Алгоритм внедрения новых направлений деятельности в Центре Развития Ребенка "ЛИМПИК"

 

КЗ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ" ЗОР

Кафедра дошкільної освіти

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Актуальність правового виховання дітей старшого дошкільного віку

Виконала: Артюхова О.В.,

Мелітополь, ДНЗ № 78

Перевірив: доцент Батліна Л.В.

Запоріжжя-2013

Зміст

Вступ

Актуальність проблеми

Теоретичне обґрунтування проблеми

Місце педагога та батьків у роботі з правового виховання дошкільників

Список використаної літератури

Вступ

"Діти мають виховуватися не для теперішнього, а для майбутнього, можливо кращого стану роду людського. " (І. Кант)

Актуальність громадянського виховання в сучасному українському суспільстві великою мірою зумовлюються потребою державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості.

Жити і працювати в умовах справжньої демократії, всебічно розвивати її, знаходячи нові форми, неможливо без знання законів, що виражають загальнонародну волю, визначають межі прав і свобод громадян.

Активну в правовому аспекті людину потрібно формувати змалку. Тому перед педагогами стоїть завдання розширити правові знання дитини, сформувати у неї відповідальність перед суспільством і державою, виховати її в дусі безумовного дотримання норм і права моралі.

Діти - найдорожче, що є в будь-якому суспільстві, незалежно від політичного ладу і релігійного віросповідання. Розуміючи це, ми педагоги, стоїмо перед вирішенням найважливішої проблеми: як захистити дитину, врятувати покоління, яке повинно нас змінити? Соціальні, економічні та ідеологічні зміни, що відбуваються в Україні в даний час, не можуть залишити без зміни систему і питання про обов'язкове забезпечення інтересів і прав дітей, створення необхідних умов для розвитку, захисту і забезпечення активної участі підростаючого покоління займає перше місце в дошкільному вихованні.

Права дітей сьогодні - "модна" тема в концепції правового виховання. Зараз випускається багато книг, які зачіпають теми про права дитини. Основними принципами реалізації програми по правовому вихованню є систематичність роботи з правового виховання, взаємозв'язок із заняттями з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім світом, з музичним вихованням, вільною, ігровою, театральною діяльністю, співпраця дорослих і дітей, вихователів та батьків.

За рекомендацією ЮНЕСКО, правове виховання пропонується починати в дошкільному віці. Моральний досвід перших років життя, атмосфера доброго оточення багато в чому визначають душевний настрій дитини на майбутнє виховання дітей дошкільного віку. У стародавній Русі дітей називали зернятками. У цьому є глибокий сенс: що б зернятко виросло, за ним треба дбайливо доглядати.

Питання про необхідність регулювання прав дітей виник в Росії в другій половині XIX століття, після проведения селянської реформи, яка, на думку М, Є. Салтикова-Щедріна, усунула "аморальне і безправне ставлення людини до людини".

Питання прав дітей ? одна із актуальніших проблем нашого суспільства, але рівень правової культури та знань дітей про свої права й обов'язки доволі низький. Про це свідчать результати опитування Інституту соціальних досліджень. Майже кожна шоста дитина взагалі не знає законів, які її захищають. Дітям бракує елементарної обізнаності у сфері своїх прав, обов'язків та відповідальності за багатьох життєвих ситуацій.

Важливість розв'язання проблеми прав дітей зумовлена тим, що реалізація прав дитини є чи не найосновнішою умовою фізичного та психічного благополуччя дитини, її розвитку.

правове виховання дошкільний вік

Актуальність проблеми

На законодавчому рівні інтереси дітей захищають міжнародні та національні програми й закони. Дитячим фондом ООН-ЮНІСЕФ, що здійснює міжнародний захист прав дитини, розроблені такі документи:

ØДекларація про права дитини (1959 р.);

ØКонвенція ООН про права дитини (1989 р.);

ØВсесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.).

Україна підтримує виконання цих законів, а також прийняла національні законодавчі акти:

ØКонституцію України;

ØЗакон "Про освіту";

ØЗакон "Про попередження насильства в сімї";

ØЗакон "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей";

ØЗакон "Про охорону дитинства".

У нашій державі прийнята національна програма "Діти України" від 18.01.1996 р. № 63/96. Охороняє інтереси дитинства й Сімейний кодекс України, що регулює особисті відносини батьків і дітей та сприяє формуванню дитини як особистості.

Основне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян, що є основою правової свідомості особистості. Права людини є пріоритетними стосовно суспільних та державних інтересів. Наша держава дотримується положень про права дитини, викладених в Декларації про права дитини та Конвенції про права дитини. Обізнану в правовому аспекті людину потрібно починати формувати ще в дошкільному віці.

Державна Національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти визначають завдання державної політики щодо модернізації освіти.

Система освіти має забезпечити:

·створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України;

·формування особистості та професіонала-патріота України, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації;

·виховання культури миру.

Культура миру означає сталий розвиток, охорону довкілля, якість життя для кожної людини, утвердження в суспільстві істинно гуманного ставлення до кожного його члена. Однією із складових культури миру та не насилля є питання прав дитини., "Виховання людини демократичного світогляду і культури, яке дотримується прав і свобод особистості" - проголошено Національною доктриною розвитку освіти в Україні.

Висунення проблеми правової освіти на передній план політичного, педагогічного та соціального життя зумовлене кількома причинами. В психолого-педагогічні літературі, виступах високих посадових осіб вказується багато причин, але прослідковуються три основні.

Перша з них - рух українського суспільства і відповідно суспільної думки до громадянського, відкритого, європейського суспільства, що передбачає зацікавленість усієї спільноти болючими злободенними питаннями.

Друга, не менш важлива, причина актуалізації цієї проблеми - це сучасне становище дітей в Україні. Статистичні дані свідчать про те, що дитинство в Україні перебуває у кризовому стані. За даними Міністерства освіти України, кожна друга дитина - хвора, від кожної 1000 дитини відмовилися батьки, 15%дітей України - безпритульні, 17% дітей не мають змоги розвивати свої здібності.

Загальна несприятлива соціально-економічна ситуація, різка відмінність у рівнях життя, вимушена міграція населення, виникнення у багатьох людей почуття невпевненості у собі, тривоги за завтрашній день,

песимізму та загальної агресивності - усі ці чинники позначаються на соціальному статусі сучасного дитинства.

Третя причина, це зміна останнім часом ставлення до дітей, культури дитинства, внутрішнього світу дитини, її інтересів, запитів, побажань. Нині воно віддзеркалює гуманістичні підходи, які захищають самобутність і неповторність дитинства. Так, на думку К. Крутій,, наша мета полягає " у рішучому повороті освітнього закладу до особистості дитини, забезпеченні максимально сприятливих умов для виявлення і розвитку її задатків і здібностей на основі поваги і довіри до неї, її особистісних цілей".

Однак, стійкі стереотипи суспільної свідомості традиційно підтримують пріоритет світу дорослих над цінностями світу дитинства, що в педагогічних системах виявляється у тенденції адаптування дитини до світу дорослих. В умовах зниження віку дітей для початку шкільного навчання, коли батьки, а подекуди і педагоги, намагаються використати дошкільний вік головним чином для підготовки дитини до школи та раннього навчання читання, письма, іноземної мови, дедалі поширенішими стають явища, що позначаються поняттям "криза дитинства", "діти без дитинства", "дорослішання дитинства", "нерозвинене дитинство".

Хоча в прийнятому Законі "Про дошкільну освіту" висвітлюються основні завдання щодо розвитку та охорони дитинства, проте сучасне значення дитинства як самоцінного періоду життя людини важко торує собі шлях: надто повільно змінюється реальне ставлення дорослих до світу дитинства.

В умовах недостатньо розвинутої соціальної служби першими захисниками прав дитини мають стати дошкільні заклади як провідники ідей педагогізації суспільства, а також як взірці такої спільноти дорослих і дітей, життєдіяльність якої ґрунтується на гуманістичних засадах. Забезпечити дітям простір гуманістичної взаємодії з дорослими та однолітками - важливе завдання педагога. Розв'язати його під силу педагогові з належною гуманістичною організацією, який не стоїть на позиції, що "діти - це майбутні люди", а бачить в дитині вже сьогоднішню людину, перед якою і за яку він відповідальний.

Саме на цьому слід наголосити, характеризуючи гуманістичну педагогічну тенденцію, яка відповідає реальному статусу сучасного дитинства. Якщо ми визначаємо, що дитинство - це не підготовка до майбутнього дорослого життя, саме життя, то педагог повинен розуміти, що особливий світ дитинства має свої закономірності, взаємини, простір.

Видатний український педагог-гуманіст В. Сухомлинський вважав, що дитину взагалі не можна порівнювати з дорослими, немає такої єдиної спільної мірки, якою можна було б виміряти дорослого та дитину. "Дитинство - це світ з іншими життєвими нормами, з іншими поглядами, навіть з іншою мовою", - зазначав він.

Отже, питання правової освіти в дошкільних закладах є актуальним сьогодні.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні розкриває напрямки та шляхи формування правового світогляду дошкільників. Створюються центри правового розвитку дітей, експериментальні майданчики, творчі групи під керівництвом науковців та педагогів-практиків. З'явились публікації з досвіду роботи ДНЗ та окремі методичні рекомендації з проблеми правової освіти старших дошкільників. Але ця проблема ще недостатньо розкрита у педагогічній літературі, ще не розроблено чітких методик, програм, відсутня система роботи з дітьми, батьками, профілактика підготовки вихователів з означеної проблеми.

Саме тому, створення системи роботи по ознайомленню з правами та обовязками дошкільників є необхідним напрямком у цій галузі освіти. Реалізація цієї проблеми сприятиме формуванню у дітей таких морально-правових якостей, які стануть на заваді допущенню ними проявів анти суспільної поведінки.

Теоретичне обґрунтування проблеми

Права дитини в Україні реалізують в умовах економічних та соціальних суперечностей і нестабільності, що негативно позначилося на розв'язанні проблем захисту дітей. Не оминули ці явища й систему освіти: навчальні заклади недостатньо фінансуються, слабкою є їх матеріальна база тощо. З огляду на це постала гостра потреба у реалізації єдиної державної політики щодо поліпшення становища дітей, їхньої освіти та соціалізації в суспільстві з якнайповнішим використанням міжнародного досвіду розв'язання проблем захисту дітей.

Основним виконавцем Конвенції є держава. Вона вирішує питання правового та соціального захисту дітей, дбає про зменшення негативного впливу довкілля на стан дитячого здоров'я, розвиває мережу медичних та оздоровчо-профілактичних закладів, забезпечує планомірний розвиток системи освіти.

Другий виконавець - родина. Лише родина є природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, для її матеріального забезпечення. Саме родина виступає для неї основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей.

Третій основний виконавець - це суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосується. Зусилля суспільства мають бути спрямовані на створення розвиненої системи патронажу сім'ї трудовими колективами та громадськими організаціями, що сприятиме наданню адресної допомоги дітям з "важких", неповних та убогих сімей. Державна політика щодо дітей значною мірою реалізується в освітній галузі. Саме в освіті зосереджено найбільший потенціал для становлення

особистості, а тому насамперед від освітян залежить, яким буде наше

суспільство сьогодні і завтра.

У центрі ж усієї освітянської роботи, як відомо, має бути дитина.

За Конвенцією дитина має такі права:

Ст.9. Діти мають право на виховання в сімейному оточенні або бути на утриманні тих. хто забезпечить їм найкращий догляд.

Ст.24 (2 с.) Діти мають право на достатнє харчування і достатню кількість чистої води.

Ст.26, 27. Діти мають право на прийнятний рівень життя.

Ст.24. Діти мають право на медичний догляд.

Ст.23. Діти-інваліди мають право на особливе піклування і навчання.

Ст.31. Діти мають право на відпочинок.

Ст.28 (1 а). Діти мають право на безоплатну освіту.

Ст. 19. Діти мають право на безпечні умови життя, право не піддаватися жорстокому або недбалому поводженню.

Ст.32. Діти не повинні використовуватися як дешева робоча сила.

Ст. ЗО. Діти мають право говорити рідною мовою, сповідувати свою релігію, дотримуватися традицій своєї культури.

Ст.12, 13, 15. Діти мають право висловлювати свою думку.

Правове виховання тісно пов'язане з моральним та соціальним вихованням, а також з розвитком взаємин дитини з дорослими та однолітками. Цю роботу найдоцільніше проводити у формі спеціальних занять.

Мета занять: формувати у дітей моральні уявлення про права людини, гуманістичне ставлення до навколишнього світу.

Засоби і методи роботи:

·Бесіда, читання художньої літератури.

·Рольове програвання бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

·Вправи (зокрема на самопізнання).

·Етюди, пантоміміка.

·Образотворча діяльність.

·Рухливі ігри.

Нещодавно правове виховання не відокремлювалось як самостійний напрямок виховання і не входило в плани виховної роботи дошкільних

навчальних закладів. Упродовж останніх років дошкільні навчальні заклади

отримали суттєву законодавчу підтримку, а саме: Закон України "Про дошкільну освіту", Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, Базову програму "Я у Світі".

Саме питання здобуття програми і є основним для педагогів в ДНЗ. У Базовому компоненті дошкільної освіти України окреслено мету право виховної роботи (результати, до яких треба прагнути).

Так, у сфері життєдіяльності "Я сам", зокрема, у змістовній лінії "Психічне Я" виокремлюється ставлення дітей до прав та обовязків.

