Аналiз відносин України з Міжнародним Валютним Фондом

 

Вступ


Розглядається сучасний економічний стан та пріоритетні напрямки зовнішньої політики України у контексті її взаємодії з міжнародними організаціями світу. Постає актуальним дослідити результативність та ефект від співпраці з рядом європейських міжнародних організацій на прикладі спеціалізованої установи ООН як Міжнародний Валютний фонд (МВФ).

У широкому сенсі, міжнародні економічні організації - система утворень різного виду, створених на основі договорів між урядами або державними органами зацікавлених країн для спільної виробничо-господарської діяльності в певних галузях економіки, науки і техніки. Метою їх утворення є вирішення окремої проблеми в економічному, соціальному, політичному, навіть, глобальному її виразі. Розглядаючи МВФ, як одну з організацій з найдовшою історією функціонування та кількістю країн-членів близько 190, слід визначити, що сфера її спеціалізації - валютно-фінансова, - системи міжнародних платежів і курсів національних валют, які дозволяють країнам вести між собою економічні операції.[1]

В курсовій роботі розглядається не тільки характеристика існуючих міжнародних організацій та їх відносини з Україною, а й глибоко досліджується встановлення дипломатичних відносин України з МВФ, специфічний механізм ведення діяльності, залучення додаткової грошової маси у вигляді кредитних коштів та їх вплив на подальший економічний розвиток та величину вагомих макроекономічних показників.

За допомогою аналітичних методів кореляційно-регресійного аналізу буде виявлено чи кредитно залежна економіка України; та які основні показнику соціально-економічного розвитку впливають на щорічний розмір кредиту. Звідси формулюємо обєкт дослідження - це процес співробітництва України з міжнародними організаціями, а предмет курсової роботи - це теоретико-методичні засади валютно-кредитного співробітництва України з МВФ.

У даному проблемно-тематичному напрямку працюють багато сучасних вчених-економістів, які спеціалізуються на розгляді сучасного стану кредитно-валютних відношень з МВФ та їх прогнозуванні., публікується чимало цікавих Поглиблення, вдосконалення та систематизація існуючої інформації у вигляді статей, наукових публікацій допомагає ретельніше вивчити це питання, бо існує дуже багато нюансів у цьому співробітництві, яке юридично засноване на вимогах, які надає МВФ Україні в обмін на отримання кредиту,до них відносять: збільшення пенсійного віку, збільшення цін на газ, встановлення чітких параметрів держбюджету,

Курсова робота спрямована розглянути низку важливих питань: чи є доцільним виконання поставлених вимог МВФ, кількісні показники розміру кредиту для України, економічні мотиви і державну потребу в залученні додаткових фінансових ресурсів, соціально-економічні отримання кредитних коштів для економіки України та ін. Активними методами цього дослідження є опис, порівняння, і аналіз статистичних даних за шляхом побудування математичних моделей.[2]

Метою роботи є розробка рекомендацій щодо перспектив відносин України з МВФ, та вибір пріоритетних напрямків інтеграції України в інші світові організації. Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлені такі завдання: 1)підвищення ефективності співробітництва України з МВФ; 2) визначити пріоритетні напрями розвитку зовнішньої політики України.



Розділ 1. Міжнародні організації як механізми регулювання міжнародних відносин


1.1 Різновиди та класифікації міжнародних організацій


Міжнародні організації відносяться до числа найбільш розвинених і різноманітних механізмів впорядкування міжнародного життя. Помітне підвищення активності міжнародних організацій, так само як і значне збільшення їх загальної кількості, є одним з визначних феноменів сучасного міжнародного розвитку.

Зрозуміло, що міждержавні організації надають набагато більш відчутний вплив на міжнародно-політичний розвиток - в тій мірі, в якій головними дійовими особами на міжнародній арені залишаються держави. Разом з тим міжнародних неурядових організацій більше, ніж міждержавних, причому на протязі багатьох років спостерігається стійка тенденція збільшення їх числа. У 1968 р. було 1899 міжнародних неурядових організацій, у 1998 р. - 2004 організації , у 2011 - приблизно 2500 цих самих організацій світового масштабу.

Діяльність міжнародних організацій не можливо відмічати як найважливішу, бо треба враховувати, насамперед, незалежну діяльність окрема узятих держав та їх територіальну відокремленість.

По-перше, навіть якщо розглядати міждержавні організації як вторинні, похідні суб'єкти міжнародного права, вони залучені (і в деяких випадках дуже активно) в процес формування та здійснення міжнародно-правових норм. Більш того, ефективність останніх все більше залежить від того, якою мірою вони санкціоновані міждержавними організаціями.[3]

По-друге, діяльність цих організацій відчутним чином впливає на міжнародно-політичну поведінку беруть участь у них держав і в більш широкому сенсі, причому навіть у тих випадках, коли мова не йде про формування деяких правових норм, прийнятих до обов'язкового виконання. Можна сказати, що сама участь у міждержавних організаціях стає для держав чинником їх міжнародної соціалізації.

По-третє, хоча держави (загальним числом близько двохсот) і є головними дійовими особами на міжнародній арені, міждержавних організацій значно більше, і вони в сукупності утворюють досить розгорнуту мережу, яка охоплює практично всі сегменти сучасних міжнародних відносин.

Сучасна класифікація міжнародних організацій охоплює наступні різновиди:

)Класифікація по колу учасників:

універсальні (тобто для всіх держав; наприклад, ООН);

регіональні (членами яких можуть бути держави одного регіону; наприклад, Організація африканської єдності, Організація американських держав);

міжрегіональні;

)Класифікація за характером повноважень:

міждержавні - не обмежують суверенітет держави;

наддержавні (наднаціональні) - частково обмежують суверенітет держави: вступаючи в подібні організації, держави-члени добровільно передають частину своїх повноважень міжнародної організації в особі її органів;

)Класифікація по виконуваних функцій:

нормотворчі;

консультативні;

посередницькі;

операційні;

інформаційні;

)Класифікація по порядку прийому нових членів;

відкриті (будь-яка держава може стати членом за своїм розсудом);

закриті (прийом з дозволу початкових засновників);

Класифікація за компетенції (сфері діяльності);

загальної компетенції (наприклад, ООН);

спеціальної компетенції (політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я; наприклад, Всесвітній поштовий союз).

Міжнародні організації користуються привілеями та імунітетами.

Вони несуть відповідальність за правопорушення та нанесення шкоди своєю діяльністю. Міжнародні організації наділяються також правом набирати персонал на контрактній основі.

Кожна міжнародна організація має фінансові кошти, які витрачаються в її інтересах.

Міжнародні організації діють також з усіма правами юридичної особи по внутрішньому праву держав.

Під функціями слід розуміти зовнішні прояви процесів її діяльності по виконанню покладених на неї завдань. При цьому організація має право здійснювати свої функції тільки в межах закріпленої за нею компетенції. [4]


.2 Цілі та задачі існування міжнародних організацій


Міжнародна організація існує і діє в рамках установчого акту, що визначає її статус і повноваження, що надає її правоздатності, правам та обов'язкам функціональний характер. Міжнародна організація є постійно діючим об'єднанням, що проявляється в її стабільній структурі, системі її постійних органів.[5] Міжнародна організація заснована на принципі суверенної рівності держав-членів, при цьому членство в організації підпорядковане певним правилам, що характеризує участь держав у діяльності органів міжнародної організації та представництво держав-членів при міжнародній організації.

Держави пов'язані рішеннями органів міжнародної організації, прийнятими в межах їх компетенції та відповідно до встановленої юридичною силою цих рішень.

Кожна міжнародна організація володіє сукупністю прав, притаманних юридичній особі та має власний установчий акт, розроблений і прийнятий державами-засновниками у вигляді міжнародного договору, іменованого, як правило, статутом. Комплексного правового акта, орієнтованого на регламентацію статусу та діяльності всіх міжнародних організацій, не існує.

До будь установчого акту міжнародної організації застосовується Віденська конвенція про право міжнародних договорів [2]. Як зазначає проф. Г.В. Ігнатенко, "... В установчому акті фіксуються цілі та завдання організації, її організаційна структура, повноваження і порядок діяльності її органів, вирішуються адміністративні, бюджетні та інші питання. Важливе місце в акті займають норми про членство ... Регламентація імунітетів і привілеїв організації або є складовою частиною установчого акта, або здійснюється шляхом прийняття спеціального акта "[3].

Правову природу діяльності міжнародних організацій визначають також договори, які укладаються міжнародною організацією з державою, на території якого розміщується її штаб-квартира, з державами, на території яких розміщуються представництва міжнародної організації.

У кожній міжнародній організації створюються у встановленому порядку норми для регулювання внутрішньо організаційного механізму і тих відносин, які складаються між органами, посадовими особами та іншими співробітниками даної міжнародної організації. Г.В. Ігнатенко називає цей масив "внутрішнім правом міжнародних організацій" [5]. Найважливіший компонент цього права складають правила процедури органів міжнародних організацій [6].

Як вже стало зрозуміло, що в міжнародному спілкуванні поряд з державами беруть участь численні (близько 500) міжнародні організації, створені державами тільки з однією метою - співробітництво в сфері міжнародних відносин, забезпечення й охорони їх загальних інтересів. Розвиток міжнародних організацій означає розвиток нових методів рішення міжнародних проблем і підвищення питомої ваги цих методів у порівнянні з традиційними методами.

Питання про правосуб'єктність міжнародних організацій у загальному вигляді зводиться до того, врегульовані чи відносини кожної з них окремо з іншими суб'єктами міжнародних відносин нормами міжнародного права. Позитивна відповідь на це питання не викликає сумнівів: кожна міжнародна організація неминуче вступає в міжнародно-правові відносини з державами-членами та евентуально з іншими державами та іншими міжнародними організаціями. Відносини міжнародної організації з державами-членами регулюються головним чином установчим актом цієї організації, а в деяких випадках й іншими міжнародними угодами.

Установчий акт міжнародної організації визначає її цілі і завдання, а саме якими є насамперед цілі і завдання у взаєминах з її державами-членами, бо в цьому мета створення будь-якої міжнародної організації. Установчий акт визначає функції і компетенцію міжнародної організації по відношенню до її членів і, можливо, до інших суб'єктів міжнародних відносин.

Міжнародна організація - це насамперед об'єднання або асоціація держав, точніше - держав-членів, що випливає з її офіційного визначення як міжурядової організації. У ряді випадків у діяльності міжнародної організації на правах її членів або іншим чином (спостерігачі) беруть участь інші суспільні утворення (наприклад, Організація звільнення Палестини) або інші міжнародні організації. Але це не змінює істоти міжнародної організації як міждержавного у своїй основі об'єднання.[9]

Однак міжнародна організація - це не просто об'єднання держав, а об'єднання, що утворить певну їх організаційна єдність, забезпечувана правилами його функціонування, тобто правовими засобами (нормами установчого акта і нормами "внутрішнього права" організації). Інакше кажучи, мова йде про організаційно-правовому єдність держав-членів. Та в свою чергу, міжнародні організації виконують наступні задачі:

Підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою приймати ефективні колективні заходи для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру і проводить мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, залагодження і вирішення міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть призвести до порушення миру;

Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру;

Здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру й у заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії;

Бути центром для узгодження дій націй і досягненні цих загальних цілей. Така єдність може досягатися тільки на основі угоди між державами,-яке іменується звичайно установчим актом організації.[10] За рідкісними винятками, таким установчим актом є міжнародний договір у змісті, який надається цьому поняттю Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 р.

Установчий акт організації встановлює її мети, функції і правомочності, умови членства в організації, її організаційну структуру, компетенцію її органів (головних і допоміжних) і основні умови здійснення цієї компетенції, зокрема порядок прийняття відповідних юридичних актів (рішень, рекомендацій, звернень, правил процедури і т.д.). Все це і забезпечує організаційно-правове єдність міждержавного об'єднання, що перетворює його в міжнародну організацію. Зрозуміло, це припускає наявність постійних органів міжнародної організації, наділених визначеними функціями і повноваженнями у взаєминах із членами організації, з іншими державами та іншими суб'єктами.


1.3 МВФ як регулятор кредитно-фінансових відносин


За більш ніж шістдесятирічну історію Міжнародний валютний фонд пройшов шлях від другорядного кредитора, до організації, яка визначає економічну політику більшості країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою.[11] МВФ за відносно невеликий термін своєї діяльності перетворився на провідну міжнародну фінансову організацію - суб'єкт світової економіки, чиї прогнози та рішення впливають як на економіку окремих країн, так і на світову в цілому(див. рис.2.1).

Міжнародний валютний фонд є одним з основних ланок світової валютної системи. На рис. 2 показано місце МВФ по відношенню до інших міжнародних валютно-фінансовим інститутам.


МБРР - Міжнародний банк реконструкції і розвитку

МАР - Міжнародна асоціація розвитку

МФК - Міжнародна фінансова корпорація

БАГІ - Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій

МЦРІС - Міжнародний центр розв'язання інвестиційних спорів

Рис. 2.2 Система міжнародних валютно-кредитних інститутів


МВФ створений для регулювання відносин у сфері валютних розрахунків між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм при виникненні валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, короткострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд діє як спеціалізована організація системи ООН. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.


Рис. 2.1 Країни-члени МВФ ( світло-зелені країни які не прийняли умов Статті 8, пункти 2, 3, 4)


Якщо на початку звий діяльності МВФ надавав кредити в основному розвиненим країнам, то приблизно з 70-х років пріоритет почав зміщуватися в бік країн, що розвиваються. У 90-ті роки для МВФ склалася нова ситуація, коли до його складу увійшла група колишніх соціалістичних країн зі своїм характерним комплексом економічних проблем. Надання допомоги цим країнам МВФ обумовлюється низкою жорстких умов [13].

МВФ крім усього іншого можна розцінювати і як форму і як інструмент посилення міжнародних інтеграційних процесів на світовому рівні, що випливає з цілей його діяльності.

За час свого існування МВФ перетворився на справді універсальну організацію, добився широкого визнання як головний наднаціонального органу регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центра міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможності країн-позичальників. Одночасно він починає грати важливу роль в реалізації рішень "сімки" провідних держав Заходу, стає ключовою ланкою системи регулювання світової економіки, міжнародної координації, узгодження національних макроекономічних політик. Фонд зарекомендував себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом, нагромадив великий і корисний досвід [14].

Офіційно затверджені такі цілі МВФ [11]:

Сприяння міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;

Сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;

Сприяння стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам, і запобігання конкурентному знеціненню валют;

Сприяння створенню багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних операціях, і прагнути до ліквідації валютних обмежень;

Тимчасово надавати загальні ресурси Фонду державам-членам (при наявності відповідних гарантій), для того, щоб вони могли виправити порушення рівноваги їхніх платіжних балансів, уникаючи заходів, які могли б принести шкоду на національному чи міжнародному рівні;

Скоротити терміни і масштаби дефіциту платіжних балансів.[16]

Пізніше країни-члени визначили для МВФ і додаткові функції та обов'язки в залежності від вимог часу і обставин. Зараз МВФ має такі функції:

) Здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют;

) Надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного співробітництва;

) Надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне забезпечення).

Статут МВФ не передбачає особливих умов для вступу в організацію. Членство в ній відкрито для будь-якої держави, яке здатне й готове виконувати певні обов'язки. Вступаючи в МВФ, країна зобов'язується:

Постійно інформувати інші країни про заходи щодо визначення вартості своїх грошей щодо грошей інших держав;

Відмовитися від обмежень на обмін національних грошей на інші валюти;

Дотримуватися такої економічної політики, яка призведе до зростання як власного національного багатства, так і багатства всього співтовариства в цілому.

Країна, яка вступає в МВФ, вносить певну суму грошей (внесок по передоплаті), свого роду членський внесок. Така сума грошей називається квотою. Квоти мають такі функції:

Створюють об'єднаний грошовий запас, яким МВФ користується для надання позик своїм членам;

За їх допомогою визначається сума, яку країна, яка зробила квоту, може запозичувати або отримати в МВФ при періодичному розподіл спеціальних активів, відомих як СДР (Special Drawing Rights, SDR). Чим більше внесок, тим більший кредит при необхідності може отримати країна;

Визначають "вагу" голосу кожного члена фонду.



Рис.2.2 Зростання кількості членів МВФ, 1945 - 2003 роки


МВФ організований за прикладом акціонерного товариства, а тому можливість кожного члена впливати на діяльність Фонду обмежується його розміром його частки в капіталі. Так, кожна країна-член має 250 "базових" голосів (в незалежності від розміру внеску в капітал Фонду) та додатково по 1 голосу за кожні 100 000 одиниць СДР його частини в цьому капіталі. При голосуванні по деяких питаннях кредитори можуть отримати по 1 голосу на кожні $ 400 000 позик, наданих ними до дня голосування, за рахунок відповідного зменшення кількості голосів країн-боржників [19].

Існує декілька постійних і тимчасових схем кредитування, к-римі можуть скористатися держави-члени МВФ для вирівнювання свого платіжного балансу. Член Фонду, що застосовує його допомогу, закуповує у МВФ на національну валюту еквівалентну сумі валют іншого члена Фонду або СДР. Запозичені кошти використовуються для ліквідації дефіциту платіжного балансу країни-позичальника. При цьому рахунок у національній валюті країни-позичальника, що знаходиться в розпорядженні Фонду, збільшується, а сума СДР або тієї валюти, в якій був наданий позику, зменшується.

Після закінчення встановленого терміну або раніше, якщо дозволить стан платіжного балансу та резервів країни-позичальника, вона може викупити у Фонду свою національну валюту, внесену при отриманні позики. При цьому вона може розплатитися СДР або валютою інших членів МВФ на розсуд Фонду.

У результаті використання національної валюти однієї з країн іншими членами МВФ її сума, що знаходиться в розпорядженні Фонду, може зменшитися до рівня нижче національної квоти. У цьому випадку позиція країни у Фонді характеризується резервной траншей. Ця сума відрізняється високою ліквідністю, і в тих випадках, коли зазначена національна валюта вноситься при отриманні кредиту, країна-позичальник не зобов'язана її викуповувати. Якщо сума національної валюти одного з членів МВФ опускається нижче встановленого рівня, то Фонд виплачує цій країні винагороду за користування її валютою. Розміри винагороди встановлюються в залежності від процентних ставок короткострокових позик на грошовому ринку та щоквартально переглядаються Фондом.[17]

Розрізняють також основну й розширену схеми кредитування. Користуючись основним механізмом Фонду - кредитної траншей, - країна при звичайних умовах може запозичувати кошти на суму, яка дорівнює її квоті, тим самим підвищуючи суму своєї національної валюти в розпорядженні Фонду до 200% квоти. Якщо ж країна-член страждає від структурної незбалансованості виробництва, комерції або ціноутворення, і тому потребує залучення коштів Фонду на більш довгий термін і в більшому обсязі, ніж це дозволяється загальними правилами, то така країна може вдатися до розширеної схеми кредитування, за якою вона може придбати іноземну валюту на суму до 110% своєї квоти.

Запозичення зазвичай проводиться на основі або резервної (гарантійної) позики, або розширеної позики, в залежності від того, яка зі схем кредитування застосовується. У першому випадку кошти надаються на один рік, іноді термін подовжується до трьох років. У другому випадку термін позики - три роки. За основною схемою погашення позики починається через три роки і завершується через п'ять років після його отримання. При розширеній схемі терміни відповідно складають чотири роки і не більше десяти років.

У всіх випадках, коли застосовуються постійні схеми, крім резервних позицій, по позиці платять комісію в розмірі 0,5% плюс щорічні відсотки за ставкою, яка залежить від терміну його погашення. Ці відсотки, однак, нижче, ніж ринкові процентні ставки, у відповідності з політикою МВФ, що має на меті допомогти своїм членам у стабілізації платіжних балансів. Надходження від зазначених вище платежів за позикою йдуть на виплату відсотків тим країнам, чия валюта використовувалася для кредитування, і на поточні потреби Фонду. При утворенні надлишку надходжень можуть бути збільшені процентні ставки за рахунками або знижені відсотки по позиках: він може бути включений в основний капітал Фонду або розподілений між членами МВФ в залежності від розмірів їх квот. Якщо протягом будь-якого шестимісячного періоду виплати перевищують надходження за позиками, Фонд повинен всебічно проаналізувати своє становище, а також ставки комісії, зборів і відсотків.[18]

Отримавши від Фонду кошти відповідно до основної або розширеної кредитної схеми, країна повинна прийняти програму заходів з ліквідації дефіциту платіжного балансу. Основні умови у контексті України - це підвищення цін на газ та підвищення пенсійного віку населення, - умови надання чергового траншу для національної економіки. Як мінімум член Фонду має продемонструвати, що він вживає розумні зусилля для подолання своїх труднощів. Якщо потреби країни-члена у позиках для стабілізації платіжного балансу перевищують розмір її квоти, від цієї країни буде потрібно прикласти більше зусиль для виправлення цього становища. Відповідно їй будуть потрібні більш детальні та обгрунтовані аргументи, щоб переконати інших членів Фонду прийняти пропоновану цією країною програму заходів. У подібній ситуації допомогу МВФ надається траншами. Фонд заохочує держави, які відчувають проблеми з платежами, до своєчасного ухвалення таких заходів щодо виправлення становища, які могли б бути підтримані за рахунок ресурсів МВФ.

МВФ має дві постійні моделі, які застосовуються для конкретних випадків, - компенсаційне фінансування і фінансування буферних запасів, а також тимчасову систему додаткового фінансування. [19] Компенсаційне фінансування надається членам, у яких брало труднощі з платежами виникли внаслідок тимчасового падіння експортних прибутків, спричиненого об'єктивними причинами, напр., Зниженням цін на відповідні товари або природними лихами, включаючи несприятливі погодні умови. Фінансування буферних запасів має на меті допомогти країнам-членам, що зазнають платіжні труднощі, оплатити свої внески в міжнародні буферні запаси. Ці запаси створюються для стабілізації світового ринку таких товарів, як олово і каучук.

Спеціальні права запозичення (Special drawing rights - SDR) являють собою міжнародні резервні активи, створені МВФ у зв'язку з глобальною потребою в нових платіжних засобах на додаток до існуючих.


Рис. 2.3 Статистика розмірів СДР


Нова одиниця виникла в 1969 р. на основі Першої поправки до Статуту МВФ в якості відповіді на загальну заклопотаність необхідністю вжити адекватних заходів у зв'язку із зростанням міжнародної ліквідності. Країни - члени Фонду заявили про свій намір перетворити СДР в кінцевому підсумку в головний резервний актив у світовій валютній системі.

Розміщення СДР здійснюється пропорційно квотам країн-членів, що беруть участь у спеціальній угоді з цього питання. Перша емісія на суму 9,3 млрд. СДР мала місце в 1970-1972 рр.

Метод визначення вартості СДР визначається Фондом. СДР оцінювалася виходячи з ринкових курсів валют, що входять у валютний кошик. З 1992 р. ця кошик складалася з п'яти валют країн-членів МВФ, що мають найбільшу частку в світовому експорті. Кожен робочий день Фонд публікує досить великий набір курсів валют, що впливають на котирування СДР; ці дані повідомляються поруч щоденних газет, передаються по телефонних і телеграфним каналах зв'язку і публікуються МВФ двічі на місяць в IMF Survey і в його щомісячному статистичному виданні International Financial statistics.

Будь-яка країна - член МВФ може використовувати СДР без обмежень для виконання широкого кола операцій за угодою з іншою країною - членом МВФ, наприклад, для покупки валюти по операціях "спот", для розрахунків по фінансових зобов'язаннях, таких як позика, надання забезпечення за кредитом, валютна домовленість `своп` або `форвардний контракт`. СДР є рахунковою одиницею, яка використовується для обліку операцій Фонду. Поза Фонду СРД широко використовується в якості рахункової одиниці в приватних угодах, таких як депозитні операції банків в СДР, а також міжнародними й регіональними установами і організаціями, у т. ч. Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Арабський валютний фонд, Азіатський кліринговий союз , Економічне співтовариство країн Західної Африки, Ісламський банк розвитку і Скандинавський інвестиційний банк.



Розділ 2. МВФ та Україна: повна історія кредитних відносин


2.1 Основні напрямки зовнішньої взаємодії України з мжнародними організаціями


Основними нормативними документами, що визначають пріоритети ізовнішньої політики України, є "Основні напрями зовнішньої політики України" (1993) і "Концепція національної безпеки України" (1997), а також Військова доктрина (2004). Згідно з цими документами стратегічним завданням є забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства в ЄС та НАТО при збереженні добросусідських відносин з Російською Федерацією, іншими країнами СНД і іншим державами світу. Ще у грудні 2004 р. у роки правління колишнього президента України Віктора Ющенко було проголошено курс на прискорену євроінтеграцію, який повинен увінчатися досягненням повноправного членства України в Євросоюзі.

Правовою основою відносин України з ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна є учасницею ініціативи ЄС "Східне партнерство", установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у Празі.

Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована колишнім президентом України Віктором Ющенко одразу після його обрання на початку 2005-го року.

На цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства.

У березні 2007-го року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато схильнішу реакцію української держави, все ж не містить конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому часі. Деякі західноєвропейські політики говорять про тимчасову "стомленість від розширення" європейських інституцій.

Відносини України з НАТО, яке розглядається Києвом як основний інструмент безпеки в Європі і гарант державного суверенітету, будуються на основі "Хартії про особливе партнерство" (1997), галузевих програмах співробітництва та щорічних планах дій Україна-НАТО. 23 травня 2002 Рада національної безпеки і оборони України прийняла, а президент України указом від 8 липня 2002 р. ввів в силу рішення "Про стратегію України щодо НАТО", визначальне, що кінцевою метою політики України щодо НАТО є вступ до альянсу .

Україна бере участь у діяльності СНД. Однак, так і не ставши підписантом Статуту співдружності, вона розглядає його як майданчик для підтримки переважно торгово-економічних зв'язків з державами пострадянського простору і як консультаційно-переговорний механізм для врегулювання проблем, що виникли в результаті розпаду СРСР.

Україна погодилася на створення єдиного економічного простору разом з Білорусією, Казахстаном і Росією. Вона підписала рамкові Угода про формування ЄЕП ??від 19 вересня 2003 р. і Концепцію формування ЄЕП, які були ратифіковані Верховною Радою у квітні 2004 р. Українські представники беруть участь у роботі Групи високого рівня зі створення ЄЕП, спрямованої на розробку законодавчо-нормативної бази для практичної реалізації цього інтеграційного проекту. Однак з приходом до влади президента В.Ющенка, переконаного в тому, що принципи ЄЕП суперечать курсу України на вступ до ЄС, рамки її участі в ЄЕП в даний час уточнюються. Однозначно підтверджена поки лише можливість участі України у створенні ЗВТ "четвірки". [7]

Україна є спостерігачем в ЄврАзЕС, утримуючись від вступу в цю спільноту.

Україна - одна із засновників ГУАМ і претендує на неформальне лідерство в цьому регіональному об'єднанні, що ставить за мету створення ЗВТ країн-учасниць і ефективно діючого транспортного коридору між Європою та Азією.

Дипломатичні відносини Україна підтримує зі 169 країнами. У Києві акредитовані після 117 держав (у т.ч. за сумісництвом), діють представництва 13 міжнародних організацій (ООН, УВКБ ООН, НАТО, Єврокомісії, ОБСЄ, РЄ, МВФ, МБРР, ЄБРР, Червоного Хреста).

Україна має посольства і місії в 88 країнах (в т.ч. за сумісництвом) та 8 постійних представництв (при ООН, відділенні ООН в Женеві, ЮНЕСКО, міжнародних організаціях у Відні, РЄ, НАТО, ЄС, координаційних інститутах СНД), 39 торгово-економічних місій у складі посольств і 22 генеральних консульства. Україна є повноправним, асоційованим членом або спостерігачем у 80 міжнародних організаціях.

Український персонал і збройні контингенти беруть участь у миротворчих операціях по лінії ООН та ОБСЄ у 10 країнах, у тому числі в Іраку, Лівані, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Придністров'ї, ряді балканських держав.


2.2 Співробітництво МВФ та України


Статус члена МВФ Україна отримала 3 вересня 1992 року. Її квота в МВФ становить 997,3 млн. СДР, що еквівалентно приблизно 1523 млн. дол. США.

МВФ виділив для України системну трансформаційну кредит (по СТФ) та резервний кредит "стенд бай". Загальна сума позики СТФ, рішення, про надання якої було прийнято Фондом 26 жовтня 1994, становить 498, 65 млн. СДР. Ще в 1994 році Україна одержала перший транш у сумі 371 млн. дол. США [18]. За умовами МВФ кошти використовувались на збільшення офіційних резервів НБУ, на проведення валютних інтервенцій для підтримки курсу національної валюти, а так само для фінансування нестачі валютних коштів у економіці для покриття потреби в імпорті. Згідно з умовами надання Фондом системної трансформаційної кредиту, термін боргового зобов'язання по ньому складає 10 років, а термін відстрочки основних виплат (пільговий період, протягом якого потрібно виплачувати тільки відсотки) - 4,5 років.


Таблиця 2.4. Погашення зовнішнього державного боргу України.

Зобовязання Відрахування, млн. дол.199920022004200620082010Погашення основного боргу8,016,896,556,8913,29,65у тому числі: МВФ 5,11 5,22 5,30 6,69 7,61 4,81Іншим фінансовим організаціям 3,533,772,323,414,683,82Країнам-кредиторам 1,141,421,971,701,230,63Коммерційним кредиторам0,140,031,010,001,701,20

Як видно з таблиці, основна частина відрахувань вироблених в рахунок погашення зовнішнього державного боргу України йде на погашення боргу Міжнародному валютному фонду. Таким чином, Фонд є основним кредитором України в розглянутий період, а виплати по отриманих кредитах займають порівняно велику частину витрат державного бюджету країни. У теж час, отримані за кредитом кошти зіграли значну роль в структурній перебудові економіки держави. Необхідно також підкреслити, що Україна є боржником не тільки у такої міжнародної організації як МВФ, а ще й має кредитові гроші від організацій, які представлені на рис.2.2(Див. додт. Б)

Загальна сума резервного кредиту "стенд бай", угоду про надання якого було підписано 7 квітня 1995 року, складає 997,3 млн. СДР (100% квоти). Кошти цього кредиту прямували в валютні резерви НБУ для створення стабільності валюти і покриття потреби платіжного балансу. Термін зобов'язання - 5 років, термін відстрочки основних виплат - 3,25 року. Процентна ставка за кредитами МВФ становить 6-7% на рік.

Крім фінансової, Україна отримує так само консультативну та технічну допомогу, поточну інформацію і видання з міжнародних валютно-кредитним проблемам. Допомога МВФ Україні спрямована на стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи, а гроші світового банку - на фінансування критичного імпорту, підтримку бюджету і фінансування різних інвестиційних проектів. Незважаючи на це, у відносинах з МВФ Україні необхідно враховувати не тільки позитивні аспекти такої допомоги, а й комплекс взаємних звинувачень, які власне, є концентрованим негативним досвідом багатьох країн, які співпрацювали з цією організацією.

Потреба в кредиті МВФ очевидна. У даний момент Україна має в своєму розпорядженні достатніми золотовалютними резервами (на кінець лютого вони становили $ 24,15 млрд., а за лютий вони зменшилися на 4,5%) для забезпечення стабільності курсу гривні, однак кошти МВФ не стануть зайвими при будь-якому розкладі. Новій владі дісталися абсолютно розбита економіка і порожня кубушка. При відсутності реальної програми (її немає ні в кого апріорі) в найкоротші терміни ситуацію виправити неможливо).

Крім того, тиснуть передвиборчі обіцянки (податкові пільги, підвищення соціальних стандартів і т.д.) і непублічні обіцянки "роздачі слонів" соратникам, що неминуче відбивається на стані держбюджету, який знаходиться в гіршому за останні 10 років змозі.

Між тим, до реальної політичної стабілізації Україні поки далеко. По-перше, не варто скидати з рахунків колишню головну проурядову фракцію парламенту. В даний час вже для них настав "момент істини", коли все, що погано - добре (раніше це було актуально для їхніх опонентів, які вже зайняли крісла в високих кабінетах).

україна міжнародний валютний фонд


Розділ 3. Аналіз впливу політики МВФ на економічну ситуацію в Україні та її подальший розвиток


Запропоновано дослідити вплив розміру кредиту, який надає Україні МВФ, на основні макроекономічні показники та визначити їх взаємозалежність один на одного. У табл. 3.1 представлені основні показники такі, як ВВП України, дефіцит державного бюджету, кількість безробітного населення, індекс інфляції та об'єм ПІІ в Україну. Завдяки кореляційно-регресійному аналізу будуть визначені фактори, які суттєво впливають на щорічний розмір кредиту від МВФ, і, які зовсім не доцільно включати у модель.


Таблиця 3.1 Дані з основних макроекономічних показників України та розміри кредиту від МВФ.

РікКредити, що видаються МВФ резидентам (у розрізі секторів економіки), чол.. чол. (Y)ВВП України, в номінальних цінах (Х1)Дефіцит державного бюджета, чол.. $ (Х2)Кількість безробітного населення, тис. чол. (Х3) Індекс інфляції, в % (Х4)Об'єм ПІІ в Україну, млн. $ (X5) 200284 030225 81017 6002 141994 555200396 705267 34423 8112 0081085 4722004100 589345 11330 6471 9071126 7942005143 423441 45239 6191 6011109 0472006245 230544 15354 5121 51511216 8902007426 867720 73179 9551 41811721 6072008734 022948 056101 6591 42512229 4892009723 295913 345103 3961 95911235 7232010732 8231 082 569117 3461 78610940 0272011801 8091 316 600126 2361 73310544 708

При підрахунку коефіцієнту кореляції отримано наступні дані: (див. табл. 3.2)


Таблиця 3.2 Коефіцієнти кореляції

YX1X2X3X4X5Y1 X10,9678674711 X20,9846673330,9894586631 X3-0,309432706-0,370669246-0,3856539821 X40,3107064190,2287712770,305198384-0,7228633991 X50,9755698210,9861960890,988812899-0,2732891820,1801393371

Робимо висновок про те, що дуже сильна кореляція, точніше взаємозвязок, між Y і X1, Y і X2, Y і X5 - тобто істотний вплив на величину виданого кредиту роблять наступні фактори: розмір ВВП, дефіцит держбюджету і обсяг ПІІ.

Слабкий вплив на величину кредиту (Y) надають безробіття (X3) і індекс інфляції (X4), причому зі зростанням безробіття, величина кредиту зменшується.

Також, помітне те, що сильно корелюють між собою розмір ВВП (X1) та дефіцит держбюджету (X2), розмір ВВП (X1) та обсяг ПІІ (X5), дефіцит держбюджету (X2) і ПІІ (X5) (що є досить очевидним) , і безробіття (X3) і індекс інфляції (X4). Далі виконується аналіз оцінок параметрів регресії для кожного з економічних показників, які пронумеровані відповідно Х1, Х2, т.д. На рис. 3.1 представлені оцінки кожного з коєфіціентів. В останній строчці для кожного з відібраних критерієв підрахован критерій Стьюдента.


b5b4b3b2b1b0-6,441075255371,495332241,3858819,4450996550,071393886-1174563,61219,873096487551,849834150,81441348,7214413570,488142561919673,03760,98348040159579,02438#Н/Д#Н/Д#Н/Д#Н/Д47,627326034#Н/Д#Н/Д#Н/Д#Н/Д8,45304E+1114198640584#Н/Д#Н/Д#Н/Д#Н/Дtb5tb4tb3tb2tb1tb00,3241102990,7112820631,6005491481,0829746220,1462562211,277153471Рис. 3.1 Оцінка параметрів регресії


Порівнюючи з теоретичним значенням Критерія Стьюдента, який дорівнює 2,77, отримаємо, що наші коефіцієнти незначущі, що пояснюється наявністю мультиколінеарності (тобто, отримане значення менше теоретичного)[15]. Послідовно виключаємо з моделі фактори. Виключаємо з моделі Х1(через те що він має найменший коефіцієнт за критерієм Стьюдента).

Отримуємо наступні результати:(див. рис. 3.2)


b5b4b3b2b0-6,3334583164807,495615232,098634610,05243531-1091819,56817,810281955823,076499122,67951226,878049461650255,38370,98339205953431,39704#Н/Д#Н/Д#Н/Д74,015199675#Н/Д#Н/Д#Н/Д8,45228E+1114274570947#Н/Д#Н/Д#Н/Дtb5tb4tb3tb2tb00,3556068530,8255937591,8919103151,4615241381,679062712Рис. 3.2 Оцінка параметрів регресії за допомогою функції ЛИНЕЙН (Виключення Х1)


Отримаємо, що наші коефіцієнти незначущі, що пояснюється наявністю мультиколінеарності( аналогічно, отримане значення менше . Послідовно виключаємо з моделі фактори. Виключаємо з моделі Х5(через те що він має найменший коефіцієнт за критерієм Стьюдента).

Розрахунки аналогічні (див. рис. 3.3), показник Х5 не є значущим, тобто його доцільно виключити з моделі. Розмір ПІІ на розмір кредиту МВФ для України не впливає. Поступово виключаємо не важливі фактори. Так Х4 доцільно також виключити з моделі (див. рис. 3.4)



b4b3b2b06263,05611209,34103117,612270662-1179297,623828,40280996,746083060,434431362556388,08420,98297202349388,92022#Н/Д#Н/Д115,45376736#Н/Д#Н/Д8,44867E+1114635592643#Н/Д#Н/Дtb4tb3tb2tb01,6359449152,1638191917,522378272,119559446Рис. 3.3 Оцінка параметрів регресії за допомогою функції ЛИНЕЙН ( Виключення Х5)


b3b2b0100,32975397,641726376-297540,101878,087660690,483244033153693,19480,9753766554985,50095#Н/Д138,64150227#Н/Д8,38339E+1121163837199#Н/Дtb3tb2tb01,28483492715,813390051,935935434Рис. 3.4 Оцінка параметрів регресії за допомогою функції ЛИНЕЙН ( Виключення Х4)


b2b07,402278134-105416,92040,46364286736940,695380,96956975757178,31438254,896359588,33348E+1126154877083tb2tb015,965473982,853679914Рис. 3.4 Оцінка параметрів регресії за допомогою функції ЛИНЕЙН ( Виключення Х3)


Після послідовного виключення незначущих факторів з моделі отримали наступний результат: до моделі доцільно включити фактор Х2 - дефіцит державного бюджету,оскільки він має наступні коефіцієнти:

,853679914 порівняно з теоретичним критерієм Стьюдента 2,306004135 (якщо отримане значення вище,фактор є значущим);

,96547398 порівняно з теоретичним критерієм Фішера 11,25862414 ( аналогічно, отриманий критерій вище теоретичного значення, доцільно включати в модель).

Отже, коефіцієнт детермінації R2 = 0,97 (при включенні в модель тільки фактора X2), що означає, що на 97% величина кредиту обумовлена ??розміром дефіциту держбюджету. При включенні ж усіх факторів, коефіцієнт детермінації R2 = 0,98%, тобто інші чотири чинника на 1% обумовлюють зміну величини кредиту.

Коефіцієнт при змінній X2 (b2 = 7,4023) показує, що збільшення дефіциту держбюджету на 1 млн. дол. потребують збільшення розміру кредиту на 7,4023 млн. грн.

Робимо висновок по проведенню розрахунків: щорічне надання кредиту цілком і повністю залежить від дефіциту державного бюджету України. Далі відіграють роль у розміри наданого кредиту ВВП України в номінальних цінах та розмір ПІІ в Україну. Ці, а також фактори, які залишилися в моделі, доцільно виключити, бо за критерієм Стьюдента, який вказує на значний вплив одного фактору на інший, їх показники мають значення менше за теоретично можливе.


.1 Напрямки підвищення ефективності співробітництва України з МВФ


Досліджуючи історію відносин України з МВФ, слід відмитити,що як і в будь-яких валютно-фінансових відносинах існують свої позитивні та негативні наслідки.(див. додат. Г)

Зараз постає питання продовження взагалі співробітництва України з МВФ, оскільки програма, яка була підписана на 2,5 роки влітку 2010 року, поступово завершується. Вчені-економісти пропонують два варіанти розвитку подій:

Виходячи з останніх заяв влади, що за відсутності коштів Фонду в 2012 році Україна все одно знайде вихід із ситуації, можна припустити, що з кредиту stand-by в 15,15 млрд дол, виділеного на 2,5 роки, буде використано лише близько 3,5 млрд. дол Решта коштів буде вважатися, так би мовити, "незатребуваними". У підсумку співробітництво буде автоматично припинено в кінці 2012 року.

Другий варіант - продовження програми співпраці ще на рік, оскільки, позикові кошти країні таки знадобляться, як би не говорили про шкоду залізання в борги. Пролонгування буде можливо, якщо Україні вдасться переконати МВФ в доцільності змін алгоритму підходу до питання тарифоутворення, а також в намірі виконати намічені плани з реформування газового сектора.

Отже, для продовження ефективного співробітництва України з МВФ, треба чітко та в установлені строки виконати наступні умови від МВФ:

) Згідно з пропозиціями МВФ, тариф на газ для населення (газ як товарний ресурс) має бути підвищений на 30%, а для підприємств теплокомуненерго - на 58%, з повним перенесенням цього зростання на опалювальні тарифи для кінцевого споживача - населення.

Крім того, в МВФ наполягають на необхідності подальшого поступового підвищення ціни газу на 20% до виходу, як мінімум, на рівень собівартості. Погоджуючись з цим, правительство України не в змозі виконати поставлену умову. Але Мінекономрозвитку робить акцент на тому, що паралельно з підвищенням тарифів на газ на 30% потрібно вживати заходів щодо поліпшення ситуації в газовому секторі. Серед них: досягнення меншої залежності від російського газу; підвищення внутрішнього видобутку, зокрема, на шельфі Чорного моря; економія ресурсів; перехід ТЕЦ на інші види палива (торф, буре вугілля); зміна схем теплопостачання (потрібно перейти зі старих ТЕЦ на міні котельні , що дозволить вивести з експлуатації неефективні ТЕЦ і на 20% скоротити споживання газу). Тільки в разі виконання приведенних умов, можливе підвищення цін на газ для населення.[11]

2) МВФ готовий закласти в кредитну програму для України вищий показник дефіциту бюджету, ніж передбачений дефіцит на рівні 1% ВВП, якщо Україна отримає додаткове фінансування від інших міжнародних фінансових організацій. Директор аналітичного департаменту Foyil Securities - Агшин Мирзазаде вважає, що цей буде крок позитивним для України, оскільки це повинно дозволити пом'якшити умови отримання решти стабілізаційного кредиту МВФ розміром 16,4 млрд. доларів. У даний момент дефіцит бюджету України затверджений на рівні 2,96% ВВП, що досі було неприйнятним умовою для МВФ, що заважає виділенню другого траншу стабілізаційного кредиту (Україна одержала перший транш обсягом 4,5 млрд. гривень у листопаді).

На думку аналітиків Foyil Securities, така єдність у виконанні поставленних умов повинна позитивно відбитися на співробітництві між Україною і МВФ, а також здатності уряду забезпечити залучення додаткового фінансування для зниження дефіциту бюджету до необхідного рівня. Однак, враховуючи минулий досвід, ці домовленості можуть залишитися на папері, незважаючи на всю важливість отримання кредиту МВФ.



Висновки


Отже, розглянувши різновиди існуючих міжнародних організацій, виявивши спектр функцій, які вони ставлять за мету виконати, доцільно зробити висновок про необхідність існування таких організацій, бо вони ставлять пріоритетом інтереси та захист більшості держав,тобто діють глобально.

Розглянувши діяльність Міжнародного Валютного Фонду, як одного з головних субєктів валютно-фінансових відносин, починаючи з момента утворення у 1944 році до сучасного стану, проаналізував схеми надання кредитних коштів, стає зрозумілим те, що функціонування та підтримка економічного розвитку окремих держав можлива саме завдяки підтримки цієї організації. Відмічають також негативні наслідки співробітництва з МВФ: умови, які Фонд потребує виконувати в обмін на кредитні транши не завжди можливі для виконання,й, дійсно покрашчують економічну ситуацію.

Але, тим не менш, МВФ відіграє важливу роль у розвитку міжнародної валютної системи, займаючи одне з центральних місць в системі міжнародних валютно-фінансових інститутів. Надані МВФ кредити використовуються країнами-позичальниками для подолання своїх економічних труднощів, що грає важливу роль у розвитку як внутрішньої економіки таких країн, так і світової економіки в цілому.

Побудувавши многофакторну модель за допомогою кореляційно-регресивного аналізу на дослідження впливу основних макроекономічних показників на розмір кредиту в Україні, переконались, що саме дефіцит держбюджету впливає на щорічний розмір наданого кредиту, а саме у залежності - збільшення дефіциту держбюджету на 1 млн. дол. потребують збільшення розміру кредиту на 7,4023 млн. грн.



Список використаної літератури


1.Зовнішня політика України та суспільна думка. Україна та НАТО. Політичний портрет України. 2007.- Бюллетень Фонда "Демократичні ініциативи", №18.

2. Паньков В.А. Загальноєвропейський економічний простір: можливості та перспективи / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2007, № 3.

. Раджакова З.К. Світова Економіка: Підручник. - М.: Инфра-М, 2004.

. Халевинская Е.Д. Міжнародні економічні організації (навчальний посібник). - М., 2005.

. Чекурова М.В. Міжнародні економічні відносини. - М.: Мінх, 2005.

. Кірєєв А. Міжнародна економіка. Частина друга. - М.: Міжнародні відносини, 1999 - 411 с.

. Климко Г.Н., Блешмудт П.П. Співробітніцтво України з міжнаоднімі фінансовімі організаціямі. / / Фінанси України. - 2000. - № 11. - С. 40-43.

. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні Відносини: Навч. посібн. - 4-ті вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2003. - 406с.

. Колосова В.П. Кредитування економікі України міжнароднімі інстітутамі / / Фінанси України. - 2000. - № 2. - С. 22-24.

. Мазурова Є.К. Роль міжнародних організацій в регулюванні глобальних економічних процесів / / Вісн. Моск. Ун-ту. Сер. 6, Економіка. - 2002. - № 4. - С. 34-56.

. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини / За ред. Л.Н. Красавиной. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 498с.

. Міжнародні економічні відносини: Підручник для вузів / В.Є. Рибалкін, Ю.А. Щербанин, Л.В. Балдін та ін; Під ред. проф. В.Є. Рибалкіна. - 5-е изд., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 605с.

. Міжнародні економічні відносини / Под ред. Е.Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 595с.

14. Бестужева С. В. - Міжнародна економічна діяльність України. Навчальний посібник. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2010. - 110 с. (укр. мов.)

15. Методичні рекомендації до виконання завдань з дисципліни "Економіко-математичне моделювання" для студентів усіх спеціальностей заочної форми навчання / Уклад. Л. М. Малярець, Норік Л. О., Железнякова Е. Ю.- Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. - 105 с.

. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини: Підручник. - М.: Економіст', 2004. - 366с.

. Валютний ринок та валютне регулювання / Под ред. І.М. Платонової. - М.: БЕК, 1998. - 397с.

. Герчикова И.Н. Міжнародні економічні організації: регулювання світогосподарських зв'язків та підприємницької діяльності: Навч. Посібник для екон. і юрид. Вузів. - М.: АТ'' Консалтбанкір'', 2001. - 624с.: Табл.

. Історія економічних вчень - Навчальний посібник для вузів, - Харків.: НТУ "ХПІ", 2002. - 200 с.

. Кірєєв А. Міжнародна економіка. Частина перша. - М.: Міжнародні відносини, 1998. - 414 с



Додаток А


Рис. 2.4 Схема організаційної структури МВФ (станом на 30 квітня 2012 року)



Додаток Б


Рис.2.5 Структура зовнішнього боргу за основними кредиторами, %



Додаток В


Рис.2.6 Динаміка співвідношення державного та приватного зовнішнього боргу України,млрд. дол. США



Додаток Г


Таблиця 3.1 Основні етапи співробітництва України та МВФ

ЕтапиХарактеристика основних напрямків співробітництва1 етап (1994-1995р.)Необхідність в підтримці платіжного балансу України зумовила необхідність залучення кредитів МВФ за програмою системної трансформаційної позики (STF - Systemic Transformation Facility) (сума $ 742 млн.).2 етап (1995-1998р.)Для вирішення проблем нестабільності курсу національної валюти, необхідності фінансування дефіциту платіжного балансу України реалізовано 3 програми "стенд-бай" (Stand-By). Загальна обумовлена ??сума - $ 2185,5 млн. Фактично недоотримано (по останній програмі) $ 299,8 млн. в зв'язку з невиконанням урядом України окремих показників і умов Меморандуму про економічну політику, зокрема в частині дефіциту державного бюджету.3 етап (1998-2002р.)Для забезпечення макроекономічної стабілізації та позитивної тенденції економічного розвитку (наприклад, вихід на рівень щорічних темпів приросту реального ВВП не менше 4-5%) впроваджена 4 - річна Програма розширеного фінансування (EFF - Extended Fund Facility). Розмір позики - $ 2226 млн.4 етап (2002- наш час)Відсутня чітко виражена тенденція взаємин: від відсутності всяких програм співробітництва до повернення до кредитних програмами "стенд-бай". Найбільш великі програми: - Березень 2004 р. - затвердження програми "попереджуючий Stand-By" строком на 12 місяців, згідно з якою країна має право звернутися до МВФ з метою отримання кредиту на суму $ 605 млн. у разі різкого погіршення стану платіжного балансу; - Жовтень 2008 р. - початок роботи місії МВФ в рамках експертної оцінки функціонування банківської та фінансової системи України в умовах загострення світової фінансової кризи; - Кінець 2008 р. - МВФ підтверджує готовність виділити Україні кредит на суму $ 16,5 млрд. на 15 років за ставкою 4% річних для подолання проблем в економіці; - Листопад 2008 р. - перший транш кредиту МВФ Stand-By у розмірі $ 4,5 млрд.; - Травень 2009 р. - другий транш кредиту МВФ Stand-By у розмірі $ 2,8 млрд.; - Липень 2009 р. - третій транш кредиту МВФ Stand-By в сумі $ 3,3 млрд.; - Липень 2010 р. - реалізація нової програми "Стенд бай" строком на 29 місяців на суму $ 15,15 млрд.; отримано перший транш у рамках програми ($ 1,9 млрд.); - Грудень 2010 р. - отримано другий транш за новою програмою "Стенд бай" ($ 1,5 млрд.).


Вступ Розглядається сучасний економічний стан та пріоритетні напрямки зовнішньої політики України у контексті її взаємодії з міжнародними організаціями с

Больше работ по теме:

Предмет: Мировая экономика, МЭО

Тип работы: Курсовая работа (т)

Новости образования

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: MAIL@SKACHAT-REFERATY.RU

Скачать реферат © 2018 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