Аналітичний звіт про стан і перспективи розвитку малого та середнього підприємництва в Україні

 

Державна служба України з питань регуляторної політики

та розвитку підприємництва

Аналітичний звіт

про стан і перспективи розвитку малого та середнього підприємництва в Україні

Зміст

Вступ

1. Стан розвитку малого та середнього підприємництва в Україні за 2012 рік

. Стан інвестиційної діяльності субєктів господарювання

. Оцінка умов ведення бізнесу в України за всесвітніми рейтингами

.1 «Doing Business» (умови ведення бізнесу) - рейтинг Міжнародної фінансової корпорації

.2 Рейтинг глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму

.3 Рейтинг конкурентоспроможності регіонів України

. Державна підтримка субєктів малого і середнього підприємництва

.1 Фінансова державна підтримка субєктів малого і середнього підприємництва

.2 Фінансове забезпечення регіональних программ

.3 Фінансово-кредитна підтримка субєктів малого і середнього підприємництва

.4 Ресурсна та інформаційна підтримка субєктів малого і середнього підприємництва

.5 Формування інфраструктури підтримки малого підприємництва

. Удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для малого і середнього підприємництва

. Державне регулювання підприємницької діяльності: удосконалення правового поля

.1 Реалізація регуляторної політики в сфері господарської діяльності

.2 Реформування дозвільної системи

.3 Удосконалення ліцензування господарської діяльності

.4 Система державного нагляду (контролю)

.5 Реформування сфери адміністративних послуг

Висновки та пропозиції

Вступ

Підприємництво є важливим сектором вітчизняної економіки, який сприяє насиченості ринку товарами та послугами, створенню нових робочих місць, зменшенню безробіття тощо.

На сьогодні, з розвитком малого та середнього підприємництва держава повязує проведення структурних змін, забезпечення впровадження реформ в економіці та вирішення соціальних проблем суспільства.

Успішне функціонування малого та середнього підприємництва належним чином впливає на формування конкурентного середовища, обумовлюючи його роль, як потужного двигуна економічного розвитку.

Продуктивна робота малих та середніх підприємств сприяє розвитку країни та є значним джерелом поповнення бюджетів всіх рівнів.

Розвиток малого та середнього підприємництва, як один з важливих економічних чинників, потребує ефективної державної підтримки і певні кроки на цьому шляху вже зроблені.

Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» визначено необхідність поліпшення бізнес-клімату, забезпечення дерегуляції в господарській діяльності, подальшого розвитку підприємництва.

Прийнято Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні», яким визначені основні напрями державної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва, і який спрямований на: створення сприятливих умов формування конкурентного середовища в економіці України; підтримку підприємницької ініціативи громадян; стимулювання інвестиційної та інноваційної активності субєктів малого та середнього підприємництва та поліпшення їх фінансового стану. малий бізнес підприємництво нагляд

На законодавчому рівні останнім часом прийнято вичерпний перелік документів дозвільного характеру, внесено зміни до законодавчих актів щодо посилення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за порушення законодавства у сфері дозвільної системи. Забезпечено значне спрощення ліцензування шляхом скорочення переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. Вживаються заходи для прискорення перегляду регуляторних актів, прийнятих на регіональному рівні.

Урядом вжито заходів для поліпшення реєстраційної діяльності, зокрема спрощено процедури започаткування, ведення бізнесу та припинення діяльності субєктів господарювання.

У 2012 році створено Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

За участю місцевих органів влади розширюється інфраструктура підтримки малого підприємництва, реалізуються заходи з підвищення рівня навчальної підготовки кадрів для підприємництва, впроваджуються інструменти його фінансово-кредитної та експортної підтримки, здійснюється стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів тощо.

На даний час розробляється Загальнодержавна програма розвитку малого та середнього підприємництва, опрацьовуються нові механізми його державної підтримки, що стане важливим кроком на шляху реалізації державної політики в сфері підтримки малого та середнього підприємництва.

Уряд України послідовно працює над розробкою та реалізацією комплексу складних, системних питань та вирішенням низки актуальних задач розвитку бізнесу з урахуванням загальнодержавних та регіональних інтересів.

. Стан розвитку малого та середнього підприємництвав Україні за 2012 рік

Підприємницьке середовище відіграє важливу роль не лише в розвитку економіки країни, а також у вирішенні багатьох соціальних проблем, насамперед має забезпечувати зайнятість населення; насичувати ринок необхідними товарами та послугами, створювати здорову конкуренцію, що сприятливо впливає на розвиток економіки та забезпечує стабільність держави в цілому.

За інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.01.2013 було зареєстровано 6 704 488 субєктів господарської діяльності, з них: 1 405 069 юридичних осіб та 5 299 419 фізичних осіб - підприємців. Загальна кількість зареєстрованих субєктів господарювання, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, збільшилася на 204 518 субєктів, що на 3,15 % більше ніж за відповідний період минулого року.

Кількість діючих суб'єктів господарської діяльності, станом на 01.01.2013, становить 4 046 270 одиниць, що на 0,02 % більше ніж за відповідний період минулого року.

Таблиця 1.

Основні показники стану державної реєстрації

субєктів господарської діяльності в Україні за 2008 -2012 роки.

Показники (на кінець року)20082009201020112012Загальна кількість зареєстрованих (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) суб'єктів господарської діяльності , в тому числі:5 715 7795 970 7796 2701076 499 9706 704 488Кількість зареєстрованих юридичних осіб1 204 5261 252 4371 303 3601 3579 221 405 069Кількість зареєстрованих фізичних осіб - підприємців4 510 6084 718 3424 966 7475 142 0485 299 419Загальна кількість діючих суб'єктів господарської діяльності, в тому числі:3 899 7823 973 9164 094 0254 045 3174 046 270Кількість юридичних осіб, діяльність яких не припинено917 532981 105978 5141 003 2681 025 857Кількість фізичних осіб - підприємців, діяльність яких не припинено2 982 2503 112 6943 115 5113 042 0493 020 413

Як видно з таблиці 1, протягом 2010 - 2012 років кількість діючих суб'єктів господарської діяльності залишається майже незмінною.

За останні два роки поступово відбувалось збільшення кількості юридичних осіб та зменшення фізичних осіб - підприємців. Так, у 2011 році кількість юридичних осіб збільшилася на 2,53 %, а у 2012 році - на 2,25 % і станом на 01.01.2013 становила 1 025 857 одиниць. Кількість фізичних осіб - підприємців станом на 01.01.2013 становила 3 020 413 одиниць, що на 0,71 % менше ніж за відповідний період минулого року.

Найбільша кількість суб'єктів господарської діяльності функціонують у м. Києві (12,57 %), Донецькій (7,64 %), Дніпропетровській (7,34 %), Харківській (6,97 %), Одеській (6,53 %), Львівській (6,12 %) та Луганській (4,8 %)областях (додаток 1, таблиця 1).

За даними Держкомстату України станом на 01.01.2012 в структурі вітчизняного підприємництва за розміром підприємництва частка малих підприємств становила 93,7 %, середніх - 5,7 % та великих - 0,6 % (малюнок 1). Протягом 2010 -2012 років ці показники не зазнали суттєвих змін.

Малюнок 1. Кількість підприємств за їх розмірами у відсотках до загальної кількості підприємств станом на 01.01.2012.

В регіональному розрізі переважна кількість середніх підприємств України здійснює свою діяльність в Чернігівській, Житомирській, Черкаській, Сумській та Рівненській областях. Найбільша кількість субєктів малого підприємництва здійснює свою діяльність в Івано-Франківській області, місті Київ, Миколаївській, Одеській, Харківській, Запорізькій, Закарпатській та Чернівецькій областях.

Станом на 01.01.2012 року загальна кількість субєктів малого підприємництва на 10 тис. осіб наявного населення України становить 360 одиниць, що на 22,41 % менше ніж за звітний період минулого року. Зазначений показник зменшився у порівнянні з аналогічним показником звітного періоду минулого року у звязку із зменшенням кількості фізичних осіб-підприємців з 394 одиниць до 290 одиниць у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення України. Показник кількості малих підприємств протягом 2010 - 2012 років майже залишався незмінним - 70 одиниць у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення України. При цьому, у 2009 році цей показник становив 82 одиниці.

В регіональному розрізі найкращі показники кількості субєктів малого підприємництва на 10 тис. осіб наявного населення України у містах Києві (599 одиниць) і Севастополі (465 одиниць), Київській (429 одиниць), Одеській (419 одиниць), Харківській (410 одиниць) і Миколаївській (406 одиниць) областях. Найнижчі показники кількості субєктів малого підприємництва на 10 тис. осіб наявного населення України в Сумський (307 одиниць), Волинській (286 одиниць), Львівській (284 одиниць), Рівненській (284 одиниць) та Тернопільській (283 одиниць) областях (малюнок 2).

Малюнок 2. Кількість субєктів малого підприємництва у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення України за регіонами у 2011 році (одиниць).

У регіональному розподілі для середніх підприємств загальний показник кількості субєктів підприємництва на 10 тис. осіб наявного населення України поспіль 2010 - 2012 років утримується на рівні 4 одиниці. Розрахунково показник кількості субєктів підприємництва на 10 тис. осіб наявного населення України для середніх підприємств ще не досяг рівня 2009 року (5 одиниць).

За даними Держкомстату України станом на 01.01.2012 загальний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) субєктами підприємницької діяльності за видами економічної діяльності склав 2 157 269,4 млн. грн.

Частка продукції, реалізованої субєктами підприємницької діяльності
у % до загального обсягу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) станом на 01.01.2012 становила - 51,3 %. Частка обсягу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) субєктами малого підприємництва - юридичними особами становила 12,5%, фізичними особами - підприємцями відповідно становила 5,%; субєктами середнього підприємництва - юридичними особами - 33,8%) (малюнок 3).

Малюнок 3. Питома вага підприємств у обсязі реалізованої продукції за 2011 рік.

У розподілі за видами економічної діяльності пріоритетними сферами діяльності субєктів малого і середнього підприємництва залишаються торгівля та сфера послуг, питома вага яких від загального обсягу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) сумарно становить 64 %. Значно меншими є показники промисловості (9,7 %); сільського господарства (8,8 %), будівництва (7 %).

За інформацією Державної податкової служби України (ДПС) загальна кількість платників податків, які перебували на обліку в органах ДПС, станом на 01.01.2013, становила 3 853 720 осіб (з яких, 1 204 893 юридичних осіб, 2 648 827 фізичних осіб), що становить 57,5 % від загальної кількості зареєстрованих субєктів господарювання у 2012 році, або на 1 % більше ніж за звітний період минулого року (3 849 880 осіб).

Загальна кількість платників податків, які сплачували податки, за звітний період 2012 року становила 2 528 952 осіб або 66 % від загальної кількості платників податків, які перебували на обліку в органах ДПС.

У звітному році загальна кількість юридичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які сплачували податки, становила 584 340 осіб (або 23 % від загальної кількості платників податків), з яких 395 096 особи обрали загальну систему оподаткування, відповідно 14 872 осіб - спрощену систему оподаткування, 40 516 осіб - сплату фіксованого сільськогосподарського податку (додаток 1, таблиці 2 та 3).

У 2012 році показник кількості юридичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які обрали загальну систему оподаткування, становив 67,6% від загальної кількості юридичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які сплачували податки, або на 1,3% менше ніж відповідний показник минулого звітного року (400 417 осіб).

Показник кількості юридичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, у 2012 році, становив 25,5% від загальної кількості юридичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які сплачували податки, або на 5,4% більше ніж відповідний показник минулого звітного року (141 069 осіб).

Показник кількості юридичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які обрали сплату фіксованого сільськогосподарського податку, у 2012 році, становив 6,9 % від загальної кількості юридичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які сплачували податки, або на 1,4% менше ніж відповідний показник минулого звітного року (41 112 осіб).

У 2012 році загальна кількість фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які сплачували податки, становила 1 944 612 осіб (або 77 % від загальної кількості платників податків), з яких загальну систему оподаткування обрали 672 923 особи, спрощену систему оподаткування - 1 271 687 особи та сплату фіксованого сільськогосподарського податку - 2 особи.

Показник кількості фізичних осіб - підприємців, які обрали загальну систему оподаткування, у 2012 році, становив 34,6% від загальної кількості фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які сплачували податки, або на 14 відсотків більше ніж відповідний показник минулого звітного року (588 840 осіб).

У 2012 році показник кількості фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування становив майже 65,4% від загальної кількості фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які сплачували податки, або на 21 % більше ніж відповідний показник минулого звітного року (1 051 090 осіб).

Показник кількості фізичних осіб - підприємців, які обрали сплату фіксованого сільськогосподарського податку, за звітний період поточного року, у порівнянні із відповідним показником минулого звітного року, зменшився на 67 %, але значного впливу на загальний показник кількості субєктів господарювання, які сплачують податки він не має.

Як видно з вищенаведених даних, у 2012 році залишається стійка тенденція до зростання загальної кількості платників єдиного податку фізичних та юридичних осіб. Одночасно, поспіль останніх 7 років, спостерігається щорічне зменшення кількості найманих працівників не тільки у платників єдиного податку, а в цілому у сфері малого і середнього бізнесу.

Так, у субєктів малого і середнього підприємництва у 2012 році працювало 5 147,9 тис. осіб. Зокрема, у субєктів малого підприємництва (юридичних осіб) - 1 478,5 тис. осіб, у фізичних осіб-підприємців - 793 тис. осіб (в тому числі: у платників єдиного податку - 661 тис. осіб, а у платників загальної системи оподаткування - 132 тис. осіб), у субєктів середнього підприємництва - понад 3 669 тис. осіб. У порівнянні з відповідними показниками 2011 року, кількість найманих працівників у субєктів малого підприємництва (юридичних осіб) зменшилась на 3,2% (1 527 тис. осіб), відповідно у фізичних осіб-підприємців цей показник зменшився на 0,25% (795 тис. осіб), у субєктів середнього підприємництва - зменшення відбулось на 0,02% (3 670 тис. осіб).

У порівнянні із звітним періодом 2011 року, показник кількості найманих осіб у фізичних осіб - підприємців, в цілому, зменшився Це відбулось у звязку з набуттям чинності положень Податкового кодексу України, якими було скасовано нарахування та сплата фіксованого податку. Разом з тим, спостерігається зростання показника кількості найманих осіб у фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та загальної системи оподаткування, у порівнянні із звітним періодом 2011 року. Так, показник кількості найманих осіб у платників єдиного податку, у 2012 році, збільшився на 2,3 % у порівнянні із відповідним показником минулого звітного року (646 тис. осіб), а показник кількості найманих осіб у платників загальної системи оподаткування, відповідно, збільшився на 10,9 % (119 тис. осіб).

За останні роки відбулися позитивні зрушення щодо оплати праці найманих осіб у субєктів малого і середнього підприємництва.

Середньомісячна заробітна плата найманих працівників у сфері малого і середнього підприємництва у 2011 році становила:

у субєктів малого підприємництва (юридичних осіб) - 1 530,9 грн.;

у субєктів малого підприємництва (фізичних осіб) - 1 104,5 грн.;

у субєктів середнього підприємництва (фізичних осіб) - 1 307,6 грн.;

у субєктів середнього підприємництва (юридичних осіб) - 2 376, грн.

У продовж 2012 року заробітна плата, хоча і повільними темпами, але зростала, і на кінець звітного року становила:

у субєктів малого підприємництва (юридичних осіб) - 1 632,1 грн. (збільшення на 6,6 %);

у субєктів малого підприємництва (фізичних осіб) - 1 614,2 грн. (збільшення на 46,1 %);

у субєктів середнього підприємництва (фізичних осіб) - 1 560 грн. (збільшення на 19,4 %);

у субєктів середнього підприємництва (юридичних осіб) - 2 580,5 грн. (збільшення на 8,6 %).

Враховуючи наслідки фінансової кризи 2008 - 2010 років, надходження до бюджетів усіх рівнів від субєктів малого і середнього бізнесу зі сплати податків і зборів мають тенденцію до повільного зростання. Так, до Зведеного бюджету за 2012 рік від субєктів малого і середнього бізнесу надійшло 289 319,0 млн. грн., що на 8,6 % більше, ніж за звітний період минулого року.

Станом на 01.01.2012 фінансовий результат до оподаткування підприємств, які одержали прибуток, склав 255 545,9 млн. грн. Фінансовий результат до оподаткування середніх підприємств, які одержали прибуток, станом на 01.01.2012, склав 63 787,5 млн. грн., що у відсотках до загальної кількості підприємств становить 67,3 %. Фінансовий результат до оподаткування малих підприємств, які одержали прибуток, за цей звітний період склав 44 323,3 млн. грн., що у відсотках до загальної кількості підприємств становить 65,0 %.

Фінансовий результат до оподаткування малих і середніх підприємств, які одержали збитки, станом на 01.01.2012, в сумі склав 89 816,7 млн. грн. (відповідно у малих підприємств - 51 091,0 млн. грн., у середніх підприємств - 38 725,7 млн. грн.). Найбільш відємне значення фінансового результату до оподаткування мали малі підприємства, які здійснюють свою діяльність у сферах: операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 19 351,5 млн. грн.; торгівля та надання послуг - 13 220,4 млн. грн.; оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі - 11 207,2 млн. грн.; будівництво - 4 128, 8 млн. грн.; діяльність транспорту та звязку - 2 082 млн. грн.).

Узагальнений моніторинг стану розвитку малого і середнього підприємництва за регіональним розподілом наведено у Додатку 2.

2. Стан інвестиційної діяльності субєктів господарювання

В сфері інвестиційної діяльності створена нормативно-правова база, яка адаптована до міжнародних норм, зокрема: Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій на Україні»; Угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій, тощо.

Для залучення інвесторів в економіку країни, створюються всі умови щодо забезпечення рівного захисту прав, інтересів, майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності.

За даними Держкомстату України головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких, станом на 01.01.2012, освоєно 54,0 % від загального обсягу капіталовкладень. Частка залучених і запозичених коштів
(у тому числі, кредитів банків та інших позик, коштів іноземних інвесторів)
у загальних обсягах капіталовкладень становила 21,0%.
За рахунок державного та місцевих бюджетів на початок звітного періоду залучено 10,4 % інвестицій в основний капітал. Частка коштів населення на будівництво власного житла на початок 2012 року становила 9,4 % від загального обсягу капіталовкладень.
У січні-вересні 2012 року за рахунок власних коштів підприємств і організації залучено в основний капітал підприємств 61,2 % загального обсягу капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 17,5% (малюнок 4).

За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 4,5% та 1,9% загального обсягу капіталовкладень. Частка коштів населення на індивідуальне житлове будівництво становила 15,7 % від загального обсягу капіталовкладень.

Малюнок 4. Питома вага залучених капітальних інвестицій за 9 місяців 2012 року.

За даними Держкомстату України в економіку України іноземними інвесторами у 2011 році вкладено прямих інвестицій (акціонерного капіталу) на суму 6,5 млрд. дол. США.

Обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), станом на 01.01.2012, внесених в економіку України становив 4,9 млрд. дол. США, що на 10,2% більше обсягів інвестицій за звітний період 2011 року, та в розрахунку на одну особу становив 1 084,3 дол. США.

У фінансових установах акумульовано 16,3 млрд. дол. США прямих інвестицій (33,1% від загального обсягу прямих інвестицій). На підприємствах промисловості зосереджено 15,2 млрд. дол. США прямих інвестицій (30,9% від загального обсягу прямих інвестицій).

За результатами 2011 року підприємствами та організаціями усіх форм власності за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 209,1 млрд. гривень інвестицій в основний капітал економіки України (не включаючи суму податку на додану вартість, що врахована в ціні придбання активів), що становить 122,4% інвестицій в основний капітал економіки України 2010 року.

За даними Держкомстату України, у січні - вересні 2012 року, в економіку України іноземними інвесторами вкладено прямих іноземних інвестицій на суму 4,3 млрд. дол. США, що становить 91,07 % прямих іноземних інвестицій 2011 року (у січні - вересні 2011 року відповідно - 138,52 % прямих іноземних інвестицій 2010 року).

На 1 жовтня 2012 року обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) унесених в економіку України становив 52,7 млрд. дол. США, що на 5,2 % більше обсягів інвестицій на початок 2012 року, що в розрахунку на одну особу населення складає 1 157,0 дол. США.

На підприємствах промисловості зосереджено 16,9 млрд. дол. США (32 % від загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у фінансових установах - 5,7 млрд. дол. США (29,8% від загального обсягу прямих інвестицій в Україну).

Обсяги залучення капітальних інвестицій підприємств України, у січні - вересні 2012 року, складають 177,5 млрд. грн., що становить 117 % капітальних інвестицій підприємств України 2011 року.

Залучення іноземних інвестицій на регіональному рівні.

У Харківській області у 2012 році загальна сума прямих іноземних інвестицій становила 2,1 млрд. дол. США.

На Волині за девять місяців 2012 року в область залучено 355,6 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. За час дії регіональної програми залучено інвестицій у загальному обсязі 93,2 млн. дол. США.

У Рівненській області за 9 місяців 2012 року у розвиток економіки області інвестовано 1990,2 млн. грн. капітальних інвестицій, що на 33,6% більше, ніж за аналогічний період 2011 року. Найбільше інвестовано у будівництво - 66,5 % від загального обсягу інвестицій, у промисловість - 27,4%, у сільське господарство - 6,6 %. Іноземних інвестицій залучено у загальному розмірі 293,9 млн. дол. США. Інвестиції надійшли з 38 країн світу. До пятірки основних країн-інвесторів входять: Німеччина - 73,9 млн. дол. США, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії - 62,4 млн. дол. США, США ? 39,3 млн. дол. США, Кіпр - 25,1 млн. дол. США та Італія - 20,6 млн. дол. США. Найбільш інвестиційно привабливими для нерезидентів є підприємства промисловості, в які вкладено 151,2 млн. дол. США іноземних інвестицій. Обсяг іноземних кредитів та позик в економіку області за девять місяців 2012 року становив 91,5 млн. дол. США. Найбільше їх надійшло з Німеччини та Кіпру. Загальний обсяг іноземного капіталу становив 385,4 млн. дол. США.

Оцінка інвестиційного середовища Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

У жовтні - листопаді 2012 року за підтримки проекту Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність (ЛІНК) Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Держінвестпроект України провів опитування інвесторів, що здійснюють свою діяльність в Україні.

В опитуванні взяли участь 130 компаній, що здійснюють свою діяльність у 16 регіонах України. Іноземні інвестиції компаній, що взяли участь в опитуванні, походять з таких країн, як Росія, Норвегія, Сербія, Чехія, Білорусь, Литва, Польща, Швейцарія, Швеція, Австрія, Німеччина, Молдова, Канада, США, Франція, Кіпр, Туреччина, Ізраїль, Данія, Болгарія, Нідерланди, Угорщина, Великобританія, Бельгія, Італія, Словаччина, Голландія, Португалія.

В ході опитування компаніям пропонувалось визначити основні проблемні питання, що виникають у них під час здійснення діяльності в Україні. За результатами опрацювання відповідей на поставлені питання підготовлено рейтинг найбільш поширених проблем іноземних інвесторів в Україні.

Відповідно до сформованого рейтингу, основною проблемою іноземних інвесторів в Україні є відносини з податковими органами (22,8% респондентів відзначили це серед своїх проблемних питань). Друге та третє місце ділять між собою питання перевірок та недосконалого нормативно-правового регулювання - з такими проблемами стикаються у своїй діяльності 14,45% іноземних інвесторів, що взяли участь у опитуванні. Проблеми у сфері земельних питань турбують 11,8% респондентів, відносини з митними органами - 11,03%. Порядком здійснення ліцензійних та дозвільних процедур не задоволені 10,27% опитаних респондентів, реєстраційних процедур - 9,5%. Крім того, 5,7% респондентів повідомили про наявність «інших» проблемних питань, серед яких відзначались, зокрема рейдерство, високі ціни на сировину тощо (малюнок 5. ).

Малюнок 5. Структура проблемних питань іноземних інвесторів в Україні.

В той же час, учасниками опитування були відзначені і певні позитивні аспекти їхньої діяльності в Україні. Так, найбільше іноземні компанії в Україні цінують наявність кваліфікованої та доступної робочої сили, а також високий потенціал та перспективність ринку. Серед інших переваг України відзначались зручне географічне та логістичне розташування, наявність доступу до сировини та підтримка з боку національних та регіональних органів влади.

3. Оцінка умов ведення бізнесу в України за всесвітніми рейтингами

.1 «Doing Business» (умови ведення бізнесу) - рейтинг Міжнародної фінансової корпорації

У жовтні 2012 року Міжнародною фінансовою корпорацією було оприлюднено результати щорічного Рейтингу умов ведення бізнесу «Doing Business-2013» (далі - Рейтинг умов ведення бізнесу).

У Рейтингу умов ведення бізнесу Україна покращила свої позиції на 15 одиниць та перемістилася із 152-го на 137 місце, тим самим увійшла у першу трійку країн, які продемонстрували значне покращення умов ведення бізнесу за останній рік.

Найбільше покрашення позицій України у Рейтингу умов ведення бізнесу (на 66 позицій) відбулося за статтею «започаткування бізнесу». За цієї статтею Україна перемістилася з 116-ої позиції на 50-ту позицію.

Таке покращення стало можливим завдяки реалізації низки заходів. Зокрема:

знижено мінімальні вимоги до розміру статутного капіталу при реєстрації підприємства;

скасовано вимоги щодо необхідності надання нотаріально завірених установчих документів для реєстрації субєктів підприємницької діяльності;

запроваджено електронну реєстрацію субєктів господарювання;

скасовано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи - підприємця;

встановлено адміністративну відповідальність за порушення у сфері реєстрації;

введено модельні статути, які спростили процедуру реєстрації юридичних осіб;

скасовано обов'язкове засвідчення установчих документів у нотаріуса;

скорочено строк державної реєстрації до 2-х днів тощо.

В цілому за показниками Рейтингу результат не поганий, якщо взяти до уваги, що в ньому не враховано реформаторські рішення, прийняті у другій половині 2012 року, дія яких стартувала з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року набули чинності Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про внесення змін до деяких законів України щодо відміни реєстрації декларації про відповідність». Реалізація положень цих законів стане наступним кроком в поліпшенні позицій України за показниками Рейтингу умов ведення бізнесу.

У 2012 році Держпідприємництвом розроблено заходи для подальшого зміцнення позицій України за показниками Рейтингу умов ведення бізнесу. Так, підготовлено:

законопроект про нотаріат (реєстр. №10433), положеннями якого передбачено скасування 60 нотаріальних посвідчень;

зміни до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу, якими передбачено встановлення принципу провадження господарської діяльності субєктами приватного права без застосування печаток.

На даний час зазначені законопроекти проходять процедуру погодження у відповідних міністерствах та відомствах.

Центральними органами виконавчої влади ведеться активна робота з експертами Міжнародної фінансової корпорації, Європейської бізнес асоціації та Американської торгово-промислової палати в Україні щодо розробки пропозицій в частині покращення позицій України у Рейтингу умов ведення бізнесу.

При підготовці Національного плану дій на 2013 рік розроблені пропозиції були враховані в плані заходів на 2013 рік, виконання яких сприятиме покращенню умов ведення бізнесу в країні.

.2 Рейтинг глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму

За даними звіту Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність у 2012 - 2013 роках, серед 144 країн, Україна другий рік поспіль покращує свої позиції за індексом глобальної конкурентоспроможності. Так, за цим індексом України піднялася на 9 позицій, тим самим перемістилася з 82-го на 73-є місце.

Провідні позиції у рейтингу глобальної конкурентоспроможності займають Швейцарія, Сінгапур та Фінляндія, які складають трійку лідерів. Російська Федерація та Казахстан випереджають Україну, посідаючи відповідно 67 і 51-е місця у загальному рейтингу глобальної конкурентоспроможності.

Покращення позиції України у цьому рейтингу відбулося за рахунок міцних позицій країни за окремими складовими індексу, такими як, високоосвічене населення, значна ємність ринку, які є хорошою основою для подальшого економічного зростання.

З іншого боку, незважаючи на проведені в Україні економічні реформи, залишаються слабкими такі складові індексу, як «система інституцій» (132-е місце), що визначається правовою й адміністративною інфраструктурою, та «ринок товарів і послуг» (117-е місце), що є неефективним. Пріоритетними напрямами також мають стати складові індексу «стабілізація фінансового сектора України» (114-е місце) та «підвищення рівня розвитку бізнесу» (91-е місце).

Серед основних невикористаних можливостей України особливу увагу заслуговують складові «інновації» та «технологічна готовність».

У рейтингу глобальної конкурентоспроможності у 2012-2013 роках за складовою «інновації» України займає 71-е місце. Найбільший вплив на підвищення значення рейтингу України у 2012-2013 роках за складовою «інновації», порівняно з попереднім звітнім періодом, мали зміни таких її показників, як: якість науково-дослідних інститутів (підвищення на 8 позицій); державні закупівлі новітніх технологій і продукції (підвищення на 15 позицій); наявність вчених та інженерів (підвищення на 26 позицій); кількість патентів, отриманих на 1 млн. населення (підвищення на 20 позицій).

За складовою «інноваційна спроможність» Україна у 2012-2013 роках втратила 16 позицій. Це було повязано з тим, що підприємства використовують іноземні технології (шляхом отримання ліцензій), ніж вітчизняні розробки та дослідження.

У рейтингу глобальної конкурентоспроможності у 2012-2013 роках, за складовою «технологічна готовність», України піднялася на 1 позицію і займає 81-е місце. Варто відзначити, що у 2012-2013 роках майже всі показники складової «технологічна готовність» покращилися. Зокрема, такі, як «рівень освоєння технологій» (підвищення на 2 позиції), «іноземні інвестиції та трансфер технологій» (підвищення на 15 позицій), «интернет-користувачі» (підвищення на 4 позиції).

Підсумки дослідження складових інвестиційного та інноваційного розвитку України останніх років свідчать про підвищення ролі цілеспрямованої державної політики, орієнтованої на підтримку цілісності інноваційного процесу - від наукової розробки до інвестування масового виробництва. Це сприяло покращенню місця України у міжнародних рейтингах.

.3 Рейтинг конкурентоспроможності регіонів України

У 2012 році також було опубліковано Рейтинг конкурентоспроможності регіонів України, підготовленого Фондом «Ефективне управління».

Згідно цього рейтингу у 2012 році всі регіони поліпшили свої позиції, так само як і Україна у рейтингу глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму.

При цьому розрив між лідерами й аутсайдерами істотно скоротився.

Як і в попередні роки, перше місце в регіональному індексі залишилося за столицею. Київ тримає першість за такими складовими як «інфраструктура», «технологічна готовність», «макроекономічне середовище», «розмір ринку». Другу позицію столиця посідає за «рівнем вищої освіти та професійної підготовки». Не дивлячись на позитивні показники за рейтингом конкурентоспроможності регіонів, Київ займає останнє місце за складовою «ефективність державних інститутів».

«Погані оцінки» відносно «ефективності держінститутів», що отримує Київ поспіль двох років, отримують і інші економічно розвинені регіони України. Ця тенденція повязана з завищеними вимогами з боку представників бізнесу до держінститутів України, особливо до Києва. Із економічним зростанням України та із запровадженням бізнесом нових технологій, вимоги до інститутів будуть тільки зростати, а отже вирішення цієї проблеми значно підвищить показники конкурентоспроможності регіонів України.

Друге місце в рейтингу конкурентоспроможності регіонів в Україні в 2012 році зайняла Харківська область, третє - Дніпропетровська область, четверте - Донецька область, пяте - Київська область.

В пятірці «аутсайдерів», як і в 2011 році, залишаються сільськогосподарські регіони: Житомирська, Тернопільська, Чернігівська, Кіровоградська і Херсонська області.

Розрив в оцінках складових рейтингу конкурентоспроможності регіонів спостерігається не тільки між усіма регіонами України, але й усередині кожної окремої області. В Україні немає однозначного лідера за всіма складовими рейтингу конкурентоспроможності регіонів, як немає й однозначного аутсайдера. Наприклад, Київ лідирує за такими складовими як інфраструктура й технологічна готовність, але замикає рейтинг регіонів за складовою інститутів. І навпаки, Чернігівська область, яка посідає 24-е місце в рейтингу і відстає за такими складовими як технологічна готовність, ефективність ринку товарів і рівень розвитку бізнесу, лідирує за ефективністю ринку праці.

За такими складовими конкурентоспроможності регіонів як «інститути» й «ефективність ринку товарів», навіть регіони-лідери рейтингу посідають позиції, нижчі від середньосвітових. Проте, за складовими «ефективності ринку праці», «вищої освіти», «охорони здоров'я та початкової освіти» всі регіони України мають оцінки, вищі від середніх результатів у світі.

Істотне підвищення ефективності та якості функціонування державних інститутів можливе лише за умови запровадження широкомасштабного загальнодержавного проекту з впровадження «електронного уряду» в Україні. Це значно покращить умови ведення бізнесу в Україні, знизить витрати бізнесу на взаємодію із владою та витрати на утримання держапарату. Запровадження проекту «електронний-уряд» сприятиме підвищенню результатів за всіма 12 складовими рейтингу конкурентоспроможності регіонів України.

4. Державна підтримка субєктів малого і середнього підприємництва

В рамках реалізації Закону України від 22.03.2012 № 4618 «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» проводиться робота щодо створення умов для забезпечення ефективності державної підтримки малого і середнього підприємництва.

Відповідно до цього документу державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку тощо.

.1 Фінансова державна підтримка субєктів малого і середнього підприємництва

Одним з основних видів фінансової державної підтримки субєктів малого і середнього підприємництва, визначених Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», є надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи.

Фінансова державна підтримка субєктів малого підприємництва у 2012 році здійснювалася за рахунок бюджетної програми «Мікрокредитування субєктів малого підприємництва». У 2012 році на фінансування бюджетної програми «Мікрокредитування субєктів малого підприємництва» було передбачено 10 300,0 тис. грн. (Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»).

Для використання бюджетних коштів та цільового їх спрямування, Українським фондом підтримки підприємництва проведено конкурс на отримання мікрокредитів. За результатами конкурсу, з переможцями - субєктами малого підприємництва було укладено договори на загальну суму 9 550,0 тис. грн.

Також Державним бюджетом України на 2012 рік за бюджетною програмою «Заходи по реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» було заплановано фінансування освітньої програми для підприємців - початківців, безробітних та субєктів малого підприємництва.

В рамках реалізації зазначеної програми у 2012 році проведено 75 навчальних семінарів у 27 регіонах України за темами: започаткування власної справи, бізнес - планування; мале підприємництво: оподаткування, соціальне страхування, облік, звітність; ресурсне забезпечення малого підприємництва. Загальна вартість послуг з організації та проведення семінарів склала 1 993,5 тис. грн.

.2 Фінансове забезпечення регіональних програм

На місцевому рівні також вживаються заходи спрямовані на підтримку розвитку малого і середнього підприємництва шляхом розробки проектів регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, національних і регіональних соціально-економічних, екологічних, культурних та інших особливостей.

Регіональні та місцеві програми розвитку малого і середнього підприємництва направлені на створення сприятливих умов розвитку підприємництва, підвищення економічних показників розвитку регіонів, розвиток пріоритетних галузей економіки, забезпечення зайнятості населення.

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 2012 році в місцевих бюджетах всіх 27 регіонів було передбачено кошти на фінансування заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва.

На виконання програмних заходів у 2012 році, відповідними рішеннями рад в бюджетах АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя було затверджено використання коштів у загальному обсязі 30,7 млн. грн.(додаток 1, таблиця 4).

Найбільші обсяги фінансування програмних заходів передбачили в своїх бюджетах: Херсонська область - 2,7 млн. грн.; Луганська та Харківська області - по 2,3 млн. грн.; Автономна Республіка Крим - 2,2 млн. грн.; Полтавська обл. та м. Київ - по 2,0 млн. грн.; Київська та Одеська, Дніпропетровська області - по 1,8 млн. грн.; Донецька обл. - 1,7 млн. грн.; Івано-Франківська обл. - 1,5 млн. грн.; Вінницька обл. - 1,1 млн. грн.

Найменші обсяги фінансування регіональної програми було затверджено у Тернопільській та Чернівецькій областях - по 200,0 тис. грн.

У 2012 році з обласних бюджетів, бюджетів Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя профінансовано реалізацію заходів регіональних програм на загальну суму 14,9 млн. грн. (додаток 1, таблиця 5).

Необхідно відмітити значну диспропорцію в обсягах фактичного фінансування заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва, яка спостерігається в окремих регіонах. У Волинській, Одеській областях та в м. Києві у звітному періоді на реалізацію програмних заходів використано 100% запланованих коштів. Якщо Рівненська, Сумська, Чернігівська, Чернівецька, Донецька, Івано-Франківська та Кіровоградська області забезпечили значні обсяги фінансування, у порівнянні з іншими регіонами - від 90 до 98 %, то Полтавська, Херсонська області - лише по 5,5% (додаток 1, малюнок 1).

Так, в Полтавській області на виконання заходів регіональної програми підтримки розвитку малого підприємництва у 2012 році було передбачено використати із обласного бюджету 2 000,0 тис. грн., а фактично використано 111,1 тис. грн. У Херсонській області відповідно 2 736,5 тис. грн. та 150,0 тис. грн.

У Дніпропетровській, Тернопільській, Черкаській областях та в м. Севастополі фінансування взагалі не здійснено.

Кошти обласних бюджетів спрямовувалися на компенсацію відсотків за банківськими кредитами, фінансування бізнес-проектів на поворотній основі, пільгове кредитування, створення нових обєктів інфраструктури підтримки підприємництва та поповнення статутного та оборотного фондів вже існуючих обєктів, навчально-методичну роботу, виставкові заходи, видання інформаційних бюлетенів, проспектів, довідників, навчання та перепідготовку незайнятого населення з орієнтацією на зайняття підприємницькою діяльністю тощо (малюнок 6).

Малюнок 6. Структура фінансування заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва у 2012році (тис. грн.).

У структурі фінансування програмних заходів з бюджетів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя більшість коштів спрямовувалися на: фінансування бізнес-проектів на поворотній основі, пільгове кредитування - 31 %; компенсацію відсотків за банківськими кредитами - 27,9 % (малюнок 7).

Малюнок 7. Структура фінансування заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва у 2012році (%).

.3 Фінансово-кредитна підтримка субєктів малого і середнього підприємництва

Фінансова підтримка субєктів підприємницької діяльності на місцях здійснювалася за рахунок кредитів банків, коштів кредитних спілок та фондів підтримки підприємництва. У деяких регіонах застосовується механізм часткового відшкодування відсотків за кредитами, наданими субєктам малого підприємництва для реалізації інвестиційних проектів за рахунок місцевих бюджетів.

За рахунок коштів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим надана фінансова підтримка шляхом часткової компенсації відсотків суб'єктам малого підприємництва на загальну суму 272,9 тис. грн.

Протягом 2011 - 2012 років з бюджету міста Києва за статтею «підтримка малого і середнього підприємництва» на часткову компенсацію відсотків за отриманими субєктами господарювання кредитами перераховано 10 055,5 тис. грн., в т.ч. у 2012 році - 2 000,0 тис. грн.

Кредитними спілками м. Києва у 2012 році надано комерційних кредитів на суму 11,9 млн. грн., що становить 5,9% від загальної суми комерційних кредитів, наданих кредитними спілками України (додаток 1, таблиця 6).

Найбільші обсяги банківського кредитування субєктів малого підприємництва показали Одеська та Кіровоградська області. Загальна сума кредитів, наданих банківськими установами Одеської області у 2012 році підприємствам малого бізнесу становить 9,3 млрд. грн., банківськими установами Кіровоградської області - 749,4 млн. грн. (додаток 1, таблиця 6).

У Чернівецькій області для пільгового кредитування підприємців та з метою інвестування в проекти на стадії «бізнес-ідей» у квітні 2012 року презентовано інвестиційний Фонд Буковина. У вересні 2012 року на засіданні Ради з питань розвитку підприємництва та залучення інвестицій в Чернівецьку область, за участі Федерації роботодавців України, презентовано перших 6 проектів, на реалізацію яких Інвестиційний Фонд Буковина виділив перший мільйон грн. (на фінансування трьох бізнес ідей з «нуля» - 240 тис. грн. та для розвитку трьох вже існуючих малих і середніх підприємств - 790 тис. грн. на пільгові трирічні кредити під 12% річних).

.4 Ресурсна та інформаційна підтримка субєктів малого і середнього підприємництва

З метою підтримки розвитку підприємництва місцевими органами виконавчої влади надається матеріально-технічна допомога субєктам малого підприємництва, в рамках якої субєкти малого бізнесу забезпечуються вільними нежитловими приміщеннями, устаткуванням, сільськогосподарською технікою, запчастинами, паливно-мастильними і посівними матеріалами.

Вживаються заходи щодо спрощення процедур передачі нерухомого майна в оренду, виділення земельних ділянок, отримання дозволів на будівництво та реконструкцію обєктів, перегляду ставок та пільг з орендної плати для підприємців-початківців і тих субєктів підприємницької діяльності, що працюють у пріоритетних напрямах на пільгових умовах.

У регіонах постійно оновлюються бази даних про наявність вільних виробничих та невиробничих приміщень, що пропонуються для викупу або передачі в оренду субєктам підприємництва для здійснення ними підприємницької діяльності. Зазначена інформація розміщувалась на офіційних веб-сайтах та в регіональних засобах масової інформації.

Проводиться робота щодо залучення субєктів малого підприємництва до участі у виконанні державних регіональних замовлень. Підприємницькі структури приймали участь в конкурсах (тендерах) по закупівлі товарів на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг для потреб регіону.

У Донецькій області, станом на 01.01.2013, в наявності 556 вільних приміщень загальною площею 88,3 тис. кв.м., із них у містах - 62,2 тис. кв.м., районах - 26,1 тис. кв.м. Встановлено пільги по орендним ставкам для субєктів малого підприємництва у містах: Алчевськ, Антрацит, Кіровськ, Краснодон, Лисичанськ, Первомайськ, Сєверодонецьк та районах: Лутугинському, Марківському та Старобільському. Субєкти малого підприємництва області залучаються до участі в регіональних закупівлях. Протягом звітного періоду ними укладено 1 596 договорів на загальну суму 341,1 млн. грн.

У Київській області у звітному періоді субєктам малого підприємництва передано нежитлових приміщень загальною площею 358 425,39 кв.м, з яких перебуває в оренді 336 328,79 кв.м. та передано у власність - 22 096,6 кв.м.

У Чернівецькій області впродовж 2012 року продано на земельних торгах право оренди на 20 земельних ділянок загальною площею 19,2 тис. га і у власність - 8 земельних ділянок площею 1,2 тис. га.

Найкращі показники за обсягами розміщених серед субєктів малого бізнесу державних (регіональних) замовлень показали: м. Київ, Київська, Вінницька, Запорізька, Рівненська області.

У Рівненській області упродовж 2012 року бюджетними установами області на тендерних умовах закуплено у 420 субєктів малого підприємництва продукції (товарів, робіт і послуг) на загальну суму 239,6 млн. грн.

У Вінницькій області в 2012 році залучено до участі у тендерах на закупівлю товарів і послуг за рахунок державних коштів та укладено угоди із 223 субєктами малого підприємництва на загальну суму 94,0 млн. грн.

В рамках реалізації регіональних програм розвитку малого підприємництва, у регіонах проводилась робота щодо забезпечення інформування субєктів малого підприємництва. На офіційних веб-сайтах облдержадміністрацій постійно розміщується та оновлюється актуальна інформація з питань підприємництва.

З метою підвищення обізнаності субєктів малого бізнесу щодо правил організації і ведення власної справи, у друкованих виданнях ведуться тематичні сторінки та постійні рубрики, в яких фахівці надають кваліфіковані розяснення та відповідають на найбільш поширені запитання підприємців (наприклад, в Донецькій області видається «Бизнес в законе»; в Луганській області - видання Державної податкової адміністрації «Налоговый калейдоскоп», «Предприниматель. Страница представителей малого и среднего бизнеса» - комунальна газета «Антрацитовский вестник», діє бізнес-портал - Алчевська міська комунальна газета «Огни» та інші).

На сайтах облдержадміністрацій розміщується та оновлюється інформація про виставково-ярмаркові заходи, які проводяться в Україні та за її межами. Субєкти малого підприємництва на селі (фермерські господарства та приватні господарства) приймають участь у проведенні на території областей ярмарок-виставок з реалізації сільськогосподарської продукції. Як приклад, у Херсонської області за 9 місяців 2012 року проведено 833 ярмарки сільськогосподарської продукції.

4.5 Формування інфраструктури підтримки малого підприємництва

В Україні активно розвивається інфраструктура підтримки малого підприємництва для надання субєктам господарювання фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, науково-технологічної, консультативної, маркетингової, кадрової та освітньої підтримки.

За інформацією з регіонів, станом на 01.01.2013, в регіонах України діють 531 бізнес-центр, 76 бізнес-інкубаторів, 46 технопарків, 535 лізингових центрів, 3964 небанківські фінансово-кредитні установи, 242 фонди підтримки підприємництва (з яких 27 створені за участю Українського фонду підтримки підприємництва), 3031 інвестиційних та інноваційних фондів і компаній, 3902 інформаційно-консультативні установи (додаток 1, таблиця 7).

У Київській області (с. Щасливе) на початку червня 2012 р. розпочав свою роботу бізнес-інкубатор «Happy Farm» - перший в Україні бізнес-інкубатор повного циклу, який надаватиме послуги з розвитку стартап-проектів, забезпечуватиме подальший їх супровід та залучення інвестицій у стартап-компанії. Найбільшу кількість обєктів інфраструктури підтримки малого підприємництва створено в Києво - Святошинському, Вишгородському, Сквирському, Макарівському, Кагарлицькому, Бородянському районах та у містах Бровари і Білій Церкві. Славутицьким виконавчим комітетом проведено роботу щодо розробки проектної пропозиції про створення інноваційного технопарку в м. Славутич.

У місті Києві працює комунальне підприємство «Київський міський бізнес-центр» (КМБЦ), яке надає консалтингові послуги з питань: реєстрації субєктів господарювання; отримання кредитів; працевлаштування; навчання; оподаткування; обліку та звітності; отримання дозволів; відкриття рахунків в банках; управління підприємством та ін. Протягом 2012 року КМБЦ проведено 7 семінарів та круглих столів за участі 109 осіб.

Консультативну та фінансову допомогу малому підприємництву у Львівській області надають 16 бізнес-центрів. Також, у Львові створено об'єднаний бізнес-сервіс-центр компанії «Нестле», який є третім у світі внутрішнім бізнес-сервіс-центром у складі міжнародного підрозділу «Бізнес Сервіс Nestle». Центр здійснює низку фінансових операцій, а також обслуговує бізнес-компанії більш ніж в 20 сусідніх країнах.

З метою налагодження ефективної взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадського суспільства, у регіонах налічується
2 205 громадських обєднань підприємців.
Робота щодо створення необхідних для підприємців нових обєктів інфраструктури підтримки підприємництва проводилася з орієнтацією на місцеві потреби субєктів підприємництва, діяльність яких спрямована на надання послуг щодо вдосконалення підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва, надання необхідної інформаційно-консультативної підтримки субєктам підприємництва тощо.

5. Удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для малого і середнього підприємництва

На державному рівні приділяється значна увага реформуванню та стабільному функціонуванню вітчизняного ринку праці шляхом залучення більш широких верств населення до системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення їх кваліфікації.

З метою створення ефективного механізму сприяння зайнятості населення у процесі реалізації соціально-економічної політики держави, забезпечення конституційних прав і гарантій громадян на працю та соціальний захист від безробіття Верховною Радою України прийнято Закон України «Про зайнятість населення», який набув чинності 1 січня 2013 року.

Положеннями цього Закону України визначені основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення, зокрема: запровадження механізму створення нових робочих місць; посилення мотивації до легальної і продуктивної праці; активізація підприємницької ініціативи та самостійної зайнятості населення; удосконалення системи професійного навчання з урахуванням інтересів особистості, потреб економіки та ринку праці; сприяння підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання у професійному розвитку працівників тощо.

Одним із основних важелів у вирішенні проблем зайнятості населення, створення нових робочих місць є успішний розвиток підприємництва у регіонах, зокрема малого та середнього бізнесу. Діяльність місцевих органів виконавчої влади спрямована на співпрацю з діючими субєктами підприємницької діяльності для залучення ними незайнятого населення, а також створення сприятливих умов для започаткування власної справи.

Так, в регіонах України створені та функціонують мережі закладів, які займаються працевлаштуванням та підтримкою підприємницьких ініціатив, в тому числі молоді та осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Постійна увага місцевих органів виконавчої влади приділяється питанням підвищення кваліфікації кадрів у сфері малого підприємництва та навчанню незайнятого населення регіону основам підприємницької діяльності.

Залучення безробітних до підприємництва і самозайнятості здійснюється за допомогою їх професійного навчання і надання фінансової підтримки.

У Вінницькій області у 2012 році обласною службою зайнятості було організовано професійне навчання 876 безробітних за професіями, що сприяють розвитку підприємницької діяльності. Крім того, направлено на підвищення кваліфікації за навчальною програмою «Основи економіки (підприємницька діяльність)» 286 безробітних. За оперативними даними, біля 97% осіб, які набули професії, що сприяють розвитку підприємницької діяльності, вже працевлаштовані, з них біля 300 осіб відкрили власну справу.

На Закарпатті, протягом 2012 року, пройшли професійне навчання 4 тис. безробітних і здобули професії, за якими можливе відкриття власної справи.

У Донецькій області, з метою залучення безробітних до підприємницької діяльності, протягом 2012 року 598 осіб направлені в навчальні заклади для навчання основам підприємницької діяльності. Для мешканців віддалених населених пунктів Донецькою обласною службою зайнятості було організовано більше 120 виїзних заходів. Проведено 111 семінарів «Служба зайнятості - працівникам села», в яких взяли участь біля 1,6 тис. осіб.

У Хмельницькій області, з початку 2012 року, в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій пройшли навчання 3132 особи, у тому числі за ІV квартал 2012 року - 1 152 особи.

В АР Крим, у 2012 році, на курсах підвищення кваліфікації за напрямом «Основи економіки (підприємницька діяльність)» навчалося 285 осіб з числа безробітних, з них 70 - жителі сільської місцевості. Власну справу після закінчення профнавчання відкрили 205 осіб, з них 51 - жителі сільської місцевості.

На Одещині, станом у 2012 році, кількість безробітних, що отримали фахову підготовку для заняття підприємницькою діяльністю, становила 2 071 особа, а кількість підприємців, що пройшли підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації - 1 615 осіб.

У м. Севастополь, протягом 2012 року, проведено 41 інформаційний семінар з орієнтування безробітних до підприємницької діяльності, у яких брали участь 1485 осіб, з котрих 987 жінок, 650 осіб з числа молоді у віці до 35 років, 295 осіб із соціально вразливих категорій населення, в т.ч. 16 громадян з інвалідністю.

Для залучення безробітних до започаткування власної справи, протягом 2012 року, в рамках реалізації Плану заходів з розвитку ремісничої діяльності органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування впроваджувались заходи щодо сприяння розвитку народних художніх промислів і ремісництва.

Питання розвитку ремісничої діяльності та народного мистецтва перебувають на постійному контролі в облдержадміністраціях і вже традиційно, протягом багатьох років, ними проводиться цілеспрямована робота з пропаганди творчого доробку майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

У поточному році в регіонах почали діяти організації, що обєднують різні групи ремісників за галузевими та професійними ознаками. Успішно функціонують творчі обєднання ремісників: асоціації ковалів, вишивальниць, меблярів, різьбярів по дереву, гільдії ремісників, центри народних ремесел, ремісничі палати, школи ремесел, навчально-показові майстерні тощо. В містах, районних центрах та селах, при середніх школах та будинках культури функціонують гуртки, клуби за інтересами, студії декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва, в тому числі дитячі творчі майстерні декоративно-ужиткового мистецтва. Крім того, з початку звітного року тривала робота із створення музеїв та етнографічних кімнат (куточків), в яких експонуються вироби народних умільців, надаються консультації з питань охорони та збереження народних художніх промислів.

В усіх регіонах створено інфраструктуру для надання субєктам підприємницької діяльності інформаційної та фінансової підтримки, зокрема бізнес-центри, фонди підтримки підприємництва, інвестиційні компанії, інформаційно-консультаційні установи, громадські обєднання субєктів господарювання, в яких постійно надається методична, консультативна допомога особам, які виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю, в тому числі у сфері ремісничої діяльності.

В навчальних закладах Харківської та Чернігівської областей впроваджуються заходи щодо розвитку підготовки кваліфікованих кадрів із ремісничої діяльності та створюються умови для професійно-технічного навчання осіб з числа незайнятого населення шляхом розширення переліку ліцензованих професій художнього профілю і народних ремесел.

Протягом звітного року, обласними державними адміністраціями продовжувалася робота з формування реєстру даних ремісничих підприємств та окремих ремісників.

В регіонах країни, протягом року, за участю представників влади, місцевого самоврядування та субєктів ремісництва проводилися обговорення проблемних питань розвитку ремісництва, в т.ч. у форматі засідань круглих столів, консультацій семінарів, форумів, творчих лабораторій, брифінгів та конференцій.

Так, Херсонською облдержадміністрацією щоквартально проводяться засідання Координаційної ради з питань розвитку підприємництва та регіональної ради підприємців при обласній державній адміністрації за участю представників підприємницьких кіл та громадських організацій.

В Івано-Франківській області місцевими бізнес-центрами проведено 45 семінарів-навчань, конференцій, тренінг-курсів та інших заходів з питань зайняття підприємницькою діяльністю у сфері народних художніх промислів, в яких взяло участь близько 390 осіб.

В Полтавському національному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка пройшла Всеукраїнська науково-практична конференція «Феномен писанки в сучасному культурно-освітньому просторі».

Впродовж 2012 року за підтримки обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування проводились огляди-конкурси, фольклорні світлиці, творчі звіти, майстер-класи майстрів народної творчості та декоративно-ужиткового мистецтва, групові та персональні творчі виставки традиційного народного мистецтва з демонстраціями техніки їх виготовлення, використання підручного матеріалу.

6. Державне регулювання підприємницької діяльності: удосконалення правового поля

.1 Реалізація регуляторної політики в сфері господарської діяльності

Державна регуляторна політики спрямована на реалізацію та виконання органами виконавчої влади завдань, передбачених Законом України від 11.09.2003 № 1160 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Положеннями цього документу визначено зміст обовязкових процедур щодо підготовки та затвердження проектів регуляторних актів.

В сфері державної регуляторної політики діяльність Держпідприємництва України спрямована на досягнення оптимального державного регулювання в економічній та соціальній сферах відповідно до вимог цього Закону.

Такий підхід прозоро визначає реальні цілі та вмотивованість державного втручання у життя громадян та субєктів бізнесу, а з іншого - надає індикатори, за якими це регулювання буде визнано успішним, або навпаки.

Наявність цих інструментів надає можливість впливати на прийняття владних рішень та будувати діалог «громадськість - бізнес - влада». Актуальність такого діалогу пояснюється тим, що основними проблемами у бізнес-кліматі України підприємці називають заангажованість відомчого регулювання та високий рівень корупції при безпосередній реалізації повноважень органами влади всіх гілок та рівнів.

Без належного забезпечення регуляторних механізмів неможливо сподіватись на самостійне реформування державної влади на користь суспільства та громадян. Економічно орієнтовані субєкти повинні мати можливість реального, а головне - законного впливу на ініціативи та діяльність органів державної влади.

Саме на це спрямований ключовий принцип державної регуляторної політики - принцип прозорості та врахування громадської думки, який полягає у відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Ключовою функцією Держпідприємництва України у сфері реалізації державної регуляторної політики є проведення експертиз проектів регуляторних актів, що подаються для погодження та прийняття рішень про погодження проектів цих актів або про відмову в їх погодженні, підготовка розробникам проектів регуляторних актів пропозицій щодо їх удосконалення відповідно до принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, а також вжиття у межах, встановлених законодавством України про державну регуляторну політику, заходів щодо захисту прав та законних інтересів субєктів господарювання, порушених внаслідок дії регуляторних актів, зокрема шляхом проведення відповідно до закону експертиз регуляторних актів центральних та місцевих органів виконавчої влади та прийняття за наявності законодавчо визначених підстав рішень про необхідність усунення виявлених порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Протягом 2012 року Держпідприємництвом України відпрацьовано майже 2 000 проектів (1 792 - центральний та 226 - місцевий рівень). Із них майже 370 повернуто на доопрацювання через невідповідність законодавству про регуляторну політику (268 - центральний та 90 - місцевий рівень).

Одночасно, з метою реалізації принципу прозорості державної регуляторної політики та врахування громадської думки, Держпідприємництвом України постійно проводиться робота з моніторингу додержання розробниками порядку оприлюднення редакцій проектів регуляторних актів і відповідних аналізів регулярного впливу до них.

Під час реалізації процедур погодження проектів регуляторних актів Держпідприємництвом України систематично проводяться додаткові обговорення із заінтересованими субєктами господарювання та громадськістю. Фактична частка таких проектів становить близько 30% проектів регуляторних актів від загальної кількості надісланих на погодження.

З метою забезпечення неупередженого та обєктивного опрацювання проектів регуляторних актів застосовується практика проведення узгоджувальних нарад, засідань, «круглих столів», робочих зустрічей за участю розробників проектів регуляторних актів, представників субєктів господарювання та громадськості.

Так, Держпідприємництвом України, протягом 2012 року, проведені наради, робочі зустрічі та обговорення щодо проектів регуляторних актів, які за предметом свого регулювання справляли значний вплив на діяльність субєктів господарювання та стосувались:

типових правил розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів;

вимог до форматів, структури та протоколів, що реалізуються у надійних засобах електронного цифрового підпису;

поводження з побічними продуктами тваринного походження, що не призначені для споживання людьми;

порядку навчання медичних працівників методам проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів;

затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності для санітарного та епідемічного благополуччя населення, періодичності здійснення планових заходів державного нагляду (контролю);

правил проведення перевірок (інспекцій) учасників ринків фінансових послуг;

організації та проведення біржових торгів з продажу необробленої деревини на товарних біржах;

порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом;

питань маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

функціонування фондових бірж;

паркування транспортних засобів та відповідальності за порушення правил паркування транспортних засобів;

проектів законів України «Про сільське господарство», «Про продовольчу безпеку України» тощо.

Також, значна частина проектів регуляторних актів доопрацьовується з головними розробниками в робочому порядку, зокрема на предмет виключення з переліку документів, необхідних для отримання субєктами господарювання будь-яких адміністративних послуг, виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, будь-якої іншої інформації в паперовому вигляді, що міститься у державних реєстрах, а також скасування необхідності нотаріального засвідчення документів (установчих документів статутів тощо).

Одним із основних завдань Держпідприємництва України є недопущення запровадження надмірного державного регулювання господарської діяльності. З метою недопущення прийняття проектів регуляторних актів, які погіршують умови здійснення господарської діяльності, було відмовлено в погодженні істотно впливових на бізнесове середовище проектів регуляторних актів, якими запроваджувались:

обтяжливі умови для субєктів господарювання у сфері криптографічного захисту інформації (Мінюст);

надмірне розширення повноважень регуляторних органів (Держсанепідемслужба, Мінприроди, Держводагентство, МОН);

законодавчі норми, якими зобовязувалось дрібних акціонерів в обовязковому порядку продавати належні їм акції особі, яка є власником 95 і більше відсотків акцій товариства (Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку);

нові документи дозвільного характеру у сфері надрокористування та дорожнього господарства і автомобільних перевезень вантажів (Мінприроди, Укравтодор);

непрозорий корупційний механізм, за яким для затримки митним органом валютних цінностей пропонувалось визначити таку «шедевральну» підставу як - наявність інформації про існування вмотивованої підозри (Держфінмоніторинг);

встановлення виключень із норми, за якою забороняється проведення документальної позапланової перевірки платника податків за періоди, що вже були перевірені (Мінфін);

недосконалий та непрозорий механізм ліцензування товарних бірж (Мінекономрозвитку);

не передбачені законодавством нові платні адміністративні послуги, які мали надаватись Держсільгоспінспекцією (Мінагрополітики);

надмірний додатковий екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зонах діяльності митниць призначення і відправлення (Держекоінспекція);

нові регулювання на ринках фінансових послуг, які призводили до необґрунтованих витрат коштів субєктів господарювання (Нацкомфінпослуг);

здійснювались спроби вийти з під дії Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (Мінприроди, Мінекономрозвитку).

Також ведеться активна робота з Верховною Радою України щодо недопущення прийняття невиважених рішень на законодавчому рівні.

Зокрема, були сформовані зауваження та направлено відповідне звернення до парламентського комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України», яким передбачається підвищення ставок акцизного збору на кузови для автомобілів за окремими товарними позиціями УКТЗЕД, внаслідок чого ставка податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару для окремих товарних позицій зросте від 7 до 35 разів.

Прийняття цього законопроекту матиме руйнівний вплив на підприємства, що здійснюють крупновузлове збирання автомобілів, оскільки суттєве збільшення акцизного податку призведе до зростання собівартості продукції, збільшить ціну реалізації кінцевого продукту та, в свою чергу, призведе до зниження попиту на відповідну продукцію, спаду обсягів виробництва, вивільнення робочих місць та зростання соціальної напруги у суспільстві.

В частині перегляду регуляторних актів центральних органів виконавчої влади Держпідприємництво України продовжує роботу щодо спрощення ведення легального бізнесу в Україні.

Так, у 2012 році прийнято 9 рішень Держпідприємництва України «Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Зазначені рішення направлені на скорочення кількості дозвільних документів для здійснення господарської діяльності та спрощення процедури їх отримання, адекватності застосування до субєктів господарювання відповідних санкцій, скасування неправомірних вимог до субєктів господарювання, визначених наказами центральних органів виконавчої влади, які не передбачені законами України та підзаконними актами вищої юридичної сили.

Крім того, в ініціативному порядку Держпідприємництвом України ведеться активна конструктивна робота з Секретаріатом Кабінету Міністрів України, яка спрямована на забезпечення дотримання принципів державної регуляторної політики на урядовому рівні.

Зокрема, на підставі колективних звернень представників організацій підприємців, роботодавців та громадських організацій, а також за результатами відповідних узгоджувальних нарад, Держпідприємництвом України були внесені пропозиції, спрямовані на приведення редакції урядової постанови до вимог діючого законодавства та створення сприятливих конкурентоспроможних умов здійснення господарської діяльності у сфері поводження з відходами упаковки шляхом запровадження прозорої та ефективної системи збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини.

В частині реалізації повноважень у сфері державної регуляторної політики на регіональному рівні, Держпідприємництво України здійснює погодження проектів регуляторних актів, які розробляються місцевими органами влади. У 2012 році опрацьовано близько 230 проектів регіональних регуляторних актів.

Найбільш актуальними питаннями, щодо яких здійснюється регулювання на місцевому рівні є:

нормативне закріплення тарифів на послуги, що надаються БТІ;

визначення розмірів орендної плати за користування земельними ділянками;

регулювання діяльності у сфері дозвільної системи та видачі документів дозвільного характеру;

встановлення надбавок на соціально значущі товари та послуги.

На жаль рівень підготовки проектів регуляторних актів місцевими органами влади вкрай низький. Кожний другий проект регуляторного акту, як через низьку якість, так і через численні вади при здійсненні аналізу їх регуляторного впливу, не погоджується Держпідприємництвом України.

До найбільш поширених порушень при підготовці регіональних проектів регуляторних актів належать:

встановлення без жодних обґрунтувань місцевими держадміністраціями максимально дозволених законодавством розмірів орендної плати за землю, що має значний негативний вплив на ведення малого та середнього бізнесу (Донецька, Запорізька та Івано-Франківська обл.);

запровадження не передбачених законом дозвільних процедур (отримання погоджень, дозволів), зокрема у сферах розміщення зовнішньої реклами, спеціального використання природних ресурсів, торговельного обслуговування, телекомунікацій тощо (Закарпатська, Одеська, Донецька, Дніпропетровська обл.);

створюється ряд непередбачених законодавством контролюючих комісій, зокрема щодо операцій з металобрухтом, користування маломірними судами тощо. Перекладання на такі комісії державних наглядових функцій може містити корупційні схеми (АР Крим, Хмельницька обл.);

користуючись монопольним становищем БТІ, облдержадміністрації встановлюють необґрунтовано високі тарифі на їх послуги. В результаті субєкти господарювання та громадяни змушені платити, в середньому, близько 800 грн. за одне замовлення (така ситуація є типовою для всіх регіонів України).

Крім того, на місцевому рівні відсутній системний підхід до підготовки аналізу регуляторного впливу. Більшість місцевих органів влади формально підходить до реалізації цього обовязку. При обґрунтуванні необхідності введення нових регулювань лобіюються власні відомчі інтереси, що загрожує значними збитками для субєктів господарювання та населення, наводяться некоректні дані або відомості, що не відповідають дійсності.

Поряд з негативними тенденціями в реалізації державної регуляторної політики на регіональному рівні простежуються певні позитивні риси.

З метою забезпечення прозорості та публічності діяльності місцевих органів виконавчої влади під час прийняття регуляторних актів в регіонах сформовано електронні реєстри власних регуляторних актів, які постійно оновлюються. Проекти регуляторних актів, які надходили на погодження та аналіз їх регуляторного впливу, оприлюднювались в місцевих засобах масової інформації.

Для забезпечення послідовності регуляторної політики місцевими органами виконавчої влади щорічно затверджуються і розміщуються на офіційних сайтах і у ЗМІ плани підготовки проектів регуляторних актів та плани-графіки з відстеження результативності регуляторних актів, прийнятих органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Місцеві органи виконавчої влади у регуляторній діяльності активно взаємодіють з регіональними радами підприємців, до складу яких входять представники субєктів господарювання та їх обєднань, представники громадських організацій та організації роботодавців.

У Тернопільській області відповідно до Закону України від 14.12.2010
№ 2784 «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» в органах місцевого самоврядування були утворені робочі комісії з питань прискореного перегляду регуляторних актів. Протягом 2011 - 2012 років в області проведено 2 базових, 3 повторних та 9 періодичних відстежень результативності розпоряджень голови обласної державної адміністрації.
У Сумській області, з початку 2012 року, регуляторними органами підготовлено 153 звіти про відстеження результативності дії регуляторних актів, за результатами яких 46 документів було скасовано, з них 1 документ - Сумської обласної державної адміністрації, інші - міських рад обласного значення.

У Львівській області, протягом 2012 року, органами місцевого самоврядування було прийнято 55 нових, переглянуто 37 та здійснено відстеження результативності 99 регуляторних актів. Зменшено регуляторний тиск на субєктів господарської діяльності шляхом спрощення процедур державного регулювання економіки та зменшення, повязаних з цим, фінансових та інших витрат підприємців.

В Чернігівській області на веб-сайті ГСП «Ресурсний центр» при державній організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва по Чернігівській області» запроваджено рубрику для інтерактивного спілкування «Вплив регуляторних актів».

В Хмельницькій області забезпечено функціонування та супровід веб-сторінки «Обговорення» на офіційному сайті ОДА для розміщення проектів регуляторних актів. На засіданнях координаційних рад з питань підприємництва на рівні області, районів та міст обласного значення запроваджено процедуру розгляду та обговорення проектів регуляторних актів.

Незважаючи, що органами місцевого самоврядування здійснюються певні заходи у сфері регуляторної діяльності, натомість відстеження результативності регуляторних актів здійснюється не належному рівні.

Так, наприкінці 2012 року та початку 2013 року, територіальними органами Держпідприємництва України було опрацьовано 14 961 регуляторний акт, що було прийнято протягом 2012 року Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади.

За результатами проведеної роботи було встановлено, що виконавчими органами місцевого самоврядування прийнято низку регуляторних актів з порушенням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». З опрацьованих територіальними органами Держпідприємництва України регуляторних актів було виявлено, що 88 регуляторних актів, прийняті з порушенням вимог цього Закону, що становить 6 відсотків від загальної кількості опрацьованих регуляторних актів. Представниками територіальних органів Держпідприємництва України було встановлено, що із загальної кількості регуляторних актів, прийнятих з порушенням вимог цього Закону, 38 регуляторних актів потребують скасування, 50 регуляторних актів потребують приведення у відповідність до вимог цього Закону (додаток 1, таблиця 8).

Основними порушеннями при прийнятті регуляторних актів були:

регуляторний акт не було погоджено з уповноваженим органом (стаття 21 Закону);

регуляторних акта відсутні в Плані діяльності з підготовки регуляторних актів (стаття 7 Закону);

у 10 регуляторних актів відсутній аналіз регуляторного впливу
(стаття 8 Закону);
регуляторних актів не були оприлюднені з метою одержання зауважень та пропозицій (статті 9, 12 Закону);

регуляторних актів не пройшли регуляторну процедуру
(стаття 25 Закону).
Найбільша кількість регуляторних актів, що потребує скасування виявлена представниками територіальних органів Держпідприємництва України у Волинській та Чернігівській областях. Так, у Волинській області скасуванню підлягає 19 регуляторних актів, у Чернігівській області - 10 регуляторних актів (додаток 1, таблиця 8).

Регуляторні акти, що потребують приведення у відповідність до вимог Закону виявлено у Житомирській та Чернівецькій областях. Так, у Житомирській області 19 регуляторних актів, із 1 258 актів, прийнятих районними державними адміністраціями, потребують приведення у відповідність до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відповідно, у Чернівецькій області 10 актів регуляторних актів, із 412 актів, прийнятих районними державними адміністраціями, потребують приведення до вимог цього Закону.

Найбільша кількість регуляторних актів, що не відповідає вимогам цього Закону (додаток 1, таблиця 9), прийнята виконавчими органами місцевого самоврядування з наступних питань, зокрема: землеустрою; оцінки земель; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; створення та затвердження складу комісій та робочих груп, видачі будівельних паспортів забудови земельних ділянок.

Із загальної кількості регуляторних актів (88 актів), що прийняті з порушенням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», 23 % регуляторних актів, прийняті виконавчими органами місцевого самоврядування з питань компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, 15 % регуляторних актів відповідно прийнято з питань створення та затвердження складу комісій та робочих груп, а також з питань надання адміністративних послуг, 17 % регуляторних актів - з питань землеустрою та оцінки землі (малюнок 8).

Малюнок 8. Структура кількості регуляторних актів, що прийняті з порушенням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Виконавчими органами місцевого самоврядування при прийняті регуляторних актів також було порушено вимоги статті 5 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». За інформацією, що надійшла з регіонів, на офіційних веб-сайтах районних державних адміністрацій відсутня рубрика «Регуляторна діяльність або регуляторна політика», зокрема така ситуація спостерігається у Бориспільській, Білоцерківській, Бородянській, Васильківській, Володарській, Згурівській, Іванківській, Києво-Святошинській, Миронівській, Обухівській, Поліськійї, Сквирівській та Яготинській районних державних адміністраціях Київської області.

Також виявлено, що на офіційних сайтах Білоцерківської, Бородянської, Васильківської, Володарської, Згурівської, Кагарлицької, Києво-Святошинської, Миронівської, Поліської, Рокитянської, Фастівської, Яготинської районних державних адміністраціях Київської області відсутні у вільному доступі тексти розпоряджень голів районних державних адміністрацій.

.2 Реформування дозвільної системи

Основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності закріплені Законом України від 06.09.2005 № 2806 «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Цей Закон України визначає вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності; положення порядку видачі документів дозвільного характеру для започаткування та здійснення господарської діяльності; встановлює відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів, субєктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності тощо.

Також цей Закон України закріпив такі основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, як прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру; зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності; установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

На виконання норм цього Закону України були запроваджені нові підходи до видачі документів дозвільного характеру через створення мережі дозвільних центрів, функціонування яких довело свою ефективність.

За оцінками експертів проекту міжнародної технічної допомоги Агентства США з міжнародного досвіду «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» функціонування дозвільних центрів:

зменшує часові втрати субєкт господарювання в процесі отримання документів дозвільного характеру на 50,7 % (додаток 1, малюнок 2);

зменшує грошові витрати субєктів господарювання під отримання документів дозвільного характеру в середньому на 31,2% (додаток 1, малюнок 3);

сприяє зменшенню випадків проявів корупції при отриманні документів дозвільного характеру (23,5% респондентів вважають, що діяльність дозвільних центрів перешкоджає рівню корупції; 44,5 % - суттєво не впливають на рівень корупції).

З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 07.04.2011 № 3204 «Про внесення змін до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з яким концептуально змінився порядок взаємодії між органами влади та субєктами господарювання щодо видачі документів дозвільного характеру на регіональному рівні - прийом документів та видача документів дозвільного характеру субєкту господарювання, оформлених регіональними, місцевими дозвільними органами, відбувається виключно через державного адміністратора у дозвільних центрах.

Представники регіональних, місцевих дозвільних органів беруть участь у роботі дозвільних центрів в частині надання консультацій субєктам господарювання.

Таким чином, забезпечено перехід від принципу «єдиного офісу» до принципу «єдиного вікна».

Також, на початку 2012 року, набрав чинності Закон України від 03.11.2011 № 3993 «Про внесення змін до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» щодо розширення мережі дозвільних центрів», положеннями якого передбачені законодавчі підстави щодо розширення мережі дозвільних центрів шляхом створення обласних дозвільних центрів, через які здійснюють видачу дозвільних документів регіональні дозвільні органи.

В більшості областей України укладено угоди між обласними державними адміністраціями та міськими радами про співпрацю щодо організації видачі документів дозвільного характеру регіональними дозвільними органами в межах адміністративно-територіальної одиниці через дозвільні центри міських рад (міст обласного значення).

У Донецькій, Івано-Франківській, Київській та Миколаївській областях створені обласні дозвільні центри при облдержадміністраціях.

Станом на 01.01.2013 в Україні функціонують 681 дозвільний центр, в тому числі 4 обласні дозвільні центри (додаток 1, таблиці 10 та 11). За час роботи дозвільних центрів у 2012 році:

зареєстровано - 1 249 000 звернень субєктів господарювання (що у 2,2 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року);

видано - 846 555 документів дозвільного характеру (що у 2,6 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року);

надано - 894 713 консультації (що у 1,8 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року);

зареєстровано - 51 855 декларацій (що у 1,5 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року).

Поряд з удосконаленням законодавчої бази щодо функціонування дозвільних центрів ведеться робота щодо спрощення порядку видачі дозвільних документів та скорочення їх кількості.

Законом України від 19.05.2011 № 3392 затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який налічує 141 позицію. Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону та одночасного внесення змін до законів України, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Разом з тим, на виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо запровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 № 187/2012, Урядом схвалено та подано до Адміністрації Президента України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» та інших законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким планується скоротити кількість таких документів не менше, як на 70 %.

З прийняттям цього законопроекту у Переліку документів дозвільного характеру залишиться 83 дозвільних документів із 144-х існуючих, відповідно до Закону України від 19.05.2011 № 3392 «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».

Для спрощення процедур дозвільної системи забезпечено більш широке застосування декларативного принципу започаткування господарської діяльності. Запроваджено декларативний принцип на проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності, видів робіт та обєктів без отримання документу дозвільного характеру: на початок виконання підготовчих і будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності; на виконання окремих робіт підвищеної небезпеки, та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, згідно з переліком затвердженим Кабінетом Міністрів України від 26.10.11 № 1107.

Постановою Кабінету Міністрів України 24.10.2012 № 973 скорочено з 95 до 52 перелік видів діяльності, які не можуть провадитися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази субєкта господарювання.

Спрощено дозвільні процедури у будівництві. Положеннями Закону України від 17.02.2011 № 3038 «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено суттєве зменшення кількості дозвільних документів і погоджувальних процедур (з 93-ох до 23-ох), скорочення в 6 разів часу їхнього проходження, запровадження принципів мовчазної згоди, «єдиного вікна» декларативного принципу в будівельній сфері.

Спрощено процедуру реєстрації та форму декларацій на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт. Рішенням Уряду прийняті зміни до Порядку виконання підготовчих робіт та Порядку виконання будівельних робіт, яким передбачено можливість заповнення і подання декларації через електронну систему (постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2012 № 653).

Також прийнято 4 рішення Уряду України та подано на розгляд ще 3 рішення щодо скорочення переліків документів, які додаються для отримання документів дозвільного характеру, зокрема щодо скасування витягів, виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та інших документів.

Законом України від 02.10.2012 № 5410 скасовано необхідність обовязкового надання витягів та виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для отримання документів дозвільного характеру.

Крім того, в Україні вживаються заходи щодо посилення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за порушення законодавства у сфері дозвільної системи. З цією метою прийнято низку Законів України від 21.04.2011 № 3261, від 08.09.2011 № 3720 <javascript:OpenDoc('3720-17')> та від 22.12.2011 № 4221, в яких:

визначено процедуру здійснення контролю за додержанням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру посадовими особами дозвільних органів на законодавчому рівні;

за повторне правопорушення законодавства у сфері дозвільної системи, посадова особа органів державної влади та місцевого самоврядування підлягає звільненню з відповідної посади в порядку визначеному законом за рішенням суду.

Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачені повноваження спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи щодо здійснення у межах своєї компетенції контролю за додержанням вимог законодавства з питань видачі документа дозвільного характеру.

Зазначений контроль забезпечується Держпідприємництвом України шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Відповідно до Плану перевірок додержання вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру на 2012 рік Держпідприємництвом України було проведено 4 планові та 2 позапланові перевірки, за результатами яких були складені Акти перевірки про усунення виявлених відповідних порушень та на відповідних посадових осіб складено протоколи про адміністративне правопорушення.

При цьому Держпідприємництво України вважає за необхідне посилити відповідальність посадових осіб відповідних дозвільних органів за порушення вимог законодавства з питань видачі документа дозвільного характеру, зокрема щодо реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства. Відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення розробляються Держпідприємництвом України.

Держпідприємництво України, як і раніше, залишається майданчиком для обговорення з бізнесом та органами виконавчої влади пропозицій щодо спрощення процедур у дозвільній системі, скорочення документів дозвільного характеру та пошуку шляхів удосконалення дозвільної системи на законодавчому рівні.

Як на загальнодержавному, так і регіональному рівні реалізуються заходи щодо реформування дозвільної системи шляхом спрощення механізму надання субєктам господарювання документів дозвільного характеру. Здійснювались заходи з удосконалення функціонування дозвільних центрів, діяльності адміністраторів та організації їх взаємодії з представниками дозвільних органів. Здійснюється моніторинг ефективності роботи дозвільних центрів.

В регіонах забезпечується впровадження системи електронного документообігу та автоматизованого обміну даними між державними адміністраторами і місцевими дозвільними органами.

На Львівщині забезпечено повний перехід від принципу «єдиного офісу» - до «єдиного вікна», документи дозвільного характеру видаються виключно через державних адміністраторів в дозвільних центрах. У всіх дозвільних центрах дотримано вимоги до приміщення дозвільного центру. В ході проведеного аналізу, позитивна динаміка видачі документів дозвільного характеру спостерігається майже у всіх районах та містах області. Найбільше зросла видача документів дозвільного характеру, порівняно з 2011 роком, у Бродівському (у 14 разів), Камянка-Бузькому (у 10,5 рази), Жовківському (у 12,5 рази), Золочівському (у 7 разів), Дрогобицькому (у 8 разів), районах та у містах Самбір (у 3 рази), Дрогобич (у 3,2 рази). Це зумовлено запровадженням видачі документів дозвільного характеру за принципом «єдиного вікна».

У Чернівецькій області, впродовж січня-грудня 2012 року, субєктам господарювання видано 12 696 документів дозвільного характеру, що у 2,9 рази більше, у порівняні з 2011 роком. У 2012 році зареєстровано 848 декларацій проти 702 - у 2011 році. Кількість звернень субєктів господарювання щодо видачі документів дозвільного характеру збільшилася, в порівнянні з 2011 роком, у 2,4 рази та становила понад 13 500 документів. Впродовж 2012 року надано 23955 консультацій, що у 2,4 рази більше відповідного періоду минулого року.

У Волинській області функціонує 20 дозвільних центрів (в усіх райдержадміністраціях, виконкомах міських (міст обласного значення) рад). У 2012 році підключено 14 робочих місць фахівців місцевих дозвільних органів до системи електронного документообігу місцевих дозвільних центрів. Облдержадміністрація та обласна рада у 2012 році перемогли у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм місцевого самоврядування з проектом щодо впровадження елементів електронного врядування у Волинській області. В рамках проекту до системи електронного документообігу у 2013 році планується підключити 1000 працівників облдержадміністрації, обласної ради, усіх 16 райдержадміністрацій, районних рад.

На Одещині функціонує 33 дозвільних центри. У квітні 2012 р. на базі Єдиного дозвільного центру Одеської міської ради утворено та функціонує управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради (Центр надання адміністративних послуг), у якому надаються адміністративні послуги Одеської міської ради, облдержадміністрації та дозвільні документи регіональних дозвільних органів.

У Кіровоградській області діє 25 дозвільних центри з видачі документів дозвільного характеру, з них 2 діє в рамках центрів надання адміністративних послуг, створено 33 посади державних адміністраторів. Забезпечується видача документів дозвільного характеру через державних адміністраторів райдержадміністрацій і міськвиконкомів за принципом «єдиного вікна». Усі державні адміністратори дозвільних центрів забезпечені компютерами та оргтехнікою і підключені до мережі Інтернет.

З метою вдосконалення та спрощення дозвільно-погоджувальних процедур, в Єдиному дозвільному центрі м. Харкова проводиться повна віртуалізація процесу отримання та видачі документів дозвільного характеру. Забезпечена взаємодія державних адміністраторів, представників місцевих та регіональних дозвільних органів, субєктів господарювання при отриманні документів дозвільного характеру за допомогою інформаційного порталу «Єдиний дозвільний центр». Територіальними дозвільними органами проводиться робота з Державним підприємством «Інформаційно-ресурсний центр» щодо підключення до системи електронного документообігу та автоматизованого обміну даними між державними адміністраторами та дозвільними органами АІС «РДДХ». Так, у 2012 році до Автоматизованої інформаційної системи «Реєстр документів дозвільного характеру» підключено 9 територіальних дозвільних органів, які здійснюють автоматизований обмін даними. Проведений аналіз діяльності дозвільних центрів показав, що в 2012 році у дозвільні центри області звернулося 117 458 субєктів господарювання, що на 45 626 звернень (63,5%) більше, ніж у 2011 році, видано 53780 документів дозвільного характеру, що на 25 837 документів (92,5%) більше, ніж у 2011 році, надано 42 918 консультації. Підписано Меморандум про співпрацю між Харківською облдержадміністрацією та територіальними дозвільними органами, Меморандум про співробітництво між Харківською обласною державною адміністрацією та Харківською міською радою щодо організації видачі документів дозвільного характеру через Єдиний дозвільний центр міста Харкова, який затверджено рішенням Харківської міської ради від 25.04.2012 № 710/12.

На Запоріжжі в рамках проекту PRISM був проведений семінар «Нове законодавство про адміністративні послуги та кращі практики», в рамках якого були обговорені питання реформування системи адміністративних послуг в Україні, зарубіжний досвід надання адміністративних послуг. В регіонах здійснюється впровадження комплексу заходів щодо реалізації економічних реформ за напрямом «Дерегуляція і розвиток підприємництва».

У Волинській області в рамках упровадження економічних реформ відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 31 березня 2010 року № 77 «Про утворення регіонального комітету з економічних реформ» функціонує робоча підгрупа за напрямком діяльності «Дерегуляція, розвиток підприємництва та реформування системи надання адміністративних послуг» робочої групи «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції». Напрацьовані нею пропозиції враховуються при підготовці пропозицій до законодавства і подаються центральним органам виконавчої влади.

У грудні 2012 року за участі представників Регіональної ради підприємців при Вінницькій облдержадміністрації та представників громадських організацій підприємців області проведено виїзне засідання керівництва Держпідприємництва України та Громадської ради. Питаннями для обговорення були визначені реалізація Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» в частині дерегуляції та розвитку підприємництва в області та забезпечення участі представників малого та середнього бізнесу у формуванні та реалізації державної політики в сфері розвитку підприємництва.

Для оперативного вирішення актуальних питань, що стосуються підприємницької діяльності та з метою забезпечення діалогу між місцевою владою і представниками бізнесу в регіонах функціонують телефонні мережі «Гарячих ліній» та консультаційні пункти, інформація про роботу яких оприлюднюється в засобах масової інформації.

Так, на «гарячу лінію з питань підприємництва» Чернівецького міського Центру приватних підприємців і підприємств малого бізнесу впродовж
2012 року звернулося із запитами понад 4 700 підприємців.
Для платників податків Державною податковою службою у Чернівецькій області запроваджено новий спосіб спілкування в онлайн-режимі - проведення Інтернет-консультацій, «Оn-line консультація». З метою формування податкової культури та налагодження ділового контакту податкової адміністрації з платниками податків в засобах масової інформації надруковано 226 публікацій розяснювального характеру, організовано 270 радіотрансляцій та 89 виступів по телебаченню.

Фахівці управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області започаткували спілкування з чернівчанами в «онлайн» режимі за допомогою Інтернет-програми Skype.

У Луганській області у 2012 році на «гарячу лінію» від підприємців надійшло 10065 питань.

На базі Регіонального фонду підтримки підприємництва у Донецькій області створено «Школу виживання», у якій щотижнево проходять зустрічі підприємців, обговорюються важливі питання ведення підприємницької діяльності. З січня 2012 року стабільно функціонує обласний інформаційно-консультаційний бізнес-портал (www.dokcpp.dn.ua <#"justify">Орган ліцензуванняУсього розглянутоу тому числізнято з розглядувинесено рішенняз нихзадоволено скаргивідмолено в задоволенні скаргишт%шт%Головна державна інспекція на автомобільному транспорті1372411367604640Державна служба України з лікарських засобів1645159101645836Міністерство юстиції України4373615422158Міністерство екології та природних ресурсів України1019778222Державна митна служба України11-11981219Державне агентство земельних ресурсів України927457343Міністерство аграрної політики та продовольства України11-11109119Міністерство охорони здоровя1028113787Міністерство внутрішніх справ України3-3267133Міністерство соціальної політики України3-3267133Державна інспекція техногенної безпеки України3-3133267Державна служба України з контролю за наркотиками2-2-02100Державна архітектурно-будівельна інспекція України1-1-01100Всього407413662196014740

Розгляд звернень суб'єктів господарювання із скаргами на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування розглядаються Експертно-апеляційною радою у 20-денний термін відповідно до Положення про Експертно-апеляційну раду. У 60% випадків скарги ліцензіатів визнані обґрунтованими. Серед ліцензіатів чиї скарги були визнані необґрунтованими «перші місця» займають аптекарі та перевізники, відповідно 58 та 46 ліцензіатів було позбавлено ліцензії.

Також було виявлено порушення у роботі органів ліцензування, які переважно мають процедурний характер. Представниками перевіряючих органів допускаються невідповідності у актах, ліцензіат не повідомляється належним чином про перевірку. Зокрема, на сайті відомства має бути попередня інформація про період перевірки субєкта господарювання, ліцензіата мають письмово попередити про планову перевірку за 10 днів до її початку, він має отримати це повідомлення особисто. Крім того, часто проводились позапланові перевірки без належних підстав. Члени Експертно-апеляційної ради зауважували, що підстави для позапланових перевірок чітко регламентовані нормами чинного законодавства, а акти мають складатися у спосіб, визначений законом. Позапланові перевірки можуть проводитися лише за тими питаннями, які викладено у зверненнях про порушення ліцензійних умов, тобто стали підставою для такої перевірки. Все інше - порушення законодавства та перевищення повноважень.

Найбільше скарг у 2012 році до Експертно-апеляційної ради надійшло з міста Києва - 77 скарг.

Результатами засідань Ради стала низка пропозицій:

доповнити Ліцензійні умови вимогами щодо наявності вищої медичної освіти у керівника аптеки;

доопрацювати норми складання актів за комплексними перевірками і звести їх в один документ;

проводити навчання для регіональних представників органів ліцензування.

6.4 Система державного нагляду (контролю)

З прийняттям у 2007 році Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» було створено правове поле з регулювання порядку проведення контрольних перевірок різних видів фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, механізми прийняття рішень та вчинення дій контролюючими органами за наслідками проведення ними згаданих перевірок тощо. Цим Законом України були затверджені єдині для всіх державних органів підстави для проведення заходів державного нагляду і контролю, строки тривалості перевірок та запроваджено оцінку ступеня ризику, повязаного з діяльністю субєктів господарювання, і визначення, залежно від ступеня ризику, частоти необхідних перевірок.

З метою вдосконалення системи державного нагляду (контролю) до цього Закону України були внесені зміни щодо визначення здійснення функцій державного нагляду (контролю) тільки центральними органами виконавчої влади. Це дозволило значно скоротити кількість контролюючих органів, яка на сьогодні складає 49 органів.

На виконання Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Урядом прийнято 65 постанов, якими запроваджено в різних сферах державного нагляду (контролю) оцінку ступеня ризику від здійснюваної субєктами господарювання господарської діяльності та визначена періодичність здійснення планових перевірок залежно від встановленого ступеня ризику.

З метою зменшення адміністративного тиску з боку органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб на фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб у 2012 році було прийнято Закон України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності».

Цим Законом встановлені випадки, коли здійснюється державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Зокрема, щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять лише позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства, органи захисту прав споживачів проводять лише позапланові перевірки за скаргами споживачів, а органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику.

Крім того, у 2012 році опрацьовувалися проекти нормативно-правових актів у напрямку зменшення кількості та частоти здійснення планових заходів державного нагляду (контролю).

У 2012 році Держпідприємництвом України проведено роботу у напряму зменшення тиску органів державного нагляду (контролю) на бізнес шляхом здійснення експертизи законодавчих та відомчих актів на предмет їх відповідності основам законодавства про державний нагляд (контроль).

З метою удосконалення державного нагляду (контролю) та звуження кола субєктів господарювання, які відносяться до найвищої та середньої групи ризиків, у співпраці з Координаційним центром з упровадження економічних реформ та Міжнародною фінансовою корпорацією відбувається перегляд критеріїв оцінки ступеня ризику та зменшення кількості та частоти здійснення планових заходів державного нагляду (контролю).

Проведено аналіз повноважень ЦОВВ у напрямку виявлення дублювання контрольно-наглядових функцій. Окрім явних контрольних повноважень, мають місце приховані повноваження центральних органів державної влади, які можуть містити контрольно-наглядові функції, або яким передують контрольно-наглядові функції. Такими, зокрема є всілякі «моніторинги», «оцінки», «експертизи», «обстеження».

Розроблено законопроект, яким передбачається встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб органів державного нагляду (контролю) за порушення порядку здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю). На законодавчому рівні пропонується встановити відповідальність посадових осіб контролюючих органів за недотримання ними процедури здійснення державного нагляду (контролю), передбаченої Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У вересні 2012 року законопроект було подано на розгляд Верховної Ради України. На сьогоднішній час цей законопроект проходить процедуру повторного погодження.

.5 Реформування сфери адміністративних послуг

Протягом 2012 року у напрямку дерегуляції підприємницької діяльності значна увага приділялася реформуванню сфери адміністративних послуг.

У жовтні 2012 року набув чинності Закон України «Про адміністративні послуги» (далі - Закон), яким визначено правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг, основні вимоги до регулювання надання адміністративних послуг, організаційного забезпечення надання адміністративних послуг, створення центрів надання адміністративних послуг, функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг, ведення Реєстру адміністративних послуг.

На виконання вимог цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 57 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру адміністративних послуг» Мінекономрозвитку України забезпечено ведення Реєстру адміністративних послуг у вигляді єдиної інформаційної компютерної бази даних про адміністративні послуги, що надаються відповідно до закону субєктами надання адміністративних послуг.

Створено пілотну версію Єдиного державного порталу адміністративних послуг, функціональні можливості якого передбачають доступ до інформації про адміністративні послуги, субєктів надання таких послуг, центри надання адміністративних послуг та відповідні нормативно-правові акти. Міністерством проводиться робота щодо розширення функціональних можливостей порталу.

Органами місцевого самоврядування також впроваджувалися заходи, направлені на забезпечення покращення умов ведення бізнесу, в т.ч. вдосконалення системи надання адміністративних послуг.

З 2012 року органами місцевого самоврядування проводилась робота з відкриття та функціонування у регіонах Центрів надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) за принципом «єдиного вікна».

Станом на 01.01.2013 функціонує 108 центрів надання адміністративних послуг.

ЦНАПи створені у містах обласного значення, районних державних адміністраціях тощо. В цих центрах громадяни, підприємці та субєкти господарювання можуть здійснити реєстраційні процедури та оформити документи дозвільного характеру, подати будь-які заяви, скарги та пропозиції, одержати на них належні відповіді, отримати бізнес-консультації тощо.

У 2012 році органами місцевого самоврядування проводилась інформаційно-розяснювальна робота щодо діяльності ЦНАП.

Зокрема, в Чернігівській області створено 7 ЦНАП, а саме:

ЦНАП м. Чернігова, який створено, як робочий (уповноважений) орган міської ради, в якому представники адміністративних органів обласного та міського рівня здійснюють надання адміністративних послуг за принципом «єдиного вікна»;

ЦНАП у місті Прилуки;

ЦНАП у місті Носівка;

ЦНАП у смт Талалаївка;

у Корюківській, Коропській та Борзнянській райдержадміністраціях створені єдині приймальні з надання адміністративних послуг, затверджені графіки чергування відповідальних працівників, забезпечені належні умови у приміщеннях, призначених для прийому одержувачів адміністративних послуг.

На Волині, відповідно до розпорядження Луцького міського голови від 25.05.2012 № 257 «Про відкриття Центру надання адміністративних послуг у місті Луцьку», на початку 2013 року планується відкриття Центру.

В Закарпатській області ЦНАП наразі створюються в містах Ужгород та Мукачево.

Відповідними рішеннями Ужгородської міської ради затверджено перелік адміністративних послуг, що надаються структурними підрозділами Ужгородської міськради, створено робочу групу з питань створення ЦНАП, затверджено Тимчасове положення про ЦНАП та прийнято рішення Ужгородської міськради про реорганізацію відділу роботи із зверненнями громадян у ЦНАП.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 12.11.2012 № 606 схвалено Програму розвитку малого і середнього підприємництва в області на 2013-2014 роки, заходами якої передбачено кошти на створення належних умов роботи Центру надання адміністративних послуг.

В рамках реалізації Закону України «Про адміністративні послуги», органами, що утворили ЦНАПи, протягом 2012 року, вживались заходи щодо: припинення безпідставного делегування повноважень надання адміністративних послуг державним підприємствам, бюджетним установам, організаціям; посилення контролю за діяльністю підприємств, що залучені на законних підставах до надання платних (адміністративних) послуг; проводилася розяснювальна робота із субєктами підприємництва стосовно процедур надання адміністративних та інших платних послуг, в тому числі про те, що послуги (консультаційного та інформаційного характеру) надаються виключно на конкурентній та добровільній основі.

Робота з реформування сфери надання адміністративних послуг продовжуватиметься за такими напрямами, як: перегляд та приведення у відповідність до вимог Закону «Про адміністративні послуги» законодавчих актів; подальше створення центрів надання адміністративних послуг; розширення функціональних можливостей Єдиного державного порталу адміністративних послуг. Для забезпечення належного функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг необхідно забезпечити електронну взаємодію між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Висновки та пропозиції

Проведений аналіз засвідчив позитивні зрушення у розвитку малого та середнього підприємництва та виявив, що для створення комфортного бізнес-клімату потрібно забезпечити насамперед: прості процедури започаткування та припинення бізнесу; справедливі конкурентні умови; прозорі і прості правила взаємодії з державою (у сферах ліцензування та дозвільної системи, адміністративних послуг); справедливі правила при здійсненні державою контролюючих функцій; зрозумілу і стабільну податкову та взаємовигідну кредитну політику.

Для вирішення завдань необхідно активізувати політику державної підтримки малого та середнього підприємництва на центральному та місцевому рівнях та адаптувати її до норм та правил ЄС.

Основними напрямами цих завдань мають стати:

запровадження європейських стандартів у сфері розвитку інновацій для подальшого розвитку МСП, створення інноваційної бізнес-інфраструктури;.

формування передумов для впровадження інновацій та створення інноваційно-орієнтованої бізнес-інфраструктури, як стимулів до інноваційної активності малих і середніх підприємств та становлення адекватних сучасній ринковій економіці ланцюгів взаємозвязку науки, технологій та виробництва;

проведення оцінки ефективності й результативності функціонування обєктів інноваційної бізнес-інфраструктури (інноваційних кластерів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо).

Для реалізації цих напрямів необхідно вжити наступні заходи, спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату та стимулювання подальшого розвитку підприємницького середовища:

У напрямку спрощення процедур входу та виходу з бізнесу.

. Подальша оптимізація ведення державних реєстрів, що містять відомості про субєктів господарювання, та забезпечення вільного і безперешкодного доступу до інформації із зазначених реєстрів.

. Удосконалення порядку відкриття бізнесу, зокрема встановлення принципу провадження господарської діяльності субєктами приватного права без застосування печаток та скорочення граничного строку повідомлення банками та іншими фінансовими установами органів державної податкової служби про відкриття рахунків платників податків, а також строку повідомлення податковими органами фінансових установ про взяття або відмову у взятті таких рахунків на облік.

. Спрощення процедури добровільного припинення господарської діяльності фізичної особи - підприємця за заявницьким принципом.

У сфері дозвільної системи та сфери ліцензування.

. Скорочення кількості документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

. Скасування ліцензування видів господарської діяльності, в яких воно не є оптимальним засобом регулювання або може використовуватись, як механізм монополізації ринку.

. Зменшення кількості документів, що подаються для отримання документів дозвільного характеру та ліцензій.

. Спрощення дозвільної системи у сфері містобудування.

. Вдосконалення механізму державного регулювання видачі документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У сфері посилення захисту прав інвесторів.

. Підвищення рівня захисту прав інвесторів, зокрема законодавче забезпечення розгляду позову акціонерів в інтересах товариства (похідних позовів) у передбачених законом випадках (вчинення значних правочинів, правочинів із зацікавленістю тощо); посилення цивільної відповідальності посадових осіб юридичних осіб; можливість звільнення посадової особи за рішенням відповідного органу юридичної особи з виплатою звільненій особі вихідної допомоги у підвищеному розмірі.

. Законодавче врегулювання діяльності товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

. Вдосконалення механізму державно-приватного партнерства.

У сфері реформування митних процедур.

. Впровадження системи митного контролю, заснованої на результатах аналізу ризиків та митного пост-аудиту, в результаті чого кількість оглядів товарів, транспортних засобів скоротиться і становитиме не більше, як 5 відсотків.

. Скорочення кількості документів, що подаються до митного оформлення, зокрема впровадження в практичну діяльність механізму використання залізничних накладних (УМВС, ЦІМ/УМВС, ЦІМ) у вигляді електронного документа замість митної декларації та документів з питань контролю за доставкою товарів, що не є підакцизними.

У сфері державного нагляду (контролю).

. Впорядкування та вдосконалення процедури здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, зменшення кількості заходів державного нагляду (контролю).

. Оптимізація роботи органів державного нагляду (контролю), усунення дублювання функцій та необґрунтованого втручання держави у діяльність бізнесу за можливості використання ринкових механізмів регулювання.

У сфері захисту економічної конкуренції.

Посилення конкуренції на ринках, зокрема: затвердження Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2014 - 2024 роки; вжиття комплексних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції у сферах: реалізації лікарських засобів; підключення обєктів містобудування, в тому числі обєктів житлового будівництва, до інженерних мереж електро-, газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення і надання комунальних послуг; збору, вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів; супутніх послуг при наданні адміністративних послуг; ритуальних послуг; оренди земель сільськогосподарського призначення.

У сфері розвитку та підтримки підприємництва.

. Розроблення Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва.

. Формування єдиної інформаційної системи у сфері розвитку підприємництва.

. Спрощення процедури та збільшення обсягів надання фінансової державної підтримки субєктам малого підприємництва, в тому числі мікрокредитів субєктам малого підприємництва для започаткування та ведення власної справи.

. Проведення навчальних заходів з питань впровадження підприємницької діяльності для підприємців та широких верств населення щодо започаткування та ведення власної справи.

У сфері реформування надання адміністративних послуг.

. Нормативне врегулювання питань надання адміністративних послуг: внесення на розгляд Верховної Ради України проектів законів України про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання; внесення змін до Податкового кодексу України щодо включення положень стосовно державного мита, інших обовязкових платежів; про посилення відповідальності за порушення вимог Закону України «Про адміністративні послуги» та ін.

. Оптимізація процедур з надання адміністративних послуг шляхом перегляду переліків документів, необхідних для одержання адміністративних послуг; запровадження порядку бухгалтерського обліку коштів, які надходять як плата за надання адміністративних послуг, у розрізі видів таких послуг та за кожним субєктом надання та отримання адміністративних послуг; забезпечення скасування плати за внесення відомостей до державних реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг.

. Створення зручних і доступних умов для отримання споживачами адміністративних послуг, зокрема створення центрів надання адміністративних послуг в Автономній Республіці Крим, обласних центрах, містах обласного значення, районах України. Розроблення та затвердження системи інформаційної підтримки надання адміністративних послуг та ін.

. Спрощення порядку надання адміністративних послуг органами державної міграційної служби.

У сфері технічного регулювання.

. Нормативно-правове врегулювання у сфері метрології та метрологічної діяльності.

. Гармонізація національної системи стандартизації із системою стандартизації Європейського Союзу.

. Забезпечення гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими стандартами.

. Удосконалення державного контролю за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів, зокрема усунення дублювання контрольних функцій органів захисту прав споживачів, органів державного ринкового нагляду та органів, відповідальних за контроль (нагляд) щодо безпечності послуг (робіт); усунення дублювання відповідальності субєктів господарювання у сфері забезпечення безпечності нехарчової продукції, послуг (робіт) та ін.

. Виконання Угоди про фінансування програми «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних барєрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом».

. Забезпечення функціонування інформаційних систем, необхідних для здійснення ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.

У сфері забезпечення безпечності харчових продуктів та окремих показників їх якості.

. Адаптація системи санітарних та фітосанітарних стандартів до законодавства Європейського Союзу.

. Спрощення порядку виведення харчової продукції на ринок, зокрема скасування вимог щодо одержання виробниками харчових продуктів документів, які не застосовуються у законодавстві Європейського Союзу, шляхом внесення змін до нормативно-правових актів, які регулюють питання системи розроблення і поставлення продукції на виробництво, а також порядок погодження і затвердження рецептур та технологічних інструкцій.

У сфері спрощення та прискорення процедури приєднання до електричних мереж.

. Спрощення та прискорення процедури приєднання до електромереж електроустановок виробників та споживачів електроенергії.

. Запровадження принципу «єдиного вікна» для виробників енергії з відновлюваних джерел та підвищення прозорості процедури пільгового (без сплати мита та податку на додану вартість) ввезення матеріалів, обладнання та устаткування, повязаного з виробництвом енергії з альтернативних джерел.

Спрощення процедури кваліфікації когенераційних установок.

У сфері підвищення ефективності адміністрування податків.

. Зменшення витрат часу і коштів субєктів підприємницької діяльності на ведення податкового обліку та сплату податків.

. Формування механізмів трансфертного ціноутворення.

. Удосконалення системи справляння акцизного збору.

. Лібералізація системи справляння та адміністрування податку на додану вартість.

. Перегляд існуючих пільг під час сплати податків з метою створення конкурентного ринкового середовища та рівних умов для ведення бізнесу.

. Оптимізація податків і зборів.

. Удосконалення порядку сплати єдиного соціального внеску та ін.

У сфері розвитку товарного біржового ринку.

Запровадження ефективного державного регулювання товарного біржового ринку, створення правових засад професійної діяльності на товарному біржовому ринку та механізмів захисту інтересів його учасників.

У сфері державної регуляторної політики.

. Забезпечення виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та недопущення запровадження надмірного державного регулювання господарської діяльності.

. Зменшення регуляторного тиску на суб'єктів господарювання з боку органів місцевого самоврядування.

У сфері реформування соціальної політики (легалізація заробітної плати).

. Зменшення навантаження на фонд оплати праці.

. Зміна механізмів розрахунку мінімальної заробітної плати, в тому числі реформування поняття мінімальної заробітної плати з розрахункового важелю на мінімально дозволену заробітну плату (гарантовану заробітну плату), що має бути виплачена найманому працівнику.

. Встановлення відповідальності не лише для роботодавця, а і для працівників, які погоджуються працювати із порушенням законодавства про працю та оплату праці.

. Ліквідація схеми зловживання залученням працівників до праці з неповним робочим днем з метою зменшення зобовязань зі сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва Аналітичний звіт про стан і п

Больше работ по теме:

Антиинфляционная политика как фактор, регулирующий равновесие экономики
Курсовая работа (т)
Антикризисное управление
Курсовая работа (т)
Антикризисные стратегии на рынке труда
Курсовая работа (т)
Антимонопольное регулирование в России и за рубежом
Курсовая работа (т)
Антитрестовская политика и практика зарубежных стран
Курсовая работа (т)