Правова свідомість дитини формується на основі правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування свідомості особистості.

Правосвідомість - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, дотримання законів, ставлення до державної влади. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості. Основою правосвідомості особистості є усвідомлення, що основне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян. Свобода і незалежність особистості є умовою безпеки і розквіту України. Тому ніхто не повинен бути поза системою захисту, турботи і сприяння. Водночас держава має гарантувати кожному реальну можливість працювати і творити за своєю вільною і творчою ініціативою. Права людини є пріоритетними стосовно суспільних та державних інтересів. Правова держава дотримується верховенства закону, положень про права дитини, викладених у Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини. Для того, щоб захистити свої права, громадянин зобов'язаний добровільно дотримуватись чинних законів, знати не лише свої права, а й сприймати їх як свої обов'язки. У цьому діалектика взаємовідносин прав і обов'язків, основна суть виховання правосвідомості. Для правового виховання добирається обсяг і зміст життєво важливої і доступної для дітей інформації, яка дасть змогу в обмежений час досягти максимального виховного ефекту, не перевантажуючи пам'яті дітей непотрібними фактами і деталями. Правові знання допомагають співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із загальноприйнятими моральними нормами, а й з вимогами законів, і вносити до своєї поведінки корективи, змінювати її у правильному напрямі.

Одним із завдань правового виховання є формування у дитини правових почуттів, які б регулювали її поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів її реалізації, справедливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності. Наявність правових почуттів допоможе дитині долати різні труднощі, конфліктні ситуації, внутрішні суперечності.

У процесі формування правових почуттів передусім важливо розкривати їх зміст:

·усвідомлене ставлення до своєї діяльності і оцінка її з погляду власної вимогливості;

·здатність до самоаналізу, самооцінки;

·уміння своєчасно і точно виконувати доручення, доводити справу до кінця;

·прояв ініціативи і самостійності у будь-якій діяльності;

·здатність передбачати наслідки своїх дій і вчинків, готовність визнати свою провину;

·емоційне переживання виконаного завдання;

·уміння дати оцінку власної поведінки, зайняти принципову позицію в конкретній ситуації, непримиренність до порушників дисципліни.

Місце педагога та батьків у роботі з правового виховання дошкільників

Окремо розглядається стаття про освіту, де зазначено, що освіта дитини має бути спрямована:

)на розвиток-особистості, розумових, фізичних та творчих здібностей у їх якнайповнішому обсязі;

2)на виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також до принципів, проголошених у Статуті ООН;

)до національних цінностей країни, в якій живе дитина;

)на підготовку до свідомого життя у вільному суспільстві чоловіків і жінок в умовах дружби між усіма народами, етнічними та релігійними групами, а також особами з-поміж корінного населення;

)на виховання поваги до природного довкілля.

Сьогодні педагог - основна особа, яка проводить просвітницьку, діагностичну та корекційну роботу з дітьми. Його думка для дітей часто є більш авторитетною, ніж думка батьків.

У роботі з правового виховання дошкільників варто зважати на морально-психологічні особливості дітей. У дошкільному віці діти дуже вразливі, емоційні. У зв'язку з цим виховна робота з ними базується на використанні моральних установок, переваг чуттєвого сприймання дитиною життєвих стосунків. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснювати дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, заздрощів.

Водночас у доступній формі потрібно давати дітям елементарні уявлення про правила праці й поведінки в дитячому садку, вдома, на вулиці, пояснювати роль людей, які охороняють порядок у місті, селі, прищеплювати повагу до цих людей. Діти тоді прагнуть дотримуватися цих правил, у них формується уявлення про свою відповідальність.

Важливе значення у правовому вихованні має емоційний настрій людини. Ось чому заняття, на яких порушуються ці питання, мають бути емоційно насиченими, викликати переживання, здивування, захоплення, засмучення чи обурення. Доцільно при цьому звертатися до особистого досвіду дітей, пропонувати їм згадати і розповісти про хороші вчинки їхніх друзів, знайомих, дорослих. Крім того, у групі варто завести рубрику "Наші добрі справи", в якій поміщати замітки про хороші справи дітей.

Важливе місце у правовому вихованні належить читанню художньої літератури та розвитку мовлення. В усіх без винятку темах є тексти, які розкривають перед дітьми красу людини, різні сторони її діяльності та стосунків з іншими людьми. Аналізуючи вчинки героїв різних оповідань, діти визначають для себе, які вчинки вважаються поганими і які хорошими, за що можна поважати людину, а за що вона може бути покарана.

Значні виховні можливості закладені в заняття з розділу "Дитина і навколишній світ", які мають своїм завданням ознайомлення з певними морально - правовими питаннями.

Вивчення теми "Твоя сім'я" використовується для формування в дітей ввічливого і турботливого ставлення до членів сім'ї, сумлінного виконання ними своїх домашніх обов'язків, піклування про здоров'я.

Тема "Наша вулиця" передбачає ознайомлення дітей з правилами переходу вулиць, з різними видами транспорту, правилами поведінки в громадських місцях. Особлива увага при цьому звертається на ту небезпеку, яку приховує у собі гра на вулиці.

Під час вивчення теми "Рідна країна" дітям розповідають, як називається наша держава, її столиця - ознайомлюють з прапором, гербом, гімном, звичаями і традиціями українського народу.

У розділі "Рідна природа" особливу увагу звертають на дотримання дитиною правил поведінки н природі, на показ праці людини з використання та охорони природних багатств. Ознайомлення дітей рослинами, комахами, птахами і тваринами допомагає виділити ті види їх, що вимагають охорони, бо ї стає дедалі менше. Наразі діти дізнаються про Червону книгу, де записано назви тварин і рослин, яки залишилось мало або які вже взагалі зникають.

Морально-правові знання, здобуті дітьми на заняттях, у поєднанні з їхніми власними спостереженнями, певна практична діяльність з підтримання дисципліни, збереження навколишнього природного середовища відіграють важливу роль у їхньому моральному та правовому вихованні, формуванні їхньої правової культури.

Але, окрім вихователів, ще й батьки повинні докласти зусиль, для того щоб виховати правосвідому особистість. Дитина значну частину свого часу проводить у сімї. Вона спостерігає життя і діяльність батьків, стосунки між членами сім'ї, засвоює ті морально - правові принципи, якими вони керуються у своїй поведінці, у ставленні до власних дітей, до оточення, до праці. Основи характеру, вихідні життєві установки - все це закладається в сім'ї, і годі чекати добра, якщо педагог навчає одного, а батьки - іншого.

Цілком зрозуміло, що переважна більшість сімей сумлінно ставиться до своїх обов'язків з виховання дітей, служить для них прикладом, гідним наслідування. Проте у нас чимало і проблемних сімей, неблагополуччя яких передусім негативно позначається на вихованні дітей.

Для здійснення виховної роботи з батьками вихователю важливо мати чітке уявлення про морально-правову атмосферу сім'ї кожної дитини, володіти вмінням проводити відповідну роботу з батьками з приведення цієї атмосфери у відповідність з моральними і правовими нормами.

Посиленої уваги вимагають сім'ї, де послаблений або взагалі відсутній контроль за поведінкою дітей, коли їм надається необмежена свобода. Такі батьки помилково вважають, що їхній обов'язок полягає у піклуванні про харчування, одяг, взуття дитини.

В окремих сім'ях дитина змалку слухає цинічні розмови про "вміння жити", де проповідується принцип: "ти мені - я тобі". У сім'ях, де батьки думають більше про себе, ніж про суспільні інтереси, їхні висловлювання з цього приводу дітьми сприймаються однозначно, вони засвоюють помилкові уявлення про те, що в житті потрібно передусім мати на увазі свою власну персону, побільше взяти для себе.

Виховання дітей родиною є обов'язковим, так само обовязковим є піклування батьків про їхнє здоров'я фізичний, моральний розвиток та навчання. Виконуючи свої обов'язки щодо виховання, батьки мають поважати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання.

Народна мудрість стверджує: "Не навчайте дитину так, як навчали вас, бо вона народилася в інший час". Сьогодні навчання і виховання - це доброзичлива, творча взаємодія вихователя і дитини. Це діалог двох рівних партнерів з відсутністю страху, з розкутістю, радістю спілкування. Діалог між дітьми і дорослими - домінуюча форма спілкування (дорослий не озброює, не передає, не повчає, а організовує, стимулює, співпрацює з дитиною).

Список використаної літератури

1. Базова програма "Я у Світі". - К., 2008.

. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 1998.

. "Бібліотечка вихователя дитячого садка". - 2003-2004 рр.

. "Дошкільне виховання". - 2001-2004 рр.

. Закон України "Про дошкільну освіту". - К., 2001.

. Закон України "Про освіту". - К., 1996.

. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. - К., 2003.

. Конвенція ООН про права дитини. - К., 1989.

КЗ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ" ЗОР Кафедра дошкільної освіти КОНТРОЛЬНА Р

Больше работ по теме: