Акцентуації характеру як причина важковиховуваності

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ

.1 Поняття характеру і його структури

.2 Акцентуації характеру та фактори, що впливають на їх формування

.3 Типи акцентуацій характеру та їх вплив на поведінку дитини

РОЗДІЛ 2. ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

.1 Поняття «важковиховуваність» та причини його виникнення

.2 «Важкі діти» та їх поведінка

.3 Робота соціально педагога з важковиховуваними дітьми

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ

.1 Опис досліджуваної групи

.2 Опис використаних методик

.3 Опис та аналіз отриманих результатів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У будь-якому соціальному суспільстві завжди існують соціальні норми, прийняті в даному суспільстві, тобто правила, за якими це суспільство живе. Відхилення або недотримання цих норм є соціальним відхиленням, що в багатьох випадках призводить до важковиховуваності. Антисоціальна поведінка є однією з найбільш важливих проблем будь-якого соціального суспільства. Вона завжди була, є і буде присутня в людському суспільстві. І як би ми не хотіли цього позбутися, завжди будуть існувати люди, які не можуть або не хочуть жити за правилами і нормам, прийнятим в тому суспільстві, в якому вони живуть.

Пояснити причини, умови та фактори, що детермінують це соціальне явище, стало нагальним завданням. В усі часи суспільство намагалося придушувати, усувати небажані форми людської життєдіяльності та їх носіїв.

І тому однією зі складних проблем сучасної школи є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Педагогічна практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною антисоціальною поведінкою.

Відомий психолог і психіатр К. Леонгард, вважає, що творчі особистості, наприклад, вчителі, не можуть мати збалансованого характеру. Як правило, чим різкіше виражена індивідуальність, тим яскравіше стають і властиві їй акцентуйовані риси.

У підлітків збалансований характер зустрічається вкрай рідко. У більшості окремі риси вдачі надмірно посилені (психологи говорять про такі особливо посилені риси, услід за Леонгардом, як акцентуація характеру), з'являється виборча уразливість в одних ситуаціях і неймовірна стійкість в інших. Іншими словами, для людини, що має певну акцентуацію характеру, буває психологічно важко переносити деякі ситуації. Вона відчуває розгубленість, невпевненість, мучиться сумнівами, втрачає працездатність, тоді як в інших ситуаціях вона навпаки, відчуває себе адекватно або навіть відчуває прилив сил і бадьорості.

Спроби побудови типології характерів неодноразово робилися впродовж всієї історії психології. Однією з найбільш відомих і ранніх з них стала запропонована ще на початку нашого століття німецьким психіатром і психологом Е. Кречмером, а також і В. Бехтєрєвим. Дещо пізніше аналогічну спробу зробили психологи П. Ганнушкін, М. Фрамер, О. Кербіков, У. Шелдон, а в наші дні - Е. Фромм, К. Леонгард, Г. Ушаков, А. Личко і ряд інших учених [15, с. 289].

У віковій і педагогічній психології накопичений чималий досвід вивчення психології підлітків, у тому числі і важковиховуваних (М. Й. Боришевський, Л. С. Виготський, П. П. Блонський, В. М. Оржеховська, А. В. Петровський та ін) [4].

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи. Метою курсової роботи є дослідження взаємозвязку між акцентуаціями характеру і схильністю до важковиховуваності.

Відповідно до мети можна окреслити наступні завдання дослідження:

-теоретично обґрунтувати поняття «характер», «акцентуації характеру», «важковиховуваність»;

-визначити основні типи акцентуацій характеру і їх вплив на поведінку дітей;

-визначити основні причини важковиховуваності;

-дослідити вплив акцентуацій характеру на формування важковиховуваності в дітей.

Обєкт дослідження - важковиховуваність як соціально-педагогічне явище. Предмет дослідження - взаємозвязок між акцентуаціями характеру та схильністю до важковиховуваності. Методи дослідження - теоретичні: обробка та аналіз психологічної і психолого-педагогічної літератури; емпіричні: психологічне тестування, бесіда, анкетування.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ

.1Поняття характеру і його структури

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших - лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні до них риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називаються рисами характеру. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.

Отже, характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе [9, с. 241].

Термін «характер» (від грецьк. сharacter) - «риса», «прикмета, «відбиток». Введений він для позначення властивостей людини другом Аристотеля Теофpастом.

Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах.

Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і поводить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери їй властиві [9, с. 241].

Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому провідні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

Спрямованість є провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.

Переконання - знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності та правдивості, вимогливості до себе.

Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Розумова ж інертність, навпаки, виявляється в пасивності, байдужості, повільності у прийнятті рішень або у поверховому підході до справ без урахування їх важливості.

Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати.

Воля в структурі характеру зумовлює його силу, твердість. Отже, воля, як вважають, є стрижневим компонентом сформованого характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, здатним досягати поставленої мети.

Темперамент у структурі характеру є динамічною формою його прояву. Особливості умов життя, навчання та виховання формують різноманітне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма прояву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментом.

Повнота характеру - це всебічний розвиток основних його структурних компонентів: розумових, моральних, емоційно-вольових. Розсудливість вчинків такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням. Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Вона виявляється в єдності слова та діла або в її відсутності у вчинках.

Особливо важливою в характері є його визначеність. Твердість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окреслених цілей свідчать про визначеність її характеру. Визначеність характеру у людини як суб'єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення.

Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності в діяльності, боротьбі за доведення справи до кінця, незважаючи на жодні перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх долати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори.

Справжню людину - активного діяча, колективіста, патріота, інтернаціоналіста, гуманіста - характеризує єдність усіх компонентів її характеру. Проте єдність характеру не виключає того, що в різних ситуаціях у однієї й тієї самої людини по-різному виявляються зазначені компоненти та риси характеру. Одночасно людина може бути поблажливою та надмірно вимогливою, непохитною та поступливою, щедрою та скупою. При цьому єдність компонентів характеру залишається і саме у цьому виявляється [17].

Отже, знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачити, як людина буде поводити себе за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані доручення. Художня література дає прекрасні описи поведінки людей з різними характерами. Історія знає багато політичних, громадських і військових діячів, які завдяки силі позитивних рис свого характеру сприяли прогресу суспільства, натомість особи з негативними рисами характеру або слабохарактерні спричинили його занепад.

акцентуація характер поведінка важковиховуваний

1.2 Акцентуації характеру та фактори, що впливають на їх формування

У психології характеру, поряд з поняттям «риси характеру», «особливості характеру», існує і поняття «акцентуація характеру». Акцентуація (від лат. <#"justify">1.Умови виховання. Розвиток певної акцентуації характеру, негативних тенденцій у поведінці підлітка часто спричинюють безконтрольність або домінуюча над опіка дорослих, жорсткі стосунки, надмірність вимог і очікувань стосовно дитини, страх втратити її, дефіцит любові і спілкування з дитиною та ін.

.Перешкоди в діяльності. Деякі ознаки акцентуацій характеру підлітків проявляються, коли їм доводиться долати перешкоди в діяльності, спрямованій на задоволення особисто значущих потреб. Авторитарний стиль спілкування в школі, домінування методів примусу в навчанні є недопустимими, оскільки можуть спровокувати конфліктні ситуації, найрізноманітніші форми дезадаптованої поведінки підлітків - нехтування чи незнання норм соціальної взаємодії. Школа має забезпечити максимальний простір для вільної і природної самореалізації особистості учня. Однак його свобода не має загрожувати безпеці й психологічному комфорту інших учнів, перешкоджати здобуттю ним повноцінної освіти.

.Когнітивна криза. Розширення сфери діяльності і взаємодії з оточуючими значно випереджає його психологічну компетентність. Тому часто виникають зовнішні і внутрішні барєри в діяльності та спілкуванні, що спричиняє психологічні зриви. Важливим напрямом запобігання акцентуацій характеру підлітка є його психологічна освіта (психологія особистості, пізнавальних процесів, спілкування).

.Дисгармонійність Я-образу. Суттю цього фактора є неадекватні та суперечливі уявлення про себе, а також неадекватні самооцінка і рівень домагань, комплекс неповноцінності.

.Несформованість спонукальної сфери. Йдеться про відсутність стійких інтересів та цілей, не сформованість соціально цінних потреб і норм, невміння адекватно задовольнити актуальні потреби, одержувати справжнє задоволення тощо.

.Спадкові ознаки. До цього фактора належить тип нервової системи, захворювання нервової системи, фізичні вади та хронічні хвороби.

Отже, за несприятливих соціально-психологічних умов виникають труднощі у розвитку особистості, зокрема формування акцентуацій характеру. Знання дорослими (батьками, педагогами) вікових та індивідуальних особливостей підлітка дає їм змогу ефективно керувати психічним та особистісним розвитком дітей, попереджувати і долати труднощі і проблеми [18].

.3 Типи акцентуацій характеру та їх вплив на поведінку дитини

За час існування поняття «акцентуація» було розроблено декілька його типологій. Перша з них (1968 рік) <#"justify">§гіпертимний - бажання діяльності, гонитва за переживаннями, оптимізм, орієнтованість на вдачі, авантюризм;

§дістимічний - загальмованість, підкреслення етичних сторін, переживання і побоювання, орієнтованість на невдачі;

§афективно-лабільний - взаємна компенсація рис, орієнтованість на різні еталони;

§афективно-екзальтований - наснага, піднесені почуття, зведення емоцій в культ;

§тривожний - боязкість, покірність;

§емотивний - м'якосердність, боязкість, співчуття.

До характеру, як соціально <#"justify">§демонстративний - самовпевненість, пихатість, хвастощі, брехня, лестощі, орієнтованість на власне Я як на еталон;

§педантичний - нерішучість, совісність, іпохондрія, боязнь невідповідності Я- ідеалам;

§застрягаючий - підозрілість, образливість, марнославство, перехід від підйому до розпачу;

§збудливий - запальність, педантизм, орієнтованість на інстинкти.

До особистісного <#"justify">§екстравертований;

§інтровертований.

Екстраверт за Леонгардом - це людина, що орієнтується на зовнішні, «об'єктивні» стимули, сприйнятливий до впливу середовища і зацікавлений у ньому, у той час як інтроверт - орієнтований на свої «суб'єктивні» уявлення, мало схильний до зовнішнього впливу і не зацікавлений в ньому [12].

Класифікація Личко

Гіпертимний (надактивний) тип акцентуації виражається в постійному підвищеному настрої і життєвому тонусі, нестримній активності і жадобі спілкування, в тенденції розкидатися і не доводити почате до кінця. Люди з гіпертимною акцентуацією легко змінюють свої захоплення, люблять ризик.

При циклоїдному типі акцентуації характеру спостерігається наявність двох фаз - фази гіпертимності і фази субдепресії. Людина з циклоїдною акцентуацією переживає циклічні зміни настрою, коли пригніченість змінюється підвищеним настроєм.

Лабільний тип акцентуації має вкрай виражену мінливість настрою. Люди з лабільною акцентуацією мають багату чуттєву сферу. Слабка їх сторона проявляється при емоційному відкиданні з боку близьких людей, втраті близьких і розлуки з тими, до кого вони прив'язані.

Астено-невротичний тип характеризується підвищеною стомлюваністю і дратівливістю. В астено-невротичних людей можуть спостерігатися раптові афективні спалахи з незначного приводу, емоційний зрив в разі усвідомлення нездійсненності намічених планів. Вони акуратні і дисципліновані

Люди з сенситивним типом акцентуації дуже вразливі, характеризуються почуттям власної неповноцінності, боязкістю, сором'язливістю. Вони легко здатні виявляти доброту, спокій і взаємодопомогу. Їм важливе соціальне визнання.

Психастенічний тип визначає схильність до самоаналізу і рефлексії. Психастеніки часто коливаються при прийнятті рішень і не переносять високих вимог і тягарю відповідальності за себе й інших. Такі люди демонструють акуратність і розсудливість, характерною рисою для них є самокритичність і надійність. У них зазвичай рівний настрій без різких змін.

Шизоїдна акцентуація характеризується замкнутістю індивіда, його відгородженістю від інших людей. Шизоїдним людям важко встановлюють емоційні контакти. Мають стабільні та постійні інтереси. Внутрішній світ майже завжди закритий для інших і заповнений захопленнями і фантазіями <#"justify">1)демонстративний тип. Для осіб цього типу акцентуацій характерними є схильність до «витіснення» зі свідомості тих оцінок, які є неприємними для образу «Я»; прагнення за будь-яку ціну бути в центрі уваги; завищена самооцінка, намагання приймати «бажане за дійсне»;

)педантичний тип. Цьому типу акцентуацій притаманні інертність психічних процесів, схильність «загрузати» у дрібницях, наявність проблеми складності прийняття рішень. У спілкуванні люди цього типу приваблюють рівним настроєм, надійністю у справах, сумлінність та охайністю;

)застрягаючий тип. Основна риса цього типу акцентуації - значна стійкість афекту, «злопамятність», прагнення і в головному й у дрібницях відстоювати свою точку зору, не враховуючи позицію групи;

)збудливий тип. Для таких осіб характерною є схильність до «вибуху» емоцій як засобу періодичної розрядки нервової системи.

Зазначені типи акцентуацій проявляються не завжди. Оскільки структура характеру є динамічною і змінюється протягом життя людини, акцентуації характеру можуть бути зменшені у процесі виховання, самовиховання чи психокорекції.

Вірджинія Сатір описує чотири типи прояву особистості, які визначаються основними потребами людини. Виходячи з її теорії, кожний з нас має певну провідну потребу: у владі, у визнанні, у безпеці або ж у досягненні результату. Для задоволення тієї чи іншої потреби людина буде вибирати певний спосіб взаємодії з оточуючим середовищем.

Той, хто має потребу у владі («агресивний»), буде всім своїм виглядом демонструвати свою домінантність.

Мова: жорстка,з нотками влади. Розмовляє або тихо, або голосно. Ставить багато запитань, наказів і вказівок навіть тоді, коли просить про допомогу.

Манера поведінки: рішуча. Цінністю є власна особа, авторитет, думка. Категоричний. Легко перекладає відповідальність.

У діловому спілкуванні: дотримується принципу «сказав - зробив», намагається тримати все під власним контролем, швидко переходить до маніпуляцій. Легко дратується, виходить із себе. Однак це таран на шляху до мети. Його варто мати в партнерах.

Позитивні характеристики: дуже хороший організатор, адміністратор, цілеспрямований, працездатний, вимогливий до себе та інших. Обовязковий у виконанні домовленостей. При хороших стосунках легко підтримує особистий контакт, уміє цінувати значущих партнерів.

Негативні характеристики: конфліктність, агресивність, мстивість. Тяжко сприймає критику. Способи дії:

·якщо не впевнені у своїх силах, краще уникайте з ним контактів - дайте таку можливість іншим;

·не тисніть у спілкуванні на агресора;

·підтримуйте почуття значущості агресора, підсилюйте його важливість; використовуйте для цього не тільки компліменти, а й конкретний вимірний результат;

·не реагуйте на його конфліктність, напрацюйте тверду внутрішню позицію і твердий тон;

·чітко виконуйте свої зобовязання; умійте слухати, погоджуватись, даючи агресору можливість «випустити пару»;

·сприймайте його як неординарну особистість, яскраву та обдаровану.

Той, хто має потребу у визнанні («демонстративний»), характеризується такими проявами:

Мова: інтонована, частіше голосна. Змістовна, деталізована, багато асоціацій, порівнянь, інколи далеко відходить від початкового предмета спілкування.

Манера поведінки: у цілому доброзичлива, відкрита. Особистість яскрава, без стереотипів, відкрита для нових ідей.

У діловому спілкуванні: він не відразу включається у розмову, схильний відводити її в подальшому в різні сторони.

Позитивні характеристики: відкритість, творчий потенціал.

Негативні характеристики: необовязковість у виконанні обіцянок, повна неорганізованість. Способи дії:

·ініціюйте контакти з ним самі;

·відправляючи інформацію, перевіряйте її отримання;

·на заперечення не висловлюйте заперечень, а, навпаки, підкресліть важливість і значущість партнера в ідеях, над якими готові подумати.

Для людини з провідною потребою в безпеці («невпевнений») властиві:

Мова: розмовляє тихо, невпевнено. Інколи можна почути істеричні нотки (коли радіють чи незадоволені чимось).

Манера поведінки: стримана, тривожно-підозріла. Заперечень не висловлює, якщо співрозмовник надто активний - часто киває головою, демонструючи згоду, але в подальшому уникає контакту.

У діловому спілкуванні: ситуація новизни - екстремальна. Потрібен час для адаптації. Рідко прямує до розвитку, для нього важливіше не згубити те, що має, і фактор довіри. Не бере на себе відповідальності. Із прийняттям рішення виникають довготривалі ускладнення.

Позитивні характеристики: мякість, доброзичливість, вірність.

Негативні характеристики: нерішучість, невизначеність намірів, нездатність прийняти рішення вимагає залучення фахівців для обговорення. Йому потрібно багато гарантій за формулою «а якщо не вдасться…».

Способи дії:

·бережливе ставлення;

·встановлення контакту, що ні до чого не зобовязує: дзвінки час від часу, повідомлення новин, поздоровлення зі святами та ін.;

·не обіцяйте багато, розповідайте про практику дій у ситуаціях «виникнення проблем»;

Людина з провідною потребою в досягненні результату («раціональний») буде мати такі особливості:

Мова: моторна, структурована, впорядкована.

Манера поведінки: стримана. Підхід суто діловий. Чітке планування, контроль, пунктуальність.

У діловому спілкуванні: цінує час і зусилля, детально вивчає питання, шукає протиріччя.

Позитивні характеристики: ідеальний діловий партнер. Обовязковий. Цінує аргументовані доводи, логіку. Рішення приймає на основі наявної інформації.

Негативні характеристики: мала здатність до співчуття. Тяжко вдаються особистісні контакти. Знаходиться в полоні своїх стереотипів.

Способи дії:

·не запізнюватись, виконувати точно та у строк власні обіцянки;

·не виправдовуйте власної поведінки, довіра до вас упаде, якщо будете переносити відповідальність на інших чи на обставини;

·слідкуйте за власною мовою. Не потрібні красномовні подробиці та невизначеність припущень - це викликає роздратування та відмову від співробітництва в гіршому варіанті;

·лестощі не сприймає. Для нього комплімент - це отриманий результат.

Наведені типології допомагають нам краще орієнтуватись не тільки в собі, а й в інших людях, але в той же час вони не можуть повністю описати багатогранності та унікальності кожної особистості [5].

РОЗДІЛ 2. ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

.1 Поняття «важковиховуваність» та причини появи важких дітей

Однією з складних проблем сучасної школи є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Педагогічна практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною поведінкою.

Важковиховуваність - це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства, або різкі розходження між суспільними етичними нормами і поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів [8, с. 1].

Категорію «важковиховуваність» багато науковців (Т. Гуляєва, І. Козубовська, Н. Максимова, В. Оржеховська, С. Яковенко) трактує як труднощі педагога під час організації та здійснення навчально-виховного процесу. Незважаючи на те, що термін «важковиховуваність» почали використовувати понад століття тому, нині немає його однозначного тлумачення, і тому необхідно провести докладний аналіз змісту цього поняття.

С. Яковенко, досліджуючи поняття «важковиховуваність», трактує його як вияв прихованого або явного опору виховному впливу. Порушення встановлених школою правил поведінки.

Цікавою і педагогічно цінною є думка С. Медвєдєва, який тлумачить важковиховуваність як одну з форм педагогічної занедбаності, коли відхилення в поведінці ще не закріпилися, не стали нормою. Виявляється важковиховуваність у нерозвинених інтересах, духовній бідності, у лінощах до навчання й самообслуговування [3, с. 76]. П. Блонський з поняттям «важковиховуваність» повязував розуміння «педагогічно важкої» дитини, як такої, що «важко навчити», «соціально занедбаної».

Визначаючи важковиховуваність, В. Кащенко і Г. Мурашов підкреслювали, що відсутність правильного виховання породжує певні відхилення в розвитку дитини [6, с.18-1].

Г. Фортунатов під важковиховуваністю розумів передусім порушення відносин дитини із середовищем виховання.

У свою чергу, В. Мясищев виділив два види важковиховуваності:

1) важковиховуваність «соціально-педагогічного походження», що випливає з умов педагогічно несприятливого або асоціального середовища, яке створює соціально негативні установки, що виявляються в неорганізованості, недисциплінованості, хуліганстві, правопорушеннях і т. ін., у легких і важких асоціальних діях;

2) важковиховуваність спричинена різноманітними нервовими порушеннями [6, с. 18-2].

Н. Максимова виділяє типи важковиховуваності залежно від соціальної дезадаптації підлітків, які чинять опір педагогічним впливам:

1) несформованість особистісних структур, низький рівень моральних уявлень і соціально прийнятних навичок поведінки (педагогічно занедбані діти);

2) особливості розвитку вищої нервової діяльності (акцентуації характеру, емоційна нестійкість, імпульсивність тощо);

3) невмілі виховні впливи (помилкова або ситуативна важковиховуваність);

4) функціональні новоутворення особистості (власне важковиховуваність) [1, с. 2].

Виділяють такі основні причини появи важкої дитини:

1. Особливості сімейного виховання:

-низький педагогічний і культурний рівень батьків (порушення єдності вимог до дитини та їх послідовності; відсутність чіткої організації життя дитини; бездоглядність; відсутність належного статевого виховання; неправильне ставлення до дитини: придушення особистості, загрози, фізичні покарання, надмірна опіка);

-неблагополуччя сім'ї (конфліктність; аморальність; асоціальна поведінка батьків);

2. Особливості взаємодії педагога з дитиною:

-слабке знання педагогом дитини, умов життя в сім'ї;

-недостатня робота з батьками;

-неврахування індивідуальних особливостей дитини;

-негативне стимулювання поведінки дітей;

-недемократичний тип спілкування педагога;

-недостатнє керівництво міжособистісним спілкуванням та організацією навчально-виховного процесу.

3.Особливості особистості дитини:

-неадекватність самооцінки та рівня домагань;

-невміння спілкуватися;

-відсутність сенсу та чіткої мети в житті;

-відсутність суб'єкта турбот;

-відсутність інтелектуальних та естетичних інтересів;

-реакція на пережиту важку ситуацію;

-емоційна недорозвиненість;

-проблеми сфери мотивації та потреб;

-психологічний інфантилізм;

-відсутність дисциплінованості;

-безвідповідальна поведінка.

4.Негативні приклади поведінки дорослих та референтних груп (спілкування з правопорушниками та з людьми, які мають шкідливі звички).

. Неблагополуччя психологічного клімату в учнівському колективі, конфлікти з ровесниками.

. Вплив засобів масової інформації.

. Негативний вплив алкоголю і наркотиків.

. Відхилення в психічному і фізичному розвитку [8, с. 2].

Крім того, наш час породжує нові сучасні причини появи важких дітей, зокрема:

-погіршення соціально-економічних умов життя. У дітей відбуваються нашарування життєво важливих проблем: на їх плечі, крім власних вікових проблем, важким тягарем лягають дорослі проблеми (безробіття, невпевненість батьків у завтрашньому дні, нестабільність життя тощо);

-криза переорієнтації. Старі цінності відходять, нові приймаються нелегко, а вакуум - сприятливий ґрунт для розвитку негативного;

-інформаційний бум - цілий потік інформації різного ґатунку. Дітям важко зрозуміти, що є правдою, що ні. Як наслідок - депресія, падіння моральності;

-омолодження сексуальних стосунків, що призводить до росту венеричних захворювань, дітовбивства;

-тенденція погіршення здоров'я. Часто діти не знають, що таке здоров'я і тому не бережуть його. Багато дітей мають важку спадковість, родові травми, несприятливі санітарно-побутові умови життя. Причиною погіршення здоров'я може стати екологічне забруднення [13, с. 8].

Отже, як бачимо, на сьогодні є безліч варіантів тлумачення поняття «важковиховуваності», але ще немає однозначного і єдиного, а причини появи важких дітей різноманітні: від особливостей сімейного виховання до відхилень у фізичному і психічному розвитку дитини.

.2 «Важкі діти» та їх поведінка

Особистість дитини є складною психофізіологічною системою. Оскільки вихованням дітей часто займаються непідготовлені люди, це призводить до помилок, навіть трагедій, у результаті чого зявляються «важкі», педагогічно занедбані, важковиховувані діти.

Важковиховувані - категорія осіб, в яких під впливом несприятливих для розвитку соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних умов зявляється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається зниження або втрата почуття відповідальності за свої вчинки [2, с. 215].

Таким особам властиві:

·неправильно сформовані потреби: матеріальні переважають над духовними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер; для їх задоволення важковиховувані особи використовують засоби, які не завжди відповідають нормам моралі (вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості;

·нерозвиненість соціально-політичних потреб;

·прагнення до спілкування з подібними до себе, перебування поза звязками з постійними учнівськими колективами;

·нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу;

·незадовільне навчання, ігнорування методів пізнавальної діяльності;

·нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

·непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

·брак уявлень про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;

·обмежені інтелектуальні інтереси; немає перспективи розвитку, інтелектуального і морального вдосконалення;

·приховування своїх вчинків від батьків, учителів та однокласників [2]. Важка дитина - це така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вихователя. Поняття «важкі діти» завдячує своїм походженням педагогічній практиці та спочатку включало в себе всі випадки відхилень у розвитку дитини. Це поняття фіксує в собі максимально наближений до норми рівень відхилень у поведінці учнів [16, с. 45].

Л. С. Виготський в 1929 р. дав першу класифікацію важких: важкі діти в масовій школі, важковиховувані у вузькому розумінні цього слова (безпритульні, правопорушники, педагогічно запущені), психопати, розумово відсталі, сліпі, глухонімі, логопати, психічно і фізично хворі.

Хевітт і Дженкінс виділяє 2 категорії важких дітей:

. Діти з соціалізованими формами антисуспільної поведінки, для яких не характерні емоційні розлади і які легко пристосовуються до соціальних норм всередині тих антисуспільних груп, до яких належать.

. Діти з не соціалізованою антисуспільною агресивною поведінкою, які знаходяться у поганих стосунках з іншими дітьми і своєю сім'єю та мають значні емоційні розлади. П. Скотт уточнив цю класифікацію і відніс до категорії соціалізованих підлітків 2 групи дітей: тих, які не засвоїли ніякої системи норм поведінки і тих, що засвоїли антисуспільні норми [13, с. 9].

О. Є. Лічко виділяє категорії важких дітей на основі різних категорій акцентуацій характеру. Наприклад, гіпертимний тип, циклоїдний, лабільний, сензитивний, конформний тощо.

В. І. Абраменко і О. І. Селецький подають таку класифікацію важких підлітків:

)неорганізовані підлітки;

) передправопорушники (відсталі, розбещені, понурі, емоційно тупі, волоцюги, бешкетники);

) психічно неповноцінні (органічні, істеричні, збудливі, афективно нестійкі, психопати, гіперсексуальні).

У шкільній практиці виділяють такі групи важких дітей:

.Учні, що потребують медичної допомоги.

.Педагогічно запущені учні (соціально дезадаптовані; учні зі злочинною поведінкою; діти, що прогулюють заняття; «ізольовані» діти).

.Невстигаючі діти (з недоліками мотиваційної сфери, з недоліками пізнавальної діяльності, з несформованими прийомами учбової діяльності, з недоліками розвитку психічних процесів, діти, що неадекватно використовують свої індивідуально-типологічні особливості) [15, с. 249 ].

Отже, проблеми важковиховуваних дітей криються передусім у соціальній сфері. Ще англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен стверджував, що асоціальна, злочинна поведінка індивіда залежить не від нього, а від системи, в якій він виховувався: «Знищіть обставини, які сприяють створенню злочинних характерів, і злочинців більше не буде; замініть їх обставинами, які розраховані на формування звичок порядку, регулярності, стриманості, праці, - і людина буде володіти цими якостями» [11, с. 5].

.3 Робота соціального педагога з важковиховуваними дітьми

Важливу роль в усуненні важковиховуваності відіграє професійно організована взаємодія між соціальним педагогом і вихованцями, що призводить до встановлення взаємоприйнятних, довірливих стосунків.

У різноманітних наукових виданнях представлено прийоми актуалізації, активізації й організації педагогічної взаємодії (А. Капська, В. Киричук, О. Мороз та ін.), розроблено спеціальні прийоми й засоби, спрямовані на подолання психологічних барєрів під час взаємодії соціально педагога з девіантним підлітком.

Адекватні способи взаємодії допомагають фахівцю визначити причини відхилення від норми, налагодити нормальні стосунки дорослого і дитини, а в кінцевому результаті - повернути підлітка до соціально прийнятних форм поведінки.

Соціальному педагогу необхідно отримати загальну інформацію про вихованця та середовище його найближчого оточення, мати обєктивні уявлення про вимоги і претензії з боку школи, представників громадськості, якщо такі є. Таким чином, необхідно спочатку послідовно здійснити діагностику за допомогою взаємодії, потім саму взаємодію й, нарешті, програмування найбільш раціональних якостей особистості.

Діагностику особистості важкого вихованця можна проводити за такою схемою:

.Зясування міжособистісних стосунків дитини (з ким найчастіше зустрічається, з ким переважно спілкується, з ким не бажає спілкуватися).

.Зясування стосунків з батьками, учителями, ставлення до сімейного майна, шкільного інвентарю, особистих речей.

.Визначення захоплень, інтересів у навчальній діяльності, у виконанні громадських доручень.

.Зясування уявлень про світ, про необхідність освіти, про рівень правосвідомості, систему очікувань з боку оточення, знання прав та обовязків, усвідомлення свого місця в навколишньому світі.

.Вивчення пояснень дитиною власної поведінки, мотивів, залежності від обставин, логіки послідовності дій, особливостей звинувачень інших у причинах власної девіантної поведінки.

.Дослідження позитивних і негативних мотивів вчинків, обставин, які сприяли їм, способів здійснення вчинку й особливостей прийняття рішень.

.Аналіз особливостей самооцінки власного «Я».

.Збирання відомостей про особливості застосування вихованцем засобів впливу на інших і способи самозахисту.

.Пошук інтересів вихованців, які могли би бути в центрі уваги підлітка.

.Діагностика рівнів агресивності підлітка («Опитувальник Басса-Дарки», «Теси схильності до ризику»).

.Аналіз планів на майбутнє, які пропонує підліток, обговорення індивідуальних проблем (сподівання, що не справдилися; приводи для конфліктів; прагнення зробити щось важливе та шляхи отримання допомоги в цьому) [6].

Крім того, не менш важливими напрямами роботи соціального педагога з важковиховуваними дітьми є профілактика, тобто попередження девіацій у підлітків, і корекція, тобто їх подолання.

Г. Ейдеміллер та В. Юстицький виділяють три основні завдання, які соціальний педагог повинен виконати в ході психокорекційної роботи з акцентуйованими підлітками:

·сприяти розпізнаванню підлітком важких для нього ситуацій;

·навчити аналізувати їх;

·виробити алгоритми поведінки людини у критичних для неї ситуаціях.

Мета психокорекційної роботи з дітьми: перетворення соціальних норм поведінки, формування почуття відповідальності, вимогливості до себе, адекватної оцінки своєї поведінки та поведінки інших людей, тобто критеріїв оцінної діяльності.

Найчастіше для корекції важковиховуваності використовують психологічні тренінги, а особливо - тренінги на вироблення комунікативних навичок, емпатійних здібностей тощо. Такі тренінги ґрунтуються на творчій співпраці соціального педагога і дітей. Для різних вікових груп можна використовувати різноманітні методики, психотехніки та вправи, апробовані варіанти практичних занять, що їх пропонують професійна періодика, методичні посібники. Психологічним результатом корекційної роботи є поліпшення поведінки дітей не тільки за умов контролю, а й тоді, коли він відсутній, тобто коли «працюють» навички самоконтролю [10, с.17].

Профілактику адитивної поведінки (поведінки, обтяженої залежністю - зловживанням алкоголю, тютюнопалінням та ін.) необхідно починати з молодших класів. Такі методи, як бесіда, рольова гра, анкетне опитування, вправи на розвиток емпатійних здібностей, адекватного оцінного ставлення до героїв повчальних історій та орієнтації на здоровий спосіб життя закріплюють навички позитивної соціальної адаптації дитини.

Дуже важливим є запобігти закріпленню дезадаптивних форм поведінки дитини шляхом психокорекційної та консультативної роботи не тільки з дітьми, а й з батьками. Форми просвітницької, профілактичної, корекційної роботи з батьками учнів різноманітні. Це лекції, рольові ігри, практикуми, тести, а також тренінги батьківської ефективності, які дають змогу розвязати психологічні завдання з метою уникнення сімейних конфліктів та засвоїти алгоритми адекватних поведінкових реакцій на вчинки дітей, поліпшують атмосферу сімейного спілкування. Найважливіше, чого може досягти соціальний педагог у роботі з батькам, - розуміння й усвідомлення ними власних недоліків і зацікавленості в їх подоланні [14, с. 6].

Робота соціального педагога має бути відповідно оформлена і зафіксована. І тому пропонується такий перелік ділової документації для роботи соціального педагога з важковиховуваними дітьми:

.Загальний план роботи соціального педагога з важковиховуваними дітьми.

.Список важковиховуваних дітей і учнів «групи ризику, затверджений директором школи.

.Індивідуальна картка важковиховуваного учня/індивідуальна картка соціально-педагогічного супроводу.

.Індивідуальний план роботи з важковиховуваним учнем.

.Результати індивідуальної психодіагностики з важковиховуваним (№ з/п, дата проведення, назва методики, результат, висновки та рекомендації), бланк, який заповнює дитина.

.Облік проведеної роботи з важковиховуваним учнем (№ з/п, дата, зміст, результат, висновки та рекомендації).

.Записи про проведену роботу з важковиховуваними учнями мають бути також відображені в журналах:щоденного обліку роботи, корекційно- відновлювальної і розвивальної роботи, протоколах індивідуальних і групових консультацій (для батьків, учнів та вчителів).

.Папка з психодіагностичними, корекційно-відновлювальними та розвивальними матеріалами, яка постійно поповнюється.

.Просвітницькі матеріали.

. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини, соціальний паспорт класу, соціальний паспорт навчального закладу, облікова картка сімї дитини, щодо якої здійснюють соціальний супровід.

Таким чином, ефективність роботи соціального педагога з важковиховуваними дітьми полягає в налагодженні з дитиною, батьками, учителем позитивної, емоційно насиченої атмосфери взаємин, яка давала б можливість дитині підвищувати її самоповагу, сприяла відчуттю нею радості власних можливостей та досягнень. Обовязково потрібно памятати аксіому соціально-психологічного супроводу: індивідуальне життя людини самоцінне, унікальне, повинно бути позбавлене насильства. Кожну дитину необхідно знати, розуміти, допомагати їй, сприяти й радіти її успіхові, а дитини, в якої є проблеми, це стосується в першу чергу [1].

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ

.1Опис досліджуваної групи

Дослідження проводилось в ССЗШ № 46 імені В. Чорновола м. Львова з поглибленим вивченням англійської мови. Загальна кількість дітей в школі - 1247 учнів. З допомогою соціального педагога школи для дослідження за певними критеріями було вибрано два класи: 8-В і 8-Б, тобто експериментальну і контрольну групи. Загальна кількість учнів у групах - по 19 чоловік. Експериментальна група являє собою учнів, серед яких є такі, що мають проблеми з успішністю у навчанні, для них характерними є прогулювання уроків, вживання нецензурної лексики, часті конфлікти з педагогами та іншими учнями класу. Тобто для учнів експериментальної групи характерні прояви важковиховуваності.

Досліджувані контрольної групи є середньостатистичними учнями з досить високою успішністю у навчанні і позитивними міжособистісними стосунками як між учнями, так і з вчителями.

Для проведення дослідження було опитано 19 чоловік, які становлять експериментальну групу, з яких 11 - хлопці і 8 - дівчата і 19 чоловік контрольної групи, з яких 10 - хлопці і 9 - дівчата. Середній вік досліджуваних - 13-14 років.

Дослідження пройшло успішно. Учні намагалися відповідати чесно, були активними, давали додаткові уточнюючі запитання.

.2Опис використаних методик

Для проведення дослідження було використано:

·бесіду з соціальним педагогом школи, в якій проводилось дослідження.

· методику «Характерологічний опитувальник Леонгарда» (як для експериментальної, так і для контрольної груп).

·анкету під назвою «Важковиховуваність», яка була складена самостійно (тільки для експериментальної групи).

Для визначення і вибору експериментальної групи досліджуваних, тобто класу, в якому є достатня кількість учнів з проявами важковиховуваності і девіантної поведінки, було використано емпіричний метод дослідження - бесіда із соціальним педагогом школи, в якій проводилось дослідження (основні запитання бесіди містяться в Додатку А).

Згідно з результатами бесіди, тобто з відповідей соціального педагога на запропоновані йому запитання, ми змогли вибрати для подальшого дослідження 8-В клас, більшість учнів якого вважаються важковиховуваними і дослідити акцентуації характеру як причини виникнення в них важковиховуваності.

Характерологічний опитувальник Леонгарда призначений для виявлення акцентуації характеру, тобто певного напряму характеру. Опитувальник включає 88 питань, 10 шкал, які відповідають певній акцентуації характеру. Перша шкала характеризує особистість з високою життєвою активністю, друга шкала показує збудливу акцентуацію. Третя шкала говорить про глибину емоційного життя випробовуваного. Четверта шкала показує схильність до педантизму. П'ята шкала виявляє підвищену тривожність, шоста - схильність до перепадів настрою, сьома шкала говорить про демонстративність поведінки випробовуваного, восьма - про неврівноваженість поведінки. Дев'ята шкала показує ступінь стомлюваності, десята - силу і вираженість емоційного реагування.

Перед проведенням опитування дається інструкція. Час відповідей не обмежується.

Можливе застосування опитувальника як індивідуально, так і в групі. Найбільш вдалий варіант застосування опитувальника в групі, але кожен випробовуваний повинен мати перед собою текст опитувальника і аркуш для відповідей. Опитувальник застосовується як для психологічної консультації, так і з метою профдобору і профорієнтації.

Акцентуації, які можна виявити в результаті проведення методики:

. Гіпертимна - підвищений фон настрою у поєднанні із спрагою діяльності, високою активністю, заповзятливістю.

. Збудлива - підвищена імпульсна, послаблення контролю над спонуканнями і потягами.

. Емотивна - чутливість, вразливість, глибина переживань в області тонких емоцій в духовному житті.

. Педантична - ригідність, інертність, довге переживання травмуючих подій.

. Тривожна - високий рівень тривожності, схильність до страхів, підвищена боязкість і лякливість.

. Циклотимна - періодична зміна гіпертимічних (підвищений настрій, активність) і дистимічних (понижений настрій, загальмованість) фаз.

. Демонстративна - демонстративна, театральна поведінка, егоцентризм, жадання постійної уваги до своєї персони.

. Неврівноважена - слабовілля, непосидючість, схильність до неробства і розваг, боязкість, безініціативність.

. Дистимна - понижений фон настрою, фіксація на похмурих сторонах життя, ідеомоторна загальмованість.

. Екзальтована - великий діапазон емоційних станів, схильність легко приходити в захват від одних подій і в повний відчай від інших.

При підрахунку балів за кожною шкалою підсумовувати відповіді на пункти в рядках «+» зі своїм знаком і на пункти в рядках «?» із зворотним знаком, потім суму помножте на відповідне даній шкалі число.

Максимальний показник з кожного виду акцентуації рівний 24 балам. Ознакою акцентуації, тобто сильною виразністю даної властивості, вважається показник, що перевищує 12 балів. Якщо жодна властивість не перевищує показника 12 балів, можна підрахувати середній показник по всіх властивостях і звернути увагу на ті властивості, показники яких вище цього середнього [7]. Анкета «Важковиховуваність» була складена самостійно відповідно до вимог. Основна мета анкети - виявити причини виникнення «важких дітей» та особливості їх поведінки, а також ставлення учнів до проявів важковиховуваності в себе. Анкета складається із вступу, основної частини, в якій містяться 13 запитань відкритого і закритого характеру, а також закінчення або демографічної частини, в якій вказуються вік, стать досліджуваних і клас, в якому вони навчаються (текст анкети міститься в Додатку В).

.3Опис та аналіз отриманих результатів

Емпіричне дослідження складається з трьох етапів:

.Бесіда з соціальним педагогом.

.Тестування за допомогою методики «Характерологічний опитувальник Леонгарда».

.Анкетування за допомогою анкети «Важковиховуваність».

Згідно з отриманими результатами тесту на дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником К. Леонгарда в експериментальній групі (див. Додаток Д) можна сказати наступне:

)переважають такі акцентуації характеру: гіпертимна, збудлива і демонстративна.

·параметр «Гіпертимна» переважає у дівчат (87,5% і 81,8% у хлопців), слід зазначити, що серед досліджуваного класу переважають діти з гіпертимними акцентуаціями характеру, цей показник становить 84,2%;

·параметр «Збудлива» яскраво виражений (78,9%), але у дівчат домінує (100% і 63,6% у хлопців);

·яскраво виражений показник демонстративних особистостей спостерігається у 73,7% випадків, у хлопців і дівчат відсоткові показники майже рівні (72,7% і 75,0%);

)найменш виражені акцентуації: тривожна, дистимна та екзальтована.

·показник тривожних не дуже виражений (47,4 %), більшість серед яких становлять хлопці (63,6 %), а серед дівчат тривожних 25,0 %;

·виражених дистимних особистостей відсотковому співвідношенні більше серед дівчат (25,0 %), але у кількісному ці показники рівні (2 і 2 особи);

·параметр «Екзальтована» досить низький і становить 31,6%, серед цієї кількості переважають дівчата - 37,5%, але кількісні показники серед хлопців і дівчат рівні (3 і 3 особи).

Рис. 3.1 Найбільш і найменш виражені акцентуації характеру в експериментальній групі

Таким чином, можна сказати, що серед учнів експериментальної групи переважають підвищений настрій у поєднанні з прагненням до діяльності, висока активність, а також підвищена імпульсивність, низький рівень контролю над своєю поведінкою, демонстративність, егоцентризм та бажання постійно бути в центрі уваги. Рідко спостерігається соромязливість, невпевненість у собі, почуття відповідальності, а також малоконтактність і сумлінність, почуття справедливості, альтруїстичність, здатність співчувати. Це свідчить, що у середовищі учнів експериментальної групи проявляються ознаки, якості і риси характеру, які можуть служити причинами виникнення у групі проявів важковиховуваності і девіантної поведінки, що, у свою чергу, негативно впливає на взаємодію з іншими і на навчально-виховний процес загалом.

Рис. 3.2 Порівняння яскраво виражених акцентуацій характеру в експериментальній групі серед хлопців і дівчат

Отже, серед хлопців переважають наступні акцентуації характеру: гіпертимна, тривожна і циклотимна. Дистимна та екзальтована акцентуації виражені найменше. Це означає, що у колективі хлопців переважають товариськість, схильність до бешкетування та ініціативність, підвищена самооцінка, часті періодичні зміни настрою з перевагою негативних емоцій. Можна також спостерігати невпевненість у собі та самокритичність. Рідко зустрічаються сумлінність, серйозність, малоконтактність, альтруїстичність та співчутливість. Вище сказане свідчить, що загалом хлопці здатні до порушення дисципліни в класі з проявами негативних емоцій, у них не розвинені моральні риси і духовні почуття. І тому можна сказати, що саме ці прояви можуть служити причинами виникнення серед хлопців ознак важковиховуваних учнів. Серед дівчат домінують гіпертимна, збудлива, педантична і демонстративна акцентуації. Найменш вираженими є тривожна та дистимна. Це означає, що у середовищі дівчат переважають ініціативність, товариськість, винахідливість, пунктуальність та акуратність. Крім того, спостерігаються демонстративність поведінки, прагнення до лідерства, а також підвищена імпульсивність, дратівливість, схильність до провокування конфліктів. Майже не спостерігаються соромязливість, невпевненість у собі і самокритичність, занижена самооцінка, малоконтактність і сумлінність. Отже, всі ці риси характеру і прояви поведінки у дівчат мають переважно негативне забарвлення, ускладнюють взаємодію з іншими учнями і вчителями, і можуть бути причинами вимкнення в них проявів важковиховуваності.

Таким чином, за результатами дослідження акцентуацій характеру в експериментальній групі можна сказати, що показники яскраво виражених акцентуацій характеру досліджуваних достатньо високі, деякі з них наближається до максимального - 24 бали і це в основному такі, що можуть призводити до проявів важковиховуваності в учнів експериментальної групи.

За результатами тесту на дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником К. Леонгарда в контрольній групі (див. Додаток Д) можна сказати наступне:

1)переважають такі акцентуації характеру: гіпертимна, емотивна, педантична;

·параметр «Гіпертимна» переважає у хлопців (88,9% ), слід відмітити, що у середовищі досліджуваного класу переважають діти з гіпертимними акцентуаціями характеру, цей показник становить 84,2%;

·кількість емотивних особистостей в класі становить 57,9%, серед них 33,4% хлопці і 80,0% дівчата, тобто за цим параметром переважають дівчата;

·яскраво виражених педантичних особистостей у відсотковому співвідношенні більше серед дівчат (70,0% і 33,4% у хлопців), загальний показник становить 52,6 %;

)найменш виражені акцентуації: збудлива, тривожна і неврівноважена;

·параметр «Збудлива» виражений тільки у хлопців (33,4%), а у дівчат зовсім не виражений (0 %); це означає, що серед досліджуваних переважають незбудливі діти;

·серед неврівноважених особистостей більше хлопців - 22,3%, загальний показник - 15,8%;

·показник тривожних загалом низький (яскраво виражених - 5,3%), більшість серед яких знову становлять дівчата (10,0%), а серед хлопців тривожних взагалі немає (0%).

Рис. 3.3 Найбільш і найменш виражені акцентуації характеру в контрольній групі

Отже, серед учнів контрольної групи переважають підвищений настрій у поєднанні з прагненням до діяльності, товариськість, чутливість і вразливість, гуманність, а також акуратність та сумлінність. Рідко зустрічається підвищена імпульсивність, дратівливість, запальність, соромязливість і невпевненість у собі, образливість, мстивість. Це свідчить, що у середовищі учнів контрольної групи переважає позитивна психологічна атмосфера і немає жодних проявів важковиховуваності чи девіантної поведінки.

Рис. 3.4 Порівняння яскраво виражених акцентуацій характеру в контрольній групі серед хлопців і дівчат

Таким чином, серед хлопців переважають такі акцентуації: гіпертимна, циклотимна і дистимна. Неврівноважена та екзальтована виражені найменше. Взагалі не проявляється і зовсім не виражена тривожна акцентуація (0%). Це свідчить, що у середовищі хлопців переважають підвищена імпульсивність, товариськість, винахідливість, ініціативність, крім того, може спостерігатися періодична зміна настроїв (з підвищеного на понижений), а також слабка сила волі, сумлінність. Зовсім не виявляються соромязливість, невпевненість у собі, самокритичність і низька контактність.

Серед дівчат, у свою чергу, переважають такі акцентуації характеру як емотивна, педантична, гіпертимна і демонстративна. Не виражені збудлива і дистимна акцентуації. Це означає, що в колективі дівчат домінують товариськість, життєрадісність, веселий настрій, ініціативність, емоційність, співчутливість, самокритичність і вразливість, а також низький рівень конфліктності, акуратність, сумлінність. Крім того можуть спостерігатися демонстративність поведінки, прагнення до лідерства і завжди бути в центрі уваги. Отже, за результатами дослідження акцентуацій характеру в контрольній групі можна зробити висновок, що показники яскраво виражених акцентуацій характеру досліджуваних достатньо високі, деякі з них наближається до максимального і становлять 24 бали, але в основному яскраво виражені акцентуації є позитивними, які сприяють створенню в групі позитивного мікроклімату і не можуть бути потенційними причинами виникнення важковиховуваності в учнів контрольної групи.

Рис. 3.5 Порівняння яскраво виражених акцентуацій характеру в контрольній та експериментальній групах

Отже, можна зробити висновок, що такі акцентуації характеру як гіпертимна і педантична у відсотковому співвідношенні не дуже різняться між собою, а гіпертимна має навіть однакові показники в експериментальній і контрольній групах. Дуже велика різниця спостерігається у параметрі «Збудлива»: 78,9 % в експериментальній і 15,8 % в контрольній група. Емотивна і циклотимна акцентуації в експериментальній і контрольній групах мають різницю майже 10 %, а демонстративна - приблизно 20 %. Це свідчить, що в експериментальній групі, на відміну від контрольної, переважають такі акцентуації характеру, які можуть стати причинами вимкнення в учнів експериментальної групи проявів важковиховуваності.

Наступним етапом було проведення анкетування з питань важковиховуваності в експериментальній групі. Нижче подаємо результати і коротку їх характеристику:

Запитання 1 «Що ти розумієш під поняттям «важковиховуваність?»:

·89,5% дали відповідь а - поведінка, яка не відповідає прийнятим нормам;

·10,5% дали відповідь в - поведінка, яка має на меті - завдати шкоди іншим;

·5,3% дали відповідь б - поведінка, основна мета якої - виразити себе. Можна зробити висновок про те, що більшість досліджуваних правильно розуміють, що означає поняття «важковиховуваность».

На запитання 2 «Які, на твій погляд, основні характеристики важковиховуваних дітей?» отримано такі відповіді:

Таблиця Які основні характеристики важковиховуваних дітей

Варіант відповідіВідсотки (%)Конфлікти з вчителями та однокласниками, батьками 63,2%Спілкування, засмічене вульгарними, нецензурними висловами63,2%Прогулювання уроків47,4%Наявність шкідливих звичок47,4%Відставання у навчанні26,3%Низький матеріальний статус0%

Отже, це свідчить, що учні є ще не досить обізнані в питаннях важковиховуваності, але найбільше важковиховуваність в них асоціюється з конфліктами і використанням нецензурної лексики.

На наступне запитання «У якому віці є найбільший ризик засвоєння негативних норм та правил поведінки?» відповіли:

·підлітковий вік - 87,5 % дівчат;

·12,5% розподілились порівну - дошкільний, молодший шкільний і будь-який вік.

·54,5% хлопців також дали відповідь - підлітковий вік;

·27,3% відповіли - дошкільний вік;

·18,2% - молодший шкільний і будь-який вік.

Це значить, що більшість учнів (як хлопці, так і дівчата) вважають, що важковиховуваність починає виникати і проявлятися у підлітковому віці.

На запитання 4 «Що, на твій погляд, впливає на виникнення важковиховуваності?» отримано відповіді, які зображено у графічному вигляді:

Рис. 3.6 Що впливає на виникнення важжковиховуваності

Отже, можна зробити висновок, що більшість учнів вважають, що достатньо велику роль у виникненні важковиховуваності відіграє сімя і сімейне виховання, при цьому недооцінюють роль засобів масової інформації, які можуть негативно впливають на формування особистості.

На наступне запитання «На що, на твою думку, найбільш негативно впливає важковиховуваність?» дали відповідь:

üна розвиток культури поведінки і на можливість самореалізації в майбутньому - 52,6%;

ü на процес навчання, тобто успішність - 36,8%;

üна взаємодію з дорослими та однолітками - 47,4%;

üна суспільство в цілому - 21,1%.

Це свідчить, що більшість досліджуваних взагальному розуміють негативний вплив вижковиховуваності - як на майбутнє (самореалізацію), так і на теперішнє, тобто на взаємодію з іншими людьми.

На запитання 6 « Чи назвав би ти себе важковиховуваним учнем?» 15,8% відповіли «так», а 84,2% - «ні». Це означає, що не всі учні відповідали чесно або не помічали в себе проявів важковиховуваності.

На запитання 7 «На основі чого ти зробив такий висновок?» з 15,8% учнів 10,5% дали відповідь - на основі наявності шкідливих звичок і 5,3% - на основі своєї поведінки. Не відповіло 84,2%, оскільки на попереднє запитання вони дали відповідь «ні» і перейшли до 10 запитання. Можна зробити висновок, що деякі учні незадоволені своєю поведінкою і мають певні шкідливі звички. На наступне запитання «Яка, на твою думку, причина твоєї важковиховуваності?» 15,8% (тобто всі, що на 6 питання відповіли «так») дали відповідь характер і темперамент. Це свідчить, що досліджувані вважають певні риси свого характеру і тип темпераменту причинами появи в себе ознак важковиховуваності. На запитання 9 «Чи заважає важковиховуваність налагодити тобі стосунки?» отримано такі відповіді:

а) з батьками - 10,5 %;

б) з вчителями - 5,3%;

в) з однокласниками - не відповіли (0%). Це означає, що у досліджуваних (3 особи - 15,8%) є конфлікти у стосунках з батьками і вчителями, а з однокласниками в них, загалом, позитивні відносини.

Запитання 10 «Чи хотів би ти щось в собі змінити?»:

·68,4% дали відповідь «так»;

·15,8% - «ні»;

·26,3% відповіли «не знаю».

Це свідчить, що більшість учнів все-таки бажають змінитися на краще, щоб досягти чогось в майбутньому, але деякі учні ще вагаються у своєму бажанні до змін.

Відповіді на запитання 11 «Якщо «так», то що саме?» зображено у графічному вигляді:

Рис. 3.7 Що я хотів би в собі змінити

Отже, можна зробити висновок, що багато учнів хочуть краще вчитися, менше - позбутися шкідливих звичок і дуже мало - навчитися поважати інших, що, у свою чергу, може негативно вплинути на взаємодію з іншими людьми.

На наступне запитання «Хто міг би тобі в цьому допомогти?» відповіді розподілилися так:

ü63,2% відповіли батьки;

ü21,1% дали відповідь вчителі і стільки ж написали свій варіант відповіді - сам собі (4 особи);

ü10,5% відповіли друзі;

üпсихолог - також 10,5%.

Відповіді однокласники і соціальний педагог не були вибрані. Це означає, що у багатьох досліджуваних склалися добрі стосунки з батьками, у меншої кількості - з вчителями. Деякі досліджувані є досить самостійними, оскільки написали, що зможуть самі собі допомогти у процесі власних змін. А однокласників і соціального педагога учні не бачать як потенційних помічників у процесі певних змін у собі. На запитання 13 «Які перспективи для себе ти бачиш в майбутньому?» одержано такі відповіді:

Таблиця Які перспективи я бачу для себе в майбутньому

Варіант відповідіВідсотки (%)Вступ у бажаний вищий навчальний заклад68,4%Позитивні зміни в поведінці31,6%Розвиток своєї творчості, таланту26,3%Добрі взаємини з батьками, вчителями21,1%Добрі стосунки з однокласниками5,3%

Отже, це свідчить, що більшість учнів бачать своєю перспективою вступ у вищий навчальний заклад, деякі хочуть досягти позитивних змін у поведінці, розвивати свій талант, займатися творчістю. Дуже мало прагнуть налагодити добрі відносини з однокласниками, що може свідчити про не згуртованість класу.

Згідно з результатами анкетування, можна зробити висновок про те, що багато учнів експериментальної групи ще не досить обізнані в питаннях важковиховуваності, не всі (меншість) визнали чи спостерігали наявність у себе проявів важковиховуваності. І тому з класом бажано і потрібно проводити виховні години, тренінгові заняття, різноманітні виховні, профілактичні заходи, що стосуються причин виникнення і наслідків проявів важковиховуваності, які будуть корисними для удосконалення навчального-виховного процесу у 8-В класі.

ВИСНОВКИ

Дослідивши взаємозв'язок між акцентуаціями характеру і схильністю до важковиховуваності, можна зробити наступні висновки.

Характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на діяльності, стосунках, способах дії в найширшому їх розумінні - у сім'ї, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.

Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції.

Акцентуація звичайно розвивається в період становлення характеру і згладжується з дорослішанням. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких ситуаціях, у певній обстановці, і майже не виявляються в звичайних умовах.

Термін «важковиховуваність» почали використовувати понад століття тому, але сьогодні ще немає його однозначного тлумачення.

Важковиховуваність - це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства, або різкі розходження між суспільними етичними нормами і поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів.

Виділяють такі основні причини появи важковиховуваних дітей:

)особливості сімейного виховання;

)особливості взаємовідносин педагога з дитиною;

)особливості особистості дитини;

)негативний приклад поведінки дорослих та референтних груп;

)неблагополуччя психологічного клімату в учнівському колективі, конфлікти з ровесниками;

)негативний вплив засобів масової інформації;

)негативний вплив алкоголю і наркотиків;

)відхилення в психічному і фізичному розвитку.

Важковиховуваним особам властиві:

·неправильно сформовані потреби: матеріальні переважають над матеріальними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер;

·нерозвиненість соціально-політичних потреб;

·прагнення до спілкування з подібними до себе, перебування поза звязками з постійними учнівськими колективами;

·нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу;

·незадовільне навчання, ігнорування методів пізнавальної діяльності;

·спотворені естетичні потреби;

·нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

·непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

·брак уявлень про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;

·обмежені інтелектуальні інтереси; немає перспективи розвитку, інтелектуального і морального вдосконалення;

·приховування своїх вчинків від батьків, учителів та однокласників.

Важка дитина - це така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вихователя. Поняття «важкі діти» фіксує в собі максимально наближений до норми рівень відхилень у поведінці учнів.

Важливу роль в усуненні важковиховуваності відіграє професійно організована взаємодія між соціальним педагогом і вихованцями, що призводить до встановлення взаємоприйнятних, довірливих стосунків.

Адекватні способи взаємодії допомагають фахівцю визначити причини відхилення від норми, налагодити нормальні стосунки дорослого і дитини, а в кінцевому результаті - повернути підлітка до соціально прийнятних форм поведінки.

Основні види роботи соціального педагога з важковиховуваними дітьми:

.Діагностика.

.Психокорекція.

.Профілактична робота.

За результатами емпіричного дослідження можна сказати, що між акцентуаціями характеру учнів і їх схильністю до важковиховуваності існує певний взаємозвязок. Показники яскраво виражених акцентуацій характеру в контрольній та експериментальній групах достатньо високі і наближається до максимального значення - 24 бали. А також, варто відзначити, що показники деяких яскраво виражених акцентуацій характеру, а саме - емотивна, педантична, демонстративна, збудлива і циклотимна різняться між собою у відсотковому співвідношенні, тобто у контрольній групі вони значно менші, ніж в експериментальній. Крім того, за результатами анкетування з питань важковиховуваності в експериментальній групі 15,8% (3 особи) визначили характер і темперамент, як причини їх важковиховуваності.

Отже, це свідчить про те, що яскраво виражені акцентуації характеру в експериментальній групі, які мають негативне забарвлення і характеризуються як негативні риси характеру, можуть деякою мірою впливати на виникнення у них проявів та ознак важковиховуваності, що і вдалося довести, виходячи з мети дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамчук Л. Л. Робота з важковиховуваними дітьми / Л. Л. Адамчук // Шкільному психологу усе для роботи. 2011. №11. С. 5-6.

.Волкова Н. П. Педагогіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, переробл., доп. / Н. П. Волклва - К.: Академвидав, 2007 - 616 с.

.Гайдай І. Сутність і зміст понять «педагогічна занедбаність» та «соціальна занедбаність»: теоретичний аналіз / І. Гайдай // Рідна школа: щомісячний наук.-педаг. Журнал. 2011. №10. С. 76.

.Гурлєва Т. Причини виникнення і перспектива попередження підліткової важковиховуваності / Т. Гурєва // Практична психологія і соціальна робота. 2007. №7. С. 6-7.

.Єфімова С. Типи прояву особистості: [акцентуації характеру] / С. Єфімова // Відкритий урок. Розробки, технології, досвід. 2009. №4. -С. 86-87.

.Єфремова Г. Л. Педагогічні засади взаємодії соціального педагога з важковиховуваними дітьми / Г. Л. Єфремова // Шкільному психологу усе для роботи. 2012. №5. Соціальний педагог. Вип. 3 . С. 18-1,2,3.

.Лемак М. В. Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник / уклад. М. В. Лемак, В. Ю. Петрище. - Ужгорож: Вид-во О. Гаркуші, 2012. - С. 616.

.Лупаніна С. Чому «важка» дитина важка: погляди на проблему / С. Лупаніна // Шкільний світ. 2009. №42/506/. С. 2.

. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посібник / С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко - К. : МАУП, 2010. - 256 с.

. Мусатенко Н. Важковиховуваність. Психодіагностика та корекція / Н. Мусатенко // Психолог. 2008 . №10. С. 17.

. Охрімчук Р. Як влаштовані важковиховувані діти: Причини внутрішніх конфліктів / Р. Охрмімчук // Шкільний світ. 2003. № 38-39 /214-215/. С. 5.

. Партико Т. Б. Загальна психологія: підруч. для студентів вищ. навч. закладів / Т. Б. партико. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 416 с.

. Пересунчак О. «Важкі» діти і їхня поведінка: Психологічний аналіз / О. Пересунчак // Психолог. 2006. №9. /201/. С. 8.

. Рачова Н. Профілактика і подолання девіацій у важких підлітків / Н. Рачова // Психолог . №43. 2010. С. 6.

. Савчин М. Вікова психологія: навч. посіб. / М. В. Савчин, П. Василенко. - 2-ге вид., доповн. - К.: Академвмдав, 2011. - 384 с.

. Хвалибога Н. Особистість «важких» підлітків / Н. Хвалибога // Позакласний час. 2007. №11 . С. 45.

. Винославська О. В. Психологія. Навчальний посібник. - Режим доступу: #"justify">ДОДАТКИ

Додаток А

Основні запитання бесіди з соціальним педагогом:

.Які категорії дітей, на Вашу думку, можна віднести до важковиховуваних?

.Які основні причини появи «важких дітей» Ви можете назвати?

.Чи є у вашій школі велика кількість важковиховуваних? Якщо так, то в яких класах найбільше?

.Які основні прояви їх поведінки, тобто важковиховуваності таких дітей?

.Чи діє у школі Рада профілактики правопорушень? Якщо так, то яким чином вона проводить роботу з важковиховуваними дітьми і підлітками?

.Які методи чи методики Ви використовували для виявлення «важких дітей»?

.Які форми роботи Ви найчастіше застосовуєте з важковиховуваними дітьми?

.Хто допомагає Вам в організації роботи з «важкими дітьми»?

.Яких результатів Ви досягли в результаті проведеної роботи з важковиховуваними дітьми і підлітками? Чи змінилась їх поведінка?

Додаток Б

ХАРАКТЕРОЛОГІЧНИЙ ОПИТУВАЛЬНИК ЛЕОНГАРДА

Інструкція: «Вам пропонуються твердження і запитання, що стосуються Вашого характеру. Якщо Ви згодні з твердженням або відповідаєте на питання «так», то поставте в бланку під його номером знак "+", якщо ж не згодні або відповідаєте «ні», то знак "-". Над відповідями довго думати не слід, правильних і неправильних відповідей тут немає».

. У Вас частіше буває веселий і безтурботний настрій.

. Ви чутливі до образ.

. Чи буває так, що у Вас на очі навертаються сльози в кіно, театрі, в бесіді і т. п.?

. Зробивши що-небудь, Ви сумніваєтеся, чи все зроблено правильно, і не заспокоюєтеся до тих пір, поки не переконаєтеся ще раз в цьому.

. У дитинстві ви були такими ж сміливими, як інші Ваші однолітки.

. Чи часто у Вас різко міняється настрій від стану безмежного тріумфування до відрази до життя, до себе?

. Чи є ви звичайно центром уваги в суспільстві, в компанії?

. Чи буває так, що ви безпричинно перебуваєте в такому буркотливому настрої, що з Вами краще не розмовляти?

. Ви серйозна людина.

. Чи здатні ви захоплюватися, захоплюватися чим-небудь?

. Чи заповзятливі Ви?

. Ви швидко забуваєте, якщо Вас хтось образить.

. Чи м'якосерді Ви?

. Опускаючи лист в ящик, чи перевіряєте Ви, проводячи рукою по щілині ящика, що лист впав в нього?

. Чи прагнете ви завжди вважатися в числі кращих працівників?

. Чи бувало Вам в дитинстві страшно під час грози або при зустрічі з незнайомим собакою (а може бути, таке відчуття буває і тепер)?

. Ви прагнете у всьому і всюди дотримуватись порядку.

. Ваш настрій залежить від зовнішніх обставин.

. Чи люблять вас ваші знайомі?

. Чи часто у Вас буває почуття внутрішнього занепокоєння, відчуття можливої неприємності, біди?

. У вас часто буває дещо пригнічений настрій.

. Чи переживали Ви хоч би раз істерику або нервовий зрив?

. Чи важко вам довго усидіти на місці?

. Якщо по відношенню до Вас несправедливо поступили, Ви звичайно вважаєте потрібним енергійно відстоювати свої інтереси.

. Чи можете Ви зарізати курку або вівцю?

. Вас дратує, якщо удома завіса або скатертина висять нерівно, і ви відразу ж прагнете поправити їх.

. Ви в дитинстві боялися залишатися наодинці удома.

. Чи часто у вас бувають безпричинні коливання настрою ?

. Ви прагнете бути висококваліфікованим працівником в своїй професії.

. Чи швидко Ви починаєте сердитися або впадати в гнів?

. Чи можете Ви бути абсолютно безтурботним?

. Чи буває так, що відчуття повного щастя буквально пронизує Вас?

. Як Ви думаєте, вийшов би з Вас ведучий в гумористичному концерті?

. Ви звичайно висловлюєте свою думку достатньо відверто, прямо і недвозначно.

. Вам важко переносити вид крові, він викликає у Вас неприємні відчуття.

. Чи подобається Вам робота з великою особистою відповідальністю?

. Ви схильні виступати на захист осіб, по відношенню до яких допущена несправедливість.

. Було б Вам страшно спускатися в темний підвал?

. Ви віддаєте перевагу роботі, в якій треба діяти швидко, але вимоги до якості виконання невисокі.

. Чи товариські Ви?

. У школі ви охоче декламували вірші.

. Чи тікали Ви в дитинстві з дому?

. Чи здається Вам життя важким?

. Чи буває так, що після конфлікту, образи Ви були до того засмучені, що йти на роботу здавалося просто нестерпним?

. Чи можна сказати, що при невдачі Ви не втрачаєте відчуття гумору?

. Якби Вас хто-небудь образив, зробили б Ви першим кроки до примирення?

. Ви дуже любите тварин.

. Ви іноді повертаєтеся, щоб переконатися, що залишили дім або робоче місце в порядку, і там нічого непередбаченого не трапилося.

. Вас іноді переслідує неясна думка, що з Вами або Вашими близькими може трапитися щось страшне.

. Чи вважаєте Ви, що Ваш настрій дуже мінливий?

. Чи важко Вам виступати перед великою кількістю людей?

. Ви можете ударити кривдника, якщо він Вас образить.

. У Вас дуже велика потреба в спілкуванні з іншими людьми.

. Ви відноситеся до тих, хто при яких-небудь розчаруваннях впадає в глибокий відчай.

. Вам подобається робота, що вимагає енергійної організаторської діяльності.

. У Вас вистачає наполегливості добиватися поставленої мети, не дивлячись на те, що на шляху до неї доводиться долати багато перешкод.

. Трагічний фільм може схвилювати Вас так, що на очах виступають сльози.

. Чи часто вам буває важко заснути через те, що проблеми прожитого або майбутнього дня весь час крутяться в голові?

. У школі Ви підказували або давали списувати товаришам.

. Вам було б потрібне велике напруження волі, щоб пройти вночі одному через кладовище.

. Чи ретельно Ви стежите за тим, щоб удома кожна річ була завжди на своєму місці?

. Чи буває так, що Ви лягаєте увечері спати у хорошому настрої, а на ранок встаєте в пригніченому, який триває мало не весь день?

. Чи легко Ви звикаєте до нових ситуацій?

. Чи бувають у Вас головні болі?

. Ви часто смієтеся.

. Ви можете бути привітними навіть з тими, кого Ви явно не цінуєте і не поважаєте.

. Ви рухлива людина.

. Ви дуже переживаєте із-за несправедливості.

. Ви настільки любите природу, що можете назвати її своїм другом.

. Йдучи з дому або лягаючи спати, чи перевіряєте Ви, чи закритий газ, чи погашене світло, чи замкнуті двері?

. Ви дуже боязливі.

. Чи змінюється Ваш настрій при прийомі алкоголю?

. У юності Ви охоче брали участь в художній самодіяльності.

. Ви розцінюєте життя дещо песимістично, без очікування радості.

. Чи часто Вас тягне подорожувати?

. Ваш настрій може змінюватися так різко, що стан радості раптом змінявся похмурістю і пригніченістю.

. Чи легко Вас вдається підняти настрій друзів в компанії?

. Чи довго Ви переживаєте образу?

. Чи довго Ви переживаєте жаль інших людей?

. Будучи школярем, Ви нерідко переписували сторінку, якщо випадково ставили на ній пляму.

. Ви відноситеся до людей швидше з обережністю і недовір'ям, чим довірливістю.

. Чи часто Ви бачите страшні сни?

. Чи буває, що ви остерігаєтеся того, що кинетеся під колеса проходячого потягу або випадете з вікна, розташованого на високому поверсі?

. У веселій компанії Ви звичайно веселі.

. Чи здатні Ви відвернутися від важких проблем, що вимагають Вашого рішення?

. Ви стаєте менш стриманими і відчуваєте себе вільніше під впливом алкоголю.

. У бесіді ви скупі на слова.

. Якби Вам треба було грати на сцені, Ви змогли б увійти до ролі настільки, щоб забути, що це тільки гра?

Бланк для відповідей

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86

Ключ

. Г-1 Гіпертимна *3 (помножити значення на 3) «+» 1, 11, 23, 33, 45, 55, 67, 77; «?» немає.

. Г-2 Збудлива *2 «+» : 2, 15, 24, 34, 37, 56, 68, 78, 81; «?»: 12, 46, 59.

. Г-3 Емотивна *3 «+» : 3, 13, 35, 47, 57, 69, 79; «?»: 25.

. Г-4 Педантична *2 «+» : 4, 14, 17, 26, 39, 48, 58, 61, 70, 80, 83; «?» : 36.

. Г-5 Тривожна *3 «+» : 16, 27, 38, 49, 60, 71, 82; «?»: 5.

. Г-6 Циклотимна *3 «+» : 6, 18, 28, 40, 50, 62, 72, 84; «?»: немає.

. Г-7 Демонстративна *2 «+» : 7, 19, 22, 29,41,44, 63, 66, 73, 85, 88; «?» : 51.

. Г-8 Неврівноважена *3 «+» : 8, 20, 30, 42, 52, 64, 74, 86; «?»: немає.

. Г-9 Дистимна *3 «+» : 9, 21, 43, 75, 87; «?»: 31, 53, 65.

. Г-10 Екзальтована *6 «+»: 10, 32, 54, 76; «?»: немає.

Додаток В

АНКЕТА

«Важковиховуваність»

Шановний учню!

Запрошуємо тебе взяти участь в анкетуванні з метою виявлення особливостей важковиховуваних дітей і підлітків. Нижче подано перелік питань, на які потрібно дати відповідь. Ти маєш можливість обрати із запропонованих один або декілька варіантів, або висловити власну думку.

Відповідно до результатів дослідження, ми зможемо удосконалити навчально-виховний процес, а також запобігти формуванню у дітей негативної поведінки. Анкета анонімна, відповідай щиро та відкрито.

. Що ти розумієш під поняттям «важковиховуваність»?

А) поведінка, яка не відповідає прийнятим нормам;

Б) поведінка, основна мета якої - виразити себе;

В) поведінка, яка має на меті завдати шкоди іншим;

Г) твій варіант

2. Які, на твій погляд, основні характеристики важковиховуваних дітей?

А) відставання у навчанні;

Б) спілкування, засмічене вульганирними, нецензурними висловами;

В) прогулювання уроків;

Г) низький матеріальний статус;

Д) конфлікти з вчителями та однокласниками, батьками;

Е) наявність шкідливих звичок;

Є) твій варіант

3. У якому віці є найбільший ризик засвоєння негативних норм та правил поведінки?

А) дошкільний (3-6 р.);

Б) молодший шкільний (6-11р.);

В) підлітковий(12-14 р.);

Г) будь-який вік;

Д) твій варіант

4. Що, на твій погляд, впливає на виникнення важковиховуваності?

А) сімейне виховання;

Б) школа;

В) однолітки;

Г) характер і темперамент;

Д) засоби масової інформації;

Е) твій варіант

5. На що, на твою думку, найбільш негативно впливає важковиховуваність?

А) на розвиток культури поведінки і на можливість самореалізації в майбутньому;

Б) на процес навчання, тобто успішність;

В) на взаємодію з дорослими та однолітками;

Г) на суспільство в цілому;

Д) твій варіант

6. Чи назвав би ти себе «важковиховуваним учнем»?

А) так;

Б) ні.

(Наступні питання для тих, хто відповів «так»).

. На основі чого ти зробив такий висновок?

А) на основі своєї поведінки;

Б) на основі частих конфліктів з батьками, вчителями;

В) на основі неможливості знайти спільну мову з однолітками;

Г) на основі неуспішності у навчанні;

Д) на основі наявності шкідливих звичок;

Е) твій варіант

8. Яка, на твою думку, причина твоєї важковихвуваності?

А) сімейне виховання;

Б) характер і темперамент;

В) однолітки;

Г) засоби масової комунікації;

Д) школа;

Е) твій варіант

9. Чи заважає важковиховуваність налагодити тобі стосунки:

А) з батьками____________ так/ні;

Б) з вчителями___________ так/ні;

В) з ровесниками_________так/ні.

. Чи хотів би ти в собі щось змінити?

А) так;

Б) ні;

В) не знаю.

. Якщо «так», то що саме?

А) свою поведінку;

Б) позбутися шкідливих звичок;

В) навчитися поважати інших;

Г) покращити успішність у навчанні;

Д) твій варіант

12. Хто міг би тобі в цьому допомогти?

А) батьки;

Б) однокласники;

В) вчителі;

Г) друзі;

Д) психолог;

Е) соціальний педагог;

Є) твій варіант

13. Які перспективи для себе ти бачиш в майбутньому?

А) вступ у бажаний вищий навчальний заклад;

Б) добрі взаємини з батьками, вчителями;

В) розвиток своєї творчості, таланту;

Г) позитивні зміни в поведінці;

Д) добрі стосунки з однокласниками;

Е) твій варіант

Скільки тобі років?________

Стать ______________чол./жін.

В якому класі ти навчаєшся?_______

Дякуємо за співпрацю!!!

Додаток Д

Таблиця 3.1 Результати дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником К. Леонгарда в експериментальній групі

№ Стать ГіпертимнаЗбудливаЕмотивнаПедантичнаТривожнаЦиклотимна Демонстративна НеврівноваженаДистимнаЕкзальтована1 чол. 2114 21 14151812 912 12 2 чол. 21 12 15 10 9 9 20 12318 3 чол. 18 12 15 614 15 14 12 6 12 4 чол. 15141812 15 9 12 15 12 12 5 чол. 24146 16 151814 15 9 12 6 чол. 21 1412 20 15 21 14 18 9 12 7 чол. 1212 12 12 15 24 16 1815 18 8 чол. 9 16 21 14 18 24 12 21 9 18 9 чол. 21 12 9 14 12 6 18 15 9 12 10 чол. 24 1412 16 3 12 20 129 12 11 чол. 15 14 21 12 924 18 12 15 12 12 жін. 15 1421 14 15 9 20 12 12 12 13жін. 15 14 15 12 12 15 12 15 15 18 14 жін. 1516 12 14 99 18 99 12 15 жін. 6 14 18 10 12 15 12 1512 18 16 жін. 21 14 21 14 612 16 12 1518 17 жін. 24 14 18 18 18 21 16 15 6 12 18 жін. 2118 158 912 20 12 912 19жін. 1818 18 14 3 15 18 9 612

Таблиця 3.2 Кількісний розподіл вибірки дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником К. Леонгарда в експериментальній групі

Параметр ГіпертимнаЗбудливаЕмотивнаПедантичнаТривожнаКількість %Кількість % Кількість% Кількість% Кількість% Всього 1684,21578,91368,41157,9947,4Юнаки 981,8763,6654,5654,5 7 63,6Дівчата 7 87,58100 7 87,55 62,52 25,0Параметр ЦиклотимнаДемонстративнаНеврівноваженаДистимнаЕкзальтованаКількість% Кількість % Кількість % Кількість% Кількість%Всього 1157,914 73,79 47,44 21,16 31,6Юнаки 763,68 72,76 54,5218,23 27,7Дівчата 4 50,06 75,0337,5225,03 37,5

Таблиця 3.3 Результати дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником К. Леонгарда в контрольній групі

№ п/п. Стать ГіпертимнаЗбудливаЕмотивна Педантична ТривожнаЦиклотимнаДемонстративна Неврівноважена ДистимнаЕкзальтована 1 чол. 2114 6 1612918 915 6 2 чол. 15 10 12 12 3 12 6 61518 3 чол. 1812158 3 24 12 9 18 12 4 чол. 18109 18 62114 9 21 12 5 чол. 12 4 9 6 9 15 20 9 6 12 6 чол. 1510 6 8 3 9 10 6 9 6 7 чол. 15 12 21 12 6 15 12 18 18 9 8 чол. 21 16 15 12 12 18 12 15 9 24 9 чол. 18 166 14 3 9 12 6 15 12 10 жін. 24 1021 8 6 9 16 6 9 18 11 жін. 158 18 16 3 12 14 159 18 12 жін. 18 12 12 14 126 12 3 1212 13 жін. 12 8 12 8 6 9 14 6 12 18 14 жін. 2410 18 22 159 16 3 3 18 15жін. 2410 18 14 9 15 18 12 912 16 жін. 2410 21 14 3 21 18 12 6 12 17 жін. 2410 24 16 9 18 16 12 12 12 18жін. 21 1215 8 9 9 16 6 9 12 19жін.12101514914129914

Таблиця 3.4 Кількісний розподіл вибірки дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником К. Леонгарда в контрольній групі

Параметр ГіпертимнаЗбудливаЕмотивнаПедантичнаТривожнаКількість% Кількість%Кількість% Кількість% Кількість%Всього 1684,2315,8 1157,91052,615,3Юнаки 888,9333,4 333,4 333,400 Дівчата 880,0 00880,0770,0 110,0 Параметр ЦиклотимнаДемонстративнаНеврівноваженаДистимнаЕкзальтованаКількість% Кількість% Кількість % Кількість% Кількість % Всього 947,4 1052,6315,8 631,6 736,8 Юнаки 555,6 333,4222,3666,6 222,3 Дівчата 440,0880,0110,00 550,0

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ .1 Поняття характеру і його структури

Больше работ по теме: