у 2009 році, вже у 2010 році збиток досі присутній, але він зменшився в порівнянні з 2009 роком на 97821 тис.грн.

Збиток підприємство отримує внаслідок таких змін:

дохід від реалізації товарів, робіт та послуг зростає у 2006-2008 роках повільніше ніж собівартість реалізації продукції, а у 2009 році швидше знижується;

Загальна оцінка ефективності діяльності підприємства та використання його активів проводиться за сукупністю коефіцієнтів, які характеризують прибутковість активів, майновий стан, платоспроможність та ліквідність підприємства.

Коефіцієнт рентабельності активів показує розмір чистого прибутку на одну гривню активів та характеризує ефективність використання активів.

(2.1.)

де Кра - рентабельність активів;

П - прибуток за період;- середня величина активів за період.

Методика розрахунку наведена нижче на прикладі 2010 року:

Ступінь рентабельності активів підприємства, яку забезпечує рибуток від основної виробничої діяльності підприємства, характеризує коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу.

(2.2.)

де Крод - коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу;

Фо - фінансовий результат від операційної діяльності до оподаткування;

Вб - валюта балансу.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує частку чистого прибутку у власному капіталі. Високий коефіцієнт вказує на прибуткову діяльність підприємства та його інвестиційну ривабливість.

(2.3.)

де Крвк - коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

ВК - середня величина власного капіталу за період;

Коефіцієнт рентабельності діяльності показує наявність можливостей підприємства до відтворення та розширення виробництва і характеризує прибутковість діяльності підприємства.

(2.4.)

де Крр - коефіцієнт рентабельності діяльності;

Чд - чистий дохід від реалізації продукції;

Проаналізувавши дані ми маємо однакову тенеднцію по усім показникам рентабельності:

зменшення показників до 2009 року включно;

досягнення відємного значення;

позитвна тенденція зростання усіх показників рентабельності у 2010 році, але показники, все ж таки залишаються відємними.

Динаміку зміни показників рентабельності наведено на рис.2.8.

Рис. 2.8. Динаміку зміни показників рентабельності у 2006-2010 роках

Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством наявних ресурсів (незалежно від джерел їх залучення) та показує, наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі змінами доходу (виручки) від реалізації.

(2.5.)

де Коа - коефіцієнт оборотності активів;

Вб - валюта балансу;

З графіку наведеного на рис. 2.9. ми можемо спостерігати зміни в динаміці коефіцієнту оборотності активів.

Так 2006 та 2007 році коефіцієнт залишався майже не змінним, у 2008 рокі відбулося різке збільшення значення коефіцієнту, у 2009 році відбулося падіння значеннямайже в 2 рази, однак у 2010 році спостерігається позитивна тенденція до збільшення показника і це відповідає нормативному значенні по галузі.

Рис. 2.9. Динаміка коефіцієнту оборотності активів у 2006-2010 роках.

Коефіцієнти поновлення основних засобів та їх зносу характеризують інвестиційну політику підприємства.

(2.6.)

де Кпоз - коефіцієнти поновлення основних засобів;

НОз - сума основних засобів, що надійдуть у плановому періоді;

Оз - основні засоби за первісною вартістю на початок періоду.

Аналізуючи даний показник, можна сказати, що нема чіткої тенденції щодо зміни, тобто показник то збільшується, то зменшується графік зміни представлений хвилеподібною кривою (рис.2.10.)

Інвестиційна політика підприємства має не стабільний характер, тобто значення показника має хвилеподібний графік та у 2010 році має тенденцію до збільшення.

(2.7.)

де, Кзоз - коефіцієнт зносу основних засобів;

З - сума зносу;

Динаміку зміни коефіцієнта зносу основних засобів та їх поновлення наведені на рис.2.10.

Рис.2.10. Динаміка зміни коефіцієнта зносу основних засобів та коефіцієнта їх поновлення (2006-2010 рр.)

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Частина власного капіталу загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не менше 50%, тобто нормативне значення К фінансової стійкості повинно бути не меншим 1.

(2.8.)

де Кф.с. - коефіцієнт фінансової стійкості;

Дз - довгострокові зобовязання;

Кз - короткострокові зобовязання.

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не менше 50%, тобто нормативне значення Кф.с. повинно бути не меншим 1. В нашому випадку тільки у 2008 році цей показник був нижчий за нормативне значення (0,637), а в наступні роки коефіцієнт був в межах норми та мав тенденцію до збільшення (рис. 2.11.).

Коефіцієнт покриття визначає співвідношення усіх поточних активів до поточних зобов'язань і характеризує достатність оборотних засобів підприємства для погашення своїх боргів протягом року.

(2.9.)

де Кп - кофіцієнт покриття;

ОбЗ - оборотні засоби;

ПЗ - поточні зобовязання.

На ПАТ «Інтерпайп НТЗ» цей показник знаходиться в межах нормативного значення, тільки у 2009 році відбулося суттєва зниження значення показника, та вже у 2010 показник зростає (рис.2.11.). Це означає, що підприємство своєчасно сплачує свої борги.

Рис. 2.11. Динаміка зміни коефіцієнтів фінансової стійкості та покриття (2006-2010 рр.)

Коефіцієнт загальної ліквідності відображає, скільки одиниць оборотних засобів припадає на одиницю довгострокових та поточних зобов'язань.

(2.10.)

Наведені дані свідчать про збільшення значення показника у 2009-2010 роках, тому це є позитивною тенденцією, та зображено на рис. 2.12.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує можливість підприємства ліквідувати поточну заборгованість грошима, які є у нього в розпорядженні на дату проведення аналізу. Коефіцієнт визначає, яку частину поточної заборгованості підприємство здатне погасити негайно. Значення коефіцієнта повинно бути в межах від 0,2 до 0,35.

(2.11.)

де Каб.л. - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Гк - грошові кошти;

З наведених даних можна визначити, що аналізуємий показник має дуже низькі значення на протязі усього періоду, значення знажодяться нижче нормативного та у 2009 році показник зменшився до 0, проте в 2010 році відбулося незначне його збільшення (рис. 2.11.).

Рис. 2.11. Динаміка змін коефіцієнтів загальної та абсолютноі ліквідності у 2006-2010 роках

Коефіцієнт заборгованості відображає залежність підприємства від залучених коштів.

(2.12.)

де Кз - коефіцієнт заборгованості;

Зк - залучений капітал;

Вк - власний капітал.

Наведені дані свідчать про в період 2006-2008 роки коефіцієнт зростав, та значення його були вище нормативного значення, у 2009 році відбулося зниження цього показника та воно продовжлося у 2010 році. Тенденція до зниження зображена на рис. 2.12.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує частку залученого капіталу у валюті балансу.

(2.13.)

де Ккзк - коефіцієнт концентрації залученого капіталу;

За - забезпечення наступних витрат і платежів;

Дм - доходи майбутніх періодів.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу зростав у 2006-2008 роках, але все одно пребував в межах норми, у 2009 та 2010 роках він почав зменшуватися, тобто зберігається в межах норми.

Рис. 2.12. Динаміка зміни коефіцієнтів заборгованості та концентрації залученого капіталу (2006-2010 рр.)

Прибутковість інвестицій (за методом участі в капіталі)

(2.14.)

де Ріс - прибутковість інвестицій;

ІС - сума інвестицій.

Прибутковість інвестицій можна визначити лише за 2006 рік, інші дані відсутні.

%

Зведемо всі наведені вище формули у таблицю 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз результативності діяльності підприємства (2006-2010 рр.)

№ПоказникиДжерело інформаціїОптимальне значення Фактичне значення показника2006 р. 2007 р.2008 р.2009 р.2010 р.1Коефіцієнт рентабельності активівКра=ф.2 р.220/(ф.1 р.280 гр.з+ф.1 р.280 гр.4)/2> 0 збільшення0,4540,155-0,027-0,071-0,0472Коефіцієнт рентабельності власного капіталуКра=ф.2 р.220/(ф.1. р.380 гр.3+ф.1. р.380 гр.4)> 0 збільшення0,4280,296-0,061-0,150-0,0853Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталуКрод=ф.2 р.100/(ф.1 р.280 гр.3+ф.1 р.280 гр.4)/2> 0 збільшення0,3520,212-0,024-0,058-0,0174Коефіцієнт рентабельності діяльностіКрр=ф.2 р.220/ф.2 р.035> 0 збільшення0,1480,092-0,019-0,124-0,0555Коефіцієнт зносу основних засобівКзоз=ф.1 р.032/ф.1 р.031зменшення0,6740,2270,3170,1870,3046Коефіцієнт поновлення основних засобівКпоз=ф.5 р.260 гр5/ф.1 р.031 гр.3збільшення0,0320,0250,0690,0090,0127Коефіцієнт оборотності активівКоа=ф.2 р.035/(ф.1 р.280 гр.3+ф.1 р.280 гр.4)/2збільшення1,7011,6762,5380,5710,8518Коефіцієнт фінансової стійкості підприємстваКф.с.=ф.1 р.380/(ф.1 р.480+ф.1 р.620)збільшення1,2501,0340,6371,2031,2719Коефіцієнт покриттяКп=ф.1 р.260/ф.1 р.620>1 збільшення1,5842,5782,6731,2111,22310Коефіцієнт загальної ліквідностіКзл=ф.1 р.620/ф.1 р.480+р.620збільшення1,5841,0631,0270,9731,19811Коефіцієнт абсолютної ліквідностіКаб.л.=ф.1 р.230+р.240/ф.1 р.6200,2-0,350,0870,0010,0840,0000,00112Коефіцієнт заборгованостіКз=(ф.1 р. 480+р.620)/ф.1 р.3800,5-0,70,8000,9671,5710,8310,787113Коефіцієнт концентрації залученого капіталуКкзк=(ф.1 р.430-р.480+р.620+р.630)/ф.1 р.640<1 зменшення0,4480,4940,6130,4550,44214Прибутковість інвестицій (за методом участі в капіталі)РІ=(ф.2 р.220/ф.1 р.040)*100%11,516,6700,000

2.3 Оцінка чутливості операційного прибутку до змін ціни та структури витрат

Факторний аналіз прибутку - це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативного показника, а саме прибутку підприємства.

Фактори, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції або надання послуг, є такими:

. Зміна обсягу реалізації - збільшення обсягів продажу рентабельної продукції веде до збільшення суми прибутку, а нерентабельної - навпаки до її зменшення;

. Зміна асортименту продукції - якщо збільшується частка рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації, то і прибуток, відповідго, зростає;

. Зміна собівартості продукції - її зростання є причиною зменшення прибутку, а зменшення собівартості - навпаки збільшує прибуток;

. Зміна ціни реалізації - при збільшенні цін сума прибутку зростає, якщо ціна зменшується, то зменшується і прибуток;

. Чисельність та склад персоналу - кількість працівників, достатня для повноцінного обслуговування технологічного процесу, забезпечує зростання прибутку, також велике значення має і кваліфікація працівників;

. Економічне стимулювання працівників - вплив цього фактору можна оцінити через показники оплати праці та її продуктивність. Що ефективнішим є стимулювання персоналу, то кращою буде їх праця, і як наслідок - більшими випуск продукції та прибуток;

. Продуктивність праці - її зростання, за інших однакових умов, спричиняє збільшення величини прибутку;

. Стан матеріально-технічної бази підприємства - сучасні засоби праці підвищують її продуктивність, а отже, і прибуток;

. Фондовіддача - збільшення фондовіддачі збільшує випуск продукції на 1 грн вкладених грошей, це також веде до росту прибутку.

По-перше необхідно визначити вплив факторів на зміну валовго прибутку підприємства. Дані для аналізу наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Вихідні дані для анлізу чутливості валового прибутку до змін ціни, обсягів реалізації продукції та собівартості, 2006-2010 рр.

№Показники2006 рік2007 рік2008 рік2009 рік2010 рік1Кількість реалізованої продукції, т. 1.1Колеса катані203252,65205902,72189530,3878122,7495567,711.2Бандажі, кільця9110,466864,978446,474758,215637,151.3Труби сталеві563775,60573922,07527531,05247654,58479943,742Середня ціна реалізації, тис. грн./т. 2.1Колеса катані6,287,5910,0111,4011,792.2Бандажі, кільця6,3010,4310,7011,7912,282.3Труби сталеві4,395,317,017,837,273Виручка від реалізації продукції, тис. грн. 3.1Колеса катані12757761562900189752889054411270063.2Бандажі, кільця57419715719039256122692333.3Труби сталеві247597230482223695701193900034903154Собівартість 1 т. продукції 4.1Колеса катані4,215,667,8410,539,414.2Бандажі, кільця4,505,609,5411,409,574.3Труби сталеві3,054,196,297,596,775Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. 5.1Колеса катані855778116490214865898229968997045.2Бандажі, кільця41007384738053954220539455.3Труби сталеві171708624071703315556188070832486136Валовий прибуток загалом, в т.ч.: 6.1Колеса катані419998397998410939675482273026.2Бандажі, кільця164123309898531902152886.3Труби сталеві75888664105238014558292241702

. Розрахунок загальної зміни валового прибутку:

, (2.15.)

де - зміна прибутку за аналізований період;

Р1 - прибуток звітного року;

Р0 - прибуток попереднього року;

і - фактори, що впливають на величину прибутку.

Отже, прибуток отриманий від реалізації продукції по заводу загалом :

тис.грн.;

тис. грн.;

тис. грн.;

тис. грн..

Валовий прибуток на підприємстві до 2010 року має негативну тенденцію, у 2010 році валовий прибуток зростає в порівнянні з 2009 роком.

. Вплив на валовий прибуток відпускних цін.

Так як на підприємстві випускається не один вид продукції, то вплив цін на прибуток можна простежити аналізуючи окремий вид продукції. Ми проаналізуємо вплив цін на прибуток від колесної продукції, бандажів та сталевих труб.

,(2.16.)

де - реалізація продукції у звітному році в цінах звітного року;

- реалізація продукції у звітному році в цінах минулого періоду;

р - ціна продукції;- кількість продукції.

Методика розрахунку зміни прибутку наведена за 2010 рік по продукції колеса катані:

Отже, зробивши розрахунки по наведеній формулі отримані дані зведемо у таблиці 2.2.

Таблиця 2.3.

Вплив зміни ціни на обсяг валового прибутку підприємства, тис. грн.

Найменування продукції2007 рік2008 рік2009 рік2010 рікКолеса катані270490,04458901,92108399,8337601,68Бандажі, кільця28304,282332,975200,892744,43Труби сталеві527689,05893871,57204017,24-267382,60Разом по заводу826483,381355106,46317617,96-227036,50

З наведених даних видно, що прибуток кожного року збільшується за рахунок змін ціни, так як ціна зростає. І тільки у 2010 році прибуток зменшується за рахунок зниження ціни на труби сталеві.

. Вплив на валовий прибуток змін в обсязі реалізованої продукції.

, (2.17.)

де - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції у відпускних цінах, визначається за формулою:

, (2.18.)

де - прибуток отриманий в минулому році у цінах і собівартості минулого року;

- реалізація минулого року в цінах минулого року.

Методика розрахунку коефіцієнту зростання обсягу реалізації продукції наведено на прикладі колес катаних у 2010 році:

В таблиці 2.4. наведені розраховані коефіцієнти зростання обсягу реалізації продукції у відпускних цінах.

Таблиця 2.4.

Коефіцієнти зростання обсягу реалізації продукції у відпускних цінах

2007 рік2008 рік2009 рік2010 рікКолеса катані1,010,920,411,22Бандажі, кільця0,751,230,561,18Труби сталеві1,020,920,471,94

Визначивши вплив цього фактора отримані дані представимо в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Вплив на прибуток змін в обсязі реалізованої продукції, тис. грн.

2007 рік2008 рік2009 рік2010 рікКолеса катані5476,07-31646,78-241553,5315083,51Бандажі, кільця-4045,187624,99-4302,63351,32Труби сталеві13657,95-51817,21-201682,0754674,95Разом по заводу15088,83-75839,00-447538,2370109,78

На підприємстві у 2008-2009 році знижувався обсяг реалізації усіх видів продукції (окрім бандажів), тому в ці роки валовий прибуток знижувався від змін обсягу реалізації, у 2010 році обсяг реалізації збільшився, тому прибуток також зростає на 15084 тис. грн. від продажу колес катаних, на 351 тис. грн. від продажу бандажів та кілець та 54675 тис. грн. від продажу сталевих труб.

. Вплив на валовий прибуток змін у структурі реалізованої продукції

,(2.19.)

де, - прибуток, одержаний від фактично реалізованої продукції у звітному році у цінах і за собівартістю минулого року;

На підприємстві за аналізований період змін у структурі реалізованої продукції майже не відбувалося, тому за рахунок цього фактора валовий прибуток підприємства не змінився.

. Вплив на валовий прибуток собівартості продукції

, (2.20.)

де - фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік у цінах і тарифах минулого року;

- фактична собівартість реалізованої продукції.

Використавши формулу 2.20 визначаємо вплив на валовий прибуток зміни собівартості продукції у 2010 році на колеса катані:

Отримані дані наведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Вплив на валовий прибуток змін в собівартості продукції, тис. грн.

2007 рік2008 рік2009 рік2010 рікКолеса катані-297966,58-414314,12-210237,63107069,46Бандажі, кільця-7572,85-33203,02-8849,8110290,53Труби сталеві-659181,77-1102961,32-324188,29396117,74Разом по заводу-964721,21-1550478,46-543275,73513477,73

Отже, як свідчать розрахунки зростання собівартості продукції негативно впливало на величину прибутку за усіма видами товарів, і тільки у 2010 році собівартість продукції зменшилася на 11%, 16% та 10% відповідно на колеса катані, бандажі та труби сталеві,що призвело до збільшення прибутку на 513478 тис. грн. загалом.

Отже, провевши факторний аналіз валового прибутку підприємства отримані дані можна звести в одну таблицю 2.7.

Отже зменшеняя суми валового прибутку у 2007 році сприяло те, що собівартість продукції зростала швидше ніж ціна на продукцію, обсяг продажу значно не збільшувався, це й призвело до зниження валового прибутку на 123149 тис. грн.

Аналогічна ситуація спостерігається у 2008 та 2009 роках, навіть погіршення.

Але у 2010 році собівартість продукції почала знижуватися, ціни зростати (окрім сталевих труб), а також відбулося збільшення обсягів продажу, що призвело до збільшення валового прибутку на 356551 тис. грн, в порівнянні з минулорічним зниженням у розмірі 673196 тис. грн.

Таблиця 2.7

Вплив факторів на величину валового прибутку підприємства у 2006-2010 роках, тис. грн

2007 рік2008 рік2009 рік2010 рік1Зміна прибутку за рахунок змін ціни1.1Колёса270490,04458901,92108399,8337601,681.2Бандажи28304,282332,975200,892744,431.3Трубы527689,05893871,57204017,24-267382,602Зміна прибутку за рахунок зміни обсягів продажу2.1Колёса5476,07-31646,78-241553,5315083,512.2Бандажи-4045,187624,99-4302,63351,322.3Трубы13657,95-51817,21-201682,0754674,953Зміна прибутку від змін собівартості3.1Колёса-297966,58-414314,12-210237,63107069,463.2Бандажи-7572,85-33203,02-8849,8110290,533.3Трубы-659181,77-1102961,32-324188,29396117,74 Разом-123149,00-271211,00-673196,00356551,00

Висновки до розділу 2

Отже провевши техніко-економічний аналіз стану підприємства можна сказати, що ПАТ «Інтерпайп НТЗ» спеціалізується на виробництві безшовних і зварних труб для видобування і транспортування продуктів в нафтогазовидобувній галузі, труб спеціального призначення для машинобудування і енергетичної промисловості, труб загального призначення для застосування в інших промислових галузях, а також коліс і бандажів для залізничного транспорту. Підприємство займає дуже значну долю на ринку та майже не має гцдних конкурентів.

Зробивши аналіз економічних результатів підприємства можна зауважити, що підприємство зазнало збитків під час всесвітньої фінансово-економічної кризи, що призвело до економіних збиткув, знаження рентабельності, платоспроможності та ліквідності підприємства на протязі 2008-2009 років, однак у 2010 році показники поступово покращуються, що свідчить про вихід підприємства з кризи та відновлення стабільності на підприємстві.

Під час факторного аналізу чутливості прибутку до змін окремих факторів зазначені зміни, контрі відбулися в структурі прибутків(збитків) підприємства) на протязі пяти звітних років, таким чином можна спостерігати вплив окремих факторів на динаміку та структцру фінансових результатів ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Економіко-математична модель впливу собівартості продукції та обсягу реалізації на прибуток

Економетрична модель - це логічний (звичайно математичний) опис того, що економічна теорія вважає особливо важливим при дослідженні певної проблеми.

Як правило, модель має форму рівняння чи системи рівнянь, що характеризують виокремлені дослідником взаємозалежності між економічними показниками. Економетрична модель, що пояснює поведінку одного показника, складається з одного рівняння, а модель, що характеризує зміну кількох показників, - із такої самої кількості рівнянь. У моделі можуть бути також тотожності, що відбивають функціональні зв'язки в певній економічній системі. Оскільки така модель поєднує не лише теоретичний, якісний аналіз взаємозв'язків, а й емпіричну інформацію, то в ній, на відміну від просто економічної моделі, завжди присутні стохастичні залишки. Саме ймовірнісні характеристики залишків моделі зумовлюють якість тієї чи іншої аналітичної форми моделі.

Для побудови економетричної моделі перш за все треба зібрати статистичні дані. Джерелом статистичних даних можуть бути безпосередньо спостереження, документи, статистични збірники, наукові та науково-практичні періодичні видання. Зібрані статистичні дані зручно розташуПАТи у вигляді таблиці. В нашому випадку досліджується залежність економічного показника У (чистий прибуток підприємства) від факторів Х1 (дебіторська заборгованість) та Х2 (кредиторська заборгованість), і в нас є дані n спостережень (2006-2010 рр.), то ми їх можемо записати у вигляді таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Дані спостережень за показником У і факторами Х1, Х2

№ з/п ПеріодЧистий прибуток, тис. грн. (У)Дебіторська заборгованість, тис. грн. (Х1)Кредиторська заборгованість, тис.грн. (Х2)12006563986883038881982220074331461 157 9801 763 82132008-1102781 854 2842 844 11242009-3569601 723 2222 459 78252010-2591392 175 7052 452 539

Вибірковий коефіцієнт кореляції змінних Х і У обчислюється за формулою:

(3.1.)

Коефіцієнт кореляції ступінь щільності лінійної залежності між випадковими величинами X, Y і змінюється в межах від -1 до 1, причому, коли , то між випадковими величинами X i Y існує додатна залежність (тобто якщо зростає величина Х, то відповідно зростає показник Y); коли , то між величинами Х і Y існує відємна залежність (якщо чинник Х зростає, то показник Y спадає, і якщо чинник Х спадає, то показник Y зростає). Близьке до нуля значення коефіцієнту короеляції свідчить про відсутність лінійного звязку між змінними Х і Y.

У нашій моделі коефіцієнти кореляції склали:

r [У,Х1]=-0,91r [У,Х2]=-0,87Тобто можна сказати, що кореляційний звязок присутній, він відємний, тобто при зростанні дебіторської заборгованості - чистий прибуток спадає і при зростанні кредиторської заборгованості чистий прибуток також спадає.

Так як за допомогою коефіцієнта кореляції встановлено наявність статистичного лінійного звяку між фактором Х та показником Y, наступним етапом дослідження є побудова лінійної моделі регресії:

,(3.2.)

де - невідомі параметри регресії, що мають бути оцінені;

- відхилення даних спостережень показника від розрахункових значень показника , які знаходяться за формулою:

,(3.3.)

Оцінки параметрів , знайдені за допомогою методу найменших квадратів, можна записати в такому вигляді:

(3,4.)

При аналізі нашої моделі отримано такі значення для аналізу впливу дебіторської заборгованості:

Таблиця 3.1

Аналіз залежності чистого прибутку від дебіторської заборгованості

№ з\п ПеріодЧистий прибуток, тис. грн (У)Дебіторська заборгованість, тис. грн. (Х1)Розрахункове значення, тис. грн.Відхил. реального показника від розрахункового, тис. грн.Відхил. реального показника від сер. значення (P-Pср), тис. Грн.12006563986883038543821,52720164,473-675807,800220074331461 157 980,00344606,61188539,389-400865,80032008-1102781 854 284,00-159914,86249636,862295438,20042009-3569601 723 222,00-64951,177-292008,823164376,20052010-2591392 175 705,00-392807,099133668,099616859,200

=-0,7246=1183644,9840

Отримане значення оцінки параметра означає, що при зміні дебіторської заборгованості на одиницю чистий прибуток зменшиться на 0,7246 одиниць.

Отримані значення для аналізу впливу кредиторської заборгованості:

Таблиця 3.2

Аналіз залежності чистого прибутку від зміни кредиторської заборгованості

№ з\п ПеріодЧистий прибуток, тис. грн (У)Кредиторська заборгованість, тис.грн. (Х2)Розрахункове значення, тис. грн.Відхил. реального показника від розрахункового, тис. грн. Відхил. реального показника від сер. значення, тис. грн. 2006563986881982617490,138-53504,138-1198465,200120074331461 763 821,00202981,296230164,704-316626,20022008-1102782 844 112,00-304810,003194532,003763664,80032009-3569602 459 782,00-124155,503-232804,497379334,80042010-2591392 452 539,00-120750,928-138388,072372091,800

=-0,4701=1032066,1963

Отримане значення оцінки параметра означає, що при зміні кредиторської заборгованості на одиницю чистий прибуток зменшиться на 0,4701 одиниць.

Після того, як знайдені оцінки параметрів та треба проаналізувати якість залежності, яка оцінена.

. Оцінка дисперсії відхилень.

Необхідно за формулою 3.5 обчислити розрахункові значення показника Y та визначити відхилення :

(3.5.)

Оцінку дисперсії знаходимо таким чином:

(3.6.)

Розрахована величина дисперсії відхилень для залежності дебіторської забогованості ,

Стандартна помилка регресії.

Якість оцінки середньої величини показника Y характеризує середньоквадратична (стандартна) помилка регресії s, яка є мірилом розкиду фактичних значень показника регресії:

,(3.7.)

Розрахована стандартна помилка регресії =194804, =235959 є розмірною величиною і подає абсолютне стандартне відхилення фактичного значень показника відносно регресії. Аби мати уявлення про масштаби цієї помилки її можно віднести до середнього значення показника:

,(3.8.)

Розраховане значення показника , тобто перевищує майже більше ніж у 2 з половиною рази для впливу дебіторської заборгованості, та бульше ніж у 3 раз для кредиторської.

. Коефіцієнт детермінації.

Іншим показником якості регресії є коефіцієнт детермінації. Він показує, яку яку частку від загальної варіації показника становить детермінована складова, що її виявляє і враховує регресія, або яку частку варіації вона пояснює. Вибірковий коефіцієнт варіації знаходиться за формулою:

,(3.9.)

Коефіцієнт детермінації змінюється в межах від 0 до 1. Розраховане значення коефіцієнта детермінації , . Чим більше спостережувані значення показника наближаються до лінії регресії, тим ближче значення до одиниці.

. Перевірка адекватності моделі за допомогою F-критерію Фішера.

Перевірка моделі на відповідність даним спостережень за F-критерієм Фішера здійснюється в наступні етапи:

) обчислюється розрахункове значення F критерію Фішера за формулою:

,(3.10.)

Отримане значення =15,3872, =9,5325

) для обраного рівня значущості (0,05) і числа ступеня вільності (k2 в наших розрахунках дорівнює 3, так як кількість досліджуваних періодів - 5) знаходиться табличне значення . Провевши всі наведені вище операції ми отримали значення =10,13, =4,96.

) отримане розрахункове значення порівнюється з табличним. За нашими даними F> у обох випадках. З надійність 0,95 можна вважати, що розглянута математична модель адекватна даним спостережень.

. Перевірка статистичної значущостї коефіцієнтів рівняння регресії.

Знайдені за даними спостережень значення параметрів регресії являють собою статистичні оцінки цих параметрів, одержані на основі обмеженої інформації. Через обмеженість вибіроквих даних можливі ситуації, коли істинне значення параметра дорівнює нулю, тоді як розраховане внаслідок випадкових коливань даних, на базі яких його обчислено, відмінне від нуля. Відтак виникає потреба у перевірці статистичної значущості параметрів регресії. Це можна зробити за допомогою аналізу відношення коефіцієнта регресії до свого стандартного відхилення :

,(3.11.)

яке має t-розподіл Стьюдента з n-2 ступенями вільності. Формули для оцінки :

,(3.12.)

,(3.13.)

Розраховані значення , , , .

Для обраного рівня значущості (P=1-0,05 - надійна ймовірність) і числа ступенів вільності () в таблиці t-розподілу знаходять табличне значення . Якщо то з надійністю Р заперечується гіпотеза, що коефіцієнт може дорівнюПАТи нулю. В нашому випадку , а , та , а тобто гіпотезу можна заперечити з надійністю 0,95.

На рис. 3.1 показано лінію регресії, що встановлює залежність між чистим прибутком та величиною дебіторської заборгованості. Реальні спостереження за чистим прибутком зображені точками на координатній площині.

Рис. 3.1 Залежність чистого прибутку підприємства від величини дебіторської заборгованості (2006-2010 рр.)

А на рис. 3.2 показано лінію регресії, що встановлює залежність між чистим прибутком та величиною кредиторської заборгованості.

Рис. 3.2 Залежність чистого прибутку підприємства від величини кредиторської заборгованості (2006-2010 рр.)

. Обчислення коефіцієнтів еластичності.

Для оцінки впливу на економічний показник Y фактора Х без урахування одиниць виміру використовують коефіцієнт еластичності, який обчислюється за формулою:

,(3.14.)

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться показник, якщо фактор зміниться на один відсоток.

Розраховані дані: , та тобто якщо дебіторська заборгованість збільшиться на 1 відсоток, то чистий прибуток зменшиться майже на 21 відсоток, та якщо кредитоська заборгоаність збільшиться на 1 відсоток, то чистий пибуток зменшиться на 18 відсотків.

На рис. 3.3 зобразимо отримані значення коефіцієнта еластичності чистого прибутку від змін дебіторської заборгованості на координатній площині, тобто ми бачимо, що еластичність чистого прибутку зменшується при збільшенні дебіторської заборгованості.

Рис. 3.3 Коефіцієнта еластичності чистого прибутку від змін дебіторської заборгованості.

А на рис. 3.4 зобразимо отримані значення коефіцієнта еластичності чистого прибутку від змін кредиторської заборгованості, можна зробити висновки, що еластичність чистого прибутку також зменшується при збільшенні кредиторської заборгованості.

Рис. 3.4. Еоефіцієнт еластичності чистого прибутку від змін кредиторської заборгованості.

Таким чином , закономірність, що спостерігалася при дослідженні впливу дебіторської та кредиторської заборгованості на чистий прибуток підприємства, можна зробити висновки, що на чстий прибуток має більший вплив дебіторська заборгованість.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що для підвищення прибутковості підприємства необхідно скорочувати розмір дебіторської та кредиторської заборгованості. При цьому треба мати на увазі, що надміру жорстка політика розрахунків за товари може зменшити кількість покупців.

.2 Впровадження інвестиційного проекту для підвищення рівня прибутковості

Господарюючим суб'єктом в умовах ринку надані широкі права і можливості щодо реалізації економічних інтересів, вибору способів організації виробництва, збуту продукції.

Всі підприємства працюють з метою отримання прибутку.

Для цього необхідно прагнути підвищити якість продукції, що виробляється. Для того щоб покращити якість, необхідно вжити на підприємствах заходи щодо покращення технології, замінити застаріло обладнання, провести автоматизацію виробничих процесів. При цьому шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших витратах.

Звичайно, важлива складова потенціалу одержання нових знань, відтворення технологічної бази і, відповідно, розвитку її ринку - інвестиційний ресурс. Поряд з тим не можна забувати і про ресурс організаційний, бо саме він активізує потенціал, створює умови, необхідні для перетворення можливостей у дійсність. Носіями організаційного ресурсу є суб'єкти господарської діяльності та суб'єкти соціального простору, які проявляти активність, щоб доступний їм потенціал так чи інакше був реалізований.

Трубно-колісна компанія «Інтерпайп НТЗ» є одним з найбільших виробників залізничних коліс в світі і поставляє свою колісну продукцію більш ніж в 60 стан світу під брендом KLW. Колесопрокатний цех ПАТ «Інтерпайп НТЗ» - один зі світових лідерів по номенклатурі та обсягам виробництва коліс, має більш ніж сорокарічний досвід роботи з Німецькими залізницями, співпраця з українськими, російськими, індійськими та Австрійськими залізницями. Багаторічний досвід виробництва і поставок колісної продукції дозволяє компанії успішно конкуруПАТи на міжнародних ринках.

Незважаючи на світову кризу 2008-2009 р.р. в металургійній галузі, продукція ПАТ «Інтерпайп НТЗ» залишається затребуваною, про що свідчать укладені в цей час контракти. Компанія «Інтерпайп» постачає своїм клієнтам по всьому світу більше 240 типорозмірів залізничних коліс і близько 80 типорозмірів бандажів. Враховуючи широку номенклатуру виробленої продукції (діаметр коліс по колу катання: 650 - 1269 мм, ширина обода: 90 - 157 мм, довжина маточини: 90 - 405 мм, діаметр отвору в маточині: 90 - 190 мм; маса: 165 - 1050 кг). Але, нажаль, привиробництві використовується як нове, так і застаріле обладнання.

Враховуючи зростаючі вимоги до якості колісної продукції, компанія «Інтерпайп» постійно повинна вдосконалювати її технічні параметри: покращувати дизайн, підвищувати міцність і точність обробки, розробляти унікальні типорозміри за спеціальними замовленнями. Поставка продукції замовнику здійснюється за прямими контрактами, тому гарантія якості і термінів виконання замовлень є відправними точками довгострокової співпраці з клієнтами.

Одна з головних проблем компанії: це затаріле обладнання на виробництві. Щороку на оновлення станків та обладнання здійснюється інвестиційна діяльність, однак потрібно ще багато чого зробити.

В колесопрокатному цеху працюють 2 лінії з випуску коліс: «північна» та «південн». На обох лініях встановленні кільцеві печі для закалки продукції. Кільцева піч, промислова піч, в якій нагрів виробів відбувається на кільцевому обертовому поді. Кільцеві печі застосовують головним чином для нагріву заготовок при прокатці труб, коліс і бандажів залізничного рухомого складу, для термічної обробки металевих виробів, а також для нагріву заготовок з кольорових металів перед подальшою обробкою. Перша карусельна піч розроблена в 1925 радянським винахідником Н. Д. Булін, піч складається з обертового поду і нерухомого кільцевого каналу, перекритого зводом. Кільцеві щілини між обертовим подом і нерухомою частиною печі ущільнюють водяними затворами. Вироби завантажують в піч і видають з неї через вікно за допомогою спеціальних завантажувально-розвантажувальних машин (підлогових або кранових). Під печі обертається на опорних роликах за допомогою електричного приводу, спосіб нагріву - газ або електрику. При зовнішньому діаметрі печі 10-12 м пальника встановлюють тільки на зовнішній стіні, а при більшому - на зовнішній і на внутрішній стінах.

Такі технології застаріли ще при Радянському Союзі, використання їх не вигідно з економічної точки зору, так як за їх рахунок збільшується собівартість продукції. Ці печі працюють на газовому паливі, а це не економічно, та шкідливо для зовнішнього середовища. Крім того печі ці збудовані близько 50-ти років тому, вони дуже часто виходять з ладу, що спричиняє простої робочого часу і як наслідок невиконання плану.

Тому можна сказати, що використання електричних печей більш вигідно при роботі, так як можна швидше довести піч до робочої температури; під час простою немає втрат тепла та відходять продуктами згоряння палива, електроенергія коштує дешевше ніж газ.

Використання електричних печей для нагріву деталей і заготовок полегшує регулювання теплового режиму, дозволяє дуже точно підтримувати задану температуру і забезпечує високий ступінь рівномірності нагрівання виробів. Крім цього, в електричних печах при необхідності можна здійснювати нагрів окремих ділянок виробу або його поверхні. Електричні печі в порівнянні з паливними набагато легше піддаються герметизації. Це дозволяє широко застосовувати плавлення або нагрівання металу в захисній або спеціальної атмосфері, а також у вакуумі.

Печі з обертовим подом використовуються для широкого кола завдань термообробки і повторного нагріву сталевих заготовок. Система включає обертовий стіл і обертове кільце. Унікальна система завантаження для різних заготовок. Можливе виконання як з однієї, так і з кількома дверима. Для ефективного енергозбереження можливе використання форсунок з рекуперацією чи регенерацією. Можливий 2й рівень автоматизації систем, включаючи повний контроль продукту. Многофорсуночна система нагрівання. Унікальний надійний механізм повороту стола.

Застосування:

нагрівання злитків, заготовок для ротаційної ковки;

нагрівання аркушів для виготовлення днищ;

нагрівання злитків для вільного кування нормалізація виливків;

загартування і відпуск литих і кованих заготовок.

Матеріали:

вуглецеві і леговані сталі;

нержавіючі сталі;

інструментальні сталі;

титан;

латунь та інші мідні сплави.

Процеси:

загартування і відпустку;

нагрівання для гарячої обробки.

Для обгрунтування доцільності введення нових печей у виробництво необхідно розрахувати інвестиційний проект.

Інвестиційний проект - це сукупність поєднаних в одне ціле намірів і практичних дій з метою здійснення інвестиційних вкладень, з метою забезпечення визначених конкретних фінансових, економічних, виробничих і соціальних заходів з метою отримання прибутку.

Форма та зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими - від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. У всіх випадках, проте, присутній часовий лаг (затримка) між моментом початку інвестування та моментом, коли проект починає приносити прибуток. Часовий чинник грає ключову роль в оцінці інвестиційного проекту В зв'язку з цим доцільно представити весь цикл розвитку проекту як три основні фази розвитку проекту: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну. Сумарна тривалість цих стадій складає термін життя проекту.

Перша фаза, безпосередньо передуюча основному обсягу інвестицій, у багатьох випадках не може бути визначена досить точно. На цьому етапі проект розробляється, готується його техніко-економічне обґрунтування, проводяться маркетингові дослідження, здійснюється вибір постачальників сировини та устаткування, ведуться переговори з потенційними інвесторами і учасниками проекту. Також тут може здійснюватися юридичне оформлення проекту (реєстрація підприємства, оформлення контрактів і тому подібне) і проводитися емісія акцій та інших цінних паперів. Як правило, в кінці передінвестиційної фази має бути в наявності розгорнутий бізнес-план інвестиційного проекту. Всі вище перелічені дії, зрозуміло, вимагають не лише часу, але і витрат. В разі позитивного результату і переходу безпосередньо до здійснення проекту понесені витрати капіталізуються і входять до складу так званих "перед виробничих витрат" з подальшим віднесенням на собівартість продукції через механізм амортизаційних відрахувань.

Наступний відрізок часу відводиться під стадію інвестування або фазу здійснення. Принципова відмінність цієї фази розвитку проекту від попередньої і подальшій фаз полягає, з одного боку, в тому, що починають робитися дії, що вимагають набагато більших витрат і що носять вже безповоротний характер (закупівля устаткування або будівництво), а, з іншого боку, проект ще не в змозі забезпечити свій розвиток за рахунок власних засобів. На даній стадії формуються постійні активи підприємства. Деякі види супутніх витрат (наприклад, витрати на навчання персоналу, на проведення рекламних заходів, на пуско-наладку та інші) частково можуть бути віднесені на собівартість продукції (як витрати майбутніх періодів), а частково - капіталізовані (як перед виробничі витрати).

З моменту введення в дію основного устаткування (в разі промислових інвестицій) або після придбання нерухомості або іншого вигляду активів починається третя стадія розвитку інвестиційного проекту - експлуатаційна фаза. Цей період характеризується початком виробництва продукції або надання послуг і відповідними вступами і поточними витратами. Значний вплив на загальну характеристику проекту надаватиме тривалість експлуатаційної фази. Вочевидь, що, чим далі буде віднесена в часі її верхній кордон, тим більшою буде сукупна величина доходу.

Передінвестиційні дослідження

На цьому етапі проводиться ряд досліджень і ведеться підготовка для початку здійснення проекту. Подробиці досліджень, в світовій практиці званих "передінвестиційними", можуть варіюватися залежно від вимог інвестора, можливості їх фінансування і часу, відведеного на їх проведення. Прийнято виділяти три рівні предынвестиционных досліджень:

дослідження можливостей;

підготовчі або перед проектні дослідження;

оцінка здійсненності або техніко-економічні дослідження.

Відмінність між рівнями передінвестиційних досліджень досить умовна. Як правило, поетапна підготовка остаточного рішення необхідна лише у випадках досить крупних проектів, типа проектів будівництва нового підприємства або організації нового виробництва. Поважно відзначити факт безумовної необхідності опрацювання всіх опитів, пов'язаних із здійсненням інвестиційного проекту, оскільки це в значній мірі визначає успіх або невдачу проекту в цілому (природно, за умови, що не буде допущено серйозних помилок на наступних стадіях). Недостатньо або неправильно обґрунтований проект буде приречений на серйозні труднощі при його реалізації, незалежно від того, наскільки успішно робитимуться все подальші дії. Вартість проведення передінвестиційних досліджень в загальній сумі капітальних витрат досить велика. За даними ЮНІДО, вона складає від 0.8 відсотка для великих проектів до 5 відсотків при невеликих обсягах інвестицій.

Структура інформації, що опрацьовується в ході досліджень, згідно з рекомендаціями ЮНІДО, виглядає таким чином:

цілі проекту, його орієнтація і економічне оточення, юридичне забезпечення (податки, державна підтримка і тому подібне);

маркетингова інформація (можливості збуту, конкурентне Середовище, перспективна програма продажів і номенклатура продукції, цінова політика);

матеріальні витрати (потреби, ціни і умови постачання сировини, допоміжних матеріалів і енергоносіїв);

місце розміщення, з врахуванням технологічних, кліматичних, соціальних і інших чинників;

проектно-конструкторська частина (вибір технології, специфікація устаткування і умови його постачання, обсяги будівництва, конструкторська документація і тому подібне);

організація підприємства і накладні витрати (управління, збут і розподіл продукції, умови оренди, графіки амортизації устаткування і тому подібне);

кадри (потреба, забезпеченість, графік роботи, умови оплати, необхідність навчання);

графік здійснення проекту (терміни будівництва, монтажу і пусконалагоджувальних робіт, період функціонування);

комерційна (фінансова і економічна) оцінка проекту.[55]

Отже, для впровадження інвестиційного проекту з реконструкції пічної дільниці, перш за все, необхідно розрахувати його вартість.

Передбачається замі на старих печей для нагрівання заготівок, котрі працювали на газовому опалення замінити на нові печі сучасного типу з електричним опаленням.

У результаті впровадження даних технологій необхідні інвестиції розміром::

,(3.15.)

де - вартість введеного основного та допоміжного обладнання, грн.;

Впмр - вартість побудово-монтажних робіт (складає 5% від Фвв) ;

Тзр - транспортно-заготівельні витрати (складають 8% від Фвв) ;

Д - витрати на демонтаж застарілого обладнання (демонтаж однієї печі 20000);

Вартість введеного основного та допоміжного обладнання складає 50000 тис. грн, на одиницію устаткування, витрати на демонтаж застарілого обладнання складають 500 тис. грн на 1 піч.

Розраховуємо інвестиції в основні фонди:

тис. грн.

Інвестиційний проект розрахований на 4 роки.

Корисний термін використання обладнання становить 20 років, ліквідаційна вартість обладнання по закінченню строку корисного використання складає 5000 тис. грн. на одиницю обладнання, амортизаційні відрахування нараховуються рівномірно, таким чином вони складуть

Розрахунок грошових потоків по роках реалізації інвестиційного проекту представлений в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Розрахунок грошових потоків по роках реалізації проекта

№Найменування показниківРік123451Інвестиції57000228002280011400- 2Фактичний час роботи устаткування, діб3293313313313313Середньодобова продуктивність, т-доб5476196196196194Річний обсяг виробництва, тис.т1802052052052055Ціна продукції, грн./т.11400114001140011400114006Реалізована продукція, тис.грн.205200023370002337000233700023370007Виробнича собівартість річного обсягу виробництва, тис. грню188647121484812148481214848121484818Адміністративні витрати, тис. грн.44058450114501145011450119Витрати на збут, тис. грн.415964172041720417204172010Прибуток до оподаткування, тис. грн.7987510178810178810178810178811Чистий прибуток, тис грн.599067634176341763417634112Амортизація, тис. грн.5200520052005200520013Грошовий потік, тис. грн.-22944834148341597417114114Приріст грошового потоку, тис. грн.-4604794387154128225269Оцінка ефективності інвестиційного проекту здійснюється шляхом розрахунку чистої теперішньої вартості:

, (3.16.)

де - чиста теперішня вартість;

- теперішня вартість первинних інвестицій у проект;

- грошовий потік у період ;

- ставка дисконту (індекс інфляції);

- період часу;

- тривалість інвестиційного проекту.

У нашому інвестиційному проекті інвестиції в проект вкладаються не всі у перший період, а й в інші періоди, то формула для розрахунку чистої теперішньої вартості приймає такий вигляд:

, (3.17.)

де - грошові інвестиційні потоки в період .

Ставку дисконту приймаємо за 15%.

Таким чином провевши розрахунки отримані дані зобразимо у вигляді таблиці 3.4

Таблиця 3.4

Чиста теперішня вартість проекту

ПоказникиРік12345Інвестиції, тис. грн.4956517240149916518-Чистий прибуток, тис грн.4689252525449953844832755Грошовий потік, тис. грн-267335284300043193032755Приріст грошового потоку, тис. грн-326116261594545127300

Визначимо строк окупності інвестиційного проекту:

При рівномірному розподілу прогнозованих доходів:

,(3.18.)

де К - одноразові капітальні витрати;- щорічний дохід від капіталу.

При нерівномірному розподілу прогнозованих доходів СО розраховується прямим підрахунком числа років (місяців, кварталів), протягом якого інвестиція буде погашена кумулятивними доходами, тобто

, (3.18.)

де n - кількість років;- капітальні витрати.

Термін окупності (мінімальний) інтервал часу від початку інвестування в проект до моменту, коли отримується прибуток від реалізації проекту дорівнюПАТиме сумі інвестицій.

Розглядається тривалість проекту та прибуток, який отримано в ході його реалізації, а також одноразові інвестиції, здійснені в перший рік проекту в сумі 49565 тис. грн. і щорічно отримуємий дохід.

Відомо, що за перший рік був отриманий прибуток у розмірі 46892 тис. грн. З врахуванням того, що у році 251 день визначається показник окупності за перший рік:

/264=197,5 грн./день.

Подібний показник може бути отриманий для кожного року, що дасть можливість визначити будь-яку задану суму в будь-який момент часу. Знаючи, що в кінці пятого року проектований приріст чистого прибуток склав 127300 тис. грн. а також знаючи, що чистий прибуток за пятий рік рік становить 32755 тис. грн. визначаємо, що кінець строку окупності припадає на пятий рік.

Визначаємо показник інтенсивності окупності за пятий рік:

/251=130,5 грн./день.

Визначаємо суму необхідну для покриття інвестицій:

-94545=9455 тис. грн.

Визначаємо в який момент на протязі пятого року проект окупиться:

/130,5=73 дні.

Таким чином строк окупності проекту склав 4 роки та 73 днів.

.3 Обґрунтування заходів збільшення прибутковості ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ»

Прибуток є одним з основних показників господарської діяльності підприємства і на законодавчому рівні визначена як основна мета створення комерційних підприємств. За рахунок прибутку живе і розвивається будь-яке комерційне підприємство - це основне джерело фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку також відбувається формування бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання працівників, рішення соціально-культурних заходів та ін. В зв'язку з цим в отриманні прибутку зацікавленими є не тільки керівництво і трудові колективи підприємств, але і держава в цілому. І тому так важливі питання збільшення прибутковості господарюючих суб'єктів.

Для того, щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, слід шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку можливі:

за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Резерв зростання прибутку (РЗо) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:

, (3.19.)

де - планова сума прибутку на одиницю і-ї продукції;

- додатково реалізована продукція (тис. грн.).

Провевши розрахунки за формулою зведемо отримані дані в таблицю 3.5.

Таблиця 3.5

Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції

ПродукціяРезерв збільшення обсягу реалізації, тис. т.Сума прибуткуза планом, тис. грн./т.Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн.Колеса катані4432,292,3810541,95Бандажі, кільця362,852,71984,06Труби сталеві20056,260,5010100,42Усього по заводу--21626,42

Дані таблиці показують, що резерви збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації всіх видів продукції становитимуть 21626,42 тис. грн.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас і резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибутку проводять за формулою:

, (3.20.)

де - резерви зростання прибутку;

- можливе зниження витрат на 1 т. продукції;

- реалізована продукція за звітом;

- можливе зростання обсягу реалізації.

Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції розраховано у таблиці 3.6

Таблиця 3.6

Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції

ПродукціяРезерви зниження собівартості, тис. грн./т.Можливий обсяг реалізації продукції, тис. т.Резерв збільшення суми прибутку, тис. грнКолеса катані0,604432,292659,374Бандажі, кільця0,90362,85326,565Труби сталеві0,9020056,2618050,63Усього по заводу--21036,57

Отже, з таблиці видно, що за резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції склали 21036,57 тис. грн. по усій продукції разом.

Ще один зі значних резервів збільшення прибутку - це підвищення якості виготовленої продукції.

Підвищення якості продукції здійснюється такими методами:

Технічні:

. Використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів;

. Запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни;

. Забезпечення належної технічної оснащеності виробництва;

. Удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов;

. Поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості, адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та ін.;

. Збільшення випуску сертифікованої продукції;

. Покращення окремих показників якості продукції, що випускається (надійність, економічність);

. Удосконалювати показники транспортабельності продукції, куди відносяться допустимі температура, вологість, тиск, час транспортування;

. Підприємство повинно вимагати від своїх постачальників відповідного покращення якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що постачається;

. Досягнення й перевершення технічного рівня та якості найкращих вітчизняних та зарубіжних зразків;

Організаційні:

. Запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління;

. Удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;

. Розширення прямих господарських зв'язків між продуцентами та покупцями (споживачами);

. Узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції;

. Модернізація або зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції;

. Використання власного або іншого автопарку, автомашин для надійного та безпечного транспортування готової продукції та сировини.

Економічні та соціальні:

. Застосування узгодженої системи прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів;

. Установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів;

. Використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства;

. Всебічна активація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої доринкових умов господарювання.

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головні внутрішні і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства:

. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найстатичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тількикористі товару недостатньо.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства.

Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства

. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва.

Основними її елементами є:

практична діяльність владних структур;

різноманітні види законодавства;

фінансові інструменти (заходи, стимули);

економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати

праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

макроекономічні структурні зміни;

програми приватизації державних підприємств;

комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій.

Їхню діяльність треба зосередити на:

розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру.

Головні з них відбуваються втаких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

Отже, ще одним чинником у підвищенні результативності підприємства, є врішення питань з приводу внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на діяльність господарства.

Висновки до роздлу 3

Побудована економіко-математична модель свідчить про залежність величини чистого прибутку від величини дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. Залеженість від дебіторської заборгованості є більшою та має зворотній характер, тобто якщо дебіторська заборгованість скорочується, то чистий прибуток, отриманий підприємством, зростає і навпаки. Залежність чистого прибутку від кредиторсько заборгованості також має зворотній характер, тобто обернено пропорційну залежність. Аналізуючи математичну модель, мимаємо змогу прогнозувати величину чистого прибутку та дебіторської заборгованості на майбутні періоди.

Розробивши інвестиційни проект на придбання нового обладнання у колісопрокатний цех підприємство має можливість покращити якість випущеної продукції, зменшити собівартість (а саме витрати на пальне), зменшити негативний вплив на довкілля.

Провевши розрахунки зясувалося, що резерви збільшення прибутку можливі:

за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

ВИСНОВКИ

Отже, провевши аналіз джерел та публікацій можна зробити висновки, що прибуток - це грошове вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво. В умовах ринкової економіки він є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.

Функції прибутку:

прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності;

прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства:

прибуток є одним з джерел формування бюджету держави. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.

На прибуток як економічний показник впливає багато факторів. їх можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства:

інфляційні процеси;

законодавство;

політика;

науково-технічний та соціальний розвиток регіону;

політика оподаткування та ін.

До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. Вплив безпосередніх факторів обчислюється за допомогою факторного аналізу. До них належать такі:

обсяги продукції, що випускається;

собівартість виробництва;

ціна продукції, що реалізується;

найменування (асортимент) продукції, що випускається.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Господарський кодекс України №436-IV від 16.01.2003.

Податковий кодекс України № 2755-VI вiд 02.12.2010.

Наказ Міністерства фінансів України від 14.02.2006 № 170

Наказом Державного комітету промислової політики України від 09.07.2007 р. № 373

Арефьев С. О., Прибыль как элемент экономической безопасности предприятия // Бизнесинформ. - 2009. - №2. - С. 88-91.

Басараб Т.В., Практичнее застосування методу фінансового планування «витрати - обсяг - прибуток» на підприємстві // Управління розвитком. - 2011. - №3(100). - С. 52-54.

Безпалько О.В., Гаврилова Т.В., Скригун Н.П., Цілі ціноутворення та іх вплив на вибір методу встановлення ціни//Економічний простір. - 2011. - №54. - С.145-150.

Бланк І.О., Гуляєва Н.М. Інвестиційний менеджмент: підручник ; за ред. А.А. Мазаракі. - Київ : КНТЕУ, 2003. - 398 с.

Блонська В.І., Дмитрах О.Р., Показники і критерії оцінки якості прибутку підприємства//Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №20.15. - С. 120-124.

Блонська В.І., Нагірна А.Я., Стратегічне управління прибутком підприємства// Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №20.5. - С. 145-152.

Блонська В.І., Паньків І.В., Прибуток - особливості його формування та використання в ефективному управлінні підприємством// Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - №21.5. - С. 179-185.

Блонська В.І., Турчиняк Ю.Б., Прибуток підприємства та чинники, які впливають на його розвиток// Науковий вісник НЛТУ України. - 2006. - №16.7. - С. 272-274.

Висока О.Є., Економічна сутність прибутку та концепції його формування//Наукові праці КНТУ. Економічні науки. - 2010. - №17

Ганжа В.Ю., Міжнародна практика факторного аналізу прибутку підприємства//Економіка та держава. - 2007. - №4. - С. 35-36.

Гончаров В.М., Касьянова Н.В., Вецепура Н.В., Солоха Д.В. та ін.. Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник - Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. - 284 с.

Гордополов В., Гордополова Н., Застосування факторного анаалізу при оцінці фінансових результатів діяльності підприємства//Економічний аналіз. - 2011. - №8, ч.2. - С. 95-98

Гуляев Ю.Г., Гармашев Д.Ю., Новая технология производства крупногабаритных прецизионных труб для машиностроения//Теория и практика металлургии. - 2012. - №1-2. - С. 49-51

Гуляев Ю.Г., Шифрин Е.И, Мамузич И., Гармашев Д. Ю., Современные тенденции трубного производства//Теория и практика металлургии. - 2009. - №4. - С. 30-36.

Дежухарова Х.Т., Економічна сутність категорії «прибуток»(критичний аналіз творів засновників економічної теорії)//Сталий розвиток економіки. - 2011. - №2. - С. 209-213.

Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. - К,: ВЦ -Академія". 2000-2002.

Железняк Н.И. Забуга М.С. Филали Ансри Ю.С. ИНТЕРПАЙП НИЖНЕДНЕПРОВСКИЙ ТРУБОПРОКАТНЫЙ ЗАВОД: 1891-2011. - Днепропетровск: АРТ-ПРЕС, 2011. - 112 с.

Жовтопуп М.М., Класифікація видів факторного аналізу прибутку//Управління розвитком. - 2011. - №22(119). - С. 147-149.

Іщенко Н.А., Факторний аналіз формування прибутку підприємства//Наукові праці КНТУ. Економічні науки. - 2010. - №17

Коваленко О.Ю, Методичні основи прогнозування фінансового стану підприємства//Учёные записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия: Экономика и управление. - 2011. - Т. 24(63). №1. - С. 78-91.

Коришко Н.Є., Обліково-аналітичне забезпечення управління фінансовими результатами в сучасних умовах господарювання//Наукові записки.Серія «Економіка». - 2010. - №15. - С. 176-183.

Корнієв В.Л., Обґрунтування прибутку підприємства з урахуванням рівня ціни на продукцію//Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №3(45). - С. 97-103.

Котлярова А.В., Кочетова Т.І., Яцина В.В., Оцінка та аналіз фінансових ризиків підприємства//Вісник Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут. - 2011. - №15. - С. 71-75.

Краузе. О. Маркетинговий інструментарій формування споживчого попиту// Галицький економічний вісник. - 2011. - №2(31). - с.183-189

Куцик В.І., Кравчишина І.З. Прибуток як елемент економічної безпеки підприємства//Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - 21.5

Кудницький О.О., Про прибуток як основне джерело заощаджень підприємств// Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №20.13. - С. 151-156.

Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу. - К., 2008.

Литвиненко Я. В., Маркетингова цінова політика : навч. посіб. / Я. В. Литвиненко ; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К. : Персонал, 2008. - 244 с.

Нестерова С.В., Делеган Є.Ю., Методологічні основи факторного аналізу у процесі оцінки фінансового стану підприємства // Науковий вісник Ужгородського університету : зб. наук. праць.- 2010. - № 29, ч.1. - С. 242-244.

Несторишин І.В., Удосконалення аналізу прибутку як складової частини системи планування промислового підприємства//

Павлишенко М.М., Сивуля Л.А., Значення прибутку підприємства в ринковій економіці// Нуковий вісник. - 2007. - 17.4

Приймак В. І. Математичні методи економічного аналізу: навчальний посібник / В. І. Приймак. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 296 с.

Проскура К.П., Шляхи удосконалення планування прибутку підприємства//Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №5(119). - С. 115-121.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від 31.03.99.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. N 176 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 1999 р. N 553/3846.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

Руденко О.В., Экономическая сущность прибыли в условиях рыночной экономики//Культура народов Причерноморья. - 2009. - №155. - С 19-20.

Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Г. В. Савицька. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2007. - 668 с..

Салли В.И., Солодовник Л.М., Черненко Н.А., Анализ влияния эластичности спроса по цене на динамику прибыли предприятия // Економіка промисловості. - 2005. - №4(30). - С. 112-116.

Смирнов Ю.А. Анализ чувствительности прибыли металлургических предприятий Украины к изменению конъюнктуры рынка металлопродукции и энергоресурсов // Металлургическая и горнорудная промышленность. - Дніпропетровськ: ООО «НИИ«Укрметаллургинформ», 2007. - №4. - С. 100-102.

Тютюнник В.М., Формування та факторний аналіз фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств//ВІСНИК Полтавської державної аграрної академії. - 2011. - №1. - С. 117-121.

Ушеренко С.В., Прибутковість підприємства: теоретичні основи дослідження та управлінські аспекти забезпечення//Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №12. - С. 144-147.

Шаров Ю.П., Кравченко К.В., Двохаспектна бізнес-метрика діяльності підприємства//Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - №2. - С. 188-190.

Шафорост Я.П., Зниження витрат виробництва та собівартості продукції як важливий фактор зростання прибутку підприємства//Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №2(117). - С. 155-159.

Шевчук Д.А. Ценообразование : учеб. пособие.- М. : ГроссМедиа : РОСБУХ, 2008. - 240 с.

Шеремет О. О. Фінансовий аналіз. Навч. посіб. - К.: "Кондор", 2005 - 196 с.

Ширяпна О.Є., Методика аналізу фінансових результатів підприємства//Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №5(36). - С. 61-64.

Шифріна Н.І., Експрес-аналіз фінансового стану підприємства//Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2011. - №35. - С. 191-193.

Янковий О.Г., Кошельок Г.В., Куперман В.В., Дослідження чутливості прибутку підприємства за допомогою граничного аналізу//Економічна безпека держави: теорія і практика. - 2009. - №1. - С. 253-255.

МІНІСТЕРСТВО OСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ ДИПЛОМНА РОБОТА

Больше работ по теме: